Опозиційний рух в Україні

в 1960 – 1980 рр..

“ Народе мій! До тебе я поверну,і в смерті обернуся до життя

...”В. Стус

План

• Особливості опозиційного руху в другій половині 1960 – першій половині 1980 –х рр.

• Форми діяльності дисидентів• Українська Гельсінська група• Боротьба з дисидентами• Значення дисидентського руху для

сучасної України.

Особливості опозиційного руху• Рух поступово ставав більш масовим і

організованим;• Були відкинуті ілюзії щодо ідей

соціалізму і комунізму;• Прагнули легалізувати свою діяльність;• 80% дисидентів інтелігенція;• Заперечували ненасильницькі методи

боротьби

Проблемне питання

Чому ж Україна не змогла захистити кращих синів своїх, еліту нації, чому дисиденти прагнучи віддати Україні свій талант, своє натхнення, свою працьовитість, часто платили за це зламаною долею, а інколи і своїм життям.

Українська Гельсінська Спілка

• Листопад,1976 рік • М.Руденко (керівник), Л.

Лук'яненко,В. Стус, В.Чорновіл, П. Григоренко

• Мета: ознайомити громадськість з Декларацією прав людини реалізація права в Україні

РУДЕНКО МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ• (нар. 19.12.1920 р., с Юр’ївка, Луганської обл. – 1.04.

2004, м. Київ)

• Письменник, поет, філософ, правозахисник, засновник Української Гельсінкської групи (УГГ).

• 988 позбавлений радянського громадянства. Очолив Зарубіжне представництво УГГ, потім Української Гельсінкської Спілки.

• 1988 Філадельфійський освітньо-науковий центр визнав Р. “Українцем року” - за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу і його культури. Член ПЕН-клубу. 1990 обраний Дійсним членом Української Вільної Академії Наук (США). Лауреат літературної премії Українського фонду культури ім. В.Винниченка 1990 р.

• У вересні 1990 Р. повернувся до Києва. Відновлений у громадянстві, реабілітований.

Значення дисидентського руху

• Продовжив традиції національно – визвольної боротьби

• Став реальною моральною загрозою радянський системі

• Створив ідеологічну базу відновлення української державності

• Вивів українську проблему на міжнародний рівень

Бадзьо Юрій Васильович• Нар.25 квітня 1936, с.

Копинівці, Мукачівського району Закарпатської області) — український літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, учасник національно-демократичного руху в Україні від початку 1960-х років. Автор політичного трактату «Право жити», засуджений до семі років таборів пяти років заслання

БЕРДНИК ОЛЕКСАНДР (ОЛЕСЬ) ПАВЛОВИЧ

(нар. 25.12.1927, насправді 1926 (с. Вавилове Снігурівського р-ну Херсонської (нині Миколаївської) обл. – п. 18.03.2003, м. Київ). Видатний український письменник-фантаст, автор понад 20 романів і повістей, футуролог, художник, композитор. Член-засновник Української Гельсінкської групи (УГГ), гуманістичного об’єднання «Українська Духовна Республіка». Був репресований в 1950 році. Відбував покарання в таборах.Звільнений в 1955 році. В 1979 -1984 рр перебував у вязненні за «антирадянську діяльність», був амністований

ГАЙОВИЙ ГРИГОРІЙ ТИТОВИЧ

(нар. 4.02. 1937, с. СтепанівкаМенського р-ну Чернігівської обл.) З найперших шістдесятників.Журналіст, письменник. Автор збіроксатиру та гумору «Болячка»,«Українські псалми», У часи“гласності” й “перебудови” почавпублікувати в неформальній, а згодомі в іншій пресі вірші, публіцистичністатті. У 2000 – 2004 рр. – заступникголови Київської організації НСПУ,нині очолює творче об’єднаннясатириків та гумористів цієї організації.

