БІЗНЕССЕРЕДОВИЩЕ В УКРАЇНІ · 2016-07-19 · ні Сидорук за...

БІЗНЕС�СЕРЕДОВИЩЕ В УКРАЇНІ

МіжнароднаФінансоваКорпорація

Проект “Дослідження підприємницької діяльності в Україні”За сприяння Міністерства закордонних справ Королівства Норвегії

Вересень 2003

39561

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

Pub

lic D

iscl

osur

e A

utho

rized

COPYRIGHT © ВЕРЕСЕНЬ, 2003Міжнародна Фінансова Корпорація

ВСІ ПРАВА ОХОРОНЯЮТЬСЯ. Матеріали дослідження можуть бути використані з обовíязковим посиланням на джерело: Бізнес*середовище в Україні, Міжнародна Фінансова Корпорація, 2003

3Бізнес#середовище в Україні

ЗМІС

Т

ЗМІСТ

ВВССТТУУПП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

ГГООЛЛООВВННЕЕ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6

ХХААРРААККТТЕЕРРИИССТТИИККАА ВВИИББІІРРККИИ . . . . . . . . . . . . . . . . . .12

ППІІДДППРРИИЄЄММННИИЦЦЬЬККЕЕ ССЕЕРРЕЕДДООВВИИЩЩЕЕ . . . . . . . . . . .14

Роль сектора малого та середнього бізнесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

Перешкоди для розвитку бізнесу . . . . . . . . . . .16

Знання законодавства та поінформованість про зміни у законодавстві . . . . . . . . . . . . . . . . .17

Добросовісна та недобросовіснаконкуренція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

Економічна та політична стабільність . . . . . . .20

Робоча сила та зайнятість . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

Кримінальний тиск . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

Ставлення підприємств до центральних органів державної влади . . . . . . . . . . . . . . . . . .22

Органи влади та підприємницький клімат на місцях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .24

ББААННККИИ ТТАА ФФІІННААННССУУВВААННННЯЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . .28

Проблема одержання зовнішньогофінансування як перешкода для розвиткубізнесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .28

Специфічні труднощі з одержанням зовнішнього фінансування . . . . . . . . . . . . . . .29

Потреба у зовнішньому фінансуванні . . . . .31

Використання зовнішнього фінансування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31

Джерела інвестицій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32

Банки як джерела фінансування . . . . . . . . .33

Хто одержує банківські кредити в Україні . .34

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .36

ООППООДДААТТККУУВВААННННЯЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .38

Правові засади оподаткування . . . . . . . . . . .38

Оподаткування як перешкода для розвитку бізнесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39

Кількість податків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42

Податки як частка доходу від продажу . . . . . .43

Тіньовий сектор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .44

Спрощена система оподаткування для малого бізнесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47

ППЕЕРРЕЕВВІІРРККИИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .48

Правові засади перевірок . . . . . . . . . . . . . . .48

Регулювання перевірок . . . . . . . . . . . . . . . . .49

Кількість перевірок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50

Тривалість перевірок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .53

Підприємства та система перевірок . . . . . .54

Труднощі під час проведення перевірок . . .56

Наслідки перевірок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .57

Неофіційні платежі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .58

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .58

ММИИТТННЕЕ РРЕЕГГУУЛЛЮЮВВААННННЯЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .60

Участь підприємств у зовнішньоторговельній діяльності . . . . . . .60

Проблеми з проходженням процедур імпорту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .62

Одержання інформації про процедури, пов’язані з імпортом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .63

Проблеми з проходженням процедур експорту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64

Одержання інформації про процедури,пов’язані з експортом . . . . . . . . . . . . . . . . . . .65

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .65

ДДООЗЗВВООЛЛИИ ТТАА ППООГГООДДЖЖЕЕННННЯЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . .66

Процедури одержання дозволів та їхні правові засади . . . . . . . . . . . . . . . . . . .66

Процес одержання дозволів як перешкода для розвитку бізнесу . . . . . . .67

Кількість одержаних дозволів . . . . . . . . . . . .69

Обов’язкові дозволи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .70

Складність одержання дозволів . . . . . . . . . .71

4

ЗМІС

Т

Тривалість процесу одержання дозволів . .72

Вартість одержання дозволів . . . . . . . . . . . .73

Перешкоди у процесі одержання дозволів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .73

Інформація про дозволи та процедуриїх одержання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .74

Неофіційні платежі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .75

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .76

ЛЛІІЦЦЕЕННЗЗУУВВААННННЯЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .78

Ліцензування та його правові засади . . . . .78

Види діяльності, на здійснення яких видається найбільше ліцензій в Україні . . .80

Найбільш суттєві перешкоди у ліцензуванні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .81

Труднощі з отриманням інформації про видачу ліцензій на конкретні видидіяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .81

Порушення термінів видачі ліцензії . . . . . . .82

Неофіційні платежі при ліцензуванні . . . . . .83

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .83

ССЕЕРРТТИИФФІІККААЦЦІІЯЯ ТТАА ССТТААННДДААРРТТИИЗЗААЦЦІІЯЯ . . . . . . . . . .84

Процес сертифікації та стандартизації . . . .84

Труднощі при здійсненні обов’язковоїсертифікації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .87

Обов’язкова сертифікація . . . . . . . . . . . . . . .87

Неофіційні платежі у процесі сертифікації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .89

Стандартизація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .89

Труднощі при проведенні стандартизації . .90

Неофіційні платежі у процесі стандартизації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .91

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .91

РРЕЕЄЄССТТРРААЦЦІІЯЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .92

Реєстрація та її правові засади . . . . . . . . . . .92

Реєстрація як перешкода для розвиткупідприємництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .93

Процес реєстрації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .94

Час, потрібний для реєстрації . . . . . . . . . . . .95

Вартість реєстрації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .96

Неофіційні платежі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .96

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .96

ДДООДДААТТООКК 11 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .98

ДДООДДААТТООКК 22 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .100

ДДООДДААТТООКК 33 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .102


ВСТУ

П

ВСТУП

Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК), член Групи Світового Банку, заснована у 1956 році. Головнимзавданням МФК є сприяння стійкому надходженню інвестицій у приватний сектор країн з перехідноюекономікою. У 1993 році, коли Україна одержала статус члена МФК і стало очевидним, що низькі обсягиприватного сектора в країні обмежують надходження прямих інвестицій, МФК розпочала роботу надвпровадженням проектів технічної допомоги з метою сприяння становленню та подальшому розвиткуприватного сектора в Україні.

У 1996 році, в рамках Проекту сприяння підприємництву, МФК розпочала щорічні дослідження малого тасереднього підприємництва в Україні та аналіз регуляторного середовища для розвитку підприємств. Такі дослідження виявилися ефективними для стимулювання підготовки та прийняття рішень уряду щодорозвитку приватного сектора, їх було використано для моніторингу процесу реформ і перетворень у під#приємницькому середовищі.

Цей звіт, сьомий у серії, підготовлено Проектом МФК “Дослідження підприємницької діяльності в Україні”влітку 2003 року. Мета звіту – представити чіткий перелік процедур, з якими стикаються українські під#приємці у процесі започаткування та розвитку власного бізнесу, та визначити ті, що створюють найбільшіперешкоди. У цьому розумінні, звіт не є вичерпним аналізом чи спробою каталогізації всіх питань, щостосуються розвитку підприємництва та регулювання діяльності приватного сектора в Україні. Він спря#мований радше на те, щоб дати можливість уряду, недержавним та міжнародним організаціям чіткішезрозуміти, які політичні рішення, з точки зору підприємців, найбільше впливають на розвиток малого біз#несу в Україні.

Автори звіту висловлюють щиру подяку всім, хто брав участь в обговоренні звіту. Особливу подяку авто#ри висловлюють працівникам МФК – Олені Волошиній, Тетяні Лозанській, Яні Горбатенко та Гарланду Боєту за їхні коментарі та пропозиції. Окрім того, автори вдячні Юрію Олійнику, Сергію Сизенку та Окса#ні Сидорук за переклад звіту, Світлані Дорошевій – за дизайн та підготовку оригінал#макету, Владиславу Захаренку за верстку даного звіту.

Дослідження проведено колективом у складі: Володимир Бурий, Юрій Кузьмин, Сергій Кисіль, Діна Ніко#лас, Богдан Сенчук та Наталя Шевчук. Опитування проведено Українською Маркетинговою Групою (УМГ). Кошти на проведення даного дослідження були люб'язно надані Урядом Норвегіїї в рамках діяльностіПартнерства приватного підприємництва МФК.

Звіт опубліковано англійською, російською та українською мовами. Укладачі доклали всіх зусиль для ото#тожнення трьох версій, однак у випадку різночитань слід звертатися до оригінального тексту англійськоюмовою. Погляди, викладені у цьому виданні, висловлюють думку його авторів і не обов'язково збігаються з пог#лядами Міжнародної Фінансової Корпорації чи Міністерства закордонних справ Королівства Норвегії.

Звіт можна одержати у друкованому або електронному форматі за адресою:

ММііжжннааррооддннаа ФФііннааннссоовваа ККооррппооррааццііяя5#й поверхвул. Богомольця, 4Київ 01024УкраїнаТел.: +380 44 253 0539Факс: +380 44 490 5830www.ifc.org/pep

IInntteerrnnaattiioonnaall FFiinnaannccee CCoorrppoorraattiioonnPrivate Enterprise Partnership2121 Pennsylvania Avenue, NWWashington, DC 20433USATel: +1202 458 0917Fax: +1202 974 4312www.ifc.org/pep

6

Упродовж останніх десяти років малі та середні підприємства (МСП) відіграють дедалі важливішу роль у ство#ренні нових робочих місць, розвитку конкуренції та сприянні економічному зростанню в Україні. Незважаю#чи на недоліки, які стримували процес реформ, економічна перебудова у країні стала досягненням, значен#ня якого важко переоцінити. Як свідчить дане дослідження, перебудова поставила перед країною такі проб#леми, яких ще десятиліття тому просто не існувало. Серед них – забезпечення рівності, узгодженості та пе#редбачуваності адміністративних і регуляторних процедур для приватних підприємств.

Сектор малого й середнього бізнесу, який існує в Україні вже понад десять років, відіграє важливу роль у ста#новленні ринкової економіки. У Європі на малих і середніх підприємствах зайнято три чверті робочої сили, щозабезпечують близько двох третин ВВП Європейського Союзу1. В Україні точних підрахунків по сектору ма#лих і середніх підприємств не існує. Цей сектор не виокремлено в офіційній статистиці, і неможливо одержа#ти будь#які дані про кількість малих і середніх підприємств,2 частку зайнятої на них робочої сили та їх вклад уВВП3.

Розробка офіційного визначення сектора МСП, допомогла б забезпечити точну і вчасну інформацію про го#ловні його показники. Це сприятиме розробці більш ефективних напрямків економічної політики, оскількидозволятиме уряду проводити успішний моніторинг і оцінки своєї політики щодо розвитку приватного секто#ра. Наявні оцінки свідчать про те, що сектор малих і середніх підприємств в Україні є меншим, ніж у Європей#ському Союзі. Втім, зрозуміло: подальша євроінтеграція України неможлива без стимулювання розвиткуМСП.

Дане дослідження спирається на результати незалежного опитування понад 2000 підприємств у 23 обласнихцентрах України, містах Києві та Сімферополі, проведеного навесні 2003 року. Предметом дослідження сталанизка факторів, що визначають умови для ведення бізнесу в Україні, а саме: доступ до зовнішнього фінансу#вання, система оподаткування, державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, одержання дозво#лів, сертифікація, одержання ліцензій, реєстрація та проведення перевірок підприємств. Досліджуючи питан#ня про те, якою мірою адміністративні та регуляторні процедури, а також методи їх запровадження, створю#ють так звані “перешкоди для розвитку бізнесу”, автори дослідження намагалися показати, як державна по#літика впливає на підприємства, а відтак – закласти основу для конструктивного діалогу між владою та при#ватним сектором.

Основні результати опитування

Чимало позитивних зрушень у підприємницькому середовищі в Україні, характерних для періоду 2000#

2001 рр., за оцінками підприємств, не знайшли продовження у 2002 році. Зокрема, частка підприємств,

що вважають зменшення політичної стабільності, недобросовісну конкуренцію, корупцію та необґрунто#

ване втручання держави в підприємницьку діяльність перешкодою для їх бізнесу, зросла більше як на де#

сять відсоткових пунктів. Оцінки інших аспектів підприємницького середовища також погіршувалися, хо#

ча й менш істотно4.

Головною проблемою для розвитку бізнесу підприємства назвали систему оподаткування: 70% вважають

її перешкодою для зростання та розвитку. Ключовими проблемами системи оподаткування, на думку опи#

таних підприємств, є високі податкові ставки, нестабільне податкове законодавство та кількість податків.

Про кожну з цих проблем як про перешкоду зазначили понад 3/4 всіх підприємств. З другого боку, резуль#

тати опитування показали, що спрощена система оподаткування для малих підприємств є виправданою

– для них всі аспекти оподаткування були менш обтяжливими, ніж для більших за розміром підприємств.

ГОЛО

ВНЕ

1 Ресурсний центр малого бізнесу (http://docs.rcsme.ru/rus/RC/Statistics/).2 Малі та середні підприємства визначено за європейськими стандартами як підприємства, на яких працює менше 250 най�маних працівників.3 Державний комітет статистики має дані лише по малих підприємствах, які визначено як підприємства�юридичні особи, депрацюють до 50 працівників. 4 Ці питання узагальнені в розділі про підприємницьке середовище. Повний перелік факторів, що досліджувалися, вміщено вДодатку 3.

6 Термін “перешкода”стосується частки під�приємств, які назвалипроцедуру дуже вели�кою або великою пе�решкодою.


ГОЛ

ОВН

Е

Більше половини підприємств назвали часті зміни в законодавстві, недобросовісну конкуренцію, змен#

шення політичної стабільності та корупцію перешкодою для розвитку бізнесу 5.

Кримінальний тиск українські підприємства назвали останньою у списку потенційних перешкод. Такі ре#

зультати збігаються з результатами попереднього опитування: упродовж останніх трьох років підприємс#

тва постійно називали кримінальний тиск найменшою перешкодою для бізнесу.

Більшість підприємств були задоволені роботою центральних органів влади. Разом з тим, респонденти

були більш критичними, коли мова йшла про підприємницький клімат і дії органів влади на місцях. Мен#

ше третини підприємств вважають, що дії місцевих органів влади не перешкоджають розвитку бізнесу.

Кожне четверте підприємство вважає підприємницьке середовище у своєму місті сприятливим для інвес#

тицій та розвитку, а менше 1/5 підприємств вважає, що місцеві органи влади намагаються створити рів#

ні можливості для ведення бізнесу. Загалом, малі й середні підприємства є менш задоволеними підпри#

ємницьким середовищем у своєму місті, ніж великі.

Можливості зовнішнього фінансування для підприємств в Україні обмежені. У 2002 році банківські кре#

дити одержали лише 17% підприємств, що брали участь в опитуванні. Кредити на період понад три роки

становлять менше 5% всіх одержаних в 2002 році кредитів. Окрім того, близько половини підприємств,

які потребували зовнішнього фінансування, не звернулися за кредитами до банків. Високі відсоткові

ставки та вимоги до застави стали на перешкоді кожному другому підприємству звернутися до банків за

кредитами.

Для 43% опитаних підприємств державне регулювання підприємницької діяльності є перешкодою для

розвитку бізнесу. Ця частка є більшою, ніж у 2001 році (38%) і близькою до рівня 2000 року.

Державне регулювання бізнесу

Значна частина даного дослідження присвячена питанням державного регулювання бізнесу в Україні. Длявизначення найбільш проблемних для підприємств аспектів регулювання, респондентам кожного року в ходіопитування пропонували висловити ставлення до низки регуляторних та адміністративних процедур на предмет того, наскільки проходження цих процедур створює перешкоди для розвитку їх бізнесу. Результатиостаннього опитування показано на Рисунку 1.

5 Див. Додаток 3.

80% 60 40 20 0 20 40 60 80%

Процедури ліцензування*

Процедури сертифікації*

Процедури реєстрації

Перевірки

Менш складноБільш складно

Митні процедури*

Одержання дозволів

Дуже велика перешкода Велика перешкода Незначна перешкода Не є перешкодою

Рисунок 1 Оцінка окремих регуляторних та адміністративних процедур як перешкоди6 для розвитку бізнесу в Україні(% усіх підприємств)

* % підприємств, яких стосується вид регулювання

8

ГОЛ

ОВН

Е

У цьому контексті найбільш істотною перешкодою для розвитку бізнесу було названо перевірки – 48%

підприємств вважають їх великою або дуже великою перешкодою. У 2002 році підприємства, що брали

участь в опитуванні, в середньому перевіряли 14 разів. Протягом 2002 року загальна тривалість всіх пе#

ревірок становила в середньому 17 робочих днів.

Серед підприємств, що висловили своє ставлення до митних процедур, 38% вважали їх перешкодою для

ведення бізнесу.

Більше третини усіх підприємств назвали перешкодою процедури одержання дозволів. Результати опиту#

вання показують, що частка підприємств в Україні, які одержують дозволи, в тому числі й обов’язкові доз#

воли для початку роботи, за останні три роки зменшилася. Натомість підприємства повідомляють про те,

що за період 2000#2002 років рівень складності одержання дозволів істотно підвищився.

У Таблиці 1 показано, що негативна тенденція, яка спостерігалася у ставленні підприємств до загального під#приємницького середовища в Україні, не особливо впливає на оцінки окремих регуляторних процедур. Ре#зультати щорічних опитувань свідчать, що з кожним роком загальне ставлення до більшості регуляторнихпроцедур як перешкоди для розвитку бізнесу поступово послаблюється. Єдиним винятком є процедури про#ведення перевірок, ставлення до яких як до перешкоди для ведення бізнесу, на думку респондентів, дедаліпосилюється.

2002 рік 2001 рік 2000 рік

Регуляторні перешкоди для розвитку підприємництва, 2000)2002 роки(% підприємств, які назвали кожну з процедур великою або дуже великою перешкодою)

Таблиця 1

48 46 42

38 46 49

35 41 44

32 35 42

30 40 42

19 21 22

Перевірки






Малі Середні Великі

Регуляторні перешкоди для розвитку підприємництва, за розміром підприємств(% підприємств, які назвали кожну з процедур великою або дуже великою перешкодою)

Таблиця 2

46 47 57

37 34 41

36 34 33

32 34 29

32 32 25

21 18 13

Перевірки






Аналіз цих результатів з урахуванням розмірів підприємств показує, що в 2002 році великі підприємства бу#ли відносно більш критичними у своїх оцінках процедур, які названо найбільш складними (такі, як перевіркита митні процедури). З другого боку, малі та середні підприємства мають більше проблем з реєстрацією, от#риманням дозволів, сертифікацією та одержанням ліцензій.

Розміри підприємств

* % підприємств, яких стосується вид регулювання.


ГОЛ

ОВН

Е

“Часовий податок”Часовий податок – це кількість часу, затраченого керівництвом підприємства на роботу з державними поса#довцями та виконання вимог державних регуляторних органів. Зрозуміло, що такі процедури є життєвоваж#ливими для захисту здоров’я і безпеки працівників підприємства та громадськості загалом, однак час, якийпідприємства затрачають на проходження таких процедур, вилучається з їхньої господарської діяльності. То#му вважається, що часовий податок повинен бути якомога меншим, проте таким, що дозволяє представни#кам державних регуляторних органів виконувати свої завдання. У цьому розумінні оцінки часового податкудозволяють оцінити ефективність роботи представників регуляторних органів. Оцінки цього часового подат#ку вказують також на рівень зрозумілості, стабільності та передбачуваності регуляторної бази – зменшеннякількості змін у регуляторних нормах, зменшення часу, затраченого керівництвом на збір інформації та кон#сультування про те, як задовольнити вимоги державних органів.

За оцінками підприємців, у 2002 році середня кількість часу, затраченого на вирішення регуляторних питань,становила 14% проти 16%, затрачуваних у 2001 та 2000 роках. Цей показник залишається меншим за 20%для підприємств у всіх містах України, за винятком Хмельницького. Подібно до 2001 року, у 2002 році середміст з найвищим часовим податком були Ужгород, Одеса, Кіровоград і Херсон. Результати показують, що час,затрачений підприємцями на вирішення регуляторних питань, є однаковим для всіх розмірів підприємств повсіх галузях промисловості.

Figure 14Рисунок 2 Часовий податок керівників підприємств у містах, 2002 рік(% кількості часу, затраченого на вирішення регуляторних питань)

Хмельницький

Ужгород

Одеса

Кіровоград

Івано#Франківськ

Херсон

Чернівці

Тернопіль

Донецьк

Полтава

Запоріжжя

Луганськ

Київ

Луцьк

Житомир

Харків

Дніпропетровськ

Львів

Вінниця

Рівне

Чернігів

Черкаси

Миколаїв

Сімферополь

Суми

0 5 10 15 20 25 30

%Середнє

10

ГОЛ

ОВН

Е

Висновки

Результати опитування показують, що за останні три роки проблемність таких факторів, що впливають на біз#нес середовище, як політична нестабільність, корупція, антиконкурентна поведінка підприємств і втручаннядержави в підприємницьку діяльність, стає дедалі нагальнішою для українських підприємств8. Ще одним фак#тором, який впливає на бізнес середовище, є державне регулювання підприємницької діяльності. Загальнеставлення підприємств до процедур державного регулювання як до перешкоди для розвитку бізнесузмінється на краще. Це можна пояснити вдосконаленням законодавчої бази певних регуляторних процедур9.

Незважаючи на це, підприємства продовжують стикатися з проблемами регуляторного середовища – 43%опитаних підприємств назвали регуляторний клімат в Україні перешкодою для підприємницької діяльності, акожна окрема процедура, яку обговорено в цьому дослідженні, залишається проблематичною для значноїчастини українських підприємств. Окрім того, слід підкреслити, що чимало регуляторних процесів проходитьв умовах нечітких законодавчих рамок, їм бракує єдиної законодавчої бази, де визначено їх цілі, процедури,терміни й умови, а також вказано всі органи, залучені до процесу.

Для багатьох регуляторних процедур характерними є інші істотні недоліки, в тому числі брак чіткості регуля#торних норм і відсутність доступу до інформації про регуляторні процеси та вимоги до них. Вимоги, зазначенів нормативних актах часто виявляються або неповними, або такими, що відкривають можливості для різно#читань. Навіть при наявності чіткої інформації ці вимоги часто залишаються недоступними для підприємців.Частка респондентів, які зазначили про ускладнення з одержанням інформації, необхідної для проходженнярегуляторних процедур, розглянутих в даному дослідженні, коливається від 10 до 50%. Результати показали,що в багатьох випадках відсутність доступу до інформації безпосередньо впливала на збільшення вартостіпроцедур, часу, необхідного для їх проходження, а також рівня неофіційних платежів. Відтак, виникають умо#ви для зловживань з боку представників державних органів, які «монополізують» доступ до інформації. На ос#нові аналізу ситуації, що склалася, можна дійти висновку про те, що проблемним є не існування власне про#цедур, а практика запровадження процедур, якій бракує прозорості і яка створює можливість для різних тлу#мачень самих процедур.

Неофіційні платежі

Близько чверті респондентів зазначили, що, на їхню думку, підприємства сплачують неофіційні платежі припроходженні кожної регуляторної процедури, яку розглянуто в цьому дослідженні. Єдиним винятком з цьогоправила є одержання дозволів і погоджень – процедура, в ході якої, на думку 40% підприємств здійснюютьнеофіційні платежі (Таблиця 3)7.

7 Підприємства зазна�чають, що рівень офі�

ційних платежів длясереднього підприємс�

тва за проходженнярегуляторної процеду�

ри коливається від24% за митні процеду�

ри до 57% � за реєс�трацію. Істотна кіль�

кість респондентів (від15% щодо дозволів до50% щодо митних про�

цедур) зазначили, щоїм важко відповісти на

дане запитання. НаРисунку 1 у Додатку 3показано відповіді всіхпідприємств, що брали

участь в опитуванні.

8 Ці питання розгляну�то в розділі, присвяче�

ному проблемам під�приємницького сере�

довища.

9 Цей процес розпо�чався у 2000 році, ко�

ли було затвердженоЗакон «Про ліцензу�вання певних видів

господарської діяль�ності» від 01.06.2000року, № 1775�ІІІ. По�

дібне законодавче за�безпечення одержалив 2001 році процеду�ри сертифікації, хоча

технічні регламентидля введення законів

у дію досі не затвер�джені. У січні 2004 ро�

ку набирає чинностіЗакон «Про державну

реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб�

підприємців» від16.05.2003 року,

№ 755�ІV.

Неофіційна вартість регуляторних процедур (% підприємств, що вказали про сплату неофіційних платежів для проходження кожної регуляторної процедури)

Таблиця 3

ММаалліі ССеерреедднніі ВВееллииккіі ССееррееддннєє ззннааччеенннняя

42% 38% 33% 40%

26% 28% 31% 27%

28% 26% 18% 26%

27% 26% 23% 26%

24% 23% 23% 24%


Митні процедури


Процедури ліцензування

Процедури сертифікації


ГОЛ

ОВН

Е

Структура дослідження

У даному дослідженні висвітлено ряд аспектів адміністративного та регуляторного середовища в Україні наоснові узагальнення оцінок підприємствами нинішнього ділового клімату, детального обговорення проблемидоступу до зовнішнього фінансування та системи оподаткування. Окрім того, в дослідженні розглянуто низкурегуляторних та адміністративних процедур, таких як перевірки підприємств, операції імпорту та експорту,одержання дозволів, сертифікація, ліцензування та реєстрація підприємства, та обговорено практику їх зап#ровадження.

При формуванні вибірки для даного дослідження застосовано методику, яку МФК використовує для прове�дення досліджень, починаючи з 2000 року. Вибірка не формувалася пропорційно до всіх підприємств, які фун�кціонують в Україні; її сформовано таким чином, щоб можна було провести порівняльний аналіз підприємстврізних розмірів, що функціонують у всіх секторах підприємницької діяльності в кожному з обласних центрівУкраїни. Докладну характеристику методики див. у Додатку 1. Розподіл підприємств�респондентів, що бралиучасть в опитуванні див. на Рисунках 3�7 та в Таблиці 4.

12

ХАРА

КТЕР

ИСТИ

КА В

ИБІР

КИККООГГОО ООППИИТТУУВВААЛЛИИ

ППЕЕРРІІООДД ППРРООВВЕЕДДЕЕННННЯЯ

ММЕЕТТООДДИИККАА

ВВИИББІІРРККАА

ВВииддии ддііяяллььннооссттіі

РРооззммііррииппііддппррииєєммссттвв

2014 підприємств, що функціонують у 23 обласних центрах України, а також умістах Києві і Сімферополі.

Польова робота проведена у квітні 2003 року.

Опитувальник складався з трьох частин. Загальна кількість запитань – 160. Од�ну частину опитувальника респонденти заповнювали самостійно. Дві інші части�ни відводилися на інтерв'ю. Запитання стосувалися загальних, адміністративнихі фінансових аспектів діяльності підприємств.

Основу вибірки складали промислові підприємства, їхня частка становила 46%всіх підприємств, які брали участь в опитуванні. Розподіл промислових підпри�ємств у містах формувався відповідно до частки промислових підприємств у кож�ному місті, на основі інформації Державної податкової адміністрації. Для підпри�ємств інших видів підприємницької діяльності було застосовано фіксовані квоти.Такий підхід до формування вибірки дозволяє порівнювати підприємницьке се�редовище у містах. До інших видів діяльності належать транспорт, будівництво,торгівля, громадське харчування, фінансовий сектор та підприємства сектораобслуговування. Сільськогосподарські підприємства не опитувались.

У дослідженні застосовано такий поділ підприємств за розмірами:Малі підприємства – до 50 працівників.Середні підприємства – від 51 до 250 працівників.Великі підприємства – понад 250 працівників.

Приватних підприємців не опитували.

46% Промисловість

18% Побутове обслуговування

Торгівля 16%

Громадське харчування 6%

Будівництво 5%

Транспорт 4%Фінансовий сектор 3%

Рисунок 3 Розподіл підприємств по видах економічної діяльності(% всіх респондентів)

Рисунок 4

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Мелі

Середні

Великі

%

15

22

63

Рисунок 5

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100Державне підприємство (50�99% належать державі)

Інші види

Колективне підприємство (засноване на власності колективу працівників підприємства)

Закрите акціонерне товариство

Відкрите акціонерне товариство

Підприємство з обмеженою відповідальністю

Приватне підприємство (засноване на приватній власності)

%

6

10

10

17

24

32

2

Розподіл підприємств за розмірами (% всіх респондентів)

Організаційно�правоваформа(% всіх респондентів)

13Бізнес середовище в Україні

ХАРА

КТЕР

ИС

ТИКА

ВИ

БІРК

И

Рисунок 6 Розподіл респондентів за посадою (% всіх респондентів)

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Виконавчий директор

Фінансовий директор

Головний бухгалтер

Головний економіст

Інші

Заступник директораДиректор / Генеральний директор

%444

8

15

18

48

Рисунок 7 Розподіл респондентівза статтю(% всіх респондентів)

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Жінки

Чоловіки

%

55

45

Розподілреспондентів у містах

Таблиця 4

Київ 9,3%

Донецьк 5,9%

Дніпропетровськ 5,8%

Харків 5,7%

Одеса 4,9%

Сімферополь 4,6%

Львів 4,3%

Запоріжжя 3,9%

Луганськ 3,8%

Вінниця 3,5%

Миколаїв 3,4%

Черкаси 3,3%

Херсон 3,3%

Луцьк 3,3%

Чернігів 3,2%

Чернівці 3,2%

Івано�Франківськ 3,2%

Хмельницький 3,2%

Полтава 3,2%

Рівне 3,2%

Тернопіль 3,2%

Кіровоград 3,2%

Ужгород 3,2%

Житомир 3,2%

Суми 3,1%

ММііссттоо ЧЧаассттккаа ввззааггааллььнніійй ккііллььккооссттіі

14

ПІДП

РИЄМ

НИЦЬ

КЕ С

ЕРЕД

ОВИЩ

Е Хоча у період з 2000 по 2001 рік в підприємницькому середовищі України відбулися загальні по�

зитивні зміни, проте в 2002 році у багатьох випадках ситуація повернулась до попереднього рів�

ня. Цього року опитані підприємства оцінили більшість аспектів підприємницького середовища

як більш проблемні порівняно з 2001 роком. Частка підприємств, що були стурбовані зменшен�

ням політичної стабільності, посиленням недобросовісної конкуренції, зростанням корупції та

втручанням держави в діяльність підприємств, збільшилася за рік більш ніж на 10 відсоткових

пунктів.

Підприємства вважають оподаткування основною перешкодою для бізнесу: 70% підприємств

зазначили, що податкова система є перешкодою для зростання та розвитку. Окрім того, більше

половини підприємств вважають нестабільність законодавства, порушення умов конкуренції ін�

шими учасниками ринку, зменшення політичної стабільності та корупцію великими перешкодами

для господарської діяльності1.

Тиск з боку кримінальних елементів українські підприємства поставили на останнє місце в

переліку перешкод для своєї діяльності. Ці результати збігаються з результатами попередніх дос�

ліджень: протягом останніх трьох років підприємства постійно вважали кримінальний тиск най�

меншою серед перешкод для своєї діяльності.

Більшість підприємств відносно задоволені роботою центральних органів влади, проте і надалі

дотримуються більш критичної думки стосовно підприємницького клімату та дій органів влади на

місцях. Менше третини підприємств вважають, що дії місцевих органів влади не перешкоджають

бізнесу. Чверть підприємств вважає підприємницьке середовище у своєму місті сприятливим для

інвестицій та розвитку бізнесу, а менше 20% підприємств вважає, що місцеві органи влади на�

магаються забезпечити рівні умови для підприємців.

Загалом, результати дослідження показують, що малі та середні підприємства (МСП) на відміну

від великих підприємств, менше задоволені підприємницьким середовищем на місцях.

Роль сектора малого та середнього бізнесу

Будь�який аналіз сектора малого та середнього бізнесу в Україні спирається лише на приблизні оцінки.Державний комітет статистики не проводить розмежування між середніми та великими підприємствами.Офіційна статистика України до малих відносить підприємства з кількістю найманих працівників до 50осіб та не включає дані про приватних підприємців2. Крім того, офіційні дані, звичайно, не враховуютьмасштаби діяльності у тіньовому секторі, що за деякими оцінками, становить близько 50% ВВП України.

Натомість у Європі малі та середні підприємства визначаються як такі, що мають до 250 найманих пра�цівників та включають у себе самозайнятих осіб, на яких припадає значна частка у загальній кількостімалих та середніх підприємств у багатьох цих країнах. Діяльність у тіньовому секторі у країнах Європей�ського Союзу, хоча й не відсутня, але становить менш ніж 10% виручки підприємств3.

Малі та середні підприємства становлять 99% всіх підприємств у Європейському Союзі; на них працюєтри четверті робочої сили та виробляється близько двох третин ВВП. В Україні ці показники, за офіційни�ми джерелами, є значно нижчими (Таблиця 5). Втім, враховуючи розбіжності у визначенні малого та се�реднього бізнесу, будь�які порівняння офіційної статистики України та Європи, у тому числі Східної Євро�пи, є неправомірними.

1 Повний перелік аспектів бізнес�середовища, які було оцінено підприємствами у 2002 році, наведено у Додатку 3 до цьогозвіту. 2 За європейськими стандартами, статус українського приватного підприємця є чимось проміжним між статусом самозайня�того та мікропідприємства. В Україні приватні підприємці можуть мати до 50 найманих працівників та оборот до 1 мільйонагривень (189 000 дол. США). Цьому статусу часто віддають перевагу з податкових міркувань, оскільки приватні підприємці зкількістю найманих працівників до 10 (європейське мікропідприємство) та оборотом до 500 000 грн. (94 000 дол. США)сплачують податки у сумі від 20 грн. до 200 грн. (від 3,8 дол. США до 38 дол. США) на місяць, а також додатково 50% за кож�ного найманого працівника понад встановлений ліміт. За приблизними оцінками, у 2001 році в Україні було 1,7 млн. приватних підприємців.3 За оцінками World Business Environment Survey (WBES), World Bank, 2000.


ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ

4 Статистика по Украї�ні та Росії стосуєтьсялише малих підпри�ємств i не враховуєприватних підприєм�ців. Джерела: Ресур�сний центр для мало�го бізнесу(http://docs.rcsme.ru/rus/RC/Statistics/); UNEconomic Commissionfor Europe; Держав�ний комітет статисти�ки Росії; Szabo, A.(2000): Developmentof the SME Sector inthe Visegrad Countries;Інститут економічнихдосліджень та політич�них консультацій (IER).

5 CPI 2002 (Індекссприйняття корупції,Transparency Internati�onal). Цифра показуєступінь корумпованос�ті, як його сприймаютьбізнесмени, вчені таспеціалісти з аналізуризику; проміжок зна�чень – від 10 (відсут�ність корупції) до 0(високо корумпованесередовище).

