Дебет-Кредит (укр)15-2010

12.04.2010

ОПОДАТКУВАННЯ ШТРАФВ

за порушення договору 12

ВДПОВДАЛЬНСТЬ

БУХГАЛТЕРА за законом 18

ПОДАТКОВА ДЕКЛАРАЦЯ:

підстави для визнання

недійсною 14

ЦНИ В НВАЛЮТ:

можна чи ні 32

ВДКЛИКАННЯ

ЛИСТВ триває 17

РОЗ’ЯСНЕННЯ

МНФНУ

з питань

бухобліку 20

ТАК ПОЧИНАЄТЬСЯ ДОСВДВиробнича практика — неодмінна складова навчання. Але водночас це й робота, яка має оплачуватися, — с. 22.

для нотаток

2дебеткредит 15/2010

No15


No15

ЩО НОВОГО

Найцікавіше у березніПро найцікавіше з нововведень та оперативних офі-ційних роз’яснень держорганів читайте у березневих номерах «ДК» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Найважливіші новини у законодавстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

СУТЬ СПРАВИ

Штрафи за прострочення зобов’язань і ПДФО

Взявши до уваги роз’яснення ДПАУ, розглянемо практичний приклад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

Коли декларація є недійсноюХоча вирішальною у цьому питанні є позиція ДПАУ, варта уваги і думка Мінфіну . . . . . . . . . . . . . . 14

Скасовано збори до ПФУ у «спрощен-ців» і не тільки...

Кабмін скасував свої постанови, які зобов’язували «спрощенців» сплачувати внески до ПФУ . . . . . 16

Велике відкликання листів ДПА Украї-ни — 2

Зокрема, відкликано роз’яснення щодо оподатку-вання доходів іноземців і нерезидентів . . . . . . . 17

Відповідальність бухгалтера за зако-ном

Мін’юст вказує на підстави звільнення бухгалтерів від адміністративної та кримінальної відповідаль-ності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Нюанси бухобліку — Мінфін роз’яснюєПроаналізуймо низку листів-роз’яснень Мінфіну що-до спірних питань бухгалтерського обліку . . . . . 20

Практика на підприємствіПрактика — це майже робота, тому розглянемо особ-ливості оплати праці студентів та учнів . . . . . . . 22

Підвищена ПСП для заочникаЗ’ясуймо, як застосувати податкову соціальну пільгу до доходу працівників, що здобувають ви-щу освіту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Як в Україні встановити ціни в інвалютіСпробуємо відповісти на запитання, чи можна в угоді між резидентами встановити прив’язку ціни до інва-люти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

Якщо у вас нема головбуха...Наведемо позицію деяких контролюючих органів щодо того, хто в такому разі підписує звітність . . 38

СУДОВА ПРАКТИКА

Послуги, супутні експорту, обкладають-ся ПДВ за нульовою ставкою . . . . . . . . 40

Одержання доходу за рахунок податко-вої вигоди (відшкодування ПДВ) дово-дить податковий орган . . . . . . . . . . . . . 41

ЗАПИТАННЯ ВДПОВД

Експорт ОЗ за ціною, нижчою від залиш-кової вартості, не потребує нарахування додаткових податкових зобов’язань . . 42

Перейменувати юрособу можна лише після внесення змін до установчих до-кументів і їх держреєстрації . . . . . . . . . 43

Грошовий еквівалент зобов’язання під-приємства перед постачальником може бути визначено в іноземній валюті . . . 44

ДОКУМЕНТИ ДЛЯ РОБОТИ

Мінфін наводить перелік підстав для не-визнання податкової звітності

Лист Мінфіну від 01.03.2010 р. No31-20030-04-10/4611 . . . . . . . . . . . . . . . . . 46

У разі втрати печатки звітність подаєть-ся з довідкою органу внутрішніх справ про цей факт

Лист Мінпраці від 04.03.2010 р. No31-21010-08-10/5007 . . . . . . . . . . . . . . . . . 47

Відсутність відмітки в електронному по-лі декларації з ПДВ не тягне за собою її невизнання

Лист ДПАУ від 25.02.2010 р. No3844/7/28-8017 . . 48

Мінфін зазначає, що питання підпоряд-кування головного бухгалтера віднесено до компетенції підприємства

Лист Мінфіну від 30.11.2009 р. No31-28020-02-10/32483 . . . . . . . . . . . . . . . . 48

Головбух за здійснення неправомірних дій несе відповідальність у випадках, пе-редбачених КпАП та КК

Лист Мін’юсту від 19.02.2010 р. No607-0-26-10-34 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

Положення про головних бухгалтерів від 1980 р. на сьогодні не має застосо-вуватися

Лист Мінфіну від 12.02.2010 р. No31-34000-10-5/3091 . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51


No15


No15

www.kontrakty.ua

Видавці: С. ванов-Малявін, В. Одинець

© Дебет-Кредит, 2010.

Реєстраційний NoКВ 5960 від 20.03.2002 р.

Засновник – ТзОВ «Редакція «Дебет-Кредит»

Передплатний індекс українського видання — 22299

русского издания — 22230

Переклад документів виконано редакцією.Ціна договірна. Тираж 49313 прим.

Генеральний директор: В. Одинець

Керуючий директор: О. Самсоненкотел.: (44) 391-51-81; e-mail: [email protected]Головний редактор: М. Кондзелкател. у Львові: (32) 270-24-14; e-mail: [email protected]Київська редакція: тел.: (44) 391-51-80 Верстка: О. Лукіянова, Н. Сташкова, Р. НагайчукСекретаріат: О. Єлагіна, Г. ЮрчишинДизайн: С. ТомчукПередплата та доставка: директор О. ХодорогКиїв: (44) 391-51-90, 391-51-91; e-mail: [email protected]

Реклама: директор О. БобровськаКиїв: (44) 391-51-93, 391-51-94Львів: (322) 76-29-05, (32) 270-35-67;e-mail: [email protected], [email protected]

Консультаційний сервіс для передплатників «Гаряча лінія» тел.: (44) 528-20-18

При підготовці документів і консультацій використовується система Ліга: Закон АЦ «Ліга»

Для листування:03680, м. Київ, вул. Боженка, 84www.dtkt.com.uae-mail: [email protected]

Підписано до друку 06.04.2010 р. Замовлення No10-4075

Друк: ТзОВ «Новий друк»02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1

Застосування Положення про головних бухгалтерів в Україні припинено

Лист Мінфіну від 09.12.2003 р. No31-04200-30-5/7021 . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52

Відповідальність за організацію бухоблі-ку несе власник підприємства або упов-новажений орган (особа)

Лист Мін’юсту від 06.11.2003 р. No20-9-9354 . . . . 52

Питання організації бухгалтерського об-ліку на підприємстві належать до компе-тенції керівника

Лист Мінфіну від 25.07.2008 р. No31-34000-2-6/5213 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53

Закон No1814, що встановлює 180-ден-ний строк розрахунків у ЗЕД, має зво-ротну дію в часі

Лист ДПАУ від 26.02.2010 р. No4014/7/22-5017 . . 54

Підписання «первинки» та звітності зов-нішнім аудитором не суперечить зако-нодавству

Лист ФСС НВВ від 18.02.2010 р. No157-06-2 . . . . 55

Таблиці пенсійної звітності повинні під-писати керівник і головбух (за його на-явності)

Лист ПФУ від 18.02.2010 р. No2928/03-20 . . . . . . 56

Про суму штрафу за невиконання гро-шових зобов’язань перед фізособою слід зазначити у ф. No1ДФ

Лист ДПАУ від 23.12.2009 р. No7016/К/17-0714 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57

У запрошенні на конференцію до іншої країни має бути зазначено місце її про-ведення

Лист Мінфіну від 24.02.2010 р. No31-26030-13-10/4069 . . . . . . . . . . . . . . . . . 57

Робота на умовах неповного робочого часу у період відпустки по догляду за дитиною можлива

Лист Мінпраці від 04.02.2010 р. No19/06/186-10 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59

Роз’яснено деякі нюанси Закону щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв

Лист ДПАУ від 15.03.2010 р. No5195/7/32-0117 . . 61

ПОСТСКРИПТУМ

Офіційні курси валют, індекси інфляції, облікова ставка Національного банку України, мінімуми, розмір ПСП, розмір доходу, до якого застосовується ПСП, мінімальна зарплата . . . . . . . . . . . . . . . 64



НАЙВАЖЛИВІШЕ У БЕРЕЗНІБухгалтери вже звикли до постійних змін у чинному законодавстві, але однаково щоразу очікують їх із занепокоєнням. А бути в курсі останніх подій на сьогодні вкрай важливо. Пропонуємо час від часу зазирати на сторінки «Дебету-Кре-диту» та ознайомлюватися з найцікавішим із надрукованого у «ДК» у березні.

Додаткові кошти на відрядження можна виплатити на карткуТема підзвітних коштів, що видаються працівникові на відрядження, не втрачає актуальності. Мінфін видав чергове роз’яснення щодо можливості доплати до вже виданого авансу.Так, Мінфін зазначає, що, безсумнівно, підприємство зобов’язане видати аванс на відряд-ження. Якщо ж працівникові недостатньо цих коштів, то підприємство може перерахува-ти додаткові кошти на картку. Перерахування зарплати поштою у такому разі авансом не вважатиметься.Лист Мінфіну від 04.12.2009 р. No31-18030-07-10/33138 (див. «ДК» No9/2010, с. 48)

Розрахунок «брудного збору» змінено, а звітність — за старою формоюДПАУ вкотре роз’яснює особливості адміністрування збору. Останні зміни бажано було б врахувати у порядку його сплати у поточній звітності. Проте ДПАУ пропонує використову-вати чинну форму з урахуванням власних рекомендацій.Щодо нормативів «брудного збору», то у 2010 році вони використовуються із коефіцієнтом 4,24098, а понадлімітні викиди — з коефіцієнтом 10.Лист ДПАУ від 11.02.2010 р. No2723/7/15-0817 (з документом можна ознайомитися на нашому сайті www.dtkt.com.ua в «ДК» No9/2010 у розділі «Документи для роботи»)

Місця зберігання алкоголю і тютюну заносимо до Єдиного державного реєструНещодавно ДПАУ зобов’язала вносити до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі — Єдиний реєстр) також місця зберігання роздрібних партій алкоголю і тютюну.Незважаючи на те що місця торгівлі та місця зберігання алкоголю і тютюну є різними за Законом No481, ДПАУ вимагає вносити до Єдиного реєстру будь-яке місце зберігання ал-коголю та/або тютюну, незалежно від того, розташоване воно у місці здійснення торгівлі чи у складських приміщеннях.Лист ДПАУ від 04.02.2010 р. No1114/6/32-0615 (див. «ДК» No9/2010, с. 43)

Коефіцієнт збору за водокористування залишається на рівні 2009 рокуВідсутність Закону про держбюджет спричинила колізію: який коефіцієнт застосовувати до нормативу збору за водокористування? З одного боку, коефіцієнт 1,439 запровадже-но виключно на 2009 рік, з іншого — є норми Бюджетного кодексу, які вимагають засто-совувати його й у 2010-му. ДПАУ влаштовує остання теза, взята на озброєння на користь застосування цього коефіцієнта й у поточному році, принаймні на період до прийняття За-кону про держбюджет-2010.Лист ДПАУ від 11.02.2010 р. No2689/7/15-0817 (див. «ДК» No9/2010, с. 48)

ЗЕД-контракт можливий і в електронній форміЗа загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, як-що воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Чи можливий електронний договір з нерезидентом? Цілком, якщо сторони досягли такої домовленості. Єдиною перешкодою тут може бути лише електронний підпис. У такому разі потрібно пам’ятати не лише про Закон про ЕЦП, а й про міжнародні угоди.Лист Держкомпідприємництва від 21.12.2009 р. No15803/0/2-09 (див. «ДК» No11/2010, с. 56)

Невикористана соціальна відпустка за 2009 рік може надаватися у 2010 роціЯкщо одинока мати з будь-яких причин не скористалася правом на таку відпустку в році, в якому дитина досягла повноліття, або за кілька попередніх років, вона не втрачає пра-ва на її використання. З цього приводу Мінпраці зазначає: якщо одинока мати у 2010 році бере соцвідпустку за 2009 рік, то вона має бути надана їй тривалістю 7 к. д. Така відпустка надається у календарному році, і працівник має право використати її або отримати за неї компенсацію.Лист Мінпраці від 19.02.2010 р. No48/13/116-10 (див. «ДК» No11/2010, с. 48)



Для «м’ясомолочних» дотацій прийнято новий порядокДля реалізації п. 11.21 Закону про ПДВ Кабмін затвердив новий Порядок нарахування, ви-плати і використання дотацій сільгоспвиробникам за поставлені ними переробним підпри-ємствам молоко та м’ясо живою вагою. Відтепер дотації перераховуються сільгоспвиробникам лише на бюджетні рахунки. Товаро-виробники використовують отримані дотації для поповнення обігових коштів. Форма «не-бюджетної» декларації не змінилася.Постанова КМУ від 11.02.2010 р. No152 (див. «ДК» No11/2010, с. 50)

Перетворення є, а ПЗ з ПДВ — не завждиДержкомпідприємництва втрутився у проблему реорганізації юрособи й обкладення ПДВ та дійшов таких висновків: 1) реорганізація юрособи шляхом перетворення не призводить до збільшення ПЗ з ПДВ; 2) анулювання реєстрації платника ПДВ у разі перетворення законом не передбачено.З огляду на значну кількість суперечливих листів ДПАУ рекомендуємо у зв’язку з очікува-ними податковими наслідками зважати на дату реєстрації новоутвореного підприємства.Лист Держкомпідприємництва від 25.12.2009 р. No16152/0/2-09 (див. «ДК» No12/2010, с. 50)

Строки розрахунків у ЗЕД знову 180 днів — питання в тому, коли їх застосовуватиДПАУ вкотре присвятила увагу строкам розрахунків між суб’єктами господарювання у ЗЕД. Зокрема, питання стосується перехідних операцій, тобто таких, які розпочалися, коли ді-яли одні правила, а закінчуються вже при нових. Йдеться про зміну строків розрахунків у ЗЕД з 90 до 180 днів.На думку фахівців редакції, нові строки слід застосовувати з 01.01.2010 р. Проте це лише висновки, що ґрунтуються на нормах законодавства, які не зовсім сумісні.Лист ДПАУ від 25.12.2009 р. No13409/6/22-5018 (див. «ДК» No12/2010, с. 60)

Відстрочення податкового боргу має бути економічно обґрунтованимЗакон No2181 надає право платнику податку відстрочити або розстрочити свої ПЗ. ДПАУ затвердила Методрекомендації щодо встановлення загрози виникнення податкового бор-гу та проведення аналізу фінансового стану підприємств, які звертаються до органів ДПС для розстрочення (відстрочення) ПЗ.Основним джерелом інформації для аналізу фінансового становища, яке може бути вико-ристано при розгляді цього питання, є фінансові документи підприємства. Розстрочення (відстрочення) надається за заявою платника податку з доданням економіч-ного обґрунтування.Наказ ДПАУ від 11.02.2010 р. No72 (з документом можна ознайомитися на нашому сайті www.dtkt.com.ua в «ДК» No13-14/2010 у розділі «Документи для роботи»)

Реєстр ПН — окремі запитання наразі без відповідіНезважаючи на досить прозорий та чітко прописаний порядок заповнення та ведення Реє-стру ПН, на практиці не завжди виходить зробити це без проблем. Певні рекомендації ДПАУ вже надавала, проте деякі запитання практичного характеру залишалися без відповіді. На-разі операції, що оподатковуються за ставкою 20% та звільнені від оподаткування, мають обліковуватися окремо. Підпункт 7.2.8 Закону про ПДВ не забороняє ПК за оригіналами ПН, не включених до Реєстру.Лист ДПАУ від 12.03.2010 р. No5119/7/16-1617 (див. «ДК» No13-14/2010, с. 52)

КМУ встановив моніторинг СГД з метою детінізації доходівПопередній склад Кабміну затвердив План заходів щодо детінізації доходів та відносин у сфері зайнятості населення, який містить низку заходів, що зацікавлять усіх госпсуб’єктів, а особливо тих, які мають найманих працівників, у частині контролю за:1) діяльністю СГД, які мають значні ВД, але мінімальну зарплату;2) розміром зарплати, заявленим роботодавцем в оголошенні, та за даними Держком-стату;3) чисельністю працівників, які виконують роботу за цивільно-правовими договорами.Розпорядження КМУ від 02.03.2010 р. No359-р (з документом можна ознайомитися на нашому сайті www.dtkt.com.ua в «ДК» No13-14/2010 у розділі «Документи для роботи»)

Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»



ЩО НОВОГО

ЩО НОВОГОДекларації з ПДВ перевірятимуть з «подвійною» уважністю! Платникам ПДВ

ДПА України з метою подвійного контролю перевір-ки податкових декларацій з податку на додану вар-тість платників — юридичних осіб видала Методичні рекомендації. Застосовуються вони при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість уже починаючи з податкової звітності за вересень та III квартал 2009 року.Методрекомендаціями визначено, що перевірка по-даткових декларацій з ПДВ, отриманих органами державної податкової служби за відповідний звіт-ний період, підрозділами оподаткування юридичних осіб здійснюватиметься в три етапи: 1) до прийман-ня звітності; 2) під час приймання звітності; 3) після приймання звітності. Відповідно за результатами аналізу одержаної звіт-ності платники податку групуватимуться за такими категоріями:1) сумлінні платники;2) платники реального сектору економіки, які мінімі-зують податкові зобов’язання шляхом використання послуг платників з ознаками шахрайства;3) платники з ознаками шахрайства.ДПАУ розробила порядки опрацювання звітності платників ПДВ кожної вищезазначеної категорії.Податкова виділила податкові ризики, які досліджу-ватиме при проведенні документальної невиїзної (ка-меральної) перевірки платників:1. Суб’єкт господарювання має суми заниження по-даткових зобов’язань чи завищення податкового кре-диту за звітний місяць у сумі понад 1 млн грн.2. Ризик ухилення від оподаткування при експортно-імпортних операціях.

3. Ризик мінімізації податкових зобов’язань з ПДВ.4. Ризик необґрунтованого формування податкового кредиту у значних розмірах.5. Ризик здійснення безтоварних операцій.6. Ризик при здійсненні операцій на давальницьких умовах.7. Ризик здійснення поставок за готівку, шляхом бар-терних, товарообмінних операцій та ін.

Лист ДПАУ від 22.10.2009 р. No23235/7/16-1116 див. у на-ступних числах «ДК».

Питання орендування та набуття права власності на землю роз’яснено! Власникам, орендодавцям,

орендарям землі

Податкова затвердила узагальнююче податкове роз’яснення щодо плати за землю з юридичних осіб. У ньому держорган роз’яснює такі питання:1. Щодо особливостей нарахування ПЗ з плати за землю.2. Щодо подання податкових декларацій за нововід-ведені земельні ділянки.3. Щодо обчислення суми земельного податку за зе-мельні ділянки, придбані на підставі цивільно-пра-вових угод.4. Щодо оподаткування земельних ділянок, призна-чених для садівництва.5. Щодо сплати бюджетними установами земельного податку за земельні ділянки під переданими в орен-ду будівлями.6. Щодо сплати земельного податку госпсуб’єктами у разі набуття права власності на земельну ділянку із земель приватної власності.7. Щодо оподаткування госпсуб’єктами орендованої земельної ділянки, придбаної за договором купівлі-продажу.



ЩО НОВОГО

8. Щодо правильності оподаткування земель держав-ної та комунальної власності у разі відчуження права власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках.Серед іншого ДПА України зауважує, що власник зе-мельної ділянки, який набув її у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового при-значення, повинен сплачувати земельний податок до бюджету з дня виникнення права власності на землю, що посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження такої земельної ділянки, якщо інше не ви-значено в цій угоді (повинна містити момент переходу права власності на земельну ділянку).Коли ж госпсуб’єкт викуповує орендовану ним зе-мельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу і при цьому до-говір оренди землі у встановленому законодавством порядку не розірвано, то такий суб’єкт має сплачува-ти земельний податок з моменту державної реєстра-ції права власності на земельну ділянку, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу цієї зе-мельної ділянки.Докладніше про це читайте в одному з наступних чисел «ДК».

Наказ ДПАУ від 25.03.2010 р. No186 див. у наступних чис-лах «ДК».

Як сплачувати ресурсні платежі — маємо роз’яснення ДПАУ! Платникам ресурсних платежів

ДПАУ в узагальнюючому податковому роз’ясненні, затвердженому наказом, висвітлила актуальні питан-ня, пов’язані зі сплатою ресурсних та інших платежів. Зокрема, податкова зазначила таке:1. Збір за використання води, що входить до складу напоїв, сплачується за обсяг води, що міститься в 1 тис. літрів готового напою.2. Оскільки не передбачено встановлення окремих річних лімітів для води, що використовується для виробництва напоїв, підприємства — виробники на-поїв самостійно обраховують збір за спеціальне во-докористування виходячи з розрахунку питомої ваги обсягів води, використаної на виробництво напоїв, у загальному обсязі всієї використаної води.3. Якщо бюджетне підприємство, установа чи органі-зація використовує воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, то збір за спе-ціальне використання водних ресурсів не справляєть-ся, а якщо використовує воду з іншою метою (при-готування страв у їдальнях, здійснення лікувальних

процедур тощо), то збір справляється на загальних підставах за всю фактично використану воду з ура-хуванням обсягу втрат води в їхніх системах водо-постачання.4. Садівниче товариство при використанні води не тільки для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, а й з іншою метою (по-лив садів, городів, присадибних ділянок тощо) спла-чує збір за спецводокористування за весь обсяг фак-тично використаної води.5. Рентну плату за нафту, природний газ та газо-вий конденсат, збір за геологорозвідувальні роботи та платежі за користування надрами сплачує госп-суб’єкт, який здійснює комплекс робіт з користування нафтогазоносними надрами на підставі отриманого відповідно до законодавства спеціального дозволу на користування надрами.6. Законодавством з питань обкладання рентними та ресурсними платежами не передбачено переуступку за договором про спільну діяльність обов’язків зі сплати податкових зобов’язань з цих платежів, покладених на суб’єктів господарювання, які в установленому зако-нодавством порядку отримали спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами.7. Суми сплачених (нарахованих) рентних та ресурс-них платежів включаються до складу валових витрат платників податку — надрокористувачів власників спеціальних дозволів на користування надрами.


Профспілкова організація має сплачувати комунальний податок! Юридичним особам

ДПА України роз’яснила, як сплачувати комунальний податок профспілковим організаціям та філіям під-приємств, а також питання, пов’язані з видачею до-зволів на розміщення об’єктів торгівлі та сплатою суб’єктами господарювання відповідного збору.Отже, комунальний податок сплачують:1) юрособи (крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільгосппідприємств);2) профспілкові організації (оскільки об’єктом оподатку-вання для комунального податку є річний фонд оплати праці штатних працівників, а не показники фінансово-господарської діяльності профспілкової організації).Граничний розмір податку не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого вихо-дячи з розміру неоподатковуваного мінімуму дохо-дів громадян.



ЩО НОВОГО ЩО НОВОГО

А відокремлені підрозділи (філії) сплачують кому-нальний податок та подають податкову звітність за своїм місцезнаходженням з моменту взяття їх на об-лік в органах ДПС як платників цього податку.Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів тор-гівлі залежно від площі торгового місця, його тери-торіального розміщення та виду продукції сплачують юридичні особи і громадяни, які реалізують сільсько-господарську, промислову продукцію та інші това-ри. Обов’язок щодо сплати цього збору виникає при отриманні дозволів на розміщення об’єктів торгівлі відповідно до рішень органів місцевого самовряду-вання.


Як правильно сплачувати ФСП — роз’яснює ДПАУ! Платникам ФСП

ДПА України в узагальнюючому податковому роз’яс-ненні щодо фіксованого сільськогосподарського по-датку серед іншого зазначає:1. Платниками ФСП можуть бути виключно юридич-ні особи, які займаються виробництвом (вирощуван-ням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також розведенням, вирощуванням та ви-ловом риби у внутрішніх водоймах. У таких СГД сума, одержана від реалізації сільськогосподарської про-дукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, повинна пере-вищувати 75% загальної суми валового доходу.2. Якщо підприємство — платник ФСП уклало договір суборенди із неплатником ФСП, який орендує сіль-госпугіддя також у неплатника ФСП, то таке підпри-ємство — платник ФСП повинно ці площі включати до розрахунку суми ФСП.3. Підприємство при підтвердженні статусу платника ФСП та за умови наявності у нього об’єкта оподатку-вання може бути платником ФСП незалежно від того, де розташовані його земельні ділянки — за місцем реєстрації підприємства чи за його межами.4. Сільгосппідприємства до суми, отриманої від реалі-зації сільськогосподарської продукції власного вироб-ництва та продуктів її переробки, можуть включати доходи, отримані протягом останнього податкового періоду від надання супутніх послуг, за умови якщо такі підприємства утворені шляхом злиття, приєднан-ня, перетворення, поділу або виділення.


