історія україни. 5, 7 класи. нестандартні уроки

О. А. Подобєд

Історія УкраїниНестандартні уроки

нова програма12-річна школа

Бібл

іоте

ка т

ворч

ого

вчи

теля

Веста2008

5, 7 класи

�

УДК 37�.8:93/99ББК 74.��6.3

П44

Серія «Бібліотека творчого вчителя» заснована в �007 р.

Рекомендовано кафедрою історії та етнополітики Інституту української філології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова

Р е ц е н з е н т и: В. М. Даниленко, доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України; О. Ф. Трухан, методист Інституту післядипломної освіти

КМПУ ім. Б. Д. Грінченка

Видано за ліцензією ТОВ Видавництво «Ранок»

Подобєд О. А.П44 Історія України. 5, 7 класи: Нестандартні уроки.— Х.: Веста:

Вид-во «Ранок», �008. — 160 с. — (Бібліотека творчого вчите-ля).

ISBN 978–966–08–�867–4.Посібник складено відповідно до програми, затвердженої Міністерством осві-

ти і науки України, із курсу «Історія України» для 5, 7 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Видання містить розробки окремих уроків зі історії України для 5, 7 класів, які подані в нестандартній формі.

Посібник призначено для вчителів історії.УДК 372.8:93/99

ББК 74.226.3

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

ПОДОБєД Олена Андріївна

Історія України 5, 7 класи

Нестандартні урокиРедактор Н. П. Гур’єва. Технічний редактор В. I. Труфен

Код Г4879У. Підписано до друку 15.01.�008. Формат 60×90/16. Папір друкарський. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 10,0.

ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № �540 від �6.06.�006 р. 61064 Харків, вул. Бакуніна, 8а.

Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. E-mail: [email protected] Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.

З питань реалізації: (057) 71�-91-46, 71�-91-47. E-mail: [email protected] «Книга поштою»: (057) 717-74-55. E-mail: [email protected]

www.ranok.com.ua

© Подобєд О. А., �007

ISBN 978–966–08–�867–4 © ТОВ Видавництво «Ранок», �008

3

ВСТУП

Метою посібника є методично й практично допомогти вчителеві історії у викладанні курсів «Вступ до історії» (5 клас) та «Історія Ук-раїни» (7 клас). Автор також ставив за мету дати нове сучасне тракту-вання класичних уроків пропедевтичного курсу «Вступ до історії» та «Історія України» 7 клас. Пропонований посібник є синтезом кращих методичних традицій, які були випробувані часом, та новацій, обумо-влених сучасним станом шкільної історичної освіти в Україні. Тому читачеві пропонуються як уроки-вікторини, історичний волейбол, урок — уявна подорож, дискусія, рольова гра, так і урок українське бієнале, шкільний історичний Інтернет, школа підготовки майбут-ніх інтелектуалів, засідання історичної секції Малої Академії наук, а також бінарні уроки.

Методичні розробки нетрадиційних уроків базуються перш за все на загальнотеоретичних методичних засадах, а також на основних підручниках з історії України для 5 та 7 класів, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, та на основоположних сучас-них наукових монографіях, зокрема «Історія української культури», «Історія українського селянства», «Нариси з історії дипломатії Ук-раїни» тощо.

Пропоновані розробки уроків є орієнтовними, тому учитель, спи-раючись на власний педагогічний досвід та майстерність, може ско-ротити або доповнити наведений матеріал.

Використання у педагогічній практиці вчителя історії нестандар-тних уроків — це не тільки засіб отримання учнями знань з пред-мета, а й задоволення від уроку історії. Проведення нестандартних уроків сприятиме розширенню в учнів кругозору, розвиватиме ува-гу, пам’ять, мовлення, мислення, уяву, фантазію, творчі здібності, мотивацію навчальної діяльності, виховуватиме самостійність, спів-робітництво, почуття колективізму, товариськості, відповідальності за спільну справу.

Навчальний посібник буде корисний і цікавий як педагогу-почат-ківцю, так і вчителю зі стажем. За допомогою цього видання вчитель зможе підвищити рівень своєї професійної майстерності. Посібник стане в пригоді вчителям для проведення відкритих уроків. Багато корисного практичного матеріалу та теоретичних рекомендацій знай-дуть у пропонованому посібнику студенти педагогічних вузів.

4

5 КлАС

Нумізматика, сфрагістика та геральдика

мета: познайомитиучнівздопоміжнимиісторичнимидисциплі-нами — сфрагістикою, нумізматикою, геральдикою таз’ясуватиїхнюрольудослідженні історіїкраїн інародів;розвиватиаудіосприйняття,пам’ять,критичнемислення,творчіздібності,ораторськівмінняучнів(виступизпові-домленнями,захисттворчихробіт);вміннярецензувативідповіді однокласників; виховувати інтерес до історії,допоміжнихісторичнихдисциплін,виховуватипрагненнязнатиісторіюсвогородуіБатьківщини.

Навчально-методичне забезпечення: картки з назвами додатко-вих історичнихдисциплін;карткизпланамидокожноїздопоміжнихісторичнихнаук;ілюстративнийматеріал(зображення монет, гербів, печаток); пам’ятка рецен-зента.

Обладнання: аркушіпаперуформатуА-4;кольоровіолівці. тип уроку: уроквивченняновогоматеріалу. Вид заняття: гра«ІсторичнийІнтернет».

ПідгОтОВчий етаП

Учитель заздалегідь роздає учням індивідуальні завдання з теми уроку. Із кожного питання вчитель визначає декілька доповідачів, які мають під керівництвом учителя підготувати стислі повідомлен-ня та підібрати ілюстративний матеріал. Учні першого ряду готують повідомлення на тему «Нумізматика», другого — «Геральдика», тре-тього — «Сфрагістика».

ХІдуроку

і. ОргаНізаційНий мОмеНт

Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі гри «Історичний Інтернет».

Учитель акцентує увагу учнів на тому, що після теоретичної части-ни (повідомлення учнів-доповідачів) відбудеться практична частина у формі творчого завдання. Наприклад, знавці нумізматики будуть виконувати творче завдання за матеріалами, які підготували учні-«геральдисти», і навпаки. Така форма роботи стимулюватиме учнів уважно слухати виступи.

5

іі. гра «істОричНий іНтерНет»

Вступне слово вчителя.Ви знаєте, що сучасним історикам-дослідникам у їхній роботі дуже

допомагає сучасна техніка. Якщо історик-дослідник вивчає питання, то, безумовно, він ко-

ристується книжками різних авторів, дослідників з цього питання. Ви вже знаєте, що книжки зберігаються у бібліотеках: домашніх, шкільних, міських, державних. Крім книжок та інших друкованих видань, оперативним джерелом інформації є Інтернет. Це, по суті, та ж сама бібліотека, тільки в електронному вигляді.

Отже, сьогоднішній урок ми проведемо у формі історичного Інтерне-ту. Для того, щоб не заблукати у різноманітній інформації, яку містить Інтернет, ми маємо знати адресу сайту, на якому розміщена інформація про нумізматику, сфрагістику, геральдику — www.istoria5klas.ua.

1. Нумізматика.

Розповідь учителя.Зайшовши на потрібний сайт, ми скористаємося послугами пошу-

кової системи, у віконечко якої запишемо перше кодове слово: нуміз-матика.

(Учитель прикріплює на дошці картку з відповідним написом.) Од-разу ж перед нами з’являється план, за яким пропонується розгляну-ти це питання. (Учитель прикріплює на дошці картку з відповідним написом.)

План1) Нумізматика.�) Монети.3) Перші гроші.4) Мова монет.5) Перші українські монети.Відповідно до зазначеного плану п’ять учнів першого ряду «лан-

цюжком» розкривають зміст поняття «нумізматика».П е р ш и й у ч е н ь. Нумізматика — це наука про монети. Нуміз-

матика вивчає окремі монети і скарби монет, а також паперові гро-ші, ордени й медалі.

Д р у г и й у ч е н ь. Монета — це карбований зливок металу певної форми, ваги й проби, який є узаконеним засобом обігу.

Монети є речовими й письмовими пам’ятками, а отже цінним іс-торичним джерелом.

Т р е т і й у ч е н ь. Перші гроші виникли в глибоку давнину (3—4 тис. років до н. е.). Спочатку як гроші виступали різні товари, на-приклад, худоба, хутро, шкури, намиста, тканини, риба, чай тощо. Але поступово гроші почали робити зі срібла й золота.

6

Ч е т в е р т и й у ч е н ь. Кожна монета має свою мову: легенда — напис на монеті;номінал — позначення вартості на монетах або паперових гро-шових знаках;проба — кількість дорогоцінного металу у сплаві, з якого кар-буються монети;аверс — лицьовий бік монети;реверс — зворотний бік монети;гурт — ребро монети з насічками або написами.

П ’ я т и й у ч е н ь. Учені виводять витоки українських монет з Русі—України. У Х ст. київський князь Володимир Великий почав карбувати златники та срібники. На лицьовому боці (аверсі) цих мо-нет зазвичай карбувалося зображення самого князя, на зворотному (реверсі) — княжий родовий знак — тризуб. Саме зображення три-зуба на срібниках Володимира стало основою для створення у 1917—1918 рр. сучасного державного герба України.

Сьогодні Національний банк України випускає пам’ятні монети, присвячені видатним постатям та визначним подіям в історії України. Наприклад, князеві Галицько-Волинського князівства Данилові Гали-цькому, гетьманові України Богданові Хмельницькому, українському філософу Григорію Сковороді, українській поетесі та громадській діячці Лесі Українці, «батькові» української історії Михайлові Грушевському; річницям Перемоги у Великій Вітчизняній війні, річниці Конституції України, річниці УНР, річницям Олімпійських ігор тощо.

2. Геральдика.Розповідь учителя.В уявне віконечко пошукової системи сайту записуємо друге кодо-

ве слово: геральдика.(Учитель прикріплює на дошці картку з відповідним написом.) Од-

разу ж перед нами з’являється план, за яким пропонується розгляну-ти це питання. (Учитель прикріплює на дошці картку з відповідним написом.)

План1) Герб.�) Геральдика.3) Правила геральдики.

а) Головна частина герба.б) Неголовна частина герба.

Відповідно до зазначеного плану п’ять учнів другого ряду «лан-цюжком» розкривають зміст поняття «геральдика».

П е р ш и й у ч е н ь. Герб — це відмітний знак держави, міста, дво-рянського роду або окремої особи. Геральдика — це наука про герби та правила їх складання.

••

•

•••

7

Д р у г и й у ч е н ь. Геральдика має свої правила.Головна частина герба:

форма — щит: норманський (трикутний);італійський (овальний);іспанський (квадратний);французький (прямокутний);німецький (фігурний); англійський (прямокутний з видовженими верх-німи краями);

кольори — червоний, пурпуровий, блакитний, зелений, чорний;метал — золото, срібло;хутро — горностаєве, вивіркове;ділення — розсічений, пересічений, скошений по діагоналі.

Т р е т і й у ч е н ь. Геральдичні фігури:глава щита (�/7 довжини);підошва (�/7 довжини);стовб (1/3 ширини);пояс (1/3 ширини);хрести тощо.

Ч е т в е р т и й у ч е н ь. Негеральдичні фігури:природні (людина, тварини, птахи, зірки). Усі живі істоти ма-ють дивитися ліворуч від глядача;штучні (лук, меч, шабля, підкова тощо);міфічні (дракон, пегас, сфінкс, Фенікс тощо).

П ’ я т и й у ч е н ь. Неголовна частина герба:шолом (над щитом);корона;головні убори католицького духовенства — тіара;мантія і намет — зображення плащів середньовічних лицарів. Мантія — оксамитове полотнище з хутром із горностая, що вихо-дить з-під корони. Намет — віньєтка з-під шолому (верхня час-тина — будь-якого кольору, нижня — тільки срібло чи золото);щитоутримувачі — фігурки (природні чи міфічні), що підтри-мують щит з обох боків;девіз — переважно латиною — розміщується на стрічці під ман-тією. Девіз — це короткий вислів, що характеризує певні при-нципи життя та поведінки володаря герба.

3. Сфрагістика.Розповідь учителя.В уявне віконечко пошукової системи сайту записуємо третє кодо-

ве слово: сфрагістика.(Учитель прикріплює на дошці картку з відповідним написом.)

Перед нами з’являється план, за яким пропонується розглянути це

•

••••

•••••

•

••

••••

•

•

8

питання. (Учитель прикріплює на дошці картку з відповідним на-писом.)

План1. Сфрагістика.�. Печатка.3. Види печаток.Відповідно до зазначеного плану чотири учні третього ряду «лан-

цюжком» розкривають зміст поняття «сфрагістика».П е р ш и й у ч е н ь. Сфрагістика — це наука, яка досліджує пе-

чатки. Її завдання полягає у встановленні справжності, авторства, датування печатки.

Д р у г и й у ч е н ь. Призначенням печатки є посвідчення оригіналь-ності документа, який вона скріплює та якому надає юридичної сили.

Слово «печатка» вживається у двох значеннях:штамп (матриця);відтиск на папері, воску, сургучі, металі.

Матриця — це пластинка, на якій вирізане дзеркальне зображен-ня печатки. Матриці виготовляються з каменю, металу, кістки, де-рева, гуми. Форми матриці можуть бути круглі, квадратні, овальні, прямокутні, трикутні.

Т р е т і й у ч е н ь. За засобом застосування печатки поділяються на вислі (привішуються до документа на шнурі, їх робили з золота, сріб-ла, свинцю) та прикладні (відбиток на самому документі, що робився різними за формою штампами).

Ч е т в е р т и й у ч е н ь. Також печатки поділяються:на державні;князівські;церковні та монастирські;посадових осіб;міські й обласні;приватних осіб.

4. конкурсмалюнків.

Перед виконанням творчого завдання учні, які виступали з пові-домленнями, дарують однокласникам роздруковані зі шкільного Інтернету сторінки. Там складено словничок основних понять з тем «Нумізматика», «Геральдика», «Сфрагістика». Цими словничками учні користуються під час виконання творчого завдання.

Завдання конкурсу.Кожна команда отримує завдання.П е р ш а к о м а н д а. Придумайте і проілюструйте ескізним ма-

люнком зображення монети свого роду за планом: а) аверс; б) реверс; в) гурт; г) легенда; д) номінал.

••

••••••

9

Д р у г а к о м а н д а. Придумайте і проілюструйте ескізним малюн-ком зображення герба свого роду або свого приватного герба за таким планом: а) форма; б) кольори; в) метал; г) ділення; д) негеральдичні фігури; е) девіз.

Т р е т я к о м а н д а. Придумайте і проілюструйте ескізним малюн-ком зображення печатки свого роду або свою власну печатку (напри-клад для зошита з історії) за планом: а) висла чи прикладна; б) форма; в) зображення; г) матеріал.

Через п’ять хвилин учні з готовими ескізними малюнками роблять презентацію свого проекту, пояснюючи загальну ідею та способи її втілення (кожен елемент монети, герба, печатки).

Учитель пропонує іншим учням взяти участь в рецензуванні захис-ту творчих робіт за планом�: а) оригінальність ідейного задуму робо-ти; б) втілення ідеї (дотримання вимог до виконання монет, гербів, печаток); в) творча майстерність.

ііі. ПідсумОк урОку

Заключне слово вчителя.

Друзі! Відвідавши історичний сайт нашого уявного шкільного Інтернету, ми дізналися багато корисного й цікавого про допоміж-ні історичні дисципліни — нумізматику, сфрагістику, геральдику. Познайомилися з термінологією цих наук. Завдяки широкому ілюс-тративному ряду ми мали змогу не тільки почути, а й побачити різ-номанітні зображення монет, гербів і печаток. Також ми працювали над застосуванням теоретичних знань, набутих на уроці, у своїй прак-тичній творчості.

Отже, завдяки сьогоднішньому уроку ми ще раз переконалися, що Інтернет є одним із засобів отримання корисної й цікавої ін-формації.

До зустрічі на історичних сайтах!

Учитель виставляє оцінки доповідачам, авторам творчих робіт та рецензентам.

іV. дОмашНє заВдаННя

1) Опрацювати текст підручника.�) Уклеїти подаровані словнички до зошитів.3) Вивчити поняття уроку.4) Художньо оформити творчі роботи та підготуватися до їх за-

хисту.

� Роздається учням у вигляді пам’ятки.

10

зНайОмстВО з істОрією

мета: узагальнитийсистематизуватизнання,умінняінавичкиучнівзтеми,закріпитиумінняучнівпрацюватизпоняття-ми,персоналіями,історичноюкартою,виконуватитвор-чізавдання;формувативміння інавички індивідуальної,командної роботи та роботи у великих і малих групах,формувативучніввиробленняуміньінавичокалгоритмупідготовкидотематичногооцінювання;виховувативуч-нівлюбовдоісторії;виховуватипочуттяєдностізкоман-дою,заякуграєівболіваєучень,використовуючиігровуформу;виховуватидухзмагальностіівідповідальностізасвоюкоманду.

Навчально-методичне забезпечення: підручник;карта«Історико-ет-нографічнірегіониукраїни»;карткиззавданнямидляко-манд;рейтинговавідомість.

тип уроку: узагальненняісистематизаціїзнань. Вид заняття: гра«Історичнавікторина».


Учитель роздає учням трьох команд картки з творчими завдання-ми, які вони мають підготувати заздалегідь.

Картка 1Уяви себе співробітником історичного архіву, якому потрібно про-

вести екскурсію для майбутніх істориків — учнів 5 класу. У своїй розповіді обов’язково зазнач: а) що таке архів; б) що зберігається в архіві; в) які спеціальні умови потрібні для збереження документів; г) яке значення мають писемні пам’ятки, що зберігаються в архіві, для дослідження історії нашого народу.

Картка 2 Уяви, що ти археолог, який проводить розкопки у Херсонесі.

У листі до своїх рідних опиши проведену роботу та знахідки. У листі обов’язково вкажи: а) місце розташування Херсонеса; б) етапи археологічних розкопок; в) перелік знахідок та їх зна-чення для історії.

Картка 3 Уяви, що ти працівник музею — екскурсовод. Нещодавно до

вашого музею надійшов цінний експонат — золота пектораль. Тобі потрібно скласти стислу розповідь про цей експонат для відвідува-чів музею. У своїй розповіді ти обов’язково маєш назвати: а) місце, де знайшли пектораль; б) її призначення; в) що на ній зображено; г) матеріал, з якого вона зроблена, вага; д) значення для вивчення історії.

11


Учитель оголошує тему уроку та порядок його проведення у формі гри «Історична вікторина». Учні об’єднуються у три команди, кожна з яких займає окремий ряд у класі. Члени команди обирають капіта-на, дають назву своїй команді. Наприклад, «Юні історики», «Знавці історії», «Творці історії», «Юні археологи», «Архіваріуси» тощо.

Учитель видає кожному капітанові команди картку для обліку ре-зультатів гри (рейтингову відомість, див. додаток 1), до якої капітани одразу мають вписати назву команди та прізвища й імена її членів, а в ході гри — проставляти учасникам отримані бали.

Учитель оголошує, що гра складатиметься з чотирьох конкурсів, які на майбутньому уроці тематичного оцінювання відповідатимуть чотирьом рівням оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

іі. гра «істОричНа ВіктОриНа»

1. конкурс«Бліцопитування».

Учитель зачитує для всіх команд запитання у ритмі � запитання за 1 хвилину. Після кожного запитання учні піднімають руку і відпові-дають. Зважаючи на те, що в цьому конкурсі пропонуються запитан-ня першого рівня складності, при відповіді на них перевага надається учням з невисоким рівнем учнівських компетенцій. Кожна правиль-на відповідь оцінюється в 1 бал, доповнення — 0,5 бала. Конкурс про-водиться у формі індивідуального заліку.

Після закінчення конкурсу капітани підраховують й оголошують загальну кількість балів, набраних членами їхньої команди.

Запитання.1) Яка установа в перекладі з грецької означає «житло муз»? (Му-

зей.)�) Яке слово в перекладі з грецької означає «наука про давнину»?

(Археологія.)3) Яка наука в перекладі з грецької означає «оповідь про минулі

часи»? (Історія.)4) Яка наука у перекладі з грецької означає «назви народів»? (Ет-

ноніміка.)5) Що є обов’язковим елементом герба? (Щит.)6) Кого називають «батьком» української історії? (Михайла Гру-

шевського.)7) З якої мови запозичені слова «історія», «хронологія», «музей»?

(Грецької.)8) Назвіть групи історичних джерел. (Речові, усні, писемні.)9) До якої гілки слов’янських народів належать українці?

(Східнослов’янської.)

1�

10) Назвіть найдавніший літопис Київської Русі («Повість мину-лих літ».)

11) Монети належать до усних історичних джерел. Так чи ні? (Ні.)

1�) Листи та щоденники належать до писемних історичних дже-рел. Так чи ні? (Так.)

13) Казки та обрядові пісні належать до писемних історичних дже-рел. Так чи ні? (Ні.)

14) Літописи належать до усних писемних історичних джерел. Так чи ні? (Ні.)

15) Дніпро — це гідронім. Так чи ні? (Так.)16) Русь — це топонім. Так чи ні? (Так.)17) Поляни — це етнонім. Так чи ні? (Так.)18) Україна — це етнонім. Так чи ні? (Ні.)19) У якому році почалося ХХ ст.? (1901 р. )�0) У якому році закінчилося ХІV ст.? (1500 р.)�1) У якому році почалося Х ст.? (901 р.)��) У якому столітті ви народилися? (ХХ ст.)�3) У якому столітті ми зараз живемо? (ХХІ ст.)�4) Хрещення Київської Русі князем Володимиром відбулося

у 988 р. Яке це століття? (Х ст.)�5) Перша писемна згадка назви «Україна» датується 1187 р. Яке

це століття? (ХІІ ст.)�6) Як називається герб України? (Тризуб.)�7) На честь якого князя названо місто Київ? (Кий.)

2. конкурс«Історичнийтлумач».

Учитель видає капітанам картки із завданнями, які вони розда-ють членам своєї команди із розрахунку одна картка на одну парту (два учні).

Учитель записує на дошці (класній чи інтерактивній) назви ко-манд.

Пари учнів відповідають по черзі залежно від того, хто перший розв’язав завдання. Мають відповісти всі пари. Учитель на дошці під назвою кожної команди записує (або наклеює картку) поняття, від-гадане учнями. Наприкінці конкурсу на дошці мають бути записані всі поняття, які вивчалися протягом теми. За кожну правильну від-повідь пара учнів отримує � бали.

Після завершення конкурсу капітани підраховують й оголошують загальну кількість балів, набраних членами їхньої команди.

Завдання.1) Користуючись шифротаблицею, розшифруйте криптонім. �) Поясніть розшифроване поняття.

13

а б в г ґ д е є ж з и

1 � 3 4 5 6 7 8 9 10 11

і ї й к л м н о п р с

1� 13 14 15 16 17 18 19 �0 �1 ��

т у ф х ц ч ш щ ь ю я

�3 �4 �5 �6 �7 �8 �9 30 31 3� 33

З р а з к и1) 1� �� 3 19 �1 1� 33.(Історія — наука про минуле людства.)�) 16 1� �3 19 �0 11 �� 11.(Літописи — історичні твори, в яких події записувалися за рока-

ми.)3) �6 �1 19 18 19 16 19 4 1� 33.(Хронологія — наука про час.)4) 1 �1 �6 7 19 16 19 4 1� 33.(Археологія — наука, що вивчає давні побут і культуру людського

суспільства на підставі речових пам’яток минулого, знайдених під час розкопок.)

5) 1 �1 �6 7 19 16 19 4 11.(Археологи — учені, які розшукують, розкопують і вивчають давні

речі та споруди.)6) 17 �4 10 7 14.(Музей — установа, де зберігаються важливі пам’ятки минулих

часів з різних галузей культури, мистецтва, науки, техніки.)7) 1 �1 �6 1� 3.(Архів — установа, яка займається збиранням, впорядкуванням та

збереженням писемних пам’яток.)8) 18 �4 17 1� 10 17 1 �3 11 15 1.(Нумізматика — наука про монети.)9) 4 7 �1 �.(Герб — це відмітний знак держави, міста, дворянського роду або

окремої особи.)10) 4 7 �1 1 16 31 6 11 15 1.(Геральдика — наука, що вивчає герби.)11) 15 �4 �1 4 1 18 11.(Кургани — поховання заможних скіфів.)1�) �� 5 �1 1 4 1� �� 3 11 15 1.(Сфрагістика — наука, що досліджує печатки.)13) �3 19 �0 19 18 1� 17 11.(Топоніми — власні географічні назви (міста, села, річки, гори

тощо).)

14

14) 7 �3 18 19 18 1� 17 11.(Етноніми — назви народів.)15) 4 1� 6 �1 19 18 1� 17 11.(Гідроніми — назви водоймищ: річок, озер, морів, океанів.)16) 7 15 �� 0 19 18 1 �3.(Експонат — предмет, продукція, яку показують на виставці

і виставляють у музеї.)

3. конкурс«Турнірерудитів».Учитель зачитує по черзі для кожної команди по чотири запитан-

ня. Члени команди відповідають за бажанням. Якщо вони не можуть дати відповідь на поставлене запитання, то право відповіді перехо-дить команді суперників. За кожну правильну відповідь нараховуєть-ся 3 бали. На четверте завдання учні відповідають за допомогою кар-ти, яка розміщена на дошці.

На завершення конкурсу капітани підраховують й оголошують за-гальну кількість балів, набраних членами їхньої команди.

Завдання.П е р ш а к о м а н д а1) Особа в історії: Вікентій Хвойка.�) За допомогою яких джерел історики дізнаються про життя лю-

дей у дописемний період? Наведіть приклади.3) Установіть відповідність між арабськими і римськими цифрами

(з’єднайте стрілочками)�.1� ІV4 ХІІ9 ІХ VІ

4) На карті «Історико-етнографічні регіони України» покажіть: Поділля, Крим, Волинь.

Д р у г а к о м а н д а1) Особа в історії: Борис Мозолевський.�) Чому монети є цінним історичним джерелом? Наведіть прикла-

ди.3) Установіть відповідність між арабськими і римськими цифрами

(з’єднайте стрілочками)�.1 VІІ7 ХХІІ�� І VІІІ

4) На карті «Історико-етнографічні регіони України» покажіть: Слобожанщина, Галичина, Таврія.

� Виконується на дошці.

15

Т р е т я к о м а н д а1) Особа в історії: Михайло Грушевський.�) Чим знання, отримані на уроках української мови і літератури,

математики, допоможуть вам під час дослідження історії нашо-го народу? Наведіть приклади.

3) Установіть відповідність між арабськими і римськими цифрами (з’єднайте стрілочками)�.18 ХІV� ХVІ14 ХVІІІ ІІ

4) На карті «Історико-етнографічні регіони України» покажіть: Закарпаття, Запоріжжя, Середня Наддніпрянщина.

4. конкурс«Творчамайстерня».

Кожна команда висуває одного чи двох учнів для відповіді на твор-че завдання. Максимальна кількість балів за цей конкурс — 5+1. У зв’язку з тим, що завдання є колективним, усі члени команди от-римують рівну кількість балів, а доповідач — на один бал більше.

Капітани підраховують загальну кількість балів, отриманих за четвертий конкурс, і оголошують їх.


Капітани підраховують загальну кількість балів за чотири кон-курси, набраних індивідуально (кожним учнем) та колективно (уся команда). Учитель за рейтинговими відомостями оголошує рейтинг команд (І, ІІ, ІІІ місце). Для оцінювання роботи учнів учитель вико-ристовує матеріали облікових карток.


Підготуватися до уроку тематичного оцінювання навчальних знань, використовуючи алгоритм уроку.

кНяжа русь—україНа

мета: узагальнитийсистематизуватизнання,умінняінавичкиуч-нівзтеми,закріпитиумінняучнівпрацюватизпоняттями,персоналіями,хронологією,визначатитривалістьподійтавіддаленість їхвідсьогодення,складатипростийпландохудожньоготексту,виконуватитворчізавдання;формуватиумінняінавичкиіндивідуальної,командноїроботитароботи

� Виконується на дошці.

16

у великих і малих групах, формувати в учнів виробленняумінь інавичокалгоритмупідготовкидотематичногооці-нювання;виховувативучнівінтересдовітчизняноїісторії;використовуючиігровуформу,виховуватипочуттяєдностізкомандою,заякуграєівболіваєучень;виховуватидухзма-гальностітавідповідальностізасвоюкоманду.

Навчально-методичне забезпечення: роздавальнийматеріал;карткиззавданнямидлякоманд;рейтинговівідомості.

тип уроку: узагальненняісистематизаціїзнань. Вид заняття: гра«Історичнеасорті».

ХІдуроку


Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі гри «Історичне асорті». Учні умовно об’єднуються у три команди, кожна з яких займає окремий ряд у класі. Члени команди обирають капітана, дають назву своїй команді відповідно до теми уроку. На-приклад, «Послідовники Нестора літописця», «Команда імені Воло-димира Великого», «Команда імені Ярослава Мудрого» тощо.

Учитель дає кожному капітанові команди картку для обліку ре-зультатів гри (рейтингову відомість, див. додаток �), до якої капітани одразу мають вписати назву команди й прізвища та імена учасників, а в ході гри — записувати учасникам зароблені бали.

Учитель оголошує, що гра складатиметься з чотирьох конкурсів, що відповідатимуть на майбутньому уроці тематичного оцінювання чотирьом рівням оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

іі. гра «істОричНе асОрті»

1. конкурс«Історичнарозминка».Учитель зачитує одночасно для всіх команд запитання у ритмі

� запитання за 1 хвилину. Усі запитання цього конкурсу складають-ся з чотирьох рубрик — «Персоналії», «Події», «Дати», «Поняття». (Розподіл запитань на такі рубрики зумовлений специфікою історич-ної науки і ставить за мету вироблення навичок систематизації істо-ричного матеріалу.) Після кожного поставленого учителем запитання учні піднімають руку і відповідають. Конкурс проводиться у формі індивідуального заліку. Кожна правильна відповідь оцінюється 1 ба-лом, доповнення — 0,5 бала.

Конкурс завершується тим, що капітани підраховують і оголошу-ють загальну кількість балів, набраних членами їхньої команди.

Персоналії.1) Кого з київських князів літописець назвав «віщим»? (Олега.)�) Який князь був наступником Олега? (Ігор.)

17

3) Яку княгиню літописець назвав «наймудрішою серед усіх лю-дей»? (Ольгу.)

4) Який князь, перш ніж вирушати у військовий похід, посилав до ворога послів зі словами «Іду на ви»? (Святослав.)

5) За часів правління яких князів Київська Русь зазнала найбіль-шого розквіту? (Володимира Великого, Ярослава Мудрого.)

6) Який з київських князів увійшов в історію як «тесть Європи»? (Ярослав Мудрий.)

7) Як звали київського князя, який в першій половині ХІІ ст. поклав край князівським міжусобицям і об’єднав більшу час-тину Київської Русі? (Володимир Мономах.)

8) Хто став першим князем Галицько-Волинського князівства? (Роман Мстиславович.)

9) Хто з князів Русі—України став першим коронованим князем? (Данило Галицький.)

10) Який хан у 1�40 р. захопив Київ? (Батий.)11) Хто з представників української шляхти уславився своєю

культурно-освітньою діяльністю у ХVІ ст.? (Костянтин і Ва-силь Острозькі.)

Події.1) З якої держави Київська Русь прийняла християнство? (Візан-

тія.)�) Як називалися перші давньоруські монети, які почали карбува-

ти за часів Володимира Великого? (Златники і срібники.)3) За часів Ярослава Мудрого всі руські закони були зведені в одну

книгу. Як вона називалася? («Руська правда».)4) Який найвизначніший собор було зведено в Києві за часів Яро-

слава Мудрого? (Софійський собор.)5) У ХІІІ ст. князь Данило Галицький заснував місто, яке назвав

на честь свого сина. Про яке місто йдеться? (Львів.)6) Де створювалися перші школи у Київській Русі? (При церквах

і монастирях.)7) Під владу яких держав потрапили українські землі після зане-

паду Галицько-Волинського князівства? (Литви і Польщі.)8) Яка церква утворилася у 1596 р. у результаті підписання Бе-

рестейської церковної унії? (Греко-католицька, або уніатська церква.)

Дати.1) У якому році князь Володимир запровадив у Київській Русі

християнство? (988 р.)�) У якому столітті була збудована Десятинна церква? (Х ст.)3) У якому столітті правив князь Ярослав Мудрий? (ХІ ст.)

18

4) Яка подія відбулася 1��3 р.? (Бій на річці Калка.)5) У якому році князь Роман Мстиславович об’єднав Галичину

і Волинь в єдине князівство? (1199 р.)6) У якому році хан Батий захопив і зруйнував Київ? (1240 р.)7) У якому році утворилася Річ Посполита? (1569 р.)8) Яка подія відбулася 1596 р.? (Берестейська церковна унія.)

Поняття.1) Що таке «язичництво»? (Обожнення сил природи, віра в бага-

тьох богів.)�) Що таке «християнство»? (Одна з трьох світових релігій, яка

ґрунтується на вірі в Ісуса Христа.)3) Що таке «данина»? (Обов’язкове надання князеві підлеглим на-

селенням збіжжя, меду, воску, хутра тощо.)4) Що таке «церква»? (Святе місце, призначене для християн-

ських богослужінь і молитов.)5) Кого називають ханом? (Правителів у країнах Сходу.)6) Що таке «ярмо»? (Залежність від певної держави.)7) Що таке «книжкова мініатюра»? (Ілюстрація, якою оздоблюва-

ли рукописні книги.)8) Що таке «пергамент»? (Матеріал для рукописних книг, що ви-

готовлявся зі спеціально оброблених шкур телят або овець.)9) Що так «унія»? (Об’єднання.)

2. конкурс«Історичнийхронограф».Кожна команда делегує по одному учню-«історичному хроногра-

фу», які по черзі підходять до столу вчителя і отримують картку із завданням. Після кількасекундного обмірковування учні на дошці роблять відповідні обчислення.

За кожну правильну відповідь на один блок завдань учасник кон-курсу отримує 3 бали. Якщо гравець не може дати відповідь на пер-ше завдання блоку, він може скористатися підказкою вболівальни-ків своєї команди. У такому разі, навіть якщо відповіді на всі три запитання правильні, учень отримує на один бал менше. Переможе та команда, яка набере найбільшу кількість балів.


Завдання.1) а) У якому році відбулося хрещення Русі? (988 р.)

б) Яке це століття? (Х ст.) Яка його половина? (Друга.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 988 = 1020.)

�) а) У якому році князь Олег захопив владу в Києві? (882 р.)б) Яке це століття? (ІХ ст.) Яка його половина? (Друга.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 882 = 1126.)

19

3) а) З якого року князь Ігор почав правити в Києві? (912 р.) б) Яке це століття? (Х ст.) Яка його половина? (Перша.) в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 912 = 1096.)4) а) З якого року в Києві почала володарювати дружина князя Іго-

ря Ольга? (945 р.)б) Яке це століття? (Х ст.). Яка його половина? (Перша.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 945 = 1063.)

5) а) У якому році князь Святослав посів київський стіл? (964 р.)б) Яке це століття? (Х ст.) Яка його половина? (Друга.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 964 = 1044.)

6) а) У якому році великокнязівський стіл посів князь Володимир? (980 р.)б) Яке це століття? (Х ст.) Яка його половина? (Друга.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 980 = 1028.)

7) а) У якому році князь Ярослав Мудрий почав правити в Києві? (1019 р.)б) Яке це століття? (ХІ ст.) Яка його половина? (Перша.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 1019 = 989.)

8) а) У якому році відбувся бій на річці Калці? (1223 р.)б) Яке це століття? (ХІІІ ст.) Яка його половина? (Перша.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 1223 = 785.)

9) а) Якого року хан Батий захопив і зруйнував Київ? (1240 р.)б) Яке це століття? (ХІІІ ст.) Яка його половина? (Перша.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 1240 = 768.)

10) а) У якому році Роман Мстиславович об’єднав Галич і Волинь в єдине князівство? (1199 р.)б) Яке це століття? (ХІІ ст.) Яка його половина? (Перша.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 1199 = 809.)

11) а) У яких роках було написане Остромирове Євангеліє? (1056—1057 рр.)б) Яке це століття? (ХІ ст.) Яка його половина? (Друга.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 1056 = 952.)

1�) а) У якому році була підписана Люблінська унія? (1569 р.)б) Яке це століття? (ХVІ ст.) Яка його половина? (Друга.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 1569 = 439.)

13) а) У якому році утворилася греко-католицька церква? (1596 р.)б) Яке це століття? (ХVІ ст.) Яка його половина? (Друга.)в) Скільки років минуло з тієї події? (2008 – 1596 = 412.)

2. конкурс«угадай,прокогойдеться».

Учитель зачитує характеристику історичної особи. Завдання ко-манд —найшвидше назвати ім’я цієї постаті. Відповідає той гравець, який першим підняв руку. У разі, якщо гравець помилився, його

�0

команда позбавляється можливості дати відповідь і хід переходить до суперників.

Якщо учень правильно назвав ім’я особи до того, як ведучий до кінця прочитав характеристику, учень отримує � бали, якщо піс-ля — 1 бал.


Завдання.

1) Новгородський князь, який захопив у 88� р. владу в Києві. Про-тягом 30 років правив від імені Ігоря з князівського роду Рюри-ковичів. Був могутнім князем, хоробрим та відважним полко-водцем. За легендою, цей князь прийняв смерть від свого коня. Літописець назвав його «віщим князем». (Олег.)

�) Це перший київський князь із роду Рюриковичів. Був хоробрим і відважним полководцем, здійснював походи на Царгород. Мав дружину Ольгу та сина Святослава. Загинув від рук деревлян, які були невдоволені розмірами данини. (Ігор.)

3) Вона була дружиною князя Ігоря, матір’ю князя Святослава, ба-бусею князя Володимира Великого. Княгиня усі справи з держа-вами-сусідами вирішувала мирними шляхами, піклувалася про поширення освіти. Саме тому літописець назвав її «наймудрі-шою серед усіх людей». (Ольга.)

4) Він був сином князя Ігоря та княгині Ольги, батьком князя Во-лодимира. Усе життя провів у походах. Його називали князем-воїном. Перш ніж вирушати у військовий похід, він посилав до ворога послів зі словами «Іду на ви». (Святослав.)

5) Цей князь був сином князя Святослава, онуком княгині Ольги, батьком Ярослава Мудрого. У 988 р. запровадив у Київській Русі єдину, спільну для всієї держави релігію — християнство. Його коштом була збудована Десятинна церква. (Володимир Великий.)

6) Він був сином князя Володимира, онуком Святослава, його донь-ка стала королевою Франції. Великий князь київський, за часів правління якого в першій половині ХІ ст. Київська Русь досягла найвищого розквіту. Збудував Софійський собор, заснував пер-шу бібліотеку. Ініціював укладення збірника законів «Руська правда». (Ярослав Мудрий.)

7) Почав правити в Києві на запрошення киян. Ставши Великим князем київським, поклав край усобицям в перших десятиліт-тях ХІІ ст. і об’єднав більшу частину Київської Русі. Написав «Повчання дітям». (Володимир Мономах.)

8) Волинський князь. Наприкінці ХІІ ст. об’єднав Волинь і Гали-чину, ставши князем Галицько-Волинського князівства. Був хоробрим і відважним князем. (Роман Мстиславович.)

