голос надежды 101

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

№ 1 (101) січень 2013 року

ВІКТОРИНА У КОВЕЛІ С.3

ХТО ХОЧЕ — ТОЙ ЗНАХОДИТЬ С.6

ЇФТАХ І ЙОГО ОБІТНИЦЯ С.10

РІЗДВО СЬОГОДНІ І 2000 РОКІВ ТОМУ С.8

ПОЕЗІЯ С.4

ТЕЛЕКАНАЛ НАДІЯРОЗПОЧИНАЄ

МОВЛЕННЯ НА

НОВОМУСУПУТНИКУ

КАЛЕНДАР ПОДІЙ І ДАТ НА 2013 РІК С.11

С.5

БЛАГОВІСНИКИ У СТРИЮ С.3

2

Голос Надії №1 (101) січень 2013 року

Західна конференція НОВИНИ100-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ

ВІДСВЯТКУВАЛИ У ІЛЬНИЦІ17 листопада громада Адвентистів сьомого дня с. Ільниця, що на Закарпатті, вітала гостей з Євроазіатського дивізіону на

святкуванні свого сторічного ювілею

Понад сто запрошень було підготовано і надіслано гостям, а також пасторам-вихідцям з ільницької грома-ди, які зараз звершують служіння в різних точках Укра-їнського Уніону

Святкова програма розпочалася ще з п’ятниці, коли свої привітання передав керівник Західної конференції Олександр Антонюк. В суботу зранку урок Суботньої школи проводив ведучий програми «У пошуках істи-ни» на телеканалі «Надія» — Роман Проданюк. Про-довженням суботнього богослужіння стала проповідь президента ЄАД Біла Біаджі, який розповів про досвід слідування за Христом, пройдений його родиною, і за-кликав церкву зробити Христа центром свого життя. Президент УУК Віктор Алєксєєнко звернув увагу на те, що необхідно підтримувати баланс між традиціями та нововведеннями, особливо шануючи той шлях, яким пройшла Адвентистська церква до цього часу. Разом із ними громаду вітали колишній президент УУК Мико-ла Жукалюк, пастор-ветеран і особливий друг громади Іван Бабич, скарбник ЗК Микола Михайловський, об-ласний пастор Василь Чопик, а також пастори-вихідці із ільницької громади Іван Хіминець та ветеран Адвен-тистського радіо Іван Черничко. Свої вітання вислови-ли і гості з-за кордону: президент сусіднього Угорсько-го Уніону Томаш Овчаі, євангелісти Модьор Ондраш з Угорщини та Тодор Бринзеник з Румунії, представник Чехії Василь Стойка.

Історію ільницької громади, яка почалася із двох людей, а зараз налічує близько 300 членів, ретельно досліджував і описував пастор Іван Іванович Варцаба. Йому вдалося отримати унікальні архівні документи з Угорщини, зібрати багато історичних фото та опитати ветеранів церкви. Свою розповідь під час урочистого богослужіння він підкріпив яскравою презентацією, що наглядно показувала всі етапи розвитку адвентиз-

му не тільки в Ільниці, але й на Закарпатті. Адже іль-ницька церква стала материнською для громад Чор-ного Потоку, Іршави, Кобилецької Поляни, Сваляви, Бедевлі, Добрянського, Хуста, Мукачево, Ужгорода та Виноградова.

Музичне оформлення служіння було не менш яскравим. На початку налаштуватися на духовні розду-ми допоміг хоровий псалом «Вечный Бог». Хористи в урочистому вбранні особливо підкреслили неповтор-ну суботню атмосферу. Пізніше лунали твори у вико-нанні чоловічого та молодіжного хорів, групи «Едем», дитячого оркестру, та солістів — Інеси Спасюк, Богдана Саповича та Асі Капітан. А коли на сцені з’явився дитя-чий хор у національному вбранні, весь зал мимоволі посміхнувся — так приємно, коли дітки своїми талан-тами славлять Христа. Навіть президент ЄАД після сво-єї проповіді закликав всіх діток на сцену, і помолився за них, як про майбутнє церкви.

Найбільш поважними гостями відчували себе вете-рани церкви. Вони сиділи на перших рядах, а в кінці служіння їх вшанували словами подяки, подарунками та квітами. До речі, подарунки у вигляді сувенірів та закладок із зображеннями трьох будинків молитви с. Ільниці отримали всі присутні, а всім рукопокладеним пасторам вручили особисті пам’ятні подарунки. На за-кінчення всі служителі урочисто благословили Божий народ і всі гості могли оцінити ільницьку гостинність під час обіду.

На третій частині суботнього богослужіння осо-бливе місце було відведено для привітання колишніх пасторів громади — Олександра Московчука, Романа Проданюка та Михайла Матвійчука, кожен з яких не просто пройшов із церквою певний історичний етап, але й залишив у ній частинку свого люблячого серця.

На завершення вся церква об’єдналася у співі псал-му «Церковь Божья, поднимайся», і хоча надворі вже сутеніло, ніхто не поспішав розходитися.

Ільницька громада висловлює подяку всім тим, хто допомагав у проведенні ювілею, а також всім гостям, які розділили із ними радість цієї пам’ятної дати.

Діана Шаленик

3


ПРО НАРОДЖЕННЯ ІСУСА ЗГАДАЛИ У РІВНОМУ

Півторагодинний благодійний концерт відбувся в рівненському органному залі.

12 грудня 2012 року в органному залі міста Рівне відбувся концерт, присвячений спогадам про наро-дження Ісуса Христа.

Організатором заходу виступила Церква адвен-тистів сьомого дня міста Рівне, за сприяння обласно-го пастора Леоніда Кулініча. Допомогу в організації та проведенні концерту надали члени громад Дубно та Здолбунова.

Півторагодинну програму концерту склали духо-вні гімни у виконанні зведеного хору міста Рівне, під керівництвом Дарини Шевчук та Віталія Скорохода, а також сольні номери, дитячий та молодіжний спів. Ве-дучі Валентина Кулініч та Артем Щербанюк розповіда-ли присутнім про причини народження Ісуса Христа у світ та про його значення для людей сьогодні.

Кожному, хто відвідав захід, вручили в якості по-дарунка газету «Вічний скарб» та книжку «Дорога до Христа».