Загальні збори є вищим органом АТ і можуть вирішувати будь-які питання його діяльності! АТ

Державна комісія з цінних паперів та фондового рин-ку роз’яснила, що анулювання раніше викуплених ак-ціонерним товариством акцій обов’язково тягне за собою зменшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок зменшення загальної кількості акцій або потребує підвищення номінальної вартості акцій без зміни статутного капіталу. Також це спричи-нює внесення змін до статуту товариства, пов’язаних зі зміною загальної кількості акцій та розміру статут-ного капіталу або загальної кількості акцій та їх но-мінальної вартості.Питання про анулювання викуплених акцій Закон «Про акціонерні товариства» відносить до виключ-ної компетенції двох органів акціонерного товари-ства: загальних зборів та наглядової ради. Рішення про анулювання викуплених акцій може бути прийнято загальними зборами акціонерного товари-ства або його наглядовою радою. Однак без рішен-ня загальних зборів акціонерів про внесення змін до статуту акціонерного товариства рішення наглядової ради або загальних зборів про анулювання раніше викуплених акцій не зумовлює жодних правових на-слідків.Загальні збори, як вищий орган товариства, мають право прийняти рішення про анулювання раніше ви-куплених акцій незалежно від наявності рішення про це наглядової ради.

Рішення ДКЦПФР від 23.02.2010 р. No304 чинне з 23.02.2010 р., див. у наступних числах «ДК».

Антикорупційні закони діятимуть з 2011 року! СПД

Верховна Рада України знову перенесла дату набран-ня чинності антикорупційними законами:1) від 11.06.2009 р. No1506-VI «Про засади запобіган-ня та протидії корупції»;2) від 11.06.2009 р. No1507-VI «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопо-рушень»;3) від 11.06.2009 р. No1508-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідаль-ності за корупційні правопорушення».Отже, вищезазначені закони повинні набрати чинності тепер уже 1 січня 2011 року. Нагадаємо, раніше вве-дення в дію законів передбачалося 1 квітня 2010 ро-ку (такі зміни було внесено Законом від 23.12.2009 р. No1787-VI).



ЩО НОВОГО ЩО НОВОГО

Докладно про антикорупційні закони ми писали у «ДК» No6/2010 у статті «Хто з посадових осіб стане корупціонером?».

Закон України від 10.03.2010 р. No1962-VI чинний з 30.03.2010 р.

Нова форма засобу контролю підвищеного рівня захисту для РРО! СПД

З метою поліпшення якості, забезпечення надійнос-ті та виключення можливості підробки засобів конт-ролю ДПА України з 01.03.2010 р. затвердила нову форму засобу контролю підвищеного рівня захисту для опломбування реєстраторів розрахункових опе-рацій, книг обліку розрахункових операцій, журналів використання реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок. Засіб контролю є бланком суворого обліку.Натомість втратили чинність накази ДПАУ від 01.11.2004 р. No626 «Про затвердження форми за-собу контролю підвищеного рівня захисту» та від 10.11.2009 р. No625 «Про внесення змін до форми засобу контролю».Засоби контролю раніше затвердженої форми, від-пущені суб’єктам господарювання до набрання чин-ності новим наказом ДПАУ, вважаються дійсними до їх повного використання.

Наказ ДПА України від 17.02.2010 р. No88 чинний з 17.02.2010 р.

Як здавати звітність до фондів, якщо немає печатки ! СПД

Пенсійний фонд України роз’яснює, що в разі вилу-чення печатки підприємства органами МВС воно мо-же подавати звітність до органів ПФУ без засвідчення її печаткою за умови подання відповідних документів, що підтверджують факт вилучення печатки підпри-ємства органами МВС.З цього самого приводу виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зазначає, що працедавець у разі вилучення органа-ми МВС України печатки повинен повідомити про це робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцез-находженням і власноруч за підписом викласти об-ставини неможливості засвідчення печаткою розра-хункової відомості.Якщо ж печатку у підприємства було вкрадено або втрачено, то працедавець повинен до звіту до Фонду

додати копію отриманого в установленому порядку дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печатки і штампів замість викрадених або загублених. Видається він на загальних підставах після подання заяви про крадіжку (втрату), а також після публіка-ції у пресі повідомлення про недійсність викрадених (загублених) печатки і штампів.

Лист ПФУ від 25.02.2010 р. No3311/05-10, виконавчої ди-рекції ФСС НВВ від 24.02.2010 р. No185-07-2.

Як правильно заповнювати податкову накладну — читаємо роз’яснення! Платникам ПДВ

Головний податковий орган нагадує, що порядок за-повнення податкової накладної затверджено наказом ДПАУ від 30.05.97 р. No165, та роз’яснює таке:1. Порядковий номер податкової накладної відпові-дає порядковому номеру реєстру отриманих та ви-даних податкових накладних. При складанні подат-кової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової на-кладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим зна-ченням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в зна-меннику — код (номер, шифр).2. У разі якщо база оподаткування визначається ви-ходячи зі звичайних цін і перевищує суму поставки товарів (послуг), визначену на підставі їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна переви-щує фактичну, то продавець повинен виписувати дві податкові накладні:1) одну — на суму виходячи з фактичної ціни по-ставки;2) другу — на суму перевищення звичайної ціни над фактичною.Номер податкової накладної, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, пови-нен через дріб містити позначку «ЗЦ». Така податко-ва накладна покупцю не надається — усі примірники зберігаються у продавця.Отже, чинний порядок нумерації податкових наклад-них установлено за принципом повної числової по-слідовності натуральних чисел, тобто: 1, 2, 3, 4 тощо, а застосування інших принципів нумерації не перед-бачено (виняток становлять випадки, наведені у п. 3 та п. 19 Порядку No165).

Лист ДПАУ від 18.03.2010 р. No2700/6/16-1515-26.Новини підготувала

Анна КОВАЛЬ, «Дебет-Кредит»



ШТРАФИ ЗА ПРОСТРОЧЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ І ПДФО Ганна БИКОВА,

«Дебет-Кредит»

ДПАУ у листі від 23.12.2009 р. No7016/К/17-0714 (див. на с. 57) роз’яснила, як відо-бражати у податковому обліку штрафні санкції, на які фізособа матиме право у випадку, коли юрособа або підприємець (далі — СПД) порушить умови договору, укладеного між ним і фізособою. А ми, аналізуючи роз’яснення ДПАУ, розглянемо таке відображення на практичному при-кладі.

Усі фінансові та інші санкції, що наклада-ються на особу, яка порушила умови до-говору, встановлюються сторонами до-

говору або законом. Втім, розмір санкцій може бути зменшено за рішенням суду, якщо він зна-чно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (п. 3 ст. 551 ЦКУ).

Згідно зі ст. 549 ЦКУ санкції, які накладаються на порушника договору, мають назву неустойки (штрафу або пені) і можуть виконуватися як у грошовій, так і у майновій формі. Штраф спла-чується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо в договорі або законі не встановлено розмір санкцій, це не означає, що постраждала сторона не має права на певне відшкодування.

По-перше, постраждала сторона матиме пра-во на відшкодування матеріальних збитків, передбачене ст. 22 ЦКУ, а фізособа матиме право і на відшкодування моральної шкоди, передбачене ст. 23 ЦКУ. По-друге, але лише у випадку, коли зобов’язання за договором мало грошову форму, постраждала сторона матиме право на отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час про-строчення, а також 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦКУ).

Коли неустойку від СПД отримує фізособа, СПД стає податковим агентом щодо виплачено-го доходу у вигляді неустойки і щодо фізособи, яка цей дохід отримує. До обов’язків податко-вого агента входить:

1) нарахування ПДФО виходячи з суми доходу (у випадках коли дохід-неустойка має майнову, тобто негрошову форму, сума доходу визнача-ється із застосуванням коефіцієнта за п. 3.4 Закону про доходи);

2) утримання ПДФО з доходу;3) сплата ПДФО до бюджету від імені та за

рахунок платника податку;4) ведення податкового обліку та подання

податкової звітності податковим органам від-повідно до закону;

5) відповідальність за порушення норм Закону про доходи.

Звертаємо увагу, що згідно з пп. 4.2.10 Закону про доходи до складу загального місячного опо-





датковуваного доходу платника податку вклю-чається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконан-ня ним грошового зобов’язання1.

Отже, будь-яка сума неустойки, наданої (спла-ченої) фізособі, належить до її оподатковуваного доходу, і СПД, який сплачує неустойку, повинен утримати і сплатити з такого доходу ПДФО.

Винятком буде лише один випадок — коли фізособа отримує неустойку у вигляді відсотків за прострочене виконання грошового зобов’язання. Такий дохід не обкладається ПДФО. Але і в цьому випадку, на думку ДПАУ, СПД залишається що-до цього доходу податковим агентом фізособи і повинен нарахувати цей дохід та відобразити його нарахування і виплату в звіті за ф. No1ДФ.

Приклад ̨ Підприємство в січні 2010 р. отримало грошову позику від засновника-фізособи (не СПД) у сумі 100000,00 грн. Повернути її воно мало 01.03.2010 р., але через брак коштів на рахунку повернуло лише 31.03.2010 р. Розмір неустойки в договорі не був передбачений, тож згідно з п. 1 ст. 1050 ЦКУ позичальник повинен сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встанов-леного індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Розрахуємо суму індексації боргу. Нехай індекс інфляції за березень становив 101,7 (умовно). Тоді сума індексації буде: 100000,00 х (101,7 - 100) : 100 = 1700,00 грн.

3% річних від простроченої суми становити-муть: 100000,00 х 3 : 100 х 30 : 365 = 246,58 грн.

Відображення цієї операції у бухгалтерському і по-датковому обліку див. у таблиці. А у зразку показано її відображення у звіті за ф. No1ДФ у кварталі.

ТаблицяБухгалтерський і податковий облік

No з/п Зміст операції

Бухгалтерський облікСума, грн

Податковий облік

Д-т К-т ВД ВВ

1. Отримано позику від фізособи 301 601 100000,00 — —

2. Нараховано суму індексації за невчасно повернуту позику

948 685 1700,00 — —

3. Нараховано суму відсотків за невчасно повернуту позику

948 684 246,58 — —

4. Нараховано суму ПДФО з суми індексації за невчасно повернуту позику 1700,00 х 0,15 = 255,00 грн

685 641/ПДФО 255,00 — —

5. Повернуто суму позики 601 301 100000,00 — —

6. Перераховано ПДФО до бюджету 641/ПДФО 311 255,00 — —

7. Сплачено суму індексації за вирахуванням ПДФО і проценти 1700,00 - 255,00 + 246,58 = 1691,58

685,684 301 1691,58 — —

Зразок

No з/п дентифікаційний номер

Сума нарахо-ваного доходу (грн, коп.)

Сума ви-плачено-го доходу

(грн, коп.)

Сума утриманого податку (грн, коп.) Оз-

нака до-хо-ду

Дата Оз-нака по-дат. соц. піль-

ги

Оз-на-ка (0, 1)

нарахо-ваного

пере-рахова-

ного

прийняття на роботу (дд/мм/рррр)

звільнення з роботи (дд/мм/рррр)

1 2 3а 3 4а 4 5 6 7 8 9

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1700 00 1700 00 255 00 255 00 10 — — — — — — — 0

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 246 58 246 58 — — — — 11 — — — — — — — 0

х х 1946 58 1946 58 255 00 255 00 х х х х х

1 У розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором.




СУТЬ СПРАВИ СУТЬ СПРАВИ

Точка зору контролюючих органів щодо підстав для невизнання поданої податкової звітності дійсною стосується всіх платників податків. хоча вирішальною у цьому питанні є позиція ДПАУ, все ж таки і думка Мінфіну з цього приводу, висловлена у листах-роз’ясненнях, також буде цікавою для всіх.

Основні підстави для неприйняття деклараціїЗгідно з пп. 4.1.2 Закону No21811 контролю-

ючий орган зобов’язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначе-них у ній показників. Відмова контролюючого органу у прийнятті цієї декларації з будь-яких причин забороняється. У ній не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передба-чених формою декларації). Не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок по-шкодження аркушів, їх потертості, залиття чорни-лом чи іншою рідиною. Але отримана органом ДПС від платника звітність може не визнаватися податковою декларацією, якщо:

1) у ній не зазначено обов’язкові реквізити;2) вона не підписана відповідними посадови-

ми особами;3) не скріплена печаткою платника податків.Закон No2181 також передбачає, що у цьому

разі контролюючий орган повинен запропону-вати (письмово) платнику надати нову податкову декларацію з виправленими показниками2. Разом із тим пунктами 4.3 — 4.5 Методрекомендацій No8273 викладено вимоги до оформлення подат-кової декларації в електронному вигляді, а також підстави для невизнання податкової звітності.

хоча це лише рекомендації щодо прийняття елек-тронної звітності (тобто вони не призначені для зовнішніх користувачів), все-таки платникам слід мати на увазі, що саме ними працівники ДПС керуються у своїй роботі. Тому при оформ-ленні звітності платники повинні дотримуватися вимог Методрекомендацій No827.

Якщо у декларації з ПДВ немає відмітки про додатки

У зв’язку з численними запитами платників щодо підстав для неприйняття звітності, пода-ної засобами електронного зв’язку, ДПАУ своїм листом від 25.02.2010 р. No3844/7/28-8017 (див. на с. 48) роз’яснила: відсутність відмітки в елек-тронному полі поданої декларації з ПДВ про на-

явні додатки є порушенням Порядку No1664. Але це по-рушення не є достатньою причиною для невизнання такої звітності податковою декларацією. Зауважимо, що і Методрекомендації No827 не виділяють цю об-ставину серед підстав для невизнання податкової

звітності. Тому ДПАУ не «прив’язує» відсут-ність позначки до вагомих підстав для неви-знання поданої звітності з ПДВ. Думаємо, це роз’яснення ДПАУ можна застосувати також і щодо подання звітності з податку на прибуток. Така позиція податкових органів є позитивною для платників і усуває підґрунтя для виникнен-ня непорозумінь з цього приводу. З огляду на це у листі від 10.08.2009 р. No7732/6/16-1515-26 ДПАУ зауважує: якщо службова особа контро-люючого органу порушує норми Закону No2181, платник податків зобов’язаний до закінчення граничного строку подання декларації:

КОЛИ ДЕКЛАРАЦІЯ Є НЕДІЙСНОЮ

Наталія КУЦМДА,«Дебет-Кредит»

Відсутність відмітки в декларації з ПДВ про наявні додатки є порушенням, але така декларація є дійсною.

Відсутність печатки підприємства не звільняє від обов’язку подавати звітність.

1 Закон України від 21.12.2000 р. No2181- «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

2 з зазначенням підстав неприйняття попередньо поданої звітності як податкової декларації.3 Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС

України (додаток 1 до наказу ДПАУ від 31.12.2008 р. No827).4 Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.97 р.

No166. Не містить додаткових підстав для невизнання декларацій з ПДВ.




1) надіслати таку декларацію на адресу ДП за місцем реєстрації поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення;

2) долучити до неї заяву на ім’я керівника відповідного контролюючого органу (складе-ну в довільній формі) із зазначенням прізвища посадової особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається по-даною у момент її вручення пошті.

ДПАУ також наголошує, що надсилання подат-кової декларації до Державної податкової адміні-страції України не надає їй статусу прийнятої.

Якщо декларацію заповнено всупереч правилам

У листі від 01.03.2010 р. No31-20030-04-10/4611 (див. на с. 46) Мінфін оприлюднив свою точку зору стосовно підстав для відмови у прийнятті звітності з податку на прибуток. У ньому Мінфін наголошує, що декларація повинна заповнюва-тися відповідно до п. 1.7 Порядку No1431 таким чином, щоб забезпечити вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності. Мінфін також підкреслює, що заповнена всу-переч правилам декларація може бути невизна-ною податковими органами, а також, що п. 4.5 Методрекомендацій No827 стосовно критеріїв невизнання податкової звітності відповідає ви-могам, установленим ДПАУ для заповнення і подання податкової звітності.

Отже, Мінфін визнає пріоритетність Методре-комендацій для платників, зокрема, при оформленні декларації з податку на прибуток.

Якщо немає печатки У іншому своєму листі — від 04.03.2010 р.

No31-21010-08-10/5007 (див. на с. 47) — Мінфін озвучує свою точку зору стосовно подання звіт-ності у разі відсутності з тої чи іншої причини печатки підприємства. Мінфін цілком слушно зауважує, що печатки у підприємства може не бути внаслідок:

1) втрати (відповідно до п. 4.3 Методре-комендацій No827 у цьому разі податкова звіт-ність подається до органу ДПС разом з відповід-ним документом, виданим органом МВС, який засвідчує втрату печатки);

2) викрадення (цей випадок не розглядається у Методрекомендаціях, тому Мінфін цілком спра-ведливо зазначає, що у цій ситуації на підставі Наказу МВС від 11.01.99 р. No172 до моменту виготовлення дубліката печатки разом зі звіт-ністю до органу ДПС слід подавати документ, виданий органами МВС, який засвідчує факт викрадення);

3) вилучення правоохоронними органами, що може відбутися на підставі відповідних по-ложень Кримінально-процесуального кодексу України (від 28.12.60 р.) унаслідок виїмки під час проведення обшуку (при цьому протокол про виїмку печатки є документом, що пояснює причину відсутності відбитка печатки на подат-кових звітах). Мусимо визнати, що ця ситуація потребує нормативного врегулювання.

Ми також погоджуємося з Мінфіном, що у будь-якому з вищенаведених випадків підприємство не має підстав для неподання звітності.

1 Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПАУ від 29.03.2003 р. No143.

2 Цим наказом затверджено нс-трукцію про порядок видачі міністерствам та іншим централь-ним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, органі-заціям, господарським об’єднан-ням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготов-лення печаток і штампів.

Підстави для невизнання податкової звітності

У ДПА податкову звітність можуть визнати недійсною у разі:

відсутності підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не до-зволяється);

відсутності скріплення печаткою підписів платника податків;

відсутності обов’язкових реквізитів податкового документа;

відсутності обов’язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності;

неможливості прочитати текст або цифри внаслідок пошкоджен-ня (наприклад, документи залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

наявності порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслень;

подання ксерокопії звітних документів;

порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.



СКАСОВАНО ЗБОРИ ДО ПФУ У СПРОЩЕНЦІВ І НЕ ТІЛЬКИ...

Марина ТАРАСОВА, «Дебет-Кредит»

1 Постанова КМУ від 17.07.2009 р. No768 «Про Державну іпотечну установу».

Кабінет Міністрів України Постановою від 24.03.2010 р. No278 скасував свої по-станови, які зобов’язували «спрощенців» сплачувати внески до Пенсійного фонду України. Постановою No278 скасовано й інші нормативні акти. Розгляньмо зміни у законодавстві у нашій статті.

Кабмін і раніше відзначався досить складним для розуміння викладенням рішень, що ним приймаються. Не стала винятком і

Постанова КМУ від 24.03.2010 р. No278, чинна з дати офіційної публікації — з 26.03.2010 р. (опу-бліковано в «Урядовому кур’єрі» 26.03.2010 р. No56).

Отже, цією Постановою скасовано низку при-йнятих раніше самим же Кабміном постанов. Повернено до первинного рівня умову щодо формування статутного фонду Державної іпо-течної установи. Такий статутний фонд тепер, як і в першій редакції Постанови No7681, має становити двісті мільйонів гривень.

Скасовано цілу низку постанов Кабінету Міністрів України. А саме:

1. Два державні підприємства «Спеціа-лізований морський порт «Октябрьск» і «Мико-лаївський морський торговий порт» не зможуть користуватися акваторією у межах, обумовлених скасованими постановами Кабміну:

— від 24.09.2008 р. No854 «Про надання акваторії в користування державному під-приємству «Спеціалізований морський порт «Октябрьск»;

— від 22.10.2008 р. No934 «Про надання ак-ваторії в користування державному підприєм-ству «Миколаївський морський торговельний порт».

Дію зазначених постанов спочатку було зу-пинено Указом Президента, потім поновлено рішенням Конституційного Суду й остаточ-но скасовано коментованою Постановою No278.

2. Скасовано Постанову від 05.03.2009 р. No236 «Про роз’яснення особливостей застосування окремих норм Указу Президента України від 3 липня 1998 р. No727 для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за меж-ами України, в умовах світової фінансово-еко-номічної кризи». Нею громадянам України, що працюють за межами України, надавалося право при дотриманні певних умов застосову-вати спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку. Постанову No236 спо-чатку було зупинено Указом Президента, а тепер скасовано.

3. Залишилися у минулому також горезвісні постанови КМУ:

— від 14.04.2009 р. No366 «Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне стра-хування фізичними особами — суб’єктами під-приємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування»;

— від 21.05.2009 р. No505 «Про порядок спла-ти і зарахування суми внесків на загально-обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачених фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали осо-бливий спосіб оподаткування».

Ними Кабмін зобов’язував приватних під-приємців — платників єдиного і фіксованого податку сплачувати «за себе» страхові внески до Пенсійного фонду в розмірі, не меншому за мінімальний. Дію цих постанов спочатку було зупинено Указом Президента і тепер остаточно скасовано.

4. Ще одна досить добра новина — скасова-но «Загальний реєстр податкових накладних», прийнятий Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.09.2009 р. No1178 «Питання Загального реєстру податкових накладних». Нагадаємо, що до цього Реєстру платника по-датків зобов’язували вносити податкові наклад-ні, виписані зі значною сумою ПДВ за однією накладною.



ВЕЛИКЕ ВІДКЛИКАННЯ ЛИСТІВ ДПА УКРАЇНИ 2


1 У «ДК» No12/2010, с. 40 ви мали можливість ознайомитися з коментарем до листа ДПАУ від 23.12.2009 р. No28593/7/17-0717.2 Постанова КМУ від 27.01.2010 р. No86 «Про надання податкових та інших роз’яснень».3 Наказ ДПАУ від 29.01.2004 р. No50 «Про затвердження Податкового роз’яснення щодо застосування окремих норм Закону України

«Про податок з доходів фізичних осіб» у частині оподаткування іноземців і нерезидентів».

Державна податкова адміністрація України своїм листом від 05.03.2010 р. No4676/7/10-1017/770 відкликала серед інших уза-гальнюючий лист від 23.12.2009 р. No28593/7/17-0717, який роз’яснював застосування окремих норм Закону про доходи в частині оподаткування доходів іноземців і нерези-дентів1.

Раніше Кабінет Міністрів України своєю Постановою No862 зобов’язав ДПАУ та інші контролюючі органи не тільки на-

давати узагальнюючі роз’яснення із затвер-дженням їх відповідними наказами (див. у «ДК» No9/2010, с. 42), але й привести в три-місячний термін у відповідність до цієї Постанови раніше видані ними роз’яснення. Від Постанови No86 вже благополучно «від-хрестилися» Фонд зайнятості (див. лист від 25.02.2010 р. NoДЦ-03-1170/0/6-10), Фонд со-ціального страхування з ТВП (див. лист від 02.03.2010 р. No07-35-421), ДМСУ (див. лист від 03.03.2010 р. No11/3-10.15/1828), та й сама ДПАУ (див. лист від 16.03.2010 р. No2604/6/10-1015/872).

Проте на виконання Постанови No86 ДПАУ листом від 05.03.2010 р. No4676/7/10-1017/770 серед інших відкликала і своє узагальнююче роз’яснення від 23.12.2009 р. No28593/7/17-0717. Ним платникам податків слід було керуватися у практичній роботі при оподаткуванні доходів іноземців та нерезидентів.

Не зовсім зрозуміло, чому починати вико-нання Постанови No86 треба було саме з цього листа. Спочатку, а саме 18.12.2009 р., ДПАУ від-кликала своє податкове роз’яснення щодо за-стосування окремих норм Закону про доходи в частині оподаткування іноземців і нерезиден-тів (Наказ No503). Потім видала узагальнюючий лист, у якому роз’яснила застосування окремих

норм Закону про доходи в частині оподаткуван-ня іноземців і нерезидентів, — цей лист, проіс-нувавши трохи більше двох місяців, також був відкликаний.