�1

9) Він був сином Романа Мстиславовича. За його князювання Га-лицько-Волинське князівство сягнуло свого розквіту. Талано-витий полководець і блискучий дипломат. Задля миру і спокою в державі він зважився на поїздку до Золотої Орди. Став першим коронованим князем Русі—України. Заснував місто Львів. (Да-нило Галицький.)

4. конкурс«Історичнічитання».

Учитель пропонує кожній із трьох команд художній текст у виг-ляді роздавального матеріалу на кожну парту. Учні мають індивіду-ально прочитати запропонований текст і скласти до нього простий план (3—5 хв). Після колективного обговорення вибирається кращий варіант (� хв) і представник команди оголошує його. За цей конкурс передбачено для кожного члена команди (тому що завдання вико-нується колективно) максимальний бал — 3.


Роздавальний матеріал 1

Переказ літописця про смерть князя Олега

Вибирався раз Олег у похід; а що вже був постарівся, то призадумався над тим, чи вернеться він ще у свій рідний Київ із того походу. А були тоді на Україні такі ворожбити-віщуни, що нібито те, що буде, уміли відгадати. То Олег прикликав одного такого старого ворожбита та й каже:

— Поворожи мені, старче, коли я вмру й якою смертю!А той ворожбит сказав:— Великий ти, князю, вояка! Завжди ти під стрілами ворожими. Та не

від стріли ти згинеш, бо вони тебе не беруться. Ти згинеш від свого любого коня.

Засміявся князь та й каже:— Від коня загину? Де ж це може бути! Та послухаю тебе, старче, й від-

пущу свого коня любого, що вірним товаришем мені був у всіх воєнних при-годах!

І велів князь Олег розсідлати свого коня й пустити на волю та добре году-вати. А сам сів на другого й поїхав на війну.

Чи по році, чи по двох вернувся князь із походу. В’їжджає у свій двір у Києві та й питає:

— А де мій любий, білогривий? — Ого, князю!— відповідають слуги. — Твій кінь уже давно згинув,

а тільки його кості біліють за городом на могилі!Жаль стало Олегові любого коня. Він наказав запровадити себе на ту моги-

лу. А коли станув над білим черепом свого любимця, сльозами зайшли його очі, і він із жалем промовив:

— Не сповнилася твоя ворожба, старче! Бачиш, що мій кінь загинув, а я ще живу — то як же я від нього загинути можу?

��

Та заледве договорив князь ці слова, як нагло щось їдке й гаряче впекло його в ногу; в очах йому потемніло, і він упав на землю.

Дружинники кинулися його рятувати, аж бачать, а то гадюка вкусила князя в ногу. Вона то звила собі гніздо в черепі мертвого коня і коли князь станув необе-режно ногою на череп, гадюка виповзла й смертельно його вкусила.

Так отже сповнилося віщування старця, бо Олег умер від свого коня, хоча й неживого.

(Історія України: Для дітей шкільного віку. — К.: Т-во «Знання» України, 1992. — С.11—13.)

З р а з о к п л а н у1. Пророцтво віщуна.�. Олег прислухається до перестороги ворожбита-віщуна.3. Сумна звістка.4. Здійснилося віщування.

Роздавальний матеріал 2

Анна ЯрославнаУ Софійському соборі в Києві відвідувачі довго простоюють перед однією

з найкращих фресок. На ній зображено князя Ярослава Мудрого, його дру-жину Ірину та їхніх дітей. Синів і доньок князь виховував серед книг, і вони стали схожими на свого батька — були справді освіченими людьми. Літопи-сець відзначав, що Ярослав Мудрий «населяв книжною мудрістю» серця всіх близьких йому людей.

Донькам київського князя судилися незвичайні долі. Анна вийшла заміж за короля Франції Генріха І. До нього через далекі відстані долинула слава про незвичайну вроду й розум доньки Ярослава Мудрого. І він послав у землі Русі своїх посланців, які просили у князя її руки. Як свідчать зарубіжні історики, першого разу Ярослав відмовив французькому королеві. І лиш через якийсь час, 1048 року, дав дозвіл на шлюб Анни з Генріхом І. І ось у Парижі з’явилася ка-валькада вершників, які супроводжували екіпаж Анни Ярославни. А через три роки відбулося весілля. Донька Ярослава Мудрого стала королевою Франції.

Коли її чоловік помер, а син був ще малим, Анна стала на чолі всієї фран-цузької держави. Вона підписувала всі важливі папери, чітко виводячи на них кирилицею: «Мати короля». Останній підпис уже перед самою смертю: «Анна Королева». До речі, на багатьох тодішніх документах поряд із її під-писами стоять хрестики генріхових чиновників і його самого — усі вони були неписьменними.

Анна привезла до Франції багато книжок із бібліотеки свого батька. Чита-ла їх сама, вчила читати свого сина й французьких дітей. Навіть до нинішніх днів збереглася одна з тих книг. Називається вона «Рейнське Євангеліє».

Є поблизу Парижа Санліський замок, у якому тривалий час жила донька київського князя. Там вона заснувала костьол і жіночий монастир. У XVII ст. перед церквою монастиря поставлено пам’ятник Анні Ярославні. А побіля її фігури — зменшене зображення храму. Напис на пам’ятнику такий: «Анна Руська, королева Франції, заснувала цей собор у 1060 р.».

(Дорогами і стежками історії України: Зб. худож. творів: / Авт.-упоряд. М. Ф. Слабошпицький. — К.: Школа, 2004. — С. 59—60.)

�3

З р а з о к п л а н у1. Одна з найкращих фресок Софійського собору.�. Анна — королева Франції.3. Письменна королева.4. «Рейнське Євангеліє».5. Культурно-просвітницька діяльність Анни Ярославни.6. Ушанування французами пам’яті «Анни руської, королеви

Франції».Роздавальний матеріал 3

КнигиЦе була світла кімната, у якій одне вікно виходило на південний схід, а друге

— на південний захід. Посередині її, якраз між вікнами, стояв широкий стіл. Побіля нього — важкий дерев’яний стілець з вузькою різьбленою спинкою. Між вікнами — лава, застелена вовняним ліжником, на ній — вишита покійною жо-ною подушка. На неї, стомившись, любив боярин схилити голову.

На одній стіні висіла зброя — мечі, луки, кольчуги, лати, шестопери, тули зі стрілами, на протилежній — полиці з найдорожчим багатством, яким во-лодів боярин, — книгами.

Славута збирав їх усе життя. Одні купував за великі гроші у монастирях, де їх виготовляли монахи, другі придбавав випадково у купців чи збіднілих книжників, треті переписував сам... І любив їх, як дітей. Любив дивитися на срібні, дерев’яні або шкіряні обкладинки, на жовто-сірий пергамент, любив гортати цупкі сторінки з чорним мереживом рядків на чолі з червоними за-головними літерами, йому навіть було просто приємно сидіти тут і вдихати неповторний запах — запах вичиненої шкіри і старовини.

Читав він їх безліч разів і кожну знав майже напам’ять. Та й як не знати! П’ятдесят літ минуло з того дня, коли він в хоромах покійного князя Всево-лода, разом з княжичем Святославом, уперше сів за книгу і вслід за учителем-монахом вимовив: аз, буки, веді, глагол... П’ятдесят літ!

Він поволі підступив до полиць і вголос, як до живих, привітався:— Добридень, друзі мої любі! Як ся маєте? Як вам ведеться? — Погладив

холодну срібну обкладинку Євангелія, торкнувся пальцями Біблії, Псалтиря, що став букварем усіх великих і малих книжників того часу, переклав з по-лиці на стіл — для натхнення, щоб це велике творіння рук людських лежало перед очима. Любовним поглядом ковзнув по інших книгах. Ось «Ізборник» Святослава, «Служебна Мінея», «Патерик», «Апостол», «Александрія», «Іс-торія іудейської війни» Йосифа Флавія, «Девгенієве діяння», «Сказання про Бориса і Гліба»... А там далі найцікавіші з усіх книг — літописи, у яких роз-повідається історія рідної землі — Русі... А ще далі — десятки книг, ба навіть сотні, що стали його другим «я». Без них він уже не уявляв свого життя.

(Малик В. Князь Ігор: Роман. — К.: Український центр духовної культури, 1999. — С. 211—212.)

З р а з о к п л а н у1. Оселя боярина.�. Найдорожче багатство боярина Славути.3. Від Біблії до літописів.

�4

5. конкурсбоянів.

Перед початком конкурсу учитель пояснює учням, що боянами називали в Київській Русі співців, які оспівували визначні тогочасні події в історії держави.

Учитель пропонує учням скласти віршований твір, в основу якого були б покладені визначні події з історії Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

Виконуючи завдання, юні бояни повинні розкрити: а) історичну подію; б) колорит епохи; в) імена відповідних історичних постатей і вигаданих осіб; г) використати відповідні топоніми, етноніми, гід-роніми; д) окреслити подію в часі (рік або століття).

Як зразок, учитель зачитує уривок з вірша про князя Святослава Юрія Шкрумеляка.

Був це сміливий князь-вояка, Все в таборі проживав. І ціле життя відважно З ворогами воював.

Як на кого йшов війною, То казав: «Іду на вас!» Ненадійно на ворога Не напав він ані раз.

Звоював він печенігів І над Волгою хазар — І Болгарію побити Кличе його грецький цар.

По закінченні роботи учасники конкурсу за бажанням читають свої вірші, а вчитель разом з іншими учнями оцінюють твір відповід-но до поставлених вимог. Максимальна кількість балів — 5.

Капітани підраховують загальну кількість балів, отриманих за ос-танній конкурс, і оголошують їх.


Капітани команд підраховують загальну кількість балів за усі кон-курси, набрані індивідуально (кожним учнем) та колективно (усією командою). Капітани здають картки з результатами гри учителеві, який оголошує рейтинг команд. Для виставлення оцінок за урок учи-тель використовує матеріали рейтингових відомостей.


Підготуватися до тематичного оцінювання, використовуючи алго-ритм уроку.

�5

ВиНикНеННя україНськОгО кОзацтВа та заПОрОзькОї січі

мета: познайомити учнів з причинами виникнення козацтва,місцемрозташуванняЗапорозькоїСічі,датиуявленняпрокозацькі школи та клейноди, бойові мистецтва козаків,прокозацькіпідводнічовнитакодекслицарськоїзвитягикозаків;розвивативучнівуяву,ораторськіздібності,інте-ресдокозацтваякфеноменальногоявищавукраїнськійісторії; виховувати бажання наслідувати найкращі рисикозаків,слідуватикодексулицарськоїзвитягикозаків.

Навчально-методичне забезпечення: карта;ілюстраціїтамалюнкинакозацькутематику,виконаніучнями5та8класівпоперед-ніхроків;репродукціїкартиннакозацькутематику(«коза-кивстепу»С.Васильківського,«ПроводинаСіч»о.Слас-тьоніна,«козакнаконі»М.Самокиша,«Запорожціпишутьлистатурецькомусултанові»І.рєпінатощо);зображеннякозацькихклейнодів;плакат«кодекслицарськоїзвитягикозаків».

тип уроку: вивченняновогоматеріалу. Вид заняття: уявнаподорожзелементамитеатралізації.


Учитель заздалегідь готує з учнями 5-го класу ролі козаків-екс-курсоводів.

Перед початком уроку слід оформити кабінет малюнками учнів 5 і 8 класів попередніх років та репродукціями картин на козацьку тематику. Для зручності проведення уроку такої форми парти в класі можна поставити літерою П.

ХІдуроку


Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі уявної подорожі до Запорозької Січі.

іі. уяВНа ПОдОрОж дО заПОрОзькОї січі

Вступне слово вчителя.

Друзі! Сьогодні на нас чекає незвичайний і захоплюючий урок — урок-подорож. Подорожуватимемо ми маршрутом «Київ (назва вашо-го населеного пункту) — Запоріжжя». Чому саме Запоріжжя? — за-питаєте ви. Відповідаю: багато століть тому саме з тією місцевістю, де розташоване сучасне місто Запоріжжя, була пов’язана одна з героїч-них сторінок в історії нашої держави — козацька. На сьогоднішньому

�6

уроці ми познайомимося з історією вільних воїнів, які ще п’ять століть тому дивували Європу своїми технічними вигадками, потуж-ною стратегією і мудрою тактикою, своїм світоглядом та моральними чеснотами.

Для того щоб дістатися до колиски козацького духу — Запоріжжя, ми сядемо на козацький човен — чайку — і попливемо по Дніпру до батьківщини козаків.

Але перш ніж їхати в гості до козаків, ми, як справжні мандрівни-ки, маємо озброїтися знаннями про українських лицарів. Насамперед нам необхідно з’ясувати, що зумовило виникнення такого явища, як козацтво, на теренах України. Для цього зробимо невеликий екскурс в історію.

Народження українського козацтва належить до сивої давнини, перша писемна згадка про козаків датується 1489 роком.

Ви пам’ятаєте, що українські землі опинилися у складі двох дер-жав — Литви та Польщі. Тяжко жилося нашим прадідам у цей час. Польські пани відбирали у селян найкращі землі, пригноблювали ук-раїнське населення, нав’язували свої релігію та культуру.

Нестерпний гніт змушував українців тікати на південь у вільні степи, які в народі називали Диким полем. Таку назву ця місцевість отримала тому, що тут не було ні селищ, ні міст — лише безлюдний неозорий степ. Дике поле було густо вкрите травою й лісами, числен-ними річками й озерами. Там водилося багато диких звірів, птиці, риби, бджіл. Степи Дикого поля були придатні для землеробства й скотарства. Ці природні умови й привертали увагу сміливих, воле-любних людей до Дикого поля.

Такі люди вирушали сюди зі своїх домівок у так звані уходи — по-лювати тварин, ловити рибу, збирати мед диких бджіл. Восени вони поверталися додому. Саме з них і формувалося постійне населення Нижнього та Середнього Подніпров’я. Власне на них поширилася назва «козак», що означає «вільна, незалежна озброєна людина». У цей час були частими напади на українські землі кочових племен татар, які грабували та брали в полон українське населення. Козаки не раз відбивали напади татар, захищаючи південні кордони України.

Таким чином, основними причинами появи козацтва було:— прагнення позбавитися від іноземного гніту;— створення власної держави;— захист південних кордонів України від нападів татар.

... Ось ми і припливли. Виходимо на берег і підходимо до нашого гіда-екскурсовода — запорозького козака на ім’я Мандрівник.До класу входять учні 5 класу у козацькому вбранні та з шаблями в руках.

К о з а к М а н д р і в н и к. Вітаю вас, хлопці та дівчата! Сподіваю-ся, що дорога була легкою і ви повні сил та наснаги, які вам неодмінно

�7

сьогодні знадобляться, адже на вас чекає захоплююча подорож і без-ліч пригод. Отож рушаймо!

Ой, забув вас попередити, у зв’язку з тим, що ми зараз перебуваємо в ХVІ ст., ваші фотоапарати не працюватимуть, адже їх винайдуть тільки в ХІХ ст. Але ви не засмучуйтесь, адже те, що ви побачите і почуєте сьогодні — ніколи не зможете забути.

Перш ніж розповідати про Запорозьку Січ та наше, козацьке, жит-тя, слід сказати декілька слів про те, хто ж такий козак. Як ви бачите (козак Мандрівник жестом показує на своїх козаків-побратимів та на відповідний ілюстративний матеріал), запорозькі козаки здебільшо-го середнього зросту, плечисті, ставні, дужі, повновиді і від літнього сонця та степової спеки смагляві. Із довгими вусами на верхній губі, із розкішним оселедцем або чуприною на тім’ї, у смушковій гостро-верхій шапці на голові, у вишиванці та шароварах, підперезаних по-ясом, довжина якого часто сягала кількох метрів, завжди з люлькою в зубах.

Яскравою рисою нашої козацької вдачі є добросердність, безкорис-ливість, щедрість, вірність у дружбі, яка дуже високо цінується на Запорозькій Січі.

Вам, мабуть, цікаво, чому ми називаємося саме запорозькими коза-ками. Пояснюю: під час своєї подорожі ви, напевно, звернули увагу, що славетний Дніпро має багато порогів, дев’ять з яких ви пропливли. Це Козацький, Сурський, Лоханський, Звонець, Ненаситець, Вовни-ги, Будило, Лишній, Вільний (розповідь супроводжується демонстра-цією на карті). Саме за дев’ятим дніпровим порогом на острові Мала Хортиця (демонструється на карті) була збудована Дмитром Вишне-вецьким у 1556 р. перша козацька фортеця — Запорозька Січ. «Запо-розька» тому, що вона розташовувалася за порогами Дніпра.

Якщо ви підете від Хортиці вниз уздовж Дніпра (демонструється на карті), то потрапите на Великий Луг. Таку назву він отримав не-даремно, адже його площа становить понад 400 км�. Це наші, коза-цькі, володіння. Там найкращі умови для полювання, рибальства, випасу худоби, землеробства та ведення козацького господарства. Недарма усі запорожці люблять повторювати: «Січ мати, а Великий Луг — батько». А ще, відкрию вам таємницю, саме з цією місцевістю пов’язано виникнення запорозького пароля: на сигнальні звуки сто-рожової варти, подібні голосу степового нічного птаха, «Пугу! Пугу!» запорожець має відповісти: «Пугу! Пугу! Козак з Лугу!». А зараз ми перевіримо, як ви запам’ятали козацький пароль. Пугу! Пугу!

У ч н і (хором). Пугу! Пугу! Козак з Лугу!К о з а к М а н д р і в н и к. Молодці! Добре засвоїли. Незабаром ви

зможете застосувати свої знання козацького паролю на практиці. Ось ми й прийшли. За цим дерев’яним частоколом і розташована Запо-розька Січ.

�8

В а р т о в и й к о з а к. Добридень, шановне панство! Я, як вартовий козак, трохи розкажу вам про нашу фортецю. Січ недарма називають справжньою фортецею. Навколо неї ми, козаки, викопали глибокі рови, насипали земляні вали, на яких спорудили оборонні вежі з бій-ницями; на вали поставили гармати. Таку фортецю жоден ворог не здолає!

А зараз, для того щоб пройти крізь браму, ви повинні сказати мені козацький пароль, адже без нього я не зможу вас пропустити. Пугу! Пугу!

У ч н і (хором). Пугу! Пугу! Козак з Лугу!Вартові козаки відчинили браму, і ми потрапили на великий май-

дан, у центрі якого розташовувалася церква Святої Покрови, адже усі козаки були християнської віри (розповідь супроводжується від-повідними ілюстраціями).

К о з а к М а н д р і в н и к. На цьому майдані раз на три роки (на Різдво, у день Святої Покрови та на Великдень) відбуваються коза-цькі ради, на яких ми спільно вирішуємо всі питання військового і повсякденного життя.

Ви бачите, що нашу січову площу півколами оточують козацькі житла — курені, збудовані з дерев’яних колод і вкриті очеретом. Тро-хи далі розташовується канцелярія, пушкарня, будинки старшини (розповідь супроводжується відповідними ілюстраціями). Куренів у нас усього 38 і кожен має свою назву, що походить від назви місце-вості, родом з якої козаки цього військового з’єднання. Наприклад, Корсунський, Переяславський, Полтавський та ін.

А із якої ви місцевості? Це я питаю, щоб знати, до якого куреня вас записати.

У ч н і (хором). Із Канева, Полтави, Корсуня...К о з а к М а н д р і в н и к. Усі купці та посли, що прибувають на

Січ, живуть у так званому «грецькому домі», який розташовується за фортечними укріпленнями біля річкового порту.

У ч е н ь. Гарно у вас, вільно ... і в школу ходити не треба!К о з а к Ш к о л я р е н к о. Е ні, юний п’ятикласнику, ти поми-

ляєшся. Козаку без школи ніяк не можна. У наших січових школах козаки вчаться читати, писати, лічити, вивчають музику, оволодіва-ють військовим мистецтвом, здобувають знання з народної медици-ни, астрономії.

Крім навчання, для наших школярів передбачений і час для розваг та ігор. Після шкільних занять старші учні займаються військовою справою. В ігрових ситуаціях вони моделюють бойові дії козаків: на-ступ на ворога, оборону. Наша система навчання та виховання дає необхідний обсяг знань та вмінь для козака-воїна. Вона розвиває у майбутніх козаків спритність, силу, витривалість, тобто всі ті якості, які є необхідними у сповненому небезпеки козацькому житті.

�9

У ч е н ь. Пане козаче, розкажіть, будь ласка, про бойові мистецтва козаків.

К о з а к У с і х п е р е м о ж у. Не буду хвалитися, але ми, запорозькі козаки, виробили таку систему фізичної культури, яка на сьогодніш-ній день стала однією з найдосконаліших систем підготовки воїнів у Європі. Запорозька Січ це не просто місце життя козаків, це й школа суворої підготовки воїнів. Підтвердити мої слова може той факт, що до нас, запорозьких козаків, засилають своїх послів уряди різних де-ржав із метою залучити нас до себе на службу.

Хочу відкрити вам один секрет. Справа в тому, що шаровари, які ви на нас бачите, є бойовим одягом. Козаки в них почуваються віль-но; вони приховують від суперника рух ніг. Між іншим, у справжніх козаків шаровари були ще й додатковою зброєю — у штанини заши-вали металеві кульки, у результаті чого удар ногою виходив набагато сильнішим.

У ч е н ь. Ви знаєте, пане козаче, що традиції бойової майстерності козаків пам’ятають і в сучасній Україні. Я читав, що в Україні існує Міжнародна федерація бойового гопака. У �00� р. українська коман-да їздила на Четвертий всесвітній фестиваль бойового мистецтва до Південної Кореї, у місто Черджоу, яке вважається столицею воїнів Сходу. Наша команда зайняла третє місце, поступившись лише вихо-ванцям відомого монастиря Шаолінь (кунг-фу) і майстрам капуейро з Бразилії. Між іншим, у фестивалі брали участь 80 команд, які пред-ставляли 30 стилів бойових мистецтв.

Сьогодні ідея козацтва поширилася за кордони України. По всьому світу люди виявляють бажання вступити до українського реєстрового козацтва, навіть у Канаді, США, Японії, Австралії та Російській Фе-дерації. Козацтво виходить із давніх українських джерел як місія, як національна ознака доблесті і мужності нашого народу, а в наш час — це свіжа хвиля відновлення того, що не може бути забутим.

К о з а к У с і х п е р е м о ж у. Приємно чути, юний друже, що наші нащадки пам’ятають і бережуть козацькі традиції.

К о з а к М а н д р і в н и к. Діти! Чи знаєте ви, що таке клейноди?У ч н і. Ні.К о з а к М а н д р і в н и к. Ось до нас підійшов козак Непитайусес-

кажу, який вам розповість про козацькі клейноди.К о з а к Н е п и т а й у с е с к а ж у. (Розповідь супроводжується де-

монстрацією зображень клейнодів.) Слово «клейноди» запозичене з німецької мови й означає «коштовності». У нас, запорозьких козаків, клейнодами називають символи-відзнаки козацької влади. Наприклад, булава є символом гетьманської влади. Символом влади судді є військова печатка, символом влади довбиша — литаври. Тільки один клейнод, головна корогва Січі — прапор, вважається символом усього козацького війська. Клейноди ми вважаємо святинею Запорозької Січі.

30

Зараз я продемонструю вам клейноди, а ви маєте відповісти, як кожен з них називається і кому належить.

(Учитель організує виконання завдання.)У ч е н ь. Скажіть будь ласка, а це правда, що козаки, крім чайок,

користуються ще й підводними човнами?К о з а к Н е п и т а й у с е с к а ж у. Так, ти абсолютно правий. За

допомогою наших підводних човнів ми можемо нападати на ворожі судна чи фортеці, нечутно підпливаючи вночі до своєї цілі.

Вам, мабуть, цікаво дізнатися, як вони виглядають. Отож слухай-те. Підводні човни мають подвійне днище. На долішньому насипаний пісок, під тягарем якого човен поринає на глибину. Якщо треба під-нятися на поверхню, козаки відсувають в долішньому днищі дошку, відкривається отвір, пісок висипається у воду і човен виринає.

Горішня частина човна й отвори для весел обтягнуті шкірою. До палуби човна прикріплена трубка, яка височіє над поверхнею води. Через неї до човна надходить повітря. Оскільки двигунів ще не ви-найшли, човен рухається з допомогою весел.

Завдяки вмінню воювати на підводних човнах козаки здобули ту-рецьке місто Синоп і визволили з неволі сотні бранців.

К о з а к М а н д р і в н и к. А зараз, шановні мандрівники, я хочу познайомити вас з Кодексом лицарської звитяги козаків (текст Ко-дексу записаний на плакаті або на інтерактивній дошці).

Кодекс лицарської звитяги козаківГотовність боротися до загину за волю, честь і славу України. Нехтування небезпекою, коли справа стосується життя рідних, друзів, побратимів.Ненависть до ворогів, прагнення визволити рідний край від чу-жих завойовників.Здатність відстоювати рідну мову, культуру, право бути госпо-дарем на власній землі.Героїзм, подвижництво у праці і в бою в ім’я свободи та неза-лежності України.

К о з а к Н е п и т а й у с е с к а ж у. Неодмінною складовою кожної мандрівки є відвідування сувенірної лавки. Ходіть-но сюди! Тут як у музеї! Підійдіть ближче і роздивіться.

Один з учнів-екскурсантів перераховує побачене в козацькій су-венірній лавці (ілюстрації на парті).

У ч е н ь. Кожух, шапка, шаровари для заняття бойовим гопаком, кількаметровий пояс, сорочка з традиційною українською вишив-кою, рушник, образи, пістолі, шаблі, лук, сагайдак зі стрілами, руш-ниці, макети чайок та підводних човнів, кінська збруя: сідло, уздеч-ка, стремена, козацька люлька, кисет, казан, Книга козацьких страв та ще багато іншого ...

••

•

•

•

31

К о з а к М а н д р і в н и к. Шановні екскурсанти! На завершення нашої зустрічі козацьке товариство дарує вам Книгу козацьких страв. Спробуйте вдома приготувати разом із батьками якусь із наших коза-цьких страв.

Книга козацьких стравСТРАВИ

Юшка «Козацька тетеря» (відвар з риби на квасі, приправлений борош-ном і пшоном)Куліш (зварене круто пшоно, заправлене шкварками і смаженою ци-булею)ГалушкиЛокшинаГречані пампушки з часникомТушковані чи смажені качки, гуси, індикиРиба: варена, копчена, солона, печена (щука, карась, лящ, сом)

НАПОЇ

КисільПивоМед

СМАЧНОГО!!!


Підсумок уроку відбувається у формі обміну враженнями від про-веденої подорожі.

1) Які епізоди вам запам’яталися найбільше? Чому?�) Хто з козаків-екскурсоводів вам сподобався? Чому?3) Які вислови козаків вам найбільше запам’яталися?4) Які риси зовнішності та вдачі козаків вам сподобалися найбіль-

ше?


1) Опрацювати текст підручника.�) Виписати до словничків історичної термінології основні понят-

тя уроку.3) Використовуючи матеріали уроку та підручника, скласти ілюст-

рований буклет для туристів «Запорозька Січ — колиска коза-цького духу».

З р а з о к

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ — КОлИСКА КОЗАЦЬКОГО ДУХУКраїна: Україна.Транспорт: водний — чайки, суходільний — коні.Проживання: козацький курінь, «грецький дім».

•

•

•••••

•••

3�

Харчування: хліб, юшка, куліш, запечена риба в глині, печеня, галушки, гречані пампушки з часником, кисіль, мед.

Рекомендується відвідати: Великий Луг, церкву Пресвятої Богоро-диці, козацьку раду, курені, січову школу.

Словник туриста: козак — вільна озброєна людина; клейноди — символи-відзнаки козацької влади; корогва — прапор; литаври — ба-рабан.

Необхідно запам’ятати: пароль запорожців «Пугу! Пугу! Козак з Лугу!».

Сувеніри: шаровари, кожух, рушник, булава, бунчук, шаблі, піс-толі, лук, сагайдак зі стрілами, макети чайок і підводних човнів, кінська збруя, кисет, казан.

ЛАСКАВО ПРОСИМО !

кОзацька україНа

мета: узагальнитийсистематизуватизнання,умінняінавичкиучнівізтеми,закріпитиумінняучнівпрацюватизпоняття-ми,персоналіями,хронологією,історичнимиджерелами,виконуватитворчізавдання;формуватиумінняінавичкиіндивідуальної, командної роботи та роботи у великих імалихгрупах,формувативучніввиробленняалгоритмупідготовкидотематичногооцінювання;розвиватиуміннятанавичкискладатитарозв’язуватипростіхронологічнізадачі,працюватизконтурноюкартою;виховувативучніврозуміннятого,щодобакозацтваєоднієюзіславетнихсторіноквітчизняноїісторії;використовуючиігровуфор-му,виховуватипочуттяєдностізкомандою,заякуграєівболіваєучень;виховуватидухзмагальностіівідповідаль-ностізасвоюкоманду.

Навчально-методичне забезпечення: контурнікарти;портретигеть-манів; роздавальний матеріал; виставка малюнків учнівнакозацькутематику;рейтинговавідомість.

Обладнання: ватман;кольоровіолівці;фломастери;маркери. тип уроку: узагальненняісистематизаціїзнань. Вид заняття: гра«Посвятавкозаки.Лицарськийтурнір».

ХІдуроку


Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі гри «Посвята в козаки. Лицарський турнір». У лицарському турнірі беруть участь тільки хлопці, які об’єднуються у дві команди і від-

33

повідно до теми уроку обирають назви своїх команд. Наприклад, «За-порожці», «Великий Луг» тощо. Дівчатам на цьому уроці відводиться особлива роль — вони в перервах між турнірами на підтримку команд співатимуть уривки з козацьких пісень та читатимуть вірші. Також двоє дівчат будуть вести облік результатів турнірів та гри загалом у рейтинговій відомості (див. додаток 3).

Учитель зазначає, що, пройшовши бойове хрещення (тобто всі чо-тири блоки завдань), хлопці 5-Б класу отримують звання «козак».

Перед початком уроку для відтворення колориту епохи кабінет оформлюється учнівськими малюнками (формат А-4) на козацьку тематику.

Учасники гри приходять на турнір у вишиванках та шароварах з одним з козацьких атрибутів (шабля, пістолі, булава, сагайдак зі стрілами, лук тощо).

іі. гра «ПОсВята В кОзаки. лицарський турНір»

Д і в ч а т а (хором співають).

Зажурилась Україна (Українська народна пісня)

Зажурилась Україна, Бо нічим прожити, Витоптала орда кіньми Маленькії діти, Котрі молодії — У полон забрато; Як зайняли, то й погнали До пана, до хана.

Годі тобі, пане-брате, Ґринджоли малювати, Бери шаблю гостру, довгу Та йди воювати! Ой, ти станеш на воротях, А я в закаулку, Дамо тому стиха лиха Та вражому турку!

Ой, ти станеш з шабелькою, А я з кулаками, Ой, щоб слава не пропала Поміж козаками. Ой, козак до дружини, Бурлака до дрюка: Оце тобі, вражий турчин, З душею розлука!

34

1. Турніркозаків-початківців.

Учасники конкурсу вишиковуються у дві шеренги — одна проти одної, відповідно формуються пари для турніру козаків-початківців. Учитель пояснює, що кожна пара учнів має проекзаменувати один одного, ставлячи супернику запитання, на яке той має відповісти. Кожен учасник турніру має поставити одне запитання і дати одну від-повідь. Неодмінною умовою конкурсу є те, що запитання не повинні повторюватися.

Кожне запитання має починатися усталеною фразою: «А скажи-но мені, майбутній козаче...».

За кожне правильно поставлене запитання і за кожну правильну відповідь — 1 бал. Максимальна кількість набраних балів за цей кон-курс одним гравцем — � бали.

Запитання.1) На якому острові було збудовано першу Запорозьку Січ? (Мала

Хортиця.)�) Чому українських козаків називали запорозькими? (Бо козаки

жили за дніпровими порогами.)3) Де козаки вирішували найважливіші питання? (На козацькій

раді.)4) Хто з козаків мав право голосу на козацькій раді? (Усі.)5) Скільки разів на рік збиралася козацька рада? (Тричі: на Різ-

дво, на Великдень, у день Покрови Пресвятої Богородиці.)6) Які ти знаєш козацькі клейноди? (Булава, корогва, бунчук, пе-

чатка, литаври тощо.)7) Що було символом гетьманської влади? (Булава.)8) Чиїм символом влади була печатка? (Судді.)9) Який із клейнод уважався символом усього козацького війсь-

ка? (Корогва.)10) На початок якого століття припадає доба козацьких героїчних

походів? (ХVІІ ст.)11) Що було зображено на гербі Війська Запорозького? (Козак, оз-

броєний мушкетом і шаблею.)1�) Як за козацьких часів називалося сучасне місто Феодосія?

(Кафа.)13) Проти якої держави воювали козаки в роки Національно-виз-

вольної війни під проводом Б. Хмельницького? (Речі Посполи-тої.)

14) Які битви відбулися в роки Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького? (Жовті Води, Корсунська, Пиля-вецька, Збаразька, Берестецька.)

15) Яке місто було за часів Б. Хмельницького столицею козацької держави? (Чигирин.)

35

16) Хто стояв на чолі козацької держави? (Гетьман.)17) До складу якої держави за Андрусівським мирним догово-

ром 1667 р. входила Правобережна Україна? (До Речі Поспо-литої.)

18) Із якою іноземною державою на початку ХVІІІ ст. Іван Мазепа підписав угоду про спільну боротьбу проти Московської держа-ви? (Швеція.)

2. Турнірзнавцівкозацькоїтермінології.Учитель зачитує одночасно для всіх команд запитання на знання

козацької термінології. Учні, піднявши руку, дають відповідь. Кожне запитання учителя має починатися усталеною фразою «А скажи-но мені, майбутній козаче...». Кожна правильна відповідь оцінюється 1 балом.

Запитання.1) Кого називають козаком? (Вільну озброєну людину.)�) Що таке пороги? (Кам’янисте поперечне підвищення дна річ-

ки, пасма підводних скель, які перегороджують її від одного берега до другого.)

3) Що таке зимівник? (Назва хутора в запорозьких козаків.)4) Кого називають гетьманом? (Головного, старшого командува-

ча військ.)5) Що таке клейнод? (Символ козацької влади.)6) Що таке корогва? (Прапор.)7) Кого називають яничарами? (Воїнів турецької регулярної піхо-

ти, яка була створена шляхом насильницького набору хлопчи-ків із християнського населення Османської імперії.)

8) Кого називають кобзарями? (Народних мандрівних співців, які співають народних пісень і грають на кобзі, лірі чи бандурі.)

9) Що таке козацькі чайки? (Бойові човни запорозьких козаків із вітрилами та веслами.)

10) Що таке галери? (Турецькі великі багатовеслові вітрильні вій-ськові кораблі.)

11) Чому війну під проводом Б. Хмельницького називають Націо-нально-визвольною? («Національна» — всенародна, «визволь-на» — метою її було визволення від панування чужинців.)

Д і в ч а т а (хором співають).Розлилися круті бережечки (Українська народна пісня)

Розлилися круті бережечки, гей, гей, по роздоллі; Пожурились славні козаченьки, гей, гей, у неволі. Гей, ви, хлопці, ви добрії молодці, гей, гей, не журіться, — Посідлайте коні воронії, гей, гей, садовіться!

36

Та поїдем у чистеє поле, гей, гей, у Варшаву Та наберем червоной китайки, гей, гей, та на славу! Гей, щоб наша червона китайка, гей, гей, не злиняла, Та щоб наша козацькая слава, гей, гей, не пропала! Гей, щоб наша червона китайка, гей, гей, червоніла, А щоб наша козацькая слава, гей, гей, не змарніла! Гей, у лузі червона калина, гей, гей, похилилася; Чогось наша славна Україна, гей, гей, засмутилася. А ми ж тую червону калину, гей, гей, та піднімемо; А ми свою славну Україну, гей, гей, та розвеселимо!

3. Турніркартографів.

Для цього конкурсу кожна команда делегує по одному учаснику — «знавцю-картографу». На дошці прикріплені (або спроектовані за до-помогою інтерактивної дошки) дві однакові збільшені контурні карти «Утворення Запорозької Січі». Учасники гри повинні за дві хвилини маркером чи фломастером позначити на контурній карті:

а) територію Запоріжжя;б) Великий Луг;в) річку Дніпро;г) дев’ять дніпрових порогів;д) о. Мала Хортиця.Перемагає та команда, гравець якої за дві хвилини зробить най-

більше правильних позначок на контурній карті. За правильне ви-конання кожного завдання гравець отримує по 1 балу, максимальна кількість набраних балів — 5.

4. Турніркозацькиххронографів.

ВАрІАНТІ

Учитель по черзі для кожної команди зачитує по дві-три хроноло-гічні задачі, які учні колективно мають розв’язати.

ВАрІАНТІІ

Учитель дає учням випереджальне завдання: скласти хронологіч-ну задачу на козацьку тематику. Команди пропонують розв’язати за-дачі один одному.

Кожна правильна відповідь оцінюється в 3 бали.

Хронологічні задачі.1) Скільки років минуло від першої писемної згадки про козаків до

спорудження козаками на чолі з князем Дмитром Вишневець-ким першої Запорозької Січі на о. Мала Хортиця?

Розв’язання: 1556 – 1489 = 67.

37

�) Скільки років минуло від здобуття запорожцями Кафи, де роз-ташовувався найбільший невільницький ринок у Криму, до Хо-тинської війни?

Розв’язання: 16�1 – 1616 = 5.

3) На який рік Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького припадає підписання Березневих статей?

Розв’язання: 1654 – 1648 = 6.

4) Скільки років минуло від Полтавського бою до сьогодення?Розв’язання: �008 – 1709 = �99.

5) У 1764 р. цариця Катерина ІІ остаточно ліквідувала гетьманст-во. Скільки років минуло від цієї події до зруйнування Запо-розької Січі?

Розв’язання: 1775 – 1764 = 11.

6) Останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишев-ський народився у 1691 р., а помер у 1803 р. У рік зруйнування Запорозької Січі його було ув’язнено на �5 років. Після закін-чення строку ув’язнення він прожив ще три роки. Скільки років прожив Петро Калнишевський? Скільки років було останньому кошовому отаману, коли його ув’язнили?

Розв’язання: 1803 – 1691 = 11�; 1775 – 1691 = 84.

Д і в ч и н а (читає вірш напам’ять).Богдана стрічають

(у р и в о к ) (Олекса Степанович)

— <…>Ти Богом посланий, Богдане, Розбить кайдани лихоліть. Ніколи край не перестане За тебе Господа молить...

— <…>Ти — Визволитель України Із довголітньої біди! З тобою всюди ми полинем, — Лише скажи, лише веди!..

5. конкурс«Ватажкикозацькоїслави».

Цей турнір складається з двох етапів.П е р ш и й е т а п. Учитель зачитує характеристику історичної

постаті. Завдання команд — якомога швидше назвати ім’я козацько-го лідера. Відповідає той гравець, який першим підняв руку. У разі, якщо гравець помилився, усі члени його команди позбавляються можливості дати відповідь на поставлене запитання і право відповіді переходить до суперників.

38

Д р у г и й е т а п. Учень, який дав відповідь, має впізнати серед портретів, прикріплених до дошки, охарактеризовану вчителем іс-торичну постать.

За кожен правильно пройдений етап турніру учень отримує по 1 балу.

