№ 3 (55) 2010

У ВПІ з’явиться власний

інформаційний портал!

Найцікавіше з конференції «Друкарство молоде» стор. 2

Як створюють нові спеціальності? стор. 8–9

Наскільки важлива для студента стипендія? стор. 10–11

Дивовижній світ у театрі «Дах» стор. 12

Газета Видавничо-поліграфічного інституту

НТУУ «КПІ»№ 3 (55) травень 2010БЕЗКОШТОВНО

У номері:

Відеорепортажі

Фоторепортажі

Новини

Статті

Відкриття1 червня!

ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 20102

www.poligraf.vpi.kiev.ua

ПОДІЯ

Ювілейне «Друкарство молоде»

В аудиторії, де проводилось пле-нарне засідання конференції, я хотіла знайти німецьких делегатів. А це тобі не голку в копиці сіна шукати. Ось вони, студенти з Лейпцига — мають вигляд типових туристів з Європи. Ці два хлопці й чотири дівчини їхали до Києва цілих 27 годин. Їхнє уявлення про нашу столи-цю ще до всіх екскурсій: Київ — «місто золотих куполів».

За словами гостей, Лейпциг — старе дру-карське місто і тут професія поліграфіста є престижною. Сту-дентів, які приїхали з Батьківщини славноз-вісного Йогана Гутенберга, в університеті паралельно на-вчають особливостям і друкованих книг, і електронних.

На «Друкарство молоде» німці при-везли спільний з українцями проект. Це книга-презентація двох міст. Видання ще не надрукували, проте робота над зміс-том і дизайном завершена. Залишилось перекласти українською мовою.

Що ж, пленарне засідання почина-ється. Його відкриває голова оргкомітету конференції — директор ВПІ Петро Олексійович Киричок. З його слів ми

дізнаємось, що в цій аудиторії зараз при-сутні також росіяни, білоруси, поляки. А от учасника з Китаю, певно, злякала відстань.

Наступного дня на засіданнях секцій мене вразила така річ. Іноземці захища-ли свої цікаві дослідження російською мовою, а наші студенти — українською. У результаті ми зрозуміли все, а гості –

ні. Українські студенти часто робили «прелюдію» ро-

сійською, демонстру-ючи чудове володіння мовою, а далі хутко переходили на дер-жавну. Одна дівчина

з Російської Федерації після виступів багатьох

«наших», спочатку ставила пи-тання типу «а что такое «сыня стрычка»?» або «как переводится «суспыльство»?». Проте вже потім дивувала аудиторію конструктивними питаннями стосовно змісту української доповіді.

А Ганна Бойцова з Москви пре-зентувала власну детально розроблену концепцію підручників з предмету «Навколишній світ» для учнів 1-4 кла-сів. Потім виявилося, що дівчина навчається лише на 4 курсі. Оце так амбіції!

Охочі стати учасниками наступної конференції мають взяти до уваги, що тези доповідей потрібно буде надіслати ще до Нового року, хоча сама конференція проводиться аж у квітні. За ці три місяці готують збірник доповідей. Цього року студент, щоб викупити таку книжечку, мав викласти з «широкої» студентської кишені 65 гривень. Думаю, вдалось продати зо-всім не всі примірники… Прогнозую, що пізніше їх будуть продавати 11-класникам, які зараз ходять на курси. Так мені, не знаю навіщо, продали три роки тому тези вузькотематичних доповідей незнайомих студентів. Нам не пояснили, на які саме книги слід здати гроші, а просто сказали, що вони нам конче потрібні для вступу. Так ця книжка у мене й покривається пилюкою на поличці.

Кого вже мучить амбіційна думка взяти участь у «Друкарстві молодому—2011», підходьте до своїх викладачів. Повірте, у нашій галузі багато цікавого можна до-

слідити!

Любов Лебедєва

Вдесяте наш інститут запросив студентів і аспірантів з різних країн на міжнародну науково-технічну конференцію

«Друкарство молоде». Цього року вона відбувалась 20 – 22 квітня.

Наш перекладач та німецькі студенти

У першій кон-

ференції «Друкарство молоде» брало участь 36 студентів, а в цьогорічній

десятій – вже 300.

До речі, в остан ню

суботу травня — День працівників

видавництв, поліграфії

і книгорозповсюдження.Вітаємо, колеги!

Фоторепортаж з конфе-ренції шукай на сайті www.poligraf.vpi.kiev.ua

3ПОЛІГРАФ № 3 (55) травень 2010


ПОДІЯ

16 квітня, п’ятниця — начебто звичайний день. А біля ДК КПІ збирається все більше людей. Багато з квіта-ми, а дехто з м’якими іграш-ками. Виявляється, саме в цей день НТУУ «КПІ» обирає свою королеву.

Заходиш до холу ДК і на великому екрані телевізора бачиш двох чоловічків з го-ловами твоїх знайомих (!) Як пізніше виявляється, що цей «апарат» називається Dance Heads. Працює він доволі про-сто: заходиш до кабінки, сіда-єш на стільчик, тебе вкривають спеціальною тканиною, щоб на моніторі відображалась одна голова, обираєш музику і по-їхали. Після закінчення пісні ти отримуєш диск із записом. Або ж можеш за допомогою Bluetooth завантажити ролик собі на мобільний телефон. Саме такі ролики з головами конкурсанток глядачі мали змогу переглянути перед по-чатком конкурсу.

Початок конкурсу був фе-єричним. Захід відкрили бара-банщиці. Потім на сцені, як не дивно, з’явилися Тигрюля, Вінні Пух і П’ятачок. Вимкну-ли світло. Потім ввімкнули, і на сцені вже стояло 22 красуні в амплуа цукерок. Що може

бути солодше?! Це й було їх перше дефіле.

Ведучими конкурсу були члени КВН. Наш факультет представляла студентка пер-шого курсу Пивовар Анаста-сія (№13).

Першим був конкурс сюрпризів. Про нього наші учасниці нічого не знали. Пер-ше завдання — вигадати назву своєї команди. Саме в цей мо-мент стало зрозуміло: готую-чись до конкурсу, наші красуні потоваришували. Незалежно одна від одної, дві команди обрали одну назву — «Полу-нички». Та наші ведучі не роз-губилися і взяли ситуацію під свій контроль. Урешті команди називалися так: «Полунички», «Каралєви», «Світлячок». До речі, Анастасія Пивовар була капітаном «Каралєв». Біль-шість питань, які ставили кон-курсанткам, були розраховані на обізнаність з історією на-шого університету.

У наступному конкурсі нашим красуням допомагав багаж їх музичних знань. Од-разу ж після такого веселого змагання дівчата відповіда-ли на запитання студентів НТУУ «КПІ». Їх попередньо зняли на камеру. Від деяких відповідей усмішку стримати було неможливо. Останнім етапом перевірки мозкової

діяльності «місок» була інте-лектуальна гра, в якій конкур-сантки мали швидко скласти відповіді на запитання із лі-тер, що були прикріплені на їхніх спинах.

