Квалілогія книги27).pdf · Оптимізація роботи...

Квалілогія книгиЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Book QualilogyCOLLECTION OF SCIENTIFIC PAPERS

№ 1 (27) / 2015

Міністерство освіти і науки УкраїниУКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА

Випуск № 1 (27) / 2015

Засновник і видавець –Українська академія друкарства

Міністерства освіти і науки України

Засновано у 1996 р.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації від

від 30.07.2003 р. КВ № 7649

Виходить двічі на рік

Рекомендовано до друкувченою радою

Української академії друкарства(протокол від 24.06.2015 р. № 9/661)

Включено до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть пу блікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата технічних (наказ Міністерства освіти і науки України від 29.12.2014 р. № 1528).

Редакційна колегіяпроф., др техн. наук Б. В. Дурняк (головний редактор), доц., канд. техн. наук В. З. Маїк (заступник головного редактора), проф. др техн. наук С. Ф. Гавенко (заступник головного редактора), проф., канд. техн. наук С. М. Гунько, проф., др техн. наук П. О. Киричок, проф., др техн. наук Е. Кібіркштіс, проф., др техн. наук Р. І. Мервінський, проф., др техн. наук В. К. Овсяк, проф., др техн. наук В. М. Сеньківський, проф., др техн. наук Я. І. Чехман, др техн. наук С. Якуцевич

Адреса редакції:Українська академія друкарства

вул. Підголоско, 19, Львів, 79020,Україна

Тел.: +38 (032) 2422357факс: +38 (032) 2527168

E-mail:[email protected]

Issue No. 1 (27) / 2015

Founder and publisher –Ukrainian Academy of Printing

Ministry of Education and Scienceof Ukraine

Founded in 1996

Certificate of State registration of the printed mass media means

of 30.07.2003 KV No.7649

Issued twice a year

Recommended for printingby the Academic Board of the

Ukrainian Academy of Printing(record of 24.06.2015 No. 9/661)

Included to the list of the scientific spe cialized editions of Ukraine, in which there may be published the results of the theses for gaining of the Academic degrees of Doctor and Candidate of tech nical (order of Ministry of Education and Science of Ukraine of 29.12.2014 No. 1528)

Editorial boardDr.Sc., Professor B. V. Durniak (еditorinchief), PhD, Associate Professor V. Z. Mayik (deputy editor), Dr.Sc., Professor S. F. Havenko (deputy editor), Associate Professor S. М. Hunko, Dr.Sc., Professor P. O. Kyrychok, Dr.Sc., Professor E. Kibirkshtis, Dr.Sc., Professor R. I. Mervinskyi, Dr.Sc., Professor V. К. Оvsiak, Dr.Sc., Professor V. M. Senkivskyi, Dr.Sc., Professor Ya. I. Chekhman, Dr.Sc. S. Jakucewicz

Address of the editorial office:Ukrainian Academy of Printing19, Pidholosko St., Lviv, 79020,

Ukraine

Tel.: +38 (032) 2422357Fax: +38 (032) 2527168

E-mail:[email protected]

© Українська академія друкарства, 2015

КВАЛІЛОГІЯ КНИГИ BOOK QUALILOGY

ЗМІСТ

ТЕХНІЧНІ НАУКИДурняк Б. В., Кляп М. М.

Дослідження методів модифікації моделей прогнозування ................................ 5 Румянцев Ю. М., Ясінський М. Ф., Ясінська-Дамрі Л. М.

Використання струминного друку у процесі виготовлення друкованих плат .... 14 Гавенко С. Ф., Конюхов О. Д., Рибка Р. В.

Дослідження якості надрукованих штрихкодів та стійкості їх до стирання ..... 19Сеньківський В. М., Сеньківська Н. Є., Кудряшова А. В., Калиній І. В.

Моделювання процесу забезпечення якості технології випуску книжкових видань ..................................................................................................................... 26

Дурняк Б. В., Хомета Т. М.Засоби захисту даних в інформаційних системах ............................................. 32

Майба Т. М.Аналіз небезпек для інформаційних систем поліграфічнотехнічних процесів ................................................................................................................. 41

Ривак П. М., Шаблій І. В., Бернацек В. В., Лабецька М. Т., Лисович М. В.Оптимізація роботи друкарської машини Printmaster GTO 522P в умовах НДЦ «Heidelberg–УАД» ....................................................................................... 49

Мартинюк М., Рибка Р. В.Використання 3Dтехнологій у пакувальному виробництві (динаміка та метаморфози) ........................................................................................................ 57

Воржева О. В.Вибір вузькорулонної флексографічної машини ............................................... 61

Казьмірович О. Р., Казьмірович Р. В.Інформаційнокеруючий пристрій флексографічної друкарської машини на основі програмованого логічного контролера ................................................... 66

Гілета І. В.Загальна схема інформаційної технології проектування газетної полоси ...... 71

Петяк Ю. Ф.Модель факторів загроз інформаційній безпеці мобільних пристроїв ............ 76

Лях І. М.Математичні моделі міжгалузевого балансу ...................................................... 84

Сокол О. Ф.Кваліфікаційна характеристика економічності шрифтів у практиці видав ничої підготовки публікацій ................................................................................ 89

Осінчук О. І.Методи дискретизації зображень в програмі опрацювання растрової графіки ...... 94

Лозовий Д. П., Кілко І. Р., Онищенко Т. І. Особливості формування елементів шрифту Брайля на площині із використан ням принтерів різних марок ........................................................................................... 101

СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНІ НАУКИChorna O. S.

Compound nouns in modern Еnglish ................................................................... 107Пасічник М. С.

Військово-політична діяльність переяславського полковника Тимоша Ци- цюри (за матеріалами архівних документів) ..................................................... 114

Андрушко Л. М., Зінченко С. В.Художні особливості часословів львівських друкарень XVII–XVIII ст. (на прикладі зразків з колекції національного музею у Львові імені Андрея Шептицького) ...................................................................................................... 125

Дядюх-Богатько Н. Й.Витоки оптичних ілюзій в українській типографіці ....................................... 140

ТЕХНІЧНІ НАУКИ

УДК 004.942

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ МОДИФІКАЦІЇ МОДЕЛЕЙ ПРОГНОЗУВАННЯ

Б. В. Дурняк1, М. М. Кляп2

1Українська академія друкарства, вул. Підголоско, 19, Львів, 79020, Україна

2 ДВНЗ “Ужгородський національний університет” пл. Народна, 3, Ужгород, 88000, Україна

Досліджено методи модифікації моделей систем прогнозування. Ви-світлено прогресивні та монотонні процеси, які відбуваються у компоненті OPri. Простежено взаємозв’язок із довкіллям та компонентами системи про-гнозування, а також описано структури реалізації процесу OPri.

Ключові слова: методи модифікації моделей систем, прогнозування, система захисту, небезпеки для системи.

Методи модифікації систем прогнозування можуть бути різноплано-вими щодо цілі модифікації та впливу на загальний процес функціонування системи, в межах якої використовують відповідне прогнозування. Основними причинами необхідності проведення дослідження методів модифікації є:

– у межах загальної системи модифікація реалізується в автоматизовано-му режимі;

– залежно від цілей модифікації, вона може поширюватися на суміжні компоненти;

– методи модифікації повинні бути узгодженими з методами розв’язання задач, які реалізуються в компонентах, що підлягають модифікації;

– модифікація системи прогнозування має відповідати цілі розв’язання задачі, яка виходить за межі прогнозування;

– модифікація системи повинна забезпечувати такі зміни значень параме-трів, які характеризують ціль розв’язуваної задачі, і модифікація віднос-но цілі забезпечує позитивну інтерпретацію відповідних змін.Реалізація процесів модифікацій в автоматизованому режимі передба-

чає встановлення критеріїв, які визначають доцільність модифікації, та розро-блення методів модифікації, які були б придатні для модифікування різних компонент системи і давали можливість реалізувати різні типи модифікацій. В іншому випадку засоби модифікації будуть громіздкими, а їх використання — неефективним. При реалізації автоматизованих засобів модифікації необхідно розробити методи, за допомогою яких можна виявити необхідність її прове-дення.

Однією з функціонально важливих є компонента, що реалізує процес прогнозування Vpi. Модель прогнозування, яка описує її M(PRi), пов’язана з компонентою, що передбачає використання результату ZPri, з компонентою, що зумовлює виникнення випадкової величини Vpi, або з компонентою OPri. Для того щоб забезпечити необхідні параметри Vpi, компонента PRi, яка реалізує

КВАЛІЛОГІЯ КНИГИ * 2015 / 1 (27)6

процес прогнозування PRi, до останньої повинні подаватися дані, що дозволять в необхідній мірі забезпечити задані параметри Vpi. У зв’язку з цим може ви-никнути потреба у певній модифікації відповідної компоненти OPri або моделі, що її описує. M(OPri) може виявитися ефективнішою з погляду забезпечен-ня заданих параметрів Vpi завдяки тому, що відповідне розширення M(OPri) наблизить до більшої відповідності M(OPri) відносно самого процесу OPri, оскільки існує поріг такої міри адекватності μ[M(OPri)] до OPri, при якій вико-ристовувати M(PRi) не буде необхідності.

Одночасне розширення M(OPri) та M(PRi) забезпечує вищу взаємну від-повідність між процесами OPri та PRi, що дає змогу уникати функціональних похибок в цілій S(UPR).

Методи модифікації повинні пов’язуватися з ціллю задач, які розв’я-зую ться в межах технологічного процесу. В цьому разі базовою ціллю вико-ристання системи прогнозування S(PRi) є захист DTP від негативних впливів випадкових факторів, які інтегруються як випадкові події Vpi. Такий зв’язок полягає у тому, що параметри Vpi мають відповідати тим вимогам, які фор-муються в межах системи, що розв’язує основну задачу, сформульовану з ціллю функціонування системи. Наприклад, якщо є точність моменту часу, в якій передбачається виникнення Vpi є δti, а для компоненти ZPri така точ-ність може бути меншою або рівною ∆ti, де ∆>δ0, то недоцільно модифікувати M(PRi) для підвищення точності величини параметра δti. Тому узгодженість між модифікацією компонент S(PRi) і ціллю задачі повинна розглядатися не тільки на рівні певних діапазонів, значень і параметрів, а й на рівні збере-ження певних функціональних можливостей окремих компонент, насамперед компоненти M(PRi). Прикладом таких функціональних можливостей може бути кількість параметрів, стосовно яких реалізується прогнозування події Vpi. Здебільшого в межах M(PRi) реалізується прогнозування відносно од-ного параметра Vpi, яким є момент виникнення Vpi [1, 2]. У разі коли ціллю розв’язання задачі захисту DTP від негативного впливу Vpi, якщо йдеться про захист системи управління DTP, то крім моменту появи Vpi, що є параметром часу Vpi, важливим є параметр, який характеризує тип Vpi. Прикладом одного з типів Vpi може бути несанкціонований доступ до системи управління або блокування зв’язку одного з фрагментів програмної системи з іншими фраг-ментами і т. д. [3].

Логічно прийняти, що модифікація компоненти M(PRi) призводить до необхідних змін значень параметрів події Vpi, що прогнозується. Це означає, що модифікація M(PRi) стосується лише задач прогнозування. Зміни в M(PRi) можуть спричиняти проведення відповідних модифікацій в інших компонен-тах, найперше в компоненті, яка використовує дані прогнози. Наприклад, якщо в процесі прогнозування розпізнається тип Vpi, то в моделі зовнішнього процесу M(ZPri) повинна існувати можливість протидіяти відповідному типу Vpi, якщо в M(ZPri) такої можливості немає, то ця компонента потребує відпо-відного розширення.

ТЕХНІЧНІ НАУКИ 7

Особливістю OPri є те, що модифікація M(OPri) може бути таких типів: – модифікація M(OPri), яка підвищує міру адекватності μ(OPri) моделі M(OPri) відповідному процесу OPri;

– процес OPri може змінюватися таким чином, що ці зміни стають неха-рактерними для змін, які уже відбувалися в довкіллі;

– зміни в OPri можуть мати характер різких змін значення параметрів.Оскільки OPri є процесом, що належить до довкілля, то в OPri можуть

відбутися зміни, які зумовлюють потребу заміни наявних у M(OPri) фрагментів на інші, яких в M(OPri) немає, а не лише додавання нових змінних. Процеси в OPri можуть мати не прогресивний характер. Це означає, що в OPri значення параметрів змінюється монотонно, та коли поява нових — не суперечить наяв-ним, а нові лише доповнюють їх, то такі зміни називають прогресивними. Якщо наведені умови не виконуються, то зміни в OPri називають непрогресивними або немонотонними. Немонотонний розвиток процесу OPri може призводити до необхідності зміни моделі M(OPri), що може реалізовуватися на основі вико-ристання класу моделей, які стосуються процесів OPri, які становлять довкілля.

Крім немонотонних змін, у зовнішньому середовищі можуть відбуватися зміни, що полягають у замінах типів фізичних процесів, які його характеризу-ють. У такому разі виникає необхідність змінювати не лише моделі M(PRi), а й зовнішні процеси і, відповідно, моделі M(ZPri). Це пов’язано з тим, що при порушенні монотонності в OPri принципово змінюється випадкова подія Vpi, яка використовується в ZPri у частині аналізу цієї події, результати якої є основою для формування засобів захисту DTP. Розглянемо прогресивні та монотонні змі-ни в OPri детальніше.

Для конкретнішого аналізу задач модифікації системи прогнозування випадкових подій Vpi, які визначаються як події, що негативно впливають на DTP, приймемо, що ціллю використання системи S(UPR) є захист певного тех-нологічного процесу, у цьому випадку — DTP. Обмежимося проблемами за-хисту електронних інформаційних систем управління, які використовуються в DTP. Для того щоб можна було отримати конструктивні результати, спочатку будемо розглядати проблеми модифікації кожної з компонент окремо.

У межах системи S(UPR) усі процеси моделюються, а тому дослі -джуватимемо відповідні моделі M (OPri), M(PRi) та M(ZPri). Розглянемо модель M(OPri). Приймемо, що має місце умова μ[M(OPri),OPri] ≠ 1, або Ek [M(OPri )] < 1 і 0 < Ek [M(OPri )] <1.

У разі коли Ek [M(OPri )] = 1 означає, що OPri ≡ M(OPri) у межах сформу-льованої задачі захисту DTP від дії Vpi. Якщо Ek [M(OPri )] = 0 означає, що OPri→ ¬ M(OPri) або M(OPri) не відповідає OPri. Якщо μ [M(OPri)] = min Ek[M(OPri)], то модель M(OPri) є структурою, яка не вміщає в собі жодного фрагмента, який відповідав би частковому опису процесу OPri. Єдине, що в цьому випадку є спільним між OPri і M(OPri ), це такий вигляд моделі, який представляє інтерпретацію даних, що сформовані в OPri, для моделі прогно-зування M(PRi) [4]. Ситуацію, коли Ek [M(OPri )] = 1 не будемо розглядати, бо


в цьому разі відпадає необхідність використання моделі M(PRi), як зазначалось вище. Якщо має місце співвідношення:

μ[M(OPri )] = max Ek [M (OPri )], (1)то це означає, що модель M(OPri ) повністю описує структуру OPri, але вміщає неявні функції, які описують взаємозв’язок між вихідними пара-метрами {xi1, …, xim}, що передаються в M(PRi), і вихідними даними, які є аргументами у відповідній неявній функції x=f(ξij), що входить у структуру M(OPri). В цьому разі приймемо, що модель складається з певних функцій. Погодимось також, що кількість таких функцій n є більша за одиницю. В іншо му разі для M(OPri) μ=min Ek[M(OPri)]. Такі функції xij = f(ξi1,…, ξik) є певною структурою. Це означає, що існує можливість певним чином впоряд-кувати взаємозв’язок між цими функціями. Прикладом такої структури може бути співвідношення:

L = L[xijv1,…, xkm

ve] = {[xijv1 = f1 (ξi1,…,ξik )→xig

v2 = f i+1 (xi1v1,…, xik

v1)] & & [xim

v3= fi+k (xi1v1,…, xik

v2,…, xiev1) ]…& [xj1

vk,…, xjkvh)]}, (2)

де xijve — параметр, що використовується в межах моделі M(OPri), верхній ін-

декс означає, що відповідна зміна, яка є аргументом, являє собою проміжну змі-ну, що використовується у внутрішніх перетвореннях у рамках моделі M(OPri). Наведене співвідношення означає, що зовнішні фактори, які описують процес OPri як зумовлюваний, як мінімум повинні бути визначені на рівні логічних описів взаємозв’язків виділених в цьому процесі змінних. Процеси функціо-нування OPri, описані в моделі M(OPri), демонструють усі можливі варіанти реалізації OPri відповідними зовнішніми чинниками. Це не означає, що в кож-ному конкретному випадку у процесі функціонування OPri беруть участь всі компоненти, які входять у формулу L = L [xij

v1,…, xkmve]. У багатьох випадках

окремі функціональні перетворення, що реалізуються в OPri, являють собою послідовну структуру, або:

L*=Li {[xi1v1 = f1 (ξi1,…,ξik )]→[xi2

v2 = f2 (ξ21,…, xi1v1,…, ξ2m )] →

→ [xikvq = fk (xir

vm,…,ξij,…, xigvk)]}. (3)

Розглянемо таке твердження.Твердження 1. Кожна реалізація процесу OPri в M(OPri) незалежно від

логічності структури M (OPri) вибудовується у послідовну структуру.Формально це можна записати у вигляді співвідношення:

{L = L (xikv1 *… * ξij* … * xiq

vk) → (xikv1 → xie

vq → ... →ximv3). (4)

Для опису логіки процесу OPri використовують повну систему опе-раторів {&, ˅, →, ¬}. Доведення побудуємо на основі послідовного аналізу кожного бінарного оператора. Нехай в L існує пара xi&xj. Відповідно до фор-мули ¬(xi&xj)⟹¬ xi¬ xj, можна від xi&xj перейти до диз’юнкції. На основі пере-творення диз’юнкцій (¬ xi ˅ xj)⟹xi → xj ) можна перейти до імплікації, яка допускає інтерпретацію послідовного переходу між виділеними подіями xi, xj. Апелюючи до того, що система логічних функцій є повною, відповідні перет-ворення не призведуть до виникнення суперечностей. Усі події, які виділяють-ся в OPri, допускають бінарну інтерпретацію, яка означає настання чи не на -


стання чергової xi або xj, то в межах L [ xijv1,…, xkm

ve ] завжди можна перейти до послідовної структури, або існує виведення:

L [xijv1 *… * xkm

ve ] → [xijv1 → ... → xkm

ve ]. (5)Якщо L [xij

v1 *… * xkmve ] на певному етапі функціонування OPri стає рів-

ною нулю, то відповідна реалізація одного з варіантів процесу з OPri не впли-ває на DTP, а тому в межах моделі M(OPri) не приводить до формування вхід-них змінних для M(PRi).

Якщо кожен вузол структури M(PRi) являє собою неявну функцію xivj =

fi(ξi1, …, ξik,…,xievk,..., xih

vm), то кожне значення проміжної змінної та відповід-ної кінцевої змінної xi інтерпретують як випадкову величину. Модифікація M(OPri) повинна ініціюватися відповідно до загальних параметрів системи. Доцільність реалізації модифікацій має бути зумовлена метою розв’язуваної задачі за допомогою SUB. Щоб говорити про певні цілі функціонування SUB, необхідно перейти до інтерпретації відповідних задач, які були б загальними для всіх розв’язуваних задач та для всіх компонент, що входять до системи. В цьому випадку розв’язування задачі модифікації буде розподілятися по всій системі SUB. Такий розподіл повинен описуватися формальними засобами та випливати з потреби забезпечення такого розв’язку задачі, який відповідав би встановленим відносно системи SUB значенням одночасно декількох загаль-них параметрів, які будемо називати інтегральними параметрами. Його при-кладом може слугувати міра безпеки, яку повинна забезпечувати система SUB, якщо вона орієнтована на розв’язання задач захисту DTP.

Критерії активізації модифікації цілої системи SPR і окремих її компо-нент стосуються системи і реалізуються окремими компонентами у результаті аналізу їх можливостей стосовно забезпечення необхідного рівня безпеки, яку повинна забезпечити система захисту. Оскільки інтерпретація різних рівнів безпеки системи SUB безпосередньо залежить від конкретних можливостей та вимог об’єкта захисту, яким є DTP, то аналізу об’єкта в цьому аспекті прово-дити не будемо, а приймемо, що рівні безпеки задано початковими даними, за якими формуються вимоги до рівня безпеки. Введення певного діапазону величини значень для BS ґрунтується на таких фактах:

– забезпечення окремого рівня безпеки потребує певних ресурсів, в цьому випадку — інформаційно-обчислювальних, більшість з яких орієнтова-на на виконання задачі управління засобами DTP;

– залежно від вимог, яким повинна відповідати продукція, в межах DTP можна використовувати лише частину засобів, що можуть потребувати певного захисту;

– залежно від режиму роботи DTP, захист може бути потрібний тільки від певного типу загроз;

– рівень захищеності DTP доцільно пов’язувати з реальними загрозами, які не тільки існують в довкіллі, а й здійснюють атаки на DTP загалом.У межах кожного технологічного процесу існує технологічний захист,

який реалізується у вигляді окремих функцій DTP. Прикладом можуть бути


засоби перевірки допустимих значень параметрів DTP, частота використан-ня певних параметрів протягом встановленого циклу функціонування DTP та інші. Ці засоби захисту реалізуються в межах системи управління DTP, а тому цей рівень захисту з точки зору SPR дорівнює нулю. Розглянемо граничні зна-чення рівня безпеки DTP, який забезпечується системою SUB.

Фактори, які впливають на рівень захищеності BS, забезпечувані систе-мою захисту SUB:

– кількість типів захисту, які передбачені в M(ZPri); – захищеність ηi, яка забезпечується одним засобом і може мінятися у ме-жах власного діапазону значень;

– адекватність моделі небезпек, які приймаються як процеси, що зумов-люють виникнення негативних подій Vpi, які при вибраній інтерпретації називаються атаками на DTP, що можна записати як: μ [M (OPri), OPri]. (6)У межах цієї інтерпретації погодимось з положеннями, на основі яких

будуватимемо систему захисту SZ(DTP). Оскільки SZ(DTP) загалом має розглядатися як динамічний процес, то

цей аналіз проведемо після того, як розглянемо окремі компоненти та засоби їх модифікації не з загальної точки зору, а з урахуванням функціональної орієн-тації цих компонент.

Додатково розглянемо компоненту OPri і її модель. Відповідно до наве-деної інтерпретації, це сукупність небезпек, яка може ініціювати появу Vpi в довільний момент часу. Це означає, що M(OPri) можна описати співвідношен-ням, яке відображає інтерпретацію процесів OPri і являє собою опис небезпек, наявних у довкіллі. Окремому процесу відповідає певна небезпека, або:

xijvk = fi (xie

vm, …, xvr i (e+g)), (7)

де xievm = fi (ξi1 * … * ξik) — модель окремої небезпеки, яка залежить від зов-

нішніх параметрів ξik, а змінні xijve — відповідають параметрам, які виника-

ють в результаті взаємодії небезпеки xijvm з небезпеками xij

vk. Для спрощення аналізу не розглядатимемо в межах OPri взаємодії окремих небезпек між со-бою, а приймемо, що кожна небезпека xij

vm залежить від власних параметрів ξij. Оскільки небезпеки xij

vm, як уже зазначалось, можуть існувати в певному оточенні DTP, але не активізовувати атаки, то виникає завдання визначення ймовірності того, що атаку від окремої небезпеки буде ініційовано. Цей факт в межах M(OPri) відображається тим, що функція xie

vm =fi (ξi1 * … * ξik) задається у неявній формі, а також тим, що в цій функції можуть бути відсутні параме-три, які описують або визначають можливість активізації атаки відповідною небезпекою. Тому параметри xie

vm, які визначають певні величини, приймають-ся як випадкові значення. Це ґрунтується на тому, що на формування величи-ни такого значення xie

vm впливають фактори або аргументи, які визначають, чи xie

vm буде активі зуватися, чи ні. Приймемо, що відповідні аргументи ξij та їх значення є невідомими. В межах цієї інтерпретації моделі M(OPri) модель M(PRi) повинна розв’язати задачу прогнозування того факту, що атака певного


типу, яка відповідає типу небезпеки, виникне, і ця випадкова подія визнача-лась як Vpi. Якщо розвивати наведену інтерпретацію Vpi і M (OPri), то можна стверджувати, що її модифікація полягає у заміні неявних функцій на явні. Вона може допускати розширення кількості змінних, які використовуються в неявних функціях: {xij

vi = fi (ξi1 *…* ξik ) } → [xijvi = ai1 ξi1

2 + sin ξi2 + ξi3 + ai2) ] (8)Очевидно, що функція, наведена справа від стрілки, в цьому випадку

ілюструє факт явного відображення функції, наведеної зліва від стрілки. Явний вигляд функції xij

vi = fi (ξi1 * …* ξik ) формується на основі додаткових відомо-стей про відповідну небезпеку.

У конкретному випадку йдеться про автоматизований процес моди-фікацій. Він реалізується так: у результаті використання неявної функції xij

vi=fi (ξi1*…* ξik ), отримуємо певне значення xijvi, яке подається на вхід моделі

M(PRi). Вона із певною ймовірністю визначає, чи подія Vpi (xijvi), чи ні. Якщо

прогноз підтвердиться, то в рамках M(PRi) отримуємо значення yij ... xijvi. Цю

відповідність приймемо як наявність зв’язку між xijvi та yij. Пара [yij, xijvi] при-

ймається як значення деякої функції yij, аргументом якої є xijvi. Коли у межах

M(PRi) набирається певна кількість таких пар, то виникає можливість формува-ти функцію yij = φ(xij

vi) у вигляді полінома, що апроксимує цю залежність. Його позначимо так: yij = Pl (xij1

vi, xij2vi, …,x

vi). Такий поліном інтерпретується як явний опис функції, що описує залежність між небезпекою та фактом активізації атаки на DTP. Це означає, що подія

Vpi = Pl (xijkvi), (9)

де (k = 1, …, m). Завдяки цьому в межах моделі M(OPri) замість неявного фраг-мента xij

vi = fi (ξi1 *… * ξik ) використовується явна функція, яка визначає мож-ливість виникнення атаки Vpi = Pl (xijk

vi) незалежно від моделі прогнозування M(PRi (xij1

vi, xij2vi, …, xijk

vi)). Очевидно, що в кожному циклі функціонування Vpi=Pl (xijk

vi) буде приймати різне значення, оскільки початкові зміни (ξi1 * … * ξik ), які визначають xij

vi, міняються. Це призводить до того, що значення Vpi = Pl (xijk

vi) буде мати різні величини Vpi = αi. Якщо таке значення попадає в діапа-зон величин, в якому відповідна подія Vpi допускає інтерпретацію атаки, то ця подія передається до моделі M (ZPri).

Наведений вище опис відображає один з можливих методів модифіка-ції M (OPri), який приводить до того, що модель M (OPri) стає адекватнішою процесу OPri. В цьому випадку величина адекватності μ[M(OPri ), OPri ] = Ek [M (OPri)] вимірюється кількістю замін неявних функцій в M(OPri) на явні функції.

Міра адекватності, як було зазначено, визначається опосередковано та-кими способами модифікацій M(OPri), які приводять до того, що OPr ≡ M(OPri). Оскільки μ[ M (OPri )] = Ek задається на інтервалі [0,1], то:

μ[M(OPri )] = (∑ni = 1|| M(OPri )||) ⁄ (∑

ni = 1||(OPri )||), (10)

де ||f(x)|| = 1, якщо f(x) ≠ 1 і ||f(x)||= 0, якщо f(x) = 0. Це означає, що чим більше явно заданих функцій, які описують фрагменти в OPri, тим більше значення


μ[M(OPri)]. Але може виявитися ситуація, коли μ [M(OPri)] досить велике, на-приклад Ek = 0,8, а рівень безпеки BS порівняно малий або менший від ви-падку, коли Ek = 0,99. Це означає, що заміна xij

vi = fi (ξi1 * … * ξik ) на xijvi =

Pl (xijkvi) не відображає реальних загроз, які створюють відповідні небезпеки,

що описуються явними функціями. Це може відбуватися тоді, коли характер з фрагмента OPri, наприклад xij

vi = fi (ξi1 * … * ξik ), змінився настільки, що апрок-симація цієї функції поліномом Pl (xijk

vi) перестала відповідати реальному стану небезпеки. Така невідповідність виникає через те, що Vpi [Pl (xijk

vi)] не попадає в межі діапазону [αi, βi], в якому Vpi визначається як певна подія, що може не-гативно впливати на DTP, або означає, що атака зі сторони OPri не виявлена. Це призводить до відсутності активізації в моделі M (ZPri) протидії відповід-ній атаці Vpi, і остання успішно реалізує в DTP свою дію. Для розв’язання цієї задачі необхідно дослідити проблему динамічної модифікації системи управ-ління S(UPR), яка організує процес функціонування системи S(PR) ={M (OPri), M(PRi), M (ZPri)}.

Розглянемо деякі аспекти впливу модифікації M (OPri) на моделі M (PRi) та M (ZPri). До них належать такі особливості, що стосуються цих моделей:

– модифікація M (OPri) через заміну xijvi = fi (ξi1 * … * ξik) на yij = Pl

(xij1vi,xij2

vi,…,xijkvi) призводить до необхідності вилучати з процесу прогно-

зування відповідну подію Vpi; – модифікація M (OPri) може полягати не тільки в заміні неявної функції в моделі на явну, а й у змінах структури M (OPri).Така заміна структури реалізується на логічному рівні моделі M(OPri) і

зумовлюється виникненням взаємодії між різними небезпеками.Якщо в межах OPri виникає нова небезпека відносно тих небезпек, які

уже передбачені в M (OPri), то виникає задача формування процесу включення цієї нової небезпеки в M(OPri) і, відповідно, в M (ZPri).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Тюрин Ю. Е. Статистический анализ данных на компьютере / Ю. Е. Тюрин,

А. А. Макаров. — М. : Инфра-М, 1998.2. Шурыгин А. М. Регресия: выбор моделей и устойчивое оценивание / А. М. Шурыгин //

Автоматика и телемеханика . — №6. — 1996.3. Столлинг В. Основы защиты сетей. Приложения и стандарты / В. Столлинг. —

М. : Издательский дом «Вильямс», 2002.4. Поршнев С. В. Компьютерный анализ и интерпретация эмпирических зависимо-

стей / С. В. Поршнев, Е. Б. Овечкина, М. В. Мащенко, А. В. Каплан, В. Е. Капл ан. — М. : ООО «Бином-Пресс», 2009.

5. Лихачёв В.В. Основы управления качеством печатной продукции : учебное посо-бие/ Лихачёв В. В. — М. : МГУП, 1999.

6. Петров А. А. Компьютерная безопасность. Криптографические методы защиты / А. А. Петров. — М. : ДМК, 2000.


RESEARCH OF MODIFICATION METHODS OF FORECASTING MODELS

B. V. Durnyak1, M. M. Klyap1

1Ukrainian Academy of Printing, 19, Pidholosko St., Lviv, 79020, Ukraine2SHEE “Uzhgorod National University”

3, Narodna Square, Uzhgorod, 88000, Ukraine

Modification methods of forecasting models have been researched. Progressive and monotonous processes which take place in the component OPri have been reflected. The interconnection has been traced with the environment and components of the forecasting system and the structures of realization of OPri process have been shown.

Keywords: modification methods of the systems models, forecasting, system of defence, danger for the system.

Стаття надійшла до редакції 22.01.2015.


УДК 621.382+655.3.022:655.05

ВИКОРИСТАННЯ СТРУМИННОГО ДРУКУ У ПРОЦЕСІ ВИГОТОВЛЕННЯ ДРУКОВАНИХ ПЛАТ

Ю. М. Румянцев, М. Ф. Ясінський, Л. М. Ясінська-ДамріУкраїнська академія друкарства

вул. Підголоско, 19, Львів, 79020, Україна

Наведено результати дослідження можливості використання стру-минного друку у процесі виготовлення друкованих плат.

Ключові слова: друковані плати, струминний друк, електрична схема.

Постановка проблеми. Технології формних і друкарських процесів поліграфії широко використовуються у виробництві виробів приладобуду-вання, обчислювальної техніки та побутової радіоелектронної апаратури, а саме — у виготовленні друкованих плат.

Друкована плата — це плоска ізоляційна основа, на одній або на обох сторонах якої розміщено струмопровідні смужки металу відповідно до елек-тричної схеми. Такі плати використовують для монтажу на них електрорадіо-елементів (ЕРЕ) за допомогою напівавтоматичних і автоматичних установок з подальшою одночасною пайкою всіх ЕРЕ. Друковані плати забезпечують ав-томатизацію монтажно-складальних операцій, зниження габаритних розмірів апаратури, металоємності та підвищення конструктивних й експлуатаційних характеристик виробу, а також зниження його собівартості [1].

Виготовлення друкованих плат здійснюється хімічним, електрохіміч-ним або комбінованим способом. Упровадження цих варіантів зумовлює вико-ристання багатопроцесних технологій, дорогих і в деяких випадках токсичних матеріалів та складного устаткування. Напрямом подальшого розвитку цієї технічної галузі є удосконалення наявних способів виготовлення друкованих плат та розробка нових технологічних варіантів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Розвиток виробництва на-півпровідникових приладів та інтегральних мікросхем, постійне підвищення ступеня їх інтеграції та зменшення розмірів елементів призвели до того, що літографічні процеси стали основними при виготовленні цих виробів [2]. Сьо-годні саме досконалістю процесів літографії, а також осадження та травлення технологічних шарів визначається рівень технології мікроелектроніки. Рівень доменів мінімальних розмірів, необхідної точності суміщення шарів і рівня де-фектності формувальних захисних масок. Сучасна оптична літографія являє собою поєднання попередніх і нових технологій. Ще в 50-х рр. ХХ ст. були розроблені фоторезисти високої роздільної здатності та процеси і відповідні технологічні фотопроцеси, які дали можливість виробляти не тільки плівкові схеми та друковані плати, а й за планерною технологією перші транзистори та мікросхеми [3–5]. Прецизійна літографія базується на автоматизованому тех-нологічному обладнанні та сучасних матеріалах. Підвищення вимог прецизій-


ності до елементів плати, які формуються за допомогою літографії потребува-ло використання високоточних методів лазерної інтерферометрії для контролю координатних переміщень підкладок при їх суміщенні з шаблонами, складних проекційних систем переносу зображення та розробки електронно-промене-вих методів їх генерації.

Різноманітні процеси літографії здійснюють у спеціальних приміщен-нях, в яких підтримується відповідна температура, відносна вологість і рівень запиленості. Процес літографії складається з двох основних етапів: формування на підкладці світлочутливого шару фоторезиста, його експонування та прояв-лення; травлення металу через сформовану технологічну маску чи безпосеред-нє використання шару резиста як технологічної маски при іонному легуванні. Як діелектричні шари зазвичай використовують плівки діоксиду cиліцію [6].

Мета статті — визначити оптимальні умови для виготовлення друко-ваних плат відповідно до запропонованої автором технології із урахуванням струминного друку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Отримували зображення на струминному принтері NEO UV-LED Evolution за таких режимів роботи: 360х360 dpi; 540х720 dpi; 360х1440 dpi; 720х1440 dpi; 520х720 dpi. При форму-ванні на фольгованому гетинаксі ГФ-1-35 модельного зображення штрихових мір використовували чорнило УФ-отвердіння INKY+UV фірми Fujifilm.

Дослідження стійкості шару, який сформований чорнилом УФ-отвер дін-ня, проводили кюветним способом у водних розчинах хлорного заліза (FeCl3) концентрацією від 100 до 600 г/л при кімнатній температурі. Процес травлення друкованих плат дослідження у статичних умовах у водних розчинах хлорного заліза концентрацією від 300 до 500 г/л у температурному інтервалі від 20 до 100˚С. Зняття фотополімерного шару зі струмопровідних смужок друкованих плат після травлення проводили у водних розчинах їдкого натрію концент-рацією від 0,5 до 2,0% у статичних умовах при кімнатній температурі. Ма-крозйомку фрагментів копій та плат здійснювали за допомогою таких при-ладів: бінокулярного мікроскопа ОГМЗ-ПЗ, телекамери VISION COLOR CCD CAMERA, процесора LG та монітора SAMSUNG.

Роздільну та видільну здатності визначали на взірцях копії і друкова-них плат за допомогою мікроскопа МПБ-2. Оригіналами були фотовідбитки штрихової міри Бурмістрова №4 та комплект штрихових растрових мір таких лініатур: 16, 20, 22, 24, 28, 30, 34, 40 см-1.

Апелюючи до того, що після формування струминним способом УФ-чорнилом на фольгованій гетинаксовій основі зображення майбутньої дру-кованої плати здійснюється процес травлення ділянок між струмопровідних смужок, первинним завданням стало визначення стійкості полімерного шару до впливу водних розчинів хлорного заліза. На рис. 1 зображено графічну за-лежність стійкості шару, сформованого УФ-чорнилом, від концентрації тра-вильного розчину. Стійкість полімерного шару контролювали за станом групи штрихів міри Бурмістрова завширшки 150 мкм.


Рис. 1. Вплив концентрації травного розчину на стійкість до руйнування фотополімерного шару, що формує зображення друкованої плати

Позитивні результати попереднього дослідження сприяли подальшим етапам нашої роботи з визначення можливості запропонованої технології от-римувати друковані плати відповідно до визначених вимог [7]. Результати цих етапів дослідження зображені графічно на рис. 2–4.

Стан металу щодо дії певних травних розчинів може бути активним або пасивним. У першому випадку метали легко розчиняються, а в другому — роз-чиняються незначно або зовсім не розчиняються. Така пасивність пояснюється утворенням на поверхні металу плівки, яка складається із продуктів реакції та перешкоджає подальшому травленню. Розчинення металу у травильному роз-чині є окислювально-відновлювальною реакцією. Під час цього процесу метал окислюється, а травник відновлюється. Розробка оптимального складу тра-вильного розчину для конкретного металу й умов виконання операції сьогодні доволі складна. Для міді та мідних сплавів як травильний застосовують розчин хлорного заліза. Криві, зображені на рис. 2, характеризують процес травлення друкованих плат при різних концентраціях і температурах травника.

Рис. 2. Кінетика процесу травлення проміжних ділянок друкованих плат при таких концентраціях травильного розчину: 1 — 300; 2 — 400; 3 — 500 г/л


Після травлення зі струмопровідних смужок потрібно видалити фото-полімерний шар. Цей завершальний етап літографічного процесу можна про-водити у розчинах, розчинниках або в окислювальній плазмі. При цьому важ-ливо не пошкодити розташований нижче шар. Розчинники для зняття полімеру необхідно підбирати з урахуванням характеру поверхні. Шар, сформований чорнилом УФ-отвердіння, добре видаляється водними лужними розчинами. Під час цього дослідження для проведення операції було випробувано водні розчини їдкого натрію концентрацією від 0,5 до 2,0%. Дослідження було про-ведено при кімнатній температурі.

Рис. 3. Кінетика процесу зняття полімерного шару зі струмопровідних смужок друкованих плат після травлення

Використовуючи можливості струминного принтера, що був задіяний для проведення роботи, нанесення зображення майбутньої плати на поверхню фольгованого гетинаксу здійснювалося при п’яти режимах. Отримані зобра-ження штрихової міри Бурмістрова №4 аналізували для визначення роздільної та видільної здатності на копіях.

Рис. 4. Вплив режимів формування функціонального зображення на поверхні фольгованого гетинаксу на його графічні характеристики


Висновки. Тривалість травлення проміжних ділянок друкованих плат, залежно від товщини мідної фольги, концентрації та температури травильного розчину, а також способу подавання розчину на поверхню копії, коливається у межах 5–20 хв. Встановлено, що фотополімерний шар, який формує зображен-ня друкованої плати, має достатню стійкість до дії розчинів FeCl3х10Н2О. От-римані залежності часу травлення від концентрації та температури травильно-го розчину дають можливість вибрати умови проведення процесу для кожного конкретного випадку. Для усунення полімерного шару зі струмопровідних сму-жок обрали водний розчин NaOH концентрацією 1,75–2,0 %, який забезпечує надійне проведення цієї операції. У результаті аналізу зображень штрихової міри виявили, що найкращі результати, а саме: роздільну здатність — 106 см-1 і видільну здатність — 46 мкм було отримано, якщо принтер працював у режимі 720х1440 dp, що дало можливість рекомендувати таку технологію для виготов-лення продукції, яку задовольняють ці показники.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Мартынов В. В. Литографические процессы. Технология полупроводниковых при-

боров и изделий микроэлектроники / В. В. Мартынов, Т. Е. Базарова. — Кн. 8. — М. : «Высшая школа», 1990. — 128 с.

2. Моро У. Микролитография / У. Моро. — М. : Изд-во «Мир», 1990. — Часть 1. — 606 с.

3. Московкин Л. Н. Фотохимическое фрезерование / Л. Н. Московкин, В. И. Оша-рин. — М. : «Машиностроение», 1978. — 94 с.

4. Гук Е. Г. Фотрезисты-диффузанты в полупроводниковой технологии / Е. Г. Гук, А. В. Ельцов, В. Б. Шуман, Т. А. Юрре. — Л. : «Наука», 1984. — 118 с.

5. Углов А. Ф. Адгезионная способность пленок / А. Ф. Углов, Л. М. Анищенко, С. Е. Кузнецов. — Изд-во «Радио и связь», 1987. — 104 с.

6. Кадыкова Г. Н. Материалы для производства изделий электронной техники / Г. Н. Кадыкова, Г. С. Фонарев, В. Д. Хвостикова, И. Н. Бородулин, Н. В. Афанасьев, В. С. Петров, И. С. Смирнов. — М. : «Высшая школа», 1987. — 247 с.

7. Бетхер Х. Современные системы регистрации информации / Х. Бетхер, И. Эппер-ляйн, А. Ельцов. — СПб. : Издательская компания «Синтез», 1992. — 328 с.

USE OF INKJET IN MANUFACTURING PROCESS OF PRINTED CIRCUITS

Yu. M. Rumyantsev, M. F. Yasіnsky, L. M. Damrі-YasіnskaUkrainian Academy of Printing,

19, Pidholosko St., Lviv, 79020, Ukraine

The research results of inkjet printing use in the manufacturing process of printed circuits have been shown.

Keywords: printed circuits, inkjet printing, electrical circuit.



УДК 681.3.04

ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ НАДРУКОВАНИХ ШТРИХ-КОДІВ ТА ЇХ СТІЙКОСТІ ДО СТИРАННЯ

С. Ф. Гавенко, О. Д. Конюхов, Р. В. Рибка Українська академія друкарства,

вул. Підголоско, 19, Львів, 79020, УкраїнаВисвітлено перспективність застосування штрих-кодів для оператив-

ного просування товарів на ринку, розглянуто проблеми при їх верифікації. Описано експериментальні дослідження якості штрихкодових позначок, над-рукованих офсетним і флексографічним способом на картонних пакованнях. Здійснено їх порівняльний аналіз.

Ключові слова: штрихкодові позначки, флексографічний та офсетний друк, стійкість до стирання.

