1Дивовижний Китай

Юні гімнастки сподіваються, що Нанкінлеле принесе їм уда чу

www.lanhua-ua.org#2 (3) Виходить

що два місяці

У серпні у древній столиці Китаю відбудуться Другі літні Юнацькі Олімпійські ігри.

Минуло майже сторіччя, від-коли П’єр де Кубертен удруге “подарував” людству Олімпій-ські ігри. Тепер це важлива подія всесвітнього масштабу. Мільйо-ни людей, затамувавши подих, спостерігають за спортивними баталіями. Втім, не всі знають, що, крім “дорослих” Олімпіад відбуваються ще й Олімпійські ігри серед юних атлетів. Цього-річ Другі літні Юнацькі Олім-пійські ігри прийматиме Китай. Місто Нанкін (Наньцзін) вибо-роло це почесне право у двобої з польською Познанню. Перші літні Юнацькі Олім-

пійські ігри відбулися у Сінгапу-рі 2010 року, зимові – 2012 року в Інсбруці. А цьогоріч понад три з половиною тисячі юних спортсменів з усього світу віком від 14 до 18 років зустрінуться у Нанкіні, де в період від 16 до 28 серпня відбуватимуться зма-гання з 26 видів спорту і розі-грають 184 комплекти нагород.

22 березня оргкомітет Олім-піади представив офіційні емб-лему і факел свята. Факел назва-ли “Дверима до щастя”, оскільки його верхня частина і справді нагадує форму міських воріт – символ того, що Нанкін із ра-дістю чекає гостей. Факел спро-ектувала компанія “Хуанді”. А

Співдружність

Нещодавно у Львівській обласній бібліотеці для дітей відбулися зустрічі з юними чи-тачами, присвячені культурі й традиціям Китаю. На зустрічі виступив представник міжна-родної організації “Культурно-дослідницький центр Укра-їни та Китаю “Ланьхва” Кай Го, який розповів маленьким слухачам багато цікавого про свою далеку батьківщину. Діти слухали з величезною

увагою та щирим зацікавлен-ням, адже жодна книга, жо-ден фільм не здатні настільки правдиво та образно розпові-сти про країну та її звичаї, як людина, яка там народилась і виросла. До того ж оповіда-

ча можна запитати про все, що тебе цікавить, наприклад, які мови вивчають китайські школярі, як вони відпочива-ють під час канікул, чи батьки дають їм кишенькові гроші та скільки триває урок у китай-ській школі.Але найцікавішою части-

ною зустрічі, без сумніву, став урок китайської мови. Кай Го писав на фліп-чарті ієрогліфи і пояснював їх значення, а діти старанно перемальовували. Зви чайно, за один урок нереаль-но оволодіти азами китайської мови. Та, можливо, зернятко, яке посіяв гість, колись пророс-те і дасть багатий урожай.

Христина ІВАНКІВ

ÌÀËÅÍÜÊÈÉ ÊÐÎÊ ÄÎ ÇÁËÈÆÅÍÍß

Увага! Конкурс!

Надішліть на адресу редак-ції свої враження від мандрів-ки Китаєм. А може, вам пота-ланило зустрітися з цікавою людиною, що мешкає в цій східній країні, чи з китайцем, який переїхав до України? Або ж ви знаєте унікальні факти про Піднебесну? На-пишіть про це нам. Вимоги конкурсу: цікава і

пізнавальна інформація, укра-їнська мова, максимальний

обсяг одного матеріалу – дві сто-рінки формату А-4. Листи надсилайте на адресу:

п/с 1623, м. Львів, 79016. Або на електронну пошту duvovkutaj@gmail.com . На конверті чи в темі листа обов’язково зазначте: “Мій Китай”.УВАГА! Участь у кон-

курсі можуть узяти лише передплатники газети, а тому обов’язково вкладіть

у конверт ксерокопію пе-редплатної квитанції (скан-копію) і зазначте свій кон-тактний номер телефону.Наприкінці 2014 року пе-

реможець отримає ЧУДО-ВИЙ ПРИЗ – ПЛАНШЕТ!

П’ятнадцятого дня після весняного рівнодення Китай відзначає свято Цінмін. Цьогоріч воно припало на 5 квітня. Це свято дуже багатогранне, сумне і водночас радісне, печальне і життє-стверджувальне.

Нанкінський центр олімпійських видів спорту

Свята і традиціїПодія

ÍÀÍÊ²Í ×ÅÊÀª ÍÀ ÃÎÑÒÅÉ

Ö²ÍÌ²Í – ÑÂßÒÎ ÏÀÌ’ßÒ² ² ÍÀIJ¯ ÍÀ ÊÐÀÙÅ ÌÀÉÁÓÒͪ

от автором олімпійської ембле-ми став учень середньої щколи Цзи Цзиі. Символом Олімпій-ських ігор він обрав квітку сли-ви муме, оскільки вона схожа і на полум’я, і на фігуру людини. Цікаво, що цьогоріч шлях

олімпійського вогню від Афін до Нанкіна буде віртуальним. У Китаї він “матеріалізується”, і вже реальні факелоносці про-несуть вогонь вулицями міста. Талісман Ігор – кумедний

чоловічок Нанкінлеле, надзви-чайно схожий на різнокольоро-ві річкові камінці, які є однією

із дивовиж міста. До речі, якщо стукнути одним камінцем об інший, утворюється звук, схо-жий на буквосполуку “леле”. А китайською мовою це слово означає радість, щастя. Симпа-тичного Нанкінлеле визнали переможцем конкурсу, в якому брало участь понад 1,2 мільйо-на студентів з 900 навчальних закладів Китаю. Народний банк Піднебесної

також долучився до підготов-ки свята. Уже випущено чотири пам’ятні монети на честь змагань.

(Далі – на с. 2)

Назв у нього теж декілька: День поминання померлих, Свято чистого світла, Свято чи-стоти і ясності, День справед-ливості та бездоганності, навіть День холодної їжі. Про походження свята Цін-

мін можна дізнатися з легенди, яку описано у “Цзо Чжуань”, одному з найдавніших творів з історії Китаю (770–476 рр. до н. е.). Наслідного принца Чун Ера (697–628 рр. до н. е.) вигнала з царства Цзінь Ліцзі,

улюб лена наложниця його батька. За час 19-річного ви-гнання Чун Ер жив у неймо-вірних злиднях. Вірними йому залишились лише декілька лю-дей, серед них і придворний Цзє Цзитуй. Якось Чун Ер зне-притомнів від голоду. Принц був такий виснажений, що пе-ребував на межі життя і смер-ті. Тоді Цзє відрізав шматок свого стегна і приготував своє-му панові тарілку супу.

(Далі – на с. 2)

m . а

ÒÂÎвÒÜ ² ÂÈÃÐÀÂÀÉÒÅ!ÒÂÎвÒÜ ² ÂÈÃÐÀÂÀÉÒÅ!