Доки дівчата готувались до дефіле в купальниках, свою нотку романтики і кохання вносив гурт «Free heart». Ви-конуючи всі пісні «вживу», вони змушували весь зал, затамовуючи подих, боячись поворушитись, не відводячи очей від сцени, — слухати цю дивовижу.

І ось нарешті настав най-очікуваніший для чоловіків момент — дефіле в купаль-никах. Усі купальники дівчат були ручної роботи. Кожен був неповторний. За це окре-ма подяка спонсорам. Як по-жартували ведучі, саме після цього конкурсу, чоловіча по-ловила залу виходить на пе-рекур. До речі, як виявилося потім, це правда.

Ось наші переможці:

Міс глядацьких симпатій — Надія Батрак (ІЕЕ),

Міс Інтернет — Інна Бу-лик (ПСФ),

Міс Кінозірка — Ксенія Сорока (ММІФ),

Міс Стиль — Наташа Ра-бота (ФЛ),

Міс Елегантність — Дар’я Дарма (ІПСА),

Міс Шарм —Яна Хаще-вацька (ФЕЛ),

Міс Артистичність — Анастасія Рубцова (ФММ),

Міс Кмітливість — Анна Герик (ФТІ),

Міс Грація — Настя За-руцька (ІТС).

А королевою КПІ 2010 стала студентка факультету бі-отехнологій — Науменко Ірина Вітаємо її з перемогою!

КПІ обирає свою КОРОЛЕВУ

Повний репортаж та фото — на сайті www.poligraf.vpi.kiev.ua

АнАстАсія ШепельовА, ярослАвА немеШ, Фото: Юлія стельмАх



ПОДІЯ

Друга весна поспіль, а саме 21-23 квітня,

стає для Політеху періодом мозкового штурму. Нові ідеї та винаходи, гості з інших країн і київські студенти концентруються навколо «LEC» (Local Engineering Competition — «локальних інженерних змагань») у КПІ. Основною метою змагань є просування інженерної дум-ки в Україні, її поширення і розвиток.

Давайте по-порядку… Для тих, хто вперше чує про цей захід, буде корисно знати, що ці змагання проводить студентська організація BEST (Board of European Students of Technology), чия локаль-на група у Києві діє у КПІ. Разом зі Львовом і Запоріж-жям ми проводимо так зва-ні «UBEC» (Ukrainian BEST Engineering Competitions), які стають масштабнішими і на-бувають міжнародного роз-маху. Аби не забігати наперед, слід детальніше розказати про внутрішньоуніверситетський етап змагань.

До інженерних змагань допускається 12 команд, кожна з яких складається з 4 осіб. Варто зазначити, що уже сам процес створення команд і їх попередня реєстрація на сайті,

анкетування, яке проводиться з метою відбору і містить багато складних завдань прикладного характеру та питань англій-ською мовою, може змусити багатьох студентів опустити руки. І дарма! Бо попереду — найцікавіше!

В одному з «амфітеатрів» 7-го корпусу розміщувались 6 команд категорії Case Study (Вирішення прикладних задач) з представниками P&G 21 -го квітня та Hostmaster 22-го квіт-ня, які виступали в якості парт-нерів змагань, давали завдання та були членами журі. У холі за столами працювали інші 6 ко-манд напрямку Team Design (Командне проектування). У перший день завдання для

Team Design полягало у кон-струюванні механізму, який би допомагав людям з обмеже-ними можливостями діставати предмети на відстані. Другий день теж не розчарував корис-ністю винаходу — створення пристрою для сліпих людей, який контролював би рівень води при наливанні в будь-яку ємність. Третій день був спеці-ально відведений для підготов-ки презентацій та проведення випробувань винаходів.

Щоб забезпечити од-наковість умов для роботи в усіх командах, організація попіклувалась про надання необхідних матеріалів та ін-струментів, детального і чіт-кого опису задачі, рекоменда-

цій, правил, критеріїв оцінки. Для визначення переможця в командному проектуванні слід було провести цілий ряд випробувань на функціональ-ність, зручність, надійність, оцінити новизну і дизайн.

Переможці кожної з кате-горій їдуть на наступний етап змагань у Запоріжжя. Звідти, якщо поталанить, хтось із них отримає запрошення до Руму-нії. Саме там цього літа відбу-ватиметься завершальний етап міжнародних інженерних зма-гань. Учасники там житимуть і харчуватимуться безкоштов-но, відвідають багато цікавих місць… Чим точно не зможете похвалитись цьогоріч ви, бо не взяли участі в змаганнях! Але у вас ще є шанс наступного року! Не проґавте його!

N.B. Ідея інженер -них змагань була запозиче-на в організації-партнера CFES (Canadian Federation of Engineering Students) — Ка-надської федерації студентів інженерних спеціальностей. Студенти BEST розвинули цю ідею і вже в 2002 році провели перші інженерні змагання, які проходили при Технічному університеті м. Гент, Бельгія. Україна ввійшла у десятку країн-учасниць і організаторів першого всеєвропейського зма-гання EBEC (European BEST Engineering Copmetitions).

Інтригуюча назва LEC’10Ірина КорКІшКо



ДУМКИ ВГОЛОС

Карпенко Богдан СК—91:КПІшнику для щастя

потрібно ванна пива і великі смішні тюлені.

Крістіна Букрєєва СТ—61:КПІ-шник — теж людина!

А щасливою людина може бути без всяких умовностей і тимча-сових обмежень, які багато хто звикся створювати. Це в корені невірно. На шляху до щастя кожен повинен уміти розпо-діляти Свій час і обов’язково знаходити хвилинку для від-починку і хобі. Коли в Нас присутнє відчуття «діяльності» і планомірного навантаження, немає місця стресам і психоло-гічним розладам. Адже «щастя» наповнює людину тоді, коли ніщо не «гризе» ззовні.

Даша Сак СРп—81:Терплячих та розуміючих

викладачів.

Бендаловський Сергій СРп—81:

Я вважаю, що найбільш необхідна удача. Щоб добре здати сесію, щоб взагалі везно в житті, адже ми навчаємося в одному з найкращіх ВУЗів України і це не легка справа.

Лигута Дмитрро СК—91:Насправді нічого краще

весни для КПІшника немає… ну і пляшечка мінералки

Ружицький Євген СТ—82:Для повного щастя КПІш-

нику треба:здати сесію,• отримувати стипендію,• не вилетіти з інституту. •

Коляда Наталія СР—62:Кожному КПІшни ку для

повного щастя треба гарних і розуміючих викладачів, більше свободи, цікавих предметів… і знову ж бульше свободи

Юлія Стельмах СТ—82:Для повного щастя потріб-

но просто відмінити пари! А якщо серйозно.. Взимку

не вистачає теплих аудиторій в корпусі.. О, ще можна стільці з підігрівом. І пружину на вхідні двері 8го корпусу! А весною... більше посмішок і розуміння з боку викладачів.

Яковлева Ліза та Джигіт Ольга СРп—91:Для повного щастя КПІшнику необхідно

багато часу, багато їжі, особливо солодкого, тістечок там всяких і по-дешевше. Лавичок перед корпусом і Нормальнее дзеркало. Бо без нього ніяк.

