www.vybir- lviv.com

№ 1 (058) 26 січня - 1 лютого 2012 року

Патріоти не потрібні?Впродовж останніх років дрого-

биччани звикли, що кожної осені проводиться конкурс патріотичної пісні між школами району.

Однак із достеменних джерел стало відомо, що в 2011 р. відбувся останній конкурс.

Питання до влади: невже хвиля русифікації докотилася й до нас? Якщо це так, то ПЗВ закликає до рішучих дій.

Нагадаємо: Дрогобиччина ніколи і ні перед ким не стола на колінах. Газета готова надати шпаль-ти для спростування очільникам дрогобицької освіти та РДА.

Голова Львівської обласної організації ПЗВ

Павло БАРНАЦЬКИЙ

Продовження на 2-й стор.

Угода об’єднанняЦьогорічний День Соборності на Софійському майдані в Києві суттєво відрізнявся від попередніх. Мабуть, вперше він фактично був проігнорований офіційною владою і об’єднав під одними прапорами різні політичні сили, причому не тільки опозиційного спрямування.

Із самого ранку Київ накрив снігопад. Та такий, що в кулуа-рах Банкової почали тішитися, вважаючи, що опозиційні сили на мітинг на Софійському майдані не з’являться. Адже це, мабуть, один із нечисленних прикладів, коли чинна влада навіть не намагала-ся заборонити акцію в судовому порядку, як це робить зазвичай. Звичайно, ні про яке потепління режиму не йдеться. Вочевидь, верхні ешелони влади нарешті збагнули, що заборонений плід лише розбурхує пристрасті і породжує ще більше невдово-лення. А, можливо, беруть при-клад із кремлівських патронів, які перед виборами навіть дозво-ляють опозиції збиратися і гово-рити в мікрофони, скільки душа

забажає. Як би там не було, але цьо-

го разу навіть беркутівців у ка-сках, незамінимих у такі свята на вулицях столиці, не було видно. Правоохоронні кордони лише су-проводили перших осіб. Під їхнім пильним оком Президент поклав того дня квіти та привітав народ з екранів телевізорів. А опозиційні сили та невдоволені потягнули-ся на Софійський майдан. І треба віддати належне, мабуть, вперше за останні роки акція відбулася більш-менш організовано, без розбірок і з’ясування стосунків.

Поки народ підтягувався, зі сцени лунали пісні народних хористів. А опісля ведучий запро-сив до мікрофонів духовенство для спільної молитви.

Сама акція розпочалася із за-читання листа Юлії Тимошенко. А потім політики дружно закли-кали до єднання. Після чого була підписана угода про об’єднання опозиції, у якій пріоритетним за-вданням на 2012 рік визнано утво-рення більшості у Верховній Раді для припинення узурпації вла-ди. Від імені Партії захисників Вітчизни угоду підписав Ю. Кармазін. Вирішено також сфор-мувати єдиний список кандидатів у народні депутати, що балотува-тимуться в мажоритарних округах, за принципом: один округ – один кандидат від Об’єднаної опозиції. Ще одна важлива позиції угоди – утворення більшості у Верховній раді після виборів і початок фор-мування нової української влади.

А завершилось усе ходою до пам’ятників Шевченку і Грушевсь-кому, де були покладені квіти.

На фото: Голова ПЗВ Юрій Кармазін та голова Львівської ОО ПЗВ Павло Барнацький на марші при покладанні квітів.

Квартири – для наближених і родиниЯК НАчАЛЬНИК ЛЬВіВСЬКОГО ОБЛАСНОГО уПРАВЛіННЯ ЛіСОВОГО тА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСтВА, ДеПутАт ЛЬВіВСЬКОї ОБЛАСНОї РАДИ АНАтОЛіЙ ДеЙНеКА ЗАБеЗПечує БЛИЗЬКИх РОДИчіВ ПОМешКАННЯМИ ЗА РАхуНОК КОНтОР ЛіСОВИх ГОСПОДАРСтВНачальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, депутат Львівської обласної ради Анатолій Дейнека любить розповідати про свої здобутки. і при цьому чомусь не обумовлюється про іншу сторону своєї діяльності – як він щедро роздає представникам своєї численної родини і близьким друзям об’єкти лісового господарства.

Відразу після новорічних свят пан Дейнека влаштував серію гуч-них прес-конференцій, на яких за-явив, що останнім часом невідомі особи намагаються зганьбити його чесне ім’я. Буцімто його во-роги розповсюджують неправди-ву інформацію про його службову діяльність і приватне життя. При цьому нібито прокладають дорогу «оговорам», використовуючи своє службове становище та хабарі. Але чомусь пан Дейнека ані сло-ва не сказав про те, що спонука-ло його оправдовуватися через ЗМІ. Адже жодних публікацій із цього приводу не було. Тим паче, коли людина переконана у своїй порядності, то немає необхідності взагалі про щось говорити. А тут цілі спічі про недоброзичливців, які нібито тільки сплять і бачать, як спаплюжити «чесне» ім’я голов-ного лісника Львівщини.