Чим був позитивний скасований лист ДПАУ від 23.12.2009 р. No28593/7/17-0717?

По-перше, він містив обширну інформацію, згруповану за основними напрямами.

По-друге, в листі ДПА України наводила по-слідовну низку ознак, за якими визначається резидентський статус особи, і зазначала, що виконання умов однієї попередньої ознаки не потребує наявності (виконання) наступних умов.

А найголовніше — ДПАУ з’ясувала нестан-дартну ситуацію, яка склалася з працівника-ми-іноземцями після скасування Наказу No50. роз’яснила правила отримання нерезидентами повідомлення про те, що ними визначено статус податкового резидента (далі — Повідомлення). Так, за наявності в іноземця посвідки (дозволу) на постійне проживання в Україні йому в 2010 році треба отримувати Повідомлення, яке ді-ятиме на весь період його перебування на те-риторії України. У разі якщо нерезидент набув резидентського статусу за допомогою отриман-ня дозволу на працевлаштування в Україні, то йому для застосування до його зарплати в 2010 році ставки податку з доходу у розмірі 15% слід отримати Повідомлення, яке діятиме тільки на поточний календарний 2010 рік (п. 2 цього листа).

Скасувавши названий лист, ДПАУ змусила платника податків самостійно шукати вирішен-ня проблем щодо застосування норм Закону про доходи до доходу, отриманого нерезидентами. на сьогодні, крім цілої низки доволі суперечли-вих листів, йому, за великим рахунком, більше нема чим керуватися в цьому досить складному питанні.




Вкотре повертаючись до теми про посадо-ві обов’язки головного бухгалтера та його відповідальність, маємо можливість пере-конатися, що вона й досі актуальна.У статті йтиметься про підстави звільнення бухгал-терів від адміністративної та кримінальної відповідальності — це привернуло увагу Мін’юсту, зокрема, Міністерство видало лист від 19.02.2010 р. No607-0-26-10-34 (див. на с. 49).

Застосування Положення про головбухівУ коментованому листі Мін’юст, по суті, звер-

тає увагу на те, що нині досі є чинним (не скасо-ваним та не визнаним нечинним) такий норма-тивний документ, як Положення про головних бухгалтерів, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 24.01.80 р. No59 (далі — Положення про головбухів). Мін’юст та Мінфін не визнають це Положення як норматив-ний документ у частині встановлення посадових обов’язків головного бух-галтера. У такому разі не можна застосовувати його й у частині визнання не-правомірними дій головно-го бухгалтера (бухгалтера) з метою притягнення його до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Пояснюється це наступним:По-перше, законодавством України було вре-

гульовано питання роботи головних бухгалтерів і, відповідно, на думку Мінфіну, «припинено» за-стосування Положення про головбухів. До такого висновку дійшов Мінфін у листі від 09.12.2003 р. No31-04200-30-5/7021 (див. на с. 52). Такий висно-вок підтверджується ось чим. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. No1545-Х «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прий-няття відповідних актів законодавства України на

території республіки застосовуються акти законо-давства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Тобто нормативні акти Союзу РСР діють до прийняття відповідних нормативних документів та зако-нів України. Такими документами нині є чинні П(С)БО, Закон України від 16.07.99 р. No996-XV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими і визначено правові засади регу-лювання, організації, ведення бухгалтерського об-ліку та складання фінансової звітності в Україні.

По-друге, питання призначення і звільнення головбуха вирішуються власником (власниками) або уповноваженим органом (відповідальною особою), який здійснює керівництво підпри-

ємством відповідно до за-конодавства та установчих документів (далі — керівник підприємства). Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський об-лік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерсько-го обліку на підприємстві покладається на керівника підприємства. Статтею 8 цього самого Закону вре-гульовано головні функції і завдання головного бухгал-

тера (див. лист Мінфіну від 25.07.2008 р. No31-34000-2-6/5213 на с. 53).

По-третє, головний бухгалтер, як і будь-яка інша особа, за вчинення неправомірних дій не-се відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством, зокрема Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України (див. лист Мін’юсту від 19.02.2010 р. No607-0-26-10-34).

Відповідальність встановлюється закономНаведемо деякі приклади щодо відповідаль-

ності, передбаченої у Кодексі про адмінправо-порушення та Кримінальному кодексі України,

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БУХГАЛТЕРА ЗА ЗАКОНОМ Наталія КАНАРЬОВА,

«Дебет-Кредит»

Законодавством встановлено відповідальність головбуха за дані, зазначені у звітності, що подається держорганам.

Бухгалтер не несе кримі-нальної відповідальності за відмову виконати наказ керівника.

Головний бухгалтер не може не прийняти до виконання документ, який суперечить закону.




яка може бути застосована до головного бухгал-тера як до службової особи.

Наприклад, ст. 164-1 Кодексу про адмінпра-вопорушення передбачає відповідальність за такі дії, як:

1) неподання або несвоєчасне подання гро-мадянами декларацій про доходи;

2) включення до декларацій перекручених даних;

3) неведення обліку;4) неналежне ведення обліку доходів і ви-

трат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку.

Водночас до адміністративної відповідальності за рішенням суду головного бухгалтера може бути притягнено лише в тому разі, якщо адміністратив-ний суд підтвердить правомірність винесення по-даткових повідомлень-рішень податковим орга-ном за результатами документальної перевірки.

Для кримінальної відповідальності діє те са-ме правило — обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків1 не може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов’язання з використанням непрямого ме-тоду до остаточного вирішення справи судом (пп. 4.3.7 ст. 4 Закону No2181).

Крім того, на сьогодні чинне законодавство встановлює відповідальність головного бухгал-тера за дані, зазначені в обов’язковій звітності, яка подається державним органам та підпи-сується головним бухгалтером як посадовою (службовою) особою. При цьому підставою для застосування відповідальності у вигляді дона-рахувань податкових зобов’язань є не лише за помилкові дані, відображені у таких звітах, а й відсутність підтвердних документів або помилка при оформленні первинних документів, які ви-користані для складання звітності.

Таким чином, відповідальність головних бухгалтерів вже не обмежується і не може обме-жуватися посадовими обов’язками та заборона-ми, встановленими Положенням про головбу-хів, тобто забороною приймати до виконання та оформлення документи, пов’язані з операціями, які суперечать законодавству, або невиконанням розпоряджень керівника, зважаючи на їхню неза-конність (п. 15 Положення про головбухів).

До того ж за господарську діяльність підпри-ємства відповідальність несе керівник відпо-

відно до чинного законодавства та статутних документів. Згідно з ч. 2 та 3 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законо-давства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтер-ського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у пер-винних документах, збереження оброблених до-кументів, регістрів і звітності протягом установ-леного терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (див. лист Мін’юсту від 06.11.2003 р. No20-9-9354 на с. 52).

Звільнення від кримінальної відповідальностіСтаття 41 Кримінального кодексу України пе-

редбачає, що не підлягає кримінальній відпові-дальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження. Особа ж, яка виконала явно злочинний наказ або розпоряджен-ня, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усві-домлювати злочинного характеру наказу чи роз-порядження, то за діяння, вчинене з метою ви-конання такого наказу чи розпорядження, від-повідальності підлягає тільки особа, що віддала такий злочинний наказ чи розпорядження.

Зазначимо: як свідчить практика, такі на-кази злочинного характеру, як правило, ви-даються усно, що може спричинити складнощі у застосуванні цієї норми. Водночас письмове розпорядження, скажімо, щодо невключення до звітності певних даних або щодо їхнього ви-кривлення, викривлення даних бухгалтерської та податкової документації, може звільнити головного бухгалтера від кримінальної відпо-відальності за статтями про ухилення від опо-даткування (ст. 212 ККУ). Проте це може не звільнити від кримінальної відповідальності в частині вчинення службових злочинів, перед-бачених статтями Кримінального кодексу.

1 Йдеться про ст. 212 ККУ.




Мінфін, керуючись своїми повноваження-ми щодо надання роз’яснень спірних пи-тань бухгалтерського обліку, видав низку листів-роз’яснень1. Проаналізуймо їх.

Виправлення помилокПомилки попередніх років, допущені при скла-

данні фінзвітності, що впливають на величину нерозподіленого прибутку, виправляють шляхом коригування сальдо такого нерозподіленого при-бутку (непокритого збитку) (К-т 441 «Прибуток нерозподілений», Д-т 442 «Непокриті збит-ки») на початок звітного року (п. 4 П(С)БО 6). Виправлення помилок попередніх періодів, крім того, потребує повторного відображення відпо-відної порівняльної інформації у фінансовій звітності. У листі від 23.02.2010 р. No31-34000-20-10/3939 Мінфін інформує, що таке коригу-вання нерозподіленого прибутку здійснюється навіть у разі відсутності залишку нерозподіле-ного прибутку (наявності непокритих збитків), адже такі фінансові результати були сформова-ні, включаючи таку помилку. , що є логічним, дані про виправлення помилок минулих років, оформлені бухгалтерською довідкою, у регістри бухгалтерського обліку записуються у місяці-і складання цієї бухгалтерської довідки (абзац 4 п. 9 Методрекомендацій No3562).

Облік ОЗ та результатів їх інвентаризаціїВартість безоплатно отриманих основних

засобів відображається проведенням Д-т 10 «Основні засоби» К-т 424 «Безоплатно одер-жані необоротні активи».

Сума податку на прибуток за даними податко-вого обліку майже ніколи не збігається зі сумою податку на прибуток, обрахованого за даними бухгалтерського обліку. За основними засобами це й різна база для нарахування амортизації, і різні методи амортизації. Через те сума податку

на прибуток за даними податкового обліку відо-бражається такими проведеннями:

1) Д-т 98 «Податок на прибуток» К-т 641 «Розрахунки за податками» на суму податку на прибуток за даними податкового обліку;

2) Д-т 641 «Розрахунки за податками» К-т 54 «Відстрочені податкові зобов’язання» або Д-т 17 «Відстрочені податкові активи» К-т 641 «Розрахунки за податками».

По суті, облік податку на прибуток на рах. 98 роз-глядається у комплексі з обліком на рах. 17 та 54.

Якщо йдеться про переоцінку основних засо-бів у бухгалтерському обліку (дані переоцінки у податковому обліку не відображаються), то до них долучається ще й третє проведення: Д-т 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» К-т 641 «Розрахунки за податками».

Об’єктом амортизації є вартість, яка амор-тизується (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). При цьому має місце проведення К-т 131 «Знос основних засобів» у кореспонденції з такими рахунками: Д-т 23 «Виробництво», Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» (за виробничими основними засоба-ми, взятими в оренду), Д-т 949 «нші витрати операційної діяльності» (переданими осно-вними засобами в операційну оренду, а також основними засобами житлово-комунально-го та соціально-культурного призначення), Д-т 93 «Витрати на збут» (основні засоби збуту), Д-т 92 «Адміністративні витрати» (за основними засобами адміністративного призначення).

Під час проведення інвентаризації та виявлен-ні основних засобів, не взятих на облік, часто виникає запитання: а за якою вартістю їх облі-ковувати? У листі від 22.02.2010 р. No31-34000-20-7/3776 Мінфін радить користуватися абз. 2 п. 17 розділу Положення No1583 і відображати проведенням: Д-т 10 «Основні засоби» К-т 746 «нші доходи від звичайної діяльності».

НЮАНСИ БУХОБЛІКУ МІНФІН РОЗ’ЯСНЮЄ

Юлія КЛОВСЬКА,«Дебет-Кредит»

1 Листи Мінфіну від 23.02.2010 р. No31-34000-20-10/3939, від 22.02.2010 р. No31-34000-20-7/3776, від 10.02.2010 р. No31-34000-20-5/2742, від 10.02.2010 р. No31-34000-20-5/2741, від 11.01.2010 р. No31-34000-20/23-8887/2, від 30.12.2009 р. No31-34000-10-10/36311.

2 Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну від 29.12.2000 р. No356.3 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних

підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затверджене постановою КМУ від 02.03.93 р. No158.




Звертаємо увагу: на думку Мінфіну, тут має використовуватися рах. 746. На наше переко-нання, тут все ж таки слід застосовувати рах. 424 (зростає додатковий капітал за рахунок підви-щення вартості оборотних активів без поне-сення витрат).

Про невідповідність методрекомендаційДеякі нормативні акти між собою не узгодже-

ні. У листах від 10.02.2010 р. No31-34000-20-5/2741 та No31-34000-20-5/2742 Мінфін наголо-шує на невідповідностях деяких норм між со-бою — порівняння див. у таблиці.

Мінфін, звертаючись до регуляторів, просить найближчим часом привести наведені норми у відповідність до чинного законодавства. Тож сподіваємося найближчим часом на внесення змін — логічних та зрозумілих суб’єктам під-приємницької діяльності.

Відображення у бухобліку витрат підприємства

Класифікація витрат підприємства та вклю-чення фактичних витрат операційної діяль-

ності до складу виробничої собівартості, адміністративних, збутових чи інших опера-ційних витрат має здійснюватися на підста-ві норм п. 11 — 26 П(С)БО 16 «Витрати»1 та абз. 9 — 10 п. 4 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»2. При цьому дебетуються рахун-ки: 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «нші витрати опера-ційної діяльності».

Відображають спрямування державними під-приємствами коштів на матеріальне заохочен-ня проведенням Д-т 90, 91, 92, 93, 94 К-т 477 «Забезпечення матеріального заохочення». Одночасно така сума зазначається у вписува-ному рядку 226 «Забезпечення матеріального заохочення» форми No2 або ж у вписуваному рядку 195 «Забезпечення матеріального заохо-чення» форми No2-м. Якщо ж сума винагороди обчислена з прибутку попереднього звітного кварталу (року) відповідно до фінансового плану, то така винагорода відображається про-веденням: Д-т 477 К-т 661 «Розрахунки за за-робітною платою».

ТаблицяНевідповідність методрекомендацій

Галузеві методичні рекомендації з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції*

Норма Суперечить

У підпункті 1.3.2 пункту 1.3 додатка 2 включення всіх відсотків за кредит до фінансових витрат без відповідного коригування тексту

п. 4 і п. 5 П(С)БО 31 «Фінансові витрати»**

У пункті 1.4 додатка 2 включення до інших витрат собівартості реалі-зованих необоротних активів

п. 31 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові резуль-тати», п. 29 П(С)БО 16 «Витрати»

Пункт 1.4 додатка 2 собівартість реалізованих майнових комплексів п. 31 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові резуль-тати», п. 29 П(С)БО 16 «Витрати»

Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті***

У пункті 18 включення всіх відсотків за кредит до фінансових витрат п. 4 і п. 5 П(С)БО 31 «Фінансові витрати»

У пункті 19 включення до складу елемента «Матеріальні витрати» вартості пального, запасних частин і комплектуючих виробів, мастил, матеріалів, шин, енергії, палива, інших виробничих запасів, виготов-лених власними силами

п. 22 П(С)БО 16 «Витрати»

* Галузеві методичні рекомендації з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції, затверджені наказом Міністерства вугільної промисловості України від 31.01.2008 р. No48.** Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 28.04.2006 р. No415.*** Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. No65.

1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. No318.2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Мінфіну від 31.03.99 р.

No87.




Незважаючи на всі потрясіння, у нашій кра-їні студенти й учні продовжують навчатися та здобувати робітничі професії. А де є на-вчання, там обов’язково є і практика. Але, якщо під час практики студент або учень повинен працювати й отримувати платню, чи потрібно його приймати на цей час на роботу? Які податки сплачують із зарплати практикантів? Відповіді на ці та інші запи-тання знайдете у статті.

Хто вони — практиканти?Проходження практики студентами вищих

навчальних закладів та учнями професійно-технічних навчальних закладів передбачено частиною 5 ст. 63 Закону про вищу освіту та статтею 29 Закону про профтехосвіту.

Частина 5 ст. 63 Закону про вищу освіту надає вищим навчальним закла-дам право у межах чинного законодавства і статуту створювати власні або ви-користовувати за догово-ром інші матеріально-тех-нічні бази для проведення навчально-виробничої практики осіб, які навча-ються у ВНЗ.

Стаття 29 Закону про профтехосвіту говорить про обов’язок підпри-ємств незалежно від форм власності надавати учням, слухачам ПТУ оплачувані робочі місця або на-вчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої прак-тики. Але з ч. 2 п. 2 Порядку No992 стає зро-зуміло, що йдеться не про всіх суб’єктів гос-подарювання, а лише про тих, які замовили підготовку кваліфікованих робітників, тобто їхніх майбутніх роботодавців.

Порядок проходження практики встанов-лено:

— для студентів — Положенням No93;— для учнів — Порядком No992.Особливості проходження практики студен-

тами та учнями розглянемо окремо.

Якщо практику проходить студент ВНЗЗгідно з Положенням No93, практика для

студентів — це невід’ємна складова частина процесу підготовки спеціалістів у ВНЗ. Вона проводиться на оснащених відповідним чином базах навчальних закладів, а також на сучасних підприємствах і організаціях різних галузей гос-подарства, освіти, охорони здоров’я, культури, торгівлі та державного управління.

Форму, тривалість, терміни та вид прак-тики згідно з п. 1.4 Положення No93 визначає навчальний заклад залежно від спеціальності та спеціалізації студента, але місце проходження

практики встановлюється за одним із варіантів:

а) місце практики обирає сам студент. Тобто студент сам знаходить підпри-ємство, яке погоджується взяти його на практику, і погоджує таке місце прак-тики із навчальним за-кладом (п. 2.3 Положення No93);

б) місце практики визна-чає міністерство або відом-ство, у підпорядкуванні в якого перебуває навчаль-

ний заклад (ч. 2 п. 2.1 Положення No93)1;в) місце практики визначає підприємство,

за замовленням якого навчається студент (ч. 3 п. 2.1 Положення No93).

Остаточно обрані для студента вид та місце проходження практики зазначають у навчальних планах закладу.

Між підприємством, яке визначене як місце проходження практики та ВНЗ обов’язково укладається договір. Типова форма догово-

ПРАКТИКА НА ПІДПРИЄМСТВІГанна БИКОВА, «Дебет-Кредит»

Для проходження практики між підприємством та навчальним закладом укладається договір.

Якщо студент або учень повинен виконувати трудові обов’язки, з ним укладається трудова угода.

У деяких випадках практи-кант має право на добові, оплату проїзду до іншого міста та проживання.

1 Так, зокрема, наказом від 02.10.2008 р. No629 Міністерство аграрної політики на підставі спільної пропозиції з боку Дніпропетровського державного аграрного університету і ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» на базі ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» створило науково-вироб-ничий центр, у якому навчаються і проходять виробничу практику студенти Дніпропетровського державного аграрного університету.




ру наведена у додатку 1 до Положення No93. Вона, зокрема, визначає, крім реквізитів сто-рін договору, обов’язки та права сторін щодо організації практики і відповідальність за їх порушення. Якщо практика передбачає ви-конання студентом трудових обов’язків, то договором має бути визначено розмір оплати його праці.

Якщо надання місця практики не є обов’язком підприємства, а встановлюється лише цим до-говором, то за надання підприємством бази для проходження студентом практики може бути визначено оплату, яку здійснює навчаль-ний заклад, як друга сторона договору. У цьо-му випадку до договору додається кошторис витрат підприємства на проведення практики студента.

Оплата працівникам підприємства за керів-ництво практики студента може здійснюватися за кошти навчального закладу, якщо це перед-бачено умовами договору між підприємством та навчальним закладом. У цьому випадку на-вчальний заклад укладає з працівниками під-приємства трудові угоди за формою, наданою у додатку No2 до Положення No93.

Оплата праці керівників практики та інших працівників, залучених до проходження сту-дентом практики, здійснюється погодинно згідно зі ставкою, наведеною у трудовій угоді або кошторисі.

Гарантії для студентів-практикантівДля працюючих студентів. Якщо студент на-

вчається без відриву від виробництва, тривалість практики для нього може бути призначена на-вчальним закладом у розмірі одного місяця (п. 3.5 Положення No93).

Для випускників. Підприємство, де працює студент, що навчається без відриву від виробни-цтва, на останньому курсі навчання зобов’язане надати йому додаткову місячну відпустку без збереження заробітної плати для проходження практики і стипендію за рахунок власних коштів у розмірі не менше від мінімальної заробітної плати (п. 5.7 Положення No93).

Добові та проїзд. Якщо проходження практи-ки відбувається за межами місця розташуван-ня навчального закладу, тобто в іншому місті, селищі тощо, всім студентам-практикантам за весь період практики з урахуванням часу

перебування у дорозі до бази практики та на-зад повинні виплачуватися добові у розмірах, установлених чинним законодавством. Але сплачує ці добові навчальний заклад (п. 5.8 Положення No93). Крім того, за рахунок на-вчального закладу має бути оплачений проїзд до місця практики і назад у залізничному, вод-ному і автомобільному транспорті, але йдеть-ся саме про проїзд у міжміському сполученні; проїзд міським і приміським (до 50 км) тран-спортом студенту не відшкодовується (п. 5.9 Положення No93).

Проживання. Якщо під час практики студент-практикант мешкає у гуртожитку бази практики або в орендованому для цього житловому при-міщенні, таке проживання у межах розмірів, передбачених законодавством, оплачуватиме навчальний заклад. У решті випадків студент платить за житло самостійно (п. 5.10 Положення No93).

Оплата праці. Якщо під час практики студент виконуватиме трудові обов’язки, то за це він отримуватиме заробітну плату. Водночас за ним зберігається право на отримання стипен-дії (п. 5.6 Положення No93).

Які документи оформлюють за місцем проходження практики студента ВНЗ

1. Наказ за відділом кадрів. У цьому документі зазначають прізвище, ім’я, по батькові практи-канта, умови та термін проходження практики, а також призначають керівника практики від під-приємства. Якщо оплату за керівництво здій-снює підприємство, то у наказі уточнюється і її розмір.

2. Строковий трудовий договір. Якщо під час практики студент буде виконувати трудові обов’язки, то це потребує укладення між ним та підприємством строкової трудової угоди.

Це цікаво знати:

Практика може бути:— навчальна;— технологічна;— експлуатаційна;— конструкторська;— педагогічна;— економічна;— науково-дослідна;— інша.

Пункт 1.3 Положення No93




Трудовий договір оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноважено-го ним органу про зарахування працівника на роботу. За ст. 24 КЗпП трудовий договір вва-жається укладеним навіть без складання наказу про прийняття на роботу у тому випадку, коли фізособу фактично допустили до роботи. Отже, у такому наказі (розпорядженні) зазначають, що студент приймається на роботу на певну посаду протягом дії виробничої практики. Без визначення терміну, протягом якого студент працюватиме на підприємстві, трудовий до-говір вважатиметься безстроковим і розірвати його лише на підставі закінчення виробничої практики буде неможливо.

Зверніть увагу: ч. 2 п. 3.7 Положення No93 наголошує, що за наявності у штатному роз-писі вільної посади, робота за якою відповідає вимогам програми практики, студент може бути прийнятий до штату підприємства на час виробничої практики. При цьому на загально-професійну підготовку студента за програмою практики має відводитися не менше 50% ча-су його роботи. Але яким чином практикант взагалі зможе виконувати трудові обов’язки у межах виробничої практики, якщо на підпри-ємстві не буде вільної посади, яка б передбача-ла виконання роботи, що збігається з планом практики студента?

Згідно з листом Мінпраці від 05.11.2008 р. No644/13/155-08, наприклад, передумовою для сумісництва є наявність у штатному розписі ва-кантної посади. За відсутності вакансії сумісни-цтво неможливе. Те саме відбуватиметься й зі студентом-практикантом, який буде виконувати

трудові обов’язки. Є оплачувана праця, тож має бути і вакансія або наявність посади тимчасово відсутнього працівника (таке також може бути). Отже, щоб не було трудових спорів, радимо під-приємству на час практики створити вакансію у штатному розписі і прийняти студента на час практики до штату.

3. Довідка з місця праці із зазначенням спеціаль-ності, кваліфікації, посади та часу роботи. Згідно з п. 2.16 Наказу No58, якщо із практикантом було укладено трудову угоду і він має на час вступу до навчального закладу трудову книжку, то запис про початок і припинення трудових відносин обов’язково повинен бути внесений до неї. Робиться такий запис навчальним закладом на підставі довідки з місця роботи. Типової форми цієї довідки немає, але у ній має бути зазначено спеціальність, кваліфікацію, поса-ду, за якою практикант працював, і час роботи (див. зразок)1.