Організатори концерту ставили за мету приверну-ти увагу жителів міста більше до Особи, ніж до Події: «Коли майже весь християнський світ святкує Різдво, чомусь Христос залишається десь на задньому плані, так би мовити «поза кадром». Саме цей час є хорошою нагодою розповісти людям істину про народження Іс-уса Христа, щоб дійсно зосередити їх увагу на Тому, Хто прийшов у цей світ» — зазначили вони.

Лілія Кулініч

У КОВЕЛІ ВІДБУЛАСЬ БІБЛІЙНА ВІКТОРИНА

У неділю 13 січня в громаді №1 м. Ковеля діти з усієї Волині по особливому відзначили канікули, взявши участь у біблійній вікторині

по книзі Рут

На вікторину прибули команди-учасники «Коло-сочки» з Торчина і «Пілігрими» з Пожарок, а також з Іванич, Горохова, Каменя-Каширського, Володимира-Волинського.

Зустріч пройшла урочисто і змістовно. Слід відзна-чити, що приємно здивували усіх талановиті учасники. Вони грали на різноманітних музичних інструментах,

декламували власні вірші, створювали неповторні сце-нічні образи. А ще наполегливі дослідники показали неабиякі знання Слова Божого, тому визначення пере-можця було нелегким завданням для жюрі.

Цікавими дослідженнями по книзі Рут з учасника-ми вікторини ділилася керівник дитячого відділу За-

хідної конференції Світлана Савін. Вона звернула увагу на те, що діти щодня, подібно до Рут, стоять перед ви-бором: кому служити? І як приємно Небу, коли вони роблять правильний вибір.

У приємному спілкуванні, дружній атмосфері не-помітно спливав час. І ось на сцені в очікуванні резуль-татів стоять капітани команд. Кожен з них отримав на-городу і почув приємні слова з вуст жюрі.

Галина Литвин

«БЛАГОВІСНИКИ» ЗІБРАЛИСЬ У СТРИЮ

12 січня 2013 року в місті Стрий відбувся місіонерській конгрес під назвою «Відродження для місії», на який завітали делегати з Дрогобича, Самбора, Стебника,

Трускавця та Борислава

Свято Суботнього дня розпочалось з прославлення і подяки Господу. Місіонерськими досвідами поділи-лися представники усіх громад. Актуальна тема субот-ньої школи про творіння ще раз укріпила віру присут-ніх у всемогутню творчу силу Божого Слова.

До учасників конгресу з семінарами і духовною на-становою звернулись пастори громад — Геннадій При-стай, Юрій Матвійчук, Іван Андрейчін і представники

4


адміністрації ЗК — Валентин Шевчук і Микола Михай-ловський.

У зверненнях до членів церкви наголошувалось про те, щоб кожна громада стала центром впливу для світу, стала світильником в темряві гріха. Для цього не-обхідне відродження сердець, посвячення на служіння та хрещення Святим Духом. Тільки завдяки Божій Силі і нашому бажанню ми зможемо донести Слово Боже в кожний дім, до кожної людини, до кожного серця, щоб знедолені знайшли своє спасіння.

Перша частина конгресу закінчилась молитвою посвячення та місіонерським гімном «Доторкнись до серця». Підкріпившись фізично, з молитвою, присутні вийшли в місто, щоб звіщати вістку спасіння. Кожен мав маршрутну карту з позначкою вулиць та будин-ків, куди потрібно занести газети «Вічний скарб», кни-гу «Дорога до Христа» і місіонерську книгу 2013 року «Велика боротьба».

Свято суботнього дня завершилося за горнятком чаю в невимушеній атмосфері, коли брати і сестри ра-діли та ділилися живими досвідами, які пережили цьо-го дня з Господом.

Людмила Пристай

ЛІТЕРАТУРНІ ЄВАНГЕЛІСТИ ВІДВІДАЛИ УЖГОРОД

За доброю традицією 17 літературних євангелістів-студентів з м. Буча відвідали

на зимових канікулах Ужгород

З 23 грудня по 7 січня, хлопці та дівчата з різних регіонів нашої країни завітали в мальовничий куточок України — Закарпаття. Місто розташоване на границі з Словакією та Венгрією, і довгий час знаходилось під володінням як однієї так і другої країни, тому в ньому проживає багато нац. меншин.

В перший же вечір члени другої ужгородської гро-мади, які зібрались на молитовне служіння мали змогу

слухати досвіди і молитись про наступні виходи літера-турних євангелістів в місто. Найбільш радісними і до-рогоцінними були досвіди про продаж книги «Велика Боротьба».

Наприкінці канікул дехто із студентів вимушені були повернутись до Бучі, та 6 чоловік залишилось. До них приєдналось 17 осіб із місцевих громад і з піс-нею про народження Ісуса вийшли в місто. Люди були щиро зворушені чудовим співом, а особливо тим, що їм дарували книгу «Велика Боротьба» і календар, вони здивовано розпитували що це за церква.

Того ж вечора студенти-місіонери залишили Ужго-род. Але служіння яке вони розпочали не закінчилось бо, кажуть люди, як розпочнеш рік, так його і про-ведеш. В нашому місті рік розпочався з місіонерської роботи, так він і продовжується, тому в суботу 12 січ-ня у Ужгород завітали нові гості: один із них служи-тель-місіонер в Африці. Розповідаючи свої досвіди про служіння брат Василь по новому «запалив сер-ця» членів громади до місіонерської роботи, і коли він зробив заклик до перепосвячення — вся церква піднялась на сцену відаючи себе на служіння Богу. З початком нового тижня члени громади продовжили свою місіонерську роботу у лікарнях, дитячих будин-ках, інтернатах. А на 19 січня заплановано місіонер-ский вихід в місті Чоп.

Галина Мелесь

ПоезiяОтче! Схиляючись до Твоїх святих ніг, В покорі серця, в сильнім трепеті душею Прошу дозволь, бо сам цього не зміг, — Пройнятись, Боже, величчю Твоєю.

Дозволь, торкнутись образу Твого, Який для мене на сьогодні — найдорожчий, І запросити назавжди: «До серця мойого Вселися Сином й Духом, як в дім отчий».