А відповідь такій «знерво-ваності» пана Дейнеки проста. Виявляється, що «недоброзич-ливцями» є правоохоронні ор-гани і КРУ, які останнім часом провели серію перевірок викори-стання фінансових ресурсів та майна в керованому Дейнекою господарстві. І виявили унікальні речі. Мало того, що у Дейнеки є ве-лика родина і велике коло близь-ких друзів, та ще, виявляється, вони постійно отримують щедрі подарунки у вигляді майна госпо-дарств, якими керує їхній голов-ний родич – Анатолій Дейнека. Ну, просто відомий персонаж із «12 стільців» - сором’язливий голу-бий крадій із 2 будинку Старсоц-безу завгосп Олександр Альхен, який, пускаючи сльози покаяння на плече Остапу Бендеру, разом зі своєю сімейною комарільньою обкрадав нещасних бабусь.

Аби не бути голослівним, наведемо лише окремі фак-ти із висновків правоохорон-

них та контролюючих струк-тур, які пан Дейнека на всіх прес-конференціях чомусь на-звав «листами від ветеранів». Хоча, здається, між висновка-ми правоохоронців і звичайни-ми скаргами - дистанція безмеж-ного розміру. До відома читачів, що окремі факти фінансово-господарської діяльності А. Дей-неки проводилися за постано-вами Шевченківського райсуду м. Львова та вимогами УСБУ у Львівській області. Може, саме їх мав на увазі Дейнека, натякаючи на те, кому саме «зацікавлені осо-би» несли щедрі подарунки.

Отже, переходимо до фактів. А саме - висновків, які голові Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни Пав-лу Барнацькому надали в Києві. І зпинимось лише на кількох епізодах незаконного роздарю-вання головним лісником області А. Дейнекою будівель контор і садиб лісництв своїм родичам та близьким знайомим. Із наяв-них у редакції матерілаів видно, що ці об’єкти зводилися багать-ма поколіннями лісників і були гордістю, зразком впорядкування не тільки на Львівщині, а й серед лісових підприємств України.

Скажімо, на якій підставі А. Дейнека віддав своєму племіннику (синові рідного бра-та) В’ячеславу Дейнеці частину контори, збудованої за державні кошти лісовою охороною ДП «Стрийський лісгосп». Племінник був призначений лісничим Да-шавського лісництва 5 берез-ня 2008 р., а вже 3 жовтня 2008 р. отримав від вуйка - «голубого крадія» А. Дейнеки в подарунок приміщення в цій конторі, пере-обладнане під квартиру. І вста-новило, що Львівське обласне

Фірманова фірма Конфлікт був резонансним і досяг навіть столиці. Переконав-шись у своєму безсиллі перед нахабністю місцевих чиновників, батьки учнів звернувся тоді до голови Львівської обласної організації партії захисників Вітчизни Павла Барнацького з ко-лективною заявою. Ця заява тоді стала підставою депутатського

Продовження на 3-й стор.

у публікаціях «Закрити школу не вдасться» («Вибір» №49) і «школу ніхто не закриє» («Вибір» №50) видання широко висвітлювало спробу з боку влади м. Борислава закрити місцеву школу № 7, у якій навчається близько 400 учнів, в догоду своїм власним захцянкам.

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.управління лісового та мис-ливського господарства 3 жов-тня 2008 року справді по-годило приватизацію цього об’єкту. Отже, В. Дейнека от-римав квартиру № 2 у будинку, що розташований по вул. Куро-ртній, 57, в с. Баня-Лисовицька Стрийського району та пізніше виробив технічний паспорт. Ясна річ, що в інших лісників, які ро-ками чекають на житло, виник-ло справедливе запитання: за які преференції такий подарунок племінникові? Адже згідно колек-тивного договору, щоб мати право на отримання житла, людина по-винна пропрацювати в колективі лісового господарства не менше 5 років. Навіть міністрам і народним депутатам впродовж 6 місяців не надають від держави квартир. Може, В. Дейнека відзначився, як лісник своїми здобутками? Чи досяг лідерських показників у галузі? Однак, як поінформували нас, у господарстві є чимало інших лісників, які своїми внеска-ми принесли державі набагато більше зиску, аніж племінник го-ловного лісника Львівщини. Втім їхні претензії на житло А. Дейнека проігнорував.

Ще один щедрий подарунок від начальника Львівського облас-ного управління лісового та мис-ливського господарства отри-мав також його близький родич - директор «Львівського лісового селекційного центру» Ф. Пели-ньо. Сталося це в 2009 році, коли він був ще заступником дирек-тора ЛЛСЦ. Згідно свідоцтву на право власності САС № 778977 від 30 грудня 2009 р. йому у власність дісталося 116 кв. м. житлової площі, 64, 3 кв. м. комо-ри в підвалі і 53, 5 кв. м. гаражно-го приміщення у колишній конторі

Квартири – для наближених і родини

Брюховицького лісництва у смт. Брюховичі по вул. Львівській. Цікавим є той факт, що дружи-на Пелиньо – Ліана Василівна теж належить до близької ро-дини А. Дейнеки і приходиться йому рідною племінницею (дочка рідного брата Василя). У 2009 році згідно з листом від 27 жовтня № 05-42/5047 Державного комітету лісового господарства України ДП «Львівський лісгосп» перевів у житловий фонд дерев’яний буди-нок лісогосподарської пропаган-ди площею 211,8 кв. м. (введений в експлуатацію в 1997 р.) та госпо-дарське приміщення площею 140 кв. м. (введене в експлуатацію в 1996 р.), розташовані у Липниківському лісництві. А в лю-тому 2010 р. цей будинок разом із господарським приміщенням за-гальною площею 351, 8 кв. м. було передано в приватну власність В. Радецькому. Спроби лісників взя-ти у А. Дейнеки якісь пояснення з цього приводу, за їхніми словами, наштовхнулися на стіну.