6 Державна податковаадміністрація, що маєдані про приватнихпідприємців, не надаєцю інформацію. Се�редні підприємства невизначаються як ок�рема категорія в ук�раїнській статистиці.Дані про зайнятість таВВП для малих під�приємств представле�но у Таблиці 5.

Країна

Визначеннямалих тасередніх

підприємств закількістю

працівників

Кількість малих тасередніх

підприємств на1000 населення

% ВВП, щоприпадає на

малий тасередній

бізнес

% зайнятості умалому та

середньомубізнесі

Індекссприйняття

корупції у 2002 р.5

Відмінності у визначенні малих та середніх підприємств не дозволяють провести порівняльний аналіз4

Таблиця 5

Великобританія <250 46 50�53 49 8,7

Німеччина 250 37 50�52 46 7,3

Європейський Союз <250 45 63�67 72 н. д.

США <500 74 50�52 54 7,7

Японія <300 50 52�55 78 7,1

Польща <250 н. д. 49 61 4,0

Чеська республіка <500 н. д. 34 44 3,7

Росія <50 7 12 16 2,7

Україна <50 4 7 19 2,4

Якщо до офіційної статистики по кількості малих підприємств додати дані про приватних підприємців, щоб от�римати загальну наближену оцінку, то їх кількість на 1000 населення в Україні буде близькою до показниківМСП Японії та Європи (Рисунок 8). Однак слід зауважити, що оцінка зайнятості та частки у ВВП для приватнихпідприємців та підприємств з кількістю працюючих від 50 до 250 чоловік не є достатньо достовірною і не доз�воляє оцінити діяльність сектору МСП та обчислити його внесок у зайнятість та продуктивність підприємств вУкраїні 6.

Рисунок 8 Кількість МСП та приватних підприємців в Україні є близькою доїх кількості в країнах з розвинутою ринковою економікою(кількість малих та середніх підприємств на 1000 осіб)

США

Японія

Великобританія

Німеччина

Росія

Україна

0 10 20 30 40 50 60 70 80

Приватні підприємці

Джерела: Ресурсний центр для малого бізнесу (http://docs.rcsme.ru/rus/RC/Statistics); Державний комітет статистики Росії; Державний комітет статистики України; Інститут конкурентного суспільства.

Політика стосовно малих та середніх підприємств в УкраїніРозуміючи необхідність розвитку малого та середнього бізнесу у процесі трансформації Уряд України на по�чатку 1990�х років створив Державний комітет України по сприянню малим підприємствам і підприємниц�тву. З того часу, комітет зазнав певних перетворень та наразі має назву Державний комітет України з питаньрегуляторної політики та підприємництва (Держкомпідприємництво). Ключовими завданнями Держкомпід�приємництва є:

участь у розробці та реалізації єдиної державної політики у сфері підприємництва;

координація діяльності органів виконавчої влади з розробки та впровадження єдиної регуляторної політики

для приватних підприємств, ліцензування підприємницької діяльності та державної реєстрації підприємств;

участь у формуванні системи фінансової, кредитної, консультаційної та інформаційної підтримки підпри�

ємців.

Малі та середні підприємства

16

Втім, діяльність малих та середніх підприємств в Україні залежить не лише від роботи комітету, а й від рішень,що їх приймає ряд інших установ, які входять в систему центральних та місцевих органів влади, а також відрегуляторної політики, розвитку інфраструктури, обсягів кримінальної діяльності та корупції, якості робочої си�ли та конкурентного середовища. Всі ці чинники впливають на розвиток та зростання кількості малих і серед�ніх підприємств в Україні. Окрім того, сприяння розвитку малого та середнього бізнесу полягає не лише в дис�кусіях про державну політику. Європейський досвід показує, що в сучасній економіці МСП відіграють визнач�ну роль у зменшенні рівня безробіття, збільшенні конкуренції та підтримці економічного зростання.

Як уже зазначалося, значною перешкодою для розробки узгодженої державної політики розвитку малого тасереднього бізнесу є відсутність надійної статистичної інформації про цей сектор. Малий та середній бізнес невирізняються у статистиці України як окремий сектор економіки, а дані про МСП важко отримати; таким чи�ном, можливості статистичного аналізу та моніторингу діяльності підприємств за розміром є обмеженими. Та�ка ситуація не лише не дозволяє розробляти ефективну та цілеспрямовану державну політику, а й значною мі�рою ускладнює можливості уряду оцінити результати власних рішень.

Втім, мета даного дослідження полягає не в зміні підходу до визначення малих та середніх підприємств в Ук�раїні і не в питаннях класифікації підприємств. Завдання дослідження полягає в тому, щоб показати широко�му загалу точку зору та оцінку підприємствами ситуації в Україні, розглянути ті проблеми, які найбільше пе�решкоджають успішному розвитку підприємств.

Перешкоди для розвитку бізнесу

Для підготовки цього звіту підприємствам було запропоновано визначити своє ставлення до низки запропо�нованих чинників, що впливають на розвиток їхнього бізнесу. Результати опитування представлено на Рисун�ку 9. У даному розділі представлено аналіз деяких з цих чинників, а також докладно розглянуто три аспекти,що вважаються найважливішими для розвитку бізнесу: оподаткування, доступність зовнішнього фінансуван�ня та регуляторне середовище.

ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ

�80% �60 �40 �20 0 20 40 60 80%

Нестача кваліфікованих працівників

Політична нестабільність

Економічна нестабільність

Оподаткування

Нестабільність законодавства

Недобросовісна конкуренція

Регуляторне середовище

Залучення додаткових фінансових ресурсів

Втручання місцевих органів виконавчої влади

у підприємницьку діяльність

Втручання центральних органів виконавчої влади

у підприємницьку діяльність

Тиск з боку кримінальних елементів


Рисунок 9 Основні перешкоди для розвитку бізнесу(% всіх підприємств)


ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕЗгідно з відповідями українських підприємств, протягом останніх трьох років оподаткування посідало перше

місце в переліку перешкод для розвитку бізнесу. Ще однією проблемою, про яку зазначили близько 70%опитаних підприємств, була нестабільність законодавства. Більше половини респондентів визнали пробле�мами також недобросовісну конкуренцію, нестачу кваліфікованих працівників, політичну нестабільність такорупцію. Понад 40% підприємств назвали серед великих перешкод регуляторне середовище, залучення до�даткових фінансових ресурсів та підприємницький клімат на місцевому рівні. Дії центральних органів владивважають перешкодою 35% підприємств, а кримінальний тиск посідає останнє місце у переліку – його вва�жає перешкодою для своєї діяльності та розвитку чверть підприємств.

Переважну більшість аспектів, представлених на Рисунку 9, респонденти оцінили більш критично, ніж у 2001році. Винятком стало залучення зовнішнього фінансування, оцінка якого поктращились на один відсотковийпункт та оподаткування, оцінка якого не змінилася. Особливу увагу привертає зростання частиниреспондентів, що дали негативну оцінку втручанню влади у діяльність підприємств. Дії центральних та місце�вих органів влади вважає великою перешкодою для розвитку бізнесу понад третина опитаних підприємств(Таблиця 6). Оцінку підприємствами повного переліку потенційних перешкод, які розглянуто у даному дослід�женні, та порівняльний аналіз даних за три роки представлено у Додатку 3.

Чинник 2002 2001 2000

Порівняння перешкод для розвитку бізнесу, 2000 – 2002 рр. (% підприємств, що назвали кожен чинник великою або дуже великою перешкодою)

Таблиця 6

70 70 83

69 63 н. д.

56 45 53

51 40 н. д.

51 39 44

48 45 65

43 38 35

41 42 24

41 41 н. д.

40 23 24

35 19 н. д.

26 13 15





Корупція

Інфляція, економічна нестабільність

Регуляторне середовище

Залучення зовнішнього фінансування

Нестача кваліфікованої робочої сили

Втручання місцевих органів виконавчої

влади у підприємницьку діяльність

Втручання центральних органів виконавчої

влади у підприємницьку діяльність

Тиск з боку кримінальних елементів

Знання законодавства та поінформованість про зміни у законодавстві

Згідно з результатами дослідження, дві третини опитаних підприємств вважають часті зміни у законодавствіперешкодою для бізнесу. Втім, українські підприємства відносно добре поінформовані про свої юридичніправа, а також про законодавство, що регулює їхню діяльність (Рисунок 10). У середньому понад 85% рес�пондентів зазначили, що вони добре ознайомлені з законодавством, яке стосується їхнього бізнесу. Окрімтого, оскільки більші підприємства мають більше можливостей для найму фахових юристів, очевидно, що ве�ликі підприємства є дещо краще поінформованими з правових питань, ніж малі та середні підприємства.

18

ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

%

Рисунок 10 Поінформованість про юридичні права та закони, що регулюютьїх діяльність, є високою незалежно від розміру підприємства(% всіх підприємств)

Дуже добра Досить добра Поверхова Погана

Малі

Середні

Великі

Високий рівень поінформованості про нові нормативні акти, що регулюють діяльність підприємств, підтвер�джують відповіді підприємств на конкретні запитання про знання законів, що регулюють ділову активність табули прийняті у 2002 році. Лише 5% підприємств відповіли, що не знали про жоден з законів чи поправок, якіпоказано на Рисунку 11.

ЗМІ залишаються найчастіше згадуваним джерелом інформації для підприємств усіх розмірів, тоді як на дру�гому місці – юристи та юридичні фірми. Використання підприємствами послуг юристів, консалтингових фірмта бухгалтерів як джерел інформації зростає зі збільшенням розмірів підприємства, оскільки більші підпри�ємства мають можливість частіше користуватися такими послугами. Результати показують, що юридичну ін�формацію підприємства різного розміру отримують також від органів влади, а бізнес�асоціації та профспіл�ки відіграють у правовому інформуванні підприємств відносно незначну роль. Використання Інтернету є од�наково популярним серед підприємств різного розміру. Для малих підприємств, згідно з результатами дослід�ження, важливим джерелом інформації про зміни у законодавстві є друзі та колеги. Зі збільшенням розмірупідприємства такими джерелами інформації стають юридичні фірми та консалтингові компанії.

Рисунок 11 Поінформованість про нові нормативні акти, що регулюють діяльність підприємств, є високою (% всіх підприємств, що поінформовані про цей нормативний акт)

0 20 40 60 80 100

%

Закон від 26.12.2002 № 372�IV Про встановленнярозміру мінімальної заробітної плати на 2003 р.

Закон від 24.12.2002 № 349�IV Про внесення змінв Закон України "Про оподаткування прибутку

підприємств"

Закон від 21.11.2002 № 229�IV Про внесення змінв Закон України "Про охорону праці"

Закон від 10.01.2002 № 2949�ІІІ По внесення змінв Закон України "Про захист прав споживачів"

Закон від 28.11.2002 № 249�IV Про попередженнята протидії легалізації (відмиванню) доходів,

отриманих злочинним шляхом

Закон від 07.03.2002 № 3116�ІІІ Про внесеннязмін в статтю 13 Закону України "Про оренду землі"

Закон від 07.03.2002 № 3095�ІІІ Про внесеннязмін в Закон України "Про господарські

товариства"

Закон від 24.10.2002 № 191�IV Про внесення змінв Закон України "Про якість та безпеку харчових

продуктів та продовольчої сировини"

Закон від 10.01.2002 № 2916�ІІІ По внесення змінв ст. 43 Закону України "Про господарські

товариства"

Кодекс України, Закон від 11.07.2002 № 92�IVМитний Кодекс України

Середні

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Малі Великі

Засоби Масової Інформації

Юристи / Юридичні компанії

Друзі та колеги

Інтернет

Органи влади

Консалтингові / Аудиторські компанії

Професійні асоціації

%


ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ

Рисунок 12 ЗМІ та юридичні фірми як головні джерела інформації про зміни у законодавстві (% всіх підприємств)

Добросовісна та недобросовісна конкуренція

У 2002 році близько 7% опитаних підприємств вважали себе монополістами на ринку. Ще 2% підприємствмали одного конкурента, а 6% мали двох або трьох конкурентів. Таким чином, можна припустити, що пере�важна більшість підприємств в Україні працюють у відносно конкурентному середовищі. Втім, понад полови�на опитаних підприємств вважають бізнес середовище в Україні дискримінаційним: проблема недобросовіс�ної конкуренції була однією з головних перешкод для бізнесу в 2002 році. При цьому більше половини всіхпідприємств вважали її великою або дуже великою перешкодою (Рисунок 9).

Ці підприємства вважають, що внаслідок впливу низки чинників в їхньому середовищі склалися нерівні умо�ви конкуренції. Близько половини опитаних підприємств вважають, що великою або дуже великою переш�кодою для їхньої діяльності є неправомірний збір або розповсюдження конфіденційної інформації про їхнюдіяльність. Для кожного другого підприємства перешкодою є змова між конкурентами на ринку, а для 40% �використання неправдивої інформації під час реєстрації товару на митниці. Близько 38% підприємств зазна�ють збитків від неправомірного використання конкурентами їхніх торгових марок, а третина вважає, щовплив конкурентів на посадових осіб митних органів з метою затримки їхнього товару на митниці становитьвелику або дуже велику перешкоду для їхньої діяльності.

Рисунок 13

Неправомірний збір або поширенняконфіденційної інформації

Змова інших учасників ринку

Використання неправдивої інформації приреєстрації товару на митниці

Неправомірне використання торгових марок

Спеціальна затримка товару на митниці

0 10 20 30 40 50 60 70

%

Велика перешкода Дуже велика перешкода

Багато підприємств вважають підприємницьке середовище в Україні неконкурентним(% всіх підприємств, що вважають кожен чинник перешкодою для своєї діяльності)

20

ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ Результати опитування показали, що митні органи – не єдина державна установа, діяльність якої може заш�

кодити конкуренції. Серед перешкод, пов’язаних з діями державних службовців, більше половини підпри�ємств зазначили, що великою або дуже великою перешкодою є створення органами міської влади сприят�ливих умов для конкурентів7. Надання привілейованого доступу до клієнтів було проблемою для понад 40%підприємств, так само, як субсидії від органів влади, спеціальні умови оподаткування, привілеї у доступі доземельних ділянок та будівель. Привілейований доступ конкурентів до інфраструктури вважали перешкодоюбільше третини всіх підприємств.

Dисунок Many Firms Believe an Uncompetitive Business Environment is CreatedThrough the Actions of Local Authorities(% of all firms rating each factor as a barrier to business in 2002)

Рисунок 14 Багато підприємств вважали, що неконкурентне підприємницькесередовище створюється внаслідок дій місцевих органів влади(% всіх підприємств, що вважали кожен чинник перешкодою для своєї діяльності у 2002 р.)

Отримання рішень органів влади на при�вілейованих умовах (у т.ч. видача ліцензій і т.п.)

Привілейований доступ до клієнтів

Субсидії від органів влади (у тому числі спеціальніумови оподаткування)

Привілейований доступ до кредитів

Привілейований доступ до землі та будівель

Привілейований доступ до інфраструктури

0 10 20 30 40 50 60 70

%

7 Внаслідок видачі дозволів, а також ви�

конання інших регуля�торних функцій.

Економічна та політична стабільність

Аналіз основних макро�показників показує, що за останні роки відбулася відносна економічна та політичнастабілізація на макрорівні (Таблиця 7).

Індикатори 2000 2001 2002

Індикатори стабільності на макрорівніТаблиця 7

28.2% 12% 0.8%

20.9% 8.6% 3.1%

5.4 5.4 5.3

311 173 71

ЕЕккооннооммііччнніі

Індекс споживчих цін

Індекс оптових цін

Курс обміну UAH /US$

ППооллііттииччнніі

Кількість звільнень з ключових державних посад

Примітка: Індекси споживчих та оптових цін подаються як зміна середньорічних показників

Однак, за результатами опитування, у 2002 році нестабільністю на макрорівні була стурбована більша кіль�кість підприємств, ніж у 2001 році (Рисунок 15). Також було визначено, що стурбованість підприємств ситуа�цією на макрорівні у 2002 році більшою мірою пов’язана з невизначеністю у політичній площині. Окрім того,частка підприємств, для яких політична нестабільність становила велику перешкоду для розвитку бізнесу,значно зросла за період з 2001 по 2002 рік, що зробило цей чинник більш значимим для підприємств, ніжнестабільність макроекономічних показників.



ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ

DисунокРисунок 17 Кримінальний тиск пересунувся на середні підприємства, а його інтенсивність зросла (% підприємств, що вважають кримінальний тиск перешкодою для своєї діяльності, 2001�

2002 рр.)

Малі

Середні

Великі

0 20 40 60 80 100

%

2002

2001

Dисунок Many Firms Believe an Uncompetitive Business Environment is CreatedThrough the Actions of Local Authorities(% of all firms rating each factor as a barrier to business in 2002)

Рисунок 15 Дедалі більше підприємств вважають політичну та економічну нестабільність великими перешкодами для своєї діяльності(% підприємств, що вважають кожен з чинників перешкодою для своєї діяльності, 2001�2002 рр.)

2002

2001

2002

2001

0 10 20 30 40 50 60

%

Макроекономічна нестабільність


Робоча сила та зайнятість

Через кілька років після завершення малої приватизації та після приватизації великих підприємств значначастина підприємств в Україні і досі має проблеми з кадрами та зайнятістю. Понад дві третини малих підпри�ємств та чотири з п’яти великих підприємств вважають проблему нестачі кваліфікованого персоналу актуаль�ною для себе. З них, майже половина малих підприємств та близько 60% середніх та великих вважають цепитання великою перешкодою для своєї діяльності.

Враховуючи наявність великих ресурсів відносно недорогої кваліфікованої робочої сили (що також підтвер�джується багатьма міжнародними експертами), відповіді опитаних підприємств мають свідчити про низькуефективність функціонування ринку праці в Україні. Втім, остання значною мірою залежать від того, наскіль�ки підприємства наразі можуть інвестувати у підвищення кваліфікації персоналу та пропонувати заробітнуплатню, умови праці та заохочення, яких вимагають висококваліфіковані працівники.

Кримінальний тиск

Протягом останніх трьох років опитані підприємства вважали тиск з боку кримінальних елементів наймен�шою серед перешкод для своєї діяльності (Рисунок 9). Однак це питання залишається важливим, оскільки ко�жен четвертий респондент вважав тиск кримінальних елементів великою перешкодою для діяльності свогопідприємства у 2002 році.

DисунокРисунок 16

Малі

Середні

Великі

0 20 40 60 80 100

Актуальна проблема

Серйозна перешкода

%

Питання якості праці залишаються проблемою для багатьох підприємств (% підприємств, що вважають нестачу кваліфікованої робочої сили актуальною проблемою таперешкодою для своєї діяльності, 2002 р.)

22

ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ Слід зазначити, що ситуація погіршилась порівняно з 2000 та 2001 роками, коли менше 15% респондентів

вважали тиск з боку кримінальних елементів великою перешкодою для своєї діяльності. Окрім загальногозбільшення кримінального тиску, схоже на те, що у 2002 році кримінальні елементи почали діяти більш вибір�ково та переключили свою увагу з великих на середні підприємства. Одним з можливих пояснень цих змін єте, що великі підприємства мали можливість створити власні служби охорони, тоді як малі та середні підпри�ємства зазвичай покладалися на послуги зовнішніх структур. Загалом, як видно на Рисунку 17, частка малихта середніх підприємств, що вважають кримінальний тиск перешкодою для своєї діяльності, є більшою, ніжчастка великих підприємств.

Ставлення підприємств до центральних органів державної влади

На оцінки підприємствами якості роботи центральних органів державної влади впливають два фактори. Зодного боку, це безпосередня взаємодія з представниками центральних органів державної влади на місце�вому рівні. Прикладами є органи Державної податкової служби, Державної автомобільної інспекції, Мініс�терства внутрішніх справ і т.п. З другого боку, у випадку коли державні установи не мають місцевих територі�альних органів, або коли така взаємодія не вимагається за законом, такі оцінки формуються переважно наоснові інформації у ЗМІ. У такий спосіб формуються оцінки діяльності Міністерства зовнішніх справ, Націо�нального банку України, Кабінету Міністрів та, певною мірою, діяльності Верховної Ради України.

Впливовість державної установи залежить від ступеню її повноважень. Зокрема, для підприємств це можназвести до кількості контактів, які вони зобов’язані мати з цією установою згідно законодавства. Таким чи�ном, що частіше підприємства контактують з представниками органів влади, то частіше вони вважають ді�яльність цих органів перешкодою для своєї діяльності.

Крім того, часті контакти підприємств з представниками влади створюють необхідні передумови для форму�вання у державних службовців поведінки, спрямованої на пошук ренти, та сприяють формуванню у підпри�ємств негативної думки про установи, з якими вони мають справу найчастіше8.

Для установ, з якими підприємства не контактують регулярно у своїй діяльності, останні позитивні зрушенняв економіці та збільшення макроекономічної стабільності вочевидь є ключовими чинниками, що впливаютьна думку підприємців. Загалом, результати дослідження показують, що приблизно кожне п’яте підприємствовважає дії центральних органів державної влади перешкодою для розвитку бізнесу. Незважаючи на це, змі�ни в оцінках підприємств дій центральних органів влади за період з 2000 по 2002 рік були здебільшого по�зитивними (Рисунок 18).

8 Зв’язок між стосун�ками з регуляторними

органами та вимогамистосовно неофіційних

платежів розглядаєть�ся у різних розділах

цього звіту (див., нап�риклад, розділ “Пере�вірки”). Корупцію вва�

жають перешкодою усвоїй діяльності поло�

вина опитаних підпри�ємств.


ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ

DисунокРисунок 18Ставлення до державних установ покращується: у 2002 році меншепідприємств вважали, що вони перешкоджають бізнесу(% підприємств, що вважали діяльність установи перешкодою для бізнесу)

Державна ПодатковаАдміністрація

Санепідемслужба

Державна автоінспекція /Державна патрульна служба

Державний митний комітет

Державний комітетенергозбереження

Верховна Рада України

Державний комітет будівництва,архітектури та житлової політики

Кабінет Міністрів

Адміністрація Президента

Міністерство Внутрішніх Справ

Державний комітет стандартизації,метрології та сертифікації

Міністерство Фінансів

Міністерство екології і природнихресурсів

Національний Банк

Антимонопольний комітет

Міністерство праці та соціальноїполітики

Міністерство аграрної політики

Державний комітет статистики

Міністерство юстиції

Міністерство охорони здоров’я

Міністерство транспорту

Державний комітет зв’язку таінформатизації

Державний комітет з питаньрегуляторної політики та

підприємництва

Міністерство економіки

Міністерство зовнішніх справ

Вищий господарський суд

Державний комітет інформаційноїполітики, телебачення та

радіомовлення

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

%

2000

середнє за 2002

середнє за 2000

2002

24

ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ

Органи влади та підприємницький клімат на місцях

Близько третини респондентів вважали, що місцеві органи влади докладають зусиль для розвитку бізнесу усвоєму місті чи регіоні. Крім того, відсоток підприємств, які позитивно оцінювали роботу місцевих органіввлади, зменшувався протягом останніх трьох років (Рисунок 19).

Тобто оцінка роботи місцевих органів влади суттєво відрізняється від оцінки підприємствами роботи цен�тральних органів державної влади. Як вже зазначалося, остання дещо покращилась і залишається близь�кою до результатів опитувань у країнах з розвиненою ринковою економікою, де близько двох третин підпри�ємств задоволені роботою як центральних, так і місцевих органів влади9. У цьому аспекті, істотна різниця міжоцінкою підприємствами діяльності центральних та місцевих органів влади в Україні заслуговує на особливуувагу.

У 2002 році предметом найгострішої критики місцевих органів влади стало їхнє сприяння недобросовіснійконкуренції: менш ніж 20% підприємств погодилася з твердженням про те, що місцеві органи влади намага�ються забезпечити рівні умови для всіх підприємств. Поряд з цим, за останні три роки думка підприємств що�до чіткого та неухильного виконання місцевими органами влади законів та нормативних актів центральнихорганів державної влади істотно змінилася – частка підприємств з позитивною оцінкою цього показниказменшилась майже на 15 відсоткових пунктів. Частка підприємств, які погоджуються з тим, що рішення міс�цевих органів влади не обмежують розвиток підприємництва, зменшилась на 6 відсоткових пунктів (такоїдумки дотримується менше третини опитаних підприємств). Зазначимо, що серед усіх запитань про дії місце�вих органів влади, останнє запитання отримало найбільше позитивних оцінок.

9 World Business Envi�ronment Survey, World

Bank, 2000.

Рисунок 19 Підприємницьке середовище на місцевому рівні погіршилосяза період з 2000 по 2002 рік(% підприємств, що погодилися з позитивними твердженнями про дії місцевих органів влади)

Рішення місцевих органів влади необмежують розвиток підприємництва

Орендна платня за приміщеннядержавної та комунальної власності,що використовуються у комерційних

цілях, є прийнятною

Місцеві органи влади чітко танеухильно виконують усі закони та

нормативні акти центральних органіввлади

Бізнес�середовище у місті єсприятливим для інвестицій та

зростання

Місцеві органи влади сприяютьрозвитку бізнесу, створюючи

інфраструктуру

Місцеві органи влади докладаютьзусиль для створення нормальних умов

для тих, що розпочинають свій бізнес

Орендна платня за землю, щовикористовується у комерційних цілях,

є прийнятною

Місцеві органи влади забезпечуютьрівні умови для бізнесу

0 10 20 30 40 50

2000

2002

%


ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕНа Рисунку 20 представлено оцінки підприємствами підприємницького клімату у своїй місцевості за облас�

тями. Як видно на карті, підприємства у Хмельницькому, Івано�Франківську, Черкасах, Кіровограді та Сімфе�рополі досить критично оцінюють місцеві органи влади у їхніх діях щодо сприяння розвитку бізнесу у регіоні.Водночас, підприємства у Сумах, Полтаві та Рівному відносно задоволені роботою місцевих органів влади.

Рисунок 20 Ставлення підприємств до місцевих органів влади істотно відрізняється по регіонах України

Середнє

Нижче середнього

Вище середнього

Луцьк Рівне

Львів

Ужгород

Тернопіль

Івано�

Франківськ

Чернівці


Житомир

Вінниця

Чернігів

Суми

Полтава

Черкаси

ККииїївв


ОдесаМиколаїв

Херсон


Хапоріжжя


Харків

Луганськ

Донецьк

Загалом, великі підприємства оцінюють діяльність місцевих органів влади менш критично, а розбіжності воцінці цієї діяльності малими та середніми підприємствами є незначними (Рисунок 21). Таким чином, значен�ня має не лише відносна фінансова потужність (або обсяг податків, що сплачуються до місцевих бюджетів,який вважається пропорційним розміру підприємства), а й інші чинники. З одного боку, місцеві органи вла�ди можуть бути менш вимогливими до великих підприємств через існування потужних зв’язків між міськоювладою та керівниками великих підприємств. Такі зв’язки в Україні, так само, як і у багатьох країнах, утворю�ються внаслідок важливості великих підприємств для регіональної економіки та зайнятості. В Україні, окрімцього, має вплив низка додаткових чинників. Наприклад, у багатьох випадках великі підприємства безпосе�редньо субсидують різні соціальні програми, такі як школи, дитячі садочки, лікарні, театри, що є важливимичинниками соціальної стабільності на місцях.

DисунокРисунок 21 Менше третини підприємств позитивно оцінюють підприєм3ницьке середовище у своєму регіоні(% всіх підприємств)

0 10 20 30 40 50

%

Середні

Малі

Великі

26

ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ Послуги, що надаються підприємствам на місцевому рівні, найчастіше пов’язані або з виконанням регулятор�

них функцій органів влади, або з наданням комунальних послуг, що є потенційно комерційними.

У відповідях на запитання про якість виконання функцій державних установ підприємства оцінили роботуДержавної автомобільної інспекції, Управління архітектури та Управління земельних ресурсів більш критич�но, ніж роботу інших установ, що надають послуги такого типу (Рисунок 22 ліворуч).

Результати аналізу відповідей респондентів на запитання про якість комунальних послуг, які надають устано�ви чи служби (Рисунок 22 праворуч), показують, що підприємства незалежно від регіону лише мінімально за�доволені послугами шляхово�будівельного управління, державних закладів охорони здоров’я, а також послу�гами тепло � та електропостачання. Слід зауважити, що загалом жодну з установ, які надають комунальні пос�луги чи виконують регуляторні функції, не було оцінено вище, ніж задовільно.

DисунокРисунок 22 Якість та ефективність місцевих послуг є задовільною або нижче (% всіх підприємств, середня оцінка для кожної установи/служби)

Державнаавтомобільна

інспекція

Управлінняархітектури

Управлінняземельних

ресурсів

Управлінняміністерства

внутрішніх справ

Державнеуправлінняекологічної

безпеки

Управліннязахисту прав

споживачів

Державнасанепідем�

служба

Державнапожежнаінспекція

Державнийкомітет понагляду за

охороною праці

Шляхово�будівельнеуправління

Закладиохорони

здоров’я

Теплоенерго

Заклади освіти

Водоканал

Енергозбут

Звичанийтелефонний

зв’язок

Газо�постачання

Погано Задовільно Добре Погано Задовільно Добре

Слід зазначити, що всі послуги у переліку на Рисунку 22 (праворуч) повністю або частково фінансуються з дер�жавного бюджету. Зрозуміло, що бюджетні проблеми та недостатнє фінансування призвели до зниження їхякості. Водночас, установи, що належать до муніципальної власності, є монополіями, а отже не можуть нада�вати послуги належної якості за відсутності належної системи регулювання та нагляду.

Дужедобре

Дужедобре

Дужепогано

Дужепогано


ПІД

ПРИ

ЄМ

НИ

ЦЬК

Е С

ЕРЕД

ОВИ

ЩЕ

DисунокРисунок 23 Бізнес середовище у моєму місті сприяє інвестиціям та розвитку бізнесу (% підприємств, що погодились з твердженням, 2002 р.)

Полтава

Київ


Чернівці

Донецьк

Рівне

Харків

Одеса

Запоріжжя

Луганськ


Вінниця

Суми

Івано�Франківськ

Ужгород

Луцьк

Миколаїв

Львів


Черкаси

Херсон

Житомир

Чернігів

Тернопіль


Місцевий інвестиційний кліматРеспондентам також було запропоновано оцінити, наскільки підприємницький клімат у їхньому місті сприяєінвестиціям та подальшому розвитку їхнього бізнесу. На Рисунку 23 відображено ставлення підприємств різ�них областей України до можливостей інвестування та розширення бізнесу у їхніх містах.

0 10 20 30 40 50 60

%

Проблема одержання зовнішнього фінансування як перешкода для розвитку бізнесуУ 2002 році на проблему з одержанням зовнішнього фінансування як на перешкоду для діяльності та розвит�ку підприємств вказали 41% респондентів. Ситуація істотно не змінилася за останній рік: майже така ж час�тка фірм вказала на труднощі із залученням фінансування ззовні як на перешкоду для їхнього бізнесу в 2001 році. Натомість у 2000 році відсоток респондентів, які вважали проблему зовнішнього фінансування пе�решкодою для розвитку, був майже удвічі нижчим порівняно з 2001 роком.

Починаючи з 2000 року, в Україні триває економічне зростання, і, як свідчать результати опитування, дедалібільша частина підприємств шукає можливостей для розвитку та подальшого розширення своєї діяльності.Враховуючи, що з певних причин, банківський сектор України не може задовольнити всі наявні потреби у фі�нансуванні, проблеми із залученням зовнішнього фінансування стають протягом останніх трьох років дедалібільш важливими для підприємців.

28

БАН

КИ ТА

ФІН

АНСУ

ВАН

НЯ У 2002 році на потребу в зовнішньому фінансуванні вказали 39% респондентів. За результа�

тами опитування, ця потреба залежить від розміру підприємства: серед малих підприємств нанеобхідність зовнішнього фінансування вказала третина, а серед великих – близько двох тре�тин підприємств.Хоча чимало підприємств не потребували зовнішнього фінансування взагалі, одержання бан�ківських кредитів становило велику проблему для тих, кому таке джерело фінансування булопотрібне. Більшість респондентів назвала занадто високі відсоткові ставки та вимоги заставиголовними перешкодами для одержання банківського фінансування в Україні. Лише 17% підприємств, що брали участь в опитуванні одержали банківські кредити в 2002 ро�ці. Майже половина підприємств, які потребували зовнішнього фінансування, не звернулисядо банку за кредитами.Зовнішні джерела фінансування, що залучались підприємствами, істотно відрізнялися в за�лежності від розмірів підприємства: малі підприємства зверталися переважно до приватнихзаощаджень, натомість великі підприємства намагалися одержати кредити з банку. Середджерел фінансування, залучених у 2002 році малими та середніми підприємствами (МСП), якіпотребували зовнішнього фінансування, банківські кредити згадувалися менше ніж у 20% від�повідей. Кредити на період три роки й більше становили менше 5% одержаних в 2002 році кредитів.У 2002 році кожне четверте підприємство, яке подавало заявку на банківський кредит, одер�жало відмову; серед малих підприємств цей рівень був вищим, � відмову одержало кожне тре�тє підприємство. Головною причиною відмови в кредитуванні був недостатній обсяг застави(42% випадків).

�80% �60 �40 �20 0 20 40 60 80%

2002

2001

2000


Рисунок 24 Сприйняття проблеми зовнішнього фінансування як перешкодидля розвитку бізнесу, 2000�2002 рр.(% всіх підприємств)


БАН

КИ Т

А Ф

ІНА

НС

УВА

НН

Я

Специфічні труднощі з одержанням зовнішнього фінансування

Високі відсоткові ставки та вимоги великої застави залишаються двома ключовими проблемами для підпри�ємств, які потребують зовнішнього фінансування. Водночас, результати опитування свідчать про те, що за пе�ріод 2001�2002 рр. більшість проблем, пов’язаних з одержанням фінансування, загострилася (Рисунок 25).

На високі відсоткові ставки, як на проблему для розвитку бізнесу вказали 57% респондентів. Не зважаючина те, що на кінець 2002 року середня відсоткова ставка на банківські кредити у гривні знизилась до 22%,вона все ж є занадто високою для багатьох підприємств, а особливо для тих, які потребують фінансування надовший період. Існуючі вимоги щодо застави є великою проблемою для більш ніж половини опитаних підпри�ємств.

TAXA

TIO

N

Високі відсоткові ставки

Висока застава

Доступність довгострокових кредитів

Доступ до інформації про джерела фінансування

Норми амортизації

Вимоги щодо кредитної історії

100 20 30 40 50 60 70 80 90 100

%

2002

2001

Рисунок 25 Перешкоди для фінансування, 2001 – 2002 рр.(% всіх підприємств)

Огляд української банківської системиСтаном на кінець 2002 року банківська система України складалася з Національного банку України(НБУ) та 157 банків, що одержали ліцензії НБУ на проведення банківських операцій. Із них 136 банків �акціонерні товариства (з них: 94 � відкриті акціонерні товариства (2 банки � державні), 42 � закриті акці�онерні товариства), 20 банків � товариства з обмеженою відповідальністю, 1 банк � кооперативний.