Постановка проблеми. Процес керування товаропросуванням потребує інформаційного забезпечення. Для будь-якого підприємства наявність відомо-стей про кількість та характер продукції, її походження, оперативність отри-мання інформації про товаропотоки та правила їх обліку — життєво необхідна. Уся інформація, яку наносять на паковання, містить лише споживчі характе-ристики товару та не дає змоги вирішити завдання оперативного обліку руху продукції. Можливості оперативного обліку в разі такого маркування обмежені також суб’єктивними можливостями людини, яка здійснює інвентаризацію, об-лік, приймання та продаж товарів. Дається взнаки і технологічне відставання у використанні обчислювальної техніки, що зумовлює неефективність вико-ристання ЕОМ. Крім того, зростає ймовірність допущення помилок, яка, за деякими відомостями, становить 1:300, тоді як при використанні штрихового коду (ШК) вона у десять тисяч разів менша.

Заповнення документів вручну, пошук необхідних товарів на складі потре-бують чималих затрат часу та штату працівників, а також можливі помилки при виконанні цих операцій. У міжнародній торгівлі витрати, пов’язані з опрацюван-ням паперових документів, оцінюються в межах від 3,5 до 15% від вартості товару.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Принцип ШК — кодування алфавітно-цифрових знаків у вигляді чергування чорних і світлих смуг різно-манітної товщини (штрихів і прогалин), зчитування за допомогою пристрою, що сканує, розшифровує коди та передає на ЕОМ. ШК — один з найпоширені-ших засобів автоматичної ідентифікації (АІ). До інших АІ належать цифрова, магнітна, радіочастотна, звукова та візуальна ідентифікації (магнітні картки, радіочастотні бирки і т. д.).

Причинами поширення ШК є його переваги порівняно з іншими засо-бами АІ:

– оперативність передавання інформації про товар системою електронно-го зв’язку;

– однозначність інформації, що зумовлює високу захищеність алгоритмів кодування від помилок (при зчитуванні ШК);


– порівняно невисока вартість завдяки використанню дешевого носія ін-формації — паперу. ШК, на відміну від багатьох інформаційних знаків, виконує не лише

загальні функції інформативного характеру для ідентифікації, а й низку додат-кових функцій, до яких належать:

– автоматизована ідентифікація товарів за допомогою машинозчитуваль-них пристроїв;

– автоматизовані рахування та контроль товарних запасів; – оперативне керування процесом товаропросування, відвантаження, транс-портування та складування товарів (продуктивність праці для забезпечення товаропросування підвищується на 30%, а в деяких випадках — до 80%);

– підвищення швидкості та культури обслуговування покупців; – інформаційне забезпечення маркетингових досліджень. Застосування ШК із використанням ЕОМ забезпечує оптимізацію таких

процесів: – виготовлювачам: підрахунок кількості зробленої продукції, її сортуван-ня та роздільне складування різних видів, найменувань, сортів. Підраху-нок товарних запасів, формування замовлень через підбирання необхід-них товарів у потрібній кількості та відправлення у торгівлю;

– оптовим посередникам: приймання товарів за кількістю й асортимен-том, підрахунок і контроль товарних запасів на складі, відвантаження у роздрібну торгівлю;

– транспортним організаціям: приймання решти товарів; – роздрібним продавцям: приймання товарів за кількістю й асортиментом розміщення на складі, підрахунок і контроль товарних запасів у магазині (на складі й у торгових залах), контроль за цілісністю товарів, забез-печення ритмічного поповнення запасу товарів у міру їхньої реалізації. ШК наносять на транспортне або споживче паковання імпортних і віт-

чизняних товарів друкарським способом або за допомогою етикетки чи ярлика. Відповідно до вимог здійснення зовнішньоторговельних операцій наявність штрихового коду на пакованні товару є обов’язковою умовою його експорту. Відсутність ШК негативно впливає на конкурентоспроможність продукції.

Іноді незакодований товар неможливо реалізувати, оскільки торгові фір-ми, у яких товаропросування автоматизоване, не приймають на реалізацію товар, який не має штрихового коду. Причина полягає у тому, що система кодування й опрацювання інформації про товар за допомогою штрихових кодів стає еконо-мічно виправданою лише тоді, коли вона охоплює не менше, ніж 85% товарів.

Використання ШК дає можливість автоматизувати оперативне керу-вання товаропросуванням. Наведемо можливу схему: касовий сканер швидко зчитує код на відстані при довільному розміщенні етикетки за допомогою ба-гатопроменевого сканування. Це забезпечує високу продуктивність обслугову-вання покупців. Вмонтований декодер налаштовується на всі відомі системи кодування товарів.


Сканер передає інформацію про реалізацію конкретного товару на ЕОМ, де зберігається інформація про його товарні запаси у торговому залі та на складі. При зменшенні запасу нижче за нормативи, через засоби електронного зв’язку передається сигнал про необхідність поповнення товару на складі. Сканери, вста-новлені на складі, здійснюють автоматизовану ідентифікацію необхідного товару і за допомогою спеціальних пристроїв товар транспортується до торгового залу.

ШК — це засоби автоматизованої ідентифікації, врахування й інтенси-фікації товаропросування, а також носії комерційної інформації.

Існує багато документів, розроблених такими організаціями: AIM Global (міжнародна асоціація виробників і постачальників засобів автоматич-ної ідентифікації), GS1 (Міжнародна асоціація товарної нумерації), UCC (Рада з уніфікованого коду), AIAG (Дійова група автомобільної промисловості), IHIBCC (Міжнародна рада з промисловості охорони здоров’я), ANSI (Амери-канський національний інститут стандартизації), CEN (Європейській комітет зі стандартизації), ISO (Міжнародна організація стандартів). Переважно ці спе-цифікації визначають специфічні вимоги для своєї галузі таких параметрів:

– тип символіки; – набір закодованих знаків; – зміст закодованих даних і їх формат; – положення й алгоритм підрахунку контрольних знаків (якщо такі вико-ристовують);

– розміри штрихів і проміжків та допуски до них; – допустиме співвідношення широкого та вузького (якщо його використо-вують);

– параметри профілю відбиття при скануванні.Кожна галузь промисловості або асоціація, яка опублікувала власну спе-

цифікацію штрихового коду, визначає методики забезпечення якості друку зобра-ження штрихового коду та перевірки відповідності цим специфікаціям. У цілому світі щоденно друкують мільйони штрихових кодів і маркують ними різноманіт-ні об’єкти, зокрема паковання. Штрихкодова позначка повинна бути надрукова-на відповідно до класу якості, визначеному у відповідному стандарті, а також згідно з рекомендаціями галузевої організації чи асоціації. Наприклад, штрихові коди на споживчих товарах в Україні повинні відповідати вимогам ДСТУ 3147-95, ДСТУ 3359 і Основним специфікаціям GS1. Якщо якість друку штрих-коду є нижчою за допустиму, то в результаті зменшується продуктивність системи і/або в системі з’являються помилкові відомості. Державні та міжнародні стандарти (специфікації штрихкодових символік і керівні документи з якості друку) є за-гальним керівним органом для процесів друку і зчитування штрих-кодів.

Мета статті — дослідити якість штрих-кодів, надрукованих офсетним і флексографічним способом на пакованнях з картону. Порівняти якість відтво-рення штрихкодових позначок при друкуванні та їх стійкість до стирання. Для аналізу використано 19 зразків надрукованих ШК на картоні (виготовленому з макулатури) з граматурою 120 g/m2.


Оцінювання зносостійкості надрукованих ШК проводили на лабора-торному приладі IMP при оптимальному тиску — 1,56–104 Па. Для стирання ШК зображення використовували наждачний папір марки КБ (карбід кремнію білий). Досліджувані взірці закріплювались на повзуні приладу, який виконує зворотно-поступальний рух при швидкості роботи 50 циклів за хв. Достовірність результатів досягається створенням необхідного зусилля тертя при навантаженні 0,2 кгс/см2. Критерієм оцінювання є кількість циклів (час стирання до початку руйнування зображення). Для кожного взірця стійкість до стирання визначалась для 6 смужок, а за показник стійкості до стирання приймали середнє значення.

Топографію поверхні оцінювали методом оптичної стереоскопії з вико-ристанням стереоскопічного мікроскопа Olympus SZ-11 з цифровою камерою Camedia з роздільною здатністю 3 мегапікселі (збільшення у 250 разів).

Виклад основного матеріалу дослідження. На рис.1–2 подано ре-зультати досліджень стійкості до стирання ШК позначок, утворених флексо-графічним та офсетним способом на картонних пакованнях.

0

100

200

300

400

500

600

700

800

900

стій

кіст

ь до

сти

ранн

я, ц

икли

1 2 3 4 5 6 7 8 9

номер штрихкодової позначки

Початок руйнуванняШК позначки

Повне руйнування ШКпозначки

Рис.1. Діаграма стійкості до стирання штрих-кодів, надрукованих флексодруком

0

200

400

600

800

1000

1200

стій

кіст

ь до

сти

ранн

я, ц

икли

1 2 3 4 5 6 7 8 9номер штрихкодової позначки

Початок руйнування ШКпозначки

Повне руйнування ШКпозначки

Рис. 2. Діаграма стійкості до стирання штрих-кодів, надрукованих офсетним способом


Дані експериментальних досліджень підтвержує оптична мікроскопія (рис. 3).

1а 1б

2а 2б

Рис. 3. Фотографії ШК позначок до (а) та після стирання (б): 1 — флексодрук, 2 — офсетний друк

При однакових циклах стирання штрихкодові позначки, виконані офсет-ним друком, є стійкішими, тоді як на відбитку флексодруку чітко помітно руй-нування зображення. Досліджено також рівномірність ширини позначок. На рис. 4 зображено результати досліджень точності ШК позначок, надрукованих флексографічним і офсетним друком.

0

10

20

30

40

50

60

70

різн

иця

шир

ини

ліні

й Ш

К по

знач

ок (µ

m)

1 2 3 4 5 6 7 8 9


флексодрукофсетний друк

Рис. 4. Діаграма рівномірності ширини ШК позначок


В офсетному друці ширина ліній ШК позначок на 2,7% якісніша, ніж у флексографічному.

На рис. 5 зображено дослідження чіткості ліній (розмитість) штрих-кодів.

0

20

40

60

80

100

120

140

чітк

ість

лін

ії Ш

К по

знач

ок (µ

m)

1 2 3 4 5 6 7 8 9


флексодрукофсетний друк

Рис. 5. Діаграма чіткості ліній (розмитості) штрихкодових позначок

Розмитість ліній штрих-кодів на відбитках офсетного друку на 8,7% менша, ніж у флексодруку.

Висновки. Підтверджено вимоги до друкування ШК, де зазначено, що офсетний друк необхідно використовувати для отримання відбитка штрихко-дової позначки високої якості та щільності друку (мінімальна ширина елемен-та від 0,19 до 0,29 мм), як на гладкій, так і на шорсткій поверхні.

Флексографічний друк може використовуватися для друкування штрих-кодових позначок середньої (ширина елемента від 0,3 до 0,5 мм) та низької (не менше 0,5 мм) щільності друку.

Допустимі відхилення ширини елементів від номінального розміру для фотошаблону повинні бути:

– ±0,005 мм — для штрихового коду ЕАN (зі шириною модуля 0.33 мм); – ±0,008 мм — для штрихового коду ІТF (зі шириною модуля 1.0 мм); – ±0,013 мм — для будь-якого цифрового чи допоміжного знака.Для компенсації середнього значення приросту ширини відбитка під

час друкування ширина кожного штриха на фотошаблоні повинна зменшува-тись симетрично (як з одного, так і з другого боку) на загальну величину, яка дорівнює значенню G. Допуск на зменшення ширини штриха становить ±0,008 мм.

Зменшення ширини штриха повинно здійснюватись за обов’язкового виконання умов:

– (0,33 х М) — G > 0,13 (мм) для штрихового ходу ЕАN; – (1,0 х М) — G > 0,13 (мм) для штрихового коду ІТF.Підтверджено, що якість надрукованих штрих-кодів має важливе зна-

чення, оскільки від точності відтворення штрихкодових позначок залежить


точність їх верифікаціїї, а, відповідно, й ефективність автоматичної ідентифіка-ції товарів чи паковань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Гавенко С. Ф. Оздоблення друкованої продукції: технологія, устаткуваня, матеріа-

ли : навч. посіб. / С. Ф. Гавенко, Е. Т. Лазаренко та ін. — Київ–Львів : Університет «Україна»; Укр. акад. друкарства, 2003. — 180 с.

2. Гавенко С. Ф. Практикум з оцінки якості поліграфічної продукції : навч.-метод. по-сіб. / С. Ф. Гавенко, О. В. Воржева, І. І. Конюхова., О. В. Мельников; за ред. Е. Т. Ла-заренко. — Л. : Афіша, 2001. — 60 с.

3. Гавенко С. Ф. Стандарти у видавничо-поліграфічній галузі : навч. посіб. / С. Ф. Га-венко, О. В. Мельников. — Л. : Укр. акад. друкарства, 2006. — 134 с.

4. Гавенко С. Ф. Системи автоматичної ідентифікації видавничо-поліграфічної про-дукції та паковань : навч. посіб. / С. Ф. Гавенко, О. М. Савченко. — Львів, 2010. — 208 с.

5. Гавенко С. Ф. Радіочастотна ідентифікація та штрихове кодування: порів-няльна характеристика / С. Ф. Гавенко, В. В. Бойко // Квалілогія книги. — 2007. — Вип. 2 (12). — С. 27–31.

6. Гавенко С. Ф. Особливості екологічного маркування / С. Ф. Гавенко, О. Д. Коню-хов // Наукові записки [Українська академія друкарства]. — 2015. — № 1 (50). — С. 9–64.

RESEARCH OF QUALITY OF PRINTED BARCODES AND THEIR ABRASION RESISTANCE

S. F. Havenko, O. D. Koniukhov, R. V. RybkaUkrainian Academy of Printing,


The article describes the perspective use of barcodes for rapid promotion of products in the market; the problems in their verification have been shown. The experimental research of quality of barcode marks printed by offset and flexographic printing techniques on cardboard packaging has been described. Their comparative analysis has been made.

Keywords: barcode marks, flexographic and offset printing, abrasion



УДК 655.5: 004.942

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИПУСКУ КНИЖКОВИХ ВИДАНЬ

В. М. Сеньківський1, Н. Є. Сеньківська1, А. В. Кудряшова1, І. В. Калиній2

1Українська академія друкарства, вул. Підголоско, 19, Львів, 79020, Україна,2Бережанський агротехнічний інститут,

вул. Академічна 20, м. Бережани, 47501, Україна

Обґрунтовано необхідність створення моделей, використання яких забезпечить формування якості технологічного процесу випуску книжкових видань. Розроблено багаторівневу модель, що уможливлює структурування процесу дослідження та містить послідовність процедур, реалізація яких за-безпечить розв’язання поставленого завдання. Встановлено важливість про-ектування та розрахунку альтернативних варіантів функціонування етапів, що здійснюється на підставі аналізу виокремлених факторів та міри їх участі у кожному з варіантів. Визначено доцільність застосування засобів нечіткої логіки та функцій належності факторів для встановлення міри їхнього впливу на якість виконання етапів технології випуску книжкових видань і побудови автоматизованої системи прогнозування якості технологічного процесу.

Ключові слова: технологічний процес, книжкове видання, модель, аль-тернативний варіант, фактор, якість, нечітка логіка, нечітка множина, функція належності, лінгвістична змінна, лінгвістичний терм, інтегральний показник.

Постановка проблеми. Реалізація технологічних процесів (ТП), пов’я-заних з випуском певних видів продукції, орієнтована насамперед на забезпе-чення належного рівня добротності товарів, контроль якості яких здебільшого здійснюється апостеріорно за готовими виробами. Стосовно технології книго-видання важливим завданням вважатимемо виокремлення чинників та вста-новлення пріоритетності їх впливу на формування інтегрального показника якості процесу виготовлення книжкового видання.

Створення моделей інформаційної технології забезпечення якості випу-ску книжкових видань та розроблення її важливої компоненти — автоматизо-ваної системи прогностичного оцінювання рівня довершеності ТП на підставі нечіткої логіки — стане подальшим кроком в утвердженні нового напряму, орієнтованого на поетапне прогнозоване формування якості друкованої про-дукції.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Огляд публікацій, що сто-суються зазначеного напряму [1–6], свідчить про певні здобутки та оригіналь-ні рішення, пов’язані з вирішенням проблеми виготовлення якісної книжкової продукції. Так, для деяких процедур, які належать до основних етапів підготу-вання та випуску книжкових видань, виокремлено множини факторів (лінгві-стичних змінних) і синтезовано багаторівневі моделі їхнього впливу на якість реалізації етапів. З використанням теорії нечітких множин на етапі фазифіка-ції сформовано терм-множини значень лінгвістичних термів, що відтворюють


характеристики лінгвістичних змінних. Побудовано нечіткі бази знань, що за-безпечують формування якісних показників окремих технологічних процедур залежно від рівня якості лінгвістичних термів. У рамках дефазифікації отрима-но числові значення показників прогнозованої якості.

Мета статті — розроблення узагальненої багаторівневої моделі дослі-дження процесу формування якості реалізації видавничо-поліграфічних про-цедур технологічних етапів на підставі аналізу факторів впливу на якість їх виконання за альтернативними варіантами, а також розроблення структурної моделі автоматизованої системи прогнозування якості ТП з використанням за-собів теорії нечітких множин, що уможливить створення інформаційної техно-логії забезпечення якості процесу виготовлення книжкових видань.

Виклад основного матеріалу дослідження. Технологія виготовлення книжкової продукції передбачає наявність таких основних етапів: проектуван-ня видання; додрукарське опрацювання; друкування накладу; післядрукарські процеси. Кожний з етапів можна вважати чинником певного рівня, що впливає на функціонування та результат діяльності вищого рівня. Водночас ці етапи характеризуються деяким набором факторів (параметрів, чинників), що задіяні у процесах його реалізації. Важливим завданням при цьому є експертне вста-новлення взаємозв’язків між факторами, на підставі чого визначаються вагові рівні факторів та числові показники міри їх впливу на якість виконання ета-пу. Враховуючи сказане, можна стверджувати факт наявності упорядкованої структури взаємозв’язків між рівнями загального процесу випуску книжкових видань. Структурування процесу дослідження встановить послідовність дій, а також підтвердить ефективність та чіткіше обґрунтує логіку застосування ін-формаційної концепції до прогнозування якості поліграфічної продукції.

Загальну множину факторів ТП можна записати у такому вигляді:М={X;Y;Z;R},

де { } { } { } { }1 2 1 2 1 2 1 2, ,..., , , ,..., , , ,..., , , ,...,m n k lX x x x Y y y y Z z z z R r r r= = = = — під-множини факторів якості функціонування перелічених вище технологічних етапів випуску книжкових видань. Кожна із підмножин потребує упорядку-вання факторів за важливістю, результатом якого стануть багаторівневі моделі пріоритетного впливу факторів на якість реалізації етапів.

Звернемо увагу на той факт, що довільну технологічну операцію можна вважати ефективною, якщо вона відібрана з певного набору альтернативних варіантів її виконання. Вказані вище моделі будуть використані саме як основа для проектування та розрахунку альтернативних варіантів виконання етапів. При цьому використовуються моделі теорії дослідження операцій [7–8], які за-стосовує експерт, визначаючи переваги у процесі прийняття рішення. Вибір оптимальної альтернативи побудований на основі використання методів бага-токритеріальної теорії корисності та розрахунку критерію вибору — макси-мального значення функцій корисності [7, 9].

Завершує дослідження автоматизована система прогнозування якості технологічного процесу випуску книжкових видань, побудована на підставі


опрацювання виокремлених на попередніх рівнях факторів — лінгвістичних змінних — методами і засобами теорії нечітких множин. Базовою компонентою системи буде модель логічного виведення як інструмент формалізованого ві-дображення процесу формування якості технології випуску книжкових видань.

Беручи до уваги викладене, будуємо багаторівневу модель дослідження, що апріорі забезпечуватиме якість процесу випуску книжкових видань.

Рис. 1. Модель формування якості процесу випуску книжкових видань

Згідно з рис. 1 на початкових рівнях необхідно проаналізувати техно-логічний процес випуску книжкових видань стосовно суті та змісту сучасних вимог до особливостей функціонування основних етапів ТП, експертного вио-кремлення множин факторів впливу на якість їх реалізації, встановлення мож-ливих показників якості та меж їх задання.

Подальші рівні орієнтовані на системний аналіз факторів. Він полягає у встановленні експертним способом попарних зв’язків між факторами та розроб-ленні на підставі цього відповідних орієнтованих графів семантичних мереж.

Важливим завданням є встановлення рангів факторів з використанням методу ранжування та розроблених для кожного з факторів ієрархічних схем його дії на інші фактори. У результаті виконується синтез багаторівневих мо-делей пріоритетного впливу факторів на якість реалізації етапів ТП.


Завершується перший цикл дослідження проектуванням та розрахунком альтернативних варіантів виконання етапів. Побудова альтернатив ґрунтуєть-ся на використанні моделей теорії дослідження операцій [2–3, 7–8], згідно з якими описують переваги, що їх використовує експерт у процесі прийняття рішення. Переваги визначають рівень впливу фактора на процес і встановлю-ють числову оцінку ваги фактора через попарне порівняння їх значущості або відносної важливості [9]. Оцінювання альтернатив здійснюється на основі ме-тодів багатокритеріальної теорії корисності та їх базового поняття — функцій корисності [7], притому критерієм служить максимальне значення функції ко-рисності.

Результати попередніх кроків стають підґрунтям для побудови автома-тизованої системи прогностичного оцінювання якості технологічного процесу з використанням методів теорії нечітких множин [10–12], основним інструмен-том яких є описовий аналог факторів, а саме — лінгвістичні змінні та віднесені до них функції належності. Структурно-функціональну модель системи зобра-жено на рис. 2.

Рис. 2. Структурно-функціональна модель автоматизованої системи прогнозування якості технологічного процесу випуску книжкових видань

До інформаційних даних системи належать такі компоненти: модель логічного виведення — основа формування показника якості технологічного процесу; множини факторів впливу на процеси реалізації технологічних ета-пів, описаних множиною лінгвістичних змінних; універсальні терм-множини значень лінгвістичних змінних, які містять описову суть змінної і межі значень технологічних параметрів; лінгвістичні терми якісного оцінювання лінгвістич-них змінних. У результаті функціонування система розраховує прогнозоване (при заданих параметрах) значення інтегрального показника якості техноло-гічного процесу.

Автоматизована система може бути реалізована засобами імітаційної моделі, інтерфейс програмного забезпечення якої уможливить керування про-цесом формування належної якості технології випуску книжкових видань.


Висновки. Побудовано багаторівневу модель, що структурує відобра-ження основних етапів дослідження, орієнтованого на формування якості про-цесу випуску книжкових видань. Одним із завдань моделі є системний аналіз факторів технології книговидання та проектування альтернативних варіантів виконання основних її етапів. Розроблено структурно-функціональну модель автоматизованої системи прогнозування якості технологічного процесу випу-ску книжкових видань з використанням засобів нечіткої логіки. Запроектовані моделі стануть основою створення інформаційної технології забезпечення яко-сті процесу творення книжкової продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Оцінювання моделі параметрів проектування книжкових видань / [С. Ф. Гавен-

ко, В. М. Сеньківський, Н. Є. Сеньківська, І. В. Калиній] // Квалілогія книги. — 2009. — Вип. № 2 (16). — С. 38–45.

2. Сеньківська Н. Є. Багатофакторний вибір альтернатив композиційного оформлення книжкового видання / Н. Є. Сеньківська, І. В. Піх, В. М. Сеньківський // Технологія і техніка друкарства. — 2011. — № 2. — С. 146–152.

3. Сеньківська Н. Є. Вибір альтернативного варіанту друкування накладу / Н. Є. Сень-ківська // Комп’ютерні технології друкарства. — 2011. — № 26. — С. 222–228.

4. Гавенко С. Ф. Інтегральний прогноз якості книжкових видань / С. Ф. Гавенко, В. М. Сеньківський, Н. Є. Сеньківська // Наукові записки [Українська академія друкарства]. — 2012. — Вип. № 1 (38). — С. 144–148.

5. Сеньківський В. М. Засади нечіткої логіки при забезпеченні якості формування монтажних спусків / В. М. Сеньківський, І. В. Піх, Т. С. Голубник // Наукові записки [Українська академія друкарства]. — 2014. — Вип. № 1–2 (46–47). — С. 77–83.

6. Сеньківський В. М. Нечітка база знань та нечіткі логічні рівняння у процесі реалі-зації монтажних спусків / В. М. Сеньківський. І. В. Піх, Т. С. Голубник // Наукові записки [Українська академія друкарства]. — 2014. — Вип. №3 (48). — С. 111–119.

7. Бартіш М. Я. Дослідження операцій. Ухвалення рішень і теорія ігор / М. Я. Бартіш, І. М. Дудзяний. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. — Ч. 3 : Ухвалення рішень і теорія ігор — 2009. — 278 с.

8. Зайченко Ю. П. Дослідження операцій : підр. / Ю. П. Зайченко. — К. : Видавничий Дім «Слово», 2006. — 816 с.

9. Сявавко М. С. Інформаційна система «Нечіткий експерт» / М. С. Сявавко. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. — 320 с.

10. Заде Л. А. Понятие лингвистической переменной и его применение к принятию приближенных решений / Л. А. Заде. — М. : Мир, 1976. — 165 с.

11. Заде Л. Роль мягких вычислений и нечеткой логики в понимании, конструировании и развитии информационных интеллектуальных систем / Л. Заде // Новости искус-ственного интеллекта. — М., 2001. — № 2–3. — С. 7–11.

12. Ротштейн О. П. Soft Computting в біотехнології: багатофакторний аналіз і діагно-стика: монографія / О. П. Ротштейн, Є. П. Ларушкін, Ю. І. Мітюшкін. — Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2008. — 144 с.


MODELING OF QUALITY ASSURANCE PROCESS OF BOOK PUBLISHING TECHNOLOGY

V. M. Senkivskyy1, N. Ye. Senkivska1, A. V. Kudryashova1, I. V. Kalyniy2

1Ukrainian Academy of Printing, 19, Pidholosko St., Lviv, 79020, Ukraine

2Berezhanskyy Agrotechnical Institute, 20, Academichna St., m. Berezhany, 47501, Ukraine

The necessity of creating models, which can be used to provide quality formation of the technological process of book publishing has been grounded. We have developed a multi-level model that provides a structured research process and contains the sequence of procedures, implementation of which will provide solving the task. We have established the importance of designing and calculating of alternative operation phases, which are based on the analysis of the examined factors and extent of their use in each of the options. We have determined the feasibility of means of fuzzy logic and functions of factors identity to establish the extent of their impact on the quality of the stages of production technology of books and the design of automated systems for forecasting of the technological process quality.

Keywords: technological process, book edition, an alternative factor, quality, fuzzy logic, fuzzy set, identity function, linguistic variable, linguistic term, integrated indicator.



УДК 004.04

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ДАНИХ В ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ

Б. В. Дурняк, Т. М. ХометаУкраїнська академія друкарства,


Розглянуто питання засобів захисту даних в інформаційних соціальних системах. Важливою умовою функціонування соціальної системи є економіч-на діяльність,завдяки якій можливі всі інші види діяльності членів соціальної системи, що ґрунтується на реалізації процесів формування та використання інформаційних засобів. Тому при реалізації відповідних інформаційних засобів захист даних здійснюється на основі інформації про те, які дані і якою мірою потрібно захищати.

Ключові слова: інформаційно-соціальна система ICS, система захи-сту SBC, система доступу SD, небезпека NB, засоби захисту ZAi, загроза SM, Fierwall, інтерпретація, атака, дебагер, аномалія.

Постановка проблеми. Спільною особливістю інформаційних систем та методів організації засобів захисту даних у них є система захисту. Необхід-ність засобів захисту даних в інформаційних системах зумовлена наявністю небезпек, які існують стосовно даних, що передаються по цих системах, і си-стем загалом. Тому засоби захисту є сукупністю технічних рішень із захисту, кожен з яких орієнтований на певний тип відомих небезпек. Засоби захисту, що використовуються в інформаційних системах, формуються таким чином, щоб їх можливості протидії атакам були універсальними.

Мета статті — розглянути структуру системи захисту даних, яка мі-стить засоби захисту, загрози, небезпеки, відбір інформації та інші компоненти, що використовуються для ініціації процесів виявлення атак та протидії атакам несанкціонованого доступу до ресурсів; показати інші види атак в інформацій-них системах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Соціальна система як об’єкт, для функціонування якого передбачено використання інформаційних засобів, повинна розглядатися з позиції мети функціонування такої системи. Однією з основних цілей є економічна діяльність, завдяки якій можливо реалі-зовувати всі інші види діяльності членів соціальної системи та соціальної сис-теми загалом. Це означає, що насамперед необхідно розглянути використання інформаційних засобів у господарській діяльності. Найпопулярнішою госпо-дарською діяльністю вважається бізнесова діяльність. Основна характеристика або властивість, якою вона відрізняється від інших типів господарської діяль-ності, полягає у тому, що в цьому виді діяльності всі питання, пов’язані з функ-ціонуванням окремого бізнесового об’єкта, розв’язуються в межах відповідної бізнесової структури. Зв’язок між такою бізнес-структурою та зовнішнім ото-ченням реалізується на основі зобов’язань, які виникають з необхідності опла-ти податків та інших зобов’язань, що регулюються державними органами в ме-жах усієї соціальної системи. У зв’язку з цим проаналізуємо методи та засоби


інформаційного обслуговування, що реалізується в межах різних процесів, які відбуваються у соціальній системі і відображають її функціонування загалом. До них належать такі процеси:

– бізнесу; – функціонування державних установ, які є загальними для всієї соціаль-ної системи;

– навчання; – медичного обслуговування; – процеси, пов’язані з узагальненими змінами в соціальних системах, на-приклад, процеси підвищення зайнятості населення, процеси міграції в межах соціальної системи та інші.Оскільки одним з основних факторів, який зумовлює можливість ефек-

тивної роботи соціальної системи, є функціонування економіки, то передусім розглянемо особливості інформаційного обслуговування діяльності в цій га-лузі. У зв’язку з тим, що ця форма діяльності є досить різноманітною, опишемо деякі форми бізнесових процесів, які найбільше залежать від інформаційного обслуговування і часто ґрунтуються на реалізації процесів формування та ви-користання інформаційних засобів у своїй діяльності. Виділимо такі форми діяльності, які безпосередньо пов’язані з інформаційними засобами:

– електронне проектування; – електронно-інформаційні засоби комунікації; – інформаційні засоби у виробництві; – інформаційні засоби у торгівлі; – інформаційні засоби у страховій діяльності; – інформаційні засоби у транспорті та інші.Розглянемо особливості задач захисту інформації в наведених формах

діяльності. Захист інформації актуальний у таких випадках: – коли існують відомості про існування інцидентів, пов’язаних з несанк-ціонованим використанням інформації в певних системах, що призво-дило до виникнення негативних факторів у організаціях, які їх застосо-вують;

– коли декларується необхідність захисту інформації в певній системі; – коли захист інформації є природним розширенням функціональних можливостей систем.Перший та другий випадок є тривіальними, а тому прокоментуємо

третій випадок, що має кілька аспектів, а саме: – юридичні аспекти; – умови, які стосуються організації певного процесу, що виходять з при-родних закономірностей;

– вимоги, зумовлені фізичною природою реалізації відповідного процесу.Перший аспект — це вимоги до документів, в яких регулюються питан-

ня, пов’язані із захистом даних. Прикладом такої ситуації можуть бути вимоги до захисту персональних і медичних даних та інші.


Оскільки інформаційні системи здебільшого використовують для ав-томатизації відомих процесів, то в таких процесах уже обумовлено ситуації, в яких необхідно захищати інформацію. Тому при реалізації відповідних ін-формаційних засобів потреба реалізації захисту даних здійснюється на основі інформації про те, які дані і наскільки їх потрібно захищати. Ці вимоги забез-печуються в системах і в тих випадках, коли вони не є автоматизованими. Тому захист інформації в системі, яка автоматизує такий процес, є природним розширенням засобів автоматизації. Наприклад, при автоматизації навчальних процесів до різних даних повинні мати доступ тільки ті учасники цього про-цесу, які мали певний доступ до них тоді, коли процес ще не був автоматизо-ваним. Прикладом можуть бути оцінки студентів. У цьому випадку запису вати оцінки мають повноваження тільки викладачі відповідних предметів і т. д. [1].

Третій аспект стосується інформаційних систем управління, які призна-чені для роботи з фізичними об’єктами або цілими технологічними процеса-ми, які реалізуються на основі використання фізичних, хімічних чи інших про-цесів, що реалізуються відповідно до певних законів природи. Вони можуть мати певні обмеження до параметрів, що характеризують такий процес. Крім того, використання деякого фізичного процесу може мати подвійний характер з погляду свого призначення. У цьому разі захист інформації інтерпретується як захист процесу від можливого його переходу з одного режиму функціонування в інший. Він стосується можливості неуповноважених осіб приймати рішен-ня про переключення режимів функціонування технологічного процесу, який здійснює управління відповідними фізичними процесами. Прикладом може бути управління атомною електростанцією [2].

Розглянемо наведені випадки з погляду розв’язання задач захисту, не-залежно від причин, які зумовлюють необхідність реалізації захисту. В межах випадку, який характеризується тим, що захист необхідний у зв’язку з відоми-ми випадками несанкціонованого використання даних, можна розглядати ряд інформаційних систем різного типу. Тому зупинимося, для прикладу, на деякій системі та методі організації засобів захисту у такій системі. Спільними функ-ціями, що об’єднують різні системи, є:

– виявлення несанкціонованого впливу, переважно зі сторони довкілля, на об’єкт охорони;

– протидія виявленому фактору негативного впливу на систему, за яку при-ймемо інформаційну систему управління деяким об’єктом чи процесом;

– модифікація системи захисту таким чином, щоб відповідний фактор був не лише відразу розпізнаний, а й елімінований системою захисту;

– обчислення побіжного значення рівня безпеки системи; – у разі потреби засоби захисту повинні керувати рівнем безпеки системи, що означає можливість зменшення чи збільшення цього рівня;

– прогнозування можливості виникнення негативного впливу щодо систе-ми, яка охороняється, якщо відповідний негативний фактор належить до класу факторів, які є недопустимими;


– система захисту, яка забезпечує певний рівень безпеки інформаційної управлінської системи, повинна бути здатною розширювати свої функ-ціональні можливості з розв’язання задач захисту.У галузі захисту інформації для скорочення інтерпретаційних описів ви-

користовуються різні терміни. Розглянемо визначення тих термінів, які викори-стовуватимуться. Оскільки певна термінологія орієнтована на системи різного типу, то її визначення може формулюватися таким чином, щоб останні врахову-вали особливості тих систем, для яких відповідні терміни планується застосо-вувати. Це може стосуватися не всіх термінів, адже більшість із них визначена у відповідних стандартах, що не обмежує можливості їх використання в різних випадках, які визначаються особливостями системи, що є об’єктом захисту [3].

Визначення 1. Небезпекою будемо називати деякий зовнішній фактор, який може створити загрозу для об’єкта, який охороняється.

Небезпеку позначатимемо символами NB.Визначення 2. Атакою називаємо послідовність подій, які реалізуються

під дією небезпек NB та проявляються в середовищі об’єкта захисту.Атаку будемо позначати: Ai = fi

a (ai1 * … * aik) (1)де aij — окремі події, які проявляють дію атаки Ai,* — описує взаємозв’язок між окремими подіями, що відбуваються в об’єкті захисту.

Визначення 3. Об’єктом захисту є деяка інформаційна чи інформаційно-соціальна система, яку необхідно захищати від NB.

Позначатимемо символами ICS.Визначення 4. Системою захисту називатимемо сукупність засобів захи-

сту, які об’єднуються певною системою управління.Таку систему будемо позначати символами SBC.Визначення 5. Засоби захисту (ZAi) являють собою окремі компоненти,

кожен з яких орієнтований на протидію певному типу атаки.Завдяки такій орієнтації виникає необхідність у розв’язуванні задачі

розпізнавання типу атаки.Визначення 6. Слабким місцем системи ICS називають такі фрагменти

системи чи її елементи, використання яких небезпекою дозволяє активізувати відповідну атаку.

Таку характеристику фрагмента системи ICS позначатимемо символами SM. Досить часто SM називають загрозою, оскільки наявність в ICS відповід-ного фрагмента може призвести до того, що деяка NB використає відповідне SM для активізації атаки Ai. Оскільки довільна ICS може наразитися на певну атаку, то можна вважати, що не існує ICS, яка б не мала слабких місць. Це означає, що одним зі способів підвищення рівня безпеки, величину якої буде-мо позначати RB, є виявлення й усунення в ICS відповідних SMi. Очевидно, що таке усунення реалізується шляхом розширення або розбудови відповідних фрагментів φi (ICS) таким чином, щоб виявлена атака не змогла б активізува-тися на основі використання φi (ICS). Відповідно до наведених понять можна


стверджувати, що кожне SMi існує в тому випадку, коли відома атака Ai, яка ак-тивізується за рахунок використання SMi. Якщо прийняти, що деяке SMi існує, то це означає, що відомою є деяка атака Ai, яка ініціюється безпосередньо NBi.

У пропонованій праці розглядатимемо такі небезпеки, атаки, слабкі міс-ця та засоби захисту, які реалізуються програмними засобами. Очевидно, що наведені визначення та відповідні поняття можна поширювати і на апаратурні засоби. У цьому випадку небезпека NBi може являти собою деяку зовнішню систему, яка формує різні атаки у вигляді програмних засобів. Такі програмні засоби, відповідні NBi передають у ICS через інформаційні канали, які пра-ктично використовуються ICS. Прикладом типових та відомих атак, що ши-роко використовуються та передаються в ICS через канали зв’язку, є віруси [4]. Їх особливістю є те, що вони являють собою програмну реалізацію певних функцій, які зорієнтовані на здійснення обраної цілі в середовищі ICS, та їх реалізація враховує особливості програмних засобів ICS, на яку орієнтований певний вірус.

Засоби захисту, які використовують в інформаційних системах, форму-ють таким чином, щоб їх можливості протидії атакам були, по змозі, універ-сальними. В деяких випадках створення одного типу захисту призводить до того, що він може протидіяти ряду атак. Це пов’язано з тим, що засоби захисту часто орієнтуються на елімінацію SMi, а одне слабке місце може використо-вуватися безліччю атак, оскільки атаки класифікуються на основі відомостей про їхні функціональні можливості. Прикладом такого засобу захисту може слугувати Fierwall, який орієнтований на захист вхідного каналу від небажа-них вхідних пакетів. У цьому випадку він розбудовується через розширення його можливостей у реалізації перевірки пакетів, які надходять на вхід систе-ми. Мінімальною можливістю такого засобу є перевірка адреси приймача та надавача, яка полягає у визначенні, чи відповідні адреси є дозволеними для приймання пакетів від відповідних надавачів [5]. У зв’язку з цим Fierwall часто називають фільтром пакетів. Основною особливістю такого засобу захисту є те, що він функціонує на основі аналізу пакетів, які уже надійшли. Це озна-чає, що коли атака здійснена, Fierwall розпізнає її як наявну. В цьому випадку вхідний пакет сприймається реалізацією атаки, якщо адреса надавача або при-ймача є забороненою для пропуску в систему. Оскільки внесення до списку заборонених адрес джерел пакетів є внутрішньою справою системи, то пакет із відповідного джерела не обов’язково формується як атака у джерелі, яке ви-ступає в ролі небезпеки. Отже, можна стверджувати, що у багатьох випадках інтерпретація деякого вхідного пакета як результат дії деякої небезпеки NBi відносно системи залежить від внутрішніх умов або обмежень, сформованих у відповідній системі. Це означає, що те саме джерело, яке породжує такий потік у вигляді послідовності пакетів, для іншої системи може не інтерпретуватися як атака.

Сьогодні існує тенденція до розширення функціональних можливостей одного засобу захисту для того, щоб він міг діяти щодо широкого класу типів


атак. Такий підхід не завжди є ефективним, оскільки використання складного засобу захисту не доцільне, коли типи атак, від яких треба захищатися — об-межені. У разі розширення типів атак відповідна система захисту може розши-рювати склад своїх компонентів через інсталяцію або активізацію в системах захисту. Це означає, що SBC повинна володіти бібліотекою різних засобів за-хисту, які можуть знадобитися в процесі її роботи. Розширення системи захи-сту новими засобами захисту реалізується на основі аналізу таких подій, які можуть виникати в ICS або в самій SBC:

– коли в ICS виявлено результат успішної атаки; – коли виявлено лише факт виникнення атаки; – коли виявлено зміну значень загальних параметрів, які характеризують ICS чи SBC. Завдяки тому, що ICS відносно зовнішнього середовища є структуризо-

ваною, то атака може активізуватися тільки в межах системи доступу (SD). Це дає можливість розподілити процеси виявлення атак на класи:

– виявлення атак в (SD); – виявлення аномалій в середовищі ICS; – виявлення наслідків успішної атаки, які можуть проявлятися не тільки в ICS, а й в усій інформаційній системі, зокрема й включно з користувача-ми.Виявлення атак в SD є найефективнішим з погляду убезпечення всієї

системи, оскільки в цьому випадку атака ще не встигла здійснити заплановані негативні дії на об’єкт атаки. Це призводить до того, що більшість засобів за-хисту ZAi орієнтовані на виявлення та елімінацію атак в компоненті SD. При-кладом цієї ситуації може бути система детекції інтрузій (IDS), яка на основі аналізу всіх негативних факторів, що виникають в оточенні системи, формує характеристики окремих фрагментів зовнішнього оточення мережі. Для цього використовуються різного типу сенсори, кожен з яких орієнтовано на виявлен-ня певних типів відхилень та аномалій, а також втручань різних типів у систе-му [6].

Виявлення аномалій в середовищі інформаційних систем реалізується на основі таких підходів:

– моніторування всієї системи; – реалізації діагностичних процедур; – використання імітації дій негативних факторів на фрагменти, що орієн-товані на реалізацію функцій системи.Моніторування реалізує певну процедуру перевірки окремих складових

системи. Це означає, що функціонально — система структуризована відносно процесу, який реалізує ICS. Використання системи моніторингу для виявлен-ня аномалій в ICS передбачає формування певної стратегії. Основною метою використання стратегії моніторування є оптимізація процесу функціонування системи SBC загалом. Очевидним є те, що ресурси обчислювальних засобів інформаційної системи повинні використовуватися системою SBC значно мен-


ше, ніж ресурси, які має використовувати система ICS для розв’язання при-кладних задач. У відсотковому співвідношенні кількість ресурсів, яка може надаватися для SBC, визначається у кожному окремому випадку залежно від специфіки задач, які передбачено розв’язувати в інформаційній системі.

Результатом роботи системи моніторування є виявлення аномалії в сере-довищі ICS за винятком SD. Для того щоб можна було захищатися від негатив-ного впливу атаки, необхідно розпізнати її. Для цього використовують проце-дури діагностування. Річ у тому, що аномалія може являти собою такі зміни в тексті програм, фрагментах даних чи в інших галузях пам’яті або середовища ICS, які ще не вказують однозначно на тип атаки та її поведінку. Наприклад, якщо аномалія є деяким програмним фрагментом, який не передбачений в си-стемі, то необхідно визначити функціональні можливості відповідного фраг-мента та інші дані про нього. Такі дані дають змогу визначити необхідну ін-формацію про атаку, яка сформувала відповідну аномалію.