Цікавим є й ще один факт. Не відомо, за які особливі заслу-ги А. Дейнека подарував контору Завадівського лісництва загаль-ною площею 174 кв. м. за адресою Брюховичі вул. Гайова, 3, під жит-ло своєму близькому приятелеві Мирославу Пилипіву (лист від 18 квітня 2008 р. № 05-42/1604), а саму контору перемістив у вагон-чик «Кунг» від військової авто-машини, який стоїть на двох бе-тонних фундаментних блоках. Важко пояснювати, якої поваги чекати від людей, що звертають-ся до лісництва, коли таку зневагу до своїх підлеглих демонструє го-ловний лісничий Львівщини.

До речі, на своїх прес-конференціях А. Дейнека висту-пає «голубим» і пухнастим, по-силаючись на те, що дозвола на переведення промприміщень в житло надавало міністерство, а розприділяли квартири його ро-дичам його ж підлеглі. Мовляв, усі претензії до них, а з нього, як із гуся вода.

І, як бачимо, ані слова про те, на яких підставах той же племінник В. Дейнека, і півроку не пропрацю-вавши в лісовому господарстві, отримав помешкання. І чому пріоритет у розподілі відчужених «згідно з дозволами Державно-го комітету лісового господарства України» приміщень віддано пред-ставникам родини та наближеним до тіла, тоді як інші працівники лісових господарствах далі сто-ять в чергах в очікуванні на квар-тиру? І чому в супереч здоровому глузду та інтересам виробницт-ва відчужуються промислові та виробничі приміщення, а самі лісники працюють в халабудах? За такою логікою, схоже, скоро Дейнека приватизує приміщення обласної контори, а всіх повиганяє на вулицю в намети, посидлаю-чись на рішення міністерства і ко-лективу.

Питання: хто дав право так по-волюнтаристськи поводитись із державним майном? «Вибір» про-веде власне розслідування і зму-сить горе-керівника лісового го-сподарства думати не тільки про сім’ю, а й про колектив та державу. Але припускаємо, що після нашої перевірки, особливо враховую-чи наявні в редакції документи, уже інший керівник буде захищати державні та колективні інтереси.

На фото: поки родичі та близькі друзі Дейнеки на-солоджуються в «прихва-тизованих» квартирах, що донедавна були контора-ми лісових господарств, лісники працюють та прий-мають відвідувачів у таких ось вагончиках (контора Завадівського лісництва), куди начальник обласного управління лісового та мис-ливського господарства їх «відселив».

Молитва для суддівДо раДянських часів суДДі Присягали… молитвоюнині судді перед своїм призначенням дають присягу. і мало хто знає, що це новаторство було введено за часів радянського союзу. а от до того кандидати ставали суддями лише після того, як виголошували спеціальну молитву. так тривало аж до 1922 року – часів, коли країну накрив більшовистський терор. однак сама молитва збереглася.

І що цікаво, її текст репортер «Вибору» побачив на столі одного із голів районних судів міста Льво-ва. Як відзначив голова, на його думку, суддям варто було б вив-чити її на пам’ять і послуговувати-ся не тільки при прийнятті судових рішень, а й у повсякденному житті. Тож, наводимо її текст:

«Молитва суддіБоже! Я - єдина істота на

світі, якій ти дав частку твоєї всемогутності: силу засудити або виправдати подібних до себе.

Переді мною люди схиляють го-лови; до мого слова вони біжать; до моєї мови прислухаються; моїм наказам підкоряються; за моїми порадами вони миряться, роз-лучаються або полишають свої (матеріальні) блага.

За одним моїм знаком двері тю-рем зачиняються за засуджени-ми або відкриваються до свободи. Мій вирок змінює бідність на багат-ство і достаток — на жебрацтво.

Від мого рішення залежить доля багатьох людей. Мудрі чи

знехтувані, багаті чи бідні, чоловіки чи жінки, діти, молодь, генії та божевільні, ті, що вми-ратимуть, і ті, котрі ще народяться, — всі від народження й до смерті підкоряються закону, який я пред-ставляю, і правосуд-дю, яке я символізую.

Яку жахливу й важ-ку ношу ти поклав на мої плечі. Боже!

Допоможи мені, Боже, бути достойним такої високої місії, щоб велич цієї посади не спокушало мене! Щоб не охопила мене гордість чи пиха. Щоб не вабила мене спокуса. Щоб не спокушали мене почесті й оманливі знаки величі.

Благослови, Боже, мої руки: увінчай моє чоло, о мій дух, щоб став я міністром справедливості, якою ти милостиво обдарував людське суспільство. Зроби з моєї тоги непідкупну у мантію!

Перо моє, щоб було стрілою,

яка вказує траєкторію закону на шляху правосуддя, а не кинджа-лом, що ранить.

Допоможи мені, Боже! Дай мені сили бути справедливим і рішучим, чесним і щиросердним, стриманим і добрим, щирим і скромним! Щоб я був непримиренним до помилок, але з розумінням ставився до тих, хто помиляється. Другом істини і поводирем для тих, хто її шукає.

