Жовтень 2012р.Б. № 27 Часопис Товариства “ЕФФАТА” церкви Пресвятої Тройці м. Бережани УГКЦ

Дата заснування часопису 16 серпня 2010 р.Б.

Наша парафія

Вибір за тобою Глибока філософія прихована у словах В. Джеймса: «Суспільство деградує, якщо не отримує ім-

пульсів від окремих особистостей; особистість деградує, як-що не отримує співчуття від усього

суспільства». І хоча зараз в нашій державі навряд чи знайдеться особистість, яка підштовхнула би

суспільство до активних дій у боротьбі за звільнення від плісняви в лавах державних керманичів,

але врятувати українське суспільство від деградації все ж таки видається можливим, ба навіть

необхідним в такий відповідальний час, коли вся країна стоїть перед вибором, в чиї ж руки дові-

рити себе на ближчі 5 років. Мова йде про кожну окрему людину, яка створюватиме імпульс.

Який? Імпульс добросовісності, громадянської відповідальності, яка передбачає, насамперед, бій

байдужості. Неправильно думати, що одна людина не може вирішити хід історії. Історія пишеть-

ся не подіями, а іменами. Більшість міст і сіл названі іменами. Їх носили прості люди, які вирізня-

лись характером і не називали себе словом «електорат», - вони вважали себе громадянами. Що

означає бути громадянином? Один американський політик дав дуже правильне визначення:

«громадянство – це найвища посада в країні». Це означає, що ти твориш свою державу, вона

складається з тебе. А всі інші компоненти не

важливі. Дивно, як часто люди перебільшу-

ють свою вагу у ситуаціях, де це абсолютно

не доцільно, навіть кумедно. Та коли мова

йде про активну громадянську позицію, про

вибір, який треба робити свідомо, не піддаю-

чись маніпуляціям і спокусам - вважають, що

вони занадто «не вагомі», аби щось змінити,

що їхній «один» голос не матиме ніякого зна-

чення. З таких «одних» голосів і складається

багатостраждальна Україна, яка погрузла по

самі груди у каламуті байдужості й обману.

Реклама, телебачення, інтернет – вже давно

перестали бути засобами розповсюдження

інформації. Вони стали якісними засобами впливу на нас. Немає нічого реального у тому, в чому

нас переконують. Немає реальності в нас перед очима – нам давно повставляли картинки. Реальне

лише те, що ще залишилося в наших серцях. Такий ласий здобуток для маркетологів і політтех-

нологів - наші серця. Однак туди потрапити важко. А особливо, якщо в них присутня тверда віра,

честь і совість, і якщо з них виходять імпульси. Мільйони імпульсів до гурту – і маємо громадян-

ську позицію, маємо країну, де крім електорату є ще патріоти. Або навіть навпаки – є патріоти, а

між ними де не де трапляється електорат. Будьмо самі собі педагогами, які навчають мати своє

«я». Долаймо власну обмеженість і недалекоглядність. Якщо і є правда в політиці, то вона глибо-

ко захована. Треба мати добрі очі, щоб розгледіти її. Думаю, зрозуміло, що йдеться не про органи

зору, а про те, що створює світогляд – розум і душу людини. Всесвітньовідомий філософ Чарльз

Тейлор так говорив про патріотизм та демократію: «Не варто забувати, що інколи патріотизм мо-

же бути небезпечним. Ми потребуємо патріотизму, який здатен оновлювати суспільство. Адже

дивитись у майбутнє треба не зосереджуючись тільки на минулому. А патріотизм, який робить

нас в’язнями минулого, є псевдо патріотизмом». Пора сіяти добру пшеницю, щоб пожати потім

добрий врожай. І не варто боятись ворон. Вони не вічні. Вічне те, що ми створюємо серцями, наш

хліб і наші жнива, про які потім читатимуть діти в підручниках з історії. Байдужість робить нас

лише випадковими перехожими стежками нашої епохи. Громадянська відповідальність робить

нас учасникам процесу, який народжує нові епохи. Вибір за кожним із нас.

Марта Адамович

Видавець: Товариство “ЕФФАТА”. Наша адреса: пл. Ринок, 12, клас-приміщення біля церкви Пресвятої Тройці

Редколегія: Оксана Гузовата, Оксана Сівко, Люда Гах, с. Герарда, СНДМ

e-mail: effata@bk.ru; Контактний телефон: 067 705 50 92; Тираж: 200 примірників.