Для аналізу виявленої аномалії використовують окремі засоби діагно-стування. Для цього методами, що подібні до тих, які використовує дебагер, встановлюється опис фрагмента на рівні машинної мови, наприклад, асембле-ра. В межах такого опису або образу визначаються загальні характеристики фрагмента, що полягає у:

– визначенні початку алгоритму, який реалізується фрагментом аномалії; – визначенні типу вхідних даних, що використовуються у відповідній програмі;

– визначенні характеру результату функціонування відповідного фраг-мента програми.Наведені цілі функціонування засобів діагностики дають можливість

визначити певну інформацію про атаку, яка створила відповідну аномалію.Якщо з отриманих даних неможливо виявити необхідні характеристики

типу атаки, то засоби SBC активізують засоби імітації дій можливих атак.Засоби імітації копіюють підсистему або фрагмент системи в якому

виявлено аномалії, та розміщають її в ділянці SBC, яка використовується як полігон для випробувань. Очевидно, що відповідний фрагмент системи пови-нен бути функціонально нероздільним, та мають бути відомими вимоги сис-теми до відповідного фрагмента. У виділеній ділянці аномалія розміщається з реальним фрагментом. На основі використання опису модифікованого та опису відповідного реального фрагмента, які представлені у відповідних мо-вах програмування, реалізуються вибрані атаки та результат їхньої дії порів-нюється із виявленою аномалією. Може трапитись, що жодна з відомих атак не приведе до ідентифікації виявленої аномалії очікуваної атаки. У цьому разі реалізується процес виведення відповідної аномалії. Він ґрунтується на таких даних: у фрагменті полігону в SBC активізується фрагмент, який вміщає ано-малію. На основі аналізу вихідних даних та подій, до яких призводить активі-зація фрагмента з аномалією, формується опис цілі її існування. Якщо ціль встановлено, то на основі аналізу виводу з аномалії та функціональної різниці


між аномалією та оригінальним образом реалізується виведення подій, які можуть призвести до виникнення аномалії. З отриманої послідовності подій формують окремі фрагменти атаки, які на наступних циклах роботи ICS бу-дуть використовуватися для приблизного визначення атак, що можуть вини-кати відносно ICS.

Виявлення наслідків успішних дій атак є одним із важливих випадків використання системи SBC. Особливо актуально це для систем, які призначені для функціонування з метою обслуговування завдань соціального характеру. Основою для підтримки або відновлення необхідного значення RB є викори-стання аудиту. Оскільки кожна з ICS має власні специфічні задачі, що харак-терно при розв’язуванні соціальних задач, то в складі SBC повинна бути пер-сональна система аудиту. Така система реалізує функції:

– в рамках класичних уявлень про аудит, система проводить аналіз даних про всі виконувані задачі;

– система збирає та аналізує всі звертання користувачів до системи з ціл-лю виявлення зауважень до процесу функціонування ICS;

– на основі даних аудиту відповідні засоби обчислюють узагальнений на період між аудитами рівень безпеки RB.Висновки. Проведено аналіз використання захисту даних в інформа-

ційних системах на основі небезпек, які переходять в атаки, що реалізуються програмними засобами. Знаходження та знешкодження дії атак важливо у ви-користанні системи SBC, а також систем, які призначенні для обслуговування задач соціального характеру, зокрема персональної системи аудиту, що входить до складу системи SBC.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сендж П. Пятая Дисциплина / П. Сендж. — Издательство «Дабли», 1990.2. Ендренный Ж. Надежность моделирования в електросиловых системах / Ж. Ен-

дренный. — Нью-Йорк. — Издательство «Вилли», 1978.3. Общие критерии для оценки безопасности информационных технологий. — Ч. 1 :

Введение и общая модель. — ISO/IEC SC27 N2161, 1998.4. Козлов Д. А. Энциклопедия компьютерных вирусов / Д. А. Козлов, А. А. Парандов-

ский, А. К. Парандовский. — М. : «Солон-1», 2001.5. Польман Н. Архитектура брандмауеров для сетей предприятий / Н. Польман,

Т. Кразес. — М. : Издательский дом «Вильямс», 2003.6. Амороссо И. Исследование: Введение в интернет-изучения, соотношение, пастки,

отслежывание и ответственность / И. Амороссо. — Издательство «AT&T», 1999.

MEANS OF DATA PROTECTION IN INFORMATION SYSTEMS

B. V. Durnyak, T. M. KhometaUkrainian Academy of Printing,


The article presents the issue of means of data protection in the information social systems. An economic activity is an important function of social system


functioning which makes possible all types of other activity of members of the social system, which is based on realization of forming processes and use of information means. Therefore, during the realization of the proper information means, the data protection is carried out on the basis of information about what data and in what extent it is needed to protect them.

Keywords: Information social system ICS, system of protection SBC, system of access o SD, danger NB, protection facilities of ZAi, threat SM, Firewall, interpretation, attack, debugger, anomaly.



УДК 004.9

АНАЛІЗ НЕБЕЗПЕК ДЛЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ПОЛІГРАФІЧНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Т. М. МайбаУкраїнська академія друкарства,


Розглянуто різні способи здійснення сучасних друкарських технологій та висвітлено увесь процес їх реалізації. Проведено порівняльний аналіз різних способів поліграфічного виконання. Закцентовано на методах, які використо-вують магнітографію та сегнетоелектричні матеріали. Розказано про кон-тактні та безконтактні способи друку.

Ключові слова: «комп’ютер-фотоформа», «комп’ютер-друкарська форма», «комп’ютер-друкарська машина», лазерна система, контактний та безконтактний спосіб друку.

Сучасні друкарські технології широко використовують комп’ютерну техніку у різних фрагментах процесу друкування, як і при друкуванні зага-лом. Відомою класифікацією технологій, які ґрунтуються на використанні комп’ютерної техніки, є:

– технологія «комп’ютер-фотоформа»; – технологія «комп’ютер-друкарська форма»; – технологія «комп’ютер-друкарська машина».Оскільки останній спосіб є найповнішим з точки зору реалізації всього

технологічного процесу друкування TPD, то зупинимося на ньому детальніше. Реалізація технологічного процесу відбувається у двох версіях:

– «комп’ютер-друкарська машина» зі змінною формою; – «комп’ютер-друкарська машина» із багаторазовим перезаписуванням формним матеріалом. Друкарська система «комп’ютер-друкарська машина», яка реалізує

принцип дії машини із прямим записом на формному матеріалі, функціонує та-ким чином: записувальний пристрій автоматично переміщається в одному на-прямку, а експонування здійснюється на формний циліндр, який обертається. Для запису по колу циліндра встановлено електроди, що створюють іскровий розряд, який діє на формну пластину. У результаті подавання високої напруги на електроди відбувається іскровий розряд. Після цього на ділянці під фар-бовідштовхувальним шаром оголяється поверхня, яка сприймає фарбу (роз-міщена нижче від рівня пробільних елементів). Унаслідок обробки розрядом на багатофарбовому півтоновому зображенні формується растрова точка не-правильної форми.

Використання лазерної технології замість іскрової забезпечує вищий рі-вень якості друку. Лазерні системи розміщуються у кожній друкарській секції. Такий пристрій має 16 модулів, що розміщені рядами в осьовому напрямку. Модулі вмикають лазерні світлодіоди, скловолоконний світлодіод й оптику, яка фокусує на формну пластину промінь, що записує відповідне зображення.


Записувальна каретка під час повороту формного циліндра зміщується в основному напрямку, а крок зміщення відповідає відстані між оптичними за-писувальними елементами. Їх розміщення вздовж циліндра зумовлює менше переміщення порівняно з іскровим записом.

Для руйнування слів, що виконується під час запису, формна матерія має спеціальний шар, який поглинає тепло, а під впливом випромінювання лазера цей шар випаровується.

Інший тип друкарської машини ґрунтується на конструкції, в якій вико-ристано схему планетарного виду з чотирма офсетними друкувальними сек-ціями при одному друкуючому циліндрі. У процесі друкування послідовно переносять фарбороздільні зображення на лист паперу, який утримується на друкарському циліндрі за допомогою системи захватів.

Друкарський процес відповідає офсетному друку без зволоження, а за-пис здійснюється лазерною абляцією (руйнуванням шару). В середині формно-го циліндра розміщено рулон із формним матеріалом. Після друку використана форма автоматично намотується на рулон, а новий формний матеріал подаєть-ся та закріплюється на поверхні циліндра.

У системі прямого запису дані завдання передаються у растровий про-цес (RP), який підключено до пульта управління. Бітові карти растрових ко-льороподільних зображень відповідно до вибраних типів растрування та роз-поділу, керують записом друкарських форм одночасно у чотирьох друкарських секціях.

Інший спосіб реалізації системи «комп’ютер-друкарська машина» по-лягає у використанні багаторазового перезаписувального формного матеріа-лу. Відповідний процес обробки декількох тиражів, в якому формна пластина дає можливість створити постійну для тиражу інформацію, а після закінчення друку — стерти її, і на чисту поверхню знову записати інформацію. Стосов-но формних матеріалів, що придатні для багаторазового запису, часто вико-ристовують термін «полімер, який переключається». Він означає, що поверх-неві властивості матеріалу в процесі його використання можуть переходити з одного стану в інший. При використанні офсетного друку бачимо, що по-верхня в початковому стані вбирає вологу і відштовхує олеофобну фарбу. У результаті фізико-хімічних перетворень така поверхня може перейти в інший стан — олео фільний. Такий стан фіксується і весь тираж може бути виконано з високою якістю. Після цього поверхня може перейти у попередній стан, що призведе до стирання структури друкарської форми. Це відбувається за допо-могою фізико-хімічних процесів. Властивості матеріалу, з одного боку, мають забезпечувати нейтралізацію, повторний запис, збереження записаної інфор-мації, а з другого — тиражостійкість друкарської форми та багато циклів сти-рання й повторного запису. Фізико-хімічні процеси, що забезпечують перехід поверхні полімеру, які відбуваються у чутливому шарі, можуть відбуватися під дією різних факторів: теплових, електричних чи іонографічних. При цьому на формному матеріалі можуть відбуватися багатостадійні процеси, такі як тер-


мосублімаційні або струменеве перенесення певних фарб на друкарську форму із подальшим їх закріпленням. Існують різні способи формування друкарських форм, до яких належать:

– виготовлення друкарських форм термоперенесенням; – виготовлення формних циліндрів глибокого друку методом абляції; – виготовлення дукарських форм струменевим методом; – виготовлення друкарських форм із використанням магнітографії та то-нування;

– створення офсетних формних пластин багаторазового запису із викори-станням фотоелектролітичних ефектів,

– сегнетоелектричні матеріали для багаторазового запису на формних ма-теріалах.Детальніше розглянемо методи, які використовують магнітографію та

сегнетоелектричні матеріали.У магнітографічному методі як носій зображення використовують на-

магнічуваний циліндр, який складається з немагнітного сердечника, що покри-тий (FeNi)-шаром та захисного шару Co-Ni-Pi.

Зображення формують за допомогою магнітних пишучих головок, які змінюють спрямованість магнітних диполів у верхньому шарі магнітного ма-теріалу. При використанні зовнішнього магнітного поля здійснюється пере-орієнтація напрямків намагнічування окремих ділянок відповідно до формо-ваного зображення. Після запису прихованого магнітного образу на поверхні циліндра, він записується в «пам’ять матеріалу» та може використовуватися для багаторазового друку. Для того щоб цей спосіб можна було використовува-ти, він реалізується так: за допомогою системи мікромагнітних головок здійс-нюється запис образу; після цього наносять намагнічений тонер, який оплав-ляється, що забезпечує підвищену стійкість друкарської форми. Очистка такої форми полягає у використанні механічної та хімічної дії на оплавлений тонер.

Сегнетоелектричний метод запису на формні матеріали ґрунтується на використанні сегнетоелектричних матеріалів, структура яких характеризуєть-ся сукупністю доменів, що відрізняються один від одного своїм положенням. Наявність таких доменів зумовлює можливість поляризації відповідних ма-теріалів, що можуть змінюватися під дією напруженості електричного поля. Домени розміщені на певному фрагменті так, що в цілому він буде електрично нейтральним. Загалом фрагменти матеріалу можуть перебувати в електрично додатному, від’ємному чи нейтральному стані. Вони змінюються під дією елек-тричних полів або тепла. Отже, через зміну стану окремих фрагментів запис інформації переноситься на поверхню сегнетоелектричного матеріалу. Такий запис полягає у реалізації вибіркової поляризації відповідних ділянок поверхні матеріалу. Запис образу може здійснюватися за допомогою електродів, які при дотику до поверхні поляризують матеріал відповідно до даних, які записують-ся. З технологічного погляду під час використання цього методу виникають труднощі, які обмежують можливість його застосування у промислових мас-


штабах. Вони полягають у чутливості стану окремого фрагмента до електро-магнітних полів чи до дії на відповідні поверхні температур [1, 2].

У сучасних друкарських технологіях застосовують безконтактні спосо-би друку NIP. До них належать способи, які використовують контакт під час друкування між носієм інформації та папером. Однак такий контакт, на від-міну від клошечних способів друку, не пов’язаний із великим тиском під час перенесення фарбувальної речовини на задруковуваний матеріал. Тому такий спосіб називається безконтактним. Для більшості безконтактних технологій характерними є такі етапи:

– формування образу, який є прихованим або невидимим; – нанесення фарбувальної речовини на приховане зображення; – перенесення фарбувальної речовини на задруковуваний матеріал; – закріплення відбитка; – очистка друкуючої поверхні та її підготовка до нового циклу друкування.Цифрове формування образу на носії, який передає його на задрукова-

ний матеріал, у безконтактних технологіях здійснюють пристрої різних типів. Наприклад, пристрої передають імпульси лазерного випромінювання в елек-трофотографії або здійснюється перенесення зарядів в інографії.

У друкарських технологіях та в технологіях NIP застосовують різні спосо-би реалізації процесу задруковування, які полягають у здійсненні одного прогону листа задрукованого матеріалу або кількох прогонів цього матеріалу. В першо-му випадку встановлюються окремі друкувальні секції для кожного кольору, в другому — друкувальна секція послідовно з’єднується з декількома пакетними пристроями із відповідним кольороподільним зображенням. При друкуванні фар-бувальними речовинами чотирифарбної гами використовується тільки одна сек-ція для послідовного нанесення образу переключенням фарбувального апарата.

Для безконтактних технологій необхідні спеціальні речовини. Їх пере-несення потребує, щоб фізико-хімічні властивості після образу відповідали фізичним ефектам створення прихованого образу. Наприклад, для проявлення електростатичного образу в електронографії необхідні фарбувальні речовини із відповідною полярністю, щоб можна було перенести їх із фарбового апарата на поверхню для формування образу. Так, для додатних зарядів на поверхні носія необхідний від’ємний заряд на частках тонера.

Розглянемо різні принципи формування образу або інформації, яку пла-нується задрукувати на носій відповідного образу. До найпоширеніших мето-дів належать:

– електрофотографія; – ізографія; – електрографія; – х-графія; – елкографія та ін.Оскільки електрографія є поширеною NIP технологією, то розглянемо її

детальніше. Вона реалізується шляхом виконання таких кроків:


– формування образу; – нанесення тонера або проявлення образу; – перенесення тонера на задрукований матеріал; – закріплення тонера; – очищення або підготовка проміжного носія інформації.Формування образу реалізується зміною заряду на напівпровідниковій

поверхні носія образу під дією керованого джерела світла. Таким джерелом може бути лазер або світлодіод. При прямому формуванні зображення в при-строї копіювання для опромінювання оригіналу використовують світло гало-генового джерела. Білі, не зайняті зображенням фрагменти відбивають світло, освітлюючи фрагменти фото напівпровідникового шару, та заряди «стікають» з цих фрагментів.

Завдяки різниці потенціалів дрібні частки тонера переносяться на заря-джені фрагменти фото напівпровідникового шару, після чого приховане зобра-ження на циліндрі стає видимим. Перенесення тонера з циліндра здійснюєть-ся безпосередньо на папір, щоб на нього перейшли заряджені частки. У зоні друкарського контакту при використанні зарядженого пристрою створюється електростатичне поле.

Тонер закріплюється на папері через підігрів у ділянці друкарського кон-такту, що призводить до його оплавлення та закріплення на папері. Очищення друкувального циліндра здійснюється щітками, а зарядова нейтралізація його поверхні — за допомогою змінного струму. Після цього поверхня стає чистою, нейтральною та готовою для нанесення наступного образу.

Поширеним є струменевий друк (Int, Iet), що реалізується у вигляді різ-новидів, які відображають технологічні особливоті цього процесу. У системах струменевого друку інформація може переноситися на папір з мінімальною кількістю функціональних елементів. Основним варіантом цього способу є: друк неперервної дії та крапельно-струменевий друк.

Для передавання градацій на поверхню паперу наноситься шар фарби різної товщини. Зі збільшенням товщини шару змінюється діаметр окремої точки зображення. У струменевому способі розмір окремої точки образу за-лежить від об’єму перенесеної краплі, а також від поглинальної здатності за-друкованого матеріалу. Крапельно-струменеві технології реалізуються такими методами:

– зміни температури сопла, – зміни об’єму камери в сопловому каналі.П’єзоструменевий друк відрізняється від інших тим, що випуск краплі

фарби здійснюється через зміну об’єму каналу, а не у зв’язку з нагріванням та випаровуванням рідини у середині системи. Для реалізації невеликих систем надаються п’єзокерамічні матеріали з електричним керуванням. При подаван-ні на них електричного імпульсу такі матеріали змінюють свою форму. Елек-тричні п’єзоструменеві системи дозволяють створити вищу частоту випуску крапель та використовувати різні рецептури фарб.


В електростатичній струменевій системі між струменевою головкою та задруковуваним матеріалом створюється електричне поле. Крім наведеного принципу формування крапель струменя фарби є відомими такі методи:

– електростатичний струменевий друк, в якому використовується ефект тейлора;

– електростатичний струменевий друк з управлінням термічним ефектом для зміни в’язкості фарби;

– електростатичний струменевий друк, при якому використовується фар-бовий аерозоль [3].Важливим типом технології друку є термографія. Вона полягає у тому,

що фарбу наносять на матеріал-носій, а передавання зображення з матеріалу-носія передається через подавання тепла на матеріал-носій. Безпосередня ре-алізація термографічної технології має певні різновиди:

– пряму термографію; – термоперенесення; – термосублімацію.При прямій термографії задруковуваний матеріал має спеціальне покрит-

тя, яке під дією тепла змінює свій колір. При термографії фарба знаходиться на матеріалі-носії і під дією тепла переноситься на задруковуваний матеріал. При термосублімації час нагрівання та оплавлення під дією ефектів дифузії фарба з матеріалу-носія переноситься на задруковуваний матеріал. Для сприйняття ди-фузійної фарби необхідне спеціальне покриття задруковуваного матеріалу [4].

Крім описаних технологій друку використовують: – електрографію; – фотографію; – «х»-графію. Технологічні процеси друкарства не обмежуються лише технологіями

друкування, а й складаються з таких процесів: – додрукарських; – друкарських; – післядрукарських.Кожен із них реалізується різними способами, залежно від загальної за-

дачі та типу друкованої продукції, яка продукується на основі використання поліграфічних технологій. Наприклад, додрукарська технологія має систему цифрових додрукарських процесів, в основі яких — цифровий опис полоси. Пі-слядрукарські процеси формують кінцевий продукт: книгу, періодичне видання чи газету. Найскладнішим післядрукарським процесом є виготовлення книги.

У сучасному поліграфічному виробництві широко застосовують інфор-маційні технології. З наведених даних про основні фрагменти таких техноло-гій бачимо, що локальні засоби виробництва поліграфічної продукції можуть функціонувати в автоматизованому режимі. Основним засобом для автомати-зації є спеціалізовані обчислювальні засоби та окремі комп’ютери. В цьому випадку є можливість об’єднувати всі автоматизовані компоненти у загальну


керівну інформаційну систему, яка керує всіма засобами, що використовуються в межах поліграфічної технології. З аналізу основних етапів друкарського про-цесу бачимо, що передусім фрагменти, які виконують друкування, потребують проведення початкового налаштування засобу друку. Тут здійснюють процеси, які мають різну фізичну природу, що суттєво ускладнює автоматизацію від-повідного засобу. Об’єднання всіх компонент системи засобів, що реалізують поліграфічний процес, дає змогу враховувати взаємозалежність між різними засобами здійснення технологічного процесу. Сьогодні в поліграфічно-техно-логічних системах використовують такі типи мережевих технологій:

– мережеві острови; – виробниче мережеве сполучення; – зовнішня мережа [5–6].У першому випадку йдеться про мережу, яка орієнтована на розв’язування

локальних задач певного класу. Прикладом може бути система бухгалтерського обліку. Мережевий зв’язок між виробничими підрозділами уможливлює здій-снення цифрового обміну даними в межах виробництва. Це дає можливість досягнути ефективнішої взаємодії між різними підрозділами та прискорити виробничий процес. Рівень зовнішньої мережі враховує всі можливості, які іс-нують у виробничій практиці, а також допомагають виконувати роботу — від приймання клієнтських замовлень до постачання готової продукції.

У межах мережевої системи здійснюються всі етапи поліграфічно-тех-нологічного процесу, перший з яких — цифровий технологічний процес додру-карської підготовки. Він реалізується за допомогою таких етапів:

– цифрової реєстрації зображення та тексту; – цифрової обробки даних із використанням настільних видавничих сис-тем;

– цифрового монтажу листа та технології «комп’ютер-фотоформа»; – цифрового виготовлення форм на основі використання технології «комп’ютер-друкарська форма»;

– виробництва, яке інтегроване на комп’ютерній основі.Цифрова реєстрація інформації здійснюється за допомогою сканерів та

фотонабірних систем. Сканери дають можливість виконувати кольорокорекцію та кольоророзподіл, а результат — записувати на фотоплівку; фотонабірні сис-теми допомагають набирати експонування тестових фотоплівок та виготовляти графіки. Усі необхідні процеси здійснюють у цифровій формі. В результаті їх реалізації виконується монтаж повносмугової плівки, яка є основною для по-дальших етапів виготовлення друкарських форм.

На другому етапі використовують настільну видавничу систему, куди можна вводити й обробляти тексти, ілюстрації та графіки. В межах цієї систе-ми можливе верстання тексту, ілюстрацій та графіків цифровим способом, що допомагає уникнути необхідності проведення ручного монтажу.

На третьому етапі застосовують великоформатні лазерні експонуючі пристрої, на яких можна експонувати фотоплівку у форматі, що відповідає


формату друкарської машини. Одночасно використовуючи цифровий лист, от-римують можливість здійснювати список полос, об’єднуючи їх у друкарські листи, та виготовляти повноформатні фотоформи. Ці листи є оригіналами для експонування друкарських форм.

Четвертий етап являє собою реалізацію технології «комп’ютер–друкар-ська форма», яку було розглянуто.

П’ятий етап — це інтегроване виробництво на комп’ютерній основі. Однією із базових можливостей інтегрованого комп’ютерного виробництва є формування та використання цифрових форм реалізації процесів додрукар-ської підготовки. Для цього розроблено стандарти форматів для друкарського виробництва, що дало можливість уніфікувати структуру даних і всі програмні засоби, розроблені різними фірмами, для реалізації цифрових способів підго-товки друкарських форм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Broundy D., Romano F. Personalized & Database Printing. GAMA, Micro Publishing

Press, Salem (NH) 1999.2. NIP 15: International Conference on Digital Printing Technologies (Proceeding) The

Society for imaging, Science and Technology (IS&T), Springer (VA) 1999.3. Le H. Progress and Trends in lnk Jet Printing Technology / Н. Le // Journal of Imaging

Science and Technology. — 1998. — Vol. 4. — No.1. — pp. 49–62. 4. DeBoer C. Laser Thermal Media – The New Graphic Arts Paradigm // Journal of Imeging

Science and Technology. — 1998. — Vol. 4. — 1998. — pp. 63–69.5. Rusty H.E. Java network programming O’Reilgy. Combridge, 19976. Orfali R. Abenteuer Client / R. Orfali, D. Harkej, J. Edwords // Server Addison. —

Wesley, Bonn, 1997.

ANALYSIS OF DANGERS FOR INFORMATION SYSTEMSOF PRINTING TECHNOLOGICAL PROCESSES

T. M. MaybaUkrainian Academy of Printing,


Different methods of realization of modern printing technologies have been considered and the whole process of their realization has been reflected. A comparative analysis of different ways of printing implementation has been conducted. The article emphasizes the methods which use magnitography and segneto-electrical materials. It tells about the contact and non-contact printing methods.

Keywords: «computer-to-photoplate», «computer-to-plate», «computer-to-press», laser system, contact and non-contact printing methods.



УДК 655.3.022 + 655.3.062

ОПТИМІЗАЦІЯ РОБОТИ ДРУКАРСЬКОЇ МАШИНИ PRINTMASTER GTO 52-2-P В УМОВАХ НДЦ «HEIDELBERG–УАД»

П. М. Ривак, І. В. Шаблій, В. В. Бернацек, М. Т. Лабецька, М. В. ЛисовичУкраїнська академія друкарства,


Розглянуто застосування новітньої методики оцінювання якості друко-ваних відбитків з використанням «функції бажаності» для формалізації ком-плексного показника оптимізації, що сприяє підвищенню конкурентоспромож-ності друкарні. На основі проведених експериментальних досліджень подано рекомендації щодо застосування стандартизованих типів паперу у технології аркушевого офсетного друку та оптимізовано роботу друкарської машини Heidelberg PRINTMASTER GTO 52-2-Р в умовах НДЦ «Heidelberg–УАД».

Ключові слова: офсетний друк, якість відбитків, показники контролю якості, «функція бажаності Харрінгтона», оптимізація роботи друкарської машини.

Постановка проблеми. Фірма Heidelberg передала Українській акаде-мії друкарства поліграфічне обладнання для використання його в навчальних цілях у навчально-демонстраційному центрі «Heidelberg–УАД». Завданням НДЦ «Heidelberg–УАД» є демонстрація сучасного поліграфічного друкарсь-кого обладнання [1], технологій, матеріалів, нових наукових розробок і про-грамного забезпечення у процесі підготування майбутніх спеціалістів полігра-фічно-видавничої галузі та для видання навчально-методичної літератури від одного з лідерів поліграфічного машинобудування — фірми Heidelberg.

У наш час проблемі якості друкованого зображення надають щораз біль-ше уваги. Це пов’язано з тим, що ринок поліграфії зростає, збільшується кон-куренція в галузі. Інформованість замовників про те, яким має бути зображен-ня, також підвищується, і пояснення, що проблеми з друком пов’язані з якістю підготовки файла, є непереконливими. Однак забезпечення потрібної якості у стислі строки не завжди можливе. Основними причинами неналежного вико-нання замовлення є низький рівень поліграфічної техніки, неправильний вибір технологічних параметрів друку, а також людський фактор.

Розв’язанням зазначеної проблеми може бути проведення квалілогічних досліджень друкованої продукції, що дасть змогу здійснити оптимізацію ро-боти друкарської машини в умовах реального часу, спрямовану на підвищення її продуктивності та забезпечення високої якості відтворення багатофарбової продукції, яка відповідає світовим стандартам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведений аналіз дослі-джень літературних джерел [2–5] та нормативних документів [6–8] підтвердив актуальність і необхідність оптимізації роботи друкарської машини, що спри-ятиме підвищенню якості друку, розширенню асортименту друкованої продук-ції та зниженню її собівартості завдяки зменшенню витрат від браку і простоїв обладнання. Загалом оптимізація технологічного процесу виготовлення дру-


кованої продукції зумовлює підвищення конкурентоспроможності друкарні як такої.

Мета статті — висвітлити результати проведених експериментальних досліджень якості відбитків, віддрукованих на офсетній аркушевій машині Printmaster GTO 52-2-P в умовах НДЦ «Heidelberg–УАД» із застосуванням структурованого підходу аналізу окремих елементів друкованого зображення, на основі якого скласти комплексний показник оцінки якості за узагальненим критерієм оптимізації на підставі функції бажаності Харрінгтона.

Виклад основного матеріалу дослідження. Об’єктом експерименталь-них досліджень було обрано технологічний процес друкування на аркушевій офсетній машині Heidelberg PrintMaster GTO 52-2-P, оскільки саме вона вико-ристовується для навчального процесу студентів у навчально-демонстраційно-му центрі.

Як засіб для оцінювання якості відбитків були створені шкали: тестова шкала з полями півтонів і тонів, яка побудована для CMYK-кольорів, як окре-мо для кожного кольору (10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 % насичення), так і при накладанні 100 % полів попарно та тріадно CMY згідно з міжнарод-ним стандартом ISO 12647, а також ряд шкал для контролю якості офсетного способу друку Ugra/Fogra Digital Print Scale Control, які включають елементи ковзання, розтискування, відтворення дрібних деталей, радіальної міри, поля півтонів, суміщення фарб, текстові елементи і т. д. Окрім того, було використа-но шкалу для визначення роздільної здатності та лініатури друкування, яка дає можливість контролювати відтворення багатофарбових зображень, кольори яких, для усунення муару, розміщені під відповідними кутами растру, незалеж-но від варіантів подавання і транспортування аркушів паперу, як вузькою, так і широкою сторонами [9].

Матеріалами для дослідження [8, 10] було обрано різновиди паперу згідно з міжнародним стандартом ISO 12647:2 2013 р., які мають найбіль-ший попит серед друкарень Львова, а також широко використовуються для виготовлення друкарської продукції у навчально-демонстраційному центрі: крейдований глянцевий (Vega Gloss) ― 115 г/м2, крейдований матовий (Vega Gloss) ― 115 г/м2, некрейдований білий (Amber Graphic) ― 115 г/м2, некрей-дований жовтий (Munken pure) ― 115 г/м2 (див. табл. 1).

Vega Gloss (Китай) — білий (матовий, глянцевий) крейдований папір з деревної маси, спеціально оброблений і придатний для високоякісного друку книг, брошур, рекламних матеріалів і каталогів з великою кількістю багато-колірних ілюстрацій. Vega Gloss має хороші експлуатаційні властивості: високу накладостійкість, придатність для лакування, ламінування та палітурних робіт.

Amber Graphic (Польща) — білий некрейдований офсетний папір без деревної маси, спеціально оброблений для високоякісного друку книг, брошур, рекламних матеріалів і каталогів.

Munken pure (Швеція) — папір жовтого кольору, який підходить для друку книжок, каталогів, елітної періодики, навчальної літератури високої яко-


сті, ексклюзивного рекламного матеріалу. Під час виготовлення Munken pure не використовують хлор і оптичні підбілювачі. Папір має оптимальне співвід-ношення довгих і коротких волокон целюлози, що забезпечує високу непро-зорість і міцність, його використовують для всіх видів друку і післядрукарської обробки.

Таблиця 1Технічні характеристики паперу

ПараметриЗначення

Крейдований глянцевий

Крейдований матовий

Некрейдований білий

Некрейдований жовтий

Щільність (г/м2) 115 115 115 115Непрозорість (%) 91,5 91,5 96 94

Товщина (мм) 0,085 0,085 0,098 0,136Білизна (CIE) 123 123 143 62

Яскравість (ISO 2470/D65%) 104 104 104 80

Шорсткість (ml./min) 160 160 160 150Розширення друку 133–150 lpi 133–150 lpi 133–150 lpi 133–150 lpi

Запропонована методика охоплює кілька стадій, у результаті яких вироб-ляється єдина концепція з розрахунком комплексного показника, що й описує рівень якості досліджуваного відбитка, а також процес друкування та тестоване обладнання. Для аналізу показників якості відбитків застосовували об’єктивні й суб’єктивні методи оцінювання якості, а також сучасні вимірювальні засо-би. Як тестові об’єкти використовували стандартизовані тестові шкали різних відомих виробників з усіма перерахованими елементами якості друкованого зображення. Серед усього різноманіття параметрів, одиниць виміру та методів оцінювання якості друкованого зображення здійснили об’єднання роз’єднаних даних для їх порівняння, а також запропонували критерій узагальненого пара-метра оптимізації, розрахований за узагальнюючою функцією бажаності Хар-рінгтона [11].

На рис. 1, 2 подано діаграми одиничних функцій бажаності для показ-ників якості відбитків на досліджуваних зразках паперу, віддрукованих на офсетній машині Heidelberg Printmaster GTO 52-2-Р. Для зручності опису оди-ничну функцію бажаності (вісь Х) умовно поділено на: відмінно (1,00‒0,80); добре (0,80‒0,63); задовільно (0,63‒0,37); незадовільно (0,37‒0,20); погано (0,20‒0,00).


Рис. 1. Діаграми одиничних функцій бажаності для показників якості відбитків, віддрукованих на Printmaster GTO 52-2-P на крейдованому папері 115 г/м2

Рис. 2. Діаграми одиничних функцій бажаності для показників якості відбитків, віддрукованих на Printmaster GTO 52-2-P на некрейдованому папері 115 г/м2

Як бачимо з побудованих діаграм, одинична функція оптичної щільності фону, якого в ідеалі не мало б бути, наближається до бажаного значення на ділян-ці «добре» майже з однаковими показниками: крейдований глянцевий папір — 0,69; крейдований матовий папір — 0,72; некрейдований білий папір — 0,67.


Некрейдований жовтий папір із значенням — 0,13 в одиничній функції бажано-сті займає місце з показником «погано». Низький показник функції бажаності оптичної щільності фону для жовтого паперу зумовлений його пігментацією і, як наслідок, великим значенням оптичної щільності, яка майже в чотири рази перевищує значення для паперів з високим відсотком білизни.

Найкращий результат одиничної функції оптичної щільності плашки, на межі між «добре» і «відмінно», показав крейдований глянцевий папір — 0,80. Каландрування надає поверхні паперу гладкої структури, і тому при друкуванні на глянцевих паперах шар фарби є рівномірним. Верхній більший шар фарби залишається на гладкій поверхні паперу, утворюючи рівномірну поверхню, а менший всотується у структуру паперу. Тому при вимірюванні оптичної щіль-ності плашки світловий промінь у гладкому шарі фарби менше розсіюється та більше поглинається, аніж відбивається. Добре відтворює плашку і крей-дований матовий папір — 0,69. Із задовільною якістю плашка друкується на некрейдованому білому — 0,56 і жовтому папері — 0,55. У матових і некрей-дованих паперах відбувається всотування фарби у структуру самого паперу, а отже, при вимірюванні оптичної щільності плашки простежуються явища заломлення, розсіювання світлового проміння, внаслідок чого знижується ко-ефіцієнт поглинання. Крім того, низький показник білизни самого паперу част-ково знижує коефіцієнт поглинання.

Одинична функція рівномірності друкування на всіх досліджуваних паперах відмінна і становить, відповідно, для крейдованого білого — 0,98, крейдованого матового — 0,99, некрейдованого білого — 0,99, некрейдовано-го жовтого — 0,99. Рівномірність друку є кращою, ніж спроможна розрізнити людина, і практично вагомої різниці між еталонними і вимірювальними зна-ченнями немає. Отриманий результат свідчить про стабільне подавання фарби у процесі друкування.

Значення одиничних функцій бажаності трепінгу на всіх досліджуваних паперах відмінні і становлять — 1, відповідають стандартизованим значенням трепінгу, які обчислені за формулою Пруссела (за даними компанії X-Rite). От-римані результати свідчать про стабільне подавання фарби під час друкування та рівномірність її розподілу по всій площі відбитків, оптимальну концентра-цію зволожувального розчину, правильно підібране офсетне полотно та нала-штування тиску при друкуванні.

Одинична функція колірного балансу (баланс «по сірому») є незадовіль-ною для крейдованих паперів, як глянцевого, так і матового, та некрейдованого жовтого паперу. Задовільний результат отриманий для некрейдованого білого паперу — 0,49. Відмінність кольору контрольного поля від сірого спричинено відхиленням від норм показників розтискування.

Задовільний контраст друкування спостерігається на крейдованому ма-товому папері, де значення одиничної функції дорівнює 0,58. Практики ствер-джують, що при максимально допустимому значенні контрасту досягається оптимальне співвідношення накату фарби і величини розтискування. Ці вели-


чини тісно пов’язані між собою. Розтискування растрових елементів призво-дить до зменшення пробільних ділянок, внаслідок чого знижується контраст при друкуванні.

Всі інші досліджувані взірці практично з однаковими результатами оди-ничних функцій (0,25, 0,25, 0,24) потрапляють в незадовільний діапазон. Отри-мані результати свідчать про втрату градацій в тінях растрового зображення на крейдованому глянцевому і некрейдованому паперах, що пояснюється збіль-шенням накату фарби, внаслідок чого контраст на світлих ділянках зростає, в напівтінях — стабілізується, а в темних ділянках — спадає.

Крім того, суттєвий вплив на зниження контрасту має нестабільна емульсія зволожувального розчину. Надлишкове зволоження фарби призво-дить до зменшення її в’язкості в кліматичних умовах дільниці, збільшення часу її висихання та затягування фарбою пробільних елементів у темних ділянках.

Візуальний контроль шкали для ковзання показав відсутність муару — ідентичного зображення, яке утворюється накладанням двох періодичних структур з лінійним або кутовим зміщенням. Функції бажаності для всіх па-перів показали відмінний результат — 1,00. Кола шкали відтворювалися з од-наковою товщиною штрихів і пробілів, відсутнє проковзування та затягування пробілів.

Водночас одиничні функції бажаності відтворення дрібних растрових елементів показують поганий результат — 0,001. Очевидно, в нашому випадку необхідно звернути увагу на додрукарський процес — можливо, порушені ре-жими експонування пластин. Також на відтворення дрібних растрових елемен-тів суттєво впливає процес растрування — перетворення цифрового зображен-ня тональної шкали в растрову та умови неперервного управління розміром растрових елементів для регулювання їх відносної площі.

Наведені вище причини впливають і на видільну здатність, яка на діагра-мах одиничних функцій показала результат для всіх видів паперу — 0,36, що перебуває на межі допустимих значень.

Кращими показниками відзначились одиничні функції роздільної здат-ності: 0,60 — для крейдованого матового паперу; 0,59 — для крейдованого глянцевого і некрейдованого білого паперу; 0,58 — для некрейдованого жовто-го паперу. Як бачимо, всі показники перебувають на межі задовільних і добрих значень.

Відмінний показник одиничної функції суміщення фарб показав некрей-дований жовтий папір — 0,86, добрий — 0,62 — крейдований глянцевий, і задовільними показниками характеризуються крейдований матовий — 0,55 та некрейдований білий — 0,37. Як бачимо, всі числові значення перебувають у межах максимально допустимого відхилення між центрами хрестів-міток двох будь-яких фарб, тобто не перевищують 0,12 мм.

Мікротекст, зображення тексту кеглем 1 п, відтворюється на всіх дослі-джуваних взірцях паперу, що забезпечило відмінні показники якості для оди-ничних функцій бажаності Харрінгтона з показником — 1,00.


Висновки. На підставі вказаних вище одиничних показників якості були складені комплексні показники якості друкованих відбитків, які формують оцінку конкурентоспроможності шляхом уведення кількісних показників якості процесу друкування на офсетній машині Heidelberg Printmaster GTO 52-2-P.

Найкращі друкарські властивості має крейдований матовий папір з ком-плексним показником конкурентоспроможності друкарні — 0,87. Не значно гірші параметри з показником 0,86 мають крейдований глянцевий і некрейдо-ваний білий папір. Найменше для багатофарбового друку підходить некрейдо-ваний жовтий папір 0,85.

Проведений аналіз експериментальних досліджень за новітньою ме-тодикою оцінювання якості друкованих відбитків з використанням функції бажаності дав можливість формалізувати комплексний показник оптиміза-ції, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності друкарні в умовах НДЦ «Heidelberg–УАД».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Офіційний сайт кафедри технології друкованих видань і паковань УАД [Електрон-

ний ресурс]. — Режим доступу : http://uad-tdvp.lviv.ua/heidelberg.html.2. Крылов А. Контроль качества в строгом режиме [Электронный ресурс] / А. Кры-

лов // Компьюарт. — 2009. — №9. — Режим доступа: http://www.compuart.ru/article. aspx?id=20792&iid=948.

3. Величко О. М. Опрацювання інформаційного потоку взаємодією елементів друкар-ського контакту : [моногр.] / О. М. Величко. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. — 264 с.

4. Воржева О. В. Комплексний показник якості друкарського відбитка / О. В. Ворже-ва // Квалілогія книги. — 1998. — С. 94.

5. Гавенко С. Ф. Оптимизация контроля квалиметрических показателей печатной про-дукции в процессе производства / С. Ф. Гавенко // Надежность и контроль качест-ва. — М., 1998. — № 4. — С. 30–38.

6. Система контроля плотности красок. Руководство по эксплуатации [Электрон-ный ресурс]. — США, 2002. — Режим доступа : http://www.compuart.ru/article.aspx?id=20792&iid=948.

7. Стандартизация многокрасочной печати [Электронный ресурс] / [б/а] // Publish. — 2012. — №10, 12. — Режим доступа : www.publish.ru/articles/201303_20013000; www.publish.ru/articles/201311_20013157.

8. Graphic technology – Process control for the production of half-tone colour separations, proof and production prints. Part 2: Offset lithographic processes: ISO 12647-2: 2013. — [Чинний від 2005–01–01]. — Режим доступу : www.reproductor.ru.

9. Пат. 104837, Україна. Шкала контролю якості друкування на цифрових машинах та пристроях / П. М. Ривак, І. В. Шаблій, В. Б. Репета. — Заявл. 11.11.2013 ; опубл. 11.03.2014, Бюл. № 5.

10. Секерин В. Д. Выбор материала с помощью функции Харрингтона (функция жела-тельности) : методические указания / B. Д. Секерин [и др.] — М. : МГУИЭ, 2005.

11. Оцінювання якості друкованих відбитків з використанням «функції бажаності» для формалізації комплексного показника конкурентноздатності друкарні / [П. М. Ри-вак, І. В. Шаблій, В. Б. Репета, Р. В. Рибка] // Квалілогія книги. — 2014. — №2 (26). — С. 3–9.


WORK OPTIMIZATION OF PRINTING PRESS PRINTMASTERGTO52-2-P IN SRC «HEIDELBERG-UAD»

P. M. Ryvak, I.V. Shabliy, V.V. Bernatsek, M. T. Labetska, M. V. LysovychUkrainian Academy of Printing,


The article reviews the application of the newest method of quality evaluation of printing imprints with the use of «function of desirability» for formalization of complex optimization index which increases the competitiveness of a printing plant. Recommendations have been given on the basis of the conducted experimental researches as to the application of the standardized types of paper in technology of sheet offset printing and the work of the printing-press Heidelberg PRINTMASTERGTO52-2-P in SRC «Heidelberg-UAD» has been optimized.

Keywords: offset printing, quality of imprints, indexes of quality control, «function of desirability of Harrington», work optimization of a printing press.



УДК 655.26:004

ВИКОРИСТАННЯ 3D-ТЕХНОЛОГІЙ У ПАКУВАЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ (ДИНАМІКА ТА МЕТАМОРФОЗИ)

М. Мартинюк, Р. РибкаУкраїнська академія друкарства,


Здійснено аналіз тенденцій розвитку технологій 3D-друкування та їх використання у пакувальному виробництві.

Ключові слова: 3D-друк, прототипування, паковання.

Витоки адитивних технологій чимало дослідників пов’язують з про-цесами, які можна спостерігати у приироді, зокрема з тим, як ластівка будує гніздо — це, на їхню думку, найдавніший і найдосконаліший біо-3D-принтер [1]. І хоча наука і технологія чимало запозичили у природи, сама 3D-техноло-гія ще надто молода, щоб достеменно оцінити її зв’язки з минулим і вплив на майбутнє. Тим часом футуристичні прогнози дуже конкретні та категоричні — до 2030 року 3D-принтер буде у кожному будинку, проте, найімовірніше, буде як зі звичайними принтерами — копіцентри на кожному кроці для побутових потреб [2].