Якщо практику проходить учень ПТУЗгідно зі ст. 25 Закону про профтехосвіту,

професійно-практична підготовка учнів про-водиться у таких формах:

1) урок виробничого навчання у навчальному закладі;

2) урок виробничого навчання на виробництві чи у сфері послуг;

3) виробнича практика на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг;

4) переддипломна (передвипускна) практика на виробництві чи у сфері послуг;

5) інші форми професійної практичної під-готовки.

1 Для студентів, які раніше не працювали та у зв’язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони працюватимуть (п. 2.17 нструкції No58).

Зразок

ТОВ «Лист»30.04.2010 р. м. Запоріжжя

ДОВДКА No7/К

Видана Короленко Валентині Григорівні, студентці 4-го курсу Запорізького державного університе-ту, спеціальності «Бухгалтерський облік та аудит», про те, що на час проходження нею виробничої практики у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лист» у період з 01.02.2010 р. до 30.04.2010 р. її було прийнято на роботу за строковим трудовим договором зі встановленням режиму неповного робочого часу помічником головного бухгалтера.Наказ про прийняття на роботу No12-К від 01.02.2010 р.Наказ про звільнення No13-К від 30.04.2010 р.Директор Козодуб К. Ф.М. П.




Загалом порядок проходження учнями ви-робничої практики подібний до порядку про-ходження практики студентами.

Згідно зі ст. 29 Закону про профтехосвіту та п. 2 Порядку No992, підприємства незалежно від форми власності та підпорядкування зобов’язані надавати робочі місця або навчально-виробничі дільниці для проходження виробничої практики учнями. Переліки таких місць практики форму-ють навчальні заклади, враховуючи пропозиції підприємств — замовників підготовки майбут-ніх кваліфікованих робітників, роботодавців і місцевих органів виконавчої влади. Крім того, учням, як і студентам, дозволено самостійно обирати для себе місце проходження вироб-ничої практики за погодженням із навчальним закладом. Сформовані переліки затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Між навчальним закладом та підприємством повинен бути укладений договір про надан-ня робочих місць або навчально-виробничих дільниць для проходжен-ня учнями виробничого навчання та виробничої практики. Типова форма такого договору наведена як додаток до Порядку No992. Так само як у ви-падку зі студентом, договір визначає права й обов’язки сторін — навчального за-кладу та підприємства — і відповідальність за пору-шення умов договору. Але є певна особливість: згід-но з п. 7 Порядку No992, на час виробничого навчання та виробничої практики учні-практиканти не вклю-чаються до складу (переліку) працівників підприємства — бази практики. Тобто немає мови про включення до штату. Немає мови і про неповний робочий день. Тривалість роботи учнів має лише не перевищувати тривалості робочого часу,

встановленого законодавством для відповідної категорії працівників та обов’язково відповіда-ти часу, визначеному навчальними планами або програмами навчального закладу.

Гарантії для учнів-практикантівПроїзд та проживання. Якщо учнів скеровано

на виробниче навчання та виробничу практику поза місцем розташування навчального закладу, підприємство, яке надало місце проходження практики, може оплатити вартість їхнього про-їзду до місць виконання робіт і назад та створює для них потрібні житлово-побутові умови (п. 12 Порядку No992).

Добові та стипендія. Чинне законодавство не передбачає виплату добових та стипендії учням під час практики.

Оплата праці. Пунктом 17 Порядку No992 вста-новлено, що за роботу, виконану учнями-прак-тикантами відповідно до виробничих завдань за період виробничого навчання та виробничої практики, підприємство виплачує їм заробітну плату. Її нараховують згідно з установленими

Нормативна база

Закон про освіту — Закон України від 23.05.91 р. No1060-XII «Про освіту».

Закон про профтехосвіту — Закон України від 10.02.98 р. No103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту».

Закон про вищу освіту — Закон України від 17.01.2002 р. No2984-III «Про вищу освіту».

Закон про прибуток — Закон України від 28.12.94 р. No334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Закон про ПДВ — Закон України від 03.04.97 р. No168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Закон про доходи — Закон України від 22.05.2003 р. No889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Порядок No992 — Порядок надання робочих місць для про-ходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвер-джений постановою КМУ від 07.06.99 р. No992.

Положення No93 — Положення про проведення практики сту-дентів вищих навчальних закладів України, затверджене нака-зом Міністерства освіти від 08.04.93 р. No93.

нструкція No58 — нструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. No58.

нструкція No5 — нструкція зі статистики заробітної плати, за-тверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. No5.

Порядок No2035 — Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджений поста-новою КМУ від 26.12.2003 р. No2035.




системами оплати праці за нормами, розцінка-ми, ставками (окладами) з урахуванням коефі-цієнтів, доплат та надбавок.

Виплачують зарплату учням-практикантам або через навчальний заклад, на розрахунко-вий рахунок якого підприємство перераховує ці кошти після сплати податків і зборів, або за місцем проходження практики — але не пізні-ше як за 5 днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Зверніть увагу: 50% заробітної плати, нарахова-ної учням-практикантам, має бути направлено на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матері-альної бази, на соціальний захист учнів (слухачів), проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи (ч. 4 ст. 53 Закону про освіту, ст. 50 Закону про профтехосвіту, п. 18 Порядку No992). Умову про таке відрахування та реквізити рахунка, на який буде здійснено перерахування, зазначають у договорі між навчальним закладом та підприємством — місцем практики.

Які документи оформлюють за місцем проходження практики учня ПТУ

1. Наказ по відділу кадрів. У цьому документі зазначають прізвище, ім’я, по батькові практи-канта, умови і термін проходження практики, а також призначають керівника практики від підприємства. Зверніть увагу: платить за керів-ництво підприємство (п. 19 Порядку No992), й у цьому наказі уточнюється розмір оплати. Це можуть бути такі розміри: 5% суми основної за-робітної плати керівника за основним місцем праці за наявності 1 — 2 учнів, слухачів, 10% — 3 — 4, 20% — 5 — 7, 30% — 8 — 10 учнів;

2. Строковий трудовий договір. Якщо під час практики учень виконуватиме трудові обов’язки, то це, згідно з п. 17 Порядку No992, потребує нарахування йому зарплати. А вико-нання трудових обов’язків і отримання зарпла-ти, навіть за відсутності наказу про прийняття на роботу, за ч. 4 ст. 24 КЗпП означає факт укладення з ним трудової угоди. Тож, якщо підприємство не бажає використовувати пра-цю учня після закінчення практики, доцільно укласти з ним строковий трудовий договір згідно зі ст. 23 КЗпП. Укладання строкової трудової угоди можливе або підписанням трудового договору, або виданням наказу власника чи

уповноваженого ним органу про зарахування на роботу (ч. 3 ст. 24 КЗпП), із зазначенням строку дії трудової угоди.

3. Довідка з місця праці із зазначенням спеці-альності, кваліфікації, посади та часу роботи. Оформлюється так само, як і для студентів ви-щих навчальних закладів, для внесення запису до трудової книжки.

Бухгалтерський та податковий облікВитрати, які підприємство несе за договором

із навчальним закладом у зв’язку з навчанням сторонніх осіб, частіше або здійснюються за рахунок коштів, перерахованих навчальним закладом заздалегідь, або будуть відшкодовані підприємству після їх понесення на підставі до-говору і підтвердних документів.

нша ситуація, коли практику на підприємстві проходить фізособа, яка є працівником цього підприємства або навчається за його замовлен-ням на підготовку кваліфікованих працівників. У цьому випадку витрати на проходження прак-тики згідно з договором, укладеним із навчаль-ним закладом, несе підприємство. Як розгляну-то вище, до таких витрат належать:

1) витрати на оплату праці керівників прак-тики;

2) витрати на оплату праці практикантів;3) витрати на оплату добових, проїзду та про-

живання.Облік таких витрат ведуть залежно від харак-

теру витрат і виду діяльності підприємства. Так, облік витрат на оплату праці здійснюється на тих рахунках, на які нараховується зарплата за профілем практики студента чи учня. А ось ви-трати на оплату добових, проїзду і проживання, як прямо пов’язані з навчанням фізособи, автор віднесла б до організаційних, а отже, до адміні-стративних витрат.

Податок на прибуток. Право на валові витрати у зв’язку з фінансуванням практики працівника встановлено пп. 5.4.2 Закону про прибуток. Для реалізації цього права потрібно, щоб:

1) фізособа проходила на підприємстві прак-тику за профілем основної діяльності такого підприємства;

2) витрати не перевищували 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Звертаємо вашу увагу: на відміну від витрат безпосередньо на навчання, витрати підпри-




ємства на організацію навчально-виробни-чої практики осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах, за профілем основної діяльності платника по-датку не пов’язані з перебуванням практиканта у трудових відносинах із базою практики. Не належить до умов «валововитратності» при організації практики і наявність письмової угоди (договору, контракту) із зобов’язанням відпрацювати не менше трьох років за місцем практики після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації).

ПДВ. Якщо у зв’язку з проходженням прак-тики виникнуть витрати, що містять у собі ПДВ (це можуть бути витрати на проживання, надан-ня практиканту інструменту і спецодягу тощо), у підприємства виникне право на податковий кредит. Але у цьому випадку також слід забез-печити документальні докази того, що понесені витрати пов’язані з господарською діяльністю платника податку (пп. 7.4.1 Закону про ПДВ), ну і, звісно, забезпечити наявність податкових накладних чи інших документів, які дають право на ПК (пп. 7.2.6 Закону про ПДВ).

ПДФО та збори до фондів. Доходи, які вини-кають у фізосіб у зв’язку з практикою на підпри-ємстві, за метою оподаткування можна поділити на заробітну плату й інші доходи.

До зарплати належать суми, які нарахову-ються практикантам за виконання ними тру-дових обов’язків і керівникам практики — за здійснення керівництва. До інших доходів — оплата практикантам добових, проїзду та про-живання.

Заробітна плата, яку виплачує підприємство практикантам (ч. 4 пп. 2.1.8 нструкції No5) та їхнім керівникам (пп. 2.1.5 нструкції No5), є складовою ФОП. Оскільки керівник практики є працівником підприємства, то його зарплата оподатковується на загальних підставах. А ось оподаткування зарплати практикантів інколи викликає запитання. Річ у тім, що прийняття до штату під час практики передбачене лише для студентів, та й то за наявності вакансій. У «Віснику податкової служби України», No24/2008, с. 60, пролунала навіть думка, що п. 7 Порядку No992 (про невключення учнів

під час практики до складу (списку) праців-ників підприємства) означає, що такі учні не є застрахованими у ПФУ особами. Ким же бу-дуть для підприємства учні, прийняття яких до штату не передбачено чинним законодавством взагалі?

Насамперед зазначимо, що п. 7 Порядку No992, говорячи про склад працівників, має на увазі штатний розпис підприємства, тобто передбачає прийняття учня-практиканта на роботу, але без включення його до штату, — за сумісництвом. накше б це суперечило іншим пунктам Порядку, зокрема п. 9, який наголо-шує, що перед початком практики керівник підприємства видає наказ про розподіл учнів за робочими місцями та встановлює систему оплати їхньої праці. Якщо є робоче місце, є ви-конання трудових обов’язків і зарплата, — це однозначно передбачає укладення трудової угоди. А якщо є дохід, отриманий за виконання трудових обов’язків за трудовим договором, то є й обов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування.

Проте згідно з Положенням про умови ро-боти за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій1 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної робо-ти на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншо-му підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. згідно з роз’ясненням Мінпраці, наданим у листі від 12.03.2007 р. No66/06/186-07, робота протягом практики не є сумісництвом, бо навчальний заклад не є місцем роботи сту-дента або учня. Аналогічну точку зору висло-вив Верховний суд України у Постанові від 24.12.99 р. No13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Згідно з частиною третьою п. 14 Постанови, робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах.

Отже, учні, які працюють протягом практики, мають особливий статус. Для студентів, прийня-тих до штату, це основне місце роботи, з опо-даткуванням зарплати на загальних підставах.

1 Затверджене наказом Мінпраці, Мінфіну, Мін’юсту від 28.06.93 р. No43.




Але й для учнів це також основне місце роботи, хоч їх і заборонено включати до штату. хоча включення до штату не буде, на підприємстві має бути вільна вакансія, що відповідає роботі, яку виконуватиме протягом практики учень.

Отже, зарплата студентів і учнів, яку вони отримуватимуть протягом практики, оподат-ковується на загальних засадах, як зарплата за основним місцем праці.

При цьому, незважаючи на вимоги чинного законодавства щодо перерахування 50% нара-хованої зарплати учнів до навчального закла-ду, обов’язок нарахування, утримання і сплати податків і зборів покладається на ту особу, яка нараховує цю зарплату і відносить її до своїх ви-трат, тобто на підприєм-ство — місце практики. Це логічно передбачає і відо-браження зарплати учня за виконання трудових обов’язків під час практики, так само як і сту-дента у розмірі 100% від нарахованої зарплати у всіх звітах, які підприємство подає до фондів та ДП у складі витрат на оплату праці. У формі No1ДФ у розмірі 100% відображається як нарахо-вана, так і виплачена зарплата учня, незважаючи на 50%, які були перераховані за договором на-вчальному закладу. Це є обов’язкове утримання, встановлене чинним законодавством, воно не зменшує доходу, який підлягає оподаткуванню і перерахування якого є виконанням обов’язку з виплати доходу перед працівником.

Крім того, зверніть увагу: пп. 6.1.2 Закону про доходи передбачає право учнів та студентів на податкову соціальну пільгу у розмірі 150% від встановленої пп. 6.1.2. часто підприємства, які виплачують таким особам зарплату, цю пільгу застосовують на підставі заяви. Але однієї заяви недостатньо. Повний перелік до-кументів, які надають право на застосування підвищеної ПСП, наведено у Порядку No2035. Проте є неузгодженість між Порядком No2035 та пп. 6.1.2 Закону про доходи. Підпункт 6 п. 12 цього Порядку говорить, що пільга, передбаче-на пп. 6.1.2 Закону про доходи, застосовується студентами та учнями тільки щодо доходів, ви-значених пп. «б» пп. 6.3.3 Закону про ПДФО. Нагадаємо, що пп. 6.3.3 говорить лише про стипендію, одержувану учнями та студентами

з бюджету. Отже, застосовувати підвищену ПСП щодо заробітної плати учнів та студентів підстави немає. Але ДПАУ у своїх роз’ясненнях (наприклад, лист від 06.07.2004 р. No12428/7/17-3117) висловлює іншу точку зору. Вона гово-рить, що підвищена ПСП може застосовуватися до доходу у вигляді зарплати, але за умови що учень або студент надає роботодавцю довідку з навчального закладу про те, що він не отримує стипендію з бюджету (див. також статтю на с. 30 поточного номера).

Щодо інших доходів:1) спецодяг, інструмент, інші об’єкти мате-

ріального або нематеріального майна, надані практиканту у безоплатне користування, у зв’язку з виконанням ним трудо-вої функції, звільнено від ПДФО за пп. «а» пп. 4.2.9 Закону про доходи, а отже, з їх вартості не справляють-

ся внески до фондів обов’язкового держстра-хування;

2) житло й оплата проїзду, оплачені практи-канту підприємством, також звільняються від оподаткування за пп. 4.2.9 Закону про доходи, але за певних умов: практикант повинен пере-бувати у трудових відносинах із підприємством, і таке надання має бути передбачено колектив-ним або трудовим договором або ж чинним за-конодавством, із обов’язковим встановленням вартісних меж. Не поширюється звільнення від ПДФО і на вартість користування автомобіль-ним транспортом, наданим практиканту його працедавцем-резидентом, якщо такий є плат-ником податку на прибуток.

Приклад ̨ На заводі «Факел» з 01.05.2010 р. до 30.06.2010 р. проходив переддипломну виробничу практику учень ПТУ, який отримує стипендію з бюджету. Протягом практики він виконував трудові обов’язки; для нього було встановлено 4-годинний робочий день й оклад у розмірі 1000 грн. Протягом практики учень відпрацював 72 робочі години у травні і 80 робочих годин у червні, що становило 50% від встановленої у цих місяцях го-динної норми праці. Отже, нарахована йому зарп-лата і в травні, і в червні становила 50% окла-ду — 500 грн. За 2 місяці працівник заробив право на 4 дні щорічної відпустки, за які йому було ви-

Зарплата студентів і учнів протя-гом практики оподатковується

на загальних засадах, як за основним місцем праці.




1 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. No100.

ТаблицяВідображення в обліку проходження практики учнем ПТУ

No з/п Дата операції Зміст операції

Бухгалтерський облік Сума, грн



1. 31.05.2010 Нараховано заробітну плату працівни-ку за травень

23 661 500,00 — 500,00

2. 31.05.2010 Нараховано внески на зарплату 37,2% (умовно): 500,00 х 0,372 = 186,00 грн

23 65 186,00 — 186,00

3. 31.05.2010 Утримано внески за травень (3,1%): 500,00 х 0,031 = 15,50 грн

661 65 15,50 — —

4. 31.05.2010 Утримано ПДФО: (500,00 - 15,50 - 434,50) х 0,15 = 7,50 грн

661 641/ПДФО 7,50 — —

5. 31.05.2010 Нараховано заборгованість перед навчальним закладом з оплати праці учня500,00 х 0,5 = 250,00 грн

661 685 250,00 — —

6. 03.06.2010 Сплачено ПДФО і збори 65, 641/ПДФО

311 209,00 — —

7. 03.06.2010 Перераховано заборгованість на-вчальному закладу

685 311 250,00 — —

8. 03.06.2010 Виплачено учню зарплату із каси 661 301 227,00 — —

9. 30.06.2010 Нараховано заробітну плату праців-никові за червень та компенсацію за невикористану відпустку

23 661 571,44 — 571,44

10. 30.06.2010 Нараховано внески на зарплату 37,2% (умовно): 571,44 х 0,372 = 212,58 грн

23 65 212,58 — 212,58

11. 30.06.2010 Утримано внески за травень (3,1%): 571,44 х 0,031 = 17,71 грн

661 65 17,71 — —

12. 30.06.2010 Утримано ПДФО: (571,44 - 17,71) х 0,15 = 83,06 грн*

661 641/ПДФО 83,06 — —

13. 30.06.2010 Нараховано заборгованість перед навчальним закладом з оплати праці учня571,44 х 0,5 = 285,72 грн

661 685 285,72 — —

14. 30.06.2010 Сплачено ПДФО і збори 65, 641/ПДФО

311 313,35 — —

15. 30.06.2010 Перераховано заборгованість на-вчальному закладу

685 311 285,72 — —

16. 30.06.2010 Виплачено учню зарплату із каси у день звільнення

661 301 184,95 — —

* У місяці звільнення ПДФО до доходу працівника не застосовується.

плачено компенсацію при звільненні. Компенсація розраховувалась згідно з ч. 2 п. 2 Порядку No1001. Зарплата за травень 2010 р. — 500 грн, кількість календарних днів у розрахунковому періоді — 31, кількість святкових і неробочих днів — 3. Отже, середньоденна зарплата становила 500 : (31 - 3)

= 17,86 грн, а компенсація за невикористану від-пустку — 4 к. д. х 17,86 грн = 71,44 грн. 50% від нарахованої зарплати має бути перераховано навчальному закладу. У бухгалтерському та по-датковому обліку це відображатиметься так, як показано у таблиці.




Є деякі категорії працівників, оподатку-вання доходів яких має певні особливості. Одна з них — це працівники, що здобува-ють освіту у вищих навчальних закладах без відриву від виробництва. З’ясуймо, як застосувати податкову соціальну пільгу до доходу таких працівників.

Доходом з джерелом його походження з території України вважається будь-який дохід, одержаний платником податку або

нарахований на його користь від провадження будь-яких видів діяльності на території України. До таких доходів відноситься заробітна плата, нарахована (виплачена, надана) внаслідок здійс-нення платником податку трудової діяльності на те-риторії України.1

Отже, обкладення по-датком з доходів фізичних осіб зарплати працівни-ків-студентів та утриман-ня з неї соціальних внесків провадиться на загальних підставах.

Так, з метою оподатку-вання зарплати праців-ника-студента у частині 3 п. 1.1 Закону про доходи термін «заробітна плата» включає також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно з законом.

Ставка податку з доходів фізосіб щодо зарпла-ти такого працівника-студента становить 15%.

Відповідно до пп. 6.5.1 Закону про доходи, податкова соціальна пільга (далі — ПСП) застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), як-що його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму, чинного для працез-датної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до най-ближчих 10 грн.

Так, на 2010 рік розмір зарплати працівника-студента не має перевищувати 1220 грн (лист ДПАУ від 24.12.2009 р. No28800/7/17-0217, див.

«ДК» No3-4/2010) з ме-тою застосування ПСП. Нагадуємо, що у разі пе-ревищення місячної зар-плати встановленого роз-міру (1220 грн) ПСП не застосовується незалежно від категорії платника по-датку.

Водночас до оподаткову-ваного доходу (зарплати) працівника-студента може застосовуватися загальна

ПСП у розмірі 50% однієї мінімальної зарплати (в розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 6.1.1 Закону про доходи, тобто 434,50 грн у 2010 р.). Це так звана звичайна податкова пільга.

Крім того, за дотримання певних умов на-рахована заробітна плата працівника-студента (учня, аспіранта) може зменшуватися на під-

вищений розмір ПСП. Але право такого працівника на підвищений розмір пільги за-лежить від того, чи одержує він стипендію з бюджету в ра-зі навчання в закладі освіти!

ПІДВИЩЕНА ПСП ДЛЯ ЗАОЧНИКАТетяна МОЙСЕЄНКО, «Дебет-Кредит»

Для застосування ПСП заробітна плата працівника-студента не має перевищувати 1220 грн.

Підвищена ПСП надається лише студенту, який не отри-мує стипендії з бюджету.

Підвищена 150-відсоткова ПСП у 2010 р. становить 651,75 грн.

Умови, за яких працівник-студент матиме право на підвищену ПСП (150%)

Податкова соціальна пільга застосовується лише до заробітної плати в одного роботодавця.

Розмір нарахованої зарплати за місяць не має перевищувати у 2010 р. 1220 грн.

Працівник-студент надав заяву на застосування ПСП та довідку з навчального закладу про те, що він навчається та не одержує стипендії з бюджету.

1 Див. п. 1.3 Закону України від 22.05.2003 р. No889-IV «Про пода-ток з доходів фізичних осіб» (далі — Закон про доходи).




Оскільки, згідно з пп. 6.3.3 «б» Закону про доходи, якщо працівник є студентом, учнем, ад’юнктом, ординатором та одержує протя-гом звітного податкового місяця одночасно із зарплатою ще і стипендію з бюджету, він не має права на ПСП до інших доходів (яким у цьому випадку є зарплата за місцем роботи).

А якщо працівник не одержує стипендію з бю-джету або одержує її не з бюджетних джерел, він має право на застосування підвищеної ПСП у розмірі 150% загальної пільги, що на 2010 рік становить 651,75 грн.

Приклад 1 ̨ Працівник-студент не надав довід-ки з навчального закладу про те, що не отримує стипендію з бюджету, але подав заяву на пільгу у звичайному розмірі. Зарплата за січень стано-вить 900 грн.

ПДФО = (900 - 32,40 - 434,50) х 15% = 64,97 грн.

Щодо розрахунку податку в наведеному при-кладі, то оскільки зарплата працівника-сту-дента не перевищує граничну межу (1220 грн), до якої може застосовуватися ПСП, але працівник не надав довідку з навчального закладу, то до всі-єї суми одержаного доходу у вигляді зарплати, за вирахуванням сум збору до Пенсійного фонду та внесків до фондів загальнообов’язкового держав-ного соцстрахування, і суми звичайної ПСП за-стосовуватиметься ставка 15%.

Приклад 2 ̨ Працівник-студент надав довідку з навчального закладу про те, що не отримує сти-

пендію з бюджету. Також він подав заяву на пільгу у підвищеному розмірі 150%. Зарплата за січень становить 900 грн.

ПДФО = (900 - 32,40 - 651,75) х 15% = 32,38 грн.

Щодо розрахунку податку у цьому прикладі, то оскільки зарплата працівника-студента не пере-вищує граничну межу (1220 грн), до якої може за-стосовуватися ПСП, і працівник надав довідку з навчального закладу, то до всієї суми одержаного доходу у вигляді зарплати, за вирахуванням сум збору до Пенсійного фонду та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соцстрахуван-ня, і суми підвищеної ПСП застосовуватиметься ставка 15%.

Приклад 3 ̨ Працівник-студент надав довідку з навчального закладу про те, що не отримує сти-пендії з бюджету. Також він подав заяву на пільгу у підвищеному розмірі 150%. Зарплата за січень становить 1500 грн.