Дивовижний Китай2

(Закінчення. Поч. – на с. 1)Вчинок Цзє вразив Чун Ера й

він пообіцяв у майбутньому ще-дро винагородити свого слугу. Але Цзє відповів, що коли Чун Ер, повернувши собі владу, ста-не бездоганним і справедливим правителем, це буде для нього найкращою винагородою. Сплинув час. Чун Ер таки зій-

шов на престол і щедро винаго-родив не лише тих, хто залишав-ся йому вірним, а й зрадників, які підтримали його тепер. Од-нак володар забув про Цзє. Зго-

дом він таки згадав про свого найвідданішого слугу. Відчувши безмежний жаль і сором, Чун Ер наказав негайно відшукати Цзє і запросити його в палац. Але слу-гу не знайшли. Він зі старенькою матір’ю оселився десь у лісі на схилі гори й не хотів нікого бачи-ти. Тоді правитель сам вирушив на пошуки Цзє, але ліс був дуже густий та великий. Один із рад-ників запропонував підпалити його з трьох боків, щоби вогонь змусив Цзє вийти. Чун Ер послу-хався цієї поради. Пожежа ша-

леніла три дні, а коли вогонь по-гас, слуги знайшли тіло Цзє біля обгорілого стовбура великої вер-би. В дуплі дерева лежав клапоть тканини, на якому кров’ю було написано такі слова: “Я відрізав власну плоть, аби допомогти вам, бажаючи єдиного – щоб мій цар був бездоганним і справедливим. Краще лежати мертвим під вер-бою, ніж бути чиновником поруч із вами. Мій царю, я – у вашому серці. Будь ласка, коли думатиме-те про мене, шукайте в собі недо-ліки. Я вмираю без жалю, бажа-ючи одного – щоб мій правитель дбав про царство і був бездоган-ним і справедливим”. Чун Ер не стримував сліз.

Він заховав записку в кишеню і присягнув бути бездоганним і справедливим правителем сво-го народу. Тіло Цзє поховали під вер-

бою. На знак пам’яті про нього цього дня заборонено розпалю-вати вогонь, тому свято назива-ють ще й Днем холодної їжі.

Наступного року, в річницю смерті Цзє, цар у супроводі чи-новників прийшов на його мо-гилу. На їхній подив, стара верба випустила нове гілля. Здавало-ся, що то Цзє вітає їх і нагадує цареві, що він присягнув бути бездоганним і справедливим правителем. Тому цей день по-чали називати ще й Днем без-доганності та справедливості, або Днем чистоти та ясності, бо в китайській мові ці слова – омоніми. Якщо вірити літопи-сам, все подальше життя Чун Ер був бездоганним та справедли-вим правителем і народ царства Цзінь жив у мирі та злагоді.Також цього дня китайці

приходять на могили рідних: моляться, палять ароматичні палички, приносять у ритуальну жертву рисове вино, фрукти, бу-лочки чи улюблені страви покій-ного. Президент КНР очолює урочисту церемонію пам’яті і вшанування національних ліде-рів, а також здійснює ритуали

на честь співвітчизників, яких поховано далеко від дому. У деяких регіонах Підне-

бесної цього дня ворота і вхідні двері прикрашають вербовими гілочками, щоби відганяти злих духів і привернути небесне бла-гословення. Уважають, що на Цінмін дві

протилежності – ян та інь – перебувають у рівновазі. Небо (ян, чоловіче начало) запліднює землю (інь, жіноче начало), за-роджується нове життя. Тому свято має особливе значення для селян. Існують навіть при-казки: “Зібрав чай на три дні раніше за Цінмін – отримав коштовність, зібрав на три дні пізніше – отримав траву”, “Не варто садити дерева після Цін-мін, а до нього посади хоча па-лички для їжі – проростуть”. Міські жителі разом зі

сім’ями виїжджають на при-роду, гуляють у парках. А ще цього дня у небо злітає безліч паперових повітряних зміїв. Їх запускають навіть у темря-ві, прив’язуючи маленькі різ-нокольорові ліхтарики. Якщо відпустити такого змія у “са-мостійний політ”, то це прине-се щастя і здоров’я на весь рік. Принаймні китайці вірять у це.

Свята і традиції

(Закінчення. Поч. – на с. 1)Юнацькі Олімпійські ігри – це не

лише спортивні змагання, а й реалі-зація культурно-освітньої програми, яка цього разу буде насиченою і взя-ти участь у якій матимуть змогу не лише атлети, як на попередніх Іграх, а й тренери та офіційні особи.Найбільше у підготуванні до Ігор у

Китаї вражають не розмах, не турбо-та про зручність та безпеку учасників та гостей, не суперсучасні спортивні споруди, а те, наскільки китайці перей-нялися духом свята, з якою радістю і нетерпінням вони очікують початку змагань. Кожен мешканець Нанкіна прагне зробити все, що йому до снаги, щоби свято вдалося на славу. Напри-клад, нанкінці відсвяткували 300 днів до старту Других літніх Юнацьких Олімпійських ігор, провівши велозаїзд, у якому, незважаючи на дощову пого-ду, взяло участь 10 тисяч осіб. Велоси-педисти проїхали десятьма районами олімпійської столиці, підтримавши го-ловний юнацький старт світу.

“Юнацькі Олімпійські ігри є най-важливішою подією в Нанкіні. Як жителі цього міста ми повинні мак-симально підтримати цей захід, пе-рейнятися олімпійським духом та неймовірною радістю”, – висловив свою думку один із найстарших учас-ників заходу, 89-річний Вей Ліан. Наразі юні олімпійці виборюють

право стати учасниками Других літніх Юнацьких Олімпійських ігор. Україн-ські спортсмени вже здобули 23 ліцен-зії в 11 видах спорту. Молодим послом від України на Іграх став олімпійський чемпіон, боксер Олександр Усик.

ÍÀÍÊ²Í ×ÅÊÀª ÍÀ ÃÎÑÒÅÉ

Подія Китай недаремно називають країною див. Ну, погодьтеся, хіба ще десь, окрім казкової країни, мешканці села можуть зібрати гроші та збудувати хмародер? А от у Китаї змогли.

328-метровий хмародер звели у селі Хуасі на честь його 50-річчя. Цікаво, що основними спонсорами будівництва стали… самі мешканці села, яке не без-підставно називають найбагатшим або селом № 1 у Китаї. Експерти стверджують, що вартість

будівництва суперсучасного хмародера становить три мільярди юанів, а це по-над 470 мільйонів доларів. Кожна сіль-ська родина зробила свій внесок у бу-дівництво. Тому й не дивно, що споруда стала гордістю селян. На 74 поверхах будівлі розташу-

вали готель на 800 апартаментів, у якому можна розселити 2000 гостей. Окрім того, там є виставкова зала, ресторан, басейн, а на даху росте справжній сад.

На 60-му поверсі вежі відвідувачів ві-тає статуя бика. До речі, її виготовлено з чистого золота, а вартість статуї – при-близно 31 мільйон фунтів.А ще не так давно, у 50-х роках

XX сторіччя, Хуасі було маленьким сіль-цем, де проживало лише 576 осіб. Про-те вже 2003 року ВВП села перевищив півтора мільярда доларів. Кожна родина має хоча б один будинок, дві машини й 250 тисяч доларів на банківському ра-хунку. А 20% від річного доходу всього села ділять порівну між усіма його меш-канцями.Селяни домоглися такого економічно-

го успіху завдяки динамічному розвитку металургійної та текстильної промисло-вості й індустрії послуг. Усі підприємства села обладнано за останнім словом техні-ки. Тканини, одяг та інші товари місце-вого виробництва експортують у понад

40 країн та регіонів світу, зо-крема у США і Японію. Але основна складова успіху – участь в одному з пілотних проектів. 1998 року було випущено акції села, що на-дійшли в продаж на біржі Шеньчженю, а кожен селя-нин став повноправним ак-ціонером.Прибутки рада акці-

онерів вклала у розвиток туристичної галузі. Щоби залучити туристів, у Хуасі збудували копії відомих ар-хітектурних пам’яток. Гості села можуть помилувати-ся копіями Тріумфальної арки, Білого дому, Сідней-

ського оперного театру, знаних воріт на пекінській площі Тяньаньмень, Великої китайської стіни та інших пам’яток і на-віть заночувати в копіях усесвітньо відо-мих готелів. Помилуватися спорудами можна і з висоти пташиного польоту – в селі є декілька вертольотів.Усі селяни мають право на безкоштов-

