http://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

ВІВТОРОК,24 березня

2009 р.№ 32

(27863)

Чернігівська Чернігівська обласна газета обласна газета

Заснована Заснована у січні у січні

1838 року1838 рокуГоловна газета Чернігівщиниhttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.nethttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net Головна газетГоловна газет

Шановні працівники Служби безпеки України!Щиро вітаю вас з професійним святом!

На всіх етапах історичного розвитку будь-якої країни її безпека і територіальна цілісність залишалися ключовими завданнями державної політики. Вирішувати ці завдання до-ручалося кращим, морально чистим і патріотично налашто-ваним представникам народу.

Продовжуючи кращі традиції своїх попередників, праців-ники Служби безпеки України з честю забезпечують вико-нання покладених на них професійних обов’язків. Мають всі підстави пишатися своїм славним минулим та сьогоднішні-ми справами і працівники всіх підрозділів Служби безпеки Чернігівщини.

Впевнена, що ви і надалі на високому професійному рів-ні будете виконувати покладені на вас обов’язки, захищати державні інтереси, створювати умови для спокійного життя людей, завжди дотримуватися принципів законності і спра-ведливості.

Сердечно бажаю всім працівникам управління Служби безпеки України в Чернігівській області, вашим рідним та близьким міцного здоров’я, щастя, благополуччя, доброго настрою, невичерпної життєвої енергії.З повагою,голова обласної ради Наталія РОМАНОВА

стор. 33

стор. 22

стор. 44

Долі людські

Сто перша веснабаби Жені

стор. 44Учитель року-2009

Молодець, Тетяно!

– Я в Чернігові вперше, – ділиться враженнями Юлія Мака-шова з Кременчуцького ліцею інформаційних технологій №30 Полтавської області, переможець цьогорічного Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2009» у номінації «Українська мова та література». – І зачарована його старовинною величчю. Давні Антонієві печери, собори, Вал з гарматами ми, роз’їхавшись, ще довго-довго згадуватимемо. А скільки сил і натхнення додали конкурсанткам відвідини Довженкової Сосниці та батьківщини Софії Русової. Це ж святині, до яких і ми долучилися. Знаєте, вдячно хочеться сказати й про чернігівців, людей відкритих, щирих і сердечних...

Фот

о М

икол

и ТИ

ЩЕН

КА

Фот

о М

икол

и ТИ

ЩЕН

КА

У Чернігові «ДЕНЬ»– Я випускниця Київського університету ім. Тараса Шевченка, тепер наці-

онального. Тому й рада побувати у Чернігові в університеті, що носить Коб-зареве ім’я, – так розпочала читацьку конференцію «Формування історичної пам’яті молоді» Лариса Івашина, редактор всеукраїнської газети «День». – До вашого міста приїжджаю вже вкотре і зачарована його старовиною.

№ 32 (27863)24 березня 2009 року2

Голові Чернігівської обласної організації Партії регіонів, народному депутату України

Григорію Володимировичу МАНЬКОВСЬКОМУ – 55 років!Шановний Григорію Володимировичу!Щиросердно поздоровляємо Вас

зі славним ювілеєм – 55-річчям від дня народження.

Ми високо цінуємо Вас як по-рядну, активну, цілеспрямовану та ініціативну людину, принципового партійного керівника.

Нехай кожен день Вашого жит-тя буде добрим, світлим і соняч-ним, дарує радість творчого натхнення, приємні несподіванки і душевний комфорт.

Від усієї душі бажаємо Вам нових здобутків, невичерпної енергії та невтомності в повсякден-ній відповідальній роботі, успішної реалізації всіх планів і задумів, щоб Ваша творча енергія та від-даність справі і надалі слугували на благо укра-їнського народу.

Нехай береже Вас Бог!З повагою

колеги, однопартійці

На прийом до пані Романової у Гон-чарівському при-

йшло більше 20-ти чоло-вік. Багатьох хвилюва-ло питання приватизації житла в містечку та від-селення військових пен-сіонерів. Справа в тому, що селищна рада при-йняла житловий фонд від Міністерства оборони без технічної документа-ції. Для того, щоб розпо-ряджатися квартирами, рада має зареєструвати житло в БТІ й отримати свідоцтво права власності на будинки. Але селищ-на рада цього зробити не може, бо немає технічної документації. На її виго-товлення потрібно майже 120 тисяч гривень. Під час обговорення вирішили, що районний бюджет ви-ділить 30 тисяч гривень, обласний – 90 тисяч. Тож до кінця року проблема має вирішитися. Подібна ситуація і з земельними ділянками: 152 гектари території, на якій розта-шоване містечко, не на-лежать селищній раді. Її власник – те ж Міноборо-ни, яке й досі не підписа-ло акт передачі. Через це люди не можуть привати-зувати землю.

Складніше вирішити питання відселення вій-ськових пенсіонерів: рані-ше, коли військовик вихо-див на пенсію, йому дава-ли житло в тому місті, де він збирався жити. Нині цього не роблять: держа-ва вважає, що розраху-валася з людьми, давши їм квартири в Гончарів-ському.

Немало громадян скар-жилося на несправедли-вий минулорічний роз-поділ житла в Чернігові, яке Міноборони виділило для військових пенсіоне-рів. Людям незрозуміло, як формувалися списки тих, хто одержав квар-тири в обласному центрі.

Хвилюють гончарів-ців і питання працев-лаштування в містечку, вартість та якість кому-нальних послуг, пільгові категорії перевезення на-селення… Багато проблем виникає через те, що се-ред людей не проводять роз’яснювальної роботи.

На прийом у Михайло-Коцюбинському, крім жи-телів селища, прийшли й мешканці сусідніх сіл. Громадяни найчастіше піднімали проблеми ста-ну доріг, артезіанських свердловин та водона-пірної башти в селищі, особисті питання. Пред-ставники громади села Левковичі обурені тим, що, в тому числі й чер-нігівці, викидають сміт-тя на їхній території. У селах, які розташовані вздовж дороги на Київ, дуже багато сміття, ліси буквально завалені ним. Федос Носенок запевнив, що міліція ловитиме по-рушників, адже стихійні сміттєзвалища – це біда всього району.

Позитивною була від-повідь Наталії Романової на звернення людей щодо делегування деяких повно-важень нотаріусів головам сільських та селищних рад: за ініціативи голів обласних рад вже прого-

лосовані зміни до Закону України «Про нотаріат», який дозволить людям вирішувати певні пробле-ми на місці, а не їхати до райцентрів. Незабаром Президент має підписати цей закон.

Деякі питання вирішу-вали одразу, деякі – взяла на контроль обласна рада. Однак, є проблеми, які можна вирішити лише на законодавчому рівні.

– Я вважаю, що сьогод-ні ми провели ефективну роботу з людьми, у нас відбулося щире спілку-вання. Мені подобається активна позиція громади, разом ми зможемо подо-лати всі негаразди і про-блеми, що непокоять лю-дей, – підсумувала Ната-лія Романова.

Наталія ГАРБУЗФото автора

Влада та громада

Похід у народ20 березня голова Чернігівської обласної ради Наталія Романова провела виїзні при-

ймальні в селищах Гончарівське та Михайло-Коцюбинське Чернігівського району. Разом з нею на зустрічі з людьми був голова Чернігівської районної ради Федос Носенок, кон-сультації надавали юристи і фахівці обласної та районної рад.

Аукціон

Частину обленерго продадуть…

За повідомленням УНІАН, у квітні-травні 2009 року Фонд держмайна (ФДМ) України виставить на продаж пакети акцій п’яти обленерго: Полта-ви, І.-Франківська, Львова, Сум та Чернігова.

25 відсотків акцій (близько 30 мільйонів штук номінальною вартістю майже 7,5 млн. грн.) ВАТ «Чернігівобленерго» буде виставлено на

продаж 14 травня на Київській міжнародній фондо-вій біржі. Коментувати цю ситуацію в Чернігівській компанії до зборів акціонерів відмовилися. На спо-живачів зміна власника не вплине.

Позбутися блокуючого пакета акцій шести (акції «Одесаобленерго» не виставлені на продаж) енерго-постачальних компаній, в яких держава фактично не має впливу, уряд України намагається з 2007 року. У вересні 2007 року пакети акцій вказаних обленер-го були вилучені зі статутного фонду НАК «Енерге-тична компанія України» і передані в ФДМ. Однак, у подальшому їх продаж блокував Президент Укра-їни і акції повернули в НАК «Енергетична компанія України». Проте у грудні 2008 року уряд своїм роз-порядженням вніс ці держпакети у список підпри-ємств, що підлягають продажу в 2009 році.

За інформацією proUA, обленерго, держпакети яких уряд має намір продати, були приватизовані бізнесменами Костянтином Григоришиним (40%) та Григорієм Суркісом (35%) у 1999 році. У листопаді 2004 року Григоришин продав половину своїх акцій бізнесмену Ігорю Коломийському. В 2005 році пан Суркіс продав усі свої акції енергокомпаній.

Підготувала Наталія ГАРБУЗ

Закінчення. Поч. на 1-й стор.

Минулої п’ятниці об-ласний філармоній-ний Центр фестива-

лів та концертних програм знову зустрічав освітян: тут відбулося урочисте вшану-вання фіналістів, лауреа-тів і переможця Всеукраїн-ського конкурсу на звання найвдатнішого сівача рідної мови. 26 учителів з усіх ку-точків країни, зібравшись у Чернігові, у творчому супер-ництві продемонстрували неабияке фахове вміння й ерудицію, набутий досвід та кмітливість і, звичайно ж, волю до перемоги. Та най-головніше те, що конкурс став святом професійного

спілкування хороших лю-дей, наставників юних, за-люблених у свою справу.