Завдання.1) Цей український православний князь 1556 р. заснував на острові

Мала Хортиця першу Запорозьку Січ. (Дмитро Вишневецький.)�) Ставши козацьким гетьманом, він упорядкував козацьке вій-

сько, перетворивши його на регулярну, добре навчену й озброє-ну силу. Доба, в яку жив цей гетьман (початок XVII ст.), піз-ніше увійде в історію як доба героїчних походів. Зажив слави морського полководця: його військо здобуло турецьку фортецю Кафу (сучасне місто Феодосія), де розташовувався найбіль-ший невільницький ринок у Криму. (Петро Конашевич-Сагай-дачний.)

3) Визначний український гетьман, талановитий полководець, дипломат. Він став організатором та очолив Національно-виз-вольну війну українського народу проти польського панування у середині XVII ст. (Богдан Хмельницький.)

4) Гетьманував наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Знав бага-то мов, здобув блискучу освіту в Києво-Могилянській академії та європейських університетах. Був визначним будівничим ук-раїнської культури, на розвиток якої давав кошти з державної скарбниці та свої власні. Для визволення України з-під влади московського царя уклав угоду зі шведським королем Кар-лом ХІІ. (Іван Мазепа.)

5) Це єдиний діяч козацької доби, якому судилося жити у трьох століттях (XVII, XVIII, XIX ст.). Був останнім кошовим ота-маном Запорозької Січі. До останнього дня існування Січі від-стоював її інтереси. Був ув’язнений упродовж �5 років у Соло-вецькому монастирі, в якому і помер у віці 11� років. (Петро Калнишевський.)

5. Турнірджерелознавців.

Кожна команда у вигляді роздавального матеріалу отримує ури-вок з документа, який вони мають прочитати й дати відповідь на по-ставлені запитання. Для презентації відповіді команда обирає одного гравця.

Правильна відповідь оцінюється в 3 бали.

Роздавальний матеріал 1Гійом Левассер де Боплан в «Описі України» писав: «Тутешні селяни за-

слуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно і зі своїми

39

кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому певну кількість... хліба, багато каплунів, курей, гусей і курчат перед Вели-коднем, Трійцею та Різдвом. Крім того, повинні возити дрова для потреб свого пана та виконувати тисячі інших повинностей... не кажучи про гроші, яких пани від них вимагають... Але це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, а й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни — ніби перебувають у чистилищі)».

З а п и т а н н я1) Що ви дізналися про становище українських селян? �) Чому українські селяни прагнули стати козаками?

Роздавальний матеріал 2Французький історик Жан-Бенуа Шерер у книзі «Літопис Малоросії, або

Історія запорозьких і українських козаків», що вийшла друком у Парижі 1788 р., про розмову Петра І з Павлом Полуботком у Петропавлівській фор-теці в 17�4 р. писав: «Знаю і бачу, царю, що ви хочете згубити мою Батьків-щину...; ви ставите себе понад усіма законами й хочете знищити всі привілеї, урочисто стверджені вашими попередниками та вашою величністю; ви хоче-те підкорити сваволі народ, котрого свободу самі визнали; ви, не вагаючись, посилаєте його на важкі й принизливі роботи, приневолюєте козаків, неначе рабів, копати канали у ваших володіннях; а що для нас найобразливіше — позбавляєте нас нашого права обирати вольними голосами гетьманів та ін-ших старшин; ви настановили нам суддями великоросів, які не знають, або вдають, що не знають, наших прав і привілеїв, та повсюдно всіма способами нас неволять і ображають».

З а п и т а н н я1) Що ви дізналися про становище українців у ХVІІІ ст.? �) Яким постає зі свідчень Шерера Павло Полуботок?

Д і в ч и н а (читає вірш напам’ять).

Козацькі оркестри (Оксана Пахльовська)

Не тільки зброя, ох, не тільки зброя, а в козаків і музика була. Такі литаври — не піднімуть троє, такі цимбали — запрягай вола.

Це ж не весільна музика троїста, а це ж за військом, на багато верст. А інструментів, може, там аж триста, бо ж не який — козацький був оркестр!

І що харчі, що кнедлики, ковбаси? Без кармазинів також не біда.

40

Стрибали на вибоях тулумбаси. Дзвеніла скрипка. І гула дуда.

Театри предків — простір того поля, де можна скласти голову свою. А перед ними — тільки смерть і воля. А там за ними — музика в бою.

Важкі віки. Але не марні жертви. Тривожний дим фігур сторожових! Та музика оплакувала мертвих І знов до бою звала ще живих.

Хтось впав з коня. Не чутно нам, чи скрикнув. Живий навіки пам’яттю землі. Мов давній герб — шаблі оті і скрипка. Козацька скрипка. Схрещені шаблі.

6. Турнірхудожників.

Цей конкурс є колективною формою роботи. Кожна команда отри-мує аркуш ватману, на якому за 5—7 хв має за допомогою кольорових олівців, фломастерів або маркерів зобразити один з характерних сю-жетів козацької доби. Наприклад, «Будівництво першої Запорозької Січі», «Козак Мамай», «На козацькій раді», «Козаки біля куреня», «Морські походи П. Конашевича-Сагайдачного», «Козак у поході», «Узяття Кафи», «Визволення бранців», «Козацькі клейноди», «Вій-ськові кораблі козаків» тощо.

Пам’ятка учасникам турніру художників1) Оберіть характерний сюжет козацької доби.�) Узгодьте перелік зображуваних елементів картини.3) Домовтесь, хто і в якій послідовності зображує елементи кар-

тини.4) Дайте назву картині.


Відповідальні за облік результатів гри підраховують загальну кіль-кість балів, набраних за гру індивідуально та колективно. Учитель оголошує рейтинг команди. Для виставлення оцінок за урок хлоп-цям учитель використовує матеріали облікових карток, а дівчатам виставляє оцінку за музичне оформлення гри.

Підсумовуючи результати турніру, учитель вітає усіх хлопців із присвоєнням їм звання «Козак» і повідомляє, що від сьогодні вони мають право брати участь у козацькій раді.

41

Х л о п ц і, д і в ч а т а (хором).

Буде слава славна Помеж козаками, Помеж друзями, Помеж рицарями, Помеж добрими молодцями!


Підготуватись до тематичного оцінювання.

Велети духу

мета: познайомитиучнівізвизначнимиздобуткамиукраїнськоїкультуританаукидругоїполовиниХІХст.;з’ясуватироль,значеннятавнесокукраїнської інтелігенції тамеценатіввнаціонально-культурнежиттяукраїнидругоїполовиниХІХ—початкуХХст.;розвивативучнівуміннявиступатизповідомленнямипередучнівськоюаудиторієютавмінняробитивідгукнавиступоднокласників;розвивативмін-ня користуватись виступом однокласника як джереломзнань,уміннявиділятиголовне;привчатиучнівдоправилповедінкипідчасзанятьтипунауковаконференція,засі-данняісторичноїсекції;виховуватиінтересдовітчизняноїісторії,гордістьзавизначнийвнесокукраїнськихвелетівдухувісторіюукраїни.

Навчально-методичне забезпечення: підручник; карта; портрети;пам’ятка«Відгукнаповідомленняоднокласника».

тип уроку: вивченняновогоматеріалу. Вид заняття: засіданняісторичноїсекціїМалоїАкадеміїнаук.


Учні під керівництвом учителя заздалегідь готують повідомлення з теми уроку.

література: 1. Історія України в особах ХІХ — ХХ ст./ І. Войцехівська (кер. авт. кол.), В. Абліцов, О. Божко та ін. — К.: Україна, 1995. — 479 с. �. Шаров І. 100 видатних імен України. — К.: Видавничий дім «Альтернати-ви», 1999. — 496 с. 3. Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — 335 с. 4. Українська культура: іс-торія і сучасність: Навч. посібник. / За ред. С. О. Черепанової. — Львів: Світ, 1994. — 456 с. 5. Донік О. Родина Терещенків в історії доброчинності. — К., �004. 6. Ткаченко О. Підприємницька та меценатська діяльність Терещен-ків. — Переяслав, �000. 6. Шендеровський В. Він належав до тих, хто фор-мував світ // Історичний календар. — К.: Генеральна дирекція по обслу-

4�

говуванню іноземних представництв, �003. — С. 7�—76. 7. Кальницький М., Факторович М. Терещенки // Пам’ятки України. — 1993. — №1—6 — С. 66—71. 8. Енциклопедія історії України: У 5 т. / Редкол.: В.А. Смолій (го-лова) та ін. — К.: Наук. думка, �005. — Т. 3: Е—Й. — �005. — 67� с. 9. Довід-ник з історії України (А—Я): Посібн. для серед. загальнооосвіт. навч. закл./ За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — �-ге вид., доопр. і доповн. — К. Генеза, �001. — 1136 с. 10. Українська література у портретах і довідках: Давня лі-тература — література ХІХ ст.: Довідник/ Редкол. С. П. Денисюк, В. Г. Дон-чик, П. П. Кононенко та ін. — К.: Либідь, �000. — 360 с. 11. Митці України: Енцикл. довід. Упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За ред. А. В. Кудри-цького. — К.: УЕ, 199�. — 848 с.

ХІдуроку


Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі засідання історичної секції Малої Академії наук.

Учні-доповідачі займають місце у президії обличчям до своїх одно-класників. Кожен виступ не має перевищувати 3—4 хв. Усі доповіда-чі виступають з трибуни. Це надасть виступам ваги, а доповідачам — відповідальності.

Учень має прочитати своє повідомлення з правильними інтонація-ми, паузами, смисловими акцентами, зуміти донести своє повідом-лення до слухацької аудиторії.

Оголосивши тему уроку, учитель наголошує, що на сьогоднішньо-му уроці інтенсивно працюватиме увесь клас.

Випереджальне завдання.Учні, слухаючи повідомлення однокласників, мають заповнити

таблицю «Внесок української інтелігенції у національно-культурне життя України у другій половині ХІХ — початку ХХ ст.»

З р а з о к т а б л и ц і

Прізвище, ім’я Роки життя Внесок у національно-культурне життя України

Іван Пулюй 1845—1918 Заснував молодіжний гурток для вивчення й популяризації української історії та літера-тури. Переклав українською мовою підручник геометрії, друкував статті на захист українсь-кої мови. Виступав за створення українського університету у Львові. Організував у Відні культурно-пропагандистське товариство «Січ». Автор книги німецькою мовою «Укра-їна та її міжнародне політичне значення». Разом з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким переклав українською мовою «Святе Письмо

43

Прізвище, ім’я Роки життя Внесок у національно-культурне життя України

Нового Завіту», бо щиро вірив, що народ, який має змогу читати Біблію рідною мовою, жити-ме вічно

Агатангел Кримський

1871—194� У своїх мовознавчих дослідженнях з’ясовував походження та історію української мови, її взаємозв’язки з мовами сусідніх народів; брав участь у створенні українського правопису, досліджував український фольклор. Автор «Української граматики», «Нарисів з історії української мови»

Павло Чу-бинський

1839—1884 Автор вірша «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном України.Очолював етнографічну експедицію у Півден-но-Західний край, результатом якої було ви-вчення побуту, звичаїв, фольклору, народних вірувань українців та видання 7-томних мате-ріалів цих досліджень

Марко Кро-пивницький

1840—1910 Засновник першого українського професій-ного театру. Виховав ціле покоління україн-ських акторів-професіоналів. Написав понад 40 п’єс. На Всеросійському з’їзді театральних діячів виступив з рішучим протестом проти утисків українського театру

Іван Карпен-ко-Карий

1845—1907 Один із засновників першого українського професійного театру. Автор 18 оригінальних п’єс

Марія Зань-ковецька

1854—1934 Її творчість мала велике значення для форму-вання національного театрального мистецтва, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців.Перша народна артистка України. На Всеро-сійському з’їзді театральних діячів у Москві висловила протест проти утисків українського театру, який, на її глибоке переконання, має бути справді народним

Микола Тере-щенко

18�0—1903 Пожертвував 5 млн карбованців на будівни-цтво лікарень, середніх і вищих навчальних закладів, музеїв, театрів, притулків, храмів, пам’ятників. Матеріально допомагав молодим митцям

Закінчення таблиці

44

іі. засідаННя істОричНОї секції малОї академії Наук


Сьогоднішнє засідання історичної секції присвячене велетам духу, «упертим українцям», які за умов дії в Україні Валуєвського цирку-ляру та Емського указу (якими було заборонено функціонування ук-раїнської мови в школах, університетах, театрах, письменстві), наче легендарні велетні-титани, утверджували ідею самобутності україн-ського народу, його право на власну національну історію та культуру.

Наше завдання — простежити роль представників української ін-телігенції у національно-культурному житті України другої полови-ни ХІХ — початку ХХ ст.

1. ІванПулюй—фізик,щопереклавБібліюукраїнськоюмовою.

Повідомлення учня�.

Майбутній учений народився на Тернопільщині у 1845 р. Від на-родження його прізвище було — Пульгуй, а з 1881 р. — Пулюй. Нав-чаючись на богословському факультеті, він одночасно відвідував лек-ції з математики, фізики, астрономії, які настільки його захопили, що він вирішив усе своє подальше життя присвятити вивченню цих наук. У результаті наполегливої праці І. Пулюй у 30 років у Страсбур-зькому університеті захистив дисертацію із фізики, через певний час очолив перший в Європі електротехнічний факультет.

Роботи в галузі фізики та електротехніки піднесли І. Пулюя на вер-шину світової слави. Учені різних країн особливо відзначають праці Івана Пулюя в галузі молекулярної фізики. Ряд промислово розви-нених країн Європи запатентували запропоновану І. Пулюєм конс-трукцію телефонних станцій та абонентських апаратів. Результати сучасних досліджень дають підстави вважати І. Пулюя основополож-ником науки про рентгенівські промені ніяк не меншою мірою, ніж Рентгена.

Але не тільки науковими дослідженнями вичерпується талант І. Пулюя. Він активно цікавився українським національно-куль-турним життям. Ще гімназистом він заснував молодіжний гурток для вивчення й популяризації української історії та літератури. Пе-реклав українською мовою підручник геометрії, друкував статті на захист української мови, функціонування якої в Російській імперії було заборонено. Виступав за створення українського університету у Львові. Написав українською мовою «Молитовник». У роки Першої світової війни вчений закликав уряд Японії дозволити українським

� За матеріалами книг: Шаров І. 100 видатних імен України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — С. 341—344; Шендеровський В. Він належав до тих, хто формував світ // Історичний календар. — К.: Генеральна дирекція по обслуговуванню іноземних представництв, �003. — С. 7�—76.

45

полоненим користуватися українським «Псалтирем». У 1867 р., пе-ребуваючи у Відні, Іван Пулюй організував культурно-пропагандист-ське товариство «Січ». Останньою публікацією вченого була книга німецькою мовою «Україна та її міжнародне політичне значення».

За свідченнями сучасників, І. Пулюй знав 15 мов, у тому числі дав-ні — грецьку та гебрейську.

З ініціативи письменника П. Куліша, Іван Пулюй приступив ра-зом із ним та І. Нечуєм-Левицьким до перекладу українською мовою «Святого Письма Нового Завіту». До цієї відповідальної роботи він взявся, бо щиро вірив, що народ, який має змогу читати Біблію рід-ною мовою, житиме вічно.

Незважаючи на те, що життя І. Пулюя пройшло в основному за ме-жами України, він помислами і добрими справами залишався серед свого народу, співпереживав за його долю, підносив його велич. Ак-тивна громадська, публіцистична та перекладацька діяльність Івана Пулюя свідчить, що він був однією з найяскравіших постатей куль-турно-політичного життя України кінця ХІХ—початку ХХ ст.

2. Агатангелкримський—визначнийсходознавецьтаукраїнозна-вець.

Повідомлення учня�.Цікавим фактом із біографії майбутнього сходознавця, мовознав-

ця Агатангела Кримського є те, що у трирічному віці він навчився читати, а через два роки вступив до місцевого училища. Після на-вчання у Другій київській гімназії вступив до Колегії Павла Ґалаґа-на. У ній опанував польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку, латинську мови. Познайомившись із П. Житецьким і М. Драгомановим, які пробудили в ньому любов до української мови, літератури, історії, він, не маючи й краплини ук-раїнської крові (бо походив із татарського роду), присвятив своє жит-тя українській науці та культурі. Брав активну участь в українсько-му національному житті кінця ХІХ ст.

Певний час А. Кримський працював у московському Лазарев-ському інституті східних мов, у якому очолював кафедру арабської лінгвістики, став професором арабської літератури та історії мусуль-манського Сходу.

Переїхавши 1918 р. до Києва, Агатангел Кримський працював в Українській Академії наук, де очолював історико-філологічний відділ, комісію словника живої мови, комісію історії української мови. Був директором Інституту української наукової мови. У своїх

� За матеріалами книг: Шаров І. 100 видатних імен України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — С. �00—�04; Довідник з історії України (А—Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — �-ге вид., доопр. і доповн. — К.: Генеза, �001. — 1136 с. — С. 373.

46

дослідженнях український учений з’ясовував походження та історію української мови, її взаємозв’язки з мовами сусідніх народів, брав участь у створенні українського правопису, досліджував український фольклор, етнографію. А. Кримський є автором праць: «Українська граматика», «Нариси з історії української мови» тощо.

Агатангел Кримський був учений надзвичайного обдаровання. Про нього важко сказати, яким був його головний фах: знавець вели-кої кількості східних мов (понад 30), історик Сходу, він був водночас одним з найкращих знавців української мови та літератури. Завдяки своїй феноменальній пам’яті Кримський був винятковим ерудитом і часто скаржився знайомим, що «не може нічого забути».

Ім’я українського академіка Агатангела Кримського 1970 року було занесене до затвердженого ХVІ сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу.

3. ПавлоЧубинський—авторвірша,якийставгімномукраїни.

Повідомлення учня�.Визначний український етнограф і фольклорист, громадський діяч

Павло Чубинський народився 1839 р. на Київщині.У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької ук-

раїнської громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Т. Шевченком. Займався активною пропагандистською діяльністю серед селянства, працював у недільних школах.

Павло Чубинський працював у надзвичайно складних умовах пе-реслідування царським урядом української культури і за своє життя встиг зробити стільки, що, за висловом його друга Федора Вовка, його заслуг вистачило б і на декількох професійних учених. Один лише вірш «Ще не вмерла Україна», написаний 186� р. Чубинським, що став національним гімном українського народу, зробив його ім’я без-смертним навіки. Що вже казати про його титанічну працю в галузі етнографії. Експедиція до Південно-Західного краю, очолювана Чу-бинським, була найвидатнішим явищем в історії тогочасної етногра-фії. Він вивчав побут, звичаї, фольклор, говірки й народні вірування українців. П. Чубинський записав майже 4 тис. обрядових пісень, 300 казок, у 60 місцевостях зафіксував і опрацював говірки, звичаї, повір’я. Матеріали цих досліджень було опубліковано у 7 томах за редакцією Чубинського.

Поруч із науковою діяльністю П. Чубинський брав активну участь в українському суспільно-політичному рухові. Разом із М. Драгомановим брав участь у підготовці опери М. Лисенка «Різдвяна ніч», постановка

� За матеріалами книг: Шаров І. 100 видатних імен України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — С. 458—463; Довідник з історії України (А—Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — �-ге вид., доопр. і доповн. — К. Генеза, �001. — С. 1064—1065.

47

якої 1873 р. стала визначною подією в українському культурному жит-ті. Виступив одним з ініціаторів створення у Києві Південно-Західного відділення Російського географічного товариства.

Зі здобуттям Україною незалежності слова вірша П. Чубинського «Ще не вмерла Україна» стали національним гімном держави.

4. Маркокропивницький—батькоукраїнськогопрофесійноготе-атру.

Слово вчителя.У світовій культурі не так уже й багато імен, які пов’язані з її різ-

ними галузями. Українське театральне мистецтво кінця ХІХ — по-чатку ХХ ст. представлено такими видатними постатями, як Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Микола Садовський, Па-нас Саксаганський. Вони одночасно були і драматургами, і акторами, і режисерами, і громадсько-культурними діячами. Саме вони стояли у витоків українського професійного театру.

Повідомлення учня�.Любов до театру майбутньому драматургу, актору, режисеру, ком-

позитору Марку Кропивницькому прищепила мати, яка навчала його музиці.

Дебютував Кропивницький як актор-професіонал у складі трупи народного російського театру графів Маркових і Чернишова, пізні-ше з великим успіхом виступав у Петербурзі. У 1875 р. вирушив на гастролі до Галичини, де став наставником і режисером галицького театру «Руська бесіда», привніс низку новацій у його діяльність.

188� р. очолив створену в Єлисаветграді першу українську про-фесійну трупу і Товариство українських акторів. У трупі були об’єднані кращі акторські сили — М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий. Згодом цей унікальний ко-лектив дістав назву «театр корифеїв». Вистави професійного україн-ського театру з цікавістю сприймали не лише в Україні, а й у Москві, Петербурзі, Казані.

М. Кропивницький створив понад 40 різних п’єс, найвідомішими серед яких є «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Па-вук», «Олеся». Писав М. Кропивницький і п’єси для дітей за мотива-ми народних казок («Івасик Телесик», «По щучому велінню»).

� За матеріалами книг Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.: Ви-давничий дім «Альтернативи», 1999. — С. �39; Шаров І. 100 видатних імен Украї-ни. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — С. �00—�04; Довідник з історії України (А—Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — �-ге вид., доопр. і доповн. — К.: Генеза, �001. — С. �11; Українська лі-тература у портретах і довідках: Давня література — література ХІХ ст.: Довідник / Редкол.: С. П. Денисюк, В. Г. Дончик, П. П. Кононенко та ін. — К.: Либідь, �000. — С. 168 — 170.

48

Особливу мову творів Кропивницького відзначив Іван Франко. «Такої чистої, блискучої всіма блисками поезії і гумору народного мови нам не у многих наших писателів лучиться подибати... Пісні, жарти, приказки і вигадки, мов перли-самоцвіти, сиплються безкі-нечною многотою».

Марко Кропивницький своєю багатогранною діяльністю виховав ціле покоління українських акторів-професіоналів, за що був визна-ний «батьком українського театру». �1 рік він залишався провідною постаттю української сцени. Його чудові акторські дані, які дивува-ли сучасників, доповнювалися прекрасним голосом — високим басом надзвичайно широкого діапазону. Крім того, він добре знався на му-зиці й сам писав мелодії для багатьох п’єс, розумівся на образотвор-чому мистецтві, що дозволяло йому керувати створенням декорацій.

Виступаючи 1897 р. в Москві на Всеросійському з’їзді театральних діячів, Кропивницький висловив рішучий протест проти утисків ук-раїнського театру: «Пора зрівняти українське слово в усіх правах з російським, бо тільки рідна мова у театрі, в літературі, у церкві і в школі, не обмежувана цензурою, дає можливість застосовувати пригноблені сили з користю і успіхом на благо дорогої Вітчизни».

5. Іванкарпенко-карий—драматург,актор,режисер.

Повідомлення учня�.Народився Іван Карпович Тобілевич (псевдонім Карпенко-Карий) на

Херсонщині у родині, яка подарувала українській культурі видатних театральних діячів: власне, самого драматурга, акторів Панаса Сакса-ганського, Миколу Садовського, Марію Садовську-Барілотті.

Творчість І. Карпенка-Карого — ціла епоха в історії українського театру й драматургії. Свій творчий шлях майбутній драматург, актор і ре-жисер почав у єлисаветградському аматорському театральному гуртку. Вступив до української театральної трупи М. Старицького, гастролював з нею містами України, пізніше вступив до трупи М. Садовського.

Літературна спадщина драматурга складає 18 оригінальних п’єс. У творах І. Карпенка-Карого знаходимо, з одного боку, засудження прагнення до збагачення панівних верств суспільства, згубної влади грошей («Сто тисяч», «Хазяїн»), з іншого — бачимо створений драма-тургом ідеал «чесного і розумного господаря», чия праця просякнута прагненням допомогти селянам («Понад Дніпром»), виховати нового господаря з високими моральними засадами («Чумаки»). Характер-ною рисою творів І. Карпенка-Карого є те, що кожен його персонаж позначений особливим українським колоритом.

� За матеріалами книг: Українська література у портретах і довідках: Давня лі-тература — література ХІХ ст.: Довідник / Редкол.: С. П. Денисюк, В. Г. Дончик, П. П. Кононенко та ін. — К.: Либідь, �000. — С. 1�7 — 1�9; Шаров І. 100 видатних імен України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — С. 168.

49

Окрему яскраву сторінку творчості драматурга становлять його п’єси, побудовані на історичному матеріалі. Так, у драмі «Бондарів-на» відображені події героїчної епохи визвольної війни українського народу проти Польщі.

Цікавим є той факт, що першою українською п’єсою, поставленою на початку ХХ ст. у Канаді, стала драма І. Карпенка-Карого «Бур-лака». Протягом десятиліть відгуки про творчість Карпенка-Каро-го з’являлися в періодичних виданнях США, Німеччини, Австрії, Арґентини.

У написаних творах Карпенко-Карий порушував найважливіші проб-леми свого часу. Без перебільшення можна сказати, що він був однією з найпомітніших постатей серед засновників українського професійного театру. Відзначенням його внеску у розвиток українського професійного театру може слугувати той факт, що Державний театральний інститут нашої держави носить ім’я Івана Карпенка-Карого.

6. МаріяЗаньковецька—першанароднаартисткаукраїни.Повідомлення учня�.Майбутня актриса і громадська діячка народилася в селі Заньки на

Чернігівщині у сім’ї збіднілих поміщиків Адасовських.Із десяти років Марія почала навчання у приватному пансіоні. Дів-

чинка з великим задоволенням поринула у світ знань, але більше за все любила імпровізувати зі своїми подругами на уроках танців, за-няттях пантомімою.

Марія росла жвавою веселою дівчинкою. За щиру вдачу, добре сер-це панську дочку любили в селі. Вона ж відповідала своїм землякам взаємністю. Здається, не було жодної господи в Заньках, куди б вона не заходила або ж з якоюсь допомогою, або ж просто від бажання по-спілкуватися, ближче дізнатися про болі й радощі життя хліборобів. Так у її свідомість входили образи майбутніх героїнь, засновуючись на проникливому співчутті, на чистих почуттях, на безмежному ба-гатстві народної творчості, виплеснутому в піснях, переказах, леген-дах і повір’ях.

�7 жовтня 188� р. відбувся сценічний дебют М. Заньковецької у Єлисаветграді, де вона виконувала роль Наталки Полтавки в пер-шому українському професійному театрі під керівництвом М. Кро-пивницького.

Мистецтво М. Заньковецької мало життєву силу, оскільки живило-ся народною любов’ю. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ. Її творчість мала вели-ке значення для формування національного театрального мистецтва,

� За матеріалами книг: Шаров І. 100 видатних імен України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — С. 147 — 149.; Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — С. �39.

50

розвитку драматургії, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців. Їй першій в Україні при-своєно звання народної артистки республіки.

Своїм виступом у 1897 р. у Москві на Всеросійському з’їзді теат-ральних діячів Марія Заньковецька висловила протест проти утисків українського театру, який, на її глибоке переконання, мусить бути справді народним, «щоб як зміст п’єс, так і мова їхня були близькі й доступні народові».

7. родинаТерещенків.

Слово вчителя.Відродженню української культури сприяла і діяльність замож-

них українських підприємців-меценатів Симиренків, Яхненків, Те-рещенків, Ханенків. Маючи неабиякі статки, вони піклувалися не лише господарським, а й духовним життям країни. Їхнім коштом постало чимало лікарень, навчальних закладів, театрів, музеїв, хра-мів у багатьох містах України.

Повідомлення учня�.Для родини Терещенків нагромадження капіталу ніколи не було

самоціллю. Недарма в родовому терещенківському дворянському гербі значився девіз: «Прагнення громадських справ».

Яскравим прикладом цього є благодійна діяльність родини. Зокре-ма зупинимося на діяльності Миколи Артемовича Терещенка. Крім підприємницької діяльності, Микола Терещенко багато займався благодійництвом, освітніми справами — спочатку здебільшого в рід-ному Глухові, а згодом у Києві, куди переїхав на постійне місце про-живання.

Коли Микола Артемович вирішив оселитися в Києві, а це сталося 1875 року, він був уже одним із найбагатших людей у Російській ім-перії. Здавалося б, можна було спокійно пожинати плоди своєї діяль-ності. Але відпочивати Терещенко не збирався. Він жваво цікавився міськими справами і передав багато своїх коштів на благоустрій Киє-ва. Збудував лікарню для чорноробів, а також амбулаторії і лікарні для Маріїнського товариства Червоного Хреста. Багато енергії й гро-шей вклав М. Терещенко у Марийський дитячий будинок, чоловічу гімназію, торговельну школу і жіночу гімназію на Подолі. Крім того, родина Терещенків утримувала притулок для малолітніх сиріт і дітей бідняків.

Але найбільша пам’ять про Миколу Терещенка збереглася в пер-шій Київській гімназії, де він був церковним старостою при храмі.

� За матеріалами книг: Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.: Ви-давничий дім «Альтернативи», 1999. — С. 17�; Кальницький М., Факторович М. Те-рещенки // Пам’ятки України. — 1993. — № 1—6. — С. 66—71.

51

Завдяки його старанням і коштам, у гімназії була чудова церква з найкращим хором, бібліотека, лікарня, проводилося безкоштовне навчання успішних учнів з бідних родин. На спорудження Політех-нічного інституту в Києві Терещенко пожертвував 150 тис. крб.

Відомо, що завдяки Миколі Терещенку в Києві фактично була за-снована «друга Третьяковка», адже він колекціонував твори образо-творчого мистецтва. Сьогодні на базі цієї колекції створено кілька експозицій провідних музеїв України.

Немало зробили Терещенки і для київських храмів. Володи-мирський собор, Покровська та Георгіївська церкви, собор св. Мико-лая в Покровському монастирі, церква Олександра Невського — усі вони або з’явились за участі Миколи Артемовича, або отримали від нього матеріальну підтримку. Загалом на спорудження й оздоблення православних церков він пожертвував понад 100 тис. крб.

За свідченнями сучасників, Микола Артемович за все своє життя пожертвував близько 5 млн крб. Але це не точна й не остаточна циф-ра, адже Терещенко намагався поменше афішувати свої благі діяння і не любив говорити на цю тему.

Благодійна діяльність родини Терещенків була високо оцінена громадськістю й державною владою. У 189� р. Микола і Федір Те-рещенки отримали звання почесних громадян міста Києва. Добрі справи народжують тільки добрі справи, і не дивно, що вдячні кияни на його честь у 1899 р. назвали одну з вулиць Терещенківською. А жителі його рідного Глухова у 1909 р. встановили пам’ятник на міській площі.

Отже, благодійна і меценатська діяльність родини Терещенків сприяла значному благоустрою Глухова, Києва. Вони пронесли крізь життя девіз: «Прагнення громадських справ», — вся Україна відчула підтримку родини Терещенків.


Підсумок уроку складається з двох етапів: перевірка випереджаль-ного письмового завдання (учні зачитують записи, зроблені в табли-ці) і рецензування учнями виступів доповідачів з повідомленнями (виступ учня з відгуком до 1 хв).

Пам’ятка «Відгук на повідомлення однокласника»1) Відповідність тексту повідомлення зазначеній темі.�) Інформативність повідомлення.3) Мовленнєва культура виступаючого.4) Характеристика невербальних засобів доповідача (жести, мімі-

ка тощо).5) Дотримання встановленого регламенту.

5�

З р а з о к в і д г у к у н а п о в і д о м л е н н я о д н о к л а с н и к аВиступ мого однокласника, учня 5-Б класу гімназії № 59 м. Киє-

ва Вождаєнка Георгія був присвячений фізику зі світовим ім’ям Іванові Пулюю, який своїми досягненнями вписав золотий рядок в історію української культури ХІХ ст. тим, що разом з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким переклав Біблію українською мовою. Отже, текст повідомлення відповідає зазначеній темі.

Текст повідомлення містить інформацію, що розкриває роль І. Пулюя в національно-культурному житті України другої полови-ни ХІХ ст. Зокрема, йдеться про створення ученим молодіжного гур-тка для вивчення і популяризації української історії та літератури, про переклад українською мовою підручника геометрії, друкування статей на захист української мови, виступи на підтримку створення українського університету у Львові та переклад Біблії українською мовою.

Мовленнєва культура виступаючого з повідомленням характери-зується:

правильністю, тобто відповідає літературним нормам, що діють у мовній системі; послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок (Георгій під час виступу уникав невиправданого повторення слів); виразністю, для досягнення якої доповідач виділяв найваж-ливіші місця свого виступу і виражав власне ставлення до І. Пулюя як до людини, що зробила неоціненний вклад в українську куль-туру.

Під час свого повідомлення Георгій тримався з гідністю, не робив зайвих рухів (не чухав потилицю, не тер чоло, не часто переступав з ноги на ногу), міміка відповідала тексту повідомлення, під час висту-пу дивився на однокласників.

Георгій побудував своє повідомлення таким чином, що не порушив регламенту (або незначно перевищив регламент, тому що закінчив виступ уже після удару хронометра).

іV. дОмашНє заВдаННя.

Опрацювати текст підручника.

україНа В хіх—хх ст. україНа сучасНа

мета: узагальнитийсистематизуватизнання,умінняінавичкиучнів ізтеми,закріпитиумінняучнівпрацюватизпонят-тями, хронологією, персоналіями; формувати вміння інавичкиіндивідуальної,командноїроботитароботиуве-ликихімалихгрупах,формувативучніввиробленняуміньінавичокалгоритмупідготовкидотематичногооцінюван-

53

ня;виховуватилюбовдовітчизняної історії;виховувативучнівалгоритмповедінкипідчасгри.

Навчально-методичне забезпечення: підручник; карта; три плакати;рейтинговавідомість.

тип уроку: узагальненняісистематизаціїзнань. Вид заняття: ВаріантІ.Гра«Історичнийволейбол».ВаріантІІ.Гра«Знав-

ціукраїнськоїісторії».

ХІдуроку


іі. узагальНеННя й систематизація зНаНь

ВАрІАНТІ

Учитель оголошує тему уроку і порядок його проведення у формі гри «Історичний волейбол». Учні об’єднуються в дві команди, кожна із яких обирає капітана.

На дошці вивішено три плакати.

Плакат 1УКРАЇНА ХІХ ст.ПоняттяХронологіяПолітикаКультураЛітератураПерсоналії

Плакат 2УКРАЇНА ХХ ст.ПоняттяХронологіяАбревіатуриПолітикаКультураПерсоналії

Плакат 3УКРАЇНА СУЧАСНАПоняттяХронологіяПолітикаКультураПерсоналії

54

Перша команда оголошує, що буде відповідати на запитання, на-приклад, з теми «Україна ХІХ ст.». Друга команда обирає рубри-ку, з якої учителем буде прочитане запитання. Наприклад, рубрика «Культура» чи «Персоналії». Відповідь на запитання може давати будь-який учень з першої команди. Якщо відповідь була правиль-ною, то учитель зараховує команді 1 бал, а капітан команди від-повідно обліковує зарахований бал у рейтинговій відомості (див. додаток 4). Команда, що дала правильну відповідь, має право на свій хід, тобто обрати рубрику для суперників, а учитель зачитує чергове запитання.

Якщо перша команда не змогла дати правильну відповідь, то право відповіді залишається у другої команди, яка має право обрати одну з рубрик цієї ж теми. А гравці першої команди мають дати відповідь на запитання.

Кожна правильна відповідь оцінюється 1 балом. Переможе та ко-манда, яка набере найбільшу кількість балів.

ВАрІАНТІІ

Учитель оголошує тему уроку і порядок його проведення у формі гри «Знавці української історії». Гра відбувається у формі індивіду-ального заліку. На дошці висять три плакати (див. Варіант І). Учень обирає собі тему і рубрику, а учитель ставить йому одне запитання. Якщо відповідь правильна, то учитель зараховує учню 1 бал і про-понує продовжити гру. Учень знову обирає будь-яку з трьох тем і одну з рубрик у ній. Учитель ставить відповідне запитання, і учень на нього відповідає. Гра з одним гравцем продовжується до того часу, поки він дає правильні відповіді. Якщо учень не зміг дати правильної відповіді, то в гру вступає наступний учень. Переможцем є гравець, який набрав найбільше балів.

укрАЇНАХІХст.

Поняття.1) Поясніть поняття «цісар». (Імператор Австрійської імперії.)�) Поясніть поняття «цензор». (Урядовець, що стежить за зміс-

том друкованих видань, театральних вистав тощо.)3) Поясніть поняття «партія». (Група людей, яких об’єднує спільна

мета в боротьбі за владу.)

Хронологія.1) Яке століття увійшло в історію як початок Українського відрод-

ження? (ХІХ ст.)�) У якому році народився Тарас Шевченко? (1814 р.)3) У якому році «Руська трійця» видала книжку «Русалка Дніст-

рова»? (1837 р.)

55

4) У якому році вперше побачив світ «Кобзар» Тараса Шевченка? (1840 р.)

5) Коли було засновано Кирило-Мефодіївське братство? (Грудень 1845 — січень 1846 р.)

6) У якому році Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна»? (1862 р.)

7) У якому році було видано Валуєвський циркуляр, що вводив сут-тєві заборони щодо використання української мови? (1863 р.)

Політика.1) До складу яких держав входили українські землі в ХІХ ст.? (До

складу Російської та Австрійської імперій.)�) Які українські землі входили в ХІХ ст. до складу Російської

імперії? (Правобережна Україна, Лівобережна Україна, Слобо-жанщина, Південна Україна.)

3) Які українські землі входили в ХІХ ст. до складу Австрійської імперії? (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття.)

4) Якою була політика урядів Російської та Австрійської імперій щодо українського населення? (Українців не вважали за окре-мий народ, що має власну історію та культуру, обмежували вживання української мови тощо.)

5) Як називалася українська таємна політична організація, що ви-никла в Києві і до складу якої входив Тарас Шевченко? (Кирило-Мефодіївське братство.)

6) Під владою якої іноземної держави перебували українські зем-лі, на яких діяли громади? (Під владою Російської імперії.)

7) Під владою якої іноземної держави перебували українські землі, на яких діяли народовці? (Під владою Австрійської імперії.)

8) Яких заходів вживала Російська імперія для придушення на-ціонально-визвольного руху на українських землях? (Видання Валуєвського циркуляру та Емського указу, за якими забороня-лося друкувати книги українською мовою, здійснювати теат-ральні вистави українською мовою, навіть публікувати текс-ти до нот.)

9) Де і коли з’явилася перша українська політична партія? (Львів, 1890 р.)

Культура.1) Яка подія в культурному житті ХІХ ст. на західноукраїнських

землях є найвизначнішою? (Діяльність «Руської трійці».)�) Чому «Руська трійця» називалася саме руською? (Тому що в Га-

личині на той час українців називали русинами.)3) Чому вихід «Кобзаря» Тараса Шевченка вважають найвидатні-

шою подією в історії України ХІХ ст.? (Вірші Тараса Шевчен-ка мали не тільки літературне значення, адже це була перша

56

літературна збірка, в якій на повну силу пролунав заклик до ук-раїнського народу скинути чужоземне ярмо та здобути волю.)

4) Назвіть відомі вам картини Тараса Шевченка. («Автопортрет», «Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина».)

5) Які вищі навчальні заклади діяли в Україні в ХІХ ст.? (Львівсь-кий, Харківський, Київський університети.)

6) Як називалися організації української інтелігенції другої по-ловини ХІХ ст. в Україні, які вели національно-культурну та громадсько-політичну діяльність? (Громади.)

7) У чому полягала національно-культурна діяльність громад? (Чле-ни громад організовували бібліотеки й недільні школи для селян та неосвіченої молоді, писали й видавали підручники тощо.)