ГОРИНЬ БОГДАН МИКОЛАЙОВИЧ

(нар. 10.02.36 р., с.КніселоЖидачівського р-ну Львівської обл.)Шістдесятник, організатор самвидаву, відомий діячправозахисного і національнодемократичного руху 60-80-х рр,політик, народний депутатукраїнського парламенту 12 і 13скликань (1990-1994, 19941998).Автор книжок «Крим – нетільки зона відпочинку», «Упошуках берега», багатоьхстатеей з питань літератури,психології творчості, історії,політики.

ГОРИНЬ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ

У грудні 1944 року Михайло з матір'ю депортований радянською владою,однак по дорозі до заслання їм вдалося втекти. У 1949-1955 рр. навчався на відділенні логіки і психології Львівськогоуніверситету. У 1953 року виключений з університету за відмову вступити в комсомол, але

згодом відновлений. Контактував з підпіллям ОУН, виготовляв і поширював листівки. У 1955-1961 рр. працював учителем логіки, психології, української мови та

літератури, завідував районним методкабінетом, був інспектором Стрілківського райвно.

З 1961 р. на науковій роботі. Автор низки методичних розробок для вчителів і статей у галузі психології

праці.У травні 1962 року налагодив контакти з київськими шістдесятниками: Івном

Дзюбою, Іваном Драчем, Іваном Світличним, Дмитром Павличком та іншими, був одним з організаторів і членом президії львівського Клубу творчої молоді "Пролісок". Налагодив розповсюдження політичної літератури, яка видавалася за кордоном, та виготовлення самвидаву.

26 серпня 1965 року був заарештований за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди.

18 квітня 1966 року засуджений на 6 років ув'язнення в таборах суворого режиму.

3 грудня 1981 року знову заарештований. 2 липня 1987 року звільнений. У 1990 році реабілітований.

Влітку 1989 року працює в Києві в оргкомітеті Народного Руху України (НРУ). На Установчому з'їзді (8-10 вересня 1989р.) обраний головою секретаріату НРУ. Був головою Політради і співголовою НРУ.

З березня 1990 по квітень 1994 року Михайло Горинь - депутат Верховної Ради УРСР.

19 травня 2000 року його обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Нагороджений орденом Ярослава Мудрого. Одружений, має доньку та сина.

ГОРСЬКА АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

• (нар. 18.09.1929, м. Ялта — п. 28.11.1970, м. Київ)• Видатна художниця, з найвідоміших шістдесятників.• народилася в Ялті в радянізованій номенклатурній

родині. 1941—1943 пережила в Ленінграді зі своєю матір’ю дві блокадні зими. Закінчила художній інститут у Києві за фахом живопис.

• була одним із організаторів Клубу творчої молоді „Сучасник“ (1959-1964). Разом із В.СИМОНЕНКОМ і Л.ТАНЮКОМ відкрила місця поховання розстріляних в НКВС на Лук’янівському і Васильківському кладовищах, у Биківні (1962 — 1963), про що вони заявили в Київську міськраду („Меморандум №2“).

• була на процесі В.ЧОРНОВОЛА 15.09.67 у Львові, де з групою киян заявила протест проти незаконного веденння суду. 1968 Г. підписала „Лист-протест 139“ на ім’я керівників КПРС і радянської держави з вимогою припинити незаконні процеси. Почалися адміністративні репресії проти „підписанців“, кагебістський тиск. Києвом і Україною пішли чутки про існування підпільної терористичної бандерівської організації, керованої західними спецслужбами. Одним із керівників цієї організації називали Г.

• 28.11.70 Г. вбита у м. Василькові Київської обл. Похорон Г. 7.12.70 на Мінському (Берковецькому) кладовищі в Києві перетворився в мітинґ протесту.

ГРИГОРЕНКО ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ

• (нар. 16.10.1907, с. Борисівка Приморського р-ну Запорізької обл. – 21.02.1987, Нью-Йорк, США).

• Генерал, правозахисник, член-засновник Московської та Української Гельсінкських груп.