– Всі учасниці гідно пред-ставили свої регіони і збага-тилися новими друзями. Ви, мої дорогі колеги, засвідчи-ли, що у нас було справді «чуття єдиної родини»! – звернулась до конкурсанток Ольга Борисівна Рудницька з Луцька, заслужений учи-тель України, заступник го-лови журі.

Церемонія закриття ша-нованого заходу проходи-ла урочисто й зворушливо. Вітали присутніх капела бандуристів «Зачарована Десна» та камерний ор-кестр з музичного училища ім. Л. Ревуцького, ансамбль

пісні і танцю «Сіверські клейноди». На прохання учительського загалу при-була і менська «Фієста» й запросила освітян на свій карнавал.

Цьогорічний конкурс за-свідчив, що Україна багата на вчителів-майстрів, котрі ведуть своїх учнів шляха-ми пізнання краси рідної мови, прищеплюють в дитя-чих душах любов до отчо-го слова.

Серед семи фіналісток – Ірина Ведмідь з Черкащини, Світлана Канарська з Хер-сона, Світлана Луканець із Закарпаття, Світлана Рубан з Київської області; Ната-лія Семенів представляла Івано-Франківщину, Олена

Чабан – Одещину, а Алла Чорней – Чернівці.

Зала дружними оплеска-ми зустріла вихід на сцену лауреатів, серед яких була і наша Тетяна Левченко, учи-телька української мови та літератури Бахмацької за-гальноосвітньої школи №5.

– Я дуже рада, хоча й сто-милася, – хвилюючись, го-ворила вона. – Мої діти час від часу мені телефонували і обіцяли тримати кулачки, щоб мені поталанило. Як ба-чите, все гаразд. Ми духовно збагатилися на цьому кон-курсі і передружилися. А за своїми колегами та учнями я вже скучила.

Окрім Тетяни Левчен-ко, лауреатами престиж-

ного конкурсу стали також Олена Панчук з Вінничини, Наталія Котляренко з Кіро-вограда та Катерина Мака-рук з Волині.

Проводжаючи гостей, го-лова оргкомітету конкурсу, начальник управління осві-ти і науки облдержадміні-страції Анатолій Заліський

сказав: «Я хочу, щоб ви, по-вернувшись у рідні краї, розповідали, що побули у старовинному Чернігові, де живуть добрі, порядні і від-повідальні люди. Коли ви так будете про нас розпові-дати, це й буде найкращою нагородою господарям».

Віра ГУБАР

Учитель року-2009

Молодець, Тетяно!

Фот

о М

икол

и ТИ

ЩЕН

КА

№ 32 (27863)24 березня 2009 року 3

«Україна, як й інші дер-жави світу, сьогодні пере-живає непростий період. Економічні проблеми тор-кнулися всіх сфер нашого життя. Не оминули вони і СБУ: Державним бюдже-том на цей рік передбачено лише чверть від мінімаль-ної суми, потрібної для за-безпечення роботи Служ-би, – говорить начальник Управління СБ України в Чернігівській області генерал-майор Михайло Олексійович РОГОВОЙ. – Разом з тим, незважаючи на режим жорсткої еконо-мії коштів, в якому працює спецслужба, вона й надалі на належному рівні вико-нуватиме покладені на неї завдання».

– Останнім часом ке-рівництво держави зосе-реджує особливу увагу наборотьбі з корупцією. Ми-хайле Олексійовичу, роз-кажіть про діяльність Управління в цьому на-прямку.

– Корупція – це вкрай негативне явище. Її сус-пільна небезпека полягає в тому, що вона порушує принципи верховенства права і соціальної справед-ливості, суттєво обмежує конституційні права і сво-боди громадян, підриває авторитет держави. Саме тому боротьба з цим яви-щем – один з пріоритетів СБУ. Торік за складеними Управлінням протоколами про порушення вимог За-кону України «Про бороть-бу з корупцією» суди ухва-лили рішення стосовно 41 посадовця про накладення штрафів. Наші зусилля зо-середжені на попередженні фактів зрощення держав-них службовців і правоо-хоронців з кримінальними структурами, використан-ня посадового становища для особистого збагачен-ня і прикриття злочинних дій, а також унеможлив-лення сприяння право-порушникам в уникненні відповідальності.

У цій роботі ми розрахо-вуємо на підтримку з боку громадськості та засобів масової інформації. Корис-туючись нагодою, хочу по-інформувати, що в Управ-лінні вже тривалий час діє «телефон довіри» – 676-208, за яким жителі Чернігів-щини мають можливість повідомити про корупцій-ні діяння посадових осіб та інші порушення закону. Крім того, в кімнаті для відвідувачів УСБУ в Чер-нігівській області встанов-лена спеціальна поштова скринька, в якій всі ба-жаючі можуть залишити

повідомлення про відомі їм правопорушення. Ці листи, без розкриття кон-вертів, щотижнево будуть відправлятися на розгляд керівництву СБ України. Вся інформація (крім ано-німної) обов’язково буде перевірена, а за результа-тами перевірки приймати-муться відповідні рішення, передбачені чинним зако-нодавством.

– А які заходи вживає Служба безпеки України в боротьбі зі службови-ми злочинами і хабарни-цтвом?

– У 2008 році за матері-алами Управління органа-ми прокуратури порушено 16 кримінальних справ стосовно осіб, уповноваже-них на виконання функцій держави, за фактами ско-єння ними злочинів у сфе-рі службової діяльності, у т.ч. 3 – пов’язаних із ха-барництвом. До числа ре-зонансних можна віднести викриті факти про одер-жання хабарів з боку голо-ви одного з районних судів області (за участю судово-го розпорядника) та стар-шого виконавця районно-го відділу юстиції ДВС м. Чернігова. Вже у поточно-му році порушено кримі-нальні справи за факта-ми вимагання та отриман-ня хабарів, перевищення службових повноважень, підроблення та зловжи-вання службовим станови-щем, фігурантами яких є відповідальні посадові осо-би одного з районних від-ділів земельних ресурсів, селищної ради, військовос-лужбовець, співробітники правоохоронних і контр-олюючих органів.

– Яких результатів у бо-ротьбі з економічною зло-чинністю вдалося досягну-ти Управлінню?

– Хоча впродовж остан-ніх років спільними зу-силлями правоохоронних та контролюючих органів вдалося зменшити рівень криміналізації економіки, тут, як і раніше, виявля-ються непоодинокі зло-чини. До найтиповіших з них можна віднести: зло-вживання з бюджетними коштами (у т.ч. в ході ад-міністрування ПДВ); запо-діяння економічної шкоди підприємствам з держав-ною часткою; виробництво та реалізація необлікова-ної підакцизної продукції; «тінізація» грошового обігу через створення так званих «конвертаційних центрів»; правопорушення у сфері землекористування.

Якщо говорити про кон-кретні результати, то, на-

приклад, у минулому році було знешкоджено кілька організованих злочинних угруповань, які займа-лися фіктивним підпри-ємництвом, викрито осіб, причетних до незаконно-го відшкодування ПДВ та ухилення від сплати податків. Під час однієї з операцій затримано орга-нізаторів «конвертаційного центру», через який у 2006 – 2007 роках було неза-конно легалізовано понад 7 млн. грн. Стосовно них Управління та податкові органи порушили кримі-нальні справи за фактами фіктивного підприємни-цтва, підробки фінансових документів та розкрадання грошових коштів.

Нещодавно винесено вирок групі осіб, які роз-крадали бюджетні ко-шти, незаконно отрима-ні у вигляді відшкоду-вання ПДВ. До її складу входили головний бух-галтер однієї з чернігів-ських фірм та два пра-воохоронці. Суд визнав підсудних винними у за-володінні чужим майном в особливо великих роз-мірах, фіктивному під-приємництві, підробленні документів, зловживанні владою або службовим становищем та службо-вому підробленні. Їм при-значено різні терміни по-збавлення волі.

Останнім часом збільши-лася кількість зловживань у фінансово-банківській сфері: Управління СБУ припинило протиправну діяльність службових осіб кількох комерційних уста-нов, які вступали у змову з приватними підприємцями і, користуючись особисти-ми даними громадян, не-законно отримували спо-живчі кредити. Загальна сума привласнених таким чином коштів становила понад 400 тис. грн.

У полі зору спецслуж-би перебуває ситуація в агропромисловому комп-лексі, зокрема, процеси, пов’язані з використанням майна пайового фонду, зе-мель державної власності

і резерву. За нашою ін-формацією, інші правоо-хоронні органи порушили низку кримінальних справ за фактами перевищення службових повноважень під час розпаювання і виділення у користуван-ня землі.

– Що Ви можете роз-повісти про протидію спецслужби контрабанді, нелегальній міграції та незаконному обігу нарко-тиків?

– З урахуванням при-кордонного розташуван-ня Чернігівської облас-ті, не зменшується акту-альність боротьби з цими протиправними явищами.

У минулому році за пору-шеними УСБУ криміналь-ними справами вилучено предметів контрабанди на суму близько 3,2 млн. грн., а також партію старовин-них монет та медалей, які мають історико-культурну цінність. Засуджено двох осіб, причетних до контра-бандної діяльності. Викри-то учасників двох органі-зованих злочинних груп, які спеціалізувалися на незаконному переправлен-ні іноземців через дер-жавний кордон. Внаслідок судового розгляду кри-мінальних справ, розслі-дування яких проводив слідчий відділ УСБУ, за-суджено 8 злочинців.