8) У якому році та якому місті виник перший професійний ук-раїнський театр? (1882 р. у єлисаветграді (сучасний Кіро-воград).)

Література.1) Як називався перший твір, написаний наприкінці ХVІІІ ст. ук-

раїнською народною мовою? Хто його автор? («Енеїда», Іван Котляревський.)

�) Як називалася перша на Західній Україні книга, надрукована українською народною мовою? («Русалка Дністрова».)

3) Як називалася книга Тараса Шевченка, видання якої вважаєть-ся найвидатнішим явищем першої половини ХІХ ст. в україн-ській культурі. (Кобзар.)

Персоналії.1) Хто із західноукраїнських діячів належав до «Руської трійці»?

(Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.)�) Назвіть найвидатнішого українського поета першої половини

ХІХ ст. (Тарас Шевченко.)3) Назвіть відомого вченого-історика, члена Київської громади.

(Володимир Антонович.)4) Який талановитий письменник, поет, видатний громадсько-

політичний діяч організував на західноукраїнських землях пер-шу політичну партію? (Іван Франко.)

5) Якого визначного українського історика називають «батьком української історії»? (Михайло Грушевський.)

6) Який всесвітньо відомий фізик та електротехнік, родом з Украї-ни, переклав Біблію українською мовою? (Іван Пулюй.)

7) Чим вам запам’яталася особистість Агатангела Кримського? (Відомий український мовознавець, знав понад 50 мов.)

8) Який відомий український драматург, актор, режисер засну-вав перший український професійний театр? (Марко Кропив-ницький.)

57

9) Назвіть ім’я найвидатнішої української актриси ХІХ — почат-ку ХХ ст., першої народної артистки України. (Марія Занько-вецька.)

10) Назвіть автора вірша, що став національним гімном України. (Павло Чубинський.)

11) Який відомий український підприємець-цукрозаводчик по-жертвував 5 млн крб. на будівництво лікарень, шкіл, музеїв, театрів, храмів? (Микола Терещенко.)

1�) Назвіть ім’я геніальної української поетеси і видатного громад-ського діяча кінця ХІХ — початку ХХ ст. (Леся Українка.)

13) Назвіть ім’я видатного українського церковного діяча, митро-полита Української греко-католицької церкви. (Андрій Шеп-тицький.)

укрАЇНАХХст.

Поняття.1) Поясніть поняття «революція». (Докорінні зміни суспільного

життя, які супроводжуються утвердженням нової влади, за-конів тощо.)

�) Поясніть поняття «соборність». (Об’єднання українських земель в єдину державу.)

3) Поясніть поняття «індустріалізація». (Розбудова фабрик, за-водів, залізниць та інших індустріальних об’єктів.)

4) Поясніть поняття «колгосп». (Колективне господарство, яке існувало при радянській владі.)

5) Поясніть поняття «куркулі». (Заможні селяни-землевласники, які в своєму господарстві використовували працю найманих робітників.)

6) Поясніть поняття «голодомор». (Штучний голод, організова-ний у величезних масштабах владою проти населення власної країни.)

7) Поясніть поняття «окупація». (Тимчасове загарбання однією державою території іншої держави.)

Хронологія.1) Назвіть хронологічні рамки Першої світової війни. (1814—

1818 рр.)�) У якому році було створено Українську Центральну Раду?

(1917 р.)3) У якому році була проголошена Українська Народна Республі-

ка? (1917 р.)4) Коли було урочисто проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР?

(22 січня 1919 р.)5) Коли українці святкують День соборності України? (22 січня.)

58

6) У якому році існувала Українська Держава Павла Скоропадсь-кого? (1918 р.)

7) У якому році УРСР увійшла до складу СРСР? (1922 р.)8) Назвіть дату початку Другої світової війни. (1 вересня 1939 р.)9) Назвіть дату початку Великої Вітчизняної війни. (22 червня

1941 р.)10) Назвіть дату звільнення Києва від фашистських загарбників

в роки Великої Вітчизняної війни. (6 листопада 1943 р.)11) Назвіть дату закінчення Великої Вітчизняної війни. (9 травня

1945 р.)1�) Назвіть дату закінчення Другої світової війни. (12 вересня

1945 р.)

Абревіатури.

1) УСС. (Українські січові стрільці.)�) УЦР. (Українська Центральна Рада.)3) УНР. (Українська Народна Республіка.)4) ЗУНР. (Західноукраїнська Народна Республіка.)5) СРСР. (Союз Радянських Соціалістичних Республік.)6) УРСР. (Українська Радянська Соціалістична Республіка.)7) УПА. (Українська Повстанська Армія.)

Політика.

1) Чому Перша світова війна виявилася для українців братов-бивчою? (Тому що українці входили до складу двох держав — Російської та Австрійської імперій, які воювали на боці різних воєнно-політичних блоків.)

�) Як називалась військова частина, створена з українців у складі австро-угорської армії, що діяла в роки Першої світової війни? (Українські січові стрільці.)

3) Як називався уряд Центральної Ради? (Генеральний секре-таріат.)

4) Яка визначна подія в історії українського народу відбулася �� січня 1919 р.? (Акт злуки УНР та ЗУНР.)

5) Чому на початку ХХІ ст. український уряд запропонував сві-товій спільноті визнати голодомор 193�—1933 рр. геноцидом українського народу? (Тому що дії радянської влади у 1932—1933 рр. сучасні історики кваліфікують як створення штуч-ного голоду, у результаті якого загинуло 5—7 млн українського населення.)

6) Охарактеризуйте політику радянської влади щодо української інтелігенції. (Учених, митців, учителів, лікарів, які були не-згодні з діями партії більшовиків, заарештовували, висилали до Сибіру або розстрілювали.)

59

7) Як називалися збройні сили СРСР у роки Другої світової вій-ни? (Червона армія.)

8) Які заходи передбачав фашистський «новий порядок» на оку-пованих українських територіях? (Установлення комендант-ської години, примусові роботи на загарбників, розстріли мир-ного населення без суду і слідства.)

9) Відповіддю на які заходи радянської влади в освіті та культурі стала поява шістдесятників? (Русифікація, скорочення кіль-кості українських шкіл, україномовних газет тощо.)

10) Назвіть трагічну подію, яка сталася в Україні �6 квітня 1986 р. (Аварія ядерного реактора на Чорнобильській АЕС.)

Культура.

1) Як називається найвідоміша пісня українських січових стріль-ців, яку впродовж років виконували як гімн? («Червона ка-лина».)

�) Схарактеризуйте діяльність Української Держави на чолі з Пав-лом Скоропадським в галузі культури. (Сприяв створенню 150 шкіл з українською мовою навчання, університетів в Києві, Кам’янці-Подільському, Державного українського архіву, Ук-раїнського історичного музею, Української Академії наук, Ук-раїнської національної бібліотеки тощо.)

3) Назвіть подію, яка відбулася 1� квітня 1961 р. і стала грандіоз-ним досягненням науки другої половини ХХ ст. (Перший політ людини в космос.)

4) Назвіть визначних представників шістдесятництва. (Василь Си-моненко, Ліна Костенко, Іван Драч, Василь Стус, Іван Світ-личний та ін.)

Персоналії.

1) Назвіть ім’я видатного українського історика, який очолив Ук-раїнську Центральну Раду. (Михайло Грушевський.)

�) Назвіть ім’я визначного українського державного й політичного діяча, воєначальника, гетьмана України, який у 1918 р. очолю-вав Українську Державу. (Павло Скоропадський.)

3) Під командуванням якого генерала війська Першого Україн-ського фронту 6 листопада 1943 року звільнили Київ? (Микола Ватутін.)

4) Назвіть керівників найбільших партизанських з’єднань, що діяли на території України в роки Великої Вітчизняної війни. (Сидір Ковпак, Олександр Федоров.)

5) Назвіть ім’я першої людини-космонавта в світі. (Юрій Гагарін)6) Назвіть ім’я визначного українського поета ХХ ст., номіновано-

го на здобуття Нобелівської премії. (Василь Стус.)

60

укрАЇНАСуЧАСНАХронологія.1) Назвіть дату (число, місяць, рік) ухвалення Акта проголошення

незалежності України. (24 серпня 1991 р.)�) Назвіть дату (число, місяць, рік) прийняття Конституції Украї-

ни. (28 червня 1996 р.)3) Назвіть рік Помаранчевої революції в Україні. (2004 р.)4) Якого числа святкують День незалежності України? (24 серпня.)

Поняття.1) Поясніть поняття «референдум». (Всенародне опитування

способом голосування з найважливіших питань державного життя.)

�) Поясніть поняття «конституція». (Основний закон держави.)3) Як називається посада голови Української держави? (Прези-

дент.)

Політика.1) Дайте повну назву нашої держави. (Україна.)�) Яка подія ознаменувала початок існування незалежної Украї-

ни? (Прийняття Акта проголошення незалежності України.)3) Назвіть державні символи України. (Герб, прапор, гімн.)4) Назвіть кольори Державного прапора України. (Синій, жовтий.)5) Назвіть авторів музики та слів Державного гімну України. (Ми-

кола Вербицький, Павло Чубинський.)6) Назвіть відому українську співачку, яка у �004 році здобула пе-

ремогу на конкурсі Євробачення. (Руслана Лижичко.)7) Назвіть українця, який став чемпіоном світу з шахів і удостоє-

ний звання «Герой України» (Руслан Пономарьов.)

Культура.1) Назвіть прізвища видатних українських спортсменів. (Яна

Клочкова, Володимир і Віталій Клички, Андрій Шевченко, Сер-гій Бубка.)

�) Яка подія європейського масштабу відбулася у травні �005 року в музичному житті України? (Україна проводила в Києві 50-й конкурс євробачення.)

3) Назвіть найважливішу подію в галузі української освіти почат-ку ХХІ ст. (Перехід на 12-річну систему освіти.)

4) Яка система оцінювання знань прийшла на зміну 5-бальній сис-темі на початку ХХІ ст.? (12-бальна система.)

Персоналії.1) Назвіть прізвища Президентів України у хронологічній послі-

довності. (Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко.)

61

�) Назвіть українську спортсменку, яка стала чотириразовою олімпійською чемпіонкою, має звання «Герой України» і здо-була прізвисько «Золота рибка». (Яна Клочкова.)

3) Назвіть всесвітньовідомого українського тенора, який навчався у школі № 108 м. Києва. (Володимир Гришко.)


Відповідальні за облік результатів гри підраховують загальну кіль-кість балів, набраних за гру індивідуально та колективно. Учитель оголошує рейтинг команд. Для виставлення оцінок за урок учитель використовує матеріали рейтингових відомостей.


Підготуватись до тематичного оцінювання.

деНь Пам’яті

мета: познайомитиучнівзоднієюзнайтрагічнішихсторіноквіс-торіїукраїни—Голодомором1932—1933рр.;розвивативучнівумінняінавичкиготуватиповідомлення,опрацьо-вуватилітературу,виступатизповідомленнямипередуч-нівськоюаудиторією;виховувативучніврозуміннятого,щоденьпам’ятіжертвГолодомору1932—1933рр.вукраї-нієгромадянськимобов’язкомкожногожителяукраїни.

Навчально-методичне забезпечення: підручник, література з теми,виставканаукової,науково-популярної,художньої,періо-дичноїлітературизтеми;виставкаплакатів.

тип уроку: вивченняновогоматеріалу. Вид заняття: деньпам’ятіжертвГолодомору1932—1933рр.вукраїні.

ХІдуроку


Учитель заздалегідь оголошує тему, мету уроку, порядок його про-ведення у формі Дня пам’яті жертв Голодомору 193�—1933 рр. в Ук-раїні на паралелі 5-х класів.

Учитель організовує роботу учнів з підготовки виступів з повідом-леннями та віршами з теми уроку.

іі. деНь Пам’яті жертВ гОлОдОмОру 1932—1933 рр. В україНі

Вступне слово вчителя.Небагато знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких

жахливих трагедій, як Голодомор 193�—1933 рр. На своєму шля-

6�

ху український народ зазнав чимало трагічних випробувань, однак усе, що випало на його долю у той нібито мирний час, затьмарило своїм жахом навіть воєнне лихоліття. Спланований та реалізований комуністичним режимом Голодомор поставив під сумнів саме існу-вання нації.

Це не перебільшення. Голодомор 193�—1933 рр. став національ-ною катастрофою українського народу. Було винищено серце ук-раїнського етносу — селянство. На території країни не було військо-вих дій, але це була справжня війна. Війна людини з голодом. Війна за власне життя. Рахунок загиблих йшов на мільйони. Україна втра-тила чверть свого населення. Щохвилини вмирало 17 людей, щогоди-ни 1000, майже �5 тисяч — щодня. 11 тисяч сіл були спустошені.

На першому етапі уроку ми познайомимося з поняттям «Голодомор», дослідивши основні причини та складові політики Голодомору.

П е р ш и й д о с л і д н и к. Найлютіший голод, якого не знає не тільки історія України, а, мабуть, будь-якої країни. Голод, який був навмисне влаштований радянською владою з метою зламати й зни-щити українське селянство, що є основою української нації.

Д р у г и й д о с л і д н и к. Те, що відбувалося в Україні у 193�—1933 рр., не знайшло жодного відображення в офіційних докумен-тах. Сталін наказав ставитися до проблеми голоду як до ворожої провокації.

Т р е т і й д о с л і д н и к. Не підлягає сумніву, що до загибелі мільйонів селян призвело холоднокровне рішення Сталіна вилучити в українських селян усе зерно, а відтак заборонити будь-яку допомогу їм з боку міжнародної громадськості.

Ч е т в е р т и й д о с л і д н и к. У липні 193� р. влада ухвалила заві-домо нереальні до виконання плани хлібозаготівель.

П ’ я т и й д о с л і д н и к. 7 серпня 193� р. прийнято закон, який в народі назвали законом «про п’ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях.

С п і в р о б і т н и к а р х і в у (зачитує витяг із закону про «п’ять колосків»). «1. Прирівняти за своїм значенням майно колгоспів (врожай на полях, худобу тощо) до майна державного і посилити охорону цього майна від розкрадання. �. Застосовувати за розкрадання колгоспного майна вищу міру соціального захисту — розстріл з конфіскацією всього майна і з заміною при пом’якшуючих обставинах позбавленням свободи на строк не менше 10 років з конфіскацією всього майна».

П е р ш и й ч и т е ц ь (читає уривок з вірша Ігоря Проценка «Ко-лоски»).

Їдуть в гості до бабусі з Вінниці онуки. А назустріч — ліс і поле, долини і луки. Любо глянуть на хліба, сади і лісочки. — Ой, бабуню,— кличе внук,— які колосочки!

63

Гірко стало на душі у жінки старої, Бо згадала ті роки неволі важкої. — Дорогі мої синочки, за ті колосочки Я одержала тюрми чотири годочки. Тільки вийшла після жнив колосся збирати, Щоб голодній дітворі щось приготувати. Тут комунівські дозорці мене захопили, За чотири колосочки в тюрму посадили. Отаке було на світі пекло в нашім краю Голодовку і ту весну добре пам’ятаю.

П е р ш и й д о с л і д н и к. У листопаді 193� р. було запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян.

Д р у г и й д о с л і д н и к. Найжахливішим у трагедії голоду було те, що для нього не було об’єктивних причин. Сам Сталін заявив: «Ніхто не може заперечити того, що загальний урожай зерна в 193� р. перевищував урожай 1931 р.». Його весь забрали, навіть посів, зали-шивши селян на голодну смерть.

Т р е т і й д о с л і д н и к. У грудні того ж 193� р. було примусово вивезено з колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.

Ч е т в е р т и й д о с л і д н и к. Люди їли мишей, щурів, горобців, земляних хробаків, мололи кістки на борошно, варили шкіру із взуття. Уживали в їжу кульбабу, реп’яхи, проліски, липу, акацію, кропиву.

П е р ш и й с в і д о к (свідчення Петра Олизка 1921 р. н., смт Пет-ропавлівка, Дніпропетровська область). «Когда мне было 1� лет, осу-дили за колоски меня маленького на 5 лет к тяжелым работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах. Одно спасение: мыши наносили в норки запасы, землей обворачивали их в круглых кучках, а мы уже их раздалбывали зимой и забирали эти запасы…»

П ’ я т и й д о с л і д н и к. У людей розпухали обличчя, ноги, живо-ти. Померлих, а часто й ще живих звозили й скидали у ями й зако-пували.

Д р у г и й с в і д о к (свідчення Григорія Іларіоновича Старостен-ка, красноармійський район Донецької області). «Що ми їли? Лобо-ду, кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків. Навесні 1933 року було чомусь багато ящірок, їх важко було впіймати, але ми старали-ся, ловили, пекли на багатті, ділили між собою і їли».

П е р ш и й д о с л і д н и к. Голод охопив усю Україну, але небаче-них розмірів набув на півдні, сході та в центрі України.

Т р е т і й с в і д о к (читає частівку, складену народом у 1932—1933 рр. на Мелітопольщині).

У тридцять другому году Ми вже їли лободу. Нема хліба, нема сала Комсомолія забрала.

64

Д р у г и й ч и т е ц ь (читає уривок з вірша Ігоря Проценка «Голо-домор»).

Що сталось з тобою, подільське село? Здається, тут горе давно залягло, І дзвін поминальний не чути ніде,— Зате на могилах лиш вітер гуде. То голод і лихо заповнили вщерть, Складала в покоси невільників смерть — То був тридцять третій. Замучений край Чекав переміни — майбутній врожай. Нарешті крізь морок проникла блакить, Весною нам легше вмирати і жить. А хліб дорогий!.. Подібного звірства, людської біди На білому світі, мабуть, не знайти, Як зірваний колос, полягли вони. А їм лиш хотілось діждати весни… Діждатися хліба — щасливу ту мить, І там, серед поля, навіки спочить…

Д р у г и й д о с л і д н и к. У листопаді 193� р. в Україні запровад-жується система голодних гетто — «чорних дошок». Занесення на «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоля-цію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертельно-му вироку їх мешканцям. Усього на «чорну дошку» було занесено до третини сіл України.

Ч е т в е р т и й с в і д о к (Свідчення Миколи Піскуна, 1926 р. н., смт Сиваське, Херсонська область). «У 1933 році померла моя сес-тричка…, їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти…»

П ’ я т и й с в і д о к. Угорський письменник Мате Залка, перебу-ваючи влітку 193� р. в Україні, залишив такий запис у щоденнику, датований 11—13 червня: «Україна, незважаючи на нормальний уро-жай, приречена на голод… Це трагедія».

Т р е т і й д о с л і д н и к. У січні 1933 р. забороняється виїзд за межі України. Таким чином селяни не мали можливості виїхати з країни «за хлібом» в інші регіони. Таких заходів більш ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.

Ч е т в е р т и й д о с л і д н и к. Відомості про голод в Україні надійшли на Захід. Першими відгукнулися українці західних земель та емігранти. Проте радянський уряд відкинув пропозиції про допо-могу з-за кордону.

П ’ я т и й д о с л і д н и к. У 193�—1933 рр. українці з польських берегів Збруча і Бугу пускали плоти з харчами, і польські прикор-

65

донники дивилися на це крізь пальці. Вони не стріляли. Стріляли радянські прикордонники.

Т р е т і й ч и т е ц ь (читає «Молитву в час голоду»). Сотворителю і Пане наш! Ми прибігаємо до тебе в цій нашій недолі й падаємо на лице перед Твоєю могутністю. Господи! Не карай нас уже дальше за те, що ми, так багато разів споживаючи Твої дари, забували про Тебе, давця всякого добра. Не карай нас уже дальше за те, що в часі, коли Ти наділив нас щедро земними дарами, надуживали їх, на гріх та на образу Тебе. Небесний наш Отче! Ми знаємо наші тяжкі провини, гірко за них каємося й молимо Тебе! Опікуйся нами, що погибаємо з голоду.

Отче безконечного милосердя! Ми благаємо Тебе, Боже, приверни землі її плодовитість і покріпи Твоїми земними дарами наші знемо-щілі тіла, щоб ми вдячним серцем славили Твою доброту й милосердя над нами. Амінь.

Слово вчителя.Таким чином, голод 193�—1933 рр. не був наслідком посухи чи не-

врожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністично-го режиму. Шляхом тотального вилучення харчів, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі голодуючої України, сталінський режим створив для українців умови, несумісні з життям.

У результаті зумисних дій влади голодна смерть щодня забирала тисячі невинних життів. Особливо великою була смертність серед дітей.

П е р ш и й д о с л і д н и к. У книзі «Жнива скорботи» Роберт Кон-квест пише, що «голодомор винищив або покалічив ціле покоління селянських дітей…».

Ш о с т и й с в і д о к. «…Мати сказала, що їсти нема чого… І щоб ми молилися… Мій молодший брат молився, і раптом замовк… Мама сказала, що його забрав Бог».

Ч е т в е р т и й ч и т е ц ь.

Бозю! Що там у тебе в руці?! Дай мені, Бозю, хоч соломинку… Щоб не втонути в Голодній ріці. Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка. Тож підрости хоч би трохи бодай. Світу не бачив ще білого, Бозю, Я — пташенятко, прибите в дорозі. Хоч би одненьку пір’їночку дай. Тато і мама — холодні мерці, Бозю, зроби, щоб їсти не хотілось! Холодно, Бозю, Сніг дуже білий. Бозю, що там у тебе в руці?

66

С ь о м и й с в і д о к. Згадуваний Р. Конквест у своїй книзі «Жнива скорботи» наводить свідчення різних очевидців про стан дітей під час Голодомору 193�—1933 рр. в Україні. «В. Гроссман: «...а селянські діти! Чи ви коли-небудь бачили газетні знімки дітей у німецьких таборах? Вони виглядали саме так: їхні голови були схожі на важкі м’ячі на тонких, як у лелек, шиях, і видно було кожну кістку їхніх рук і ніг, що виступали зі шкіри, і весь кістяк проступав зі шкіри, що виглядала як жовта марля. Дитячі обличчя були старі, зморені, ніби цим дітям було сімдесят років… То не були людські обличчя».

П ’ я т и й ч и т е ц ь (читає уривок з поезії «Голод» П. Тичини, яка написана 1921 р., але не втратила своє актуальності і в 1933-му):

Хоч би світило… — Мамо, хліба! Підвівся батько: замовчи! Коло вогню в вагоні збились і мруть голодні втікачі… В лахмітті, в скорбі, у болячках зігнулась мати. В щось дитя укутала, та все: ну спати — навік заснуло б ти… Життя!

Д р у г и й д о с л і д н и к. У вересні 1933 р. за шкільні парти не сіло близько двох третин учнів.

Слово вчителя.Такі дії радянської влади є злочином проти людяності і відповіда-

ють визначенню геноциду у Конвенції ООН від 9 грудня 1948 р.Україна довго боролася за право з’ясувати масштаби Голодомору

193�—1933 рр. Десятки років нам тлумачили, що в Україні не було голоду, а був неврожай. Але в кожній українській родині — на Слобо-жанщині чи на Поліссі, в Криму чи Донбасі — знали, що то був голод, створений штучно і з чіткою метою.

Т р е т і й д о с л і д н и к. У �005 р. Україна на державному рівні зробила перший крок до вшанування та увіковічення пам’яті всіх за-гиблих у ці чорні роки.

Ч е т в е р т и й д о с л і д н и к. �8 листопада �006 р. за ініціативи Президента України Віктора Ющенка Верховна Рада України при-йняла Закон «Про Голодомор 193�—1933 рр. в Україні», яким Голо-домор визнано геноцидом українського народу.

П ’ я т и й д о с л і д н и к. Нещодавно у резолюції Генеральної кон-ференції ЮНЕСКО Голодомор в Україні визнано трагедією, пам’ять жертв якої мають вшановувати всі держави світу.

П е р ш и й ж у р н а л і с т. �3—�4 листопада �007 р. у Росії пройш-ла акція «Запали свічку!», яка символізує вшанування пам’яті не-винно загиблих. Із благословення патріарха Московського і Всія Русі Алексія ІІ у храмах Москви, Санкт-Петербурга, Краснодара, Тюмені

67

та Владивостока пройшли поминальні служби за жертвами Голодо-мору.

Д р у г и й ж у р н а л і с т. Восени �007 р. у Вашингтоні та Берліні пройшла акція «Запали свічку!» У листопаді �007 р. у Варшавсько-му університеті відбулася презентація українських документальних фільмів, що розповідають про трагедію Голодомору.

Т р е т і й ж у р н а л і с т. У Стокгольмі наприкінці листопада �007 р. відбувся вечір Скорботи і Пам’яті жертв Голодомору в Ук-раїні. Серія заходів пройшла і у Будапешті.

Ч е т в е р т и й ж у р н а л і с т. Літургія по загиблих під час Голо-домору 193�—1933 рр. в Україні відслужена в храмі «Свята Трійця» болгарського міста Добрич.

Також пам’ять жертв Голодомору була вшанована громадськістю Казахстану.

Учитель зачитує слово Президента України Віктора Ющенка до українського народу.

Дорогі співвітчизники!Я звертаю це слово до ваших сердець.75 років тому нам хотіли винести вирок смерті.75 років тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних

людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний комуністичний режим свідомо сплану-вав і здійснив проти нас терор голодом.

75 років тому ми пережили катастрофу, яка могла зупинити життя всього нашого народу.

Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.

Я прошу кожного громадянина України і кожну українську сім’ю схилитись перед пам’яттю наших невинно загиблих батьків, братів і сестер. Це дуже потрібно для кожного з нас, для нинішнього і прий-дешнього поколінь, для нашої єдності, для нашої віри у життя і спра-ведливість.

Увечері �4 листопада у Києві на Михайлівській площі, по всій Ук-раїні і на всіх континентах світу будуть запалені поминальні свічки.

Закликаю вас, дорогі співвітчизники, у цей день об’єднатись у слові і молитві за Україну і поставити у кожному вікні свічку віри і надії.

Це — знак нашої пам’яті.Це — святий вогник, який зігріє душу загиблих.Це — світло очищення задля нашого майбутнього.Ми живемо. Живе наш народ. Так буде завжди.

Президент України Віктор Ющенко

68


Сьогодні, коли від початку Голодомору минає 75 років, ми маємо для себе чітко зрозуміти — головною, незаперечною, неперехідною цінністю для нас усіх є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що трагедія ніколи не повториться.

Указом Президента України від �4 листопада �007 р. в Україні �008 рік оголошений Роком пам’яті жертв Голодомору.

Прошу всіх встати і вшанувати хвилиною мовчання жертви Голо-домору 193�—1933 рр. в Україні.

ііі. дОмашНє заВдаННя

У рамках Всеукраїнського конкурсу плакатів «Свічка у вікні», який проводить міжнародний благодійний Фонд «Україна 3000», створити плакат на тему «Голодомор 193�—1933 рр. в Україні».

україНа — НезалежНа єВрОПейська держаВа

мета: поглибитизнанняучнівзісторіїукраїниперіодунезалеж-ності,зокремадержавотворчіпроцесиіздобуткиугалузікультури;розвивативучнівумінняінавичкиготуватипові-домленнянаісторичнутематикуівиступатизнимипередучнівськоюаудиторією;виховувативучнівгромадянськугордістьзаздобуткиукраїни.

Навчально-методичне забезпечення: підручник, комплект плакатів«державнісимволиукраїни»,виставкалітературизтеми,фотоекспозиція«Сімчудесукраїни».

тип уроку: вивченняновогоматеріалу. Вид заняття: учнівськаконференція«україна—незалежнаєвропейсь-

кадержава».


Учитель заздалегідь оголошує тему та мету уроку, порядок його проведення у формі учнівської конференції.

Учитель організовує роботу учнів з підготовки виступів з повідом-леннями, пропонує список літератури для підготовки.

ХІдуроку


Перед початком уроку учитель оформляє кабінет виставкою літе-ратури з теми, фотоекспозицією «Сім чудес України».

69

Учитель нагадує учням тему та мету уроку, порядок його проведен-ня у формі учнівської конференції.

іі. учНіВська кОНфереНція «україНа — НезалежНа єВрОПейська держаВа»

1. Повідомлення«Актпроголошеннянезалежностіукраїни».

Важливим кроком у здобутті Україною незалежності стало при-йняття Верховною Радою України �4 серпня 1991 р. Акта проголо-шення незалежності України.

Акт проголошення незалежності України продовжив тисячолітню традицію державотворення українського народу, проголосив ство-рення самостійної української держави — України, неподільність і недоторканість території України, дію на території нашої держави виключно Конституції та законів України.

2. Повідомлення«референдум1грудня1991р.»

Ухваливши Акт проголошення незалежності України, Верховна Рада України прийняла рішення про затвердження його всім наро-дом, що мало додати цьому документу більшої суспільної та держав-ної ваги.

Таке затвердження відбулося проведенням 1 грудня 1991 р. всеук-раїнського референдуму. 90,3 % учасників референдуму підтримали ідею самостійності України. Референдум 1 грудня 1991 р. став подією великого історичного значення і не лише для нашої країни.

Відтак на референдумі 1 грудня 1991 р. питання про створення Української держави було вирішено остаточно. Радянський Союз, до складу якого майже 70 років входила Україна на правах союзної республіки, незабаром припинив існування. Разом з його розпадом закінчилася важлива сторінка в розвиткові держави і права України. Розпочався період будівництва незалежної держави та нової правової системи.

3. Повідомлення«державнісимволиукраїни».

Кожна сучасна держава має державні символи, в яких втілено іс-торичну традицію народу.

Державні символи України описані у ст. �0 Конституції України (1996 р.)

Стаття 20 Конституції України

Державними символами України є Державний Прапор України, Держав-ний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

70

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорозького законом, що прий-мається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома тре-тинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

4. Повідомлення«конституціяукраїни».Створенню сучасної Конституції України передували столітні кон-

ституційні пошуки українського народу та складний і суперечливий процес її прийняття вже за роки незалежності (1991—1996 рр.).

Ухвалення Верховною Радою України Декларації про держаний су-веренітет України, а потім Акта проголошення незалежності України започаткувало новітній конституційний процес у сучасній Україні.

Конституція України була ухвалена Верховною Радою України �8 червня 1996 р. о 9 годині 30 хвилин і стала першою Конституцією справді незалежної Української держави.

Конституція України — це Основний Закон держави, правовий акт найвищої юридичної сили.

У Конституції України визначені основи суспільного і політичного ладу, правове становище людини й громадянина, структуру та органі-зацію діяльності органів державної влади і місцевого самоврядуван-ня, державну символіку та інші найважливіші, з точки зору держави, питання її функціонування.

Конституція України складається з преамбули (вступної частини) та 15 розділів: розділ І «Загальні засади»; розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»; розділ ІІІ «Вибори. Референдум»; розділ ІV «Верховна Рада України»; розділ V «Президент України»; розділ VІ «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої вла-ди»; розділ VІІ «Прокуратура»; розділ VІІІ «Правосуддя»; розділ ІХ «Територіальний устрій України»; розділ Х «Автономна Республіка Крим»; розділ ХІ «Місцеве самоврядування»; розділ ХІІ «Конститу-ційний Суд України»; розділ ХІІІ «Внесення змін до Конституції Ук-раїни»; розділ ХІV «Прикінцеві положення»; розділ ХV «Перехідні положення».

�8 червня оголошено державним святом — Днем Конституції Ук-раїни.

З прийняттям Конституції України процес юридичного оформлен-ня української державності можна вважати в основному завершеним, хоча ряд важливих питань ще потребують свого вирішення. З 1 січня �006 р. почали діяти зміни і доповнення до Конституції України, го-

71

ловне з яких те, що Україна з президентсько-парламентської респуб-ліки стала парламентсько-президентською.

5. Повідомлення«Гривня—національнавалютаукраїни».

�4 серпня 1996 р. в історії нашої молодої держави відбулася ви-значна подія: Президент України Леонід Кучма підписав указ «Про грошову реформу в Україні». Згідно з цим актом з � вересня цього ж року в обіг була запроваджена повноцінна українська національна валюта — гривня.

Перша партія гривень була надрукована в Канаді у 199� р. Купюри вартістю 50 і 100 гривень — в Англії. Далі Україна розпочала вироб-ництво грошового паперу і почала друкувати гривні сама.

Підписання Президентом України цього указу стало справді подією міжнародного значення. Адже наявність у державі своєї стабільної валюти є так само важливою, як і наявність конституції, Державно-го Герба, прапора, гімну та інших атрибутів незалежності. Гривня увійшла в наше життя як звичне, зрозуміле явище, що стало під-сумком не лише п’ятьох років існування нової незалежної України, а й традицій власного грошового обігу з давніх часів.

6. Повідомлення«українапідкорюєкосмос».

Україна — одна з шести країн світу, яка створює космічні апара-ти. Ми пишаємося першим космонавтом незалежної України — Лео-нідом Каденюком.

1997 рік. 15 діб 16 годин 15 хвилин і 1 секунда — стільки часу про-вів на орбіті всередині американського «шатла» громадянин України Леонід Каденюк.

Від імені України йому доручили провести на орбіті біоекспери-менти — «попрацювати бджолою». Досвід він набував в академічно-му інституті ботаніки імені Холодного.

Політ завершився успішно. Після приземлення Леонід Каденюк відвідав міста США, спілкувався з українською діаспорою.

Указом Президента України Л. Каденюку було присвоєне звання «Герой України». Також Л. Каденюк був нагороджений Київською мерією лавровим вінком і званням «Почесний киянин».

7. Повідомлення«українапідкорюєЄвробачення».

Українці — співоча нація. Українська мова — друга за мелодій-ністю серед інших мов світу. У цьому ми ще раз переконалися під час тріумфального виступу Руслани Лижичко на конкурсі Євробачення �004 р. Перемога Руслани за правилами Євробачення означала, що наступний (до того ж ювілейний!) конкурс має проходити в Києві. Таким чином, завдяки Руслані Київ у травневі дні �005 р. перетво-рився на європейську співочу столицю.

7�

У �006 р. Україну на Євробаченні гідно представила юна Тіна Ка-роль, яка принесла нашій державі почесне місце.

У �007 р. з шаленим успіхом на Євробаченні виступив Андрій Да-нилко в образі Вєрки Сердючки, зайнявши друге місце.

8. Повідомлення«успіхизбірноїукраїнизфутболуначемпіонатісвіту».

3 вересня �005 р. в житті нашої держави відбулася епохальна подія — збірна України з футболу пройшла до фінальної частини чем-піонату світу з футболу. Вітчизняні вболівальники раділи ще й з то-го, що наші футболісти під керівництвом Олега Блохіна пройшли на Мундіаль-�006 в Німеччині першими серед європейських команд — за два місяці до завершення відбіркового турніру!

На чемпіонаті світу українська збірна зайняла восьме місце та увійшла до числа восьми найсильніших держав світу з футболу. Радісною новиною стало рішення УЄФА про проведення чемпіонату Європи з футболу �01� р. в Україні та Польщі.

9. Повідомлення«Сімчудесукраїни».

Як раніше, так і зараз кожен народ пишається своїми визначними пам’ятками історії. Українці вирішили у �007 р. визначити і свої сім чудес. Конкурс проходив в декілька етапів. Кожна область, регіон включали до переліку свої найвизначніші пам’ятки.

У результаті голосування до переліку семи чудес України ввійшли: Софія Київська, Національний дендрологічний парк «Софіївка», Киє-во-Печерська лавра, Національний історико-архітектурний заповід-ник «Кам’янець», Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця», Національний заповідник-острів «Хортиця», Херсонес Таврійський.

10. Повідомлення«Сімчудесукраїни:Софіякиївська».

Софійський собор — всесвітньо відома пам’ятка архітектури і мо-нументального живопису XI ст.

Дивне відчуття охоплює кожного, хто переступає поріг славетної Софії Київської. Десь поза стінами залишається гомінливе сьогоден-ня, віки розступаються, і постає далеке минуле...

Заснування собору згадується в літописах як під 1017 p., так і під 1037 р. Будівничим Св. Софії літописці називають великого київсь-кого князя Ярослава Мудрого. Джерела свідчать, що в цій справі Яро-слав завершив починання свого батька Володимира — хрестителя Русі. Присвячений Премудрості Божій, собор, за задумом творців, мав утверджувати на Русі християнство.

Упродовж сторіч Софія Київська була головною святинею Русі-Ук-раїни —«митрополією руською». Собор, як головний храм держави,

73

відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Св. Софії відбувалися урочисті «посадження» на вели-кокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод.

При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа. На честь заснування князем Ярославом 1037 р. софійської бібліотеки перед входом до собору в 1969 р. було встанов-лено пам’ятний знак (скульптор І. Кавалерідзе).

Софія — свідок і безпосередній учасник життя Києва протягом ба-гатьох сторіч. Вона пережила навалу орд степових кочовиків у гріз-ному 1�40 р., періоди занепаду й відродження міста у XIV—XVI ст., бачила національно-визвольну боротьбу українського народу під керівництвом Б. Хмельницького. Великих збитків було завдано со-бору під час Великої Вітчизняної війни.

Але щоразу кияни відбудовували Софію Київську. Софія Київська внесена до переліку визначних пам’яток архітектури ЮНЕСКО.

11. Повідомлення«Сімчудесукраїни:Національнийдендрологіч-нийпарк“Софіївка”».

Національний дендрологічний парк «Софіївка» є шедевром і зраз-ком світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII—початку XIX ст. Він розкинувся на площі 154,7 гектара на узбіччі старовин-ного міста Умань Черкаської області.

Сучасна «Софіївка» поєднує в собі функції в першу чергу «Істо-ричного саду», згідно з Флорентійською хартією, науково-дослідного інституту Національної академії наук України, центру інтродукції, мобілізації та акліматизації рослинного різноманіття правобережно-го лісостепу України, навчально-виховної бази, туристичної устано-ви, музею садово-паркового мистецтва.

Парк заснований у 1796 р. багатим польським магнатом Станісла-вом Потоцьким на честь своєї дружини красуні-гречанки Софії і був подарований їй на день її янгола у травні 180� р.

Ідея створення парку в романтичному стилі з використанням римської і грецької міфології належала самій Софії. Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каска-ди, фонтани, камінні гроти — все це можна побачити, відвідавши парк. Цей шедевр вражає відвідувачів своєю красою вже протягом �00 років. Туристичний сезон в Умані триває весь рік. Старовин-ними алеями парку гуляли Олександр Пушкін і Тарас Шевченко, Іван Котляревський і Сергій Волконський, Павло Пестель і Михай-ло Бестужев-Рюмін, Володимир Сосюра і Максим Рильський. Сотні наших славних земляків далекого і близького минулого відвідували цей парк.

74

12. Повідомлення«СімЧудесукраїни:києво-Печерськалавра».Києво-Печерська лавра — православний монастир, заснований

у 1051 р. монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої кня-жої резиденції Брестово поблизу Києва.

В ХІ ст. монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У ХII ст. монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У ХVIII ст. Києво-Пе-черська лавра стала найбільшим церковним феодалом на Україні. Їй належали три міста, сім містечок, біля �00 сіл і хуторів, понад 70 тис. кріпаків, дві паперові фабрики, 11 цеглових і шість скляних заводів, понад 160 винокурень і вітряків, біля �00 шинків, два кінні заводи.

Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних мо-настирів, так звані пустині (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Росії та Білорусі.

Свого часу Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвит-кові давньоруської культури, була центром літописання. Тут пере-кладалися на церковнослов’янську мову і переписувалися твори іно-земних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор, Нікон, Сильвестр. У ХІІ ст. було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе історичне джерело , в якому розповідається про заснування монастиря, життя отців Печерської лаври.