• З 1931 – фаховий військовий. Закінчив Військово-інженерну академію ім. Куйбишева, у 1934-1937 служив на командних посадах у Білоруському військовому окрузі, потім був слухачем академії Ґенерального штабу. У 1939-1943 служив на Далекому Сході, учасник боїв на р. Халхин-Гол (1939). У 1944-1945 – на фронтах Великої Вітчизняної війни, двічі поранений. Закінчив війну в званні полковника на посаді начальника штабу дивізії. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни і шістьма медалями. У грудні 1945 – вересні 1961 – на викладацькій і науковій роботі у Військовій академії ім. М.В.Фрунзе. Кандидат військових наук (1948), автор 83 робіт із військової історії, теорії і кібернетики. З 1959 – начальник кафедри оперативно-тактичної підготовки, генерал-майор. У серпні 1961 захистив докторську дисертацію.

• У листопаді 1977 Г. одержав дозвіл на піврічну поїздку у США дня лікування і 30.11 виїхав з СРСР. Під час перебування у США не робив політичних заяв, проте Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13.02.1978 був позбавлений радянського громадянства «за дії, що ганьблять звання громадянина СРСР». Дізнавшись про це, дав у Нью-Йорку прес-конференцію, де сказав, що це – найсумніший день у його житті: «Мене позбавили права померти на Батьківщині».

• 1993 Г. посмертно відновлений у званні генерал-майора. Його ім'ям названий проспект у Києві і декілька вулиць у Криму.

ДЗЮБА ІВАН МИХАЙЛОВИЧ• (нар. 26.07.1931, с. Миколаївка Волноваського р-ну Донецької обл.)• Один із найзначніших сучасних діячів української культури,

критик, літературознавець. Найвідоміший автор українського самвидаву.

• 18.04.72 Д. був заарештований. Єдиний пункт звинувачення — праця "Інтернаціоналізм чи русифікація?".

• 11-16.03.73 відбувся суд над Д. і Київський обласний суд засудив його за ст. 62 КК УРСР до 5 р. таборів і 5 р. заслання. Д. тоді мав відкриту форму туберкульозу, цироз легенів. У жовтні 1973 від звернувася до Президії Верховної Ради УРСР з проханням про помилування. Ураховуючи часткове визнання вини, 06.11.73 ПВР УРСР помилувала Д., він був звільнений.

• 1974-1982 Д. — коректор, літературний кореспондент багатотиражної ґазети Київського авіазаводу.

• З 1982 — на творчій роботі. Автор багатьох літературознавчих книг. • 1992-1994 — міністр культури України. • Д. — лауреат премії ім. О.Білецького (1987) і Державної премії

України ім. Т.Шевченка (1991). • Нині Д. - академік-секретар відділення літератури, мови і

мистецтвознавства Національної Академії Наук України, редактор журналу "Сучаснiсть", президент Національної асоціації україністів, співголова Головної Редакційної колеґії "Енциклопедії сучасної України". Д. — один з найвторитетніших і поважних діячів української культури.

Драч Іван Федорович• Народився 17 жовтня 1936 р. в с. Теліженці на Київщині. Навчався в

Київському Держуніверситеті ім. Шевченка на факультеті української філології. Закінчив Вищі сценарні курси Держкіно СРСР в Москві. У 1955-58 рр. служив в армії.

• Працював в редакції газети “Літературна Україна”, сценарному відділі Київської кіностудії ім. Довженка, редакції журналу “Вітчизна”. Обирався секретарем, членом правління Спілки письменників України.

• 1989 р. – один із засновників, перший голова Народного Руху України (за перебудову). Голова товариства зв’язків із українцями за межами України (Товариство "Україна-Світ"). Голова Конґресу Української Інтелігенції (КУІн), обирався Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР).

• Народний депутат України 1, 3 та 4 скликань. Член Комітету з питань Європейської інтеграції у Верховній Раді України. Голова Державного комітету інформаційної політики (2000-2002).

• З 1999 р. – член Української Народної Партії. Член Президії партії (1999-2003). З січня 2003 – член Центрального проводу та голова Ради партії УНП.