Крім того, торік УСБУ порушило кримінальні справи стосовно осіб, при-четних до контрабанди наркотичного зілля, пере-крито канал незаконних поставок метадону. Спіль-но з працівниками органів

внутрішніх справ з неза-конного обігу вилучено по-над 215 кг наркотичних за-собів, психотропних речо-вин та прекурсорів, у т.ч. 4,4 кг особливо небезпеч-них наркотиків. За контр-абанду останніх засуджено 14 злочинців.

– Як Ви співпрацюєте з іншими правоохоронними органами?

– Впевнений, тільки завдяки чіткій взаємодії правоохоронних і контро-люючих органів можна досягти конкретних пози-тивних результатів у сфері боротьби зі злочинністю. Так, наприклад, з травня 2008 року за координуючої

ролі спецпідрозділу УСБУ діє регіональна Міжвідом-ча робоча група з питань протидії корупції. Як ре-зультат, спільно з органа-ми прокуратури, внутріш-ніх справ та податківцями порушено 51 кримінальну справу за ознаками зло-чинів у сфері службової діяльності, складено 106 протоколів про корупцію. Затримання контрабанд-них вантажів і розкриття схем нелегальної міграції також здійснюються у тіс-ній співпраці з митника-ми, прикордонниками та податківцями. Ми вдяч-ні колегам за співпрацю, цінуємо її і сподіваємося на подальше зміцнення та вдосконалення наших відносин.

– Михайле Олексійо-вичу, останнім часом СБУ активно розсекре-чує свої архіви. Із чим це пов’язано?

– На виконання Ука-зу і доручень Президента України щодо всебічного вивчення та об’єктивного висвітлення історії, Служ-ба безпеки проводить ці-леспрямовану роботу із розсекречення і оприлюд-нення архівних матеріалів. Це, зокрема, десятки тисяч кримінальних справ, роз-шукові матеріали органів НКВС-НКДБ-МДБ-КДБ УРСР. Їх оприлюднення допоможе знайти відпові-ді на непрості питання на-шого минулого, заповнить «білі плями» вітчизняної історії. Хочу наголосити, ми не збираємося перепи-сувати історію і, тим са-мим, «відбирати хліб» у науковців. Ми лише роз-ширюємо джерельну базу для дослідників. Фахові висновки робити їм.

– І на завершення роз-мови. Як Ви оцінюєте про-фесіоналізм ваших співро-бітників?

– Попри існуючі про-блеми, співробітники Управління чесно і про-фесійно виконують свої обов’язки, добре усвідом-люючи важливість по-ставлених перед нами за-вдань і відповідальність за їх розв’язання. Вони були й залишаться ві-рними присязі, самовід-дано працюватимуть на користь інтересів Укра-їни.

Напередодні свята хочу привітати військово-службовців і працівників Служби безпеки Украї-ни, наших ветеранів, їхні сім’ї. Від усієї душі ба-жаю всім оптимізму, віри у свої сили, здійснення найкращих мрій та спо-дівань. Миру та злагоди нашій рідній державі, міцного здоров’я, щастя і благополуччя нашим родинам!

Розмову вів

Ярослав МОЛОЧКО

Вартові державної безпеки25 березня Служба безпеки України відзначає своє 17-річчя. За час, що минув від дня

її створення, українська спецслужба органічно влилась в систему демократичної вла-ди. Її співробітники, незважаючи на складнощі, продовжують професійно виконувати обов’язки, покладені на них законом і керівництвом держави.

№ 32 (27863)24 березня 2009 року4

До відома населенняВ ДП «Центр державного земельного кадастру»

встановлений телефон довіри –

8-800-502-52-80, який працює

щодня (крім вихідних та святкових

днів) з 9 год.

до 17 год. (у п’ятницю

з 9 год. до 15 год.).

®

Долі людські

Сто перша весна баби Жені

Родом баба Женя зі степової Херсонщини, з хутора Куца Балка.

Батько одвічний хлібороб, якого від плуга відірвала Перша Світова війна, на радість родині повернувся з великої бійні, відбувшись легким пораненням. Хоч він, як і раніше, зайнявся землеробством, але, наслу-хавшись на фронті більшо-вицьких агіток, потягнувся до червоних.

Радянська влада до ви-діленої дідом землі дото-чила колишньому солдату ще чималий шмат поля. Господарюй, пролетарій, багатій, як закликав у ті часи партійний функціо-нер Микола Бухарін.

Петро Филимонович щиро повірив новій вла-ді, обіруч взявся за обла-штування господарства. Купив не одного, як мрі-яв колись, а двох коней, новий плуг, борони.

– Тепер не на панів, а на себе спини гнутимемо, – радів. – У нас четверо дітей. Двох коней, може, й мало буде, та і земельки ще прикупимо, – розміркову-вав уголос. Дружина Мо-трона Микитівна схвально підтримувала чоловіка.

Хіба могла знати хлібо-робська родина, що прийде страшний для неї 1930 рік – не лише в куркулів, а й в середняків, до яких нале-жав батько Жені, заберуть все, що нажили мозолями пекучими, а сім’ю запха-ють у товарняк і повезуть до «білих ведмедів».

Щоправда, до «білих ведмедів» родину серед-няка, яка встановлювала у рідній Куцій Балці ра-дянську владу, не довезли. Не арештанти ж, а лише виселенці, то й визначили їй і ще тисячам вигнанцям з степових хуторів міс-це поселення – Пермська область.

Жені вже двадцять ви-повнилося, та вона вперше бачила такий, як їй здало-ся, безкінечний ліс. Всіх їх – братів, сестру, батька з матір’ю зачислили в бри-гаду лісорубів.

– Хоч і важко трудили-ся, – згадує бабуся, – та нам давали хлібні пай-ки. А хто мав якісь гро-ші, у магазині купляв продукти. А ось моїм

односельцям, які зоста-лися на Херсонщині, ще важче прийшлося. Голод 33-го мором ходив хуто-рами і селами. Хто зміг, приїжджав до висланих на поселення чоловіків. Батько казав, що бачив знайомих жінок з дітьми. Їм вдалося втекти від го-лодної смерті і знайти своїх родичів. Тут при-ймали всіх. Роботи – аби твої руки.

На лісозаготівлях у да-лекому краї Женя зустріла Федора. Його теж разом з батьками виселили з Ко-зелеччини.

Справжні почуття дола-ють всілякі незгоди. Зро-зумівши це, Федір і Євге-нія, з’єднали двоє скрив-джених життів ув одне.

І в роки війни з фа-шистами колишніх серед-няків не брали на фронт. Лише у 1947 році дозво-лили змінити місце по-селення.

На пропозицію Федора молода сім’я, яка вже об-росла трьома дітьми, при-їхала у Шуляки.

У колгосп їх прийня-ли. А ось де жити? Хату Орлів і решту відібраного майна давно рознесли по колгоспу.

Та все ж знайшли при-тулок родині – бригад-ну хату.

– Добрі люди у Федоро-вому селі. Прийняли нас не як ворогів народу, а як рідних. Стільки нам про-дуктів нанесли, – згадує бабуся.

Сім’я з ранку до вечора працювала на колгоспно-му полі. За добру роботу їм обіцяли дерева на хату. «Бачу, ви люди надійні, відробите», – переказу-вав бригадир слова голо-ви колгоспу.

– Хату ми поставили, зерна заробили, поросят купили, а корову з ферми привели. Зажили, як всі люди. – Ми ще з Федором на колгоспній роботі і по медалі заробили, – не без гордості каже баба Женя. – А що тепер, – нараз зміню-ється настрій старенької. – Ви ж бачили, за нашим двором ферма. Поламато, потрощено все. А де скоти-на? За день повивозили. Ви знаєте, – дивиться у вікно, як у далекі роки, бабуся, – тоді, як нас розкурку-лювали, даже сталінські опричники не були такими наглими і прудкими.

– Мамо, ви не забала-куйтеся, – озвався з су-сідньої кімнати син Ана-толій.

– А чого мені боятися? Та і що я кажу такого! Напишіть, що твориться таке. Була ферма – і немає. Де людям роботу шукать? Що ж це за порядки такі: у кого гроші, той усе гре-бе під себе, нікого і нічого не боїться. А нащо ж тоді наші правителі, чого вони допустили такий, звиняй-те, бардак?

Бабуся не на жарт роз-хвилювалася:

– Я довге життя прожи-ла, а такого не бачила. Оце вам все виказала. Болить воно мені. Я ж ще і на го-роді роблю, і по вулиці хо-джу. Правда, з паличкою. Було, вийдеш увечері: до-ярки гомонять, завфермою коло них крутиться. Ро-бота кипить. А тепер так тихо і сумно.

– У мене 7 внуків і 11 правнуків. Я хочу, щоб вони прожили лучче, ніж

я. Мій Федір скоро сорок год мине, як умер. Ще б йому жити та й жити. Діти тільки повиростали. Воло-дя на лісника вивчився, Люда після технікуму аж у Львів заїхала, ось тіль-ки Толя рядом у Козелець пішов на роботу. Тепер на пенсії, мене доглядає. Хоч я ще й сама і курей по-раю, і грубу топлю. Коло свиней і корови вже незду-жаю поратися. А з легкою роботою управляюся.

Син Анатолій ствердно киває головою:

– Дарма, що матері вже сто перший рік, а ще і з правнуками няньчиться, і на городі допомагає.

– Та я, людоньки, важке життя прожила, а не хво-ріла ніколи. У больниці була раз, як корова рогом у бока стусонула. Тоді пи-тала у врачів, з якого боку в людини серце. Вони смі-ялися. А мені ж уже год сімдесят було.