Тому у нашому дослідженні обмежимося лише динамікою розвитку 3D-технологій, яка сьогодні є надзвичайно стрімкою, як і решти новітніх тех-нологій.

Тривимірні (3D) технології та послуги швидкого прототипування стали дуже популярними, використовуються і в промислових масштабах, зокрема в процесі проектування паковань, і в навчальному процесі [3]. Кожен виробник прагне до збільшення прибутку і створення нових зразків паковань швидко і з найменшими витратами. Сьогодні це стало можливим завдяки 3D-технологіям, використання яких дає можливість підвищити гнучкість і конкурнтоспромож-ність виробництва.

Використання 3D-друку для створення макетів паковань має такі пере-ваги:

– швидкість: можна в найкоротші терміни отримати прототип паковання за допомогою програми комп’ютерного проектування (САD) і 3D-при-нтера і відразу ж представити замовнику на затвердження;

– ціна: технологія 3D-друку стає щораз доступнішою і потребує порів-няно незначних капіталовкладень. Сьогодні деякі 3D-принтери про-понують за ціною від 300 доларів. Проте, залежно від потреб, можуть знадобитися пристрої і значно дорожчі — залежно від можливостей де-талізації (відтворювати дрібні деталі порівняно з роздільною здатністю у 2D-принтерах), формату, використання різних матеріалів, зокрема ко-льору;

– можливість створення багатьох варіантів макетів паковань з мінімаль-ною зміною бюджету.


Зрештою, 3D-принтери використовують не тільки для прототипуван-ня, а й для створення малих накладів продукції. Якщо говорити про продук-тивність, то виконання замовлень на 3D-принтерах може займати від кількох годин до кількох днів, тоді як використання традиційних технологій займає тижні.

Багато виробників використовують технології 3D, щоб показати замов-нику, як виглядатиме готове паковання. Прототипи дають уявлення про розміри, форму і функціональність цілого паковання або його частини. Такий макет ви-користовується найперше з метою перевірки технічно-експлуатаційних харак-теристик паковання, а також для доопрацювання деталей. Візуалізація нового продукту дає можливість побачити, як виглядатиме він на полицях магазинів, спрощуючи процес прийняття рішення щодо кінцевого варіанту. Це дає змогу також здійснити маркетингові дослідження і, зокрема, опитування споживачів, перш ніж буде створений кінцевий варіант паковань. Виробник може виконати макет паковання і представити споживачам для оцінювання його ергономічних властивостей (наприклад, як продукт відчувається в руці). Застосування такої технології є значно ефективнішим, ніж прототипування старими методами: краще один раз побачити, ніж сто разів почути, а мати фізичний макет краще в мільйон разів [4].

Також це заощаджує час і фінанси, забезпечує гнучкість у реалізації проекту, якщо виробництво кінцевого продукту виходить за межі внутрішніх можливостей.

Останнім часом став популярним метод креативних технологій, який називається «Франкенштейн». В цьому процесі береться одне паковання і ча-стина іншого, які з’єднують між собою, щоб побачити, чи отримаємо якесь практичне рішення. Можна взяти надруковані частини в 3D та макет пако-вання, і з’єднуючи їх, отримати зовсім інший кінцевий креативний продукт. Робиться це зазвичай на початкових етапах проектування, щоб оцінити по-тенційні можливості продукту. У фірмі Кампбел (виробник консервованих супів) створено дуже багато макетів, які отримані за рахунок комбінування металевої та пластикової тари, картонних паковань і частин, надрукованих у 3D, а також багато паковань, які складаються з поєднання твердих і гнучких частин.

Отже, аргументами на користь використання технології адитивного про-тотипування є:

– доступні стандартні пристрої для друку вартістю від 300 доларів; – можливість прискорити процес проектування, який раніше тривав дні або тижні, а сьогодні триває годину, а то й менше;

– низькі ризики. Створення проектів на фірмі дає можливість краще захи-щати інтелектуальну власність.Аргументом «проти» наразі є недосконалість технології: обмежений

асортимент матеріалів. Потенційно обмежується до одного виду однотипної сировини, яка використовується для даного обладнання. Проте доки готується


цей матеріал до друку, стають реальністю нові технології так званого мульти-компонетного (назвемо так, поки не підшукаємо більш відповідного терміна) 3D-друку [4].

Інженери Массачусетського технологічного інституту (MIT) представи-ли 3D-принтер, який може друкувати 10-ма різними матеріалами, що значно спрощує створення складних об’єктів і дає можливість створювати не лише об’єкти з більш ніж одним кольором, але і предмети, які мають відразу, напри-клад, пластикові та металеві частини. Дослідники МІТ довели, що їхній 3D-принтер менш ніж за $ 7000 — це реально, тоді як існуючі багатокомпонентні 3D-принтери обмежуються трьома матеріалами із початковою ціною близько $150000.

Однак не тільки ці можливості нових принтерів роблять їх цікавими для розробників паковань. У принтер вбудовано сканер, так що він сканує об’єкт 3D геометрії та створює відповідне паковання навколо нього. Наприклад, мож-на помістити смартфон у тримач принтера (предметний стіл) і принтер друкує коробку для нього. Як екструдери використані струменеві друкуючі голівки, які витискають мікроскопічні крапельки з УФ-чутливого полімеру із розділь-ною здатністю близько 40 мікрометрів — менше ніж половина ширини людсь-кої волосини [5].

Сьогодні в Україні вже є свій виробник 3D-принтерів, який виготовляє деталі для безпілотників тощо [6].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. 3D-принтери вже давним-давно відомі живій природі [Електронний ресурс]. — Ре-

жим доступу: https://www.facebook.com/cococinema/posts/10206167295535470. 2. Welcome to the house of the future! Будинок майбутнього: в 2030 році вже ніяк

не обійтися без домашнього 3D-принтера [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://www.dailymail.co.uk/…/Rightmove-ask-experts-make-hou…

3. Студенти КУ ім. Б. Грінченка навчаються з 3D. [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу : http://pedpresa.ua/134747-studenty-ku-imeni-borysa-grinchenka-navchayutsya-z-3d.html

4. Zalety i wady druku 3D i szybkiego prototypowania // Poligrafika. — 2013. — № 8. — s. 32–34.

5. Cutting-edge 3D-printer prints in 10 materials simultaneously. PM PDT by Michelle Starr [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.cnet.com/news/cutting-edge-3D-printer-prints-in-10-materials-simultaneously/

6. Виробник 3D-принтерів у Києві [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://cnclab.com.ua/3d-printe…/3d-printer-rostock-mini.html.


USE OF 3D TECHNOLOGIES IN PACKING PRODUCTION (DYNAMICS AND METAMORPHOSES)

М. Мartyniuk, R. V. RybkaUkrainian Academy of Printing,


The analysis of development trends of 3D-printing technologies and their use in packing production has been carried out.

Keywords: 3D-printing, proto-typing, packing.



УДК 665.326.1

ВИБІР ВУЗЬКОРУЛОННОЇ ФЛЕКСОГРАФІЧНОЇ МАШИНИ

О. В. ВоржеваУкраїнська академія друкарства,


Розглянуто основні фактори, що впливають на вибір флексографічної вузькорулонної машини для друкування пакувальної продукції.

Ключові слова: флексографічний друк, вузькорулонні флексографіч-ні машини, технічні та технологічні характеристики машини, економічне обґрунтування вибору машини.

Раніше поділ машин за типом продукції був одно значним: гнучке, кар-тонне паковання та шпалери друкувалися на широкорулонних машинах, а са-моклейні етикетки, ярлики, термочеки, скотч — на вузькорулонних. Скорочен-ня тиражів зробило друк невеликих замовлень на машинах з великою шириною рулону невигідним. Перед вибором вузькорулонної флексографічної машини передусім потрібно визначитися з видом продукції, яку будуть друкувати на цій машині.

Розглянемо критерії вибору вузькорулонних флексографічних машин з урахуванням технічних (конструкція і додаткове обладнання) і технологічних характеристик машини (ширина, фарбовість, швидкість друкування).

З огляду на конструкцію, за рівнем технологічних можливостей вузь-корулонні машини можна розділити на машини початкового, середнього та високого класу.

Машини початкового рівня відрізняються малими габаритами, склада-ються з 1–3-х секцій, ширина рулону до 180 мм. Їх використовують для друку-вання нескладних замовлень на скотчі, на оболонках для ковбасної продукції.

Машини середнього класу застосовують при 4–5-фарбовому друці ети-кеток та паковань, вони мають широкий ряд додаткових можливостей. Маши-ни високого рівня, крім перерахованих вище особливостей, мають високий ступінь автоматизації і їх доставляють з пристроями, що підвищують ефектив-ність їхньої роботи.

За типом побудови вузькорулонні машини діляться на лінійні, планетар-ні і ярусні. Більшість становлять машини лінійної секційної побудови. Їх плю-си — простота конструкції, легкість оснащення додатковим обладнанням, зруч-ність в обслуговуванні. Планетарні машини дуже компактні і мають ряд переваг порівняно з лінійними (стабільність приведення, малий шлях проводки полот-на). Однак вони дорожчі за секційні машини такої самої фарбовості на 20–30 % через складну конструкцію. Вузькорулонні ярусні машини трапляються зрідка, бо в такій побудові немає інших переваг, крім малих площ та більшої довжини сушарок. Зазвичай це невеликі машини початкового рівня.

Перша характеристика вузькорулонних машин — максимально можли-вий діаметр рулону. Більшість вузькорулонних машин підходять для рулонів


діаметром 750–1000 мм. Завантаження рулону часто механізовано. Крім стан-дартного одношпиндельного модуля розмотування трапляються автоматичні двошпиндельні модулі, що забезпечують безупинне розмотування. Вони ви-правдані тільки при дуже великих накладах.

Стабільність натягу полотна — один з найважливіших факторів, що впливає на якість друку. Шлях від одного вузла до іншого називається зоною контролю. В ідеалі, в кожній з цих зон необхідна система, що підтримує зада-ний натяг. Що більше зон контролю (4–5-тизонні системи), то краще.

Довжина проводки полотна через машину (для 6-фарбових — 15–25 м) впливає на кількість відходів при приладці та друкуванні. Що вона менша, то краще.

На вузькорулонних машинах стандартним є фарбовий апарат з негатив-ною установкою ракелю. Останнім часом з’явилися закриті ракельні системи, що гарантують відсутність розбризкування фарби і забезпечують стабільне зняття фарби з анілоксового валу. Це найкращий і найдорожчий тип фарбового апарата.

У багатьох машинах використовуються формові гільзи. Перевага в тому, що сама гільза коштує набагато дешевше, ніж формний циліндр. Особливо яс-краво переваги виявляються у випадку прямого приводу формних циліндрів.

Після установки формного циліндру необхідно відрегулювати суміщен-ня фарб. Збільшення кроку друку у всіх вузькорулонних машинах становить 1/8 дюйму, тобто 3,175 мм. Діапазон регулювання точної приводки перебуває в межах ± (6–10 ) мм. Операції регулювання приводки можуть бути механізовані й автоматизовані. Іноді поперечна приводка здійснюється переміщенням усієї друкарської секції, але така конструкція менш надійна.

У стандартній комплектації вузькорулонних машин зазвичай є одна сек-ція висікання, як опція їх може бути три і більше. Секція висікання витримує максимальні динамічні навантаження під час роботи, тому її жорсткість повин-на бути граничною. Краще, якщо є можливість виконувати висікання як зверху, так і знизу.

Секція видалення облою повинна бути обладнана рухомим валиком для регулювання кута відділення облою (для різних матеріалів оптимальний кут різний). Рекомендується система підігріву матеріалу — з її допомогою облой легше відділяється від матеріалу. Найпростіший та найпоширеніший варіант видалення облою — намотування на окремий шпиндель. У деяких машинах є система пресування облою з конвеєрним видаленням — тоді машину не по-трібно зупиняти, облой пресується у вигляді безперервної стрічки.

Секція поздовжнього розрізання полотна часто додається як опція. За-звичай використовують два типи розрізання — підйомне та дискове. Дискові ножі — для розрізання паперу, дорожча система типу ножиць — для плівок та картону. Обов’язково потрібно з’ясувати мінімальну ширину розрізання.

Усі представлені на ринку вузькорулонні машини працюють з шириною рулону 180, 250, 330, 420, 520, 620 мм. Максимальна ширина рулону або друку


вказана в назві машини, остання зазвичай на 10–15 мм менша від заявленої, іноді це може виявитися критичним.

Машини з шириною друку 250–280 мм підходять для більшості замов-лень (етикетки розміщуються в 1–2 потоки). Якщо значну частку замовлень становитимуть великі етикетки, краще вибрати машину завширшки 330 мм. Машини з шириною 420 мм і більше належать до універсальних машин, на них вже можна друкувати гнучке і картонне пакування. При друкуванні тільки самоклейки ширина понад 330 мм доцільна лише для дуже великих накладів.

Діапазон довжин друку зазвичай розглядається як вторинний показник, але виробники висікальних інструментів рекомендують використовувати маг-нітні циліндри з довжиною кола не меншою, ніж ширина машини. Тому чим більший максимально можливий крок друку (машини з шириною 250–330 см мають максимальний крок друку від 380 до 610 мм), тим легше вибрати золоту середину.

Конструкції багатьох машин початкового рівня розраховані на 3-фарбо-вий друк, четверта секція — опція. Для машин вищого рівня, орієнтованих на випуск багатофарбових самоклейних етикеток, мінімальна кількість секцій — 5. Незалежно від типу фарби, остання секція майже завжди використовується під лак, найчастіше це УФ-лак, який має ряд переваг (високий глянець, хороші захисні властивості).

Проте якщо потрібно друкувати разом з повнокольоровим зображенням, наприклад, логотип замовника додатковим кольором (Pantone), вільних секцій п’ятисекційної флексографічної машини не залишається. Відтворити ж точно колір Pantone тріадними флексографічними фарбами набагато складніше, ніж в офсеті.

Інший серйозний аргумент проти придбання п’ятифарбової машини — проблема «растру і плашки». При розміщенні на одній флексографічній формі плашки (або штрихового зображення) і дрібного растру неминуча втрата якості під час відтворення одного з елементів.

Для продруківки плашки потрібні низьколініатурний анілоксовий вал і збільшений натиск, що призводить до забивання растрового зображення і над-мірного розтискування. І навпаки, при відтворенні растру, використовуючи анілокс з високою лініатурою і мінімальний натиск, отримують нерівномірно продруковану плашку. Тому під час підготовки макету намагаються рознести на дві форми хоча б одну з фарб (зазвичай чорну), для чого і потрібна додаткова секція.

При друкуванні на прозорих плівках, металізованих плівках і паперах до тріадних фарб додається ще біла криюча, іноді доводиться друкувати білу фарбу у двох секціях, щоб отримати необхідну щільність фарби.

Отже, «оптимально мінімальна» кількість фарбових секцій для вузько-рулонної машини — 6. Класична схема друку — CMYK + Pantone + лак.

Сім секцій дають змогу друкувати більшість етикеток. При друкуванні в два потоки з’являється можливість використовувати під сумішеві фарби вже


дві секції — по одній на кожен потік. Машини з восьми і більше секцій вико-ристовують насамперед для друку складних етикеток.

Вибираючи кількість секцій, необхідно враховувати, що багато машин мають можливість установлення секцій інших видів друку на місце флексогра-фічних, найпопулярніший — ротаційний трафаретний.

Максимальна швидкість вузькорулонних машин вдвічі менша, ніж ши-рокорулонних (150 м/хв проти 300 і більше), а реальна 60–80 м/хв.

Істотно знижується швидкість під час оздоблювальних операцій. На швидкість впливають тип матеріалу і конфігурація висікання. Якщо відстані між етикетками малі, а їх форма не є кругла, то висока ймовірність обриву обло ю — втрата десятків метрів матеріалу й кількох хвилин для проводки об-лою до шпинделя намотування, що зводить до нуля ефект від високої швидко-сті роботи.

При друкуванні картонного паковання «гальмом» служить ще і прийом-ний конвеєр. На великій швидкості оператори не встигають забирати заготовки і відстежувати брак. А тиснення фольгою зменшує швидкість до 30–50 м/хв.

Клас машини можна оцінити за тим, що відбувається з приводкою у разі зміни швидкості. У легких машинах приводка «тікає» при зменшенні швид-кості та потребує повторного коригування після повернення на первинний рівень, у машинах середнього класу вона після повернення відновлюється. У висококласних машин на приводку зміна швидкості практично не впливає.

Крім того, при великих швидкостях друку сушарки можуть не справля-тися із закріпленням фарби, наслідком чого є перетискування, злипання від-битків, змазування, особливо при використанні малопотужних УФ-сушарок.

З підвищенням швидкості зростає не тільки вірогідність збоїв, а й кіль-кість ручних операцій. Контроль за приводкою, заміну рулонів, регулювання параметрів друку набагато легше проводити на невеликій швидкості.

Усі ці фактори визначають реальну швидкість роботи машин, що друкує етикетки чи картонне паковання, на рівні 60–80 м/хв незалежно від максималь-но зазначеної швидкості (90–175 м/хв). При друкуванні гнучкого паковання відсутнє висікання, тому тут швидкість більша (до 100–130 м/хв).

Повністю убезпечити своє виробництво від неприємних випадків та ри-зиків неможливо, але їх можна уникнути, якщо вибирати обладнання, яке дає можливість виготовляти різноманітну і високоякісну продукцію при оптималь-ній вартості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Ярема С. М. Флексографія: Обладнання. Технологія : навч. посіб. / С. С. Ярема. —

К. : Либідь, 1998. — 312 с. 2. Что важно при выборе узкорулонных флексографских печатных машин [Електрон-

ный ресурс] / Химия полный курс химии. Образовательный ресурс: [сайт]. [2006]. — Режим доступу: URL: http://www.himhelp.ru/section30/sectionl22/sectionl56/574.

3. Новинки узкорулонного флексографского оборудования c увеличенной шириной печати [Електронный ресурс] / Мир Этикетки. — 2009. — № 3. — С. 33. — Режим доступу до журн.: http://labelworld.ru/article.aspx?id=20209&iid=925.


CHOICE OF A NARROW WEB FLEXOGRAFІC PRESS

О. V. VorzhеvaUkrainian Academy of Printing,


The main factors that determine the choice of a narrow web flexographic press for printing of packaging products have been considered.

Keywords: flexographic printing, narrow web flexographic presses, technical and technological characteristics of the press, economic grounding for the choice of the press.



УДК 684.624.8:681.5

ІНФОРМАЦІЙНО-КЕРУЮЧИЙ ПРИСТРІЙ ФЛЕКСОГРАФІЧНОЇ ДРУКАРСЬКОЇ МАШИНИ

НА ОСНОВІ ПРОГРАМОВАНОГО ЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЕРАО. Р. Казьмірович, Р. В. Казьмірович

Українська академія друкарства, вул. Підголоско, 19, Львів, 79020, Україна

Розроблено лабораторну установку пристрою для вимірювання та ре-гулювання температури сушильних пристроїв, вимірювання довжини папе-рового полотна та швидкодії роботи флексографічної друкарської машини із застосуванням програмованого логічного контролера LOGO! фірми Siemens.

Ключові слова: флексографічна друкарська машина, програмований логічний контролер, регулятор температури, вимірювач довжини паперового полотна, цифровий вимірювач швидкості.

Постановка проблеми. Флексографія дедалі ширше застосовується у поліграфічному виробництві, зокрема при оформленні гнучкої упаковки, гоф-рокартону, пластмасових сумок, паперових мішків, етикеток та при виготовлен-ні видавничої продукції. Використання флексографії для друкування журналів засвідчило її конкурентоспроможність з такими способами друку, як рулонний й аркушевий, офсетний та глибокий друк у випуску періодичних видань.

На флексографічних друкарських машинах (ФДМ) застосовують щораз складніші технологічні процеси, які потребують неперервного розширення та централізації процесів керування. Широке використання в друкарнях систем ав-томатизованого управління [1–2] також збільшує запит на інноваційні системи автоматичного керування, оскільки вони містять спеціальні програмно-апаратні комплекси, які дають можливість збирати фактичні дані про роботу полігра-фічного обладнання, реєструвати час виконання, тиражний виробіток та техно-логічні відходи за плановими технологічними операціями. Ці структурні ком-плекси складаються з сервера, який призначений для моніторингу обладнання та передавання виробничої інформації у бази інформаційно-керуючої системи, концентратора для організації роботи мережі цеху та контролерів, які реєстру-ють фактичні дані щодо роботи обладнання та виконання технологічних опера-цій. Це забезпечує підвищення достовірності та точності інформації про процес виробничого виконання технологічних операцій за замовленнями.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Для регулювання темпера-тури, вимірювання довжини паперового полотна, швидкодії ФДМ розроблені пристрої, які побудовані на базі інтегральних мікросхем [3–4]. Одначе сьогодні серед пристроїв промислової автоматики особливе місце займають програмо-вані логічні контролери (ПЛК) [5–6], які належать до сегментів сучасної авто-матики, що найбільш динамічно розвиваються.

Застосування ПЛК дає змогу зменшити витрати зусиль користува-ча на їх програмування завдяки представленню програми у вигляді логіч-них символів драбинної релейно-контактної діаграми, а елементів (таймерів,


лічильників) — у вигляді готових функціональних блоків. Витрати на розроб-ку і виготовлення пристроїв спряження кіл силового електроустаткування з мікропроцесорною частиною контролера також зменшуються, оскільки ПЛК виготовляють з готовими інтерфейсами введення-виведення.

Мета статті — розширити та централізувати інформаційно-керуючий пристрій ФДМ, який складається з блоків вимірювання та регулювання тем-ператури сушильних пристроїв, вимірювання довжини паперового полотна та швидкості роботи ФДМ на основі застосування програмованих логічних контролерів LOGO! фірми Siemens. Логічні модулі LOGO! є компактними функціонально завершеними виробами, які призначені для побудови простих пристроїв автоматики з логічною обробкою інформації. Алгоритм функціону-вання модулів задається програмою, складеною із набору вбудованих функцій. Вони з успіхом замінюють складні схеми, побудовані на базі реле, таймерів та інших комутаційних пристроїв, що дає змогу зменшити витрати та суттєво спростити обслуговування системи.

Виклад основного матеріалу дослідження. У роботі запропоновано ін-формаційно-керуючий пристрій ФДМ, який складається з трьох функціональ-них блоків, побудованих на базі одного ПЛК LOGO! фірми Siemens (Німеч-чина): блоку вимірювання й регулювання температури сушильних пристроїв; блоку вимірювання довжини паперового полотна, який проходить через ФДМ; блоку вимірювання швидкодії ФДМ. Результати вимірювань висвітлюються на окремо встановленому чотирирядковому текстовому дисплеї.

На рис. 1 зображено принципову електричну схему лабораторного зраз-ка блоку керування температурою нагрівання сушильного пристрою.

Рис. 1. Принципова електрична схема лабораторного зразка блоку керування темпера-турою нагрівання сушильного пристрою

Як датчик температури використано трипровідниковий терморезистор-ний датчик типу Pt100. Датчик підключений до аналогового входу (0…10 В) ПЛК за допомогою вимірювального перетворювача з уніфікованим вихідним сигналом типу ПВУ-0197 виробництва ПАТ НВО «Термоприлад» [7].


Для реалізації описаної системи вибрано ПЛК типу LOGO! 24/12 RC з 8-ми входами та 4-ма виходами. Його вхідні та вихідні компоненти подано у табл. 1.

Таблиця 1Вхідні та вихідні компоненти ПЛК

Входи та виходи Функція

Входи І1 Кнопка запуску системи керування температурою сушиль-них пристроїв

Вхід І2 Кнопка відключення системи керування температурою су-шильних пристроїв

Вхід І3 Датчик блоку вимірювання довжини та швидкості проход-ження паперового полотна

Вхід І4 Кнопка обнулення лічильника-формувача проходження папе-рового полотна метрової довжини

Вхід І5 Кнопка обнулення лічильника довжини паперового полотнаВхід АІ1 Датчик температури нагрівача сушильного пристрою

Вихід Q1 Індикація включення світлового індикатора включення регу-лятора температури сушильних пристроїв

Вихід Q2 Реле К1, яке здійснює керування нагрівачем сушильних пристроїв

Кнопки S1 та S2 призначені відповідно для підключення та відключення системи керування температурою сушильного пристрою. До виходу Q1 під-ключено реле К1 керування нагрівачем R1. Підключена до виходу Q2 лампа H1 сигналізує про роботу регулятора температури.

Для вимірювання довжини паперового полотна (максимальна межа вимірювання довжини — 10 000 м) та швидкості проходження паперового по-лотна на ФДМ в одиницях м/хв використовується датчик фотоелектричного типу, який встановлюється на мірному циліндрі. Мірний циліндр приводить у рух полотно без проковзування. Дискретність відліку становить 0,1 м.

Загальний вигляд лабораторної установки регулятора температури та лабораторного зразка датчика блоків вимірювання довжини й швидкодії ФДМ зображено на рис. 2 і 3 відповідно.

Рис. 2. Загальний вигляд лабораторної

установки регулятора температуриРис. 3. Загальний вигляд датчика блоку

вимірювання довжини та швидкодії ФДМ


Вимірювання швидкодії ФДМ здійснюється методом частотно-цифро-вого перетворення [8], тобто підрахунком кількості періодів, що міститься у заданому еталонному проміжку часу, який дорівнює 6 с. Результат лічби про-порційний частоті (швидкості). Показники лічильника чисельно дорівню-ють середньому значенню вимірюваної частоти за еталонний проміжок часу. Вимірювання довжини полотна може проводитись при зміні швидкості його проходження. Індикація результатів вимірювання відображається на текстово-му дисплеї ПЛК.

Зовнішнє обнулення показів лічильника-формувача величини прохо-дження паперового полотна метрової довжини та обнулення лічильника за-гальної його довжини здійснюють за допомогою окремих двох кнопок, які під-ключені, відповідно, до входів І4 та І5.

Програмне забезпеченні LOGO! реалізовано в редакторі FBD (Functional Block Diagram) [9] з використанням програми LOGO! Soft Сomfort.

Загальний вигляд інформаційно-керуючого пристрою ФДМ на основі ПЛК та вікна текстових повідомлень на дисплеї LOGO! в режимі симуляції зображено на рис. 4 і 5 відповідно.

Рис. 4. Загальний вигляд інформаційно-

керуючого пристрою ФДМ на основі ПЛК

Рис. 5. Вікно текстових повідомлень на дисплеї LOGO! в режимі симуляції

Висновки. Отже, розроблено лабораторний зразок інформаційно-ке-руючого пристрою ФДМ з використанням ПЛК, який впроваджений у на-вчальний процес. Подальша розробка промислового зразка пристрою пе-редбачає його випробування на ФДМ, що виготовлені на Київському заводі поліграфічних машин, та його впровадження на поліграфічних підприємствах у рамках розвитку науково-технічного забезпечення регіонального кластера «Папір та поліграфія». Проектування засобів автоматизації ФДМ сьо годні є актуальним завданням для подальшого розвитку та вдосконалення вітчизня-ної флексографії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Иванов П. К. Системы управления современным полиграфическим предприятием /

П. К. Иванов, Ю. Н. Самарин. — М. : Raid Publishing, 2007. — 167 c. 2. Офіційний сайт компанії «Моноритм», що є розробником системи ASystem. Режим

доступу: http://www.monorhytm.ru.


3. Казьмірович Р. В. Автоматизація контролю продуктивності та обсягу нарізання па-перу на аркушерізальних машинах / Р. В. Казьмірович // Комп’ютерні технології друкарства. — 2002. — № 8. — С. 40–45.

4. Казьмірович Р., Казьмірович О. Завадостійкий пристрій автоматичного підрахун-ку сфальцьованих аркушів та відліку їх у партії на фальцювальних машинах // Комп’ютерні технології друкарства. — 2002. — № 9. — С. 67–70.

5. Казьмірович Р. В. Застосування програмованих логічних контролерів в модульних інформаційно-керуючих системах поліграфічного устаткування / Р. В. Казьміро-вич, О. Р. Казьмірович // Наук.-техн. конф. проф.-викл. складу, наук. працівн. і асп.: 3–6 лютого 2009 р. : тези доп. — Л., 2009. — Ч. 2. — С. 195.

6. Петров И.В. Программируемые контроллеры. Стандартные языки и приемы при-кладного программирования; под ред. проф. В. П. Дъяконова — М. : СОЛОН-Пресс, 2004. — 256 с.

7. НВО «Термоприлад». Перетворювач вимірювальний з уніфікованим вихідним сиг-налом типу ПВУ-0197. Паспорт. 2005.

8. Тычино К. К. Многофункциональные цифровые измерительные приборы / К. К Ты-чино, Н. К. Тычино. — М. : Радио и cвязь, 1981. — 128 с.

9. Norma IEC 61131-2:2003. Programmable Controllers: Programming Languages.

INFORMATION-CONTROL DEVICE OFFLEXOGRAPHIC PRINTING PRESS

BASED ON PROGRAMMABLE LOGIC CONTROLLERS

O. R. Kazmirovych, R. V. KazmirovychUkrainian Academy of Printing,


We have developed a laboratorial installation of the device for temperature measuring and regulating of drying devices, measuring the length of the paper web and speed work of flexographic printing press using a programming logic controller LOGO! of the company Siemens.

Keywords: flexographic printing-press, programmable logic controller, regulator of temperature, measuring device of length of paper web, digital measuring of the device speed.



УДК 004.915

ЗАГАЛЬНА СХЕМА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОЕКТУВАННЯ ГАЗЕТНОЇ ПОЛОСИ

І. В. ГілетаУкраїнська академія друкарства


Розроблено структуру інформаційної технології проектування газетної полоси, що визначило місце та спосіб використання складових частин — мето-дів визначення параметрів та ієрархічних моделей впливу факторів на процес макетування. Визначено місце використання автоматизованої системи про-ектування макетів газетних полос та подальшу їх реалізацію в комп’ютерно-видавничій системі.

Ключові слова: модель, структура, полоса газети, схема інформаційної технології, автоматизована система проектування газетної полоси.

Постановка проблеми. Важливим етапом технологічного процесу тво-рення газетного номера є макетування. Він визначає ефективність верстки та забезпечує візуальний зв’язок між різнорідними елементами газетної полоси. У процесі макетування необхідно структурно впорядкувати матеріали публіка-цій, зробити їх співрозмірними та композиційно сумісними [1].

Макетування полоси газетного видання є складним багатофакторним процесом. Якісне виконання кожного етапу потребує використання чітких ефективних засобів розробки. Дослідження та моделювання складових частин процесу виготовлення дає можливість вибрати результативний спосіб створен-ня макета. Формалізований опис факторів, які характеризують виробничий про-цес, та опрацювання важливості їх впливу на макетування газетної полоси дає можливість належно запроектувати потрібну послідовність етапів роботи [2].

Мета статті — визначити можливі варіанти макета за умови дотриман-ня наявних технологічних вимог і правил. Сформувати етапи технологічного процесу з можливістю оцінювання результату та вибору оптимального варіан-та макета.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інформаційну техноло-гію проектування газетної полоси визначають сукупність методів вибору обґрунтованих параметрів макетування полоси, набору виробничих процесів і програмно-технічних засобів автоматизації дій, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів із метою підви-щення надійності та оперативності зі зменшенням трудомісткості (рис. 1).

Інформаційну технологію доцільно подати такими етапами:1. Підготування плану вмісту на газетну полосу, створення та опрацю-

вання типових керувальних макетів-шаблонів, розроблення й організація бази цих правил і варіантів оформлення матеріалів полоси.

2. Опрацювання матеріалу полоси для виготовлення варіантів макета та вибору найкращого. Цей етап на схемі позначено блоком АСПГП (автоматизо-вана система проектування газетної полоси).


3. За результатами роботи автоматизованої системи створюють макет газетної полоси, який оцінюють та передають у КВС (комп’ютерно-видавничу систему) для її наповнення вмістом [3].

Варіанти оформлення

Закони композиції

Макети-шаблони

План на полосу

Визначення внутрішніх параметрів публікації

Визначення зовнішніх параметрів публікації

Впровадження макета полоси газети в КВС

Експертиза і вибір варіанта

Вибір активного матеріалу

Сортування вмісту полоси

АСПГП

Варіант розробки макета БД правил

БД вмісту Реалізація

Оцінювання макета

Рис. 1. Загальна схема інформаційної технології проектування газетної полоси

На першому етапі задається вміст газетної полоси, визначається його структура та формат опису. Задавати вміст пропонується на основі побудови вертикальної ієрархії об’єктів композиції газетного номера. На рівні видання це: розворот, полоса, публікація, елементи публікації (заголовок, текст, ілюстра-ції та ін.). Окремі вузли ієрархії визначаються певним набором властивостей. У підсумку план на полосу задає релятивна БД (база даних), у якій таблицям відповідають окремі вузли ієрархії вмісту. Блок правил БД складається з трьох компонент: керувальних макет-шаблонів, законів композиції, варіантів офор-млення. БД «керувальних макет-шаблонів» є набором варіантів композиції ви-значеної кількості публікацій для певного розміру полоси. Функція БД «закони композиції» — це дотримання законів при взаємодії окремих публікацій на по-лосі. Блок «варіанти оформлення» на схемі інформаційної технології відобра-жає базу даних компонування полоси як на рівні вмісту окремої публікації, так і на рівні взаємодії матеріалу на полосі. Така БД задається системою нечітких логічних висловлювань, на основі яких будуються продукційні правила [4].

Другий етап — АСПГП (автоматизована система проектування газетної полоси). Автоматизована система — ядро інформаційної технології проекту-вання газетної полоси. Основними її елементами визначено такі компонен-ти [5–6]: сортування вмісту полоси, розроблення макета, експертиза та вибір найкращого варіанта. Сортування передбачає встановлення порядку опрацю-вання матеріалів. З цією метою проводять ранжування публікацій за обсягом та важливістю. На основі композиційно-графічної моделі газетного видання


передбачено розміщення k публікацій на полосі. Згідно з планом номера кожний mi матеріал визначається параметрами: w — вагомістю розміщення матеріалу та v — обсягом матеріалу. Встановлення порядку опрацювання публікацій зу-мовлює задання p (рівнів важливості подавання матеріалів на газетній сторін-ці). Визначимо діапазони рівнів вагомості для матеріалу:

1[ , ]j jw +∈ ∆ ∆ , де (j = 1, )jkj pp

∆ = ⋅ . (1)

Задамо послідовність опрацювання матеріалів у процесі створення ма-кета полоси таким чином:

1) упорядкування матеріалів за рівнями важливості;2) сортування публікацій за спаданням на кожному рівні важливості для

параметра «обсяг».Для матеріалу mi порядок розгляду [ ( , )]i ir R m v w= визначається нерів-

ністю [ ( , )] [ ( , )]s tR m v w R m v w< , якщо s t∆ < ∆ . У разі рівності діапазонів рів-нів вагомості, тобто s t∆ = ∆ , порядок розгляду матеріалу визначається його обсягом. Таким чином, для , [1, ]s t p∀ ∈ , для яких s tv v> пріоритетність роз-гляду матеріалу ms — вища.

Установлений порядок опрацювання публікацій використовується в АСПГП для динамічного заповнення площі полоси (рис. 2).

r2 L2

r1 L1

rn Ln

Вагомість матеріалу

Вагомість місця

. . .

матеріал 1

матеріал 2

матеріал n

. . .

місце 1

місце 2

місце n

Рис. 2. Динамічна схема заповнення публікаціями площі полоси

На основі важливості ri кожну публікацію розміщують на рівнозначно-му її рівню місці на полосі Li. Рівень вагомості місця визначається експертним способом на основі почерговості візуальних зон зосередження уваги читача, у результаті якого розміщення матеріалу визначається рівнем важливості пу-блікації та рейтингом привабливості місця, яке вона отримає на полосі.


Наступний етап проектування макета передбачає вибір активного ма-теріалу. Цю операцію проводять на основі визначального макета-шаблона (по-передньо прогнозується величина та форма матеріалу), БД «закони композиції» (прогнозується взаємодія активного матеріалу з «розміщеними публікаціями») та черги публікацій (визначення «потрібної» публікації на основі важливості матеріалу r). Далі визначають зовнішні параметри публікації. Обчислюють її розмір у рядках формату набору на основі бази даних «план на полосу» та встановлюють кількість колонок і рядків публікації.

Для забезпечення ефективності розроблення макета полоси почерго-вість визначення його параметрів здійснюють згідно з ієрархічними рівнями факторів творення газетного видання; з’ясовують внутрішні фактори публіка-ції. На основі баз даних «план на полосу» та «варіанти оформлення» способом нечіткого логічного виведення окреслюється форма та вміст публікації.

Кінцева процедура АСПГП показана на рис.1 і позначається блоком «ек-спертиза та вибір варіанта». Використовуюючи цю процедуру та метод попар-них порівнянь [5, 7], обирають найвдаліший варіант макета з трьох створених на основі різних макетів-шаблонів.

На завершальному, третьому етапі інформаційної технології проекту-вання макета газетної полоси працівник редакції оцінює варіант макета полоси та його реалізацію у комп’ютерно-видавничій системі, що встановлює ефек-тивне використання автоматизованої системи проектування полос газетних ви-дань за умови якісного програмного верстання.

Висновки. Розроблено структуру інформаційної технології проектування газетної полоси, яка визначає спосіб отримання ефективного варіанта макета по-лоси. Описано сукупність методів вибору обґрунтованих параметрів макетування полоси, набору виробничих процесів та програмно-технічних засобів автоматизації дій, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформацій-них процесів із метою підвищення оперативності зі зменшенням трудомісткості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Гілета І. В. Дизайн газети (до проблем макетування газетного номера) / І. В. Гіле-

та // Квалілогія книги. — 2008. — № 1 (13). — С. 60–68.2. Гілета І. В. Формалізація факторів процесу макетування шпальти газети / І. В. Гіле-

та, В. М. Сеньківський // Поліграфія і видавнича справа. — 2010. — №1(51). — С. 61–68.

3. Гілета І. В. Визначення функцій належності факторів шпальти газетного видання / І. В. Гілета // Технологія і техніка друкарства. — 2010. — № 4 (30). — С. 101–107.

4. Гілета І. В. Концептуальна модель проектування макету газетної полоси / І. В. Гіле-та // Поліграфія і видавнича справа. — 2011. — №4 (56). — С. 125–130.

5. Сеньківський В. М. Альтернативні варіанти впливу композиційних факторів на структуру газетної полоси / В. М. Сеньківський, І. В. Гілета // Поліграфія і видав-нича справа. — № 1 (35). — 2011. — С. 59–65.

6. Гілета І. В. Моделювання автоматизованої системи проектування газетної поло-си / І. В. Гілета // Наукові записки [Українська академія друкарства]. — 2012. — №1 (38). — С. 155–165.


7. Гілета І. В. Імітаційна модель розрахунку вагових коефіцієнтів параметрів маке-та шпальти / І. В. Гілета // Наукові записки [Українська академія друкарства]. — 2011. — № 3 (36). — С. 221–228.

GENERAL SCHEME OF INFORMATION TECHNOLOGY OF NEWSPAPER STRIP PROJECTING

I. V. HiletaUkrainian Academy of Printing

19, Pidholosko St., Lviv, 79020, Ukraina

The structure of information technologies of newspaper strip projecting have been developed that sets the place and the method of using components — methods of the parameters determining and the hierarchical models of the factors affecting the layout process. The article defines the place of using the automated system of newspaper strips layout projecting and their further implementation of a computer-publishing system.

Keywords: model, structure, newspaper strip, scheme of information technology, automated system newspaper strip projecting.



УДК 004.9

МОДЕЛЬ ФАКТОРІВ ЗАГРОЗ ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ МОБІЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ

Ю. Ф. Петяк Українська академія друкарства,


Створено орієнтований граф визначеної експертним опитуванням мно-жини факторів, які сприяють виникненню загроз інформаційній безпеці мо-більних пристроїв, проаналізовано взаємозв’язки між ними. Розроблено ієрар-хічну модель пріоритетного впливу ключових факторів загроз.

Ключові слова: інформаційна безпека, загроза, мобільні пристрої, орієнтований граф, ієрархічна модель, матриця досяжності.

Постановка проблеми. В умовах розвитку інформаційного суспільства, в якому важливу роль відіграють мобільні технології, необхідно більше ува-ги надавати питанням забезпечення захисту даних на мобільних пристроях. Галузь мобільних технологій динамічно розвивається, з’являються нові спо-соби застосування мобільних пристроїв, у зв’язку з чим постають нові про-блеми, розв’язання яких потребує розробки досконаліших технологій захисту даних. Аналіз негативних наслідків для інформаційної безпеки (ІБ) вимагає обов’язкової ідентифікації актуальних загроз ІБ мобільних пристроїв та фак-торів, які сприяють їх появі. У процесі такого аналізу треба переконатися, що визначено всі джерела загроз та зіставлені з ними всі можливі фактори. Ці фактори можуть мати різну природу (зумовлену властивостями архітектури та умовами функціонування системи, використаним програмним забезпеченням й апаратною платформою) і ступінь небезпеки. Це, своєю чергою, потребує різної реакції на появу конкретної загрози.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Для керування ризиками в сфері ІБ використовуються відповідні методики. Наприклад, в роботах [1– 2] розглянуто одну з найперших методик CRAMM (CCTA Risk Analysis and Management Method), розроблену за підтримки агентства з комп’ютерів і те-лекомунікацій (CCTA) Великобританії. В основі методу CRAMM лежить ком-плексний підхід до оцінювання ризиків, що поєднує кількісні та якісні методи аналізу. Метод є універсальним і підходить для великих та дрібних організацій як урядового, так і комерційного сектора. Останнім часом популярною методи-кою оцінювання ризиків стала OCTAVE (Operationally Critical Threat, Asset, and Vulnerability Evaluation), яку розробляє інститут Software Engineering Institute (SEI) при університеті Карнегі Меллон (Carnegie Mellon University), її засто-сування розглянуто в працях [3–4]. Обидві методики розбивають весь процес виявлення та оцінювання ризиків на етапи, зокрема етап ідентифікації цінних ресурсів і границі системи, етап визначення загроз і вразливостей, етап розроб-ки стратегії захисту та політики безпеки. Однак ці методики є високорівневи-ми, охоплюють широкий спектр проблем та питань стосовно ІБ, і недостатньо


уваги надають питанням визначення факторів та їх пріоритетів, котрі сприяють появі загроз ІБ.

Ризики ІБ зумовлені багатьма факторами. Визначити їх можуть лише експерти, використовуючи для цього власний досвід та евристичні методи до-сліджень. Однак думки експертів можуть відрізнятися, що пов’язано з досві-дом експерта та його компетенцією. Тому на завершальному етапі проведення експертного опитування важливо отримати узгоджену оцінку залучених екс-пертів, яка є більш наближеною до істинного значення, ніж індивідуальні оцін-ки експертів [5].

Мета статті — визначити пріоритети факторів загроз та розробити мо-дель ієрархії факторів за допомогою засобів теорії графів і методів системно-го аналізу [6], що дасть можливість встановити взаємозв’язки цих факторів та оцінити їх важливість, щоб прийняти обґрунтоване рішення щодо протидії атаці.