Що необхідно КПІшнику для повного щастя?АнАстАсія ШепельовА, Фото: Юлія стельмАх



ВІЛЬНИЙ ЧАС

Фестиваль, який вдруге проводиться в Києві на

міжнародному рівні, — феєрія емоцій, яскрава хореографія, одним словом справжнє свято. Недаремно кожна зі шкіл-студій балету А. Духової TODES так сумлінно готувалася до нього. Було вельми цікаво. Мені можете вірити: я брала в цьому безпосередню участь! У важкі моменти підготовки рятівними ставали думки про те, що сумлінна праця призводить до гарного результату. І дійсно: це ще більше зблизило увесь наш танцювальний колектив.

Розповім трошки про саму схему фестивалю. Основними завданнями були фізичний, інтелектуальний і творчий розвиток нового покоління. Тому 30-го квітня в рамках фестивалю були про-ведені майстер-класи від ведучих педа-гогів і солістів балету. З нами працювали Денис Бугаков, Юлія Філіпова, Раф, Слава Ігнатьєв (більш відомий як Йожик), Олександр Рогожин та інші. Словом, цей день ірпінський санаторій «Дружній» і понад 200 гостей з України і близького зарубіжжя запам’ятають надовго. Головне для мене — це професійний досвід, який я винесла з майстер-класів. Несподіван-

кою видалась величезна кількість молодих людей в одній залі.

Головною подією фестивалю стали два благодійні концерти за участі всіх студій-учасників, які відбулись 1-го травня в Палаці Мистецтв при НАУ. На своєму танцювальному шляху я не пам’ятаю, щоб у списочку за кулісами красувалось число тридцять три! Уявляєте, концерти склада-лись більш, ніж із 30 яскравих і не схожих між собою танцювальних номерів!

Протягом 2-х концертів вгадувався настрій кожної зі студій: здорова конку-ренція й бажання отримати одну з шести номінацій були помітні неозброєним оком. Але все ж таки, звідки б ти не був, студійці підтримували одне одного і не відпускали на сцену без традиційного «не пуху». Не дарма кажуть, що TODES — це одна велика родина!

У фіналі концертної програми голо-вний організатор і директор київської студії Андріс Капіньш запросив на сцену Аллу Духову для оголошення переможців. Привітаймо київську студію, адже вона виграла в номінації «Приз Журі»!

Третього дня приємна атмосфера фестивалю не змінилась. Думаю, кожному учаснику було трошки моторошно, та під-тримка «колег» гучними вигуками й оплес-

ками була гарантована. Батли проходили серед команд, а також обиралися кращі з кращих серед сольних виступів. Приємно, що ніхто не залишився без уваги!

Трошки пізніше суддівська колегія оголосила свій вердикт. Вітаємо київську студію за II місце в командних виступах, а також за ІІ і ІІІ місця у сольниках!

Коли оголосили результати, нашому щастю не було меж, адже у фестивалі брало участь близько 15 студій!

Отже, врешті маємо плідну роботу організаторів (за це їм величезна подяка), учасників і педагогів, яка подарувала всім нам багато танцюваль-ного досвіду — з цим не посперечаєшся.

З нетерпінням чекаємо на Третій Міжнародний фести-валь TODES наступ-ного року! http://todes.com.ua

ІІ МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬСТУДІЙ БАЛЕТУ

АЛЛИ ДУХОВОЇ

TODES Юлія Стельмах



АКТУАЛЬНО

Явище сленгу дослідни-ця вивчала роками і 1998 р. уклала перший на теренах України «Словник молодіж-ного сленгу», що викликав приємний подив у численної аудиторії. Ще б пак! Такого ще не було!

На лекції Світлана пе-редусім говорила про потре-бу в сленгові. Це й бажання само-виразитися, відділитись від інших. У художній мові сленг — і н с т р у м е н т створення карна-вального стилю, де все непоєднуване змішується, і виходить щось пречудове, небачене раніше. Перекона-ла нас у цьому творчість Ю. Андруховича.

Чимало існує сленгіз-мів на позначення тілесно-го низу чоловіків і жінок, що відповідає за статеві та

секреторні функції. Ми не звикли про це говорити. Але це життя. «Жопа є, а слова немає?» — питає риторично Світлана. Справді, всі ми ходимо до вбиралень, і час від часу виникає потреба го-ворити про це. Спілкуватись натяками, вживати постійно «це» і «воно» на позначення

різних предметів і явищ — не

вихід. «Лі-тературна мова» без жодної не-

цензурщи-ни – добре.

Але вона часто не дає альтернативи

табуйованим словам.Понад те, літературну

мову, яку нам нав’язують, навряд чи назвеш народною, живою. А мову славнозвіс-ної «Енеїди» Котляревсько-го не випадково власне так і називають — саме на цій ниві дослідниця народного

сленгу зібрала левову частку врожаю.

Для майстрів слова сленг має особливе значення. Неможливо не помітити яскравості, яку він додає мов-ленню. І це не завжди лайка чи іронія. «Кажан» — то Сергій Жа-дан, «Пако» — Ю р і й Покальчук, «Забуня» — О к с а н а З а -бужко. Світлана Пиркало, певно, пер-шою так по-доброму відгу-кується у книзі про багатьох відомих нам людей.

Щ о д о м о л о д і ж н о ї мови, це знову ж таки не обов’язково безтактність, а ще й її дотепність, не-абияке почуття гумору. Шпроти, наприклад, молодь кличе «дохли-ми дельфінами», ра-діо — «дідовим теле-візором».

Ми звикли го-ворити про нецен-зурну лексику як запозичення чи то з татарської, чи то з р о с і й с ь к о ї а б о-що. «Матюки — це все наше!» — заперечує Світлана. Не завжди культурне й при-ємне, але від цього менш рідним воно не стає. Тому при відродженні са-мобутності на-шої культури і мови варто шукати укра-їнське, а не красиве.

Безумовно, наш затятий адвокат сленгу не скриви-ла душею і згадала також про переваги літературної мови: «Сленг — як лавровий лист. Це прекрасна спеція.

Та уявіть, коли, крім неї, [у страві] ні-

чого немає…» Хоча про це можна було й не каза-ти — чиста,

граматично п р а в и л ь н а

і водночас жива мова ораторки, як за-

вжди, була взірцем для на-слідування.

Тож готуймо смачно, як Світлана Пиркало!

РЕЦЕПТ МОВИ ВІД СВІТЛАНИ ПИРКАЛО

8 квітня у рамках традиційного книжкового ярмарку «Медвін» талановита українська

письменниця, журналіст української служби «Бі-Бі-Сі» і перекладач Світлана Пиркало прочитала лекцію, присвячену сленгу. Для того, щоб взяти участь у виставці, письменниця спеціально прилетіла з Лондона.

АнютА КАмонгАр

На лекції

Світлана передусім говорила про потре-

бу в сленгові.

Чиста, гра-

матично правильна і водночас жива мова

ораторки була взірцем для наслідування.



АКТУАЛЬНО

У ВПІ починають готувати рекламістів та піарників

Створити нову спеціальність.