Кредитний портфель банків України становив близько 46,7 млрд. гривень (8,8 млрд. дол. США). Креди�ти підприємствам становили 82% обсягів кредитного портфеля (що на 46% більше, ніж у 2001 році). Дов�гострокові кредити (понад 3 роки) становили 28% всіх наданих кредитів (на 92% більше, ніж у 2001 ро�ці). Протягом 2002 року підвищилася якість кредитного портфеля: частка пролонгованих кредитів змен�шилася з 7% до 5%, а частка безнадійних кредитів � з 6% до 5%. Депозити підприємств становили 37%(20 021 млн. грн.) банківських зобов'язань, а депозити фізичних осіб � 35% (19 088 млн. грн.)

Загалом, нинішні проблеми української банківської системи пов'язані з (а) відсутністю довіри з боку час�тини населення, (б) високим рівнем кредитного ризику, (в) високими операційними витратами та (г) об�меженими можливостями використанням капіталу.

Останні три роки були періодом макроекономічної стабільності (низький рівень інфляції та стабільнийобмінний курс), результатом якої стало істотне збільшення депозитів фізичних осіб (на 68% у 2001 роціта на 70% у 2002 році, порівняно з попереднім роком). Незважаючи на це, загальний рівень довіри на�селення до банківської системи залишається низьким. Згідно з результатами нещодавнього досліджен�ня, проведеного GFK�USM, 80% домогосподарств на довіряють банкам.

30

БАН

КИ Т

А Ф

ІНА

НС

УВА

НН

Я

Більшість із наведених вище аспектів сприяють встановленню банками високих відсоткових ставок тазапровадженню вимог високої застави, обмежуючи, таким чином, шанси підприємств одержуватикредити на поточну діяльність та інвестиції.

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

2001 2002

Сплата відсотків

Інші небанківські операційні витрати

Формування резервів та списання безнадійних кредитів

Інші бінківські операційні витрати

Комісійні

Податок на прибуток

%

Джерело: Національний банк України

Витрати, не пов'язані з банківською діяльністю є високими і мають тенденціюдо збільшення, 2001 � 2002 рр.

(% витрат всіх банків в Україні)

Я не довіряю банкам

Приватбанк

Ощадбанк

Аваль

Промінвестбанк

Інші

6%

Джерела: GFK�USM. Опитування, проведене серед 3000 домогосподарств України

5%

3%

2%

4%

80%

Більшість населення не довіряє банкам

В основі високої ризикованості банківських операцій лежить недостатній правовий захист кредиторів. Узв'язку з цим експерти найчастіше зазначають неефективність процедур застави майна. Окрім того, згідноз прийнятим Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (від 29.11.2001р.№2864�ІІІ), заборонено продавати майно підприємства, в якому частка держави перевищує 25%. Починаю�чи з 2001 року, закон ефективно позбавив значну частину цих підприємств можливості отримати банківськікредити, оскільки для багатьох з них майно було єдиним реальним видом застави. За таких обставин, висо�ка премія за ризик неодмінно призводила до високих відсоткових ставок у банківській системі.

Незважаючи на те, що Національний банк України протягом останніх років істотно зменшив свою дис�контну ставку (з 45% у 2000 році до 7% на сьогодні) та вимоги резервування (відповідно, з 17% до 8%),кредитні ставки комерційних банків не зменшилися відповідним чином (з 40% до 18% станом на сере�дину 2003 року). На думку експертів, головною причиною високих відсоткових ставок є висока вартістьформування капіталу. Дані свідчать, що однією з причин високий відсоткових ставок також є високі опе�раційні витрати, не пов'язані з банківською діяльністю.


БАН

КИ Т

А Ф

ІНА

НС

УВА

НН

Я

Потреба у зовнішньому фінансуванні

Менше сорока відсотків респондентів зазначили, що в 2002 році їхні підприємства потребували залученняфінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Опитування, як ми й очікували, підтвердило, що потреби у зовніш�ньому фінансуванні збільшуються разом із розмірами підприємства.

Така залежність спостерігається у всіх секторах економіки, за винятком підприємств, що надають фінансовіпослуги, для яких формування капіталу є складовою частиною підприємницької діяльності. Підприємства з не�великою часткою державної власності (до 25%) потребували зовнішнього фінансування настільки ж часто, які приватні підприємства. Однак підприємства, в яких держава володіла більшим пакетом акцій, зазначалипро необхідність залучення коштів із зовнішніх джерел ще частіше.

Аналізуючи потребу зовнішнього фінансування за секторами економіки, слід зазначити, що її рівень є найви�щим серед промислових, будівельних та транспортних підприємств.

Використання зовнішнього фінансування

Потреба в поповненні оборотного капіталу та інвестуванні є головною причиною залучення підприємствамидодаткового фінансування. Згідно з результатами опитування, більшість підприємств потребувала фінансу�вання для інвестування в основні фонди, близько 26% підприємств � для збільшення оборотного капіталу, і на�багато менша частка – для проведення маркетингових заходів.

Детальний розподіл відповідей показує, що підприємства потребували зовнішнього фінансування для інвес�тування в розвиток своєї основної діяльності: торговельні підприємства � для поповнення оборотного капіта�лу, транспортні підприємства – для купівлі транспортних засобів, промислові підприємства – для придбаннятехнологій та обладнання, підприємства громадського харчування та готельного сервісу – для переобладнан�ня будівель та/чи нового будівництва (Рисунок 28). Загалом, найбільш популярними потенційними напрям�

Малі

Середні

Великі

0 20 40 60 80 100

%

Рисунок 26 Потреба у зовнішньому фінансуванні, за розмірами підприємств, 2002 р.(% всіх підприємств)

Промисловість

Будівництво

Транспорт

Торгівля

Громадське харчування

Фінансовий сектор

Інші послуги

0 20 40 60 80 100

%

Рисунок 27 Потреба у зовнішньому фінансуванні, по секторах підприємницької діяльності, 2002 р. (% всіх підприємств)

32

БАН

КИ Т

А Ф

ІНА

НС

УВА

НН

Я

ками зовнішнього фінансування по секторах були нові технології та обладнання (про це зазначили 33% під�приємств, які висловили бажання інвестувати), капітальний ремонт будівель (19%) та придбання нових тран�спортних засобів (15%). Інвестувати в проведення маркетингових заходів було важливо для підприємств сфе�ри послуг, торговельних, виробничих та підприємств громадського харчування.

Джерела інвестицій

Як свідчать результати опитування, банківські кредити, як джерело інвестицій, використовуються підприємс�твами рідко. Для МСП, які потребували зовнішнього фінансування у 2002 році, банківські кредити становилиблизько 18% всіх зазначених джерел інвестування. Водночас, внутрішні ресурси (такі, як амортизація та не�розподілений прибуток) були зазначені підприємствами як основне джерело інвестування для підприємстввсіх розмірів у 2002 році.

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

%



Транспорт

Торгівля

Громадське харчуваня



ОбладнанняБудівлі/будівництвоМаркетингОборотний капітал

Рисунок 28 Використання зовнішнього фінансування залежить від основного виду діяльності підприємства (% інвестицій серед фірм, що залучали зовнішнє фінансування)

Середні

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Малі Великі

Внутрішнє фінансування

Приватні заощадження

Кредити банків

Інше

Важко сказати

%

Рисунок 29 Зі зростанням підприємств приватні заощадження як джерелоінвестування поступаються банківським кредитам(% зазначених джерел інвестицій для підприємств, що залучали зовнішнє фінансування)


БАН

КИ Т

А Ф

ІНА

НС

УВА

НН

Я

Серед малих підприємств другою найбільш поширеною формою інвестицій, окрім внутрішніх джерел, були при�ватні заощадження, про що зазначила третина респондентів. Популярність приватних заощаджень як джере�ла інвестицій є показником того наскільки МСП, а особливо малі підприємства, не бажають або просто не єспроможними одержати банківське фінансування для реалізації своїх проектів. Однак, зі збільшенням розмі�рів підприємств, приватні заощадження, значною мірою, поступаються банківським кредитам (Рисунок 29).

Частина респондентів також зазначила, що у 2002 році їхні підприємства використовували «інші» джерела фі�нансування своєї діяльності. До “інших” належать ресурси, надані вітчизняними та іноземними інвесторами(про що зазначили 7% підприємств), небанківські кредити (4%), обладнання, отримане за угодами про лізинг(2%), державні фонди (2%) та інші невизначені джерела (4%). Відносно невелика частка підприємств (18% під�приємств, що інвестували), які зазначили про “інші” джерела інвестування, свідчить про недостатність чи не�доступність цих ресурсів. Особливого значення при цьому набуває лізинг, який може стати реальною прий�нятною альтернативою банківському фінансуванню для малих та середніх підприємств, що намагаються роз�ширити свою діяльність. У Вставці “Лізинг” наприкінці розділу розглянуто питання, які перешкоджають роз�витку лізингової діяльності в Україні.

Банки як джерела фінансуванняЗгідно з результатами дослідження, майже половина підприємств (45%), які вказали на потреби у зовнішньо�му фінансуванні, не зверталися до банків за кредитами. Підприємства, що потребували фінансування, алеприйняли рішення не зверталися до банків, керувалися низкою міркувань. Основним з них є високі відсотко�ві ставки (про це зазначила понад третина респондентів) і вимоги значної застави (про що зазначив коженчетвертий респондент). Кожне п’яте підприємство не зверталося до банку через невпевненість у своїх мож�ливостях повернути кредит, а близько 10% компаній не зверталися до банків через забюрократизованістьбанківських процедур та відсутність довгострокових кредитів. Про вимогу здійснення неофіційних платежів таінші перешкоди зазначили лише 2% респондентів.

Аналізуючи відповіді за розмірами підприємств, слід зазначити той факт, що про відсутність довгостроковихкредитів і необхідність виплати неофіційних платежів однаково часто зазначали підприємства різних розмірів.“Забюрократизованість банківських процедур” (що також включає в себе тривалий час на оформлення заста�ви) меншою мірою перешкоджала великим підприємствам, ніж малим, оскільки витрати на кожну позиченугривню зменшуються із зростанням обсягів кредитування. З другого боку, дещо несподіваним виявилося те, щона високі відсоткові ставки як на перешкоду для одержання банківського фінансування вказували частіше ве�

Чи подавали ви заявку

на банківський кредит

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Чи потрібним буловам зовнішнє

фінансування у 2002 році

Чому ні


Вимога внесення значної застави

Тривала легалізація застави

Недоступність довгострокових кредитів

Невпевненість у можливості повернути


Інше

%

Ні

Так

Так

Ні

Рисунок 30 Три із чотирьох підприємств не зверталися до банків черезпроблеми, пов’язані з кредитором(% підприємств)

34

БАН

КИ Т

А Ф

ІНА

НС

УВА

НН

Я

ликі та середні, аніж малі підприємства. Проте, як вже зазначалося, масштаби діяльності малих підприємствдозволяють їм покладатися на приватні заощадження. Натомість для багатьох більших підприємств фінансу�вання з приватних заощаджень є недостатнім, налаштовуючи останніх більш критично до умов фінансування.

Отримані результати свідчать про те, що три чверті підприємств не зверталися до банків через перешкоди, якіперебувають поза межами їх прямого контролю, але пов’язані з високими ризиками, що несуть кредитори.Висока застава та високий рівень бюрократизації банківських процедур є безпосереднім наслідком бажан�ня банків забезпечити повернення кредиту. Натомість обмежений доступ до довгострокових кредитів є фак�тором непевності, пов’язаним з майбутнім.

Результати опитування показали, що близько 80% респондентів, що не звернулися до банків, були перекона�ні в тому, що здатні повернути кредит. Таким чином, можна припустити, що при прийнятних умовах кредиту�вання в українських банках ці підприємства звернулися б до банків за кредитами.

Хто одержує банківські кредити в Україні

Не дивним є те, що великі підприємства мають більші шанси одержати кредити, аніж малі. Така риса є харак�терною не лише для України. Серед причин такого явища – менші витрати в перерахунку на одну гривню от�риманого кредиту та більший вибір майна під заставу. З другого боку, потреби великих підприємств в інвес�тиціях є занадто великими, щоб фінансуватися з приватних заощаджень їх власників. Більша популярність на�дання кредитів для поповнення оборотного капіталу разом з відносно вищими потребами в оборотному капі�талі (про це частіше зазначили великі, аніж малі підприємства) сприяли підвищенню шансів великих підпри�ємств на одержання банківських кредитів.

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100


%


Висока застава

Бюрократія

Відсутність довгострокових кредитів

Невпевненість у можливості повернути


Інше

Рисунок 31 Причини, за якими підприємства не зверталися до банків за кредитами, за розмірами підприємств(% підприємств, які потребували зовнішнього фінансування, але не зверталися до банків за кредитами)

Малі

Середні

Великі

0 20 40 60 80 100

%

Рисунок 32 Ймовірність одержання банківських кредитів, за розмірами підприємств(% успішних звернень за кредитами до банків)


БАН

КИ Т

А Ф

ІНА

НС

УВА

НН

Я

Як показано на Рисунку 33, підприємства, які намагалися збільшити оборотний капітал, мали найбільші шансина затвердження заявок на одержання кредитів. Такий результат не є випадковим, якщо взяти до уваги тойфакт, що потреба в оборотному капіталі належить до короткострокових фінансових рішень. Шанси тих підпри�ємств, які намагалися інвестувати в придбання чи модернізацію активів, були дещо нижчими. Заявки на одер�жання кредиту для здійснення маркетингових заходів мали найменші шанси на успіх, оскільки безпосередні ре�зультати “маркетингової діяльності” є, як правило, нематеріальними та не можуть використовуватися для зас�тави. Враховуючи, що повернення такого кредита є зазвичай непевним, він є менш “цікавим” для банків.

Причини неповернення банківського кредитівБлизько 14% підприємств мали проблеми з вчасним поверненням банківських кредитів. Головними причи�нами невиплати, про які зазначали респонденти, були проблеми пов’язані з бізнесом: неспроможність вико�нати контрактні зобов’язання з боку ділових партнерів або зміна ситуації на ринку. Натомість респондентирідше зазначали наявність проблем, пов’язаних з проведенням державної політики, таких як зміни в оподат�куванні або валютні ризики.

Причини відмови в наданні банківських кредитівСеред підприємств, які подавали заявки на одержання кредитів в 2002 році, в середньому 24% їх не одержа�ли. На Рисунку 34 показано головну причину, за якою більшість підприємств не одержала банківських креди�тів – недостатність застави.

Загалом, результати опитування свідчать про те, що імовірність одержати кредит є вищою для проектів з кращою зас�тавою – великі підприємства мають більші шанси одержати кредит, а банкам дещо більше до вподоби нове облад�нання, ніж відремонтоване. Водночас слід зазначити, що застава – це не єдиний спосіб для банку гарантувати повер�нення кредиту. Зазвичай банки вважають менш ризикованими ті проекти, які підкріплено додатковими джереламифінансування, в тому числі фінансуванням з боку самого підприємства. Не дивно, що другою причиною відмови вкредитуванні, про яку найбільше згадували респонденти, була відсутність власних ресурсів для інвестування у проект.

Оборотний капітал

Нове обладнання

Новий транспорт

Капітальний ремонт будівель

Нове будівництво

Капітальний ремонт обладнання

Маркетинг

0 20 40 60 80 100

%

Рисунок 33 Імовірність одержання банківських кредитів, за планами використання коштів(% успішних звернень за кредитами до банків)

Відсутність супровідної документації

Недоцільний проект

Низькопріоритетність проекту

Недостатня кількість власних коштів для інвестицій

Низька застава

Інші причини

42%

23%

4%

6%

6%

19%

Рисунок 34 Причини відмови в наданні банківських кредитів(% підприємств, заяви на кредитів яких було відхилено )

36

БАН

КИ Т

А Ф

ІНА

НС

УВА

НН

Я

Окрім того, типовими причинами відмови були: “низька пріоритетність проекту”, “недоцільність проекту” та“недостатня чи не належно оформлена документація до проекту”, тобто проблеми, пов’язані з якістю форму�лювання звернення до банку. У 16% випадків підприємства не могли одержати банківські кредити саме з та�ких причин. Існування “проблеми якості” свідчить про потребу у додатковому навчанні підприємств у питан�нях підготовки проектів та документів, що подаються до банку для одержання кредита.

Довгострокові кредитиНа Рисунку 35 показано, що довгострокові кредити в Україні є радше винятком, ніж правилом. Кредити на пе�ріод понад один рік було надано лише кожному четвертому підприємству (з підприємств, що одержали креди�ти), а кредити на період понад три роки одержали менше 5% підприємств1.

Причиною такого явища є як небажання банків надавати довгострокові кредити, так і небажання підпри�ємств одержувати такі кредити. Причини, з яких банки не бажають надавати такі кредити, було розглянуто ви�ще. Натомість небажання підприємств звертатися за кредитами спричинене низкою факторів.

Близько половини респондентів зазначали, що брак довгострокових кредитів призводить до ускладнень наїхніх підприємствах. При цьому менше однієї десятої респондентів вказали на брак доступу до довгостроко�вих кредитів як на головну причину, з якої вони не зверталися за кредитами до банків (Рисунок 30). Отже,просте небажання банків брати на себе ризик, надаючи довгострокові кредити, не було головною проблемоюдля підприємств. Навпаки, результати дослідження показали, що підприємства не бажають звертатися добанків за довгостроковими кредитами з причин нинішніх відсоткових ставок, а більшість підприємств вважаєпроблему відсутності довгострокового фінансування в Україні невіддільною від проблеми високих відсотко�вих ставок і проблеми вимог значної застави. Водночас, для одержання довгострокових кредитів підприємс�тва повинні довести свою здатність планувати діяльність на тривалий період, подати в банк життєздатний про�ект для фінансування, завоювати довіру до проекту з боку банку, погоджуючись, зі свого боку, також інвесту�вати кошти в діяльність, на забезпечення якої вони шукають фінансування.

Висновки

Банки залишаються відносно непопулярним джерелом фінансування для українських підприємств. У 2002році лише 17% з усіх опитаних підприємств одержували банківські кредити. Результати опитування показу�ють, що половина підприємств, які потребували зовнішнього фінансування, відмовилася звертатися до бан�ків. Для малих і середніх підприємств, що потребували зовнішнього фінансування, банківські кредити стано�вили лише 18% всіх можливих інвестиційних джерел.

Головною перешкодою для ефективного банківського фінансування в Україні на думку підприємств є високівідсоткові ставки. У 2001 році середня комерційна відсоткова ставка (для кредитів у національній валюті) вУкраїні становила 32%. Натомість у США того самого року вона становила 9%, а в Німеччині – 7%2. Незважа�ючи на те, що на кінець 2002 року відсоткова ставка в Україні знизилася до 22%, для підприємств, які праг�нули залучити зовнішнє фінансування, вона все ж залишалася високою.

У нещодавньому опитуванні Світового банку3 перед підприємствами 80 країн світу було поставлено запитан�ня про доступ до фінансування, що дозволяє порівняти становище в Україні з іншими країнами світу. В Табли�ці 8 показано, що українські підприємства були одними з найбільш критичних в оцінках проблем, пов’язанихз доступом до фінансування у своїй країні.

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

%

До 1 року 1�3 роки 3�5 років Понад 5 років

Рисунок 35 Довгострокові кредити є винятком, а не правилом (% кредитів, одержаних підприємствами)

1 Згідно з положеннямНаціонального банку

України «Про кредиту�вання» від 28 вересня

1995 р. №246, дов�гострокові кредити

визначено як кредитина період понад три

роки.

2 У 2001 році реальнівідсоткові ставки

складали, відповідно,10% у Німеччині, 7% уСША та 15% в Україні.

3 World Business Envi�ronment Survey

(WBES), World Bank,2000.

Стан української економіки поліпшується, а інфляція, характерна для більшої частини 90�х років, перебуваєпід контролем. Одночасно з економічним зростанням формується дедалі більш зрілий погляд на перспективичастини українських підприємств. Підприємства, які намагаються досягти зростання і розширити свою діяль�ність, дедалі більше схиляються до визнання ролі надійних зовнішніх джерел фінансування у стимулюваннірозвитку приватного сектора. Відповідно, налаштованість підприємств щодо окремих параметрів функціону�вання банківського сектора в Україні стає дедалі більш критичною.

Як правило, населення і досі намагається не використовувати банки для зберігання приватних заощаджень.Цим пояснюється істотний рівень приватних заощаджень та внутрішніх ресурсів, за допомогою яких багатопідприємств фінансує свої інвестиції. Окрім того, можна висловити припущення про те, що переважній біль�шості українських банків бракує грошей для кредитування підприємницької діяльності. У 2002 році загальнийкредитний портфель українських банків складав 8,8 млрд. доларів США або 21% ВВП.

Для малих і середніх підприємств лізинг є життєвонеобхідним вибором; особливо це стосується країн з обме�женим доступом до фінансування та вимогами високої застави (див. Вставку “Лізинг”). Однак результати да�ного дослідження показують, що у 2002 році в Україні за послугами до лізингових компаній звернулися лише2% підприємств – симптоматичний показник для чинної законодавчої бази цієї галузі. З причини невизначе�них законодавчих рамок, такі типові для розвинутих банківських систем напрями діяльності, як лізинг, мікрок�редитування і навіть кредити під заставу нерухомого майна, залишаються недоступними для банків та іншихфінансових інституцій України.


БАН

КИ Т

А Ф

ІНА

НС

УВА

НН

Я

ЛізингЛізинг � це механізм, за допомогою якого підприємства здійснюють невеликі авансові виплати, щоб забезпе�чити право користуватися майном, а потім, за рахунок прибутків від використання майна, виплачують рештуйого вартості. Майно служить ефективним забезпеченням для такої трансакції, оскільки лізингова компаніязберігає право власності на це майно доти, доки за нього не буде виплачено. У країнах ОЕСР за угодами пролізинг здійснюється близько 15�30% всіх інвестицій в основний капітал, тоді як у країнах, що розвиваються,цей показник є нижчим � у межах 0�15%. Як показали результати дослідження, близько 2% респондентів в Ук�раїні зазначили, що використовували лізингові механізми для придбання активів в 2002 році.

У країнах, де лише незначна кількість підприємств може купувати капіталомістке обладнання відразу і де зас�тавні вимоги є високими, а довгострокові, широкомасштабні банківські кредити � недоступними, такий фінан�совий інструмент, як лізинг, набирає дедалі більшого значення. Зокрема, він вигідний для малого та середньо�го бізнесу, оскільки саме малі та середні підприємства частіше мають проблеми з одержанням банківськогофінансування, та відчувають брак капіталу для придбання основних засобів і розширення своєї діяльності.

На сьогодні в Україні лише невелика кількість фінансових посередників працює як лізингові компанії. Наперешкоді розвитку лізингу в Україні стають ті самі проблеми, що й у більшості країн регіону:

проблеми законодавства та оподаткування операцій фінансового лізингу;недостатній рівень розуміння як переваг, так і механізмів лізингу, з боку потенційнихкредитодавців і позичальників;відсутність доступу до довгострокового фінансування.

Нинішнє правове середовище сповнене численних перешкод для розвитку фінансового лізингу. Супереч�ності та нечіткий характер законодавчої бази ускладнюють розуміння режиму оподаткування і прав сто�рін у лізингу. Ці проблеми перешкоджають розвитку індустрії лізингу в Україні, а лізинг залишається недос�тупним для більшості малих і середніх підприємств, які потребують зовнішнього фінансування для розвит�ку своєї діяльності.

Оцінка підприємствами проблем одержання фінансування4Таблиця 8

Україна 7 8 9 9 8.3

Польща 9 9 4 4 6.5

Словаччина 6 3 8 8 6.3

Туреччина 8 5 7 5 6.3

Росія 5 6 6 6 5.8

Угорщина 4 4 5 3 4.0

Німеччина 3 7 3 2 3.8

Іспанія 1 1 2 7 2.8

США 2 2 1 1 1.5

4 В таблиці подано по�казники 9 країн, виб�раних з 80 країн сві�ту; країни проранго�вано за часткою рес�пондентів, для якихпевний параметр фі�нансування був важ�ливою чи дуже важли�вою перешкодою длярозвитку бізнесу.

Високівідсоткові

ставкиЗастава

Брак доступу додовгострокових

кредитів

Неадекватна кредитнаінформація про

споживачівСереднє

значення

Правова основа оподаткування Оподаткування залишається в Україні перешкодою номер один для розвитку бізнесу. У 2002 році, як і в 2001році, 70% опитаних підприємств називали оподаткування великою або дуже великою перешкодою для роз�витку бізнесу (Рисунок 36).

В оцінках підприємцями податкової системи, Україна мало відрізняється від країн Організації економічного спів�робітництва і розвитку, де підприємства так само досить критично ставляться до податкових систем своїх країн.При цьому близько 60% підприємств з країн ОЕСР визнають оподаткування перешкодою для розвитку бізнесу1.

Однак в Україні проблеми оподаткування стоять більш гостро, оскільки підприємці відчувають на собі не ли�ше тягар існуючих ставок та кількості податків, які слід сплатити, а й адміністративне навантаження, пов’яза�не з нарахуванням податків і процедурою подання звітності, а також часті зміни в податковому законодавс�тві. Про мінливість українського податкового законодавства свідчать такі факти: Закон України “Про податок

38


�80�90% �60 �40 �20 0 20 40 60 80 90%

2002

2001

2000

Рисунок 36 Оподаткування як перешкода для розвитку бізнесу, 2000�2002 рр.

ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ Як показують результати дослідження, оподаткування залишалося головною перешкодою для

розвитку бізнесу в Україні. У 2002, як і в 2001 році, 70% респондентів назвали оподаткування

перешкодою для діяльності підприємств.

Підприємства, що брали участь в опитуванні, назвали найбільш проблемними такі аспекти опо�

даткування: високі ставки податків, часті зміни податкового законодавства та великe кількість

податків. При цьому понад три чверті опитаних підприємств називали перешкодою кожен із

зазначених аспектів.

У 2002 році майже три чверті опитаних підприємств, що мали право на оподаткування за спроще�

ною системою, скористались цією можливістю. Результати дослідження показують, що спрощена

система оподаткування значно зменшила кількість перешкод, пов'язаних з оподаткуванням, для

малих підприємств, оскільки для них, за їхніми оцінками, всі аспекти системи оподаткування були

меншою перешкодою у підприємницькій діяльності, ніж для середніх та великих підприємств.

У 2002 році опитані підприємства сплачували в середньому 8 різних податків (у 2001 році рес�

понденти зазначали про сплату 10 податків). Завдяки тому, що більшість малих підприємств ви�

користовували спрощену систему оподаткування, було встановлено різницю у кількості сплачу�

ваних податків в залежності від розміру підприємства: великі підприємства сплачували в се�

редньому 11 податків, середні фірми – 10, а малі – 7 податків. Однак середня кількість подат�

ків, які сплачували підприємства в Україні за останні два роки скоротилась.

У 2002 році частка сплачених податків у виручці від реалізації товарів, робіт та послуг у порів�

нянні з 2001 роком не змінилась і становить в середньому 28%. При цьому на зазначений по�

казник майже не впливав розмір підприємств. Малі підприємства платили у вигляді податків

27%, середні – 32%, а великі – 31% доходів від реалізації.

За оцінками респондентів, в середньому підприємства приховували від оподаткування 21% дохо�

дів від реалізації. Для порівняння: цей показник у 2001 році складав 26%, а в 2000 році – 16%.

1Світовий Банк, Дослідження підприємницького середовища в світі (World Business Environment Survey (WBES)), 2000.


ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ

на додану вартість” змінювався у 2002 році 5 разів, і ще 4 рази до середини 2003 року; Закон “Про оподат�кування прибутку підприємств” зазнав змін 6 разів у 2002 році і 5 разів за перше півріччя 2003 року; до За�кону “Про систему оподаткування” зміни вносились 3 рази в 2002 році і тричі за перше півріччя 2003 року.

Нестабільність податкового законодавства значною мірою зумовлена тим, що українська податкова системапродовжує працювати в умовах відсутності єдиного нормативного акту про оподаткування, хоча проект По�даткового кодексу знаходиться на розгляді у Верховній Раді України вже кілька років. Необхідність такого Ко�дексу для забезпечення стабільності законодавства важко переоцінити, оскільки цей документ має не лишечітко встановити ставки податків на певний період часу, а й передбачити порядок нарахування податків та ме�тоди їх сплати.

Крім частих змін податкового законодавства, існує кілька адміністративних питань, що перетворюють систе�му оподаткування в Україні на більш обтяжливу у порівнянні з відповідними системами багатьох країнах Єв�ропи. До числа цих питань входять адміністрування податків та правила їх нарахування, а також список ви�датків, які підприємства мають право відносити на витрати, у такий спосіб зменшуючи базу оподаткування по�датком на прибуток. Перелік витрат, дозволених в Україні для віднесення на собівартість, є набагато меншим,ніж у багатьох країнах Західної Європи. Разом з тим, окрім власне податкових платежів, існує ціла низка со�ціальних фондів з відносно високими ставками обов’язкових зборів. Нижче наведено деякі елементи україн�ської податкової системи, що відрізняють її від систем багатьох західноєвропейських країн.

Ставки амортизації при обліку капіталовкладень в основні фонди2.Відсутність податкових пільг для інвестуючих МСП.Відсутність пільгових ставок оподаткування науково�дослідної діяльності.Відсутність відстрочок початку сплати податків для новостворених підприємств3.

Причини виникнення цих проблем можна пояснити історичними особливостями розвитку колишніх соціаліс�тичних країн, тому цілком природно, що отримані результати є типовими саме для країн СНГ та Східної Євро�пи: за оцінками більшості експертів, тіньовий сектор, досягає половини офіційного ВВП. Крім того, як пока�зують результати дослідження, навіть підприємства, що працюють легально, приховують від оподаткування всередньому близько 21% від обсягів продажу.

Оподаткування як перешкода для розвитку бізнесу Хоча в цілому існуюча податкова система є перешкодою для 3/4 опитаних підприємств, проте конкретнимиаспектами податкової системи, які спричиняють найбільше проблем, є високі ставки податків, часті зміни за�конодавства та значна кількість податків. 75�80% респондентів визнали кожен з цих аспектів перешкодою.

У 2002 році підприємства оцінили всі ці аспекти більш критично, ніж попереднього року, а загальні результа�ти наближаються до тих, що були отримані у 2000 році. Більше половини респондентів визнали перешкодоюкожне з питань, що представлені на Рисунку 37.

TAXA

TIO

N

2Ставки амортизаціїосновних засобів дляцілей бухгалтерськогообліку є вищими заставки, які можна ви�користовувати длязменшення вартостіоб’єкта для цілей опо�даткування. На прак�тиці це не дозволяєпідприємствам повніс�тю спиcувати для цілейоподаткування вар�тість відповідних ви�робничих активів у ро�зумні строки. Принай�мні ці строки суттєвовідрізняються від стро�ків амортизації для ці�лей бухгалтерськогообліку.

3 Спрощена системаоподаткування (єдинийподаток) справді спро�щує нарахування по�датку, подання декла�рації та звітність. Про�те, як показано в цьо�му дослідженні, єдинийподаток істотно невпливає на відсотоквід доходу , який маліпідприємства сплачу�ють у вигляді податків.

2002

2001

2000

100 20 30 40 50 60 70 80 90 100

%

Ставки податків

Часті зміни до податкового законодавства

Кількість податків

Привілейоване становище тіньового сектору,

який не сплачує податків

Зміни в формах та процедурах податкової звітності

Сприятливіший податковий режим у конкурентів

Податкові перевірки

Рисунок 37 Різні аспекти оподаткування як перешкоди для розвитку бізнесу,2000 –2002 рр.(% підприємств, що назвали дані аспекти великою або дуже великою перешкодою)

40

Водночас, як показано далі в цьому розділі, існують значні розбіжності між думками підприємств з кількістюпрацюючих менше 50, з одного боку, і більших за розміром підприємств, з другого боку. Малі підприємства увсіх випадках вважають властиві ускладнення, пов’язані з оподаткуванням, меншою проблемою (Рисунок38). Отже, спрощена система оподаткування таки зменшила податкове навантаження для значної частинималих підприємств.

Нарахування податківУ 2002 році 38% респондентів стверджували, що найважчим серед усіх податків було нарахування податку наприбуток, ставка якого складає 30%. Отримані оцінки коливаються залежно від розміру підприємств. Прицьому труднощі з нарахуванням податку на прибуток мали близько 50% великих і середніх підприємств і мен�ше третини малих підприємств. Окрім того, слід зазначити, що найпоширенішою відповіддю малих підпри�ємств на запитання про те, з нарахуванням яких податків виникали найбільші проблеми, була: “жоден з на�ведених вище” (44% підприємств із кількістю працюючих до 50 осіб).

Близько третини всіх опитаних підприємств мали труднощі з ПДВ. Це ще одна проблема, яка виявилася більшсерйозною для великих і середніх підприємств, ніж для малих, адже частка великих і середніх компаній, щовказували на певні труднощі з нарахуванням ПДВ, становила 38%.

Причинами труднощів пов’язаних з виконанням вимог по сплаті ПДВ були: окремі аспекти його нарахуваннята сплати, особливо, якщо нарахування супроводжувалось високими рівнями заборгованостей між підпри�ємствами4; запроваджені звільнення від ПДВ для певних компаній та встановлення особливостей його спла�ти для окремих економічних зон; проблеми з відшкодування сплаченого ПДВ українським експортерам. В ре�зультаті підприємства сприймали ПДВ як податок на їхній доход, а не як податок на споживачів, яким він маєбути. Ще однією, виключно адміністративною проблемою, пов’язаною з ПДВ, за даними дослідження, буланеобхідність щомісячного подання обов’язкової звітності про ПДВ органам державної податкової служби.

ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ

4Система нарахуванняв Україні є подібною

до відповідних системв більшості інших кра�їн. У підприємства ви�

никає зобов’язання посплаті ПДВ, коли воно

здійснює перший кроку будь�якій трансакції(відвантаження това�

ру, виставлення рахун�ку�фактури клієнту або

прийняття оплати затовар). Це стає справ�жньою проблемою дляпідприємства, коли за�

боргованість між під�приємствами досягаємайже 50% ВВП, як і

було в Україні напри�кінці 2002 р. (дані Сві�тового банку та Мініс�

терства економіки України).

100 20 30 40 50 60 70 80 90 100

Ставки податків

Часті зміни до податкового законодавства


Привілейоване становище тіньового сектору

Зміни в формах і процедурах податкової звітності

Недобросовісна конкуренція через податкові пільги

для деяких фірм

Податкові перевірки

Малі

Середні

Великі%

Рисунок 38 Різні аспекти оподаткування як перешкоди для розвитку бізнесу,за розміром підприємств, 2002 р.(% підприємств, що називали дані аспекти великою або дуже великою перешкодою)


ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ

Розрахунок податкового зобов’язанняУ 2002 році дещо менше третини підприємств вказували на певні труднощі при розрахунку податку на прибу�ток (Рисунок 40). Така оцінка значною мірою залежала від розміру підприємства. При цьому на такі пробле�ми вказували близько 40% всіх середніх та великих підприємств. Для малих підприємств такий розрахунокскладав менш серйозну проблему, оскільки лише чверть респондентів визнали розрахунок податку на при�буток проблемою.