Києво-Печерська лавра здійснювала широке будівництво ще з ХІ ст. (Успенський собор, Троїцька надбрамна церква). Наприкінці ХІІ ст. навколо Києво-Печерської лаври було зведено оборонні стіни (у 1�40 р. вони були зруйновані ордами Батия). У 1698—1701 рр. па-ралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з бійницями і баштами. У 1731—1744 рр. споруджено велику лаврську дзвіницю, висота якої — 96,5� м.

На території лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної генеральний суддя українського війська В. Кочубей і пол-тавський полковник І. Іскра. Біля церкви Спаса на Брестові — за-сновник Москви Юрій Долгорукий.

У музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародруків, колекцію тканин і вишивок. Особливий інтерес викликає колекція з дорогоцінних ме-талів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.

13. Повідомлення«Сімчудесукраїни:Національнийісторико-ар-хітектурнийзаповідник“кам’янець”».Кам’янець-Подільський — місто, що зберегло дух середніх віків.

Тут ви побачите одну з найбільших оборонних споруд України — фор-тецю, що посідає провідне місце у світовій історії оборонного зодчест-ва. Літопис приписує будівництво кам’яної фортеці литовським кня-

75

зям Коріатовичам, які правили князівством у 60—90-х pp. XIV ст. Високий скелястий берег р. Смотрич, живописний краєвид, величезні вежі таємничими латинськими надписами.

Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 1�1 га, відокремлений від решти районів міста глибоким ка-ньйоном р. Смотрич. Архітектура Старого міста-заповідника зберегла зразки культур різних народів (українців, поляків, вірмен, турків і росіян) та релігій (православної, католицької, іудейської, мусуль-манської), а саме: Турецький мінарет XVII ст.; турецький та вірмен-ський бастіони XVII ст.; Миколаївська (вірменська) церква XІV ст.; дерев’яна Хрестовоздвиженська церква XVIIІ ст.; монастирські ком-плекси XV—XVІII ст. орденів домініканців, францисканців.

Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст, що з’єднує місто та Замковий комплекс. За однією з гіпотез, міст було зведено римлянами у II ст. під час походу Траянового війська на Дакію.

Невід’ємною частиною Старого міста, його перлиною є Стара фортеця, яка стала візитною карткою Кам’янця-Подільського, його символом.

Історія заснування фортеці починається в XIІ ст.Немов продовження кам’яних скель височать башти фортеці.

11 башт входять до складу фортеці, кожна має свою назву і свою історію. Так, наприклад, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, виділені Папою Римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений Ус-тим Кармелюк.

Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» є туристичною перлиною України.

14. Повідомлення«Сімчудесукраїни:державний історико-архі-тектурнийзаповідник“Хотинськафортеця”».

Розташований на найважливіших транспортних магістралях, Хо-тин завжди привертав увагу завойовників. Із метою захисту від них була споруджена фортеця. На початку XI ст. київський князь Воло-димир Великий створив систему прикордонних фортець на заході й півдні своєї держави, у тому числі Хотин. Під час Національно-виз-вольної війни українського народу середини XVII ст. до Хотину двічі вступали війська Б. Хмельницького.

Особливо великим населеним пунктом Хотин був в ХІ—ХШ ст., коли він входив до складу Київської Русі. Тоді він займав територію понад �0 га.

Після монголо-татарського завоювання Русі роль Хотина, як одно-го з найважливіших форпостів Галицько-Волинського князівства на південному заході, ще більше виросла. Його укріплення охороняли

76

важливу переправу на Дністрі й стримували грабіжницькі напади степових кочівників.

Наприкінці XIV ст. Хотин увійшов до складу Молдавської держа-ви. Упродовж XV—XVI ст. Хотинська фортеця була резиденцією молдавських господарів. Після занепаду Молдавського князівства місто й фортеця перейшли до рук турків. У 1615 р. польські війсь-ка зайняли Хотин. Після Цецорської війни 16�0 р. між Польщею та Туреччиною, в ході якої польські війська були розбиті, а Великий коронний гетьман С. Жолкевський загинув, Хотин став головним форпостом оборони від турецької навали. Упродовж XVII ст. Хотин переходив з рук в руки, ним володіли й польські королі, й турецькі феодали, неодноразово місто визволяли запорозькі козаки. Під час визвольної революції у Хотині 1650—1653 pp. перебували війська Богдана Хмельницького. У 1769—1787 pp. росіяни знову штурму-ють Хотинську фортецю. Але лише після російсько-турецької війни 1806—181� pp. Хотин увійшов до складу Росії й став повітовим цен-тром Бессарабської губернії.

Сьогодні Хотин — одне з найбільших міст Чернівецької області, важливий промисловий, туристичний і культурний центр Буковини. У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох популярних ху-дожніх фільмів: «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Ай-венго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стара фортеця», «Стріли Робін Гуда».

Беручи до уваги багаті історичні традиції міста, в �000 р. Постано-вою Кабінету Міністрів України був створений Історико-архітектур-ний заповідник «Хотинська фортеця». А у вересні �00� р. стародавнє місто відзначило свій 1000-річній ювілей.

15. Повідомлення«Сімчудесукраїни:Національнийзаповідник-острів“Хортиця”».

Острів Хортиця є найбільшим островом на Дніпрі, унікальність якого в рідкісному поєднанні на одній території різноманітних при-родних комплексів — цілинних степів, байрачних та плавневих лісів, наскальної рослинності, рідкісних та зникаючих видів рослин, пам’яток геології.

Основу найбільшого острова на Дніпрі (завдовжки 1�, завширш-ки, у середньому, �,5 кілометра) складають граніти і гнейси, яким близько � мільярдів років. Саме вони, здіймаючись у вигляді скель, у північній частині острова, до 30 м над поверхнею Дніпра, створю-ють тут гірську країну в мініатюрі. Географічно ж нагромадження скель, печер, гротів, окремих валунів представляють гірський зразок ландшафтних зон України. Найпомітніші вершини мають свої іме-на, історія яких тісно пов’язана з періодом козаччини, зокрема скеля Вища Голова, Думна скеля.

77

На Хортиці в мініатюрі представлені зразки усіх ландшафтних зон України. Кількість видів рослин, що знайшли собі притулок на прадавніх степових ділянках, перевищує 600 видів. Балки та урочи-ща, які помережили степові схили, теж ведуть свій іменний родовід від запорожців: Наумова, Костіна, Шанцева, Громушина, Музичи-на, Велика Молодняга, Корнієва, Ганнівка, Крутенька, Зміївка, По-хмурий Яр.

Історія Хортиці сягає сивої давнини. За часів Київської Русі острів мав важливе значення на великому водному «шляху із варяг у гре-ки». Тут зупинялись каравани лодій слов’ян, кораблі візантійських купців. Наприкінці XV—на початку XVI ст. Хортиця стала одним із головних осередків виникнення козацтва.

Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» був урочисто від-критий 14 жовтня �004 р., на свято Покрови пресвятої Богородиці, в День українського козацтва. Загальна територія історико-культурно-го комплексу 3,5 гектара. Місцем розташування «Запорозької Січі» обране мальовниче північно-східне узбережжя Хортиці.

У 1958 р. острову Хортиця був наданий статус пам’ятки природи місцевого значення. У 1963 р.— пам’ятки природи республікансько-го значення. Природна (разом із декоративними, на острові знайшли притулок понад 1000 видів рослин) та історична (тут зафіксовано близько 100 історико-археологічних об’єктів) винятковість Хортиці дала підстави для оголошення її у 1965 р. Державним історико-куль-турним заповідником. Із 1993 р. увесь острів є Національним заповід-ником.

16. Повідомлення«Сімчудесукраїни:ХерсонесТаврійський»

Це місто-держава мало довге життя (майже дві тисячі років), його історія є частиною історії Давньої Греції, Риму та Візантії.

Місто Херсонес було засноване древньогрецькими колоністами по-над �,5 тис. років тому на південному заході Криму. Нині його руїни є однією з найвизначніших пам’яток Севастополя.

Околиці міста були заселені різними племенами, мирними та во-рожими, а в середні віки, коли Херсонес набув статусу християнської столиці півострова, навколо нього з’явилася безліч монастирів та скитів, а також знамениті печерні міста. Наприкінці XIV ст. навала кочівників поклала кінець існуванню міста, а його руїни поховала земля.

Лише в 18�7 р. на цьому місці розпочалися розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву — «Руська Троя». Масш-таб досліджень та велика кількість археологічних пам’яток, що пот-ребують збереження, спричинили створення Національного заповід-ника «Херсонес Таврійський».

78

Територія заповідника охоплює розташування стародавнього грецького міста — Херсонеса Таврійського, що виникло тут, на узбе-режжі Чорного моря, у V ст. до н. е.

Місто було огороджене могутніми оборонними стінами і розплано-ване за схемою, поширеною тоді в грецькому та римському світі. До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, колодязі та ін.

Територія досліджується археологами майже �00 років. За цей час відкрито понад третину міста. Серед археологічних знахідок є уні-кальні предмети — присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові предмети. Загалом музейні зібрання заповідника нараховують понад �00 тис. експонатів.

Протягом двох тисячоліть, за часів розквіту стародавньої Греції, Риму та Візантії Херсонес був значним центром культури на Кримсь-кому півострові. Херсонес відіграв також особливу роль у відносинах між Візантією та Київською Руссю і був провідним центром розпов-сюдження християнства на східнослов’янських землях.

Херсонес та його сільськогосподарська округа (хора) насичені пам’ятками, які в унікальному автентичному стані збереглися до сьогодення тільки на цій території і є надбанням світової цивілі-зації.

ііі. дОмашНє заВдаННя

1) Опрацювати текст підручника.�) Написати твір-роздум на тему «Україна — незалежна європей-

ська держава».

україНа крізь Віки

мета: узагальнити ісистематизуватизнання,уміння інавичкиучнів з матеріалу, вивченого в курсі «Вступ до історії»;формувати вміння вільно орієнтуватися в основних пе-ріодахісторіїукраїни,співвідноситивидатніпостатіісторіїукраїнизвідповіднимиперіодамивітчизняноїісторії;ви-ховуватилюбовіповагудоісторіїсвогонароду,бажаннязнатиітворитиїї.

Навчально-методичне забезпечення: підручник;плакат«розкладрухуісторичногоекспресу»;аплікація«Історичнийекспрес».

тип уроку: підсумковеузагальнення. Вид заняття: гра«Історичнийекспрес».

79

ХІдуроку


До початку уроку учитель на дошці прикріплює аплікацію чи ма-лює зображення історичного експресу та прикріплює плакат «Роз-клад руху історичного експресу». Бажано, щоб дошка на початку уро-ку була закрита для створення у ході уроку ефекту несподіваності.

Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі гри «Історичний експрес».

Розклад руху історичного експресу

Час Зупинка

8:30—8:35 Київська Русь

8:35—8:40 Галицько-Волинське князівство

8:40—8:45 Козацька Україна

8:45—8:50 Україна ХІХ ст.

8:50—8:55 Українська революція (1917—19�0)

8:55—9:00 Україна незалежна (1991—�008)

9:00—9:15 Майбутні історики 5-А класу

У процесі уроку вчитель зачитує характеристики історичних поста-тей різних періодів вітчизняної історії. Завдання учнів — згадати, про кого йдеться, і пригадати історичний період, в який жила і творила ця особа. Учень, який дав правильну відповідь, записує ім’я та прізвище історичної постаті у відповідний вагончик історичного експресу, а своє прізвище записує у вагончик «Майбутні історики 5-А класу».

іі. гра «істОричНий ексПрес»

Слово вчителя.Друзі! На останньому уроці історії в 5 класі ми здійснимо уявну

подорож Україною крізь віки. На нашому шляху ми зустрінемо вже знайомих нам історичних постатей, які в різні часи творили історію України. Наше завдання полягає у тому, щоб впізнати особистість і допомогти їй зайняти своє місце у відведеному їй історією вагоні. А своє ім’я власноруч вписати у вагон, в якому подорожуватимуть майбутні історики 5-А класу.

київськарусьЗавдання.1) Вона була дружиною князя Ігоря, матір’ю князя Святослава,

бабусею князя Володимира Великого. Княгиня усі справи з дер-жавами-сусідами вирішувала мирними засобами, піклувалася

80

про поширення освіти. Саме тому літопис назвав її «наймудрі-шою серед усіх людей». (Княгиня Ольга.)

�) Він був сином князя Ігоря та княгині Ольги, батьком князя Во-лодимира. Усе життя провів у походах. Його називали князем-воїном. Перш ніж вирушати у військовий похід, він посилав до ворога послів, кажучи «Іду на ви». (Князь Святослав.)

3) Він був сином князя Святослава, онуком княгині Ольги, батьком Ярослава Мудрого. Цей князь у 988 р. запровадив у Київській Русі єдину, спільну для всієї держави релігію — християнство. Його коштом була збудована Десятинна церква. (Князь Володи-мир Великий.)

4) Він був сином князя Володимира, онуком Святослава, одна з йо-го доньок стала королевою Франції. Великий князь київський, за часів правління якого в першій половині ХІ ст. Київська Русь сягнула свого розквіту. Збудував Софійський собор, заснував першу бібліотеку. Ініціював укладення збірника законів «Русь-ка правда». (Князь Ярослав Мудрий.)

5) Почав правити в Києві на запрошення киян. Ставши великим князем київським, поклав край усобицям і об’єднав більшу частину Київської Русі в перших десятиліттях ХІІ ст. Написав «Повчання дітям». (Князь Володимир Мономах.)

Галицько-ВолинськекнязівствоЗавдання. 1) Волинський князь, який наприкінці ХІІ ст. об’єднав Волинь

з Галичиною і став князем великої Галицько-Волинської держа-ви. Був хоробрим і відважним князем. (Роман Мстиславович.)

�) Він був сином Романа Мстиславовича. За його князювання Га-лицько-Волинське князівство сягнуло найбільшого розквіту. Талановитий полководець і блискучий дипломат. Задля миру і спокою в державі він зважився на поїздку до Золотої Орди. Став першим коронованим князем Русі—України. Заснував місто Львів. (Данило Галицький.)

козацькаукраїнаЗавдання. 1) Український православний князь, який 1556 року заснував на

острові Мала Хортиця першу Запорозьку Січ. (Дмитро Вишне-вецький.)

�) Козацький гетьман, який упорядкував козацьке військо, перетво-ривши його на регулярну, добре навчену й озброєну силу. Доба, в яку жив цей гетьман (початок XVII ст.), пізніше увійде в історію як доба героїчних походів. Зажив слави морського полководця: його військо здобуло турецьку фортецю Кафу (сучасне місто Феодосія),

81

де розташовувався найбільший невільницький ринок у Криму. (Петро Конашевич-Сагайдачний.)

3) Видатний український гетьман, талановитий полководець, дип-ломат. Він організував та очолив Національно-визвольну війну українського народу проти польського панування у середині XVII ст. (Богдан Хмельницький.)

4) Гетьманував наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Знав бага-то мов, здобув блискучу освіту в Києво-Могилянській академії та європейських університетах. Був видатним будівничим ук-раїнської культури, на розвиток якої давав кошти з державної скарбниці та свої власні. Для визволення України з-під вла-ди московського царя уклав союз зі шведським королем Кар-лом ХІІ. (Іван Мазепа.)

5) Це єдиний діяч козацької доби, якому судилося жити у трьох століттях (ХVІІ, ХVІІІ, ХІХ). Був останнім кошовим отаманом Запорозької Січі. До останнього дня існування Січі відстоював її інтереси. Був ув’язнений упродовж �5 років у Соловецькому монастирі, в якому і помер у віці 11� років. (Петро Калнишев-ський.)

українаХІХст.

Завдання. 1) Український письменник. Автор першого твору народною

українською мовою — поеми «Енеїда», яка започаткувала українське відродження в Наддніпрянській Україні. (Іван Котляревський.)

�) Три українські студенти із Західної України. Зажили слави га-лицьких будителів — тобто тих, хто своїми вчинками утверд-жував на західноукраїнських землях думку про самобутність української історії та культури. Великою справою цих діячів став вихід у 1836 р. першої друкованої книжки живою народ-ною мовою на західноукраїнських землях — «Русалки Дністро-вої». («Руська трійця»: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.)

3) Видатний художник, письменник, геніальний поет, який став символом українського відродження. Упродовж �4 років від на-родження був кріпаком пана П. Енґельґардта. Був викуплений з кріпацтва друзями — видатними діячами культури тієї доби. Член Кирило-Мефодіївського братства. Автор славнозвісного «Кобзаря». (Тарас Шевченко.)

4) Видатний український поет, письменник, громадсько-полі-тичний діяч кінця ХІХ — початку ХХ ст. Автор кількох тисяч художніх та наукових творів. Один із творців першої україн-ської політичної партії, її перший голова. (Іван Франко.)

8�

5) Його називають велетом духу. Володів 15 мовами. Очолював першу в Європі кафедру електротехніки. Переклав Святе Пись-мо українською мовою, бо щиро вірив, що народ, який має змогу читати Біблію рідною мовою, житиме вічно. (Іван Пулюй.)

українськареволюція(1917—1920)

Завдання.

1) Видатний науковець, державний діяч кінця ХІХ — перших де-сятиліть ХХ ст. Один із лідерів Української революції 1917—19�0 рр., голова Української Центральної Ради. Видатний іс-торик світового рівня, автор «Історії України—Русі». Багато років очолював першу кафедру історії України у Львівському університеті. (Михайло Грушевський.)

�) Нащадок гетьмана Івана Скоропадського. Очолював в 1918 р. Українську державу. І хоч його гетьманування тривало лише сім з половиною місяців, проте й за той короткий час він встиг зробити багато корисного для розвитку України. Було відкрито два державні та один приватний університети, засновано Ук-раїнський національний архів, де мали зберігатися докумен-ти історії України; відкрито Український історичний музей та Українську національну бібліотеку, створено Українську Ака-демію наук тощо. (Павло Скоропадський.)

українанезалежна(1991—2008)

Завдання.

1) Назвіть імена Президентів незалежної України (Леонід Крав-чук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко.).

�) Українська естрадна співачка. Вона блискуче виступила і пе-ремогла з піснею «Дикі танці» на Євробаченні у Туреччині (�004). Саме завдяки її перемозі ювілейний конкурс Євробачен-ня у �005 році проходив у столиці України. (Руслана Лижичко.)

3) Два найвідоміші брати-боксери, яких знають і поважають в усьо-му світі не тільки вболівальники, а й суперники. (Володимир та Віталій Клички.)

4) Чотириразова олімпійська чемпіонка, «Герой України». Уболі-вальники називають цю чарівну українську спортсменку «Золо-тою рибкою». (Яна Клочкова.)

5) Молодий український кінорежисер, який отримав головний приз Каннського кінофестивалю — Золоту пальмову гілку — за фільм «Подорожній» у номінації короткометражних фільмів. (Ігор Стрембіцький.)

6) Українець, який у 18 років став чемпіоном світу з шахів. (Рус-лан Пономарьов.)

83


Заключне слово вчителя.Шановні друзі! Як начальник історичного експресу з радістю пові-

домляю вам, що від жодного пасажиру не було скарг щодо розміщен-ня в нашому історичному експресі. Таким чином, роботу ми виконали кваліфіковано. Вітаю вас із здобуттям почесного місця у вагончику «Майбутні історики 5-А класу».

Протягом року ми здійснили з вами захоплюючу подорож сторін-ками вітчизняної історії. Бажаю приємних літніх канікул, які від-криють вам багато цікавинок з історії рідного краю.


Список рекомендованої літератури на літо: 1. Дзвінок з минулого: Вір-ші, оповідання, казки, байки, загадки, приповідки. — К.: Веселка, 1991. — 30� с. �. Слабошпицький М. Ф. З голосу нашої Кліо: Події і люди української історії. — К.: Довіра, 1993. — �55 с. 3. Дорогами і стежками історії Украї-ни: Зб. худож. творів / Авт.-упорядн. М. Ф. Слабошпицький. — К.: Школа, �004. — ��4 с. 4. Вовк Ю. Й. Історія України в художньо-історичних образах з найдавніших часів до середини XV ст.: Навч. посібник. — Тернополь: Навч. книга—Богдан, �005. — �7� с.

ПрО ЩО ти дізНаєшся, ВиВчаючи істОрію у 5 класі. лист ВиПускНикам мОлОдшОї шкОли

мета: систематизувати,узагальнитививченийу5класіматеріал;розвиватитворчіздібності,логічнемислення,вмінняпи-сатилистивідповіднодовстановленихреквізитів;ство-рити у випускників молодшої школи позитивний іміджпредмету «Історія», зацікавити їх у вивченні предмету,створитиумайбутніхп’ятикласниківатмосферурадісногоочікуванняпередвивченнямпредмету«Вступдоісторії».

Навчально-методичне забезпечення: підручник; роздавальний ма-теріал«реквізитилиста»

Обладнання: бланкилистів;папірформатуА-4;фарби,кольоровіолівці. тип уроку: підсумковеузагальнення. Вид заняття: написаннялиставипускникаммолодшоїшколи.

Слово до вчителя.Підбиттям підсумків вивчення пропедевтичного курсу «Вступ до

історії» у 5 класі може бути написання вже історично грамотними п’ятикласниками творчої письмової роботи — листа майбутньому п’ятикласнику на тему «Про що ти дізнаєшся, вивчаючи історію у 5 класі», адресованого своїм наступникам — дітям, що навчають-ся у 4 класі. Така форма роботи буде красивим та неординарним

84

підсумком навчальних досягнень п’ятикласників з предмета «Вступ до історії».

Обсяг навчальних предметів у 5 класі значно більший, ніж у мо-лодшій школі, тому наприкінці навчального року п’ятикласники, ознайомившись із невідомими раніше предметами, почуваються «шкільними академіками». Нерідко п’ятикласники, що товаришу-ють із молодшими дітьми, із захопленням розповідають їм про те, як багато нового, корисного вони дізналися з предмета «Вступ до іс-торії», якими цікавими, незвичайними, захоплюючими були уроки історії. Зокрема, учні захоплюються пошуковою роботою археологів на теренах України, мріють самостійно відправитися на археологічні розкопки. Великий інтерес викликають події козацької доби, мужні постаті українських рицарів — козаків. Особливе зацікавлення від-чувається в учнів, коли мова йде про недавні події в історії нашої де-ржави, зокрема здобуття Україною незалежності.

І навпаки, спілкуючись з дітьми, старшими на рік чи два, п’ятикласники із неменшим захопленням слухають розповіді про таємниці стародавнього світу, про господарську, військово-політичну, культурну діяльність населення перших цивілізацій. Хлопцям більше подобаються історія військових походів, описи озброєння воїнів, мужні, героїчні вчинки полководців під час гре-ко-перських війн, зразком для наслідування стають як герої міфів Давньої Греції, так і реальні постаті — Александр Македонський, Гай Юлій Цезар. Дівчата ж надають перевагу темі культури, зок-рема винайденню першої косметики в Єгипті, фасонам одягу та формам зачісок давніх єгиптянок, гречанок, римлянок, розмаїттю золотих прикрас скіфських жінок, не залишається поза увагою і роль жінки у первісному суспільстві та державницька діяльність Хатшепсут, Клеопатри.

Тому необхідною, на нашу думку, формою роботи наприкінці 5 кла-су є написання листа, адресованого майбутнім п’ятикласникам, які почнуть вивчати історію в наступному навчальному році. Цього листа буде доцільно віддати випускникам молодшої школи як до початку літніх канікул (наприклад, на святковій лінійці), так і на початку но-вого навчального року. У першому випадку, діти, прочитавши листа, заздалегідь зацікавляться предметом, який на них чекатиме у 5 класі. І під час літніх канікул могли б ознайомитися з художніми творами на історичну тематику (наприклад, І. Крип’якевич «Малі козаки»), відвідати історичні, краєзнавчі музеї у своєму населеному пункті чи під час сімейних літніх подорожей звернути увагу на історичні пам’ятки тієї чи іншої місцевості. Перелічені вище заходи сприяти-муть створенню позитивного іміджу предмету «Історія України», ак-тивізації самостійної пошуково-дослідницької роботи учнів.

85

ХІдуроку


Учитель оголошує тему та мету уроку, порядок його проведення у формі творчої письмової роботи — написання листа майбутньому п’ятикласнику на тему «Про що ти дізнаєшся, вивчаючи історію у 5 класі».

іі. НаПисаННя листа ВиПускНикам мОлОдшОї шкОли

1. Підготовчийетап.Учитель пропонує учням пригадати, які реквізити листа вони зна-

ють.Учні дають відповіді на запитання. Учитель, підсумовуючи відповіді

п’ятикласників, видає на кожну парту роздавальний матеріал «Рекві-зити листа». Учитель наголошує на тому, що листи потрібно писати відповідно до встановлених правил, зазначених у «Реквізитах листа».

Роздавальний матеріал «Реквізити листа»Листи пишуть на бланку або чистому аркуші паперу.Основні реквізити листа:1. Державний герб. (Має бути розташований вгорі посередині бланка.)�. Емблема навчального закладу. (Відтворюється поряд із назвою

навчального закладу.)3. Повна назва навчального закладу — автора листа. (Відтворюється

угорі ліворуч за допомогою штампа або друкарським способом.)4. Назва структурного підрозділу навчального закладу. (Розташо-

вується у верхньому лівому кутку.) Наприклад: 5-А клас5. Індекс підприємства зв’язку, поштова адреса, номери телефо-

ну, факсу, електронної пошти. (Розташовують у лівому кутку, оформляють відповідно до поштових правил.)

6. Дату (день, місяць, рік) записують здебільшого словесно-цифро-вим способом. Наприклад: 1 вересня �008 р.

(Якщо лист написаний на бланку, то дату ставлять ліворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці. Якщо написаний не на бланку, то дату вказують під текстом зліва.)

7. Адресат. (Назву навчального закладу і структурного підрозділу подають у називному відмінку, а прізвище — у давальному.) На-приклад: Гімназія № 59 імені О. М. Бойченка м. Києва

4-Г класБорцовій Марії

(Реквізити адресата друкують з правого боку у верхній частині сторінки. Кожний елемент — назву навчального закладу, підрозділу, прізвище та ім’я (ініціали) особи — подають з нового рядка і з великої літери.)

86

8. Текст листа складається із: звертання, опису подій, що послужи-ли підставою для написання листа; висновків та пропозицій.

9. Якщо лист написано на бланку навчального закладу, то зазнача-ють лише посаду, ініціали та прізвище особи, яка підписує лист. Наприклад: Учениця 5-В класу (підпис) О. І. СтепураЯкщо лист написано не на бланку, то вказують повну на-зву навчального закладу, посаду, ініціали та прізвище осо-би, яка підписує лист. Наприклад: Учень 5-Б класу гімназії № 59 (підпис) Р. В. Чмир

Після того, як учні ознайомляться з роздавальним матеріалом, учи-тель пропонує їм дати відповіді на наступні запитання та завдання.

Запитання та завдання.

1) Згадайте, яку структуру має підручник зі «Вступу до історії».�) Спробуйте в хронологічному порядку пригадати теми, які ми

вивчали протягом року.3) Який період, подія, історична постать вам найбільше запам’я-

талися? Чому?4) Які події, на вашу думку, мали значний вплив на хід історично-

го процесу?5) Які форми роботи були присутніми на уроках історії? Які з них

вам найбільше сподобалися? Чому?6) Пригадайте екскурсії історичними місцями вашого села, міста,

на яких ваш клас побував з учителем історії. Яка з них справила на вас найбільше враження?

7) Подумайте, чому ми вивчаємо історію? Яке практичне значення мають історичні знання в нашому житті?

2. Написаннялиста.

Учитель пропонує учням написати лист спочатку на чернетці, про-читати та відредагувати його, а лише потім переписати на видані учи-телем бланки або аркуші паперу.

У ході написання листа учитель консультує учнів, дає їм практич-ні поради.

3. Виконаннятворчоїроботи.

Учитель пропонує учням, крім листа, намалювати ілюстрації, ко-мікси, листівки чи скласти вірші, головними героями яких були б постаті, події історичного минулого нашої Батьківщини.


Учитель пропонує учням за бажанням виступити перед своїми од-нокласниками з презентацією творчої роботи.

87


Доробити творчі роботи.З р а з о к л и с т а н а б л а н к у

Гімназія № 59 Гімназія № 59 імені О. М. Бойченка імені О. М. Бойченка5-А клас 4-Б класУкраїна, 030�8, Київ, Захарченку Сергіювул. Велика Китаївська, 85 Емб-

лемател./факс: (044) 5�5—�1—38 e-mail:[email protected]�5 травня �008 р.

Привіт, майбутній п’ятикласнику!Ти, напевно, хочеш дізнатися, що таке предмет «Вступ до історії » і що

він вивчає. Отже, я тобі допоможу. Історія України дуже цікавий предмет. З уроків історії ти дізнаєшся про життя відомих людей та їх внесок у розви-ток історії та культури України. Твій підручник буде гарно ілюстрований. Я з цього предмету дізналася багато нового. Наприклад, ти дізнаєшся, що �4 серпня 1991 року народилася наша держава, адже у цей день Україна стала незалежною. Історія України дуже захоплююча, усю її не можна вив-чити за один рік. Але якщо ти будеш знати певну частину історії своєї краї-ни, ти будеш справжнім громадянином.

До зустрічі у наступному році! Успіхів тобі!Учениця 5-А класу (підпис) Наталія Гончарук

З р а з о к л и с т а н е н а б л а н к у

Дорогий п’ятикласнику!Предмет «Вступ до історії», а особливо його вивчення, є надзвичайно

цікавим. Ти будеш виконувати багато цікавих творчих робіт: складатимеш вірші, малюватимеш листівки, братимеш інтерв’ю. Цей предмет розкриває минуле нашого народу, його звичаї, традиції. Ти дізнаєшся про події ми-нулих віків, про війни, козаків, про нашого улюбленого Тараса Шевченка, про батька української історії Михайла Грушевського, про різні писемні твори. Вивчивши події Київської Русі, ти зрозумієш, чому на сьогоднішніх українських гривнях зображують Володимира Великого та Ярослава Муд-рого. А також дізнаєшся про основи історії, історичні терміни.

Ще з цього предмету надзвичайно кольоровий підручник, у ньому багато карт, додаткової інформації про різні історичні події. Там навіть є зобра-ження старовинних предметів. Також на уроках історії можна дізнатися про події вже нашого століття, наших днів, тобто про все, що захочеш, ти можеш дізнатися, вивчаючи історію.

До нових зустрічей у нашому шкільному історичному гуртку!�6 травня �008 р.Учениця 5-Б класу (підпис) Олена Зенченкогімназії № 59 імені О. М. Бойченка

88

З р а з к и т е к с т і в л и с т і в

Дорогий п’ятикласнику!У п’ятому класі у тебе з’явиться багато різних предметів, одним із найцікаві-

ших серед них буде історія. Ти будеш вивчати історію поступово, починаючи зі знайомства з історією і до сучасної України. У підручнику є п’ять розділів: «Знайомство з історією», «Княжа Русь-Україна», «Україна козацька», «Украї-на в 19—�0 ст.» і «Україна сучасна»; багато малюнків, цікавих завдань, карт.

Ти дізнаєшся багато про життєвий шлях видатних людей, які боролися за незалежність України. Дізнаєшся також і про те, що Київська Русь (Україна) була дуже сильною, знаменитою державою. Мені запам’яталося, що князя Ярослава Мудрого називали «тестем Європи», тому що з ним хотіли породи-чатися королі європейських країн, і він видавав своїх дочок за них заміж. Дуже цікавий розділ про козаків. Читай його уважно.

Впевнений, що уроки історії тобі сподобаються! Успіхів тобі у навчанні!Учень 5-А класу Дмитро єгоров

Привіт, майбутній п’ятикласнику!Я розповім тобі про урок історії. Це надзвичайно цікавий урок, на якому

ми вивчаємо історичне минуле нашого народу. У нашому підручнику багато карт, малюнків, цікавих розповідей і біографій видатних діячів української історії та культури. Мені особливо сподобалися уроки про козаків. Цікавими були розповіді вчителя про те, як козаки будували свої човни — чайки і як один козак відкрив першу кав’ярню в Україні.

На уроках історії ми малюємо творчі роботи, пишемо, читаємо, розгадує-мо кросворди та пишемо вірші.

Бажаю тобі успіхів у 5 класі! До зустрічі на історичній вікторині!Учень 5-Б класу Петро Гайчев

Любий друже!У п’ятому класі ти дізнаєшся дуже багато цікавого і водночас неймовір-

ного. Вивчаючи історію нашої Батьківщини, ти дізнаєшся, ким були наші предки, як вони одягалися, що їли, з ким воювали і просто як жили...

У цій справі я тобі допоможу, адже історію України за 5-й клас уже вивчи-ла. На уроці вчитель тобі розкаже захоплюючу історію про те, як, коли і чому гетьман України Богдан Хмельницький отримав своє ім’я і прізвище. Наша Україна не була вільною, незалежною державою, як зараз. Тільки у 1991 р. вона стала незалежною. Історія розповість тобі про все, що було до тебе.

І ще я хотіла б розповісти, що уроки історії всі по-своєму незвичайні. На одному уроці ви будете розгадувати кросворд з цифрами, на іншому — зі сло-вами, а на третьому — виконаєте творчу роботу. На контрольних роботах ви будете виконувати творчі та наукові завдання. Наприклад, скласти вірш про події 19—�1 ст. або написати власну хронологічну задачу.

Бажаю успіхів тобі у вивченні історії! Зустрінемось на історичному КВК!Учениця 5-Б класу Влада Дмитрієва

Любий п’ятикласнику!У школі є дуже багато цікавих предметів. Але у 5 класі ти познайомишся

з особливим предметом — «Вступ до історії». На цьому уроці ми вчили різні

89

теми. На початку І семестру вчитель розповідала нам про Аскольда і Діра, княгиню Ольгу, князів Володимира, Ярослава Мудрого. Далі ми вчили про козаків і Запорозьку Січ. Майже на всіх уроках ми розгадували кросворди, складали власні вірші про різні історичні події. Учитель давала нам логічні й неважкі контрольні роботи. Ми мали незабутні уроки.

Наприкінці навчального року вивчали тему «Україна сучасна», в якій роз-повідалося про проголошення незалежності України, день прийняття Кон-ституції України. Ще нам розповідали про багатьох видатних людей. А на останньому уроці дізналися про права громадян та значення державної мови України у нашому житті.

Майбутній п’ятикласнику, я тобі бажаю, щоб ти гарно вчився і дізнався багато-багато цікавого з історії нашого народу. Вивчай історію та люби її, тоді навчатися тобі буде легко.

Учениця 5-Б класу Юлія Коваленко

Дорогий друже!Коли настане цей великий момент і ти перейдеш у 5 клас, я вже буду на-

вчатися у 6 класі. У новому році у тебе з’явиться багато предметів, одним з найцікавіших серед яких буде історія. Тому я хочу ознайомити тебе з вели-чезним світом історії.

Вивчаючи історію, ти дізнаєшся про значення цікавих слів: «хронологія», «археологія». Ти, мабуть, ніколи не цікавився, що означає слово «музей». Музей — це житло муз, тобто богинь — покровительок мистецтв.

Вивчаючи історію, у тебе в голові кожен день будуть «крутитися» питан-ня: коли? як? чому? І ти за допомогою вчителя і книги будеш поступово зна-ходити відповіді на всі свої питання.

Успіху тобі у вивченні історії!Учениця 5-Б класу Оксана Безуса

90

7 КлАС

кНязь сВятОслаВ: ким ВіН буВ для сучасНикіВ, ким є для НаЩадкіВ?

мета: уформідискусіїпоглибитизнанняучнівзтеми,ознайо-митизправиламипроведенняісторичноїдискусії;роз-вивати уміння учнів працювати під час шкільної дис-кусіїзісторії,вмінняготуватисьдодискусії,відповіднодо плану опрацьовувати історичну літературу, вміннясформулюватитависловитиаргументовануточкузору,уміння робити висновки, узагальнення; виховувати вучнівтолерантністьпідчасведеннядискусії,любовдоісторіїсвоєїБатьківщини.

Навчально-методичне забезпечення: підручник; карта; роздаваль-нийматеріал;«Правилапроведеннядискусії»;виставкахудожньоїтанауковоїлітературипрокнязяСвятослава.

тип уроку: закріпленнятаузагальненнявивченогоматеріалу. Вид заняття: дискусія.

Методичні рекомендаціїУчитель визначає вид дискусії залежно від загального рівня уч-

нівських компетенцій. Можливі види дискусії:а) «Круглий стіл». Дискусія проводиться між учнями малої групи

(не більше п’яти осіб) з обговоренням визначених запитань, яке передбачає спілкування учнів один з одним та іншими учнями класу. Такий вид дискусії є досить конструктивним. Учасники «круглого столу» мають рівні права на висловлювання власної думки.

б) «6 × 6 × 6». Вид дискусії, завдяки якому велика кількість учнів за короткий термін має можливість обговорити якесь запитан-ня чи висловити особисту думку більшості учасників дискусії. У шести групах (у кожній по шість учнів) протягом 6 хвилин обговорюють проблему, потім учитель створює шість нових груп у такий спосіб, щоб у кожній з них був учасник, який працював у попередній дискусійній групі. Після цього групи висловлю-ються із своєю позицією з обговорюваної проблеми.

в) «Симпозіум». Два-три учні, які краще за інших знають означе-ну тему, один за одним виступають із стислою промовою, після якої відбувається загальна дискусія.

г) Дебати. Використовується при обговоренні суперечливих тем. Кожна група подає свої «за» і «проти», щоб у такий спосіб запев-нити решту учасників. Після цього відбувається обговорення.

91


Учитель заздалегідь оголошує тему, план уроку та порядок його проведення у формі дискусії. Учитель пропонує учням список літе-ратури для підготовки до уроку.

література: 1. Нариси з історії дипломатії України / О. І. Галенко, Є. Є. Ка-мінський, М. В. Кірсенко та ін.; За ред. В. А. Смолія. — К.: Видавничий дім «Аль-тернативи», �001. — 736 с. �. Толочко О. П., Толочко П. П. Київська Русь. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. — 35� с. 3. Котляр Н. Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах. — К.: Наук. думка, 1986. — 159 с. 4. Дидактичні матеріали з історії України: 7 кл. / І. Коляда, К. Крилач, А. По-добєд. — К.: АСК, 1998. — 11� с. 5. Котляр М. Ф. Історія України в особах: Дав-ньоруська держава. — К.: Україна, 1996. — �40 с.

ХІдуроку


Перед початком уроку учитель впорядковує стенд із художньою та науковою літературою про князя Святослава.

Учитель повідомляє тему уроку та порядок його проведення у фор-мі історичної дискусії, пропонує учням визначення поняття «дис-кусія».

Дискусія — це дослідження й колективне обговорення будь-якого суперечливого питання з метою правильного його розв’язання.

Учитель знайомить учнів із правилами проведення дискусії.

Правила проведення дискусії1) Чітко сформулюйте власну думку.�) Сперечайтесь по суті, наводячи аргументи, факти.3) Уникайте реплік, що принижують людську гідність.4) Поважайте думку опонента.5) Прагніть установити істину, а не демонструйте власне красно-

мовство.6) Будьте самокритичними.