В тобі, мій Батьку, бачу свій взірець За яким мрію до останку днів ходити. Ти – Хліб, Ти — Правда, любий мій Отець, Ти — Світло, що Його не можна погасити.

Царю небесний! Двері — Ти, і Ти — Життя, Яке подарував кожній земній людині, Взамін чекаючи лише людського каяття, Бо їм віддав Ти все — не зупинивсь на половині.

Господь! Ти є — Дорога, Ти — Любов Криштально чиста і на Землі одна єдина, Ціна їй — на хресті пролита кров, Безцінна жертва Однородженого Сина.

Владико! Ти — Воскресіння наших грішних тіл, Яке плекаємо в собі покірно, — твої діти. Дай сил, Ісусе, в вірі й справах добрих діл Твій Другий прихід радісно зустріти!

Іван Громнюк, Львів-3

5


Змінюється час, обставини, з’являються нові технології спілку-вання та передачі інформації. Ме-діа проникає у наше життя, стаючи «четвертою владою» із великими можливостями впливу та форму-вання думки суспільства. Серйоз-ним викликом для Церкви є актив-не використання медіа-простору для проповіді Євангелія, тим більш враховуючи певний «голод» зі сто-рони чи то міського, чи то сільсько-го населення за позитивним, мо-рально чистим медіа-контентом.

Перші кроки

У 2009 році в Києві відкрива-ється перша студія телеканалу «Надiя», а в 2010–2011 рр. — студії в Миколаєві, Вінниці, Львові, Бучі. Паралельно були створені 5 регі-ональних представництв у Доне-цьку, Дніпропетровську, Черкасах, Нових Обіходах та Чернівцях. Мова йде поки лише про певні програ-ми чи години. З вересня 2011 року розпочинається цілодобове мов-лення телеканалу «Надiя» в мережі інтернет на сайті телеканалу www.hopechannel.info.

Зміцнення позицій

2012 рік став дійсно вирішаль-ним у розвитку телеканалу «Надiя». Після довгої і напруженої праці, як відповідь на числені молитви, На-ціональною радою з питань теле-бачення та радіомовлення була видана ліцензія на цілодобове су-путникове мовлення. Це відкрило унікальні можливості для досяг-нення широкої глядацької аудито-рії в Україні і далеко за її межами. Новий канал «Надiя» транслювати-меться через один з найбільш попу-лярних супутників — Sirius.

Для того, щоб телеканал зміг бути конкурентноздатним, щоб він був зрозумілим та цікавим для те-леглядачів, — уся команда телека-

налу, а це і співпрацівники, і велика кількість волонтерів серед членів церкви, активно працює над ви-готовленням власної продукції та перекладом іноземної. Щоб дійсно відповідати потребам населення ведеться виробництво дитячих, молодіжних, медичних, пізнаваль-них, соціально-просвітницьких та духовних програм. На початок 2012 року телеканал виробляв близько 25 постійних програм, серед яких студійні та позастудійні проекти для аудиторії різних вікових груп. Протягом 2012 року розпочалось постійне виробництво більше 15 нових програм, які будуть транслю-ватись уже на новому супутниково-му каналі.

Анонси телеканалу

«В центре внимания» — програ-ма про людей, які досягли успіху в житті й при цьому відкрито сповід-ують свою віру в Бога; «Дорогами християнства» — авторська програ-ма про невідомі і частенько при-ховані факти історії християнства; «Сила Одного» — в цій програмі молоді люди свідчать про свої сто-сунки з Христом і пережиті досвіди; «На перекрестке времен» — знайо-мить глядачів з дивними місцями природи і пов’язаними з ними поді-ями історії; «ЧП+» — перша цільова програма для підлітків, яка допо-може знайти відповіді на важливі життєві питання; «Є проблема» — діалог з кращими фахівцями і екс-пертами про проблеми сучасності через призму духовності; «Счас-тье вопреки всему» — нова про-грама з проповідником Віктором Алєксєєнко допоможе знайти дій-сне щастя всупереч усім життєвим негодам і викликам; «7 Стульев» — сім точок зору на одне явище і одна відповідь; «Живой Бог» — на-дихаючі історії про те, як Господь був близький до людей в склад-них обставинах; «Мозаїка батьків-ства» — програма для батьків про

гармонійний розвиток і виховання дітей; «Помолитесь за меня» — в прямому ефірі двічі на тиждень глядачі зможуть подзвонити і ви-словити свої молитовні прохання; «Секреты семейного счастья» — разом з сімейними консультантами і психологами глядачі дізнаються про духовні принципи в родинних стосунках; «О вечном» — духовні істини через призму мистецтва і творчості; «Спасенные» — дивні іс-торії про Боже провидіння в житті різних людей.

Великі переміни

У березні 2013 року, а це уже через місяць, відбудеться знакова подія для кожного із нас, — від-криття супутникового телеканалу «Надiя», — цілодобової євангель-ської програми, яка, віримо, до-сягне домівок у найвіддаленіших куточках нашої країни і за її меж-ами. Старт цілодобового супутни-кового мовлення на українській та російській мовах дасть також мож-ливість трансляції через кабельні мережі, а це сотні тисяч додаткової глядацької аудиторії.

Сьогодні ж кожен в межах своїх можливостей повинен популяризу-вати цей чудовий благословенний проект. Нехай цей місяць стане мі-сяцем реклами телеканалу “Надія”, щоб потім уже телеканал став чудо-вою рекламою Божої Істини та під-тримкою іміджу Церкви.

Андрій Михайловський

1 березня 2013 рокуТелеканал «Надія»

номераТЕМА

Шукайте нас на: Супутнику Astra-4a (Sirius) Орбітальна позиція - 5° східної довготи Частота прийому - 12.284 М.Г.ц. Поляризація – вертикальна. Символьна швидкість - 27.500 Мбіт/с. Корекція помилок - FEC ¾. Стандарт кодування - MPEG 2. Модуляція - DVB S.