Розрахунок ПДВ був меншою проблемою для підприємств, що брали участь в опитуванні: ускладнення з ПДВмали в середньому 17% підприємств і майже чверть (23%) великих підприємств, що в абсолютному відношен�ні залишається значною часткою. Майже половина всіх малих підприємств заявили, що при розрахунку по�даткового зобов’язання по ПДВ жодних серйозних ускладнень не виникало.

Жоден з наведених


ПДВ

Податок на фонд зарплати

Місцеві податки

Акцизний збір

Інше

100 20 30 40 50 60

%

малі

середні

великі

Рисунок 39 Нарахування яких податків/зборів спричиняє найбільшепроблем для вашого бізнесу?(% всіх підприємств у 2002 р.)

100 20 30 40 50 60

%

Жоден з наведених


ПДВ

Податок на фонд зарплати

Місцеві податки

Інше

малі

середні

великі

Рисунок 40 Розрахунок яких податків/зборів створює найбільші проблемидля планування вашої підприємницької діяльності?(% всіх підприємств у 2002 р.)


Розподіл видів податків, зборів та обов’язкових платежів, що сплачуються підприємствами в Україні, наведе�но в Таблиці 9.

У 2002 році опитані підприємства в середньому сплачували 8 податків. Зважаючи на те, що 72% опитаних ма�лих підприємств перейшло на спрощену систему оподаткування, наслідком чого стало значне зменшення за�гальної кількості сплачуваних ними податків, можна стверджувати про наявність прямої залежності між кіль�кістю сплачуваних підприємствами податків та розмірами підприємств. Малі підприємства в середньомусплачували 7 податків, великі – 11 податків, а середні – 10 податків. Дані показники є дещо меншими порів�

42

ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ

20 4 6 8 10 12 14 16

Малі

Середні

Великі

2002

2001

2000Середнє 2002

Рисунок 41 Середня кількість податків, за розміром підприємств, 2000�2002 рр.

Податок на додану вартість

Акцизний збір

Податок на прибуток підприємств

Мито

Державне мито

Плата (податок) на землю

Податок на нерухоме майно*

Податок із власників транспортних засобів та інших самохіднихмашин і механізмів

Збір за спеціальне використання природних ресурсів

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунокдержавного бюджету

Збір за забруднення навколишнього природного середовища

Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідківЧорнобильської катастрофи та соціального захисту населення

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

Збір в Державний інноваційний фонд

Плата за торговий патент на деякі види підприємницькоїдіяльності

Фіксований сільськогосподарський податок

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску черездержавний кордон України

Збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу наелектричну та теплову енергію

Податок з реклами

Комунальний податок

Готельний збір

Збір за паркування автотранспорту

Ринковий збір

Збір за участь у перегонах на іподромі

Збір за право використання місцевої символіки

Збір за право проведення кіно� та телезйомки

Збір за проведення місцевого аукціону,конкурсного розпродажу і лотерей

Збір за видачу дозволів на розміщення об'єктівторгівлі та сфери послуг

Збір за проїзд по території прикордоннихобластей автотранспорту, що прямує за кордон

Загальнонаціональні Місцеві

Податки, які сплачуються підприємствамиТаблиця 9

Джерело: Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251�ХІІ;

Указ Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" від 20 травня 1993 р. № 56�93.

* Відсутній механізм сплати

няно з відповідними показниками 2001 року, коли великі підприємства сплатили загалом 13 податків, серед�ні – 12, а малі – 8 податків.

Результати, наведені на Рисунку 42, свідчать про те, що в таких секторах, як промисловість, будівництво та фі�нанси, опитані підприємства платили найбільшу кількість податків – в середньому по 9 на кожне підприємс�тво. Проте, середня кількість податків, що сплачуються підприємствами в Україні, зменшилась за останні двароки для всіх підприємств, за винятком тих, що працюють у будівництві та фінансовому секторі.

Податки як частка доходу від продажу

Частка доходу від продажу, яку підприємство сплачує до бюджетів всіх рівнів, є показником того навантажен�ня, яке створює для підприємства чинна система оподаткування. У 2002 році респонденти зазначали, що в се�редньому вони платили у вигляді податків 28% від обсягу реалізації продукції. У 2001 році підприємства вказу�вали, що вони сплачували в середньому 29%, тоді як у 2000 році цей показник становив 24%.

Результати дослідження показали значну різницю в кількості податків, що їх сплачували підприємства різнихрозмірів, однак частка сплачених податків у виручці від реалізації товарів, робіт та послуг істотно не відрізня�лись в залежності від розміру підприємства. На думку великих підприємств, сума сплачених ними податків до�сягала в середньому 31%, у середніх фірм – 32%, а у малих – 27% від обсягу реалізації. Одержані результатисвідчать про те, що єдиний податок, хоч і спростив процедури бухгалтерського обліку та звітності для малихфірм, але істотно не зменшив їхні фінансові зобов’язання перед бюджетом.

Частка доходу від продажу, яку МСП платили у вигляді податків, дещо зменшилась між 2001 і 2002 роками,проте великі підприємства вказували на те, що податкове навантаження за останні три роки дещо збільши�лося (Рисунок 43).


ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ

20 4 6 8 10 12 14 16



Транспорт

Торгівля



Послуги

2002

2001


Рисунок 42 Середня кількість податків по секторах, 2000�2002 рр.5 5Дані по фінансовомусектору за 2000 ріквідсутні.

Малі

Середнє 2002

Середні

Великі

2002

2001

2000

50 10 15 20 25 30 35 40 45 50%

Рисунок 43 Податкове навантаження, як частка від обсягу продажу, за розміром підприємств, 2000�2002 рр.(% від продажу)

44

ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ

Якщо проаналізувати даний показник по галузях економіки, то результати показують, що в 2002 році буді�вельні підприємства платили у вигляді податків в середньому 40% від обсягу реалізації, і цей фактор виводитьсектор будівництва на перше місце в Україні. Крім того, у порівнянні з минулим роком цей показник збіль�шився майже на 100%. Підприємства в секторі громадського харчування також зазначали, що платять порів�няно вищу частку від продажу у вигляді податків (33%), ніж підприємства в інших секторах. Серед тих, що спла�чували найменшу частку – підприємства сектора послуг, які сплачували в середньому 22%. Зазначений по�казник є найнижчим у порівнянні з іншими секторами. Втім, громадське харчування – це єдиний сектор, вякому протягом останніх трьох років частка податків в обсягах реалізації продукції постійно збільшувалася(Рисунок 44).

Тіньовий сектор

У будь�якій країні підприємці вважають, що податки ускладнюють їм життя. Така думка є цілком зрозумілою.Проте, як зазначалося, недостатньо високий рівень податкової культури в Україні обумовлений багатьма фак�торами, що перетворює систему оподаткування на доволі складну для підприємств. За деякими з цих факто�рів стоять конкретні проблеми, викликані системою оподаткування в Україні, а також важке адміністративнеі фінансове навантаження, яке не відображається у формальних ставках податку. Інші фактори обумовлені іс�торично: у Радянському Союзі підприємницька діяльність розвивалася, головним чином, за рахунок “ухилен�ня” від нормативних вимог – практика набагато поширеніша, ніж у розвинутих країнах. Окрім того, підпри�ємства, навіть більше ніж громадяни, зацікавлені в одержанні певних вигод від грошей, які вони сплачуютьдержаві. А рівень державних послуг в Україні, як і в інших країнах колишнього Радянського Союзу, важко по�рівнювати із західними стандартами, надто, якщо враховувати сприйняття підприємцями корупції в органахвлади. Безвідносно до питання про реальність самої корупції, цей аспект слід враховувати при оцінці пове�дінки підприємств.

Як показують результати дослідження, 60% опитаних підприємств вважали привілейоване становище тіньо�вого сектору проблемою чинної податкової системи. Термін “привілейоване становище” означає недобросо�вісну конкуренцію, яка виникає в результаті того, що деякі фірми працюють в тіньовому секторі і приховуютьчастину продажу від оподаткування або іншим чином не сплачують податки.

50 10 15 20 25 30 35 40 45 50



Транспорт

Торгівля



Послуги%

2002

2001

2000Average 2002

Рисунок 44 Податкове навантаження як частка обсягу реалізації, за галузями, 2000�2002 рр.6

(% продажу, сплачена в бюджет)6Дані по фінансовомусектору за 2000 рік

відсутні.

Втім, така поведінка не завжди є незаконною: деякі підприємства діють у зазначений спосіб на цілком ле�гальних підставах, використовуючи відповідні податкові пільги7. Решта підприємств також намагаються одер�жати подібні пільги, щоб конкурувати на рівних умовах.

Обсяги реалізації продукції, приховані від оподаткуванняУ 2002 році більше половини респондентів вважали, що підприємства приховують частку своїх обсягів реа�лізації від оподаткування, оцінюючи, що в середньому одне підприємство приховує від оподаткування близь�ко 21% свого доходу від реалізації. Протягом останніх трьох років цей показник коливався від 16% у 2000 ро�ці до 26% у 2001 році. Слід зазначити, що відповіді на це питання не обов’язково відображають діяльністьконкретного підприємства. Радше вони є оцінкою частки доходів від реалізації продукції, прихованої серед�нім підприємством8.

Дані 2002 року показують, що сприйняття підприємствами частки продажу, прихованої від оподаткування,майже не змінювалося з огляду на розмір підприємства та сектор економіки.

Детальний аналіз цього питання дозволяє простежити певну тенденцію: відповіді, отримані за три останні ро�ки відрізнялися не більше ніж на 20%.


ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ

8Запитання, на якевідповідали підпри�ємства: “Який відсо�ток від обсягу прода�жу, на Вашу думку,приховують від опо�даткування підпри�ємства, подібні до Ва�шого?”

Хмельницька

Волинська

Івано�Франківська

Чернігівська

Рівненська

Чернівецька

Черкаська

Закарпатська

Житомирська

Кировоградська

Миколаївська

Донецька

Київська

100 20 30 40 50 60 70 80 90 100

%Середнє

Одеська

Луганська

Вінницька

Запорізька

Тернопільська

Харківська

Дніпропетровська

Крим

Сумська

Львівська

Полтавська

Херсонська

Рисунок 45 Існування тіньового сектору як перешкода для діяльності підприємств: регіональні відмінності(% підприємств, що вважають привілейоване становище тіньового сектору великою або знач�ною перешкодою для бізнесу)

7Труднощами подібнодо ускладнень, обу�мовлених рівнем ді�яльності в неофіцій�ному тіньовому секто�рі, респонденти виз�нали проблемою офі�ційне звільнення дея�ких підприємств відподатків, причому57% опитаних підпри�ємств вважають цепитання перешкодоюдля роботи на рівнихконкурентних умовах.

46

ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ

Спрощена система оподаткування для малого бізнесу

Дедалі більше підприємств переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний пода�ток), запроваджену Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітностісуб’єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 р. № 727/98. У 2002 році з усіх респондентів, що малиправо перейти на спрощену систему оподаткування, цією можливістю скористалися 72%. Це значно більшепорівняно з даними 2001 року (61% підприємств).

Спрощену систему оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності можуть використовувати підприємстваз кількістю працівників до 50 осіб і обсягом виручки до 1 млн. гривень (187000 дол.США) за рік. Ця системадозволяє відповідним підприємствам сплачувати більшість податків як один податок, який заміняє собою та�кі податки та обов’язкові платежі для підприємств:

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

20022001

Не вирішив

Не знаємо про спрощену систему

Ні, оскільки перехід на нову систему сильно забюрократизований

Ні, але плануємо перейти

Ні, оскільки задоволені звичайною системою

Так

%

Рисунок 47 Участь у системі спрощеного оподаткування, 2002 і 2001 рр.(% респондентів, що мають право на спрощену систему оподаткування)

Податок з прибутку підприємств;

ПДВ (якщо обрано ставку податку 10% – у такому

випадку акцизний збір сплачується окремо);

Податок на землю;

Комунальний податок;

Дорожній збір;

Плата за використання природних ресурсів;

Плата за патенти;

Збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування;

Збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів

торгівлі та сфери послуг (кіосків)9;

Збір у Фонд соціального захисту інвалідів;

Збір на обов'язкове соціальне страхування;

Збір у Державний фонд сприяння зайнятості

населення;

Збір у Державний інноваційний фонд;

Збір до Фонду для здійснення заходів щодо

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та

соціального захисту населення.

50 10 15 20 25 30 35 40 45 50

Малі

Середні

Великі

2002

2001

2000%

Рисунок 46 Оцінка підприємствами частки продажу, прихованої від оподат�кування в Україні, за розмірами підприємств, 2000�2002 рр.(середньозважена частка обсягів продажу, прихованої підприємством від оподаткування)

9Оскільки плата за цейдозвіл сплачується що�

річно, то в Україні вінвважається податком.


ОП

ОД

АТКУ

ВАН

НЯ

ПДВ включається до списку податків, які замінюються сплатою єдиного податку, якщо підприємство, яке пе�рейшло на спрощену систему оподаткування обрало ставку єдиного податку у розмірі 10% обсягу річної ви�ручки. Якщо компанії вирішили сплачувати ПДВ окремо, то вони сплачують єдиний податок у розмірі 6% об�сягу річної виручки10. Підприємства мають можливість перейти із звичайного на єдиний податок один раз нарік. При цьому декларація про сплату єдиного податку подається щоквартально.

Висновки

Представники підприємств, що взяли участь в опитуванні, вважали ставки податків, часті зміни до податко�вого законодавства та загальну кількість податків найбільш проблемними аспектами чинної системи оподат�кування. Респонденти оцінили зазначені труднощі так само, як підприємці з сусідніх країн. Зокрема, у Росіїнещодавно проведене опитування виявило, що 58% опитаних підприємців назвали ставки податків, часті змі�ни до податкового законодавства та кількість податків, проблемою для розвитку бізнесу11. Ці проблеми єспільними для податкових систем країн колишнього Радянського Союзу, де методи забезпечення рівногоставлення до суб’єктів оподаткування, узгодженості та передбачуваності системи оподаткування перебува�ють ще на стадії становлення.

Результати дослідження засвідчили, що в цілому по Україні регуляторне середовище є менш сприятливим са�ме для малих підприємств. Однак оподаткування є практично єдиною сферою, якій малі підприємства даютьменш суворі оцінки, і яку малі підприємства вважають меншою перешкодою, ніж середні та великі підприємс�тва. Ці позитивні результати щодо малих підприємств слід віднести на рахунок позитивних рис спрощеної сис�теми оподаткування. Найчіткіший вимір її цінності – це її популярність, адже результати дослідження показу�ють, що близько 3/4 підприємств, що мають право використовувати спрощену систему оподаткування, ужеперейшли на єдиний податок. Водночас, малі підприємства зазначають, що частка від обсягів реалізації про�дукції, яку вони сплачують до бюджету у вигляді податків, істотно не відрізняється від відповідних показниківсередніх та великих підприємств. Отже, спрощена система оподаткування зменшує адміністративні пробле�ми, притаманні податковій системі, але суттєво не впливає на кількість коштів, що надходять до бюджету.

Податкові системи деяких європейських країн спрямовані на сприяння розвитку малих підприємств. У Фран�ції, Великій Британії та Нідерландах використовують різноманітні стимули, щоб заохочувати МСП до зростан�ня. У Сполучених Штатах Америки застосовується прогресивна шкала податку на прибуток підприємств, а та�кож передбачаються випадки звільнення від податків малих підприємств та підприємств, що інвестують. Кіль�кість малих підприємств в країнах з розвинутою економікою є значно більшою, ніж в Україні, хоч і зрозуміло,що традиція розвитку малого бізнесу в цих країнах зовсім не схожа на досвід країн колишнього СРСР, де ще10�12 років тому не існувало не лише концепції розвитку малого підприємництва, а й загалом концепції роз�витку приватного сектору.

Тобто ситуація в Україні відрізняється від ситуації в західних країнах, а тому розв’язання проблеми, можливо,так само слід шукати в методах стимулювання12. Влада в Україні визначила перелік податків та норм, якимпідпорядковуються підприємства, а також фактичні ставки податків. Проте підприємства вважають надмір�ними як кількість податків, так і їхні ставки, і продовжують приховувати частку своєї економічної діяльності віддержавного бюджету.

Порівнюючи податкову систему в Україні з системами розвинутих ринкових економік, слід зазначити також,що в більшості цих країн уряду не доводиться мати справу із значним рівнем ухилення від сплати податків іспростовувати наявність високого рівня корупції серед державних службовців. Ситуація в Україні, подібно доінших країн колишнього СРСР, змушує уряд до пошуків ефективних механізмів стимулювання сплати податківпідприємствами.

11Оглядовий звіт МСПв Росії (Russia SMEObservatory Report),Європейська Комісія,2001

10Приватні підприємцітакож мають право наєдиний податок, якщоу них не більше 10найманих працівниківі обсяг продажу мен�ше 500000 гривень(93000 дол. США).Ставки єдиного подат�ку встановлюютьсямісцевими радами,але не можуть пере�вищувати 200 гри�вень (47 дол. США) намісяць. Податок на до�ходи фізичних осіб(приватних підприєм�ців) також включаєть�ся до складу єдиногоподатку.

12Подібні заходи вжи�ваються в Україні що�до прибуткового по�датку з громадян, фік�сована ставка якогобуде встановлена всічні 2004 на рівні13%.

У 2002 році 48% підприємств вважали перевірки перешкодою для свого бізнесу. Ця цифра є дещо вищою, ніжу 2001 році, коли перевірки вважали перешкодою 46% підприємств. Протягом трьох останніх років, оцінкипідприємствами аспектів регулювання підприємницької діяльності дещо пом’якшилися, за винятком переві#рок. Висновки, які представлено у цьому дослідженні, показують, що перевірки підприємства протягом остан#ніх трьох років оцінювали дедалі негативніше (Рисунок 48).

Правові засади перевірокПроведення перевірок в Україні має під собою доволі складне правове підґрунтя, оскільки не існує єдиногозаконодавчого акту, який би вичерпно регулював порядок проведення перевірок та визначав відповідні уні#фіковані процедури. Втім, легітимність повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчоївлади України щодо контролю за виконанням виданих ними нормативних актів ґрунтується на нормативномуакті Президента України1. Указ, яким закріплено зазначені повноваження за центральними органами вико#навчої влади, є, практично, єдиним нормативним актом для органів такого рівня. Як правило, окремі випад#ки здійснення перевірок, як і конкретизація відповідної компетенції контролюючих органів, встановлюютьсяокремими законодавчими актами, наприклад, Законами України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993

48

�80% �60 �40 �20 0 20 40 60 80%

2002

2001

2000


Рисунок 48 Сприйняття перевірок як перешкоди для бізнесу, 2000�2002 рр.(% підприємств)

ПЕР

ЕВІРКИ

За оцінками респондентів, загальна тривалість всіх перевірок на одному підприємстві у 2002році складала в середньому 17 днів. Цей показник вказує на тенденцію до значногозменшення тривалості перевірок: у 2000 році такі перевірки у середньому тривали 27 днів нарік, а у 2001 році – 23 дні.Хоча тривалість перевірок зменшилась, проте їхня кількість у 2002 році знову досягла рівня2000 року. У 2002 році підприємство у середньому перевіряли 14 разів, так само як і в 2000 ро#ці. При цьому за результатами дослідження 2002 року простежується певна залежність між кіль#кістю перевірок та розміром підприємства: малі підприємства перевіряли за рік у середньому 12разів, в той час як великі підприємства перевірялися 23 рази протягом року. У 2002 році найактивніше здійснювали перевірки підприємств органи державного пожежногонагляду та органи державної податкової служби України. Зазначені органи перевіряли приблиз#но кожне четверте з опитаних підприємств. При цьому і органи державного пожежного нагляду,і органи державної податкової служби України відвідували такі підприємства у середньому три#чі на рік. На ці контролюючі органи було вказано також як на такі, що найчастіше вимагають не#офіційних платежів # про вимогу неофіційних платежів органами пожежного нагляду повідомили18%, а про аналогічні вимоги з боку органів податкової служби # 23% респондентів.Майже три чверті підприємств мали певні труднощі під час перевірок. Основними причинамитаких труднощів, згідно з відповідями респондентів, були велика кількість обов'язкових доку#ментів, складність, заплутаність, непрозорість процедур, а також неоднозначність / незрозу#мілість вимог представників контролюючих органів. Трохи менше половини опитаних підприємств відповіли, що отримати вичерпну й достовірнуінформацію про умови проведення перевірок було складно або дуже складно.У 2002 році 42% респондентів відчули негативні наслідки проведення перевірок. При цьому86% з них сплатили штрафи. Загалом, сплата штрафів стала найпоширенішим негативнимнаслідком проведення перевірок за останні три роки.

1 Указ Президента України “Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчоївлади України” від 12 березня 1996 року № 179.


ПЕР

ЕВІРКИ

р. № 3745#ХІІ, “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. № 2694#ХІІ, “Про забезпечення санітарного та епі#демічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. №4004#ХІІ, “Про ціни та ціноутворення” від 3 груд#ня 1990 р. №507#ХІІ, “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. № 803#ХІІ, “Про охорону навколиш#нього природного середовища” від 25 червня 1991 р. № 1264#ХІІ та ін. У цих законах передбачено існуваннявідповідних регуляторних органів і закріплено їхнє право проводити перевірки підприємств, хоча й не вказа#но межі та масштаби таких перевірок.

Право на проведення перевірок в Україні мають, зокрема, такі органи2: 1. 31 центральний орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної республіки Крим, 24 обласні, а та#

кож Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені як органи ліцензуванняна здійснення перевірки дотримання ліцензійних умов;

2. всі податкові та бюджетні органи – стосовно податків, зборів та платежів до бюджетів усіх рівнів;3. установи, що відповідають за дотримання епідемічної, екологічної і санітарної безпеки та охорону здо#

ров’я;4. місцеві органи влади3; 5. інші органи у випадках, що передбачені чинним законодавством.

Регулювання перевірокДо основних недоліків системи нормативних актів, які регулюють питання здійснення перевірок, варто віднести:

відсутність вичерпного переліку видів та цілей перевірок;відсутність вичерпного переліку органів, уповноважених на проведення перевірок, та чітко визна#чених меж цих повноважень;нечіткість визначення підстав для проведення перевірок;відсутність чітких застережень стосовно кількості перевірок підприємства однією установою та чіт#ких процедур, яких слід дотримуватися під час проведення перевірок4.

Зазначені особливості правових засад проведення перевірок не гарантують можливості дублювання кон#трольних функцій перевіряючих органів, мають своїм наслідком зменшення рівня прозорості процедур їхздійснення і не виключають можливості неодноразового здійснення перевірок підприємства одним і тим са#мим контролюючим органом протягом доволі короткого проміжку часу без офіційного повідомлення підставдля таких перевірок.

Види перевірокНаразі не існує вичерпного переліку видів перевірок у сфері підприємницької діяльності. Хоча в Указі Прези#дента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 року №817/98 і передбачено два види перевірок – планову та позапланову виїзні перевірки, – однак у ньому заз#начено лише про перевірку “фінансово#господарської діяльності”. Чотирма контролюючими органами, упов#новаженими указом на здійснення таких перевірок, є органи державної податкової служби, митні органи, ор#гани державного казначейства та органи державної контрольно#ревізійної служби.

Масштаби перевірокНа практиці більшість перевірок проводять органи державної податкової служби, органи соціального захис#ту та органи, що видають підприємствам дозволи та ліцензії на ведення діяльності та органи державного по#жежного нагляду. Під час перевірки будь#яким органом, предметом перевірки зазвичай є аспекти фінансовоїта/чи господарської діяльності, що стосуються сфери повноважень органу, що проводить перевірку. Слід під#креслити, однак, що для значної кількості перевірок ці аспекти офіційно не визначені.

Процедурні вимогиЗгідно з Указом Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23липня 1998 р. № 817/98, контролюючі органи мають право приймати нормативні акти з регламентації по#рядку проведення перевірок суб’єктів підприємництва за умови обов’язкового погодження з Державним ко#мітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва5. Однак, на жаль, таких нормативних актівпрактично не існує, за двома чи трьома винятками.

Таким чином, процес проведення перевірок системно та цілісно не регулюється жодним нормативним актом.Існують лише окремі нормативні акти, які регулюють окремі питання перевірок підприємств та визначають ус#танови, що мають повноваження на проведення перевірок6. Втім, як буде показано у цьому дослідженні, з чо#тирьох установ, що мають повноваження на проведення планових та позапланових виїзних перевірок фінан#сово#господарської діяльності суб’єктів підприємств, лише на органи державної податкової служби Україниприпадає значна частина загальних перевірок, через які проходять щороку українські підприємства.

TAXA

TION

2 Неповний перелікдержавних органів, щовідповідають за кон�троль окремих сторіндіяльності підприємс�тва, міститься у статті32 Закону України“Про підприємства вУкраїні” від 27 берез�ня 1991 р. № 887�ХІІ.

3 Прикладом законо�давчої норми, яка виз�начає компетенціющодо здійснення пере�вірок, може бути пункт1 статті 28 Закону Ук�раїни “Про місцевідержавні адміністра�ції”, де передбачено,що місцеві державніадміністрації можуть“проводити перевіркистану додержання Кон�ституції України та за�конів України, іншихактів законодавства ...керівниками підпри�ємств, установ, органі�зацій, їх філіалів та від�ділень незалежно відформ власності і підпо�рядкування...”.

4 В Указі ПрезидентаУкраїни “Про деякі за�ходи по дерегуляціїпідприємницької діяль�ності” від 23 липня1998 р. № 817/98визначено два видиперевірок: планові тапозапланові. Окрім то�го, в указі визначеноперелік з чотирьохдержавних органів, щомають право проводи�ти такі перевірки “фі�нансової�господар�ської діяльності” під�приємств. З органів,які згадано у цьомууказі, лише на подат�кові органи припадаєзначна частина переві�рок, що проводятьсяна підприємствах.

5 Розділ 8 Указу Пре�зидента України “Продеякі заходи �з перегу�лювання підприєм�ницької діяльності” від23 липня 1998 р. №817/98.

6 Порядок координаціїпроведення плановихвиїзних перевірок фі�нансово�господар�ської діяльності суб’єк�тів підприємницької ді�яльності контролюючи�ми органами затвер�джено постановою Ка�бінету Міністрів Украї�ни від 29 січня 1999року № 112.

50

Кількість перевірокУ 2002 році підприємства в Україні перевірялися в середньому 14 разів протягом року. Цей показник дещозріс порівняно з попереднім роком. У 2001 році підприємства повідомляли в середньому про 12 перевірокна рік, що було менше у порівнянні з 2000 роком (14 перевірок на рік).

У 2002 році найчастіше перевіряли великі підприємства # загалом 23 рази протягом року. Для великих під#приємств показник 2002 року є вищим за результати опитування 2000 року, і набагато вищим, ніж показник2001 року (12 перевірок на рік). Водночас, середні підприємства також зазнали більшої кількості перевірокконтролюючими органами у 2002 році, ніж у 2001 році. Для малих підприємств за останні три роки не відбу#лося значних змін у кількості перевірок (Рисунок 49).

Аналіз середньої кількості перевірок на рік за видами підприємницької діяльності показує, що підприємствагромадського харчування, промисловості та торгівлі перевірялися частіше, ніж підприємства в інших секто#рах. Підприємства громадського харчування перевірялися у середньому 21 раз протягом 2002 року, що знач#но більше, ніж показник 2001 року (в середньому 14 разів на рік). Частіші перевірки підприємств у сфері гро#мадського харчування видаються логічними з огляду на те, що послуги таких підприємств пов’язані зі здо#ров’ям та безпекою громадян.

Як показано на Рисунку 50, єдиним сектором, де кількість перевірок протягом останніх трьох років постійнозменшувалась, був сектор транспортних послуг. Для підприємств, що працюють в усіх інших секторах, кіль#кість перевірок у 2002 році збільшилась порівняно з 2001 роком.

ПЕР

ЕВІРКИ

Малі

Середні

Великі

2002

2001

2000

0 5 10 15 20 25

Середнє 2002

Рисунок 49 Кількість перевірок на рік, залежно від розміру підприємства,2000�2002 рр.(середня кількість перевірок на рік)

0 5 10 15 20 25



Транспорт

Торгівля




2002

2001


Рисунок 50 Середня кількість перевірок, за сферами діяльності, 2000�2002 рр.(середня кількість перевірок на рік)


ПЕР

ЕВІРКИ

Існують значні розбіжності між середньою кількістю перевірок підприємств у різних регіонах України. Підпри#ємства Донецька проходили у середньому 23 перевірки, що на 9 перевірок більше, ніж у середньому по Укра#їні. Натомість у Запоріжжі, Чернівцях та Рівному, підприємства проходили в середньому 7 перевірок у 2002році, що є найнижчим показником в країні.

Активність контролюючих органівЯк видно з Рисунку 52, органи державного пожежного нагляду та органи державної податкової служби здій#снювали перевірки близько трьох чвертей опитаних підприємств – найчастіше порівняно з іншими контролю#ючими органами. Органами державної санітарно#епідемічної служби було охоплено 58% усіх опитаних підпри#ємств. Органи Пенсійного фонду України та органи державного нагляду за охороною праці у 2002 році, охо#пили, відповідно, майже половину (46%) та більше третини (36%) опитаних підприємств.

0 5 10 15 20 25

Середнє

Донецьк

Полтава


Ужгород

Чернігів

Харків

Житомир

Херсон


Луганськ

Миколаїв

Вінниця

Одеса

Львів


Суми

Луцьк

Тернопіль

Сімферопіль

Київ

Черкаси


Рівне

Чернівці

Запоріжжя

Рисунок 51 Середня кількість перевірок: регіональні відмінності, 2002 р. (середня кількість перевірок на рік)

У 2002 році, порівняно з 2001, зменшилася кількість підприємств, на яких здійснювали перевірки органиПенсійного фонду, Державної інспекції служби зайнятості, а також органи державного нагляду за стандарта#ми, нормами і правилами7. Хоча у 2002 році зменшилась загальна частка підприємств, на яких здійснюва#лись перевірки органами, зазначеними на Рисунку 52, проте лише по зазначених трьох контролюючих уста#новах кількість перевірок скоротилась більш ніж на 10%. У Таблиці 10 підсумовано показники активності кон#тролюючих органів згідно з відповідями опитаних підприємств.

52

ПЕР

ЕВІРКИ

Органи державного пожежного нагляду

Податкова інспекція/міліція

Санітарно#епідеміологічна служба

Пенсійний фонд

Держнаглядохоронипраці

Державна інспекція з нагляду за режимами споживання

електричної та теплової енергії

Фонд соціального страхування

Фонд зайнятості

Органи у справах захисту прав споживачів

Держстандарт

100 20 30 40 50 60 70 80 90 100

%

2002

2001

Рисунок 52 Активність контролюючих органів у 2001 та 2002 рр.(% підприємств, що перевірялися)

7 Відповідний комітетвстановлює націо�

нальні стандарти про�

дукції та контролюєдотримання підпри�

ємствами цих норм.

Податкова інспекція

Держдепартамент пожежної безпеки


Пенсійний фонд


Державна інспекція з нагляду за режимами

споживання електричної та теплової енергії

Фонд соціального страхування


Управління захисту прав споживачів

74% 2,8 8,1

74% 2,5 1,8

58% 3,4 2,0

46% 1,5 1,7

36% 2,5 2,3

35% 4,6 1,8

32% 1,4 1,6

32% 1,4 1,4

29% 1,9 1,6

Активність контролюючих органів, 2002 р.Таблиця 10

УстановаВідсоток

підприємств, де булопроведено перевірки

Середня кількістьперевірок на одне

підприємство

Середня тривалістьоднієї перевірки

(робочих днів)


ПЕР

ЕВІРКИ

Тривалість перевірокСередня тривалість перевірок на опитаних підприємствах протягом останніх трьох років постійно зменшува#лась. У 2000 році підприємства в середньому витрачали на перевірки 27 днів, тоді як у 2001 році ця цифразменшилась до 23 днів. У 2002 році отримано найнижчий показник – середня тривалість всіх перевірок напідприємстві протягом року становила 17 днів.

Окрім того, в 2002 році значно зменшилася тривалість перевірок на малих підприємствах – результати 2001та 2002 років відрізняються на 9 днів. На підприємствах середнього розміру тривалість перевірок такожзменшилася, але не так помітно – на 4 дні, якщо порівнювати дані 2002 та 2001 року. Натомість на великихпідприємствах тривалість перевірок зросла за рік на 9 днів і становила у 2002 році 34 дні.

За результатами дослідження 2002 року, в середньому на малому підприємстві перевірки тривали, загалом,близько півмісяця на рік, на підприємствах середнього розміру – трохи менше місяця, а великі підприємствавитрачали на перевірки півтора місяці на рік8. Такі результати (в абсолютних показниках) дають всі підставивважати, що перевірки є доволі серйозним чинником, який перешкоджає веденню господарської діяльностів Україні. Натомість результати дослідження тривалості перевірок показують певні відносні позитивні зру#шення: окрім того, що з року у рік зменшувалась середня сукупна тривалість перевірок на малих та середніхпідприємствах, самі перевірки набували більш логічного характеру: на малих та середніх підприємствах вонивідбувалися менш часто і були менш тривалими, ніж на великих підприємствах.

Якщо розглядати тривалість перевірок за видами підприємницької діяльності, то в 2002 році найдовше пере#бували у стані перевірки промислові підприємства та підприємства, що надавали фінансові послуги. Пересіч#не підприємство, що надавало фінансові послуги, перевіряли загалом протягом 21 дня, а промислові підпри#ємства – протягом 20 днів. Натомість підприємства сфери обслуговування та громадського харчування –розташовані внизу шкали. Їх перевіряли в середньому, відповідно, протягом 12 та 13 днів.

50 10 15 20 25 30 35 40 45 50

Малі

Середні

Великі

2002

2001

2000Робочі дніСереднє 2002

Рисунок 53 Тривалість перевірок залежно від розміру підприємства, 2000�2002 рр.(кількість робочих днів)

50 10 15 20 25 30 35



Транспорт

Торгівля


Фінансовий секторн.д.


2002

2001

2000Робочі дніСереднє 2002

Рисунок 54 Середня тривалість перевірок залежно від виду підприємницької діяльності, 2000�2002 рр.(кількість робочих днів)

8 Підприємства запи�тували про тривалістьперевірок у робочихднях. Середня кіль�кість робочих днів намісяць становить 22.

54

ПЕР

ЕВІРКИ

Серед підприємств України найдовше перевірялися підприємства Донецька, Вінниці та Полтави. У Донецькусередня тривалість перевірок для всіх підприємств становила 29 днів, а у Вінниці та Полтаві – по 28 днів. Зва#жаючи на те, що дані подано у робочих днях, у всіх містах, де середня тривалість перевірок становила 22 і біль#ше днів, пересічне підприємство перебувало у стані перевірки понад один календарний місяць на рік9.

Порівняння регіональних характеристикПорівняння даних про кількість та тривалість перевірок показало, що міста Донецьк та Полтава мають най#жорсткіші режими перевірок в країні. У цих містах підприємства перевіряли найдовше, а загальна їх кількістьу 2002 році була найвищою серед усіх регіонів. У таких містах, як Чернівці, Черкаси та Сімферополь, нато#мість, спостерігалась протилежна тенденція: підприємства у цих містах пройшли меншу кількість перевірок,ніж у середньому по країні; їх тривалість також була нижче за середню по країні.

