ДИДАКТИКА

ПЛАН1. Поняття дидактика

2. Історія розвитку

3. Основне призначення

4. Предмет дидактики

5. Категорії дидактики

6. Основні завдання дидактики

Дидактика (грец. “didaktikus” — навчаю) — галузь педагогіки, що розробляє теорію

навчання та освіти.

Вважається, що першим почав використовувати цей термін німецький

педагог Вольфганг Ратке (1571 —1635), який

тлумачив дидактику як наукову дисципліну, що

досліджує теоретичні та методичні засади

навчання.

Статус науки дидактика отримала завдяки працям чеського педагога Я. А. Коменського, який у книзі “Велика дидактика” (1632)

виклав основні принципи навчання і форми його організації. Він автор існуючої класно-урочної системи, поділу учнів на класи, навчального часу — на навчальні роки, чверті з канікулами між ними, щоденних

занять — на 45-хвилинні уроки і 10—20-хвилинні перерви. Ним були

започатковані предметна система викладання за певними програмами

і підручниками, екзамени наприкінці року.

У розвиток дидактики вагомий внесок зробили французькі просвітники-педагоги XVIII ст. Клод-Андріан Гельвецій (1715—1771) - фото 1, Дені Дідро (1713—1784) – фото 2, Жан-Жак Руссо (1712— 1778)- фото 3. Вони закликали враховувати вікові

особливості учнів у навчальному процесі, виступали за активізацію методів навчання, опиралися на досвід та

спостереження за учнями, перебудову школи, демократизацію освіти в інтересах народу. 

Швейцарський педагог Йоганн-Генріх Песталоцці (1746—1827)

спробував поєднати дитячу працю з навчанням; розробив теорію елементарної освіти,

згідно з якою процес виховання має бути спрямований від простого до складного, а

навчальний процес — побудованим на основі чуттєвих

сприймань. На його думку, глибокі знання можна отримати лише за

умови послідовного та систематичного навчання.

Російський педагог К. Ушинський (1823—1881) в основу свого бачення завдань педагогіки

поклав ідею природодоцільності, народності початкового

навчання. Він наполягав, щоб навчання будувалося з

урахуванням психологічних особливостей учнів, від учителів

вимагав глибоких знань, які виходили б за межі окремого

предмета, дотримання таких дидактичних принципів як

систематичність, послідовність, наочність, міцність засвоєння

знань.

Основне призначення дидактики полягає в науковому

обґрунтуванні навчальної діяльності та розробці

ефективних форм, методів і засобів її здійснення.

Дидактика відповідає на питання: чого навчати (зміст освіти), як навчати (принципи та методи навчання), де, коли, і в яких організаційних умовах

навчати (форми навчання).

Предметом дидактики є:1) визначення мети і завдань навчання, без чого неможливе

повноцінне навчання;

2) окреслення змісту освіти відповідно до вимог

суспільства. Це дасть змогу підібрати науковий матеріал, який учні мають засвоїти, та

певні практичні уміння і навички, якими вони повинні оволодіти за час навчання в

школі;

3) виявлення закономірностей процесу навчання на основі його

аналізу, здійснення спеціальної пошуково-

експериментальної роботи;

4) обґрунтування принципів і правил навчання на основі

виявлених закономірностей

навчання;

5) вироблення організаційних форм, методів і прийомів

навчання. Дидактика покликана ознайомити вчителів зі способами і

шляхами навчання учнів, за допомогою яких можна досягти цілей процесу

навчання;

6) забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів

навчання, які може використовувати вчитель,

щоб виконати завдання процесу навчання.

Перед дидактикою стоять такі основні завдання:

1) розкриття сутності навчання і обґрунтування

принципів його організації;

2) визначення критеріїв відбору і способів

структурування змісту освіти;

3) обґрунтування шляхів активізації пізнавальної

діяльності учнів;

4) розробка методів і технологій навчання та

визначення умов їх ефективного

застосування;

5) удосконалення організаційних форм

навчання.

Категорії дидактикиОсновними категоріями дидактики є: навчання,

освіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, закономірності, принципи, форми, методи навчання.

Навчання — процес взаємодії вчителя та

учня, в результаті якого учень засвоює знання,

набуває вмінь і навичок.

Освіта — процес засвоєння систематизованих знань і

формування на їх основі світогляду, розвитку

пізнавальних сил (мислення, уяви, пам'яті тощо) та

результат цього процесу —досягнення певного рівня

освіченості.

Учіння — власна навчальна діяльність учня.

Викладання — організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учнів, в результаті чого відбувається розвиток і

виховання школярів.

Знання — факти, відомості, наукові теорії,

закони, поняття, системно закріплені у свідомості

людини.

Уміння — здатність свідомо діяти на основі

засвоєних знань.

Навички — автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені

до автоматизму уміння).

Дякую за увагу!