Щоб я був тим, хто застосовує закон, але передусім тим, хто його виконує. Ніколи не дозво-ляй мені «вмивати руки», як Пілат, пе-ред безневинністю, і кидати, як Ірод, на плечі приниженого шати сорому. Щоб не боявся я ні кеса-

ря, ні короля.Мій вердикт щоб був не

нищівною анафемою, а закли-ком, що відроджує, словом, що підбадьорює, світлом, що прояснює, водою, що очищає, зер-ням, що проростає, квіткою, що розквітає з людського серця. Мій вирок щоб зміг нести полегшен-ня засмученому і сміливість гна-ному. Щоб висушив він сльози вдовиці й заспокоїв сиріт, які пла-чуть. А коли обідрані, зневажені,

знедолені, без надії та віри в лю-дей, вигнані, втомлені, голодні, що ковтають слину, бо немає хліба, з обличчям, вмитим сльозами болю і приниження, приходитимуть пе-ред суддівським кріслом, на яко-му я сиджу, допоможи мені, Боже, втамувати їхні голод та жагу до справедливості. Допоможи мені, Боже!

Якщо в моєму житті настануть темні часи, коли колючки й будя-ки зранять мої ноги, коли злість людська стане великою, коли знов запалає полум’я ненависті й ку-лак підніметься для удару; коли хитрість і обман запанують замість Добра і звергнуть закони Розуму; коли спокуса потьмарить мій ро-зум і замулить мої відчуття, допо-можи мені, Боже!

Коли мене мучитиме невпевненість, проясни мій розум; коли коливатимусь у прийнятті якогось рішення, надихай мене; коли буду спантеличеним, укріпи мене; коли впаду, підніми мене!

І нарешті, коли настане день і я умру і як підсудний повинен буду з’явитися перед Твоїм Найвищим Ликом для останнього суду, поди-вись на мене зі співчуттям. Вимов, Боже, свій вирок!

Суди мене, як Бог.Я судив, як людина.1921р.»народний депутат юрій

кармазін запропонував Прези-дентові україни, верховній раді внести зіни до закону про судоустрій і при вступі на поса-ду судді виголошувати не при-сягу, а молитву. слово за Прези-дентом та парламентом.

Новий КПК для владної верхівки?юрій камаЗін: влаДа новим кПк ЗвоДить гільйотину, яка їй же і віДсіче голову

Президент україни віктор янукович днями направив до верховної ради новий проект кримінально-процесуального кодексу (кПк). однак, на дум-ку народного депутата юрія кармазіна та Заслуженого юри-ста україни Павла Барнаць-кого, прийняття нового ко-дексу призведе до хаосу в юриспруденції.

Народний депутат, перший за-ступник голови Комітету Верховної Ради з питань правосуддя Юрій Кармазін в оцінці нового КПК кате-горичний: його прийняття призве-де до хаосу у судочинстві.

- Чого чекати від кодексу? На превеликий жаль, у мене на думку приходить одне слово - хаос… Ми всі очікували, що цей Кримінально-процесуальний ко-декс вирішить всі потреби відразу: і демократизацію, і спрощення процесу, і якось вплине на стан наших політичних в’язнів, яких на сьогодні в Україні сотні. Ніяк він на їх становище не вплине, - за-явив він.

За його словами, вивчивши та проаналізувавши більшу ча-стину проекту КПК, можна ска-зати, що загальні його поло-ження дуже гарні, водночас про статті таке сказати не можна. Ю. Кармазін, зокрема, відзначив, що у запропонованому Президентом КПК не передбачено зміну систе-ми досудового слідства, практич-но не впроваджується, «як того хотілося б і як це є в цивілізованих країнах», інститут суду присяж-них, не прописано, на який термін обирається слідчий-суддя, яким чином він звільняється тощо.

- Цей КПК створено під керівну верхівку, щоб тримати контроль над суддями, - акцентував Юрій Кармазін. – Це триває реформа судочинства, оскільки сам закон про судоустрій в Україні вже давно визнаний, як неповноцінний, всіма європейськими правозахисни-ми структурами і Венеціанською комісією. В даному випад-ку простежується чітка спроба подальшої узурпації судової вла-ди і правоохоронної діяльності з боку нинішньої верхівки.

- Якщо обговорювати весь не-гатив в новому КПК – забракне га-зети, - наголосив він. - Перерахую основні моменти. По-перше, вво-дять нібито суд присяжних. І вво-дять лише на ті статті, де передба-чено довічне ув’язнення, а їх у нас близько 15. Це при тому, що сам КПК нараховує понад 400 статей. Суд присяжних складатиметься з трьох осіб. Це просто насмішка над судоустроєм. Суд присяж-них призначається для того, аби мімінізувати вплив на прийняття рішення з боку зацікавлених осіб. Хіба троє здатні забезпечити такі гарантії? Ніколи! Згадаймо хоча би часи совєтського правосуддя, де в складі суду було двоє народ-них засідателів. Хіба вони мали вплив на рішення суду? Тоді для чого вигадувати профанацію? На-гадаю, в демократичних державах суд присяжних складається з 10-15 осіб. І вплинути на них практич-но неможливо.

Продовження на 3-й стор.

3

звернення народного депутата Юрія Кармазіна на ім’я вищих по-садових осіб у державі.

Коли в Бориславі збагнули, що їхніми незаконними діями

зацікавилася, зокрема, Генпроку-ратура, то дали задки. Мер Фірман, якого в кулуарах міської ради на-зивають ініціатором «наїзду» на школу, договорився тоді до того, що, мовляв, ніхто не збирався за-кривати школу, а це все вигад-ки самого педагогічного колек-тиву, Павла Барнацького і Юрія Кармазіна. Переляк, вочевидь, у голови був немалий, оскільки, за-явивши таке, він забув, що сам же ініціював це питання на сесії міської ради.