Підприємства та система перевірок

Зменшення кількості перевірокРеспондентам було задано запитання про найбільш ефективний шлях до зменшення кількості перевірок, якіпроходить їхнє підприємство за рік. Незалежно від розміру підприємства, найпоширенішою відповіддю бувперехід на єдиний податок (42% опитаних підприємств). Підприємства всіх розмірів вважали прозорість ме#тодів обліку, що використовуються у спрощеній системі оподаткування, суттєвою перевагою. Майже чвертьреспондентів відповіли, що зменшити кількість перевірок неможливо, тоді як ще 25% відповіли, що необхід#но покращити стосунки з контролюючими органами, а 17% респондентів стверджували, що методом змен#шення кількості перевірок може стати вплив на контролюючі органи з боку місцевих органів влади, і лише12% вказали на те, що найефективнішим методом є подання офіційних скарг10.

Донецьк

Вінниця

Полтава

Ужгород

Херсон


Чернігів

Суми

Тернопіль


Харків

Одеса


Миколаїв

Луцьк

Житомир

Рівне

Київ

Запоріжжя

Львів

Луганськ

Черкаси



ЧернівціСереднє

0 10 20 30 40

Робочі дні

Рисунок 55 Середня тривалість перевірок: регіональні відмінності, 2002 р.

10 Цікаво зауважити,що ряд підприємстввідповіли, що найе�

фективнішим методомзменшення кількості

перевірок буде прий�няття єдиного закону

про перевірки, хочатакий варіант відпові�

ді не пропонувавсясеред готових варіан�

тів в опитувальнику.

9 Хоча вибірка не доз�воляє провести ста�

тистично значимийаналіз даних за роз�міром підприємства

та регіоном одночас�но, однак слід зважи�

ти на те, що, за ре�зультатами дослід�ження, для більшої

частини малих підпри�ємств середня трива�лість перевірок знач�но зменшилась у всіх

регіонах.


ПЕР

ЕВІРКИ

Аналіз відповідей на зазначені вище запитання з урахуванням розміру підприємств показує, що майже поло#вина малих підприємств обирали єдиний податок. Ці дані є обнадійливими, оскільки свідчать про те, що під#приємства, які мають право використовувати спрощені методи оподаткування, обліку та звітності, вбачаютьу цьому переваги, які не обмежуються лише скороченням податків та спрощенням звітності. З другого боку,результати, які подано на Рисунку 57, також показують відносні переваги розміру підприємства: офіційне ос#карження дій інспекторів та регулярне використання журналу реєстрації перевірок11 вважає ефективнимиметодами зменшення кількості перевірок значно більша частина великих підприємств, ніж малих.

Обізнаність у правових питанняхОдним з наслідків існуючої практики перевірок в Україні, де більшість підприємств регулярно відвідують ті чиінші контролюючі органи, є досить високий рівень обізнаності підприємців у правових питаннях. Дев’яностоодин відсоток підприємств#респондентів відповіли, що вони достатньо добре знають або знають у загальнихрисах законодавство, що визначає порядок проведення перевірок. Лише 8% відповіли, що вони погано зна#

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100


Формальне оскарження

Використання журналу реєстрації перевірок

Вплив місцевої влади на контролюючі органи

Покращення підприємством стосунків з контролюючими органами

Перехід на спрощену систему оподаткування

%

Рисунок 56 Найбільш ефективні методи зменшення кількості перевірок,2002 р.(% підприємств)

Малі

Середні

Великі

50 10 15 20 25 30 35 40 45 50

Перехід на спрощену систему оподаткування

Покращення підприємством стосунків з контролюючими

органами

Вплив місцевої влади на контролюючі органи

Використання журналу реєстрації перевірок

Формальне оскарження


%

Рисунок 57 Найбільш ефективні методи зменшення кількості перевірок, залежно від розміру підприємства, 2002 р.(% підприємств)

11 Використання жур�налу реєстрації пере�вірок було передбаче�но Указом Президен�та України “Про деякізаходи з перегулю�вання підприємниць�кої діяльності” від 23липня 1998 року №.817/98. Представни�ки контролюючих ор�ганів повинні постави�ти свій підпис передпочатком кожної пе�ревірки на підприємс�тві. Якщо службоваособа відмовляєтьсязареєструватися, під�приємство має правоне допустити її доздійснення перевірки.Слід зауважити, щонедостатня популяр�ність журналу реєс�трації перевірок се�ред опитаних підпри�ємств найшвидшепов’язана з відсутніс�тю законодавства, щообмежувало б кіль�кість перевірок, якіможуть проводитидержавні установи напідприємстві. З оглядуна це, ефективністьжурналу реєстраціїперевірок виглядаєобмеженою.

56

ПЕР

ЕВІРКИ

ють чинне законодавство, а менш ніж 1% відповіли, що вони його взагалі не знають. Результати незначноюмірою відрізняються залежно від розміру підприємства, хоча, як видно з Рисунку 58, малі підприємства єменш поінформованими щодо правових засад проведення перевірок.

Отримання інформаціїПідприємства, що брали участь в опитуванні, майже рівномірно розподілилися у відповідях на запитання проте, наскільки складно було отримати та вичерпну й достовірну інформацію про умови проведення перевірки.Близько половини (51%) відповіли, що отримати таку інформацію від контрольних органів було або зовсім нескладно, або не дуже складно. Втім, як показано на Рисунку 59, лише 12% підприємств відповіли, що отрима#ти таку інформацію було зовсім не складно. Слід підкреслити, що відповіді на це запитання практично не за#лежали від розміру підприємства.

Труднощі під час проведення перевірок

Менше третини опитаних підприємств (31%) відповіли, що вони не стикалися з труднощами під час перевіркиїхнього підприємства. Для решти (69%), найпоширенішою проблемою була велика кількість документів, що їхвимагав контролюючий орган. Окрім того, трохи більше четвертої частини підприємств визначили як проб#лему неоднозначність або незрозумілість вимог контролюючих органів, а ще 23% вказали на складність, зап#лутаність і непрозорість процедур.

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Не знаю

Погано

У загальних рисах

Досить добре

%


Рисунок 58 Як добре Ви знаєте законодавство, що регулює порядок проведення перевірок? 2002 р.(% підприємств)

�40�50�60% �30 �20 �10 0 10 20 30 40 50 60%

Дуже складно Скоріше складно Скоріше не складно Зовсім не складно

ПростоСкладно

Рисунок 59 Складність отримання та вичерпної й достовірної інформації про порядок проведення перевірки, 2002 р.(% підприємств)


ПЕР

ЕВІРКИ

Проблеми великих підприємств відрізняються від тих, з якими стикаються малі та середні підприємства. Длявеликих підприємств найбільшою проблемою була велика кількість документів, які вимагались у ході пере#вірки, а також частота та тривалість перевірок. Велика кількість документів була найбільшою проблемою і длямалих та середніх підприємств, проте їх відносно більше турбувало незрозумілість вимог з боку контролюю#чих органів, а також складність, заплутаність і непрозорість процедур перевірки.

Менше 10% підприємств, як малих і середніх, так і великих, зазначили, що значні труднощі були викликаніпотребою здійснювати неофіційні платежі під час перевірок. Цей показник є меншим, ніж частка підприємств,які повідомили про вимогу неофіційних платежів під час перевірок (Рисунок 60). Враховуючи те, що підпри#ємства не схильні прямо визнавати вимоги щодо неофіційних платежів, можна припустити, що справжній рі#вень неофіційних платежів є вищим, і що їх вимагали від значної частини підприємств12. Окрім того, цілкомімовірно, що неофіційні платежі були невід’ємною складовою ведення бізнесу в Україні, і ця система, очевид#но, не є істотною перешкодою для підприємств.

Цікаво, що відносно невелика частка підприємств, як великих, так малих і середніх, зазначили, що однією зосновних проблем при проведенні перевірок була відсутність інформації про умови проведення перевірок.Якщо порівнювати ці дані з 49% підприємств, які зазначили про складність одержання інформації від контро#люючих органів про вимоги під час перевірок, то стає очевидним: підприємства не завжди вважали, що збіль#шення інформації про перевірки допоможе значно покращити цей процес. Отже, можна припустити, що: (1)або процес перевірок мав такий характер, що розширення доступу до інформації міг і не вплинути на процес,або (2) причиною ускладнень під час перевірок була сама правова база, і розширення доступу до інформаціїпро правову базу не допоміг би зменшити тягар перевірок.

Наслідки перевірок

Серед опитаних підприємств 42% повідомили про те, що вони відчули значні негативні наслідки в результатіперевірок у 2002 році, що майже не відрізняється від рівня 2001 року (41%). Із зазначеної частки, з 86% під#приємств було стягнено штрафи, що значно перевищує показник 2001 року (61%). Як видно на Рисунку 61,значне збільшення частки підприємств, що сплачували штрафи, стало продовженням тенденції, яку спостері#гали ще 2001 року (Рисунок 61).

Малі

Середні

Великі

Велика кількість потрібних документів

Нечіткі вимоги інспекторів

Складні та непрозорі процедури

Часті перевірки

Тривалість перевірок

Часті зміни порядку проведення перевірок

Відсутність інформації про процедури перевірок


0 10 20 30 40 50

%

Рисунок 60 Труднощі під час проведення перевірок, 2002 р.(% підприємств)

12 Менше половини(42%) підприємств уцьому дослідженнізазначили, що “пере�січне українське під�приємство” здійснює“неофіційні платежі”для завершення регу�ляторних процедур(середню цифру длявсіх перевірок поданона Рисунку X на ст. Xдослідження). Водно�час, значно меншепідприємств визнали,що від них вимагализдійснення таких пла�тежів під час якоїсь іззазначених процедур.

58

Середній розмір штрафу, який підприємства сплачували у 2002 році, становив 2758 грн.13 (520 дол. США), ко#ливається у межах від 402 000 грн. (75140 дол. США) до мінімальної встановленої в Україні суми штрафу # 17грн. (3 дол. США). На Рисунку 62 показано середній розмір штрафу, який сплачували підприємства, залежновід їх розміру.


За результатами опитування 2002 року, перелік органів, що найчастіше вимагали неофіційних платежів у зв’яз#ку з перевірками, відповідає переліку органів, що були найбільш активними у проведенні таких перевірок. Се#ред опитаних підприємств 23% вказали на органи державної податкової служби як на такі, що вимагали нео#фіційних платежів, 18% вказали на органи державного пожежного нагляду, а 12% – на органи санітарно#епі#деміологічної служби. На органи Пенсійного фонду та державні органи захисту прав споживачів вказали по 6%опитаних підприємств, а на органи державного нагляду за охороною праці – 5% опитаних підприємств14.

Висновки

Опитані підприємства вважали перевірки однією з основних перешкод для ведення бізнесу. У 2002 році майжеполовина всіх опитаних підприємств зазначили, що перевірки були дуже великою або великою перешкодою длягосподарської діяльності. Серед різних аспектів регуляторної політики, які розглянуто у цьому дослідженні, пере#вірки залишаються єдиною проблемою, оцінки якої не стали менш негативними протягом трьох останніх років.

Однак, незважаючи на те, що перевірки і надалі відбирають значну частину часу у підприємств, їхня трива#лість з 2000 до 2002 року стабільно зменшувалась.

Кількість перевірок, які пересічне підприємство проходило у 2002 році, була такою самою, що і в 2000 році– 14 перевірок на рік. Однак слід звернути увагу на те, що три чверті підприємств повідомили про принаймні

ПЕР

ЕВІРКИ

100 20 30 40 50 60 70 80 90 100

%

Штрафи

Повторна перевірка

"Заморожений" банківський

рахунок

Майно, передане у податкову

заставу

Договори, визнані

недійсними

Конфіскація майна

Анульована ліцензія

2002

2001

2000

Рисунок 61 Наслідки перевірок, 2000�2002 рр.(% підприємств, що відчули негативні наслідки перевірок)

20000 4000 6000 8000 10000 12000 14000Гривень

Малі

Середні

Великі

Рисунок 62 Середній розмір штрафу залежно від розміру підприємства,2002 р.

13 При розрахунку се�реднього значення

цього показника буловидалено 5% гранич�

них значень.

14 В опитуванні цьогороку, серед можливих

відповідей на це за�питання варіант “це

конфіденційна інфор�мація” опущено.


ПЕР

ЕВІРКИ

три перевірки на рік з боку органів пожежного нагляду, а третина підприємств – в середньому про п’ять пе#ревірок з боку органів, що відповідають за контроль над споживанням енергії.

Окрім того, контролюючі органи і надалі працюють за відсутності єдиного та чіткого законодавства стосовнопроцесу перевірок, який визначав би межі їхніх повноважень, процедури та підстави проведення перевірокпідприємств чи ліміт перевірок одного підприємства. Тобто українській законодавчій базі бракує єдиного сис#темного нормативного акта, де було б чітко визначено:

повний перелік видів перевірок та установ, що мають повноваження на проведення перевірок;правові підстави для проведення перевірки підприємства; часові рамки проведення перевірок; документи, що підтверджують право конкретної установи чи посадової особи на проведення перевірок;нормативні положення, що визначають процедури, яких контролюючий орган повинен дотримуватисяконтрольний орган при проведенні перевірки на підприємстві;система офіційної реєстрації результатів перевірок та повідомлення підприємства про результати пе#ревірки – на зразок реєстру перевірок (із зазначенням прізвищ інспекторів, підстав проведення пере#вірки, нарахованих штрафів та підпису інспекторів по кожній перевірці);способи та канали повідомлення про дії контролюючих органів (процедура прийняття рішення про ре#зультати перевірки та набуття ними чинності); умови оскарження підприємствами результатів перевірки та/чи рішень регуляторних органів на підста#ві цих результатів.

У цьому дослідженні представлено наслідки використання недосконалої законодавчої бази для здійсненняперевірок суб’єктів підприємницької діяльності. Понад 40% опитаних підприємств мали негативні наслідки врезультаті проведених перевірок. Принаймні 23% повідомили, що контрольні органи вимагали неофіційнихплатежів. Чверть підприємств вказали на те, що вимоги контролюючих органів під час перевірки були незро#зумілими чи неоднозначними, і що серйозні труднощі були викликані складністю та непрозорістю процедурперевірки підприємства.

Водночас, близько половини підприємств повідомили про складність отримання повної та достовірної інфор#мації щодо умов проведення перевірок, прав та обов’язків контролюючих органів та підприємства, яке пере#віряли.

10

05 10 15 20 25

20

30

40

50

60

70

80

%

%

Час

тка

підп

риєм

ств,

що

пере

віря

лися

Орган державного пожежного нагляду


Податкова інспекція

Пенсіний фонд


Частка підприємств, які проходили перевірки і від яких вимагали неофіційних платежів

Органи у справах захисту прав споживачів


Державна інспекція з нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії

Рисунок 63 Зв’язок між активністю контролюючого органу та вимогами неофіційних платежів

�60 �40 �20 0 20 40 60 80%�80%

2002

2001

2000


Серед підприємств, що висловили своє ставлення до митних процедур, 38% вважали їх перешкодою для роз!витку бізнесу. Водночас упродовж останніх трьох років частка підприємств, які вважали проходження митнихпроцедур перешкодою, істотно зменшилася (Рисунок 64).

Участь підприємств у зовнішньоторговельній діяльності

Зовнішньоторговельну діяльність здійснювали 19% українських підприємств, що брали участь в опитуванні.Близько 8% з них займалися одночасно імпортом та експортом, а 11% здійснювали лише експортні або ім!портні операції. Серед великих підприємств близько 60% повідомили, що займаються імпортом або експор!том, тоді як частка МСП, залучених до зовнішньоторговельної діяльності, є значно меншою (Рисунок 64).

60

МИ

ТНЕ

РЕГУ

ЛЮ

ВАН

НЯ У 2002 році зовнішньою торгівлею займалися 19% підприємств, що брали участь в опитуванні.

З підприємств, що висловили своє ставлення до митних процедур, 38% вважали їх перешкодоюдля ведення та розвитку бізнесу.Частка підприємств, що займалися зовнішньоторговельною діяльністю, істотно відрізнялася залеж!но від розмірів підприємств. Імпортом або експортом товарів займалося більше половини великихпідприємств, що брали участь в опитуванні. Для середніх підприємств цей показник становив близь!ко 20%. Серед малих підприємств менше 10% були залучені до зовнішньоторговельної діяльності.Сорок три відсотки підприємств!імпортерів і половина підприємств!експортерів вважали одер!жання вичерпної і достовірної інформації про митні процедури нелегкою справою.Результати опитування показують, що підприємства, які не можуть отримати повної інформаціїщодо митних процедур вважають їх складними та є більше схильними до здійснення неофіцій!них платежів.Одна четверта частина підприємств, які здійснювали експортні чи імпортні операції, зазначила,що під час проходження відповідних процедур посадовці вимагали від них неофіційних платежів.В середньому майже у 12% випадків встановлено порушення визначеної нормативними акта!ми тривалості проходження експортних чи імпортних процедур. Найбільш поширеним порушен!ням строків є затримка з відшкодуванням ПДВ, про що зазначили понад чверть підприємств!експортерів.

Рисунок 64

0 20 40 60 80

%

Митні процедури як перешкода для розвитку бізнесу, 2000�2002 рр. (% всіх підприємств, що брали участь в опитуванні)

Рисунок 65 Зовнішньоторговельні операції, за розмірами підприємств,2002 р. (% всіх підприємств, що брали участь в опитуванні)

Експорт

Імпорт

Експорт та імпорт

Малі

Середні

Великі

Зовнішньоторговельні операції проводить майже одна третина підприємств, які працюють у секторі промис!ловості, 15% підприємств, що працюють у фінансовому секторі, 14% торговельних підприємств та 12% тран!спортних підприємств (Рисунок 66). У секторах будівництва, обслуговування та громадського харчування дозовнішньоторговельної діяльності залучено менше 10% підприємств.

Ринки зовнішньої торгівліПісля зменшення попиту з боку країн СРСР Україна досягла певних успіхів у розширенні торгівлі з країнамиЗаходу. Незважаючи на це, більшість підприємств, що брали участь в опитуванні і проводили зовнішньотор!говельні операції, і досі вважають СНД своїм найбільшим ринком. Близько половини підприємств!експорте!рів, що брали участь в опитуванні, продають свої товари до Росії, близько чверті – до інших країн СНД, 20% !до країн Європи, а 4% ! до решти країн світу. Більше половини українських підприємств!імпортерів вважаєсвоїми головними партнерами російські компанії. Дев’ять відсотків вітчизняних підприємств ввозять товариз інших країн СНД, менше третини опитаних підприємств, що імпортують, зазначили, що їхні головні партнеризнаходяться в країнах Європи, а 6% мають партнерів в інших країн світу.


МИ

ТНЕ

РЕГУ

ЛЮ

ВАН

НЯ

Рисунок 66 Зовнішньоторговельні операції, розподіл по секторах економіки,2002 р. (% всіх підприємств, що брали участь в опитуванні)


Фінансові послуги

Торгівля

Перевезення


Обслуговування


0 10 20 30 40

%

Рисунок 67 Ринки для підприємств, залучених до зовнішньоторговельної діяльності (% підприємств, залучених до зовнішньоторговельної діяльності)

Росія

Інші країни СНД

Європа

Інші країни світу

0 20 40%

Експортери

Імпортери

Порівняння цих результатів з офіційною статистикою обсягів торгівлі свідчить про те, що значна частина зов!нішньої торгівлі України здійснюється невеликою часткою підприємств. Підприємства, що експортують продук!цію до всіх країн окрім СНД, заслуговують на особливу увагу, оскільки на них припадає три чверті обсягів укра!їнського експорту, хоча, за результатами опитування, вони становлять менше однієї чверті підприємств. Це мо!же служити показником обсягу зовнішньоторговельних операцій (зокрема експорту до неєвропейських країнта країн, що не входять до складу СНД), які здійснюються відносно невеликою кількістю підприємств.

Рисунок 68 Обсяги зовнішньої торгівлі (% обсягів зовнішньої торгівлі)

Росія

Інші країни СНД

Європа

Інші країни світу

0 20 40 60

Експорт

Імпорт

Джерело: Державний комітет статистики України

60

%

62

МИ

ТНЕ

РЕГУ

ЛЮ

ВАН

НЯ

Проблеми з проходженням процедур імпортуНайбільш типовими митними процедурами, які проходили підприємства, що брали участь в опитуванні, приімпортуванні товарів, були: оформлення митної документації (80% підприємств), митні перевірки (74%) тасплата імпортного мита (60%). У процесі опитування підприємствам пропонували визначити рівень трудно!щів, що виникали при здійсненні кожної з процедур в процесі імпортування. Загалом, переважна частинапідприємств зазначила, що проблеми виникали під час проходження найбільш типових процедур: оформлен!ня митної документації та здійснення митних перевірок.

Неофіційні платежі під час процедур імпортуУ кожному четвертому випадку проходження процедур, пов’язаних з імпортом від підприємств вимагализдійснення неофіційних платежів. Близько половини підприємств, від яких вимагали неофіційних платежів,зазначили, що їм довелося задовольнити ці вимоги для прискорення проходження відповідних процедур.

Результати опитування свідчать про існування такої залежності: підприємства, що здійснювали неофіційніплатежі, вважають імпортні процедури перешкодою частіше, ніж підприємства, від яких не вимагали неофі!ційних платежів. Цей зв’язок підтверджується на всіх зазначених етапах імпорту, за винятком процедур ве!теринарного контролю1 (Рисунок 70).

Рисунок 69

Оформлення митних документів

Митний контроль (регіональний)

Митний контроль (на кордоні)

Сплата імпортного мита

Сертифікація імпортованоїпродукції

Санітарний контроль

Одержання ліцензії на імпорт

Одержання квот на імпорт

Ветеринарний контроль

10 20 30 40

%

1 Кількість підприємс�тв�імпортерів, що про�ходили процедури ве�

теринарного контро�лю, була недостатньоюдля одержання статис�

тично значущих вис�новків.

Рисунок 70

Сертифікація імпортованої продукції


Одержання ліцензій на імпорт

Митний контроль



Сплата імпортного мита

Одержання квот на імпорт

0 20 40 60 80 100

%

З певними неофіційними платежами Без неофіційних платежів

Процедури, пов’язані з імпортуванням продукції, як перешкода для бізнесу(% підприємств�імпортерів, сортування у низхідному порядку за поширеністю процедур)

Неофіційні платежі при проходженні процедур імпорту є перешкодою для бізнесу(% підприємств�імпортерів, що вважають процедури перешкодою)


МИ

ТНЕ

РЕГУ

ЛЮ

ВАН

НЯ

Рисунок 71 Порушення строків проходження імпортних процедур(% підприємств�імпортерів, що брали участь в опитуванні)

Термін розгляду заяви для отримання ліцензії на імпорт (більше 15 днів)

Одержання квот



Сертифікація імпортованої продукції



Перетин державного кордону

0 10 20 30 40%

2 Цей зв’язок показа�но на Графіку 4А у Додатку 3 до цьогодослідження.

Порушення строків проходження імпортних процедурВідповідно до законодавства, державні службовці повинні дотримуватися певних вимог щодо виконаннязазначених вище процедур у встановлений термін. В ході опитування перед підприємствами ставили запи!тання про те, чи стикалися вони з порушеннями у процесі проходження процедур імпорту. На Рисунку 71 по!казано, що порушення термінів не є поширеним явищем – про них зазначили у менш ніж 20% випадків покожній процедурі. Опитування дозволило визначити, що найбільше порушень в ході імпортних процедур трап!лялося під час розгляду заяв на одержання ліцензій на імпорт – у 19% випадків він тривав більше 15 днів,встановлених законодавством. Сімнадцять відсотків підприємств повідомили про порушення часових рамокпри одержанні квот на імпорт, а 14% – при проходженні ветеринарного контролю.

Одержання інформації про процедури, пов’язані з імпортом

Загалом, 43% респондентів вважали одержання вичерпної і достовірної інформації про процедури, пов’яза!ні з імпортуванням товарів в Україну, нелегкою справою. Результати опитування свідчать про існуваннязв’язку між доступністю інформації та порушеннями в ході здійснення операцій імпорту: підприємства, яківважали одержання інформації важким завданням, частіше стикалися з порушеннями законодавчо вста!новлених часових рамок у процесі здійснення операцій імпорту2. Окрім того, підприємства, які вказали наускладнення з отриманням інформації, вдавалися до неофіційних платежів частіше, ніж підприємства, що немали проблем з одержанням вичерпної та достовірної інформації про процедури імпорту (Рисунок 72).

ННееоо

ффііцц

ііййнн

іі ппллаа

ттеежж

іі

ппррооссттоо

ЧЧии ссккллаадднноо ббууллоо ооддеерржжааттии ііннффооррммааццііюю??

ссккллаадднноо

0

20

40

60

80

100%

20 40 60 80 100%

Певні неофіційніплатежі

Без неофіційнихплатежів

Рисунок 72 Неофіційні платежі були більш характерними для підприємств,яким бракувало інформації (% підприємств�імпортерів, що брали участь в опитуванні)

64

МИ

ТНЕ

РЕГУ

ЛЮ

ВАН

НЯ

Проблеми, пов’язані з проходженням процедур експортуПодібно до процедур, пов’язаних з імпортом, найбільш типовими процедурами, які проходили підприємства!експортери, були оформлення митної документації (80% підприємств) та митний контроль (73%). Половинапідприємств!експортерів подавали заявки на відшкодування ПДВ. Стільки ж одержували свідоцтво про по!ходження товару у Торгово!промисловій палаті України.

При визначенні рівня проблем на кожному етапі цього процесу найбільше підприємств назвали процедуру від!шкодування ПДВ великою або дуже великою перешкодою для експортних операцій. Загалом, близько полови!ни підприємств, що брали участь в опитуванні, мали проблеми з відшкодуванням ПДВ – істотно більша часткапідприємств порівняно з іншими експортними процедурами. Дещо менше проблем викликали митний контрольта оформлення митних документів, про які зазначили 30% підприємств (по кожній з цих двох процедур).

Неофіційні платежі під час процедур експортуРезультати опитування стосовно неофіційних платежів у процесі проходження експортних процедур свідчатьпро існування такої самої тенденції, що й для процедур, пов’язаних з імпортом: підприємства, що здійснюва!ли неофіційні платежі вважали експортні процедури перешкодою для розвитку бізнесу частіше, ніж підпри!ємства, що не вдавалися до таких платежів (Рисунок 74). Загалом, неофіційні платежі від підприємств!ек!спортерів вимагали у 27% випадків; з них близько половини підприємств їх здійснили.

Рисунок 73 Процедури, пов’язані з експортом, як перешкода для бізнесу(% підприємств�експортерів, сортування у низхідному порядку за поширеністю процедур)


Митний контроль (регіональні)

Митний контроль (на кордоні)

Відшкодування ПДВ

Сплата експортного мита

Одержання свідоцтва пропоходження

Одержання ліцензії на експорт


Одержання експортних квот


0 10 20 30 40 50 60 %

Рисунок 74 Неофіційні платежі при проходженні процедур експорту є перешкодою для бізнесу(% підприємств�імпортерів, що вважають процедури перешкодою)


Одержання свідоцтва пропоходження





Сплата експортного мита

Одержання експортних квот

Одержання ліцензій на експорт

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90

%

З певними неофіційними платежами Без неофіційних платежів


МИ

ТНЕ

РЕГУ

ЛЮ

ВАН

НЯ

Порушення строків проходження експортних процедурПорушення встановлених часових рамок у ході операцій експорту траплялися майже так само часто, що й уході операцій імпорту. Винятком є процедура відшкодування ПДВ, яка стосується всіх підприємств!експорте!рів і з проведенням якої зволікали більш ніж у кожному четвертому випадку. Менше порушень спостерігало!ся при одержанні ліцензій на експорт (кожне п’яте підприємство!експортер) та проходженні митного контро!лю – 10% підприємств, що брали участь в опитуванні.

Одержання інформації про процедури, пов’язані з експортомПоловина підприємств!експортерів, що брали участь в опитуванні вважали процес одержання вичерпної ідостовірної інформації від відповідних служб про експортні процедури важкою справою. Незважаючи на те,що доступ до інформації серед експортерів є дещо меншим, ніж серед імпортерів, результати опитуваннясвідчать про наявність залежності між доступом до інформації та порушенням встановлених часових рамоку ході виконання експортних процедур (Рисунок 4Б у Додатку 3).

Окрім того, підприємства, що мали проблеми з доступом до інформації, частіше здійснювали неофіційні пла!тежі, ніж підприємства, які не мали таких проблем (Рисунок 76).

Рисунок 76 Неофіційні платежі були більш характерними для підприємств,яким бракує інформації (% підприємств�екпортерів, що брали участь в опитуванні)

ВисновкиРезультати опитування показують, що за період 2000!2002 рр. частка підприємств, які вважають митні проце!дури перешкодою для здійснення операцій, зменшилася на 11 відсоткових пунктів. Однак, подібно до багатьохрегуляторних процедур, розглянутих у цьому дослідженні, коли підприємствам пропонували визначити рівеньпроблем по кожній з процедур зовнішньої торгівлі, результати свідчили, що істотна частка, а в деяких випадках– більше половини всіх респондентів, продовжували стикатися з великими проблемами при їх проходженні.

Окрім того, результати опитування вказують на існування залежності між часткою підприємств, які вважають заз!начені процедури проблематичними, і частотою випадків здійснення неофіційних платежів. Із зменшенням досту!пу до інформації про ці процедури неофіційні платежі мали тенденцію до збільшення. Отримані результати свідчатьпро те, що істотним кроком у напрямку полегшення проходження підприємствами експортно!імпортних процедур,що мають законодавчо встановлені терміни, може стати розширення доступу до інформації про такі процедури.

ННееоо

ффііцц

ііййнн

іі ппллаа

ттеежж

іі

ппррооссттоо

ЧЧии ссккллаадднноо ббууллоо ооддеерржжааттии ііннффооррммааццііюю??

ссккллаадднноо0

20

40

60

80

100%

20 40 60 80 100%

Певні неофіційніплатежіБез неофіційнихплатежів

Рисунок 75 Порушення строків проходження експортних процедур (% підприємств�експортерів)


Термін розгляду заяви на ліцензію становив більше 15 днів


Митні перевірки

Одержання свідоцтва про походження

Одержання квот

Перевірки санепідем. служб

Перетин держ. кордону

Перевірки вет. служб 0 10 20 30 40 50

%

Процедури одержання дозволів та їхні правові засадиУ цьому розділі йтиметься про дозволи як документи, що надають право на початок роботи підприємства, надоступ до інфраструктури при веденні бізнесу, здійснення робіт або послуг, пов’язаних з підприємницькою ді�яльністю. В Україні дозволи слід одержувати до того, як підприємство почне функціонувати, використовуватибудівлі, переобладнувати офіс або розпочинати будівництво споруд чи встановлення кіоску, павільйону тощо.

Дозволи, що видаються для здійснення господарської діяльності, передбачають дотримання певних норм як дляпланування нового будівництва чи переобладнання приміщення, так і для робіт, які слід при цьому проводити. Цінорми стосуються також відведення місця під будівництво об’єкту або кіоску, чи використання приміщення. Такінорми зазвичай розробляються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, уповноваженимина здійснення державної політики щодо забезпечення безпеки ведення робіт, випуску і реалізації продукції танадання послуг, або затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням зазначених органів, а також роз�робляються і затверджуються місцевими органами влади – у визначених законодавством випадках.

В Україні нараховується десятки різних дозволів, однак існують певні труднощі з визначенням їх точного чис�ла. По�перше, незважаючи на те, що більшість дозволів, які видають державні органи, є уніфікованими у всіх

66

ДОЗВ

ОЛИ

ТА П

ОГО

ДЖЕН

НЯУпродовж 2002 року дозволи одержали 57% опитаних підприємств. Результати опитування по�

казують, що протягом останніх трьох років частка підприємств, які одержували дозволи, змен�

шувалася.

Респонденти, які отримували дозволи, повідомили, що за період 2000�2002 років процедура

одержання дозволів для підприємницької діяльності істотно ускладнилася. Подібно до поперед�

нього року, у 2002 році найскладніше було одержувати дозволи на відведення земельної ділян�

ки, будівництво та переобладнання приміщень. Більше половини респондентів, які одержували

зазначені дозволи у 2002 році вказували, що процес їх одержання був для них важким чи дуже

важким.

Оцінка респондентами процесу одержання дозволів у різних обласних центрах України помітно

відрізняється. Ці розбіжності пов’язані з неоднозначністю чинної нормативної бази, в якій не

визначено чіткої процедури одержання дозволів або вимог, які слід задовольнити для одержан�

ня дозволів та практичного застосування цих норм на місцях. Окрім того, чинним законодавс�

твом чітко не встановлена вартість отримання переважної більшості дозволів та погоджень2.

Головні перешкоди, з якими стикнулися підприємства при одержанні дозволів, були пов’язані з

забюрократизованістю процесу їх отримання: велика кількість необхідних документів та значні

затрати часу на одержання необхідних дозволів і погоджень.

Вимога неофіційних платежів найчастіше спостерігалась у підприємств, які одержували дозво�

ли на переобладнання приміщень і на початок роботи від органів державного пожежного наг�

ляду � про це зазначили, відповідно, 27% та 19% респондентів.

Частка підприємств, які подали заяви на одержання дозволів у 2002 році та навесні 2003 року,

але не одержали їх на момент проведення опитування, становила 12%. Найбільш типовими по�

ясненнями причин зволікання з отриманням дозволів чи погоджень, про які зазначали респон�

денти, були такі: подані документи ще розглядаються;період розгляду заяви був надто тривалим;заяву відхиляли без пояснень.

1 У даному розділі термін “дозвіл” застосовується для означення як власне дозволів, так і погоджень, необхідних для їх одер�жання. Окрім того, термін «дозволи» охоплює цілу низку додаткових документів, які повинні одержати підприємства від різнихорганів та установ, і які підприємці вважають дозволами (такі, як експертні оцінки, висновки, довідки, і т.д). Запропонованийперелік дозволів для оцінки респондентами розміщено у Додатку 3. 2 Для проведення деяких експертиз чинні норми передбачають вартість 1 години роботи працівника органів чи установ, упов�новажених їх проводити. Однак кількість робочих годин (або днів) і кількість працівників органів чи установ, залучених до про�цесу видачі дозволів, не визначено.


ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

регіонах, на практиці місцеві органи влади запроваджують дозволи, які в інших регіонах або містах не запро�ваджуються. По�друге, не завжди чітко визначена різниця між дозволом, погодженням та експертизою, тоб�то відсутні чіткі критерії для їх однозначного розмежування.

Загалом, можна сказати, що існують два типи дозволів, які отримують підприємства:

дозвіл “однієї установи”, що видається однією установою;

“комплексний” дозвіл, який складається із низки незалежних дозволів “однієї установи”, які необхід�

но отримати для остаточного отримання дозволу. У першому випадку, перед тим, як одержати дозволи “однієї установи”, від підприємств вимагають одержан�ня ряду погоджень та/або експертиз, які є обов’язковою умовою для одержання такого дозволу. Ці докумен�ти надаються або цією установою, або, як у більшості випадків, іншими установами, організаціями чи навітьпідприємствами.