Учитель знайомить учнів з правилами оцінювання учасників дис-кусії. Оцінюється заняття учнем позиції в питанні, що обговорюєть-ся; рівень подання інформації, що ґрунтується на фактах, отриманих учнем під час дослідження; висловлення слушних зауважень з обго-ворюваного питання; залучення іншого учня до дискусії. Водночас будуть зніматися бали за порушення правил проведення дискусії: перебивання, заважання опонентам, прагнення монополізувати дис-кусію, висловлення недоречних зауважень.

Учитель повідомляє учням мету дискусії, яка полягає у з’ясуванні місця і ролі князя Святослава в історії Київської Русі та середньовіч-ної Європи.

9�

іі. дискусія

Вступне слово вчителя.Київський князь Святослав Ігоревич князював протягом 964—

97� рр. Його правління припало на час становлення молодої держа-ви Київська Русь. Незважаючи на нетривале правління, епоха князя Святослава продовжує ретельно досліджуватися сучасними вченими, які й сьогодні не можуть дати відповідь на всі питання, пов’язані з його політичною діяльністю. Тому хочу, щоб і ви долучились до дис-кусійних питань, пов’язаних з постаттю князя Святослава. Ви змо-жете познайомитися з різними оцінками його діяльності і матимете прекрасну нагоду аргументувати свою точку зору з таких проблем:

1. Портрет князя Святослава.�. Внутрішня політика Святослава.3. Зовнішня політика Святослава.

1. ПортреткнязяСвятослава.Учитель пропонує учням ознайомитись з роздавальним матеріа-

лом «Візантійський історик Лев Диякон про зовнішній вигляд Іоанна Цимісхія та Святослава» і прочитати запитання до нього.

Учитель акцентує увагу учнів на тому, що судити про політичного діяча не можна тільки за його зовнішністю, потрібно проаналізувати основні віхи його правління. Тому вичерпну відповідь на дискусій-не питання: «Святослав: «останній вікінг» чи європейський прави-тель?» ми зможемо дати наприкінці уроку.

Роздавальний матеріал

«Візантійський історик лев Диякон про зовнішній вигляд Іоанна Цимісхія та Святослава»

Імператор, одягнений у визолочені лати, під’їхав до берега Істра (Дунаю — авт.), ведучи за собою чисельний загін озброєних вершників, що виблискува-ли золотом. Показався й Святослав, що приплив річкою на скіфській лодії; він сидів на веслах і гріб разом зі своїм оточенням, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його зовнішність: помірного росту, не дуже високий, не дуже низький, із густими бровами та світло-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, надмірно довгим волоссям над горішньою губою (вуса-ми — авт.) Голова у нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди й усі інші частини тіла цілком співмірні. Він здавався похмурим і диким. В одному вусі висіла в нього золота серга, прикрашена двома перлинами з рубіном, посеред них уставленим. Одяг на ньому був білий, нічим, крім чистоти, від інших не відмінний... Сидячи в лодії на лаві для веслувальників, він поговорив трохи з государем про умови миру й поїхав.

З а в д а н н я і з а п и т а н н я1) Порівняйте зовнішній вигляд імператора Візантії Іоанна Циміс-

хія та князя Київської Русі Святослава.

93

�) Чи зовнішній вигляд Святослава відповідав його статусу прави-теля європейської держави?

3) Яке значення для лідера держави, політика мають зовнішні ат-рибути?

2. ВнутрішняполітикаСвятослава.Питання для дискусії.Чому на зміну християнці Ользі прийшов князь-язичник Святос-

лав?

Матеріал для актуалізації думки учасників дискусії�.«... Ольга часто Святославові говорила: «Я, сину, Бога пізнала і ра-

дуюся. Якщо й ти пізнаєш Бога, то радуватися станеш». Однак Свя-тослав не послухав її, говорячи: «Як я інший закон прийму? Адже дружина моя з сього сміятися почне!» Вона тоді сказала йому :»Якщо ти хрестишся, — всі це саме вчинять». Та він не послухав матері і до-тримувався поганських звичаїв».

Допоміжні запитання для перебігу дискусії:1) Чому Святослав не схотів прийняти християнство?�) Чому для Святослава була такою важливою думка дружини?3) Як ставився Святослав до християн на Русі?

Питання для дискусії.Адміністративна реформа Святослава: крок до зміцнення у державі

династії Рюриковичів чи намагання Святослава уникнути турбот про державні справи Київської Русі?

Матеріал для актуалізації думки учасників дискусії�.Після смерті своєї матері княгині Ольги Святослав уповноважив

здійснювати верховну владу своїх синів, віддавши Київ Ярополкові, Деревлянську землю — Олегові, а Новгород — Володимирові.

На думку академіка П. П. Толочка, Святослав, провівши таку ад-міністративну реформу, остаточно поквитався з руським минулим і вирушив, імовірно, восени 969 р., на Балкани. Посадження синів на князівських столах — досить промовистий акт. Це мусить означати, що Святослав задумав не повертатися на Русь і остаточно облаштува-тися в придунайських містах.

На думку академіка В. А. Смолія, провівши таку адміністративну реформу, Святослав сприяв зміцненню держави, посиленню впливу київського князя у племінних князівствах. Водночас князь намагав-ся зосередити всю повноту влади на місцях у руках єдиної династії. Про зміцнення влади великого князя у віддалених від столиці землях свідчать знахідки печаток з іменем Святослава у Воїні, Новгороді, Пліснеську та Ізяславі.

� Учитель зачитує текст.

94

3. ЗовнішняполітикаСвятослава.Питання для дискусії�.1) Військові походи Святослава — це наслідок недопущення його

до державних справ чи свідома політика державотворця?�) Що спонукало Святослава до роздумів про зміну столиці Київ-

ської Русі? Чи була його позиція достатньо аргументованою з економічної, політичної, культурної точки зору?

3) Військові походи Святослава були зумовлені геополітичними розрахунками князя чи були проявом хаотичності та авантю-ризму? Наведіть приклади.

4) Святослав: європейський правитель чи степовий номад?5) Святослав: кондотьєр чи мудрий державний діяч?

З р а з к и в і д п о в і д е й н а д и с к у с і й н і п и т а н н я1) Наводяться дві точки зору на це питання:а) Лише в середині 960-х рр. Святославу вдалося звільнитися з-під

материнської опіки й перебрати на себе хоча б частину князівсь-ких обов’язків. Схоже, втім, що попри правоздатний вік Святос-лав так і не був допущений до власне державних справ і знайшов собі інше амплуа — далекі походи й чужі подвиги. Святослав мало цікавився внутрішніми проблемами Київської держави, практично не «сидів» у Києві й, можливо, взагалі не вважав Русь достойним його талантів поприщем.

б) Історики довго недооцінювали дипломатичну й загалом державну діяльність Святослава. Мовляв, його цікавила лише війна, загар-бання чужих земель. Але це не так. У своїй зовнішній політиці Святослав дотримувався традиційних напрямків, закладених ще за часів Аскольда. Це були східний — Хозарія та південний — Ві-зантія. Уся зовнішньополітична діяльність Святослава була про-довженням політики Олега та Ігоря, які прагнули збільшити територію новоутвореної держави. Святослав вирішував справи зовнішньої політики суто воєнними засобами, тому що мирною дипломатією їх, мабуть, на той час неможливо було розв’язати.

�) Наводяться дві точки зору на це питання:а) Через кілька років свого князювання, вже практично викроїв-

ши власним мечем нову державу на Балканах, Святослав скаже матері й київським боярам: «Не любо мені в Києві жити, хочу жити в Переяславі на Дунаї, бо то є середина землі моєї». Свя-тослава практично ніщо не зв’язувало з Руссю.

б) Навряд чи ці запальні й полемічні слова могли означати, що князь збирався залишити Русь і створити нову імперію на Ду-наї. Просто він мислив масштабно, розумів усі стратегічні й економічні вигоди багатих міст у Дунайському пониззі, на той

� Записані на дошці.

95

час ним уже завойованому, й не хотів відмовлятися від набутої землі. Адже в Переяславі, каже Святослав, «усі добра сходять-ся: з Греків паволоки, золото, вино й овочі різні, а з Чехів і Уг-рів — срібло і коні, із Русі ж — хутро, і віск, і мед...»

3) Наводяться дві точки зору на це питання:а) Попри те, що походи і мандри князя не одне покоління істори-

ків намагалося вписати в логіку якоїсь усвідомленої державної «політики» чи «геополітичних інтересів» Русі, в усіх цих хао-тичних і цілковито авантюрних кампаніях на диво мало осмис-леності. Святослав і сам, здається, не міг знайти іншої причини власних вчинків, крім — «хочу на вас іти». Він жив і діяв так, ніби його батьківщиною були не Київ і Русь, а дружина, яку він водив за собою мало не крізь усю Східну Європу. Усі сим-патії князя належали дружині. Він не відчував ні традицій, ні зобов’язань, ні сентиментів до Русі. Видатний український іс-торик М. Грушевський писав: «Роль князя — правителя держа-ви — зовсім сходить на другий план перед войовничим ватаж-ком. Це — чистий запорожець на київському столі».

б) Дослідження вчених останніх десятиліть ХХ ст. довели, що зда-валося б, спонтанні походи Святослава на схід, південь і півден-ний захід мали певну систему. На думку академіка Б.О. Рибако-ва, походи Святослава 965—968 рр. наче єдиним помахом шаблі окреслили на карті Європи широке півколо від середнього По-волжя до Каспія й далі Північним Кавказом і Причорномор’ям до балканських земель Візантії. Таким чином, складний вузол міждержавної політики, який несприятливо затягнувся для Русі, був розрубаний так, як колись Александр Македонський вчинив з Гордієвим вузлом.

4) Наводяться дві точки зору на це питання:а) «Возів же за собою він не возив, ні котла не брав, ні м’яса не ва-

рив, але потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину і на вуглях спікши, це він їв. Навіть шатра не мав, а пітник (по-пону — авт.) слав і сідло клав у головах». Такий кочовий спосіб життя, описаний Нестором, більше личив би степовому номаду, а не володарю європейської держави.

б) Наведена цитата з літопису змальовує Святослава як суворого воїна, який зневажає особистим комфортом заради справи — швидкого пересування своєї дружини. Сильний і стрімкий, як барс, Святослав до того ж ще благородний — завжди попереджає ворогів про намір напасти на них словами «Іду на вас».

5) Наводяться дві точки зору на це питання:а) Практично все доросле життя Святослав провів у ролі кондоть-

єра (воїна-найманця), яким маніпулювала Візантія, яка за вій-

96

ськову підтримку платила золотом. Наприклад, візантійський імператор Никифор Фока надіслав до Києва посла, спокушаючи князя Святослава до походу на Дунай, оскільки у Візантії заго-стрилися відносини з Болгарією. Як свідчить Лев Дракон, Свя-тославу було зроблено пропозицію, від якої той не зміг відмови-тися: 1500 кентінаріїв золота (близько 455 кг) могли заманити цього вікінга й до значно віддаленіших земель.

б) По-перше, Святослав зовсім не збирався бути візантійським найманцем: він одразу побачив, які вигоди принесе йому влас-не утвердження в Болгарії, що тримала в своїх руках гирло Ду-наю, а відтак — усю дунайську торгівлю; крім того, Болгарія була розташована на перехресті гостинців, що вели з Угорщини й Русі до Візантії. По-друге, цікавим поетичним спростуванням думки наших опонентів може бути українська новорічна коляд-ка, у якій ідеться про облогу Царгорода Святославом, який бай-дуже ставиться до подарунків від греків:

Вивели йому коня в наряді, Він коня-то взяв і не подякував. <...> Ой як б’є та й б’є на Царів город, Цар ся дивує, хто то воює, А міщани всі раду радять, Що тому вояці за дари дати? Винесли ж йому полумисок злата, Він золото узяв — не подякував.

Сказане вище найкращим чином відображає високий бойовий дух Святослава та його дружини, яких не можна було ні підкупити, ні залякати.

Розглянувши дискусійні питання теми, учитель пропонує повер-нутись до відповіді на питання: «Святослав: «останній вікінг» чи єв-ропейський правитель?»

Учитель запрошує до відповіді на це узагальнююче питання тих учнів, які не брали активної участі у дискусії.


Заключне слово вчителя.Оскільки після кожного дискусійного блоку запитань учитель під-

водив підсумки дискусії, то наприкінці уроку учитель звертає увагу учнів на те, що і сьогодні серед істориків немає однозначної оцінки діяльності князя Святослава Ігоревича.

На завершення нашого уроку хочу навести слова відомого пись-менника та історика ХVІІІ—ХІХ ст. М. Карамзіна, який порівнював князя Святослава з Александром Македонським, «котрий так муж-ньо боровся і з ворогом, і з нещастями, бував іноді переможений, але

97

в самому нещасті дивував переможця своєю великодушністю, рівняв-ся суворим воїнським життям з героями піснеспівця Гомера».

Отже, Святослав залишився для прийдешніх поколінь неперевер-шеним зразком воїна і полководця, який не шкодував сил для Бать-ківщини.


1) Опрацювати текст підручника.�) Скласти тези на тему уроку.

ВиНикНеННя та рОзВитОк киїВськОї русі

мета: узагальнитийсистематизуватизнанняучнівізтеми,за-кріпитив ігровійформіумінняучнівпрацюватизпонят-тями,персоналіями,хронологією;розвиватиумінняіна-вичкиіндивідуальноїтакомандноїроботи,умінняоцінитивідповідьоднокласника,вміннядискутувати;виховувативучнівлюбовдоісторіїтаінтересдопошукувідповідейнапроблемні,дискусійніпитаннявітчизняноїісторії.

Навчально-методичне забезпечення: картки з віршами; пам’яткаучасникадискусії;різнокольоровіклейкілисточки.

тип уроку: узагальненняісистематизаціїзнань. Вид заняття: інтерактивнагра«Школапідготовкиінтелектуалів».

ХІдуроку


Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі інтерактивної гри «Школа майбутніх інтелектуалів».

іі. іНтерактиВНа гра «шкОла ПідгОтОВки іНтелектуаліВ»

1. Гра«друже,проекзаменуймене!»Гра «Друже, проекзаменуй мене!» проходить з використанням інтер-

активних технологій. Учні в парах здійснюють взаємоперевірку знань з теми, ставлячи один одному по 1� запитань. Учитель заздалегідь може підготувати два варіанти екзаменаційних карток по 1� запитань кожний з метою прискорення перевірки матеріалу. Учень-екзаменатор ставить запитання і оцінює відповідь. Кожна правильна відповідь — 1 бал. Учитель у цей час контролює процес взаємоперевірки.

Результати «екзамену» кожен екзаменатор записує на клейкий листочок, наприклад, «Вітюк Аліна — 10 балів». Наприкінці гри вчитель пропонує екзаменаторам вийти до дошки і опублікувати ре-зультати перевірки шляхом приклеювання екзаменаційних листків.

98

Екзаменаційна картка 11) Яке історичне писемне джерело містить відомості про засну-

вання міста Києва? («Повість минулих літ».)�) Представником якого східнослов’янського союзу був князь

Кий? (Поляни.)3) Назвіть першого представника династії Києвичів. (Кий.)4) Назвіть язичницьких богів східних слов’ян. (Дажбог, Перун,

Сварог, Ярило, Велес, Лада, Мокоша.)5) Назвіть сім племінних союзів, які, за літописними свідчення-

ми, проживали на території сучасної України. (Поляни, древ-ляни, волиняни, білі хорвати, уличі, тиверці, сіверяни.)

6) Кому з князів належать слова: «Хай буде Київ мати городам руським»? (Олег.)

7) Який князь правив у Києві протягом 91�—945 рр.? (Ігор.)8) Назвіть роки правління княгині Ольги. (945—964 рр.)9) Хто з правителів Київської Русі першим прийняв християнс-

тво? (Ольга.)10) Як титулували слов’янських правителів? (Князь.)11) Який князь доби Київської Русі увійшов в історію як «князь-

воїн»? (Святослав.)1�) Назвіть головний засіб проведення зовнішньої політики у пе-

ріод раннього середньовіччя. (Війна.)

Екзаменаційна картка 21) Назвіть ім’я легендарного засновника міста Києва. (Кий.)�) З якими князями пов’язують закріплення за державою з цент-

ром у Києві назви «Руська земля»? (Аскольд, Дір.)3) Назвіть останніх представників династії Києвичів. (Аскольд, Дір.)4) Таке явище, як утворення держави Київська Русь, було по-

одиноким у слов’янському світі? (Ні, у другій половині VІІ ст. на Балканах утворилася Болгарія, у першій половині ІХ ст. у Верхньому Подунав’ї — Велика Моравія, у другій половині Х ст. на території сучасної Польщі — Польське князівство.)

5) Який князь протягом 88�—91� рр. правив у Київській де-ржаві? (Олег.)

6) Який князь у 941 і 944 рр. здійснював походи на Візантію? (Ігор.)

7) Як східні слов’яни називали бога блискавки? (Перун.)8) На чиє правління в Київській Русі припадає впорядкування

норм збору данини? (Княгині Ольги.)9) Хто першим з руських правителів зумів розв’язати міждержав-

ні суперечки мирним шляхом? (Княгиня Ольга.)10) Якому з князів належать слова: «Не посоромимо землі Русь-

кої»? (Святослав.)

99

11) Яка держава була головним торговельним партнером Київської Русі? (Візантія.)

1�) Які ремесла існували в Київській Русі у ІХ—Х ст.? (Гончарст-во, ковальство, обробка кістки, дерева, каменю, прядіння, ткацтво, ювелірне мистецтво тощо.)

2. «Візитка».

Оголосивши назву другого етапу роботи, учитель пропонує учням пояснити слово «візитка». Семикласники відповідають, що візитна картка — це картка для вручення під час знайомства, на якій зазна-чено прізвище, ім’я, по батькові, назва посади та адреса її власника.

Учитель пропонує учням створити візитку видатних постатей історії України, зазначивши поряд з ім’ям роки правління та одну з характерних рис, за якою її можна легко впізнати. Для цього на дошці заздалегідь записано у трьох колонках імена історичних пос-татей, роки правління та риси, притаманні цим особам. Учні мають установити відповідність, з’єднавши стрілочками частини візитки. До дошки по черзі за бажанням виходять учні і виконують завдання. Також учні мають усно доповнити третю колонку характеристикою, що найвлучніше розкриває особистість історичної постаті.

Візитка

Кий друга половина ІХ ст.Київський князь, був виховате-лем і правителем при малоліт-

ньому Ігорі

Аскольд 91�—945 рр.Полянський князь, засновник

міста Києва

Олег V—початок VІ ст.Останній князь династії Киє-

вичів

Ігор 88�—91� рр.Князь-воїн, який, розпочина-ючи війну, попереджав своїх ворогів словами «Іду на ви»

Ольга 964—97� рр.Велика княгиня київська,

канонізована православною церквою

Святослав 945—964 рр.Великий київський князь,

фактичний засновник династії Рюриковичів

3. Історичнедешифрування.

На дошці написані тайнописом поняття з теми, що вивчалася. За-вдання учнів полягає в тому, щоб знайти ключ для дешифрування, розшифрувати поняття та пояснити його.

100

Учні за бажанням виходять до дошки й поруч із зашифрованим словом пишуть його розшифровку та визначення.

СИПОТІЛ — Літопис — історичний твір, в якому розповідь велася за роками.

ЗЬКНЯ — Князь — глава держави-князівства.ЖИДРУНА — Дружина — професійне військо князя.ЕЩИДОРОГ — Городище — укріплене поселення-фортеця.ВАЖАДЕР — Держава — політичне утворення, яке, спираючись

на органи влади й закони, обов’язкові для всього населення, регулює життя суспільства, зберігає його цілісність, забезпечує розвиток, за-хищає від зовнішніх ворогів.

МЗІЛАДОЕФ — Феодалізм — політична, ідеологічна і правова система, що склалася в середньовічній Європі на основі васальних взаємин.

НАНИДА — Данина — натуральний або грошовий податок, що сплачувався підкореними племенами на користь переможця.

АКЬСВЇИК СУРЬ — Київська Русь — назва давньоукраїнської де-ржави з центром у Києві.

ГОСТИПО — Погости — адміністративно-господарські осередки, де представники князівської влади регулярно збирали встановлену данину.

ОВТСНЯИТСИРХ — Християнство — одна з трьох світових релігій, християнство ґрунтується на вірі в Ісуса Христа.

ВЯНИСЛО — Слов’яни — велика група європейських народів, об’єднаних близькістю мов і спільним походженням; поділяються на східних, західних і південних.

ИТНА — Анти — назва слов’янських племен, розселених у Північ-ному Причорномор’ї між Дніпром і Дністром.

ВИНИСКЛА — Склавини — назва слов’янських племен, розселе-них на північ від Дунаю.

4. калейдоскопімен.Учитель пропонує учням об’єднатися у три групи. Учні з кожного

ряду групуються навколо однієї з парт свого ряду. Але групи повинні бути розміщені на максимальній відстані одна від одної. Кожна група отримує вірш, присвячений видатній постаті української історії, про яку йшлося у вивченій темі. Учні мають визначити, про кого йдеться у вірші. Кожен учень групи під час обговорення має запропонувати й аргументувати свою відповідь. Кожна група для відповіді на постав-лене завдання делегує трьох учнів, один з яких зачитує текст вірша, а другий — дає аргументовану відповідь за схемою:

1) Ми, порадившись у своїй групі, вважаємо, що у вірші... поета... йдеться про...

�) Тому що... 3) Отже, ми вважаємо...

101

Третій учень має зачитати складений у групі тезисний історичний портрет постаті.

З р а з о кОлег

Київський князь (88� — 91� рр.). 88� р., вбивши київських князів Ас-кольда і Діра, захопив владу в Києві, підкорив деревлян, сіверян, радимичів та інші слов’янські племена. Успішно воював проти хозар. Здійснив вдалий похід проти Візантії. Уклав вигідний для Русі торговельний і політичний договір, за яким встановлювалась безмитна торгівля з Візантією.

ВіршіП е р ш а к о м а н д а

<…>Після славного походу «Слава князеві й вояцтву! На далекий Царгород Хай навік щастить війна» — Князь в палатах бенкетує Воєводи закричали І частує воєвод. І частують віщуна. «О, ще нас не кинув Волос, Князь встає і йде до діда. Ще нас милує Перун». «А чи знає мій віщун, Коли зирк — в палати входить У якім бою стрілою Сивий, згорблений віщун. В мене кине бог Перун?» «Князю, знову перемогу «Не на крилах стріл Перуна Пророкую я тобі. Принесеться смерть твоя, Знову ти з хоробрим військом Ти загинеш, славний князю, Переможеш в боротьбі». Від коханого коня». Олександр Олесь

Д р у г а к о м а н д а <…> Був це смілий князь-вояка, Ненадійно на ворога Все в таборі проживав. Не напав він ані раз. І ціле життя відважно Звоював він печенігів З ворогами воював. І над Волгою хазар — Як на кого йшов війною І Болгарію побити То казав: «Іду на вас!» Кличе його грецький цар. Юрій Шкрумеляк

Т р е т я к о м а н д а <…>Вдівець-імператор при першій розмові Просив дуже чемно у неї руки. Казав, що віднині віддати готовий Їй серце і душу на вічні віки. «Ох, царю, — сказала, — не вийде нічого. Між вами і мною — незрима стіна, Бо вірите ви в християнського Бога, Я ж вірю в Дажбога і ще — в Перуна…» «Нема перешкод! Ще, княгине, сьогодні Ти зможеш прийняти і віру мою В Софіївській церкві, у храмі Господнім Охрестим тебе і всю свиту твою».

10�

«Я згодна і хочу давно охреститись, Тоді лише зможу піти до вінця. Та хочу я, царю, тебе попросити За хресного бути для мене вітця». Згодився. Відбулось… «Дружиною стати Не можу я, царю, тепер вже… Прости! Бо ж ти мені хресний віднині є тато. Закон не дозволить — мене ж ти хрестив…» Степан Карплюк

5. дискусійнийклуб«Інтелектуал».На засідання дискусійного клубу «Інтелектуал» учителем вино-

сяться завдання дискусійного характеру.Учитель має чітко організувати цей надзвичайно складний вид

роботи — дискусію. Учнями під керівництвом вчителя чітко фор-мулюються дві протилежні точки зору на проблему. Учитель пропо-нує учням визначитися, яка з цих точок зору їм більше імпонує, та аргументувати свою позицію, використовуючи пам’ятку. Учитель по черзі надає слово прибічникам обох точок зору.

Пам’ятка учасника дискусії1. ПОЗИЦІЯ (назвіть позицію, яка вам імпонує) Я вважаю, що... �. АРГУМЕНТАЦІЯ (передбачає обґрунтування обраної позиції) ...тому, що... 3. ПРИКЛАД (наведіть факти, які підтверджують вашу позицію) ...наприклад... 4. ВИСНОВОК (узагальніть свою думку, тобто це є закликом при-

йняти вашу позицію) Отже, я вважаю...

Завдання.1) Чи справедливою є оцінка українського історика XIX ст. М. Кос-

томарова про те, що «особистість Олега у нашому початковому літописі є сповна особою переказів, а не історії». Доведіть, що Олег — особа історична, спираючись на давньоруські джерела.

�) Хто такий зверхник Олег — князь, кондотьєр (воїн-найманець), варязький воєвода, регент (тимчасовий правитель)? Відповідь аргументуйте.

3) У перекладі з варязької мови ім’я Ігор (Ігвард) означає «воїн-завойовник». Чи виправдав князь своє наречене ім’я? Яке зна-чення для Русі мали військові походи князя Ігоря?

4) Чому до лику перших руських святих православна церква прилучила не князя Аскольда, а княгиню Ольгу? Чому церк-ва титулує її «рівноапостольною»? Чому, на відміну від своїх

103

попередників, княгиня Ольга в зовнішніх відносинах надавала перевагу дипломатії перед війною?

5) Як ви поясните той факт, що на зміну князю-християнину Ас-кольду прийшли князі-язичники Олег та Ігор, на зміну христи-янці Ользі прийшов князь-язичник Святослав?


Заключне слово вчителя.На сьогоднішньому уроці кожен із вас мав нагоду перевірити свої

знання та знання своїх однокласників з теми «Виникнення та розви-ток Київської Русі». Ви систематизували набуті протягом попередніх уроків знання, уміння і навички. Ми зупинилися на ключових запи-таннях вивченого матеріалу і взяли участь в історичній дискусії.


1) Опрацювати текст підручника.�) Підготуватись до тематичного оцінювання.

ремесла киїВськОї русі

мета: познайомити учнівздосягненнямиремісниківкиївськоїрусі,зремісничимитехнікамиітехнологіями;розвиватиумінняробитиповідомленняна історичнутематику,до-бираючи відповідну літературу; формувати уміння і на-вичкибутиучасникомрольовоїгри;виховуватиінтересігордістьзависокідосягненняремісниківминулихчасів;виховуватиадекватнуповедінкупідчасурокутакоготипу.

Навчально-методичне забезпечення: ілюстрації;фотоапарат;відео-камера.

тип уроку: вивченняновогоматеріалу. Вид заняття: рольовагра«Містомайстрів».


Учитель заздалегідь повідомляє учням тему майбутнього уроку та план, за яким вони мають підготуватися до рольової гри, а також пропонує список літератури. Учитель разом з учнями розподіляє ролі майбутніх доповідачів та ведучих майстер-класів.

література: 1. Толочко П. Київська Русь. — К.: Абрис, 1996 — 360 с. �. Толочко О. П., Толочко П. П. Київська Русь. — К.: Видавничий дім «Аль-тернативи», 1998. — 35� с. 3. Історія української культури: У 5 томах. — Т.1. Історія культури давнього населення України / Ю. С. Асєєв, В. Д. Баран, І. А. Баранов та ін. — К.: Наукова думка, �001. — 1135 с. 4. Історія україн-ського селянства: Нариси в �-х т. — Т. 1. — К.: Наук. думка, �006. — 631 с.

104

5. Киевский музей исторических драгоценностей: Альбом / Сост. О. Д. Га-нина. — К.: Мистецтво, 1974. 6. Софія Київська: Державний архітектурно-історичний заповідник / Упорядник Г. Н. Логвин. — К.: Мистецтво, 1971. 7. Дидактичні матеріали з історії України 7 кл. / І. Коляда, К. Крилач, А. По-добєд. — К.: АСК, 1998. — 11� с. 8. Енциклопедія історії України: У 5 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Наук. думка, �003. — Т.�: Г—Д. — �004. — 5�8 с.

ХІдуроку


Учитель повідомляє учням тему уроку та порядок його проведення у формі рольової гри «Місто майстрів».

(Цей урок може бути знятий відеокамерою.)

іі. рОльОВа гра «містО майстріВ»


Важливе місце в господарському житті суспільства Київської Русі посідало ремесло. Дослідження археологів показали його високий технічний і технологічний рівень, широку спеціалізацію. Головними центрами ремісничого виробництва були давньоруські міста, окремі галузі розвивалися і в феодальних замках та селах.

За підрахунками дослідників, у ХІІІ ст. в Київський Русі ремісники знали не менше 78 спеціальностей. З деякими з них ми і познайомимося на сьогоднішньому уроці. Отже, запрошую вас до Міста Майстрів.

1. Виплавказалізавдомниці.

П е р ш и й у ч е н ь. Провідною галуззю ремесла була чорна мета-лургія, яка разом із землеробством становила основу економічного розвитку країни. Залізо видобували із болотяних, озерних та дерно-вих руд, яких було вдосталь на території Київської Русі. У деяких місцевостях Полісся руди мали високий (від 18 до 40 %) вміст заліза. У Східній Європі болотяна руда була широко розповсюджена, тому давньоруські ковалі мали вдосталь сировини. Осередки видобутку заліза склалися в багатьох містах і селах. Деякі з них взагалі лише на цій справі й спеціалізувалися, як, скажімо, місто Городеськ на Те-тереві (сучасна Житомирська область).

Процес виготовлення металевих виробів починався з видобутку і попередньої обробки руди, потім відбувалася плавка руди — «варін-ня заліза».

Перший майстер-клас� присвячений процесу виплавки металу з руди. Слово для проведення майстер-класу надається Р у д е н к у І в а н у.

� Тут і далі майстер-класи супроводжуються демонстрацією ілюстрацій.

105

Д р у г и й у ч е н ь. Руду плавили в печах, які називаються домни-ця. На цьому малюнку зображена така піч-домниця, зроблена з глини і обкладена каменем. Неподалік домниці лежить наготовлена купа болотяної руди та деревного вугілля.

Спочатку через широкий отвір згори у домницю я засипаю шар вугілля, потім — шар руди, шар вугілля, шар руди... (Учень при-кріплює до дошки відповідну ілюстрацію.)

Зверніть увагу! У нижній частині домниці робили отвори, в які вставляли сопла — трубки міхів. Це потрібно для того, щоб підтри-мувати в домниці високу температуру шляхом підкачування повітря. Це дозволяло створювати температуру 400—800 °С, необхідну для процесу плавлення.

Через декілька годин розплавлене залізо стікало на дно домниці у вигляді пористої, м’якої, в’язкої маси, яку називають криця. Шлаки спливали на поверхню.

Один із найвідповідальніших моментів для майстра — визначити, коли метал зварився і досяг готовності. Метал, як і кулінарну страву, не можна недоварити або переварити. Стан готовності металу майстер визначав за гулом у печі, так, як за гулом чайника на вогні ми легко можемо визначити, коли вода в ньому закипіла.

А зараз настав ще один відповідальний момент — пуск металу. Я показую своїм помічникам на місце в домниці, де треба пробити от-вір, через який розпечена криця виллється з домниці. Гарячу крицю мої помічники захоплювали кліщами і ретельно проковували. Після кування крицю декілька разів знову нагрівали і кожен раз знову ку-вали, поки не отримували шматки заліза необхідної щільності.

Звертаю вашу увагу, що накачування в домницю повітря міха-ми та кування криці потребували великої фізичної сили. Доменна й ковальська справа зазвичай перебували в руках одних і тих же майстрів.

2. ковальськеремесло.

Т р е т і й у ч е н ь. Відомі на Русі і спеціалізовані центри залізороб-ного ремесла. Обробка заліза, виготовлення з нього різних виробів для господарських побутових потреб, військової справи здійснюва-лись у ковальських майстернях-кузнях. Їх залишки виявлено в усіх давньоруських містах. Найбільшими центрами обробки чорного ме-талу були Київ, Новгород, Смоленськ, Чернігів, Галич, Вишгород. Асортимент виробів із заліза налічував близько 150 назв, у тому чис-лі знарядь праці — �� назви, ремісничих інструментів — 46, видів зброї — 16, предметів домашнього начиння — 37, наборів кінської збруї і спорядження вершника — 10, прикрас — 19 назв.

Для проведення майстер-класу «Ковальське мистецтво у Київській Русі» слово надається К о в а л ю А н д р і ю.

106

Ч е т в е р т и й у ч е н ь. Я вас познайомлю з таємницями ковальського мистецтва. Для того, щоб шматок криці перетворити на виріб — серп, підкову, леміш тощо (учень прикріплює до дошки ілюстрації цих ви-робів) — учні коваля розпалювали ковальський горн, в якому шматок криці розігрівався добіла. Потім один підмайстер ковальськими кліщами клав розпечену крицю на ковадло. (Учень прикріплює до дошки ілюс-трації.) Підмайстри молотами починали кувати крицю. Кожен удар молота призводить до фонтану іскор — це відлітають дрібні крихточки розпеченого металу. Тому обов’язковою деталлю одягу коваля є довгий фартух, який захищає одяг і тіло коваля від розпечених іскринок металу. Необхідність кування полягає в тому, щоб видалити з поверхні криці шлаки й усунути пористість. Після того, як заготовка майбутнього виробу прокована декілька разів і майстер вважає, що процес кування завершений, заготовку знову клали в ковальський горн.

Майстер на око (за кольором металу) визначав, чи достатньо розігріта заготовка, щоб почати кування виробу. Потім ковальськими кліщами клав заготовку на ковадло і маленьким молоточком ударом по заготовці показував підмайстрам, куди треба бити молотом. Піс-ля десятка ударів заготовка набувала форми виробу. Тоді підмайстри відкладали в бік великі молоти і брали молоти меншого розміру, або ковальські молотки. Майстер у той же спосіб (наносячи удар малень-ким молоточком) указував підмайстрам місце удару. Так завершуєть-ся процес кування.

Наступний дуже важливий процес виготовлення залізного виро-бу — це його загартування, що надає виробу додаткової міцності й довговічності. Загартування відбувалося шляхом занурення розпе-ченого виробу у спеціально підготовлений розчин. Склад розчину був таємницею, яка передавалася у спадок від батька до сина.

Хочу вас познайомити з ковальськими інструментами: ковадло, мо-лотки, кліщі, зубила, пробійники. (Учень супроводжує свою розповідь ескізним зображенням крейдою на дошці ковальських інструментів.)

А зараз хочу прорекламувати наші вироби (учень до дошки при-кріплює відповідні плакати): серп, косу, вила, леміш для плуга, на-ральник для сохи, сокиру, пилку, ніж, ножиці, ножиці для стрижки овець, підкову, молоток ...

3. Зброярство.

П ’ я т и й у ч е н ь. Одним із різновидів ковальського ремесла є зброярство. Зброярі високо цінували своє мистецтво і вважали себе особливою верствою ремісників, тому що вони виготовляли зброю, вимоги до якої були особливо високими. Зброя мала бути сучасною, легкою і разом з тим міцною, надійною. Секрети своєї справи зброярі передавали від батька до сина. Це стосувалося кування, виготовлен-ня, загартування, заточування.

107

Сучасні історики налічують з усього асортименту виробів із залі-за 16 видів зброї: наконечники для стріл, наконечники для списів, бойові сокири, мечі...

До речі, за свідченнями хорезмського вченого ХІ ст. ал Біруні, дав-ньоруські мечі являли собою речі «дивні і виняткові». Переконливим підтвердженням сказаному є меч з автографом майстра — «Коваль Людота», знайдений на Полтавщині. (Учень на дошку прикріплює від-повідну ілюстрацію.) Його руків’я прикрашене складним плетивом орнаменту, який нагадує художнє різьблення.

Найвищої майстерності в роботі зброяра вимагало виготовлення кольчуги. Учені вважають, що кольчуги в Київській Русі почали виго-товлятися раніше, ніж у Західній Європі. Для проведення майстер-кла-су з виготовлення кольчуг запрошується К о л ь ч у ж е н к о П е т р о.

Ш о с т и й у ч е н ь. Я вам розкажу про основні етапи виготовлення кольчуг. Основним елементом для виготовлення кольчуг є залізний дріт. Уже в Х—ХІ ст. майстри Київської Русі вміли тягнути дріт з видовженого шматка круглого заліза. Волочильна дошка з отворами фіксувалася між двома стовпами, заритими в землю. (Учень робить ескіз зображення на дошці.) Далі майстер-волочильщик сідав на гой-далку, брав кліщами просунутий у перший отвір шматок розпеченого заліза, а ногами відштовхувався від стовпів, таким чином протягуючи шматок в отвір. Таких отворів було кілька десятків, і з проходженням кожного отвору дріт ставав тоншим і довшим. Для того, щоб вручну зі шматка заліза діаметром 5 мм витягнути дріт діаметром � мм пот-рібно було пропустити його щонайменше через 30 отворів, що послі-довно зменшувалися.

Під час волочіння дріт неодноразово розігрівався у спеціальних горнах, для того щоб зменшити його жорсткість.

Потім із дроту відрубали відрізки завдовжки 30—40 мм, їхні кінці кувались і набували форми лопаток, в яких пробивалися отвори для заклепок. Заготовлений відрізок дроту згинався в кільце, яке кувалося у спеціальних штампах. Таких кілець для виготовлення однієї кольчуги потрібно було зробити понад �0 тис. Вага кольчуги сягала 17 кг.

Дозволити собі мати кольчугу могли тільки князі та дружинники, тому що вона дорого коштувала. Під кольчугу одягали прошиті ват-ники. Під час походу кольчуги везли в обозі і надягали їх перед боєм.

4. Гончарство.

С ь о м и й у ч е н ь. Глина з найдавніших часів увійшла в побут людей, і застосування її дедалі поширювалось. Нам добре відомо, що глина використовувалася перш за все для виготовлення посуду. Люди розводили глину водою, робили з глиняного тіста товсті джгути і складали їх виток за витком, потім ставили посуд у вогонь. Такий глиняний посуд був набагато зручніший, ніж зроблений з видовбаного

108

дерева або каменю. Обід у глиняному горщику став більш смачним і поживним. Спочатку люди ліпили посуд руками, згодом з’явилося просте, але дуже зручне пристосування для виготовлення посуду — це було гончарний круг.

Гончарне виробництво у Київській Русі поставляло на ринок най-більш масову продукцію. Асортимент її був надзвичайно широким. Це корчаги, черпаки, глечики, миски, амфори київського типу, го-лосники, світильники, підсвічники, керамічні кахлі, іграшки тощо. (Учень прикріплює до дошки відповідні ілюстрації.) На рубежі Х—ХІ ст. розпочалось виробництво полив’яних керамічних виробів: сто-лового посуду, дитячих іграшок, декоративних плиток, що йшли на оздоблення інтер’єрів храмів та палаців. У ХІІ—ХІІІ ст. давньорусь-кі керамісти виготовляли полив’яний посуд, який на внутрішньому ринку успішно конкурував з довізним.

Для проведення майстер-класу з гончарного ремесла слово надаєть-ся Г о н ч а р е н к у М и к о л і.