не житло, навчання та медичне обслугову-вання. Щоправда, є й інший, не такий при-вабливий аспект успіху. Люди працюють без вихідних, сім днів на тиждень, а якщо змінюють місце проживання, то втрача-ють усі пільги й частку від прибутків. Світова економічна криза не омину-

ла й Хуасі. Втім, винахідливі китайці не розгубилися. Щоби підтримати еконо-міку села, вони самі винаймають номе-ри у готелях (щоправда, зі знижкою) та розважаються на атракціонах, аби під-тримувати їх у робочому стані. Й вірять, що добрі часи незабаром повернуться. Сторінку підготував Ігор ПАЛЬКО

Ö²ÍÌ²Í – ÑÂßÒÎ ÏÀÌ’ßÒ² ² ÍÀIJ¯ ÍÀ ÊÐÀÙÅ ÌÀÉÁÓÒͪ

ßÊ ÊÈÒÀÉÑÜʲ ÑÅËßÍÈ ÁÓÄÓÂÀËÈ ÕÌÀÐÎÄÅÐ

Ось в таких котеджах живуть мешканці села

Правитель прийшов на могилу Цзє.

Ілюстрація: Чжіцін Чень

Чудасії

3Дивовижний Китай

Технології

ÁÓÄÈÍÊÈ Â ÊÈÒÀ¯ ÄÐÓÊÓÂÀÒÈÌÓÒÜКитайська компанія Shanghai WinSun Decoration Design

Engineering Co., яка вже багато років розвиває систему 3D-будівництва, спроектувала і звела в Шанхаї 3D-друковані бу-динки площею 200 м2. Щоби спорудити оселю, компанія розро-била величезний, завдовжки 150 метрів, 3D-принтер. Вартість зведення кожної будівлі – лише $ 4800, а надрукував

її принтер за декілька годин. Так-так, таки надрукував! За інфор-мацією інтернет-ресурсу ProfiDOM.com.ua, будматеріали, хоча й не паперові, а з цементу та скловолокна, видавлювали із сопла принтера (так званий метод екструзії). Цікаво, що конструкцію будівель можна змінити, наприклад, додати декілька вікон чи уте-плити стіни. Ще одна перевага нової технології – невисока вартість матері-

алів. Адже будинки зводять, чи то пак друкують, зі шламу, будівель-ного сміття і промислових відходів. Компанія планує побудувати в Китаї 100 переробних заводів, де заготовлятимуть будівельний матеріал. За словами представників Shanghai WinSun Decoration Design Engineering Co., використання нової технології дасть змо-гу знизити вартість будівництва на 50%.

ÑÀÌ ÑÎÁ² ÁÀÒÀÐÅÉÊÀНауковці з Пекінського університету винайшли електро-

генератор, який підзаряджає батарею мобільного пристрою щоразу, коли користувач торкається його. Поверхню телефо-ну покрито спеціальним STEG-матеріалом, а роль електрода виконує людське тіло. Підзарядити батарею смартфону мож-на просто, постукуючи по ньому пальцем. Фахівці планують модернізувати пристрій, навчивши його “вловлювати” енер-гію навіть найменших рухів людини. За планами вчених, такі електрогенератори мали б слугувати резервним джерелом за-ряджання портативної електроніки. Щоправда, ще не йдеться про початок промислового виробництва.

ÒÅÌÍÓ ÌÀÒÅÐ²Þ ØÓÊÀÒÈÌÓÒÜ Ï²Ä ÇÅÌËÅÞ

У Китаї, в провінції Сичу-ань, на глибині 2004 метрів нижче від рівня моря роз-почали готуватися до експе-рименту, мета якого – пе-ревірити існування наразі гіпотетичних частинок най-загадковішої матерії Всесві-ту, яку науковці називають темною. Нагадаємо, темна ма-

терія – це невидима суб-станція, про існування якої свідчить лише її гравітацій-ний вплив і яка становить приблизно 80% густини матерії Всесвіту, звичай-на ж, видима і “знайома” людству матерія становить, відповідно, 20%. Гіпотеза про існування темної ма-терії з’явилась у 30-х роках ХХ сторіччя. А втім, фактів, які б її підтверджували, не-має й досі. Хоча останніми роками Італія, США та ще декілька країн намагаю-ться віднайти їх. Таку саму амбітну мету

поставили перед собою і китайські науковці. Вони хочуть знайти докази існу-вання так званих WIMP-частинок (вімпів), які, ймо-вірно, є основою темної матерії. Нова підземна лабора-

торія в Китаї розташована глибше, ніж інші такі лабо-раторії у світі. Вибір місця проведення експеримен-ту PandaX теж не випад-ковий. Річ у тому, що воно має бути захищеним від космічного випромінюван-ня і джерел інших части-нок, які помилково можна прийняти за вімпи. Товща гірських порід – різнови-ду мармуру, в складі яко-го практично немає радіо-активних елементів, – що оточують приміщення ла-бораторії, надійно захищає датчики та обладнання не тільки від космічних про-менів, а й від інших джерел випромінювання на по-верхні нашої планети.На спорудження PandaX

китайці разом із консорці-умом університетів (туди входять навіть деякі устано-ви США) витратили понад 15 мільйонів доларів. Зби-рати дані почнуть одразу ж після закінчення монтажу, а про перші результати стане відомо, найімовірніше, лише наприкінці року. Залишаєть-ся лише сподіватись, що не-вловима досі темна матерія таки потрапить у пастку, яку приготували для неї китай-ські науковці.

Сторінку підготував Олексій ШЕПТИШИН

Ó ÊÈÒÀ¯ ÑÒÂÎÐÈËÈ ÏÐÈÍÒÅÐ, ßÊÈÉ ÏÐÀÖÞª ÍÀ ÂÎIJЛюдство нарешті усвідомило, що природні ресурси не без-

межні й пора економити їх. А тому винахід групи хіміків із Цзилинського університету (Jilin University), який комусь може видатися безглуздим, насправді дуже вчасний і корис-ний, бо допомагає зберегти ліси. Це принтер, що використовує замість чорнила воду.Друкують на звичайному папері, обробленому спеціальною

невидимою фарбою, яка проступає під впливом води. З часом ця фарба повільно зникає, до того ж що вища температура довкіл-ля, то швидше вона стає непомітною. А тому друк неможливий за температури понад +35 °С. Надрукований текст залишаєть-ся на папері 22 години, а потім аркуші можна використовувати знову. Користь очевидна, якщо взяти до уваги, що, за статисти-кою, близько 40% офісних документів викидають, лише пробіг-ши їх поглядом. Якщо ж текст потрібно зберегти надовго, то но-вий принтер здатен використовувати звичайне чорнило.Собівартість обробленого паперу лише на 5% вища, ніж ви-

робництво звичайного паперу. Та якщо врахувати, що аркуші можна знову використовувати, а також те, що заправляння картриджів коштує недешево, очевидно, що такий спосіб дру-ку економічно вигідний. До того ж цей папір безпечний для здоров’я користувачів. Китайські хіміки обіцяють і далі вести дослідження, щоб

оптимізувати роботу нового принтера. Вони готові співпрацю-вати разом із компаніями-виробниками офісної техніки, щоби запустити новинку в комерційне виробництво.

ÄÅØŲ ÑÌÀÐÒÔÎÍÈ Â²Ä MOZILLAК и т а й -

ський вироб-ник мікрочи-пів Spreadtrum Communications уклав договір із Mozilla на постачання нових смарт-фонів компанії у різні країни світу. Ці ґаджети будуть невеликими і мати-муть низькі технічні харак-теристики. Проте фахівці компанії переконані, що пристрої набудуть попу-лярності, адже коштувати-муть лише 25 доларів.