Інструкція для тих, хто хоче створи-

ти свою спеціальність

Етап 1. Вибірковий.Візьміть перелік напрямків підго-

товки бакалаврів і виберіть спеціаль-ність, яка вам до вподоби.

Етап 2. Пошуковий.

Успішно подолавши перелік напрямків, беріться до пошуку гідних для викладання

фахівців.

Етап 3. Університетський.Доведіть університету, що створювана спеціальність

має глобальне значення для його подальшого розвитку, розвитку країни та й людства в цілому. Отримайте дозвіл

на проходження акредитаційної комісії Мініс-терства освіти України.

Етап 4. АкредитаційнийНа цьому етапі потрібно довести контроль-

ним органам Міністерства освіти, що створення даної спеціальності є актуальним, а також те,

що університет має все необхідне для втілення вашого проекту в жит-

тя.

Етап 5. ТріумфальнийЗазвичай на цьому етапі святкують на-

родження нової спеціальності, говорять найщиріші побажання і дарують подарунки. Але сумлінний деканат,

озброївшись олівцями та лінійками, у цей час креслить роз-клад, відмінний від розкладів попередніх років. Адже

тепер аудиторії та викладачів доведеться ділити, зважаючи на поповнення ще однією спе-

ціальністю.

Вірця Гнатюк

Андрій КиричоК

Починаючи з 2009-2010 навчального року у ВПІ на базі кафедри видавничої справи та редагування відкрито новий напрям підготовки бакалав-рів «Реклама і зв’язки з гро-мадськістю». Задум створити таку спеціальність у ВПІ виник вже досить давно, щойно вона з’явилася у переліку напрямів підготовки, але довести справу до кінця — отримати ліцензію — вдалося тільки цього року.

Нова спеціальність є дуже цікавою не тільки з точки зору подальшої роботи, а також тими предметами, що вивча-ються. Це такі дисципліни як «Теорія масової комунікації», «Журналістика», Засоби ма-сової інформації», «Основи реклами і PR «, «Брендинг», «Копірайтинг», «Іміджоло-

гія», «Конфліктологія», «Ри-торика», «»Інформаційні ві-йни», «Політконсалтинг та виборчі технології», «Історія мистецтва», «Психологія та психотехнології реклами», «Рекламний маркетинг». Важ-ливою складовою є також дис-ципліни, що дають знання в галузі поліграфічної техніки та технології («Основи поліграфії та поліграфічної реклами», «Електронні видання», «Ор-ганізація видавничої справи, поліграфії, книгорозповсю-дження та виставкової діяль-ності», «Видавнича справа та редагування», «Мережений бізнес, реклама та ПР»), адже значна частина рекламної та PR — продукції виготовляєть-ся як друковані або електронні видання.

Було запрошено найбільш кваліфікованих викладачів ВПІ, з інших факультетів КПІ, а та-кож з інших вищих навчальних закладів. Всі вони мають вчені ступені та досвід викладання таких не зовсім звичайних для КПІ, та й для інших універси-тетів України, дисциплін. Так, зокрема, викладач предметів «Теорія масової інформації», «Журналістика», «Засоби ма-сової інформації» Олексій Ге-оргійович Підлуцький — не тільки доцент, кандидат еко-номічних наук, але й журналіст найпрестижнішого тижневика України «Дзеркало тижня», автор багатьох публіцистич-них творів. Доцент, кандидат

філософських наук Та-

мара Дмитрівна Польська має великий досвід у викладанні та дослідницькій роботі в галузі реклами та PR на факультеті соціології КПІ. Викладач по-літології доцент Слушаєнко Віталій Євгенович має величез-ний досвід викладання, та ще й досвід проведення політич-них кампаній та роботи на теле-баченні. Доцент Мельниченко Анатолій Анатолійович, що викладає соціологію масової комунікації, веде велику аналі-тичну роботу в галузі соціології в центрі «Соціо-плюс» КПІ.

Все наведене дає підстави сподіватися на чудовий результат.



АКТУАЛЬНО

Сьогодні кожен п’ятий абітурієнт мріє

отримати студентський квиток із модним іншомовним словосполученням у графі про спеціальність. Щось на кшталт «менеджмент і маркетинг». Подумати тільки… Іще десять років тому ці милозвучні та зрозумілі для сучасного вуха слова примушували заглядати в іншомовний словничок тих щасливчиків, які на них натрапляли!

Нині ж новоствореними спеці-альностями з «екзотичними» назвами може похвалитися чи не кожен пре-стижний (і не дуже) ВНЗ: менеджери, маркетологи, соціологи, психологи, «айтішники» тощо… За великого ба-жання та обмежених можливостях, вивчитися на одну з вищезгаданих спеціальностей сьогодні можна на-віть у найближчому райцентрі. Адже, як запевняють нас старі добрі під-ручники з економіки (перепрошую, з МАРКЕТИНГУ), попит породжує пропозицію. Як наслідок — ситуація, що влаштовує усіх: і абітурієнта, який може недорого вивчитися на омріяного «айтішника» у Жмеринці, і ВНЗ, якому не так вже й складно організувати таке навчання. Цілком щасливе і замкнене коло виходить. Але є одне маленьке «але» — інтереси суспільства та ринку праці. І тут постає зовсім невипадкове питання: чи потрібно створювати нові спеціальності (хай навіть престижні) у великій кількості? Пропоную розі-братися з цією проблемою (якщо це, звісно, проблема) на прикладі однієї з численних нововідкритих в КПІ спеціальностей.

«Реклама та зв’язки з громадськіс-тю» є «найсвіжішою» в КПІ. Сама ця спеціальність ще не встигла вкритися

сивиною, адже внесена до переліку напрямів підготовки бакалаврів поста-новою Кабінету Міністрів України до-сить недавно — у 2006 році. Проте ВПІ не є в цьому сенсі піонером — досвід

створення даної спеціальності вже ма-ють 14 вишів країни, серед яких КНУ ім. Т. Шевченка, Київський національ-ний університет культури і мистецтв, Запорізький національний університет, Галицький інститут ім. В. Чорновола та інші.

Про доцільність створення на базі ВПІ спеціальності «Реклама та PR», Тетяна Юріївна Киричок, доцент Кафедри технології поліграфічного виробництва, говорить так: «У нас вже протягом 50 років ведеться під-готовка кваліфікованих фахівців за напрямком «Видавнича справа та редагування», який представляє галузь знань «Інформація і журналістика». До неї відноситься і «Реклама». Тому у цій сфері ми можемо дати справді ґрунтовні знання».

Досить просто вирішується пи-тання із викладацьким складом, адже в КПІ, на думку Тетяни Юріївни, є до-статньо фахівців, які б змогли стати викладачами дисциплін новоствореної спеціальності. Зокрема, левову частку предметів ведуть фахівці кафедри «Ви-давничої справи та редагування», на

підмогу їм приходять викладачі з інших, не вельми технічних кафедр КПІ, на кшталт соціо-логії, лінгвістики тощо.