Виклад основного матеріалу дослідження. Нехай сукупність факторів, які мають вплив на можливість реалізації атаки, належить до деякої мно жи ни. З цієї множини оберемо підмножину важливіших ключових факторів. Для по-легшення формального опису факторів доповнимо їх мнемонічними назвами та подамо в табл. 1.

Таблиця 1Фактори впливу на рівень захисту даних МП

Елемент множини Назва фактора Мнемонічна

назваz1 Несанкціоноване розробником втручання у систему НВСz2 Наявність каналів передавання даних КПДz3 Локація Лz4 Кваліфікація користувача ККz5 Технічна підтримка розробника ТПz6 Наявність засобів захисту інформації ЗЗz7 Інтегрований показник надійності встановленого ПЗ ІПНz8 Можливість встановлення ПЗ із сторонніх джерел СДАналіз множини факторів та зв’язків між ними дає змогу зобразити їх у

вигляді орієнтованого графа (рис. 1).Вершини графа — елементи множини Z1, а дуги з’єднують суміжні пари

вершин (zi, zj), зв’язок між якими вказує на залежність одного zi фактора від ін-шого zj. Наприклад, технічна підтримка (ТП) розробника мобільного пристрою для підтримки його операційної системи в актуальному стані та наявність про-грамних засобів захисту даних (ЗЗ) практично не впливають на рівень безпе-ки пристрою, якщо було здійснено несанкціоноване розробником втручання у систему (НВС), тобто зміна режиму роботи системних елементів. В цьому випадку фактори ТП та ЗЗ прямо залежать від фактора НВС.

На основі поданого графа будуємо бінарну матрицю залежності А для множини Z1, використовуючи алгоритм:


(1)

Рис. 1. Граф зв’язків між факторами впливу на можливість реалізації атаки

Матриця залежності А розмірністю 8х8 елементів має такий вигляд: ННВС ККПД ЛЛ ККК ТТП ЗЗ ІІПН ССД

Використовуючи матрицю залежності А, будуємо матрицю досяжності

А´ таким чином. Формуємо бінарну матрицю (М + А), де М — одинична ма-триця. В результаті матриця досяжності має задовольняти умову:


. (2)Побудова матриці досяжності А´ зводиться до заповнення її бінарними

елементами за таким правилом:

(3)

Будуємо бінарну матрицю досяжності А´ для множини вершин Z1 . ННВС ККПД ЛЛ ККК ТТП ЗЗ ІІПН ССД

Вершина Zj досягається з вершини Zi, якщо в графі (рис. 1) існує шлях,

який приводить з вершини Zi до вершини Zj. Така вершина називається до-сяжною. Позначимо їх підмножину через N(zi). Аналогічно вершина zi є по-передницею вершини Zj, якщо вона досягається з цієї вершини. Позначимо сукупність вершин-попередниць через W(zi) . Відповідно, перетин підмножин вершин досягнутих і вершин попередниць позначимо, як

Q(zi) = N(zi )∩W(zi ). (4)Вершини підмножини Q(zi) не досягаються з будь-якої з вершин мно-

жини N(zi) , що залишилися. Ця множина визначає певний рівень ієрархії пріо-ритетності дії факторів, які відповідають цим вершинам. Додатковою умовою при цьому є забезпечення рівності

W(zi ) = Q(zi ). (5)Виконання описаних дій визначає початковий (найнижчий) рівень ієрар-

хії факторів. Для отримання вказаного рівня на основі матриці досяжності А´ та з використанням залежностей (4) та (5) будуємо таблицю першої ітерації (табл. 2).

Таблиця 2Перша ітерація визначення ієрархії пріоритетності дії факторів

i N(zi) W(zi) N(zi) ∩ W(zi)1 1, 4 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 12 1, 2, 4, 5, 6, 8 2, 3, 7 23 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 3 34 4 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 45 1, 4, 5, 6, 8 1, 2, 5, 7, 1, 56 1, 4, 6, 2, 3, 5, 6, 7, 8 67 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 3, 7 78 1, 4, 6, 8 2, 3, 5, 7, 8 8


Як видно з табл. 2, на першій ітерації рівність (5) виконується для фак-тора номер 3 (локація). Цей фактор буде елементом першого рівня ієрархії, який має найнижчу пріоритетність впливу на процес визначення загроз ІБ на мобільних пристроях. Згідно з методом аналізу ієрархій [7], вилучаємо з та бл.2 рядок елемента за номером 3, а в другому стовпчику викреслюємо цифру 3. Таким чином отримуємо нову таблицю для проведення другої ітерації знахо-дження номерів факторів, які визначають другий рівень ієрархії.

Аналогічно проводимо наступні ітерації з повторенням відповідних обчи-слень для визначення з 2-го по 7-й рівень ієрархії. У результаті отримуємо таке роз-міщення факторів за рівнями ієрархії: 2-й рівень — фактор 7 (інтегрований показник надійності встановленого ПЗ) (табл. 3), 3-й рівень — фактор 2 (наявність каналів передачі даних) (табл. 4), 4-й рівень — фактор 5 (технічна підтримка розробника) (табл. 5), 5-й рівень — фактор 8 (можливість встановлення ПЗ зі сторонніх джерел) (табл. 6), 6-й рівень — фактор 6 (наявність засобів захисту інформації) (табл. 7), 7-й рівень — фактор 1 (несанкціоноване розробником втручання у систему) (табл. 9), а найвищому рівню відповідає фактор 4 (кваліфікація користувача).

Таблиця 3Друга ітерація визначення ієрархії пріоритетності дії факторів

i N(zi) W(zi) N(zi) ∩ W(zi )1 1,4 1, 2, 5, 6, 7, 8 12 1, 2, 4, 5, 6, 8 2, 7 24 4 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 45 1, 4, 5, 6, 8 1, 2, 5, 7 1,56 1, 4, 6 2, 5, 6, 7, 8 67 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 7 78 1, 4, 6, 8 2, 5, 7, 8 8

Таблиця 4Третя ітерація визначення ієрархії пріоритетності дії факторів

i N (zi) W (zi) N(zi) ∩ W(zi ) 1 1, 4 1, 2, 5, 6, 8 12 1, 2, 4, 5, 6, 8 2 24 4 1, 2, 4, 5, 6, 8 45 1, 4, 5, 6, 8 1, 2, 5 1,56 1, 4, 6 2, 5, 6, 8 68 1, 4, 6, 8 2, 5, 8 8

Таблиця 5Четверта ітерація визначення ієрархії пріоритетності дії факторів

i N (zi) W (zi) N(zi) ∩ W(zi)1 1, 4 1, 5, 6, 8 14 4 1, 4, 5, 6, 8 4


5 1, 4, 5, 6, 8 1, 5 1, 56 1, 4, 6 5, 6, 8 68 1, 4, 6, 8 5, 8 8

Таблиця 6П’ята ітерація визначення ієрархії пріоритетності дії факторів

i N (zi) W (zi) N(zi) ∩ W(zi) 1 1, 4 1, 6, 8 14 4 1, 4, 6, 8 46 1, 4, 6 6, 8 68 1, 4, 6, 8 8 8

Таблиця 7Шоста ітерація визначення ієрархії пріоритетності дії факторів

i N (zi) W (zi) N(zi) ∩ W(zi) 1 1, 4 1, 6 14 4 1, 4, 6 46 1, 4, 6 6 6

Таблиця 8Сьома ітерація визначення ієрархії пріоритетності дії факторів

i N (zi) W (zi) N(zi) ∩ W(zi) 1 1, 4 1 14 4 1, 4 4

Таблиця 9Восьма ітерація визначення ієрархії пріоритетності дії факторів

i N (zi) W (zi) N(zi) ∩ W(zi) 4 4 4 4

Отже, у результаті виконання дій над елементами вихідного графа (рис. 1) одержимо ієрархічно структуровану за рівнями модель (рис. 2), яка визначає пріоритетність впливу визначених експертним опитуванням факторів загроз ІБ мобільних пристроїв.

У розв’язанні поставленого завдання визначальним є обґрунтований ви-бір факторів, які мають вирішальний вплив на процес захисту даних, і встанов-лення експертним методом множини взаємозв’язків між ними. Ці дані задають у вигляді орієнтованого графа і проектують суб’єктивне бачення експертами еле-ментів систем захисту даних. Поява конкретного фактора на конкретному рівні насамперед залежить від кількості та змісту взаємозв’язків між факторами.

Можна стверджувати, що найбільше впливають на захист даних фак-тори кваліфікації користувача та несанкціонованого розробником втручання у систему, що їх часто називають експерти у звітах інцидентів з приводу ком-

Продовження табл. 5


прометації даних на МП. Проте у пропонованій роботі ці фактори отримали теоретичне обґрунтування, що свідчить про достовірність одержаних наукових результатів.

Рис. 1. Модель ієрархії факторів загроз ІБ мобільних пристроїв

Висновки. Результат дослідження — розроблена ієрархічна графічна модель пріоритетного впливу визначених експертним опитуванням факторів загроз ІБ мобільних пристроїв. Перспективним завданням дослідження моде-лей факторів може бути їх подальша оптимізація для створення автоматизо-ваних систем керування та моніторингу мобільних пристроїв (mobile device management, MDM) для малого та середнього бізнесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Zeki Yazar. A Qualitative Risk Analysis and Management Tool – CRAM [Електрон-

ний ресурс] // SANS Institute InfoSec Reading Room: [сайт]. — Режим доступу:

Рис. 2


https://www.sans.org/reading-room/whitepapers/auditing/qualitative-risk-analysis-management-tool-cramm-83 (01.10.2015).

2. Симонов С. Технологии и инструментарий для управления рисками / С. Симонов // JetInfo: информационный бюллетень. — 2003. — №2 (117).

3. Alberts C., Dorofee A. OCTAVE threat profiles [Електронний ресурс] // Carnegie Mellon Software Engineering Institute: [сайт]. — Режим доступу: http://www.cert.org/archive/pdf/OCTAVEthreatProfiles.pdf (22.09.2015).

4. Storms A. Using vulnerability assessment tools to develop an OCTAVE Risk Profile // SANS Institute. Part of Information security reading room: [сайт]. — Режим доступу: http://www.sans.org/reading-room/whitepapers/auditing/vulnerability-assessment-tools-develop-octave-risk-profile-1353 (29.09.2015).

5. Грабовецький Б. Є. Методи експертних оцінок: теорія, методологія, напрямки вико-ристання / Б. Є. Грабовецький. — Вінниця : ВНТУ, 2010. — 171 с.

6. Лямець В. И. Системный анализ: Вводный курс / В. И. Лямець. — Харьков : ХНУРЭ. — 2004 — 448 с.

7. Саати Т. Л. Взаимодействие в технических системах / Т. Л. Саати // Техническая кибернетика. — 1979. — №1. — С . 68–84.

MODEL OF FACTORS OF INFORMATION SECURITY THREATSON MOBILE DEVICES

Yu. F. Petyak Ukrainian Academy of Printing,


We have created a directed graph of the set of factors determined by the expert survey, which contribute to information security threats of mobile devices; we have analyzed the relationship between them. We have developed a hierarchical model of priority impact of key factors of threats.

Keywords: information security, threat, mobile devices, directed graph, hierarchical model, reachability matrix.



УДК 519.8

МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ МІЖГАЛУЗЕВОГО БАЛАНСУ

І. М. ЛяхДВНЗ “Ужгородський національний університет”

пл. Народна, 3, Ужгород, 88000, Україна

Досліджено теоретичні питання формування фінансової моделі діяль-ності підприємств. Описано основні характеристики моделі міжгалузевого балансу, математичні моделі, коефіцієнти витрат, а також обчислювальні аспекти для розв’язання задач міжгалузевого балансу.

Ключові слова: міжгалузевий баланс, математичні моделі, фінансові моделі, баланс, коефіцієнти витрат.

Постановка проблеми. Важливою практичною проблемою розробки міжгалузевого балансу є отримання даних про структуру витрат на виробниц-тво та товарну структуру категорій кінцевого використання. У зв’язку з цим потрібно виокремити завдання щодо отримання даних про виробництво непро-фільної продукції та витрати на її виготовлення. Річ у тому, що при складан-ні міжгалузевого балансу за схемою чистих галузей, непрофільну продукцію варто перемістити з господарських галузей у чисті. Відповідне переміщення має відбутися й щодо витрат на виробництво непрофільної продукції. Таку інформацію можна здобути лише окремо від кожного підприємства. Проте за сучасних умов отримати інформацію від усіх підприємств неможливо, тому доцільно використовувати деякі математичні методи обробки даних, які базу-ються на певних припущеннях.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Зазвичай використовують дві гіпотези. Перша умовно називається гіпотезою «технології виробництва то-варів». Вона полягає у тому, що структура витрат на виробництво непрофіль-ної продукції повністю відповідає структурі витрат на виробництво аналогіч-ної продукції, яка виробляється певною галуззю як основна.

Прийняття другої гіпотези передбачає припущення, що структура ви-трат на виробництво непрофільної продукції є аналогічною до структури ви-трат на виробництво основної для галузі. Зрозуміло, що перша гіпотеза забез-печує об’єктивніші результати, а тому вона завжди має перевагу [1].

Балансові моделі на підставі звітів характеризують наявні пропорції, де ресурсна частина завжди дорівнює витратній. Для виявлення диспропорції використовують балансові моделі, в яких фактичні ресурси узгоджувалися б не лише з їх фактичним споживанням, а й з потребою у них. Зазначимо, що балансові моделі не мають якогось механізму порівняння окремих варіантів економічних рішень, (як це очевидно, наприклад, у разі вибору одного з аль-тернативних варіантів інвестиційного проекту, що не передбачає взаємозаміни різних видів ресурсів та не дає змоги обрати оптимальний варіант розвитку економічної системи). Власне це й визначає певну обмеженість балансових мо-делей та методу загалом.


Виклад основного матеріалу дослідження. Балансові моделі засто-совують для економічних досліджень, аналізу та планування. Вони будують-ся на підставі балансового методу, тобто узгодженні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Якщо описувати економічну систему загалом, то під балансовою моделлю мають на увазі таку систему рівнянь, кожне з яких ви-ражає балансове співвідношення між виробництвом, окремими економічними об’єктами обсягів продукції й сукупною потребою у цій продукції. За такого підходу розглядувана економічна система складається з об’єктів, кожен з яких випускає певний продукт, частина якого споживається ним самим та іншими об’єктами системи, а решта виводиться за межі системи як кінцева продукція. Якщо замість поняття «продукт» увести загальніше поняття «ресурс», то під балансовою моделлю розумітимуть систему рівнянь, які задовольняють вимо-ги щодо відповідності у наявності ресурсу та його використанні. Можна також розглядати приклади балансової відповідності, як-от: відповідність робочої сили й кількості робочих місць, платоспроможного попиту населення та про-дукції (товарів і послуг) тощо.

Основу інформаційного забезпечення балансових моделей в економіці становить матриця коефіцієнтів витрат ресурсів за конкретними напрямами їхнього використання. Наприклад, у моделі міжгалузевого балансу таку роль відіграє так звана технологічна матриця — таблиця міжгалузевого балансу, яка складається з коефіцієнтів (нормативів) прямих витрат на виробництво одини-ці продукції в натуральному вираженні. З багатьох причин вихідні дані реаль-них суб’єктів господарсва не можуть бути використані у балансових моделях безпосередньо, тому підготовка інформації до введення в модель є досить важ-ливою проблемою. Так, для побудови моделі міжгалузевого балансу викори-стовують специфічне поняття чистої (чи технологічної) галузі, що поєднує все виробництво певного (агрегованого) продукту незалежно від адміністративної підпорядкованості та форм власності підприємств і фірм. Перехід від госпо-дарських галузей до чистих потребує спеціального перерахунку реальних да-них господарських об’єктів, наприклад, агрегування галузей, вилучення вну-трішньогалузевого обігу тощо.

Балансові моделі будуються як числові матриці — прямокутні таблиці чисел. У зв’язку з цим балансові моделі належать до типу матричних еконо-міко-математичних моделей. У них балансовий метод має чітке математичне вираження. Отже, матричною структурою послуговуються міжгалузевий та міжрегіональний баланси виробництва та розподілу продукції окремих ре-гіонів, моделі промфінпланів підприємств і фірм тощо. Попри специфіку цих моделей, їх об’єднує не лише спільний формальний (математичний) апарат по-будови та єдиний алгоритм обчислень, а й аналогічність низки економічних характеристик. Це дає змогу розглядати структуру, зміст й основні залежності матричних моделей на прикладі міжгалузевого балансу та розподілу продукції в народному господарстві. Він відображає виробництво та розподіл суспільно-го продукту у галузевому розрізі, міжгалузевих виробничих зв’язків, викори-


стання матеріальних і трудових ресурсів, створення й розподіл національного доходу [2].

Запропоновано матрицю А коефіцієнтів прямих матеріальних витрат з компонентами (аij) і вектор кінцевого випуску у з компонентами (уi):

Номер а11 а12 а13 а21 а22 а23 а31 а32 а33

1 0.3 0.4 0.1 0.2 0.2 0.1 0.3 0.2 0.1Рис. 1. Матриця коефіцієнтів прямих матеріальних витрат

у1 у2 у3

100 150 190Рис. 2. Вектор кінцевого продукту

А=

0.10.20.30.10.20.20.10.40.3

— матриця коефіцієнтів прямих матеріальних витрат;

Y=

190150100

— вектор кінцевого продукту.

Коефіцієнти прямих матеріальних витрат показують обсяг матеріальних ресурсів виду i, необхідний для виробництва одиниці валового продукту виду j.

Матриця А продуктивна, адже для усіх стовпчиків сума елементів є мен-шою від одиниці.

Рівняння міжгалузевого балансу в матричної формі: X=AX+Y, (1)

де X=

3

2

1

xxx

— вектор валового випуску.

Для того щоб знайти обсяги валової продукції кожної галузі, перепише-мо рівняння міжгалузевого балансу в такому вигляді: X-AX=Y або (Е-А)Х=Y, (2)звідки Х=(Е-А)-1Y, знаходимо матрицю С=Е-А та зворотну до неї матрицю по-вних витрат В=(Е-А)-1:

С=Е-А=

100010001

-

0.10.20.30.10.20.20.10.40.3

=

0.90.2-0.3-0.1-0.80.2-0.1-0.4-0.7

(3)

Знаходимо визначник цієї матриці:


Det C= 0.90.2-0.3-0.1-0.80.2-0.1-0.4-0.7

=0,001* 923182147

−−−−−−

=

0,001*

−−−

−−

−−−−

−−

2382

*19312

*)4(9218

*7 =0,001*{7(72-2)+

+4(-18-3)-(4+24)}=0.001*(490-84-28)=0.378 (4)

Алгебраїчні доповнення елементів матриці C=E-A:

c11= 9,02,01,08,0

−=0.72-0.02=0.70; c12= 9,03,0

1,02,0−

−−=-(0.18-0.03)=0.21;

c13= 2,03,0

8,02,0−−

− =0.04+0.24=0.28; c21=

9,02,01,04,0

−−− =-(-0.36-0.02)=0.38;

c22= 9,03,01,07,0

−−

=0.63-0.03=0.6; c23= 2,03,04,07,0

−−− =-(-0.14-0.12)=0.26;

c31= 1,08,01,04,0

−−−

=0.04+0.08=0.12; c32=

1,02,01,07,0

−−−

=-(-0.07-0.02)=0.09;

c33= 8,02,04,07,0

−−

=0.56-0.08=0.48 (5)

Зворотня матриця, яка репрезентує таблицю коефіцієнтів повних витрат, буде такою:

B=(E-A)-1= 378,01

48,026,028,009,060,021,012,038,070,0

=

27,169,074,024,059,156,032,001,185,1

(6)

Знаходимо обсяги валової продукції кожної галузі:

X=(E-A)-1 Y=

27,169,074,024,059,156,032,001,185,1

190150100

=

52,41889,33830,396

(7)

Порівнявши матрицю витрат (E-A)-1 та випуску (У) ми визначили рівень ефективності використання продукції певної галузі. Він показує, що невеликий обсяг витрат забезпечує високий рівень випуску продукції на зовнішній ринок.

Коефіцієнт матриці повних витрат показує, на скільки треба виготовити продукції певної галузі для випуску у сфері кінцевого вжитку одиниці продук-ції [3].

Висновки. Описано головні характеристики моделі міжгалузевого ба-лансу, принципові схеми, коефіцієнти витрат, а також обчислювальні аспекти

70 38 12 35 01 32245956096021

28 26 48 74

85 01 32 30895227,6974

56 59 24

69 27


для розв’язання задач міжгалузевого балансу. Отже, міжгалузевий баланс (МГБ) — це економіко-математична балансова модель, яка характеризує між-галузеві виробничі взаємозв’язки в економіці, де МГБ вказує на структуру ви-трат на виробництво продукту і його розподіл в економіці.

Модель міжгалузевого балансу застосовується для макроекономічної рівноваги трудових ресурсів суспільства та обсягів випуску продукту. За допо-могою міжгалузевого балансу можна оцінити матеріальні та трудові витрати, визначити додану вартість, отримати взаємозв’язок цін. Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції відображає виробництво й розподіл су-спільного продукту в розрізі, а також міжгалузеві виробничі взаємозв’язки, використання матеріальних і трудових ресурсів, створення та розподіл націо-нального доходу.

Розглянуто основний приклад обчислення математичної моделі між-галузевого балансу, пов’язаний із обсягом матеріальних затрат. Математична модель міжгалузевого балансу є основним специфічним методом науки, що застосовується для аналізу та синтезу систем управління. Це особливий пізна-вальний спосіб, коли суб’єкт дослідження замість основного досліджуваного об’єкта обирає чи створює подібний до нього допоміжний об’єкт, образ чи мо-дель, досліджує його, а отримані знання переносить на об’єкт-оригінал. Зав-дяки активній ролі суб’єкта сам процес моделювання має активний творчий характер.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Вітлінський В. В. Моделювання економіки : навч. посіб. / В. В. Вітлінський. —

К. : КНЕУ, 2003. — 408 с.2. Бібліотека економіста : [електронний ресурс]. — Режим доступу : url: http://library.

if.ua/book/109/7426.html.3. Учебные материалы ВГУЭС : [электронной ресурс]. — Режим доступа : url: http://

abc.vvsu.ru/Books/u_vyssh_m1/page0007.asp.

MATHEMATICAL MODELS OF INTERBRANCH BALANCE

І. М. LiakhSHEE “Uzhgorod National University”

3, Narodna Square, Uzhgorod, 88000, Ukraine

The article deals with theoretical issues of the financial model formation of companies’ activity. It describes the main characteristics of interbranch balance models, mathematical models, cost ratios and computing aspects to solve the tasks of interbranch balance problems.

Keywords: Interbranch balance, mathematical models, financial models, balance, cost ratios.



УДК 655.415

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОСТІ ШРИФТІВ У ПРАКТИЦІ ВИДАВНИЧОЇ ПІДГОТОВКИ ПУБЛІКАЦІЙ

О. Ф. СоколУкраїнська академія друкарства,

вул. Підголоско, 19, Львів, 79020, УкраїнаПроаналізовано статистичний та класифікаційний аспекти змісту по-

казника «місткість шрифту» у різних формах його визначення. Представлено можливості застосування цього показника у видавничій практиці. Запропо-новано уточнення методики розрахунку числового значення місткості шриф-ту, пов’язане із введенням у технологію опрацювання тексту комп’ютерних шрифтів, та оновлення змісту академічного визначення цього показника.

Ключові слова: технічне редагування, параметри економічності, шриф-тове оформлення, зручність читання, гігієнічні вимоги.

Постановка проблеми. Заміна у технології опрацювання тексту ре-човинних шрифтів на комп’ютерні потребує перегляду деяких традиційних уяв лень про застосування загальновідомих показників економічності шриф-тів у процесі технічного редагування та під час виконання економічних розрахунків.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Показник «місткість шриф-ту» в контексті економічності видання та його шрифтового оформлення розг-лянуто у нормативних документах, навчальних та довідкових виданнях М. Ти-мошика, В. Шевченко, Л. Волкової, А. Мильчина, Ю. Майсурадзе, Л. Предко та ін. Публікацій на тему модернізації його змісту та безпосереднього застосуван-ня в процесі технічного редагування видань не виявлено.

Мета статті — здійснити кваліфікаційну характеристику, уточнити зміст та спосіб визначення показника «місткість шрифту», що дасть змогу адаптувати його застосування до сучасних методик роботи із виданнями.

Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття кваліфікаційної характеристики передбачає визначення властивостей показника економічно-сті шрифтів, які дозволять встановити ступінь придатності його застосуван-ня у різних видах видавничої роботи над публікаціями. Показник «місткість шрифту» є параметром економічності шрифту. На практиці він застосовується для виконання облікових розрахунків та оцінювання ступеня щільності укла-дення тексту1. Це дає можливість виділити у кваліфікаційній характеристиці показника «місткість шрифту» два аспекти — статистичний та класифікацій-ний.

Статистичні характеристики — дають кількісні ознаки величин через числові значення, визначаються шляхом підрахунку і застосовуються при ви-конанні робіт облікового характеру.1 Щільність укладення тексту. Кількісна ознака шрифтового оформлення тексту, яка вказує на кількість еле-

ментарних одиниць набору в певному обсязі, пов’язує загальну кількісну характеристику тексту (обсяг у знаках набору) із фізичним обсягом (обсягом у одиницях, що мають конкретні розмірні параметри — у рядках набору заданого кегля і формату, у сторінках із заданими параметрами).


Класифікаційні характеристики — це описові характеристики, за якими визначається кваліфікація об’єкта за певними ознаками чи властивостями.

Традиційне визначення2 показника «місткість шрифту» — кількість зна-ків шрифту певної гарнітури і кегля із врахуванням пробілів у рядку набору конкретного формату. Цифрове значення показника одержують шляхом розра-хунку за розмірними даними ширини символів шрифту [1, с. 113] або за стати-стичними даними, підраховуючи середню кількість знаків у рядку на відбитках набору заданого формату [2, с. 23]. Згідно з визначенням, цей показник є ста-тистичним і застосовується для економічних розрахунків при проектуванні фі-зичного обсягу видань із заданим форматом набору. Кожному співвідношенню «кегль шрифту – формат рядка» відповідає окреме цифрове значення місткості шрифту. Це унеможливлює його застосування як класифікаційної характери-стики набору для визначення ступеня щільності укладення тексту, яка повинна мати уніфікований характер — узгоджуватись із значенням місткості рядка на-бору з номінальними параметрами.

Для визначення класифікаційного аспекту застосування показника «міст-кість шрифту» слід звернутися до академічної форми3 його представлення, згідно з якою «місткість шрифту» — кількість знаків шрифту, що укладаються у певну одиницю довжини, переважно 1 квадрат [3, с. 113]. Якщо значення місткості за традиційним визначенням є конкретною величиною, зорієнтованою на реальний формат набору, що була подана у виробничих довідниках для практичного засто-сування в економічних розрахунках, то показник «місткість шрифту» за академіч-ним визначенням має абстрактний характер — йдеться про місткість «одиниці довжини» як загального поняття із найбільш ймовірно прийнятним значенням 1 квадрат. Академічна форма представлення місткості шрифту застосована у нор-мативах шрифтового оформлення видань для дітей. Як приклад подано нормати-ви для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (табл. 1, 2) [4].

Таблиця 1Вимоги до шрифтового оформлення видань першої групи для дітей

дошкільного віку (до 6-ти років)

Кегль шрифту,

не менше

Довжина рядка Місткість шрифту, не

більшемінімальна максимальна

квадрати мм квадрати мм20 і більше 6 117 9 171 5, 0 (5, 5)**

16–18 6 117 9 167 6, 0 (6, 6)**14 6 108 8 153 6, 7 (7, 4)**12* 5 90 8 153 7, 7

2 Термін «традиційне визначення» в контексті пропонованої статті треба розуміти як визначення числового значення показника «місткість шрифту», який на практиці традиційно використовується для облікових робіт.

3 Термін «академічне визначення» в контексті пропонованої статті слід розуміти як визначення показника «місткість шрифту», що трактується як нормативний термін для означення ступеня щільності укладення тексту.


Таблиця 2Вимоги до шрифтового оформлення видань другої групи для дітей

молодшого шкільного віку (6–10 років)

Кегль шрифту,

не менше

Довжина рядка Місткість шрифту, не

більшемінімальна максимальна

квадрати мм квадрати мм20 і більше 5 90 9 171 5, 2 (5, 7)**

16–18 4 81 9 167 6, 4 (7, 0)**14 4 81 8 153 7, 2 (7, 9)**12* 4 81 7 140 7, 7 (8, 5)**

За поданими нормативами в процесі технічного редагування проектуєть-ся стислість шрифтового оформлення4 через порівнювання місткості шрифтів, що є потенційними претендентами на шрифтове оформлення із нормативними значеннями. При цьому «місткість шрифту» кваліфікується як класифікаційна ознака набору, за якою визначається ступінь стислості шрифтового оформлен-ня видань. Наприклад, для шрифтового оформлення видань як першої, так і другої групи може застосовуватись шрифт розміром 16–18 п. Водночас для ви-дань другої групи допускається більший ступінь стислості шрифтового офор-млення (місткість шрифту 6,4 знака), ніж для видань першої групи (місткість шрифту 6 знаків).

На цей час проблемною є сама можливість одержання значень місткості шрифту. Із двох заявлених способів встановлення цифрового значення цього показника реально можна використати лише розрахунок за статистичними да-ними зразка набору, оскільки усі потрібні для другого способу розмірні дані у довідковій інформації для комп’ютерних шрифтів не передбачені. До того ж методика розрахунку за статистичними даними потребує уточнення. Набір форматом 1 квадрат не є адекватним, тому кількість знаків, що укладається в 1 квадрат, обчислюється через ділення на квадрати місткості рядка зразка набору реального формату. Постає питання: який формат має мати тестовий зразок набору? Нижче подано значення місткості шрифту Times New Roman (кегль 10 п.), розраховані за статистичними даними набору для реальних форматів 4, 5, 6, 7 кв. (табл. 3). Як бачимо, місткості, обчислені на 1 кв., від місткості рядка кожного формату відрізняються з максимальною різницею 0,41 знака.

4 Стислість шрифтового оформлення. Класифікаційна ознака, яка вказує на ступінь щільності укладення тексту, що пов’язано із кваліфікацією наповненості текстового набору.


Таблиця 3Значення місткості шрифту Times New Roman,

розраховані за статистичними даними набору для реальних форматів

Форматрядка

Місткість шрифту Times New Roman

(за статистичними даними набору)

Місткість шрифту, обчислена на 1 кв.По

форматахМаксимальна

різницяСереднєзначення

4 кв. 42,48 10,62

0,41 10,845 кв. 53,48 10,776 кв. 65,51 10,927 кв. 77,21 11,03

У поданих вище вимогах до шрифтового оформлення видань місткість шрифту подається із точністю до першого знака після коми, а в наведеному при-кладі для видань першого та другого виду така різниця вказує на різницю у вимогах до ступеня стислості шрифтового оформлення, тому відмінність міст-кості у 0,4 знака не можна віднести до розряду допустимої похибки. Якщо бра-ти до уваги середнє значення місткості 10,84 знака, то найближчою до нього є місткість, обчислена від місткості рядка форматом 5 кв. Зважаючи на те, що нормативи на шрифтове оформлення встановлюються з огляду на гігієнічні ви-моги, спрямовані на забезпечення зручності читання, для якої базовими є спів-відношення 55 символів шрифту номінального для дорослого читача кеглю 10 п. із форматом 5 кв. [5, с. 175], обчислення місткості на 1 кв. слід виконувати від місткості, визначеної за статистичними даними набору форматом 5 кв.

Висновки. Отже, з огляду на наведені аргументи, пропонуємо уточ-нити академічне визначення показника «місткість шрифту»: місткість шриф-ту — кількість знаків шрифту, що укладаються в 1 квадрат рядка форматом 5 квадратів.

У пропонованій статті проаналізовано можливості застосування показ-ника економічності «місткість шрифту» в статистичному та класифікаційному аспектах його змісту, а також уточнено методику розрахунку цього показника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Волкова Л. А. Технология обработки текстовой информации: учеб. пособие /

Л. А. Волкова, Е. Р. Решетникова. — М. : Изд-во МГУП, 1999. — Ч. 1: Основы технологии издательских и наборных процессов. — 306 с.

2. Справочник технолога-полиграфиста. — М. : Книга, 1981. — Ч. 1: Наборные про-цессы. — 256 с.

3. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник / А. Э. Мильчин. — М. : Юристъ, 1998. — 472 с. — (Книжное дело).

4. Підручники і навчальні посібники для середніх загальноосвітніх навчальних за-кладів СОУ 22.2-02477019-07:2007 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.chytomo.com/standards/sou-222-02477019-072007

5. Энциклопедия книжного дела / [Ю. Ф. Майсурадзе, А. Э. Мильчин, Э. П. Гаврилов и др.]. — М. : Юристъ, 1998. — 536 с. — (Книжное дело).


QUALIFICATION CHARACTERISTICS OF FONTS ECONOMY IN THE PRACTICE OF PUBLISHING PREPARATION

OF PUBLICATIONS

O. F. SokolUkrainian Academy of Printing,


The article analyses the statistical and classification aspects of the content indicator «font capacity» in various forms of its definition. It presents the applicability of this indicator in publishing practice. It is proposed to clarify the method of calculation of the numerical value of «font capacity» indicator, associated with the introduction of text processing of computer fonts and updating the content of the classical definition of this indicator.

Keywords: technical editing, economy options, font design, readability, hygiene requirements.



УДК 004.92; 535.64

МЕТОДИ ДИСКРЕТИЗАЦІЇ ЗОБРАЖЕНЬ У ПРОГРАМІ ОПРАЦЮВАННЯ РАСТРОВОЇ ГРАФІКИ

О. І. Осінчук Українська академія друкарства,


Описано методи зміни роздільної здатності зображення в програмі опрацювання растрової графіки Adobe InDesign CS6 та додатках (Photo Zoom Pro 5, Alien Skin BlowUp 3, Perfect Resize 7.5); порівняно їх дію на прикладі чотирьох зображень (портрет, архітектура, зображення в градаціях сірого, векторне зображення) з низькою роздільною здатністю. Для збільшення роз-дільної здатності зображень використано два методи інтерполяції, а саме: адаптивний та неадаптивний. З вихідних зображень отримано дискретизо-вані зображення, які придатні для поліграфічного репродукування. Здійснено експертну оцінку одержаних зображень та визначено час обробки для кож-ного методу інтерполяції і типу зображення. Відповідно до одержаних ре-зультатів обрано кращі комп’ютерні програми для дискретизації зображень, враховуючи час обробки і тип зображення.

Ключові слова: зображення, дискретизація, роздільна здатність, ін-терполяція.

Постановка проблеми. Методи зміни розмірів зображень лежать в основі алгоритмів апаратного масштабування, які використовують у процесі відтворення графічної інформації. Збільшення роздільної здатності зображень без втрати якості ― це найважливіша проблема випуску періодичних видань, оскільки більшість зображень, які використовуються в журналах та газетах, завантажуються з мережі Інтернет, де вони піддаються стисненню. Для друку цього не достатньо. Тому використовуються алгоритми та програмне забезпе-чення для збільшення роздільної здатності зображень і поліпшення якості для подальшого використання в поліграфії. Актуальним є дослідження дискрети-зації різних видів зображень у програмі опрацювання растрової графіки та ви-бір оптимального методу інтерполяції зображень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За допомогою інтерполяції зображень можна досягти кращого наближення в кольорі та яскравості пік-селів, зважаючи на значення прилеглих пікселів [1]. Загальноприйняті алго-ритми інтерполяції можна поділити на дві категорії: адаптивні та неадаптивні. Адаптивні методи змінюються залежно від типу зображення (різкі межі, гладка текстура), тоді як неадаптивні методи обробляють всі пікселі однаково.

Неадаптивні алгоритми охоплюють: метод найближчого сусіда, біліній-ну та бікубічну інтерполяцію, метод Ланцоша, сплайни, функція кардинально-го синуса (sinc) та ін. У неадаптивній інтерполяції наявні такі дефекти: ефект «гало» на межах різкої зміни кольору світлих і темних ділянок зображення, розмиття і ступінчастість. Неадаптивні інтерполятори збільшують або змен-шують один з дефектів за рахунок двох інших, внаслідок чого як мінімум один з них буде помітним.


Адаптивні алгоритми містять багато комерційних алгоритмів у ліцензо-ваних програмах, таких як: Qimage, Photo Zoom Pro, Genuine Fractals та ін. Ба-гато з них застосовують різні версії своїх алгоритмів (на основі попіксельного аналізу), коли виявляють наявність меж з метою зменшення дефектів інтерпо-ляції в місцях, де вони найпомітніші. Ці алгоритми насамперед розроблені для забезпечення бездефектної детальності збільшених зображень [2].

Проте варто звернути увагу і на види зображень (портрет, архітектура, зображення в градаціях сірого, векторні зображення), що використовуються для інтерполяції, та дослідити, який метод для якого типу зображення дає кра-щий результат при масштабуванні.

Мета статті ― дослідити методи дискретизації зображень у програмі опрацювання растрової графіки та додатках в умовах інтерполяції різних видів зображень. З вихідних зображень низької якості отримати дискретизовані, які придатні для поліграфічного репродукування. Здійснити експертну оцінку от-риманих зображень, визначивши кращий метод інтерполяції для кожного виду зображення, враховуючи час обробки.

Виклад основного матеріалу дослідження. При дискретизації для об-числення значення кольору в пікселях, що не входили в піксельну сітку оригі-нального зображення, використовуються методи інтерполяції.

Найчастіше використовують такі методи: 1. «Найближчий сусід» (nearest neighbor). Значення кольору пікселя, що

не входить в піксельну сітку оригінального зображення, копіюється з найближ-чого до нього пікселя оригінального зображення.

2. Білінійна інтерполяція (bilinear interpolation). Проводиться лінійна ін-терполяція за двома координатами за значеннями чотирьох найближчих сусідів в оригінальному зображенні.

3. Бікубічна (bicubic interpolation) ― кубічна інтерполяція за двома ко-ординатами [3, с. 228]. Така інтерполяція створює різкіші зображення, ніж попередні два методи, і найчастіше є оптимальною за співвідношенням часу обробки і якості, а тому стала стандартною для багатьох програм редагування зображень [4, с. 1].

На рис. 1 показано зону дії кожного з алгоритмів. Методу найближчого сусіда властива ступінчастість, проте він, а також білінійний метод, найменш схильні до ефекту «гало». Різкість межі поступово наростає між варіаціями бікубічного методу (3–5), але досягаються вони внаслідок збільшення ступінча-стості й ефекту «гало». Метод Ланцоша показує результати, схожі на бікубічний і бікубічний різкий в Adobe Photoshop, за винятком дещо більшої ступінчасто-сті. Усі вони однаково демонструють деяку величину ступінчастості, хоча її зав-жди можна повністю усунути, використавши розмивання зображення (7). Ал-горитми Ланцоша і бікубічний є загальновживаними, тому що вони оптимальні в своєму виборі між трьома дефектами (з огляду на їх розміщення близько до центру трикутника) [2].


Рис. 1. Трикутник трьох дефектів неадаптивної інтерполяції, де: 1 ― метод найближчого сусіда; 2 ― білінійна; 3 ― бікубічна м’яка; 4 ― бікубічна;

5 ― бікубічна різка; 6 ― метод Ланцоша; 7 ― білінійна розмита

З метою дослідження технологій дискретизації на основі програмного забезпечення для опрацювання растрової графіки (Adobe PhotoShop CS6) обра-но чотири зображення (рис. 2), які мають роздільну здатність 72 dpi.

1 2 3 4

Рис. 2. Приклади тестових зображень: 1 ― портрет, 2 ― архітектури, 3 ― зображення в градаціях сірого, 4 ― векторне зображення

Дискретизація зображення у програмі Adobe PhotoShop CS6. У діалоговому вікні «Розмір зображення» можна вибрати потрібний

метод інтерполяції. При створенні зображення для друкованих носіїв потріб-но вказувати розмір. Якщо увімкнути дискретизацію зображення, можна змі-нювати розміри для друку та роздільну здатність незалежно один від одного [1]. У полі «Розмір документа» вводиться розмір зображення (висота та ши-рина), у полі «Роздільна здатність» збільшується роздільна здатність з 72 до 300 dpi. У полі «Повторний зразок зображення» вказується метод інтерполя-ції: Nearest Neighbor (метод найближчого сусіда) (рис. 3а), Bilinear (біліній-на), Bicubic (бікубічна) (рис. 3б), Bicubic Smoother (бікубічна різка), Bicubic Sharpen (бікубічна розмита).


а) б)Рис. 3. Результат дискретизації зображень

у програмі Adobe Photoshop при різних методах інтерполяції: а) метод найближчого сусіда; б) бікубічна інтерполяція

Дискретизація зображення за допомогою додатка PhotoZoom Pro.Достатньо вибрати метод у полі «Risize method» та розмір зображення

«New size», результат відображається в ділянці перегляду. Наявні такі методи дисктеризації: S-pline Max, S-plineXL, S-pline (рис. 4а), Lanczos, Catmull-Rom (рис. 4 б).

а) б)Рис. 4. Результат дискретизації зображень за допомогою додатка PhotoZoom Pro

при різних методах інтерполяції: а) S-pline; б) Catmull-Rom

Окрім того, здійснено дискретизацію зображень у програмах Alien Skin Blow Up (метод Blow-up) та onOne Perfect Resize (метод Genuine Fractals), які використовують по одному методу інтерполяції.

Для оцінювання якості оброблених цифрових зображень використано суб’єктивну оцінку якості ― на основі експертних оцінок (за шкалою загаль-ної якості та шкалою похибок) [5, с.377–378]. Результати подано у табл. 1.


Таблиця 1Середнє значення оцінок експертів

для кожного зображення та усіх зображень загалом

№ п/п

Програми (додатки) Методи інтерполяції

зобр. 1 зобр. 2 зобр. 3 зобр. 4 усі зобр.

зага

льна

які

сть

похи

бки

зага

льна

які

сть

похи

бки

зага

льна

які

сть

похи

бки

зага

льна

які

сть

похи

бки

зага

льна

які

сть

похи

бки

1 Adobe PhotoShop CS6

Найбл. сусіда 2,1 6,9 1,4 6,7 1,6 6,6 1,6 6,7 1,5 6,7Білінійна 2,7 5,1 2,1 5,4 2 5,6 1,9 5,1 2,1 5,3Бікубічна 2,9 4,1 2,5 4 2,5 4 2,5 4 2,6 4

Бікубічна різка 2,8 4,7 2,2 4,6 2,3 4,7 2,6 4,3 2,4 4,6Бікубічна розмита 2,8 4,4 2,4 3,9 2,5 4,1 2,5 4,5 2,5 4,2

Середн. 2,3 5 2,1 4,9 2,2 5 2,2 4,9 2,2 5

2 PhotoZoom Pro 5

S-Spline Max 3,6 2,9 3,7 3 3,8 2,3 3 4 3,5 3,1S-Spline XL 3,6 3,1 3 4,2 3,5 3,2 4,3 1,9 3,6 3,1

S-Spline 3,7 2,8 3,5 3,2 3,9 3,3 4,1 2,9 3,8 3,1Lanczos 3,2 3,8 2,9 3,5 2,9 3,9 2,5 4,2 2,8 3,8

Catmull-Rom 2,9 4,3 2,8 4,3 2,6 4,4 2,4 4,7 2,6 4,4 Середн. 3,3 3,4 3,2 3,6 3,3 3,4 3,3 3,5 3,3 3,5

3 Alien Skin BlowUp 3 Blow-up 3,9 3,4 2,9 4,1 3,1 3,2 3,7 3 3,4 3,4

4 Perfect Resize 7.5 Genuine Fractals 3,8 2,9 3,9 2,6 3,7 3,1 2,9 4,1 3,6 3,2

Також підраховано час, за який було здійснено обробку всіх типів зобра-жень, результати подано у табл. 2.