У другому випадку термін “дозвіл” означає на практиці комплекс дозволів, кожен з яких надається органом,не пов’язаним з іншими, і кожен з яких є однаково важливим для остаточного отримання “дозволу”. Окремийдозвіл сам по собі є завершеним документом але його недостатньо і лише комплекс окремих дозволів доз�воляє отримувати остаточний “дозвіл. Наприклад, коли підприємство зазначає про одержання «дозволу напереобладнання приміщення», то це значить, що воно одержало визначену кількість дозволів “єдиної устано�ви” необхідних для переобладнання приміщення. Кількість органів, установ, організацій залучених до проце�су отримання дозволу залежить від розташування об’єкта, історичного статусу, наявної інфраструктури тощо,а також від робіт, які слід виконати3.

На практиці отримати дозвіл означає виконати цілу низку визначених умов, для яких слід отримати певну кіль�кість підписів перед тим, як підприємець може розпочинати певний процес у визначеному місці, наприклад,встановлення кіоску, переобладнання офісу або будівництво об’єкта. Загальну кількість «підписів», які слідодержати, неможливо наперед точно визначити, оскільки їх остаточна кількість залежить від розташуваннясамого об’єкта. Внаслідок цього, у процесі одержання дозволу може виявитися, що підприємству потрібноодержати додаткові погодження або експертні висновки.

Причиною такого становища стало те, що, незважаючи на прийняття законів та інших регуляторних актів, вяких передбачено надання окремих дозволів та визначено органи, уповноважені їх надавати, відсутня чіткавизначеність умов, які слід задовольнити для одержання дозволів4. За таких обставин практично дуже важкоскласти вичерпний перелік дозволів в Україні.

Отже, чинна система одержання дозволів є складним процесом, який не вкладається в єдині законодавчірамки, відсутня прозорість вимог щодо отримання дозволів. Окрім того, в законодавстві зазвичай не перед�бачено чіткої вартості переважної більшості дозволів та їх відповідних погоджень або не вказано чітко на їхбезкоштовний характер. Це призводить до ряду негативних наслідків. По�перше, результати опитування пока�зують, що кількість випадків неофіційних платежів у процесі одержання дозволів є більшою, ніж при здійснен�ні інших регуляторних процедур ( Рисунок 1 у Додатку 3). По�друге, зважаючи на ускладнений характер проце�су, брак визначеності та чіткості процедур, ускладнення, що виникають при отриманні дозволів, у містах знач�ною мірою залежать від того, як на місцевому рівні застосовуються норми чинного законодавства.

У деяких містах місцеві органи влади виступили з ініціативою і запровадили “єдині комісії” для надання доз�волів, де підприємці можуть одержати певну кількість дозволів, або вичерпну інформацію щодо їх одержан�ня. Такі офіси нині запроваджено лише у кількох містах України де з такою ініціативою виступили місцеві ор�гани влади. Їх важко створювати у великих містах, оскільки більшість дозволів мають видавати районні в міс�ті органи влади5. Зібрати разом всі районні відділи чи навіть деякі з органів, що залучені до процесу одержан�ня дозволів і погоджень, дуже важко без чіткої підтримки з боку центральних органів виконавчої влади, при�четних до видачі дозволів, які представлені на місцях їх територіальними органами. Таким чином можна кон�стантувати, що рівень зацікавленості з боку центральних органів влади ще є недостатнім.

Процес одержання дозволів як перешкода для розвитку бізнесу6

Частка респондентів, які назвали процес одержання дозволів значною перешкодою для розвитку підприєм�ництва, зменшилася з 41% у 2001 році до 35% у 2002 році (Рисунок 77). Хоча це, безперечно, є позитивною тенденцією, проте на тлі інших регуляторних процедур, за оцінкою підпри�ємців, не відбулось відносного покращення рейтингу процедур отримання дозволів серед інших регулятор�них процедур (Таблиця1 у Додатку 3).

TAXA

TIO

N

3 Загальна кількість не�обхідних дозволів і по�годжень в кожномуконкретному випадку єрізною. Для унаочнен�ня процесу у Додатку 2вміщено карту одер�жання необхідних доз�волів для переоблад�нання приміщення, якепереводиться із житло�вого фонду у нежитло�вий.

4 Окрім того, в законо�давстві, яке регулюєнизку дозволів, чітконе зазначається проте, чи дозволи слід на�давати безкоштовно,чи відповідний органможе офіційно братиплату за надання кон�кретного дозволу. В ін�ших випадках не виз�начено чітко вичерпно�го переліку документів,що слід подавати дляодержання дозволу.

5 У розділі не розгляну�то докладно дозволи,що видаються в “єди�них комісіях”.

6 У цьому розділі наве�дено оцінку респон�дентів щодо процедуринадання дозволів в Ук�раїні. Значна перешко�да означає “дуже вели�ка” або “велика” пе�решкода.

68

Зважаючи на те, що уповноважені органи видавати дозволи на місцях наділені значними повноваженнямищодо прийняття рішень, оцінка підприємствами процедури одержання дозволів істотно відрізняються у міс�тах. Відповіді на запитання про те, якою мірою процес одержання дозволів є значною перешкодою, колива�ються від найвищого негативного рівня – 66% у Хмельницькому до найнижчого – 17% у Херсоні.

Переважна частина підприємств у Дніпропетровську, Хмельницькому та Кіровограді назвали процес одер�жання дозволів значною перешкодою для діяльності підприємств та їх зростання. У Тернополі та Чернівцяхчастка таких підприємств складала 47% у кожному місті. Натомість істотно менша кількість підприємств нази�вала процес одержання дозволів значною перешкодою у Львові, Херсоні та Сумах (приблизно одна п’ята час�тина підприємств у кожному з цих міст).

ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

�80% �60 �40 �20 0 20 40 60 80%

2002

2001

2000


Рисунок 77 Сприйняття процесу одержання дозволів як перешкоди для розвитку бізнесу(% всіх підприємств)

0 10 20 30 40 50 60 70

%




Чернівці

Тернопіль

Одеса

Київ

Житомир

Черкаси

Запоріжжя


Харків


Луганськ

Луцьк

Рівне

Чернівці

Ужгород

Донецьк

Вінниця

Миколаїв

Полтава

Суми

Львів

Херсон

Рисунок 78 Сприйняття процесу одержання дозволів як значної перешкодидля розвитку бізнесу, у містах, 2002 р. (% всіх підприємств, які назвали процедури одержання дозволів значною перешкодою)


ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

Результати дослідження по секторах економічної діяльності показують, що частка підприємств, які назвалипроцес одержання дозволів значною перешкодою, є значно меншою серед підприємств, що надають тран�спортні та фінансові послуги, складаючи в середньому близько 20%. Для решти секторів майже кожен третійреспондент вказав, що процес отримання дозволів є значною перешкодою. Однак, незважаючи на існуван�ня певних розбіжностей по секторах, аналіз відповідей за розмірами підприємств не виявив істотних розбіж�ностей.

Кількість одержаних дозволів

У 2002 році за дозволами та погодженнями зверталися 57% підприємств, які брали участь в опитуванні. У2001 році відповідна частка підприємств складала 64%, а в 2000 році – 86%. Це свідчить про зменшеннякількості підприємств, які зверталися за дозволами та погодженнями. Для тих підприємств, що звернулисяза дозволами у 2002 році, середня кількість одержаних дозволів на підприємство становила 3,9. Зазначе�ний показник дещо зменшився у порівнянні із 2001 роком – 4,1 та 2000 – 4,4. Найбільш імовірно, що це єнаслідком різкого скорочення частки підприємств, які зверталися за одержанням чотирьох чи більше дозво�лів на рік. Як показано на Рисунку 79, більшість підприємств, що брали участь в опитуванні, одержали в 2002році три дозволи або й меншу кількість дозволів. Оскільки три дозволи є обов’язковими для початку діяльнос�ті підприємств, то такі результати дають підстави для припущення про поступовий спад темпів розширення під�приємницької діяльності загалом, або зниження рівня інвестицій в інфраструктуру, коли йдеться про отри�мання інших дозволів.

Найбільш поширені дозволиЯк показано на Рисунку 80, за останні три роки частка підприємств, що зверталися за одержанням найбільшпоширених дозволів, зменшилася. Фактично, єдиним дозволом, який у 2002 році одержала більша частка під�приємств порівняно з 2001 роком, був дозвіл на право використання приміщення.

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100 %

200220012000

Три чи менше дозволів

Більше трьох дозволів

59 54 45

41 46 55

Рисунок 79 Кількість дозволів, які отримували підприємства, 2000 – 2002 рр.(% підприємств, що одержували дозволи)

70

ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

Обов’язкові дозволи

Три види дозволів є обов’язковими для всіх підприємств. До них належать дозволи на початок роботи від ор�ганів державного пожежного нагляду, органів державної санітарно�епідеміологічної служби та органів дер�жавного нагляду за охороною праці. У 2002 році на одержання всіх цих дозволів подавали заяви від 27% до41% респондентів (Рисунок 80). Як і для інших дозволів, частка підприємств, що одержували обов’язкові доз�воли зменшилась. Оскільки всі ці дозволи є обов’язковими, то таке зменшення може означати, що з року врік дедалі менша кількість нових підприємств розпочинає роботу в Україні.

Дані Державного комітету статистики про кількість малих підприємств, які щороку реєструються в Україні,вказують на тенденцію до зменшення кількості новостворюваних підприємств. На Рисунку 81 показано, щоза останні 6 років кількість новостворених малих підприємств в Україні з року в рік зменшується7.

7 За оцінками експер�тів, у 2002 році малі

підприємства склада�ли 82% всіх юридич�

них осіб в Україні. Цейпоказник може слу�жити аргументом накористь того, що пе�

реважну більшість но�вих зареєстрованих

підприємств склада�ють саме малі підпри�

ємства.

100 20 30 40 50 60 70

%

Держдепартамент пожежної безпеки*

Державна санітарно�епідеміологічна служба*

Держнаглядохоронпраці*

Використання приміщення

Виділення земельної ділянки


Погодження з ДАІ на розміщення об'єктів**

Розміщення об'єктів (Облавтодор)**

Переобладнання приміщення

* на початок роботи** торгівлі та послуг

2002

2001

2000

Рисунок 80 Найбільш поширені дозволи, 2000 – 2002 рр.(% підприємств, що одержували дозволи)

2002

2001

2000

1999

1998

1997

0 5 10 15 20 25 30 35 40 45

тисяч

Рисунок 81 Нові малі підприємства, зареєстровані в Україні, 1997$2002 рр.

Джерело: Держкомстат України


ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

Складність одержання дозволів

Аналіз відповідей підприємств, які одержували дозволи упродовж 2002 року, показує, що одержувати дозво�ли стало набагато складніше8. Як показано нижче на Рисунку 82, рівень складності одержання дозволів в Ук�раїні за останні три роки постійно підвищувався, а різке його підвищення сталося між 2001 та 2002 роками. У 2002 році одержання дозволів на відведення земельної ділянки та будівництво залишалося найважчоюсправою, про що зазначили близько двох третин підприємств, які зверталися за одержанням кожного з них.Ще одним дозволом, одержання якого більше половини підприємств схарактеризували як складну або вкрайскладну справу, був дозвіл на переобладнання приміщення.

Чотири дозволи, названі як найбільш складні для одержання, це ті самі дозволи, на які припадає найбільшакількість випадків неофіційних платежів – відведення земельної ділянки, будівництво, переобладнання при�міщення та дозвіл органів державного пожежного нагляду на початок роботи (Рисунок 88). За оцінками рес�пондентів, три найбільш складні дозволи вимагають найбільше часу на їх одержання у порівнянні з іншимидозволами.

Обов’язкові дозволи по регіонахПорівняльний аналіз складності одержання обов’язкових дозволів по регіонах України показує, що процесодержання необхідних дозволів у Івано�Франківську в 2002 році був за оцінками респондентів нескладним,і тепер місто має найнижчий в Україні рівень складності одержання обов’язкових дозволів (Таблиця 5 у До�татку 3). У 2002 році процес одержання дозволів зазнав істотних позитивних змін також у Сумах і Вінниці. На�томість найважче одержати обов’язкові дозволи у Черкасах, Хмельницькому та Дніпропетровську.

На Рисунку 83, на основі оцінок підприємств, які одержували дозволи у 2002 році, показано рівень складнос�ті одержання обов’язкового дозволу від органів державного пожежного нагляду у містах9. Слід зазначити, щооцінки рівня складності одержання кожного обов’язкового дозволу є дуже близькими. Детальна таблиця по�рівняння рівня складності одержання кожного обов’язкового дозволу в обласних центрах наведена у Табли�ці 5 Додаток 3.

100 20 30 40 50 60 70

%








Використання приміщення


2002

2001

2000

* на початок роботи** торгівлі та послуг

Рисунок 82 Складність одержання дозволів, 2000$2002 рр.(% підприємств, для яких процес одержання кожного з дозволів був важким або дуже важким)

9 Державний де�партамент пожеж�ної безпеки обранотому, що він надаєперший обов’язко�вий дозвіл, який ма�ють одержати під�приємства, і часткапідприємств, що йо�го одержують, єдостатньою для по�рівняння результа�тів у містах.

8 Відповіді щодо“сприйняття дозволівяк перешкоди” даливсі підприємства, щобрали участь в опиту�ванні. Всі інші запи�тання, які розглянуто вданому розділі, булопоставлено лише пе�ред тими підприємс�твами, які отримувалидозволи в 2002 році(57% загального чис�ла вибірки).

72

ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

Тривалість процесу одержання дозволів

Згідно з результатами дослідження, у 2002 році підтвердилося існування прямого зв’язку між часом, необхід�ним для одержання окремого дозволу, та часткою підприємств, які назвали одержання такого дозволу склад�ною справою. Найбільше часу вимагає одержання дозволу на відведення земельної ділянки – в середньому46 робочих днів, і на будівництво – 32 робочих дні. У 2001 році підприємства повідомляли про те, що на одер�жання дозволу на відведення земельної ділянки затрачається близько 27 робочих днів, а на будівництво –17 робочих днів11.

Таке збільшення середньої тривалості процесу отримання дозволів ще раз вказує на те, що для підприємствтруднощі при одержанні дозволів дедалі зростають. Упродовж 2002 року підприємці називали чотири дозво�ли, процес одержання яких займає зазвичай більше місяця: відведення земельної ділянки, будівництво, пе�реобладнання приміщення та розміщення об’єктів торгівлі та послуг. Максимальний період одержання такихдозволів складав, за словами респондентів, до одного року. У Таблиці 6 (Додаток 3) вказано часові рамкиодержання обов’язкових дозволів з поділом відповідей за розмірами підприємств.

Черкаси


Київ



Луцьк

Херсон

Харків

Донецьк

Луганськ

Чернівці

Вінниця

Львів

Запоріжжя

Ужгород

Полтава

Чернігів


Рівне

Миколаїв

Одеса

Житомир

Суми

Тернопіль


0 10 20 30 40 50 60 70 80 90

%

Рисунок 83 Рівень складності одержання дозволу від органів державного пожежного нагляду, у містах, 2002 р. (% підприємств, яким отримувати дозволи від органів державного пожежного нагляду буловажко або дуже важко)1010 Результати по Жито�

миру не є статистичнозначущими.

11 Часові рамки – цетривалість всього

процесу, який почина�ється з подання до

відповідного органувсіх необхідних доку�

ментів і завершуєтьсяз одержанням дозво�

лу.


ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

Вартість одержання дозволів

Затрати, які несуть підприємства при одержанні дозволів в Україні, коливаються залежно від видів дозволів.Визначення чіткої вартості отримання дозволу або чітка вказівка на безкоштовний характер його надання учинному законодавстві є радше винятком, ніж правилом; те саме стосується і сплати за проходження необ�хідних процедур, що передують отриманню дозволу.

Водночас, чинне законодавство надає органам, що видають дозволи право отримувати винагороду за послу�ги при проведенні експертиз чи робіт по обміру земельних ділянок тощо. У більшості випадків одержання доз�волу пов’язано з послугами, які надають регуляторні органи. Тарифи за ці послуги, як правило, визначаютьсяяк вартість однієї робочої години одного працівника даного органу. Тому в кожному конкретному випадку ос�таточна вартість за надану послугу, а також кількість годин, які працівник затрачає на дану послугу, можуть іс�тотно відрізнятися.

З цієї причини відповіді респондентів на запитання про їх затрати при одержанні певного дозволу, істотно від�різнялися. Максимальна повна вартість, яку називали респонденти, досягала 20000 гривень (3750 дол. США)за дозвіл встановити малу архітектурну форму та 15000 гривень (2800 дол. США) за дозвіл органів держав�ної санітарно�епідеміологічної служби12. У Tаблиці 7 ( Додаток 3) наведено відповіді підприємств, що отриму�вали обов’язкові дозволи. Ці відповіді згруповані за розмірами підприємств.

Перешкоди у процесі одержання дозволів

Під час проведення опитування у 2002 році респондентам пропонували відповісти на запитання про те, якісаме процедурні аспекти при одержанні дозволів викликали найбільші ускладнення. Головними проблемамиу процесі одержання дозволів респонденти назвали велику кількість необхідних документів та тривалий пері�од очікування.

Ці результати істотно не відрізнялися за розміром підприємств. Великі підприємства частіше скаржилися назабюрократизованість процесу, а малі підприємства – на неофіційні платежі та брак інформації про одержан�ня дозволів і погоджень, які, на їхню думку, становлять відносно більшу проблему.

Малі

Середні

Великі

Кількість необхідних документів

Тривалі періоди одержання дозволів

Неоднозначність вимог з боку представників регуляторних органів

Складні/непрозорі процедури

Часті зміни у процедурах одержання дозволів


Недоступність інформації про необхідні дозволи

0 10 20 30 40 50

%

Рисунок 84 Головні перешкоди у процесі одержання дозволів, за розмірами підприємств, 2002 р. (% підприємств, що отримували дозволи)

12 У більшості випадківмаксимальна ціна на�ведена за відповідямипідприємств, що бра�ли участь в опитуван�ні, а максимальніоцінки, розміри якихвиходили за розумнірамки, вилучалися. В даному випадку на�ведено вартість з ура�хуванням неофіційнихплатежів.

74

ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

Інформація про дозволи та процедури їх одержання

Респонденти повідомили про те, що найважче було одержати повний список дозволів від управління земель�них ресурсів, управління архітектури, місцевих органів влади та департаменту житлового та комунального гос�подарства. Всі органи та установи, перераховані на Рисунку 85, названі понад 30% респондентів такими, деважко або дуже важко одержати необхідну інформацію про процедури одержання дозволів.

Дозволи, які не вдалося одержатиСеред підприємств, що подавали заяви на отримання дозволів у 2002 році, 12% не змогли одержати необхід�ні їм дозволи. Із цих заяв на одержання дозволу майже кожна третя (28%) була заявою на виділення земель�ної ділянки; другу за кількістю групу складали заяви на дозвіл встановити «малу архітектурну форму»13 (14%);до третьої належать заяви на одержання дозволу від органів державного пожежного нагляду (13%) та заявина дозвіл розпочати будівництво (13%) (Рисунок 86).

Управління земельних ресурсів

Управління архітектури

Місцеві органи влади

Департамент житлового та комунального господарства

Державна санітарно�епідеміологічна служба

Держдепартамент екології та природних ресурсів

Держдепартамент пожежної безпеки

ДАІ

Електропостачання

Держнаглядохоронпраці

0 10 20 30 40 50 60

%

Складно Дуже складно

Рисунок 85 Наскільки складно отрмувати інформацію від органів та установ про дозволи та процедури їх отримання(% підприємств, які отримували дозволи)


Розміщення малих архітектурних форм

Початок будівельних робіт



0 5 10 15 20 25 30

%

Рисунок 86 Дозволи, які підприємства найчастіше не змогли одержати в 2002 році(% підприємств, які подавали заяви на отримання дозволів)

13 Цей дозвіл нада�ється на тимчасове

розташування об’єктівкіосків, павільйонів

тощо.


ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

Понад третині (38%) підприємств, які не змогли одержати необхідні дозволи у 2002 році, було повідомлено,що їхні документи перебувають на розгляді. Четверта частина підприємств не одержала необхідних дозволівз причин занадто тривалого часу розгляду документів. Наступною відповіддю, яку дали 17% підприємств, щоне одержали необхідних дозволів, була відповідь про те, що їхні заяви відхилили без будь�якого письмовогопояснення. Цікаво, що приблизно така сама частка підприємств зазначила про те, що вони не змогли одер�жати дозволи з причин або високої «неофіційної», або високої офіційної ціни.


У процесі опитування респондентам задавали запитання про те, наскільки типовими були випадки неофіцій�них платежів для завершення низки регуляторних процедур. Процедури одержання дозволів очолюють пере�лік тих процедур, в ході яких здійснювались неофіційні платежі, а понад 40% всіх підприємств зазначили, щовважають неофіційні платежі цілком імовірними при проходженні процедур одержання дозволів на веденняпідприємницької діяльності в Україні ( Рисунок 1 у Додатку 3) .

Запитання про вимогу здійснення неофіційних платежів було окремо поставлено перед тими підприємствами,які одержали дозволи у 2002 році. Респондентів запитували про те чи були випадки вимоги сплати неофіцій�них платежів для завершення процедури одержання дозволів. Найчастіше вимога сплати неофіційних плате�жів спостерігалась при одержанні дозволу на переобладнання приміщення, за дозвіл від органів державногопожежного нагляду, а також за виділення земельної ділянки та будівництво. Частку підприємств, які вказувалина необхідність неофіційних платежів для одержання певних дозволів у 2002 році, показано на Рисунку 88.

Документи розглядаються

Занадто тривалі часові рамки розгляду документів

Заяву відхилено без пояснень

Заяву відхилено з письмовим поясненням

Інші

Зависока неофіційна вартість

Зависока офіційна вартість

0 5 10 15 20 25 30 35 40 45

%

Рисунок 87 Головні причини неодержання дозволів, 2002 р.(% підприємств, які не змогли одержати дозволи)






Право на використання приміщення




0 5 10 15 20 25 30

%* на початок роботи** торгівлі та послуг

Рисунок 88 Вимога неофіційних платежів в ході процедури одержання дозволів, 2002 р. ( % підприємств, що одержували дозволи)

76

Причини неофіційних платежів у ході процедури одержання дозволу пов’язані переважно з недостатністю ін�формації про проходження процедур, складністю виконання норм і тривалістю процедур, а також з обмеже�ністю інфраструктурних ресурсів. Інші питання, такі як брак прозорості процесу та брак чіткого законодавчо�го визначення офіційної вартості дозволів, лише ускладнюють проблему.

Висновки

Результати опитування показують, що за останні три роки, незважаючи на поліпшення сприйняття процедуриотримання дозволів усіма респондентами, проблематичність одержання дозволів за цей період підприємс�твами, що зверталися із заявами за їх отриманням, істотно збільшилася. Можна припустити, що збільшеннячастки підприємств, які одержували дозволи, характеризує зростання кількості підприємств, що розпочина�ють діяльність, переобладнують або добудовують приміщення і, тим самим, розширюють інвестиційну діяль�ність. Навпаки, зменшення частки підприємств, що одержують дозволи може свідчити про сповільнення тем�пів розширення діяльності підприємств, завершення розподілу наявних приміщень для ведення підприєм�ницької діяльності то або про обмеження земельних ділянок під забудову споруд виробничого призначення.Щорічні офіційні дані про кількість новозареєстрованих малих підприємств свідчать про сповільнення темпівзростання цих підприємств і підтверджують дані опитування про зменшення частки підприємств, які отриму�ють дозволи. Можна назвати багато факторів, які спричинили таке зменшення, проте слід зазначити, що біль�шість підприємств вважає підприємницьке середовище у своєму місті несприятливим для зростання (Рису�нок 19). Ускладнення процедури одержання дозволів, про яке зазначали підприємства, стримує підприємс�тва від розширення діяльності, тобто від переобладнання чи будівництва нових приміщень, розміщення тор�гових об’єктів і т.д., і тим самим не стимулює інвестиційну діяльність.

Дозвіл є документом, який надає підприємству право доступу до інфраструктури чи право на початок роботиіз дотриманням норм безпеки проведення робіт у займаних приміщеннях, санітарних норм випуску продукціїтощо. Як правило, підприємці несуть певні затрати при отриманні дозволів та погоджень. Зважаючи на це,політика уряду не повинна спрямовуватися на одержання прямої фінансової вигоди від надання дозволів напочаток роботи чи доступ до інфраструктури. Вигода, яку одержує держава у процесі надання дозволів, маєполягати у наявності інформації про кількість підприємств, які працюють у певній сфері, і, відповідно, у здат�ності контролювати виконання підприємствами регуляторних вимог. Намагаючись перетворити надання доз�волів на довготривалу та витратну процедуру для підприємств, держава більше втрачатиме від недоотрима�них податків, ніж одержуватиме за сплату виданих дозволів.

Беручи до уваги викладене вище, слід зазначити, що будь�який процес спрощення процедури одержання доз�волів, повинен спрямовуватися на:

скорочення переліку дозволів, які підприємства повинні одержувати для здійснення їх діяльності;

розробку та запровадження чітких, простих і прозорих процедур надання дозволів;

розмежування відповідальності органів, які видають дозволи, і органів, які контролюють виконання

підприємствами правил та регуляторних норм;

забезпечення доступу до інформації про дозволи та процедури їх одержання.

ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ


ДО

ЗВО

ЛИ

ТА

ПО

ГОД

ЖЕН

НЯ

Для досягнення цих цілей, необхідно запровадити такі заходи:

1. Провести ґрунтовний аналіз вигод та витрат чинних дозволів.2. Провести юридичний аналіз процедур надання дозволів для визначення недоліків та упущень, в тому

числі:

скласти вичерпний список необхідних документів для здійснення процедури отримання дозволів

чи погоджень;

привести переоцінку чинних регуляторних норм і правил для приведення їх у відповідність до су�

часних вимог;

чітко розмежувати повноваження центральних органів виконавчої влади та місцевих органів

влади і самоврядування щодо здійснення дозвільних процедур та визначити чіткий порядок вза�

ємодії всіх органів, причетних до видачі відповідних дозволів;

переглянути чинні часові рамки і вартість процедур одержання дозволів;

обумовити процес координації дій окремих органів, залучених до процесу надання окремих доз�

волів.

3. Запровадити заявницький принцип одержання дозволів14 для тих випадків, коли необхідні вимоги легковиконати, а частка підприємств, що одержують дозвіл, є достатньо великою15.

4. Створити систему моніторингу дотримання регуляторних норм і правил, що приведе до чіткого розподілувідповідальності за надання дозволу і за контроль над дотриманням норм і правил.

5. Підготувати і розповсюдити офіційні документи, які міститимуть вичерпну інформацію про процес одер�жання дозволів, викладену чіткою і зрозумілою мовою. Забезпечити регулярне оновлення такої інфор�мації та легкий доступ до неї для підприємців.

15 Ознайомившись звимогами, підприє�мець підписує доку�мент, у якому зазна�чено про те, що він,підприємець, розумієнорми й регуляторнівимоги і погоджуєтьсяїх виконувати. У тако�му випадку уряду пот�рібно лише здійсню�вати звичайний моні�торинг та контроль завиконанням. Водно�час, важливим є те,що заявницькийпринцип не обов’яз�ково (і не слід) засто�совувати для всіх ви�дів дозволів.

14 Процедура, яка по�ширена у багатьох за�хідних країнах. Однак,оскільки виконаннянорм у подальшомурегулюється черезінспектування підпри�ємства, то слід зазна�чити, що будь�яку зподібних процедур,спрямовану на спро�щення процесу одер�жання дозволу, пот�рібно застосовуватилише в поєднанні іззапровадженнямстандартних, прозо�рих та однозначнихвимог.

Ліцензування та його правові засадиЛіцензування господарської діяльності є одним з головних видів регуляторної політики держави. Його основ�ною метою є забезпечення захисту прав та законних інтересів, громадської безпеки та громадського здо�ров’я, а також захист навколишнього середовища. Окрім того, система ліцензування має забезпечувати рів�ність прав та законних інтересів усіх підприємств у процесі ліцензування, а також попереджувати можливістьвикористання ліцензування для обмеження конкуренції.

Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” * встановлено обов’язковість лі�цензування 62 видів господарської діяльності. Цим же законом передбачено, що ліцензії можуть видаватисьорганами виконавчої влади, визначеними Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноваженими ви�конавчими органами рад. Перелік органів ліцензування визначено постановою Кабінету Міністрів України2.З огляду на зазначене, процес ліцензування в Україні є прикладом однієї з небагатьох регуляторних проце�дур, що має під собою систематизоване чітке та прозоре правове підґрунтя.

Ліцензія є офіційним документом, що підтверджує право суб’єкта підприємницької діяльності на здійснення від�повідного виду господарської діяльності протягом визначеного періоду часу та відповідно до спеціально вста�новлених ліцензійних умов. Ліцензія, яку видано центральними органами виконавчої влади, є чинною на усійтериторії України. Ліцензія, яку видано місцевим органом виконавчої влади, або спеціально уповноваженимвиконавчим органом рад, є чинною лише на території відповідної адміністративно�територіальної одиниці.

Більшість ліцензій в Україні видається на трирічний термін, за винятком ліцензій на послуги радіозв’язку (10років), телефонного зв’язку (15 років), а також технічного обслуговування мереж теле�, радіо� та проводово�го мовлення в межах промислової експлуатації (5 років)3.

Розмір плати за видачу ліцензій встановлюється Кабінетом Міністрів України4. Наразі її встановлено на рівні

78

ЛІЦЕН

ЗУВА

ННЯ Результати дослідження 2002 року засвідчили закріплення позитивних тенденцій у сфері ліцензу�

вання, що виникли в 2000 році після прийняття Закону України “Про ліцензування певних видів

господарської діяльності”1 Зокрема лише 32% опитаних підприємств вважали ліцензування пе�

решкодою для своєї господарської діяльності, порівняно з 35% у 2001 році та з 47% у 2000 році.

З труднощами у процесі одержання ліцензій зіткнулась менша кількість підприємств, порівняно з ін�

шими регуляторними процедурами, які розглянуто в цьому дослідженні. Разом з тим, про труднощі при

одержанні ліцензій зазначили 32% підприємств, які вказали на велику кількість документів, що вима�

гаються для подання, 23%, які вказали на значну тривалість терміну видачі ліцензій, та 16%, які дійшли

висновку про недостатню прозорість процедур, з яких складається процес одержання ліцензій.

Найбільше ліцензій у 2002 році українські підприємства отримували на продаж алкогольних на�

поїв та тютюнових виробів: разом на ці два види діяльності припало 41% усіх виданих за рік лі�

цензій. Наступними за поширеністю були ліцензії на будівельну діяльність та на послуги з переве�

зення пасажирів та вантажів – на кожен з цих видів діяльності припадало менш 10% ліцензій, які

було отримано у 2002 році.

Лише 14% підприємств, що отримували ліцензії у 2002 році, повідомили про порушення встановле�

них термінів розгляду документів, поданих для одержання ліцензій. Цей показник значно зменшив�

ся, порівняно з 41% підприємств, які повідомили про порушення зазначених термінів у 2001 році.

На рівні 2001 року залишились показники щодо неофіційних платежів при отриманні ліцензій:

24% підприємств, які одержували ліцензії у 2002 році, проти 22% у 2001 році, повідомили про те,

що від них вимагали здійснення неофіційних платежів у процесі одержання ліцензій.

1 Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775�III від 1 червня 2000 р.2 Постановою Кабінету Міністрів України № 1698 від 14 листопада 2002 р. визначено Перелік органів ліцензування, щовключає в себе 31 державний орган влади, Раду міністрів Автономної республіки Крим, 24 обласні державні адміністрації,а також державні адміністрації міст Києва та Севастополя. 3 Постанова Кабінету Міністрів України № 1755 від 29 листопада 2000 р. “Про термін дії ліцензії на провадження певнихвидів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу”.4 Згідно статті 15 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності ”. Наразі розміри плати за вида�чу ліцензій встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 1755 “Про термін дії ліцензії на провадження певнихвидів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” від 29 листопада 2000 р.*Як зазначено нижче, ліцензування окремих видів діяльності має здійснюватись за спеціальними законами.


ЛІЦ

ЕНЗУ

ВАННЯ

20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган вико�навчої влади (340 грн. або 64 дол. США), або 15 неоподатковуваних мінімумів, якщо органом ліцензування ємісцевий орган виконавчої влади (225 грн. або 48 дол. США)5.

Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлено три строки ліцензій�ної процедури: десять робочих днів на розгляд документів, поданих для одержання ліцензії, та на прийняттяза результатами такого розгляду рішення; три робочих дні на відсилку заявникові повідомлення про прийня�те рішення про видачу ліцензії чи про відмову у такій видачі; та три робочих дні на оформлення ліцензії, віддня надходження документу, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Вичерпний перелік документів, які мають подаватись заявником для одержання ліцензії, відповідно до Зако�ну України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” складають: заява, що повинна міститиобов’язкові за законом реквізити; копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяль�ності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; адля окремих видів господарської діяльності – також спеціальний вичерпний перелік документів, встановле�них Кабінетом Міністрів України6.

Окрім 62 видів господарської діяльності, що підлягають загальному порядку ліцензування згідно із Законом Ук�раїни “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, –ліцензування банківської діяльності, діяль�ності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, діяль�ності у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, у сфері освіти, у сфері інтелектуальної влас�ності, у сфері виробництва та торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тю�тюновими виробами має здійснюватись згідно з законами, що регулюють відносини у зазначених сферах7.

Результати цьогорічного дослідження показали, що з усіх опитаних респондентів тільки 65% отримували лі�цензії у 2002 році, що на 2% менше, ніж у 2001році, та на 5% менше, ніж у 2000 році. При цьому ліцензуван�ня було поставлене на шосте місце запропонованого переліку перешкод розвитку підприємництва із восьмипунктів. Принаймні лише 32% підприємств вказали на ліцензування як на серйозну перешкоду. Для порівнян�ня: у 2001 р. відповідний показник становив 35%, а у 2000 р. – 42%. Отримані результати дозволяють зроби�ти припущення як про наявність певної стабільності у законодавчому врегулюванні процедури ліцензуваннязокрема, так і про наявність певної позитивної динаміки у державному регулюванні підприємництва у сферіліцензування взагалі. Втім, наявність 32% респондентів, які вважають ліцензування перешкодою, складаютьдоволі значну частку в абсолютному вимірі.

TAXA

TION

5 Винятками є плата завидачу ліцензій на ви�робництво косметич�ної та парфумерноїпродукції (10200 грн.або 1913 дол. США)та на технічне обслуго�вування мереж теле�,радіо� та проводовогомовлення в межахпромислової експлуа�тації (між 340 грн. або64 дол. США та8993000 грн. або1687242 дол. США,залежно від виду ді�яльності).