розпочинає цілодобове мовлення нановому супутнику

6


€ 0,44

ДосвідиСпасаючи інших –

спасаємо себе«Один раз в тиждень, в середу, ми йдемо в «бій»:

ось уже два роки поспіль проводимо служіння у тера-певтичному і в кардіологічному відділеннях районної лікарні м. Дубно. Група наша складається від трьох до десяти чоловік. На початку ми співаємо псалом, який спонукує бажаючих вийти зі своїх палат на коридор. Потім — проповідь 10 –15 хв. Теми використовуємо різ-ні: про нашого люблячого Бога; який Він; що Він зро-бив для людини і як грішна людина має відповідати на Божу любов; про мир; про християнську сім’ю; про силу молитви; про прихід Христа і т.д. Після проповіді знову лунає пісня, вірш, а потім — знову Слово Боже, і закінчуємо служіння загальною молитвою за всіх при-сутніх і їх родини, за лікарів.

Служіння триває одну годину в одному відділенні, а потім — в іншому. Люди кожного разу інші. Так хо-четься багато сказати, бо можливо більше тих людей не побачиш.

Це служіння зазвичай відбувається в дружній ат-мосфері. Ми ділимося своїми досвідами, часто наші

слухачі розказують свої. Сестри часто розповідають про своє навернення до Бога.

Любити Бога — добре, але головніше — Він має стати Господарем нашого життя. Закон Божий, 10 запо-відей — улюблена наша тема.

Ми завжди ризикуємо почути критику, а інколи і справді її чуємо. Але нас надихає те, що ми щиро ді-лимося з людьми тим, що дає шанс змінити їхнє життя. Іноді плачемо разом з ними, іноді сміємось.

А ще ми розповідаємо про досвіди зцілення Божо-го, як відповідь на наші молитви. За один день наші зустрічі відвідує приблизно 15 чоловік. За два роки нас почули десь півтори тисячі людей із сіл і міст. Ми віри-мо, що Господь благословляє такі служіння.

Шановні сестри! Ідіть в лікарні, там люди налашто-вані на слухання Слова Божого, сприймають вістку про план спасіння і щиро дякують за підтримку і надію на вічність. Такі служіння збудовують і нас, як християн. Спасаючи інших, ми спасаємо себе. Нехай добрий Гос-подь допоможе нам в цьому».

Лідія Тимощук м.Дубно

Хто шукає — той знаходить«Бог завжди проводить Свій народ через горнило

випробувань. Він веде Своїх дітей невідомими їм до-рогами, але Господь не забуває і не залишає тих, хто довіряє Йому.

Марія Василівна Боришкевич народилася в селян-ській родині, де Боже Ім’я згадувалося лише на Різдво та Паску. Закінчивши медичний коледж, пішла працю-вати фельдшером в село Вірка Сарненського району. Проживала в одної старенької жінки, яка щиро любила Бога. Ця жінка була п’ятидесятницею. Завдяки її мо-литвам Марія Василівна і стала членом тієї церкви. До-сліджуючи Біблію, вона помічала, що є багато розбіж-ностей між тим, що написано і що сповідувала церква. Хвилювання огортало її серце.

Несподівано до сусідів приїхала донька з Терно-поля, яка нещодавно стала адвентисткою. Саме тоді жінка вперше почула про таку церкву. Із великим за-хопленням дівчина розповідала, як дивним чином Гос-подь кардинально поміняв її життя. Вона подарувала Марії Василівні книгу «Велика Боротьба» та уроки по вивченню Біблії.

Розпочався новий період життя, — період духо-вних пошуків істинної церкви. І саме в той момент ди-явол почав діяти. «Я отримала тяжку черепно-мозкову травму, — розповідає Марія, — була прикута до ліжка і знаходилась на межі смерті, але свято вірила в те, що Бог врятує моє життя. Провівши в тяжкому стані півро-

ку — все ж таки вижила. Здавалося, що Господь мав особливий план на моє майбутнє».

Так і сталося. Зателефонувала найкраща подруга-п’ятидесятниця, яка разом із сім’єю виїхала в Сакра-менто (США) і розповіла про те, що знайшла ту церкву, яку шукала, і змінила віру. Стала адвентисткою.

Тоді Марія твердо вирішила розшукати і відвідати цю церкву. Дізнавшись адресу Кузнєцовської грома-ди, жінка прийшла на богослужіння. «Моє вухо почуло мудрість, атмосфера нагадувала Божий храм. У мене з’явилося бажання залишитись тут назавжди», — зга-дує жінка.

10 листопада 2012 року у місті Луцьк Марія Васи-лівна заключила заповіт з Богом, пообіцявши перед небом та землею бути вірною Йому у всі дні свого жит-тя. «Я знаю у кого ввірувала. В Біблії чітко написано: «Якщо Ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте!» (Івана 14:15)», — говорить вона.

«Зараз мені шістдесят. Тридцять років я була в п’ятидесятницькій церкві, прожила досить складне життя, але Бог постійно вів по житті. Я щохвилини від-чувала Його святу присутність, наскільки Він близько ішов зі мною, тримаючи за руку. Відчувала благосло-вення, якими благословляє Своїх дітей. Я з вдячністю приходжу до Нього за те, що Він привів мене в церк-ву останку. І впевнено можу сказати, що вірю в такого Бога, який може у моєму житті все, і для Нього немає нічого неможливого», – завершує Марія Василівна.

Юлія Король

7


ЗИМА СЛІДОПИТАМ НЕ ПЕРЕПОНА

З 6 по 8 січня слідопити Волині відвідали зимову табірну зміну канікулярної школи в смт. Шацьк. На три дні Шацький молитовний будинок став житлом для тридцяти одного слідопита.

Організацію заходу взяли на себе керівник слі-допитів у західній конференції Олександр Коберник, відповідальний за розвиток слідопитського служін-ня на території Волині Григорій Антонюк (в слідопит-ських колах «дядя Жора»), керівник дитячого відділу конференції Світлана Савін і інші.

Ще в Шацької громади стільки гостей не було. Зал трансформовувався на плац для шикування, їдальню, класи для спеціалізацій, спальню і кінозал. Де не глянь — всюди жовтіють слідопитські галсту-ки — чималий квітничок.

Табір розпочався урочистим служінням, а далі настали цікаві слідопитські будні. Проводились спе-ціалізації з укладання наплічника, ремонту взуття, в’язання вузлів, рукоділля, приготування їжі на вог-нищі і розпалювання вогнища в екстремально-мо-крих умовах. Багатий досвід за такий короткий час. Вечір запам’ятався цікавим фільмом про виховання дітей і веселим розміщенням на сон прямо на під-лозі в спальниках, адже слідопити саме так звикли проводити час на своїх зібраннях.