Конкурс на цього-річну «Рекламу» в КПІ

очікується чималенький. Ще б пак — подейкують, що у «су-

сідньому» Університеті Шевченка в цьому році було 618 бажаючих навчатися рекламі та PR-у. Сподіваємося, що ТЕХНІЧНИЙ статус нашого універу не відлякуватиме потенційних рекламістів і наступного на-вчального року ними суттєво поповниться 8-ий корпус.

Ця спе-

ціальність є вже в 14 ви-

шах країни.

«Реклама та зв’язки з громад-

ськістю» є «найсві-жішим напрямком

підготовки в КПІ.

Думаєш, це просто?Вірця Гнатюк



МИ

Теоретично можливо все, але для цього тобі доведеться забути про розваги — кінотеатри, нічні клуби, дискотеки, театри,

музеї, шопінг, та суттєво обмежити себе в їжі, викресливши з раціону такі поняття, як «сніданок» та «вечеря». І не забудьте повісити над своїм ліжком плакат зі словами «Рух — це життя», адже пересуватися містом доведеться пішки, маршрутні таксі стануть для вас розкішшю, і якщо стипендія складає 630 гривень — тут вже постає питання: купити хліб або квиток на трамвай? Така перспектива не може влаштовувати, тому важко знайти студента, який обходиться без батьківської матеріальної допомоги.

Тетяна Бассан, студентка НУБіП

Рустам Гумеров, студент НТУУ «КПІ»

Куди ж студенти витрачають свої чесно зароблені гроші, яким чином розподіляють ці 630 гривень? Тут все залежить від самої людини, від її потреб, від того, наскільки вона економна та раціональна. Деякі студенти намагаються прохарчуватися на ці гроші, інші — оплати-ти проживання у гуртожитку, а хтось взагалі не витрачає їх, збираючи на поїздки під час канікул.

Ольга Ваку ленко,

студентка КНТЕУ

Існує декілька видів підвищеної стипендії, як-от: академічна стипендія Президента України, соціальна сти-пендія Верховної Ради України, сти-пендія та премія Київського міського голови, стипендія «Укртелеком», АПСП «Скло України» та ін., які призначаються

студентам-відмінникам, що найбільш від-значилися в навчанні та науковій роботі. Що ж потрібно робити, щоб отримати «незвичайну» стипендію? Наприклад, студентка НТУУ «КПІ» ВПІ , Очередько Катерина розповіла, що їй це все не так легко вдалося : починаючи першого курсу

вона брала участь у різних конкурсах, де була нагороджена грамотами і займала призові місця, згодом довго й нудно збира-ла і подавала усі свої грамоти у деканат про участь у конкурсах, семінарах, виставках, конференціях…і лише під кінець п`ятого курсу отримала довгоочікувану винагоро-

Стипендія - мрія кожного студента

Чи може студент прожити на одну стипендію?

На що ти витрачаєш стипендію?

Леся Гнідець, студентка ВПІ,

група СТ-61

Анна Войтехович, студентка ВПІ, група СЕ - 91

«Незвичайні» стипендії

«Стипендія не є моїм основним доходом, прожити на неї нереально. Ви-

трачаю її, в основному, на гулянки, кіно, кафе і т.ін. Звичайно, мені допомагають батьки, на щастя, вони мають таку можливість. Моя мама вважає,

що стипендія — це особисто моя справа, і мені вирішувати, куди і на що її витрачати, хоча

я завжди раджуся з нею».

«Стипендія лише «до-

помагає», але все-таки батьки є основними «спонсорами»

студентів».

Мені стипендії катастро-фічно не вистачає. Навіть якщо роз-

раховуєш витрати на наступний місяць, то все одно виникають усілякі непередбачувані

обставини. Та й особливо весна... До того ж зна-чна частина грошей витрачається на продукти. Я стараюсь харчуватись правильно, тому ні в чому

собі не відмовляю, принаймні у фруктах і молочних продуктах. Також з кожної

стипендії стараюсь купляти собі щось з нових речей.

« Я о т р и м у ю звичайну стипендію,

вистачає її на 2 тижні. Гроші витрачаю на їжу й проїзд, а також на ксерокси і придбання літератури.

Звичайно, допомагають батьки, адже для Києва цих грошей

не вистачає».

Взагалі то стипен-дію я не знімаю, живу за

кошт батьків. Я її збираю для того, щоб потім на чесно зароблені кудись

поїхати, можливо, за кордон, хоча б на дні три… Якщо ж знімаю, то витрачаю

на свої тренування, плачу тренеру за заняття.

Ксенія ГриценКо



МИ

Марина Шоботенко, студентка КНУ ім. Тараса Шевченка

Андрій Ляшко, студент КНЕУ

Скільки ж це —

ду — Президентську стипендію у розмірі 1000грн. З усього факультету ВПІ підвищені стипендії отримують менше 7 осіб і всі вони, як і Катерина, пройшли нелегкий шлях. Та немає нічого неможливого,як кажуть, все у ваших руках! Кожен вибирає для себе, чи піти підробляти, чи розраховувати на допомогу батьків, або докласти зусиль і отримати підвищену стипендію…

У кожного студента різні потреби. Хтось радіє і мінімальній сумі, аби тільки її вистачало на їжу та житло, а комусь і 1000$ замало. Та деякі люди у нашій державі за свою працю отримують не набагато більше, ніж студент за навчання. Мінімальна заробітна платня в Україні становить 884 грив-ні, для отримання якої треба цілий місяць старанно працювати. А поки Парламент лише обіцяє підвищити стипендію, українські освітяни мріють про ідеальну стипендію.

Тож, шановні студенти, нам поки що залишається лише роз-вивати економічне мислен-ня, вчитися раціонально розподіляти гроші і мріяти про ідеаль-ну стипендію.

«Ідеальна стипендія — це при-близно 500 доларів».

Відпочивай весело і дешево!

«Стипендія,

звичайно, не може бути єдиним доходом.

Мій основний заробіток — це робота. А ідеальної сти-пендії не буває. Скільки

не дадуть — все буде мало».

тисяча гривень

чи мільйон доларів?

Студенти та аспіранти, які є членами Профспілки, можуть відпочити у таких літніх таборах і базах:

«Маяк», смт. Лазурне, Херсонська обл. Проживання: кімнати на 4, 5, 6 осіб. Дозвілля: пляж, конкурси, змагання, КВК, Дні Нептуна.

Є літній кінотеатр, спортивні майданчики, тенісні столи, російський більярд.

Передбачено 5 змін тривалістю 7 днів кожна.Повна вартість путівки — 1280 грн. Пільгова — 550 грн.

«Глобус», смт. Ворохта Проживання: На базі - корпус на 5 кімнат по 15-20 місць

кожна, у походах - намети.Студенти вирушають у одно-, дво-, три- і п’ятиденні

пішохідні походи по Карпатських горах. В кінці зміни про-водяться спортивні змагання.

Передбачено 3 зміни тривалістю 14 днів кожна.Повна вартість путівки — 1300 грн. Пільгова - 400 грн.