В о с ь м и й у ч е н ь. Ви вже знаєте, що спочатку гончарний посуд люди виготовляли вручну; на давній кераміці ми навіть можемо побачити відбитки їхніх пальців. Посуд був товстостінним. На межі ІХ—Х ст. для виготовлення посуду з глини почали використовувати гончарний круг. Гончарний круг має вигляд великого дерев’яного круга, у центрі якого зроблено поглиблення. Круг надягався на вер-тикальний стерижень, що був прикріплений до краю лави. Гончар працював сидячи верхи на лавці. (Учень прикріплює до дошки від-повідну ілюстрацію.) Лівою рукою він обертав круг, а правою фор-мував глину. Горщик починали робити з дінця і потім поступово нарощували знизу догори стінки. Використання гончарного круга дозволило зробити виріб більш симетричним, пропорційним, тон-ким. Поверхню вигладжували шматком овчини, змоченим у воді. Гончар прикрашав свій виріб орнаментом, який наносився палич-кою, гребінцем чи ножем.

Після формування і нанесення орнаменту посуд сушили, а потім випалювали на вогнищі, у печі, а пізніше — у гончарному горні. Особливий секрет і вміння гончара полягали у правильному виборі і дотриманні температурного режиму у гончарному горні. Ці знання гончар набував зі свого ремісничого досвіду. Якщо горн був занад-то гарячий, то глиняні вироби могли деформуватися і потріскатися, якщо ж температура була недостатньою — випал не був якісним і ви-ріб не тримав воду. Таким чином, температурний режим був запору-кою якісного випалювання.

Дозвольте дати вам невелику довідку з історії гончарного кру-га. Гончарний круг з’явився наприкінці ІV тис. до н. е. в шумерів, а потім, на початку ІІІ тис. до н. е., — в Індії. Цей пристрій дійшов до наших днів з сивої давнини.

109

5. Ювелірнемистецтво.

Д е в ’ я т и й у ч е н ь. Давньоруське слово «кузнець» означало та-кож ремісника, який працював з кольоровими металами — золотом, сріблом, міддю. Ковалі досягли високої майстерності і володіли всі-ма видами обробки кольорових металів, відомих у середньовіччі. Це литво, волочіння дроту, скань і філігрань, зернь, знали вони і техні-ку виготовлення емалей, свинцевих і олив’яних відливок. Мистецтво відливок у так званих «імітаційних» формочках винайшли київські майстри в ХІІ ст. У цій техніці виготовлялися прикраси, які імітува-ли коштовні золоті і срібні вироби.

Високою технологічною досконалістю відзначаються давньоруські перегородчасті емалі. Ця складна техніка, запозичена Руссю в Х—ХІ ст. з Візантії, набула особливого поширення в ХІІ—ХІІІ ст. Відо-мими центрами виробництва емалей вважалися Київ, Новгород, Чер-нігів, Галич. У майстернях цих міст виготовляли князівські діадеми, медальйони, колти, хрести, оклади церковних книг.

Слово для проведення майстер-класу із ювелірного мистецтва епо-хи Київської Русі надається З о л о т а р е н к у В о л о д и м и р о в і.

Д е с я т и й у ч е н ь. Я вам розповім про декілька ювелірних тех-нік часів Київської Русі: техніка перегородчастої емалі, зернь, чернь, скань.

Техніка перегородчастої емалі дозволяє створювати надзвичайно красиві вироби, наприклад колти — давньоруські жіночі прикраси ХІ—ХІІІ ст. у вигляді порожнистої металевої підвіски, яка прикріп-лювалася до головного убору. Складність виготовлення прикрас у цій техніці полягала в тому, що на золотих пластинах за допомогою мат-риць витискували малюнок та контури зображень. У заглиблення на-паювали поставлені на ребро тоненькі золоті перегородки. Проміжки майстер заповнював спеціальним порошком і поступово розпалював його в горні. Кожен елемент мав свій колір, наприклад, дзьобик — жовтий, крильця — сині тощо. Емалей було стільки, скільки кольорів планувалося використати в малюнку.

Майстерність ювеліра полягала в тому, щоб температура в горні була точно необхідною, тому що перегрівання або недогрівання ви-робу призводить до зміни кольорів (порушення кольорової гами). На-приклад, замість жовтого кольору з’явиться зелений, замість синьо-го — червоний тощо. Потім маленькими молоточками розплескували золоті перегородки і шліфували поверхню.

Також красиві ювелірні прикраси виготовляли в Київській Русі в техніці зернь. Моїм однокласницям дуже сподобаються прикраси, виготовлені в цій техніці. На золоту пластинку напаювалися золоті зер-нятка, діаметром 1—� мм. Зверніть увагу, у ті часи ще не було мікроско-па і сучасних паяльних приладів, тому припаяти тисячі зернинок, що утворюють малюнок, було справжнім трудовим подвигом.

110

Ювеліри, які працювали зі сріблом, використовували техніку черні. Чорніння — це художня обробка срібла, за якої гравійований на ньому малюнок заповнюється сплавом зі срібла, свинцю, сірки. Мистецтвом черні давньоруські майстри оволоділи вже у Х ст. У скар-бах, а також культурних шарах великих міст незмінно виявляються виготовлені у техніці черні срібні колти, медальйони, персні, хрести-енколпіони, широкі браслети-наручі. Уражає виняткова декоратив-ність зображень на цих виробах, їх технічна і функціональна довер-шеність.

Ще одна техніка виготовлення ювелірних виробів називається скань, або філігрань. Це ажурний візерунок, який прикрашає виріб і зроблений з переплетених тонких скручених золотих, срібних або мідних дротів.

6. Склоробство.

О д и н а д ц я т и й у ч е н ь. Галуззю, тісно пов’язаною з виробниц-твом емалей, було склоробство. Його сліди знайдено сьогодні в бага-тьох давньоруських центрах. У склоробних майстернях виготовляли смальту, віконне скло, посуд, скляні браслети, персні, намиста тощо (розповідь учня супроводжується демонстрацією ілюстрацій виробів зі скла). Давньоруські майстри володіли секретами скловарного ви-робництва уже наприкінці Х — у першій половині ХІ ст.

Слово для проведення майстер-класу зі склоробства надається С к л я р е н к у С и д о р о в і.

Д в а н а д ц я т и й у ч е н ь. Смальту варили майже так само, як і скло. Її використовували для викладення мозаїчних картин у храмах. Смальта не вицвітала, завжди залишалася яскравою. Виготовляли смальту із суміші кварцового піску, соди, вапня-ку та інших домішок. Колір надавали за допомогою окисів ме-талів. Смальту розливали млинцями на дзеркальну поверхню. Коли млинці застигали, їх кололи на окремі кубики. Майстри Київської Русі вміли надавати смальті кожного кольору десят-ки відтінків. Наприклад, у Софійському соборі смальти синього кольору на зразок ультрамарину мають дев’ять відтінків — від темно-синього до ніжно-блакитного тону; синій колір типу ко-бальту має п’ять тональних градацій, а група синього кольору на кшталт індиго — сім. Зелених кольорів (від темних до світлих і від холодних до теплих тонів) налічують аж 35. Жовті, жовто-ко-ричневі та коричнево-зелені смальти мають 44 градації, а червоні різних відтінків, від коричнювато-червоних до пурпурових, — 31. Загалом уся палітра смальт складає вісімнадцять груп із 1�9 гра-даціями, а якщо сюди додати ахроматичну групу кольорів, то кількість тональних відтінків досягне 143. Крім того, особливу групу становлять �5 відтінків золотих та срібних смальт.

111



Шановні друзі! Ви із задоволенням взяли участь у рольовій грі, присвяченій ремеслам Київської Русі. Ми неначе побували в експо-центрі Київської Русі, де нас поінформували про стан розвитку ре-месел і продемонстрували технології виплавки металу, ковальського ремесла, виготовлення зброї, гончарства, ювелірного мистецтва та склоробства. Ці технології лежать в основі сучасних технологій.

Особливо хочу подякувати учням, які підготували цікаві аналі-тичні повідомлення з обраної теми. Прошу нагородити їх оплесками. Моя подяка учням, які провели майстер-клас у непростій для себе ролі — ремісників Київської Русі. Вони були настільки переконли-вими і знали стільки секретів свого ремесла, що видно не один день готувалися до свого першого майстер-класу.

Учитель пропонує учням зробити фотографію на пам’ять: учасни-ки майстер-класів стоять біля своїх експозицій, а учні розташовують-ся навколо них.


1) Опрацювати текст підручника.�) Виготовити з картону та кольорового паперу мозаїку на тему

«Культура Київської Русі».3) Виготувати з пластиліну і бісеру ювелірну прикрасу у техніці

зернь (за бажанням).

ярОслаВ мудрий

мета: поглибитизнанняучнівпрокиївськурусьепохиЯросла-ваМудрого;розкритибагатоаспектністьдержавотворчоїдіяльностіЯрославаМудрого;сприятирозвиткутворчихздібностейучнівпідчасствореннякостюмів,декорацій,підборумузичногооформлення,виконанняролей;вихо-вуватиінтересдоісторіїукраїниінароду,якийїїтворив.

Навчально-методичне забезпечення: І. кочерга «Ярослав Мудрий»:драматична поема; Лібрето Г.Майбороди до опери«ЯрославМудрий»;малюнкиучнів.

Обладнання: декорації,костюми,симфонія«Бійзпеченігами»,афіша,квитки,програма.

тип уроку: урок-вистава,урокузагальненнязтеми«київськадержа-вазаправлінняЯрославаМудрого».

Вид заняття: прем’єрадраматичноїпоеми«ЯрославМудрий».

11�


Учитель заздалегідь на паралелі сьомих класів оголошує про по-становку драматичної поеми «Ярослав Мудрий» за однойменною пое-мою Івана Кочерги.

Перший етап. Учні самостійно знайомляться з текстом драматич-ної поеми «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги.

Другий етап. Учитель пропонує учням визначити своє місце в ор-ганізації та проведенні вистави.

Для майбутньої вистави потрібні: художники-декоратори; худож-ники по костюмах; костюмери; гримери; художник по світлу; відпові-дальний за музичне оформлення; директор вистави; режисер-поста-новник (учитель); режисер (старшокласники); помічники режисера (старшокласники); касир; суфлер; актори (роль Ярослава Мудрого, Інгігерди, Єлизавети, Микити, Сильвестра, Журейка, Мирослава); актори, задіяні у масових сценах (іноземні посли, княжа варта); хор; рекламний агент; працівники сцени; фотографи.

Третій етап. Робота режисера з акторською трупою. Учитель роздає акторам тексти ролей, які вони під керівництвом

режисера читають вголос, відпрацьовуючи вимову, розставляючи змістові акценти, паузи, відпрацьовуючи жести, міміку, рухи, мізан-сцени.

Четвертий етап. Робота режисера з художниками-декораторами.Д і я п е р ш а. Інтер’єр галереї в князівському теремі. На другому

плані — краєвид (Дніпро і зелені луки, бо дія відбувається влітку).Д і я д р у г а. На першому плані — міська брама, на другому —

князівський терем та Десятинна церква.Д і я т р е т я. К а р т и н а п е р ш а. Інтер’єр залу в княжому те-

ремі.Д і я т р е т я. К а р т и н а д р у г а. Монументальна картина, на

якій зображено бій дружини Ярослава Мудрого з печенігами.Д і я т р е т я. К а р т и н а т р е т я. Картина світлого весняного дня.

Пробудження природи асоціюється з розквітом могутньої держави Київська Русь після перемоги над печенігами.

П’ятий етап. Робота режисера з художниками по костюмах. Режи-сер пропонує художникам розробити ескізи костюмів, орієнтуючись на репродукції з книжкових мініатюр, фресок та мозаїк того часу.

Шостий етап. Робота режисера з відповідальними за музичне офор-млення. Учитель знайомить з фрагментами музичних творів, які бу-дуть використані у виставі та відповідним музичним обладнанням.

Сьомий етап. Робота з хором. На цьому етапі учитель історії за-прошує до співпраці учителя музики та співів, який підготує хор до виступу у виставі.

Восьмий етап. Робота з рекламним агентом. Рекламний агент спіль-но з вчителем малювання розробляє афішу, в якій йтиметься про те,

113

що в школі почалася робота над постановкою вистави «Ярослав Муд-рий» учнями 7-х класів. Афіша оснащена відривними листочками, на яких зазначатиметься, скільки днів залишилося до прем’єри. Також на афіші передбачено місце для репортажів про хід підготовки виста-ви: ескізи костюмів, фоторепортажі репетицій.

Також в обов’язки рекламного агента входить розробити ескіз квитків та програми вистави і організувати їх виготовлення.

Дев’ятий етап. Генеральна репетиція.

ХІдуроку


іі. деНь Прем’єри

8:00. У вестибюлі школи всім бажаючим касири видають по одно-му квитку.

Безпосередньо перед виставою у фойє актового залу відкриваються виставка малюнків «Київська Русь очима учнів 7-х класів» та вистав-ка книг з теми Київська Русь. Музичним оформленням виставки мо-жуть бути фонограми музичних творів, які відображають музичне мистецтво епохи Київської Русі.

При вході в зал глядачі отримують програму вистави.

З р а з о к п р о г р а м и

Міністерство культури і мистецтв України Гімназія № 59 ім. О. М. Бойченка

ІВАН КОЧЕРГА ЯРОСлАВ МУДРИй

Драматична поема на 3 діїКиїв — �008

Постановчий склад:Режисер — Ольга МаксимовичРежисер-постановник — Євгенія ШевцоваПомічники режисера — Юрій Винник, Олексій ТкаченкоХудожники-декоратори — Сергій Логачов, Олексій БарановХудожники по костюмах — Наталія Литвин, Оксана МитропанКостюмери — Оксана Василенко, Світлана ГалушкоГримери — Ольга Потьомкіна, Юлія АлександроваВідповідальний за музичне оформлення — Альона ВітюкХормейстер — Уляна КучанськаСуфлери — Леся Боярінова, Едуард КоломійчукДійові особи та виконавці:Ярослав, великий князь київський — Дмитро Рахімов,Інгігерда, його дружина — Олена Зенченко,

114

Єлизавета, їх дочка — Катерина Демчук,Микита, чернець-художник — Дмитро Рославцев,Сильвестр, вчений чернець — Михайло Косигін,Журейко, каменяр — Дмитро Завалій,Мирослав, київський боярин — Роман Михайловський,ХорІноземні посли, княжа варта, сільські дівчата.Події відбуваються в Києві в 30-х рр. ХІ ст.

На початку вистави на сцені стоять юні актори, які по черзі представляють своїх персонажів, роблячи крок вперед і кажучи:

Я р о с л а в — великий князь київський, син Володимира ВеликогоІ н г і г е р д а — дружина Ярослава Мудрого, донька шведського

короля ОлафаЄ л и з а в е т а — донька Ярослава Мудрого та ІнгігердиМ и к и т а — чернець-художникС и л ь в е с т р — вчений чернецьЖ у р е й к о — каменярМ и р о с л а в — київський бояринІноземні посли, княжа варта, сільські дівчатаХор

Слова за лаштунками: Діється в Києві в 30-х рр. ХІ ст.

Дія перша

Галерея в княжому теремі в Києві. Через вікно видно далекі простори зеле-них лук і синього Дніпра. Тихий дзвін лунає в тиші літнього дня.

[Монолог Сильвестра звучить під музичний супровід дзвону]. За невелики-ми конторками схилились над книгами кілька ченців-переписувачів.

С и л ь в е с т рБлагослави, Господь, державний Київ, Що на горі, над голубим Дніпром, Вартує мир і всі труди людськії. Благослови, Господь, твоїх людей, Не забувай їх в радості і в горі. Оратая, що в полі ниву оре, Благослови, Господь! Строїтеля, що камені кладе І розчином скріпляє найміцнішим. Списателя, що праведним пером Скарби словесні в книгу перепише. (озираючи) Який простір!.. Привілля, тишина, Гаї в далечині синіють... Лиш тихий дзвін під ясним небом мріє І спить пастушка біля казана,

115

Бо крепок князь, власть його міцна. Благослови його, Господь, Що мир для Києва приніс. А скільки він зазнав тяжких трудів, В яких боях кривавих ісполчався, Аж поки сам на отній стол не сів І цілу Русь, як древле, об’єднав.

Дія другаК а р т и н а п е р ш аЛука перед брамою княжого терема в Києві. З воріт замку звуки сурм, з брами виходить загін княжої варти, яка стає обабіч входу. За ними

з брами виходить сам Ярослав у супроводі Сильвестра і Микити.

Я р о с л а в (до Сильвестра) Та скільки ж книг сьогодні вже готові, І чи багато почали писать?

С и л ь в е с т р Готово п’ять книжок, великий княже: «Златая цепь», слова святих отців, Козьми Індикоплова мандрування. Ця книга дуже рідка й дорога, Діянія Дігеніса Акріта І «Шестоднев» болгарського попа.

Я р о с л а в Великий труд. Спасибі, мудрий отче, Корисних книг замало ще у нас. І добрій книзі більше я радію, Ніж золоту в коморі. А проте І по книжках казок багато різних, Яких в житті, напевно, не знайти.

Заходить Микита.

Я р о с л а в. Запиши зараз (подає Микиті маленьку книжку й олів-ця) мудре слово.

«Раніш закон, а потім благодать». Мені казав це піп із Берестова, Іларіон, гораздо мудрий муж. «Раніш закон, а потім благодать...» Ще запиши: «Червенські гради взять; Поставити на Росі города, Щоб степова спинилася орда...» До речі — час подумать і про Юр’єв, Що я оце на Чюді заснував. О, якби міг іти я тим шляхом, Де тишина і мудрість благодаті, Щоб, меч важкий поклавши і шолом,

116

Палати білі й храми будувати... І в Істини золотоверхий храм Ввійти собі і двер відкрити вам. Але важке в князів на плечах брем’я... Як думаєш ти, легко то мені Цю хвору ногу підіймати в стрем’я І їздити старому на війні? А я ж весь вік воджу в походи рать... Раніш закон... а потім благодать.

Підводиться.

Ну, то ходім подивимось, чи вчасно Будови йдуть, що почали торік. Так, мніше,— треба воювати вік, Щоб збудувать єдиний храм прекрасний.

К а р т и н а д р у г аРаптом чути сміх і голоси, і на луку вбігає Єлизавета в супроводі кількох

сільських дівчат. Єлизавета кидається до батька.

Е л и з а в е т а. Добридень, тату! (Горнеться до батька.) Я р о с л а в

Зіронько моя! Де ти була, чим бавилась, дитино?

Є л и з а в е т а З дівчатами на Угорській горі Збирали квіти, у Дніпрі купались.

Я р о с л а в (голублячи її) Гуляй, гуляй, дівчаточко моє, Короткий вік дівочий, люба доню. Одне тобі я можу обіцять, Хоч доведеться мужа роззувать, Але з колін піднімешся в короні.

С и л ь в е с т рНайкраще всіх корон твоя дочка, Премудростю книжною сіяє, І поки ти на Чюді воював, Вона навчилась з грек перекладати, І вже читає грецькі письмена.

Я р о с л а в Чи правда це? Розумнице моя! Хіба тобі так греки до вподоби?

Є л и з а в е т а Але ж у них — ти сам мені казав — Усі земні премудрості сокрито. То хочу я побачить, чи не знав

117

Якийсь мудрець такого заповіту, Щоб утворився спокій на землі І люди мудро, як в раю, жили.

Я р о с л а вБереться мудрість не із заповітів, А із шукань і помилок гірких. Людей учу я страхом і книжками, Але і сам я у людей учусь. Бо мудр народ, і житиме віками В трудах і битвах вихована Русь.

Мудрий лад Не насадити кроткими руками, Немов троянд і лілій тихий сад. Як дикий ліс мотиками, роками Державне поле треба корчувать, Щоб виросла на ньому благодать. Да буде мир! І богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру. Тепер до праці. Хай живуть навіки Державна Русь і Київ наш великий!

Дія третя

К а р т и н а п е р ш а

Зал у княжому теремі. Ярослав сидить на троні, закінчуючи промову до послів, які стоять серед пишного почту.

Я р о с л а вВеликий строк Господь мені поклав, Щоб міг свою державу я устроїть. Я цеглу в стіни клав міцну, Але з мечем в руках. І не пройшли намарно ці труди, Всіх ворогів я нині побідив. І ось тепер, з кончиною Мстислава, В моїх руках вся Руськая держава. Вона стоїть, немов свята стіна, На захист всіх народів християнських. О ви, посли сусіднього кордону, Про це в краях повідайте своїх, Що ярко й твердо тримає оборону Європи сторож — руський Ярослав.

Посли вклоняються й виходять. За ними виходить весь почет. З’являється Мирослав.

118

М и р о с л а вНещастя, княже! Прискакав гонець: На наші землі сунуть навпростець Печенігів незліченні лави. Вже зруйнували Звенигород і Лтаву.

І н г і г е р д а. О, горе! О, горе!

С и л ь в е с т р. Спаси, Господь! Спаси, Господь!

Я р о с л а вЩо ж, бій так бій. Готуйте мужню рать, Не в перший раз, Не в перший раз нам ворога стрічать, Не в перший раз. (до Мирослава) Оглянуть мури, вежі, огорожі. Носить каміння, печі для смоли На стінах наготовить. Ну що ж, бій — значить бій, Ми підемо на рать, не в перший раз. Нам не вперше ворога стрічать, Не в перший раз.

І н г і г е р д аО княже мій, невже це знов війна? Невже я знов, як і раніш, залишусь одна? О Господи наш великий, милосердний, Злих ворогів на Русь не допусти! Допоможи, святая Інгігердо, І Ярослава в битві ти захисти. Ярослава захисти, о Господи наш, Ти захисти!

Я р о с л а вТак, королево, знов війна священна, Встає полків залізная стіна!

Вбігає Журейко.

Ж у р е й к оЗ Чернігова і Новгорода нині, Куди примчав з побузьких я степів. Уже давно помітив я за Доном, Що рушити збирається орда. Коли ж знялися першії загони І стала неминучою біда, Я в Новгород помчав перед ордою І перстень твій громаді показав.

Я р о с л а в. Ти це зробив! Що ж Новгород?

119

Ж у р е й к оВже рушили до Києва полки, В Чернігові я залишив їх вчора.

Мирослав підносить Ярославу щит і меч.

К а р т и н а д р у г аСимфонічна картина «Бій з печенігами».

К а р т и н а т р е т яСвітлий весняний день. Кияни зустрічають Ярослава з дружиною після пе-

ремоги над печенігами. Дзвонять у київських церквах.

Х о рСлава Ярославу! Слава великому! Слава! Слава! Слава і хвала! Осанна і хвала!

Я р о с л а в

Браття! Прославим Бога й святу Софію, Що нам дали побіду в цій тяжкій війні.

Х о рХвала тобі, великий Ярославе!

Я р о с л а вІ вам спасибі, браття дорогії, Ви стійко боронили нашу Русь. Хвала і честь вам, славні переможці, Я нині вас усіх на пир зову! (випиває келих вина) Безсмертна Русь! «О там, на полі бою, Київ новий я построю. Київ пишний, величавий, як краса століть.

Х о рСлава! Слава! Слава! Слава! Слава! Слава! Слава! Слава! О там, на полі бою, Київ новий ми построїм, Київ пишний, величавий, як краса, краса століть. Засяє між горами золотими куполами він На славу Ярославу. Слава! Слава! Слава! Слава! Ярославу слава і хвала!

ііі. Прес-кОНфереНція

Після прем’єри в актовому залі відбувається прес-конференція з учасниками вистави.

1�0

Глядачі (учні, представники шкільного самоврядування, шкільної преси, адміністрація, вчителі, батьки, спонсори) по черзі ставлять запитання.

На наступний день після прем’єри готується фотозвіт про прем’єру вистави і прес-конференцію, який розміщується у вестибюлі школи.

киїВська русь НаПрикіНці х — у Першій ПОлОВиНі хі ст.

мета: актуалізуватизнання,умінняінавичкиучнівзтеми,про-вестипідготовкудотематичногооцінювання,використав-шиінтерактивнуформууроку—історичнебієнале;роз-вивати уміння і навички творчого підходу до вирішенняпоставленоїмети—підготовкидотематичногооцінюван-ня;умінняпрацюватиумалихгрупах,уміннявикористову-ватимистецькізасобидлязображенняісторичноїепохи;виховувативучнівлюбовдоісторіїтаусвідомленнятого,щоназнанняхзісторіїбазуєтьсямистецтво.

Навчально-методичне забезпечення: репродукціїкартин;ілюстрації. Обладнання: ватман;фарби;олівці. тип уроку: узагальненняісистематизаціїзнань. Вид заняття: бінарнийурок(історіятамалювання)(інтегрований)«Іс-

торичнебієнале».

ХІдПерШоГоуроку


Учитель малювання повідомляє учням, що сьогоднішній урок малювання — це перша частина інтегрованого уроку «Історичне бієнале», присвяченого узагальненню знань із теми «Київська Русь наприкінці Х — у першій половині ХІ ст.». Форма уроку вибрана невипадково. Адже історія пишеться не тільки пером чи ручкою, а й пензлем. Для того, щоб картина на історичну тематику вийшла правдоподібною, митцю потрібна допомога історика. Тому на нашому уроці присутній вчитель історії, який буде консультувати нас з пи-тань загальноісторичного тла, історичних деталей та колориту епохи Київської Русі наприкінці Х — у першій половині ХІ ст.

іі. тВОрча майстерНя

1. ознайомленнязперелікомтем.

Учитель для виконання учнями творчої роботи оголошує перелік п’яти рубрик і �6 тем до них. Перелік рубрик і тем записаний на пла-

1�1

каті (чи інтерактивній дошці) для того, щоб учні могли уважно їх про-читати, подумати і зробити свій вибір.

Учитель повідомляє, що для виконання творчої роботи учні об’єднуються у малі групи (по дві—чотири особи). Кожна група мит-ців має обрати собі тему (одну чи дві). Учитель організовує роботу уч-нів з вибору тем таким чином, щоб були задіяні всі п’ять рубрик для того, щоб на наступному уроці учні могли розкрити всі аспекти теми «Київська Русь наприкінці Х — у першій половині ХІ ст.».

П е р е л і к р у б р и к і т е мІ. Геополітична історія Київської Русі.Карта «Київська Русь на карті середньовічної Європи Х — першої

половини ХІ ст.»ІІ. Політична історія Київської Русі.

1) Портрет Володимира Святославича.�) Портрет Ярослава Мудрого.

ІІІ. Правова історія Київської Русі.«Руська правда» — перший писаний звід руських законів.

ІV. Економічна історія Київської Русі.1) Ремесла.а) Виплавка заліза в домниці.б) Ковальська кузня.в) Виготовлення зброї.г) Гончарство.д) Ткацтво.е) Ювелірне мистецтво.�) Торгівля.а) Товари руських купців.б) Руські купці у Візантії.в) Шлях із варяг у греки.3) Грошова система.а) Перші монети Київської Русі (за Володимира).б) Монети за часів Ярослава Мудрого.

V. Історія культури Київської Русі.1) Хрещення Володимиром Святославичем Русі.�) Десятинна церква.3) Місто Володимира.4) Будівництво Софійського собору в Києві.5) Мозаїки та фрески Софійського собору.6) Золоті ворота.7) Місто Ярослава.8) Музична творчість.9) Повсякденне життя селян.10) Повсякденне життя князівської дружини.11) Повсякденне життя князя.

1��

2. Вибіручнямитемитворчоїроботи.Учні об’єднуються в малі групи та спільно обирають тему майбут-

ньої колективної творчої роботи.Учитель проводить реєстрацію обраних тем, записуючи на плакаті

навпроти теми прізвища та імена її виконавців.

3. Виконаннятворчоїроботи.У ході виконання учнями творчих робіт обидва учителі керують

творчим процесом і надають консультативну допомогу. Учитель історії консультує учнів з приводу різних аспектів, деталей майбутньої кар-тини. Учитель малювання консультує учнів щодо техніки малювання, композиції, пропорцій, кольорової гами майбутньої картини.

Для занурення в епоху учителі пропонують учням звернутися за допомогою до митців — професійних художників, картини яких ві-дображають характерні події та колорит тієї доби. Учитель на дошку прикріплює репродукції картин та ілюстрації.


Наприкінці уроку вчитель малювання дає учням рекомендації щодо завершення творчих робіт удома.


1) Завершити творчі роботи.�) Підготувати колективну презентацію картини.

ХІддруГоГоуроку


Учитель пропонує учням на стінах кабінету історії розмістити підго-товлені творчі роботи та розпочати другий етап «Історичного бієнале».

Гостем-експертом на цьому уроці є вчитель малювання.

іі. істОричНе бієНале

Учитель запрошує учнів взяти участь у виставці, фестивалі, на якому демонструватимуться досягнення семикласників в образотвор-чому мистецтві та їхні історичні знання — в історичному бієнале.

Учитель оголошує про урочисте відкриття художньої виставки, присвяченої темі «Київська Русь наприкінці Х—у першій половині ХІ ст.» та пропонує юним художникам та історикам презентувати свої творчі роботи.

Учитель керує презентацією, надаючи по черзі слово кожній групі для захисту творчих проектів у такій послідовності:

I. Геополітична історія Київської РусіII. Політична історія Київської Русі

1�3

III. Правова історія Київської РусіIV. Економічна історія Київської РусіV. Історія культури Київської Русі.Під час захисту учні мають продемонструвати знання історичної

термінології, хронології, персоналій, причинно-наслідкові зв’язки, уміння давати оцінку історичним подіям, порівнювати їх з аналогіч-ними процесами і явищами у світовій історії. А також знання технік виконання художніх робіт.

Після кожної презентації учитель історії та вчитель малювання дають відгук, рецензують творчий проект. Увага експертів звертається:

а) на відповідність теми зображуваному на картині;б) втілення творчого задуму;в) розкриття колориту епохи, історичних деталей;г) вміння учнів зробити презентацію проекту;д) кількість задіяних у підготовці та презентації проекту учнів ма-

лої групи (бажано 100%);е) правильне розташування елементів на малюнку — композиція;є) використання різноманітних технік малювання;ж) аргументованість кольорової гами.


Учителі дають загальну характеристику презентованих проектів. Учні висловлюють своє враження від побаченого.

Учитель повідомляє учням, що у зв’язку з тим, що бієнале про-водиться раз на два роки і потребує великих організаційних і твор-чих зусиль, то наступна наша зустріч відбудеться через два роки, у 9 класі, під час вивчення історії України ХІХ ст.


1) Опрацювати текст підручника.�) Підготуватися до тематичного оцінювання.

усНа НарОдНа тВОрчість киїВськОї русі

мета: ознайомити учнів з усною народною творчістю епохикиївської русі, її жанровими різновидами, історичнимиподіями,щолягливосновуфольклорнихтворів;розвива-тиумінняучнівпрацюватизнауковоютахудожньоюліте-ратурою,складатитекстиповідомлень,виступатизнимипередучнівськоюаудиторією;виховуватиусвідомленнянерозривноговзаємозв’язкуміжлітературоютаісторією,виховуватилюбовдоусноїнародноїтворчостіірозумінняїїактуальностійсьогодні.

1�4

Навчально-методичне забезпечення: ілюстрації; виставка книжок зтеми.

Обладнання: ватман;фарби,олівець. тип уроку: вивченняновогоматеріалу. Вид заняття: бінарнийурок (історіяукраїнитаукраїнськалітература)

«Засідання історико-фольклорногогуртка«Любителіук-раїнськоїстаровини».


Учитель заздалегідь оголошує тему та орієнтовний план майбут-нього уроку, рекомендує учням літературу для підготовки історико-літературних повідомлень та підбору відповідного ілюстративного ряду.

література: 1. Котляр Н. Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преда-ниях и легендах. — К.: Наукова думка, 1986. — 159 с. �. Войтович В. Ук-раїнська міфологія. — К.: Либідь, �00�. — 664 с. 3. Історія української культури: У 5 томах. — Т.1. Історія культури давнього населення України / Ю. С. Асєєв, В. Д. Баран, І. А. Баранов та ін. — К.: Наукова думка, �001. — 1135 с. 4. Літопис руський / Пер. з давньоруськ. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — 591 с. 5. Рыбаков Б. А. Древняя Русь: Сказания. Былины. Летописи. — М.: Изд-во АН СССР, 1963. — 361 с. 6. Мир-зоев В. Г. Былины и летописи — памятники русской исторической мысли. — М.: Мысль, 1978. — �54 с. 7. Енциклопедія історії України: У 5 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Наук. думка, �003. — Т. 1: А—В. — �003. — 688 с. 8. Енциклопедія історії України: У 5 т. / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. — К.: Наук. думка, �005. — Т. 3: Е—Й. — �005. — 67� с.

Учитель наголошує на трьохаспектності розгляду кожного питан-ня плану. Питання розглядається з філологічної та історичної точок зору, а також ілюструється прикладом зі скарбниці усної народної творчості.

ХІдуроку


Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі засідання історико-фольклорного гуртка «Любителі української ста-ровини».

іі. засідаННя істОрикО-фОльклОрНОгО гуртка «любителі україНськОї старОВиНи»

Вступне слово вчителя.Фольклором, або усною народною творчістю, називають усі непи-

сані думки, почуття народу, які він висловив у казках, легендах, би-

1�5

линах, переказах, піснях, зберіг у пам’яті та передав живим словом із покоління в покоління.

Ще до виникнення писемності у східних слов’ян існувала багата усна народна творчість: обрядові пісні, перекази, міфи, замовляння, заклинання, епічні та ліричні пісні. Особливого поширення набули в давнину епічні пісні — билини, що виконувалися під музику в рече-тативно-декламаційній формі.

До Х ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов’я-заний ще за язичницьких часів із народними річними святами, і по-закалендарний — приурочений до різних явищ побуту (весіль, хрес-тин тощо), що досить міцно тримався в селянському побуті впродовж багатьох століть. Як словесне оформлення обрядів, пов’язаних із річним циклом хліборобських робіт, із чотирма порами року та ін-шими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезія. Календарні пісні — високохудожні твори, їх образи, поетичні засоби виробляли-ся протягом багатьох століть.

До прозових фольклорних жанрів Київської Русі належать казки, перекази, легенди, приказки, прислів’я, загадки тощо. Отож я запро-шую вас у казковий світ фольклору Київської Русі.

1. Билини.

Повідомлення «фольклориста»�. Із зростанням Київської Русі зростав у народі й інтерес до мину-

лого, до подій та діячів давноминулих часів. Виникали історичні перекази, що передавались усно і поширювались у формі героїчних билин. Билини — це епічні пісні, що відображають історичну долю Русі та присвячені історичним подіям з життя народу, захисту країни від ворогів. Зародились билини наприкінці І тис. в Києві, Чернігові, Галичі, Новгороді та інших містах і землях Русі. Самі герої билин здебільшого реальні історичні особи, імена яких згадуються в давніх літописах.

Творив і виконував билини власне народ. З його маси виділялися талановиті співці-оповідачі. Пам’ять народна донесла до нас імена таких професійних митців, як Боян і Митуса.

Розглянемо кілька циклів билин.1) Багатий міфологічними мотивами дохристиянський цикл (про

богатирів Микулу Селяниновича, в образі якого оспівано працю і подвиг простої людини; Святогора — велетня-богатиря, ваги якого не витримує Мати — Сира Земля і який при першій зус-трічі з Іллею Муромцем кладе цього богатиря до своєї кишені разом з конем; Вольгу Всеславича). Цей цикл віддзеркалює мо-тиви переказів про київських князів Олега й Ольгу.

� Повідомлення учнів супроводжуються демонстрацією ілюстрацій.

1�6

Вольга Всеславич

Легендарний богатир, наділений віщунськими здібностями. Він народив-ся від змія та земної жінки; при його народженні затремтіла земля і схвилю-валося море. Народившись, він попросив матір не сповивати його, а вбрати у богатирські риштунки. З восьми років він учиться грамоти і набирається різної мудрості. Вольга умів, ударившись об землю, обертатися в тура, вовка, сокола, чим наводив жах на ворогів. Коли цар індійський збирався походом на Київ, Вольга запобіг тому. Залетівши птахом до палацу, він підслухав роз-мову султана з його жінкою. Тоді Вольга, обернувшись вовком, подушив ко-ней султана; обернувшись горностаєм, знищив зброю в його арсеналі і, повер-нувшись птахом назад до дружини, пішов з нею на султанове царство. Місто щільно замкнене, але Вольга обернувся мурахою, дружину також обернув на мурахи, вони пройшли до міста через прорізи, знову стали воїнами і знищили султанову силу, залишивши живими тільки тисячу дівчат. Із ними Вольга оженив свою дружину, сам одружився з царицею, і так вони «заселили Індію багату» і заволоділи нею.

(Войтович В. Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — С. 95.)

�) Київський цикл (з центральним образом князя Володимира Ве-ликого). Це билини про Іллю Муромця, Добриню Микитича, Олексія Поповича.

Ілля Муромець

Чернігівський богатир Ілля Муромець очолює всіх руських богатирів. Саме він здійснив найбільше подвигів, що надає йому право відповідати за всіх богатирів і виступати від їхнього імені перед князем Володимиром Крас-ним Сонечком.

У билині Ілля, питаючи дороги до Києва, дістає відповідь: «Пряма дорога на Київ — на ліса Бринські, на грязі топучі, на калинів міст, на ріку Смородину», тільки та дорога залягла рівно тридцять літ: ні один кінний нею не проїздив, ні піший не проходив — а все через Соловія-Розбійника. Ілля пускається цією дорогою. На річці Смородині заступив йому дорогу Соловій і свиснув так, що під Іллею кінь спіткнувся. Ілля вилаяв коня і стрілив Соловія у праве око, той упав зі своїх десяти дубів, як вівсяний сніп. Ілля сів йому на груди, щоб видерти сер-це, але той випросився, обіцяючи йому все добро. Ілля з Соловієм-Розбійником їде до його села по майно; тут 1� синів Соловія хочуть його відбити, але Соловій стримує їх. Їдуть далі до князя Володимира, котрого Ілля дивує тим, що приїхав з Мурома одним днем, коли його гінці їздять щонайменше місяць. Ілля оповідає про свої пригоди і показує Соловія-Розбійника. Володимир велить Соловію свис-нути. Ілля, знаючи, що значить такий свист, велить Соловію свиснути півсвис-том. Але Соловій свище повним свистом, від котрого попадали верхи з теремів, під богатирями лавки підломилися, а Володимир лежав «без душі» три години. За це Ілля вбиває Соловія.

(Войтович В. Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — С. 212—213.)

Повідомлення «історика-дослідника».Інший сюжет дійшов до нас в уривках усних переказів жителів

Київщини. Селяни Зазим’я, Княжичів, Броварів оповідали про реальну

1�7

особу — вождя на ім’я Соловей, який у ХІІ ст. володів під Києвом Бринським (Броварським) лісом, яким пролягав шлях із Києва на північ до Чернігова і далекої Суздалі. Соловей контролював на Дніпрі й Десні переправи, мав свої укріплення, звідки нападав на княжих дружинників і християнське духовенство. За те й прозвали його Розбій-ником. Київські князі та православне духовенство наслали на Солов’я Іллю — сильного воїна з міста Мурома, що на Десні. У тому двобої Ілля переміг Солов’я — вождя язичників, але й сам зазнав тяжких поранень. Із Броварського лісу його забрали ченці Києво-Печерської лаври.