– Мати на свято ще й чарочку вип’є і затанцює та заспіває, – посміхаєть-ся син.

Весна надворі. Ще не зо-всім розмерзся город, та вже сонце висушило сте-жечку на вулицю. Бабуся Євгенія проводжає нас до хвірточки.

– Скоро тепло буде, – каже. – Та й пора вже. Руки за роботою скучи-ли, – розправляє помере-жані борозенками стежок-доріжок долоні.

На яблунях розцвірінь-калися горобці, сонцю ра-діють, теплу. І бабуся під-ставляє зморшкувате об-личчя свіжому вітру.

– Живіть довго, бабусю!– І ви не хворійте. І

правду пишіть, якою б гір-кою вона не була. На прав-ді світ стоїть.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙФото Миколи ТИЩЕНКАКозелецький район

Її спогади шелестять, мов сторінки великої книги на ймення Життя. У баби Жені цупка пам’ять: з дитинства до глибокої старості може переказати кожен прожитий рік. Хоч вони, літа бабині, виткалися на полотні життя кольорами смутку і радості. Доля випробовувала бабу Женю весь її довгий вік: ламала в юності, та не зламала, гнула, мов лозовий прутик у дорослості, та не зі-гнула. І лише в пізній зрілості подарувала затишок та любов онуків і правнуків.

Книга життя Євгенії Петрівни Орел з невеличкого козелецького села Шуляки ще не прочи-тана. На минуле Різдво перегорнула чергову сторінку і нині бадьоро і в доброму гуморі зу-стрічає свою сто першу весну

Закінчення. Поч. на 1-й стор.

Гостя наголосила, що її видан-ня некон’юнктурно порушує проблеми нашої історичної

спадщини та її оберегів, котрі до-цільно досліджувати за будь-якої політичної погоди.

У читацькому залі вузівської бі-бліотеки яблуку було ніде впасти: молодь та її наставники прийшли поспілкуватися з редактором сто-личного видання, та й тема заходу нікого не могла залишити байдужим. Навіть студентська делегація з тех-нологічного університету завітала.

Всіх зацікавила жива емоційна бесіда, жваве спілкування, в якому довелося гуртом не лише стежка-ми минувшини у часі мандрувати, а й занурюватися у бурхливий вир сьогодення. В інтелектуальному ді-алозі відзначилися вихованці філо-логічного та історичного факульте-

тів. Отож, студентам, питання яких виявилися найбільш вдалими, Ла-риса Івшина дарувала книжки та фотоальбоми з «Бібліотеки газети «День». Видання чудові, щасливчи-кам по-доброму заздрили.

Того ж дня, який чернігівські журналісти назвали «Ларисиною п’ятницею», у галереї сучасного мис-тецтва відбулося відкриття і фото-виставки газети, яку редагує пані Ів-шина. На ній представлено близько 200 робіт переможців ювілейного Х міжнародного фотоконкурсу «День-2008». На відкритті було немало чер-нігівців, які очікували на цю гарну подію. І роботи фотомайстрів, серед яких зустрічаємо і юних авторів-аматорів, вражають своєю непо-вторністю, унікальністю, даруючи відвідувачам і естетичну насолоду, і хороший настрій.

Віра ВОЛОШИНА

У Чернігові «ДЕНЬ»

На відкритті фотовиставки «День-2008»

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛА

№ 32 (27863)24 березня 2009 року 5До 370-річчя від дня народження Івана МазепиДо 370-річчя від дня народження Івана Мазепи

«Круглий стіл»

Про великого українця

У п’ятницю, 20 березня, в Чернігівському центрі пе-репідготовки та підвищення кваліфікації праців-ників органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, державних підприємств, установ і ор-ганізацій відбувся круглий стіл «Іван Мазепа – україн-ський гетьман».

Учасниками цього заходу стали секретарі та бухгалтери сільських рад Чернігівської області – слухачі Центру. Зна-йомили їх зі сторінками славного життя гетьмана Мазепи Сергій Павленко – дослідник доби Мазепи, Сергій Лепявко – завідувач кафедри історії слов’ян Чернігівського держав-ного педуніверситету ім. Т. Г. Шевченка, доктор історичних наук, професор, Сергій Бутко – представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області.

Фото Віктора КОШМАЛА

Урочистості

«Доба Мазепи – як космос»У ці дні наша держава відзначає 370-у річницю від дня

народження одного з найвидатніших діячів Украї-ни, людини виняткових адміністративних і дипло-

матичних здібностей, неперевершеного мецената гетьма-на Івана Мазепи.

Про це зазначив заступник голови облдержадміністра-ції Олександр Шанойло, звертаючись до учасників урочис-того вечора, присвяченого пам’ятній даті, який відбувся 19 березня в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського. Вшанувати пам’ять одного з найвидатніших керманичів української держа-ви прийшли науковці, митці, громадські діячі, студент-ська молодь.

Того ж дня ініціативу перейменувати одну з вулиць на честь Мазепи та встановити йому пам’ятник озвучив на прес-конференції в Чернігівській «Просвіті» голова обласної ор-ганізації УНП, депутат міської ради Володимир Ступак.

Він також зазначив, що Іван Мазепа зробив вагомий внесок у розвиток культури та духовності не тільки Чер-нігівського краю, а й усієї України. За його кошти тільки на Чернігівщині було збудовано понад 20 архітектурних споруд – храмів, церков та навчальних закладів. Відомий дослідник Мазепи Сергій Павленко підкреслив, що за час гетьманування Івана Мазепи, котрий всі свої зусилля та матеріальні статки направляв на звеличення української духовності, було споруджено близько 220 храмів. Вчений розповів про зміст невідомих документів, з архівів Росій-ської Федерації, які свідчать, що Мазепа «учинил измену не для себя, а для Украины». «Доба Мазепи – це як космос, то одну зірку знаходиш, то іншу», – сказав дослідник.

Представник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко акцентував увагу, що саме завдяки виступу Мазепи Гетьманщина проіснувала ще 100 років і не була перетворена на Київську губернію, як плану-вав Петро І.

Станіслав КЛОПОТ

Скільки-бо книг на-писано, досліджень зроблено про жит-

тя і державну діяльність драматично-трагічної осо-бистості гетьмана України Івана Мазепи, а от гідного пам’ятника в рідній Україні на його честь не споруджено.

Із якого роду походить цей український гетьман? Є документ, в якому йдеть-ся, що 1572 року польський король Сігізмунд-Август затвердив за прадідом Іва-на Мазепи Михайлом ху-тір Мазепинці із землею на річці Кам’янці. Нині це велике село. Там жив дід гетьмана Микола. Бать-ко гетьмана Адам-Степан Мазепа за актом 1659 року вважається шляхтичем і жовніром. Трьома ро-ками пізніше в іншому акті він зветься козаць-ким отаманом, підчашим чернігівським, тобто при-дворною службовою осо-бою. Це говорить про те, що він залишається ко-заком, хоч і служить у польському війську. Він був одружений з Марією Мокієвською, що походи-ла із шляхетського роду. У шлюбі вони мали двох дітей – сина і дочку. Коли народився Іван – достемен-но невідомо. Олена Пчілка у своєму дослідженні про це пише так: «... Одні ка-жуть – у 1629, а інші вка-зують рік його народжен-ня на 10 і навіть на 20 літ пізніше». Байрон у своїй поемі про українського гетьмана стверджує, що у 1708 році йому було 70, шведи твердили, що на час Полтавської битви йому було 64 роки.

Скільки яскравих, бурем-них подій принесло гетьма-ну життя! Двадцять один рік він був гетьманом Укра-їни, а помирав на чужи-ні, у румунському містечку Галац. Своє майно і доку-менти довірив шведському комісару Солдану. Де вони? Заховані у стокгольмських архівах. А коли помирав (21 вересня 1709 року), і вночі і вдень бушувала ве-лика стихія зливи. То ніби вся природа прощалася із гетьманом.

А на Україні ходили ле-генди, що він не помер, що то для вигляду влаштовано по-хорон, а він добрався до Ки-єва, прийняв схиму в Києво-Печерській лаврі, жив там у спокуті до останніх днів. Не було спокою Івану Мазепі і на тому світі. Ховали його нібито два рази. Могилу від-копували турки, які зайняли і пограбували Галац, прагну-чи знайти скарби і коштов-ності. То де ж його могила? Румунський письменник М. Когальнічану стверджує, що українського гетьмана по-ховано в монастирі св. Юра, серед церковної трапезної, у цегляному склепі, над яким покладено мармурову плиту з висіченою емблемою – герба-ми України та Мазепи, епіта-фією і фігурою одноголового орла. З часом ім’я похованої особи стерлось. У 1835 році ченці ховали боярина. Копа-ючи могилу, наткнулися на домовину Мазепи, і відкрили її, відсунули набік останки, і туди ж поклали тіло боярина. Через кілька років останки Мазепи і боярина перенесли до нової гробниці під церк-вою. Кудись була прибрана надмогильна плита. Може, в музей. І можливо, є потре-ба зідентифікувати останки українського гетьмана. По всій Україні ширилися про нього всілякі чутки, домис-

ли легенди. Зафіксовані вони і на Чернігівщині. Одна з них – про Мазепину печеру, у якій дванадцять дверей. Тільки люди дійдуть до дванадцятої, так свічки і гаснуть. Кажуть, що ці двері заговорив Мазе-па. Там стоїть стовп залізний, а на ньому висить Мазепина шабля і надіта шапка. Як стануть його проклинати у церкві, так уся печера дуже гуде, а стовп із шапкою так і труситься, і не можна до нього підступитися.