Таблиця 2Час обробки зображень різними методами інтерполяції

№ п/п Програми (плагіни) Методи інтерполяції Час обробки, с1 2 3 4

1 Adobe PhotoShop CS6

«Найближчого сусіда» 0Білінійна 0,7Бікубічна 0,7

Бікубічна різка 0,7Бікубічна розмита 0,7

2 PhotoZoom Pro 5 S-Spline Max 70S-Spline XL 10

S-Spline 22


1 2 3 4Lanczos 25

Catmull-Rom 173 Alien Skin BlowUp 3 Blow-up 74 Perfect Resize 7.5 Genuine Fractals 14,5

Відповідно до результатів досліджень, зіставивши такі показники екс-пертних оцінок, як загальна якість і похибки з часом обробки зображень, можна підсумувати, що: найвищу оцінку отримало векторне зображення ― це 4,3 з 5 при обробці за 10 с (метод інтерполяції S-Spline XL); потім, з результатом 3,9 — зображення архітектури (метод інтерполяції Genuine Fractals) — 14,5 с; зобра-ження в градаціях сірого (метод інтерполяції S-Spline) ― 22 с; портрет (метод інтерполяції Blow-up) ― 7 с. Проводити дискретизацію зображень безпосеред-ньо в програмі Adobe Photoshop не варто, оскільки ця програма має низькі оцін-ки якості за двома шкалами, незважаючи на короткий час обробки. Найкраще поставлені завдання виконали додатки PhotoZoom Pro 5 та Perfect Resize 7.5.

Висновки. Досліджено методи дискретизації зображень у програмі опрацювання растрової графіки та додатках в умовах інтерполяції різних видів зображень. Із зображень низької якості отримано дискретизовані, які придатні для поліграфічного репродукування. Вибрано кращі програми для дискрети-зації зображень ― це PhotoZoom Pro 5, Alien Skin BlowUp 3, Perfect Resize 7.5. Програма PhotoZoom Pro 5, яка використовує різні методи інтерполяції, здатна обробляти всі типи запропонованих зображень із незначною різницею в їх якості. Проте для кращого результату варто використовувати програми, що здобули високі оцінки. Всі вказані програми використовують запатентовані алгоритми інтерполяції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Довідка Adobe Photoshop. Розмір та роздільна здатність зображення. ― [Електрон-

ний ресурс]. ― Режим доступу : http://help.adobe.com.2. Digital photography tutorials. Digital image interpolation. ― [Електронний ресурс]. ―

Режим доступу : http://www.cambridgeincolour.com.3. Шийка Ю. Непропорційне масштабування зображень методом SEAM CARVING і

вибір енергетичних функцій для нього / Ю. Шийка, Р. Шувар // Комп’ютерні науки та інформаційні технології : [збірник наукових праць] / відп. ред. Ю. М. Рашке-вич. – Л. : Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2010. ― 300 c. : іл. ― (Вісник НУ «Львівська політехніка» ; № 663). ― С. 287–296.

4. Сердюк М. Є. Варіаційна модель задачі просторової інтерполяції статичних зобра-жень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 01.05.02 «Ма-тематичне моделювання та обчислювальні методи» / М. Є. Сердюк. ― Дніпропе-тровськ, 2008. ― 20 с.

5. Монич Ю. И. Оценки качества для анализа цифровых изображений / Ю. И. Монич, В. В. Старовойтов // Искусственный интеллект. ― 2008. ― №4. ― С. 376–386.

Продовження табл. 2


METHODS OF IMAGES DISCRETIZATIONIN PROGRAM OF RASTER GRAPHICS PROCESSING

O. I. Osinchuk Ukrainian Academy of Printing,


The methods of change of image resolution in the program of raster graphics processing AdobeIndesignCs6 and applications (PhotoZoomPro 5, AlienSkinBlowup 3, PerfectResize 7.5) have been described; their action on the example of four images (portrait, architecture, image in grey gradations, vector image) has been compared with low resolution. Two methods of interpolation have been used for the increase of images resolution, namely: adaptive and non-adaptive. Discretization images have been received from initial images, which are suitable for printing reproduction. The expert estimation of the received images has been done and the time of treatment for every method of interpolation and image type has been measured. In accordance with the received results the best computer programs have been selected for images discretization, taking into account the time of treatment and type of image.

Keywords: image, discretization, resolution, interpolation.



УДК 655+003.24

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ШРИФТУ БРАЙЛЯ НА ПЛОЩИНІ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ПРИНТЕРІВ РІЗНИХ МАРОК

Д. П. Лозовий, І. Р. Кілко, Т. І. ОнищенкоУкраїнська академія друкарства,


Проаналізовано сучасні підходи до виготовлення друкованої продук-ції шрифтом Брайля на прикладі використання як оригінальних принтерів, так і модернізованого в умовах кафедри технології друкованих видань і па-ковань Української академії друкарства принтера типу МПЛ. Розглянуто вплив основних факторів на якість задруковуваної продукції, проаналізовано результати, а також оцінено відповідність надрукованих елементів шрифту Брайля українському та європейському стандарту Braille Marburg Medium.

Ключові слова: шрифт Брайля, параметри картонів, тактильні шриф-ти, Braille Marburg Medium.

Постановка проблеми. Сьогодні, в час швидкого розвитку інформацій-них технологій, гостро постала проблема конкуренції цифрових та традицій-них джерел інформації. Для того щоб така конкуренція й надалі залишалась можливою, друковані видання потребують невпинного вдосконалення. Як технологія виготовлення, так і матеріали й устаткування які використовують у цих процесах, мусять зазнавати змін. Саме це дасть змогу, ґрунтуючись на вичерпних дослідженнях, створювати нові технології, а згодом і технологічні процеси, які, зокрема, будуть позитивно впливати на збільшення оперативно-сті виробництва. Дедалі більшої популярності набуває синтез двох технологій, а саме — використання портативних цифрових принтерів шрифту Брайля. Ці пристрої ввібрали в себе переваги обох технологій: редагування інформації, що буде друкуватись, відбувається в цифровому вигляді; не потребує додаткового дорогого устаткування чи програмного забезпечення; процес друку не вимагає від користувача якихось особливих знань чи навичок; цілий технологічний лан-цюжок операцій є інкапсульованим щодо користувача, якому залишається тіль-ки подати матеріал і через мить забрати готовий результат. Розробники такого типу пристроїв перебувають переважно в західних країнах, таких як Польща (EyeC), США (Enabling Technologies), Великобританія (Humanware), Швеція (Іndex Braille) та інших. Матеріали, на яких ці пристрої можуть створювати зображення, мають відповідати певним стандартам, відповідно до яких було розроблено обладнання. Також очевидним є й те, що ці стандарти для конкрет-ного пристрою ніде не розголошуються, щоб цим не скористались конкуренти. Зазвичай ці матеріли можна придбати у виробника обладнання.

Користувачі з України, придбавши один із таких пристроїв, постають перед складним вибором: купувати матеріали у виробника, замовляючи їх за кордоном (тому що більшість згаданих вище фірм не мають своїх представ-ництв в Україні) та переплачуючи значні суми за логістичні витрати, чи ви-користовувати матеріали, які є на нашому ринку, ризикуючи, в кращому разі,


отримати значно нижчу якість відтворення, а в гіршому — вивести з ладу сам пристрій [1].

Мета статті — дослідження та аналіз матеріалів та обладнання для на-несення рельєфних шрифтів, застосуванні яких забезпечувало б максимально близьку до міжнародних стандартів якість відтворення шрифту Брайля одно-часно зі зменшенням собівартості затрат на виготовлення продукції.

Виклад основного матеріалу дослідження. У процесі виконання до-сліджень були використані зразки картону з елементами рельєфно-крапкового зображення, які задруковувались на різних принтерах, а саме: КТ-2-50; Braillo 400SR; Braillo 440 SW; 4x4 PRO, а також на модернізованому принтері МПЛ (табл. 1). Всі досліджувані зразки картону відрізняються волокнистим складом (табл. 1).

Таблиця 1Перелік марок картону та типів принтерів

№ п/п Назва картону Тип принтера1. Обухів КТ-2-502. Koppargloss 200 Braillo 400 3. Zenit 215 Braillo 4404. ШО 320 4x4 PRO5. G-Print Розробка (МПЛ)

Товщину досліджуваних зразків картону вимірювали товщиноміром ТИБ з точністю до 0,01 мм. За допомогою металевого шаблону вирізали п’ять квадратів розміром 10x10 см і заміряли в п’яти місцях кожного зразка [2].

Результати досліджень виражаються у міліметрах (мм) середнім ариф-метичним всіх значень, заокруглюються до 0,01 мм.

Важливе значення має рівність і гладкість картону, тобто мікрогеометрія його поверхні. Від ступеня гладкості картону залежить, наскільки легко особи з вадами зору будуть сприймати надруковану інформацію.

Гладкість картону в поєднанні з його пружно-пластичними властивостя-ми є головним чинником показників властивостей картону. Отож, перш ніж вибрати той чи інший картон для друку необхідно переконатись, що показник гладкості відповідає встановленим нормам виробника обладнання.

На практиці широко використовують непрямі методи визначення гладко-сті поверхні. Гладкість за Бекком характеризується часом у секундах, за який 10 мл повітря проходить між поверхнею картону чи паперу і склом при середньо-му вакуумі 50,6 кПа і тиску 98,1 кПа [2]. У процесі виконання досліджень оці-нювали стандартну та ефективну гладкість. Гладкість картону під тиском, який наближається до тиску в процесі друкування, називають ефективною гладкіс-тю (ЕГП). М’якість (М) картону оцінюють відношенням ефективної гладкості (ЕГП) до гладкості, визначеної в звичайних (стандартних) умовах (ГИ).

Результатом правильного вибору пари «матеріал–обладнання», а саме — параметрів гладкості, м’якості, товщини матеріалу та їхньої відповідності ви-


могам виробника обладнання, є символи шрифту Брайля, які відповідають між-народним стандартам [2, 3]. Для контролю відповідності під час проведення аналізів було застосовано метод оптичної цифрової мікроскопії. Щоб отримати мікрофотографії елементів шрифту Брайля, використали мікроскоп Біолам П2-1із встановленою на ньому цифровою камерою.

У процесі виконання досліджень використано п’ять зразків картону з попередньо нанесеними елементами шрифту Брайля [3].

Результати проведених досліджень. На якість задруковуваної шрифтом Брайля продукції насамперед впливає якість матеріалу, з якого він виготовле-ний. У зв’язку з цим проведено ряд дослідів щодо визначення якісних параме-трів обраних матеріалів. На основі аналітичного огляду способів та матеріалів було прийнято рішення про доцільність проведення експерименту з об’єктами, поданими в табл. 1. Вважаємо, що новизна результатів становитиме науковий і практичний інтерес і, можливо, спонукатиме замислитись над перспективами їх розвитку та використання в майбутньому.

В аспекті цих досліджень одним із перших оцінених показників є ре-зультати стандартної та ефективної гладкості картону.

Як свідчать отримані результати, найкращі показники гладкості з обох сторін має картон марки Zenith 215. Відповідно, найнижчі показники характер-ні для картону Обухів (рис. 1).

Рис. 1. Гладкість сіткової та лицьової сторін картону

Отримати картон із абсолютно гладкою поверхнею неможливо. Завжди наявні нерівності, які утворюються внаслідок впливу низки чинників. Аналі-зуючи графік гладкості, можна передбачити, що люди з вадами зору краще будуть сприймати надруковану шрифтом Брайля продукцію на картоні марки Zenith 215. Підтвердженням цього є заміри м’якості картону (табл. 2).

Таблиця 2М’якість картону

Тип картонуМ’якість картону

Лицева сторона Сіткова сторона1 2 3

1. Zenith 215 0,695 1,362. Zenith 195 1,35 1,5


1 2 33. ШО 320 7 4,25

4. Koppargloss 200 1,56 1,755. Обухів 2,27 2,33

М’якість картону є типовою деформаційною складовою [2]. При од-наковій початковій гладкості легше формується крапка на картоні, який під тиском легше згладжується, тобто на м’якшому картоні. На такому картоні крапку шрифту Брайля отримують з меншим тиском удару молоточка певного типу принтера. У нашому випадку найм’якшими картонами є марки ШО-320 та Обухів. Розрахунки ефективної та стандартної гладкості свідчать, що повно-та контакту картону з притискачем принтера залежить не тільки від гладкості картону, але й від його м’якості.

Не менш вагомими характеристиками картону та їх впливу на формуван-ня рельєфно-крапкового зображення є граматура та товщина картону (рис. 2). Граматура картону є непрямою характеристикою його товщини і є пропорційна середній товщині картону [4]. Винятком є картони із покриттям.

Рис. 2. Граматура та товщина картонів

Як видно з рис. 2, найбільша товщина в картону Koppargloss (0,29 мм), найменша — у G-Print (0,14 мм).

Кожен з надрукованих елементів шрифту Брайля було перевірено на від-повідність європейському стандарту Braille Margburg Medium [3]. Суть стан-дарту полягає в регламентуванні геометричної форми, відстаней між елемен-тами та символами крапки шрифту Брайля (рис. 3).

Марка картону на розмірні показники суттєво не впливає. Тісніший зв’язок мають товщина, маса та жорсткість картону, із зростанням яких збіль-шується висота рельєфно-крапкового зображення на відбитку (рис. 4). Висота рельєфу досліжуваних зразків картону становить 0,20–0,42 мм, тобто спостері-гається недотримання українського стандарту (ГОСТ Р 50918-96) і відповід-ність розмірних показників європейським нормативам. Аналогічна залежність спостерігалась і при друкуванні рельєфно-крапкового зображення на модерні-зованому принтері типу МПЛ.

Продовження табл. 2.


Рис. 3. Вимоги до розмірних показників рельєфно-крапкового зобрження. Розміри: а = 2.5 mm; b = 2.5 mm; c = 6.0 mm міжбуквена відстань;

d = 12.0 mm пропуск; e = 10.0 mm 0.0 mm/-0.1 mm міжрядкова відстань.

Рис. 4. Висота та діаметр крапки шрифту Брайля

Діаметр крапки також є меншим порівняно з тим, який має бути відпо-відно до вимог, і становить 1,2–1,4 мм. Лише при задруковуванні на принтері 4х4 PRO відтворюється крапка з діаметром 1,6 мм (рис. 4).

Європейський стандарт дозволяє виготовлення продукції з елементами шрифту Брайля при величині D = 1,4 мм. Аналізуючи інші розмірні показники, спостерігається залежність впливу на показники b і c граматури картону. Це дає підстави стверджувати, що така розбіжність показників зумовлена струк-турою картону та його реакцією на зусилля тиснення.

Мікрофотографії дають нам узагальнену картину поверхні сформованої крапки. Для м’яких сортів картону (зразки №3, №5) поверхня крапки не є ціліс-ною та чіткою. Спостерігаються розриви, картон має нещільну та розшаровану структуру. Водночас крапка на більш щільному картоні марки Zenith 215 є до-сить чіткою. Як бачимо, саме граматура та товщина картону суттєво впливають на чіткість, цілісність рельєфу крапки та читабельність відтвореної інформації.


Висновки. 1. Для отримання якісних рельєфних відбитків необхідно враховувати зазначені фактори, що дасть змогу оптимізувати процес нанесення символів шрифту Брайля за допомогою оригінальних принтерів.

2. Керуючись результатами досліджень, можна з впевненістю ствер-джувати, що для нанесення шрифту Брайля оптимальним буде вибір матеріалу Zenith 215. Принтер 4х4 PRO при друці на картоні Zenith 215 створює рельєф-ний шрифт Брайля, який повністю відповідає європейським вимогам стандар-ту Braille Margburg Medium.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Braille Printers [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.braillo.com/

products.php.2. Лабораторний практикум з поліграфічного матеріалознавства : [навч. посіб. ] /

С. В. Анісімова, Л. М. Олексій, З. Т. Токарчик, В. В. Шибанов ; за заг. ред. В. В. Ши-банова. — Львів : Афіша, 2001. — 184с

3. Гавенко С. Ф. Поліграфічні технології маркування продукції шрифтом Брайля : мо-ногр. / С. Ф. Гавенко, М. Т. Лабецька. — Львів : Ліга-Прес, 2014. —140 с.

4. Вакуліч Д. Дослідження паперів та картонів, призначених для виготовлення видань для незрячих / Д. Вакуліч, Н. Цуца // Квалілогія книги. —2007. — Вип. № 2 (12). — С. 67–72.

PECULIARITIES OF FORMATION OF BRAILLE ELEMENTS ON THE PLANE USING VARIOUS BRAND PRINTERS

D. P. Lozoviy, I. R. Kilko, T. I. OnyschenkoUkrainian Academy of Printing,


The article analyses the modern approaches to manufacturing products in Braille using the original printers as well as the modernized in the department of technology of printed products and packaging of Ukrainian Academy of Printing printer type MPL. It reviews the influence of the main factors on the quality of printing products, analyzes the results, and assesses the compliance of printed Braille elements with Ukrainian and European standard Braille Marburg Medium.

Keywords: Braille, cardboard properties, tactile fonts, Braille Marburg Medium.


СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНІ НАУКИ

УДК 755 42+655

COMPOUND NOUNS IN MODERN ENGLISHO. S. Chorna

Ukrainian Academy of Printing, 19, Pidholosko St., Lviv, 79020, Ukraine

[email protected] article presents the main means of creating compound words of the English

language, which are currently the most important and most common ways. The work considers compounding as one of the most productive ways of word formation. The paper presents the interpretation of some lexical characteristics on identification of compound nouns and correlation of a compound nouns and a free phrase. It gives the description of a compound noun and highlights its main characteristics and criteria that can be concentrated in its definition, particularly: structural cohesion, phonetic, orthographic, morphological criteria and the character of combining. Also it contains the description of various classifications of compound nouns based on idiomatic features, syntactic characteristics, the presence of linking element, the structure of immediate constituents of a compound word, functionality, and the work presents the classification of compound nouns of the English language.

Keywords: word-formation, compounding, compound nouns, of a compound noun, classification.

The investigation of the language vocabulary is one of the important problems in linguistics. Its replenishment is a constant process that is why it is so important to study the models of words and see how it works.

Modern English possesses a large number of means of creating new words, such as word-formation, compounding, conversion, shortening, substantivization, back-formation and others. Word-formation and compounding create the main quantity of new words.

The process of creating new words, its peculiarities, conditions under which it takes place, extralinguistic and intralinguistic reasons, causing the word-formation process — all these problems are not investigated sufficiently in English. Many of these problems have been touched in the works dedicated to the problems of German, English, Spanish word-formation as well as to the problems of general theory of word-formation.

English word-formation was interpreted in the works by linguists A. Smirnitsky, I. Arnold, R. Ginsburg and others [1–3]. Many articles and works are dedicated to separate problems of English word-formation. A great contribution to the development of English word-formation was made by O. Meshkov, P. Tsarev in particular. O. Meshkov investigated word-formation, especially compounding as the way of enlarging the language vocabulary. He tried to give the definition of a compound word [4]. P. Tsarev investigated compound words in English, the productivity of word-formation trying to clear up the differences between a compound word and a free phrase [5]. Regularities and peculiarities of the process of creating English words through affixation and conversion were investigated as well.

Works of foreign linguists H. Marchand and B. Warren are of special value in linguistics [6].


Ukrainian lexicologists have made their contribution to studying the English word-formation. M.Mostovy, for instance, pointed out that word-formation is a branch of the science of language which studies the patterns on which a language forms lexical units, i.e.words [7].

Our task is to investigate and present the interpretation of some lexic characteristics of the compounds concerning the identification of a compound noun, the correlation of a compound noun and a free phrase, some of its combining elements and others.

Nowadays, in linguistics great attention is paid to thorough studying of the problem connected with the understanding of the English word-formation system, especially of compounding. Compounding takes an significant part in the modern English system. The main problems of compounding, its productivity and pragmatics, innovation compounding processes have been researched by many scientists. L.Omelchenko writes that in nominal word-formation of Germanic languages typology has been traced, as a big number of compound words are formed according to the common model — a determinanta determinantum. The scholar investigates the productive models of compound words in modern English. She pointed out the compounding as a very important means of enlarging the language vocabulary. [8:50].

Compounding is the main trend of the language vocabulary development, because you can see the action of the laws of the language development especially vividly. Compound words characterize general tendency of the language evolution and its lexical store; they show flexibility and functioning of English lexical system in the most complete way, its desire for conciseness and expressiveness, as well as boundless opportunities of the whole analytical system of English. The peculiarities of the English lexico-grammatical structure contribute to creating new words through compounding very much.

Compound words make a great part of the English vocabulary, but compounding as a means of creating new words is one of the most important and widespread. The peculiarities of lexico-grammatical structure of the English language, i.e. a wide usage of word-order as a means of expressing lexico-grammatical relations, promote considerably the creation of new words through combining stems.

There are productive, low-productive and non-productive within different types of compound words. Productivity of a word-forming model is not constant; it varies all the time during the historical development of the language, some models lose their productivity, some obtain and become rather productive. Many new words by their semantic structure are the formations, general meaning of which can be taken out of their parts, out of the meanings of the components. There are a great number of compound words that are the result of word-formation of a particular author, occasional words created by the author with a stylistic aim for more precise or clearer expression of a thought. In most cases, compound words in English have parallels as syntactical free phrases from the point of view of their structure. Structural relations of their components — stems of the words — are close to lexical-grammatical relations of the words that make a free phrase.

A compound word can be considered in two aspects of its creation, how it is created, what components make it; and in the aspect of its structure: what parts it

СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНІ НАУКИ 109

consists of. In many cases, the aspect of creation of a compound word and the aspect of its structure coincide, but there are compound words in English, which are compound according to their structure, but they are not compound according to their creation and are created not with the help of compounding, but with the help of conversion: e.g. to water-ski, to sick-list.

It is rather difficult to give the definition of a compound word, first of all because of the difficulties of the defining objects, then because of the existence of numerous similar objects, then because of different linguistic world outlooks and approaches to a compound word. Criteria of a compound word must be concentrated in its definition. There are a lot of definitions of a compound word in English linguistic literature.

I.Arnold gives the following definition of a compound word: «Compound words are words consisting of at least two stems which occur in the language as free forms. In a compound word the immediate constituents obtain integrity and structural cohesion that make them function in a sentence as a separate lexical unit» [2:108].

H. Marchand under the term «compound» understands the coining of new words proceeds by way of combining linguistic elements on the basis of a determinant/determinantum relationship called syntagma. When two or more words are combined into a morphological unit on the basis just stated we speak of a compound. O. Jespersen defines compound words this way: «A compound may perhaps be provisionally defined as a combination of two or more words so as to function as one word, as a unit» [4:175]. According to O. Meshkov for word-building theory and practice a compound word is a lexical unit, that was formed of two or more stems through compounding and that is singled out in the speech flow on the basis of its structural cohesion [4:176].

According to our analysis and theoretical understanding of the problem compound words are words consisting of at least two stems and they possess structural cohesion and entire semantic meaning unlike free phrases.

Such scholars as O. Meshkov, I. Ivanova, R. Ginzburg suggested their criteria of compound word. [4, 3]. To sum up the above mentioned we have tried to suggest our own criteria of compound words. They are:

1. Structural cohesion. The term «structural cohesion» was introduced by A. Smirnitsky. In the dictionary of linguistic terms «structural cohesion» is explained as «indivisibility, integrity, impossibility of division into parts and insertion between them other elements (units) of language...» A. Smirnitsky understands structural cohesion in the way that even the least balanced according to its structure word is closer in its design to a simple monolithic word than any free phrase. [1:33]. Structural cohesion of the word is revealed in specific peculiarities of a word inner structure in comparison with a free phrase structure, in peculiarities that are defined by less completeness and design of the parts of a word in comparison with the parts of a free phrase, i.e. with separate words. This can be explained by the following example. If one compares such formations as: shipwreck and (the) wreck of (a) ship


that include the same root elements, it is easy to find out that though they mean one and the same phenomenon of the reality and they do not differ essentially in their meaning, they differ in principle in their relation to the grammatical structure. In other words, the formation «shipwreck» possesses structural cohesion, and the formation (the) wreck of (a) ship does not [1:34].

2. The phonetic criterion. It implies the existence of a combining stress in a compound word in comparison with a free phrase where the elements have an equal stress. The disadvantage of this criterion is in the facts that alongside with a great number of examples where there is one stress, there are a lot of formations causing different questions and bewilderments. The phonetic criterion should be referred only to compound words that have been already put in lexicographic sources that give the information about the character of the stress in this or that word. But modern language is constantly replenishing by lexical units. So, quite identical lexical units get different stresses depending on speech – feeling that depends in its turn on the way how the native speaker perceives the meanings of two combining lexical units — as a concretized semantic unity or as a succession of two independent units in semantic relation. There is a marked tendency in English to give a compound word a heavy stress on the first element. Many scholars consider this unity of stress to be of the primary importance.

3. The orphographic criterion. It is well known what an inconsistency is in spelling some lexical units. One and the same units sometimes in the same newspaper or magazine can be written differently: separately, with a hyphen or solid writing. Thus, solid writing reflects the language consciousness, according to which the given lexical unit has a close semantic integrity. Writing a word separately cannot serve as a criterion of a free phrase (unlike a compound word); at the same time solid writing can serve as a criterion of a compound word (unlike a free phrase). In other words, it is improbable that a free phrase can be written together.

4. Morphologic criterion sets morphologic integrity of a compound word unlike a free phrase. It states that in compound words morphologically not arranged stems are combined. But morphologic arrangement of an English word is rather poor and this criterion, though it is very reliable, can be used only for a small number of compound word types. The most vivid usage of this criterion is the establishment of structural cohesion of the word of «book-shelves» types, where the first component is a stem, not a word (otherwise the first component would have plural as well). Consequently, morphological criterion can testify structural cohesion of a given word; it refers to a limited number of types.

5. The character of combining. The succession of lexical units that was singled out of the speech flow can be either a compound word or a free phrase. Each language possesses a set of free phrases, so if singled succession of lexical units is out of this set, then it is a compound word. The order of compound word components and the word-order in a free phrase have the essential role as the criteria of structural cohesion. For some types of compound words back order of the components can be the criterion of structural cohesion. It refers to the words with the second components


adjectives or participles: e.g. oil-rich, man-made. In synonymic free phrases the word-order would be: rich in oil, made by man.

One of the criteria of compound words is the absence of auxiliary elements in a compound word. But this criterion can be excluded while analyzing phrase formations: good-for-nothing, pie-in-the-sky.

There are different classifications of compound words.There are non-idiomatic compounds with a perfectly clear motivation. Here

the meanings of the constituents add up in creating the meaning of the whole and name the referent either directly or figuratively. Thus, when the combination «seaman» was first used it was not difficult to understand that it meant «a man professionally connected with the sea». The non-idiomatic compounds can be easily transformed into free phrases: e.g. night flight — flying at night.

On the other hand, a compound may be very different in meaning from the corresponding free phrase. These compounds are called idiomatic. Thus, «a blackboard» is very different from «a black board». A blackboard may be not a board at all but a piece of linoleum or some other suitable material. A compound may lose its motivation and become idiomatic because one of its elements is at present not used in the language in the same meaning. The word «blackmail» has nothing to do with mail «post». Its second element, now obsolete except in Scottish, was used in the sixteenth century meaning «payment» or «tax». «Blackmail» was the payment extracted by freebooting chiefs in return for immunity from plunder.

Compound words may be classified according to the type of composition and the linking element; according to the number of stems; according to the number of ultimate constituents; according to the parts of speech to which the compound belongs and within each part of speech; according to the structural pattern. It is also possible to subdivide compounds according to other characteristics, semantically, into motivated and idiomatic compounds.

Many compounds are intermediate between the syntactic and asyntactic extremes.

I. Arnold gave her own classification of compounds. The classification according to the type of composition permits to establish the following groups:

1) a mere juxtaposition without connecting elements; 2) composition with a vowel or a consonant as a linking element; 3) compounds with linking elements represented by preposition or conjunction stems; 4) compound-derivatives or derivational compounds in which the structural integrity of the two free stems is ensured by a suffix referring to the combination as a whole, not to one of its elements [2:123].

The classification of compounds according to the structure of immediate constituents distinguishes:

1) compounds consisting of a simple stem; 2) compounds where at least one of the constituents is a derived stem; 3) compounds where at least one of the constituents is a clipped stem; 4) compounds where at least one of the constituents is a compound stem.

R. Ginzburg gave another classification of compound words. They may be classified: a) from the functional point of view; b) from the point of view of the way


the components of the compound are linked together; c) from the point of view of different ways of composition [3:157].

In our work we single out the compound nouns with the second component — noun (N) that is why our classification of singled out compound nouns on the basis of suggested criteria contains the following differentiation:

– according to the parts of speech to which the first component belongs; – according to the number of immediate constituents; – according to the connection type; – according to word-forming affixes; – according to motivation of compound nouns.Compounding is the process and rules of creating words by means of word-

forming of two or more stems; on the other hand, it is the aspect of linguistics studying objectives laws of forming compound words. Compounding is the main trend of the development of language vocabulary, because here one can see the action of the laws of the language development especially vividly. Compound words characterize general tendency of the language evolution and its lexical store; they show flexibility and functioning of English lexical system in the most complete way, its desire for conciseness and expressiveness, as well as boundless opportunities of the whole analytical system of English. The peculiarities of the English lexico-grammatical structure contribute to creating new words through compounding very much.

According to our analysis and theoretical understanding of the problem compound words are words consisting of at least two stems and they possess structural cohesion and entire semantic meaning unlike free phrases. Compound words as inseparable vocabulary units are, on the one hand, clearly distinguished from free phrases by a combination of their specific stress pattern, spelling and their distributional formulas. On the other hand, compound words in modern English lie astride the border between words and word-groups and display many features common to phrases, thus revealing close ties and parallelism with the system of free phrases. In compounding both components taking part in a composite act belong to an open system. The unity of stems is determined mostly by logical-sense relationships between the notions which are transferred by the components of a compound. The meaning of a compound is determined by knowing its parts and their sense relationship which in its turn is determined by knowing relationships between the objects of reality.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Смирницкий А. И. Лексикология английского языка / А. И. Смирницкий. —

М. : Изд-во лит. на иностр. языках, 1956. — 260 с. 2. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка : учеб. [для студ. ин-

тов и фак-тов иностр. языков] / И. В. Арнольд. — М. : Высш. шк., 1973. — 302 с.3. Ginzburg R. S. A Course in Modern English Lexicology / Ginzburg R. S., Khidekel S. S.,

Knyazeva A. A., Sankin A. A. — Moscow, Vyssaja skola, 1979. — 269 s. 4. Мешков О. Д. Словообразование современного английского языка / О. Д. Меш-

ков. — М. : Наука, 1976. — 245 с. 5. Царев П. В. Сложные слова в английском языке / П. В. Царев. — М. : МГУ, 1980. —

126 с.


6. Warren B. Semantic Patterns of Noun-Noun Compounds / B. Warren. — Goteborg, 1978. — № 41. — 266 p.

7. Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови / М. І. Мостовий. — Харків : Основа, 1993. — 256 с.

8. Омельченко Л. Ф. Продуктивные типы сложных слов в современном английском языке (на материале прилагательных и глаголов) / Л. Ф. Омельченко. — К. : Вища школа, 1981. — 144 с.

COMPOUND NOUNS IN MODERN ENGLISH

O. S. ChornaUkrainian Academy of Printing,


The article presents the main means of creating compound words of the English language, which are currently the most important and most common ways. The work considers compounding as one of the most productive ways of word formation. The paper presents the interpretation of some lexical characteristics on identification of compound nouns and correlation of a compound nouns and a free phrase. It gives the description of a compound noun and highlights its main characteristics and criteria that can be concentrated in its definition, particularly: structural cohesion, phonetic, orthographic, morphological criteria and the character of combining. Also it contains the description of various classifications of compound nouns based on idiomatic features, syntactic characteristics, the presence of linking element, the structure of immediate constituents of a compound word, functionality, and the work presents the classification of compound nouns of the English language.

Keywords: word-formation, compounding, compound nouns, of a compound noun, classification.



УДК 9(47.71)

ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ПОЛКОВНИКА ТИМОША ЦИЦЮРИ

(ЗА МАТЕРІАЛАМИ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ)

М. С. ПасічникУкраїнська академія друкарства,


У статті відтворено суспільно-політичне становище України другої половини ХVІІ ст. За матеріалами архівних документів подана характеристи-ка одного з активних діячів козацької старшини — переяславського полковника Т. Цицюри, висвітлена його військово-політична діяльність. Участь у важли-вих військових операціях проти Речі Посполитої, взаємовідносини з московсь-ким урядом та перехід на польську сторону переяславського полковника асо-ціюються з нинішніми подіями в Україні. Наведено документи про вирішення спірних земельних питань переяславським полковником Тимошем Цицюрою в своєму полку та надання у власність різноманітних маєтків.

Ключові слова: національно-визвольна боротьба, козацька старшина, універсал, переяславський полковник Т. Цицюра, сервілізм Т. Цицюри до Мос-кви, українська автономія.

Постановка проблеми. Дослідження особистостей минулого України має важливе значення для сьогодення нашого краю, особливо, коли йдеться про історію української козаччини. Постать переяславського полковника Тимо-ша Цицюри досі малодосліджена й малознана широкому загалу, тож на основі доступних архівних документів, літописів і свідчень очевидців тих складних процесів, які відбувалися в другій половині ХVІІ ст., спробуємо ліквідувати цей пробіл і висвітлимо діяльність переяславського полковника.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Нинішній період у світлі останніх подій в Україні відзначається збільшенням інтересу до історії націо-нально-визвольних змагань, а особливо до історії козаччини. Варто відзначи-ти значний внесок у дослідження тих чи інших аспектів проблеми С. Зеркаля, Б. Крупницького, Г. Саніна, Я. Дашкевича, В. Борисенка тощо [1–4]. Питанням військової історії, організації козацьких походів, діяльності козацької старшини, української шляхти приділяється значна увага й такими сучасними дослідника-ми, як В. Смолій, В. Степанков, Ю. Мицик, Н. Яковенко, В. Сергійчук, О. Гур-жій, Т. Чухліб, В. Горобець [5–9]. Немало фахівців займається й розробленням концепції історії української козаччини, її теоретико-правових засад. Незважа-ючи на дослідженість проблематики, й досі в історії українського народу зали-шаються ще недостатньо вивчені сторінки.

Мета статті. Здійснити аналіз на основі архівних документів військово-політичної діяльності переяславського полковника Тимоша Цицюри, прослід-кувати процеси взаємовідносин полковника з Річчю Посполитою та Московсь-кою державою — це завдання особливо актуальне в сьогоднішніх умовах України.


Виклад основного матеріалу дослідження. Суперечливим і складним було політичне становище в Україні другої половини ХVІІ ст. Сусідні держави Москва, Польща, Туреччина з Кримом прагнули тим чи іншим шляхом ово-лодіти Україною. Боротьба, що точилася за українську землю, супроводжува-лася спустошенням і руїнами.

Не менші зміни на тлі цих подій відбувались і в діяльності окремих то-дішніх українських зверхників. Долю одного з таких діячів України — полков-ника козацького війська Тимоша Цицюри, спробуємо описати, використовуючи наявні архівні матеріали. Відомостей про час і місце народження Т. Цицюри не має, але його життя та діяльність, за даними архівних матеріалів, пов’язані переважно з територією тодішнього Переяславського полку. Неможливо вста-новити, окрім іншого, й до якого зі станів тодішнього суспільства належав Т. Цицюра за походженням. Не дійшло до нас і портрета самого полковника козацького війська, зберігся тільки від 1660 р. опис зовнішнього вигляду — «чоловік середнього росту, красних черт лиця, з очей б’є відвага, а рухливість тіла свідчить елястичність і проворство його ума» [10, с. 114–115].

Уперше інформацію про Тимоша Цицюру зустрічаємо наприкінці 1653 р. під час навідин московського посольства в Україну на чолі з В. Бу-турліним. Наприкінці жовтня 1658 р., коли гетьман І. Виговський прибув до Києва, Т. Цицюра — переяславський полковник, разом із військовим осавулом І. Скоробогатенком вів за дорученням гетьмана І. Виговського переговори з київським воєводою В. Шереметьєвим про зустріч гетьмана з воєводою [11, с. 285–286]. Того ж року Тимош Цицюра брав участь у акціях проти Москви. Так, у листопаді князь Г. Ромодановський з московськими загонами взяв в об-логу в м. Варві козацькі полки гетьмана І. Виговського та переяславського пол-ковника Т. Цицюри. Після цих військових сутичок переяславський полковник прибув до табору Г. Ромодановського й запропонував, щоб цар знову прийняв їхніх козаків у своє підданство, а також щоб Ромодановський відступив із своїм військом від м. Варви, на що представник московського царя погодився [12, с. 62]. Щоправда, укладена угода не припинила подальших військових дій між прихильниками Виговського та промосковською частиною козацтва. Т. Цицю-ра бере участь з наказним гетьманом І. Скоробогатенком у нападах на території Миргородського й Полтавського полків на прихильників Москви.

Збереглися відомості й про інші сторони діяльності Т. Цицюри в період Чудновської кампанії. Так, у червні – липні 1660 р. сотник Ніжинського полку Борзенської сотні П. Забіла поїхав до Москви, а Тимош Цицюра клопотав пе-ред царем, аби було повернуто з московського полону родичів П. Забіли [13]. Маємо також універсал Т. Цицюри як полковника переяславського від 8 травня 1660 року з Переяслава про надання М. Гарячці, сотнику Козельському, млина, а також декрет Т. Цицюри (від 8 травня того самого року) в справі про спірну землю між Терешком з Лехнович і Г. Охрименком [11, с. 30].

У липні 1660 р. відбулася козацька рада спільно з представниками московського війська, де було ухвалено відновити військовий похід на Річ


Посполиту, і в цьому поході під проводом В. Шереметьєва брав участь і Тимош Цицюра на чолі: Переяславського, Київського, Прилуцького, Миргородського та Лубенського полків. Однак за угодою під Слободищами (1660 р.) було на-казано Т. Цицюрі гетьманом Ю. Хмельницьким приєднатися до його війська і той, звичайно, погодився. Козацьке військо відійшло від війська В. Шереметьє-ва, дорогою до війська Ю. Хмельницького стався напад татар, які порубали й забрали багато козаків у полон, тому значна частина війська Т. Цицюри по-вернулася назад до московського війська, а сам Т. Цицюра прибув до польсь-кого табору тільки з частиною своїх козаків [11, № 21, с. 39; № 22, с. 43]. У польському таборі Т. Цицюру було заарештовано за те, що він виступив з табо-ру Шереметьєва раніше від польського війська, яке мало завдання охороняти від татар. Щоправда, зі свідчень літопису Величка [14, т. 2, с. 14–15] знаємо, що Т. Цицюру було вбито під Чудновом, а в літописі Г. Грабянки йдеться, що під час облоги поляками й татарами війська В. Шереметьєва вояки останньо-го продавали козаків Т. Цицюри татарам за хліб, сіль і воду, тому Т. Цицю-ра залишив московське військо і прийшов до війська Ю. Хмельницького [15, с. 173–174].

З польського табору зберігся універсал Т. Цицюри до козаків і старши-ни, що залишалися у війську В. Шереметьєва. Тут Т. Цицюра, іменуючи себе полковником переяславським від короля, закликає козаків перейти на сторону польського короля й повідомляє, що сам уже виконав присягу королю.

Як же склалася подальша доля Т. Цицюри, особливо після битви під Чудновом? У травні 1661 р. московський цар наказав київським воєводам пе-реписати все його майно для конфіскації. Самого Цицюру після переходу до польського табору було заарештовано. В грудні 1660 р., згідно з архівними да-ними, він у Кракові, куди його разом із козацьким полковником П. Апостолом було привезено й затримано до сейму, після якого відпущено в Україну. Слід вважати, що відпущення Цицюри, як і інших, було пов’язано з клопотанням за них перед польським королем гетьмана Ю. Хмельницького в грудні 1660 р.

Де ж перебував Т. Цицюра після відпущення і до весни 1662 р. — вста-новити важко. В описі Єрлича знаходимо відомості, що король під квітнем 1661 р. відпустив Цицюру й Апостола, давши їм по дві тисячі злотих. Коли ж це стало відомо воєводі чернігівському С. Беньовському, який просив, щоб їх було затримано, бо можуть розпочатися нові виступи проти польського війсь-ка, Цицюру та Апостола було затримано більш ніж на рік в м. Дубно, звідки вони якимось чином зникли. Т. Цицюра в 1662 р. залишив відомості про свою втечу з Дубна [16, с. 98].

16 березня 1662 р. переяславський архієрей Г. Филонов одержав листа від Цицюри з Терехтимирівського монастиря. В листі Т. Цицюра писав, що він утік від поляків «из болшой неволи» й не хоче йти до Ю. Хмельницького, а про-хає прийняти його в м. Переяславі та відправити до Москви, а «в винь єво что ті, великиї государь, укожешь». 17 березня архієрей передав отриманого листа воєводі Волконському, який наказав Г. Филонову, щоб той особисто відпра-


вив Т. Цицюру до м. Переяслава до нього. Т. Цицюра «не опасался бі ничего». 19 березня Цицюра прибув до м. Переяслава до Якима Сомка (тоді наказного гетьмана Лівобережної України). Збереглися відомості, що московський воє-вода Волконський посилав до Я. Сомка, аби той прислав до нього Т. Цицюру, щоб тримати того «за караулом в верхнем городе» й писати про нього цареві або відправити до Москви. Я. Сомко не погоджувався віддати Т. Цицюру Вол-конському, сам писав про Т. Цицюру цареві. Коли ж московські урядовці напо-лягли на видачі Т. Цицюри, Я. Сомко вимушений був погодитися з ними. Того ж таки 19 березня Т. Цицюру «ис Переясловля ушол, и єво Цецуру поимали а догнали у Днепра». Лише 28 березня його разом з іншими заарештованими відправлено до Москви.

Знаходимо листа наказного гетьмана Я. Сомка від 7 жовтня 1662 року московському цареві «бью челом вашему царскому пресвьтлому величеству из-воль, милосердній государь, свой милосердній гнев укротить и Тимоья Цицюру подаловав из вязенья к нам отпустить». У січні 1663 р. Я. Сомко запитував цар-ського посланця Ф. Ладиженького, де перебуває Т. Цицюра й інші українські в’язні, на що той відповів, що нічого не відає [11, № 47].

З ув’язнення Т. Цицюра написав листа бунчужному гетьмана І. Брюхо-вецького — Г. Витязенку, що був тоді присланий від гетьмана до Москви. Ци-цюра прохав Витязенка, щоб той попросив за нього гетьмана, коли повернеть-ся в Україну, скаржився на своє важке становище «в великой нуже пребываю, жалованья государева только по две денги на день идеть» [11]. В листі також зазначено, що він «писан на тюремном дворе»; передав його Цицюра через якогось стрільця, котрий зв’язався з Г. Витязенком.