Але, як відомо, облуда рано чи пізно вилазить на поверхню. Не минуло, як кажуть, і року, а питан-ня знову спливло. Вочевидь, на-ближення чергових виборів не дає Фірману та його найближчому оточенню спокою. І знову, схоже, своє становище вони вирішили поліпшувати за рахунок дітей. Якщо минулого разу частина вчителів ще побоювалася звер-татися до Павла Барнацького, то тепер лист-звернення підписав ледь не весь педагогічний колек-тив і сотні батьків учнів. Лист се-рйозний ще й з огляду на те, що в останнє десятиліття погіршився рівень освіти. А тут одну з найкра-щих шкіл, яка своїми показниками прославляє не лише місто, а й об-ласть в цілому, вирішили пустити під «ніж».

Але звернімося до самого ли-ста педагогів.

«Шановний Юрію Анатолійо-вичу і Павло Степановичу!

Ми, сотні батьків та учнів, викладацький склад ЗОШ №7 м. Борислава, щиро вдячні Вам та голові ПЗВ ЛОО Барнацькому П.С. за цю непосильну допомо-гу, яку Ви надаєте бориславча-нам та, зокрема, ЗОШ №7. Нова влада, яку очолюють псевдо-демократи, очевидно, вирішила стерти з лиця землі Борислав. Але Ви і Ваша Партія постійно стоїте на заваді цих замислів місцевої влади. Ви врятували УБР – основне джерело надход-жень до міського бюджету. Ви врятували дитячі бібліотеки, ме-дицину і прийняли найактивнішу участь в недопущенні скорочен-ня освітянської сфери, а саме, школи №7. Таке враження, що містом керують яничари, які не вірять у відродження української нації. Подібна ситуація 10 років тому була з дитячими садочка-ми, і сьогодні, ми не маємо куди направити дошкільнят.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Фірманова фірмаНезважаючи на обіцянки не за-

кривати школу, влада знову взя-лась за старе.

Нагадаємо, що уже сьомий місяць, ми – батьки учнів ЗОШ №7 м. Борислава Львівської області

та наші діти живемо у постійній тривозі за те, що у дітей забе-руть їх другий дім – рідну школу.

Почалося все у травні 2011 року, коли міський голова Борис-лава п. Фірман В.С. та його за-ступник по гуманітарних пи-таннях п. Оленич С.І. вирішили покращити умови навчання уч-ням Бориславської державної гімназії, яка 16 років знаходила-ся у пристосованому приміщенні – будівлі колишнього дитячо-го садка (свого часу садочки за-кривали через брак дітей). У перспективі планувалося переве-сти гімназію у нове приміщення, яке на 70% вже збудоване у районі вул. Коваліва, проте заморожене через припинення фінансування. Тому міська влада вирішила піти легшим шляхом для вирішення проблеми елітного закладу: реорганізувати одну із існуючих у місті шкіл і в ї ї приміщення пе-ревести гімназію. Вибір впав на ЗОШ №7.

Реорганізація зводиться до того, щоб залишити у приміщенні сьомої школи на першому поверсі початкову школу (1-4 класи) і на-звати ЗОШ І ступеня №7; на 2-3 поверхи перевести гімназію, а учнів старших класів розформу-вати по школах м. Борислава.

Ми були обурені таким відношенням до наших дітей та нас, зрозуміли, що нами нехту-ють заради покращення умов на-вчання елітних дітей (звичайно не без особистої користі), тому що ніхто не запитав ні в дітей, ні в нас – батьків та вчителів.

Тому у травні 2011 року бать-ки виступили на захист школи і, з Вашою допомогою, здавалося,

перемогли. За літо нашими кош-тами та коштами спонсорів були відремонтовані класи, коридори, санітарні вузли, і ми сподівалися на радісний початок нового на-вчального року, адже, незважа-ючи на чутки про реорганізацію ЗОШ №7, залишився майже весь склад учнів школи, ще й було на-брано десятий клас в кількості 24 учнів та перший клас – 35 учнів. Проте помилилися. До першого вересня без об’єктивних причин міський відділ освіти не відкривав фінансування 10 класу. Знову по-страждали діти: десятикласни-ки були розгублені, бо почався новий навчальний рік, а розкла-ду занять для них немає. Проте вірили, що будуть вчитися у своїй школі, бо всі 24 були на урочистій лінійці 1 вересня, і ніхто із їхніх батьків не відніс документів до іншої школи. 2 вересня 2011 року міський відділ освіти відкрив 10 клас ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 м. Бо-рислава. Навчальний процес по-

чався – всі заспокоїлися, але не надовго.

На прес-конференції міського голови Борислава п. Фірмана В.С., присвяченій підсумку роботи за перший рік на посаді міського го-лови, всі мешканці міста знову почули про реорганізацію ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 на користь Бориславської державної гімназії. І знову нам дали зрозуміти свою меншовартість, бо ми бідніші за батьків гімназистів, не може-мо допомогти школі купити нові парти, дошки… Тож, наших дітей: з багатодітних, малозабезпе-чених сімей, дітей-сиріт можна розпорошити по інших школах, щоб звільнити приміщення для дітей еліти.

Можновладцям не зрозуміти, що вони калічать дитячі душі, не давши їм сформуватися. Чо-

мусь ми і наші діти обрали саме цю школу з ї ї умовами навчан-ня, вчительським колективом, традиціями. Багато батьків є випускниками сьомої школи і об-рали саме ї ї для навчання своїх дітей.