Ранком Шацьк прокинувся від веселої фізич-ної розминки дітей, яка пройшла прямо на подвір’ї церкви. Це, як добре свідчення того, що церква АСД турбується про своїх діток і приділяє їм багато уваги.

Духовні роздуми проводив служитель Андрій Савін, а найбільше (напевно) молився служитель місцевої громади, переживаючи про ймовірні руй-нування…, та все обійшлось ;-).

Родзинкою дня була екскурсія в кінний клуб де слідопити прокаталися верхи на конях і поні. Ввече-рі мандрували темним лісом в пошуках секретних елементів великого пазла, а впродовж мандрів ви-являли замасковані пастки і виборювали підказки про розміщення частинок пазлу перетягуючи канат.

Нічний ліс на березі Чорного озера світився десятка-ми ліхтариків і бринів дитячим сміхом.

Останній день табору відзначився екскурсією на пожежну станцію Шацька. Тут море цікавинок. Величні пожежні автомобілі, в які дозволили про-никнути допитливим слідопитам; приміряли вогне-тривкий костюм, шоломи, протигаз і навіть погуділи сиренами.

Встигайте, приєднуйтесь, адже незабаром літній табір… Ото-то буде!..

пресвітер-слідопит Олександр Коропець

нас СЛІДОПИТАМИзвуть...

8


Дід Мороз, Снігуронька, ялинка, подарунки — усі ці атрибути були відомі нам, вихідцям з колишнього СРСР. Новорічні ранки і підготовка карнавальних кос-тюмів досі є для багатьох наших співвітчизників тепли-ми спогадами. Тридцять першого грудня багато хто збирався в крузі сім’ї або з друзями. Під звуки опівніч-ного бою курантів вітали один одного з Новим Роком, бажали щастя і успіхів.

Свята на новий лад

У ці передсвяткові дні як ніколи відчувається контр-аст між тим, як наші співвітчизники відмічали Новий Рік і сучасною американською культурою по той бік океану. У Сполучених Штатах Америки, в передрізд-вяні вечори фасади будинків освітлюються яскрави-ми вогнями, на парковках біля торговельних центрів немає вільних місць, в магазинах звучать традиційні різдвяні мелодії, спонукаючи відвідувачів робити біль-ше і більше покупок. І усе це приурочено до двадцять п’ятого грудня, дня, який англійською називається Крістмас, що в перекладі означає «Меса Христова».

Саме цього дня, згідно з вченням Католицької церкви, народився Ісус з Назарета. Проте, у своєму радіоінтерв’ю отець Майкл Грэм, ректор Єзуїтського католицького університету підкреслив, що дата на-родження Ісуса невідома і церква вибрала двадцять п’яте грудня на підставі дня сонцестояння, щоб під-креслити взаємозв’язок між Ісусом і Сонцем.

Магія Різдва...

Для багатьох американських діточок, що не знають історії християнської церкви, Різдво є святом чародій-ства і магії. Бажаючи отримати ту або іншу іграшку, діти пишуть листи Санта Клаусу, з вірою, що саме він залишить їм заповітний подарунок під ялиночкою. На-віть деякі єврейські батьки заохочують до цього своїх дітей, не підозрюючи, що прообра-зом Діда Мороза є ніхто інший, як Ми-кола Чудотворець, один з найбільш шанованих святих в Православній церкві. Сьогодні більшість вчених істориків і богословів сходяться в тому, що Микола Чудотворець є вигаданим персонажем. На цій підставі Католицька церква виключила його із списку своїх святих. У Православ’ї ж Микола Угодник або Чудотворець є од-ним з шановних святих, ікони яко-го широко поширені.

Цікаво помітити, що своєю різд-вяною магією Дід Мороз зміг підкорити

навіть ісламських екстремістів. Жодна з релігій, окрім вакхабітского ісламу не може мати своєї присутності на території Сектора Газа. Проте, в 2008 році ХАМАСів-ці дозволили Санта Клаусу з Єрусалимської католиць-кої місії привезти різдвяну ялинку у Газу і роздавати різдвяні подарунки мусульманським дітям.

... і новий символ християнства

Якою символікою користувалися ранні християни?Упродовж історії християнство пройшло через про-

цес змін, які також вплинули на його графічну симво-ліку і образи, що асоціюються з ним. Найбільш ранній графічний символ юдео-християнської общини в Па-лестині, що виявляється археологами по усьому Ізра-їлю представлений рибою, хвіст якої співпадає з осно-вою менори. Грецьке слово «риба» — «іхтус» (ikhtus), означає равинський акронім Ісуса (Iisus Khristos Theos Uios Sotera) — «Ісус Месія Бог Син Порятунок», тоді як нижня частина світильника древнього Храму має схо-жість з корінням дерева, вказуючи на староєврейське походження біблійного християнства.

У кінці II століття риба втратила прикладний сенс свого хвоста, що, на жаль, відобразило сумну тенден-цію християнства, що втрачає свою біблійну основу. Хрест став найміцнішим і найвідомішим символом, пронесеним крізь Середньовіччя. На жаль, хрест асо-ціюється з численними неприємними подіями христи-янської історії, такими як хрестові походи XI–XII століть, насильницьке обернення юдеїв в Європі і винищуван-ня корінного населення Америки. Незважаючи на це хрест дійшов до наших днів і вінчає кожен шпиль май-же у кожній церкві Америки.

На жаль, в епоху загальної глобалізації і спожива-цтва, різдвяна ялинка перетворилася на символ Хрис-тиянства, «день народження Ісуса» перетворився на комерційний символ синкретизму і невігластва.

Альтернативні джерела інформації

Звичайно, кожен читач Біблії знає, що ні в одному Євангелії, що описує життя Ісуса, не знаходиться ніякої згадки про те, щоб Ісус святкував свій день наро-дження. Немає в книгах Нового Запо-віту ніяких відомостей і про апостолів або учнів Ісуса, що відмічали день його народження. Перші згадки про

святкування християнами дня Богояв-ління в січні відносяться до кінця II сто-

ліття, тобто сто з гаком років після смерті Ісуса. Остаточно традиція святкування Різд-

ва сформувалася при папі Юлії в IV столітті.