• Лауреат Державної премії України ім. Шевченка (1976) та СРСР (1983). Нагороджений орденами Трудового червоного прапора, “Знак пошани”, кн. Ярослава Мудрого V ступеня (1996). Лауреат Державної премії України ім.Т.Шевченка (1976), Державної премії СРСР (1983). Ордени Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани", Почесні Грамоти Президій ВР Грузії і Литовської РСР. Орден князя Ярослава Мудрого V (10.1996), IV ст. (08.2001). Державний службовець 1-го ранґу (05.2000). Герой України (08.2006)

КАЛИНЕЦЬ ІГОР МИРОНОВИЧ

• (нар. 09.07.1939, м. Ходорів Львівської обл.)• Видатний поет, один із натхненників і активних учасників руху шістдесятників. Автор

самвидаву.• 1991 в Києві видана збірка К. "Тринадцять алогій", яка була відзначена Державною премією

ім. Т.Г.Шевченка. Тоді ж він став лауреатом премії імени Василя СТУСА. З тих пір в Україні вийшло ще декілька збірок К. Його твори перекладені практично всіма європейськими мовами. Великі збірки вийшли англійською, французькою, німецькою мовами. 1997 в Харкові видано в серії "Українська література ХХ століття" практично повну збірку віршів К., а у Франції — великий том віршів французькою.

• З 1992 К. працює в Міжнародному центрі освіти, науки й культури (м.Львів) завідувачем відділу культури. Пише казки для дітей.

КАНДИБА ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ

• (нар. 07.06.1930, с. Стульно, округ Влодава Польської республіки - п. 08.11.2002, Львів)

• Юрист, активний член партії Українська Робітничо-Селянська Спілка, член-засновник Української Гельсінкської групи (УГГ), радикальний націоналіст.

• 24.03.81 К. заарештували за звинуваченням в "антирадянській агітації й пропаганді" за ст. 62, ч. 2 КК УРСР.

• 05.09.88 К. помилуваний указом Президії Верховної Ради СРСР. Звільнений зі Львівської тюрми тільки 9 вересня, вже після оголошення голодівки протесту і вимоги президента США Р.Рейґана звільнити К.

КАРАВАНСЬКИЙ СВЯТОСЛАВ ЙОСИПОВИЧ

• (нар. 24.12.1920, м. Одеса)• Філолог, літератор, постійний автор

самвидаву.• Усього провів у неволі 31 рік.

• У листопаді 1979 еміґрував разом з дружиною до США. Веде громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мовознавства.

• В Україні трьома виданнями вийшов його “Практичний словник синонімів української мови” "Російсько-український словник складної лексики",

• Указом Президента України від 8.11. 2006 за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.

Ліна Василівна Костенко• народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві

на Київщині. • Ліна Костенко — одна з тих, хто не втратив

людської гідності в часи випробувань, і її шістнадцятирічне мовчання не було слабкістю чи компромісом із владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито. її принциповість і прямота настільки лякали й дратували представників влади, що вони з величезним задоволенням у будь-який спосіб примусили б її мовчати.

• Але Л. Костенко користувалась такою великою популярністю і любов'ю читачів, що чиновники просто боялись її чіпати.

• Надзвичайний, безпрецедентний успіх мав історичний роман у віршах «Маруся Чурай». Цей твір не має нічого спільного з усім тим, що досі було написано про легендарну поетесу, і представляє в українській літературі рідкісний жанр. Працюючи над ним, Ліна Костенко використала ті скупі історичні, а по суті, напівлегендарні відомості про співачку-поетесу з Полтави Марусю Чурай, що з плином часу дійшли до нас.

КОЦЮБИНСЬКА МИХАЙЛИНА ХОМІВНА

• (нар. 18.12.1931, м. Вінниця – п. 7.01. 2011, м. Київ) Літературознавець, активна учасниця руху шістдесятників, племінниця класика української літератури Михайла Коцюбинського.