Інша легенда розпові-дає про молоду дівчину, яка кинула батьків, пішла до старого гетьмана. Мати прокляла її за це, і душа її після смерті засуджена на вічне блукання. Вона охо-роняє скарби гетьмана Ма-зепи у полковій канцелярії. Проклята душа щороку, у ніч на Пречисту, блукає по чернігівському Валу в образі жінки і просить зустрічного, щоб осінив її хресним зна-менням, і тоді тільки зні-меться прокляття матері.

Така народна пам’ять. А як бути з пам’ятником Іва-ну Мазепі? Хочуть його бу-дувати і в Румунії.

Відповідно до домовле-ностей між президентами двох країн щодо споруджен-ня пам’ятників М. Емінеску в Чернівцях та І.Мазепі в Галаці, українська сторона

виконала своє зобов’язання і сподівається на те, що і румунська сторона най-ближчим часом також зро-бить конкретні кроки щодо реалізації взятих на себе зобов’язань з цього питан-ня. Пам’ятник румунсько-му поету М. Емінеску був встановлений у Чернівцях у листопаді 2000 року.

Питання щодо встанов-лення пам’ятника гетьману України І. Мазепі в місті його поховання Галаці опра-цьовується з румунською стороною з 1998 року.

У 1998 році в Галаці відбу-лася презентація моделі по-груддя Івану Мазепі, створе-ної українським скульптором Г.Єршовим, яка отримала по-зитивну оцінку з боку Мініс-терства культури та культів Румунії і керівництва місце-вої влади повіту Галац. Міс-цеві органи влади міста Га-лац виявляють готовність до спорудження пам’ятника до кінця 2003 року.

З метою донесення до широкої громадськості Ру-мунії та міжнародних кіл об’єктивної інформації про українського гетьмана І.Мазепу (роки гетьмануван-ня 1687–1708), розповсюджен-ня об’єктивної інформації про цю видатну історичну постать не тільки україн-ської, а й європейської історії та забезпечення виконання українсько-румунських до-мовленостей про встановлен-ня пам’ятника Івану Мазепі на місці його поховання у м. Галац, посольство ініці-ювало проведення Міжна-родної конференції «Постать І.Мазепи в європейській істо-рії» із залученням інститутів історії АН України та Руму-нії, фахівців з середньовічної історії, представників органів влади, діячів науки, культу-ри, української меншини, ди-пломатичного корпусу, пред-ставників місцевої влади, духовенства, науковців міст Бухарест, Галац та Ясси.

За вищезгаданим Прото-колом сторони сприятимуть ініціюванню продовженню конкретних дій на взаєм-ній основі у сфері захис-ту національної культурної спадщини.

Яків КОВАЛЕЦЬ

На ріднійі чужій земліЧи буде пам’ятник сину чернігівського підчашого, гетьману України Мазепі?

В день народження Івана Мазепи в напівзруйнованій Покров-ській церкві села Дегтярівка Новгород-Сіверського району мо-лилися за світлу пам’ять українського гетьмана Івана Мазепи.

Божу службу провели священики УПЦ КП благочинний Новгород-Сіверського району отець В’ячеслав та настоятель церкви Святої Трійці отець Володимир з Шостки Сумської області. Дігтярівка - це місце зустрічі Мазепи із шведським королем Карлом ХІІ.

Спочатку мітинг пройшов біля пам’ятного знака неподалік від села, а потім всі вирушили до Покровської церкви, яка була збудо-вана на кошти Мазепи. Як свідчать історичні джерела, саме в ній український гетьман та король Швеції молилися перед вирішаль-ною битвою з росіянами.

Молилися заМолилися засвітлу пам’ять гетьманасвітлу пам’ять гетьмана

Літургія пам’яті Івана Мазепи пройшла в п’ятницю20 березня і в Чернігові, у П’ятницькій церкві

Літургія

Фото Віктора КОШМАЛА

№ 32 (27863)24 березня 2009 року6

Цього року напередодні Все-світнього дня боротьби з туберкульозом фонд Ріна-

та Ахметова «Розвиток України» провів майстер-клас для журна-лістів: «Епідемія туберкульозу в Україні: виклики й шляхи по-долання».

Історія з життяМожна скільки завгодно го-

ворити про туберкульоз, давати якісь поради… Однак, напевно, краще за людей, які справилися з цією хворобою, про неї не роз-каже ніхто.

Олеся Вовчко – медичний консультант з питань ВІЛ-туберкульоз Запорізької проти-туберкульозної лікарні. Сьогодні це молода й активна жінка. Див-лячись на неї, складно повірити, що вона перенесла цей страш-ний недуг.

Не так давно, 2004-го року, проходячи черговий медогляд, вона дізналася про свій страш-ний діагноз: відкрита форма ту-беркульозу, стійка до ліків. Крім того, дівчина хворіла на цукро-вий діабет.

– Мені було дуже страшно. Руки опускалися, не знала, що робити, як жити далі, – почала свою роз-повідь Олеся.

Її госпіталізували. Півроку ді-вчина провела в лікарні. Ще чо-тири місяці лікувалася вдома. Це було справжнє випробування: у невеликій палаті перебувало 15 хворих, на все відділення була одна душова кабіна. Аби виліку-ватися, доводилося приймати од-ночасно багато ліків, які організм не переносив.

– Я була нервова, озлоблена на всіх, дратівлива. Тепер я розумію, що це реакція на ліки, а тоді ні-хто мені нічого не пояснював, – говорить Олеся.

Держава гарантує безкоштов-ні ліки, але дівчині доводилося купувати їх за власний рахунок, бо ті, що надавалися, були гір-шої якості.

Олеся змогла перемогти хворо-бу. Після остаточного одужання вона пішла працювати в той за-клад.., де лікувалася.

Погляд експертівЗа словами керівника групи з

ВІЛ-СНІД бюро Всесвітньої органі-зації охорони здоров’я (ВОЗ) в Укра-їні Гундо Вайлер, щорічно у світі ту-беркульозом заражається 9 мільйо-нів чоловік, 1,5 млн. людей помирає від цього недугу. Нині є всесвітній договір, у якому заплановано до 2015 року зменшити захворюваність ту-беркульозом у два рази.

– Деяким країнам вдається це зробити. А от там, де рівень жит-тя низький (зокрема, Африка й Східна Європа), цей показник за-лишається недосяжним, – наголо-сив Гундо Вайлер.

Найбільшу небезпеку несе част-ково або цілком стійкий до ліків туберкульоз. З 9 мільйонів хворих 500 тисяч чоловік мають діагноз частково стійкого туберкульзу, а 40 тисяч – абсолютно стійкий. У світі лікування такого захворю-вання обходиться приблизно в десять разів дорожче.

Голова Комітету з питань проти-дії ВІЛ-СНІД та іншим соціально-небезпечним захворюванням Мі-ністерства охорони здоров’я Світ-лана Черенько розповіла, що в Україні щорічно на туберкульз захворює близько 35 тисяч чоло-вік. Найбільше – у східних та пів-денних регіонах країни.

– Велика частка хворих зі стійким туберкульозом (до 15

відсотків) свідчить про неефек-тивну роботу державних про-грам, – зазначила пані Черенько.

Вона підкреслила, що препа-рати, якими лікують це захворю-вання, високої якості, їх вистачає. Складніше з ліками, які потрібні хворим зі стійкою формою, їх не-багато й коштують вони вдвічі до-рожче (понад 80 млн. грн.).

В Україні пік захворювання припадав на 2005 рік. Нині кіль-кість хворих щороку зменшуєть-ся, але ситуація в нашій державі залишається загрозливою.

Як відомо, у в’язницях найбіль-ший ризик захворіти на тубер-кульоз: обмежений простір, лю-дина переживає стрес, який теж активізує паличку Коха, тощо. Про ситуацію в українських за-кладах позбавлення волі розпо-віла начальник відділу санітарно-епідеміологічного нагляду дер-жавного департаменту з питань відбування покарань Наталя Ко-жан. За її словами, хворі на ту-беркульоз забезпечені усіма ліка-ми. Найбільше хворих було в 2000 році. З того часу вдалося зменши-ти їх кількість у 8 разів.

Туберкульозом хворіють і діти. При чому основною проблемою, за словами головного дитячого фтізіатра Інституту фтізіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського Ольги Білогорцевої, є діагности-ка. В Україні мало обладнання, яке дозволяє швидко й надійно визначити діагноз. Симптоми за-хворювання у дітей теж склад-но виявити. Даних щодо стійкої форми захворювання серед дітей в Україні немає.

Експерти погодилися, що подо-лати туберкульоз можна лише під-вищивши рівень життя людей.

Сліди перенесеного туберку-льозу знайдені в скелеті люди-ни, яка жила в кам’яному віці на території сучасної Німеччини (5000 років до нашої ери). Перші писемні свідчення про туберку-льоз знайдено у Вавилонському кодексі Хаммурапі (2000 років до н.е.).

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття зафіксована всес-вітня епідемія туберкульозу.

Основні симптоми туберкульозу легенів

Кашель впродовж 2-3-х тижнів.• Тривала безпричинна слабкість.• Підвищення температури до • 37-38 градусів у вечірній час.Втрата апетиту.• Зниження ваги без видимих • причин.Нічне потовиділення.• Віддишка.• Можливе кровохаркання.• Якщо у вас є хоча б один із пере-

лічених симптомів, – зверніться до лікаря. Туберкульоз – це не вирок. Це хвороба, яку можна вилікувати.

У 1995 році ВООЗ оголосила в Україні епідемію туберкульозу. Захворюваність у чоловіків у три рази вище, ніж у жінок.