7 Оскільки 41% всіхліцензій, виданих у2002 році, становилиліцензії, видані у сфе�рі роздрібної торгівліалкогольними напоя�ми та тютюновими ви�робами, у цьому дос�лідженні, значною мі�рою, враховувалисьтакож положення За�кону України “Продержавне регулюван�ня виробництва і тор�гівлі спиртом етило�вим, коньячним і пло�довим, алкогольниминапоями та тютюно�вими виробами” № 481/95�ВР від 19 грудня 1995 р.

6 Перелік документів,які додаються до заявипро видачу ліцензії дляокремого виду госпо�дарської діяльності,затверджено постано�вою Кабінету МіністрівУкраїни № 756 від 4липня 2001 р.

�80% �60 �40 �20 0 20 40 60 80%

2002

2001

2000


Рисунок 89 Сприйняття процедур ліцензування як перешкоди для господар�ської діяльності, 2000�2002 рр.(% підприємств, що отримували ліцензії)

80

Значні відмінності у сприйнятті ліцензування підприємствами 25 обласних центрів України скоріш за все свідчатьпро наявність значного місцевого впливу на процес ліцензування. Оскільки правове регулювання процесу ліцен�зування зосереджено на національному рівні, то пояснення зазначених відмінностей слід шукати, головним чином,у сфері виконання законодавства. Тобто регіональні розбіжності можуть свідчити радше про ступінь дотримання чинедотримання чинного законодавства у регіонах, ніж про ефективність визначених законодавством процедур.

У порівнянні з результатами дослідження 2001 року, процес ліцензування на регіональному рівні характери�зується поліпшенням ставлення до нього у Львові, значним погіршенням у Хмельницькому, а також певнимпогіршенням у Луцьку, Тернополі, Сімферополі, Києві та Одесі.

Види діяльності, на здійснення яких видається найбільше ліцензій в Україні Результати опитування показали, що перелік видів господарської діяльності, на здійснення яких видавалосьнайбільше ліцензій, залишився практично незмінним. Найчастіше підприємства отримували ліцензії на тор�гівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, на надання послуг з перевезення вантажів та паса�жирів, на будівництво і організацію туризму.

Проте між даними 2001 та 2002 років є ряд відмінностей. Результати дослідження 2002 року показують, що: частка ліцензій на послуги з перевезення пасажирів і вантажів зменшилась майже вдвічі;частка ліцензій на надання освітніх послуг зросла майже в шість разів;частка ліцензій на медичну практику зросла майже вдвічі.

ЛІЦ

ЕНЗУ

ВАННЯ


Черкаси

Харків

Чернівці

Тернопіль



Київ

Луцьк

Одеса

Запоріжжя

Ужгород

Луганськ

Рівне


Чернігів

Вінниця

Суми

Донецьк

Житомир

Львів


Полтава

Миколаїв

Херсон

0 10 20 30 40 50 60 70

%Середнє

Рисунок 90 Сприйняття процедур ліцензування як перешкоди для господар�ської діяльності: регіональні відмінності, 2002 р. (% підприємств, що отримували ліцензії)


ЛІЦ

ЕНЗУ

ВАННЯ

Таблиця 11

Найбільш суттєві перешкоди у ліцензуванні

Більше половини підприємств, що отримували ліцензії у 2002 році, зіткнулася із труднощами у процесі їх одер�жання. За результатами дослідження, 32% респондентів повідомили, що найбільші проблеми були пов’язаніз великою кількістю документів, які потрібно було подавати разом з заявою, 23% підприємств вважало най�більшою проблемою тривалість терміну видачі ліцензії. Зважаючи на те, що строки ліцензійної процедури чіт�ко визначено законодавством, а також те, що лише незначна кількість підприємств зазначила про порушен�ня органами ліцензування офіційних ліцензійних строків (Рисунок 92), така оцінка тривалості терміну видачіліцензії як перешкоди може пояснюватися тим, що респонденти мали на увазі також і весь час, витраченийна оформлення обов’язкової для одержання ліцензії документації, а не власне строки ліцензійної процедури.

Згідно з відповідями підприємств, інші аспекти процесу ліцензування викликали менше проблем: 16% підпри�ємств зіткнулися з труднощами, пов’язаними зі складністю та непрозорістю процедур, 13% – з неоднознач�ністю чи нечіткістю вимог, що висувались органами ліцензування, та 11% – з частими змінами у законодавс�тві з ліцензування. Менше 10% підприємств мали проблеми, пов’язані з нестачею інформації про процедуриліцензування або потребою здійснювати неофіційні платежі (Рисунок 91).

Труднощі з отриманням інформації про видачу ліцензій на конкретні види діяльності Згідно з відповідями підприємств, що отримували ліцензії у 2002 році, найважче було отримати вичерпну йточну інформацію про ліцензування у сфері освіти (72% респондентів), медичної практики, зовнішньоеконо�мічної діяльності, а також будівництва (більше половини респондентів вказали на складність одержання ін�

Велика кількість документів, що вимагаються

Тривалий термін видачі ліцензії

Складність/непрозорість процедур

Неоднозначність/нечіткість вимог, що висуваються

Часті зміни у порядку отримання ліцензії

Недоступність/відсутність інформації про процедуру видачі ліцензії


Часті зміни видів діяльності, що підлягають ліцензуванню

0 5 10 15 20 25 30 35

%

Рисунок 91 Основні проблеми у процесі ліцензування, 2002 р. (% підприємств, що отримували ліцензії)

Торгівля алкогольними напоями 23.5 24.7

Торгівля тютюновими виробами 17.2 15.8

Будівельна діяльність (пошукові та проектні роботи) 9.4 11.9

Перевезення пасажирів та вантажів 5.2 9.3

Освітні послуги 3.5 0.6

Організація туризму 2.1 2.0

Медична практика 2.1 1.0

Частка підприємств, що отримали ліцензію на певний вид діяль�ності, 2002 та 2001 рр.(як частка отриманих ліцензій)

Таблиця 11

Відсоток всіх ліцензій, якібуло видано опитанимпідприємствам у 2002 році

Відсоток всіх ліцензій, якібуло видано опитанимпідприємствам у 2001 році

Вид діяльності

82

ЛІЦ

ЕНЗУ

ВАННЯ

формації про ліцензування кожного із зазначених видів діяльності). Менше проблем виникало з одержаннямінформації про ліцензування торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями (менше 30% респон�дентів) (Риунок 4, Додаток 3).

Порушення термінів видачі ліцензії

Чинним законодавством України встановлено три стадії процесу видачі ліцензії та визначено тривалість кож�ної з них:

10 робочих днів для розгляду поданих для одержання ліцензії документів та ухвалення рішення про ви�дачу ліцензії або про відмову у такій видачі;3 робочих дні для відправлення заявникові повідомлення про прийняте рішення;3 робочих дні для оформлення ліцензії – від дня надходження документу, що підтверджує внесенняплати за видачу ліцензії.

За результатами дослідження 2002 року, 14% підприємств�респондентів повідомили про порушення органа�ми ліцензування строків розгляду документів, поданих для одержання ліцензії, – що свідчить про досягненнязначного прогресу порівняно з 2001 роком, коли про порушення вказаних строків повідомили 41% респон�дентів. Менше нарікань було на порушення строків оформлення ліцензії (про це повідомили 8% респонден�тів) та на порушенням строків повідомлення заявника про прийняте органом ліцензування рішення (на цевказали 5% підприємств).

Втім, слід враховувати те, що на результати дослідження могло певною мірою впливати суб’єктивне сприйнят�тя респондентами процесу ліцензування. Зокрема, для одержання ліцензії на певні види господарської діяль�ності, необхідно пройти певні попередні, так би мовити, доліцензійні процедури. Наприклад, для одержанняліцензії на надання освітніх послуг необхідно подавати висновок органів санітарно�епідеміологічного контро�лю, концепцію про види та напрямки освітньої діяльності, затверджену відповідним державним органом. Всіці кроки вимагають додаткового часу. Частина респондентів могла помилково сприйняти час на одержаннятаких документів як частину десятиденного строку розгляду поданих на одержання ліцензії документів.

10

0

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Терміни було порушено

Терміни не було порушено

%

Понад 3 робочих дні

на відправлення повідомлення про прийняте

рішення

Понад 3 робочих дні

на оформлення ліцензії

Понад 10 робочих днів

на розгляд заяви з моменту подання

усіх необхідних документів

Рисунок 92 Порушення термінів проходження процедур ліцензування, 2002 р. (% підприємств, що отримували ліцензії)


ЛІЦ

ЕНЗУ

ВАННЯ

Респонденти також могли переплутати триденний термін відправки повідомлення про прийняте органом лі�цензування рішення та триденний термін одержання такого повідомлення. Триденний термін оформлення лі�цензії міг порушуватись, якщо підприємства подавали до відповідного ліцензійного органу копію банківськоїквитанції про внесення плати за видачу ліцензії (платіжний документ, що завірений банком), а орган ліцензу�вання міг вимагати підтвердження надходження коштів до державного бюджету документом, виданим тери�торіальним органом Державного казначейства України.

Неофіційні платежі при ліцензуванні

Згідно з даними опитування, у 2002 році 24% підприємств зіткнулися з вимогами неофіційних платежів підчас процедури ліцензування. Цей показник близький до результатів опитування 2001 року, коли 21% підпри�ємств, що брали участь в опитуванні, не заперечували проти того, що вони здійснювали неофіційні платежіпід час процедури ліцензування8.

Висновки

Процес ліцензування виглядає більш простим порівняно з іншими регуляторними процедурами. Це свідчитьпро позитивні наслідки тієї уваги, яка приділялась ліцензуванню в Україні останнім часом. Ще в досліджен�нях 2000 та 2001 років зазначалося про зменшення кількості видів підприємницької діяльності, що підляга�ють ліцензуванню, та кількості органів ліцензування. Цьогорічне дослідження підтвердило наявність позитив�них тенденцій у державному регулюванні ліцензування. Втім, незважаючи на очевидні досягнення в покращенні процедур ліцензування, ситуацію, що склалась намомент дослідження важко назвати ідеальною.

По�перше, майже третина підприємств (32% респондентів) досі вважають ліцензування перешкодою для роз�витку підприємництва. По�друге, понад 25% респондентів, що отримували ліцензії у 2002 році, вказували навелику кількість документів, необхідних для одержання ліцензії. По�третє, 14% підприємств вказували наскладність та непрозорість процедур ліцензування, а 12% – на нечіткість та незрозумілість вимог органів лі�цензування. Крім того, існування значних регіональних розбіжностей в ліцензуванні, є свідченням значногомісцевого впливу на процес ліцензування.

Пропозиції

Дослідження 2002 року підтвердило закріплення тих позитивних тенденцій у сфері ліцензуванні, що сталинаслідком прийняття Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, яким буловирішено численні проблеми у цій сфері державного регулювання.

Втім, це дослідження також підтвердило і наявність значної кількості проблем та труднощів у ліцензуванні, –як у площині нормативного регулювання ліцензійних процедур, так і у площині дотримання визначених про�цедур на практиці.

Наступними кроками в напрямку вдосконалення ліцензування могли б стати:

Поступова передача повноважень на видачу ліцензій місцевим органам влади та виконавчим орга�нам рад, з одночасним встановленням ефективних процедур контролю з боку центральних органіввлади за процесом видачі ліцензій на місцях. Це дозволило б певним чином протистояти обмеженнюконкуренції та можливості протекції інтересів певних бізнес�структур на національному рівні.Вдосконалення механізму контролю за процесом ліцензування на місцевому рівні, що дозволило буніфікувати практику застосування чинного законодавства з ліцензування на місцях. Внесення змін до нормативних актів, що встановлюють перелік документів для одержання ліцензії, зметою максимального скорочення кількості таких документів, а також чіткого визначення їх формаль�них ознак.Створення інформаційних баз даних на місцевому рівні, які містили б вичерпну інформацію про орга�ни ліцензування, документи, необхідні для одержання відповідних ліцензій, та передбачені законо�давством умови одержання ліцензій, вартість ліцензії і т.д.

8 У відповідях на запи�тання 2001 р. врахо�вано підприємства,які вважали всю ін�формацію про неофі�ційні платежі “конфі�денційною”. У дослід�женні 2002 р. у пере�ліку можливих відпові�дей на це запитаннявже не було варіанта“це конфіденційна ін�формація”, хоча цейваріант відповіді булозалишено у наступно�му запитання про кон�кретну суму здійсне�них неофіційних пла�тежів. Подібність ре�зультатів досліджень2002 та 2001 роківдозволяє припустити,що підприємства, якіпопереднього рокуобрали відповідь “цеконфіденційна інфор�мація”, насправді ма�ли на увазі “так”.

84

СЕРТ

ИФІКА

ЦІЯ Т

А СТА

НДАР

ТИЗА

ЦІЯ Серед опитаних підприємств 38% повідомили про те, що їхня продукція або послуги підлягали

процедурі обов’язкової сертифікації, а 36% підприємств стандартизували свою продукцію та

послуги.

На думку респондентів, процес сертифікації товарів і послуг є однією з найменших регулятор!

них перешкод для розвитку підприємництва в Україні. У 2002 році трохи більше 30% підпри!

ємств, які проходили процедури сертифікації, назвали їх значною перешкодою1 для розвитку

підприємництва, що приблизно на 10 відсоткових пунктів менше, ніж у 2000 (42%) та 2001

(40%) роках.

При проходженні процедури обов’язкової сертифікації продукції близько 58% підприємств сти!

калися з певними ускладненнями. Головними труднощами процесу обов’язкової сертифікації

українські підприємства називали високий рівень бюрократизму, тривалість процедури, її

складність та брак прозорості.

Більше половини підприємств, що стандартизували продукцію в 2002 році, теж стикнулися з

певними ускладненнями. Серед головних труднощів названо бюрократичність процесу, високу

вартість процедури стандартизації та неузгодженість українських стандартів з міжнародними

стандартами.

Приблизно кожен п’ятий респондент зазначив, що у процесі проходження процедур сертифіка!

ції (22% загальної кількості підприємств) та стандартизації (19% підприємств) від нього вимага!

ли неофіційних платежів.

Лише 4% підприємств запровадили систему управління якості, тоді як інші 7% обрали добро!

вільну сертифікацію.

1 Це означає, що респонденти оцінили процедуру сертифікації як велику або дуже велику перешкоду для ведення бізнесу

Процес сертифікації та стандартизації

З прийняттям у 2001 році нових законів “Про підтвердження відповідності”, “Про стандартизацію” та “Про ак!редитацію органів з оцінки відповідності” у ділових колах дедалі частіше зазначають про підтвердження від!повідності. Підтвердження відповідності стосується діяльності наслідком якої є те, що продукція, системиякості та управління якістю, системи захисту довкілля і персонал підприємства відповідають вимогам зако!нодавства.

Хоча згадані вище закони було прийнято у 2001 році, однак переходу до процесу підтвердження відповіднос!ті не відбулося, тому сертифікація здійснюється на основі норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про стан!дартизацію і сертифікацію”, прийнятого в 1993 році. Станом на червень 2003 року, розробка центральнимиорганами влади нових технічних регламентів, передбачених цими законами і узгодження з уповноваженимцентральним виконавчим органом влади в сфері підтвердження відповідності та затвердження цих регла!ментів Кабінетом Міністрів не завершені.

Сертифікація є одним з аспектів з підтвердження відповідності поряд з ще не введеним декларуванням від!повідності і становить окрему регуляторну процедуру. При проходженні процедури сертифікації визнаний увстановленому порядку орган документально підтверджує відповідність продукції, систем якості, систем уп!равління якістю, систем управління навколишнім середовищем, а також персоналу підприємства встановле!ним законодавством вимогам.

У законодавчо регульованій сфері вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законо!давством. У законодавчо нерегульованій сфері, відповідно, вимоги до продукції та введення її в обіг не рег!ламентуються законодавством.


�60�80% �40 �20 0 20 40 60 80%

2002

2001

2000


СЕРТ

ИФ

ІКАЦ

ІЯ Т

А СТ

АНДА

РТИ

ЗАЦ

ІЯ

Рисунок 93 Сприйняття сертифікації як перешкоди для розвитку бізнесу,2000�2002 рр.(% підприємств, яких стосувались процедури сертифікації )

Сертифікація у законодавчо регульованій сфері здійснюється у відповідності до вимог технічних регламентівз підтвердження відповідності. По результатах проведення сертифікації, уповноважений орган, у випадку по!зитивного висновку, видає заявнику сертифікат відповідності, зразок якого затверджується спеціальноуповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності. Державнийкомітет стандартизації, метрології та сертифікації (з 1 жовтня 2002 – Державний комітет з питань технічно!го регулювання та споживчої політики) , який є спеціально уповноваженим центральним органом виконав!чої влади у сфері підтвердження відповідності у серпні 2002 затвердив перелік 39 типів продукції, яка підля!гає в Україні обов’язковій сертифікації2.

Стандартизація, на відміну від підтвердження відповідності, полягає у встановленні загальних правил та ха!рактеристик з метою їх добровільного багаторазового застосування, в результаті яких досягається впоряд!кованість у сфері виробництва та обігу продукції і підвищується рівень конкурентноздатності продукції, робітта послуг.

У цьому розділі проаналізовано ставлення керівників підприємств до проходження процедур обов’язковоїсертифікації імпортованої та вітчизняної продукції і процесу стандартизації.

Сприйняття сертифікації як перешкоди для розвитку бізнесуУ 2002 році 30% підприємств вказали на наявність значних перешкод для розвитку їх бізнесу при проход!женні процедури сертифікації продукції. Втім, це на 10 відсоткових пунктів менше, ніж у попередні роки: 42%у 2000 році та 40% у 2001 році (Рисунок 93)

2 Список вміщено в До�датку 3 цього дослід�ження.

Аналіз результатів оцінки процедур сертифікації як перешкоди свідчить про певні розбіжності між регіонамиУкраїни. Так процедуру обов’язкової сертифікації вважають перешкодою лише 10% респондентів у Херсоніта 11% у Сумах. Однак кожне друге підприємство у Дніпропетровську, Черкасах, Хмельницькому та Чернів!цях повідомило, що процедура сертифікації є значною перешкодою для розвитку їх бізнесу.

86

СЕРТ

ИФ

ІКАЦ

ІЯ Т

А СТ

АНДА

РТИ

ЗАЦ

ІЯ

DисунокРисунок 94 Сприйняття сертифікації як перешкоди для розвитку бізнесу: регіональні відмінності, 2002 р.(% підприємств, яких стосувались процедури сертифікації)

Чернівці


Черкаси



Чернігів

Луцьк

Запоріжжя

Київ

Харків

Одеса

Тернопіль

Луганськ

Рівне

Ужгород

Вінниця

Донецьк

Житомир

Львів

Івано!Франківськ


Полтава

Миколаїв

Суми

Херсон

0 10 20 30 40 50 60

%

У Таблиці 9 (Додаток 3) показано динаміку змін у сприйнятті процедур обов’язкової сертифікації як перешко!ди у період 2000!2002 років. Ставлення підприємства до сертифікації найбільше змінилося на краще у Льво!ві та Кіровограді, тоді як для підприємств у Хмельницькому та Чернігові характерним стало підвищення рівнянегативного сприйняття процедур сертифікації.

Середнє


СЕРТ

ИФ

ІКАЦ

ІЯ Т

А СТ

АНДА

РТИ

ЗАЦ

ІЯ

Обов’язкова сертифікація

Серед підприємств!респондентів 38% повідомили, що їхня продукція або послуги підлягали обов’язковій сер!тифікації. Згідно з результатами дослідження, серед великих підприємств свою продукцію або послуги зо!бов’язані сертифікувати 62% підприємств, серед середніх підприємств – 47% і серед малих підприємств –29% (Рисунок 95).

Розподіл результатів по секторах показує, що проходження процедур обов’язкової сертифікації є вимогоюдля кожного другого виробничого підприємства, кожної третьої торговельної компанії та кожного сьомогопідприємства з надання транспортних послуг.

Труднощі при здійсненні обов’язкової сертифікаціїСеред підприємств, продукція чи послуги яких підлягають процедурі обов’язкової сертифікації, більше поло!вини (58%) повідомили, що у процесі обов’язкової сертифікації вони стикалися з певними труднощами. Роз!поділ цих результатів по секторах підприємницької діяльності подано на Рисунку 97.

DисунокРисунок 95 Обов’язкова сертифікація за розмірами підприємств, 2002 р.(% всіх підприємств)

0 10 20 30 40 50 60 70

%

Малі

Середні

Великі

DисунокРисунок 96 Обов’язкова сертифікація по видах діяльності , 2002 р.(% всіх підприємств )


Торгівля



Послуги

Транспорт

0 10 20 30 40 50 60 70

%


Транспорт

Послуги



Торгівля


0 10 20 30 40 50 60 70

%

Середнє

Середнє

Середнє

Труднощі одержання сертифікатів відповідності, по видах діяльності, 2002 р.(% підприємств, що проходили процедуру обов’язкової сертифікації)

88

СЕРТ

ИФ

ІКАЦ

ІЯ Т

А СТ

АНДА

РТИ

ЗАЦ

ІЯ

Для підприємств транспорту, сфери послуг та промисловості, частка компаній, які повідомили про певні труд!нощі у процесі обов’язкової сертифікації, була більшою, ніж в інших секторах.

Респондентів просили вказати конкретні труднощі, з якими вони найчастіше стикалися у процесі проходжен!ня процедури сертифікації. Розподіл відповідей респондентів за ранжуванням труднощів показано на Рисун!ку 98. Аналіз цих даних за розмірами підприємств та по секторах не показав якихось істотних розбіжностей.

Головними труднощами при проходженні процедур обов’язкової сертифікації українські підприємства назва!ли бюрократичність, тривалі періоди очікування, складність процедур та брак прозорості.

На Рисунку 99, представлено оцінку підприємствами тих труднощів, що виникали при намаганні одержати ви!черпну й точну інформацію про терміни та умови сертифікації продукції в Україні. Майже третина малих і се!редніх підприємств та 28% великих компаній, що проходили процедури обов’язкової сертифікації, зазначи!ли про значні труднощі при отриманні вичерпної та точної інформації про необхідні документи, вартість і ча!сові рамки процедур.

DисунокРисунок 98 Труднощі при отриманні сертифікатів відповідності(% підприємств, що проходили процедуру обов’язкової сертифікації)


Тривалий характер одержання сертифікатіввідповідності


Необхідність одержання кількох сертифікатіввідповідності

Часті зміни у процедурі сертифікації

Неоднозначність

Українські сертифікати відповідності невизнають за кордоном

Недоступність/брак інформації пропроцедури сертифікації


0 5 10 15 20 25 30 35

%

Дуже складно Складно Не дуже складно Зовсім нескладно

�60�80% �40 �20 0 20 40 60 80%

Великі

Середні

Малі

Рисунок 99 Труднощі при отриманні вичерпної і точної інформації про процедури сертифікації, за розмірами підприємств, 2002 р.(% підприємств, що проходили процедуру обов’язкової сертифікації)


СЕРТ

ИФ

ІКАЦ

ІЯ Т

А СТ

АНДА

РТИ

ЗАЦ

ІЯ

Неофіційні платежі у процесі сертифікації

Серед респондентів 22% повідомили про те, що у процесі сертифікації від них вимагали неофіційних плате!жів. На прохання уточнити суми таких платежів більшість респондентів повідомили про те, що така сума ста!новила 25% від офіційної плати за процедуру; четверта частина повідомили, що сума додаткових платежівстановила від 26% до 50% офіційної вартості. Лише 10% підприємств повідомили про те, що суми неофіцій!них платежів перевищували 50% офіційної вартості процедури3.

Стандартизація

Більше третини всіх підприємств, що брали участь в опитуванні (36%), вказали про здійснення стандартиза!ції продукції, робіт та послуг. Як і передбачалося, частка підприємств, що стандартизують продукцію, істотновідрізнялася залежно від розмірів підприємства. У 2002 році стандартизували продукцію 65% великих під!приємств, приблизно половина середніх і лише четверта частина малих підприємств.

3 З усіх підприємств,що проходили проце�дуру сертифікації, ли�ше 7% погодилисяназвати конкретну су�му неофіційних плате�жів.

DисунокРисунок 100 Стандартизація продукції, за розмірами підприємств, 2002 р.(% всіх підприємств)

0 10 20 30 40 50 60 70

%

Малі

Середні

Великі

Щодо проведення стандартизації по секторах, то результати вказують на те що власну продукцію стандарти!зували здебільшого промислові та будівельні підприємства і меншою мірою – підприємства, зайняті іншимивидами підприємницької діяльності.

Більшість підприємств дотримувалася національних стандартів, однак третина всіх підприємств, що проходи!ли процедуру стандартизації, розробили власні технічні умови. Стандарти Міжнародної організації по стан!дартизації використовують 14% підприємств, що проходять процедуру стандартизації.





Торгівля

Транспорт

Обслуговування

0 10 20 30 40 50 60 70

Середнє

Середнє %

Стандартизація продукції, за видами діяльності підприємств,2002 р.(% всіх підприємств)

90

СЕРТ

ИФ

ІКАЦ

ІЯ Т

А СТ

АНДА

РТИ

ЗАЦ

ІЯ

Труднощі при проведенні стандартизації

П’ятдесят шість відсотків підприємств повідомили про певні труднощі, пов’язані з процесом стандартизації.Найтиповіші труднощі показано на Рисунку 102. Понад 25% підприємств вказали на бюрократичність проце!дури. Ще однією проблемою стала вартість та тривалий термін одержання стандартів. П’ятнадцять відсотківпідприємств вказали на ускладнення, викликані розбіжностями між українським законодавством та міжна!родними стандартами.

DисунокРисунок 102 Труднощі при проведенні стандартизації(% підприємств, що стандартизують продукцію)


Висока вартість одержання

Тривалий термін стандартизації

Українські стандарти не гармонізовано зміжнародними стандартами

Складні / непрозорі процедури

Неоднозначність вимог стандартів

Часті зміни у процедурах стандартизації

Недоступність / брак інформації пропроцедури стандартизації


0 5 10 15 20 25 30

%

Дуже складно Складно Не дуже складно Зовсім нескладно

�60�80% �40 �20 0 20 40 60 80%

Великі

Середні

Малі

Рисунок 103 Труднощі при отриманні вичерпної і точної інформації про стандартизацію, за розмірами підприємств, 2002 р. (% підприємств, що стандартизують продукцію)

Серед підприємств, що висловили своє ставлення до стандартизації, понад 25% зазначили, що процесу стан!дартизації перешкоджали проблеми одержання вичерпної і чіткої інформації про документи, платежі та три!валість процедури. Серед малих підприємств, частка тих, які не мають доступу до інформації про стандарти!зацію (34%), є істотно більшою порівняно із середніми (25%) та великими підприємствами (24%).


СЕРТ

ИФ

ІКАЦ

ІЯ Т

А СТ

АНДА

РТИ

ЗАЦ

ІЯ

Неофіційні платежі у процесі стандартизації

Дев’ятнадцять відсотків респондентів зазначили, що для успішного проходження процедури стандартизаціївони змушені були вдаватися до неофіційних платежів. Суми платежів, про які вказали респонденти, булиблизькими до тих, які респонденти називали у процесі обов’язкової сертифікації. Дві третини респондентів,які погодилися назвати вартість проходження процедури стандартизації, повідомили, що сума неофіційнихплатежів не перевищувала 25% офіційної сплати за процедуру. Лише 11% підприємств вказали на те, що су!ма неофіційних платежів перевищувала 50% суми офіційних виплат 4.

Висновки: гарантія якості та управління якістю

Стратегічна реструктуризація підприємств в Україні на основі формулювання нової підприємницької страте!гії, інвестування в сучасні технології, розробка нових видів продукції та засвоєння конкурентних методів ді!яльності є вирішальними для забезпечення конкурентоспроможності української економіки.

У процесі дослідження респондентам запропонували відповісти на запитання про заходи, які вони здійснилиу період 2000!2002 рр. для підвищення рівня конкурентоспроможності своїх підприємств, а саме запровад!ження системи управління якістю. Результати дослідження показують, що 4% всієї вибірки і 6% промисловихпідприємств запровадили системи управління якістю на основі стандартів Міжнародної організації по стан!дартизації.

Ще одним вибором, до якого вдавалися підприємства, намагаючись сприяти просуванню продукції на ринок,була добровільна сертифікація продукції. Згідно з результатами дослідження, таку практику запровадженона 7% підприємств та 11% промислових підприємств. Такі показники є доволі низькими, що свідчить пронизький рівень застосування сучасних методів управління виробництвом серед українських підприємств. Ак!туальність цих питань збільшуватиметься з розширенням Європейського Союзу та інтеграцією українськихпідприємств у світову економіку, коли вітчизняним підприємствам частіше доведеться конкурувати з тран!снаціональними корпораціями.

Реальну вигоду від вступу до СОТ можна одержати при умові, що економічна політика держави спрямовува!тиметься на прискорення інновацій у потенційно конкурентних секторах економіки та створення привабли!вого бізнес!середовища в країні. Адаптування законодавства як в сфері оподаткування, митного регулюван!ня, так і сфері технічного регулювання, до вимог СОТ є необхідною умовою для подолання технічних бар’єрівпри виході на зовнішні ринки. Без подальшої гармонізації в галузі підтвердження відповідності та стандарти!зації продукції неможливо розраховувати на переваги від міжнародної торгівлі у майбутньому.

4 Назвати конкретнусуму неофіційних пла�тежів погодилися 5%респондентів, що про�ходили процедурустандартизації про�дукції.

Реєстрація та її правова база

У цьому розділі проаналізовано процес реєстрації підприємств в Україні. Згідно з термінологією, яку викорис�тано в цьому дослідженні, процес реєстрації умовно поділяється на три етапи:

Дореєстраційний – збір інформації та підготовка необхідних документів;Державна реєстрація, що завершується з одержанням свідоцтва про державну реєстрацію та появою но�вого підприємства;Післяреєстраційні процедури1, які здійснюються після одержання документа про державну реєстрацію і яківключають у себе обов’язкову реєстрацію або постановку на облік у таких структурах:

органах Державної податкової служби;

органах Державного комітету статистики;

органах Фонду страхування по безробіттю;

органах Фонду страхування від нещасного випадку;

органах Фонду допомоги по тимчасовій втраті працездатності;

органах Пенсійного фонду.

До обов’язкових післяреєстраційних процедур, без здійснення яких нормальне функціонування підприємстває неможливим, слід також віднести отримання дозволу на виготовлення печатки підприємства в органах Мі�ністерства внутрішніх справ України та відкриття банківського рахунку.

Слід зазначити, що в Україні проходження всього вказаного процесу реєстрації, фактично, не є достатнім длятого, щоб зареєстроване підприємство розпочало роботу. Перед тим, як розпочати провадження власногобізнесу, всі підприємці, зареєструвавши свої компанії, повинні одержати окремі і обов’язкові дозволи ще відтрьох державних установ2. Цей процес, вимагає додаткових витрат коштів і часу, а отже, передбачає додатко�ві ускладнення у процесі започаткування власного бізнесу в Україні.

92

РЕЄСТРАЦІЯ

Підприємства, що брали участь у дослідженні, вважають державну реєстрацію суб’єктів під�

приємницької діяльності найменшою регуляторною перешкодою для розвитку підприємниц�

тва в Україні.

На думку підприємців, реєстрація власного бізнесу залишається доволі витратною процеду�

рою. Середня вартість повного процесу реєстрації підприємства в Україні, якщо реєстрація

здійснюється самостійно, складає близько 788 гривень (148 дол.США).

У середньому на здійснення всіх реєстраційних процедур витрачається 46 днів, тобто офіцій�

но встановлені терміни не завжди витримуються.

Серед респондентів, які зареєстрували свої підприємства у 2002 році, 19% заявили, що у про�

цесі реєстрації вони здійснювали неофіційні платежі.

“Єдині офіси” істотно зменшують кількість проблем, що виникають у процесі реєстрації в Ук�

раїні. Як показали результати роботи “єдиного офісу” в Івано�Франківську, у 2002 році як вит�

рати на реєстрацію, так і тривалість самої процедури були вдвічі меншими за середній показ�

ник по Україні. При цьому, респонденти повідомили про повну відсутність неофіційних плате�

жів і наявність достатнього доступу до інформації про процедуру реєстрації.

З липня 2004 року набирає чинності Закон України “Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осіб � підприємців”. Закон є істотним кроком у напрямку спрощення процеду�

ри реєстрації; і не лише тому, що в ньому наведено повний перелік документів, які слід пода�

вати підприємцям для реєстрації компанії. Згідно із законом, спрощенню підлягають чимало

“післяреєстраційних” процедур для підприємств, що здійснюють реєстрацію.

1 Без належного підтвердження такої реєстрації неможливо відкрити банківський рахунок. Окрім того, за відсутності підтвер!дження про реєстрацію у вказаних структурах можуть накладатися певні штрафні санкції.2 Всі ці три обов’язкові дозволи видають, відповідно, органи державного пожежного нагляду, санітарно!епідеміологічноїслужби та органи по нагляду за охороною праці. Для початку роботи від підприємства можуть вимагати і додаткових дозволів.


РЕЄСТР

АЦІЯ

3 Законом передбача!ється можливість вста!новлення законамиУкраїни спеціальнихправил державної ре!єстрації для певнихвидів суб’єктів підпри!ємницької діяльності.На сьогодні такі спеці!альні правила вста!новлені лише щодобанків Законом Украї!ни «Про банки та бан!ківську діяльність»№2121!III від 7 листо!пада 2000 року. Необ!хідність спеціальноїреєстрації передбаче!но також для фінансо!вих установ ЗакономУкраїни «Про фінансо!ві послуги та державнерегулювання ринківфінансових послуг»№2664!III від 12 лип!ня 2001 року.

Загалом, державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності в Україні регулюється Законом України“Про підприємництво” №698�XII від 7 лютого 1991 року3. Для забезпечення виконання закону Кабінет Мі�ністрів ухвалив постанову №740 від 25 травня 1998 року «Про порядок державної реєстрації суб’єктів підпри�ємницької діяльності», якою затвердив Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяль�ності, визначивши правові аспекти процедури державної реєстрації, та встановив вартість державної реєс�трації (для юридичних і фізичних осіб; розмір плати за прискорену державну реєстрацію).

Верховна Рада України 15 травня 2003 року прийняла Закон України “Про державну реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб�підприємців” №755�IV, який набирає чинності 1 липня 2004 року. В законі передбаченотакі особливості процедури реєстрації:

підвищення офіційної плати за одержання свідоцтва про реєстрацію з суми, що дорівнює 7 нео�

податковуваним мінімальним доходам громадян (119 грн.), до суми, що дорівнює 10 неоподат�

ковуваним мінімальним доходам громадян (170 грн.);

скорочення часу, необхідного для одержання свідоцтва про державну реєстрацію з 5 до 3 днів;

процедура прискореної реєстрації (1 день) скасовується;

повний перелік документів, необхідних для подання підприємцями разом із заявою про реєстра�

цію, визначатиметься даним законом;

підставою для завершення реєстраційних процедур у Державному комітеті статистики, Держав�

ній податковій адміністрації, Пенсійному фонді та Фонді соціального страхування стане офіційне

повідомлення Державного реєстратора про те, що фірма одержала свідоцтво про державну ре�

єстрацію; Реєстратор безпосередньо передаватиме вказаним агенціям всі інші необхідні дані

про нове підприємство.