• Лауреат Премії ім. В. Стуса та Національної премії України ім. Т. Шевченка, Премії ім. Олени Теліги, Літературної премії ім. О. Білецького.

ЛИТВИН ЮРІЙ ТИМОНОВИЧ

• (нар. 26.11.1934, с. Ксаверівка, Васильківського р-ну Київської обл.- п. 05.09.1984, с. Кучино, Чусовського р-ну, Пермської обл.)

• Поет, письменник, публіцист, член Української Гельсінкської груп (УГГ)• Усього він був засуджений на 41 рік неволі, не враховуючи 1,5 р. адміннагляду. • У таборах відбув 20 р. з 49 прожитих. Він устиг написати декілька повістей і

збірок віршів (більшість літературних творів досі не знайдені).

• 19.11.89 тлінні рештки В.СТУСА, О.ТИХОГО і Литвина були з великими почестями перепоховані на Байковому кладовищі в Києві.

ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ• (нар. 24.08.1928, с. Хрипівка,

Городнянського р-ну, Чернігівської обл.)• Видатний діяч українського

національного руху, один з організаторів Української робітничо-селянської спілки (УРСС), член-засновник УГГ, Голова УГС і УРП.

• знакова фігура української історії, чий політичний і життєвий досвід є необхідним для тих, хто будуватиме Україну XXI сторіччя. Йому випали дуже складні роки, так би мовити, «час багатопартійності»: «коли одна партія при владі, а інші — у в'язниці». Вiдомий правозахисник, борець за незалежнiсть України, вiн 27 рокiв провiв у радянських в'язницях та концтаборах, вiдстоюючи свої свiтогляднi iдеали та принципи. З них 72 днi — у камерi смертникiв...

МАРЧЕНКО ВАЛЕРІЙ ВЕНІАМІНОВИЧ

• (нар. 16.09.1947, Київ — п. 07.10.1984, тюремна лікарня м.Ленінґрад) • Журналіст, есеїст, перекладач, учений-сходознавець, правозахисник,

член УГГ з 1983 р.• 29.12.73 засуджений до 6 р. таборів суворого режиму та 2 р. заслання

за ст. 62 ч. 1 КК УРСР.• 13.03.83 суд визнав М. особливо небезпечним рецидивістом і засудив

його до 10 р. таборів особливо суворого режиму та 5 р. заслання. Цей вирок для М. був фактично смертним.

• Похований 14 жовтня 1984 на кладовищі в с. Гатне Києво-Святошинського р-ну.

МОРОЗ ВАЛЕНТИН ЯКОВИЧ• (нар. 15.04.1936, с.Холонів, Горохівського р-ну, Волинської обл.)

• Відомий діяч українського національного руху, один з найрадикальніших його представників.• Нарешті після 5-місячної голодівки в 1979, під тиском світової громадськости, влада мусила обміняти М. та ще чотирьох

дисидентів на двох радянських аґентів КДБ.

• Уночі з 27 на 28 квітня 1979 у Нью-Йоркському аеропорту ім. Кеннеді представники радянських властей обміняли п’ятьох політв’язнів - О.ГІНЗБУРҐА, Г.ВІНСА, В.МОРОЗА, М.ДИМШИЦЯ та Е.КУЗНЄЦОВА - на радянських громадян Черняєва та Енґера, колишніх службовців ООН, засуджених у США на великі терміни за звинуваченням у шпигунстві. Жоден з обміняних не знав про це, згоди ні в кого не питали — акція була оформлена як позбавлення громадянства з подальшим видвореннням із країни.

• 01.06.79 у М. закінчувалася тюремно-табірна частина покарання, йому належалося ще 5 р. заслання.

• За кордоном М. зустрічали як героя. Спочатку він оселився в Америці, викладав у Гарвардському університеті. • Жив у Канаді, працював радіожурналістом, приїздив на батьківщину з лекціями "Україна XX століття". З 1997 постійно живе у

Львові, викладає в університеті.