Баклажанний перекладенець Беремо баклажани, ріжемо

смужками по довжині, об-

смажуємо з двох сторін. Рі-

жемо багато цибулі і обсма-

жуємо разом з помідорами,

ріжемо кубиками сир плав-

лений. Можна відварну кар-

топлю використовувати, або

пюре. Всі наші продукти ми

перекладаємо шарами. По-

чинаємо з баклажан: шар баклажанів, зверху цибулю з по-

мідорами, потім картопля і моцарелла. Наступний шар зно-

ву баклажани, цибуля, картопля, моцарелла. Верхній шар

повинен бути сир. Відправляємо в духовку на кілька хви-

лин, щоб розплавився сир. Смачного!

Не захоплюйтеся всілякими

чужими науками, бо річ добра

зміцняти серце благодаттю.

(Євр.13,9)

Блаженні вбогі духом, бо їх є

Царство Небесне. (Мт.5,3)

Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. (Мт.5,4)

Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. (Мт.5,5)

Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані бу-

дуть. (Мт.5,6)

Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. (Мт.5,8)

Смішні закони різних країн: в Україні

президент країни, міністри і депутати

мають право на безкоштовний проїзд в

громадському транспорті.

Щоб співати караоке, слух не потріб-

ний. Потрібні хороший зір і відсутність

совісті ...

В Україні телебачення і медіа на 98%

російськомовні, а не на 100%. Російську

пригноблюють.

Дивись на життя веселіше: наступивши

на граблі - насолоджуйся феєрверком!

Важко розумному вести

розмову зі «смішними».

Але весь час мовчати –

вище людських сил.

Феогнід

Навіть в його мовчанні

були граматичні помил-

ки.

Станіслав Єжи Лец

Тільки розумний може потрапити в «смішну» ситуацію, оскі-

льки «смішний» знаходиться в ній усе життя.

Невідомий автор

Зі «смішним» попрощатись – все одно що з розумним зустрі-

тись.

Ібн-Алі-Таліб

Віддамо належне «смішним». Якби не вони – не бачити нам

успіху.

Марк Твен

Не той «смішний» хто не знає, але той, хто знати не хоче.

Григорій Сковорода

“Родзинки” нашої крамнички Що варто і чого не варто робити, щоб подружжя було успішним? До пошуків відповідей на це

запитання запрошує Яцек Пуліковський – автор популярних книжок на родинну тематику, досві-

дчений консультант родинної порадні, якому часто доводиться допомагати подружжям, що пере-

живають кризу. Цей порадник стане у пригоді як досвідченим подружжям, так і тим, які нещода-

вно створили сім’ї чи готуються до цього кроку...

Бліц новини •Патріах звертається з

проханням про молитву

за успішні вибори – що-

дня відмовляти три рази

«Отче наш» і три рази

«Богородице Діво».

•2012 р. став 10-літнім

ювілейним роком прове-

дення дитячого табору

«Веселі канікули з Бо-

гом». Цьогоріч в ньому

взяла участь рекордна

кількість дітей – 425.

•Деканальний з`їзд мо-

лоді в Монастирку

пройшов на славу! В

ньому прийняли участь

майже всі парафії Бере-

жанського деканату.

•Розпочались ремонтні

роботи по перекриттю

вірменської церкви. Дя-

куємо усім небайдужим

та жертводавцям, які

допомагають у цій доб-

рій справі.

• Патріах звертає увагу

на те, що тексти наших

щоденних молитов по-

винні відповідати редак-

ції, поданій в Катехизмі

УГКЦ, 2012 р.

• 30.08 відбудеться про-

ща до Зарваниці

«Стежками Патріарха

Йосифа Сліпого».