Окрім того, у новому законі обумовлено додаткові документи, які слід подавати до державного реєстратораразом з тими, які зазначено в загальному переліку. Кількість та типи цих додаткових документів залежать відвибраної організаційно�правової форми підприємства, яке реєструють. Той факт, що список таких додатковихдокументів наведено в законі, сприятиме зменшенню кількості конфліктних ситуацій та випадків суб’єктивно�го тлумачення положень законодавства, з якими стикаються заявники у процесі реєстрації.

Реєстрація як перешкода для розвитку підприємництва

У 2002 році, як і в 2001 році, респонденти визначали реєстрацію як найменш істотну перешкоду на шляху роз�витку підприємництва порівняно з іншими регуляторними процедурами. У 2002 році лише 17% респондентів,які зареєстрували свої підприємства, вважали реєстрацію істотною перешкодою для започаткування власноїсправи, тоді як у 2001 році таких респондентів було 21%, а в 2000 році – 25%.


!80!90 % !60 !40 !20 0 20 40 60 80 90 %

2002

2001

2000

Рисунок 104 Сприйняття процедури реєстрації як перешкоди для розвиткубізнесу, 2000�2002 рр. (% підприємств)

!40!60!80% !20 0 20 40 60 80%


94

РЕЄСТР

АЦІЯ

49%

5%12%

34%


Рисунок 105 Сприйняття процедури реєстрації як перешкоди для розвиткупідприємництва, 2002 р.( % підприємств)

Рисунок 106 Перешкоди в одержанні інформації про процедури реєстрації ( % підприємств, що здійснювали реєстрацію в 2002 році)

Процес реєстрації

З усіх респондентів, які зареєстрували свої підприємства у 2002 році, 65% робили це самостійно. У 2002 ро�ці 19% респондентів користувалися послугами посередників, які забезпечували “реєстрацію під ключ”, а в2001 році таких респондентів нараховувалося 18%.

На прохання оцінити проблеми з одержанням вичерпної та чіткої інформації від державних установ про умо�ви реєстрації, такі як перелік необхідних документів, вартість, терміни та процедури, які потрібно пройти длязавершення реєстрації, близько 63% респондентів заявили, що одержати таку інформацію не важко.

Результати дослідження підтверджують, що проблеми з одержанням інформації у решти 37% представниківкомпаній привели до затримок і збільшення вартості реєстрації, змушуючи підприємців вдаватися до неофі�ційних платежів.

Хоча респонденти вважали реєстрацію найменш істотною перешкодою для розвитку свого бізнесу, проте ли�ше 19% респондентів зазначили, що не мали жодних проблем з реєстрацією своїх підприємств.

Відповідаючи на запитання про те, що є найважчим у процесі реєстрації, підприємці назвали найбільшою пе�решкодою велику кількість документів, які потрібні для реєстрації (30% респондентів), а найменшою – неофі�ційні платежі (7% респондентів).

Ще однією проблемою, про яку зазначили учасники опитування, стала робота реєстраційних установ. Так22% респондентів скаржилися на великі черги та обмежену кількість днів, протягом яких підприємець можебезпосередньо подати документи до Фонду страхування на випадок безробіття, а 41% респондентів висло�вили незадоволення рівнем обслуговування в органах державної реєстрації.

Рисунок 107 Головні перешкоди у процесі реєстрації(% підприємств, що здійснювали реєстрацію в 2002 році)


РЕЄСТР

АЦІЯ

Час, потрібний для реєстрації

Порівняно з минулим роком, тривалість процесу реєстрації в Україні змінилася дуже мало. У 2002 році три�валість проходження всіх реєстраційних процедур становила у середньому 46 робочих днів, тоді як у 2001 ро�ці – 42 робочих дні.

У 2002 році для одержання свідоцтва про реєстрацію майже 85% респондентів вибрали звичайну процеду�ру, яка триває 5 робочих днів, а 15% вибрали прискорену процедуру, яку проходять за 1 робочий день. Новимзаконом про державну реєстрацію, такої прискореної процедури не передбачено. Незважаючи на те, що ли�ше 15% опитуваних підприємств у 2002 році скористалися прискореною процедурою, це доволі істотний по�казник для того, щоб передбачити можливість прискореної державної реєстрації у чинному законодавстві.

Велика кількість необхіднихдокументів

Довготривалі процедури


Розмитий характер вимог збоку посадових осіб

Брак інформації пропроцедури реєстрації


Інше

0 5 10 15 20 25 30 35

Рисунок 108

Органи державної реєстраціїОргани державної податкової

служби

Органи пенсійного фондуОргани фонду страхування від

нещасного випадку

Органи державної статистикиОргани фонду допомоги по

тимчасовій втраті працездатностіОргани фонду страхування по

безробіттю0 5 10 15 20 25 30 35 40 45

%

%

Перешкоди у процесі реєстрації: великі черги, обмежена кількість днів прийому в установах ( % підприємств, що здійснювали реєстрацію в 2002 році)


Рисунок 109

Дореєстраційнапідготовка

Реєстрація

Післяреєстраційніпроцедури

0 5 10 15 20 25

Середня тривалість процесу реєстрації, 2000�2002 рр.(за кількістю робочих днів)

200220012000

96

РЕЄСТР

АЦІЯ

Хоча в законі чітко визначено час для одержання свідоцтва про державну реєстрацію (від 1 до 5 днів), протеу 2002 році її тривалість у середньому по Україні складала 15 робочих днів.

Вартість реєстрації4

Результати дослідження показують, що вартість всіх процедур реєстрації, при умові, що підприємець це ро�бить самостійно, складала 788 грн. (148 дол.США), а при використанні посередників або зовнішніх консуль�тантів для завершення певних етапів або всього процесу – 1120 грн. (211 дол. США). До цих сум включеновсі офіційні та неофіційні платежі, а також вартість дореєстраційних формальностей.

Фактором вартості можна пояснити те, що 65% респондентів реєстрували свої компанії самостійно, і лише35% залучали для цього посередників.


Чимало респондентів в Україні зазначили, що у процесі підприємницької діяльності їм часто доводиться вда�ватися до неофіційних платежів. Процес реєстрації при цьому не є винятком.

У відповідь на прохання назвати суми, які більшість підприємств сплачує для проходження процедури реєс�трації, 30% респондентів заявили, що крім офіційного платежу за реєстрацію, підприємці сплачують такожнеофіційні платежі. Водночас, лише 19% підприємців, які зареєстрували свої компанії в 2002 році, підтвер�дили, що вони справді здійснювали неофіційні платежі у процесі реєстрації.

Кількість респондентів, які підтвердили факт існування практики неофіційних платежів, не дозволяє зробитистатистично коректний висновок про конкретні суми таких платежів.

Висновки

Результати дослідження показують, що процедура реєстрації за останні роки істотно не змінилась. Подібнодо 2001 року, процес реєстрації не був головною перешкодою для вступу підприємства на ринок. Ні час ре�єстрації, ані її вартість не зазнали радикальних змін упродовж двох останніх років. Незважаючи на відсут�ність негативних тенденцій, чимало проблем залишаються невирішеними. Наприклад, проблема доступу доінформації та її прозорість, чітке дотримання офіційно встановлених термінів реєстрації і практика неофіцій�них платежів.

Офіційна вартість одержання свідоцтва про державну реєстрацію встановлена законом на рівні 119 грн. (23дол.США). Однак з отриманням самого лише свідоцтва процес реєстрації підприємства в Україні не завершу�ється. За повідомленням респондентів, у 2002 році для того, щоб пройти повний процес реєстрації, в томучислі реєстрацію у всіх обов’язкових установах після одержання свідоцтва про реєстрацію (“післяреєстрацій�ні процедури”), вони витрачали в середньому 788 грн. (148 дол. США). Окрім того, перед початком діяльнос�ті підприємства кожен початківець в Україні повинен одержати принаймні три дозволи. Вартість і час, що зат�рачаються на ці додаткові процедури, докладно висвітлені в цьому дослідженні у розділі “Дозволи та погод�ження”.

У липні 2004 року набирає чинності новий закон про реєстрацію – Закон України “Про державну реєстраціююридичних осіб та фізичних осіб�підприємців” №755�IV від 15 травня 2003р. Зазначений закон, в його ни�нішній редакції, стане прогресивним кроком у напрямку спрощення процесу реєстрації. Однак українськимпідприємцям потрібно буде зачекати появи підзаконних нормативних актів до нього, щоб остаточно переко�натися в ефективності нових процедур реєстрації в Україні.

Результати роботи Реєстраційної палати в Івано�Франківську свідчать про ефективність такого підходу до ре�єстрації, який передбачає подачу повного пакета документів в одному місці. Результати дослідження показу�ють, що в Івано�Франківську, на основі створення «єдиного офісу», вдалося вирішити чимало проблем,пов’язаних з процесом реєстрації.

4 Дані за 2002 рік не!коректно порівнюватиз даними за 2001 рік

з причини істотнихрозбіжностей у форму!

люванні питань провартість реєстрації, атакож у періодах дос!лідження та кількості

одержаних відповідей.

Реєстрація в "Єдиному офісі".

У травні 2002 року в Івано�Франківську почала діяти Реєстраційна палата, в основу роботи якої булопокладено принцип "єдиного офісу". Головними його перевагами були такі:

1. Повна реєстрація фірм у всіх обов'язкових установах здійснюється за принципом "єдиного офісу".2. Час, необхідний для завершення процедури реєстрації в єдиному офісі, не перевищує 10 робочих днів.

До даного звіту включено результати опитування 25 підприємців, які зареєстрували свої підприємства вРеєстраційній палаті в Івано�Франківську. Результати дослідження щодо ефективності реєстрації черезРеєстраційну палату показують, що:

ІІссттооттнноо ссккооррооччууєєттььссяя ччаасс ррееєєссттррааццііїї.. У середньому, повна реєстрація займає менше 18 робочих

днів (11 днів для дореєстраційних процедур (підготовки документів) та 7 днів – для державної

реєстрації та післяреєстраційних процедур. Для порівняння: середній термін реєстрації для

України складає 46 робочих днів (19 днів � на підготовку документів і 27 днів – на державну

реєстрацію та післяреєстраційні процедури);

ІІссттооттнноо ззммеенншшууєєттььссяя ввааррттііссттьь ррееєєссттррааццііїї.. Середня вартість реєстрації для фірм в "Єдиному офісі" в

Івано�Франківську складає до 265 грн. (50 дол. США). Для порівняння: середня вартість реєстрації

по Україні у 2002 році складала 788 грн. (148 дол. США).

ППооввннаа ввііддссууттннііссттьь ннееооффііццііййнниихх ппллааттеежжіівв вв РРееєєссттррааццііййнніі ппааллааттіі вв ІІвваанноо��ФФррааннккііввссььккуу,, ббууллаа

ззааффііккссооввааннаа ддоосслліідджжеенннняямм.. Водночас, в Україні в цілому 19% респондентів підтвердили

необхідність сплати неофіційних платежів у процесі реєстрації.

ССеерреедд рреессппооннддееннттіівв,, щщоо ррееєєссттррууввааллии ссввооїї ффііррммии вв РРееєєссттррааццііййнніійй ппааллааттіі,, 8877%% ззааззннааччииллии,, щщоо ллееггккоо

ооддеерржжааллии ппооввннуу йй ддооссттооввііррннуу ііннффооррммааццііюю ппрроо ррееєєссттррааццііййнніі ввииммооггии від державних агенцій,

залучених до процесу реєстрації. Цей показник є вищим за середній по Україні на 24%..

Результати дослідження свідчать про ефективність роботи Реєстраційної палати в Івано�Франківську. Вонимогли б стати імпульсом для створення подібних агенцій по Україні, які допоможуть уникнути багатьохпроблем у процесі реєстрації підприємств.


РЕЄСТР

АЦІЯ

Україна


ТТррииввааллііссттьь ррееєєссттррааццііїї

Робочі дні

Компанії, що заощадили час, зареєструвавшись через "Єдиний офіс"

0 10 20 30 40 50

Україна


ППррооббллееммии зз ддооссттууппоомм ддоо ррееєєссттррааццііїї ппрроо ррееєєссттррааццііюю

Полегшений доступ до інформації у "єдиному офісі"

0 20 40 60 80 100

Україна


ВВааррттііссттьь ррееєєссттррааццііїї

Гривні

Компанії, що заощадили кошти, зареєструвавшись через "Єдиний офіс"

0 100 200 300 400 500 600 700 800

Не важкий доступ Важкий доступ

% підприємств, що здійснювалиреєстрацію

Методика опитування

Період проведення Польову роботу для даного дослідження проведено у квітні 2003 року Українською маркетинговою групою –незалежною організацією, що займається ринковими дослідженнями.

Структура опитувальникаМатеріали для опитування були підготовлені українською та російською мовами. Для того, щоб переконати"ся у правильності розуміння запитань, опитувальник було попередньо перевірено на 30 київських підприємс"твах. Для виявлення секторальних аспектів на початковому етапі, для попереднього дослідження добирали"ся підприємства, що належали до різних секторів економіки.

Опитувальник складався з трьох частин, запитання в яких охоплювали ряд аспектів комерційної діяльностікожного підприємства. Дві частини було відведено на інтерв’ю; третю частину респонденти заповнювали са"мостійно. Загалом опитувальник складався з 160 запитань.

Формування вибіркиПараметри вибірки було отримано від Державної податкової адміністрації України. Формування вибірки про"водилося з урахуванням двох головних вимог: (1) забезпечити порівнянність результатів опитування 2002 ро"ку та опитувань, проведених у 2000 та 2001 роках, та (2) забезпечити репрезентативність підприємницькоїдіяльності в Україні. Оскільки до вибірок попередніх років було включено як малі та середні, так і великі під"приємства, розташовані в обласних центрах України, то вибірка 2002 року також мала подібну структуру.

Вибір підприємств для вибірки проводився на основі принципу випадковості, з урахуванням кількості підпри"ємств по секторах у кожному місті, безвідносно до розміру1 підприємств та способу їх утворення. Промисловіпідприємства вибиралися пропорційно по регіонах, а вибір всіх інших підприємств здійснювався на основівизначених квот для кожного виду економічної діяльності.

Остаточна вибірка складалася з 2014 підприємств, випадково відібраних з переліку, складеного за допомо"гою друкованих та електронних баз даних про підприємства України. Ці бази даних про підприємства допов"нювалися, за потреби, на основі інформації отриманої від регіональних представників компанії, що здійсню"вала опитування.

Вибірка складалася з малих (до 50 працівників), середніх (51"249 працівників) та великих (понад 249 праців"ників) підприємств. До вибірки умисно не включено приватних підприємців.

98

ДО

ДАТ

ОК

1

1 Через брак статистичної інформації щодо підприємств з кількістю працівників від 51 до 249 осіб.2 Виробники будівельних матеріалів зазначені у секторі промисловості.

ППррооммииссллооввііссттьь

ББууддііввннииццттввоо

ТТооррггііввлляя

ГГррооммааддссььккее ххааррччуувваанннняя

ТТррааннссппоорртт

ФФііннааннссооввіі ппооссллууггии

ІІнншшіі ппооссллууггии

ССееккттоорр ТТиипп ппііддппррииєєммссттвваа

Важка та легка промисловість, виробництво продуктів харчування, енергетика та виробництво будівельних матеріалів

Будівельні підприємства2

Оптова та роздрібна торгівля

Ресторани, їдальні та кафе

Вантажоперевезення, перевезення пасажирів та громадський транспорт

Комерційні банки та страхові компанії

Готелі, туристичні агентства та підприємства побутового обслуговування

Таблиця 1 Секторний розподіл вибірки:

Галузі було обрано з метою найкращого відтворення структури підприємництва в Україні та відповідно до кла"сифікації Державного комітету статистики України. Підприємства вибирали на основі їх основного виду діяль"ності, про який вони зазначили. До вибірки умисно не включено сільськогосподарські підприємства.

Таблиця 2 Структура вибірки за розміром підприємств(кількість підприємств)


ДО

ДАТ

ОК

1

Сектор Малі Середні Великі

435 256 244 935

58 34 15 107

45 24 13 82

282 42 6 330

115 12 1 128

32 19 16 67

303 50 12 365

1270 437 307 2014



Транспорт

Торгівля

Громадське

харчування

Фінансові послуги


ВСЬОГО

ВСЬОГО

Місто Малі Середні Великі

Розмір підприємства

36 19 15 70

66 21 29 116

52 22 44 118

40 13 11 64

52 15 12 79

50 10 5 65

103 54 31 188

39 16 9 64

47 12 17 76

38 19 9 66

58 12 16 86

50 14 5 69

56 30 12 98

43 13 9 65

45 12 8 65

59 20 13 92

39 18 6 63

50 12 3 65

50 8 6 64

82 22 10 114

34 23 9 66

50 5 10 65

45 16 5 66

43 18 4 65

43 13 9 65

11227700 443377 330077 22001144

Вінниця


Донецьк

Житомир

Запоріжжя

Івано"Франківськ

Київ


Луганськ

Луцьк

Львів

Миколаїв

Одеса

Полтава

Рівне


Суми

Тернопіль

Ужгород

Харків

Херсон


Черкаси

Чернівці

Чернігів

ВСЬОГО

ВСЬОГО

Таблиця 3 Структура вибірки у містах(кількість підприємств)

Процедура отримання дозволу на переобладнання приміщення для комерційного використання

Отримати Перелік необхідних документів� Заява 1a � Копії Статуту та Установчого договору 1б � Копія свідоцтва про державну реєстрацію 1в � Копія свідоцтва власності на приміщення 1г � Копія плану приміщення 1д � Довідка про те, що ніхто не прописаний у цьому приміщенні 1е

Написати Заяву 1a до Виконкому міської Ради про надання дозволу про переведення приміщення із житлового в нежитловий фонд та додати необхідні документи

Отримати Інформацію про необхідні документи для одержання довідки 1е про те, що ніхто не прописаний у даному приміщенні

Отримати Довідку про відсутність заборгованості по сплаті комунальних платежів у цьому приміщенні

Представити Довідку про відсутність заборгованості по сплаті комунальних платежів у цьому приміщенніОтримати Довідку 1е про те, що ніхто не прописаний у цьому приміщенні

Замовити Виготовлення копії плану приміщення 1д

Отримати Копія плану приміщення 1д

Підготувати � Копію Заяви 1а� Копії Статуту та Установчого договору 1б� Копію свідоцтва про державну реєстрацію 1в� Копію свідоцтва власності на приміщення 1г� Копію плану приміщення 1д� Копію Довідки про те, що ніхто не прописаний у даному приміщенні 1е

Засвідчити � Копії Статуту та Установчого договору 1б� Копію свідоцтва про державну реєстрацію 1в� Копію свідоцтва власності на приміщення 1г

Подати � Заяву 1a� Копії Статуту та Установчого договору 1б� Копію свідоцтва про державну реєстрацію 1в� Копію свідоцтва власності на приміщення 1г� Копію плану приміщення 1д� Довідку про те, що ніхто не прописаний у даному приміщенні 1е

Розгляд заяви протягом 30 днів Розглядає заяву і проводить з'ясування на відповідність вимогам усіх поданих документів. Якщо заяву не відхилили і немає додаткових вимог до поданих документів, то Виконком передає її на розгляд Міжвідомчої комісії.

6

5

4

2

3

1

7

8

9

10

11

Огляд приміщення посадовою особою державною санітарно�

епідеміологічної служби

Огляд приміщення представником Управління

житлово�комунального господарства

Державна санітарно�епідеміологічна служба

Державний департамент пожежної безпеки

Огляд приміщення державним інспектором з пожежного нагляду

Управління житлово�комунального господарства

1315

16

19 20

21

17

14

Міжвідомча комісія

18

100

ДО

ДАТ

ОК

2

Подати � Заяву 1a� Копії Статуту та Установчого договору 1б� Копію свідоцтва про державну реєстрацію 1в� Копію свідоцтва власності на приміщення 1г� Копію плану приміщення 1д� Довідку про те, що ніхто не прописаний у даному приміщенні 1еОрганізувати Зустріч із посадовою особою державної санітарно/епідеміологічної служби

Огляд приміщення посадовою особою державною санітарно/епідеміологічної служби

Отримати Погодження Державної санітарно/епідеміологічної служби на переведення приміщення із житлового в нежитловий фонд

Представити � Заяву 1a� Копії Статуту та Установчого договору 1б� Копію свідоцтва про державну реєстрацію 1в� Копію свідоцтва власності на приміщення 1г� Копію плану приміщення 1д� Довідку про те, що ніхто не прописаний у даному приміщенні 1еОрганізувати Зустріч з державним інспектором з пожежного нагляду

Огляд приміщення державним інспектором з пожежного нагляду

Отримати Погодження Державного департаменту пожежної безпеки на переведення приміщення із житлового в нежитловий фонд

Представити � Заяву 1a� Копії Статуту та Установчого договору 1б� Копію свідоцтва про державну реєстрацію 1в� Копію свідоцтва власності на приміщення 1г� Копію плану приміщення 1д� Довідку про те, що ніхто не прописаний у даному приміщенні 1еОрганізувати Зустріч із представником Управління житлово/комунального господарства

Огляд приміщення представником Управління житлово/комунального господарства

Отримати Погодження Управління житлово/комунального господарства на переведення приміщення із житлового в нежитловий фонд

Подати Отримані погодження від Державної санітарно/епідеміологічної служби, Державного департаменту пожежної безпеки, Управління житлово/комунального господарстваРозгляд заяви протягом 14 днів. Розглядає заяву і приймає позитивне рішення у випадку позитивних висновків від органів Державної санітарно/епідеміологічної служби, Державного департаменту пожежної безпеки, Управління житлово/комунального господарства Якщо заяву не відхилено і прийнято позитивне рішення, то міжвідомча комісія передає прийняте рішення у виконком міської Ради.

Розгляд заяви протягом 14 днів На черговому засіданні Міськвиконком приймає рішення про переведення приміщення із житлового у нежитловий фонд.Отримати Рішення міськвиконкому про переведення приміщення із житлового у нежитловий фонд.

17

18

19

20

21

22

16

15

14

13

12

ФІНІШ

4

6

7

8

910

5

Копіювання документів

Виконком міської ради

Написати Заяву 1a

Паспортний стіл

Інвентарбюро

22

12

11

1

Нотаріальна контора

2

3

СТАРТ


ДО

ДАТ

ОК

2

102

ДО

ДАТ

ОК

3Розмір підприємства 2002

Малі Середні Великі Малі Середні Великі

Розмір підприємства 2001

Регуляторні та адміністративні перешкоди для розвитку бізнесу в Україні, за розмірами підприємств(% підприємств, що вважали процедуру значною перешкодою)

Таблиця 1

Перевірки

Митні процедури

Отримання дозволів / погоджень

Процедури ліцензування

Процедури сертифікації

Процедури реєстрації / перереєстрації

46 47 57 46 46 44

37 34 41 47 44 45

36 34 33 41 42 39

32 34 29 36 32 38

32 32 25 42 36 41

21 18 13 21 20 23

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

Рисунок 1 Вартість регуляторних процедур – офіційні та неофіційні платежі,2002 р.(% всіх підприємств)


Офіційні платежі

Важко сказати

Дозволи

Митніпроцедури

Реєстрація

Ліцензування

Сертифікація%


ДО

ДАТ

ОК

3

�80% �60 �40 �20 0 20 40 60 80%


Недостатній рівень платіжеспроможного попиту

Недостатня кількість кваліфікованих працівників

Рівень оподаткування та адміністрування податків


Вартість енергоресурсів

Втручання місцевих органів виконавчої влади

в підприємницьку діяльністьЯкість виконання контрактних

зобов’язань зі сторони партнерів

Втручання центральних органів виконавчої влади

в підприємницьку діяльність

Розвиток інфраструктури

Недостатнє забезпечення суміжних галузей

необхідними ресурсамиКримінальний тиск


Корупція

Інфляція, нестабільний валютний курс

Регулювання підприємницької діяльності



Pисунок 2 Сприйняття основних перешкод для розвитку бізнесу в Україні, 2002 р.(у низхідному порядку за величиною значної перешкоди)

104

ДО

ДАТ

ОК

3

2002 2001 2000% % %

Порівняння перешкод для розвитку бізнесу в Україні, 2000$2002 рр.(% респондентів, що вважали перешкоду як велику або дуже велику)

Tаблиця 2

70 70 83

69 63 n/a

65 65 n/a

56 45 53

56 59 70

51 40 n/a

51 39 46

48 45 65

43 38 44

41 42 24

41 41 н.д.

40 23 24

40 26 н.д.

35 19 н.д.

29 25 39

28 25 35

26 13 15





Недостатній рівень платоспроможного попиту


Корупція





Втручання місцевих органів виконавчої влади в підприємницьку

діяльність

Якість виконання контрактних зобов'язань зі сторони партнерів

Втручання центральних органів виконавчої влади в

підприємницьку діяльність


Недостатнє забезпечення суміжних галузей необхідними

ресурсами


Малі Середні Великі% % %

Порівняння перешкод для розвитку бізнесу в Україні, за розміром підприємств, 2002 р.(% респондентів, що вважали перешкоду як велику або дуже велику)

Таблиця 3

66 78 83

66 76 75

60 72 75

55 59 57

53 58 64

46 59 58

50 54 51

46 49 52

44 41 38

38 47 49

36 47 50

38 45 41

35 46 47

34 40 34

28 30 27

27 31 31

26 32 22





Недостатній рівень платоспроможного попиту


Корупція





Втручання місцевих органів виконавчої влади в підприємницьку

діяльність

Якість виконання контрактних зобов'язань зі сторони партнерів

Втручання центральних органів виконавчої влади в

підприємницьку діяльність


Недостатнє забезпечення суміжних галузей необхідними

ресурсами



ДО

ДАТ

ОК

3

Рисунок 3 Регіональні відмінності у сприйнятті підприємствами якостікомунальних послуг та здійснення регуляторних функцій.

Територіальні органи центральнихорганів виконавчої влади

Середня

Вища середньої

Комунальні служби

Нижча середньої


Львів

Ужгород

Тернопіль

ІваноA


Чернівці


Житомир

Вінниця

Чернігів

Суми

Полтава

Черкаси

ККииїївв



Херсон


Запоріжжя


Харків

Луганськ

Донецьк


Львів

Ужгород

Тернопіль

ІваноA


Чернівці


Житомир

Вінниця

Чернігів

Суми

Полтава

Черкаси

ККииїївв



Херсон


Запоріжжя


Харків

Луганськ

Донецьк

106

ДО

ДАТ

ОК

3

10

01 2 3 4

20

30

40

50

60

70

80

90%

Пор

ушен

ня т

ерм

інів

(% в

ипад

ків)

Доступність інформації(1Aважко отримати; 4Aлегко отримати)

Порушення не було

Порушення

Більше ніж 15 днів на розгляд заяви про видачу ліцензії на імпортОтримання квотПеретин державного кордонуМитний контрольОформлення митних документівСанітарний контрольВетеринарний контрольСертифікація імпортних товарів

Рисунок 4A Порушення термінів зазвичай супроводжується проблемами в отриманні інформації(% підприємств імпортерів)

10

01 2 3 4

20

30

40

50

60

70

80

90%

Порушення не було

Порушення

Більше ніж 15 днів на розгляд заяви про видачу ліцензії на експортОтримання сертифікату походженняОтримання квотПовернення ПДВПеретин державного кордонуОформлення митних документівМитний контрольСанітарний контроль

Пор

ушен

ня т

ерм

інів

(% в

ипад

ків)

Доступність інформації(1Aважко отримати; 4Aлегко отримати)

Рисунок 4Б (% підприємств експортерів)


ДО

ДАТ

ОК

3

Повний перелік дозволів, запропонованихреспондентам для оцінки

Таблиця 4

Дозвіл від СанітарноAепідеміологічної служби на початок роботи

Дозвіл від органів державного пожежного нагляду на початок роботи

Дозвіл від органів державного нагляду за охороною праці на початок роботи

Дозвіл на виділення земельної ділянки

Дозвіл на розміщення малих архітектурних форм

Дозвіл на право використання приміщення

Дозвіл на переобладнання приміщення, перевід із жилого в нежиле

Дозвіл на будівництво об'єкта

Дозвіл на розміщення об'єктів сфери послуг та торгівлі (Облавтодор)

Дозвіл на підключення до газопостачання

Дозвіл на підключення до водопостачання

Дозвіл на підключення до електропостачання

Дозвіл на граничну норму викидів

Дозвіл на початок будівельних робіт

Погодження із ДАІ на розміщення об'єктів сфери послуг та торгівлі

Місто

2002 2001

Оцінка складності отримання обов'язкових дозволів в обласних центрах, 2001$2002 рр.(% підприємств, що отримували кожен з дозволів і оцінили процес йогоотримання як складний)

Таблиця 5

Черкаси



Чернівці


Київ


Херсон

Луцьк

Донецьк

Одеса

Ужгород

Чернігів

Полтава

Луганськ

Запоріжжя

Харків

Львів

Тернопіль

Рівне

Житомир

Миколаїв

Вінниця

Суми

ССееррееддннєє ппоо УУккррааїїнніі

СЕС ДДПН1 ДНОП2 СЕС ДДПН ДНОП

66.7 78.6 50.0 14.7 25.6 17.9

50.0 70.8 61.1 26.5 26.3 25.0

67.2 35.5 47.5 21.9 32.8 37.7

55.6 40.0 50.0 31.3 23.7 25.0

40.6 50.0 51.7 30.3 28.2 21.4

42.3 65.5 30.3 40.3 32.4 32.0

40.0 44.8 47.6 26.7 27.1 35.1

45.2 42.5 44.1 29.3 35.7 24.1

36.8 43.3 47.1 31.0 27.0 15.0

37.5 40.7 42.3 32.8 40.3 32.1

53.8 29.4 26.1 16.7 25.0 28.9

37.0 37.5 33.3 34.3 43.6 21.4

48.0 35.5 22.7 19.4 18.2 23.1

26.9 37.0 37.5 30.0 42.1 25.0

21.2 40.5 36.7 35.6 36.0 25.5

24.1 37.8 36.4 18.2 24.4 18.8

29.8 40.9 27.5 29.6 35.4 34.7

31.3 38.9 27.3 19.0 22.2 13.8

40.6 23.3 29.4 13.6 23.9 11.1

33.3 35.0 н. д. 31.4 26.7 21.6

55.6 28.6 н. д. 12.5 8.0 13.0

23.1 30.8 16.7 21.6 31.7 19.4

15.0 38.9 11.1 30.0 33.3 36.7

16.7 25.0 20.8 36.7 35.7 40.0

3399..33 4422..22 3355..44 2266..99 3300..44 2266..00

1Державнийдепартаментпожежного нагляду

2Держнаглядохоронипраці

108

ДО

ДАТ

ОК

3


Середній та максимальний період очікування для отриманняобов'язкових дозволів, 2002 р.(робочих днів)

Таблиця 6

СанітарноAепідеміологічна

служба

Державний департамент

пожежного нагляду

Держнаглядохорони

праці

Середній Максимальний Середній Максимальний Середній Максимальний

8 80 10 130 11 80

9 250 8 129 9 50

9 260 7 43 7 43


Середня та максимальна вартість отримання обов'язкових дозволів,2002 р.(грн.)

Таблиця 7

СанітарноAепідеміологічна

служба

Державний департамент

пожежного нагляду

Держнаглядохорони

праці

Середній Максимальний Середній Максимальний Середній Максимальний

210 7500 1016 15000 1403 15000

300 10000 653 8000 180 10000

203 5000 482 3500 482 3500


ДО

ДАТ

ОК

3

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в УкраїніТаблиця 8

1. Електропобутове та аналогічне обладнання і комплектувальні вироби

2. Світлотехнічна продукція і комплектувальні вироби до неї

3. Ручні електромеханічні машини, переносні верстати та інструмент слюсарноAмонтажний з

ізолювальними рукоятками

4. Апаратура радіоелектронна побутова

5. Засоби обчислювальної техніки

6. Спеціальні засоби самозахисту

7. Обладнання технологічне для харчової, м'ясоAмолочної промисловості, підприємств торгівлі,

громадського харчування та харчоблоків

8. Медична техніка

9. Іграшки

10. Засоби мийні

11. Трактори малогабаритні та

12. Двигуни тракторів і сільськогосподарських машин

13. Обладнання металообробне та деревообробне

14. Зварювальне обладнання

15. Машини електричні

16. Велосипеди, коляски дитячі

17. Засоби охоронного призначення

18. Засоби зв'язку

19. Кінофототехніка

20. Посуд з чорних та кольорових металів, фарфору, фаянсу та скла

21. Засоби автоматизації та механізації контрольноAкасових операцій і конторське обладнання

22. Побутова апаратура, що працює на твердому, рідкому та газоподібному паливі

23. Продукція протипожежного призначення

24. Дорожні транспортні засоби, їх складові частини та приладдя

25. Техніка сільськогосподарська

26. Підіймальні споруди та кранова продукція

27. Зварювальні матеріали

28. Товари легкої промисловості

29. Харчова продукція та продовольча сировина

30. Нафтопродукти

31. Будівельні матеріали, вироби та конструкції

32. Труби та балони

33. Готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб'єктами туристичної діяльності

34. Засоби індивідуального захисту працюючих

35. Хімічні джерела струму

36. Техніка радіаційна

37. Товари з паперу шкільні та канцелярські

38. Зброя вогнепальна мисливська та спортивна

39. Вироби піротехнічні побутові

110

ДО

ДАТ

ОК

3

Місто

Сприйняття процедури сертифікації як перешкоди в обласних центрах, 2000$2002 рр.(% підприємств, що вважають процедури сертифікації/стандартизаціївеликою або дуже великою перешкодою)

Таблиця 9

Херсон

Суми

Миколаїв

Полтава


ІваноAФранківськ

Львів

Житомир

Донецьк

Вінниця

Ужгород

Рівне

Луганськ

Тернопіль

Одеса

Харків

Київ

Запоріжжя

Луцьк

Чернігів



Черкаси


Чернівці

ССееррееддннєє ппоо УУккррааїїнніі

10,0 37,7 23,4

11,1 35,1 47,8

18,5 29,8 46,0

18,9 23,4 39,6

19,0 56,9 38,1

19,1 25,5 36,4

19,6 60,3 38,2

20,6 28,3 40,0

22,2 42,9 44,0

23,7 41,1 37,5

27,0 44,0 29,5

28,0 25,4 48,0

30,9 40,8 44,0

31,0 25,6 22,9

32,3 43,3 50,0

34,7 50,7 46,1

34,9 44,8 48,9

35,4 32,7 31,7

37,8 29,3 26,3

40,0 17,9 35,0

42,9 41,7 44,0

45,7 53,0 55,8

46,2 67,3 39,4

47,4 26,7 38,8

56,8 57,1 39,6

3300,,44 4400,,33 4411,,66

2002 2001 2000

БІЗНЕССЕРЕДОВИЩЕ В УКРАЇНІ · 2016-07-19 · ні Сидорук за...

Documents