НЕКРАСОВ ВІКТОР ПЛАТОНОВИЧ

• (нар. 17.06.1911, р. Київ — п. 03.09.1987, м. Париж)• Відомий письменник.• Від 1974 в еміграції.В еміґрації Н. жив у Парижі, працював на

радіо "Свобода", мандрував і, звичайно, писав. Видав 6 нових книг (спогади, дорожні замітки, нариси, есе), але відсутність звичного середовища і свого читача дуже гнітили Н.

• Помер Н. 03.09.87. Похований на російському кладовищі в Парижі.

ПЛЮЩ ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ

• (нар. 26.04.1939, м. Нарин, Киргизія)

• Математик. Відомий публіцист, літературознавець, правозахисник, член Ініціативної групи захисту прав людини, член Закордонного представництва Української Гельсінкської групи.

• 15.01.72. заарештований, звинувачений — "антирадянська агітація і пропаганда з метою підриву Радянської влади". У січні 1973 суд визнав, що П. вчинив злочин у неосудному стані. 05.07.73 суд направив П. на примусове лікування в Дніпропетровську спецпсихлікарню з діагнозом "млявотічна шизофренія",

• Улітку того ж року Міжнародний конґрес математиків у Ванкувері виступає з заявою про негайне звільнення П.

• 23 жовтня в Парижі організований великий мітинґ на захист П. Керівники компартій Франції, Анґлії й Італії виступають з вимогами звільнити П.

• У січні 1976 П. поза його бажанням був вивезений з СРСР і з тих пір живе у Франції. Західні психіатри визнали П. здоровим.

СВІТЛИЧНИЙ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ

• (нар. 20.09.1929, с. Половинкіно, Старобільського р-ну, Луганської обл. - п. 25.10.1992, м. Київ)

• Критик, літературознавець, поет, перекладач. Духовний лідер і ідеолог національно-демократичного руху 60-70-х років. Один з найактивніших розповсюджувачів самвидаву.

• Перекладав зі слов'янських мов, зі французької. • 30.08.65 С. заарештували за звинуваченням в антирадянській агітації і пропаганді• 12.01.72 — другий арешт, засудили до 7 р. позбавлення волі в таборах суворого режиму і 5 р. заслання.• 23.01.83 С. звільнений. Повернувшись тяжко хворим, продовжувати колишню громадську діяльність він уже

не зміг. Три останні роки не розмовляв і не рухався. • Помер С. 25.10.92. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

• У 1989 С. присуджено премію ім. В.Стуса, в 1994 — премію ім. Т.Шевченка.

СВЕРСТЮК ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

• (нар. 13.12 1928, с.Сільце Горохівського р-ну Волинської обл.)

• Видатний сучасний український публіцист і літературознавець, активний учасник національно-демократичного руху, один з його інтелектуальних лідерів

• Заарештований 14.01.72 під час масових арештів серед української інтеліґенції.. Засуджений у квітні 1973 на максимальний термін — 7 р. таборів суворого режиму і 5 р. заслання.

• Лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1995). Дійсний член Української Вільної Академії Наук (США, 1996).

СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ

• (нар. 8 01. 1935, с. Біївці Лубенського р-ну Полтавської обл. - п.. 14.12 1963, м.Черкаси).

• Одна з найяскравіших і найзначніших фіґур в українській поезії початку 60-х рр. Пішов із життя на 29-му році, та справив величезний вплив на пробудження національно-демократичних настроїв в Україні.

• 1962 року В. Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Після цього його було декілька разів жорстоко побито, унаслідок чого помер від швидкоплинної хвороби нирок у 1963.

• У Черкасах існує Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка. Також в 1965 році на громадських засадах створено музей в селі Біївці в хаті, де народився поет.

• Ім'ям поета названі вулиці у багатьох містах України.

• 25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні присвячену поету.