ÑÌÀÐÒÔÎÍ ²Ç 4 ÃÁ ÎÏÅÐÀÒÈÂÍί ÏÀÌ’ßÒ² Китайська компанія ZTE

на виставці електроніки CES-2014 презентувала смартфон Grand S II. Його творці анонсу-вали, що пристрій матиме два гігабайти оперативної пам’яті. Проте нещодавно на сайті ком-панії з’явилась інформація, що пам’ять збільшено вдвічі.

ÑÌÀÐÒÔÎÍ ÊÐÀÙÈÉ ÇÀ ÔÎÒÎÀÏÀÐÀÒ?Китайський бренд Oppo презентував смартфон Find 7.

Основна перевага цього ґаджету – здатність робити якісні 50-мегапіксельні фото. Щоправда, спершу потрібно зробити сім послідовних знімків, кращі чотири з яких смартфон з’єднує в один. Пристрій оснащено 13-мегапіксельним датчиком Sony IMX214 CMOS.

ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÈÑÒÅÌÀ ANDROID ÓÆÅ ÍÅ ÍÀÉÊÐÀÙÀ?Китайські програмісти випустили операційну систему Chinese

Operating System (COS). Очікують, що вона стане конкурентом Android, iOS та Windows Phone і, ймовірно, потіснить їх на ки-тайському ринку. COS розробили на базі Linux. Операційну сис-тему можна встановлювати на стаціонарні комп’ютери і порта-тивні ґаджети. Фахівці вважають, що найбільшою перевагою COS є високий рівень локалізації. До речі, поширюються чутки, що компанія HTC є прихильником цього проекту, хоча офіційного підтвердження ще немає.

m

Дивовижний Китай4Заради краси

Піонери прогресу

Дивно, але ім’я винахідника паперу відомо не всім, хоча важко переоцінити значення його винаходу в розвитку сучасної цивілізації. Тож знайомтеся – Цай Лунь, євнух і ремісник, який служив при дворі п’ятьох китайських імператорів династії Східна Хань. Згідно з китайськими хроніками,

Цай Лунь розробив процес виробни-цтва паперу і розповів про нього імпе-раторові приблизно 105 р. н.е., але про життя винахідника відомо не так уже й багато. П’ятнадцятирічним юнаком він став євнухом імператорського га-рему. Згодом виготовляв зброю та ін-струменти для імператорської роди-ни. Із хронік відомо, що імператор був надзвичайно задоволений винаходом Цай Луня, тож наказав надати йому дворянський титул і щедро нагороди-ти. В китайському літописі зазначено: “Всякий високо цінує діяльність Цай

Луня: він винайшов папір, і слава його живе дотепер...”Так за день придворний ремісник

став відомим і багатим. Щоправда, це не принесло йому щастя. Згодом вина-

хідника втягнули у палацові інтриги, його ім’я було заплямоване. Щоби зми-ти з себе ганьбу, “Цай Лунь омив своє тіло, одягнув найкращий одяг і випив отруту”. До винаходу Цай Луня в Китаї вико-

ристовували вузькі бамбукові планки, випалюючи на них знаки розжареною голкою , що було вкрай незручно. Уявіть, скільки важила книга з такого матеріа-лу! Згодом почали писати на лаковано-му шовку, що було дуже дорого. Кажуть, що ідею виробництва паперу Цай Луне-ві “подарували” деревні оси. Ці комахи пережовують і змочують клейкою сли-ною волокна деревини, виробляючи та-ким чином схожий на папір матеріал, з якого будують свої гнізда. Отож китайці використовували кору

дерева, а ще волокна коноплі, залишки риболовних снастей і ганчірки. Все це подрібнювали і надовго замочували у

воді. Коли суміш перетворювалася на м’яку масу, її нагрівали, а потім вили-вали тонким шаром у спеціальні фор-ми і сушили на сонці. Згодом Китай почав торгувати па-

пером з іншими країнами Азії. Звіс-но, його склад і спосіб виготовлення зберігали у таємниці, але арабам уда-лося викрасти декількох китайських робітників, які розповіли ворогам усе, що знали. Тож незадовго папір уже ви-готовляли в Багдаді, а звідти технологія потрапила в Європу. А в Піднебесній виготовлення па-

перу набуло такого розмаху, що на-віть на ринку можна було побачити писаря-ремісника, який зачерпує з відра масу, викладає її на дошку, вису-шує на сонці, а тоді кладе аркуш папе-ру на спину клієнта і пише лист, який той диктує йому.

Олексій ШЕПТИШИН

Маленькі витончені ступні жіночих ніжок були символом краси у всі часи й у всіх народів. Утім, китайці виявились оригінальними. Стопа у формі квітки лотоса завдовжки не більш аніж десять сантиметрів – ось еталон краси по-китайськи. За понад тисячу років декілька мільйонів жінок заплатили за незвичайне естетичне вподобання болем і здоров’ям.

Дослідники стверджують, що звичай бинтувати ноги ви-ник у середовищі танцівниць імператорського гарему. Якось одна з них замовила собі чобіт-ки у вигляді золотих квіток ло-тоса завдовжки лише декілька дюймів (за іншою версією, таке

взуття їй подарував імператор). Щоби взути ці чобітки, дівчина перебинтувала ноги шматками шовкової тканини і танцювала, вигинаючись, як верба або мо-лодий місяць. Красуні-китаян-ки почали наслідувати її, і не-забаром поширилася мода на маленькі ніжки.Ніжка-лотос стала ознакою

аристократизму, адже селянки не могли дозволити собі такої “розкоші” – бинтувати ноги, оскільки на маленьких стопах довго не походиш і не попра-цюєш у полі. Часто красунь із маленькими ніжками носили слуги. А якщо вони й ходили, то опиралися на ціпок і роби-ли дуже короткі кроки. Кожен фактично був падінням, тому

жінка дуже швид-ко робила наступний крок. Щоби втрима-ти рівновагу, їй дово-дилось розмахувати руками і погойдувати тулубом. Утім, того-часні поети оспівува-ла таку ходу в поемах і порівнювали її з ніжним колиханням лілій чи віття верби на вітрі.

Коли йшлося про укладання шлюбу, то батьки нареченого насамперед цікавилися, які ж розмір і форма стопи майбут-ньої невістки, а вже потім брали до уваги вроду і придане. Адже вважали, що “крихітна ступня м’яка, і дотик до неї надзвичай-

но хвилює”, а “малюсінькі ніж-ки дають змогу сповна відчути розмаїття задоволень і любов-них утіх”. Окрім того, “власниці природних ніг незграбні, коли лягають спати, а малюсінькі ступні легко й м’яко проника-ють під покривало...”.Щоби зберегти статус кра-

суні, жінка мусила постійно стежити за своєю ходою, пиль-нувати, щоби “ходити з під-нятими кінчиками пальців, не ворушити спідницею під час сидіння, не рухати ногами під час відпочинку” і дотримува-тися ще низки вимог. Бинтувати ніжки дівчаткам

починали у чотири-сім років, коли стопа ще формувалась, але діти вже були готові терпі-ти сильний біль. Успіх або не-успіх процедури залежав від того, наскільки вміло наклада-ли пов’язку. Один кінець бин-та приблизно п’ять сантиме-трів завширшки і три метри завдовжки закріплювали на внутрішньому боці стопи і тяг-нули до пальців ніг так, щоби підігнути їх до підошви. Вели-кий палець залишали вільним. Пов’язку сильно стягували до-вкола п’яти, щоб вона і пальці були якомога ближче одне до одного. Таким чином перешко-джали росту ноги. Потім стопу горизонтально обмотували сму-гами тканини, щоб вигнути її, як тятиву лука. Так дівчинка і ходила. Кожен