Різдво сьогодні і 2000 років тому

Особлива ДУМКА

На жаль, в епоху загальної

глобалізації і споживацтва,

різдвяна ялинка перетворилася

на символ Християнства

9


Проте, чи можливо, грунтуючись на яких-небудь непрямих фактах з Біблії встановити хоч би приблизну дату народження Ісуса? Аггада, що міститься в древніх Мідра-шах, — виявляється може допо-могти в цьому.

Слово «аггада» на івриті означає «оповідь». Проте, тут не йдеться про народні казки. Аггада — це особливий жанр ра-винського коментаря на Священне Писання, метою якого є заповнення «білих плям» в Біблійному оповіданні.

Наприклад, Тора не повідомляє нам ніяких деталей про народження Аврама. Проте от як аггада описує цю подію.

«Коли батько наш Аврам був народжений, зійшла зірка на сході і поглинула чотири зірки з чотирьох сто-рін неба. І сказали мудреці Вавілонському цареві Нім-роду: «В цю годину у Тераха народився син від якого піде народ, що наслідує цей світ і світ прийдешній. З твого дозволу, нехай дадуть Терахові повний будинок золота і срібла, на умові, що його новонароджений син буде убитий» A. Jellinek Das Bet ha – Midrash, 2:118- 196.

Використовуючи цю історію, равини намагаються уявити події не описані в Буття 11:31 — абсолютно не-зрозуміло, чому раптом Терах бере свою сім’ю і поки-дає рідне місто — Ур Халдейський.

Багато християн знайдуть в цій аггаді багато мо-ментів, схожих з оповіданням про народження Ісуса, записаним в Евангелії від Матвія, 2 розділ. Читаючи цю Євангельську історію у відриві від її історичного кон-тексту і юдаїзму I століття, сучасний читач може поба-чити в ній багато елементів, пов’язаних з чаклунством. Зірка, волхви (саме так в російській синодальній Біблії переводиться грецьке слово «магої») — усе це звучить заворожуюче і нагадує казки Пушкіна.

Оповідь і реальність

Проте написання чарівної казки не було метою авторів Євангелії. Коли на небі зійшла зірка і до Іро-да прийшли мудреці зі сходу (а Ур Халдейський дій-сно знаходиться на сході) і запитували про царя, що народився, жителі Єрусалиму і його околиць не могли не помітити явної схожості з історією народження Ав-рама, яку щороку розповідали рабини в синагогах під час вивчення 11 розділу Буття. Ось чому, Євангеліє від Матвія говорить про те, що звістка про народження Царя стривожила не лише царя Ірода, римського став-леника, дуже непопулярного серед євреїв, але і усіх єрусалимлян. Едомлянин Ірод Великий турбувався лише про те, як зберегти свою хитку владу. Саме з цієї причини на протязі останніх дев’яти років він вкладав величезні кошти в реконструкцію Храму, зробивши його одним з чудес світу. Проте і це не зробило Ірода, що заплямував свої руки в крові багатьох євреїв, по-пулярним. А тому поява Юдейського царя не обіцяла йому нічого хорошого.

Не дивлячись на те, що Ірод не був євреєм, він до-бре розумів значення почутого від Мудреців, що відві-дали його. Знаючи, де дізнатись відповідь, він ставить правильне питання. «Зібравши усіх первосвящеників і книжників народних, запитував у них: де повинно на-

родитися Машиаху»? Батько Ірода Антипатр прийняв Юдаїзм виключно з політичних

мотивів, а тому Ірод не мав ніякого бла-говоління від Всевишнього. У поважних старцях зі сходу, які запитують його про народження царя юдейського, Ірод бачив шпигунів з Парфянського цар-ства, давнього ворога Римської імперії. Юдея була прикордонною провінцією, і парфяни дуже часто завдавали Іродові

військового клопоту. А тому народжен-ня Машиаха бачилося Іродові змовою

іноземної розвідки, метою якої було підня-ти юдеїв на повстання проти нього. Ось чому

його природним бажанням було якнайскоріше знищити немовля–Машиаха, щоб той не встиг згур-тувати навколо себе націоналістично налаштованих юдеїв. Як і Ірод, Німрод і його оточення, бажали по-збавитися від немовляти — Аврама, що нібито прагнув відібрати у них владу.

І все-таки про дату

Багато істориків і богословів сходяться на думці про те, що Ісус ніяк не міг народитися в грудні. Описана в Євангелії від Луки історія народження згадує пастухів, що знаходяться в полі. У грудні подібне неможливе че-рез сильні зливи. Лука також говорить про те, що Ісус народився у Вифлиємі, куди Йосип з Марією прийшли для перепису. Такий похід неможливо було зробити під час сільськогосподарських робіт, а завершувалися вони після свята Суккот наприкінці вересня – початку жовтня за сучасним календарем. Наступного дня після Суккота в синагогах святкується Симхат Тора (Радість Тори) початок нового циклу читання Тори. На відміну від сьогоднішнього розподілу Біблії на розділи і вірші, Тижневі розділи Тори набагато більші. Розділ Берешит, який вивчається в першу суботу після закінчення Сук-кота охоплює в сучасному змісті книгу Буття з 1:1 по 6:7. Досліджуваний в наступну суботу тижневий роз-діл Ноах закінчується на останньому вірші 11 розділу. Саме тут розповідається про те, як Терах з Аврамом і з іншими членами сім’ї залишили Ур Халдейський. При коментуванні другого розділу Тори на другий тиждень після Суккота розповідалася аггада про зірку, що су-проводжувала народження Аврама і про Німрода, що бажав убити прабатька Ізраїлю.

Ось чому поява зірки що супроводжувала наро-дження Ісуса і прихід мудреців до Ірода швидше за все мали місце саме в той час, коли в усіх синагогах ви-вчався тижневий розділ Ноах, тобто в другий тиждень після закінчення Суккота.

На жаль день 25 грудня, як за григоріанським, так і за юліанським календарем, став невід’ємною части-ною сучасної християнської культури.

Багато християн, розуміючи що Ісус не народив-ся в цю дату, використовують цей день для того, щоб згадати про народження Месії. Хотілося б, побажати усім християнам, що перечитують історію народжен-ня Ісуса в ці дні, замислитися не про Різдвяну казку, укорінену з дитинства, а про істинний духовний сенс Євангельського тексту, який неможливо правильно зрозуміти без знання його історичного коріння.

