Міністерство аграрної політики та продовольства УкраїниМИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Агрономічний факультет

Кафедра виноградарства

та плодоовочівництва

ТЗППР

Миколаїв

2014

Дудяк Іван Дмитрович, к. с.-г. н., доцент,зав. кафедри виноградарства та плодоовочівництва

ЛЕКЦІЯ 10СПОСОБИ

ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНОВИХ МАС

П Л А Н Л Е К Ц І Ї1. Загальні положення.

2. Основні вимоги до конструкцій

зерносховищ.

3. Основні типи зерносховищ.

4. Особливості зберігання зерна окремих

культур.

5. Підготовка зерносховищ до

приймання зерна нового врожаю.

6. Кількісно-якісний облік зерна під час

зберігання.

1. Загальні положення

Зерносховища класифікують за багатьма

ознаками, найважливішими з яких є: період

зберігання (тимчасовий чи тривалий);

конструкційні особливості (навіси, склади,

елеватори тощо); види операцій, які в них

проводяться (тільки зберігання чи зберігання й

обробка); ступінь механізації (механізовані,

напівмеханізовані, немеханізовані); наявність і

тип установок для активного вентилювання

насіння (канальна, підлогова, переносна та ін.).

Зберігання зерна може бути тимчасовим

– від кількох діб до одного-трьох місяців

чи довгостроковим – від кількох місяців до

кількох років.

Зернові маси зберігають насипом чи в

тарі. Перший спосіб є основним і

найпоширенішим. Переваги його такі:

повніше використовуються площа та

об’єм зерносховища; більше можливостей

для механізованого переміщення зернових

мас; полегшується боротьба із

шкідниками хлібних продуктів; зручніше

організовувати контроль за всіма

показниками; зменшуються витрати на

тару і переміщення зерна.

У типових зерносховищах зерно

розміщують у засіках. Висота насипу зерна

основних культур вологістю до 14 % в

холодний період року – не вище 2,0…2,5 м.

Сухе зерно вологістю 12…13 %

розміщують у силосних сховищах

елеваторного типу заввишки до 30 м.

Зерносховища для тривалого зберігання

зерна за конструкційними особливостями

поділяють на склади, елеватори та

змішаного типу.

До першого типу належать звичайні

склади, які використовують для

підлогового зберігання зерна насипом.

Бункерні

насіннєсховища

мають повністю

механізоване

випускання насіння

без застосування

ручної праці і

пересувної

механізації. Цього

досягають тим, що

днище бункера

роблять у вигляді

перевернутої

піраміди або конуса.

Силосні насіннєсховища – це залізобетонні

або цегляні елеватори заввишки 30…50 м.

Більшість їх має спеціальну башту, в якій

розміщують необхідне обладнання для

потокової обробки насіння. Майже всі такі

насіннєсховища повністю механізовані, а деякі

автоматизовані.

2. Основні вимоги до

конструкцій зерносховищ

У господарствах споруджують засікові та

наземні зерносховища. Перші зручні для

роздільного зберігання невеликих партій

насінного і сортового, а другі – для великих

партій товарного зерна.

3. Основні типи

зерносховищ

В Україні є

зерносховища таких

типів: елеватори й

одноповерхові

приміщення з

горизонтальними або

похилими підлогами.

Сучасні склади будують

за спеціальними

проектами, місткість їх

становить 500, 1000, 1300,

1500, 2000, 2300, 3600,

5000 т.

Типове насіннєсховище місткістю 500 т

(типовий проект № 08-106) будують з цегли,

каменю або дерева. Воно має 21 засіку

загальною місткістю 475 т для розміщення

партій насіння насипом і майданчик для

укладання насіння в мішках загальною масою

до 25 т. Засіки роблять із щитів, що виготовлені

з підігнаних сухих дощок. Вікна зсередини

обтягують металевою сіткою для захисту від

птахів, а двері знизу оббивають сталевими

смугами на висоту 0,5 м для захисту від

гризунів.

Насіннєсховище місткістю 1300 і 2300 т з

відділеннями для протруювання і затарювання

– це одноповерхова будівля секційного типу.

Більшість насіння розміщують у засіках по

125 т при висоті насипу 2,5 м. Кожна секція

насіннєсховища розрахована на 500 т насіння.

Насіннєсховище місткістю 3200 т має два

верхніх і два нижніх стрічкових конвеєри. Його

будують разом з цехами для обробки насіння,

які мають дві самостійні потокові лінії. Розміри

зерносховища у плані 72 × 18 м, висота

зовнішніх стін 4 м.

Насіннєсховище з відділенням для очищення

насіння переобладнано із зернового типового

складу місткістю 3,2 тис т. В зерноскладі

замість збірних залізобетонних перегородок

заввишки 2,5 м зроблено 16 секцій. Загальна

місткість насіннєсховища 1100 т.