Після прес-конференції ми звернулися з листом до міського голови п. Фірмана В.С. з прохан-ням залишити ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 у Бориславі та шукати інший шлях вирішення питан-ня приміщення для гімназистів. Проте вже вкотре нами знехту-вали.

Тепер вже мова йде про те, що все приміщення ЗОШ №7, а не тільки 2-3 поверхи (як йшло-ся у травні 2011року), буде пере-дано до гімназії; початкові кла-си ЗОШ №7 будуть переведені у приміщення теперішньої гімназії. Звичайно ж: гімназистам приміщення колишнього садка не підходить, а діти школи №7 мо-жуть займатися і там.

Прикро ще й те, що об-ласне правління освіти в особі його керівника п. Брегіна погоджується з та-кою реорганізацією «по-бориславськи», бо, перебу-ваючи з робочим візитом у м. Бориславі, знайшов час відвідати гімназію, а побува-ти у школі, яку збираються реорганізовувати та визначи-тися з доцільністю такого кро-ку порахував непотрібним, вис-лухавши однобоку інформацію міської влади.

Незважаючи на рішення президента про зупинення за-криття шкіл по всій Україні, у нашому місті закривають шко-лу з 392 учнями (наповненість навчального закладу стано-

вить 64%) заради чиєїсь заба-ганки руйнують 392 дитячі долі, життя їх сімей, вирішуючи за нас де навчатись нашим дітям. І це відбувається у демократичній державі.

Просимо Вас допомогти нам зупинити свавілля міської вла-ди щодо закриття ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 м. Борислава Львівської області і дати змо-гу нашим дітям зі звичайних українських сімей навчатися у тій школі, у якій вони виявили ба-жання здобувати освіту.

Батьки учнів та вчителі ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 м. Борислава Львівської області» (всього біля 400 підписів).

На фото: виступ Павла Бар-нацького перед вчителями під час першої спроби закрити шко-лу.

Коментар Павла Барнацького: - Влада Борислава показала на сьогодні своє антинародне

обличчя. Найцікавіше, що поруч із процесом закриття школи, виділили значні кошти на її ремонт. І в першу чергу – вікон. А відповідь проста: фірмою опікується голова міста Фірман. Поки батьки та вчителі розгублено розмірковують над своєю долею, Фірман та його оточення думають, як на їхній біді наварити побільше грошей. Судячи з його активізації, скоро в Бориславі всю соціальну сферу змусять міняти вікна за… бюджетні кош-ти, якими, зрозуміло, розплачуватимуться з фірмою. Народний депутат Юрій Кармазін, вивчивши ситуацію, підготував черго-ве депутатське звернення на ім’я вищих посадових осіб держа-ви. Крім того, він вирішив найближчим часом відвідати Борислав та провести особистий прийом громадян. Зі свого боку, як голо-ва обласної організації ПЗВ, гарантую, що якщо міська влада зно-ву винесе питання закриття 7-ї школи на сесію, то ПЗВ проведе пікетування міськради, поставить врешті-решт питання про заміну міської влади та закличе інші політичні сили підтримати нас

P.S. До речі, поки готувався номер, секретар Бориславської міськради, будучи чесною і порядною людиною, добровільно по-дав у відставку, не витримавши атмосфери беззаконня.

Новий КПК для владної верхівки?

Закінчення. Поч. на 2 стор.

В іншому місці говориться, - продовжив Ю. Кармазін, - що слід мімінізувати можливості взяття під варту. А яким чином – не сказано. І зрозуміло чому. Бо нині це одна з основних статей «лівих» прибутків правоохоронців. За невзяття під варту суми сягають десятки ти-сяч доларів. Причому занести «відкупні» слід в перші день-два затримання. Якщо родина встиг-ла занести гроші, то слідство може й забути подати клопотання про арешт. Тому насамперед слід визначити, за які злочини слід мімінізувати можливості взяття під варту. Чи, скажімо, доцільно арештовувати за економічні зло-чини? Адже є така форма, як за-става. Чи не краще за перебуван-ня людини під час слідства на волі розробити сітку заставної оплати, скажімо, людина винна державі 20 тис. грн., брати з неї заставу в 35 тис. грн. Якщо підозрюваний пору-шив надане йому право обмежен-ня, застава тут же йде в дохід дер-жави. Вигідно і державі, і слідству. А так скільки народних коштів йде на утримання осіб, які дале-ко не завжди виявляються винни-ми. І при цьому у виграші тільки нечистоплотні правоохоронці.

- Відповідно до перехідних по-ложень Конституції України 1996 року, - додав Павло Барнацький, - протягом 5 років в Україні пови-нен був бути створений слідчий комітет. Минуло 15 років, але ніхто навіть не заїкається про це. Роз-ширяють права у веденні слідства СБУ, іншим структурам, скоро дійде до того, що Жеки будуть ви-магати право проводити приватні розслідування проти мешканців. Юрій Кармазін та члени робочої групи, в яку входив і я, розроби-ли і подали у Верховну Раду за-конопроект про статус та гарантії діяльності слідчих, на базі яко-го можна було створити слідчий комітет. Незважаючи, що парла-мент двічі приймав його в другому читанні, ще Президент Ющенко його вдало провалив. Зрозуміло, чому невигідний для багатьох слідчий комітет. Бо сьогодні розслідувати кримінальні спра-ви рвуться всі, оскільки завдя-ки порушеній справі можна будь-кого поставити під каблук. А поки не буде слідчого комітету, то хоча б КПК був золотим, користі він не принесе. Хочу зазначити, що про-ект КПК був заздалегідь прире-чений на невдачу, оскільки був розбитий на три частини, і різні правоохоронні структури перетя-гували ковдру на свій бік. А саме: суд його бачив по-своєму, про-куратура - по-своєму, інші пра-воохоронні органи - по-своєму. Потрібно було призначити одного голову робочої комісії, як це було із підготовкою Кримінального Кодек-су, де головою був Юрій Кармазін (і суддя, і прокурор, і слідчий в одній особі). І цей Кодекс давно був би прийнятий не під когось, а для народу.