Лікуємось молитвою …Спекотна літня днина…На деревах тихо шелестить листя, наче ділиться своїми найпотаємні-шими мріями і бажаннями…А може, воно шепоче слова любові пустотливому вітерцю, який, хоч інколи ліниво, але все-таки вміло і дбайливо огортає його своєю ніжністю; а може, слова вдячно-сті палкому сонечку, яке оповиває теплом і своїми промінчиками цілує кожен листочок, не мина-ючи жодного; а може, тендітні листочки намагаються похизуватись своїм талантом і з дивовиж-ною легкістю витанцьовують свій таночок, запрошуючи дрібний дощик покружляти з ними в

повітрі у чарівному вальсі…Вдихаю повітря на повні груди і…живу…ЖИВУ…Раптом блиснув яскравий промінчик…подув вітерець…і сонячний зайчик лякливо заховався під голівкою соняшника…крапля теплого дощу впала на мою доло-ню...Помічаю, як працьовита білочка, перестрибуючи з гілки на гілку, поміж великі краплі дощу поспішає до малят, несу-чи кожному по жолудю…аж ось старий їжак – мабуть, господар сім’ї – теж спритно населяє яблука на гострі голочки на спині, о, і грушу одну знайшов, мабуть, найменшому синочку несе…бджілка-трудівниця теж не боїться дощу, бачу, не полетить вона, поки не збере солодкого медочку…а кольоровий, наче веселка, метелик просто радісно сідає з квіточки на квіточку, приносячи радість і надію, що скоро дощик мине і сонячні зайчики стрибатимуть з травинки на росинку, граю-чись у хованки або «лови»…Незважаючи на те, що земля вже була мокрою, а сотні інших краплин поспішали, щоб вкрити її повністю, садочок гудів і шумів, шумів сміхом і веселощами, вселяв віру і окриляв любов’ю…Моє серце наповнилось радістю із шматочками болю…Болю??? Так! Адже зрозуміла, що часто ми, люди, навіть якщо над головою світить яскра-ве сонце, навіть якщо всі зорі вночі поклоняються перед нами, показуючи добру стежину у житті, навіть якщо веселка п’є воду із калюжі перед нашими ногами, навіть якщо всі квіти на землі цвітуть і пахнуть для нас, ми не вміємо посміхатись, ми не вміємо радіти, не вміємо дарувати себе і отримувати щось як щирий подарунок, посланий нам з небес, від Всевиш-нього, Який робить все для того, щоб ми навчились ЖИТИ…саме жити, а не існувати…а ми просто не вміємо…Крапля дощу на моїй долоні давно вже впала на землю, приєднавшись до більшості і залишивши лише мокрий слід… Я притуля-юся губами до холодної краплинки, закриваю очі, витираю непрошену сльозу і вірю, що все зміниться…а я просто ЖИ-ТИМУ…житиму і посміхатимусь кожному новому дню…

Оленка Яциків

Напевно, кожному приємно, коли про нього добре відгукуються, поважають, ставлять у приклад. Це спонукає до кращого, побожнішого життя. Та й усі ми зобов’язані дбати про своє добре ім’я, честь та славу, бо так говорить Господь. А плямувати добре ім’я своє чи свого ближнього є гріхом. Тому восьма Божа Заповідь наказує: «Не свідчи ложно на ближнього свого». Проте, згадаймо, скільки разів під час розмови ми когось обмовляли, осуджували, гостро критикували? На жаль, дуже часто. І