Склад із збірних залізобетонних

елементів найкраще відповідає завданням

індустріалізації складського будівництва і

має такі переваги:

- будівництво може здійснюватись

незалежно від пори року та скорочення на

будівельному майданчику кількості

працюючих;

- високою є якість будівництва із збірних

залізобетонних елементів, що

виготовляються в заводських умовах;

- маса будівельних матеріалів зменшується

до 35 %.

Зерно- і насіннєсховища бункерного типу

найбільше поширені як на державних

хлібоприймальних підприємствах, так і в

господарствах системи Міністерства аграрної

політики та продовольства України.

Насіннєсховища силосного типу – це

елеватори із залізобетону і цегли, спеціально

побудовані для зберігання насіння, з висотою

силосної частини 12…16 м і більше. У такому

сховищі повністю механізовано всі процеси, а в

деяких – і автоматизовано.

Елеватор – це повністю механізоване

зерносховище, призначене для зберігання зерна

і виконання там необхідних операцій. Сучасний

елеватор забезпечує виконання всіх операцій з

максимальною ефективністю і надійним

забезпеченням збереження зерна.

4. Особливості

зберігання

зерна

окремих

культур

Розміщують і зберігають зерно

кукурудзи з урахуванням його типу, стану і

категорії якості. Висота насипу сухого

зерна кукурудзи у сховищі не обмежується,

але для зерна середньої сухості в теплу

пору року (температура вище 10°С) вона

має становити не більше 2,0…2,5 м. В

елеваторах можна розміщувати на тривале

зберігання зерно кукурудзи вологістю не

вище 14 %.

Зберігати зерно проса і гречки слід у

сухих сховищах з добрим провітрюванням

або в обладнаних активним

вентилюванням. Висота насипу має бути

не більше 2 м, а при вологості зерна понад

20 % – не більше 1,6 м. Тимчасове

зберігання вологого зерна круп’яних

можна забезпечити при постійній подачі в

насип повітря (при вологості 16, 18, 20,

22 % – відповідно 30, 40, 60, 80 м3/т за

годину) або обробкою хлорпікрином.

Високий вміст жиру в насінні олійних

культур відіграє важливу роль при визначенні

режиму його зберігання. Сухе і зріле насіння під

час зберігання за низьких температур перебуває

у стані спокою, а при підвищенні вологості і

температури переходить у стан інтенсивної

життєдіяльності. Його жир не здатний

зв’язувати й утримувати вологу так само, як

білки і крохмаль. Крім того, на збереження

значно впливає підвищений вміст лущених і

битих насінин, які швидко пліснявіють,

пошкоджується їх зародок, а жир швидко

гіркне.

Насіння сої здатне швидко і в значних

кількостях поглинати вологу з

навколишнього середовища. Тому зберігати

можна тільки насіння з критичною

вологістю 10…12 %. Велика кількість білка

в сої створює сприятливі умови для розвитку

плісеневих грибів, особливо на

пошкодженому насіння. Тому насіння,

призначене для зберігання, очищають від

битих і пошкоджених зернин. Переміщувати

насіння сої треба обережно, щоб не

пошкодити його оболонки.

Насіння рицини дуже крихке, легко

пошкоджується під час обмолочування,

очищення і транспортування, що створює

додаткові труднощі при його зберіганні.

При його прийманні, обробці і зберіганні

слід пам’ятати, що воно містить отруйну

речовину рицинін, яка, потрапляючи в

організм людини чи тварини, викликає

тяжкі захворювання. Тому під час роботи

з насінням рицини треба додержувати

певних заходів безпеки.

Найсприятливішими

для гороху є умови при

температурі 10 °С,

вологості зерна до 14 %

і відносній вологості

повітря до 70 %.

Зберігання протягом

трьох років і 10 міс при

температурі 4…7 °С і

вологості 13…15 % не

призводило до

зниження кулінарних

якостей гороху, сприяло

сповільненню

біохімічних процесів.

Очищене насіння багаторічних трав

затарюють у мішки масою до 50 кг, а

дрібне – у подвійні мішки. В мішок

кладуть паперову етикетку, а зверху на

мішку вказують назву господарства, де

вирощувалося насіння, культуру, сорт,

репродукцію, рік урожаю, масу нетто,

номер партії, дату упаковування, клас.

Зашиті мішки складають у невеликі

штабелі на щитах і автокаром

транспортують до місця постійного

зберігання.

Сортове і гібридне насіння закладають у

спеціальні сховища, забезпечуючи його повну

схоронність і запобігаючи засміченості іншими

культурами чи сортами. Насіння еліти й першої

репродукції приймають у мішках з пломбами

господарств, де його вирощували.