ПДФО = (1500 - 54) х 15% = 216,90 грн.Щодо розрахунку податку в наведеному при-

кладі, то оскільки зарплата працівника-сту-дента перевищує граничну межу (1220 грн), до якої може застосовуватися ПСП, то до всієї суми одержаного доходу у вигляді зарплати, за вирахуванням сум збору до Пенсійного фонду та внесків до фондів загальнообов’язкового дер-жавного соцстрахування, застосовуватиметься ставка 15%.

Бухгалтерський та податковий облік подано у таблиці.

ТаблицяОподаткування зарплати студента-заочника

No з/п Зміст господарської операції




1. Нараховано зарплату за місяць 93 661 1500,00 — 1500,00

2. Утримані соцвнески до фондів (3,6% із суми нара-хованої зарплати)

661 65 54,00 — —

3. Утримано податок з доходів з нарахованої зарплати і доплати

661 641/ПДФО 216,90 — —

4. Нараховані роботодавцем соцвнески до фондів (умовно 37% на суму місячної заробітної плати 1500 грн)

93 65 555,00 — 555,00

5. Перераховано соцвнески і податок з доходів 65, 641/ПДФО

311 825,90 — —

6. Виплачено зарплату за місяць 661 301 1229,10 — —




Один із ефективних механізмів ― прив’язка цін договору до більш стабільної іноземної валюти (наприклад, до долара чи євро). Розглянемо докладніше ці питання для угоди між двома резидентами України.

Законодавче регулюванняНизка законодавчих актів встановлює, що

між суб’єктами господарювання в Україні ці-ни мають бути встановлені виключно у гривнях і розрахунки між ними мають проводитися також виключно у гривнях.

Є чотири прямі норми, які визначають (з певни-ми варіаціями), що всі зобов’язання в Україні пови-нні бути виражені та виконані у гривні (п. 1 ст. 524 та п. 1 ст. 533 ЦКУ, п. 2 ст. 189 та п. 2 ст. 198 ГКУ).

Крім того, низка нормативних актів також встановлює, що саме гривня є єдиним закон-ним засобом платежу в Україні.1

Проте жоден законодавчий акт не обмежує сторони договору в тому, як цю гривневу ціну встановити і як часто (і за яких обставин) її можна змінювати. Тобто в договорі ціна має бути визначена у гривнях, але сторони можуть засто-сувати для її розрахунку певний механізм (алго-ритм), замість того, щоб «навічно» зафіксувати її у певній гривневій сумі. Жоден законодавчий акт не забороняє застосовува-ти механізм розрахунку ці-ни в еквіваленті певної суми іноземної валюти. Головне, щоб в остаточному підсумку сторони вийшли на гривневу ціну.

Законодавчі норми підтверджують таке право підприємства:

1) сторони можуть визначити грошовий еквіва-лент зобов’язання в іноземній валюті (п. 2 ст. 524 ЦКУ);

2) якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підля-

гає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, як-що інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (п. 2 ст. 533 ЦКУ).

Наведені норми ЦКУ не лише дозволяють застосовувати прив’язку до іноземної валюти, але і дають механізм, як вчинити, якщо сторони в договорі не прописали курс, який слід засто-совувати.

Сторони мають право обрати інший, ніж курс НБУ, механізм валютної прив’язки цін за до-говором (наприклад, міжбанківський курс або курс НБУ з певним коефіцієнтом), докладно прописавши цей механізм у договорі. Але слід розуміти, що всі інші механізми, крім курсу НБУ, важко прописати настільки однозначно, щоб згодом у сторін не виникало різних тлума-чень. Крім того, судова практика підтверджує право сторін застосувати саме курс НБУ як ме-ханізм валютної прив’язки.

Постає запитання: чи немає суперечності між статтями 189 і 198 ГКУ, з одного боку, та

статтями 524 і 533 ЦКУ — з іншого?

Якщо порівняти ці на-чебто суперечливі нор-ми, то ніякого конфлікту насправді вони не міс-тять: ГКУ вказує на обо-в’язковість зазначення ці-ни в договорі у гривнях, а ЦКУ дозволяє застосувати

прив’язку до іноземної валюти як механізму об-числення цієї ціни.

Зробимо загальний висновок: встановлення цін (та здійснення розрахунків) в Україні між суб’єктами можливе виключно у гривнях. При цьому сторони цілком мають право встановити ці ціни не в абсолютному вимірі, а шляхом ви-значення в договорі механізму обчислення такої ціни через прив’язку до еквівалента певної суми в іноземній валюті.

ЯК В УКРАЇНІ ВСТАНОВИТИ ЦІНИ В ІНВАЛЮТІ Віталій ШЕЛОМКОВ,

аудитор

ЦКУ дозволяє визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Розрахунки між резидента-ми за договором, оціненим в інвалюті, здійснюються у гривнях.

1 Ст. 99 Конституції України, п. 1 ст. 3 Декрету КМУ від 19.02.93 р. No15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 3.3 ст. 3 Закону України від 05.04.2001 р. No2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»




Практика вирішення спорів з цього питання

Є низка судових прецедентів, які не лише визнають право підприємств на укладання до-говорів з використанням еквівалента іноземної валюти, але і підтверджують законність таких договорів та обов’язковість їх для виконання обома сторонами.

Так, у своїй Постанові від 15.02.2007 р. No4/644-12/105 ВГСУ виніс рішення щодо роз-гляду касаційної скарги підприємства про ви-знання недійсним договору зі своїм партнером на тій підставі, що в договорі ціни були визна-чені через еквівалент іноземної валюти. Проте суд не знайшов підстав для визнання такого до-говору недійсним. Адже договір сторін чітко пе-редбачав перерахування коштів у національній валюті України, але з особливістю: «При оста-точному розрахунку здійснюється перерахунок вартості обладнання з врахуванням валютного еквівалента згідно з курсом НБУ станом на день розрахунку». Аналізуючи статті 524 та 533 ЦКУ, суд дійшов висновку «Сторони не порушили <...> норми, обумовивши у договорі обов’язок розраху-ватися в національній валюті України і виконав-ши грошове зобов’язання в національній валюті України.<...>».

Позиція різних міністерств та відомств з цього питання також здебільшого є позитивною для прихильників укладання договору з визна-ченням цін в еквіваленті іноземної валюти. Так, ДПАУ в листі від 11.03.2005 р. No2045/6/23-5315, посилаючись на судову практику, зо-крема на оглядовий лист ВГСУ від 27.11.2001 р. No01-8/1289, та загалом повторюючи наведені судами аргументи, дійшла висновку, що «при обов’язковості укладення угоди між резидентами України в національній валюті України можливе визначення грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті, але звертаємо увагу на те, що розрахунки між резидентами України можуть здійснюватися виключно у валюті України».

Юридична обов’язковість договору для обох сторін

Обидві сторони договору зацікавлені у його складанні таким чином, щоби для них обох він мав обов’язковий характер. Виходячи з цього сторони договору мають два можливі альтерна-тивні шляхи його укладання.

Варіант 1: умовний. Його сутність у тім, що гривнева ціна прив’язується до певного еквіва-лента в іноземній валюті (з визначенням базо-вого курсу на певну дату). Договір має містити умовну норму приблизно такого змісту: «у випа-дку якщо до проведення сторонами остаточних розрахунків за договором курс НБУ більш ніж на 10% перевищить визначений базовий, сторони зо-бов’язуються підписати додаткову угоду до цього договору із визначенням нової ціни...». Цей варіант є не безумовним обов’язком сторін автоматично розраховуватися за новим курсом, а передбачає укладання нової додаткової угоди на нових ці-нових умовах. Очевидно, що в цьому випадку валютний курс «спрацює» виключно за доброї волі обох сторін як при укладанні такого дого-вору, так і при здійсненні розрахунків.

Варіант 2: безумовний. На відміну від поперед-нього, за цим варіантом сторони закладають у договір не зобов’язання укласти додаткову угоду, а відразу — автоматичний механізм розра-хунку ціни при зміні валютних курсів. У такому договорі необхідно також встановити загальну вартість договору в певній сумі іноземної валюти та визначити її гривневий еквівалент, додавши такий пункт: «при остаточному розрахунку здій-снюється перерахунок вартості договору з ура-хуванням валютного еквівалента згідно з курсом НБУ станом на день розрахунку». Цей варіант — для впевнених у своїх діях сторін, які чітко розуміють, що стосовно всіх умов вони досягли згоди і ніякої подальшої додаткової угоди не по-требують. Необхідно визнати, що безумовний варіант укладання договору на практиці є менш поширеним, оскільки він є складнішим, а до-кументообіг за ним менш висвітленим.

Ризики з погляду визнання того чи іншого варіанта договору недійсним є однаковими (обидва відповідають вимогам чинного зако-нодавства України). Тож доцільніше укладати цей договір у другому (безумовному) варіанті, що позбавить сторони потреби подальшого з’ясування відносин.

Наведемо приклад оформлення відповідного розділу договору (див. таблицю 1 на с. 34).

Оформлення первинних документівПри первісній поставці товарів постачальник

виписує покупцю звичайну товарну накладну (з отриманням відповідної довіреності). У разі




подальшої зміни суми компенсації за постав-лені товари у зв’язку зі зміною валютного кур-су кількісні показники цієї поставки, очевидно, лишаться незмінними. Тож при такій зміні цін ані нових накладних, ані нових довіреностей виписувати не доведеться.

При цьому документ, на підставі якого цю операцію зміни ціни слід відображати в обліку, залежить від обраного варіанта укладання до-говору. Якщо сторони обрали умовний варіант договору, то підписана ними додаткова угода і буде тим первинним документом, на підставі якого бухгалтеру слід відображати цю зміну ціни в обліку. Якщо ж сторони обрали безу-мовний варіант складання договору, то ніякої додаткової угоди вони не укладатимуть. Тож для документального підтвердження факту зміни ціни (та фіксації дати цієї зміни) сторо-нам слід укласти документ довільної форми, сутність якого буде дуже схожа на коригування податкової накладної в обліку ПДВ. Назвемо його Актом узгодження ціни у зв’язку зі зміною валютного курсу.

У звичайному порядку виписується також коригування до податкової накладної. Тут необхідно звернути увагу лише на необхідність виконувати коригування ПЗ продавця (ПК по-купця) у розрізі товарних позицій.

Стосовно коригування виставлених рахунків-фактур зазначимо, що точна вартість оплачува-них товарів стає відома лише покупцю на дату оплати ним цих товарів (адже лише тоді відо-мий курс, який необхідно застосувати для роз-рахунків). Тож точна ціна цих товарів продавцю заздалегідь невідома (невідомі ані дата оплати, ані курс НБУ на цю дату). Це робить неможли-вим виписування рахунка-фактури заздалегідь. У таких випадках можна порекомендувати про-водити оплату на підставі договору.

Варіант оформлення повного повернення то-вару та подальшої поставки у повному обсязі, але за новими (скоригованими) цінами, є нело-гічним, оскільки товарний рух у цьому випадку не відбувається. Крім того, на момент такого коригування покупець може цього товару вже не мати (продав, спрямував у виробництво тощо), тож йому, можливо, вже нічого і повертати.

Наведемо зразки Акта узгодження ціни та Розрахунку коригування до податкової наклад-ної (тільки табличну частину) (див. зразок 1 на с. 35 і зразок 2 на с. 36).

Відображення коригування в обліку та оподаткуванні

Відображення коригування витрат на при-дбання товарів у покупця згідно з п. 9 П(С)БО 9

Таблиця 1Визначення вартості та порядку розрахунків у договорі

Згідно з «умовним» варіантом Згідно з «безумовним» варіантом

4. Загальна вартість та порядок розрахунків.4.1. Номенклатура поставки визначається специфікацією, яка є невід’ємною частиною цього Договору.4.2. Загальна вартість поставки встановлюється сторонами в розмірі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень, що ста-новить еквівалент 10000 (десяти тисяч) євро за курсом НБУ станом на 30.10.2009 р.4.3. Оплата за поставлені товари здійснюється Покупцем у термін не пізніше 31.12.2009 р.

4.4. У разі якщо до проведення Сторонами остаточних розрахунків за Договором курс євро згідно з даними НБУ більше ніж на 10% перевищить курс, визначений у п. 4.2 цього Договору, Сторони зобов’язуються під-писати додаткову угоду до цього Договору з визначен-ням нової ціни з урахуванням цього нового курсу.

4.4. При здійсненні кожного платежу Сторонами здійсню-ється перерахунок вартості договору з урахуванням валют-ного еквівалента згідно з курсом НБУ станом на день роз-рахунку. Такому перерахунку підлягає частина поставки, що лишалась несплаченою до виконання такого платежу.

4.5. Якщо у платіжному документі Покупця на часткову оплату за Договором не вказано в явному вигляді, за яку конкретно позицію поставки здійснюється цей платіж, вважати такий платіж за позицію у прямому порядку згідно з товарною накладною на первісну поставку.

4.6. Підписанням додаткової угоди із визначенням цін за новим курсом Сторони визнають, що ця угода є документальним підтвердженням визнання ними відповідного збільшення (зменшення) своїх доходів (витрат) за цією поставкою в обліку та оподаткуванні.

4.6. У разі оплати Покупцем за курсом, відмінним від курсу, визначеного в п. 4.2 цього Договору, Сторони зо-бов’язуються скласти та підписати Акт узгодження ціни, який є документальним підтвердженням визнання Сторо-нами відповідного збільшення (зменшення) своїх доходів (витрат) за цією поставкою в обліку та оподаткуванні.




включають до первісної вартості запасів , зо-крема, «суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю)». Тобто до вартості за-пасів слід віднести їх підсумкову вартість (піс-ля всіх коригувань цін), яка фактично сплачена постачальнику. Тож в обліку це коригування доведеться відображати саме як коригування вартості запасів.

Якщо товари ще є на складі, то коригуван-ня відбуватиметься зі своїм знаком за дебетом рахунка 28. Якщо ж товар, щодо якого зміню-ється ціна, вже не обліковується на балансі, то коригування зміни ціни придбання треба проводити за субрахунком 902, адже саме на цей субрахунок проводиться списання со-бівартості реалізованого товару з подальшим визначенням фінансового результату від таких операцій. Якщо такого товару немає в обліку вже на початок звітного року, то коригування треба провести за рахунком 44 (з відповідним відображенням цієї операції у звіті про власний капітал підприємства).

В обкладенні ПДВ коригування вартості то-варів (зокрема, і через зміну валютних курсів при прив’язці до еквіваленту іноземної валю-ти) регламентується п. 4.5 Закону про ПДВ, згідно з яким у цьому випадку «суми подат-кових зобов’язань та податкового кредиту

постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню». Оформляється таке коригування постачальником шляхом виписування Розрахунку коригування до по-даткової накладної (додаток 2 до податкової накладної). У декларації з ПДВ таке кори-гування відображається в рядку 8.3 у поста-чальника та 16.2 у покупця як коригування, виконане згідно з п. 4.5 Закону.

При цьому якщо відбувається кілька таких ко-ригувань, то постає логічне запитання: чи можна при першій та інших оплатах не коригувати ПЗ, а провести таке коригування на загальну суму при остаточному розрахунку? Вбачається, що ні (особливо якщо такі коригування припадають на різні податкові періоди). Адже такий підхід суперечить п. 4.5 Закону про ПДВ, згідно з яким коригування відбувається за кожним фактом ко-ригування вартості товарів, і кожен такий факт у своєму податковому періоді впливатиме на суму ПДВ до сплати до бюджету.

А в оподаткуванні прибутку зазначене питання регулює п. 5.10 Закону про прибуток: «У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості..., платник податку — продавець та платник податку — покупець здійснюють відпо-відний перерахунок валових доходів або валових

Акт узгодження цін товарівм. Київ 31 грудня 2009 р.

Ми, що нижче підписались, представник підприємства ________________________ директор _________________________, надалі іменований «Продавець» та представник підприємства ____________________ директор _________________________, надалі іменований «Покупець» склали цей акт про те, що на підставі п. 4.6 договору поставки товарів від «___»___________ 200__р. нами виконано нижченаведені коригування ціни товарів, поставлених згідно з товарною накладною No____ від «___»_________ 200__р. за довіреністю серії __ No____ від «___»__________ 200__р.:

Курс євро згідно з курсом НБУ до коригування становив 12,0 грн за євро, а на дату коригування — 12,6 грн за євро.

No з/п

Наймену-вання

Один. виміру Кількість Ціна Сума Ціна

скориг.Сума

скориг.Сума

коригув.

1 Кабель км 5,100 12000,00 61200,00 12600,00 64260,00 3060,00

2 Дріт км 4,000 9700,00 38800,00 10185,00 40740,00 1940,00

Разом без ПДВ 100000,00 105000,00 5000,00

ПДВ 20000,00 21000,00 1000,00

Разом з ПДВ 120000,00 126000,00 6000,00

Зразок 1




Зразок 2Зразок заповнення табличної частини Розрахунку коригування

до податкової накладної

Дата кори-гування

Причина коригу-вання

Номенклатура товарів (по-

слуг), вартість чи кількість яких

коригується

Оди-ниця ви-міру

Коригування кількості Коригування вартості

зміна кілько-сті, об’єму,

обсягу(-) (+)

ціна по-ставки товарів (послуг)

зміна ціни

(-) (+)

кількість поставки товарів (послуг)

1 2 3 4 5 6 7 8

31.12.2009 Коригування ціни на підставі домов-леності сторін

Кабель км — — +600,00 5,1

31.12.2009 Коригування ціни на підставі домов-леності сторін

Провід км — — +485,00 4,0

Підлягають коригуванню обсяги без урахування ПДВ, що оподат-

ковуються за ставкамиПроведення коригування податкового зобов’язання та податкового кредиту

20%(-) (+)

0%(-) (+)

звільнені від ПДВ ст. 5

(-) (+)При від’ємному значенні графи 9 При позитивному значенні графи 9

податкове зо-бов’язання про-

давця зменшуєть-ся гр. 9 (-)* 20%

податковий1 кредит покупця

зменшується гр. 9 (-)* 20%

податкове зо-бов’язання про-

давця збільшуєть-ся гр. 9 (+)* 20%

податковий1 кредит покупця збільшується гр. 9 (+)* 20%

9 10 11 12 13 14 15

+3060,00 +612,00 +612,00

+1940,00 +388,00 +388,00

витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації». Отже, раніше відображені ВД чи ВВ на підставі зазначеної норми під-лягають перерахунку обома сторонами угоди. У декларації з податку на прибуток підпри-ємства такий перерахунок відображається у рядку 02.1 у постачальника та 05.1 у покупця як перерахунок, пов’язаний зі зміною суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг). При цьому під час коригування вартості то-варів у покупця також змінюється розрахунок приросту (убутку) запасів за п. 5.9 Закону про прибуток у випадку, коли товари ще є на складі (з відображенням у таблиці 1 додатка К1/1 до декларації про прибуток). Якщо товари вже не обліковуються на балансі у покупця, то зміна компенсації відображатиметься у вищезазначе-них рядках декларації з прибутку без коригувань

у таблиці 1 додатка К1/1. Документальним під-твердженням права сторін на виконання цього перерахунку є підписані сторонами додаткові угоди до основного договору або Акт узгоджен-ня ціни, якщо основний договір підписано в «безумовній» формі, яка не передбачає додат-кових угод.

Приклад ̨ Підприємство поставило покупцю то-вари на суму 120000 грн (з ПДВ), що становить еквівалент 10000 євро (собівартість товарів — 90000 грн). Сторони домовились, що оплату за ці товари покупець здійснює виходячи з курсу єв-ро на дату платежу двома частинами: 84420 грн протягом першого місяця (еквівалент 6700 євро), а решту — протягом ще місяця. Курс НБУ ста-новив: 12,0 — на дату поставки, 12,6 — на дату першої оплати та 12,4 — на дату остаточного розрахунку. Таким чином, після першого платежу




несплаченою лишалась сума в еквіваленті (10000 - 6700) = 3300 євро. А сума другого платежу ста-новитиме 3300 х 12,4 = 40920 грн.

Сума першого коригування вартості станови-тиме 10000 х (12,6 - 12,0) = 6000 грн (з ПДВ),

а другого — 3300 х (12,4 - 12,6) = -660 грн (з ПДВ).

Щодо цих операцій підприємства повинні зро-бити бухгалтерські проведення, відображені у таблиці 2.

Таблиця 2Відображення в обліку відшкодування вартості поставлених товарів,

оцінених у валютному еквіваленті

No Зміст операціїБухгалтерський облік Податковий облік

Д-т К-т Сума ВД ВВ

У продавця товарів

1. Первісний продаж товарів зі списан-ням собівартості товарів

361 702 120000 100000Рядок 01.1

П. 5.9

702 641/ПДВ 20000 — —

702 791 100000 — —

902 281 90000 — —

791 902 90000 — —

2. Отримання першої оплати та виконан-ня першого коригування вартості

311 361 84420 — —

361 702 6000 5000Рядок 02.1

—

702 641/ПДВ 1000Рядок 8.3

— —

702 791 5000 — —

3. Отримання доплати та виконання оста-точного коригування вартості

311 361 40920 — —

361 702 -660 -550Рядок 02.1

—

702 641/ПДВ -110Рядок 8.3

— —

702 791 -550 — —

У покупця товарів

1. Придбання товарів 281 631 100000 — 100000Рядок 04.1 п. 5.9

641/ПДВ 631 20000 — —

2. Перерахунок першої оплати та вико-нання першого коригування вартості

631 311 84420 — —

281 631 5000 — 5000Рядок 05.1Приріст по

табл. 1 дод. К1/1

641/ПДВ 631 1000Рядок 16.2

— —

3. Перерахунок доплати та виконання остаточного коригування вартості (без коригувань по п. 5.9 Закону про прибуток)

631 311 40920 — —

902 631 -550 — -550Рядок 05.1

641/ПДВ 631 -110Рядок 16.2

— —




Практика ведення податкового та бух-галтерського обліку на підприємстві по-казує, що деякі керівники звертаються по допомогу до аудиторських фірм або фізосіб — СПД. Таке право надає Закон про бухоблік. Проте у таких випадках по-стає питання щодо підпису звітності, яка є результатом такого обліку, — його вчиняє незалежний спеціаліст чи керівник такого підприємства? Наведемо позицію деяких контролюючих органів з цього приводу1.

Позиція держорганівУ своїх листах ПФУ та ФСС НВВ звертають

увагу на те, що у разі ведення податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві осо-бою за цивільно-правовим договором ця особа і підписує форми звітності до держорганів, на яких чинним законодавством передбачено під-писи керівника та головбуха. Проте їхні по-зиції щодо підпису замість головбуха пред-ставником аудиторської фірми чи аудитором різняться.

Так, ФСС НВВ не заперечує проти підпису спеціаліста аудиторської фірми, який виконує функції головного бухгалтера за договором про надання підприємству по-слуг з ведення бухобліку, на обов’язковій звітності, яку він прийматиме. З та-ким підходом погоджуєть-ся і ФСС з ТВП у листі від 29.01.2010 р. No03-27-163.

ПФУ та ДПАУ2 катего-ричні у своїх висновках — достовірність да-них підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера і засвідчується печаткою підприємства.

Найбільш цікавою та розширеною є по-зиція Державного центру зайнятості у листі від 29.01.2010 р. NoДЦ-03-572/0/6-10. Так, на його думку, в разі використання вищезазначе-ної форми ведення бухобліку на підприємстві підготовлений аудиторською фірмою звіт до

Фонду обов’язково підписує керівник підпри-ємства або його заступник, якщо йому надано таке право. За бухгалтера звіт до Фонду підписує керівник підприємства (заступник керівника) або представник аудиторської фірми залежно від того, що передбачено у наказі про ведення бухобліку на підприємстві або у договорі на ве-дення бухобліку.

Щодо печатки, то зважаючи на те, що звітність подається саме підприємством, яке зареєстрова-не страхувальником у фондах/перебуває на об-ліку в податкових органах, печатка на звітності ставиться саме такого підприємства.

Позиція редакціїМи цілком підтримуємо такий підхід. Річ у

тім, що чинне законодавство, зокрема ЦКУ та ГКУ, дозволяють укладати будь-які договори, які прямо не заборонені законом.

Підприємство самостійно обирає форму орга-нізації бухобліку. Однією з таких форм є ведення бухобліку на договірних засадах аудиторською фірмою.