Втім народний депутат Ю. Кармазін переконаний, що, незва-жаючи на те, що новий КПК напи-саний під владну верхівку, він все одно буде прийнятий. «За зама-хом руки Чечетова, я абсолютно не сумніваюсь, що він буде прий-нятий, - прокоментував він. – Але думаю, що за чинності цієї ради цей законопроект не вступить в силу і навіть за чинності цього Президента не вступить – він буде розтягнутий у часі».

4

CM

YK

подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.vybir-lviv.com �

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 892/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і ра діомовлення УкраїниЦіна договірна

Надруковано на партійному ротопринтері, свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

№ замовлення:37 Тираж: 15 000 екз.

Бандера прийде – порядок наведе!Молодіжне крило льВіВської обласної органіЗації Партії ЗахисникіВ ВітчиЗни гідно ВідЗначили 103-тю річницю ПроВідника оУн

1 січня у Львові відбулася смолоскипна хода з нагоди відзначення 103-ої річниці з дня народження провідника ОУН Степана Бандери, проведена молодіжним крилом Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни.

Як відзначив голови міста Андрій Садовий, заявку для участі в заході подали лише представ-

ники Партії захисників Вітчизни. Інші політичні сили, за його сло-вами, бажання так шанобливо відзначити день народження Сте-пана Бандери чомусь не вияви-ли.

Перед початком акції у соціальних мережах активно за-прошували усіх бажаючих «вийди на вулицю Бандерівського Львова

і долучись до вшанування пам’яті людини, котра пожертвувала всім, аби ти міг бути». Закликали та-кож «не будь байдужим, адже майбутнє належить нам!»

І треба віддати належне, що попри відсутність масовано-го рекламування заходу, біля пам’ятника Данилові Галицькому

у призначений час молодіжне кри-ло зібрало понад півтисячі юнаків та дівчат. Вишукавшись у коло-

ну із запаленими смолоскипами у руках під пиль-ними поглядами правоохоронців, під бурхливі овації старшо-го покоління, вони рушили ву-лицями центру до пам’ятника С т е п а н о в і Бандері. Захід проходив під гаслом «Запа-ли своє місто во-гнем революції!».

Колону очолив заступник голо-ви молодіжного крила ЛОО

ПЗВ Роман Малець (див. фото). За ним - кілька юнаків у масках несли транспарант «За Львів бандерівський!». А далі – мо-лодь із жовтоблакитними стягами та прапорами Партії захисників Вітчизни.

Під час ходи учасники постійно скандували «Слава Україні! Геро-ям слава!», «Слава нації! Смерть

ворогам!», «ОУН УПА – державне визнання!», «Герої не вмирають – вмирають вороги», «Бандера при-йде, порядок наведе!». Жодних інцидентів, як відзначили в облас-ному управлінні міліції, під час за-ходу не було зафіксовано.

Крім того, біля само-го пам’ятника провідника ОУН

відбулася екуменічна панахида. «Вітаючи одне одного з Новим ро-ком, ми тішимося, що починаємо його із дня народження Бан-дери, - поінформував «Вибір» відповідальний за молодіжне кри-ло від ради ЛОО ПЗВ Андріан Нога. – Та коли б ми думали про Бандеру не лише 1 січня, а цілий Божий рік, то мали б кращі успіхи в державі».

- Ми раді, що в нашій політичній силі підростає гідне покоління українців, яке шанує історію і пам’ять свого народу, - про-коментував голова Львівської обласної організації ПЗВ Павло Барнацький. – Понад півтисячі юнаків та дівчат в перший день Нового року прийшли відзначити річницю провідника свідомих українських націоналістів, що свого часу ціною життя вибо-рювали вільне майбутнє України. Тішить, що підростаюче покоління не забуває своїх героїв і нагадує нам, що, вшановуючи

пам’ять великих українців, муси-мо визначити, що ще маємо зро-бити для великої ідеї української нації. Подія, яка сьогодні відбувається тут, є знако-вою для всієї України. Бандера став символом нескореності української нації, закликом до но-вих звершень і рішучих дій. Сво-го часу він говорив, що справжня боротьба відбувається на полі духовності і культури. Бороть-ба з українською нацією триває по сьогодні, лише змінилися ї ї форми. Тепер з українським на-родом воюють, використовую-чи інформаційний простір, ЗМІ, ті, хто захопив національні ба-гатства. Боячись великого національного духу, нас нама-гаються переконати в тому, що Бандера не є героєм. А провідник ОУН власним прикла-

дам показав, як слід любити свою батьківщину. У важкі часи визвольних змагань він всього себе посвятив Україні. Він лю-бив повторювати, що ворог усвідомлює: фізичним винищен-ням йому не зламати української революції, українського націоналізму. Тому він докладає всіх зусиль, щоб нищити саму ідею українського патріотизму. Ми і сьогодні відчуваємо велич Бандери та актуальність його слів. Він казав, що найважливіше – творення спільного фрон-ту, поширення ідеї спільної бо-ротьби, пробудження серед людей свідомості, утверджен-ня віри в перемогу. Не завж-ди серед нас пануватиме роз-чарування - маємо об’єднатися і творити одну могутню ско-ординовану силу, свідому своєї непереможності. І не кожен на-род має честь називатися ім’ям свого Провідника, а ми, українці, називаємося бандерівцями і

горді з того, що є його нащад-ками, продовжувачами його бо-ротьби.