Олександр Болотніков, доктор богослов’я директор Науково-дослідного центру «Шалом»

Коли на небі зійшла зірка,

жителі Єрусалиму і його околиць не могли

не помітити явної схожості з історією

народження Аврама, яку щороку розповідали

рабини в синагогах

10


Так промовляє БІБЛІЯ

Їфтах — в Старому Завіті воєна-чальник і дев’ятий з суддів ізраїль-ських. Час його діяльності — X сто-ліття до н. е. Їфтах представлений як і Гедеон, тобто як «людина хоро-бра» (Суд. 11:1).

Сила віри Їфтаха...

Він шанував Господа. У ранніх розмовах він кликав Господа свід-чити, потім пішов і «промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі» (Суд. 11:11).

Його звернення до царя Амона (Суд. 11:14-27) показує, що він знав історію Свого народу, як сказано в «Книзі Закону». Він, мабуть, на-вчався цьому, оскільки вважав істо-ричні події не лише фактами, але і волею Господньою.

Він виконував усе, що було ска-зано Господом. Саме Бог «дав Си-хона та ввесь народ його в Ізраїле-ву руку» (Суд. 11:21). Саме Господь, Бог Ізраїля, вигнав Амореян перед Своїми людьми (Суд. 11:23). Їфтах і Ізраїль мали тепер те, що дав їм Господь (Суд. 11:24). І Господа, Суд-дю, покликали бути суддею між Із-раїлем і Аммонітянами (Суд. 11:27).

Їфтах почув слова Господа, ска-зані у Священному Писанні, і пові-рив їм.

Це приклад того, про що гово-рив апостол в Посланні до Єв-реїв 11. Він також знав іс-торію, в яку вірив Їфтах, і знав про силу віри, через яку Бог пере-магає. Це дало Їфтаху можливість набути свого місця у великій «хмарі свідків».

Від імені Святого Духа Їфтах розв’язав війну з Аммонітянами, і Господь віддячив йому

за віру, віддавши Аммонітян в його руки (Суд. 11:32).

Це дуже простий приклад сили віри Їфтаха; мало, що можна до-дати. Він просто читав, що Господь зробив; і таким чином чув, що Він сказав. Він вірив в те, що прочитав і почув, і цього вистачало, щоб за-безпечити собі місце серед тих, хто отримав свідоцтво про важливість їх віри.

...і сила слова

Але у випадку Їфтаха, як в жод-ному іншому, ми почуваємо себе вимушеними старатися щосили, щоб захистити його від того, що ми потім назвемо «несправедливим судженням про людей».

«І обіцяв Їфтах обітницю Госпо-деві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку, то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопа-лення» (Суд.11:30,31).

Як Мойсей, Їфтах «згрішив сво-їми вустами», але це не похитну-ло його віри в те, що він почув від Бога; його клятва була зроблена відповідно до його завзяття, а не знання. Він пожертвував би своєю

дочкою, проте маловірогід-но, що Бог не засудив би

це хоч би єдиним сло-вом несхвалення.

Це лише людська інтерпретація, про яку погляди тео-логів розходяться у всі часи, і яка була зафіксована

без точного аналізу тексту.

Важливо пам’ятати, що древ-ній єврейський коментатор Rabbi David Kimchi (1160-1232) переклав слова молитви (Суд. 11:31) інак-ше ніж інші перекладачі того часу, і він говорить нам, що його батько Rabbi Joseph Kimchi (помер в 1180) дотримувався такої ж точки зору. Вони обоє, батько і син, разом з Rabi Levi ben Gerson (народився в 1288), будучи одними з найбільш видатних єврейських граматистів і тлумачів, які повинні були розбира-тися в усьому краще, ніж будь-який неєврейський тлумач, дали без-застережне «добро» на переклад слів присяги, яка відносилася не до одного об’єкту, а до її двох складо-вих частин.

Труднощі перекладу...

Згідно добре відомому прави-лу, сполучний суфікс ו (вау) часто використовується як розділовий сполучник, який має значення «або», «чи», — коли речення скла-дається з двох частин.

Можна навести наступні при-клади: Вихід 21:15 «А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий». А також Вихід 21:17; Вихід 21:18; 1 Царів 18:27.

Те саме стосується часток «ні» та «ані». Ось лише деякі прикла-ди: Вихід 20:17; Числа 22:26; 2 Сам. 1:21.

Тепер ми можемо прочитати і зрозуміти слова клятви Їфтаха, де приведені такі ж слова, або швид-ше стиль єврейського письма.

«І обіцяв Їфтах обітницю Госпо-деві й сказав: … виходячий, що ви-йде з дверей мого дому … то буде він для Господа, АБО (ЧИ) я принесу його в цілопалення (Суд.11:30,31). Тепер стає зрозумілим, що обітни-ця Їфтаха складається з двох вза-

Він

або приніс би обіцяне в

жертву або, якщо це було б неугодно,

присвятив би його

Господеві

Їфтахі

обітницяйого

11


ємовиключних частин. Він або при-ніс би обіцяне в жертву (згідно з книгою Левіт 27), або, якщо це було б неугодно, присвятив би його Гос-подеві.

...і особливості культури

«І обіцяв Їфтах обітницю Госпо-деві», на що мав безперечне право. Така обітниця була виправдана За-коном, який говорив, що повинно було бути здійснено в таких випад-ках; і навіть, коли обітниця шкодила людині (як, приміром, тут), ця лю-дина могла бути викуплена, якщо так було бажано. Див. Левіт 27, ві-рші 1-27, де дається пояснення про-цедури викуплення людей, худоби і іншого.

Зі Святого Письма знаємо, що Їфтах «учинив над нею свою обітни-цю, яку обіцяв був, і вона не пізна-ла мужа» (Суд. 11:39). Яке це має відношення до пожертвування у будь-якому випадку? Це пов’язано із згаданою вище обітницею, з при-свяченням її Господові. Це не має ніякого відношення до підношення людського життя, але до присвячен-ня життя. Вона присвятила себе ві-чному дівоцтву.

У будь-якому випадку було б протизаконним, і всупереч задуму Господньому, приносити Йому в жертву людину.