• 17 листопада 2010 року у місті Черкасах на вулиці Фрунзе, біля палацу одружень (історичний Будинок Щербини), був відкритий пам'ятник поетові. Автор монумента — Владислав Димйон[

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ• (нар. 08.01.1938, с. Рахнівка, Гайсинського р-ну, Вінницької обл. — п. 04.09.1985, сел. Кучино, Чусовського

р-ну, Пермської обл.)

• Видатний український поет, критик, публіцист, автор самвидаву, член Української Гельсінкської групи (УГГ).• 12.01.72 С. був заарештований і звинувачений у проведенні антирадянської агітації й пропаганди.• 14.05.80 знову заарештований. • 28.08.85 за вигаданим приводом С. черговий раз був кинутий до карцеру, де оголосив голодівку протесту

"до кінця". Загинув уночі з 3 на 4 вересня 1985. Похований на кладовищі с. Борисово.

• 19.11.89 перепохований разом з О.ТИХИМ і Ю.ЛИТВИНОМ на Байковому кладовищі в Києві.

• 1993 творчість С. відзначена Державною премією ім. Т.Шевченка. 1994-1999 вийшла збірка творів С. у 6 томах, 9 книгах, підготована редакційною колеґією на чолі з М.КОЦЮБИНСЬКОЮ та сином поета Д.Стусом.

ТАНЮК ЛЕСЬ СТЕПАНОВИЧ

• Народився 8 липня 1938 року в с. Жукині Димерського району Київської област• Режисер, організатор Клубу творчої молоді, мистецтвознавець, перекладач, політичний діяч• Голова Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса.• Народний депутат України 1, 2, 3 та 4 скликань.• Заступник голови Народного Руху України. • Голова комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності.• Член депутатської фракції "Наша Україна".• Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. • Володіє німецькою, французькою, англійською мовами.• Захоплення: театр, література, музика.

ТИХИЙ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ

• (нар. 27.01.27, хутір Їжівка Констянтинівського р-ну, Донецької обл. - п. 06.05.84, тюремна лікарня м. Пермі)

• Послідовний і безкомпромісний борець з русифікацією України, один із засновників Української Гельсінкської групи (УГГ).

• Останки О.Тихого разом з прохом В.СТУСА і Ю.ЛИТВИНА перевезли в Київ і 19.11.89 перепоховали на Байковому цвинтарі.

ХМАРА СТЕПАН ІЛЬКОВИЧ

• (нар. 12.10.1937 р., с. Боб’ятин, Сокальского р-ну Львівсьої обл.).

• Активіст українського національного руху, відомий політик.• у 1980 році був заарештований КДБ і засуджений до 7 років ув'язнення

в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах для політв'язнів N35, 36 на Уралі. 1987 року повернувся в Україну, став одним із керівників УГС, а після її перетворення на УРП з 1990 р. - заступником голови партії.

ЧОРНОМАЗ БОГДАН ДАНИЛОВИЧ

• (нар. 9.02. 1948 р., с. Стегніківці Тернопільського р-ну Тернопільської обл.)

• Історик, громадський і політичний діяч.

• Родом з національно свідомої галицької сім'ї.

• 3.09. 1991 р. Чорномаза реабілітований відповідно до Закону УРСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій" від 17.04. 1991.

• У 2005 р. захистив дисертацію на вчений ступінь кандидата історичних наук.

• Живе в Умані.

ЧОРНОВІЛ ВЯЧЕСЛАВ МАКСИМОВИЧ

• (нар. 24.12.1937 (за документами - 1 січня 1938), с. Єрки Звенигородського р-ну Черкаської обл. - 25.03.1999, м. Київ)

• Шістдесятник, видатний діяч правозахисного і національно-визвольного руху 60-90-х років, член Української Громадської Групи сприяння виконанню гельсінкських угод (УГГ), політичний діяч.

• 1967 засуджений до 6 років колонії суворого режиму. Причина –книга прошестидесятників «Лихо з розуму»

• У 1972 році знов засуджений і вУкраїну повернувся в 1985 році• Голова Народного Руху України (НРУ) • 25.03.99 Ч. загинув в автомобільній катастрофі.