«Політехнік», с. Глібовка, Київська обл.Проживання: у дво-, три-, чотирьохмісних кімнатах.До послуг відпочиваючих — сауна, кімнати відпочинку,

тренажерний зал, більярд, бар. Є майданчики для футболу, волейболу, баскетболу, тенісу, на пляжі - лодки, катамарани, віндсерфінг.

Передбачено 3 зміни тривалістю 14 днів кожна.Повна вартість путівки — 1800 грн. Пільгова - 320 грн.

«Темеринда», м. БердянськПроживання у студентському гуртожитку

Можна виїхати на маршрутному таксі на морську косу, яка тягнеться на 20 км у відкрите море. У Бердян-ську є різноманітні атракціони, водяні гірки (найбільший

в Україні аква-парк «Мис доброї надії»), нічні дискотеки, кафе-бари та ін.

Передбачено 4 зміни тривалістю 12 днів кожна.Пільгова вартість путівки 367,08 грн. + 10 грн. страховка.

«Дельфін», м. ЯлтаПроживання: кімнати на 4-5 осіб. Вікна з виглядом у парк

або на море. Дозвілля: За бажанням відпочивальників організовуються

автобусні екскурсії по Криму. Є спортивний майданчик для гри в волейбол та баскетбол.

Усього передбачено 7 змін тривалістю 7 днів кожна.У профкомі студент, аспірант сплачує 100 грн. + 10 грн.

страховка. У таборі доплачує 650-670 грн. залежно від зміни.

Путівки за пільговою вартістю можуть отримати студенти та аспіранти НТУУ «КПІ» бюджетної форми навчання. До табору «Темеринда» доступні путівки для студентів та аспірантів також і контрактної форм навчання. Студенти, які закінчили 4 курс, можуть відпочити лише у таборі «Дельфін» .




Стільці на стелі, м’які дивани, а поруч— старезні дерев’яні

лави, дві мовчазні черепахи і кава на піску. Не бачив, не чув, не відчував?! Усе це можна зустріти у Центрі Сучасного Мистецтва «Дах».

Ні, це не рекламна акція. Це слушна порада, як провести час з користю, позна-йомитись з цікавими людьми та наповнити себе неймовірними відчуттями, бо саме такий результат з’являється після вистав «Даху». Сам засновник, Владислав Троїць-кий, створене називав «готелем мистецтв», своєрідним відкритим майданчиком на ім’я «Дах», символом якого став равлик, що «повзе схилами гори Фудзі».

Якщо в тебе ще не виявлено так звано-го «театрального синдрому» або будь-чого, що призводило б до звикання і залежності, то розпочатися це могло б з найбільш відомих вистав «Даху»:

«Бесхребетность. Вечер для людей с нарушенной осанкой» — це каф-кіанський світ безликих ч и -

новників, де все повторюється у жорсткій закономірності у точно відведений час і в певному місці. У цьому світі не іс-нує ні особистості, ні будь-якого прояву людської душі. У кінці вистави звучить, я б сказала, життєвий підсумок — «Я так больше не могу. Не хочу быть здесь, не хочу. А больше всего не хочу быть таким, какой я есть. Я хочу новый позвоночник. Я хочу ходить прямо», і зал розчиняєть-ся у світлі свічок і пісні «Yesterday» The Beatles. І, вже йдучи вулицею, починаєш задумуватись: «А чи справді в тебе є хре-бет, власне?!»

Тепер уяви собі весняне поле з тра-вичкою, яка ще ледь-ледь протикається крізь подекуди вологу землю, сонце, що засліплює очі, і себе — самотню по-стать, яка сто- їть посеред усього цього, пе- ріодично за-повню- ючи свої ле- г е н і

свіжим повітрям під спів пташок… Так, так!! Саме така ідилічна картинка, саме такі ідеалістичні відчуття під час містері-альних дійств проекту «Україна містична» — «Макбет», «Король Лір», «Річард /третій/. Пролог» за участі етно-хаос гурту ДахаБраха.

Прихильникам класики варто по-бувати на «Женитьбе» М. Гоголя, а поці-новувачам гостросюжетики — на виставі-вестерні «Анна» за Ю. Клавдієвим або «Человек–подушка» М. Макдонаха.

Так звана «архітектура щастя» пред-ставлена у моновиставах «Девочка со спичками» Клима та «Психоз 4.48» Сари Кейн. Темнота, і лиш інколи спалахи світ-ла то від сірника, то від люмінесцентної лампи доповнюють неперевершену гру акторів ЦСМ «Дах».

Список вистав, які мене зацікавили, досить довгий. І, що найцікавіше, кожна вистава має оригінальний смак, залишає своє особливе враження. Вибрати най-улюбленішу неможливо! Саме з цього

і починається «театральний син-дром» — перегляд таких вистав

стає настільки потрібним, що його відсутність

просто знебарвлює життя. Тому,

якщо теж

АлінА МедведєвА




Київські дивовижні пам’ятки

Мабуть уже всі всти-гли підмітити, що

наш 25 корпус знаходиться в самому центрі Києва і поруч з ним, якщо трошки пошукати, можна знайти багато нестан-дартних пам’яток, створюва-них сучасністю.

Йдучи від метро «Золо-ті Ворота», зустрічаєш білого кота, який вчепився в дерево. Придивившись, одразу ро-зумієш, що він зроблений із пластикових виделок.

Якщо пройти трошки далі, на початок вулиці Рей-тарської, бачиш улюбленого мультиплікаційного героя — Їжачка в тумані. Коли йому було встановлено цей сво-єрідний пам’ятник, у Києві почалося справжнє паломни-цтво— усі мешканці та гості міста при будь-яких погодних умовах приходили подивитися на нього та витоптували землю навкруги, вибираючи кращий ракурс для фотографування. Колись, щоб сфотографува-тися з Їжачком, треба було навіть вистояти чергу! А за-раз, крокуючи на навчання, ви можете досхочу дивити-ся на самотнього Їжачка та фотографувати його скільки заманеться.

До речі, зробив його Кос-тянтин Скритуцький. Їжачок виструганий із сухих сосен, а

голки зроблені із саморізів і на-саджені на залізну сітку. Усього на Їжачку аж п’ять тисяч голок, наче у справжнього.

Але довгий час я не могла збагнути, чому на симпатич-ному Їжачку висить табличка за надписом «Лошадка», адже я на всі сто відсотків була впев-нена, що ця істота зовсім не схожа на коня.

Виявляється, що на ство-рення цієї пам’ятки майстра надихнув не черговий пере-гляд мультфільму, а дивний кінь з козаком у провулку Рильского, що стоїть непо-далік від Їжачка. Хто б міг подумати, що пам’ятка за-хисникам кордонів Вітчизни зможе нагадати молодому скульптору «Їжачка в тумані», який у мультику блукав у лісі в пошуках коника.

А на початку того ж за-тишного провулку, недалеко від Софієвської площі, знахо-диться дерев’яний віслючок, за яким тягнеться візок. У ньому завжди непорушно стоїть ва-зон із квітами.