Завершився мітинг біля пам’ятника Степана Бандери виконанням гімну українських націоналістів, який учасники молодіжного руху ПЗВ виконува-ли з лампадками з Віфлеємським вогнем у руках.

Також дня, 1 січня, на Львівщині, у м. Великі Мости (Сокальський район), відбулося відкриття та освячення ще одного пам’ятника Степану Бандері. День народжен-ня провідника ОУН розпочалося в місті із богослужінь у місцевих храмах.

на фото: заступник голо-ви молодіжного крила ПЗВ ро-ман Малець (вгорі зліва); смо-лоскипна хода (внизу зліва); із транспорантом «За львів бандерівський!»

Золотий бланкна дрУкУВанні бланкіВ Закордонних ПасПортіВ З Подачі Владної ВерхіВки ПройдисВіти Заробляють Мільярди

Нинішня влада аж стогне, що в державному бюджеті бракує коштів для виплати соціальних потреб, ремонту дитячих садків, шкіл, комунальних мереж, доріг.

А з другого боку, звідкіля візьмуться кошти, коли верхівка замилює очі всій країні, дбаючи лише про себе.

І далеко за прикладами ходити не треба. Наведемо один – вида-ча закордонного паспорту.

З 1.01.2012 року розцінки змінилися. Тож, у разі оформлен-ня паспорту, не поспішаючи, пла-тимо за державне мито – 170 грн., послуги УГРІФО – 87 грн. 15 коп. Це те, що йде в дохід держави. А тепер найцікавіше. За бланк па-спорта мусимо платити 150 грн. А собівартість його коливається в межах 10 грн. Чистий навар – 140 грн. Одна річ, якби це отримувала держава, скажімо, для соціальних потреб. Виявляється, гроші йдуть приватній структурі!

Якщо ж людина захоче офор-мити паспорт прискорено, за 10 днів, то на держмито та послу-ги УГРІФО піде 498 грн. (340 грн і 158 грн. відповідно). Але раптом майже в 2,5 рази зростає вартість самого бланку – 337 грн. 50 коп. Питається: невже він друкується із золотою обгорткою?

Що цікаво, до 1 січня 2012 року була ще така послуга, як оформ-лення паспорту за 3 дні. І тоді ціна бланка зростала аж до 525 грн. Тобто чистий навар – в 52 рази більший від собівартості! Не див-но тепер, що кілька років тому в Україні була спроба рейдерсько-го захоплення поліграфкомбінату «Україна» з метою, зокрема, дру-кувати паспорти. За підрахунками експертів, приватна фірма лише за рік на такій оборудці заробляє понад 1 мільярд грн. І це – на чи-стому місці.

Але якщо спробувати з’ясувати, яка саме фірма отримує кош-ти і хто її власник, або ж «дах», - не просто. Тому з цього приво-ду голова Львівської обласної організації ПЗВ Павло Барнацький підготував відповідну доповідну, на підставі якої народний депутат Юрій Кармазін зробив депутатсь-ке звернення на ім’я Президента України, Кабміну, Мінюсту.

Збираючись у гості, чоловік запитує дружину:

- Як ти думаєш, люба, яку сорочку мені краще надягти: без двох ґудзиків чи з брудним коміром?

* * * Чоловік дружині:- Скажи чесно, люба. Цього

разу ти знову прикидалася?!- Ні, цього разу я дійсно спа-

ла!* * *

Після весілля сидять за сто-

лом чоловік, дружина і теща. Чоловік диктує закони нового жит-тя:

- Своєю зарплатою та зарпла-тою дружини буду розпоряджати-ся я!

Дружина:- Ні дозволь...Чоловік (б’ючи кулаком по сто-

лу кричить):- Я господар в домі! Далі: всю

домашню роботу робить теща!Теща:- Ні дозволь...

Чоловік (у тому ж дусі):- Я господар в домі! Далі: спа-

ти буду з дружиною і тещею че-рез ніч!

Дружина:- Ні дозволь...Теща:- Ти чула: він господар в домі!!!

* * *Чоловік приходить додому,

щасливий.Дружина: - Ти чого такий?Він: - Так тещу ж проводжав!Вона: - А чого рожа вся в сажі?

Він: - Так паровоз цілував!* * *

Тато із сином лежать на пляжі, теща починає тонути у воді. Син:

- Тато, тато, дивись, наша баб-ця руками махає!

- І ти їй помахай, синку!* * *

Зустрічаються двоє знайомих. В одного в руках телевізор.

- Ти куди несеш телевізор?- На смітник.- Навіщо?- Теща сказала, що якщо я ви-

кину телевізор, вона руки на себе накладе.

* * * Село. Хата. Підбігає мужик:- Іване! На твою тещу пси на-

пали.- Самі напали, хай самі і

відбиваються!* * *

Вчора у мене захворіла дру-жина, а сьогодні приїхала її мати, щоб доглядати за нею.

- Так-так, біда ніколи не прихо-дить одна.