крок спричиняв нестерпний

біль, а мати чи вихователька нещадно карали за спробу зня-ти пов’язку чи відмову ходити. Що два тижні дівчинці давали нове взуття, і кожна наступна пара була на декілька міліме-трів меншою за попередню. Че-рез порушення циркуляції кро-ві в ступнях нерідко виникала гангрена, атрофувались пальці, ноги були вкриті струпами і мозолями, кривавили.Навіть коли стопа переста-

вала рости і мала потрібну фор-му, жінкам доводилось бинту-вати ноги. І більшість із них усе життя відчувала біль, щоправда, згодом уже тупий, який зни-кав лише тоді, коли ноги роз-бинтовували, щоби помити їх і підстригти нігті. Цю процедуру тримали в суворій таємниці й робили її у спеціальному при-міщенні: хтось раз на тиждень, а хтось – раз на рік. Уважали, що вода, в якій мили ноги, має цілющі властивості.Жінок-аристократок, які не

пройшли обряду бинтування ніг, зневажали. Такі китаянки не могли навіть мріяти про за-міжжя. Під час свят проводили спеціальні оглядини – своєрід-ні змагання, під час яких дівчата

демонстрували крихітні ніжки. Вони сиділи на лавах, витягнув-ши ноги, а судді та глядачі хо-дили вздовж рядів красунь і ко-ментували розмір і форму ніг та оздоблення взуття. У такі дні відбирали наложниць до гаре-му імператора та підшукували наречених. Цікаво, що в різних регіонах

Піднебесної були модними різ-ні форми “золотих лілій”. В од-них місцях гарними вважали вужчі ніжки, а в інших – ко-ротші та пухкіші. Красу стопи оцінювали не лише за її розмі-ром і формою, а й за взуттям. Існувало спеціальне взуття, в якому гуляли, спали чи ходи-ли на особливі події – весілля, дні народження, похорони. На-приклад, туфельки, в яких спа-ли, були червоними, оскільки цей колір виділяв білизну шкі-ри тіла і стегон. Дівчина на ви-данні шила придане – дванад-цять пар взуття, по парі вона дарувала свекрові та свекрусі. Мініатюрні туфельки були мі-рилом достатку, статусу і смаку їхніх власниць.Отаких жертв краса і мода

вимагали від китайських жінок. Оксана ПЕТРІВСЬКА

НІЖКИ У ФОРМІ ЛОТОСА, ÀÁÎ ÊÐÀÑÀ ÂÈÌÀÃÀª ÆÅÐÒ ÏÎ-ÊÈÒÀÉÑÜÊÈ

ÖÀÉ ËÓÍÜ –ÂÈÍÀÕ²ÄÍÈÊ ÏÀÏÅÐÓ

5Дивовижний Китай

Китайські рекорди

Подорожі Китаєм

Третій термінал аеропорту споруди-ли 2008 року, напередодні Олімпійських ігор у Китаї. Це найбільший термінал Піднебесної і другий за величиною у сві-ті після третього терміналу аеропорту в Дубаї. Його “батько” – відомий британ-ський архітектор Норман Фостер. Дах третього терміналу аеропорту в Пекі-ні виготовлено зі спеціального скла, що сприяє максимально використовувати денне світло. З висоти пташиного польо-ту споруда нагадує дракона. Якщо ви прилетіли на цей термінал,

вам доведеться не тільки йти, а й їхати електропоїздом! Не хвилюйтеся, ви зна-йдете вихід, тому що всюди є вказівни-ки англійською мовою.Перше враження від аеропорту –

чистота, порядок і спокій. Щойно при-землившись, туристи вже мають змогу ознайомитися з китайською культурою, бо ж на стінах, у вітринах крамниць, у кафе можна побачити картини, макети, плакати із зображеннями туристичних

цікавинок. У залі очікування розбито справжній зимовий сад – копію садів Літнього імператорського палацу в Пе-кіні. Якщо ж ви зголодніли, завітайте в якийсь із 72 ресторанів і кафе, що на другому поверсі споруди. У Пекінському аеропорту є елек-

тронні ворота, які автоматично переві-ряють температуру тіла пасажирів. Їх встановили під час епідемії пташиного грипу, і вони справно “відловлювали” пасажирів із підвищеною температу-рою тіла. Це зовсім не зайва пересторо-га, бо епідемія у країні з понад мільярд-ним населенням – це не жарти. Згодом пристрій “відпочивав”, але під час спала-ху так званого свинячого грипу його по-слуги знову знадобилися. Безпека – перш за все, тому в Пе-

кінському аеропорту використовують не тільки рентгенівське просвічування багажу, а й новітні прилади і технології перевіряння речей.

(Далі – на с. 6)

ПЕКІНСЬКИЙ СТОЛИЧНИЙ АЕРОПОРТ. ÍÀIJÉͲÑÒÜ ² ÊÎÌÔÎÐÒ

Аеропорт – це візитна картка будь-якої країни. А візитівка Піднебесної – Пекінський міжнародний аеропорт – вражає! Недаремно за оцінками міжнародної організації Skytrax він посів сьоме місце серед 410 аеропортів світу. 2013 року Пекінський аеропорт прийняв понад 83 мільйони пасажирів.

Чи важко спорудити міст? Зі сучасними технологіями і засобами це здається не надто складним завданням. Але якщо міст найдовший у світі й пролягає не над річкою чи озером, а над морською затокою, на дні якої є родовища газу? І якщо його збудовано у сейсмічно небезпечному районі, де бушують тайфуни і штормові вітри? Погодьтесь, звести таку споруду нелегко.

Утім, китайці зуміли лише за п’ять із половиною років збудувати гарний, міц-ний і надійний трансокеанський міст че-рез затоку Ханчжоу (Східно-Китайське море). Міст вирішили спорудити, щоб на-

лагодити зручне сполучення між двома великими містами Китаю – економіч-ним та фінансовим центром країни – Шанхаєм і другим за величиною пор-том Піднебесної – Нінбо, скоротивши відстань між ними із 400 км до 40-ка. Щоби втілити проект у життя, по-

трібно було чимало коштів. Остаточна вартість будівництва – 1420000000 до-ларів, приблизно 30% із яких – приват-ні інвестиції, а 59% – позики від цен-тральних та регіональних банків Китаю. Але не це було основною проблемою. Міст мали спорудити у місці, яке аж

ніяк не можна назвати сприятливим. Солона вода, часті зливи і густі тумани – чинники, які пришвидшують руйнуван-ня бетону і сталі. А кому потрібен міст, який простоїть десяток-два років?Отож, перш аніж розпочати роботу,

мостобудівники розробили майже ти-сячу різних формул бетону. Остаточного “рецепта” надміцного та щільного, так званого “океанського” бетону, звісно, не розголошують. Відомо лише, що ки-тайці скористалися “підказкою” древ-ніх римлян, які винайшли бетон іще за

ÍÀÉÄÎÂØÈÉ Ì²ÑÒ

декілька сторіч до н.е., і додали до нього сажу, а точніше – особливий вулканіч-ний попіл. Міст почали споруджувати водночас

із південного і північного берегів зато-ки. Оскільки довжина споруди – май-же 36 кілометрів, то, щоби частини зі-йшлися, використовували технологію глобального позиціонування, тобто GPS. Кожна з 6000 тисяч 70-тонних опор отримала індивідуальний ID з широтою і довготою. А це дало змогу встановити їх із точністю до сантиметра. Кожну опору мали забити в осадову