Умовами договору про надання послуг може передбачатися, щодо нашої ситуації, виконання всіх необхідних дій, які мають право здійсню-

вати аудитори у межах та обсязі, необхідних самому підприємству. Але умо-вами договору не можна покласти/делегувати ті повноваження, виконання яких покладено законом на відповідну посадову особу

підприємства, зокрема головного бухгалтера та керівника.

Якщо звернутися до пункту 1 ст. 11 Закону України від 16.07.99 р. No996-XIV «Про бух-галтерський облік та фінансову звітність в Україні», то на основі даних бухобліку підпри-ємства зобов’язані складати фінансову звіт-ність. Фінансову звітність підписують керів-ник та бухгалтер підприємства. Бухгалтером у цьому випадку є і особа, що виконує функції з

ЯКЩО У ВАС НЕМА ГОЛОВБУХА...Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»

Підпис на звітності може ставити і аудитор, і керівник.

Підпис на звітності завіряється печаткою підприємства, що її подає.

1 Див. лист ФСС НВВ від 18.02.2010 р. No157-06-2 на с. 55 та лист ПФУ від 18.02.2010 р. No2928/03-20 на с. 56.2 Див. лист ДПАУ від 29.01.2010 р. No838/6/15-0316.




ведення бухгалтерського обліку та звітності на підставі договору (зокрема аудитор), але право/обов’язок щодо підписання звітності стосується лише фінансової звітності.

Згадані особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством щодо своєчасності подання такої звітності та достовірності даних, зазначених у ній.

Але, як підкреслено у листі ФСС НВВ від 18.02.2010 р. No157-06-2, «законодавством пе-редбачено підписання первинних документів та звітності, до реквізитів яких включено підпис головного бухгалтера, спеціалістом аудиторської фірми, який виконує функції головного бухгалтера за договором про надання підприємству послуг з ведення бухгалтерського обліку <...>».

Відповідно до пп. 2.13 Положення про до-кументальне забезпечення записів у бухгал-терському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. No88, керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні до-кументи) на здійснення господарської операції. Водночас адміністративно-розпорядчі функції керівника поширюються тільки на працівників такого підприємства, працевлаштованих за тру-довими договорами.

Щодо надання дозволу підписувати звітність, то тут керівник зобов’язаний враховувати умови договору на надання послуг та вимоги чинного законодавства.

Тому Державний центр зайнятості не запе-речує проти можливості передбачити у наказі про ведення бухобліку на підприємстві або у до-говорі на ведення бухобліку підписання пред-ставником аудиторської фірми (аудитором) обов’язкової звітності, яку він складає.

При цьому важливим є перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми). Так, серед інших послуг, пов’язаних з професій-ною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначених Законом України «Про аудиторську діяльність», аудитори мають право складати фінансові звіти, податкові декларації та звіти (п. 3.2, 3.7 Рішення Аудиторської палати від 27.09.2007 р. No182/5).

Крім наведеного вище, не можна не врахувати питання відповідальності. Скажімо, адміністра-тивну відповідальність несуть посадові особи, а саме керівник та головний бухгалтер, тобто осо-

би, які здійснюють організаційно-розпорядчі та адміністративні функції на підприємстві.

Якщо функції бухгалтера щодо ведення по-даткового та бухгалтерського обліку, а також складання обов’язкової звітності покладають-ся на особу за цивільно-правовим договором, то й відповідальність така особа нестиме у межах укладеного договору та/або цивільного і госпо-дарського законодавства — зокрема внаслідок заподіяння шкоди через неналежне виконання обов’язків за таким договором.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити два висновки:

1) у разі ведення податкового та бухгалтер-ського обліку на підприємстві особою за ци-вільно-правовим договором підписувати таку звітність вона може лише у випадку, якщо таким договором та/або виданим наказом на підпри-ємстві їй дозволено підписувати складену нею обов’язкову звітність.

Треба також врахувати, що деякі контролю-ючі органи (зокрема органи ПФУ та ДПС), з огляду на зазначені листи, можуть не визнати такої звітності. Тож у договорі слід передба-чити, що відповідальність за невизнання такої звітності держорганом несе лише керівник під-приємства.

Якщо ж ані договором, ані наказом такого не передбачено, то усі примірники (оригіна-ли) звітів, що подаються держоргану, підпи-сує лише керівник (без підпису головбуха або з підписом керівника за обох осіб). При цьому на підприємстві залишаються підписані ауди-тором примірники з показниками звітності, складеної ним.

У разі допущення помилки у звітності, яка тяг-не за собою відповідальність у вигляді штраф-них санкцій та донарахованих податків, зборів, відповідальність несе таке підприємство. Якщо донарахування відбулося з вини особи, яка ви-конує функції бухгалтера з ведення обліку та складання звітності за цивільно-правовим до-говором, то вона відповідатиме у межах цього договору та/або чинного цивільного і господар-ського законодавства;

2) у разі ведення податкового та бухгалтерсько-го обліку на підприємстві особою за цивільно-правовим договором на складеній обов’язковій звітності ставиться печатка підприємства, що звітується.





Послуги, супутні експорту, обкладаються ПДВ за нульовою ставкою

Постанова ВСУ від 24.03.2009 р. у справі No09/65

n ПОЗИЦЯ ДП. ТОВ СП «Н» віднесло до обся-гу експортних операцій вартість послуг із транспортної обробки та перевалки зерно-вих вантажів, які надавалися нерезиденту, та оподаткувало їх за нульовою ставкою. А це призвело до завищення суми бюджет-ного відшкодування.

РШЕННЯ СУДУ. Згідно з пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Закону про ПДВ, об’єкти оподаткування, визначені стат-тею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосову-ється нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20%. При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0% відсотків до бази оподаткування.До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були до неї включені раніше. Зокрема, на навантаження, вивантаження, перевантаження, страху-вання та транспортування до пункту перетинання митного кордону України.Акти приймання-передачі виконаних робіт, довідки, а також ВМД підтверджують вартість та обсяг послуг, наданих нерезиденту через перевантажувальний термінал, та включення їх вартості безпосередніми ре-зидентами-експортерами до митної вартості товарів, які експортуються.З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені послуги з транспортної обробки та перевалки товарів, які експортуються, є супутніми такому експорту, а включення декларантом до вантажної митної декларації їх вартості як складової митної вар-тості експортованого товару дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до пункту 6.2 Закону про ПДВ за нульовою ставкою.

n ВД РЕДАКЦЇ. Податкові органи і далі завзято обстоюють свою позицію щодо оподаткуван-ня супутніх експорту послуг. Незважаючи на відсутність чіткого переліку супутніх експор-ту послуг, чимало судових рішень за останні 4 ― 5 років свідчать, що для застосування нульової ставки з ПДВ достатньо наявності таких умов:

1) здійснення експорту товарів; 2) надані послуги мають бути супутніми такому експорту товарів; 3) вартість супутніх послуг має бути включено до митної вартості товарів, що експорту-

ються.

n ПОЗИЦЯ ТОВ. ТОВ СП «Н» надавало супутні послуги з транспортної обробки та пере-валки зернових вантажів, що належали резидентам-експортерам, через термінал на судна нерезидента, про що були на-лежним чином складені акти наданих по-слуг та ВМД.




Одержання доходу за рахунок податкової вигоди (відшкодування ПДВ) доводить податковий орган

Постанова ВСУ від 24.03.2009 р. у справі No09/70

n ПОЗИЦЯ ДП. ДП виходила з того, що при-дбаний бренд необхідно оприбутковувати на субрахунок 123, а на момент проведення пе-ревірки позивач не мав свідоцтва про реє-страцію товарного знаку. Крім того, позивач розрахувався за придбаний товар векселя-ми зі строком погашення до 25.06.2010 р., тобто не має надмірної сплати ПДВ.

РШЕННЯ СУДУ.Верховний суд України дійшов висновку, що рішення судів касаційної та апеляційної ін-станцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.Під час нового розгляду справи судам слід урахувати докази, надані податковим органом на підтверджен-ня безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди (зокрема, притягнення до кримі-нальної відповідальності за ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України особи, яка здійснювала управління товариством, зареєстрованим нею на підставних осіб). Податкову вигоду може бути визнано необґрунтованою, зокрема, коли з метою оподат-кування операції були враховані на підставі удаваних правочинів, про що має бути зазначено у рішенні суду (наприклад, у випадках невідповідності до дійсного економічного змісту або необумовленості розум-ними економічними або іншими причинами (метою ділового характеру). Про безпідставність вимоги щодо бюджетного відшкодування ПДВ можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового ор-гану (наприклад, нездійснення особою, яка рахується виробником товару, підприємницької діяльності).

n ВД РЕДАКЦЇ. Справи щодо безпідставності відшкодування ПДВ, особливо коли в них фі-гурує вексель, недарма називають найскладнішими серед податкових спорів. Тим більше що останнім часом такі справи ускладнюються тим, що податкові органи в актах перевір-ки вказують на нікчемність договорів з наступним рішенням суду про підтвердження не-дійсності такого правочину. Тож під час розгляду такої категорії справ у суді потрібно зва-жати на таке. Надання податковим органом усіх оформлених належним чином документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укла-дення нікчемних правочинів.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

— неможливість реального здійснення госпоперацій з урахуванням часу, місця знаходжен-ня майна, економічно необхідних для виробництва товарів;

— відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основ-них фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

— облік з метою оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потріб-ні здійснення й облік інших госпоперацій;

— здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

n ПОЗИЦЯ ФРМИ. Наявність у позивача вида-ної йому продавцем податкової накладної, оформленої згідно із Законом про ПДВ, є достатньою підставою для визначення по-даткового кредиту та відшкодування ПДВ із держбюджету, а Законом про ПДВ не передбачено обов’язкової оплати вексе-лів для виникнення права на ПК.

Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»



ЗАПИТАННЯ ВДПОВД

ВИ ЗАПИТАЛИ РЕДАКЦЮ

Експорт ОЗ за ціною, нижчою від залишкової вартості, не потребує нарахування додаткових податкових зобов’язань

Підприємство продало нерезиден-ту ОЗ за вартістю, нижчою від за-лишкової балансової вартості. ОЗ експортували, підтвердження — оформлена ВМД. Чи потрібно до-нараховувати ПДВ від вартості, що нижча за звичайну ціну? Що буде у цьому випадку звичайною ціною? якщо визнати звичайною ціною залишкову балансову вар-тість ОЗ, то чи доплачувати ПДВ від різниці?

Так, справді, Закон про ПДВ містить норму, що вимагає при визначенні бази оподаткування договірну ціну порівнювати зі звичайною ціною (див. п. 4.1 Закону про ПДВ). При цьому термін «звичайні ціни» у Законі про ПДВ розуміється та використовується за правилами п. 1.20 Зако-ну про прибуток. А цей пункт дає широке поле для вибору способу визначення звичайної ціни на товар або послугу, починаючи від прайса під-приємства і закінчуючи експертною оцінкою.Тобто у разі реалізації ОЗ у межах України під-приємству довелося б самостійно вибирати варі-ант для визначення звичайної ціни і відстежувати, чи не була вартість реалізації товару (послуги) нижчою більш ніж на 20% від такої звичайної ціни. якщо була, то підприємство повинно було, по-перше, виписати дві податкові накладні — одну

на вартість реалізації на ім’я покупця, другу — на власне ім’я на суму перевищення звичайної ціни над ціною реалізації. По-друге, нараховане подат-кове зобов’язання з ПДВ виходячи зі звичайної ціни відобразити у Декларації з ПДВ за відповід-ний звітний період.Але в описаному в запитанні випадку покупець є нерезидентом, і продаж ОЗ є експортною операцією. При експорті товарів ставка ПДВ становить 0% до бази оподаткування (п. 6.2 Закону про ПДВ). Фактично нульова ставка застосовується до будь-якої бази оподатку-вання, тому доплачувати до бюджету нічого не треба. Підтвердженням застосування нульової ставки буде належним чином оформлена ВМД з підтвердженням про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної терито-рії України. Не потрібно виписувати і податко-ву накладну на суму різниці між продажною та звичайною ціною (в усякому разі, чинна норма-тивна база цього не вимагає).

Приклад ̨ Підприємство експортувало покуп-цеві-нерезиденту ОЗ — обладнання вартіс-тю 2000,00 доларів США, курс НБУ на дату ВМД — 8,05 грн за долар. Залишкова вартість обладнання — 19000,00 грн, нарахований знос у бухобліку — 10000,00 грн. Відображення від-повідних операцій в обліку показано у таблиці на с. 43.



ТаблицяЕкспорт ОЗ за продажною вартістю, меншою ніж залишкова

No з/п Зміст операції

Бухгалтерський облік Податковий облік

Д-т К-т Сума ВД ВВ

1. Підписано ЗЕД-контракт на реалізацію обладнання. Об’єкт переводиться до категорії товарів

286131

946(949)

104104104

16100,00*10000,002900,00

— —

2. Устаткування експортовано покупцеві 362

943

712

286

2000 $ 16100,0016100,00

Пп. 8.4.4 Закону про прибуток

—

3. Отримано оплату від нерезидента. Курс НБУ на дату зараху-вання коштів — 8,10 грн за долар

312

362

362

714

2000 $ 16200,00100,00

— —

4. Визначено фінрезультат 71791

79194

16200,0019000,00

— —

* Відображаємо за найменшою з двох величин — чистою вартістю реалізації.

Перейменувати юрособу можна лише після внесення змін до установчих документів і їх держреєстрації

Реєструємо ТОВ — юридичну осо-бу під назвою «Фіалка +». Вже отримали код ЄДРПОУ, статисти-ка буде наступного тижня. Всі інші фонди і ДП — у процесі. Проте ви-явилось, що потрібно змінити на-зву на «Фіалка Плюс». Чи можна це зробити під час реєстрації чи лише після її завершення з непра-вильною назвою?

Для ідентифікації у відносинах з іншими учас-никами госпобороту юрособа, відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦК, повинна мати відповідне наймену-вання. Найменування суб’єкта господарювання, згідно з ч. 2 ст. 57 ГК, є його невід’ємною інфор-мативною складовою і повинно вказуватися в його установчих документах. Ці документи засвідчуються підписами засновників (учасни-ків) такої юрособи або уповноваженими ними особами.Тобто для держреєстрації юрособи під іншою назвою, ніж вказана в поданих до відповідного органу установчих документах, засновники по-винні або подати ці документи в новій редакції

з відповідним зміненим найменуванням, або внести до них зміни, оформивши окремий додаток, що є невід’ємною частиною таких установчих документів (ч. 5 ст. 8 Закону про держреєстрацію1). Після внесення таких змін засновники юрособи мають право повторно подати вищезазначені документи до органу держреєстрації.Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону про держреє-страцію, юрособа вважається створеною з мо-менту її держреєстрації. Її здійснюють шляхом внесення до ЄДРПОУ запису про проведення держреєстрації юрособи на підставі відомостей із реєстраційної картки, невід’ємною складовою якої є присвоєний ідентифікаційний код (части-ни 3, 4 ст. 25 Закону про держреєстрацію). От-же, присвоєння юрособі ідентифікаційного коду в нашому випадку свідчить про проведення її держреєстрації.З моменту створення юрособа набуває цивіль-ної правоздатності — здатності мати права і обов’язки (ст. 91 ЦК). Проте реалізація таких прав і відповідно виконання певних обов’язків можливі лише за умови взяття на облік такої юрособи органами статистики, податкової

1 Закон України від 15.05.2003 р. No755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців».

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»



служби, Пенсійного фонду, органами фондів державного соцстрахування. Підставою для ре-єстрації юрособи у вищевказаних держорганах є надходження до цих органів переданих держ-реєстратором відомостей із реєстраційної картки на проведення держреєстрації юрособи (ст. 26 Закону про держреєстрацію).Зміна найменування вже створеної юрособи по-требує внесення відповідних змін до її установ-чих документів. Проте в нашому випадку вне-сення таких змін вже потребує їх попереднього затвердження на загальних зборах учасників ТОВ (ч. 4 ст. 145 ЦК).Крім того, внесення змін до установчих до-кументів новоствореної юрособи, згідно з ч. 3

ст. 4 Закону про держреєстрацію, потребує їх обов’язкової держреєстрації у передбаченому законом порядку. Зокрема, перелік документів, необхідних для проведення держреєстрації згада-них змін, порядок їх приймання, а також випадки відмови у проведенні держреєстрації цих змін і їх скасування передбачено частинами 1, 5 ст. 29 і статтями 30, 31 Закону про держреєстрацію.При внесенні до установчих документів юросо-би змін, пов’язаних зі зміною її найменування, заявнику видається нове свідоцтво про держ-реєстрацію (ч. 6 ст. 9, ч. 15 ст. 29 Закону про держреєстрацію).

Назар ДМИТРИШИН, «Дебет-Кредит»

Грошовий еквівалент зобов’язання підприємства перед постачальником може бути визначено в іноземній валюті

Фірма отримала від постачальни-ка-резидента товар на суму 1200 грн на умовах післяплати. Ціна договору формувалася з прив’язкою до курсу валюти на день оплати. Оплату було здійсне-но через місяць у сумі 1500 грн. Які документи повинен оформити постачальник на різницю у 300 грн?

Згідно з ч. 2 ст. 198 ГКУ, грошові зобов’язання суб’єктів господарювання (далі ― СГ) мають бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Не втратила чинності і Постанова No19981, п. 1 якої визначає, що формування, встановлення і застосування СГ вільних цін на території Укра-їни здійснюється виключно в національній гро-шовій одиниці, тобто у гривнях. А застосування валютного еквівалента вважається обґрунтова-ним лише при формуванні імпортної складової структури ціни. Тож у межах правовідносин, що регулюються ГКУ, на території України ціни у валютному еквіваленті встановлювати не можна.Частиною 7 ст. 179 ГКУ встановлено, що гос-подарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з огляду на особливості,

передбачені ГКУ, іншими нормативно-право-вими актами для окремих видів договорів. Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦКУ зобов’язання має встановлюватися у грошовій одиниці Украї-ни — гривні. При цьому в ч. 2 цієї самої статті вказано, що сторони можуть визначити грошо-вий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (про це нагадала і ДПАУ у своїй консультації у «Віснику податкової служби» No36/2009 — далі Консультація No36/2009). Свою думку з цього питання висловили також Мінекономіки (по-зитивну — в листі від 20.10.2009 р. No3804-25/544) та Держцінінспекція (негативну — в листі від 03.12.2009 р. No200/7-6/6148 — див. «ДК» No7/2010).Свій погляд на відображення цієї операції у бух-обліку Мінфін виклав у листі від 31.07.2009 р. No31-34000-10-16/20869 (далі — Лист No16/20869, див. «ДК» No35/2009): «Якщо відповід-но до законодавства і умов договору грошовий еквівалент зобов’язання підприємства перед постачальником визначений в іноземній валю-ті, то в бухгалтерському обліку різниця, що ви-никає при погашенні зобов’язання, визнається іншими операційними доходами (витратами)».А ДПАУ у Консультації No36/2009 уточнює: «У бухгалтерському обліку різниця, що виникає при погашенні зобов’язання, визнається: інши-

1 Постанова КМУ від 18.12.98 р. No1998 «Про удосконалення порядку формування цін».



ТаблицяРозрахунок за зобов’язанням, вираженим в еквіваленті іноземної валюти

No з/п Зміст госпоперації




Продавець

1. Відвантажено товар покупцю 361 702 1200,00 1000,00 —

2. Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 702 641/ПДВ 200,00 — —

3. Отримано оплату від покупця 311 361 1500,00 — —

4. Відображено коригування компенсації вартості 361 719 (714) 250,00 250,00 —

5. Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 361 641/ПДВ 50,00 — —

Покупець

1. Оприбутковано товар, отриманий від постачальника 281 631 1000,00 — 1000,00

2. Відображено податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від постачальника ПН

641/ПДВ 631 200,00 — —

3. Проведено оплату постачальнику 631 311 1500,00 — —

4. Відображено коригування компенсації вартості 949 (945) 631 250,00 — 250,00

5. Відображено податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від постачальника ПН

641/ПДВ 631 50,00 — —

ми операційними доходами (рахунок 71); інши-ми операційними витратами (рахунки 84, 94)». наводить приклад відображення цієї операції у бухобліку. Проведення, що відповідають за-питанню, подані в таблиці.У продавця коригуванню у бік збільшення підля-гають ВД на підставі п. 5.10 Закону про прибуток (з відображенням за рядком 02.1 декларації з прибутку) і податкові зобов’язання з ПДВ на під-ставі пп. 4.5.2 Закону про ПДВ (з відображенням за рядком 8.3 декларації з ПДВ) з направленням покупцю розрахунку коригування ПДВ.Покупець також має право на ВВ і ПК з ПДВ з відображенням коригування компенсації вартості за рядком 05.1 декларації з прибутку і 16.2 декларації з ПДВ. Підстава — договір і розрахунок коригування ПДВ.Щодо документального оформлення Мінфін у Листі No16/20869 вказує: «Документальне оформлення операцій, пов’язаних з надхо-

дженням матеріальних цінностей, врегульоване Методичними рекомендаціями щодо бухгалтер-ського обліку запасів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. No2».На нашу думку, коригування компенсації вартості випливає з умов договору. Тож як додатковий документ підприємства можуть скласти акт узгодження цін у зв’язку зі зміною валютного курсу. Датою акта може бути дата оплати. Затвердженої форми акта немає, тож його можна складати в довільній формі, але з урахуванням вимог до первинних документів. На суму ПДВ у сумі коригування компенсації вартості продавець, згідно з нормами п. 4.5 За-кону про ПДВ, виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.




Лист Мінфіну від 01.03.2010 р. No31-20030-04-10/4611

Щодо централізованого прийому та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків

коментар стор. 14

n Підставою для невизнання податкової звітності є, зокрема, від-сутність обов’язкових додатків до податкової звітності, наявність виправлень і дописок, неможливість читання тексту або цифр унаслідок пошкодження.

! Платникам податків

Міністерство фінансів на виконання доручен-ня Кабінету Міністрів України від 05.02.2010 р. No5580/1/1-10 розглянуло лист <...> щодо відпо-відності законодавству пункту 4.5 Методичних рекомендацій [щодо централізованого прийому і комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України], затвер-джених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. No827 [(далі — Методичні рекомендації)], щодо порядку визнання податкової декларації недій-сною і повідомляє таке.

Порядок подання платниками податків і при-ймання органами податкової служби податкових декларацій встановлено ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільо-вими фондами» (далі — Закон). Зокрема, згідно з пп. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону приймання податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попере-дньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова де-кларація, заповнена ним усупереч правилам,

зазначеним у затвердженому порядку її заповне-ння, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначені обов’язкові реквізити, вона не під-писана відповідними посадовими особами, не скріплена печаткою платника податків.

Водночас функції щодо затвердження фор-ми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, пунктом 3 статті 8 Закону України «Про державну подат-кову службу в Україні» покладено на органи державної податкової служби.

У зв’язку з цим ДПА України розроблені, затверджені та зареєстровані в установленому порядку в Міністерстві юстиції України форми податкової звітності, попередньо погоджені з Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, і порядок їх заповнення.

Так, Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 р. No143, зареєстрова-ним у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за No271/7592, визначено вимоги щодо оформ-лення і подання декларації, зокрема, вимоги


ДОКУМЕНТИДЛЯ РОБОТИ



щодо подання декларації разом з відповідними додатками, наявності прочерків у рядках, які не заповнюються через відсутність операцій, від-сутності виправлень і дописок, вільного читання тексту (цифр) і їх зберігання протягом установле-ного терміну зберігання звітності.

Разом із тим з метою запровадження центра-лізованої системи приймання і комп’ютерної обробки податкової звітності платників подат-ків, а також забезпечення єдиної методології ве-дення і захисту документів податкової звітності ДПА України наказом від 31.12.2008 р. No827 затверджено Методичні рекомендації.

Своєю чергою, п. 4.5 Методичних рекомендацій встановлено, що податкова звітність, заповнена

всупереч правилам, визначеним у затверджено-му порядку її заповнення, може бути не визнана податковою звітністю. При цьому підставою для невизнання є, зокрема, відсутність обов’язкових додатків до податкової звітності, наявність ви-правлень і дописок, неможливість читання тексту або цифр унаслідок пошкодження.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що положення п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо невизнання податкової звітності від-повідають вимогам, установленим у порядку заповнення і подання податкової декларації (розрахунків) з податків і зборів, затверджено-му ДПА України.