Коли Т. Цицюру було відправлено з Москви до Сибіру — не відомо, але 1667 р. вже знаходимо відомості про нього в м. Томську. Маємо доповідну Т. Цицюри з м. Томська до царя від 20 серпня 1667 р., в якій він просить ви-бачення за свій перехід під Чудновом на бік поляків, згадує свою попередню діяльність, коли він «измьнника Ивашка Выговскаго изь Малыя Росыи выг-наль и всю Малую Росію очистивши сю воиском Запорожскимь подь вашу государеву царскую высокую руку подвель», а далі пише, що «нынь, государъ, надо всеми ссыльними литовскими людьми Божія милость возсіяла»… всіх з Томська одсилають до Москви «только я, бедной холоп ваш оставлень» [11]. Ця доповідна Т. Цицюри була отримана в Москві 30 січня 1668 р. за підписом томського воєводи. Жодної резолюції на цьому документі не має, як і не збе-реглося відповіді томському воєводі Вельямінову.

Відомо, що в 1669 р. гетьман П. Дорошенко вів переговори з Москвою в справі повернення в Україну в’язнів – українців, у списку яких значився й «Тимофей Цецура, полковникъ, въ Томскомъ» [11, № 15]. Зокрема, під час пе-ребування московських посланців В. Дубенського й В.Тяпкіна у П. Дорошенка (1667–1668 рр.) в промові гр. Дорошенка й військового писаря Л. Бускевича до В. Тяпкіна віднесено Т. Цицюру до тих діячів України, що «хотя кождой одер-жатъ данную себе честъ, межъ собою великіе войны и кровополитіе и междо-


усобные брани по всемъ войску Запорожскомъ учинили». Літопис Самовидця також вказує, що Т. Цицюра підняв повстання проти І. Виговського, «хотячи себъ гетманства». С. Величко, оповівши про збиття Т. Цицюрою 1659 р. знач-них козаків у Переяславі, зазначає, що Т. Цицюра після цього «заразъ отакой своей склонности и братоубийственной богоненавистной службе даль чрез листъ свой знати в Путивль князю Трубецкому» [12, 14].

Відомо також, що в 1671 р. у травні на з’їзді старшини в Батурині в гетьма-на Д. Многогрішного було ухвалено просити царя про повернення з заслання з Московщини низки засланих українців, у складі яких вказано й Цицюру. На це прохання було указано Д. Многогрішному в грамоті від 7 червня 1671 р. «Ко-торые малоросійського народу жители по нашему царского величества указу сосланы в далине наши царского величества городы»… будуть відпущені «а о єпископе Мефодиі и о Захаре и о Цицюре впредь тебе нашего царского величе-ства гетьману Демьяну Игнатовичю нам великому государю нашему царскому величеству о увальнениі ихъ не биті челомъ и не писатъ» [11, № 15].

Це останні відомості, знайдені про Тимоша Цицюру. Подальша його доля є невідомою. Не знаємо, чи завершив він своє життя в Сибіру, як і Д. Мно-гогрішний, І. Самойловичу, чи повернувся в Україну, подібно до того, як «з Московское неволи до милое повернул отчизны» Т. Носач або І. Нечай, чи З. Шійкевич.

У 1708 р. маємо згадку про «сына боярского Илью Цыцюрина», проте чи мав він якесь відношення до Т. Цицюри, чи був, можливо, його нащадком, установити не вдалося, як і не можемо сказати, чи мав стосунок до Т. Цицюри Клим Цицюренко — козак тимошівського куреня, який згадується в 1694 р., або Пархом Цицюра, котрого зустрічаємо в Ніжинському полку 1729 р. [17].

Такими є відомості, які вдалося зібрати про життя та діяльність Тимоша Цицюри.

Висновки. Розглянуті матеріали розкривають неоднозначну особистість Т. Цицюри. Варто визнати, що до серпня 1659 р. його діяльність особливого значення не мала, більш того, в часи, коли Т. Цицюра бере активну участь у повстанні проти гетьмана І. Виговського, це принесло багато користі Москві. Тільки завдяки політиці лівобережних полковників, на чолі яких був Т. Цицюра, змогла Москва досягти в Переяславі значної переваги, закласти міцну основу своєї колоніальної політики в Україні. Сервілізм Т. Цицюри до Москви в ті часи сягав дуже далеко — він просив В. Шереметьєва призначити полковником у Київ Дворецького, для досягнення ж своїх намірів Т. Цицюра висунув проект дати Дворецькому булаву на володіння на правому боці Дніпра (як засягне цар-ська рука), а йому подарувати гетьманство на лівому боці Дніпра. Негативну роль Т. Цицюри в тих подіях для українського автономізму добре зрозуміли в XVII — на початку XVIII ст., коли важка рука московського торговельного ка-піталу втрутилась в усі сфери життя України.

При розгляді сервілізму Т. Цицюри до Москви мусимо визнати, що, з одного боку, причиною такої позиції стало бажання допомогти пригнобленим


верствам українського суспільства, які були занедбані козацькою старшиною на чолі з І. Виговським — іншого шляху змінити ситуацію Т. Цицюра не бачив; дотримувався такої політики по відношенню до Москви в часи повстання про-ти І. Виговського та після нього. З другого боку, слід пам’ятати про привілеї та подарунки, які отримував Т. Цицюра за свою діяльність на користь Москві, як він бажав отримати маєтності І. Нечая та стати спадковим володарем.

Гетьманство й багатство за будь-яку ціну — це той ідеал, який сповіду-вав Т. Цицюра, якого бажав і прагнув досягти своїми діями: він легко змінює «вехи», тримаючись завжди орієнтації на сильнішого. Сильна партія І. Ви-говського — Т. Цицюра тримається його; складається ситуація не на користь Виговському — Цицюра бере участь у повстанні проти нього та орієнтуєть-ся на сильнішу Москву; потрапляє в скрутне становище під Чудновом Шере-метьєв, Т. Цицюра легко покидає його й переходить на бік Польщі.

Незважаючи на століття, що розділяють нас від того часу, такі ідеали продовжують існувати в українському суспільстві. І як Тимош Цицюра не був винятком серед людей свого періоду — він був, можна сказати, сином свого часу, так і сьогодні схожих постатей можна знайти чимало.

ДОДАТКИЛист Т. Цицюри московському царю Олексію Михайловичу1659 р. (одержан в Москві 13 червня) Конфесати писаря нак. гетьмана І. Скоробогатка —Захара ШійкевичаСписок з белоруского письма взятого языка Ивашкова писаря Скородо-

патка Захара Шійкевича — тайна что есмь говорил словесно и ныне на писмь подано. Понеже повьрился мнь пан Цецура пол (...) Переяславськой, что имьет в раду чернецк (...) ударить усмотр врем и тут вскоре до князя Григорья Григорь-евича о том давать знать, чтоб о том вь дая давал князь Ромадановськой помочь. А ту раду с тое причины хочет учинить, что видит испустощенье земли через Выговского от орды и от ляхов, и что от Его Царского Величества отступиль без всякие крьпкие причины Выговской хочет и всьль до своего умыслу привесть и подлино бы до того времяни пан Цецура было учинил, когда бы Скоробогатка не приьхал. Однакож и ныне времяни смотрит до которого умыслу и нькоторые люди правду люблячие приставают.

И ту тайну описываю:Слышел есмь от одного дворянина Выговского, зовут ево Кузмою, ко-

торой при Скоробогатку прибывает, что панья геманова выговариваеть пану Выговскому мужу своему ракучи, что и сам пропадешь и людей погубиш; ть ж и Онтон Ждановичь в очи пану Выговскому говорил слова.

И ту тайну на писмь подаю:Слышель есмь от сотника Мрынського веска, которой неделею предь

Троицыным днем был на посольстве от пана Васюты у пана Выговского, что говорил пан Выговской, как бы одинова или двожды ударясь с войском москов-ским мир учинить.


И ту тайну описываю:Что вся чернь, как казаки также и мещане Ньжинские хотят под рукою

его царского величества быть, только гетманиха Гуленицкого Сьверская чрез своих людей всякого постерегали на сторону Выговского строенья.

И ту тайну открываю:Что при Скоробогатку есть тут в Нъжине нъсколько челяди Выговского,

которые всяких слов и дел меж козаками постерегают:На останок и то открываю:Что Цецура и о том говорил со мною, ищучи способов каким бы войсько

кацацкое при князе Ромодановском будучие, с ним згодилось и заодно было, чтоб потом никаких выговоровъ и выкиданья в очи, какъ от Москвы, также и от тех казаков, что при Москве пребывают, не было, тоесть чтоб Москва и казаки не заметывали, что через саблю нас взяли; но тот же Цецура говорил удобно на то отговоритца неволею Выговского.

И то открываю:Слышел есмъ от отца Максима протопопа Нежинского, что сам очима

виделъ все стада, статки овцы под Полоным к ляцкой границе, что совсем до Любомля староства своего вывозиль, где и сам мыслит естли тесно ему будет.

И то открываю:Слышел есмъ от Каплунского, что Волоски воевода писал листы до Цар-

ского величества, обьявляя что Шуин — паша бунты ж зачал, и радячи чтоб царское величество на турка воевал;

Которые листы Выговской перенял и хотел до Царя — города до Порты послать; а чтоб не посылал воевода волоски, нечто ему денегъ дал немало.

…Черкасы ис черкасских городов которые городы ныне великому го-сударю служат, и ево розобьють. И хан де Выговскому приказал, что он без нево Ивашка на Государевы городы оне хан нейдетъ, что ныне у татар лошеди худы; а какъ де татаровя лошади откормят, а он Ивашка Ромон возъмет, и они де пойдут за сем реку на государевы городы вместе; а про иное де оне ни про что не ведает.

И то объявляю:Что слышел есмъ от того ж Коплунского, которой ходил в посольстве с

Ковалевским, что король польски черезъ казаковь хочет вольность шляхетцкую снесть, и для того вельми о Выговским король ссылаетца. А ту речъ королъ на тайне в покое под Торунем Каплунскому говорил.

На звороті л.420 поміта: «67 г. июня в 13 день присланы с полку боярина и воевод князя Алексея Никитича Трубетцкого; подал жилец Левонтей Симан-ской, а в отписке боярина и воевод написан он Лаврентьем».

(Московский Архив Министерства Юстиции,Приказный стол, столбец № 308 л. л. 420, 427, 431,432, 433).

Лист Т. Цицюри московському царю Олексію МихайловичуГосударю, царю и великому князю Алексею Михайловичю, всея великая

і малыя і бълыя Росиі самодержцу, холоп твой Васька Волконськой челом бет.


В нынешнем государь во 170-м году марта въ 16 день писал из-за Днепра ис Терехтемирева монастыря Тимошка Цецура к Переясловскому протопопу Гри-горью Филонову, что он Цецура ушол ис Польши от ляхов из большой неволи; нехотя идти къ Юраску Хмельницькому, прибежал во Ржищевской монастырь, и чтоб ево принять в Переясловль; а он Цецура будет лоткою у него протопопа в деревне. І приняв бы ево послать к тебе великому государю к Московь; а в вине ево что ты великыі государь укажешь. І ту ево грамотку протопоп марта въ 17 день принес ко мне, холопу твоєму; и я холоп твой, говорил протопопу, чтоб он послал к нему Цецуре своего человека и отписал к нему против той ево грамотки, чтоб он был в Переясловль ко мне холопу твоему, и ево примут, и не опасалса бы ничего; и без твоево, великого государя, указу ему в Переясловле налоги никакой не будет. І марта государь въ 19 день он Цецура изо Ржищевского монастыря в Переясловль приехал кь Якиму Самку. И я холоп твой, посылал кь Якиму Самку и ему говорил, чтоб ево Цецуру прислал ко мне холопу твоему и для чего держит у себя не за караулом, а человекъ он причиной чтоб ему быть за караулом в Верхнем городе у меня холопа твоего, и об нем бы писать или ево послать к тебе великому государю к Московъ, а в Переясловле ево многое время держать и верить нельзе. И Самко пришед ко мне холопу твоему сказал: писал – де я в Киев кь епископу о нем Цецуре, и чнем (...) де писать к тебе великому государю, се епискупом, и за караул мне холопу твоему не отдал, и чтоб твоему государеву делу порухи в Переясловле от него Цецуры не было. І переясловские, государ, казаки и все жители от мала и до велика то и говорят, что от него все погибли и от ихъ старшинства, и последних – де нас умыслил известь. Да писал я, холоп твой, к тебе, великому государю, пред сего енваря вь 10 день з голо-вою стрелецким с Селиваном Белым, что взят Каневской полковникъ Ивашка Лизогуб да Суботовськой сотникь Мишка Капуста в Пещаной і приведен в Пе-реясловль к Самку. І он Яким Самко хотел того полковника Ивашку Лизогуба и сотника Мишку Капусту послать к тебе, великому государю к Московь какъ путь очиститца от татарские войны и по се число их держит у себя. А Юраско Хмельницкой пишет к нему безпрестанно к Самку о тех взятых о полковнике Лизогубу и о сотнике, чтоб к тебе, великому государю, ихь не отсилать; и я холоп твой говорил Якиму Самку чтоб к тебе, великому государю, Лизогуба с товаріщи послать. А ныне татарские войни нет потому что он был в Польше у короля, и на чем с крімским ханом договор учинен с королем, и он Лизогуб то ведает; и с чем он от короля отпущен кь Юраску Хмельницкому и что словесной с ним приказ был к Юраску. И о Цецуре и о Лизогубе с товарыщи что ты великий государь цар и великий князь Алексей Михайлович всея великия и малыя и белыя Росия самодержець укажеш.

На звороті: «170 г. апреля вѣ 8 день».

Записка Т. Цицюри з Москви гетьману Івану Брюховецькому171 – г. августа въ 14 день в Приказе Малыя Росиі подьячей Федор Титов

сказал: Сего – де числа пришол он на Посольской двор к посланцом гетьма-на Ивана Брюховецкого; а них – де сидит в хоромах русской человекь; и он


ево спросил: для чего он к посланцомь пришол, и он де ему сказал что отдал посланцов взял и того человека с стрельцами привел в Малыя Росиі.

А приводной человекъ в распросе сказался орлянинъ Смельяном зовут Власьевь; ныне из Царя – города привезли ево греки ис полону. А был в рей-торех в полку у боярина у Василья Борисовича Шереметева у полковника у Вилима Джонца. И сего – де числа пришол он на Посольской двор к гречанину, которой ево из Царя – города вывез, и ему – де на дворь подал письмо стрелець в Красномь Кавтине, а какь ево зовут и чьего приказу, того онь не ведает, чтоб он то письмо отдал посланцом. Ато – де письмо прислал с ним ис тюрьмы Ти-мошка Цыцюра к послам. И он – де то письмо у стрельца взял и отдал послан-цом а сам в тюрьме не бывал и Тимошки Цыцуры не видал, и что в том письме писано того онь не ведаетъ. А как – де ево грекъ привез к Москве, тому ныне четвертая неделя.

Списокь з белоруского письма, какого принес рейтар на Посольской двор от Цецуры от Тимошки к бунчужному к Григорью Витезенку.

Мне вельми милостивый пане бунчужный войска его царського пресвет-лого величества Запорожского, мой вельми милостивый пане.

Доведався я о счастливомь приезде вашей милости моего милостивого пана, вельми в томь прошу через сие писание мое изволь милость свою показати противно мне слуге своєму в несчастье мози нынешнем заступником быть за меня до его милости пана гетьмана войска Запорожского, когда Господь Богь тебя с тое дороги счастливо сносить. А я за показанню милость моего милости-вого пана и за милосердое християнское воздаяние, до смерти обещаюся Господа Бога молити, и за вашу тое милость отработывать вашей милости на всякиі меся-ць когда меня Господь Богь ис тое неволи высвободит и его царское пресветлое величиство пожалует. Святую вашу милость, вельми вашей милости упадаючи до ног прошу, изволь меня в моем несчастье обослати, что Господь Богь вашей милости на сердце пошлет; понеже Богь свидетель в великой нуже пребываю, жалованья государева только по две денге на день идет. И вдругие тебе челом бью до ног и вельми молю, не изволь моего прошения убогого в моемь несчастье в забвение положить; за такую милость и за милосердие християнское воздияние противно мне в неволи будучему, а тебе Христос и Пречистая Богородица воз-дасть в царствии небеснемь. А потом с нижайшими услугами моими челом бью.

Писан на тюремном дворе.Вашей милости, моего милостивого пана, всего добра желательный

приятель и слуга Тимофей Ермоловичь Цецура.(Московский Архив Министерства Юстиции,

Малороссийский приказ, столбец № 5862 л. л. 265–268).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Крупницький Б. «Нація» в козацькій Україні XVIII віку [Електронний ресурс] / Бо-

рис Крупницький // Україна (Париж). — 1952. — № 8. — Режим доступу : http://www.history.org.ua/index.php?encyclop&termin=Krupnitskii_B

2. Санин Г. Антиосманская борьба югославянских народов и внешняя политика России во 2-й половине XVII — начале XVIII в. [Электронный ресурс] / Геннадий Санин //


Jгословенске землье и Pycиja у XVIII веку. — Београд, 1986. — С. 39–53. — Режим доступа : http://litopys.org.ua/vzaimo/vz06.htm

3. Дашкевич Я. Р. Козацтво на Великому кордоні / Я. Р. Дашкевич // Український істо-ричний журнал. — 1990. — № 12. — С. 20. — (Українське козацтво: сучасний стан та перспективи дослідження проблеми : за матеріалами «круглого столу»).

4. Борисенко В. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ ст. / В. Й. Бори-сенко. — К. : Либідь, 1998. — 616 с.

5. Історія України : навч. посіб. / [авт. кол.: Верстюк В. Ф., Гарань О. В., Гуржій О. І. та ін. ; за ред.. В. А. Смолій]. — К. : Альтернативи, 1997. — 416 с.

6. Мицик Ю. А. З листування козацької старшини середини XVIII ст. / Ю. А. Мицик // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2005. — Вип. 10. — С. 358–365.

7. Яковенко Н. М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття / Н. М. Яковенко. — К. : Генеза, 1997. — 380 с.

8. Сергійчук В. Переяславська рада — трагедія України і програш Європи / В. Сергій-чук. — К. : Діокор, 2003. — 136 с.

9. Історія українського козацтва: Нариси : у 2-х т. / Брехуненко В. А., Войтович Л. В., Головко О. Б., Горобець В. М., Гурбик А. О. ; Ін-т історії України. НДІ козацтва НАН України. — К. : Києво-Могилян. акад., 2009. — Т. 1. — 800 c.

10. Герасимчук В. Чуднiвська кампанiя 1660 р. / В. Герасимчук. — Львів : Накладом НТШ, 1913. — 149 с.

11. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией : [в 15-ти тт.]. — СПб., 1861–1892. — Т. 3 : 1638–1657. — СПб. : Тип П. А. Кулиша, 1861. — [6], 604, 131, 22 с. ; СПб., 1867. — Т. V. — № 21–22, № 47 ; Т. 10 : (Доп. к т. 3) : [Переговоры об условиях соедине-ния Малороссии с Великой Россиею. 1653–1654]. — СПб. : Тип брат. Пантеевых, 1878. — [6], 8 с., 838 стб., 24. — СПб., 1892. — Т. ХV. — № 6.

12. Літопис Самовидця [Електронний ресурс] : козацький літопис староукраїнсь-кою мовою, одне з фундаментальних джерел з історії Східної Європи XVII ст. — К., 1972. — Режим доступу : novasich.org.ua/index.php?go=News&file=print&id=6182

13. Фамільний архів Забілів [Засновник — генеральний обозний Петро Забіла (1580–1689). Зберігався в кількох місцях, у тому числі в с. Красний Колядін Конотопсько-го повіту Чернігівської губ.]. — Бібліотека ім. Вернадського. — І.Р. Ф.Х. — Од.зб. 1750.

14. Величко С. Літопис : [у 2-х т.] / Самійло Велично ; пер. з книжної укр. мови, вст. ст., комент. В. О. Шевчука; відп. ред. О. В. Мишанич. — К. : Дніпро, 1991. — Т. 1. — 371 с.; Т. 2. — 642 с.

15. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / пер. із староукр. — К. : Знання, 1992. — 192 с.

16. Jerlicz J. Latopis albo kronika / J. Jerlicz. — Warszawa, 1853. — Р. 98. 17. Яворницький Д. Історія Запорозьких козаків : в 3-х т. / Д. Яворницький. — Львів :

Світ, 1990–1992. — Т. 1. — 319 с. ; Т. 2. — 392 с. ; Т. 3. — 452 с.


MILITARY AND POLITICAL ACTIVITY OF PEREYASLAV COLONEL TYMISH TSYTSIURA(BASED ON ARCHIVE DOCUMENTS)

M. S. PasichnykUkrainian Academy of Printing,


The paper analyzes the socio-political situation in Ukraine in the second half of the XVII century. The information from archival documents describes one of the most active Cossack officers, Pereyaslav colonel T. Tsytsiura, his military and political activity. His participation in the important military operations against Poland, relations with Moscow government and taking the Polish side in the struggle have been associated with the present events in Ukraine. The documents on the disputed land issues resolved by Pereyaslav Colonel T.Tsytsіura in his regiment and on estates granted as properties, have been presented.

Keywords: national liberation struggle, Cossack officer, Pereyaslav Colonel T. Tsytsiura, servilizm of T. Tsytsiury to Moscow, Ukrainian autonomy.



УДК 090.1:094(438)

ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧАСОСЛОВІВ ЛЬВІВСЬКИХ ДРУКАРЕНЬ XVII–XVIII СТ. (НА ПРИКЛАДІ ЗРАЗКІВ З КОЛЕКЦІЇ

НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ У ЛЬВОВІ ІМЕНІ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО)

Л. М. Андрушко1, С. В. Зінченко2

1Львівський державний університет внутрішніх справ, вул. Городоцька, 26, Львів, 79007, Україна,

2Українська академія друкарства, вул. Підголоско, 19, Львів, 79020, Україна

Розкрито художні особливості Часословів львівських друкарень XVII–XVIII ст. З’ясовано специфіку іконографічних схем сюжетів гравюр та ілю-стративних заставок, а також особливості технічного впорядкування. Виз-начено характер оздоблення та еволюцію загальних художніх прийомів в оздобленні Часословів. У стилі орнаментальних оздоб львівських Часословів спостерігаємо аналогії з мотивами мініатюр українських рукописних книг XV–XVI ст., у яких чільне місце посідають поєднані елементи античного і ренесансного мистецтва. Доведено, що художньо-орнаментальне оздоблення вирізняється особливою пишністю та виразністю, а ілюстрації Часословів на початку XVII ст. відзначаються особливим ставленням до канону порівняно з Часословами цього періоду інших друкарень.

Ключові слова: Богородиця, Христос, стародруки, Часослови, художнє оздоблення.

Постановка проблеми. Предметом пропонованого дослідження є оз-доблення Часословів львівських друкарень XVII–XVIII ст., що зберігаються у колекції відділу рукописів і стародруків Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Греко-католицький митрополит Андрей Шептицький у лютому 1905 р. заснував музей як приватну фундацію під назвою «Церковний музей» для розвитку української культури. Сьогодні фонди музею налічують понад 100 тис. одиниць збереження, репрезентуючи вікові традиції розвитку українського мистецтва та національної культури. Предметом особливої гордо-сті є найбільша й найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII–XVIII ст.

Унікальні пам’ятки писемної культури зосереджені у збірці рукописів та стародруків, формування якої розпочалося від часу заснування музею. Основу збірки становлять зразки, подаровані митрополитом А. Шептицьким, а її по-повнення на науковій основі продовжив професор І. Свєнціцький. Збагатили колекцію і дари діячів культури та просвіти, духовних осіб, а також скарби зі збірок Ставропігійського інституту, Львівської Греко-Католицької Митрополії та Капітули, товариства «Просвіта», НТШ, Народного дому, Богословського наукового товариства, бібліотеки оо. Василіян, передані до музею після 1939 р.

У колекції експоновано кириличні друковані Часослови, представлені пам’ятками слов’янського книгодрукування від інкунабул XV ст. до рідкісних


багатоілюстрованих видань XVIII ст., які репрезентують центри книгодруку-вання XV–XVIII ст. в Україні та за кордоном [12].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Українські стародруки, їхні тексти та оформлення привертали увагу І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Костомарова, І. Франка. У колі наукових інтересів учених перебували окре-мі аспекти літургійної літератури, зокрема історії української гравюри, а також творчості деяких її майстрів. Перші ґрунтовні розвідки з’являються у XIX ст. завдяки праці Я. Головацького, І. Каратаєва, М. Максимовича, П. Пекарського, Д. Ровінського, В. Стасова, І. Сахарова, В. Сопікова, П. Строєва, Ф. Титова, К. Широцького, В. Ундольського, С. Яремича [6, 10]. Мистецтву оформлення стародруків і діяльності граверів-ілюстраторів книг присвячено і праці Д. Сте-повика, В. Фоменка, М. Видашенко, О. Юрчишин та інших авторів [14–18]. За останні кілька десятиліть у провідних наукових установах України було за-хищено декілька дисертацій, тісно пов’язаних із темою нашого дослідження, серед яких — дисертація В. Фоменка «Київська школа гравюри» [17], О. Юр-чишин «Творчість гравера Іллі» [18], О. Овчаренка «Графічний цикл «Патери-ка ІІечерського» 1661 р. в контексті української художньої культури середини XVII — початку XVIII ст.» та інші [8].

Мета статті — розкрити художні особливості Часословів львівських друкарень XVII–XVIII ст. З’ясувати специфіку іконографічних схем сюжетів гравюр та ілюстративних заставок, а також особливості технічного впорядку-вання. Визначити характер оздоблення та еволюцію загальних художніх при-йомів в оздобленні Часословів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Упродовж XVI–XVIII ст. в Україні вийшло 87 різних видань Часословів у 25 друкарнях, проте частина з них не дійшла до нашого часу і відома лише з літературних та архівних джерел. Згідно зі зведеним каталогом українських видань, який уклали Я. Запаско та Я. Ісаєвич, сьогодні збережено 71 видання в бібліотеках і музеях України та за кордоном [3, 4]. В Україні зберігаються 34 з них, тобто менше ніж половина. У книгозбірнях Львова нараховують 28 видань Часословів, з них в НМЛ — 24. Найширше в колекції НМЛ представлені Часослови київських і львівських друкарень. Поза увагою дослідження залишилися окремі примірники видань колекції, які поміщено в стаціонарній експозиції і доступ до них утруднений. Деякі Часослови збірки є дефектними, частина — це точні перевидання попе-редніх, тому в дослідженні проаналізовано не всі Часослови, які є у книгозбір-ні НМЛ.

З огляду на своє призначення, друковані Часослови кінця XVI–XVIII ст. є рідкісними виданнями, які переважно збереглися у колекціонерів, і то закор-донних, а також учених, які цікавилися слов’янськими мовами. На батьківщині ж Часослови зачитувалися до дірок, бо були тими книжками, які не одне по-коління вивели у світ писемності. Тому не дивно, що стародруковані не лише в Україні, але й у цілому східнослов’янському регіоні Часослови зберігаються у бібліотеках Болгарії, Великобританії, Польщі, Росії, Угорщини, Швеції.


Розвиваючи традиції митців мініатюри рукописної книги та навчаючись на кращих взірцях граверного мистецтва інших країн Європи, українські майс-три гравюри ХVІ–ХVІІІ ст. створили справжні художні шедеври в мистецтві оздоблення книги [9, 11–12, 19]. Завдяки тому, що в Україні друкарством зай-малися окремі меценати, міські братства, великі монастирі, наші стародруки відзначаються надзвичайною самобутньою різноманітністю, індивідуальними прикметами оздоблення, неповторними національними рисами.

Безперечно, на характер оздоблення впливала також еволюція загальних художніх стилів, тому в оздобленні Часословів ХVІ ст. переважають елементи античного та ренесансного мистецтва, а з середини ХVІ ст. — поступово вхо-дить реалістичне зображення.

У ХVІІІ ст. в Україні бурхливого розвитку набуває стиль бароко, який сприяв розквіту гравюри [7, с. 27–48]. На розвиток граверного мистецтва впли-нула еволюція граверних технік. У ХVІ–ХVІІІ ст. це була техніка деревориту, на початку ХVІІ ст. у деяких львівських та київських виданнях почали викори-стовувати техніку мідьориту, яка в ХVІІІ ст. повністю запанувала у графічному оздобленні Часословів, а наприкінці століття чимало майстрів оволоділо тех-нікою офорту [19, с. 103–126].

У друці використовували чорний та червоний кольори, залежно від упо-добань тієї чи іншої друкарні віддавали перевагу в граверному відтиску на бі-лому чи чорному тлі.

У другій половині XVII–XVIII ст. настає небувалий розквіт українського граверства. Це був час національно-визвольної боротьби українського народу проти польсько-шляхетського поневолення, утвердження національної само-свідомості, що давало велике натхнення українським митцям.

Друга половина ХVІІІ ст. була завершальним етапом у розвитку давньої української гравюри, що поступово переросла в реалістичну графіку ХІХ ст. А високий художній рівень українських стародруків плідно вплинув на подаль-ший розвиток друкарського і графічного мистецтва, його образи і форми стали прикладом для творчості сучасних майстрів книги.

Друкарні Галичини перебували в епіцентрі історично визначальних процесів духовного життя тогочасної України. Галицькі майстри, художники та гравери виробили багатий арсенал своєрідних, лише їм притаманних фор-мально-образних виражальних засобів, композиційних, змістових та іконогра-фічних прийомів, що надавало Часословам самобутності. Львівські друкарні у XVII ст. видають цей тип книги, оскільки в ній існувала їх велика потреба. Розглянемо мистецькі особливості збережених донині примірників видань Ча-сословів того часу.

В оздобленні української книги загалом, а у львівських Часословах зо-крема, виробляється певний набір художніх елементів, таких як ініціали, за-ставка, кінцівка, титул тощо. Деякі з них українська книга успадкувала ще від рукописної — ініціали, заставки і кінцівки, проте здобутками друкованої книги стали текстові ілюстрації, титули і форти.


Особливу увагу в художньому оформленні українських Часословів на-давали аркушу — титулу, де основним мотивом була прямокутна рама у формі античної арки-портала з класичними рослинними орнаментами, характерна для львівських та острозьких друків. Пізніше в оформленні титулів київських та чернігівських видань введено зображення монастирів, соборів, святих. Важ-ливу роль відігравав і фронтиспіс — сторінка, вміщена на звороті титулу, на якій здебільшого подавали герб, пов’язаний з особою, на кошти якої видана книга, або з місцем видання.

Велике значення у Часословах має форта. Щойно у книзі Нового Запо-віту з’являється титульний аркуш, набраний більшим шрифтом, ніж текст, і вміщений у дереворитну оздобну рамку, як в українське друкарство проникає новий тип обрамлення титульного аркуша — так звана форта, яка виникла у контексті ренесансного мистецтва. Слово «форта» означало браму, двері (звід-си, до речі, українська хвіртка). Брама, своєрідна тріумфальна арка на титуль-ному аркуші, неначе відокремлює книгу від решти світу і запрошує читача увійти у світ образів та ідей книги [8, с. 100–101].

Часослови з любов’ю прикрашали прямокутними та П–подібними за-ставками, які розміщували перед початком текстів і розділів. У ранніх друках вони мали рослинний орнамент, а згодом їх композицію стали доповнювати багатофігурними елементами, сюжетами з навколишньої дійсності та біблійної тематики.

Чільне місце відводили сюжетним гравюрам — ілюстраціям, котрі ху-дожньо доповнювали текст, і, відповідно до змісту та композиції аркуша, були найрізноманітніших розмірів — від зовсім мініатюрних (2х2 см або 1,9х2,4 см) до великих гравюр на цілий аркуш, що надавало Часослову особливо ошатного вигляду.

Не меншого значення надавали гравери і дрібним елементам в оздоблен-ні — кінцівкам, позначкам та ініціалам — заголовним літерам. Наприклад, в острозьких виданнях Часословів Івана Федорова літери вкриті чорним чи бі-лим орнаментом, київські мають різноманітні складні орнаментально-сюжетні композиції [8, с. 102].

Все графічне оздоблення Часослова було органічно і гармонійно об’єднане в єдине ціле. Зужиті дошки з гравірованими оздобами, металеві форми, кліше берегли, ремонтували, реставрували і використовували знову й знову, передавали з друкарні в друкарню.

Іконографічна система львівських Часословів досліджуваного періоду була сформованою, однак не завмерла у своєму розвитку, а активно доповню-валась у результаті творчого переосмислення здобутків західноєвропейського мистецтва майстрами, вихованими на національних традиціях. Наголосимо, що у дослідженні ми спробували залучити до аналізу і невиразні з художнь-ого погляду примірники Часословів. Адже якщо подолати розмежування ма-теріальної культури на художні та нехудожні вияви, то з тіні вийде немало пам’яток, цінність яких полягає не у виражальних засобах художнього рівня,


а в семантичному полі. У пошуку естетичної цінності творів здійснено спробу проникнення у приховані пласти культурного контексту, де значущість чи цін-ність предметів виявляється не як іманентна самим предметам, а як характери-стика, що виражає широке коло світоглядних уявлень. Це особливо стосується ілюстрацій у богослужбових книгах та Часословах. Незважаючи на контроль духовенства за дотриманням канонічності змісту сакрального твору, цей зміст не залишався незмінним. У сакральні твори привносилися індивідуальні від-тінки, які, щоправда, не раз важко вловити через усталеність загального змі-сту, але саме вони і є особливо важливими для дослідника, оскільки відобра-жають зв’язки твору із тогочасним середовищем. У підборі сцен та сюжетів, в акцентуванні на одних і затушовуванні інших віддзеркалюється конкретна тенденція. Особливий інтерес під час вивчення характерних ознак львівських Часословів становить порівняння їх із малярством, і передусім із вівтарями галицьких храмів, що були порівняно сформованими комплексами із прита-манними тільки їм національно виразними художніми іконографічними осо-бливостями [7, с. 88–109].

Про перше видання Часослова 1608 р., надруковане друкарнею Став-ропігійського братства у Львові, відомо лише з післямови другого видання 1609 р., єдиний збережений примірник якого є у Росії. Його оздоблюють п’ять ілюстрацій — «Зішестя св. Духа» (арк. 88 зв.), «Благовіщення» (арк. 89 зв.), «Цар Давид» (арк. 136 зв.), «Поклоніння волхвів» (арк. 139 зв.), «Різдво Хри-стове» (арк. 146), заставки, кінцівки, ініціали та виливні прикраси.

У Львові у друкарні братства 1642 р. побачило світ нове видання Часо-слова (НМЛ: Сдк-211). Його декоративне оздоблення було ретельно продума-не і стало зразком для подальших перевидань цієї книги. Друк Часослова було здійснено двома фарбами, а сторінки обрамлені складними рамками. Видання оздоблено 23 ілюстраціями, двадцять з яких мають заставковий характер. Їх створили львівські гравери, що підписались монограмами «ВF», «BFZ», «ВFЗ», та майстер Геронтій. Ці ілюстрації вирізняються ренесансною ошатністю.

На титульній форті видання в формі порталу у верхній частині зображе-но Успіння Богородиці, по боках — святителі (Йоан Златоуст, Василій Великий, Афанасій Великий і Григорій Богослов), а низом — «Похвала Богородиці».

Три текстові ілюстрації, які ще зустрічаються у львівському виданні «Євангелія» 1636 р., містять сюжети: «Христос перед фарисеями (або Хри-стос-отрок у храмі)», «Вечеря у Симона фарисея» і «Христос і воїни».

Найбільше ілюстрацій у Часослові 1642 р. прикрашають його другу ча-стину, що має назву «Місяцеслов». Серед них бачимо такі сюжети: «Різдво Богородиці» (гравер — ВF), «Введення Богородиці», «Зачаття св. Анни» (гра-вер — BFZ), «Різдво Христове» (гравер — BFZ), «Богоявлення», «Стрітення», «Благовіщення», «Преображення» (гравер — BFZ з датою 1642), «Успіння Бо-городиці», «Спас нерукотворний» (гравер — ВF), «Воскресіння Лазаря» (гра-вер — ВF), «В’їзд в Єрусалим» (гравер — ВF), «Христос та блудниці» (майстер кола П. Беринди), «Тайна вечеря», «Зрада Іуди», «Розп’яття» (гравер — BFZ),


«Покладення до гробу» (гравер — ВFЗ з датою 1640), «Зішестя до пекла», «Преображення», «Вознесіння» (гравер — ВF), «Зішестя св. Духа» і «Деісіс». Переважно гравюри заставкового типу (іл. 1). Деякі гравюри є з монограмами граверів і датою. Окремі заголовки надруковано грецькою мовою [1, с. 53–54 ].

а

б

в

г

Іл. 1. «Часослов полууставний», Львів, друкарня братства, 1642а — Преображення; б — Розп’яття; в — Деісіс;

г — Спас Нерукотворний

Виразно виявлено конструкцію зображення сцени «Преображення» у лаконічній заставці Часослова 1642 р. Абстрактне біле тло огортає цільну пля-му несиметрично згрупованих персонажів. Звичного в іконі поділу — Христос, Ілля з Мойсеєм, апостоли, немає, із загальної групи підписаних дійових осіб відділено тільки постать Христа. Щоб передати враження фаворського світла-сіяння навколо Христа на абстрактному тлі художник змушений звернутися до зображення мандорли, яка, однак, у композиції надзвичайно проста й лаконіч-на — коло з центричним штрихуванням.


Серед відомих Часословів у сюжеті «Розп’яття» чотири пристоячі зображені у виданні 1642 р. Остання композиція вирізняється відсутністю обов’язкових символів. Більшість ксилографічних «Розп’ять» містила зобра-ження черепа Адама, символічне значення якого розкривалося в той час у чи-сленних апокрифах. Голгофа була, за концепцією теологів, одночасно і чіль-ним місцем — місцем розп’яття, і горою Череп, в якій був похований перший грішник — Адам. Також майже завжди зображали затемнені Сонце й Місяць як символи Нового й Старого Заповітів, або Церкви та Синагоги [13, с. 308].

Відзначимо сцену «Деісіс». Перед Христом у «Молінні» у благальних позах традиційно зображали Богородицю, Іоанна Предтечу, архангелів Михаїла та Гавриїла, апостолів Петра й Павла, святителів Миколу та Івана Златоуста. Ця складна багатофігурна композиція, розтягнута по горизонталі, у книжковій гравюрі особливо вдало надавалася до втілення у заставках. Попри свою відпо-відність канонічним зображенням, «Деісіси» у заставках відрізняються складом пристоячих, значенням центральної постаті Христа, способом трактування.

У Часословах та інших зразках галицької книжкової гравюри зрідка зо-бражали «Моління» з великою кількістю персонажів, хоч певні зразки були. Таким прикладом може бути «Деісіс» із заставки до львівського Часослова 1642 р., де, крім багатьох персонажів, єдиний для книжкової гравюри раз у «Молінні» було використано образ Христа Вседержителя на престолі, що доволі незвично. Цікаво, що заставка невелика за розміром — 25x105 мм, а вміщає деталізоване зображення фігур у повний зріст. Важливо, що цілофі-гурні постаті святих у «Моліннях» загалом не характерні для мистецтва візан-тійської традиції. Праворуч від Христа, схилившись, стоїть Діва Марія, ліво-руч — Іоанн Предтеча. Дещо осторонь за ними щільними групами зображено апостолів та святих — по сім з кожного боку. Незвичним у цій гравюрі є й те, що за Богородицею зображено дві жіночі постаті. Можливо, у цій іконогра-фічній схемі бачимо продовження композиції розписів Лаврівської церкви, на західній стіні якої міститься сцена пристояння, а можливо, Деісіс, по обидва боки від утраченого елементу якого збереглися по дві фігури — чоловічі та жіночі. Зрештою, можна припустити, що композиція заставки певним чином перегукувалась зі сценою Страшного Суду, в якій обабіч престолу зображали переважно кілька постатей, кожна з яких представляла відповідний чин — пра-ведних жон, мучеників тощо [1, с. 53–54].

Привертає увагу зображення «Спаса Нерукотворного» у заставках до видання 1642 р. Тут плат багато декорований складками, розгорнений на всю горизонтальну поверхню твору. Хустину підтримують ангели. Видовжений композиційний уклад «Спаса Нерукотворного» характерний не тільки для книжкової ілюстрації, починаючи від кінця XIV і до XVIII ст. він був пошире-ний і в іконописі Західної України [2, с. 80].

Аналогічно до образів Христа майстри книжкової ілюстрації інтерпре-тували розвинуті в інших видах мистецтва канонізовані образи Богородиці, зокрема у заставках з сюжетами «Різдво Богородиці», «Введення Богороди-


ці», «Різдво Христове», «Стрітення», «Благовіщення», «Успіння Богородиці», «Розп’яття», «Покладення до гробу», «Зішестя св. Духа» і «Деісіс». [13, с. 270].

Крім «Часослова з Місяцесловом» того ж року вийшов окремим друком «Місяцеслов». Проте ці видання друкували окремо, а не використовували ти-раж попередньо надрукованого «Місяцеслова», і характерно, що в «Часослові полууставному» вже зникли деякі дублювання назв розділів грецькою мовою, з’явилися нові гравюри, в текстах були внесені деякі зміни.

«Орологіон, сиріч Часослов» зі збірки НМЛ був виданий у Львові у друкарні братства 1692 р. (Сдк-1072). Він надрукований двома фарбами, а сторінки обрамлені складаними рамками. Частина тексту сторінок складена здебільшого у дві колонки. При друці було використано великий шрифт зав-вишки 125, 82, 59 мм на 10 рядків. Видання оздоблено гравюрами: форта, герб братства на звороті і 18 ілюстрацій у тексті, деякі з яких повторюються. Застав-ки, кінцівки, ініціали виконали відомий гравер Ілля та анонімний гравер, що підписався монограмою «ВФЗ». Це майже точний передрук видання 1642 р., однак грецьких заголовків немає.

Надзвичайною оригінальністю відзначається ілюстрація «Успіння Бого-родиці» в Часослові 1692 р. Ця ілюстрація взагалі не має зображення одра з тілом усопшої Діви Марії. Унікальна гравюра поєднує у собі кілька іконогра-фічних сцен. Марія в ілюстрації зображена стоячою на вузькому серпі півмісяця у повний зріст серед хмар. Руки Марії молитовно складені, а Її голову вінчають дванадцять зірок. Зліва перед Богородицею — фігура сидячого Христа, спра-ва — кілька фігур ангелів зі смиренно схрещеними руками. Образ Богородиці із зоряним вінком, яка стоїть на місяці, коренями сягає теми апокаліптичної вагіт-ної діви й символізує непорочність Зачаття, іконографія якого щойно утверджу-валася в європейському мистецтві. Хоча цей тип не був цілком новим у XVII ст.

Появившись в «Успінні», символ «Непорочного Зачаття» згідно з до-ктриною Східної Церкви мовби наповнюється додатковим значенням. Так само показовою є наявність у композиції «Успіння» образу Христа, що наближає сюжет до «Коронування Діви Марії», розвиток іконографії якого зафіксований у Галичині дещо пізніше. Ідея поєднання сцен «Успіння» та «Коронування Бо-городиці» в одній була невипадковою, узгоджувалась із трактуванням теолога-ми Успіння Богородиці як встановлення Земної та Небесної Церкви [13, c. 237].

Центральним та найпоширенішим в Україні способом вирішення обра-зу Христа була традиційна візантійська канонічна композиційна схема Його зображення у вигляді Пантократора (Вседержителя). Цей репрезентативний образ склався у час торжества християнства під впливом тодішніх канонів зображення римських імператорів. Прикладом може бути гравюра «Христос Пантократор» з клеймами.