нам здається, що нічого страшного в цьому немає. Але чи це так? Всі ми знаємо, що слово може допомогти, а може і вбити. Адже те, що говоримо про когось, формує певну думку у співрозмовника. Він передасть її далі, потім ще далі. Подумаймо, чи не зашкодить це тій особі, про яку йде мова? Можливо, те, що ми сказали, було її таємницею, або є яки-мось недоліком, з яким вона і сама бореться. Проте вона також має право на своє добре ім’я. А якими зробили ми її в очах інших? Також і те, коли говоримо неправду задля вигоди, через страх чи з бажання виправдати себе ціною прини-ження іншого. Чи правильно це? Намагаємось показати себе кращими, ніж є насправді? Проте, не забуваймо, що той, хто бреше, не матиме довіри в близьких. Та й хто захоче мати справу з нечесними людьми? Ще гірше чинять ті, що зво-дять наклеп; бо часом стається так, що наше становище в суспільстві або добра слава «заважає» комусь жити. Тоді почи-нають очорняти, говорити таке, чого насправді ніколи не було. А це умисне зло. Дуже легко наговорити що-небудь на людину. І як цій особі потім зробити, щоб вірили саме їй, а не тому наклепнику? На жаль, буває так, що любимо говорити в очі одне, а поза очі інше. Порожня балаканина та пліткування також є гріхом. Те, що сказав, назад не забереш. Як у ві-домій притчі про жінку, яка наробила багато пліток, а потім пішла до сповіді. Священик наказав їй купити курку на ринку і пронести через все місто. Коли вона це зробила, тоді отець сказав їй піти і позбирати все пір’я, що розгубилося. Жінка відмовилась, адже це неможливо. Так само неможливо зібрати усі сказані недобрі та неправдиві слова. Тож будьмо пиль-ні, коли про щось або про когось говоримо. Задумаймось, чому так любимо осуджувати ближніх? Вважаємо себе кращими? Але ж насправді ми не є ні ліпшими, ані гіршими від інших. Просто не любимо помічати поганого у собі. Тоді навіщо судити когось? Ісус Христос каже: «Не судіте, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть су-дити» (Мт.7,1). Та й узагалі, хто ми такі, щоб судити? Є один суддя – Господь! Не зазіхаймо на Його права! У кожно-го з нас є свої клопоти, не переймаймось чужими! Пильнуймо, аби ми не стали причиною ворожнечі між людьми, не руйнуймо добрих стосунків між нашими знайомими. Не забуваймо, що те, чого бажаємо ближньому, станеться і нам. Стараймось завжди захищати своєю та чужу честь. А коли хтось на нас зводить наклеп, відстоюймо себе, а якщо не може-мо, то звернімось до Бога, віддаймо все у Його руки. Пам’ятаймо: хто живе правдиво, не повинен боятися втратити добре ім’я. Любімо правду, і Господь завжди стоятиме в нашій обороні!

Підготувала Люда Гах

Святкуємо іменини Святий Назар був обезголовлений за сповідування християнської віри за наказом Нерона в Мілані. З юних

років святий Назарій вирішив посвятити своє життя проповіді Христового вчення та наданню допомоги пе-

реслідуваним християнам. За проповідь християнства погани віддали Назарія та його учня на розшарпання

диким звірям, але звірі не торкнулися святих. Потім намагалися втопити мучеників у морі, але вони ходили

по воді, як по суші. Воїни, що виконували страту, були так вражені, що самі прийняли християнство та від-

пустили святих мучеників.

Іменини: 27 жовтня

Підготувала Ксеня Солоденька

Не переймайся чужими клопотами!

Легенди Опілля

Золота липа Називалася наша річка Липа, бо там, де випливає, поміж берегів здавна росли і рос-

туть нині старі липи. Вже як зацвітуть вони золотим цвітом, то вода в річці набирає

того трунку і несе до самого Дністра. Розповідають ще, що в Бережанах колись жи-

ли багаті пани. Хлопськими руками вони збудували собі замок, який зі всіх сторін

омивала річка. Що то за скупе було панство! Обдирали нарід, на чім світ стоїть. Все

їх багатство осідало золотом у замкових льохах. Але, як балакають люди, до часу

горня воду носить. Так сталося, як нікому не чекалося. Розвідали про те золото во-

роги, напали на замок і стали вимагати викуп. Облогу замку тримали довго, і пани врешті згодилися дати відкупного. Як

тото воно там було, не знаю, але повідали старі люди, що нападники цілий день те золото рахували і до мішків складали.

А мішки зложили на віз і з тим від'їхали. По дорозі видалося їм, певно, що того мало, то вернулися назад, раптово напали

на замок і цілком 'го сплюндрували. Але нарід зібрався і дав їм поза вуха. Нападники з тим золотом тікали, а люди за ни-

ми. Тільки віз із золотом в'їхав на місток через Липу, то полетів каменем у воду. Бо міст був підрізаний. Булькнуло пансь-

ке добро у воду. Забрала його собі Липа, щоб не віддати нікому, бо через золото на землі найбільше біди. Засвітилася Ли-

па жовтим блиском і понесла з водою... Ще довгі роки то тут, то там знаходили люди в річці золото. Через те й називають

річку Золотою Липою.