Заступник міністра М. ПОЛУДЬОННИЙ

Лист Мінпраці від 04.03.2010 р. No31-21010-08-10/5007

Щодо засвідчення звітності у разі відсутності печатки та подання звітності у разі вилучення печатки правоохоронними органами (витяг)


n У разі втрати печатки звітність до податкових органів подається разом із відповідним документом, виданим органом внутрішніх справ, який засвідчує втрату печатки.

! Усім СГД

<...> Зазначаємо, що відсутність печатки у

суб’єкта господарської діяльності може бути пов’язана з її викраденням, втратою або ви-лученням правоохоронними органами. При цьому жодна з наведених причин не звільняє підприємство від обов’язку подавати до орга-нів державної податкової служби податкову звітність.

При цьому в разі втрати печатки згідно з під-пунктом 4.3 пункту 4 Наказу ДПА України від 31 грудня 2008 року No827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізова-ного приймання та комп’ютерної обробки по-даткової звітності платників податків в ОДПС України» (зі змінами) звітність до податкових органів подається разом з відповідним докумен-том, виданим органом внутрішніх справ, який засвідчує втрату печатки.

У разі викрадення печатки керівник під-приємства відповідно до вимог наказу МВС України від 11.01.99 р. No17 зобов’язаний не-гайно повідомити про це органи внутрішніх справ, які до моменту виготовлення дубліката

печатки замість викраденої надають відповід-ний документ, що засвідчує крадіжку.

Вилучення печатки підприємства відповідно до положень статей 177 і 178 Кримінально-про-цесуального кодексу України може бути про-ведено тільки у випадках, коли така печатка справді має значення для встановлення істини у кримінальній справі. Наприклад, печатку підприємства може бути вилучено з метою про-ведення необхідних експертиз у кримінальній справі, припинення злочинної діяльності керів-ництва підприємства тощо.

Крім того, у разі вилучення печатки підпри-ємства під час проведення обшуку або виїмки відповідно до положень статей 188 і 189 Кримі-нально-процесуального кодексу України слід-чим складається протокол у двох екземплярах, другий з яких вручається представникові за-значеного підприємства. Протокол про виїмку печатки є документом, який пояснює причини відсутності відбитка печатки на податкових зві-тах підприємства.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» право розроблення, затвер-




дження форм і порядку подання податкових декларацій надано Державній податковій ад-міністрації України.

Враховуючи викладене і керуючись ст. 2 Указу Президента України від 20.04.2005 р. No676/2005, Міністерство фінансів України звернулося до Державної податкової адміністрації України з

пропозицією врегулювання питання щодо за-свідчення податкової звітності суб’єкта госпо-дарської діяльності при поданні до податкового органу в разі вилучення печатки правоохоронни-ми органами шляхом внесення відповідних змін до нормативних актів ДПА України.


Лист ДПАУ від 25.02.2010 р. No3844/7/28-8017

Щодо приймання податкової звітності з ПДВ при відсутності відміток про наявні додатки


n Відсутність відмітки в електронному полі поданої податкової де-кларації з податку на додану вартість з додатками є порушенням, яке не тягне за собою невизнання такої податкової звітності як податкової декларації.

! Платникам ПДВ

Державна податкова адміністрація України, зважаючи на численні скарги від платників податків, які користуються системою подання звітності до податкових органів засобами теле-комунікаційного зв’язку, з приводу невизна-ння районними податковими інспекціями по-даткової звітності з податку на додану вартість при відсутності відміток про наявні додатки в електронних документах повідомляє таке.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвер-джено наказом ДПА України від 30.08.97 р. No166, що зареєстрований у Міністерстві юсти-ції України 09.07.97 р. за No250/2054 (далі — По-рядок No166).

Вимоги Закону України від 21.12.2000 р. No2181-III «Про порядок погашення зо-бов’язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами» та Мето-дичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки подат-кової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. No827, містять вичерпний пере-лік підстав, за яких документ у формі податкової декларації з ПДВ з додатками до неї може бути не визнаний як податкова декларація.

Отже, відсутність відмітки у електронному полі поданої податкової декларації з податку на дода-ну вартість з додатками є порушенням Порядку No166, яке не тягне за собою невизнання такої податкової звітності як податкової декларації.

Прошу довести викладену вище інформацію до відома відповідних підрозділів для подаль-шого керівництва в роботі.

Заступник голови В. РЕГУРЕЦЬКИЙ


Щодо підпорядкування головного бухгалтера підприємства коментар стор. 18

n Мінфін зазначає, що питання підпорядкування головного бухгал-тера віднесено до компетенції підприємства.

! Бухгалтерам, СПД

Міністерство фінансів України розглянуло лист Всеукраїнської молодіжної організації «Молодь проти корупції» від 22 жовтня 2009 року No41к-22/10 щодо підпорядкованості

головного бухгалтера підприємства та повідом-ляє таке.

Відповідно до пункту 4 Положення про го-ловних бухгалтерів, затвердженого Постановою

ДОКУМЕНТИ ДЛЯ РОБОТИ ДОКУМЕНТИ ДЛЯ РОБОТИ



Лист Мін’юсту від 19.02.2010 р. No607-0-26-10-34

Про застосування Положення про головних бухгалтерів, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 24 січня 1980 року No59, та підстави звільнення бухгалтерів від кримінальної та адміністративної відповідальності (витяг)


n Головбух за здійснення неправомірних дій несе відповідаль-ність у випадках, передбачених Кодексом про адмінпорушення та ККУ.


Міністерство юстиції розглянуло <...> запит щодо застосування Положення про головних бухгалтерів, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 24 січня 1980 року No59 (далі — Положення), підстав звільнення бух-галтерів від кримінальної та адміністратив-

ної відповідальності та, з урахуванням листа Міністерства фінансів України від 12 лютого 2010 року No31-34000-10-5/3091 (додається), повідомляє.

Абзацами першим та другим пункту 15 По-ложення визначено, що головному бухгалтеру

ЕКСКЛЮЗИВ

Ради Міністрів СРСР від 24 січня 1980 року No59 «Про заходи щодо вдосконалення організації бухгалтерського обліку та підвищення його ролі в раціональному і економному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів» (далі — Положення про головних бухгалтерів), головний бухгалтер підпорядковується безпосе-редньо керівникові об’єднання, підприємства, організації, установи, а з питань організації бухгалтерського обліку і складання звітності, порядку і методики здійснення контролю — на-чальникові управління (відділу) бухгалтерсько-го обліку і звітності (головному бухгалтерові) вищестоящого органу.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року No1545-Х «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» установлено, що до прийняття відповідних актів законодав-ства України на території республіки застосову-ються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і за-конам України.

Згідно із абзацом другим пункту 23 Поло-ження про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постано-вою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року No250 (постанова втратила чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року No419 «Про

затвердження Порядку подання фінансової звітності»), головний бухгалтер підприємства, установи призначається або звільняється з по-сади керівником і безпосередньо йому підпо-рядковується.

Враховуючи вищевикладене, норми пункту 4 Положення про головних бухгалтерів, як такі, що були врегульовані законодавством України, з 3 квітня 1993 року на території України не за-стосовуються.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені За-коном України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон).

Створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером є однією з форм органі-зації бухгалтерського обліку на підприємстві, яку підприємство обирає самостійно (частина четверта статті 8 Закону). При цьому відповід-но до частини другої статті 8 Закону питання організації бухгалтерського обліку на підпри-ємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (по-садової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи викладене, питання підпоряд-кування головного бухгалтера відповідно до законодавства віднесено до компетенції під-приємства.





забороняється приймати до виконання та оформлення документи, пов’язані з операція-ми, які суперечать законодавству і визначеного порядку прийому, зберігання і використання грошових ресурсів, товарно-матеріальних та інших цінностей.

У випадку отримання від керівника об’єднан-ня, підприємства, організації, установи розпо-рядження вчинити такі дії головний бухгалтер, не виконуючи його, у письмовій формі звертає увагу керівника на незаконність наданого ним розпорядження. При отриманні від керівника повторного письмового розпорядження голов-ний бухгалтер виконує його. Повну відповідаль-ність за незаконність здійсненої операції несе керівник об’єднання, підприємства, організа-ції, закладу.

Згідно з Постановою Верховної Ради Укра-їни від 12 вересня 1991 року No1545-Х «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосову-ються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

При цьому правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні ви-значаються Законом України від 16 липня 1999 року No996-XV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — За-кон).

Згідно з частиною другою статті 6 Закону ре-гулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Мі-ністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгал-терського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до частин третьої, восьмої статті 8 та частини восьмої статті 9 Закону відповідаль-ність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних до-кументах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе влас-

ник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов’язаних з ліквіда-цією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквіда-ційного балансу і фінансової звітності, поклада-ється на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерсько-го обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Також частинами шостою та сьомою статті 8 Закону визначено, що керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма під-розділами, службами та працівниками, причет-ними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку по-кладено ведення бухгалтерського обліку під-приємства:— забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;— організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх госпо-дарських операцій;— бере участь в оформленні матеріалів, пов’я-заних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підпри-ємства;— забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підпри-ємства.

Одночасно зазначаємо, що головний бухгал-тер за вчинення неправомірних дій несе відпо-відальність у випадках, передбачених чинним законодавством, зокрема Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кри-мінальним кодексом України.




Згідно з частинами третьою — п’ятою статті 41 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року No2341- не підлягає криміналь-ній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпо-рядження.

Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження,

підлягає кримінальній відповідальності на за-гальних підставах.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, від-повідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження. <...>

Заступник міністра Н. БОГАШЕВИЙ


Щодо чинності Положення про головних бухгалтерів, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 24.01.80 No59 (витяг)


n Законодавством України врегульовано питання функцій та завдань головних бухгалтерів, і тому Положення про головних бухгалтерів, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 24.01.80 р. No59, на даний час не має застосовуватися.


<...> Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. No1545-Х «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодав-ства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на те-риторії республіки застосовуються акти законо-давства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. No250 «Про затвердження Поло-ження про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» були визначені основні функції, права й обов’язки головного бухгалте-ра. Постанова втратила чинність у 2000 році.

Законом України «Про бухгалтерський об-лік та фінансову звітність в Україні» визначені основні функції головного бухгалтера або осо-би, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, установи.

Завдання та обов’язки головних бухгалтерів визначені у Довіднику кваліфікаційних харак-теристик професій працівників, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної полі-тики України від 29.12.2004 р. No336, та у Довід-нику типових професійних характеристик посад державних службовців, затвердженому наказом Головного управління державної служби Укра-їни від 01.09.99 р. No65.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. No88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгал-терському обліку, яким, зокрема, заборонено приймати для відображення в облікових регі-страх первинні документи на операції, що су-перечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-мате-ріальних цінностей та іншого майна, порушу-ють договірно-фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам, без попереднього розгляду таких документів головним бухгалтером та прий-нятого ним рішення (пункт 2.16).

Враховуючи наведене, законодавством України врегульовані питання функцій і завдань головних бухгалтерів, і тому Положення про головних бух-галтерів на даний час не має застосовуватися.

Водночас повідомляється, що роз’яснення про припинення застосовування Положення про головних бухгалтерів надавалися Мініс-терством юстиції України (лист від 06.11.2003 р. No20-9-9354 — додається), Міністерством фінансів України (листи від 09.12.2003 р. No31-04200-30-5/7021, від 25.07.2008 р. No31-34000-2-6/5213, від 30.11.2009 р. No31-28020-02-10/32483 — додаються).

Заступник міністра Д. ФУДАШКН

ЕКСКЛЮЗИВ





Щодо застосування нормативно-правових документів з бухгалтерського обліку (витяг)


n Законодавством України були врегульовані питання роботи головних бухгалтерів і, відповідно, припинено застосування По-ложення про головних бухгалтерів.


<...> Постановою про організацію бухгалтер-ського обліку і звітності в Україні, затвердже-ною постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року No250, були визначені основні функції, права і обов’язки головного бухгалтера. Питання призначення та звільнення головних бухгалтерів визначені Законом Укра-їни «Про підприємства» та Законом України «Про господарські товариства».

Таким чином, законодавством України були врегульовані питання роботи головних бухгал-терів і, відповідно, припинено застосування Положення про головних бухгалтерів, затвер-дженого постановою Ради Міністрів СРСР від 24 січня 1980 року No59.

У зв’язку з прийняттям в Україні нормативно-правових актів, якими врегульовані відповідні питання зі складання первинних документів, ведення регістрів бухгалтерського обліку і за-стосування кореспонденції рахунків, на тери-торії України також не застосовуються:

нструкція про застосування єдиної журналь-но-ордерної форми рахівництва, затверджена Мінфіном СРСР 8 березня 1960 року No63;

нструкція про застосування єдиної журнально-ордерної форми рахівництва для невеликих підпри-ємств та господарських організацій, затверджена Мінфіном СРСР 6 червня 1960 року No176;

нструкція про порядок видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей і відпуску їх за довіреністю, затверджена Мін-фіном СРСР 14 січня 1967 року No17;

Положення з бухгалтерського обліку основ-них засобів (фондів) державних кооперативних (крім колгоспів) та громадських підприємств і організацій, затверджене Мінфіном СРСР 7 травня 1976 року No30;

Основні положення по інвентаризації основ-них засобів, товарно матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, затверджені Мінфіном СРСР 30 грудня 1982 року No179;

Положення про документи та документообіг в бухгалтерському обліку, затверджене Мінфі-ном СРСР 29 липня 1983 року No105;

План рахунків бухгалтерського обліку ви-робничо-господарської діяльності об’єднань, підприємств і організацій та нструкція по його застосуванню, затверджені наказом Мінфіну від 28 березня 1985 року No40;

Типова інструкція про порядок списання непридатних будинків, споруд, машин, устат-кування, транспортних засобів та іншого майна, що відноситься до основних засобів (фондів), затверджена Мінфіном СРСР та Держпланом СРСР 1 липня 1985 року No100. <...>

Заступник міністра А. МИРКОВСЬКИЙ

Лист Мін’юсту від 06.11.2003 р. No20-9-9354

Щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві коментар стор. 18

n Відповідальність за організацію бухобліку, збереження до-кументів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.


На виконання доручення Кабінету Міні-стрів України від 30 жовтня 2003 року No68718

стосовно діяльності бухгалтерів Міністерство юстиції України повідомляє.

ЕКСКЛЮЗИВ




Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року No1545-Х «Про порядок тим-часової дії на території України окремих актів за-конодавства Союзу РСР» установлено, що до при-йняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законо-давства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У зв’язку із зазначеним Положення про го-ловних бухгалтерів, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 24 січня 1980 року No59 «О мерах по совершенствованию организации бухгалтерського учета и повышении его роли в рациональном и экономном использовании материальных, трудовых и финансовых ресур-сов», застосовувалось на території України до 3 квітня 1993 року.

3 квітня 1993 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України No250 «Про затвер-дження Положення про організацію бухгалтер-ського обліку і звітності в Україні», яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року No419.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року No419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» при-йнята відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим зазначаємо, що відповідно до частин другої та третьої статті 8 цього Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до зако-нодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтер-ського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження обробле-них документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповнова-жений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до за-конодавства та установчих документів.

Заступник міністра Л. ЄФМЕНКО


Щодо Положення про головних бухгалтерів, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 24.01.80 No59 (витяг)


n Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві на-лежать до компетенції керівника підприємства.


<...> Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. No1545-Х «Про порядок тим-часової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території України застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Положенням про організацію бухгалтерсько-го обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. No250, були визначені основні функ-ції, права й обов’язки головного бухгалтера. Питання призначення та звільнення головних

бухгалтерів були визначені Законом України «Про підприємства» та Законом України «Про господарські товариства». Таким чином, зако-нодавством України були врегульовані питання роботи головних бухгалтерів і, відповідно, при-пинено застосування на території України По-ложення про головних бухгалтерів, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 24.01.80 р. No59. Таку ж оцінку надало й Міністерство юс-тиції України (додається).

Відповідно до чинного законодавства пи-тання призначення і звільнення головного бухгалтера вирішуються власником (власни-ками) або уповноваженим органом (відпові-дальною особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та

ЕКСКЛЮЗИВ




установчих документів (далі — керівник підпри-ємства). Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання органі-зації бухгалтерського обліку на підприємстві на-лежать до компетенції керівника підприємства. Статтею 8 цього ж Закону врегульовано головні функції і завдання головного бухгалтера.

Кваліфікаційними характеристиками про-фесій працівників (затверджені наказом Мініс-терства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. No336) визначені завдання та обов’язки головних бухгалтерів, встановлені кваліфікаційні вимоги до них та передбачено,

що зазначені кваліфікаційні характеристики використовуються як нормативні документи при розробленні посадових інструкцій, які складаються для працівників усіх посад, що зазначені у штатному розписі підприємства, та затверджуються керівником підприємства.

Враховуючи наведене, чинним законодав-ством урегульовані питання роботи головних бухгалтерів, і тому, на думку Міністерства фінансів України, розроблення та прийняття нових нормативних актів України з цього пи-тання не вважається доцільним.

<...>Заступник міністра Д. ФУДАШКН

Лист ДПАУ від 26.02.2010 р. No4014/7/22-5017

Щодо застосування 180-денного строку розрахунків у ЗЕД

n На розрахунки за експортно-імпортними операціями, які були проведені під час дії Закону від 23.06.2009 р. No1533-VI (встанов-лював 90-денний строк розрахунків), поширюватимуться строки, встановлені Законом No1814, тобто 180 календарних днів.

! Суб’єктам ЗЕД

У зв’язку з набранням чинності з 11 лютого 2010 року Законом України від 20.01.2010 р. No1814-VI «Про внесення змін до деяких зако-нів України щодо державної підтримки літако-будівної промисловості в Україні» (далі — За-кон No1814) Державна податкова адміністрація України зобов’язує при проведенні перевірок експортно-імпортних операцій керуватися таким.

Пунктом 6 Закону No1814 внесено зміни до Закону України «Про порядок здійснення роз-рахунків в іноземній валюті», згідно з якими строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунки резидента у банках за експортними операціями та відстрочення поставки товару за імпортними операціями збільшено з 90 до 180 календарних днів.

При цьому Прикінцевими положеннями За-кону No1814 визначено, що норми пунктів 3, 5 і 6 розділу I цього Закону застосовуються почи-наючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування цього Закону.

З урахуванням викладеного та норм пп. 4.1.4 статті 4 Закону України «Про порядок пога-шення зобов’язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фонда-ми» відлік 180-денного строку розрахунків за експортними (імпортними) операціями розпо-чинається з 1 січня 2010 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідаль-ність. Це означає, що до події, факту застосову-ється той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце.

Разом із тим Конституція України, закріпив-ши частиною першою статті 58 норму щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юри-дичну відповідальність особи, що є загально-визнаним принципом права.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент набрання чинності Законом No1814 90-денний строк розрахунків за експортними (імпортними) операціями резидентів, уста-новлений Законом України від 23.06.2009 р. No1533-VI «Про внесення змін до деяких за-




n НАШ КОМЕНТАР: У коментованому листі уточнюється період, з котрого знову починає застосову-ватися при розрахунках у ЗЕД 180-денний строк. Це питання було неузгоджене, про що ми неодноразово писали (див. у «ДК» No8/2010, с. 20, «ДК» No11/2010, с. 61). Деякі фахівці схилялися до думки, що податковий період у цьому разі треба застосовувати — місяць, а отже, зміни, внесені Законом від 20.01.2010 р. No1814-VI до Закону No185/941 (зміна у розрахунках в іноземній валюті з 90 на 180 календарних днів), треба застосовувати з 1 лютого. Але в листі ДПАУ зазначає, що відповідно до «норм пп. 4.1.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашен-ня зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відлік 180-денного строку розрахунків за експортними (імпортними) операціями розпочинається з 1 січня 2010 року». Також сказано (і ми про це пи-сали), що 90-денний термін розрахунків, котрий застосовувався з 24.11.2009 р., на дату набрання чинності змінами, внесеними Законом No1814, фактично не закінчився. Тобто жоден суб’єкт ЗЕД не порушить валютне законодавство щодо цього терміну з тієї простої причини, що до 01.01.2010 р. він не настане. А вже з 1 січня знову застосовуються 180 календарних днів.

Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»

1 Закон України від 23.09.94 р. No185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

конів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» (діяв з 24.11.2009), не закінчився, то на розрахунки за експортно-імпортними операціями, які були проведені під час дії цього Закону, будуть поширюватися строки, встановлені Законом No1814, тобто 180 календарних днів.

Крім того, зазначаємо, що Законом No1814 суб’єктам літакобудування, які підпадають під

дію норм статті 2 Закону України «Про розви-ток літакобудівної промисловості», надано право розрахунки за експортно-імпортними операці-ями з розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслугову-вання авіаційної техніки та авіаційних двигунів здійснювати у строк до 500 календарних днів після перерахування авансових платежів.

Заступник голови Н. РУБАН

Лист виконавчої дирекції ФСС НВВ від 18.02.2010 р. No157-06-2

Щодо підписання та засвідчення печаткою первинних документів та звітності


n Підписання «первинки» та звітності спеціалістом аудиторської фірми, який виконує функції головного бухгалтера за договором про надання підприємству послуг з бухобліку, не суперечить за-конодавству.

! Бухгалтерам, аудиторам, СПД

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на вироб-ництві та професійних захворювань України (далі — Фонд) розглянула <…> лист про на-дання роз’яснень про те, чи підписує спеціаліст аудиторської фірми звітність, що подається до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, у разі ведення бух-галтерського обліку на підприємстві та чиєю

печаткою повинна завірятися звітність: під-приємства чи аудиторської фірми, та в межах своєї компетенції повідомляє.

Відповідно до статті 3 Закону «Про аудитор-ську діяльність» від 22.04.93 року No3125 ауди-торські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бух-галтерського обліку, звітності, оподаткування,




Лист ПФУ від 18.02.2010 р. No2928/03-20

Щодо подання звітності до органів Пенсійного фонду коментар стор. 38

n Страхувальник зобов’язаний подавати звітність у строки, в поряд-ку та за формою, що встановлені ПФУ. Таблиці пенсійної звітності завіряються підписами керівника і головного бухгалтера, якщо ж страхувальник — юрособа, засвідчуються його печаткою.

! Страхувальникам ПФУ

Пенсійний фонд України розглянув лист щодо подання звітності до органів Пенсійного фонду і повідомляє.

Відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, що встановлені Пенсійним фондом.

Порядок формування та подання страхуваль-никами звіту щодо сум нарахованих внесків на

загальнообов’язкове державне пенсійне страху-вання органам Пенсійного фонду України затвер-джений постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року No26-1 та зареєстро-ваний в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 року за No1136/17152 (далі — Порядок).

Пунктом 2.23 розділу II Порядку встановле-но, що таблиці завіряються підписами керівни-ка та головного бухгалтера (за наявності такої посади у страхувальника). Якщо страхувальник є юридичною особою, таблиці засвідчуються печаткою страхувальника.

ншого чинним законодавством не перед-бачено.

Заступник голови правління В. КОРОНЕВСЬКИЙ

аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпе-чення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Аудиторські фірми також мають право на до-говірних засадах вести бухгалтерський облік на підприємствах відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року No996-XIV (далі — Закон No996), формувати та подавати його фінансову та іншу звітність, тоб-то виконувати обов’язки головного бухгалтера підприємства.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону No996 на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують ке-рівник та бухгалтер підприємства.

Відповідно до підпункту 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого нака-зом Мінфіну України від 24.05.95 року No88, керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати пер-

винні документи) на здійснення господарської операції.

Крім того, у П(С)БО 2, П(С)БО 3, П(С)БО 4 і П(С)БО 5 та в порядках складання звітності за-значається, що достовірність даних, зазначених у звітах, підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Таким чином, законодавством передбачено підписання первинних документів та звітності, до реквізитів яких включено підпис головного бухгалтера, спеціалістом аудиторської фірми, який виконує функції головного бухгалтера за договором про надання підприємству послуг з ведення бухгалтерського обліку.

Щодо того, чиєю печаткою повинна завіря-тися звітність, то, на нашу думку, достовірність зазначених у звітності даних підприємство по-свідчує власною печаткою, оскільки спеціаліст аудиторської фірми, який виконує функції головного бухгалтера, уповноважений за до-говором лише вести бухгалтерський облік на підприємстві.

Перший заступник директора С. НЕСТЕРОВ




Лист ДПАУ від 23.12.2009 р. No7016/К/17-0714

Щодо оподаткування доходів у вигляді неустойки, штрафів або пені коментар стор. 12

n Податковий агент, який виплачує фізособі передбачену до-говором суму штрафу за невиконання перед нею грошових зобов’язань, податок не утримує, але повинен зазначити про виплачену суму у податковому розрахунку за ф. No1ДФ.