3 міфи про туберкульозМіф № 1: Туберкульоз – хворо-

ба тих, хто веде нездоровий спосіб життя. Багатим і благополучним вона не загрожує.

Туберкульоз – соціальна хво-роба, вона залежить від способу життя. Однак, третина україн-ців носить в собі паличку Коха, активізувати її можуть стреси, ослаблення імунної системи, по-ганий сон і т.д.

Міф № 2: Туберкульоз – це вирок.Сучасні препарати й методи ліку-

вання дозволяють у 70-80 відсотках випадків вилікувати людину. Це не вирок, а просто одне з серйозних, але виліковних захворювань.

Міф № 3: Туберкульоз можна вилікувати народними засобами.

Нині народна медицина дуже по-пулярна. Однак, це не стосується ту-беркульозу. Замінити хіміотерапію народними методами не можна. Це навіть небезпечно для здоров’я.

Варто пам’ятати, що туберку-льозом може заразитися кожен. Він давно перестав бути хворобою певних груп людей. Однак, тубер-кульоз – це не вирок. Його можна вилікувати. Головне вчасно звер-татися до лікаря й чітко слідувати його рекомендаціям. А ще – вірити. Щиро вірити в одужання.

Наталія ГАРБУЗФото автора

м. Київ

24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом

Зупинимо разом!24 березня 1882 року Роберт Кох заявив про відкриття туберкульозних бацил.

Через 100 років під егідою ООН вперше було проведено Всесвітній день боротьби з туберкульозом, з того часу він відзначається щорічно.

Погіршення епідеміч-ної ситуації в Укра-їні почало відміча-

тися з 1991 року. Основні причини цього прикрого явища тісно переплетені з соціально–економічними труднощами, посиленням міграції, зростанням кіль-кості хворих на алкоголізм,

наркоманію та імунодефі-цит. Протягом останніх 15 років рівень захворюва-ності в Україні збільшився в 2,5 раза. Щорічно більше 10 тис. людей помирають від цієї хвороби. А най-вищі показники захво-рюваності реєструються у південно–східних регіо-нах країни. Річні медико-економічні збитки від ту-беркульозу в нашій дер-жаві становлять півтора мільярда гривень.

10 жовтня 2007 року на сесії Чернігівської облас-ної ради прийнято облас-ну програму протидії за-хворюванню на туберку-льоз на період: 2007–2011 рр. Мета її – поліпшення епідемічної ситуації в на-шому краї через зниження показників захворюванос-

ті та смертності населення від туберкульозу, запобі-гання розвитку хіміоре-зистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, удосконален-ня системи підготовки і перепідготовки медичних працівників, поліпшення лабораторної діагностики туберкульозу.

Ця інфекційна хвороба, яку викликає мікобактерія туберкульозу, може вража-ти різні органи та системи людини. Розповсюджується туберкульоз хворими з його найбільш поширеною, леге-невою формою. Коли такі пацієнти кашляють, чха-ють або розмовляють, кри-хітні краплини, що містять мікобактерії, потрапляють у повітря. Оточуючі мо-жуть заразитися, вдихаю-

чи це повітря. Найменші частинки, розміром від 1 до 5 мкм, залишаються у повітрі протягом кількох годин і можуть сягати аль-веол, де і розмножуються. З кровотоком бактерії роз-повсюджується в організмі, обираючи, головним чи-ном, легені, кістки, нирки, центральну нервову сис-тему. Імунна система лю-дини протягом 2–10 тиж-нів втручається в процес та зупиняє розмноження і подальше розповсюдження бактерій. Інфіковані люди не заразні для інших лю-дей. Інфікування людини не означає захворювання на туберкульоз. Третина людей у світі інфіковані мікобактерією туберкульо-зу, в деяких країнах до 80 відсотків населення – ін-

фіковані. У більшості лю-дей, інфікованих туберку-льозом, хвороба ніколи не проявляється. Якщо імун-на система людини не в змозі зупинити інфекцію, у приблизно десятої частини заражених людей інфекція прогресує і розвивається захворювання.

Зараження найчастіше відбувається під час спіл-кування з людиною, яка має відкриту форму захво-рювання, при вдиханні мі-кобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокро-ти та слини. Збудник по-трапляє в організм з пилом, через предмети вжитку, по-суд та постіль, папери, не-допалки хворого та інше. Зараження може відбува-тись також при вживанні продуктів від худоби, хво-рої на туберкульоз.

У відповідності з цілями ВООЗ на глобальному рів-ні мають бути виявлені 70 відсотків і вилікувані 85 відсотків хворих на тубер-кульоз для досягнення вже в 2010 р. великого знижен-ня розповсюдженості хво-роби та пов’язаної з нею смертності. У зв’язку з цим головним завданням стає поліпшення роботи зо ви-явлення хворих серед на-

селення. У дорослих воно можливе при своєчасно-му флюорографічному об-стеженні, аналізі мокроти на наявність збудника, у дітей – за допомогою ту-беркулінової діагностики (проби Манту). Потрібно негайно звертатися до лі-каря, якщо людину біль-ше 3 тижнів непокоїть постійний кашель, підви-щена температура тіла та пітливість уночі.

На Чернігівщині у 2008 році підвищився рівень за-хворюваності на туберку-льоз порівняно з поперед-нім роком на 11,8 відсо-тка – з 73,6 до 82,3 на 100 тис. населення. По Україні цей показник становить – 77,8 відсотка. Захворіло на туберкульоз протягом року 928 осіб, із них 478 – з бак-теріовиділенням.

Потрібно пам’ятати, що туберкульоз виліко-вується, якщо своєчасно діагностувати хворобу та дотримуватись усіх вимог лікування.

Ярослав ВОЛЬСЬКИЙ,заступник головного лікаря

з лікувальної роботи Чернігівського обласного

протитуберкульозного диспансеру

Виліковується, якщо своєчасно діагностувати

Туберкульоз – серйозна загроза для здоров’я всього людства. Цю хворобу не ліквідовано в жодній країні світу. Тому питання боротьби з туберкульозом залишається одним із пріорите-тів державної політики у сфері охорони здоров’я.

№ 32 (27863)24 березня 2009 року 7

Виклики до суду

Втрачені страхо-ві поліси UA 015 № 4513831-4513860 (30 шт.) ЗАТ «Укра-їнська страхова компанія «Кня-жа» вважати не-дійсними.

Колектив Чернігівсько-го обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючос-ті грунтів і якості продук-ції «Облдержродючість» глибоко сумує з приводу передчасної смерті спів-робітника

Миколи Сергійовича БУРДЕЛО

та висловлює щирі спів-чуття рідним та близьким покійного.

Колектив ТОВ «ТІМ ПРЕВЕНТ-УКРАЇНА» ви-словлює глибоке співчуття співро-бітнику компанії Юрію Андрійо-вичу Моругому з приводу тяжкої втрати – смерті

матері.

Пропонуємо одинарну та потов-щену цеглу силікатну (білу) ви-робництва заводу «Цегла Трипілля» м. Обухів Київської області за цінами виробника.

Доставка автотранспортом на об’єкт замовника. За замовленням цегла може бути спакетованою, що дає можливість вивантаження авто-краном та в подальшому подачу кра-ном на висоту.Заявки приймаються за телефонами:

8 (04472) 6-44-70, 8 (044) 520-97-48.

ЗДАЮТЬСЯВ ОРЕНДУ

Тел.: 4-21-46, 8-050-413-18-85

офісні та складські

приміщення

®

Ця історія почала-ся майже десять років тому в Чернігові. Істо-рія, у якої є дві правди, є як юридичний аспект, так, звісно, й чисто люд-ський, тобто, мораль-ний. Отож про все по порядку.

Живе у провулку По-ліській Яр старенька бабуся Феодосія Іванів-на. Родичів у неї не за-лишилось, а син навід-увався не часто, бо жив у Криму. Донедавна… А так лише портрет на сті-ні нагадував, що у Фео-досії Іванівни є син. По-вертатися до Чернігова він не збирався. Адже в тому будиночку, вважа-ла старенька, що в неї – маленькому і без зруч-ностей, жити молодий чоловік ніколи не буде. Невдовзі поруч з бабу-сею оселилася родина лікарів. Літній жінці відразу сподобалося мо-лоде подружжя, дружне і привітне, завжди гото-ве допомогти. Прикипі-ла до цих людей душею:

стали для неї як рідні. Наталя та Юрій постійно наві дувалися до старої жінки, вона теж для них стала як рідна бабуся. Теплим словом, постій-ним доглядом, малень-кими радощами вони наповнювали її життя змістом. Старість стала для Феодосії Іванівни вже не таким і важким тягарем. І тому, коли Наталка сказала, що вони планують встано-вити паркан і відгороди-ти свій двір, бабуся по-просила не робити цього і об’єднати двори, щоб не відчувати себе само-тньою. Приємно було їй погуляти по садочку, до-глянути квіти, поспілку-ватися з дітками, яких, до речі у молодого по-дружжя аж четверо(!). Та навіть подивитися на малих шибеників, і то вже радість для само-тньої людини.

Сусіди майже щодня забігали до Феодосії Іва-нівни. У душі літньої жінки поселився спо-

кій, вона раділа кожній хвилині прожитого жит-тя, їй хотілося віддячи-ти людям за турботу, за тепло, за щирість.