породу на глибину 60 метрів, але пе-ред початком будівництва на дні зато-ки виявили родовище газу. Після чис-ленних досліджень та випробовувань конструктори розв’язали цю проблему, розробивши систему регульованого ви-пускання газу.Ще одним “ворогом” моста був

“срібний дракон” – так у Китаї нази-вають природне диво – Кантонський річковий приплив. Раз на рік гігантська стіна води заввишки майже сім метрів, яка утворюється внаслідок дуже висо-кого припливу і сильної течії в затоці, зі швидкістю до 30 кілометрів за годину

вривається у дельту річки Янцзи і зму-шує її води повернути назад. Щороку сюди приїжджає чимало туристів, щоби поспостерігати за цим неймовірним явищем природи. “Срібний дракон” но-ровистий: за три роки (1999–2001 рр.) він забрав 64 життя. А міст розташова-ний саме на його шляху. Щоби витри-мати натиск “срібного дракона” і вод-ночас не перешкоджати йому (адже це могло би стати природною катастро-фою), міст побудували у формі плавного зиґзаґу. До того ж, їдучи звивис-тою дорогою, водії не втрачають пильності. Задля безпеки, щоби

гладке бетонне шосе “не заколисувало”, че-рез певні проміжки на мості встановили світлові діоди, які змі-нюють свій колір. А ще посередині шляху від Шанхая до Нінбо є відгалуження до чи-маленького (10000 м2) штучного острова, де втомлені водії та паса-

жири мають змогу відпочити у готелях чи ресторанах або помилуватися па-норамою з висоти пташиного польоту, адже окрасою острова є 136-метрова оглядова вежа у формі перлини. Міст завширшки 33 метри і має

шість смуг – по три в кожному на-прямку. Пропускна здатність – 45000–50000 автомобілів на день. Заввишки міст 62 метри, тож під ним проходять навіть контейнеровози. Міст спроектовано відповідно до

сейсмічних особливостей регіону. Як стверджують інженери, він встоїть навіть у разі семибального землетру-су за шкалою Ріхтера, оскільки у бу-дівництві застосували понад 250 тех-нологічних інновацій та інженерних винаходів.Найдовший у світі трансокеанський

міст уже встояв під натиском десятків природних катаклізмів, включно з тай-фунами і землетрусами, штормами і припливами.

Олександр ТІТАРЕНКО

Дивовижний Китай6

(Закінчення. Поч. – на с. 5)Працівники аеропорту дбають ще й

про те, щоби туристи отримували задо-волення від подорожі. Транспортери тут довгі, як ріка Хуанхе. А через величезні ві-кна пасажири мають змогу спостерігати за літаками і злітним полем. Першими вас зустрінуть увічливі прикордонники та однакові, як здається нам, європей-цям, працівники аеропорту в білосніж-них сорочках і темних краватках зі стри-маними усмішками. Після того, як ви пройдете паспортний контроль, вам за-пропонують оцінити якість обслугову-вання, натиснувши на одну із кнопок – “погано”, “добре”, “дуже добре”. Наприкінці 2010 року ураганний вітер

зірвав частину покрівлі аеропорту. Дах від-ремонтували дуже швидко – лише за ніч. Щоправда, представник керівництва авіа-хабу запевнив, що конструкція споруди третього терміналу все ж бездоганна. Якщо ви вирішили скористатися по-

слугами китайських авіаперевізників,

можливо, вас зацікавить інформація про деякі з понад двадцяти авіакомпа-ній Піднебесної, які забезпечують вну-трішні та міжнародні рейси.

Air China – друга за потужністю піс-ля China Southern Airlines, але найбільша державна авіакомпанія. Цей авіапере-візник пишається безпекою польотів – від часу заснування компанії, тобто від 1988 року, трапилась тільки одна ката-строфа, в якій загинули люди, – 2002 року в Південній Кореї через погодні умови.

China Southern Airlines – одна з найбільших компаній Азії за кількіс-тю літаків і пасажирообігу регулярних рейсів. До речі, катастрофи з літака-ми цієї компанії траплялися лише у ХХ сторіччі.

Hainan Airlines Company – четверта за величиною китайська компанія. Сво-го часу планувала стати конкурентом українських перевізників, започатку-вавши рейси з Києва до Пекіна та Саньї й у зворотному напрямку.

Якщо ви хочете помандрувати краї-ною, не хвилюйтеся: на борту вас зустрі-нуть привітні стюардеси, запропонують напої та їжу, дадуть подушку і ковдру, ввічливо пояснять усе англійською мо-вою. У Піднебесній завжди раді гостям. Навіть у літаках не дуже відомих авіа-компаній, які здійснюють лише вну-трішні рейси, привітання пілотів, ого-лошення, побажання, застереження завжди дублюють англійською мовою. Пасажирам подають тістечка, горішки та легкі закуски, а на обід та вечерю – обов’язково гарячі страви. У Китаї дбають про безпеку. Кожен

рейс супроводжує співробітник спец-служб. А стюардеси Сичуанських авіа-ліній не лише вродливі та чудово знають англійську мову, а й володіють кунфу. Хто знає, можливо, з часом інші авіапе-ревізники візьмуть приклад із цієї авіа-компанії, і тоді терористам буде нічого робити у китайських літаках.

Віта ПОНОМАРЬОВА

ПЕКІНСЬКИЙ СТОЛИЧНИЙ АЕРОПОРТ.ÍÀIJÉͲÑÒÜ ² ÊÎÌÔÎÐÒ

КИТАЙСЬКІ ІЄРОГЛІФИ ÓͲÊÀËÜÍÀ ÏÀÌ’ßÒÊÀ ѲÒÎÂί ÊÓËÜÒÓÐÈ Китайське ієрогліфічне письмо – унікальна пам’ятка історії та культури не лише Піднебесної, а й усього світу. Адже китайська культура – це чи не єдина з древніх культур, система письма якої збереглася дотепер.

Ієрогліфічне письмо, на відміну від звичного для нас, алфавітного, мало пов’язане зі самою мовою. Хоча це, на перший погляд, парадоксально, але в китайців немає відповідності буква – звук. Ієрогліфи сприймають образно й асоціативно. Щоби ви краще зрозуміли, про що

йдеться, ознайомимо вас із написанням і трактуванням ієрогліфа “го” (guo), тобто “країна”. Ієрогліф має чотири складові:• огорожа• спис• рот• і земля (схематично).

Давні китайці (втім, хіба лише вони?) вважали, що держава обов’язково повин на мати межі та огорожу – це перша складова ієрогліфа; зброю, щоб захищатися від ворогів, тобто спис – друга складова ієрогліфа; рот символі-зує людей, населення країни; а четверта складова схематично позначає землю, на якій живуть ці люди. Всі ці поняття, об’єднані в одному ієрогліфі, познача-ють країну.Унаслідок реформи ієрогліфів, яка

відбулася після проголошення КНР, іє-рогліф “країна” дещо спростили. Тепер він має три складові:

• огорожа (територія)• цар (володар)• і яшма (коштовність)Отже, в ієрогліфі “країна” об’єднано

три поняття: територію, уряд і яшму, яка символізує народ, багату культуру, ко-рисні копалини та фінансове багатство. У Китаї дотепер використовують па-

ралельно обидва ієрогліфи.За матеріалами

www.epochtimes.com.ua

Унікальна писемність

Подорожі Китаєм

Увага! Конкурс!

ÍÀÂ×ÀÉÒÅÑß ² ÂÈÃÐÀÂÀÉÒÅ!

Запрошуємо всіх читачів узяти участь у конкурсі “Каліграфія”.

Якщо ви хочете вивчити бодай декілька ієрогліфів, навчайтеся разом із нами.