Таблиця 1

Гранична висота насипу насіння при зберіганні насипом

чи в засіках і висота штабелів при зберіганні в мішках

Зерно, насіння

Кількість

мішків, шт.

Висота насипу

у сховищах, м

Пшениці, жита, ячменю, вівса,

гороху, рису, сочевиці, кукурудзи

15 3,5

Квасолі та інших бобових (крім

гороху і сочевиці)

15 2,5

Проса, сої 15 —

Рицини 12 —

Соняшнику 12 2,0

Багаторічних та однорічних трав 8 —

Таблиця 2

Висота укладання мішків у штабелі

і насипу в засіках залежно від вологості насіння

Насіння

Воло-

гість,

%

Кількість

рядів мішків

у штабелі,

шт., не

більше

Ширина

штабеля,

м, не

більше

Висота

насипу, м,

не більше

Гороху 14 8 2,5 3,0

Квасолі,

чини, нуту,

бобів

14 8 2,5 2,5

Сочевиці 14 6 2,5 2,0

Сої 12 8 2,5 1,5

При зберіганні насінного зерна частота

визначення температури залежить від

його стану і періоду зберігання (табл. 3).

Таблиця 3

Періодичність спостережень

за температурою насінного зерна

Стан

вологості зерна

Періодичність спостережень

за свіжозібраним

зерном протягом

3 міс з моменту

надходження

при температурі насипу

0 °С і

нижче

0…10 °С > 10 °С

Сухе Раз на 3 дні Раз на

15 днів

Раз на 15

днів

Раз на

10 днів

Середньої

сухості

Раз на 2 дні Раз на

10 днів

Раз на 10

днів

Раз на

5 днів

Вологе Щодня Раз на 7

днів

Раз на 5

днів

Щодня

Таблиця 4

Допустима висота насипу насіння

Вологість, % У холодну

пору року

У теплу

пору року

До 16 3,0 2,5

Від 16 до 20 2,5 2,0

20…25 2,0 1,5

25…30 1,5 1,0

Таблиця 5

Строки перевірки насіння на зараженість шкідниками

Вологість

насіння, %

Температура насіння, °С

< 5 5…10 > 10

До 15 Один раз

на 20 днів

Один раз

на 15 днів

Один раз

на 10 днів

15 Один раз

на 15 днів

Один раз

на 10 днів

Один раз

на 5 днів

Таблиця 6

Схожість зерна сільськогосподарських

культур залежно від строку зберігання, %

Зерно Строки зберігання, роки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Пшениці 92 95 87 88 74 68 24 3 0 — — —

Жита 93 88 65 20 3 0 — — — — — —

Ячменю 100 100 97 90 42 5 0 — — — — —

Вівса 84 71 81 75 59 58 56 54 47 32 0 —

Рису 93 60 18 0 — — — — — — — —

Кукурудзи 83 –

99

81 –

100

85 –

99

78 –

99

75 — — — — — — —

5. Підготовка

зерносховищ до приймання

зерна нового врожаю

Сховища до приймання насіння нового

врожаю починають готувати відразу після

звільнення їх від насіння або зерна старого

врожаю. Період між закінченням весняної

сівби і початком дозрівання зернових

використовують для ремонту та приведення в

повну готовність насіннєсховищ, механізмів,

сушарок, зерноочисних машин, інвентарю.

Заходи захисту хлібних запасів від шкідників

поділяють на карантинні, запобіжні та

винищувальні. Останні можуть бути хімічними

та фізико-нехімічними. До нехімічних заходів

належать біологічні, мікробіологічні, термічна

дезінсекція, очищення зерна, обробка газовими

середовищами, до хімічних – фумігація зерна з

використанням різних хімічних засобів.

6. Кількісно-якісний облік

зерна під час зберігання

Зменшенню втрат зерна під час зберігання

сприяє добре поставлений облік. Мета

кількісно-якісного обліку полягає в тому,

щоб з’ясувати закономірності втрат, які

виникають при перевезенні, зберіганні і

переробці зерна, сировини та продукції.

Обліковують не тільки фізичну масу зерна

та інші види сировини, а й показники

якості – вологість та наявність смітних

домішок, кількість яких прямо впливає на

збільшення або зменшення маси зерна.

Якісні

показники сухого,

чистого,

незараженого

шкідниками та

охолодженого зерна

майже не

змінюються і

втрати його

мінімальні.

Розрізняють дійсні

та уявні втрати

зерна.

Уявні втрати зумовлені помилками

у визначенні маси та якості зерна під

час його приймання та витрачання.

Дійсні втрати поділяють на природні

(нормативні) і наднормативні. Вони можуть

бути зумовлені недоліками в організації й

технології проведення операцій із зерном. За

своєю природою дійсні втрати бувають

механічними і біологічними.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !