НАРОДНАВОЛЯNARODNA VOLYA

OFFICIAL PUBLICATION OF THE UKRAINIAN FRATERNAL ASSOCIATION

Symbol of our Rights and Liberties

ОФІЦІЙНИЙ ОРГАН УКРАЇНСЬКОГО БРАТСЬКОГО СОЮЗУ

YEAR LXXXXVII No.: 1 JANUARY - 2007 - СІЧЕНЬ РІК LXXXXVII № 1

— проголошення самостійносте Української Народної Республіки — 1918. Проголошення соборности України —1919.

ЧАС І ПОДІЇПрезидент України

привітав українців із Днем Соборности

22-го січня 2007 року.Президент України Віктор Ющенко привітав українців із Днем Соборности Украї­ни, який відзначався з наго­ди проголошення Акту Злу- ки Української Народньої Республіки і Західньо-Укра- їнської Народньої Респуб­ліки.

(Продовження на cm. 3)

Наступне засідання Постійного Синоду УГКЦ відбудеться

в Арґентині16-го січня 2007 року. Як

повідомляє Департамент ін­формації УГКЦ, наступне засідання Постійного Сино­ду Української Греко-Като- лицької Церкви відбудеться від 28-го лютого до 5-го бе­резня 2007 року в Арґентині, в містах Буенос-Айрес і По­сад асі.

Франція не хоче України в EC?

23-го січня 2007 року. Пе­реговори між Україною та Европейським Союзом з приводу укладення нової по­силеної угоди можуть розпо­чатися вже 6-го лютого під час міністерського засідан­ня Україна-трійка EC. Про це повідомив Міністер За­кордонних Справ Німеччи­ни Франк-Вальтер Штайн- маєр.

За словами Франка-Валь- тера Штайнмаєра, він дуже задоволений тим, що мініс­трам закордонних справ EC вдалося дійти згоди стосов­но початку переговорів з Ук­раїною.

Але, у деклярації не виз­начено подальший розвиток двосторонніх відносин, зо­крема не згадано перспекти­ву членства Києва у спільно­ті. Таке розмите формулю­вання обрали через тиск, зо­крема Франції, яка послідов­но дає зрозуміти, що на відміну від Великої Британії та Польщі не бажає бачити Україну серед членів Евро- союзу.

СНімецька хвиля”)

Слово редактораВважаю за честь редагува­

ти газету “Народна воля”, дякую Голові Українського Братського Союзу п-ві Яро­славу Ґавуру, Заступникові Голови п-ві Миколі Бойчу- кові і Виконавчому Коміте­тові за те, що доручили мені цю почесну відповідальну роботу.

Усіх нас об’єднує любов до рідного слова, потреба чу­ти рідну мову, говорити нею, читати й писати. Без неї неможливо жити, як без ковтка свіжого повітря, як без хліба й води. Геніальній Ліні Костенко належать та­кі рядки:

Я скучила задивним зойком слова,

Мого народу гілочка тернова.

Кому, як не нам, близька й зрозуміла ця поетична ме­тафора...

Саме своїм рідним сло­вом говорити до своїх лю­дей, доносити його до на­ших дітей і внуків — ось най­перше завдання “Народної волі”. На сторінках газети, як і раніше, ви зможете про­читати про життя нашої гро­мади, про американську дій­сність очима українських людей. Будемо висвітлюва­ти найважливіші події, по­давати коментарі. Газета по­знайомить вас з цікавими людьми, з цілими родина­ми.

З наших публікацій ви зможете дізнатися і про по­дії у Краю. Половину свого свідомого життя я жив і пра­цював в Україні, відвідую свою родину. Не з розпові­дей знаю, як ведеться-маєть- ся нашим людям. Сьогоден­ня України складне, але й ці­каве. Віримо, що, здобувши волю, наш народ матиме й кращу долю. Відомі мені проблеми емігрантів, осо­бливо останньої хвилі — кін­ця ХХ-го, початку ХХІ-го століття. І про все це будемо вести мову на сторінках “На­родної волі”.

Газета й надалі буде гур­тувати читачів, які володі­ють словом, можуть попов­нити коло дописувачів. Ці­кавлять нас матеріали з іс­торії української еміграції, новини з життя міста, укра­їнської громади. Чекаємо дописів від аматорів слова,

Зліва: Микола Дупляк та Роман Лужецький на передачі редакторських справ.

від усіх, хто пробує перо, особливо від молодих. Буде­мо раді кожному вашому листу, телефонному дзвінку чи візитові до редакції. Саме від вас, від вашої зацікавле­ності та активності зале­жить, якою буде “Народна воля” завтра. А хотілося б, щоб її завжди з нетерпінням чекали, з радістю приноси­ли у свої домівки, читали усі­єю родиною.

Велика вдячність моєму

попередникові п-ві М. Дуп- лякові за його довголітню працю, за зусилля, докладе­ні для виходу в світ “Народ­ної волі”. А вийшло за його підписом чимало чисел га­зет.

Продовжувати цю працю редактора — і високе довір’я, і велика відповідальність.

Роман Лужецький,член Національної Спілки

Журналістів України

Церкви України провели Тиждень

Молитов за Єдність Християн

25-го січня 2008 року.Ц ього року х р и с т и я н и різних Цер­ков і деномі- націй міста Києва з’єднались у спільній молитві за єдність християн та примирення між людьми, націями і спільнотами. Еку­менічний тиждень молитов за єдність християн, як і плянувалось, розпочався Вечором колядок та щедрівок в Патріяршому соборі Вос­кресіння Христового Укра­їнської Г реко-Като лицької Церкви. Відтак, 21-го січня у храмі Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лю­теранської Церкви відбулась сп ільна м олитва, у як ій взяли участь миряни різних Ц ерков у сп івслуж інні з пастирями Реформаторсь­кої Церкви, Англіканської спільноти, та священиками

(Продовження на cm. 3)

Президент ЗСА Джордж Буш доповів про стан ЗСА

Президент ЗСА Джордж Буш отримує оплески після його доповіді про стан країни 23-го січня 2007року. Зліва стоїть Віце-Президент Дик Чейні, зправа — спікер Ненсі Пелозі (White House photo by David Bohrer).

СТОР. 2 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. ЧИСЛО 1

Нова місія ТимошенкоПровідниця фракції БЮТ заявила, що

винайшла “алґоритм примирення” гілок влади

Юлія Тимошенко спілкується з журналістами (світлина: Олександер Прокопенко).

Тетяна Паркасевич

“Слід терміново скликати провідників фракцій на чолі з керівництвом Верховної Ради на закрите засідання і провести консультації сто­совно того, як припинити війну і розпочати народжу­вати спокійне та стабільне життя для країни, — заявила Тимошенко. — Сьогодні в Україні ми можемо конста­тувати наявність повномаш- табної політичної кризи з усіма її ознаками. Насампе­ред це війна, і війна за всіма правилами, між Президен­

том та прем єром, в яку втя­гнуті секретаріяти уряду та Президента, Верховна Рада і Конституційний Суд”. “Ни­ні всі губернатори перебува­ють у цій війні, у тому числі й депутати Верховної Ради. Сьогодні ця війна знищує країну так, як вона не зни­щувалась навіть упродовж попередніх десяти років”, — констатувала провідниця опозиції. Відтак керівник БЮТ повідомила, що має “спеціяльний плян” прими­рення Президента з прем’є­ром.

Детальніш е про пляни

НАРОДНА ВОЛЯ - NARODNA VOLYA(USPS 371-120)

Ukrainian-English monthly published the last Wednesday of each month by the Ukrainian Fraternal Association.

Entered as secondary class mail matter October 23, 1942, at the Post Office of Scranton, PA, under the Act of March 3, 1879. Acceptance for mailing at special rate of postage provided under the provisions 532P.L. and R.

ПЕРЕДПЛАТА (амер. дол.)

Для всіх передплатників:У СІЛА і Канаді річно — 35.00 дол. В інших країнах річно — 40.00 дол.

SUBSCRIPTIONS (US currency)

For all subsribers:USA and Canada per year — $35.00. In other countries per year — $40.00.

NARODNA VOLYAUkrainian Fraternal Association

371 North Ninth Avenue, Scranton, PA 18504Tel: (570) 342-0937; Fax: (570) 347-5649

E-mail: FRATRAG@aol.com UFA website: http://members.tripod.com/UFA_home/

Periodicals Postage Paid at Scranton, PAPOSTMASTER

Send all address changes to the above address

Головний редактор — Роман Лужецький Editor-in-Chief — Roman Luzetsky

Статті і дописи підписані авторами, не мусять відповідати поглядам редакції. Редакція не відповідає за зміст матеріялів, але застерігає за собою право виправляти мову та скорочувати надіслані статті. Листів і незамовлених статтей редакція не повертає і з приводу їх не листується.

Юлії Тимошенко кореспон­дентка розпитала її соратни­ка по фракції — народного депутата Віктора Терена-Та- рана.

— Чи можна сказати, що в Тимошенко з ’явилася нова місія миротворця у конфлікті, що виник між Президентом та прем’єром?

— Юлія Тимошенко звер­нулася до голови Верховної Ради України Олександра Мороза з ініціятивою про­вести закрите засідання ке­рівників фракцій парлямен- ту для пошуку виходів із критичної ситуації, що скла­лася у владі. Сьогодні над Україною нависла політич­на криза, яка може штов­хнути її в хаос. Окрім вну­трішніх конфліктів, на нашу державу також впливають зовнішні чинники. Я цілком погоджуюся із висловлю­ванням Тимошенко, що вій­на між секретаріятами пере­росла з “холодної” в “гаря­чу”, тому потрібно щось ро­бити. Хтось має взяти на се­бе ініціятиву у врегулюванні цієї кризи. Для цього Юлія Тимошенко на погоджува­льній раді запропонували спікерові провести закрите засідання з керівникам и всіх фракцій. У цьому обго­воренні зможе взяти участь і Президент, якого Тимо­шенко закликала провести на цю тему засідання РНБО.

— Як відомо, на засіданні Тимошенко обіцяла подати свій “алгоритм виходу” Укра­їни з кризи. Чи відомо вам, у чому він полягає?

— На її думку, найкращий спосіб подолати цю кризу — “розігнати” нинішній парля- мент, бо він є збудником на­ціонального неспокою в Ук­раїн і. І єдиний вар іян т уникнути хаосу — обрати нормальний парлямент. Усі соцопитування свідчать: як­що б людям довелося оби­рати знову, то у Верховній Раді нового скликання не бу­ло б ні комуністів, ні соція- лістів.

— А чому засідання керів­ників фракцій, до якого спо­нукає Тимошенко, мало б від­буватися у закритому режи­мі?

— Закритий режим засі­дання зберігався б, напевно, до створення робочої групи— для того, щоб обговорити принципи роботи. Це ті ре­чі, які малоцікаві для широ­кого загалу.

— Як ви думаєте: підтри­мають ініціятиву провідниці БЮТ керівники парляментсь- ких фракцій?

— Якщо вірити Юлії Ти­мош енко, то О лександер Мороз уже підтримав цю іні­ціятиву, висловивши споді­вання, що таке засідання відбудеться. Не думаю, що це буде виноситись окре­мою постановою або окре­мим законом, напевно, іде­ться про договірну кулуарну

За що воюємо?На думку фахівців, протистояння між Президентом і прем’єром спричинене

прагненням реваншу обидвох

Віктор Янукович (зліва) отримує поздоровлення від Прези­дента України після його затвердження на посаду Прем’єр- Міністра України.

Олег Стецишин

Протистояння між Прези­дентом України і Прем’єр- Міністром уже давно пере­стало бути просто супереч­кою Ющенка та Януковича. Це радше протистояння двох світоглядів, двох ба­чень майбутнього нашої держави. Але, окрім світо­глядного суперництва, це водночас і боротьба за влад­ні повноваження, перетягу­вання каната між двома найбільшими провідниками нації.

Що нині переважає у від­носинах двох Вікторів — ба­жання захопити одноосібно владу в державі шляхом по­літичного знищення супер­ника чи стратегічне праг­нення досягти лише тактич­ної політичної вигоди? Дум­ками з цього приводу ділять­ся наші фахівці.

Олексій Гарань,професор політології Києво- Могилянської академії:

— Віктор Ющенко діє пра­вильно. Він хоче зберігати ролю активного гравця у ве­ликій політиці. Бо нині аг­ресія йде виключно від Пар­тії Регіонів та Януковича. Вони вже перейшли ту ме­

жу, за якою можна досягну­ти компромісу. Тому те, що Ющенко воює за свої пов­новаження, — цілком логіч­на позиція. Можна говори­ти про те, наскільки окремі його ходи і дії ефективні, але загалом він змушений вести ці “бойові дії”. Бо не він цю війну розв’язав.

Сергій Таран,директор Міжнароднього інституту демократій:

— Війна є, але вона зумов­лена двома обставинами. По-перше, обидва політики відчувають нині бажання взяти реванш. Янукович, який програв Помаранчеву Революцію, але виграв пар- лям ентські вибори, хоче якомога більше влади. А Ющенко, який, навпаки, ви­грав революцію, та програв вибори, хоче все ж зберегти свої повноваження. До цьо­го долучається й інший мо­мент — конституційні зміни зумовили таку ситуацію в державі, за якої прем’єр має право так відверто воювати з Президентом. Якби у нас була президентська або пре- зидентсько-парляментська форма правління, керівник Кабінету Міністрів ніколи б не посмів такого робити.

роботу. Такі перемовини вже тривають і, наскільки мені відомо, до діялогу го­тові всі, окрім комуністів.

— Вас не дивує, що такі ініціятиви виходять від про­відника опозиції? Невже Ти­мошенко, як головна опозиці­онерка, зацікавлена в стабіль­ній роботі нинішнього пре­м ’єра та його уряду?

— Політична криза зму­

шує нас узяти на себе дещо специфічну ролю, адже дер­жавні інтереси мають бути на першому пляні. Тимо­шенко не раз згадувала в парляменті слова Петлюри про те, що держава повинна бути вищою, аніж партії, а нації вищими аніж кляси. Ось так.

Читайте і передплачуйте "Народну Волю"

ЧИСЛО 1 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. СТОР. З

Історичний документ: Четвертий універсал Української Центральної Ради. 9 січня 1918 р. ЦДЛВО України, ф. 3866, on. 1, спр. 228, арк. 2.

2007 рік — рік Української Повстанської Армії та Головного

Командира УПА Романа ШухевичаВизвольних Змагань та від­родження Української Дер­жави, а в тому теж незабутні Січневі Роковини та шану­вання Листопадового Чину. З європейських переселен- чих таборів вони повезли ту ідею до країни свого нового поселення. Тут, головно на американському континен­ті, кожного року святково відзначали Січневі Рокови­ни як свято Державности і Соборности. Ті святкування з відповідними доповідями й споминами живих ще уча­сників Визвольних Змагань мали корисний вплив на мо­лоде покоління. З віднов­ленням української держав­ности актом 24-го серпня 1991 року, встановлено но­вий День Незалежности —24-го серпня, і тепер всі ук­раїнці, так на рідних землях, як і в діяспорі, урочисто від­значають цей день. Проте ді- яспора, головно ті, що їх ко­ріння в Україні, які ще жи­вуть “старокрайовими тра­диціями”, не можуть вики­нути із свого історичного ка­лендаря 22-го січня.

Чи вдасться передати ту традицію молодому поко­лінню, народженому і вихо­ваному поза межами Украї­ни? В тому нема певности. Реально треба рахуватися з тим, що січень піде в забут­тя.

Ярослав Колодій

Історично січень — це мі­сяць, в якому проголошено самостійність і соборність України — Української На- родньої Республіки. Тут два основні документи: 4-ий Уні­версал Центральної Ради з22-го січня 1918 року й Акт Об’єднання Західньо-Укра- їнської Народньої Республі­ки з УНР в Києві 22-го січня 1919 року. Ці дві дати винят­ково знаменні, вони творять поворотний пункт в новіт­ній історії України. Це ж бо вперше після понад 260-річ- ного поневолення українсь­кий народ задокументував перед світом непохитну во­лю жити самостійним жит­тям у власній незалежній со­борній державі на своїй ет­нографічній території.

Дорога до самостійности була довга і трудна, а деколи кривава і трагічна: спершу обережне домагання авто­номії, потім повторення тих самих вимог у двох перших універсалах Центральної Ра­ди, далі проголошення 3-ім універсалом Української На­родньої Республіки у феде­рації з Росією, і врешті 4-ий універсал, яким проголоше­но Україну “самостійною, ні від кого незалежною, віль­ною і суверенною державою українського народу”.

Січневі дати двох універ­салів — це світлі пункти на

*

різних крутих етапах укра­їнського державного будів­ництва: Центральна Рада, Г етьм анат, Д и ректор ія . Тільки большевицька УССР помістила ці дати на “чорній листі”. їх не тільки не мож­на було відзначати, але не­безпечно було про них на­віть говорити, щоб не нара- зитися на звинувачення в “буржуазному націоналіз­мі”. Такий стан тривав впро­довж цілого періоду існуван­ня большевицької системи.

Тільки в Західній Україні, головно в Галичині, що знайшлася під Польщею, не зважаючи на негодування польської влади, пам’ятали про ті дати, про них писали, говорили, влаш товували святкові академії і концер­ти, виголошували доповіді й реферати. Це було зрозумі­ле, бо тут ще жили й актив­но працювали військові ве­терани з рядів Українських Січових Стрільців і Україн­ської Галицької Армії, учас­ники й свідки великих по­дій.

Під кінець Другої Світо­вої Війни, маси свідомих ук­раїнців, що залишили рідні землі й подалися на емігра­цію, зберегли й повезли з со­бою на Захід світлі традиції

Президент України привітав

українців із Днем Соборности

(Продовження із cm. 1)

“88 років тому Українсь­кий народ реалізував своє багатовікове прагнення жи­ти у соборній державі, спо­відувати єдині національні і суспільні цінності, спільни­ми силами дбати про безпеч­не, гідне і процвітаюче жит­тя людей, як належить вели­кій європейській нації”, — йдеться у привітанні Глави держави.

Віктор Ющенко наголо­сив, що значення цього свя­та полягає не лише в істо­ричному контексті, а насам­перед у дії на майбутнє, у на­шій готовності разом пра­цювати на зміцнення в Ук­раїні принципів демократії і свободи, розвиток єдиного гуманітарного та інформа­ційного простору, поліпшен­ня добробуту громадян.

“Єдність — це наше гли­боке розуміння один одного як невід’ємної частини вели­кого Українського народу”,— сказав Президент.

На світлинах: у Києві на Софійській Площі відзначають День Соборности України (світлини: Д. Богданов/Обоз).

Церкви України провели Тиждень Молитов

за Єдність Християн(Продовження із cm. 1)

Римо-Католицької і Греко- Католицької Церков. Слово до зібраних на молитві ви­голосив свящ еник УГКЦ Любомир Яворський, який зокрема зазначив, що спіль­на молитва християн різних конфесій є найкращим ін­струментом та дорогою до єдності. Після спільної мо­литви гості з Української Греко-Католицької Церкви заколядували традиційні для східного християнства колядки та щедрівки, що без сумніву зблизило учас­ників спільної молитви.

23-го січня у храмі Свято­го Олександра Римо-Католи- цької Церкви в Україні від­булася чергова спільна мо­литва, у якій зокрема взяли участь пастор Н ім ецької Євангелічно-Лютеранської Церкви Святослав Фехтель та єпископ УГКЦ Богдан (Дзюрах), який проповіду­вав цього вечора. Як зазна­чив Владика Богдан, спільна молитва за єдність християн— це ще одна нагода до вза­

ємного пізнання один одно­го та спільного збагачення. Владика переконаний, що об’єднання християн обов’я­зково відбудеться, однак спосіб та майбутню модель цього може визначити лише Святий Дух, ми ж христия­ни тут на землі можемо ли­ш е м алим и крокам и та вчинками допомогти один одному у досягненні цієї мети.

У четвер, 25-го січня, у храмі Святого Василія Вели­кого УГКЦ відбулося завер­шення Тижня молитов за єдність християн, під час якого зі зверненнями висту­пив Блаженніший Патріярх Любомир, Глава УГКЦ, Вла­дика Станіслав Широкора- дю к, Є пископ-пом ічник Києво-Житомирської дієце- зії РКЦ в Україні, та гол- ляндський пастор Реформа­торської Церкви Клаус Ван- дерґріп.

(Департамент інформації УГКЦ)

СТОР. 4 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. ЧИСЛО 1

АКОРДИ ВІЧНОСТІПам'яті Марії Хоросницької...

Св.п. Марія Хоросницька.

Марія Хоросницька

Пам'ятай що помреш

Не заперечую, такі хвилини є!Про власну смерть я думаю достойно.Умить таку усе життя моє я бачу так,немов з дитинства щойно... Село. Сусіди.В кожного біда — і не якась, а та — мужицька, чорна!Матусяз-за одвірка вигляда, мені всміхається і крутить жорна...Кружляє камінь... мамина рука, рукав тріпоче, наче біла птиця...Поволі з жорен сиплеться мука, у хаті радість — буде паляниця!Стрибаю на подвір’я:— Тату! — Га?— Вже завтра в нас не буде переднівку! — Скрипить протеза — татова нога,у відповідьпогладив лиш голівку.Волосся долі в ніжному теплі...Душа моясхвильована і слізна.Схиляю голову над горбиком землі, — мовчить могильна загородь залізна...А пам'ять підійма за роком рік, — звіряє душу з совістю живою...Який короткий у людини вік!.. Як добре бути до кінця з тобою!

Марія Якубовська,голова Львівської організації Національної спілки письменників України

Відійшла у вічність пись­менниця М арія Хоросни­цька.

11-го грудня, у мерехтли­вому надвечір’ї львівської зими, яка так нагадує цього теплого зимового дня ран­ню весну.

Народжена у травні, 13-го числа, Марія Василівна най­більше любила весну. А ще число — 13, бо, казала, що воно для неї — щасливе.

Відійшла достойно, як і належить великій трудівни­ці, після великих трудів. Уже перед смертю, долаючи недугу, писала вірші про­щання, де ще і ще раз ви­співувала любов до життя і до тих, хто був поруч. Немов дотикалася співом свого со­ловейкового голосу до тих, кого лишала... Кого любила — понад усе...

Тепла земля Личаківсько-

го цвинтаря, що у Львові, не­мов не хотіла вдихати груд­неве тепло, аби взяти у своє лоно сухеньке тіло схудлої хворобою жінки, яку ми па­м’ятаємо красивою і моло­дою. Як на отій світлині, біля якої горить запалена свіча.

Осиротілим залишилося соловейкове гніздечко, оспі­ване поетичним словом Ма­рії, вічною таємницею світи­тимуться схили Стрийсько- го парку.

Саме у ньому, 2-го травня, розповідає її близька подру­га пи сьм енн иц і, в ідом а оперна співачка Володими­ра Чайка, Марія познайоми­лася зі своїм чоловіком — Осипом. І з того часу у цей день вони щороку ходили на те місце, у якому ховали під квітучий ряст і травневу зем­лю пляшечку коньяку, аби через рік дістати її і відкор­кувати, а нову заховати до наступного року. Залишать­ся назавжди невипиті кели­хи таємницею для вічності.

Про що думав чоловік Марії Осип оті останні п’ять днів, які були найважчими? Він майже не спав, хоча діти і онуки хотіли, аби він хоч трішки відпочив. Опівнічні телефонні розмови із Євге­нією Бож ик... Знаходила особливі слова, аби втішити, хоча сама була невтішною, бо любила Марію особли­вою любов’ю.

...Пам’ятаємо Марію Ва­силівну — радісною, енергій­ною, красивою, молодою. Скількох людей з усієї Ук­раїни вона зігріла теплотою своєї душі. Якими непере- вершеними були творчі зу­стрічі Марії Хоросницької (з роду Дзьоба, по чоловікові Сваричевська), із читачами. За словами Романа Кудли- ка, і у поважному віці, Ма­рія не загубила, не втратила своєї юної безпосередності.

Більше шістдесяти років Марія Хоросницька працю­вала на літературній ниві. У творчому доробку десятки книг: “Симфонія любові”, “Зелені піраміди”, “Вірні­сть”, “Акорди”, “Спалах”. Перша збірка поезій “Краю м ій” з’являється у Львові 1960 року.

Марія Василівна Хорос­ницька закінчила Львівську академічну гімназію, яка з приходом большевиків була реф орм ована у середню школу. На цей час припада­ють і її перші поетичні спро­би, які були надруковані під псевдонімом “Незабудька”. Перша публікація датована 1940 роком.

У 1943 році майбутня пи­сьменниця закінчує Львівсь­ку учительську семінарію. У 1943 році у Бібці знайоми­ться з Іваном Керницьким, уже відомим на той час пи­

сьменником. На його запро­сини їде до Відник, де меш­кали батьки Івана. “Чому підписуєш свої вірші псевдо­німом “Незабудька”, — поці­кавився Керницький. — Чи не краще тобі бути Хорос- ницькою?” Так з його легкої руки і прижився новий псев­донім.

Після закінчення семіна­рії Марія працювала кілька місяців у сусідньому Красо- ві. У 1944 році вступила до педагогічного інституту у Львові, але закінчити його не судилося: у 1946 році Хо- росницьку арештовують за підозрою у розповсюдженні антирадянських листівок. За молоду поетесу заступи­лися Ольга Дучимінська та Петро Козланюк. Це вряту­вало її від ув’язнення, але до­рога до продовження нав­чання вже була для неї за­критою.

Від часу першої публіка­ції і до вступу до Національ­ної Спілки Письменників України пройшло аж двад­цять п’ять років. 30-го жовт­ня 1965 року Марія Хорос­ницька стала членом НСПУ. Її дуже лю била і нерідко цитувала наш а незабутня Ірина Вільде, яку єднала з Марією Хоросницькою зво­рушлива дружба. У день 50- річчя Марії Хоросницької Ірина Вільде написала у да­рунок такі слова: “Дорога Марічко, коли я Вас пізна­ла, Ви були в літературі зер­нятком, яке пустило з землі перші паростки, а земля то­ді була для Вас холодна. Сьо­годні Ви в літературі пишне зелене дерево, яке росте й росте тільки ввись, але за­пускає коріння в глиб”.

Поезія Марії Хоросниць­кої перекладена багатьма мовами, в тому числі: поль­ською, чеською, болгарсь­кою, естонською, вірменсь­кою. Велику популярність і загальне схвалення принес­ли поетесі вірші для дітей. Перша дитяча книжечка по­бачила світ у 1970 році. Про­блема рідної мови тоді була гострою і нестерпною! Не­легко було, але маленькі чи­тачі отримали “Мандрівка по Львову”, “Рідне місто піз­наю”, “Матусина радість”.

Слова летять, іскряться і губляться в віках...Любов до Львова — праця — мозолі на руках, —

це поетичне творче кредо М арії Х оросницької, яке відображає суть її творчості, її вкоріненість у завтрашній день.

Взяла Марія Василівна за свій літературний псевдонім назву рідного села Хоросно, що на Львівщині, задекля- рувавши основне своє жит­тєве кредо: любов до вели­кої Батьківщини починаєть­ся з любові до своєї землі, а любов до людства із любові до конкретної людини.

К ож ен прож итий нею день — своєрідна симфонія краси. Кожен написаний нею рядок — у наших сер­цях.

Акордами вічності живе у наших душах поетичне слово Марії Хоросницької...

ФедеральнаКредитоваКооперативе

СУМА Це найкраще місце для збереження ваших ощадностей!

Інтернет: www.sumafcu.orgСертифікати

Звичайні Серт ифікат иШестимісячніСертифікати

ОднорічніСертифікати

ТрирічніСертифікати

МаніМаркет

5.24% APY ** (5.10% APR)

5.49% APY ** (5.35% APR)

5.54% APY ** (5.40% APR)

До $49,999

$50K+

4.08% APY** (4.00% APR)

4.34% APY** (4.25% APR)* Звичайні Сертіфікати повииі $100,000 платимо 0.25% додатково. " В ідсотки нараховуються у р ічном у відношенні і можуть змінюватись без попереджень.

Г ол ов н е Б ю роMain Office

125 Corporate Blvd Yonkers, New York 10701

Tel: 914-220-4900 Fax: 914-220-4090 1 -888-644-SUMA

E-mail:memberservice@sumafcu.org

Ф іл ія в Й о нкерсіYonkers Branch

301 Palisade Ave Yonkers, NY 10703 Tel: 914-220-4900 Fax: 914-965-1936

E-mail: palisade@sumafcu.org

Ф і л і я в Спрінг ВаліSprint Valley Branch

16 Twin Ave Spring Valley, NY 10977

Tel: 845-356-0087 Fax: 845-356-5335

Ф ілія в С там ф ор діStamford Branch

39 Clovelly Road Stamford, CT 06902 Tel: 203-969-0498 Fax: 203-316-8246

E-mail: stamford@sumafcu.org

Ф іл ія в Н ь ю -ГейвенNew Haven Branch

555 George St. New Haven, CT 06511

Tel: 203-785-8805 Fax: 203-785-8677

NCUA

ЧИСЛО 1 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. СТОР. 5

СТАВАЙТЕ ЧЛЕНАМИ УБС! • JOIN THE UFA! ЗАПИСУЙТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ І ВНУКІВ!

ENROLL YOUR CHILDREN AND GRANDCHILDREN!

Відбулося засідання Виконавчого Комітету УБ Союзу

Христина Шабловська,Головний Секретар

Виконавчий Комітет Ук­раїнського Братського Со­юзу відбув чергове засідання12-го грудня 2006 року шля­хом телефонічного сполу­чення.

У засіданні взяли участь: Ярослав Ґавур — Голова, Микола Бойчук — Заступ­ник Голови, Ярослав Коваль— Заступник Голова на Ка­наду, Христина Шабловська— Головний Секретар, Одрі Томас — Фінансовий Секре- тар-Скарбник.

Засідання відкрив голова Ярослав Ґавур і привітав усіх членів Виконавчого Ко­мітету та подав порядок на­рад, який був прийнятий без змін.

Ф інансовий Секретар- Скарбник Одрі Томас пові­домила, що квартальний фі­нансовий звіт за липень-сер- пень і вересень 2006 року був поміщений в “Народній Волі” 2-го листопада 2006 ро­ку. Фінансовий звіт за пов­ний 2006 рік появиться в січ­ні 2007 року та буде надру­кований в “Народній Волі”.

Головний Секретар Хри­стина Шабловська повідо­мила, що рекордовий звіт за травень, червень, липень, серпень і вересень 2006 року був поміщений 7-го грудня2006 року в “Народній Волі”. Від 1-го січня до 30-го верес­ня УБСоюз здобув 118 нових членів, а втратив 283 членів. Причинами втрати є смерт­ність, виплачення дозрілих грамот (ендавмент) та перед­часне згрошевлення (кеш вел’ю). На день 30-го верес­

ня 2006 року загальне число членів У Б Союзу було 10,667.

На свято Різдва Христово­го вирішено вислати 1,000 долярів на різдвяні подарун­ки дітям, які потерпіли від чорнобильської катастрофи та тепер перебувають у лі­карні в Пущі Водиці біля Києва. 1,000 долярів призна­чено сиротам в Україні, пе­ресилаючи цей даток через Злучений Український Аме­риканський Допомоговий Комітет у Філядельфії. При­значено 500 долярів для Києво-Могилянської Акаде­мії та 500 долярів для Укра­їнського Вільного Універси­тету в Мюнхені, Німеччина.

Голова Я. Ґавур подав до відома, що довідавшись про рішення Виконавчого Комі­тету відносно зміни дальшо­го видання “Народної Волі” з тижневика на місячник, до голови почали надходити листи від деяких наших чле­нів, передплатників і чита­чів, які закликають не лік­відувати газети, а продовжу­вати видавати її такою , якою вона була дотепер. Із змісту листів виходить, що автори не читали рішення Виконавчого Комітету, яке було опубліковане в “Народ­ній Волі” дня 26-го жовтня2006 року (число 39), де було сказано, що “Народна Воля” почавши від січня 2007 року перейде з тижневика на мі­сячник. На всі отримані лис­ти голова дав відповідь та вияснив причини зміни ви­дання газети на майбутнє. Докладати 50,000 долярів річно до “Народної Волі” в теперішніх часах УБСоюзо- ві не під силу. Тому керую­

чись виклю чно добром УБСоюзу, Виконавчий Ко­мітет вирішив (маючи ман­дат від останньої конвенції) перевести “Народну Волю” з тижневика на місячник, і тим самим зменшити допла­ту поважної суми грошей до “Народної Волі”. Такі зао­щадження для декого не ма­ють жодного значення, але для УБСоюзу під сучасну по­ру вони є конечні.

Дальше голова подав до відома, що редактор Мико­ла Дупляк був поінформо­ваний про рішення Виконав­чого Комітету відносно “На­родної Волі”, яка від січня2007 року перейде на місяч­ник. Голова запропонував ред. Дуплякові дальше реда­гувати газету раз в місяць. Ред. Дупляк сказав що по­думає і дасть нам відповідь. Після двох додаткових звер­нень ред. Дупляк заявив, що така зміна йому не підхо­дить і ми можемо шукати за іншим редактором.

Заступник Голови УБСо­юзу Микола Бойчук запро­понував редактора Романа Лужецького, який погодив­ся редагувати “Народну Во­лю” раз у місяць. Після фор­мальних переговорів і до- мовлень Виконавчий Комі­тет погодився і затвердив ред. Романа Лужецького но­вим редактором місячника “Народна Воля”, почавши від січня 2007 року.

Після вичерпання поряд­ку нарад, Голова Я. Ґавур подякував членам Виконав­чого Комітету за участь та побажав Веселих Свят Різд­ва Христового і Щасливого Нового Року.

Лист подякиВельмишановний пане Ґавур!

Найщиріші вітання і найкращі побажання Вам та всім членам Українського Братського Союзу з нагоди Різдва Христового та Нового 2007 року.

Щиро дякуємо за допомогу, яку Ви нада­вали диспансеру у 2006 році.

За 11-ть місяців цього року у стаціонарі отримали поглиблене обстеження та лікуван­ня 1,946 хворих дітей потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи. Спільними з Ва­ми зусиллями ми намагалися поліпшити їм здоров’я, забезпечити комплексним лікуван­ням та дієтичним харчуванням, організову­вали веселі та пам’ятні свята.

Хочемо ще раз подякувати Вам за підтрим­ку і сподіваємося на подальшу допомогу.

З повагою, М.А. Куриленко -

Головний лікар;Н.М. Гудзь -

Заступник головного лікаря

Український Спеціялізований Диспансер Радіяційного Захисту

Населення у Пущі Водиці

Ганна Черінь

2007Предноворічний вечір. Я сама В дбайливо прибраній моїй хатині... Щаслива, хоч нікого тут нема,Крім мене і Степана на світлині.

Та ще один, покірний в кожен час Мій вірний друг, чутливий телевізор... У нього необмежений запас Дотепних слів і дивних вокалізів.

Чекають спантеличені народи,Що може Всесвіт зверне в інший бік —І вирятує нас з хаосу і незгодиХоч цей новий Двотисяч-сьомий рік?..

На хвилях, що вирують вдалині, Вчуваю ніжну пісню віоліни,Ту пісню, що призначена мені З єдиної моєї України.

О, рідна земле, зірко провідна! Незмінний напрям розуму й емоцій! Одне я знаю: Ти — моя весна,Любов моя і в цім Новому Році

31-го грудня 2006

Осип Гаврилюк -професійний продавець

забезпечення УБС у Баффало, НЙ.

Електронна адреса: jhawrylukl @verizon. net

кутокЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

У країн ськи й Б ратський Сою зUkrainian Fraternal Association

371 North Ninth Avenue Scranton, Pennsylvania 18504

Tel.: (570) 342-0937; Fax: (570) 347-5649 E-mail: FRATRAG@aol.com

UFA Website: http://members.tripod.com/UFA_home/

ГРАМОТИ УБСОЮЗУ ДЛЯ ДІТЕЙ

Український Братський Союз має 11-ть кляс гра­мот для дітей. Нижче по­даю приклади на полісу в сумі 10,000 долярів.

1. К ляса SL (Забезпечен­ня на ціле життя з одно­разовою вкладкою): Для однорічної дитини це би виносило 700 долярів одноразово за полісу в сумі 10,000 долярів. Ди­тина отримувала б допо­могу студентам та сти­пендії на університеті, апісля одруження мусіла б лише змінити спадко­ємця на полісі. Це є чудовий дарунок для дітей та внуків!

2. К ляса З PL (Забезпечення на ціле життя з трьома річними вкладками: Для однорічної дитини були б три річні вплати по 275 долярів за полісу в сумі10.000 долярів. Дитина отримувала б допомогу студентам та стипендії на університеті, а після одруження мусіла б лише змінити спадкоємця на полісі. Це також є чудовий дарунок для дітей та внуків!

3. К ляса Е-18 (Зворотне забезпечення у 18-му році життя): Для однорічної дитини це би виносило 441.30 долярів річно до 18-го року життя за полісу в сумі 10,000 долярів. Після 18-их уродин, забезпе­чена особа отримує суму 10,000 долярів і тоді поліса вигасає. Одначе, у випадку смерти перед виплатою, спадкоємець негайно отримав би 10,000 долярів як посмертну виплату (без оподаткування) і не мусів би платити дальших вкладок.

4. К ляса Е-15 (Зворотне забезпечення по 15-ох роках плачення вкладок): Для однорічної дитини це виносило б 522.30 долярів річно через 15-ть років і тоді дитина отримала б 10,000 долярів, а поліса б вигасла! Одначе, випадку смерти будь-коли перед виплатою, спадкоємець негайно отримав би 10,000 долярів (без оподаткування) як посмертну виплату і не треба б платити дальших вкладок.

5. К ляса Е-20 (Зворотне забезпечення по 20-ох роках плачення вкладок):Д ля однорічної дитини це виносило б 351 долярів річно через 20-ть років і тоді дитина отримала б 10,000 долярів, а поліса б вигасла! Одначе, у випадку смерти будь-коли перед виплатою, тоді спадкоємець негайно отримав би10.000 долярів (без оподаткування) як посмертну виплату і не треба б платити дальших вкладок.

Тож купіть полісу своїй дитині. Ви поможете їй нагромаджувати майно, а ми подамо її фотографію до “Народної Волі”. Пізніше, як буде вже на універ­ситеті чи в коледжі, то зможе одержати від Союзу допомогу студентам і стипендії. Зателефонуйте вже сьогодні до секретаря УБСоюзу або безпосередньо до Головної Канцелярії на число (570) 342-0937. Не зво­лікайте. Наступного тижня поговоримо про кляси 6- 11.

СТОР. 6 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. ЧИСЛО 1

Перша Дивізія Української Національної Армії у 45-му

році на фронті в АвстріїСпогади Миколи Бойчука

29 СІЧНЯ 1918 - БІЙ ПІД КРУТАМИПризабуті Крути

Дня 29-го січня 1918 ро­ку відбувся трагічний бій під Кругами. Трагічний то­му, що всупереч нібито мі­льйонів українського війсь­ка, репрезентованого на 3- ох Військових З ’їздах у Ки­єві, можна було вислати проти зформованої на мос­ковській території армії Муравйова тільки Студент­ський Курінь Січових Стрі­льців і дві сотні Юнацької Школи, все це — молоді юнаки, слабо вишколені і погано вивінувані, разом кругло 500 вояків проти де­сятикратно сильнішого во­рога. Згинув тоді квіт ук­раїнської молоді. Щойно 15-го березня, вже після Бе­рестейського миру і прихо­ду в Україну німецького війська, відбувся велича­вий похорон віднайдених усього 17 поляглих під Кру- тами юнаків. Промовляв Михайло Грушевський, і він уперше назвав бійців з- під Крут “українськими термопільцями”, порівню­ючи їх до 300 спартанців, які під проводом Леонідаса загородили дорогу навалі персів і всі полягли, але уможливили атенцям під­готовку належної відправи ворогові. Недавно помер у П разі остан ній “крутя- нець” Левко Лукасевич. Свою книжку “Роздуми на схилку життя”, яку видав М итрополит М стислав (ф орм ально У країнське Православне Видавництво Св. Софії). Автор присвя­тив “світлій пам’яті товари­шів зброї, що загинули під К рутам и 29 січня 1918 року”.

Від 20-их років завелася в Західній Україні під вла­дою Польщі традиція, що українська молодь повин­на зберігати культ героїв з- під Крут. Слово “Крути” стало синонімом геройства молоді. І рік-у-рік у 20-их і 30-их роках у Західній Ук­раїні відбувалися концер- ти-академії і публічні жа­лібні сходини — завжди ор­ганізовані і влаштовувані студентською молоддю. Чому ця традиція перерва­лася? Чому призабуто той справді український термо- пільський бій, який відбув­ся ледве в тиждень після урочистого проголошення

4-го Універсалу, та який проте, ставши трагічним епізодом у затяжній війні проти північного наїзника, став історичним доказом, що існує у молоді дух спро- тиву і дух самопосвяти за­для свободи батьківщини?!

Історія не повторюєть­ся, але історія раз-у-раз має свої паралелі. Українські молоді вояки послухали наказ свого командування (хоч ком андир Січових Стрільців Євген Конова- лець перестерігав проти ті­єї виправи, передбачаючи її трагічний вислід) виїхати на фронт, не здаючи собі справи з небезпеки, яка їм грозила і не знаючи цілої стратегічної ситуації, яка тоді настала, коли армія Антонова Овсієнка сунула із Сходу від Харкова-Пол- тави, а орди Муравйова з півночі від Бахмача. Рішен­ня мали приймати вищі державні чинники — вони, молоді вояки, мали слуха­ти і — гинули з іменем бать­ківщини на устах.

Геройство молодих лю­дей варте того, щоб його прославляти, воно варте традиційної щорічної згад­ки. Всі українські організа­ції молоді, всі наші сту­дентські гуртки в універси­тетах і коледжах, і вихов- ники українознавства і са­мі батьки, повинні разом подбати , щ об воскрес культ полеглих під Крута­ми молодих героїв. Бій під Крутами увійшов в історію й увійшли в історію безі­менні його українські жер­тви. Большевики зрівняли із землею на Аскольдовій Могилі могилу тих 17-ох ге­роїв, що їх Грушевський прославляв, як українсь­ких термопільців. Але ко­лись їм треба буде постави­ти величавий пам’ятник. Тепер цей пам’ятник має постати в серцях українсь­ких молодих людей, які по­винні дивитися на полег­лих під Крутами молодих героїв, як на приклад до на­слідування, і як на приклад постійної потреби зброй­ної боротьби за волю бать­ківщини і самопожертви для добра України аж до її визволення з-під ворожої большевицько-російської окупації.

Воєнні дії на фронті укра­їнська Дивізія розпочала 1- го квітня, на латинський Ве­ликдень того року. Дивізію було підпорядковано 2-ий ні­мецькій армії і вона повин­на була співдіяти з 1-им ка­валер ійським корпусом. Завданням Дивізії було за­крити ворожий прорив в ра­йоні міст Гляйхенберг-Фе- льдбах. Наступ наших воя­ків розпочався о 6.30 вранці і відразу увінчався успіхом. Наші вояки проявили себе хоробрими і вмілими, пока­зали велику бойову готов­ність і Дивізія швидко про­сувалася вперед, не дивля­чись на те, що ворог мав ве­личезну перевагу в живій силі та боєприпасах. Маючи перевагу в п’ять-шість разів, але не маючи, як поперед­ньо, підтримки авіації та танків на цьому напрямі, червоні чинили нашим хло­пцям слабкий опір.

Спочатку штаб дивізії пе­ренісся у м. Санкт-Петер, а потім ближче до фронту. Після завзятих боїв дивізія захопила цілий ряд страте­гічних висот, а також замок Гляйхенберг, за здобуття якого, а потім за утримання за собою, Дивізія втратила багато своїх славних синів.

Ворог кинув проти Дивізії додаткові сили й повів рішу­чий контрнаступ, підтягнув артилерію, “катюші”. Одно­часно більшовики повели наступ на всьому фронті і в деяких місцях фронтової лінії виникли прориви. Ге­нерал Фрайтаг знову запані­кував і почав просити про відставку, яку йому, на наш превеликий жаль, не дали.

Певні позиції на фронті час від часу переходили з рук в руки, але наша Дивізія вкрила себе в цих боях нев­мирущою славою.

Фронт все більше ламався не в користь німців і у вій­ську створилися певні пере­групування, в результаті яких Дивізія була пересуне­на на ліве крило Другої ар­мії. К оли становищ е на фронті дещо стабілізувало­ся, Дивізія дістала вже точ­но визначену свою фронто­ву ділянку, в яку входив і за­мок Гляйхенберг. Наша ди­візія з успіхом виконувала своє завдання. Ворога було відбито, проломи у лін ії фронту були повернені в блискучих атаках.

Дивізія мала своїх відо­мих для нас всіх героїв, осо­бливо багато відзначилось наших стрільців в так зва­них штурмових групах, що раптовими наскоками ни­щили ворожі пункти опору, захоплювали полонених та зброю.

Більшовики знали, хто стоїть проти них, і розпоча­

ли агітаційну роботу через радіо та листівки. Проти Ди­візії стояли війська так зва­ного 3-го У країнського фронту, в яких було багато наших земляків-українців.

■■■к*

Підстаршина Першої Дивізії Микола Бойчук.

Це задумали використати той фактор і не вмовкали, вмовляючи нас переходити до них. Обіцяли й гори, й доли, й розкішне життя в Совєтському Союзі і т.д. Напевне, дуже мало було та­ких, що повірили комуніс­там, бо в кожного у нашій пам’яті збереглися ті людо­їдські злочини червоної Москви на наших землях. Принаймні я не чув про такі випадки тоді і добре знаю, що з нашого куреня ніхто не здезертирував, щоб втекти до більшовиків.

Наші пропагандисти теж не ловили гав і теж пропо­нували червоноармійцям пе­рестати класти голови за чужу справу і переходити до нас. Таких втікачів з “до- блєсной” красной армії я бачив. Вони вибрали в по­дальш ому ж итті вільний світ. А ті, якщо й були такі випадки, що перебігли до москалів, мали за це “вина­городу”, якщо не кулю в по­тилицю після допитів з не­людськими тортурами, то “сите” життя в багаточисе- льних совєцьких концтабо­рах.

Та найбільша трагедія не в тому. Ми, українці, знову стояли один проти одного у ворожих мундирах і проли­вали нашу кров. Ми, дивізій- ники, йшли до бою за свою Батьківщ ину, за свободу свого народу, йшли з бойо­вим кличем “За Україну”,

гинули в ім ’я Вітчизни зі словами “Слава Україні!”. За що воювали українці в уніформах, старих і обдер­тих, в обмотках над кирзо­вими черевиками, голодни­ми і гнаними в атаку куле­метами “заґрадітєльних ат- рядав”, ми чули з їхніх кли­чів: “За Родіну” і “За Сталі­на”. За ту чужу “родіну”, що несла нове поневолення ук­раїнському народові, що несла смерть від куль та ши­бениць тим українцям, що мали честь і відвагу стати до боротьби з окупантами, як червоними так і брунатни­ми, тієї “родіни”, що вкрила кістками українського наро­ду безмежні простори Сибі­ру і Заполяр’я, що нищила українську культуру і нашу церкву, що нищила й про­довжує нищити тепер через свою московську п’яту ко­лону та “наших” безбатчен- ків-хохлуїв нашу мову соло­в’їну дикою і матюковою ру­сифікацією.

МИ БОРОЛИСЯ ЗА УК­РАЇНУ, ЗА її ВОЛЮ!

А на той час на чолі Ук­раїнського Національного Комітету, за ініціативою президента УНР А. Лівиць- кого, було призначено гене- рал-поручника Павла Шан- друка. Своїм першим обо­в’язком генерал Шандрук вважав перетворення нашої Дивізії в Українську Націо­нальну Армію. Генералом Шандруком була створена й 2-а Українська дивізія, ко­мандиром якої було ним призначено полковника Дя- ченка. Ця дивізія була ство­рена у м. Німеку під Берлі­ном і вже 28-го березня бли­зько двох тисяч її вояків за­присягнули на вірність Ук­раїні. Присягу приймав ге­нерал Шандрук.

У нас про це вже розійш­лися чутки і ми з нетерпін­ням чекали на приїзд нашо­го генерала до Дивізії. Наша сотня на той час квартиру­вала у прифронтовому міс­течку Санкт-Стефан, де зна­ходився наш військовий ма­газин, звідки нашим обов’я­зком було довозити до фронтових частин боєпри­паси, зброю та провіант. По­верталися з фронтової лінії, навантаживши на вози на­ших поранених у боях хлоп­ців. Кожного разу, слухаю­чи їхні стогони та вигуки в безпам’ятності, заливалося кров’ю серце, а коли чулися заклики до матері, яку ми всі кличемо у свої тяжкі го­дини, бо вона, найрідніша, дала нам життя, то за сльо­зами часто світу не міг ба­чити. Ми намагалися якнай­швидше довезти наших по­ранених до лазарету, допо­магали санітарам розванта­жувати наші вози, перено­

сити поранених до лазарет­них бункерів.

Генерал Шандрук прибув до нашої Дивізії десь на по­чатку другої половини квіт­ня. Генерал Фрайтаг зустрів його як свого зверхника і, на подив багатьом, не запе­речив ж одни м словом , коли ген ерал Ш андрук сказав йому, що Дивізія пе­рейменовується на “1-шу Українську Дивізію”. Мало того, десь 27-го квітня на

настоювання генерала Шан- друка та командира всіх не- німецьких військових фор­мацій у складі німецьких збройн их сил В ехтера, Фрайтаг видав наказ, у яко­му було сказано, що на ви­падок капітуляції Н імеч­чини, наша, тепер вже Пер­ша Українська Дивізія, бу­де пробиватися спішним і негайним маршем на захід,

(Продовження на cm. 8)

ЧИСЛО 1 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. СТОР. 7

Через роки із серцем і любов'ю до рідного села

Нещодавно у Голівуді, м. Лос-Анджелес, стейт Каліфорнія, ЗСА, відбулася ХІ-та Світова першість виконавських мистецтв - “World Championships o f Performing Arts” (WCOPA).

Підсумки участі Національної делегації України у Світовій

першості виконавських мистецтв

Делегація України на ХІ-ій Світовій першості виконавських мистецтв “World Championships o f Performing Arts”.

Довгі роки лихоліття, яке панувало в Україні, закину­ли українців, у тому числі й наших односельців у різні куточки світу. Але і на чу­жині влаштовувати подаль­ше своє життя їм приходи- лося у важких умовах. При- ходилося одночасно опано­вувати чужу мову, шукати роботу, знаходити житло, створювати сім’ю, виховува­ти дітей.

Проте, протягом усього наступного життя з рідним селом Вербовом, котре зна­ходиться у мальовничому куточку Бережанщини Тер­нопільської області, їх єдна­ла невидима нитка вболіван­ня за долю рідного краю.

Протягом років комуніс­

тичного тоталітарного ре­жиму вони відстоювали по­літичні права українців в Ук­раїні через уряди тих дер­жав, у яких вони прожива­ли.

Після розпаду Совєтсько- го Союзу особливо відчут­ною і корисною стала їхня матеріяльна допомога. Чи­малі кошти були зібрані на формування бібліотек та му­зеїв, побудову та відновлен­ня церков, поновленню па­м ’ятників і меморіялів не тільки в Україні, але й на те­риторії усього постсовєтсь- кого простору. До таких ме­ценатів належ ать Турчин Теодор (П етро), Стецю к

Автор Степан Хамар.

Дмитро, Лещук Григорій, Пилипець Дмитро та інші.

У рідному селі Вербові за рахунок доброчинних внес­ків було споруджено мемо- ріяльний комплекс “Борцям за волю України”, в якому перечислені славні імена вербівчан, котрі віддали своє життя за рідний край; пам’ятник Степанові Банде- рі; пам’ятні знаки до важли­вих історичних подій села. Крім того, доброчинні по­жертви пішли на реконст­рукцію Н ародного Дому, школи і церкви, видання “Іс­торичного нарису села Вер­бова”, започаткування му­зею села, збагачення шкіль­ної та сільської бібліотек науковою та художньою лі­тературою. Фінансову допо­могу отримали родини, кот­рі потерпіли від комуністич­ного режиму.

Такий зв’язок вихідців із села є їхньою рідною домів­кою став прикладом для ін­ших сіл Тернопільщини.

За цю величну співпрацю протягом довгих років за до­бре слово, корисні поради, за доброчинні матеріяльні пожертви хочеться черго­вий раз висловити нашим шановним односельцям щи­ру подяку, низько вклонити­ся й висловити щонайкращі побажання їм та їхнім ро­динам.

(Продовження на cm. 10)

Цей творчий конкурс є аналогом Олімпійських ігор для культури. На ньому пе­реможці нагороджуються золотими, срібними та брон­зовим и м едалям и , на їх честь піднімають національ­ний прапор і виконується гімн країни. Починається і завершується форум Пара­дом Націй. Минулого року у Світовій першості взяли участь делегації з 52-ти країн світу. Патроном Світової першості є губернатор стей- ту К ал іф орн ія А рнольд Шварцнегер. Конкурс про­водиться при підтримці Пре­зидента ЗСА Джоржа Буша та його дружини.

Конкурсна програма має 7 видів: танець, вокал, моде­лювання, акторство, коме­дійний жанр, музичні гурти, інструментальна музика та оригінальний жанр. Кожен з цих видів має окремі но- мінації, наприклад: танець включає в себе 13-ть номіна­цій починаючи з клясично- го балету і закінчуючи хіп- хопом та народно-етнічним танцем, вокал також має 13- ть номінацій починаючи від опери і закінчуючи репом. Дуже цікавим є те, що у во­калі є номінація Gospel - ре­лігійні пісні. Учасники мо­жуть брати участь як в одній номінації, так і в декількох, претендуючи у кожній з них на нагороди. Вік учасників

від 5-ти до 30-ти років і стар­ші, вони розділені на відпо­відні вікові підгрупи.

Н аціональна делегація України бере участь у цьому конкурсі вже вшосте.

Минулого року представ­ники нашої держави завою­вали 9-ть золотих, 3-ри сріб­ні та 1-ну бронзову медалі. Найбільшого успіху для Ук­раїни здобули танцювальна

пара з м іста Овідіополь, Одеської області, Інна Біла (7 років) та Максим Панчен- ко (12 років), які, окрім 2-ох золотих нагород та спеціяль- них відзнак за професійні­сть та найвищу суму балів, здобули головне Grand Ргіх конкурсу. Інна та Максим позаминулого року також представляли Україну на цьому конкурсі і здобули то­ді 3-ри золоті нагороди і Grand Prize серед танцюва­льних пар.

Крім цього Національна делегація минулого року здобула такі нагороди: Воло­дя Андріїв (м. Ужгород) — 4- ри золоті медалі в моделю­ванні; Тетяна Андріїв (м. Ужгород) — 1-на золота, 3-ри срібних та 1-на бронзова на­городи у вокалі; Ярина Шуст (м. Камянка-Буська, Львів­ська обл.) — 2-ві золоті наго­роди у вокалі та відзнака за найвищі бали серед вокаліс­тів.

Н аціональна делегація України формується за під­сумками Всеукраїнського конкурсу “Н аціональні Grand Ргіх сценічно-вико­навських мистецтв”, органі­затором якого є Шоу-аґен- ція “Зірки Галичини” (м. Львів).

За подальшими інформа- ц іям и пиш іть на e-mail: grand _prize@ukr.net

Стаття і світлини Мирослава Лужецького.Меморіяльний комплекс і пам'ятник Степанові Бандері на

площі Слави перед Народним Домом в с. Вербові. Поряд па­м'ятний знак до Незалежності України.

Інна і Максим разом з Ґріфом Онілом — співавтором і кон­сультантом найбільших американських телевізійних шоу- програм, таких як “Міс Америка" та “Міс світу”.

СТОР. 8 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. ЧИСЛО 1

Заклик допомоги!У п’яту річницю смерти

Ти вернешся!Слово на тризні св.п. Петра Родка, 12-го грудня 2001

Перші гості “Голодної кухні” в Миколаєві, яка відкрилася 1- го грудня 2006 року, в Міжнародній День Інвалідів. Старенькі були задоволені й щиро дякували поварам. Багато з них казали, що давно не їли гарячої їди. Вони смакували борщем, гречаною кашею з котлетами і салатом з бурячка та компотом.

Ти не помреш — вернешся по сліду! (Борис Олександрів).

Так, дорогий Петре, ти ще вернешся до нас по сво­єму сліду багато разів.

Ти вернешся, як будемо бачити твоє ім’я і світлини в річниках журналів “Моло­да Україна” і “Нові дні”, в одумівськім альманасі, в га­зетах “Народна воля” й “Ук­раїнські вісті”.

Ти будеш з нами, як бу­демо перегортати архіви ОДУМ-у, Братського Союзу, Катедри Св. Володимира в Торонто і Братства Св. Во­лодимира, архіви Консисто­рії Української Православ­ної Церкви в Канаді, одумів- ської оселі “Україна”, Осе­редку Культури Св. Володи­мира, де ми тепер є, Креди­тової Спілки Союз.

Ти вернешся до нас, як ми будемо читати те, що ти писав, або те, що про тебе писали в цих та інших пу­блікаціях.

Ти будеш з нами, як зга­даємо одумівську радіопере­дачу “Молода Україна”, яку ти заснував і був її керівни­ком протягом 25-ти років, як згадаємо поїздки до Він­ніпегу і Вашінґтону на від­криття пам’ятника Шевчен­кові, поїздки на зустрічі ОДУМ-у в Америці та на святкування 50-ліття Капелі Бандуристів ім. Тараса Шев­ченка в Детройті.

Ти вернешся до нас, як і завжди, енергійний і діло­вий, як згадаємо одумівські й кобзарські табори, які ти також розпочав і на яких кожного дня під час сходу і заходу сонця ми співали бі­ля прапорів: “Та тебе не зрі­кались ніколи, Україно, яс­на, як зоря”.

Ти вершенся, як згадаємо одумівські сходини зустрічі,

Св. п. Петро Родак.

конференції і концерти, які ти часто організовував чи брав у них активну участь. Ти далі будеш поруч з ши­рокою торонтською україн­ською громадою під час від­значень українських дер­жавних свят, річниць, юві­леїв і прийнять, на яких ти був сотні разів.

Ти вернешся по своєму сліду на Богослужіння в Ка- тедру Св. Володимира, в якій ти молився з нами біль­ше як п’ятдесят років і де був головою катедральної управи, довгі роки був її чле­ном, і де співав у хорі.

Так, незабутній і непов­торний друже. Ти вернешся до нас по своєму глибокому і благородному сліду. Це — слід палкого українського патріота, вірного сина Укра­їнської Православної Церк­ви й відданого члена ОДУМ- у. Карбуючи свій слід на громадській і професійній нивах свого життя, ти вжи­вав і множив всі таланти, якими Бог тебе щедро обда­рував, включаючи рідкісний і цінний талант провідника.

Спи, добрий друже, міц­ним козацьким сном. Нехай Бог буде милостивий до те­бе, а канадська земля лег­кою.

Вічна тобі пам’ять!

Злучений У країнський Американський Допомого- вий Комітет (ЗУАДК) звер­тається до української гро­мади допомогти фінансово підтримати поширення про­грами “Голодна Кухня” в Україні. Ця програма дуже успішна і потрібна. Понад сім років у Львові вже існує така програма, де харчують­ся 50-ть осіб, більшість з них колишні політв’язні, воїни УПА і люди похилого віку. Особи, призначені громадсь­кими організаціями, церква­ми і т.д., мають можливість поїсти теплий обід у тепло­му приміщенні й приємно­му товаристві. Один колиш­ній член УПА признався, що “...хоча трошки встидно, по­трібно”.

Із теперішнім станом еко­номії в Україні, є велика по­треба поширення цієї про­грами в інші області Украї­ни. Цитуємо прохання, яке ми отримали від нашого ди­ректора ЗУАДК-у в Києві: “На жаль старенькі, одино­кі, немічні люди залишають­ся у нас найбільш незахище- ними. Відбувся різкий стри­бок цін у всіх життєво важ­ливих аспектах, котрий про­довжується. З настанням зи­ми становище буде гіршим. На півдні України — в Ми­колаївській, Херсонській, Одеській областях. На Сході— в Луганській, Донецькій, Запорізькій областях — жи­вуть борці за волю України, котрим не дозволено було повертатись у рідні краї, це— колишні політичні в’язні, ті хто відбував заслання чи був вивезений з сім’ями в Сибір. Зимою вони мерз­нуть від холоду і стражда­ють від хворіб, мізерного харчування й самотності”.

ЗУАДК плянує відкрити “Голодну Кухню” у двох до­даткових містах. На цю ціль потрібно по $1,250 в місяць на кожне місто, і це забез­

печить харчування додатко­вих 60-ох осіб.

Дуже просимо щедро від­гукнутися на таку негайну справу!

Датки можна переслати

на “UUARC - Soup Kitch­ens” при 1206 Cottman Av­enue, Philadelphia, PA 19111, або давати датки “on-line” — www.uuarc.org вж иваю чи Вашу кредитову картку.

Що є ЗУАДК?Злучений Український Американський Допомоговий Комітет є неприбутковою добродійною організацією, інкорпоро­ваною 1944 року з ціллю доставляти гуманітарну допомогу еміґрантам і потребуючим особам українського походження по цілому світі. ЗУАДК є зареєстрованим в Американській Аґенції для Міжнароднього Розвитку (USAID) та в Україні, і безпереривно провадить програми гуманітарної допомоги в співпраці з численними американськими та міжнародніми організаціями, між ними Американський Червоний Хрест, Міжнародна Організація для Переселення і "Юнайтед Вей".

Перша Дивізія Української Національної Армії(Продовження із cm. 6)

щоб скласти зброю англо- американцям. Це був вияв великої турботи не тільки за життя наших стрільців, старшин і підстаршин, на яких, у випадку здачі в мос­ковськи й полон, ч екала кривава розправа московсь­ко-азіатського нелюда, а го­ловне — турбота про збере­ження Дивізії як військової сили. Тоді ще панувала се­ред нас надія, що, залізши в Европу і там вчинивши не- чувані звірства, червона М осква, показавш и себе світові у всій своїй “красі”, зустріне опір західнього світу і теперішні союзники стануть ворогами. На звіль­нених від тільки тимчасо­вої окупації австрійських чи німецьких сіл та міст наші вояки й німецькі сол­дати бачили сліди таких звірств, що були нечувані досі в Європі, звірств над

мирним населенням. Це і гвалтування матерів та їхніх дочок-дітей на очах один одного, і вбивства з катуван­ням батьків на очах дітей, і нечуваний грабунок — “доб­лесний освободітєль-кра- снаармєєц” не гребував ні­чим, навіть дитячою пе­люшкою.

Не так сталося, як гада­лося, і ми не стали основою тієї української армії, що го­това була йти бойовим по­ходом на Україну, громлячи її споконвічного ворога — прокляту Москву, що готова була йти на допомогу своїм землякам, які на той час ве­ли нерівну боротьбу в рядах УПА проти тисячократно переважаючого ворога.

Західні політики на той час забули, що вони є “за­хисникам и” дем ократії і свободи, тиснули закривав­лені руки катів-верховодів Кремля та людожера Сталі­на, залишивши сам-на-сам

із совіцьким звіром і “ліо- вих братів” Прибалтики, і наш их славних вояків з УПА, як і всі народи Схід­ної Європи, що потім довго стогнали в м осковсько- большевицькому ярмі.

Але повернемося до по­дій того часу. Генерал Шан- друк 25-го квітня провів присягу для нашої Україн­ської Дивізії. Зі сльозами на очах стрільці проказували, як молитву, слова клятви: “Присягаю Всемогутньому Богові перед Святою Його Євангелією та перед Живо- творящ и м Х рестом , не шкодуючи ні житгя, ні здо­ров’я, скрізь та повсякчас­но під Українським Наці­ональним Прапором боро­тися зі зброєю в руках за свій Нарід і свою Батьків­щину Україну. Свідомий ве­ли к о ї в ідп овідальности , присягаю як вояк Українсь­кого Національного Війсь­ка виконувати всі накази

своїх начальників слухняно і беззастережно, а службові доручення тримати в таєм­ниці. Так мені в цьому до­поможе Бог і Пречиста Ма­ти”.

Після прийняття прися­ги генерал Шандрук роздав усім тризуби на наші війсь­кові кашкети та синьо-жов- ті відзнаки.

Генерал Шандрук побу­вав на фронті між стрільця­ми та старшинами, часто з нами бесідував. Це був вояк з крови й кости та розумів кожного стрільця, вмів ска­зати підбадьорливе слово, вмів дати пораду.

А війна поволі йшла до свого кінця. Десь на початку травня був і наш Великдень того року, що запам’ятався нам, напевне, найбільш е тим, хоча можливо тільки мені й запам’ятався, бо того дня нам вперше за всю війну на обід дали конину.

І ось прийшло 8-го травня

1945 року, знаменне тим, що в той день зброя переста­ла стріляти. Німеччина ка­пітулювала. Офіційно було проголошено про те, що Ні­меччина капітулювала і з цього дня зброя повинна за­мовкнути. Та тільки не для нас. Нам потрібно ще було відірватися від більшовиків, щоб не потрапити в лабети кривавого НКВД і скласти зброю західним державам.

8-го травня було офіційно визнано, що в Европі насту­пив мир, але наша Україна продовжувала стогнати в московському ярмі, а на її стражденній землі продов­жувалася боротьба й ріками лилася кров її синів та до­чок, що стали на боротьбу з кривавим ворогом, надаючи перевагу хоробрій смерті, ніж ярму в московській ім­перії.

ЧИСЛО 1 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. СТОР. 9

Ukrainian traditions______Malanka — a feast that has come down to us from the distant past

Romko Malko tells a story of Malanka, a traditional Ukrainian feast whose roots can be traced to the ancient, pre-Christian times

No matter how hard the so­viet authorities tried, they failed to uproot “this relic of the past” which persisted despite all the pressure the Ukrainians were subjected to. It’s very difficult to give Malanka a proper defi­nition — it’s a sort of perfor­mance, Ukrainian style, which is so much older than what mod­em artists call “performance.”It’s a festival of folk humor and spontaneous jesting. It’s a ritual some parts of which defy any explanation — a ritual of such a long history that it would be futile even to try to establish when it started. There are some elements in it that suggest that the Malanka festival may be thousands upon thousands of years old.

Malanka is mostly a rural feast but lately it has begun to make inroads into cities as well.Basically, Malanka is celebrated— or performed, or whatever other verb would be proper to use — in accordance to a set pattern which differs in certain details in different parts of Ukraine.

The celebrations of the Feast of Malanka begin on the night of January 14 (which happens to be the New Year’s Day by the Old Style Calendar). The cen­tral character in the celebrations is Malanka, “a girl of many tal­ents and of exceptional beauty.”Who actually this Malanka girl was, and what she did to earn a public celebration, nobody knows for sure. All my enquires produced little result — except for some information that I ob­tained from some old-timers ac­cording to whom the day of January 13 is a feast day of St.Malania the Roman Martyr. But evidently, it was an ancient pa­gan holiday of uncertain origin which was “adjusted” to the Christian ritual.

There were tim es when Malanka was celebrated in vir­tually all the villages and towns of Ukraine but these days only some places have managed to maintain the traditional Malan­ka celebrations. And even, as I’ve said, Malanka has begun to gain in popularity.

I think it is in western Ukraine that the Malanka traditions have been preserved best. Malanka is also called there Pereberiya and has acquired features of a true folk carnival. The climax of Malanka celebrations is best to be watched — or participated in— in the city of Chernivtsi.Hundreds if not thousands of people wearing masquerade cos­

Malanka performers from the village o f Luzhany (photo: Oleksander Horobets).

at night asking the trees to bring more fruit. It is believed that the plants understand human speech during the Malanka night, and animals can talk. Incidentally, if you do not treat your pets well, they may complain to God about the mistreatment during the Malanka too. So, beware!

In some villages, women tidy

had a feeling I had been trans­ported to a fairy tale land.

In the evening before the Malanka night, young men put on all kinds of costumes, some of them weird and bizarre — Devils, Warriors, Police, Wit­ches, Old Women and Men, Death, Blacksmith, Jews, Gyp­sies, Turks, Hutsuls and repre­sentatives of other nationalities. All of these people in their dis­guise move from house to house performing their little plays and improvisations for those who would care to see their perfor­mance. They make very much noise, and in addition to music, they play practical jokes on people — but no one ever gets harmed in any way. Well, the celebrants can attempt to kiss a beautiful girl, or do some mis­chief, but it’s all in jest.

The role of Malanka is usu­ally played by a witty young man of a cheerful disposition. He chooses a woman from the village whom he will mimic or parody, and then he does it in such a way that everybody im­mediately recognizes the origi-

Creative suites and masks are a must during Malanka celebrations. Kosiv, Ukraine (photos: Roman Bodnarchuk).

up and whitewash the pich (the traditional Ukrainian pich is a special place in the house — it is much more than just an oven and stove combined; it is a brick platform, on which you can rest or sleep) because it is believed that on the Night of Malanaka the pich will want to join a dance. One must not lie on it during the Malanka night; some oats should be put on the pich for it to have what to feed the horses with; horses will take the pich to the neighboring town for it to have fun. But I have to ad­mit that I’ve never seen a pich riding into town.

Probably, the most spectacu­lar Malanka celebrations I saw in a village in the Land of Bukovyna. They lasted for sev­eral days and once in a while I

nal that is parodied.Malanka is a clumsy girl —

she inadvertently overturns things or knocks them down, drops things, spills water; she also does some preposterous things like whitewashing the fur­niture instead of the pich, she litters, and does other things that one should avoid doing. All this is done to encourage us to be careful and diligent, and thus avoid being a laughingstock.

Though the basic “moves” in any Malanka “performance” are approximately the same, no matter in which part of Ukraine the celebration takes place, there is a lot of improvisation too, and watching the Malanka “perfor­mance” you never know what to expect next.

Preparations for the Malanka

Huculian incantations against evil spirits during Malanka celebra­tions. Kosiv, Ukraine (photo: Roman Bodnarchuk).

tumes of Devils, Gypsies, Bears, Goats and other creatures pour out into the streets engaging the passers-by and spectators in their boisterous and sometimes wild fun. The participants and spectators let themselves go — but there is never any violence or “violations of public order” to such an extent that it would require the police interference.

According to ethnographers though, the most interesting cel­ebrations of Malanka are held in the town of Vashkivtsi, in the Land of Bukovyna. In my hum­ble opinion, Malanka in the vil­lage of Horoshevo in the Land of Temopilshchyna is as good. In recent years, both Vashkivtsi and Horoshevo have begun to attract a lot of tourists, both from Ukraine and even from abroad, who come to see Ma­lanka celebrated there.

As far as I am concerned, there are many places worth going to see M alanka cel­ebrated. In every one of them you’ll see something different. In the village of Horbivtsi, for example, a very old tradition of “horse visits” has been pre­served. Two young men, wear­ing the horse costumes, several other people posing as “war­riors,” Malanka herself and a band of musicians go from house to house, greeting the hosts; if they come across an unmarried girl of marriageable age, they engage her in dancing, and keep dancing until she “buys her freedom” with candies, cookies or money.

In some villages of the Land of Vinnychchyna, people cook a dish which they call “malan­ka” and bake ritual bread which is called “malanka” and “vasyl.” During the celebrations, the vil­lagers go around their gardens

celebrations begin long before the actual date. Costumes and accessories have to be made and it may take quite some time to do it. Some of these accessories are funny enough in themselves— for example, necklaces for the Gypsies or other female per­sonages can be made of pota­toes or beans; the tails for those who are supposed to sport them can have prickly sections to prick the hands of those who might have a wish to grab and pull that tail.

Some of the costumes in some of the villages are passed from generation to generation — the bear skins, for example, which are worn by those Malanka “performers” who impersonate bears. The strongest and most robust young men are chosen to play the role of the Bears who are to protect Malanka and de­fend her dignity.

The M alanka performers hide their faces under the masks that make them unrecognizable, and in order to completely con­ceal their identity, the masked performers speak in voices that are changed. Those who are nev­ertheless recognized by the on­lookers have to stop their per­formance and abandon their di­rect participation — they can continue taking part in the fun but only in the status of view­ers.

The masks and personages that take part in the Malanka performances often reflect the recent happenings or current political events. Politicians or prominent figures can be made fun of; the masks and costumes can ridicule or represent pop stars, protagonists in popular films, or well-known television presenters. That makes no two Malanka performances alike — every one of them will have its own distinctive features.

Malanka performances start with the coming of the dark. The first to be paid a visit are girls who are of the marriageable age; but the households where some­one has died within the last year are avoided. While Malanka is caroling, someone from her crowd makes some mischief, hiding things in the house they come to, or misplacing them, or overturning things. But every­thing must be done “within lim­its of decency” so as not to of­fend the hosts. After the songs are sung and jokes are told, the Malanka performers are treated to food and drink. As the

(Continued on p. 10)

СТОР. 10 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. ЧИСЛО 1

Скористайте зі знижених par!Купіть Вашої мрії хату або інвестиційний будинок!

Перефінансуйте Ваші морґеджі (Adjustable to Fixed)!

Об'єднайте Ваші високопроцентові кредитні картки!

MORTGAGE SPECIALSNew Purchase - Refinance - Cash Out

Investment Properties - HELOC's - Home Equity

NO Application Fee NO Origination Fee NO Points FREE 60-day Rate-Lock

Plus

$100 BONUS at SettlementUnited Time Olfer Cal,e4nalor8topinfordetal8andafTBntralB8l

EQUAL HOUOJMOWe do business in

accordance wilh the Federal Fair Housing Law and Lhe Equal

Credit Opportunity Act

Українська Федеральна Кредитівка 'Самопоміч'1729 Cottman Avenue, Philadelphia, PA 19111

1-888-POLTAVA www.ukrfcu.com

Найвищий чоловік світу потребує вашої допомоги!

Леонід Стадник, найвищий чоловік у світі, живе на Жито­мирщині, в селі Кілку, разом із мамою і сестрою. І мати і сестра інваліди. У мами загаль­не захворювання, а в сестри пси­хологічне. Сім’я живе дуже бі­дно — рятує їх город і корова. Щоб Леонід міг рухатися три­мають коня. Леонідові 34-ри роки, і він має 8 стіп, 4 інчі та далі росте.

До 12-го року життя Леонід ріс нормально і був дуже здіб­ним хлопцем. У 12-ть років пе­реніс операцію на мозкову пу­хлину, яка пошкодила йому та спричинила інтенсивний ріст. Леонід закінчив середню школу з золотою медалею і Сільсько­господарський Університет з відзнакою, але зараз працювати не може через свій ріст, який переобтяжує його серце. Він от­римує тільки 310 гривень допо­моги місячно ($62).

Цього літа Леоніда з роди­ною відвідала щоб передати ма­лу допомогу пані Віра Принько, Директор Канцелярії ЗУАДКу в Києві, разом із студентом з Америки, Евгеном Києм. Для зрозуміння страшної різниці в рості між Леонідом і Евгеном, який має 6 стіп, просимо диви­тися на фотографію.

Леонід потребує фінансової допомоги на ліки, одяг, а особ­ливо на взуття, яке мусить бути для нього зроблене на замов­лення.

Леонід Стадник (зліва) й Евген Кий.

Датки просимо пересилати на адресу ЗУАДК-у:

United Ukrainian-American Relief Committee — Leonid Stadnik,

1206 Cottman Avenue, Philadelphia, PA 19111

За дальшими інформаціями просимо телефонувати на число (215) 728-1630.

Malanka — a feast that has come down to us from the distant past

(Continued from p. 9)

M alanka company departs, good wishes are exchanged and sometimes fireworks are set off.

Depending on the size of a village, Malanka performances can go on through the night un­til midday the next day. In some villages, the Malanka perform­ers make a big bonfire into which they throw the spoiled

Ukrainian Fraternal Association Executive Board meeting

Christina Shablovsky,Recording Secretary

The Executive Board of Ukrainian Fraternal Associa­tion held a meeting on Tues­day, December 12, 2006, via telephone at the home office in Scranton, PA. Participants in the session included Jaros- law Gawur, President, Mykola Bojczuk, Vice-President, Jaro- slaw Kowal, Vice-President for Canada, Christina Shablovsky, Secretary and Audrey Tho­mas, F inancial Secretary - Treasurer.

President Jaroslaw Gawur opened the meeting by wel­coming members of the Execu­tive Board wishing everyone all the best. President J. Ga­wur read the order of business, which was accepted unani­mously.

1. Call to order.2. Acceptance of order of

business.3. Financial report.4. Recording and organiz­

ing report.5. Donations.6. Narodna Volya.7. Miscellaneous matters.8. Adjournment.

Treasurer, Audrey Thomas informed the board that her third quarter financial report

was published in N arodna Volya on November 2, 2006. The year-end report will be published in February 2007 in Narodna Volya.

Secretary, Christina Sha­blovsky, reported that from January 1, 2006 to Sept. 30, 2006 gains in m em bership were 118 and the losses were 283. The total active and in­active members at the end of Sept. 30, 2006 were 10,667. This report was published in Narodna Volya on December 7, 2006.

The board decided to do­nate $1,000, a Christmas gift, to the Children of Chomobyl Hospital at Pyscha Wodycia near Kyiv. It was decided to give $1,000.00 to the orphans of Ukraine and send it through the United Ukrainian Ameri­can Relief Committee, $500 for the Kyiv Mohlya Academy and $500 for the Free Univer­sity in Munich, Germany.

President Gawur informed the board that when it was decided to change NV from a weekly to a monthly, he re­ceived letters from members, readers and subscribers stating not to close NV. Those who mailed letters neglected to read the October 26,2006, #39 edition of NV. In the quarterly report published, it stated that NV will become a monthly

publication. The president re­sponded to all the letters and explained the reason for the change to a monthly was for financial reasons. UFA would have to add $50,000 to pub­lish NV annually. The board was authorized to make a de­cision regarding NV by the Convention held in June 2006. For some this is not a lot of money but for UFA it is a sub­stantial loss, considering there are only 400 subscribers.

President Gawur informed the board that the editor, Ni­cholas Duplak, was told that Narodna Volya would be pub­lished monthly as of January 1, 2007. President Gawur of­fered Mr. Duplak a chance to con tinue as ed ito r of the monthly publication. Mr. Du­plak declined to continue as editor.

Vice president Mykola Boj­czuk recommended Roman Luzetski for the position. Af­ter some discussion the board agreed th a t Mr. L uzetsk i would assume the editorial responsibilities as of January 2007. Mr. Luzetski accepted the position.

Having no further business, P resident Jaroslaw Gawur thanked everyone and wished everyone a Merry Christmas and a Happy New Year. The meeting was adjourned.

Через роки із серцем і любов'ю до рідного села

(Продовження із cm. 7)

Від імені ж ителів села Вербова та членів комітетів заходів, які проводилися в рідному селі, що прожива­ють у Львові, Тернополі та Б ереж анах баж аємо Вам усіх земних благ. Дай Боже Вам доброго здоров’я і Гос­подньої ласки шановні на­ші: панство Теодора Турчи­на (Петра), п. Григорія Ле- щука, п. Катрусі Мороз, п. Анні Білоус, панство Івани- ка Михайла, п. Марії Кузик- Х омич, п. К онстантин а Пришляка, п. Остапа Івахів, п. Марії Турчин, панство Бездуха Василя і Дмитра, п. Безпальок Дмитра і Теодо­ра, п. Солоншака Василя, п. Дмитра Пилипець, п. Сте- цок Івана, родині Катерини Гевка-Турчин, родині Рома­на та Миколи Лужецького, п. Василя О стровського, панству Бойка Івана, п. Гев- ка Леві, п. Турчин Катери-

Вид на село Вербів, внизу видніє школа і Народний дім.

ни, п. Пукаляк-Чепіль Марії, панству Івахів Михайла, п. Сидор Єви, п. Сороки Єви, п. Бакович-Війтович Анто- нії, родині маестро Бабуня- ка Ярослава та іншим на­шим односельцям.

Ваші ім ена занесен і в книгу пожертв, почесну кни­гу рідного села та на стенд в

Народному Домі на незабут­ню пам’ять майбутніх поко­лінь села.

Від імені односельців села Вербів,

Степан Хамар

Львів, 15-го січня 2007року

masks and straw which was used for stuffing the hunches of “hunchbacks,” and then they, one by one, jump over the fire in an age-old ritual.

Next day, in early afternoon, all the villagers congregated in the centre of the village to see “the bear fight.” Watching it, I felt as though I had been trans­ported thousands years back to witness a ritual that must have

had its roots in the dim past of the Mesolithic Age. The “dev­ils” pushed the people who had gathered to all sides, liberally using their lashes, so as to clear a space with people standing around it in a circle. Then two “bears” that represented two dif­ferent groups of supporters, were let into the centre of the circle and a signal was given to start wrestling. The spectators cheered wildly. No punching or

kicking is allowed— only wres­tling into which the opponents put all the strength they have. The winner in this contest of muscles is greeted like a true hero.

I could go on and on telling you stories about Malanka cel­ebrations, but I think it’s so much better to see once than hear a thousand stories. And don’t delay coming to Ukraine to see Malanka — nothing in

this world lasts for ever, specifi­cally in our pragmatic times when such traditions as that of Malanka tend to die fast. Wit­ness an age-old festival that has come down to us from the pre­historic times, experience the sensation of joyous abandon, enjoy the spontaneity of folk humor!

(Welcome to Ukraine magazine)

********

ЧИСЛО 1 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. СТОР. 11

Northeastern Pennsylvania’s Malanka

From left: Father Paul Wolensky — Pastor o f St. Vladimir Ukrai­nian Greek Catholic Church in Scranton; David Pedley, Jean Stasyszyn Pedley.

From left: Zoya Deitchman, Christina Shablovsky, Laryssa Salak.

The third annual “Malanka”— a traditional Ukrainian New Year Dinner Dance — was held on Friday, January 12, 2007, from 7:00 pm to 1:00 am at St. Vladimir Parish Center, 430 North Seventh Avenue, Scran­ton. Sponsored by the combined Ukrainian organizations of Northeastern Pennsylvania, the festivities were chaired by Sandra Berta of Olyphant and co-chaired by Vera Krewsun of Clarks Summit. Malanka caps off the festivities of the Christ­mas holidays, and is often the last opportunity for partying before the solemn period of Great Lent preceding Easter.

The generous buffet dinner, catered by Paul Wanas of Ac­centuate Caterers, included chicken Kyiv, pork loin with apple stuffing, baked haddock Polonaise, sauteed cabbage with kovbasa, cucumber salad with sour cream, dill and onion, car­rot balls with asparagus tips as well as Ukrainian fare consist­ing of borshch, holubtsi, vare- nyky, pliatsok, khrustyky and walnut torte prepared by Wes Dunn, Emilia Dzik, Very Rev. Nestor Kowal, Pani Tamara Ko- wal, Vera Krewsun, Helen Mo- kis, Helen Pronko and Judie Stevens of St. Michael Ukrai­nian Orthodox Church along with Helen Ewasko, Anastasia Korman, Rick Miknich, Sophie Soniak, Parania Stasyszyn and Rev. Paul Wolensky of St. Vla- dim ir U krainian Catholic Church. The evening included a midnight champagne toast, door prizes and music for dancing and listening pleasure by Oleksa Kerekesha, Bohdan Mykayly- shyn and Ihor Shablovsky of the popular Ukrainian orchestra “Fata Morgana”. This interna­tionally known musical group has not only played throughout the United States and Canada, but has also performed in Kyiv, the capital city of Ukraine, dur­ing the Orange Revolution. The busy dance floor shook as party goers from Northeastern and Southeastern Pennsylvania, Florida, Illinois, New Jersey and New York enjoyed the fast mov­ing Ukrainian hopak, kolomyika and polka along with the more familiar American jitterbug,

twist, waltz and romantic slow dance. Colorful Ukrainian em­broidered blouses and shirts were worn by many o f the party goers.

While Malankas in North­eastern Pennsylvania had been conducted for many years by immigrants from Ukraine as well as first and second genera­tion Ukrainian-Americans, the custom faded away for a while. However, in January 2004 it was revived when representa­tives of the Ukrainian commu­nity of Northeastern Pennsylva­nia joined hands to resurrect this age-old post Christmas event. Spearheaded by the Ukrainian Heritage Council of Northeast­ern Pennsylvania, parishioners of St. Michael Ukrainian Ortho­dox Church and St. Vladimir Ukrainian Catholic Church along with officers of the Ukrai­nian Fraternal Association and members of the North Anthra­cite Council of the League of Ukrainian Catholics, a Malanka committee was formed. Due to the positive response and com­munity-wide support, the Ma­lanka is now an annual event.

Underwriting gifts of support were provided by the Ukrainian Fraternal Association, Edward J. Chomko Funeral Home, Mrs. Joanne Aronsohn Monahan , Mr. Glenn Gress of Gress Poul­try, Inc., N orth A nthracite Council — League of Ukrainian Catholics, the Honorable Lackawanna County Commis­sioner M ichael Washo and B iondi-Franklin Insurance Agency.

Mrs. Berta and Mrs. Krew­sun were also assisted by Janina “Yanka” Everett, Shirley Fow­ler, Brian Rubenstein and Ann Zinich of Berwick; Andrew and Dorothy Jamula of Edwards- ville; Paul Ewasko of Glenbum; Christina Shablovsky of Glen Spey, New York; Maria Black, Christopher, David, Jean and

Sara Pedley o f Lake Ariel; Anna Hopiak of Nanticoke; Michael Trusz of Olyphant; Ann Beshada o f Plym outh; Dr. Michael Labuda of Wilkes- Barre; Kathleen Izak, Mark Izak, Stanley Krupinski and Shirley Nidoh of Scranton. Fa­ther Nestor Kowal and Father Paul Wolensky served as mas­ters of ceremonies.

Seen in the sell-out crowd were: Tony and Lorraine Alfano, Steve and Theresa Andrejack, Andy and Dr. Barbara Andros- ki, Delores “DeeDee” Barris, Cyril Bezkorowajny, Joe and Nikki Berta, Olga and Sylvia

Bosak, Dorothy Bosley, Ste­phen and Luba Boyko, Joe Buchma, Eddie and Alyson Chomko, Edward and Jean Ann Chomko, Richard and Barbara Coughlin, Helen Crofton, Zoya Deitchman, Angie DeLeo, Uta Dreyer, Beverly Ducceschi, Fa­ther Andriy and Pani Maria Dudkevych — St. Vladimir

Ukrainian Catholic Church, Edwardsville, Father George and Pani Linda Dursa — St. N icholas Orthodox Greek Catholic Church, Scranton, Helen Esmunicki, Tim Everett, Christine Ewasko, Greg Ewas­ko, Edmund Exner, Joann and John Fedorko, Charles Fowler, Jerry and Marian Gaetano, Ann Gilmartin, Rosemary Haberle, Rose Herman, Dennis and Sue Houck, Nina Ilchenko, Irene Jankowski, Mary Ellen Jordan, George and Margaret Kaha- nick, Sue Kavulich, Basil and Debbie Kleha, Joe and Kay Kloss, Harry and Christina

Knorr, Ron and Sandy Knorr, Nestor “Kiki” Kowal, Taras and Lisa Kowal, Father John and Matushka Kathy Kowalczyk — St. Michael Orthodox Church, Jermyn, Edward and Regina Kozel, Heidi Kraus, Joe Kreni- tsky, Harry Krewsun, Matt Krulewicz, John and Ruth Levonchuk, Ann Lewis, James Lewis, Danny and Vicky Lo­wery, Stella Mallick, Michalene Martinelli, Scott and Melody Masich, Tom and Ann Matkos- ky, Rose Mattive, Anne Mod- zelesky, Joanne Aronsohn Monahan, Ann Morelli, Stephen and Helen Nazarek, Chris Nimick, Bob and Helenmarie Olecki, Linda Parlanti, Nick Pavlovich, Dale Pettinato, Jim and Debbie Pusateri, Gloria Remish, Ron and Romaine Rusinko, Laryssa Salak, An­thony and Rita Sandy, Walter Schautz, Monsignor John Se- kellick - Holy Ghost Byzantine Catholic Church, Jessup, Father John Seniw - SS. Cyril and Methodius Ukrainian Catholic Church, Berwick, Andy and Holly Sesso, Christina Shab­lovsky, Roland Shotwell, Bill Smith, John and Jean Stange, Michael and Ann Stec, Charles and Sviatoslava Strom, Olga Supinski, Valarie Truncali, Ma­ry Ann Wahal, Bill Wallgren, The Honorable Michael and Karla Washo, Carol Williams, Anna Wolensky, Leslie Izak.

Article and photos by Paul Ewasko.

From left: M att Krulewicz, Harry Krewsun, Vera Kowal Krewsun — Malanka co-Chairman and Paul Wanas, propri­etor o f Accentuate Caterers.

66Koliada: from home to home — from heart to heart

It has become a well kept tradition fo r carolers to visit the Kusznir family during the Christmas Season. This year, some o f the singing guests were solo­ists from the Taras Shevchenko Ukrainian Bandurist Chorus. Pictured in the front row (from left): Theodore Bodnar (Bogota, NJ), Ihor and Daria Kusznir, and Ihor Stasiuk (Southington, CT) (photo: Roman Luzhetsky).

“Akkolada ” Chamber Choir o f the Philadelphia UCCA Branch, under the direction o f renowned conductor Bohdan Henhalo, form erly from Lviv, Ukraine, caroling for the Kusznir family and their guests. The “vinchuvannia” or greeting was presented by ‘Akkolada ” soloist Maria Норка (photo: Ro­man Luzhetsky).

crop. 12 НАРОДНА ВОЛЯ, СКРЕНТОН, ПА • СЕРЕДА, 31 СІЧНЯ 2007 Р. ЧИСЛО 1

Смачного!Бабусині рецепти

К отлети п о-ки ївськи

Складники: 200 грамів ку­рячого м’яса, 30 грамів вер­шкового масла, 1/4 яйця, 20 грамів пшеничних подрібне­них сухарів, жир для сма­ження.

Приготування: куряче фі­ле відбивають, на середину кладуть ш м аточок добре охолодженого вершкового

масла і скручують, надаючи йому форму груші. Змочу­ють у яйці, викачують у су­харях, повторюють цю опе­рацію двічі і смажать у фри­тюрі. Подаючи на стіл, по­ливають розтопленим мас­лом. Котлети можна подати на грінках із білого хліба. На гарнір подають смажену картоплю , зелений горо­шок, моркву або смажені бі­лі гриби.

Біґус із я б л у к а м и

Складники: на 500 грамів яловичини або свинини — 150 грамів шинки, 2 столові ложки смальцю, 800 грамів білокачанної капусти, 1 ріп­часта цибулина, 200 грамів свіжих яблук, 100 грамів по­мідорів, сіль, перець — за смаком.

Приготування: яловичину або свинину відокремлюють від кісток, нарізають порцій­ними кусками, солять, поси­пають перцем і кладуть у по­судину з розігрітим жиром. На м’ясо кладуть нарізану тонкими шматочками шин­

ку, нарізані соломкою свіжу білокачанну капусту, ріпчас­ту цибулю, нарізані частин­ками свіжі яблука, помідо­ри, додають бульйон і туш­кують до готовности.

Український спортВісті з "Тризуба / #

Роман Лужецький

Філядельфія. УСО “Три­зуб” успішно закінчив осін­ній футбольний сезон 2006 року. На шістьох грищах “Тризубівки” змагалися 25 команд (1-на чоловіка й 24- ри молодечі). Чоловіча ко­манда закінчила першу по­ловину 2006-2007 сезону на другому місці (7-ім ігор ви­граних, 1-на програна і 1-на нічия).

У грудні на бенкеті “Uni­ted Soccer League” Пенсил- ванії, команді котра висту­пає в найвищій лізі, було вручено чашу чемпіона за 2005-2006 рік з рекордовими вислідами виграючи всі 16- ть змагань.

Молодечі команди скла­далися з вікових груп 8-ім років і до 17-ти років (15-ть хлоп’ячих і 9-ть дівочих ко­манд).

Зліва: Михайло Юрчак — менеджер і Тарас Козак — Голова від спорту, з чашею чемпіона першої команди “Тризуба” за сезон 2005-2006 року.

25-2 8-го травня 2007 року відбудеться шостий тризу- бівський відкритий турнір хлоп’ячих і дівочих дружин у віці від 8-ми до 16-ти років.

Минулого року в турнірі взя­ли участь 88-ім команд.

Запрош уємо українські спортові товариства зголо- сити свої команди.

Рейтинг ФІФА

М іжнародна Федерація Футболу оприлюднила під­сумковий рейтинг для наці­ональних збірних за 2006 рік. Команда, яку тренує Олег Блохін, опинилася на13-ій позиції. Провідником є Бразилія, а слідом за нею розмістилася Аргентина та Франція.

Н ай к р ащ і спортовц і У країн и

А соц іяц ія С портових Журналістів України назва­ла кращих спортовців Укра­

їни 2006 року. Пальму пер- шости здобув боксер Воло­димир Кличко. Друге місце дісталося танцювальному дуетові з фігурного ковзан­ня на льоду Олені Грушиній та Руслану Гончарову, які стали бронзовими медаліс­тами Олімпіяди в Турині. Замкнула трійку кращ их біатлоністка Лілія Єфремо- ва.

До десятки також увійш­ли: Володимир Швацький — чемпіон світу з греко-римсь- кої боротьби; Ібрагим Алда- тов — чемпіон світу з вільної боротьби; Андрій Шевченко— капітан збірної України з

футболу; Ірина Краснянська— чемпіонка світу з гімнас­тики; Дарія Ткаченко — чем­піонка світу з шашок; Іван Гешко — чемпіон світу з лег­кої атлетики у закритих при­міщеннях; Артем Удачин — віце-чемпіон світу з важкої атлетики.

Кращим тренером року було названо футбольного фахівця Олега Блохіна, а кращою командою сезону стала збірна України з фут­болу, яка цього року вперше в своїй історії грала у фіна­льній частині чемпіонату світу в Німеччині.

^УСаіХК іпє&Ср н а

Кінець світу!

Редакія с ь о го д н і Вас, наш і читачі, п о зн а й о м и ть з Р ом аном Д ід ул ою , в ід ом им п и сь м е н н и ко м в У кра їн і та д ія с п о р і.

Кінець світу! Одні пов’я­зували той кінець з потеп­лінням клімату, другі з тре­тьою світовою війною, треті з другим льодовиковим пе­ріодом, четверті із загрозою, що астероїд зіб’є Землю з орбіти... І нічий прогноз не справдився.

А кінець світу гряде, пані і панове. Є майже підтверд­жена інформація, що ніби урядовців, чиновників усіх мастей перевірятимуть де­тектором брехні. Ви можете собі уявити цей жах?! Уже підготовлено три питання:

— Брав?— Береш?— А будеш брати?Останнє ще можна було

б витримати. Коли вводять детектори, куди вже брати, доведеться не брати, чорти б його забрали, того детек­тора і тих, хто його видумав. А з тим першим і другим пи­таннями — перегнули палку. Як було не брати, коли всі беруть. Винятки не рахують­ся.

Детектором ніби переві­рятимуть від самих верхів до низів. Ну, відомо від кого. Хоча ні, від нього не треба, бо ж хтось же має дати ко­манду почати перевірку, не буде ж він сам на себе вида­вати указ. От від того після найвищого другого до голо­ви сільради — усіх перепус­тять через детекторське нев­молиме сито. Байдуже, що у когось жінка, діти, кохан­ка — і всіх треба утримувати. Так само перевірять від най- багатшого олігарха до най- бідніш ого киш енькового злодія. І тих, що по тюрмах

— теж. Може, там хтось не­винний сидить, а винний тим часом тре руки від за­доволення, що невинний їсть баланду, а він собі на во­лі чорну ікру наминає. Одне слово, не минуть жодного, хто заглядав, заглядає і має намір заглянути в кишеню простого законопослушного громадянина.

І ніби ця акція зовсім не­дорога, бо сам детектор ук­раїнського виробн иц тва коштує стільки, що й мік­сер. От дожилися, що коло­тити яйця і пересівати кадри стало рівноцінною операці­єю, за один кошт. Як же тут не вигукнеш: “Кінець світу!”

Кажуть, ніби касетний скандал проти перевірки де­текторами — дитячий лепет.

Але ж і перспективи! Опу­стіють магістрати, адміні­страції, різні ради і сільради. У всіх офісах, канцеляріях, як і прогнозувалось, почне­ться другий льодовиковий період. Хто б там опалював пусті приміщення! А коли виявиться кілька чесних чи­

новників, то вони й біля бур­жуйки посидять.

Буде ким керувати, не бу­де кому.

Настане небувалий дефі­цит кадрів і тю рем них площ.

Уже деякі підприємливі люди пропонують організу­вати приватні тюрми, бо — вони вміють рахувати — ви­гідніше тримати під замком одного чиновника, ніж каба­на. То хто б там морочився зі свиньми?! А коли дозво­лять брати на утримання як- раз того, що від дядька брав... ні, хліви пустувати не будуть.

А може бути, що розмові про перевірку детекторами— звичайнісінька буйда, деза для постраху наших бідних урядовців. І може ніяким кінцем світу не пахне. Тоді що виходить? Росія детек­торний пересів кадрів поча­ла, а Україна, що постійно плентається позаду і мавпує “старшого брата”, не хоче починати? Чи може це озна­чає, що Україна нарешті ві­дірвалася від Росії — ви собі живіть, як хочете, а ми собі, як ми хочемо. Якщо так, то викиньмо на експорт “стар­

шим братам” наші високоя­кісні детектори, а вони нам бартером — нафту і газ. Хай їм буде кінець світу! А ми живімо по-старому, без кін­ця. Нема чого!

Л інґвістика 101На лекції української мо­

ви вчителька питає:— Яка із мов на світі сама

трудна для вивчення: китай­ська чи іврит?

Івасик не задумуючись, відповідає:

— Українська мова, тому що половина самих меш­канців України до цієї пори не можуть її вивчити.

П ро к о х ан н яКохання має чотири час­

тини. Перша — музика без слів. Друга — слова і музика. Третя — слова без музики. Четверта — ні слів, ні музи­ки.

Світлина М. Лужецького. Роман Дідула