Одного разу у неї ви-никла думка – подарує свою хатинку симпатич-ній Наталочці, яка ста-ла їй за рідну онучку. За добро треба платити добром, розмірковувала старенька. Своє рішення вона підтвердила нотарі-усу. Нотаріус, звичайно, пропонувала подумати, але Феодосія Іванівна настояла на своєму. До-говір прочитала кілька разів і підпис постави-ла з повним розумінням того, що підписала. Піс-ля цього нічого не змі-нилося в житті бабусі, сім років вона спокійно жила у своєму будиноч-ку, ні про що не турбу-ючись: пенсії вистачало, здоров’я було теж більш-менш, а коли й виника-ли невеличкі проблеми, сусіди завжди допома-гали.

Але після довгих ро-ків забуття син згадав про стару матір: щось не заладилося у нього в житті, покинув Крим та й вирішив повернутися до Чернігова.

Син не міг не знати, що його матір у 2001

році уклала договір да-рування, проти якого до останнього часу він не заперечував, але після повернення у Чернігів у 2008 році вирішив будь-яким способом повер-нути материн дарунок назад.

Віктор Чайка (так зва-ти сина Феодосії Іванів-ни) ніяк не міг збагну-ти, як його мати могла подарувати будинок чу-жим людям. Навіть ви-рішив перевірити її пси-хічний стан, відправляв до психоневрологічної лікарні. І продовжував діяти: писалися скарги сотнями і надсилалися до різних інстанцій, до речі їх у судовій справі назбиралося майже на два томи.

Здавалося, крапку у цій історії поставив Апе-ляційний суд Чернігів-ської області, що відбув-ся 30 січня 2009 року: залишив у дії рішення Новозаводського райо-ного суду про правомір-ність договору даруван-ня і підтвердив право власності обдарованої громадянки Наталії Єв-генівни Шень. Проте, зрозуміло, це рішення Віктора Чайку аж ніяк не влаштовує. З’явилися наклепницькі статті у

пресі, знову посипалися скарги… Стало нестерп-ним життя як Феодосії Іванівни, так і у її су-сідів – Юрія та Наталії Шень, відомих у місті лікарів.

Турбує питання: чому Віктор Чайка вважає, що у рідної матері не може бути своєї думки, свого рішення і чому, якщо вони не співпа-дають з його думкою, він може мати моральне право отруювати остан-

ні роки життя рідної людини, обливати бру-дом всіх, хто волею долі став діючої особою жит-тєвої драми, яка не дає спокійно жити і спати кільком родинам, де теж є діти, батьки, зна-йомі, друзі. Хто відпо-вість за безсонні ночі, серцеві напади, втрачені щасливі хвилини жит-тя? Чи вартий цього «до-говір дарування»?

Юлія МОРОЗОВА

Ситуація

Дарунок

Від редакції: На підтвердження викладеного, ав-торка публікації «Дарунок» надала цілий стос су-дових документів, згідно з якими Апеляційний суд Чернігівської області підтвердив право власності Наталії Шень на будинок Феодосії Іванівни. При-ватний нотаріус Людмила Музика підтвердила, що старенька розуміла, що позбавляє сина майна (ка-зала, що будинок йому не потрібний).

Віктора Чайку висновок суду не влаштував: він написав заяви голові обласної ради Наталії Романовій та голові Чернігівської міської ради Олександру Соколову, в яких звинуватив роди-ну лікарів у шахрайстві. Мовляв, пенсію у ма-тері забирали, скориставшись станом її здоров’я, привласнили собі її будинок (обіцяли купити їй однокімнатну квартиру, але слова не дотрима-ли), викупають житло в обездолених людей по всій Україні і т.п.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ви-знав інформацію в заявах Віктора Чайки до орга-нів місцевого самоврядування такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію подружжя Шень. Апеляційний суд Чернігівської області майже по-вністю підтримав це рішення.

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд справи за позовом Кре-дитної спілки «Укрсоцкредит» до Барибіної Інни Борисівни, Барибіна Віталія Володимировича про стягнення заборгованості за кредитним до-говором призначено на 2 квітня 2009 року на 12 год. 30 хв., під головуванням судді Косач І.А. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 19. Для участі у справі як відповідачі викликаються Барибіна Інна Борисів-на (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул.Десняка, буд. 61) та Барибін Віталій Володи-мирович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул.Щорса, буд. 29, кв. 41).

Одночасно повідомляємо, що з опублікуван-ням оголошення про виклик відповідачі вважа-ються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє за-очне рішення).

Новозаводський районний суд м. Чернігова по-

відомляє, що розгляд цивільної справи за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до Кли-менка Анатолія Васильовича, Сиси Тетяни Петрів-ни про стягнення заборгованості, відкладено на 2 квітня 2009 року на 10 год. Справу буде роз-глянуто у притміщенні суду за адресою: м. Чер-нігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Маслюк Н.В. (каб. №4). Для участі у справі як відповідач викликаються Клименко А.В. (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Руднє-ва, 21) та Сиса Т.П. (останнє відоме місце прожи-вання: м. Чернігів, вул. Забарівська, 48).

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки, або якщо причину буде визнано судом неповаж-

ною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Новозаводський районний суд м. Чернігова

повідомляє, що судове засідання за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до Кузьміна Олександра Володимировича (останнє відоме місце про-живання: м. Чернігів, вул. Незалежності, 18 кв. 79) та Краснікова Юрія Євгеновича (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Тек-стильників, 9а, кв. 54), про стягнення заборго-ваності за кредитним договором призначено до розгляду на 3 квітня 2009 року на 14 год. 40 хв., під головуванням судді Овсієнко Ю.К. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17.

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд ви-рішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Новозаводський районний суд м. Чернігова

повідомляє, що розгляд цивільної справи за по-зовом ТОВ «Полюс Плюс» до Геращенко Оксани Михайлівни про повернення майна, відкладено на 13 квітня 2009 року на 10 год.30 хв. справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під голову-ванням судді Гордійко Ю.Г. (каб. 18). Для участі у справі як відповідачка викликається Геращенко Оксана Михайлівна (останнє відоме місце про-живання: м. Чернігів, вул. Сабурова, 28).

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Геращенко О.М., повідомленої належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповаж-

ною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Новозаводський районний суд м. Черніго-

ва повідомляє, що відкритий розгляд цивільної справи за позовом ЗАТ «Український мобільний зв’язок» до Мотилевич Зої Іванівни про стяг-нення боргу по оплаті за користування послу-гами мобільного зв’язку призначено до слухан-ня на 8 квітня 2009 р. на 11 год., під голову-ванням судді Деркач О.Г. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 14. Для участі у справі як відповідачка ви-кликається Мотилевич Зоя Іванівна (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Лю-бецька, 11/111).

Одночасно повідомляємо, що з опублікуван-ням оголошення про виклик відповідачка вва-жається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Мотилевич Зої Іванівни, повідомленої на-лежним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на під-ставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської

області викликає в судове засідання як відповідача Богдана Ігоря Леонідовича (останнє відоме місце реєстрації: 14000, м. Чернігів, вул. Богунська, 43, кв. 31) на 29 квітня 2009 року на 9 год. у цивільній справі за позовом Чабали Марини Михайлівни до Богдана Ігоря Леонідовича про встановлення бать-ківства та стягнення аліментів на дитину.

Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 57-а, під головуванням судді Панте-лієнко В.Г.

У разі неявки в судове засідання справу буде розглянуто за відсутності відповідача, на підставі зібраних у справі доказів.

Рябцев Анатолій Іванович, 09.05.1960 року народження, зареєстрований за адресою: м. При-луки, вул. Шевченка, 60. кв. 2, повідомляється, що 31 березня 2009 року у приміщенні Прилуцького міськрайсуду Чернігівської області, за адресою: м. Прилуки, вул.Котляревського, 62, о 15 год. 30 хв. відбудеться судове засідання за позовом Бу-гай Ніни Леонідівни до Рябцева Анатолія Іванови-ча про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

До зазначеного строку Рябцев А.І. має право подати свої заперечення.

У разі неявки Рябцева Анатолія Івановича в судове засідання, справу буде розглянуто за його відсутності. Про поважність причин немож-ливості прибути в судове засідання Рябцев А.І. зобов’язаний повідомити суд.

Чернігівський районний суд у порядку частини

9 статті 74 ЦПК України викликає в судове засідан-ня 31 березня 2009 року на 10 год. 30 хв. відпо-відачку Коляду Марину Григорівну, яка зареє-стрована за адресою: с. Серединка, вул. Шевченка, 18, фактично проживає: м. Чернігів, вул. Любець-ка, 7/161, у цивільній справі за позовом ВАТ «Банк Фінанси і кредит» до Коляди Марини Григорівни, Насенка В’ячеслава Васильовича про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4.

Одночасно повідомляємо, що з опублікуван-ням оголошення про виклик відповідачка вва-жається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Коляди Марини Григорівни, повідомленої належним чином, або якщо причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розгля-нуто за її відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів.

•• К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р •• П О Г О Д А П О Г О Д А • • К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р • • П О Г О Д А П О Г О Д А ••

№ 32 (27863)24 березня 2009 рокуОстання сторінкаОстання сторінка8

ВДЕНЬВНОЧІ 24.03 25.03 26.03

Хмарність

Опади

Температура, °C +2 ...+7 0 ... –5 +1 ...+6 –2 ... –7 +1 ...+6Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пд-З, 7–12 Пн, З, 7–12 Пн, З, 7–12

Радіаційний фон, мкР/год Чернігів 11Ніжин 10 Покошичі 10 Семенівка 13Остер 14 Прилуки 12 Щорс 8

Інші природні явища Ожеледиця За даними облгідрометцентру

Співзасновники:Чернігівська обласна рада,

облдержадміністрація,первинна організаціяжурналістів редакції

•Головний редактор

Лариса МІЛОВА•

Заступник головного редактора

Борис МЕЛАШЕНКОТел. 4-44-42

•Літературний редактор

Леся КОШЕЛЬТел. 678-200

•Відповідальний

секретарВіталій АДРУГ

Тел. 4-21-92•

Комп’ютерний набірЛюдмила ШЕВЧЕНКО

•Комп’ютерна верстка

та дизайнОлександр БОЖОК,

Ганна ЗЕВКО,Світлана КУЗЬМЕНКО

•Коректори

Альона ШЕВЧЕНКО,Олександр

ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ•

Відповідальна за випускЄвдокія ТЮТЮННИК

•Телефони відділів редакції:

суспільних питань4-22-71;

соціальних питань4-44-12;

гуманітарної сфери4-21-92;

реклами та оголошень4-40-07.