ЗАВДАННЯ ДРУГОГО УРОКУ:

Відтворіть ієрогліф “країна ”.

“Успіхи” своїх каліграфічних вправ надсилайте на адресу: п/с 1623, м. Львів, 79016. На конверті обов’язково зазначте: “Каліграфія”.

Увага! Участь у конкурсі можуть узяти усі охочі, а от очікувати на приз варто лише передплатникам, які виконали і надіслали завдання щонайменше трьох наших уроків!

Наприкінці 2014 року на переможця (а ним може стати лише передплатник видання) очікує чудовий ПРИЗ.

Обов’язково вкладіть у конверт ксе-рокопію передплатної квитанції.

ПЕРЕМОЖЦЕМ ПЕРШОГО ТУРУ конкурсу “Каліграфія” став Віктор ГАЛИЦЬКИЙ, м. Кам’янець-Подільський.

Країна (до реформи)

Огорожа

Спис

Рот

Земля

Яшма

Рятуємо довкілля

ÏÅʲÍÑÜÊÈÉ ÑÌÎà ÐÎÇÃÀÍßÒÈÌÓÒÜ Ë²ÒÀÊÀÌÈВлада Китаю оголосила війну смо-

гу. За останні роки рівень забруднен-ня повітря у промислових регіонах КНР сягнув критичної позначки. На-приклад, в атмосфері над Пекіном рі-вень шкідливих частинок становить 505 мкг/м3 за норми 25 мкг/м3.Фахівці державної компанії

Aviation Industry Corp of China успіш-но випробували новий безпілотник. Літальний апарат здатен розпорошу-вати на відстань майже п’ять кіломе-трів спеціальні хімічні речовини, які очищують повітря, і переносити при-близно 700 кілограмів реагентів. Реа-генти вступають у реакцію з частинка-ми смогу і утворюють сполуки важчі за повітря, які осідають на землю.

Раніше в Пекіні за допомогою без-пілотників уже очищали повітря від смогу перед важливими заходами. Схо-жі літальні апарати використовують, щоб виявити основне джерело забруд-нення повітря. Ці моделі оснащені не-рухомими крилами. Розробники ново-го літального пристрою стверджують, що його використання буде набагато дешевшим. Борець зі смогом має гнуч-кі крила аеродинамічної структури, тому його легше контролювати. Крім того, новий безпілотник здатен перево-зити втричі більше вантажів.

Країна (після реформи) Огорожа Цар

7Дивовижний Китай

Керівник проекту газети “Дивовижний Китай” – Міжнародна громадська організація “Культурно-дослідницький центр України та Китаю “Ланьхва”(www.lanhua-ua.org). Свідоцтво КВ № 20034-8934Р від 28.05.2013. Засновник – Юрій Котик. Видавець: ТОВ “Видавнича група “Життя” (www.glife.com.ua). Шеф-редактор: Богдан Хомин. Редактори: Оксана Герасим, Гуо Кай. Передплатний індекс – 68934. Газета виходитиме 2014 року що два місяці. Тел./факс редакції: (032) 235-77-13. E-mail: duvovkutaj@gmail.com. Газету надруковано в ТзОВ “Видавничий дім “Молода Галичина”. Тираж – 48 000 прим. Замовлення №____.

ÑÊÀÍÂÎÐÄ 1 2 3 4 5 6

1. Що символізують зірки, зображені на прапорі Китаю?Творцем китайського прапора є еко-

номіст Цзен Ляньсун, який переміг у конкурсі на найкращий ескіз держав-ного символу. П’ять зірок на полотнищі символізують єдність китайського на-роду під керівництвом комуністичної партії – найбільшої зірки на прапорі. За задумом Ляньсуна, чотири менші

зірки мали символізувати чотири кла-си китайського суспільства, які виділив Мао Цзедун, – робітничий клас, селян-ство, дрібну міську буржуазію та націо-нальну буржуазію. З часом стали попу-лярними інші тлумачення. Наприклад, існує версія, що ці зірки символізують робітничий клас, селянство, інтеліген-цію та армію.

2. Кому належить світовий рекорд із запам’ятовування знаків числа π?Офіційний світовий рекорд із

запам’ятовування знаків числа π після коми належить китайцеві Лю Чао, який 2006 року за 24 години і 4 хвилини зу-

мів безпомилково назвати 67890 знаків після коми.

3. Що з перелічених предметів вина-йшли китайці: човен, арбалет, папір, вертоліт, шербет, скальпель?До цього часу китайців офіційно

визнано “авторами” лише паперу і шербету. Щодо арбалета, вчені вважають, що

одночасно з китайцями цю зброю вина-йшли і древні греки. Достовірно не відомо, хто і де пер-

шим створив човен. Декілька років тому в селищі Ліньпін археологи вияви-ли древнє каное, стверджують, що його вік – приблизно 5 000 років. А ще рані-ше в провінції Чжецзян знайшли весла для каное і шість дерев’яних весел, які датують 6000 р. до н. е.

4. Коли було проголошено Китай-ську Народну Республіку?

1 жовтня 1949 року Мао Цзедун на площі Тяньаньмень у Пекіні проголо-сив утворення Китайської Народної Республіки (КНР).

Допитливим і азартним

ÇÀÏÈÒÀÍÍß ÄÐÓÃÎÃÎ ÒÓÐÓ Â²ÊÒÎÐÈÍÈ:1. Звідки походить слово “Китай”?2. Хто і коли відкрив першу приватну школу в Китаї?3. Кому з радянських керівників писав листи імператор Китаю?

Увага! Відповідати на запитання можуть усі охочі, а от очікувати на приз варто лише передплатникам. Відповіді надішліть до редакції не пізні-ше ніж 20 травня. Відбудеться шість турів вікторини. Переможець кожно-го отримає заохочувальний ПРИЗ, а на того, хто набере загалом найбільшу кількість балів, чекатиме головна нагорода. Адреса редакції: п/с 1623, м. Львів, 79016. Елект ронна пошта:

duvovkutaj@gmail.com. На конверті або в темі листа обов’язково за-значте: “Вікторина”.Не забудьте надіслати копію передплатної квитанції.

ÏÅÐÅÌÎÆÖßÌÈ ÏÅÐØÎÃÎ ÒÓÐÓ Â²ÊÒÎÐÈÍÈ ÑÒÀËÈ:• Ганна ДЖУМБАК, м. Львів;• Світлана КОВАЛЬ, м. Дніпродзержинськ;• Олег СУЛІМА, м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.;• Валентина СТЕБЛОВСЬКА, смт Любашівка, Одеська обл.;• Людмила ЗУБКО, м. Кривий Ріг;• Ксенія БІЛИК, м. Київ.

ВСІ ВОНИ ОТРИМАЮТЬ ВІД РЕДАКЦІЇ ЗАОХОЧУВАЛЬНІ ПРИЗИ ФОТО-АЛЬБОМ “ЛЬВІВ І ЛЬВІВ’ЯНИ”

ÏÐÀÂÈËÜͲ ²ÄÏβIJ ÍÀ ÇÀÏÈÒÀÍÍß ÏÅÐØÎÃÎ ÒÓÐÓ

ÂÈÑÎÊÀ ÑÒ²ÍÀЯкось до учня Конфуція прийшли

селяни і сказали:– Ти такий мудрий, так чудово

навчаєш, не те що завжди сердитий Конфуцій!Чоловік відповів:– Мудрість – як стіна. Моя стіна

низька, і ви бачите все, що відбувається за нею. А стіна Конфуція висока, й вам не видно, що за нею. Якщо ви хочете зазирнути за його стіну, спершу зведіть свою, з якої можна буде дивитися.