Мабуть доводилося вам бачити і балерину на розі вул. Стрітенської та вул. Стрі-лецької. Неймовірно струнка й світла, та ніби трохи сумна височить вона на своєму поста-менті. Її тонкі руки та обличчя зроблені з кераміки, волосся – із штучних ниток, а фатинова балетна спідниця зі звичайної будівельної сітки.

Кажуть, що встановили її за проханням місцевих меш-канців, які таким чином хо-тіли вшанувати балерину, що мешкає по сусідству.

Костянтин Скритуць-кий є автором не тільки цих пам’яток, що зароджують нову культуру в нашій столиці, а ще й літаючої корови, що осе-лилася на дереві, крокодила з крилами, дерев’яного Бу-ратіно та гуртожитка білих ворон.

Але найбільш відома його робота знаходиться на Пей-зажній алеї — там розташував-ся трохи психодилічний яскра-вий дитячий майданчик, який користується популярністю

не тільки в дітей, а частіше навіть у дорослих.

Його будували влітку 2009 і закінчували восени. Приєм-но дивує небайдужість киян, адже частину коштів на цей майданчик було зібрано саме мешканцями навколишніх бу-динків. Лави у вигляді дивних створінь, барвиста мозаїка та неймовірний велетенський кіт з великою кількістю ніг, у посмішці якого можна спо-кійно умоститися та посиді-ти, — все це вражає навіть найзавзятіших мрійників.

Хочеться, щоб вся ця краса залишилася надовго і жодна рука чи нога вандала не піднялася зіпсувати ці чу-дові творіння.

АнАстАсія сохАч



ПОДІЯ

Отже, розпочну з фільму, який було знято ще у 1999 р., «Проект «Відьма з Блер»» (у нашому прокаті він називався «Відьма з Блер: Курсова з того світу»). Це історія про трьох студентів, зниклих безвісти 1994-го року, які вирішили зня-ти документальний фільм про легенду невеличкого міста в штаті Меріленд. Охо-хо, я дивилась цей фільм вдень, але наважилась піти до кухні лише після того, як подивилась кілька разів виступ Діми Білана на Євробаченні. «Відьма з Блер» увійшов до книги рекордів Гіннеса за найкраще співвідношення витрати/прибутки. Кожен цент, вкладений у створення фільму, дорівнює 10,931 до-ларів прибутку.

Наступна картина у моєму хіт-параді «…й відтоді я не виходжу вночі зі своєї кімнати» — американський фільм «Ка-рантин» (2008) — рімейк «Репортажу» (іспанського кіно, знятого у 2007 р.). Головна героїня — журналістка, яка в по-шуках сенсаційного матеріалу потрапляє до будинку, де відбуваються дивні події.

Його мешканці заражені вірусом, який перетворює їх на зомбі. Журналістка прагне вижити в цьому пеклі, але ідею сенсаційного репортажу не полишає — вона вестиме його… до кінця. Додам, що з тих пір я вже не кричу «Хочу дитину!», побачивши якесь чарівне маля на вули-ці, — після перегляду «Карантину» моє ставлення до маленьких янголят дещо змінилося.

І останній, але, безперечно, не гір-ший. «Монстро» (2008). Так-так, назва не дуже, та ж постер приємний, чи не так? Це кіно я дивилася з батьком та братом, і, клянуся своїм проїзним квитком, десь посеред фільму мій брат підібрав під себе ноги — хе-хе, дилетант, я одразу обгорнула себе ковдрою так, щоб лиш макітра й стирчала. Порівняно з вищез-гаданими картинами «Монстро» є най-більш високобюджетним, зйомки більш масштабніші й не обмежені у просторі — герої постійно переміщюються Нью-Йорком, який внаслідок аварії бункерів був атакований батьками Кін-Конга та Растішки. Дуже симпатичні актори й добре розвинена (ей, пам’ятаєте, це я писала про «Любого Джона») любовна лінія — любов-кров, так би мовити, я навіть трошки поплакала в кінці (після «Відьми з Блер» та «Карантину» мені було не до сліз — я шукала у себе сиве волосся).

Чому я обрала саме ці фільми? Тому що вони зняті ніби звичайною цифровою камерою — ми дивимось на події від першої особи. Саме у цьому, на мою думку, і полягає успішність фільмів-жахів. Адже картин, в яких з-за рогу щось вискакує, хтось когось хапає і т.п., чимало. Звісно, тут такого теж вистачає, але те, що глядач може відчути себе безпосередньо учасником подій, набагато збільшує ефект кла-сичних прийомчиків а-ля «буууу!!!», адже з-за рогу вискакують не на «оту ледь одягнену білявку», а ніби на вас. Цікаво, що суттєво розслаблює початок кожного з цих фільмів — ге-рої сміються, вони поглинені своїм буденним життям і роботою, і те, що відбудеться далі, здається неможли-вим не тільки їм, а й глядачам.

Отже, дивитись чи не дивитись — ваш вибір, до того ж таке кіно, як я вже зазначала, для прихильників жанру. Особливо лякливим я б по-радила розпочати з «Монстро» — там мало «буу!!!», зате красивіші кадри. Ну, а палким шанувальникам жахів я просто раджу подивитись — це освіжить і підніме на новий рівень емоції та адреналін, заради яких ви й дивитесь подібні фільми. Ну, а хто хоче просто «м’яса» — будь ласка, «Пила 1-6»)))

*слоган «Карантину»

«Останнiй репортаж. Не для ефiру...»*

Брр… самій моторошно від заголовка. Тож, всім, хто

виріс разом із серіалом «Чи боїшся ти темряви?» та просто шукачам гострих вражень, ласкаво прошу — ця стаття для вас.



12 травня - 8 червняВиставка «Дещо about Dance»Поринь у ритм танцю разом із Іриною

Каленик. «Дещо about Dance» чорно-білий живопис на кольоровому тлі, що ніби вириває з минулого фрагменти в суто постмодерністській традиції, і створює оте «нове старе», що вислизає за рамки звичності та звичайності таке о ч е в и д н е , а л е таке невловиме.

Місце прове-дення: вул. Волось-ка, 55/57.

25 травня—1 червня

К и ї в -ський міжна-родний кіно-фестиваль

Увага всім прихильни-

кам якісного кіно! Цього року на фестивалі буде представле-но шедеври угорського режисера Іштвана Сабо, Сергія Бондарчука (до 90-річчя майстра), Акіро Куросави (до 100-річчя майстра), а також українські прем`єри, нове російське, турецьке та аргентинське кіно.

Місце проведення: кінотеатри «Бат-терфляй Ультрамарин», «Київска Русь», «Жовтень».

АНОНС

29 травня—1 червняДитячий благодійний книжковий

ярмарокУ роботі Дитячого книжкового ярмарку

беруть участь 45 видавництв, які порадують шанувальників української книги пре-зентаціями нових надходжень, автограф-сесіями відомих українських письмен-ників, конкурсами, розвагами для дітей. Також у програмі ярмарку майстер-класи з гончарського мистецтва, аквагриму, концертні номери та Всеукраїнський фестиваль морозива (30 – 31 травня) за участю вітчизняних виробників.

Місце проведеня: вул. Хрещатик, 2.