! Юрособам, фізособам

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив ви-конання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процен-тів не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошо-вих зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншого розміру відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. No889-IV (далі — Закон)

до складу загального місячного оподатковува-ного доходу платника податку включається, зо-крема, дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконан-ня ним грошового зобов’язання у розмірі, пря-мо встановленому цивільним законодавством, якщо іншого розміру не встановлено таким цивільно-правовим договором.

Податковий агент, який за рішенням суду ви-плачує фізичній особі передбачену договором суму штрафу за невиконання перед нею грошо-вих зобов’язань, податку відповідно до частини «б» пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону не утримує, але повинен зазначити про виплачену суму у по-датковому розрахунку за ф. No1ДФ.

Заступник голови С. ЛЕКАРЬ


Про оформлення документів при відрядженні за кордон

n Якщо працівник направляється на конференцію в Росію за запро-шенням угорської сторони, то у запрошенні угорської сторони обов’язково має бути визначено місце проведення конференції, інакше немає підстав видавати наказ про відрядження.

! СПД

Міністерство фінансів розглянуло лист Все-української молодіжної організації «Молодь проти корупції» від 12.01.2010 р. No43к-12/01 щодо правил оформлення документів при відрядженні директора підприємства на кон-ференцію, яка відбувається в Росії, згідно з за-прошенням приймаючої сторони, що перебуває в Угорщині, і повідомляє.

Відповідно до нструкції про службові відря-дження в межах України та за кордон, затвер-дженої наказом Міністерства фінансів України

від 13.03.98 р. No59, витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за на-явності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльніс-тю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших доку-ментів, які відрегульовують або засвідчують ба-

ЕКСКЛЮЗИВ




жання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпо-зіумах, які проводяться за тематикою, що сто-сується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 «Порядок від-рядження за кордон працівників підприємств усіх форм власності» розділу II «Порядок відря-дження за кордон» відрядження за кордон здій-снюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Термін відря-дження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів.

При цьому згідно з пунктом 1.5 глави роз-ділу II нструкції фактичний час перебування у відрядженні за кордоном визначається:

у разі відрядження з України до країн, з яки-ми встановлено повний прикордонний митний контроль, — за відмітками контрольно-пропуск-них пунктів прикордонних військ України в за-кордонному паспорті або документі, що його замінює;

у разі відрядження з України до країн, з яки-ми не встановлено або спрощено прикордон-ний контроль, — згідно з відмітками сторони,

яка відряджає, та сторони, яка приймає, у по-свідченні про відрядження.

Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття і вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господар-ській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника під-приємства покладено обов’язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього. У разі відсутності вка-заних відміток добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.

З огляду на наведене вище, у разі опрацю-вання питання щодо направлення директора підприємства на конференцію в Росію за запро-шенням угорської сторони необхідно звернути увагу на такі вимоги:

якщо приймаючою стороною (організатором конференції, яка відбувається у Росії) є угорське підприємство (організація, установа), то у по-свідченні про відрядження необхідна відмітка угорського підприємства;

у запрошенні угорської сторони в обо-в’язковому порядку має бути визначено місце проведення конференції (у тому числі країна проведення заходу). У разі відсутності такої ін-формації підприємство не має підстав видавати наказ про службове відрядження.

Заступник міністра О. САВЧЕНКО

n НАШ КОМЕНТАР: Відповідно до п. 1.1 розділу нструкції No591 для того, щоб відправити праців-ника у закордонне відрядження, підприємство повинне:1) видати наказ (розпорядження) про відрядження із зазначенням: пункту призначен-ня, назви підприємства, куди відряджено працівника, строків та мети відрядження;2) скласти кошторис витрат;3) видати працівникові посвідчення про відрядження2;4) зареєструвати посвідчення про відрядження працівника у спеціальному жур-налі за встановленою формою3;5) видати працівникові аванс на відрядження в національній валюті країни, куди він відряджається, або у вільно конвертованій валюті.Для того щоб витрати на відрядження потрапили до складу валових, як сказано в пп. 5.4.8 Закону про прибуток, треба: по-перше, щоб мета відрядження була максимально чітко сформульована у наказі керівника; по-друге, щоб були до-даткові підтвердні документи, а саме:— для відряджень до контрагентів (як існуючих, так і потенційних): запрошення сто-рони, що приймає, укладений договір (контракт) або протокол про наміри з підписом

1 нструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. No59.2 Форму посвідчення про відрядження затверджено наказом ДПАУ від 28.07.97 р. No260.3 Форму журналу встановлено додатком до нструкції No59.




представників сторони, що приймає, діяльність якої пов’язана з діяльністю вашого під-приємства (адже, погодьтеся, важко вважати службовим відрядженням, наприклад, поїздку працівника підприємства-виробника міндобрив на ювелірну фабрику);— для відряджень на семінари, тренінги, конференції: офіційне запрошення організатора заходу із зазначенням назви вашого підприємства та прізвища того, хто відряджається (бажано), програма і розклад засідань, що містять посилання на зв’язок із профілем діяльності вашого підприємства, підвищення кваліфікації;— для участі у виставках, рекламних заходах: оголошення про проведення виставки, рекламні проспекти (з найменуванням учасників), договір з організа-тором, акт про надання послуг тощо. пам’ятаємо, що слід підтвердити зв’язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства.Мінфін у коментованому листі відповідає на запитання, як бути, коли сторона, що запрошує, проводить конференцію в іншій країні, не в тій, де розташоване підприємство.Отже, у запрошенні на таку конференцію в обов’язковому порядку має бути ви-значено місце її проведення (у тому числі країна проведення заходу). У посвід-ченні про відрядження необхідна відмітка сторони, що приймає, — організатора конференції (незважаючи на те, що організатор конференції проводить такий захід в іншій державі). Директору оплатять добові за час перебування у відря-дженні в разі відрядження з України:1) до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, — згідно з відмітками сторони, яка відряджає, та сторони, яка приймає, у посвід-ченні про відрядження;2) до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, — за відмітками контрольно-пропускних пунктів прикордонних військ України в за-кордонному паспорті або в документі, що його замінює.Ще раз зауважимо, що, незважаючи на відсутність в нструкції No59 вимог щодо перекладу всіх документів, слід пам’ятати: у пп. 5.4.8 Закону про прибуток, яким визначено загальний порядок віднесення до валових витрат затрат на відрядження працівників, зазначено: «За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтвердних документів, виданих іноземною мовою».Зрозуміло, що до підтвердних документів російською мовою у податківців на-вряд чи виникнуть запитання. Але якщо документи були привезені відрядженим працівником, наприклад, з Угорщини, то під час чергової податкової перевірки краще надати їхній переклад українською. Завіряти їх нотаріально не треба.

Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»

Лист Мінпраці від 04.02.2010 р. No19/06/186-10

Щодо роботи на умовах неповного робочого часу

n Робота на умовах неповного робочого часу у період відпустки по догляду за дитиною можлива як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

! Роботодавцям

Юридичне управління Міністерства в межах компетенції розглянуло <...> лист від 28.12.2009 р. No151 і повідомляє таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодек-су законів про працю України (далі — КЗпП) законодавство про працю регулює трудові від-




n НАШ КОМЕНТАР: Мінпраці в коментованому листі роз’яснило деякі положення чинного законодав-ства щодо роботи жінок-матерів або інших осіб, що доглядають за дітьми, під час відпустки по догляду за дитиною.Як відомо, ст. 179 КЗпП, ст. 18 Закону «Про відпустки» передбачають такі види відпусток по догляду за дитиною:1) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (частково оплачувана, оплачується органами соціального захисту населення);2) відпустка для догляду за дитиною більшої тривалості без збереження зарплати, якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною у медич-ному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;3) відпустка для догляду за дитиною більшої тривалості (після досягнення дити-ною 3-х років), що може надаватися жінкам за рахунок власних коштів підпри-ємств (частково оплачувана або без збереження зарплати).Ці відпустки можуть за бажанням надаватися жінці-матері після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами або батьку дитини, бабі, діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, за їхньою заявою. Надання таких відпусток оформляється наказом або розпорядженням адміністрації підприємства.Згідно з законом за бажанням жінки або інших осіб у період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного

носини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, що працюють за трудовим договором з фізич-ними особами.

Частиною другою статті 21 КЗпП передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організа-ціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно з частиною восьмою статті 179 КЗпП за бажанням жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у період пере-бування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на отримання допомоги в період відпустки по догляду за дитиною до до-сягнення нею трирічного віку.

Згідно з частиною першою статті 181 КЗпП відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відпустка без збереження заробітної плати (у тому числі до досягнення дитиною шестирічного віку на підставі медич-ного висновку) надаються за заявою жінки повністю або частково в межах установленого періоду і оформляються наказом (розпоряджен-ням) працедавця.

Отже, частково оплачувана відпустка по до-гляду за дитиною надається жінці повністю або частково впродовж терміну до досягнення дити-ною трирічного віку. При цьому жінка або інша зазначена особа може на свій розсуд у будь-який час припинити частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебу-ваючи в такій відпустці, приступити до роботи на умовах неповного робочого часу.

Закон не визначає, де саме жінка або інша зазначена особа має право працювати на умовах неповного робочого часу — на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах, чи на іншому підприємстві. Отже, жінка або інша зазначена особа має право працювати і на тому, і на іншому підприємстві або вдома.

Якщо жінка приступає до роботи на іншому підприємстві, то відповідний трудовий договір на умовах неповного робочого часу має ознаки трудового договору про роботу за сумісництвом.

Разом з тим відповідно до статті 24-1 КЗпП у разі укладення трудового договору між праців-ником і фізичною особою фізична особа пови-нна в тижневий термін з моменту фактичного допуску працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання в порядку, визначеному Міністер-ством праці та соціальної політики України.

Начальник юридичного управління . ТУБЕЛЕЦЬ




робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею триріч-ного віку.Зверніть увагу: ні максимального, ні мінімального обсягу роботи на умовах не-повного робочого часу для таких категорій громадян законодавством не вста-новлено. Тож це може бути робота й, приміром, на 0,1 ставки (посадового окла-ду), на 0,9 чи навіть 0,99 ставки із відповідною пропорційною оплатою. У таких випадках жінки чи інші особи не позбавляються права на отримання допомоги по догляду за дитиною.Мінпраці роз’яснює, що працювати на умовах неповного робочого часу під час відпустки по догляду за дитиною можна як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (на одному або декількох підприємствах). З цим виснов-ком ми цілком згодні.Звертаємо увагу на деякі особливості відпусток по догляду за дитиною, що випли-вають із норм чинного законодавства та із коментованого роз’яснення Мінпраці:1) ці відпустки надаються за бажанням жінки або осіб, що мають право на їхнє використання;2) оформлення цієї відпустки після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами є правом, а не обов’язком жінки;3) відпустку по догляду за дитиною може бути оформлено не безпосередньо піс-ля закінчення відпустки по вагітності і пологах, але й у будь-який інший час до досягнення дитиною відповідного віку;4) ця відпустка може використовуватися повністю або частково протягом строку до досягнення дитиною відповідного віку. Тобто жінка-мати чи інші особи, які мають право на відпустку, мають право оформляти як повну відпустку, так і її частину;5) жінка чи інша особа має право протягом строку до досягнення дитиною відпо-відного віку в будь-який час припинити відпустку по догляду за дитиною, а після цього знову оформити таку відпустку.Нагадаємо також про проблему правового регулювання щодо зарахування три-валості деяких відпусток по догляду за дитиною до трудового стажу та пенсійно-го (страхового) стажу, яка була нами розглянута у статті «Як декретні відпустки впливають на стаж» у «ДК» No32/2008, с. 22.

Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор

Лист ДПАУ від 15.03.2010 р. No5195/7/32-0117

Щодо забезпечення контролю за дотриманням норм Закону України від 21 січня 2010 року No1824

n ДПАУ роз’яснює деякі моменти застосування Закону щодо обме-ження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв.

! Підприємствам торгівлі і громадського харчування

Верховною Радою України 21 січня 2010 року був прийнятий Закон України No1824 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв» (далі — Закон України No1824). Закон України No1824 набрав чинності з моменту його опу-

блікування в офіційному друкованому виданні «Голос України» No24 від 11 лютого поточного року, крім підпункту 6 пункту 1 та підпункту 3 пункту 3 розділу I цього Закону щодо заборони продажу тютюнових виробів у споживчих упа-ковках, що містять менше 20 сигарет, які на-бирають чинності з 1 січня 2011 року, а також




абзаців четвертого — дванадцятого підпункту 3 пункту 1 та підпункту 2 пункту 3 розділу I цього Закону, які набирають чинності через 18 місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про затвердження малюнка (малюнків) та/або піктограми (піктограм) для додаткових медичних попереджень.

Законом України No1824 вносяться зміни до Кодексу України про адміністративні правопо-рушення та до законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту ети-лового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» і «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдо-сконалення регулювання відносин у сфері по-передження та зменшення вживання тютюно-вих виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення».

Зазначений Закон спрямований на обме-ження споживання пива (крім безалкоголь-ного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів. З цією метою Законом затверджено нові терміни «слабоалкогольні на-пої», «пиво» та «пиво безалкогольне».

Дія зазначеного Закону не вносить змін щодо отримання нових дозвільних документів для здійснення виробництва та продажу пива (ліцензії на виробництво, оптову та роздрібну торгівлю не видаються, оскільки пиво не на-лежить до алкогольних напоїв).

Цим нормативним актом розширюються обмеження щодо продажу пива (крім безал-когольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів, зокрема, забо-роняється їх продаж у приміщеннях та на те-риторії навчальних закладів, закладів охорони здоров’я; у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); у торгових автоматах; у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту тощо.

Законом вноситься заборона на продаж алко-гольних, слабоалкогольних напоїв та тютюно-вих виробів особам до 18 років, також забороня-ється споживання пива (крім безалкогольного) та слабоалкогольних напоїв: у закладах охорони здоров’я; у навчальних та освітньо-виховних за-

кладах; у громадському транспорті; на зупинках транспорту, у підземних переходах; у закладах культури; у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); у ліфтах і таксофонах; на дитячих майданчиках; на спортивних май-данчиках: у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ.

Законом забороняється куріння тютюнових виробів: у ліфтах і таксофонах; закладах охоро-ни здоров’я; навчальних та освітньо-виховних закладах; на дитячих майданчиках, спортивних майданчиках; у під’їздах житлових будинків; підземних переходах та у громадському транс-порті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

Також забороняється, крім спеціально від-ведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:

1) у закладах громадського харчування;2) у приміщеннях органів державної влади

та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;

3) у приміщеннях закладів культури;4) у приміщеннях закритих спортивних спо-

руд;5) у приміщеннях підприємств, установ та

організацій всіх форм власності.На час проведення масових заходів сільські,

селищні та міські ради в межах відповідної ад-міністративної території можуть заборонити або обмежити споживання пива (крім пива у плас-тиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та куріння тютюнових виробів.

Зазначеним Законом внесено низку змін до статті 17 Закону України «Про державне регу-лювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якими передбачено підви-щення штрафних санкцій за порушення вимог статті 153 у частині обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоал-когольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 6800 гривень, а також введено штрафні санкції у розмірі 3400 гривень за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 Закону No481 від 19 грудня 1995 року.

Крім того, абзац тринадцятий частини дру-гої статті 17 Закону No481 викладено у новій




n НАШ КОМЕНТАР: Досить позитивний лист ДПАУ, якщо не брати до уваги Постанову КМУ від 27.01.2010 р. No86, що забороняє цьому контролюючому органу «спілкуватися» з платниками податків за допомогою листів. Чим же хороший цей лист? ДПАУ пригадала про одну зі своїх головних функцій — роз’яснення платникам податків окремих норм законодавства, що з успіхом і зробила в коментованому листі. Слід також зазначити, що коментований лист майже дослівно повторює консультацію у «Віснику податкової служби» No7/2010.Отже, 21.01.2010 р. був прийнятий Закон No18241, який, за невеликим винятком, набрав чинності з 11.02.2010 року. Ми в «ДК» No8/2010, с. 21, вже коментували зміни, що були внесені Законом No1824 до Закону No4812 і продубльовані в Законі No28993. Тому на них не зупинятимемося. Зазначимо тільки: в коментованому листі ДПАУ зауважує, що Закон No1824 не вносить жодних змін щодо отриман-ня нових дозвільних документів для виробництва і продажу пива. ще раз на-гадаємо, що, крім посилення відповідальності за порушення норм Закону No481 (докладно описано в «ДК» No8/2010, с. 21), внесено відповідні зміни і до КпАП, які передбачають адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств торгівлі та громадського харчування. Так, тепер до адміністративної відповідаль-ності можуть бути притягнуті працівники цих підприємств у разі порушення ними правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними і слабоалкогольни-ми напоями та тютюновими виробами, а також торговці цими товарами «з рук» (ст. 156 КпАП). До адміністративної відповідальності тепер можна притягнути і за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних і слабоалкогольних напоїв на вулицях, у спортзалах, скверах, парках та у всіх видах громадського транспорту (ст. 178 КпАП), а також на виробництві (ст. 179 КпАП).Протоколи про адміністративні порушення складатимуть згідно з ч. 1 ст. 255 КпАП уповноважені особи органів внутрішніх справ (у разі порушення ст. 178 і ст. 179 КпАП) або уповноважені особи органів захисту прав споживачів (за порушення вимог ст. 156 КпАП).


1 Закон України від 21.01.2010 р. No1824-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв».

2 Закон України від 19.12.95 р. No481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодо-вого, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

3 Закон України від 22.09.2005 р. No2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідли-вого впливу на здоров’я населення».

редакції, якою передбачено, що в разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольни-ми напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни, на такі напої встановлюється штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздріб-них цін, але не менше 1000 гривень.

У попередній редакції абзацу тринадцятого частини другої статті 17 Закону No481 не було передбачено відповідальності за порушення мінімальних оптово-відпускних або роздріб-них цін у разі оптової або роздрібної торгівлі

вином, хоча мінімальні ціни на вино були встановлені раніше Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року No957 «Про встановлення розміру мінімаль-них оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва».

Державна податкова адміністрація України зобов’язує довести зазначену інформацію до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів для використання в роботі та за-безпечити контроль за дотриманням відпо-відних норм Закону України від 21 січня 2010 року No1284.

Перший заступник голови О. БУХАНЕВИЧ


дебеткредит 15/201064

ПОСТСКРИПТУМ

за 100 29.03 30.03 31.03 01.04 02.04 03.04USD 793.0000 792.5000 792.5000 792.5000 792.5000 792.5000EUR 1058.8929 1067.5768 1068.4485 1068.2108 1067.3390 1067.3390РУБ 26.8680 26.7460 26.9890 26.8680 26.9200 26.9200

офіційні курси валют за тиждень 29.03 — 03.04.2010 р.

Місяць прийняття на роботу або підвищення з/п01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12

Міся

ць ін

декс

ації

2003

Лютий 2010 До березня 2003 131.4 128.9 127.3 127.3 127.1 127.3 131.2 129.8 126.9 122.7 119.4

Березень 2010 До березня 2003 137.7 135.1 133.5 133.5 133.2 133.5 137.4 136.0 133.0 128.7 125.3

2004Лютий 2010 116.3 115.5 114.6 113.1 111.6 110.2 110.2 110.4 107.7 103.2 100.0 95.3

Березень 2010 122.2 121.3 120.4 118.9 117.4 115.9 115.9 116.1 113.3 108.7 105.4 100.62005

Лютий 2010 92.1 90.2 87.2 85.9 84.8 83.7 83.2 83.2 82.4 80.8 78.7 77.1Березень 2010 97.3 95.3 92.3 90.9 89.8 88.7 88.1 88.1 87.4 85.7 83.5 81.9

2006Лютий 2010 75.0 71.9 72.5 73.1 72.2 72.1 70.6 70.6 67.2 63.0 60.1 58.7

Березень 2010 79.7 76.6 77.1 77.8 76.9 76.7 75.2 75.2 71.8 67.4 64.4 63.02007

Лютий 2010 57.9 56.9 56.6 56.6 55.7 52.4 50.3 49.4 46.2 42.1 39.0 36.1Березень 2010 62.2 61.2 60.9 60.9 59.9 56.5 54.3 53.4 50.1 45.9 42.8 39.8

2008Лютий 2010 32.3 28.8 24.1 20.4 18.8 17.9 18.5 18.6 17.3 15.3 13.6 11.3

Березень 2010 35.9 32.3 27.5 23.6 22.0 21.1 21.7 21.8 20.5 18.5 16.7 14.32009

Лютий 2010 8.2 6.6 5.1 4.2 3.6 2.5 2.6 2.8 2.0 1.1 - -Березень 2010 11.1 9.4 7.9 7.0 6.4 5.3 5.4 5.6 4.8 3.8 2.7 1.8

2010Лютий 2010 - -

Березень 2010 - -

таблиця індексації заробітної плати

У графі «Місяць прийняття на роботу або підвищення з/п» виберіть місяць та рік, у якому праців-ник прийнятий або було останнє підвищення його з/п (остання подія), і опускайтесь вниз на місяць, у якому треба провести індексацію. Якщо у комірці вказано прочерк, — індексація не проводиться.

нарахування та утримання з зарплатиНарахування Утримання

Внесок до ПФ — 33,2%, на ФОП інвалідів — 4% Внесок до ПФ — 2% Внесок до ФСС з ТВП — 1,4% Внесок до ФСС з ТВП, якщо ЗП ≤ ПМ** — 0,5%, якщо ЗП > ПМ — 1%Внесок до ФЗ — 1,6%. За витратами на оплату доходу від ЦПД* — 2,2%, якщо ЦПД укладено не з працівником підприємства, 1,6% — якщо ЦПД укладено з працівником Внесок до ФЗ — 0,6%

Внесок до ФСС НВВ — залежить від тарифу Податок з доходів фізосіб — 15%* ЦПД — цивільно-правові договори. **ПМ — прожитковий мінімум для працездатної особи.

Термін дії Розмірз 01.01.2008 10.0%з 30.04.2008 12.0%з 15.06.2009 11.0%з 12.08.2009 10.25%

облікова ставка НБУ

таблиця індексів інфляції2007 2008 2009 2010

Січень 100,5 102,9 102,9 101,8

Лютий 100,6 102,7 101,5 101,9

Березень 100,2 103,8 101,4

Квітень 100,0 103,1 100,9

Травень 100,6 101,3 100,5

Червень 102,2 100,8 101,1

Липень 101,4 99,5 99,9

Серпень 100,6 99,9 99,8

Вересень 102,2 101,1 100,8

Жовтень 102,9 101,7 100,9

Листопад 102,2 101,5 101,1

Грудень 102,1 102,1 100,9Всього за рік(грудень до грудня попереднього року)

116,6 122,3 112,3

мінімумиРозмір прожиткового мінімуму на 2010 рік з 01.01 з 01.04 з 01.07 з 01.10 з 01.12Працездатні особи 869 грн 884 грн 888 грн 907 грн 922 грнОсоби, які втратили працездатність 695 грн 706 грн 709 грн 723 грн 734 грнДіти віком до 6 років 755 грн 767 грн 771 грн 787 грн 799 грнДіти віком від 6 до 18 років 901 грн 917 грн 921 грн 941 грн 957 грнНа одну особу з розрахунку на місяць 825 грн 839 грн 843 грн 861 грн 875 грнРозмір мінімальної зарплати на 2010 рік 869 грн 884 грн 888 грн 907 грн 922 грнРозмір ПСП, що діє протягом 2010 року 434,50 грнРозмір доходу для застосування ПСП протягом 2010 року 1220 грнНеоподатковуваний мінімум 17 грн застосовується для сплати держмита, визначення штрафів тощо.

*З 01.01.2006 р. максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких справляються страхові внески, дорівнює десяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, а з 01.01.2007 р. – вже п’ятнадцяти.

Термін дії Розмір01.01.2008 – 31.03.2008 9495 грн01.04.2008 – 30.06.2008 9705 грн01.07.2008 – 30.09.2008 9735 грн01.10.2008 – 31.12.2008 10035 грн01.01.2009 – 31.10.2009 10035 грн01.11.2009 – 31.12.2009 11160 грн01.01.2010 – 31.03.2010 13035 грн01.04.2010 – 30.06.2010 13260 грн01.07.2010 – 30.09.2010 13320 грн01.10.2010 – 30.11.2010 13605 грн01.12.2010 – 31.12.2010 13830 грн

максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески*

Дебет-Кредит (укр)15-2010

Documents