ÄÅÂ’ßÒÜ ÂÈÏÐÎÁÓÂÀÍÜКонфуцій сказав:– Проникнути в серце людини важ-

че, ніж пробратися в гірську ущелину. Легше пізнати Небо, ніж серце людини.Небо встановило весну і осінь, літо

і зиму, день і ніч. У людини ж обличчя непроникне, а почуття глибоко захова-ні. Буває, що людина видається доброю, а насправді вона жадібна, начебто зді-бна, а на ділі нікчемна, на вигляд діяль-на, а в душі лінива, зовні добросерда, а всередині жорстока. Ось чому вона то прагне чесноти, як спраглий води, то втікає від неї, як від лісової пожежі.Мудрий правитель відряджає під-

даного в далеку путь, щоби перевірити його відданість; посилає його близько, щоб випробувати його шанобливість; дає важке доручення, щоби дізнатися про його здібності; задає несподіва-ні запитання, щоб випробувати його кмітливість; наказує діяти швидко, щоб випробувати його довіру до себе; довіряє підданому багатство, щоб пе-ревірити його добросовісність; повідо-мляє йому про небезпеку, щоб випро-бувати його холоднокровність; споює його, щоб дізнатися його нахили; са-довить підданого поміж жінок, щоби побачити, чи хтивий він.Такі дев’ять випробувань, за яки-

ми можна судити про людей.

Перлинки мудрості

²ÊÒÎÐÈÍÀ “ÍŲÄÎÌÈÉ ÊÈÒÀÉ”

Дивовижний Китай8

Коли ми чуємо слово “пляж”, в уяві більшості з нас зринає гаря-чий золотий пісочок. Однак у най-північнішій китайській провінції Ляонінь є місце, яке може повніс-тю зруйнувати цей стереотип. Річ у тім, що Червоний пляж, розташова-ний неподалік від міста Паньцзинь, у дельті річки Ляохе, зовсім не схо-жий на картинки в нашій уяві. Там зовсім немає піску, навіть тоненької смужки вздовж берегової лінії, а сам пляж, відповідно до назви, насичено-го червоного кольору!

У квітні на пляжі починають рости специфічні водорості – морська трава су-еда. Ця рослина, яка не потребує жодного догляду, є справді унікальним даром при-роди. Наприкінці весни і на початку літа водорості, схожі на звичайну траву, зеле-ніють, тому здалеку пляж можна прийня-ти за луг. У липні та серпні морська трава починає цвісти, поступово забарвлюється у червоний колір, а в листопаді стає зо-всім багряною. Під час припливів уні-кальна краса пляжу захована під водою, тож його можна прийняти за звичайне болото. Однак згодом, коли вода відсту-

пає, перед очима зачудованого споглядача з’являється оксамитово-червона рівнина... Червоний пляж, розташований на

найбільшому болоті у світі, став домів-кою багатьох тварин і комах. Тут меш-кає понад 260 видів птахів (тридцять з них на межі зникнення) і 399 видів ди-ких тварин. Цей пляж уподобали япон-ські журавлі, яких занесено до Всесвіт-ньої червоної книги. Дехто поетично називає цю місцину Журавлиним до-мом. Тут залюбки зупиняються і пере-літні пташки, що мандрують зі Східної Азії до Австралії.

Щоби зберегти унікальну природу Червоного пляжу, більшість його те-риторії (а це понад 600 тисяч гекта-рів!) закрита для відвідувачів. Туристи можуть відвідати лише невеличкий клаптик цього унікального природ-ного куточка. Щоби люди могли по-милуватись незвичайним видовищем і поспостерігати за життям тварин і птахів, але не зашкодили довкіллю, природозахисники збудували спеці-альний дерев’яний поміст на палях за-вдовжки 680 метрів і загальною пло-щею 2000 м2.

×ÅÐÂÎÍÈÉ ÏËßÆ, ÀÁÎ ÏÐÈÒÓËÎÊ ßÏÎÍÑÜÊÈÕ ÆÓÐÀÂ˲Â

Тисячоріччями скептики заперечують те, що кохання існує, і тисячоріччями закохані власним життям доводять, що це не так. Поміж тих, чиї історії кохання нікого не залишають байдужими, і китайська пара – Лю Цзянь Го та Сюй Чао Цинь.

Усе почалось понад пів-сторіччя тому. Дев’ятнад ця-тирічний Лю Цзянь Го поко-хав красуню Сюй Чао Цинь. Жінка відповіла йому взаєм-ністю. Здавалося, що попе-реду в них щасливе сімейне життя у злагоді та любові. Та, як то часто трапляється, було одне “але”. Сюй була вдовою, до того ж старшою за Лю на десять років і вже мала дітей. У ті часи погляди на шлюб, та ще й у селах, значно відрізня-лися від сучасних. Односельці кепкували із закоханих, знева-

жали і засуджували їх. Особли-во потерпала від насмішок і до-корів Сюй. Лю потішав кохану, говорив, що люди звикнуть і за-спокояться, потрібен лише час. Вони таки одружаться і жити-муть разом. Але спокійно чека-ти і дивитися на сльози та роз-пач коханої чоловік не міг. Тож якось, узявши зі собою лише найпотрібніше, пара подалась у гори й оселилася далеко від людських осель, у печері. Спер-шу було дуже сутужно. Зако-хані пізнали, що таке злидні та голод, іноді на обід були лише трава і їстівні корінці. Але вони подолали всі негаразди. Сюй почувала себе винною в

тому, що вони стали добровіль-ними вигнанцями, і не раз за-питувала Лю, чи не шкодує він про свій вчинок.

– Не хвилюйся, – відпо-відав закоханий чоловік, – ми працьовиті, й скоро все налаго-диться. На другому році життя в

горах Лю почав вирубувати в скелі сходинки, щоб коханій було легше спускатися з гори. І в цьому не було б нічого див-ного, якби тих сходинок не вияви лося аж 6000! Лю і Сюй

Любов по-китайськи

прожили в мирі й злагоді понад 50 років, виховали сімох дітей і не розлучалась ні на день. Аж за 45 років туристи ви-

падково натрапили на кам’яні сходи, а згодом знайшли і жит-ло закоханих. Тоді про цю диво-вижну історію кохання дізнався весь Китай. На жаль, час невбла-ганний, і за декілька років після

цього 72-річний Лю помер на руках у коханої, якій судилося прожити ще п’ять років. Влада вирішила зберег-

ти сходи і печеру-хатинку, де жили закохані, як своєрідний музей-пам’ятник коханню, яке подолало всі випробування.

Сторінку підготувала Галина ГЕРАСИМ

6000 ÑÕÎÄÈÍÎÊ ÊÎÕÀÍÍß, або Хоч ох, та вдвох

ÃÅÐί ÌÀÐÀÔÎÍÑÜÊί ÄÈÑÒÀÍÖ²¯Цьогоріч 30 березня в

місті Чженчжоу (провінція Хенань) відбувся марафон-ський забіг. У центрі ува-ги учасників, журналістів і вболівальників була по-дружня пара – 88-річний Чжан Ляйюн і його дружи-на, 82-річна Ша Дянье, які стали найстарішими учас-никами забігу.Подружжя Чжан вийшло

на старт о п’ятій годині ран-ку. Його супроводжувала чи-мала група підтримки: двоє синів зі своїми сім’ями і дру-зі. Вже за сім годин і три хви-лини вони вітали стареньких на фініші. Пан Чжан Ляйюн бере

участь у марафонському за-бігу вже п’ять років поспіль, однак усю дистанцію (по-над 42 км) подолав уперше. Хоча старенький досягнув успіху, він таки піддався умовлянням рідних і ска-зав, що ані він, ані його дру-жина більше не братимуть участі у забігу.