Такі жертви були у той час влас-тиві язичницьким країнам, але Із-раїль відрізнявся від них тією осо-бливою рисою, що людські жертви були невідомі Ізраїлю.

Ми можемо дізнатися із змісту Священного Писання що людські жертви викликали б обурення Бога; і неможливо уявити, що Бог при-йняв би їх, або, що Їфтах запропо-нував би людську кров як жертву. Підтримувати цю думку — означає зводити наклеп на Господа і Їфтаха.

Що ж стосується того що «рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плака-ти за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році» (Суд. 11:40), то слово перекладене, як «плакати» більше не зустрічається в жодному місці Єврейської Біблії. Тому ми не можемо з впевненістю сказати який саме зміст вкладався в це слово в оригіналі.

Тому друзі дочки Їфтаха ходили щороку скоріше не плакати про її смерть, а спілкуватись з нею.

За матеріалами: biblepravda.com

Всесвітній календар особливих днів і подій на 2013 рік

Січень5 День духовного посвячення9-19 10 днів молитви12 Служіння здоров’я26 День релігійної свободи

Лютий2 Програма «Розкажи про це світу»9-16 Тиждень християнської сім’ї і шлюбу 23 Література по місіонерській роботі, здоровому спосо-

бу життя і стриманостіБерезень

2 Жіночий день молитви9 Адвентистське всесвітнє радіо16-23 Тиждень молитви молоді30 Християнська освіта

Квітень6 День посту і молитви6 Свято духовного посвячення молоді13 День Адвентистської місії20 День літературного евангелізму27 День інформування про особливі потреби

Травень4-25 Місяць боротьби з наркоманією4 Програма «Розкажи про це світу»: Свідоцтво через ін-

тернет11 Програма «Розкажи про це світу»: Участь в соціально-

му служінні25 Всесвітній день молитви про дітей з груп ризику

Червень1 Вивчення Біблії: Суботня школа і заочні курси8 Жіноче служіння15 Програма «Розкажи про це світу» - «Благодаттю зміц-

нюючи»: Робота з новонаверненими і повернення ко-лишніх членів Церкви

22 День пастораЛипень

6 День посту і молитви13 День Адвентистської Місії20 Програма: «Розкажи про це світові»: Служіння через ЗМІ27 День дитячого служіння

Серпень3 Євангелізація по програмі Глобальної Місії10 Програма: «Розкажи про це світові»: Створення церков17 День профілактики насилля24 Освіта31 Євангельське служіння рядових членів церкви

Вересень1-7 Тиждень згуртованості сімей7 Свято духовного посвячення молоді14 День Адвентистської Місії21 День Слідопитів28 День відкритих дверей Суботньої школи

Жовтень5 День посту і молитви12 День Адвентистської спадщини19 День Духа Пророцтва 26 Субота Творіння

Листопад2-9 Молитовний тиждень

Грудень7 День управління ресурсами14 День служіння здоров’я

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня.Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня.Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р.Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій [email protected]Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук.Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга НошинГазета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а тел. 237-12-13Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А.Наклад 600 примірників

АНОНСИ подій на лютий

02.02 Місіонерські конгреси:• Горохів–Печихвости–Привітне–

Ст. Загорів–Локачі.• Н-Розділ–Ходорів–Миколаїв–

Львів-3.

09.02 Місіонерські конгреси:• Рівне–Корець–Острог–

Здолбунів. 10:00 вул. Вінницька №61, Рівне-1.

• Нововолинськ–Жовтневе–Іваничі–Володимир Волинський–Мишів–Колона.

23.02 Місіонерські конгреси: • Сарни–Берестя–Рокитно–

Кузнєцовськ–Тинне.• Любомль–Шацьк–Ковель-1–

Дроздні.

Шановні читачі газети “Голос надії”

Наша мета не лише інформувати Вас про

події в нашій конференції, але й ділитися знаннями.

Тому ми відкриваємо

рубрику “Відповідь пастора”, де ви може поставити запитаня які Вас турбують, та отримати вичерпну

відповідь.

Свої запитання надсилайте за адресою:

[email protected]

зблизитись з людством; і для того, щоби звершити спасіння світу, виникла необхідність об’єднати разом божественну і людську природу» (Ознаки часу, 20 лютого 1890).«Він не використовував Своєї божественної сили, щоби полегшити Свій тягар чи Свою важку місію» (Поради батькам, вчителям, учням 276.277)

75. Чи потребував Ісус співчуття і підтримку?«Наш Спаситель цінував спокій домашнього вогнища і небайдужих слухачів. Він прагнув людської чуйності, ввічливості і любові» (Христос надія світу, с.524).«Наш Спаситель прагне визнання. Він шукає співчуття і любові тих, кого викупив Своєю кров’ю» (Христос надія світу,с.191)

А ви знаєте, що......Протягом останніх 15 років життя Елен Уайт завершила написання десяти головних книг, включаючи «Виховання», «Пророки і царі», «Служіння зцілення» і «Дії апостолів». «Пророки і царі» були опубліковані в 1916 році, через рік після її смерті.Її остання письмова праця — «Лист до друга» датована 14 червня 1914 року. Це був останній надрукований трактат. Згодом він був розміщений в останньому розділі книги «Свідоцтва для проповідників і євангельських працівників».Для щоденного сімейного чи особистого читання із її праць складено десять книг. Їхня ціль — спонукати до більшого посвячення на служіння Богу і ближнім.

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри. Свідоцтва не містять в собі нового світла, але ставлять перед собою мету — нагадати, відновити у свідомості людей вже відкриті в Слові Божому істини... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...”

Елен Уайт

200 Запитань доДуха Пророцтва

73. Чи був сатана обмежений у своїх діях проти Христа?«Все це були справжні, а не фіктивні спокуси. «Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти» (Євр.2:18). Під час усіх подій у житті Христа були присутні ангели і стояли на сторожі, щоби сатана не перейшов межі своїх дій і не перевищив випробування понад силу людської природи Христа... Тут була межа. Сатана не міг піти далі». (Вибрані вісті, к.1, с.95).

74. В якому змісті Христос використав Свою божественну природу?«Спаситель світу зодягнув Свою божественну природу в людське єство, щоби

голос надежды 101

Documents