У львівських Часословах 1642 і 1692 років привертають увагу заставки орнаментальні та заставки орнаментальні з сюжетними вставками. Бароко ста-ло тим стилем, що найповніше зміг розкрити образність книги і використав для цього якнайбільше засобів. Кожна гравюра, рамка, шрифт, шпальта набору в


бароковій книзі творить враження вишуканого мережива. Як знаємо, рослинна орнаментика притаманна українському народному мистецтву з давніх часів, тому пишну рослинність бароко воно прийняло особливо прихильно. Фактич-но у цій ділянці художній досвід місцевих майстрів вдало накладався на харак-терні ознаки стилю, трансформуючи його згідно зі своїми ідеалами. Важливо, що сам архетип природи, на відміну від загальнослов’янського поганства, в якому земля трактувалася у подвійному контексті — і як життя, і як смерть, — в українському менталітеті має лише позитивний смисл.

У час розвитку барокової естетики в гравюрі Часословів загалом, і в заставках зокрема, починає переважати рослинна орнаментика, яка об’єднує та доповнює сюжети. Львівські гравери намагаються ввести пишну рослинну орнаментику в заставки, титули, а також у сюжетні гравюри. З ужитку в книж-ковій гравюрі на деякий час виходить один із популярних у ренесансному ми-стецтві об’єднавчих елементів — півкругла арка. Місце архітектурних рамок впевнено займає рослинний орнамент.

Саме таку художню мову бароко спостерігаємо в ілюстративних застав-ках львівських Часословів 1642 і 1692 рр.: «Христос у храмі на престолі перед фарисеями», «Різдво пресвятої Анни», «Зачаття Анни», «Введення Богородиці», «Різдво Христове», «Різдво Богородиці», «Благовіщення», «Христос Пантокра-тор», «Воскресіння Лазаря», «Таємна вечеря», «Покладення до гробу», «Вос-кресіння», «Вознесіння Господнє», «Деісусний чин», «Спас нерукотворний».

До несподіваних ходів змушені були вдаватися художники, компонуючи «Вознесіння» у вузькі заставки. Так, монограміст ВFЗ в оздобі до Часослова 1642 р., скорившись заданим в аналогічних заставках пропорціям персонажів та вміщуючи сцену у видовжену по горизонталі площину, розширює компози-цію, Богородицю у легкому повороті та з молитовно складеними руками зобра-жає зліва, а образи ангелів упускає цілком.

Зауважимо, що найзначніші з погляду богослов’я персонажі були зобра-жені у візантійському мистецтві переважно фронтально. Персонажів, що їх оточували, зображали значно свобідніше, часто у тричвертному повороті, що підкреслювало особливе значення та ієратичність основних фігур. Нерідко зображення Христа й Богородиці або й інших святих могли бути більшими від решти фігур. Отже, величини в іконі наділені не просторовими, а аксіологічни-ми ознаками, що виражають ступінь гідності. У профіль зображали переважно негативних персонажів, зрідка — другорядних, а також тварин. Л. Успенський уважав, що причиною того, що святих не зображали у профіль, була необхід-ність збереження прямого спілкування між вірним і святим. На думку визнач-ного богослова, «профіль до якоїсь міри перериває безпосереднє спілкування; він є початком відсутності».

Українська гравюра XVII ст. знає немало прикладів використання «пра-вила фронтальності». Хоча суворо фронтальні зображення Христа й Богороди-ці використовували значно менше, ніж в іконописі, і в тому випадку, коли на-слідували давні канонічні схеми. Оскільки книжкова гравюра набагато менше,


ніж іконопис, потребувала таких ієратичних зображень, то, відповідно, їх кіль-кість не була значною. Прикладом застосування візантійського принципу фрон-тальності можуть бути образи Христа Пантократора чи Богородиці Одигітрії, що більше були поширені у книжковій ілюстрації Києва, а в Галичині викори-стовувалися переважно у невеликих формах — заставках. У сценах, що відтво-рювали події євангельської історії, образи Христа й Богородиці значно менше відділяли від персонажів оточення.

Деякі ініціальні літери у Часослові 1642 р. виділені червоним кольором і поєднані з рослинними мотивами. В окремих ініціалах до рослинних мотивів додано фігуративні зображення святих.

Кінцівки у цьому Часослові стилізовані — округлі рослинні форми вкомпоновані у дещо видовжений по горизонталі прямокутник.

У подальші роки друкарня братства продовжувала друкування Часословів. «Молитвослов повседневний», що вийшов у Львові в друкарні братства

у 1701 р., було надруковано двома фарбами, а сторінки обрамлені складаними рамками. Частина тексту сторінок складена здебільшого у дві колонки. Видан-ня оздоблено титульною фортою, гравюрою «Христос» на звороті титулу і 9 ілюстраціями в тексті з 8 дощок, а також заставками, кінцівками та ініціалами. Над ними працювали такі відомі львівські гравери, як Дорофей, NZ [Никодим Зубрицький], EZ [Євстахій Завадовський]».

Ще два львівські видання відомі лише з архівних джерел. Це — «Часо-словець малий» 1701 і 1704 р.

Детально проаналізуємо художню вартість видання «Орологіону, сиріч часослову полууставного», надрукованого у Львові у друкарні братства 1726 р. (НМЛ: Сдк-209). Друк видання було здійснено двома фарбами, а сторінки об-рамлені складаними рамками. Форта, «Христос з ангелами» (зворот 262 арку-ша), є також 9 ілюстрацій в тексті з 8 дощок. Для оздоблення цього видання були використані як старі дошки з ілюстраціями заставкового типу, створені ще у 1642 році майстром-монограмістом «ВF» («BFZ», «ВFЗ») і пізніших видань, а також гравюру Никодима Зубрицького 1697 року «Успіння – Коронування Бо-городиці» (іл. 2), яка широко відома з братського видання «Акафістів» 1699 р.

До середини XVII ст. як у живописі, так і в гравюрі місце фантастичного пейзажу дедалі впевненіше займає пейзаж реальний. Істотними елементами пейзажів стають архітектурні мотиви, що до XVII ст. виступали у малярстві лише умовним стафажем. Аналізуючи гравюри Часослова 1726 р. переконує-мося, що у свідомості людини XVII ст. небожителі уявлялися досконалими людьми в умовах об’єктивної дійсності. В ілюстраціях Часослова бачимо чи-сленні зразки перенесення сцен Старого й Нового Заповіту в реальний того-часний пейзаж з елементами справжніх архітектурних споруд, використання такого реального архітектурного тла у композиціях, що мали функцію, подібну до ктиторських композицій (Христос і Богородиця із львівською Успенською церквою чи Києво-Печерською Лаврою), а також введення образів святих у цілком реальну, життєву, навіть документально правдиву композицію.


Іл. 2. Никодим Зубрицький. Успіння – Коронування Богородиці. 1697 р. («Орологіон, сиріч часослов полууставный...», Львів, друкарня братства, 1726)

Відзначимо сцену «Успіння та коронування Богородиці» Часослова 1726 р., де фігуративні зображення мають підписи, вкомпоновані у трьох оваль-них медальйонах (іл. 2). Зауважимо, що події відбуваються на фоні урбаністич-ного пейзажу. Над центральною сценою — фортечна стіна із трьома вежами і написом «Трех С[вя]тителів Вежі моцно подпирають» та зачиненими воротами. Зліва від брами — зображення вежі Корнякта після останньої перебудови, коли вона отримала пишне барокове купольне завершення. Тут сюжету «Успіння» надано дещо незвичного алегорично-символічного змісту із нетрадиційною іко-нографією. Як і кожен символічний твір, композиція, крім зображень, містить гасла, тексти та девізи. У центрі гравюри розміщено усопшу Богородицю та апо-столів, що у скорботі схилилися над нею. Згори сцену обмежено аркоподібною


стрічкою із написом. Композицію завершує традиційне «Коронування Бого-родиці», в якому стоячу на півмісяці Діву Марію вінчає короною Новозавітня Трійця. Описувана композиція розкриває багатозначну алегорію, присвячену насамперед захисту Богородицею Львова та правильної віри його мешканців. На суть символу додатково вказують вигравіювана справа молитва до Богоро-диці та зображення лева, на якого спирається композиція загалом [13, c. 113].

Як вже було відзначено вище, у Часослові 1726 р. є 12 невеличких заста-вок-ілюстрацій у другій частині тексту — це відбитки зі старих дощок 1642 р. із сюжетами «Зачаття Анни», «Різдво Анни», «Введення Богородиці», «Різдво Ісуса Христа», «Різдво Богородиці», «Благовіщення», «Христос Пантократор», «Воскресіння Лазаря», «Таємна вечеря», «Покладення до гробу», «Воскресін-ня», «Вознесіння» та «Христос на престолі».

Заставки-ілюстрації без орнаменту трапляються у Часослові 1726 р. та інших львівських кириличних стародруках XVII–XVIII ст., наприклад, в «Ан-фологіоні» 1638 р. Але найчастіше в Часословах та Молитословах зустріча-ються ілюстративні заставки без орнаменту традиційного, сильно видовженого по горизонталі формату (два видання «Анфологіону» 1638 і 1643 р., «Часослов полууставний» 1642 р., «Требник» 1668 р.).

Такі зображення чудово вписуються в ансамбль художнього оздоблення книги, змістовно розширяють його й засвідчують прагнення українських гра-верів до постійного творчого пошуку і новаторства.

У поетичній уяві граверів часто поєднуються червоний і чорний кольо-ри. Тактовно, з любов’ю застосовували їх майстри і в Часословах, вводячи в чорний текст червоний колір. Коли ж орнаменти в заставках та ініціалах одно-тонні, то сприймаються як срібна чернь на оксамитово-чорному тлі.

Заставки, створені граверами у львівських Часословах, відбивають осо-бливості українського декоративного мистецтва. У заставках до львівських ви-дань віддано перевагу чорній площині, яка гарно розміщена поміж рослинним орнаментом ренесансних форм. Цей стильовий засіб досяг найвищого розвит-ку в острозьких виданнях Часословів. Композиції заставок напрочуд різно-манітні: в одних в центрі вазон з гільцем, завитки якого стеляться по боках, а в інших — картуші, стилізовані плоди й квіти. В такому самому стилі виконано й ініціали, які справляють ефектне враження завдяки обрамленню тендітним білим орнаментом на чорній площині.

Примітною є кінцівка у вигляді маскарона. Інша кінцівка — мотив Дере-ва життя у вигляді квітучого вазону — активно перегукується з аналогічними мотивами народного українського настінного розпису та української вишивки. Окремі ініціали виділені червоним.

Наступним виданням львівської братської друкарні став «Часословець» 1752 р., а через п’ять років у тій самій друкарні накладом 2000 примірників видано «Часослов, в нем же чин часов церковных и иных моленій...».

Можна припустити, не ризикуючи помилитися, що майстрами гравюр перших київських видань були саме львівські майстри, хоч ми часто не знаємо


їхніх імен і не можемо розшифрувати їхні ініціали. Достеменно відомо, що зі Львова перейшов до Києва найбільш продуктивний гравер XVII ст. — майстер Ілля. Він був ченцем спочатку у Львові в монастирі св. Онуфрія, а в Києві — у Печорській лаврі. Цей майстер вперше в Україні створив книгу без текстів, зложену із самих гравюр — зображень із «Книги Битія» на 132 аркушах. Вза-галі каталогізатори нараховують 415 праць майстра-ченця Іллі. Якщо взяти до уваги неоднакову мистецьку вартість цих праць, навіть неоднаковість їхнього стилю (давніші — у ренесансному стилі, навіть з ремінісценціями готики, а пізніші — у стилі бароко), а ще зважити на підозріло тривалий період праці майстра Іллі, то логічно припустити, що під цим іменням працював не один, а більше майстрів з таким самим ім’ям.

Висновки. Отже, підсумовуючи, зазначимо, що Часослови львівських друкарень XVII–XVIII ст., які зберігаються у колекції відділу рукописів і ста-родруків Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, є унікаль-ним явищем мистецтва друкованої книги того часу. У стилі орнаментальних оздоб львівських Часословів знаходимо аналогії з мотивами мініатюр україн-ських рукописних книг XV–XVI ст., у яких чільне місце посідають поєднані елементи античного і ренесансного мистецтва. Вони своєрідно перетлумачені на прозору й виразну мову чорно-білої гравюри на дереві. Спостерігаємо в них і абстрактне геометричне плетиво, що інколи трапляється разом із рослинними мотивами в рукописній книзі.

В поетичній уяві граверів часто поєднуються червоний і чорний кольори. Майстри їх вдало застосовували у Часословах, вводячи в чорний текст черво-ний колір. Якщо ж орнаменти в заставках та ініціалах однотонні, то сприйма-ються як срібна чернь на оксамитно-чорному тлі. У заставках до львівських ви-дань віддано перевагу чорній площині, яка гарно розміщена поміж рослинним орнаментом ренесансних форм. Заставки, що їх створили гравери у львівських Часословах, відображають особливості українського декоративного мистецтва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бендюк М. Рідкісне видання «Місяцеслова» / М. Бендюк : Острозький краєзнавчий

збірник. — Острог, 2008. — Випуск 3. — С. 5–54.2. Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в ХVI–XVIII ст. / П. М. Жолтовсь-

кий ; відп. ред. Я. П. Запаско. — К. : Наукова думка, 1983 . — 179 с. 3. Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва : каталог стародруків, виданих на

Україні / Я. П. Запаско, Я. Д. Ісаєвич. — Львів : Вища школа, 1984. –– Кн. 2. — Ч. 1. — 360 с.

4. Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні / Я. П. Запаско, Я. Д. Ісаєвич. — Львів : Вища школа, 1984. — Кн. 2. — Ч. 2. — 280 с.

5. Зінченко С. Колекція видань Івана Федоровича в збірці Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького / С. Зінченко // Острозький краєзнавчий збір-ник. — Острог : СПД Свинарчук Р. В., 2012. — Вип. 5. — С. 410–422.

6. Каратаев И. Описание славяно-русских книг, напечатанных кирилловскими буква-ми с 1491 по 1652 / И. Каратаев. — СПб., 1883. — Т. 1.


7. Овсійчук В. А. Малярі перехідної доби. Роздуми над творчістю художників львівсь-кого Ренесансу Федора Сеньковича та Миколи Петрахновича / В. А. Овсійчук // Записки НТШ. — Т. 227. — Львів, 1994. — С. 88–109.

8. Овчінніков В. С. Історія книги: Еволюція книжкової структури / В. С. Овчін-ніков. — Львів : Світ, 2005. — 436 с.

9. Петрушевич А. С. Каталог церковнословянских рукописей и старопечатних книг, находящихся на археологическо-библиографической виставке в Ставропигийском заведении / А. С. Петрушевич. — Львов, 1888. — 120 с.

10. Ровинский Д. А. Русские гравери и их произведения с 1564 года до основания Ака-демии художеств / Д. А. Ровинский. — Москва, 1870. — 360 с.

11. Свєнціцька В. І. Українська народна гравюра ХVІІ–ХVІІІ ст. / В. І. Свєнціцька // Народна творчість та етнографія. — 1965. — № 5. — С.47–50.

12. Свєнціцький Іларіон. ХХV літ діяльности Національного Музею [Текст] : / Двай-цятьпять-ліття Національного музею у Львові: [Зб. під ред. директора музею І. Свєнціцького] / І. Свєнціцький. — Львів, 1931. — С. 12.

13. Стасенко В. В. Христос і Богородиця у дереворізах кириличних книг Галичини XVII століття: особливості розробки та інтерпретації образу [Текст] / В. В. Стасен-ко. — К. : Видавничий центр «Друк», 2003. — 334 с.

14. Степовик Д. В. Становлення української школи гравюри на металі / Д. В. Степовик, О. Тарасевич — К. : Мистецтво, 1975. — 135 с.

15. Степовик Д. В. Українська графіка ХVІ–ХVШ століть. Еволюція образної системи / Д. В. Степовик — К. : Наук, думка, 1982.

16. Степовик Д. В. Українська гравюра бароко / Д. В. Степовик. — К. : Видавництво «КЛІО», 2012. — 495 с.

17. Фоменко В. М. Київська школа гравюри середини 1610–1718 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мистецтвознавства / В. М. Фоменко. — К., 1993.

18. Юрчишин О. Творчість гравера Іллі : дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецт-вознавства / О. Юрчишин. — К., 1996. — С. 17.

19. Юхимець Г. М. Мідні гравійовані дошки Оверкія Козачковського з колекції Націо-нальної бібліотеки України імені В. І. Вернадського // Рукописна та книжкова спад-щина України / Г. М. Юхимець. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 103–126.

ARTISTIC FEATURES OF CHURCH BOOKSOF LVIV PRINTING PLANTS IN THE XVII–XVIIITH CENTURIES.

(ON THE EXAMPLE OF SAMPLES FROM THE COLLECTION OF LVIV NATIONAL MUSEUM

NAMED AFTER ANDREY SHEPTYCKYI)

L. M. Andrushko1, S. V. Zinchenko2

1Lviv State University of Internal Affairs 26, Horodotska St., Lviv, 79007, Ukraine

2Ukrainian Academy of Printing, 19, Pidholosko St., Lviv, 79020, Ukraine

The paper shows the artistic features of church books of Lviv printing plants in the XVII-XVIIIth centuries. The specificity of iconographic schemes of gravures and illustrative prints plots as well as peculiarities of technical regulation have been found out. The character of design and evolution of general artistic techniques in


the decoration of church books have been defined. In the style of ornamental design of Lviv church books we can observe similarity to motifs of miniatures of Ukrainian manuscripts of in the XV-XVIth centuries, where a prominent place is occupied by combined elements of ancient and Renaissance art. It has been proved that artistic and ornamental design features a special splendour and expressiveness, and the illustrations of church books differs in special attitude to the canon of the early the XVIIth century in comparison with other church books of this period by other printing plants.

Keywords: Virgin, Christ, ancient books, church books, artistic design.



УДК 76.01

ВИТОКИ ОПТИЧНИХ ІЛЮЗІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ ТИПОГРАФІЦІ

Н. Й. Дядюх-БогатькоУкраїнська академія друкарства,


Досліджуються витоки оптичних ілюзій в Україні, що сягають кінця XVI і простежуються протягом XVIІ ст. Явище синтезу мистецтв типогра-фіки та поезії розглянуто на першодруках українського бароко: шрифт був тісно пов’язаний зі змістом та формою й виступав основою для графічних ілюзій. Розглянуто оригінальні малодосліджені та невідомі в мистецтвознав-стві авторські аркуші — вірші Гарасима Смотрицького, графеми Симео́на По́лоцького, лабіринти Івана Величко́вського, акровірші Пилипа Орлика, що є не лише літературними витворами, а й графічними творами, які представля-ють мистецтво каліграфії та витоки оптичних ілюзій XVI–XVII ст.

Ключові слова: типографіка, фігурний вірш, авторський аркуш, шрифт, ілюзія.

Постановка проблеми. Знання про оптичні ілюзії активно використову-вали з доісторичних часів — насамперед для забезпечення елементарної функ-ції виживання людини. Ще перші «гомо сапієнс» зауважили вагоме значення зорових «пасток» для використання під час полювання на звірину: глибока яма з вдалою ілюзорною поверхнею чи вміло замасковані сільця втілювали надію на бажану здобич.

З умінням зберігати тексти до нас прийшли перші приклади поєднання словесної й візуальної форм. Витоки візуальної поезії приводять нас до антич-ності, коли з’явилися перші спроби злиття графіки й малюнка в поезії. Ска-жімо, давньогрецькі поети створювали вірші у формі улюблених предметів: амфори, лабрису (двосторонньої сокири) тощо. Розвиток візуальної поезії від-бувався хвилеподібно й найкраще доцільно розглянути його на прикладі твор-чих особистостей.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У різні періоди завжди ак-туальними були дослідження діяльності творчих особистостей [1–12], проте системне вивчення оптичних ілюзій в українській типографіці практично не виконувалось.

Мета статті. У графічному дизайні намітилось зростання інтересу до оптичної ілюзії — інтерпретації, широке застосування від авторської поезії, каліграм до рекламних і політичних плакатів, у зв’язку з чим постала потреба дослідити витоки оптичних ілюзій в Україні, що сягають кінця XVI та просте-жуються протягом XVIІ ст.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розгляд оптичних ілюзій в українській типографіці розпочнемо з імені Гарасима Смотрицького. Його варто назвати першопрохідцем, а віршовані ним форми в Острозькій біблії 1581 року — яскравим зразком. Детальніше розглянемо сторінку з віршем «Зри сія знаменія княжате славнаго...», де по центру розміщено герб, навколо


якого вірші скомпоновані по три блоки над і під ним — утворюючи таким чи-ном візуально центричну композицію (рис. 1).

Чи не найоригінальнішими творами українського бароко слід вважати так звані «віршові іграшки» — твори експериментальні, формотворчі, певною мірою авангардистські. Фігурні вірші друкувались у різноманітних формах: у вигляді хреста, яйця, чарки, піраміди і т.п.

Ім’я Симео́на По́лоцького — одного з видатних діячів культури XVII ст., в Україні відоме лише вузькому колу спеціалістів. Дослідження його біогра-фії розпочинає у 1886 році І. Татарский [12], значно пізніше — в радянський період, про його велич з ознаками «русского мира» писали Л. Пушкарьов [9], А. Робінсон [10] та Л. Сазонова [11]. Сучаснішими є дослідження М. Кисельо-вої [3] та М. Корзо [5–6]. Про вагомий внесок С. По́лоцького в історію Мо-сковської держави читаємо у численних російських виданнях і, заради спра-ведливості, мусимо вказати недостатність вивчення творчості цієї постаті українськими дослідниками.

Ім’я Симеон він отримав при постригу в монахи 1656 р. у греко-католи-цькому Полоцькому василіянському монастирі, при ньому ж викладав у братсь-кій школі. Від назви цього міста отримав і топонімічний псевдонім. Про себе писав латиною: «Simeonis Piotrowskj Sitnianowicz hieromonachi Polocens» — Симеон Петровский Ситнянович ієроманах Полоцький. Ім’я, яке носив до цього від хрещення, — Самуїл. Дослідженням установлено, що «подвійним» прізвищем Самуїл Петровський-Ситнянович завдячує батькові, якого звали Гаврило Ситнянович, і вітчиму — Омеляну Петровському. Отже, виходячи тільки навіть з цього, важко однозначно вказати його національну належність. Зрозуміло, оскільки Симео́н По́лоцький жив і працював у Московії, сусіди його вважають «великим русскім», оскільки він Полоцький — інші вважають його «білорусом»; заперечити ж факт досконалого знання ним української мови не-можливо, адже навчався у Києво-Могилянській колегії.

Україна завжди була, є й залишиться полікультурною державою. Її вплив на східну Європу в різні періоди вагомий. Еталоном високого рівня культури були українці для Московії. Скажімо, саме завдяки Симеону Поло-цькому (1629–1680) тут царевич навчався латини польської та латини. Перші вірші Полоцького стосуються його навчання в Києво-Могилянській колегії. Ранні твори С. Полоцького шаріють розмаїттям поетичних жанрів, тем і форм: тут є віршовані переклади літургічних текстів, декламації, діалоги, епіграми, окказіональна поезія, тобто вірші «на оказію» до тієї чи іншої події, свята, па-негіричні вітання, написи до зображень, вірші з розряду штучної, «курйозної» поезії, серед яких загадки, акровірші, «луна»-питання, що римуються з відпо-відями, макаронічні з використанням декількох мов, «раки», що творять той самий текст при читанні зліва направо і справа наліво.

Разом із тим найцікавіші з огляду на візуальні ілюзії в творчій спадщині С. Полоцького фігурні вірші — у формі хреста, променів та «лабіринти» або, як зазначали того часу, «скрижаль багатоколійна»: просте сакраментальне


Рис. 1. Оформлена сторінка з віршем Г. Смотрицького «Зри сія знаменія княжате славнаго...»


словосполучення, що прочитується багаторазово (рис. 2). Саме його твори у формі зірки та серця «От избытка сердца уста глаголят» є одними з найвідо-міших на теренах СРСР через панегіричний їх зміст. Розглядаючи їх сьогодні, вражає мистецьких хист автора вміло перекидати рядок букв, чітко дотримува-тися інтерліньяжу та змінювати нахил у складній формі. Щоб краще зрозуміти велич цієї постаті, розглянемо деякі факти з його життя детальніше.

Рис. 2. Вірш Симеона Полоцького в формі зірки«Благоприветствие царю Алексею Михайловичу по случаю рождения

царевича Симеона» (зі збірки «Рифмологіон» (1665–1680)


Написані українською, польською, латинською та білоруською мовами твори свідчать про засвоєння автором норм «шкільної» поетики того часу, а також про формування світоглядно-стильових основ його поезії під впливом художнього досвіду польської й латинської поезії.

У біографії Симеона Полоцького особливо значимий рік 1656-й, коли відбулася його перша зустріч із московським царем Олексієм Михайловичем (батьком Петра І), визначивши подальшу долю. Разом зі своїми учнями Поло-цький вітав віршами царя, котрий прибув до Полоцька у зв’язку з початком мос-ковсько-шведської війни. В 1660 році Симеон Полоцький з «отроками» уперше побував у московській столиці й виступив перед Олексієм Михайловичем з чи-танням декламації в Кремлі. Пізніше він перебирається до російської столиці, де служить своїм творчим талантом інтересам московського абсолютизму.

Полоцький привіз із собою плоди європейської вченості — прекрасне знання мови латинської, польської, білоруської, української, а також «семи вільних наук» зі складу тривіума (граматика, риторика, діалектика) і квадривіума (арифметика, геометрія, астрологія, музика). Володіючи різнобічними знаннями й інтересами, він являв собою тип універсального діяча. При дворі Симеон Полоцький отримав визнання наймудрішого «філософа», «витія» й «піїта». Він брав участь у справах державного значення: Симеон Полоцький займався вихованням і освітою царських дітей — майбутніх царя Федора й царівни-правительки Софії, прищепив їм любов до віршування; екзаменував він і наставника для юного Петра I.

Симеон Полоцький очолив першу в Московії школу нового типу, ство-рену при Приказі таємних справ, де навчав латинської мови майбутніх дипло-матів. Він розробив проект організації в Москві вищої школи «академії» за типом польських, українських і західноєвропейських університетів. В обхід патріарха, під контролем якого перебувала державна друкарня, Симеон Поло-цький, користуючись заступництвом царя Федора, створив 1678 р. у Кремлі («у Верху») друкарню, вільну від церковної цензури, де видавав твори власні та ін-ших авторів, залучаючи до оформлення книг придворного художника Симона Ушакова й гравера збройової палати Афанасія Трухменського.

Усвідомлюючи нагальну потребу освіти і виховання в московському сус-пільстві (починаючи з верхівки царського двору), Симеон Полоцький видав у Верхній друкарні «Букварь языка славенска» (1679), «Тестамент Василия, царя греческого, сыну Льву» (1680), «Історію про Варлаама та Іоасафа» (1680), а та-кож книги проповідей «Обід душевний» і «Вечеря душевна», роботу над яки-ми автор завершив у 1675–1676 рр., а надруковані вони вже після його смерті в 1681-му, 1683 рр. під наглядом учня Сильвестра Медведєва. Перу Симеона Полоцького належить і богословська праця «Вінець віри православно-католи-чеської» (1670). Результатом його лексикографічних студій став складений ним польсько-церковно-слов’янський словник (зберігається в Упсальській універ-ситетській бібліотеці, Швеція).

Новий тип культурного діяча, який уособлював собою Симеон Полоць-кий, гостро сприймався представниками традиційної московської свідомості


як чужорідний, ототожнювався з неправослав’ям. Симеон Полоцький переніс у Московію культурні традиції України та Білорусі, став тут першим професійним поетом і засновником поетичної школи. Саме завдяки творчості Симеона По-лоцького московська література увійшла в систему «спільнослов’янського». За прикладом європейців він уперше в старослов’янській поезії переклав у 1680 р. віршами одну з біблійних книг — «Псалтирь рифмотворная», яку відразу віддру-кував у Верхній друкарні, хоч представниками московської культури вона була оцінена як зазіхання на священність «богонатхненного» тексту. Патріарх Іоаким засудив Полоцького після смерті як людину «мудрствоваше латинская нововы мышления», і під страхом покарання заборонив читати його твори.

Рис. 3. Симеон Полоцький. Вірш у формі серця «От избытка сердца уста глаголят» — зі збірки «Рифмологіон» (1665–1680)

С. Полоцький чітко усвідомлював новизну своєї просвітницької діяль-ності в Московії. Його «Рифмологіон» (1680) включає розмаїття жанрів па-негіричної, придворно-церемоніальної поезії, що обслуговувала державний побут. Така поезія повинна була мати художні форми, що відповідають її функ-


ціям стилю. Звідси й сконцентрованість у ній барокових засобів артистичного вираження: урочиста репрезентативність, створювана сполученням мистецтва слова і зображення, синтезом ліричного і драматургічного компонентів, вико-ристанням елогіарного стилю, що допускає подвійне й потрійне прочитання тексту, уведення різноманітних форм «курйозної» поезії. Найвиразнішим тво-ром, у якому засоби графічного дизайну поєднані з літературною основою, є його збірка «Рифмологіон» (1665–1676). Чітко виражена тенденція до синте-зу мистецтв простежується в усіх п’яти «книжицях», що приурочені певній оказії при московському дворі. Кожна з них поєднує талант поета й художника в творчості однієї особи. «Рифмологіон» С. Полоцького — насамперед візуаль-ний образ, який, окрім того, можна ще й читати, пізнаючи сутність написаного образу.

Підкреслена видимість, видовищність поетичного тексту створюються введенням графічних і мальовничих ефектів, емблем, геральдики, фігурних вір-шів, знаків зодіаку і навіть окремих архітектурних мотивів, використанням ко-льорового аркуша (золото, кіновар, чорнило). Зображення стають невід’ємною частиною художнього задуму — це не зовнішні стосовно тексту елементи, а частина безпосередньо художньої тканини, для якої характерне граничне злит-тя слова й зображення. У такій поезії втілена ідея прищеплювати громадянські ідеали, поняття спільного блага нації, хоча саме звідти беруть початок і моти-ви, які стали згодом «загальним місцем» російської оди XVIII ст. (цар – сонце, цар – орел, Росія – небо тощо).

Діяч мріяв про те, аби його твори стали відомими «по всій Россіи и где суть словяне, і в чюждых далече странах христиане». І він справді набув тако-го визнання: Симеона Полоцького ще при житті знали в Грузії як суспільного діяча і «солодкозвучного проповідника» — грузинський царевич Олександр Батонішвілі, товариш московського Петра І, переклав на грузинську мову деякі проповіді Полоцького. Мав він і європейську популярність: про нього писали курляндський дворянин для тосканського герцога Козьми (1680), оксфордсь-кий професор, автор першої в Західній Європі «Русской граматики» Г.-В. Лу-дольф (1696). Твори Полоцького шанували й південні слов’яни, на них вихову-валися в XVIII ст. покоління письменників і діячів національної освіти Сербії.

Дві основні тенденції творчості Семеона Полоцького — просвітницьку і панегіричну, було втілено в книгах віршів «Вертоград многоцвітний» (1676–1680) та в «Рифмологіоні» (1680). Символічна форма надана твору, в остаточ-ному тексті книга має алфавітний тип побудови. В основі композиції — уяв-лення про Христа як початок і кінець усього сущого. Методикою розташування віршів читачу нав’язується думка, що книга є християнським образом світу. Графічні образи Симеона Полоцького фундаментальні в типографіці україн-ського бароко, вони пропагують уявлення про світ як книгу і книгу як модель світу, всесвіту невичерпного смислу.

Розгляд витоків оптичних ілюзій в українській типографіці буде непов-ним без українця Іван Величко́вського — поета, письменника, священика. Його


творчість кінця XVII ст. належить до «майже зовсім невідомих». Зазначимо, що дослідниками його творів до недавнього періоду були лише В. Клосова та В. Крекотень [4; 7], нині до них доєдналися Б. Бадрак та В. Шевчук [1–2].

Твори Величковського виконані з ознаками своєрідного літературного «схоластичного» стилю, який сформувався в Європі й поширювався в українсь-ких вищих школах. Бароковою ознакою цього стилю є надзвичайно гіпертро-фований розвиток словесно-декоративного орнаменту: в художньому творі на першому місці форма — вишукані, штучні метафори, несподівані порівняння, ефектні антитези. Запозичені в ренесансу образи античної міфології та історії займають головне місце при створенні барокових форм.

Засоби прикрашання мови, орнамент використовують надмірно в добу бароко; змістові надається другорядного значення. Мета мистецтва за часів бароко — уразити читача, зацікавити його несподіваними стилістичними ефектами. Всі ці ознаки стилю бароко містяться в творах Величковського — «Lucubratiuncula», «Зегар» і «Млеко».

Рукопис збірників «Зегар з полузегарком» і «Млеко» було виявлено тіль-ки на початку XX ст. Написаний чітким українським півуставом кінця XVII ст. і охоплює 33 аркуші. На 32-му аркуші бачимо чотири лабіринти з двох слів: Ісус — Марія. Підказку, як розпізнати, де початок, а де кінець слова, автор по-дає в підписах до них (рис. 4–7).

Рис. 4. Величковський І. Лабіринт 1 зі збірника «Млеко»(32 аркуш, читаємо зсерéдини до кутів)

я i p a M a p і яі p a M c M a p ір а М с у с М а ра М с у с у с М аM c y c І c y c Mа М с у с у с М аp a M c y c M а рi p a M c M a p iя i p a M a p і я

Рис. 5. Величковський І. Лабіринт 2 зі збірника «Млеко»(32 аркуш, починáєтъся від кутів до середини)

І с у c M c у с Іс у с М а М с у су с М а р а М с уc M a p i p a M cM a p і я і p a Mc M a p i p a M cу с М а р а М с ус у с М а М с у сІ c y c M c y c І


Рис. 6. Величковський І. Лабіринт 3. 32 аркуш зі збірника «Млеко»(починáєтъся зверху̀ і зни́зу, а закінчується на боках)

М с у с І с у с Ма М с у с у с М ар а М с у с М а рі p a M c M a p ія і p a M a p і яі p a M c M a p ір а М с у с М а ра М с у с у с М аМ с у с І с у с М

Рис. 7. Величковський І. Лабіринт 4. 32 аркуш зі збірника «Млеко»(починаєтъся з боків, а завершується на верху̀ і на низу̀)

У творах Івана Величковського простежуємо візуальну ілюзію, що ґрун-тується на геометричній мозаїчності графеми та чергуванні заголовної й про-писної літер. Якщо у перших лабіринтах візуальним наголосом у композиції є ромб, у наступних двох — діагональний хрест. Цікавий факт, що візуальна ілюзія цього поета зберігається при чергуванні подібної гарнітури, а не лише оригінального авторського шрифту.

Загалом малознаним є факт типографіки іншого прославленого україн-ця — Пилипа Орлика, улюбленим засобом художнього письма якого стали акро-вірші (рис. 8). У першій збірці «Alcides rossiysky...» бачимо польськомовний твір «Paean triumfalny lutni Apollinowey na Wileńskim Parnassie...», який міс-тить акровірш «Ian Mazepa hetman Woysk Ich carskiego przeświętnego maiestatu Zaporozskich Io! – VIVAT!»: «Іван Мазепа гетьман Військ їх царського пресвіт-лого маєстату Запорозьких: «ура!» — «Слава!». Cлово «vivat» вписане як ана-грама у двох завершальних рядках цього твору й виділене в тексті поверненням під кутом. Далі текст перекладається як: «Істре звивистий, зав’яз у путах, Орди розбиті, уже побиті Лоби бусурману, Цитра дзвенить пеаном» [8, с. 442]. Вірш вказує на патріотичність автора та прославляння українського війська на євро-пейських теренах.

Слово «каліграми» (від слів «каліграфія» та «ідеограма») з’явилося зав-дяки поетові Ґійому Аполлінеру, який випустив 1918 року збірку графічних вір-

M a p і я і p a Mс М а р і р а М су с М а р а М с ус у с М а М с у сІ c y c M c у с Іс у с М а М с у су с М а р а М с ус М а р і р а М сM a p і я і p a M


шів, так і назвавши їх «Калліграмми». Вони були записані у вигляді малюнків, які висловлювали головну тему вірша. Цей жанр (коли букви або слова зобра-жують те, що вони означають) у загальному вигляді називається ідеограмою й має вікові традиції. У Стародавньому Китаї на мініатюрних кам’яних печатках вміщувалися цілі афоризми й повчання, які намагалися ще й гарно оформити. Мистецтво каліграфії — вишуканого, прикрашеного письма, цінувалося в Ки-таї навіть більше, ніж мистецтво художника, але про це, як і про французького поета, художника, критика Ґійома Аполлінера, — в окремій публікації.

Рис. 8. Пилип Орлик. Сторінка з першої збірки «Alcides Rossiyski...» (1695): фіґурний вірш, написаний у формі герба Івана Мазепи з акровіршем


Висновки. Унаслідок дослідження було виявлено тісне пов’язання в першодруках шрифту з орнаментом та ілюстративним оформленням (напов-ненням), що утворювало цілісну композицію. Майже кожний освічений наш співвітчизник епохи бароко вправлявся в мистецтві поєднання змісту та фор-ми вірша, вдосконалюючись у літературних лабіринтах, створюючи візуальні явища, які в ХХ ст. набувають значного розвитку.

Шрифтова оптична ілюзія виступає двобічним сприйняттям зображен-ня — тексту-змісту твору й форми-картинки. Підтверджено, що історично витоки оптичних ілюзій в українському графічному дизайні припадають на кінець XVI–XVII ст. і за типом створення належать до площинного двовимір-ного зображення.

Досліджені витоки оптичних ілюзій в українській типографіці особли-во актуальні, зважаючи на створювані комп’ютерні просторові (тривимірні) зображення текстових ілюзій, що набувають популярності останнім часом. За-родження ілюзорного типу композиції в текстах, коли створюється враження ілюзії багатовимірності на площині, зауважуємо в перших українських тексто-вих «Лабіринтах» кінця XVII ст. — у них оптичне чергування буквеної будови створює ілюзорну гру. Загалом у всіх графічних аркушах, які нами розгляда-лися, зміст та форма підпорядковані одна одній. Шрифтові ілюзії в поезії XVI–XVIІ ст. часто використовують принцип, де букви вписані в графічний рису-нок рядами, повторюючи форму предмета, а в «Лабіринтах» літери створюють зображення за принципом мозаїки.

Подальше наукове вивчення поєднання мистецтва графіки й літератури в давніх аркушах має наукові перспективи, адже імена багатьох талановитих і славних наших співвітчизників незаслужено забуті (для прикладу, Симеона Полоцького), окремі з них відкриті світові лише в XIX чи на початку ХХ ст. — через кілька століть після смерті авторів. Водночас значна частина літератур-ної спадщини залишається в авторських рукописах і аркушах: досьогодні не видані грандіозні книги того ж таки Симеона Полоцького «Рифмологіон» і «Вертоград многоцвітний», що містять не одну тисячу віршів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бадрак Б. М. Творчість Івана Величковського / Б. М. Бадрак. — Донецьк : Донець-

кий університет економіки і торгівлі, 2006. — 156 с.2. Величковський І. Повне зібрання творів. Дзиґар цілий і напівдзиґарик / Іван Ве-

личковський ; [пер. з давньоукр. та передмова Валерія Шевчука]. — К. : Дніпро, 2004. — 192 с.

3. Киселева М. С. Проблемы морали в проповедях Симеона Полоцкого // Киïвська Академия. — К., 2008. — Вип. 6. — С. 84–101.

4. Колосова В. П. До питання про життя і творчість Івана Величковського [Електрон-ний ресурс] / В. П. Колосова, В. І. Крекотень // Ізборник. — Величковський І. Тво-ри. — К. : Наук. думка, 1972. — 189 с. — (Пам’ятки давньої української літерату-ри). — Режим доступу : http://litopys.org.ua/velych/vel02.htm.

5. Корзо М. А. Нравственное богословие Симеона Полоцкого: освоение католической традиции московскими книжниками второй половины XVII века [Электронный


ресурс] / М. А. Корзо ; Рос. акад. наук, Ин-т философии. — М. : ИФРАН, 2011. — 155 с. — Режим доступа : http://iph.ras.ru/uplfile/root/biblio/2011/Korzo.pdf.

6. Корзо М. А. О некоторых источниках катехизисов Симеона Полоцкого / М. А. Кор-зо // Славяноведение. — 2009. — № 4. — С. 24–39.

7. Крекотень В. І. Величковський Іван / В. І. Крекотень. — В кн.: Українська літератур-на енциклопедія. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988. — Т. 1. — С. 284–285.

8. Пилип Орлик. Конституція, маніфести та літературна спадщина : вибр. твори [Елек-тронний ресурс]. — К. : МАУП, 2006.— 736 с. — Режим доступу : http://www.academia.edu/9646911/Щоденник_Пилипа_Орлика_як_історичне_джерело_середи-ни_XVIII_ст.

9. Пушкарев Л. Симеон Полоцкий [Электронный ресурс]. — В кн.: Жуков Д. Русские писатели XVII века. Писатели и книжники Древней Руси / Д. Жуков, Л. Пушка-рев. — М., 1972. — С. 197–335. — Режим доступа : http://mreadz.com/new/index.php?id=7219&pages=197.

10. Робинсон А. Н. Симеон Полоцкий и его книгоиздательская деятельность / А. Н. Ро-бинсон. — М. : Наука, 1982. — 352 с.

11. Сазонова Л. И. Поэзия русского барокко (вт. пол. XVII — нач. XVIII в.) / Л. И. Са-зонова. — М. : Наука, 1991. — 261 с.

12. Татарский И. Симеон Полоцкий: Его жизнь и деятельность / И. Татарский. — М. : Тип. М. Г. Волчанинова, 1886. — 352 с.

SOURCES OF OPTICAL ILLUSIONS IN THE UKRAINIAN TYPOGRAPHY

N. Y. Dyadyukh-BohatkoUkrainian Academy of Printing,


The sources of optical illusions in Ukraine found at the end of the XVIth and observed during the XVIIth cc. have been researched. Such phenomenon as the art synthesis of typography and poetry has been considered on the incunabula of the Ukrainian baroque: the type was closely connected with the content and form and appeared to be the basis of graphic illusions. There have been considered the original poorly researched or even unknown in the history of arts author`s sheets: verses by Harasym Smotrytskyi, graphemes by Symeon Polotskyi, labyrinths by Ivan Velychkovsky, acrostics by Pylyp Orlyk, being not only the literary works but also the graphic ones presenting the art of calligraphy and sources of optical illusions of the XVI-XVIIth cc.

Кeywords: typography, figure verse, author`s sheet, type, illusion.


Наукове видання

Квалілогія книги

Book Qualilogy

Випуск № 1 (27) 2015 р.

Дизайн обкладинки: О. М. БорисенкоМакетування: Т. С. Колесник

Редактори: У. Р. Чубай, О. В. Музичка, О. С. ЧорнаКоректори: У. Р. Чубай, К. А. Коцюба,Т. С. Колесник

Верстання: Т. С. Колесник

Свідоцтво про внесення до державного реєструвід 30.07.2003 р. ДК № 1450

Підписано до друку 24.06.2015 р.Формат 70×100/16. Папір офсетний. Друк офсетний.

Тираж 100. Зам. № _____.

Віддруковано в НВЛПТУкраїнської академії друкарства

79008, м. Львів, пл. Митна, 1

Квалілогія книги27).pdf · Оптимізація роботи...

Documents