Богдан Тихий

Подорожуємо святими місцями

Чудотворне джерело в Биличах

Про чудотворне місце у с. Биличі, що неподалік м. Самбора, у народній пам'яті збереглися цікаві історії. Багато з них вже

дуже давні і пов'язані із зціленням людей водою з джерела, що знаходиться на узліссі. На знак вдячності за отримані благо-

даті люди збудували над джерелом дерев’яну каплицю і біля самого джерела поставили хрест. Одна історія варта особли-

вої уваги, бо описує відносно недавні події і є найбільш достовірною. Серед воїнів радянської армії, які прибули зі сходу і

йшли на Берлін, був один молодий офіцер-атеїст. Він вирізнявся серед інших воїнів своєю жорстокістю і ненавистю до

місцевих людей та їхніх звичаїв. Йому не сподобалося те, що люди ходять до каплиці молитися, і він наказав зруйнувати її.

Після війни офіцер повернувся додому, через декілька років одружився і зажив щасливим сімейним життям. Однак родину

спіткало лихо: народився незрячий син. Батько возив його до найвідоміших лікарів-окулістів Радянського Союзу, але ніхто

не міг допомогти. Люди почали говорити, що хлопця хтось прокляв і вилікувати його зможе лише молитва. Офіцер-атеїст

так любив свого сина, що почав молитися. Йому наснився цікавий сон: до нього приходить жінка і питає, чому він такий

зажурений. Він розплакався і почав розповідати їй про сумну долю свого сина. Жінка нічого не каза-

ла, тільки пильно на нього дивилася. Потім почала випитувати в нього про всі його погані вчинки за

той час, що він прожив. Чоловік, як на сповіді, щиро розповів про свої гріхи. Однак про руйнування

каплиці і хреста нічого не сказав, бо навіть не вважав це за поганий вчинок, тому про цю подію жінка

сама йому нагадала. Заразом вона сказала: «Поїдь туди разом із сином, очисти те джерело і три рази

опусти у воду свого хлопця. А коли будеш опускати, то молися і кайся за свої гріхи. Син твій проз-

ріє, а ти повинен прославити Господа Бога. Над джерелом збудуй каплицю, а біля самої води постав

хрест. Це для того, щоб люди знову туди приходили й отримували допомогу від Господа». Чоловік

все зробив так, як йому наказала у сні незнайомка. Хлопець прозрів. Чужинець залишив місцевим

людям певну суму грошей, щоб ті збудували каплицю і поставили хрест, а невдовзі купив велику

ікону Пресвятої Богородиці і попросив селян помістити в каплиці. Історія з капличкою на цьому не

закінчилася. Атеїстична влада не могла стерпіти відновлення побожності людей і руйнувала її ще декілька разів, але люди,

відчуваючи присутність Бога, завжди її відновлювали. Останній раз каплицю таємно повністю збудували в с. Тарнава Ста-

росамбірського р-ну і вночі привезли до Билич та поставили на місце. Перше урочисте Богослужіння, вже без пересліду-

вання, було проведено в капличці 5 червня 1988 р. А в 1990-1993 рр. було споруджено вже цегляну капличку. Щороку, у

неділю Всіх святих, до чудотворного джерела у Биличах відбувається єпархіальна проща.

Ксеня Солоденька

Запитуємо священика Отче, ще кілька років

тому свято Покрови в

деяких парафіях пере-

носилось на неділю.

Чи ця практика існує

і досі?

Ні. Сьогодні свято По-

крови не переноситься.

Святкується саме 14

жовтня.

Лікуємось молитвою

Молитва за наречених

Боже, Ти є життям і любов’ю. Ти розповсюдив

по світу сліди своєї доброти й любові, а людині

дав серце, здатне любити все гарне й добре.

Споглянь на (імена наречених), поєднаних взає-

мним коханням. Дякуємо Тобі за те, що вони

зустрілися і познайомилися, і за ту радість, яку

відтоді відчувають. Тримай їхні серця у Своїй батьківській опіці, дай їм ласку

мати Тебе за найпершу й найбільшу любов. Нехай у їхніх думках і почуттях

буде тільки те, що добре. Нехай ані на хвилину не забувають про Твоє святе

перебування між ними і про гідність дітей Божих. Вчини, Господи, щоб вони

зростали у Твоїй милості й любові та у сповненні Твоїх заповідей. Амінь.