10 травня—22 травня«Білоруська весна»Учетверте в Україні проходитиме

фестиваль сучасної нецензурованої білоруської культури. Художниця Лора Янушчик представить авторські «виці-нанки» — традиційний жанр білоруського ужиткового мистецтва. Ще одна виставка експонуватиме 50 робіт переможців кон-курсу Belarus Press Photo-2010. Також у книгарнях відбудеться відкриття «Біло-руських поличок» за участю Уладзімера Арлова, Андрея Хадановіча та інших.

Місце проведення: Культурно-освітній центр «Майстер-Клас» (вул. І. Мазепи, 34), Фундація ЦСМ (вул. Щекавицька, 34), Книгарня «Є» (вул. Спаська, 5; вул. Лисенка, 3).

15—27 травня Галерея «Bottegа» У серії «Кахельні Ма-

донни. Іn Buff» художник Артем Андрійчук зверта-ється до класичного мотиву оголеної натури. Роботи про-низані метафорами. Кахель викликає побутові асоціації з ванною, місцем, де людина залишається такою, яка є на-справді.

Місце проведення: вул. Ми-хайлівська, 22б.

5 травня—8 червня«Я Галерея» Павла Гудімова Цього місяця відбудеться фотовистав-

ка Олександра Каднікова «Гучномовець», де, гучномовцем, власне, будуть труси. Про що вони голосно говорять? Насправді про все справжнісіньке, приховане і потаємне вони говоритимуть у стінах галереї.

Місце проведення: вул. Хорива, 49б.

21 травня—1 червняІІ Міжнародний арт-ярмарок

«FINE ART UKRAINE» в Україн-ському Домі

Представляє зібрання 45 про-відних українських і зарубіжних гале-рей; спец проекти «НЮ» Олександра Сухоліта, «Місто» Ігоря Губського, «Українська мультиплікація. Все,

що залишилося» Давида Черкась-кого тощо. Спе-ціальний гість – всесвітньо-відомий а м е р и к а н с ь к о -польський фотограф Рішард Горовіц, ви-знаний новатор фото-графії зі спеціальним ефектом, яка пере-дувала цифровому відображенню.

Місце про-ведення: вул. Хрещатик, 2.

Світ НЕ машин у кожному з НАСТаке відчуття, що ти і я живемо у світі, де мільйони машин, де

повітря—неначе бензин, і залізно-резиновий день забитий купою чужих людей. У кожного з нас свій колір часу, так само як і в кожного свої інтереси і вподобання. Цієї весни в Києві проходить безліч подій, що й рятує у світі дорожнього шуму, мільйонів голосів і тисячі слів.

АлінА МедведєвА



Відповідальність за достовірність інформації, розміщеної у номері, несе автор. Редакція може не поділяти думку автора. Передруки дозволяються лише за згодою редакції та з посиланням на дже-рело. Газета розповсюджується безкоштовно.

«Поліграф»№ 3 (55) квітень 2010

Засновник і видавець – Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ «КПІ»

Свідоцтво про реєстрацію Кі № 427 від 27.12.1999 р.

Надруковано: Видавничий комплекс редакції газети «Вісті», м. Бровари, вул. Красовського, 16

Замовлення №7-16Наклад 1600 пр.

© ВПІ НТУУ «КПІ», 2010Адреса редакції:

Київ-56, вул. Янгеля, 1/37E-mail: [email protected]



Автори цього номеру:Люба Лебедьова, Ярослава Немеш, Анастасія Шепельова,

Ірина Коркішко, Юлія Стельмах, Вірця Гнатюк, Андрій Киричок, Юлія Колбаско, Ксенія Гри-

ценко, Анюта Камонгар, Аліна Ведмедєва

Редактори: Ганна Камонгар, Тетяна Кротевич, Катерина Василенкова

Верстка:Миколай Копитько, Єлизавета Яковлє-

ва, Ольга Клименко, Оксана Скотар

Головний редактор:Оксана Скотар

Випусковий редактор:Максим Сірик

Відповідальний секретар:Юлія Стельмах

Контент-редактор:Анастасія Шепельова

Координатори з розвитку: Вірця Гнатюк, Єлизавета Даниловська

Фотографи: Олександр Тихоступ, Юлія Стельмах, Олена ФещенкоХудожній редактор: Олена ФещенкоДизайнер: Вероніка Селелезньова

КРОСВОРДАнАстАсія ШепельовА

Юлія Стельмах & комаха

- А чому там в більшу сторону округлюють, а там – в меншу?

- Якби ви знали, як поля-ки округлюють...!Степанець

Хлопці! Чим ви там за-ймаєтесь під партою?! І нам розкажіть. Андрійчук

К сожалению, вы - буду-щее нашей нации. Демчук

Я так чую — там пере-рва ходить. Сачинський

- Пуруша — це космічна людина, в яку вірували…

- О! А це що, наш мер? Якубіна

Розташуйте ж опти-мально відбитки на друкар-ській формі! На той лишній сантиметрик може щось ще влізти! То собі якусь копійчину отримаєш, наприклад, на колготки. Степанець

Он стал выдающимся чу-диком. Дирда

Вам треба придумати рекламний салоган. Ну, типу : «Чебурашка — чебуреки, чебу-реки — шаурма!». Андрійчук

По горизонталі: 1. Отримання повноколірного зображення з кольороподілених фотоформ. 2. Корінцеве, верхнє, зовнішнє, нижнє. 3. Процес донесення інформації до споживача. 4. Лаконічна фраза, що виражає суть реклами. 5. Сумарна кількість екземплярів видання. 6. Нанесення на відбиток лаку. 7. «Корпоративний…» 8. Етикетка, наклейка. 9. Список або опис зібраних книг в бібліотеці. 10. Плакат. 11. Спеціаліст в області написання рекламних текстів. 12. Переведення з растрової графіки в векторну. 13. Ортонафтохінондіазид. 14. Розміщення кольоропо-ділених плівок на прозорій основі. 15. Вид тиснення. 16. А4, В1. 17. Довідникове видання рекламного характеру. 18. Зображення на задрукованому матеріаліПо вертикалі: 2. Відбиток встановленого для кожного видання форману на сторінці видання. 3. Основа фото-технічної плівки. 4. Перетворення на півтонових та штрихових зображень в мікроштрихові за допомогою растру. 5. Фотографічне кольорове або ЧБ позитивне зображення на прозорій основі. 6. Історико-літературний твір у Київській Русі. 7. Кільце за допомогою якого кріпляться більшість банерів на вулиці. 8. Рекламний елемент любої форми, який спочатку був надрукований, а потім вирублений. 9. Вид скріплення. 10. 100% густина будь – якої фарби. 11. … в корінці, в головці. 12. Виділення при наборі слова. 13. Оригінальне накреслення повної або част-кової назви організації. 14. Поліграфічна компанія. 15. Попереднє нанесення на матеріал лінії згинів за допомогою тупих дискових ножів. 16. Невелика рекламна листівка. 17. Поле періодично або хаотично повторюваючихся точок різної величини, що створюють ілюзію плавних на півтонових переходів.

З викладачів по нитці

№ 3 (55) 2010

Documents