•Факс

4-21-92, 4-42-35.•

Веб-сайт:www.dponline.cn.ua

•Електронна пошта: despravda@ukr.net

•Реєстраційне свідоцтво

ЧГ № 230 від 10.11.2000 р.Видавець – ВАТ «РВК «Деснянська правда»

•Віддруковано в редакційно-

видавничому комплексі «Деснянська правда»,

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.

•Газета виходить

тричі на тиждень(вівторок, четвер, субота).

•Тираж тижня – 36 869

•Розповсюджується

по передплаті•

Передплатні індекси:для індивідуальних

передплатників – 61651,

для підприємств, організацій –

94530,четверговий випуск –

94531.•

Редакція не завжди поділяє погляди авторів

публікацій.•

Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори

та рекламодавці.Знаком позначені

матеріали рекламного змісту.

•Листування

з читачами – тільки на сторінках газети.

За релігійним календарем сьогодні — святителя Софронія, патріарха Єрусалимського. Святителя Євфимія, архієпископа Новгородського, чудотворця. Преподобного Олексія Голосіїв-ського, Київського. Великий піст.

Завтра — преподобного Феофана сповідника, Сигріансько-го. Праведника Фінеєса. Святителя Григорія Двоєслова, папи Римського. Преподобного Симеона Нового Богослова. Ліддської нерукотворної (на стовпі) ікони Божої матері. Великий піст.

Іменинниками будуть: сьогодні — Юхим, Іван, Георгій, Соф-рон; завтра — Григорій, Семен, Феофан.

Остання чверть 18.03Схід 5:52Захід 18:17Тривалість 12:25

Зима завжди здається довгою. А весна – як улюблена пісня. Слу-

хав би і слухав. Та несподі-вано, як зірка в небі, згасне останній акорд травня, а в душі ще довго бринітиме мелодія весни.

Наразі, на крихких крижинах, зима тільки пливе з наших країв, обіч доріг та у неглибо-ких виярках брили зле-жаного снігу сльозяться тонкими струмками. А з дахів падають і падають іскристі горошини тало-го снігу, б’ють по льодку, свердлять його до самої землі. Яка то сила у вес-ни! Веселий, невгамовний капіж – перша мелодія березня.

Коли ж з неба впаде таке довгождане журав-лине «курли», стрепенеть-ся уже зігріта першим те-плом душа, і в ній оживе парость світлого почут-тя – додому повернулася весна.

Я пам’ятаю всі чи май-же всі свої весни. Такі довгоочікувані в дитин-стві, бентежно-мрійливі в юності, незабутні у зрі-лості.

…Помітно скоротшали ночі. Вже не так часто, як це було у довгі зимо-ві вечори, ходять у гості сусіди. Сніг залишився лише у затінках тинів, а в пониззі городу стоять озерця талої води. Ось-ось пригріє сонеч ко, підсохне стерня на Дубиковому го-роді й можна буде погра-ти у гилку.

Сусід, дядько Миколай, підкотив по-весняному шапку і дослухається до голосних перегуків з поля… То фермерські фу-ражири, доки на дорозі не міситься грязюка, поспі-

шають перевезти останню скирту соломи.

– Ти чого роздітий вибіг! Хочеш сьорбачки схопи-ти? – застерігає мене баба Настя. А сама, бач, як за-тепліє опівдні, виносить на споришевий двір кво-лу старість і, схилившись на легкий вербовий ці-пок, довго стоїть у затиш-ку двору, вслухається, як на причілку завзято ску-буться горобці, виписують у прозорому повітрі неймо-вірні віражі синички. А з неба уже пульсує бентеж-на радість прильоту жай-воронків.

Весною що не день – то й новина. Наче б учора карнизи дахів їжачилися вістрями бурульок, і ми з сусідом Колькою збивали їх довгими соняшничи-нами і тамували весняну спрагу, а сьогодні кришта-леві підвіски стріх руйну-ються на очах і з гуркотом падають додолу.

Бачив, як на межовому кущі бузини дядько Федір старанно вибирав потов-щий прутик. Може, завтра виструже з нього бузинову цівку і вправить її в про-кручену дірочку в березі, підіб’є залізного пасквин-ка і закапає такий смач-нющий сік.

Весна. Високо в небі пливуть білі, як крила гор-лиць, хмари. Коли, задер-ши голову, довго дивишся на них, під ногами починає пливти земля і, здається, ось-ось відірвешся і хмар-кою полетиш за рожевий обрій – прямісінько з ди-тинства у юність.

…Наш двір вдягнувся в зелену сорочку споришу і наскрізь пропах бузками. І вишні, і яблуні пишають-ся празниковим убранням. Та найсамовитіша фан-

тазія весни – цвітіння. У нашій діброві вже згасли молочно-білі підсніжни-ки, небесно-блакитні про-ліски, з дня на день тиха мелодія прошелестить лі-сом – зацвітуть мармурово конвалії – дзвоники весни. Ніякі інші квіти не навію-ють стільки трепетно-солодких і болючо-гірких спогадів…

Я простягнув їй буке-тик конвалій і відчув, як шаленно забилося сер-це, а обличчя спалахнуло червоною калиною. Вона підняла чорні, наче вуг-лем намальовані, брови і під ними заблищав ро-сою сміх. Та ні ж, то була сльоза довгожданної ра-дості. Боже, який я нездо-гадливий!..

Над селом заяскравів серпик молодика. Густе весняне повітря п’янило, збуджувало. Світ у висо-кості хороводив зірками, а на вечірній траві зблис-кував першою росою, ше-лестів вишнями, а в руці коханої, мов дзвіночки на весільних конях, видзво-нювали конвалії.

Я потягнувся до неї, та вона не простягла назу-стріч обох рук, однією за-тулила очі, щоб не зуро-чити нашого щастя.

Я пам’ятаю всі чи май-же всі весни у своєму жит-ті, але та не розвіялася на вітрах, як попіл перших поцілунків, вона й досі біля озерця за селом слу-хає телефон білої лілії – а раптом станеться диво і озветься з минулого Перше Кохання, і світ стане уро-чистим, як етюди Шопена, а серце знову шаленітиме, як у неповторні сімнад-цять літ.

Та час невблаганний. З кожним роком усе дужче розмиваються риси твого обличчя, тьмяніє колір очей і ти стаєш не просто першим коханням, а сим-волом молодості.

…І знову весна. На пух-настих першоквітах вербо-лозів викачуються у жов-тому пилку бджоли і, при-хопивши якомога більше нектару, повертаються до вуликів.

Цвіте ліщина. Гнучкі гілки обвішані довгими волохатими сережками. Згойдне їх вітер – і з кож-ної сережки злітає крихіт-на хмаринка і губиться на просторах весни.

Ми, повертаючись з чер-гового відрядження, по-части зупиняємося в лісі. Ось і цього погідного дня фотограф побіг шукати

сюжети, а я спинився на краю галявини і милуюся квітом молодої ліщини.

Нараз помічаю поміж торішньої пожухлої тра-ви маленькі ліхтарики. Так це ж мати-й-мачуха зацвіла! З розповідей знаю: торкнися горіш-нього боку листка цієї квітки, і пальці відчу-ють прохолоду. Це «ма-чуха». А знизу листочок м’який і теплий, як рука матері. Звідси, либонь, і назва квітки.

Ще десь, за берегами квітня, пора конвалій. Та заплющиш очі, вдихнеш глибоко і відчуєш тонкий аромат дзвоників весни.

Коли розлучаються двоє, куди відлітає кохан-ня? А, може, воно нікуди не відлітає. А як весняні конвалії, розквітає щовес-ни, аби напоювати серця п’янким вином юності, щоб вони шаленіли од перших палких почуттів.

«Первая любовь при-дет и уйдет, как прилив и отлив». Чому вона в той щасливий вечір тихо на-співала мені рядок із по-пулярної на той час пісні? Щось стривожило її серце чи просто згадалася ме-лодія?

Нічого так просто у цьо-му світі не буває. Усе пред-начертано у нашому житті. Не нами – долею.

Свято весняного пробу-дження у лісі, а з глиби-ни серця вихлюпує сум. Жену його і повертаюся на дорогу. Водій показує старого клена з облама-ними гілками, з яких ка-потить сік. Мабуть, кволі гілки не витримали важкої шапки снігу. А розтопило сонце крижаний панцир зими, відігрілося дерево, зануртувало у ньому жит-тя, та на зламі виступили сльози. Так і з людиною буває. Мужньо переживе біду-смуту, а як минеться вона, отоді заплаче. Полег-шено, світло.

А довкіл грає-виграє весна. Дзвінко, стоголосо. Ми стояли і слухали про-будження природи. Кожен думав про своє. У кожного своя весняна мелодія.Микола БУДЛЯНСЬКИЙ

Фото Миколи ТИЩЕНКА

Мелодії весниМелодії весни

Несприятливі дні: 25, 29 березня.