2. Легенди.Повідомлення «фольклориста». Легендами називають народне сказання або оповідання про якісь

події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою.Вступна частина «Повісті минулих літ» складається в основному

з оброблених літописцем пам’яток усної народної творчості. Це, голо-вним чином, перекази і легенди V—ІХ ст., що відображають історію східних слов’ян з початку нашої ери і до виникнення державності. На фольклорному матеріалі побудований також виклад у літописі подій, пов’язаних з початком існування Київської Русі (ІХ—Х ст.) Однією з таких легенд є поетична легенда про смерть князя Олега, вміщена у «Повісті минулих літ».

легенда про смерть Олега

І жив Олег, мир маючи з усіма землями [і] князюючи в Києві.І приспіла осінь, і спом’янув Олег коня свого, якого поставив був годувати,

[зарікшись] не сідати на нього. Бо колись запитував він був волхвів і віщунів: «Од чого мені прийдеться померти?» І сказав йому один віщун: «Княже! Кінь, що його ти любиш і їздиш на нім, — од нього тобі померти». Олег же, взявши це собі на ум, сказав: «Ніколи тоді [не] сяду на коня [сього], ані гляну більше на нього». І повелів він годувати його, але не водити його до нього. І, прожив-ши декілька літ, він не займав його, поки й на Греків пішов.

А коли вернувся він до Києва і минуло чотири роки, на п’ятий рік спом’янув він коня свого, що од нього, як прорекли були волхви, [прийдеться] померти Олегові. І призвав він старшого над конюхами, запитуючи: «Де є кінь мій, що його я поставив був годувати і берегти його?» А він сказав: «Умер». Олег тоді посміявся і вкорив віщуна, кажучи: «Неправдиво то говорять волхви, і все те — лжа єсть: кінь умер, а я живий». І повелів він осідлати коня: «Дай-но погляну я на кості його». І приїхав він на місце, де ото лежали його кості голі і череп голий, і зліз він з коня, [і] посміявся, мовлячи: «Чи од сього черепа смерть мені прийняти?» І наступив він ногою на череп, і, виповзши [звідти], змія вжалила його в ногу.

Із того розболівшись, він помер. І плакали по ньому всі люди плачем вели-ким, і понесли його, і погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же

1�8

могила його й до сьогодні, називається могила та Олеговою. А було всіх літ його княжіння тридцять і три.

(Літопис руський / Пер. з давньоруськ. Л. є. Махновця; Відп. ред. О.В. Ми-шанич. — К.: Дніпро, 1989. — С. 22.)

Повідомлення «історика-дослідника».За історичною довідкою звернемось до відомого українського істори-

ка, дослідника епохи Київської Русі Миколи Федоровича Котляра.У пам’ятках народної творчості, що оспівують походи Русі на Ві-

зантію, Олег виступає як розсудливий воєначальник. Але це зовсім не означає, що в народі ставилися до нього доброзичливо. Це підтвер-джує наведена вище легенда про смерть Олега від свого коня.

У легенді немає мотиву помсти з боку волхва, хоча є очевидним її недоброзичливий характер. Історики справедливо писали про відоб-раження у цій легенді ворожого ставлення давньоруських людей до князя-завойовника, який незаконно посів київський престол.

На особливу увагу заслуговує мотив кінського черепа, що став зна-ряддям виконання пророцтва віщуна. Адже у східнослов’янському фольклорі кінь здавна був символом добра. Кінь — перший друг воїна, який не раз рятував йому життя в бою. А кінський череп, що погубив Олега, у фольклорі зазвичай виступає як джерело мудрих порад, як захисник дітей. Імовірно, загибель князя від такого цілком доброзичливого для людей предмету повинна була, на думку творців легенди, виглядати як відплата підступному вбивці Аскольда і Діра, варягу, який назавжди залишиться чужим давньоруському народу.

(Котляр Н. Ф. «Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах» — К.: Наук. думка, 1986. — 159 с. — С. 74—81.)

3. казки.

Повідомлення «фольклориста». Ще одним різновидом прозових фольклорних жанрів Київської

Русі є казка. З раннього дитинства нам знайоме це чарівне слово «каз-ка». І, мабуть, через те, що воно знайоме нам від народження, ми не задумуємося над тим, що і це слово колись народилося. Усе в цьому світі має свою історію. Казка — за стародавнім скіфським міфом, дру-жина бога Маная. Богиня Казка навчила людей мови, розуміння світу тварин і птахів. Для людини Казка творить інший світ, і хто прихо-дить сюди (особливо діти), то почувається, як у казці.

В устах українського народу зберігається багато різноманітних казок. Найчастіше зустрічаються казки про сонце, місяць, про ге-роїв, наділених надзвичайною силою, тощо. Зокрема, багато є казок, у яких виступає змій у різних ролях. Ось одна з них.

Казка про Кирила Кожум’яку.

У далекі часи був біля Києва Змій, якому щороку давали або молодого парубка, або дівчину. Прийшла черга й до дочки самого князя, а дочка була

1�9

така хороша, що й сказати не можна. То Змій її не з’їв, а полюбив. От вона до нього підлестилася і запитала: «Чи є на світі такий чоловік, щоб тебе поду-жав?» — «Є такий у Києві над Дніпром. Як затопить хату, то дим аж під не-бесами стелеться, а як вийде на Дніпро мочити кожу (бо він кожум’яка), то не одну несе, а дванадцять разом, і як набрякнуть вони водою в Дніпрі, то я візь-му та й учеплюсь за них. Чи витягне-то він їх? А йому байдуже: як поцупить, то й мене з кожами трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно». Князівна вирішила подати про це вісточку додому. А при ній був голубок; написала до батька грамотку, прив’язала під крильце голубові та й пустила у вікно. Голуб злинув під небо та й полетів на подвір’я до князя. Діти умовили Кирила Кожум’яку іти проти Змія. Обмотався він коноплями, обсмолився смолою, взяв булаву пудів десять і пішов на битву. «А що, Кири-ло, — запитав Змій, — прийшов битися чи миритися?» — «Де вже миритися? Битися з тобою, іродом проклятим!» От почали вони битися — аж земля гуде. Що розбіжиться Змій та вхопить Кирила, то так кусок смоли і вирве; а той його здоровенною булавою як вдарить, то так і вжене у землю. Жарко Змієві, і поки збігає до Дніпра, то Кожум’яка вже й знову обмотався коноплями і смолою обсмолився. Убив Кирило Змія, визволив князівну й віддав батькові. Із того часу те урочище, де жив богатир, почали називати Кожум’яками.

А Змієві вали навколо Києва пояснюють так: коли Кирило переміг Змія, то запряг його до плуга вагою в триста пудів і проклав ним скибу до самого моря; після того загнав Змія у воду та утопив його.


Повідомлення «історика-дослідника».Для розгляду з наукової точки зору питання про виникнення Зміє-

вих валів звернемося до відомої нам уже праці М. Ф. Котляра «Древ-няя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах».

Землеробські райони Середнього Подніпров’я здавна оточували земляні вали, що простягнулися більш ніж на 400 км і подекуди ся-гали 18-метрової висоти. Залишки цих воістину циклопічних споруд, які можна порівняти з фортифікаційними спорудами Єгипту й Вави-лону, збереглися до наших днів. Багато років серед учених продов-жуються суперечки стосовно часу зведення укріплень, які увійшли в історію під назвою «Змієві».

Під час археологічних розкопок виявилося, що Змієві вали спо-руджувалися слов’янами для захисту від кочівників протягом не од-ного століття. Разом з тим учені під час археологічних розкопок під керівництвом М. П. Кучери встановили, що частина Змієвих валів належить до давньоруських часів кінця Х — початку ХІ ст., тобто часів правління Володимира Великого, коли особливо інтенсивно бу-дувалися оборонні споруди.

В епоху становлення Київської Русі боротьба зі зміями почала ос-мислюватися у фольклорі як боротьба з кочівниками, які загрожува-ли самому її існуванню.

(Котляр Н. Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и ле-гендах. — К.: Наукова думка, 1986. — С. 148—149.)

130


Заключне слово вчителя.Сьогодні ми доторкнулися до витоків народної мудрості епохи

Київської Русі. Нас вразило різноманіття жанрів усної народної творчості. Ми дізналися, що образи богатирів Іллі Муромця, Олексія Поповича, Добрині Микитича, а також Солов’я-Розбійника, Змія ви-никли в епоху Київської Русі як одвічне уособлення роздумів людей над таким філософським питанням, як Добро і Зло та всеперемагаю-ча сила Добра. Ми з цікавістю прослідкували взаємозв’язок творів фольклору з історичними подіями, які лягли в їх основу.


Опрацювати текст підручника.

киїВська русь В істОрії єВрОПи

мета: узагальнити ісистематизуватизнаннязтеми«київськарусь»,визначитироль імісцекиївськоїрусів історіїсе-редньовічної Європи, акцентувати увагу учнів на тому,щокиївськарусьрозвиваласявконтекстієвропейськоїісторії;розвивативучнівумінняпрацювативрежиміуч-нівської конференції, готувати доповіді та виступати зними;умінняпрацюватизісторичноюлітературоютадже-реламизтеми;виховувативучнівгордістьзадосягненняпредків у політичному, дипломатичному, законотворчо-му, науковому, духовно-культурному житті середньовіч-ноїЄвропи;виховуватирозуміннятого,щокиївськарусьвідігравалазначнемісцевісторіїЄвропи.

Навчально-методичне забезпечення: карта; ілюстрації;малюнкиуч-нів;виставкалітературизтеми.

тип уроку: узагальненняісистематизаціїзнань. Вид заняття: учнівськаконференція«київськарусьвісторіїЄвропи».


Учитель заздалегідь (за два—три тижні) оголошує учням тему та орієнтовний план майбутньої учнівської конференції. Учні під керів-ництвом учителя обирають теми виступів, формуючи таким чином програму конференції. Для підготовки доповідей учитель рекомендує учням літературу з теми.

література: 1. Толочко П. Київська Русь. — К.: Абрис, 1996. — 360 с. �. Толочко О. П., Толочко П. П. Київська Русь. — К.: Видавничий дім «Аль-тернативи», 1998. — 35� с. 3. Історія української культури: У 5 т. — Т. 1. Історія культури давнього населення України / Ю. С. Асєєв, В. Д. Баран,

131

І. А. Баранов та ін. — К.: Наук. думка, �001. — 1135 с. 4. Нариси з історії дипломатії України / О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін.; за ред. В. А. Смолія. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», �001. — 736 с. 5. Відома і чута у всіх кінцях землі: друга половина ІХ — перша половина ХІІ ст. / Упоряд. і передм. О. І. Гуржія. — К.: Україна, 1993. — 330 с. 6. Іс-торія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. — 4-те вид., сте-реотип. — К.: Либідь, �00�. — 656 с. 7. Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — 591 с.

ХІдуроку


Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі учнівської історичної конференції, знайомить учнів з правилами ро-боти під час конференції.

Учитель з фондів шкільної бібліотеки формує на стенді книжкову виставку з теми уроку. Кабінет історії оформляється малюнками уч-нів та ілюстраціями з теми конференції.

Кожен учасник конференції отримує програму роботи конферен-ції. Учитель, спираючись на допомогу класного керівника і батьківсь-кого комітету, організовує забезпечення учнів папкою, записником та ручкою, а також бейджиком, на якому зазначено тему та дату про-ведення конференції, прізвище та ім’я учасника конференції, клас, навчальний заклад, населений пункт.

іі. учНіВська кОНфереНція

Вступне слово вчителя.Шановні учасники конференції! Сьогоднішнє наше засідання буде

присвячене «відомій і чутій в усіх кінцях землі» державі Київська Русь.

У середньовіччі Київська Русь розвивалась в контексті світової іс-торії. Метою конференції є поглиблення знань з політичного, дипло-матичного, законотворчого, наукового, духовно-культурного життя Київської Русі. Усвідомлення важливого місця і ролі Давньоруської держави в історії середньовічної Європи, яка справляла великий вплив на розвиток тогочасних європейських країн.

1. доповідь«Відомаічутавусіхкінцях».У ІХ ст. в результаті тривалого внутрішнього розвитку східно-

слов’янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, скла-лася одна з найбільших держав середньовічної Європи — Русь. Її іс-торичним ядром було Середнє Подніпров’я, де традиції політичного життя сягали ще скіфо-античних часів. Через те, що центром нової

13�

східнослов’янської держави упродовж багатьох століть був Київ, в іс-торичній літературі вона отримала назву Київська Русь.

Київська Русь була могутньою середньовічною державою. За те-риторією, яка становила 800 км�, вона була найбільшою в тогочасній Європі. Кількість населення сягала 5 млн осіб. Кожний сьомий жи-тель Русі жив у міському поселенні. Усього ж у країні нараховувало-ся �40 міст і селищ. Найбільше місто — Київ — нараховувало 50 тис. жителів і було більшим за Лондон і Париж разом узяті.

Займаючи величезну територію — від Балтики і Льодовитого оке-ану до Чорного моря, і від Волги до Карпат, — Русь являла собою історично важливу контактну зону між арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією, що обумовило швидке її вход-ження в загальноєвропейську історико-культурну спільність.

Про могутню східнослов’янську державу заговорили в різних час-тинах Старого Світу. Відомості арабських авторів, свідчення сканди-навських саг, французькі епічні твори змальовують Русь як велику країну, що посідала важливе місце в системі європейських політич-них, економічних і культурних зв’язків. Аль Масуді повідомляв, що руси «утворюють великий народ». Знаменита пісня про Роланда за-свідчує участь руських дружин у війні проти Карла Великого. Мики-та Хоніат зізнається, що «християнський руський» народ врятував Візантію від навали половців.

Яскравим підтвердженням міжнародного визнання Київської Русі є широкі династичні зв’язки руських князів з Францією, Швецією, Англією, Польщею, Угорщиною, Норвегією, Візантією. Зокрема, дочка Ярослава Мудрого Анна (учень прикріплює портрет до до-шки) стала дружиною французького короля Генріха І Капетінга. Після смерті короля вона правила Францією до повноліття свого сина Філіппа.

Одночасно з міжнародним визнанням на Русі зростало і зміцнюва-лося усвідомлення власної приналежності до світової історії.

Київській Русі належить особливе місце в Східній Європі, анало-гічне тому, яке займала імперія Карла Великого в історії Західної Європи. Завершення процесів формування держави позитивно поз-начилося на етнічному розвиткові східнослов’янських племен, які поступово складалися в єдину руську народність. В її основі лежали спільна територія, єдина мова, споріднена культура, відносно тісні економічні зв’язки.

Велике історичне значення Київська Русь мала і для багатьох неслов’янських народів. Її досягнення в галузі суспільно-політично-го, економічного і культурного розвитку ставали надбанням литви, естів, латишів, карели, весі, мері, муроми, мордви, тюркських кочо-вих племен південноруських степів.

133

2. доповідь«дипломатіякиївськоїрусі».

Наприкінці ІХ ст. на політичній карті Європи з’явилася нова дер-жава — Київська Русь. З цією геополітичною реальністю мали раху-ватися близькі і далекі держави-сусіди.

Головним і загальновизнаним засобом проведення зовнішньої полі-тики будь-якої держави тих часів була війна. Аж до середини ХІ ст. тривали походи Русі на Візантію. І похід Олега, і пізніші походи його наступників на київському престолі переслідували насамперед полі-тичну мету: встановлення відносин із Візантією, піднесення автори-тету східнослов’янської держави, проголошення на весь тогочасний світ її появи в ряду головних країн Європи та Сходу.

Із приходом до влади видатного державного й політичного діяча Київської Русі княгині Ольги настали часи реформування держави та пошуку нових засобів у зовнішніх стосунках Русі. Ольга відмови-лася від традиційних методів проведення зовнішньої політики її по-передниками, коли спочатку здійснювався збройний похід, а потім (та й то у випадку його вдалого завершення) укладався вигідний для київського князя мирний договір.

У «Повісті минулих літ» докладно описується подорож княгині Ольги до Константинополя, що сталася 946 р. Значення цієї поїздки важко переоцінити. Адже вперше в історії Русі її володар вирушив до столиці Візантії не на чолі війська або флоту, а з мирним посоль-ством, маючи заздалегідь відпрацьовану програму майбутніх пере-говорів, твердо дотримуючись у їх перебігу наміченої мети, що дає можливість найвищим чином оцінити державний розум і політичну волю княгині.

Найімовірніше, головною метою відвідин Ольгою Царгорода було поновлення сплати імперією данини Києву й відновлення привілеїв руським дипломатам і купцям на території Візантії, що їх утратив Ігор за угодою 944 р. За всіх незгод поміж Руссю та Візантією на пе-реговорах 946 р. угоду між країнами було все ж таки укладено.

У княгині Ольги були підстави вважати, що мир з імперією, хай і не такий вигідний для неї, як бажалося, забезпечений на довгі роки. Так воно, мабуть, і сталося б, якби син Ольги Святослав не перебрав із її рук владу. У нього були зовсім інші погляди на характер, напрямки та методи дипломатії.

Історики довго недооцінювали дипломатичну й узагалі державну діяльність Святослава Ігоревича. Мовляв, його цікавила лише війна, загарбання чужих земель.

Однак за останні �0—30 років учені зуміли розгледіти за войовни-чістю Святослава, його, здавалося б, спонтанними походами на Схід, Південь і Південний Захід певну систему. Київський князь вирішу-вав справи зовнішньої політики суто воєнними засобами ще й тому, що мирною дипломатією їх, мабуть, неможливо було розв’язати.

134

Як образно написав академік Б. Рибаков, походи Святослава 965—968 рр. наче єдиним помахом шаблі прокреслили на карті Європи широке півколо від Середнього Поволжя до Каспія й далі Північним Кавказом і Причорномор’ям до балканських земель Візантії. Замки, що замикали торговельні шляхи русів, були збиті.

На часи сина Святослава Володимира та його онука Ярослава при-пала епоха завершення будівництва єдиновладної держави у схід-нослов’янському суспільстві.

Ставши єдиновладним правителем східних слов’ян, накопичивши величезні ресурси й створивши передове для того часу військо, князь Володимир міг би провадити, подібно до свого батька Святослава, тра-диційну зовнішню політику, побудовану на збройній силі. Однак він віддав перевагу дипломатії мирних заходів, звичайно, не уникаючи у разі необхідності війни.

Логічним виглядає підтримання Володимиром традиційних відно-син зі Скандинавією. Адже династія Рюриковичів, до якої він нале-жав, мала скандинавське походження.

Постійними напрямками його зовнішньополітичних устремлінь були дві світові держави середньовіччя: Візантія й Германська ім-перія. Князь відмовився від однобічного спрямування дипломатії, націленої, головно, на Візантію.

Одним з результатів русько-візантійських дипломатичних від-носин стало одруження Володимира з сестрою імператора Анною та прийняття Руссю християнства саме від Візантії. Руська церква була одразу ж підпорядкована Константинопольському патріархатові та об’єктивно мала бути провідником візантійської політики. Однак руські князі, починаючи з Володимира, поставили церкву собі на службу й не завжди прислухалися до її зовнішньополітичних реко-мендацій.

Ярослав Мудрий остаточно довершив справу будівництва Давньо-руської держави. Він користувався беззаперечним авторитетом на Русі та повагою серед володарів тогочасного світу.

Здається, за часів Ярослава Володимировича можна говорити про дипломатію як цілеспрямовану, розраховану на довгі роки зовнішньо-політичну діяльність Київської Русі, що переслідувала як близькі тактичні, так і далекі стратегічні цілі. Так само, як і його батько, Ярослав Мудрий рішуче віддавав перевагу мирним засобам ведення зовнішньої політики перед воєнними. Та далеко не завжди Ярославу щастило вирішувати міжнародні справи суто мирним шляхом.

Династичні шлюби, які в середньовіччі правили за найнадійнішу серед усіх можливих печатку скріплення союзів між державами, в руках Ярослава Мудрого були дійовим способом проведення ціле-спрямованої дипломатичної діяльності. Сам Ярослав був одружений з принцесою Інґігердою, донькою шведського конунґа Олафа Ейрік-

135

сона. Головною метою цього шлюбу, на думку істориків, було забез-печення північно-західних земель Русі від набігів варягів, серед яких переважали саме шведи. Свого улюбленого сина Всеволода Ярослав одружив з донькою імператора Візантії Константина Мономаха. Від того шлюбу народився Володимир Мономах, що став видатним де-ржавним діячем і полководцем Русі. Для закріплення дипломатич-них відносин з Польщею Ярослав віддає свою сестру Марію-Добронігу заміж за володаря країни Казимира, а сина Ізяслава одружує з сест-рою Казимира Оліславою-Гертрудою. Ярослав Мудрий зав’язував не-традиційні для його попередників дипломатичні відносини з країна-ми Європи. Він охоче відгукнувся на бажання французького короля Генріха І одружитися з його донькою Анною. Отже, недарма Яросла-ва Мудрого прозвали «тестем Європи».

Підсумовуючи короткий огляд зовнішньополітичної діяльності Ярослава Мудрого, можна зробити висновок, що вона відзначалася послідовністю й миролюбним характером, забезпечувала належне становище Київської Русі в середньовічному світі й високо підносила авторитет київського володаря.

3. доповідь«Правоізаконодавстводавньоруськоїдержави».

Найважливішим елементом будь-якої культури, найвищим показ-ником рівня будь-якої цивілізації є її правова система. Повною мірою це стосується і давньоруського суспільства.

Першовитоки вітчизняної правової культури можна поділити на три групи:

договори Русі з Візантією;«Руська Правда»;княжі устави та уставні грамоти.Сьогодні науковцям відомі чотири тексти договорів Київської де-

ржави з Візантією (907 р., 911 р., 944 р., 971 р.) Зміст угод, підписа-них князем Олегом, свідчить про сталий державний устрій Київської Русі, очолюваної великим князем, про прагнення Русі і Візантії до тривалих мирних взаємовідносин. Загалом договори 911 і 944 рр. уміщують чимало кримінальних, цивільних, процесуальних норм. Це дозволяє розглядати міжнародно-правові документи не тільки як пам’ятку права, а й законодавства.

Результатом нормотворчої діяльності Ярослава Мудрого є юридич-ний збірник, що увійшов в історію під назвою «Правда Ярослава», або «Найдавніша Правда», а також за ініціативи князя Ярослава були написані «Покон вірний», «Урок мостникам». В основі «Правди Яро-слава» лежить давньоруське звичаєве право.

Прагнення Ярослава Мудрого до створення юридичного підґрунтя Київської Русі продовжили після 1054 р. його три сини. Нормотворча діяльність Ізяслава, Всеволода і Святослава відбивається в першому

136

великому доповненні «Руської Правди», яке отримало назву «Правда Ярославичів». Найголовнішим досягненням «Правди Ярославичів» було скасування кровної помсти і її заміна на грошові стягнення, а також спрямування штрафу не до постраждалих, а до державної скарбниці.

Третя велика група пам’яток права і законодавства Давньорусь-кої держави — це княжі устави і уставні грамоти. Найвидатніші з них — Устави Володимира Святославича і Ярослава Володимирови-ча. Вони призначалися переважно для встановлення правових основ взаємовідносин держави і церкви.

Засновники української державності — київські князі — виявилися фундаторами, володарями і носіями найвищої правової культури. Дого-вори, «Руська Правда», княжі устави та уставні грамоти створювалися на вітчизняному ґрунті і стали втіленням найвизначніших моральних традицій мешканців Наддніпрянщини — українсько-руських племен, їх державотворення, що у ІХ—ХІ ст. сприяли формуванню й ефектив-ному розвитку великої державної системи — Київська Русь. Ці акти увібрали в себе найвищі досягнення світової правової думки, насамперед давньогрецького, римського, німецького і скандинавського права. Ці акти свідчать про впливовий міжнародний авторитет Київської Русі, її соціально-економічний і духовний рівень, у них започатковуються першовитоки міжнародного приватного права, а самі по собі норми русько-візантійських договорів набагато випереджають існуюче на той час західноєвропейське міжнародне право.

Ці акти лягли в основу Литовських Статутів, багатьох правових систем і правових норм південних і західних слов’ян.

Глибоке знання змісту пам’яток правової культури Київської Русі, їх витоків, історії становлення має непересічне значення. Адже вони висвітлюють процеси зміцнення Київської Русі, причини її занепаду, тобто дають уроки позитивного і негативного досвіду для врахування в сучасній розбудові національної державності України.

4. доповідь«Мовознавствокиївськоїрусі».

Мова — одне із найбільших культурно-духовних надбань етносу, оскільки в ній акумулюється його знання про навколишній світ і про себе. Вітчизняне мовознавство — ровесник або майже ровесник східнослов’янської писемності. З поширенням писемності, функціо-нуванням літературних мов перед книжниками Київської Русі ви-никали суто філологічні й лінгвістичні проблеми. Малозрозумілі та незрозумілі для непідготовленого читача слова в старослов’янських текстах давньоруські книжники пояснювали за допомогою глос — пе-рекладів, або тлумачень. Пояснення слів за допомогою глос — гло-сографія — підготувало ґрунт для наших перших словників.

Давньоруська лексикографія ХІ—ХІІІ ст. була серед найбагатших у Європі.

137

Лексикографія — одна з науково-практичних чи практичних галу-зей старожитньої лінгвістики. Друга її галузь — навчальні посібники з граматики. Однак такі праці в ХІ—ХІІІ ст. в Київській Русі (як і в інших країнах Європи) навряд чи існували, бо потреби в нормативній граматиці тоді, очевидно, не було. Проте на Русі, поза всяким сумні-вом, були відомі й вивчалися загальні граматичні трактати візантій-ців про вісім частин «слова» — мови.

Підсумовуючи, варто зазначити, що мовознавство Русі ХІ—ХІІІ ст. розвивалося в контексті європейської лінгвістики.

5. доповідь«духовнаскарбницякиївськоїрусі.Літописи».

Важливим явищем культурного життя Київської Русі стала поява літератури: історичної, філософсько-публіцистичної, юридичної, художньої та церковної. Виникнення та розвиток давньоруської лі-тератури тісно пов’язані з соціально-економічними, політичними та культурними успіхами Русі, поширенням писемності в усіх сферах суспільного життя.

В ХІ—ХІІІ ст. Київська Русь стає відомою в усіх кінцях світу. Саме у цю бурхливу й знамениту добу і створюються оригінальні літератур-ні твори. Серед них найвизначнішими є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Послання» Климента Смолятича, твори Ки-рила Туровського, «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово о пол-ку Ігоревім» та інші.

Видатним історико-культурним явищем середньовіччя є літописи Київської Русі. На відміну від хронік більшості країн Європи, напи-саних латиною, вони викладені рідною мовою. Саме цим і зумовлена надзвичайна популярність літописного жанру на Русі. Літописи були надбанням не лише давньоруської книжної еліти, а й широкого зага-лу грамотного населення.

Академік Г. Міллер, вражений широтою літописної інформації та рівнем її систематизації, у ХVІІІ ст. писав, що літописець Нестор та його послідовники створили систему руської історії, яка настільки повна, що жодна інша нація не може похвалитися таким скарбом.

Виникнення історичної літератури, зокрема літописання, тісно пов’язане з розвитком суспільної свідомості, інтересом до минулого своєї країни, намаганням визначити місце Русі серед інших країн і народів.

Яскравою пам’яткою давньоруського літописання кінця ХІ — по-чатку ХІІ ст. стала «Повість минулих літ», яка увібрала в себе не лише весь досвід історичних знань, нагромаджених на Русі в попередню епоху, а й досягнення європейської історичної думки, традиції візан-тійської християнської культури. У вступі до «Повісті...» відтворе-но широку картину світової історії, показано місце слов’ян і Русі в системі тодішнього світу, стверджено прогресивну філософську ідею взаємозв’язку і взаємообумовленості історії всіх народів.

138

Літописи достатньо повно відтворюють історичне життя Київської Русі ІХ—ХІІІ ст. на всьому її державному просторі — від київського пів-дня до новгородської півночі і від Карпат до Волго-Окського межиріччя. Особлива цінність цієї монументальної історії полягає в тому, що вона написана її сучасниками і дійовими особами. Літописи відтворюють правдиву картину життя однієї з найбільших країн середньовіччя.

Давньоруське літописання, на думку О. О. Шахматова, нагадує ве-летенське вікове дерево, коріння якого глибоко проросло в київський духовних ґрунт, а потужний стовбур розгалузився рясними гілками по усіх давньоруських землях.

6. доповідь«Мистецтворусі».

Скарбниця світового мистецтва була б значно біднішою без шедев-рів давньоруської архітектури, образотворчого мистецтва, книжкової мініатюри. Створені на Русі всі види мистецтва вирізняються серед інших шкіл світового мистецтва тим, що загальнолюдські морально-етичні ідеали та естетичні уподобання втілюються дуже своєрідно. Якщо у Візантії перед мистецтвом на першому місці стояло завдан-ня уславлювати імператора, то на Русі на перший план висувалася благосна роль нової віри — християнства, уславлення історичного покликання Київської Русі, її народу. Це змушувало митців засто-совувати такі засоби, які б підсилювали монументальність, велич та епічний пафос їхніх творінь і відповідали б великим історичним звер-шенням.

Піднесення Київської Русі збіглося у часі з великим піднесенням світової культури, архітектури, малярства у Франції, Південно-За-хідній Німеччині, Ломбардії, Північній Італії, які стали «вкриватися мережею великих білокам’яних храмів, тією білою шатою церков», як пише французький хроніст Рауль Грабер.

Експансія традиції давньої середземноморської цивілізації тріум-фально йшла Європою, а наприкінці Х ст. досягла берегів Дніпра, і «білі шати храмів» стали вкривати неосяжні простори Східної Євро-пи. У цьому тріумфальному рухові Київській Русі належить провідне місце. Німеччина, Польща, Чехія, скандинавські країни могли про-тиставити великим храмам Києва лише маленькі ротонди або скромні базиліки важких примітивних форм без склепінь. Ні за технічним, ні за мистецьким рівнем вони не можуть йти в жодне порівняння з ар-хітектурою Києва. Якщо північноєвропейські базиліки без склепінь пов’язані з Каролінгським будівництвом, то замовники Софійських соборів у Києві, Новгороді й Полоцьку брали за взірець Софійський собор Константинополя.

Здавалося б, що Русь, перебуваючи в центрі схрещення різноманітних культурних традицій Сходу й Заходу, Скандинавії й Кавказу, повинна була б захлинутися у цій зливі впливів, загубити своє місце, не створити

139

власної самобутньої культури. Однак сталося навпаки — твори мистец-тва різних народів, опиняючись в Києві (візантійські ікони, вироби золотарства, тканини, арабське срібло, китайські тканини, сирійські вироби, єгипетський посуд, франкські мечі), ставали не тільки пред-метами споживання, а й надихали київських майстрів, стимулювали їхню мистецьку творчість, яка, з одного боку, пов’язана з усім тодішнім культурним світом, а з другого — несе на собі карб творця-українця.


Учитель, підсумовуючи роботу конференції, наголошує, що з кож-ним роком завдяки праці вчених ми все більше дізнаємось про міжна-родне значення Київської Русі, про вплив Давньоруської держави на політичні події і міжнародні відносини в Європі, Азії, на Близькому Сході. Досягнення Київської Русі в галузі дипломатії, законодавства, літописання, культури свідчать про високий розвиток інтелектуаль-но-творчого потенціалу населення Русі.


1) Опрацювати текст підручника.�) Підготуватись до тематичного оцінювання.

україНа — країНа замкіВ і фОртець

мета: ознайомитиучнівзфортифікаційнимиспорудаминате-риторіїсередньовічноїукраїни;розвивативучнівумінняінавичкироботизлітературою,підготовкиповідомленьтавиступузнимипередучнівськоюаудиторією,розвиватитворчіздібностіучнів;виховуватиінтересдоісторичногоминулогоБатьківщини,необхідностізбереженняістори-ко-архітектурнихпам’яток.

Навчально-методичне забезпечення: карта,ілюстрації. Обладнання: папірформатуА-4;фарби,кольоровіолівці. тип уроку: вивченняновогоматеріалу. Вид заняття: уявнаподорождокраїнизамківіфортець.


Учитель заздалегідь оголошує тему та орієнтовний план майбут-нього уроку, рекомендує учням літературу для підготовки текстів ек-скурсійних розповідей та підбору відповідного ілюстративного ряду.

література: 1. 100 великих замков / Автор-составитель Н. А. Ионина. — М.: Вече, �003. — 480 с. �. Варга С. С. Мукачівський замок «Паланок»: Іс-торико-краєзнавчий нарис. — Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», �003. — 48 с. 3. Країна замків і фортець / Автор-упорядник С. Трубчані-

140

нов. — Хмельницький: «Оіюм», �007. — 48 с. 4. Історія української культу-ри: У 5 т. — Т.1. Історія культури давнього населення України / Ю. С. Асєєв, В. Д. Баран, І. А. Баранов та ін. — К.: Наук. думка, �001. — 1135 с. 5. Історія української культури: У 5 т. — Т. �. Українська культура давнього ХІІІ — першої половини ХVІІ ст. — К.: Наукова думка, �001. — 847 с.

ХІдуроку


Учитель оголошує тему уроку, порядок його проведення у формі уявної подорожі до Країни замків і фортець. Перед початком уроку кабінет історії оформляється ілюстраціями з теми уроку-подорожі.

іі. уяВНа ПОдОрОж дО країНи замкіВ і фОртець

Вступне слово вчителя.Музейною експозицією під відкритим небом, що розповідає про ге-

роїчне минуле України, називають давні городища, замки, фортеці, оборонні монастирі.

У середньовіччі кожному феодалу, князю доводилося самому піклуватися про свою безпеку, тому вони і зводили могутні фортеці, стіни яких могли захистити їх від нападів ворогів. Такими укріпле-ними замками була вкрита вся Західна Європа. Не була винятком і се-редньовічна Україна.

Наш урок недарма називається «Україна — країна замків і фор-тець», адже дослідники нараховують в Україні понад декілька тисяч пам’яток фортифікації.

На сьогоднішньому уроці ми здійснимо подорож до середньовічної Ук-раїни — відвідаємо Галичину, Волинь, Закарпаття, Поділля та завітаємо до замків і фортець, які не одне століття вірно захищали наших предків від нападів ворогів. Болгарське прислів’я говорить: «У каменя довга пам’ять». І дійсно, кам’яні фортеці залишили нащадкам свої легенди, нерозв’язані таємниці. Тому знову і знову повертаються до них археологи й історики, письменники і поети, художники й мандрівники.

Отже, я вас запрошую у світ середньовічних фортець України. Ру-шаймо!

Випереджальне творче завдання.Під час подорожі клас об’єднується в дві групи: 1) історики-екс-

курсоводи, які, власне, і будуть гідами; �) екскурсанти, які, у свою чергу, об’єднуються в підгрупи — письменники і поети, художники. Під час уявної мандрівки члени творчих підгруп, уважно слухаючи екскурсоводів, повинні будуть зробити художні замальовки на тему «Мої враження від середньовічної України — країни замків і фор-тець» (есе, поезія, лист, девіз, малюнок, ескіз тощо).

141

1. Луцькийзамок.

П е р ш и й у ч е н ь - е к с к у р с о в о д�. Першу зупинку зробимо на Волині, яка була одним з осередків державності на українських землях. Давнім центром Волині було місто Володимир, але на рубежі ХІІІ — ХІV ст. починає зростати роль Луцька. Ми пам’ятаємо, що у 1340 р. він став центром володінь князя Любарта Ґедиміновича, а пізніше — князя Свидригайла. Саме місто Луцьк інколи називали другою столицею Великого князівства Литовського.

Як бачимо, Луцьк мав вигідне оборонне розташування: на півночі та заході — вигин р. Стир, на півдні протікав Глушець, на сході — не-прохідні болота. Отож на території дерев’яно-земляних укріплень, які залишилися ще з часів Київської Русі, Любарт споруджує Верх-ній замок (збережений сьогодні у досить доброму стані) — муровані стіни з трьома вежами (Надворітна, або Любарта, Стирова, або Свид-ригайла, Владича). За часів Любарта було розпочато і продовжено Свидригайлом будівництво Нижнього, або Окольного, замку, частина веж і стін якого були дерев’яними, а частина — мурованими. Мурова-на частина Нижнього замку мала чотири вежі, з яких до нашого часу дійшла вежа князів Чарторийських.

Цікавий факт. У 14�9 р. в Луцьку відбувся один з перших в Європі міжнародних конгресів, у якому брали участь імператор Священної Римської імперії, королі Данії і Польщі, магістри Тевтонського і Лівонського орденів, великі князі литовський і московський, князі тверський і рязанський, митрополит Русі і легат папи римсько-го, візантійський посол, усього — представники 15 держав, понад 1500 гостей.

Сьогодні в Луцькому замку розташовано музейні експозиції — дзвони, озброєння, влаштовуються рицарські турніри.

2. кременецькийзамок.

Д р у г и й у ч е н ь - е к с к у р с о в о д. Далі рушаймо до «Волин-ських Афін» — Кременецького замку. Цей замок будували правителі трьох держав. У ХІV ст. мурований замок у Кременці почав будувати польський король Казимир ІІІ, його роботу продовжив угорський ко-роль Людвік, а завершив Любарт, який у 138� р. викупив місто.

Кременецький замок виконував оборонну та адміністративну фун-кції. Тут засідав повітовий суд, зберігався архів, була в’язниця.

3. олеськафортеця.

Т р е т і й у ч е н ь - е к с к у р с о в о д. Із «Волинських Афін» ру-шаймо до Галичини. Львівщина багата на замки та фортеці. Тут розташовуються і замок Свірзьких, і Золочівський замок, і замок

� Розповідь супроводжується роботою з картою.

14�

у Поморянах, Підгірцях тощо, але всі вони були зведені у ХVІІ ст. Тому ці замки ми відвідаємо у наступному році, коли будемо вивча-ти історію України вже у 8 класі. А зараз завітаємо до замку, який розташовується неподалік від Олеська. Цю фортецю збудував на-щадок Данила Галицького — один з синів Юрія Львовича (Андрій або Лев). Укріплення в Олеській фортеці почали зводити на рубежі ХІІІ—ХІV ст. Якщо уважно придивимося, то зможемо побачити, що висота стін цього кам’яного захисника сягала 10 м, а товщина — �,5. Усередині овальних мурів було двоповерхове приміщення, каплиця, башта і криниця.

Цікавий факт. Саме в Олеському замку народилося двоє майбутніх польських королів: у 16�9 р. — Ян ІІІ Собєський, у 1640 р. — Міхал Вишневецький.

Після Другої світової війни Олеський замок було відреставровано і він став музеєм-заповідником Х—ХVІІІ ст. Колекція музею нара-ховує біля 500 творів живопису, скульптури. Експозиції Олеського музею розгортаються від залу до залу, ніби відкриваються сторінки історичного літопису. Та й кожна зала музею теж є експонатом. Меб-лі, світильники, шпалери, гобелени, каміни — усе характерно для тих часів, коли було збудовано Олеський замок.

4. кам’янець-Подільськафортеця.

Ч е т в е р т и й у ч е н ь - е к с к у р с о в о д. Зараз ми відвідаємо ре-гіон, на території якого активно поширювалася оборонна архітекту-ра — Поділля. Кінець ХІV ст. ознаменований виникненням на Поділ-лі цілого ряду укріплених замків — у Бучачі, Ялівці, Станові, Скалі Подільській, Теребовлі, які пізніше неодноразово добудовувалися і перебудовувалися.

Також на Поділлі наприкінці ХІV ст. починає розвиватися уні-кальний оборонний комплекс Кам’янця-Подільського, характер яко-го багато в чому визначений розташуванням міста на острові, утворе-ному глибоким природним каньйоном. Природну міць доповнюють фортифікаційні споруди. У ХІІ ст. на скелястому мисі на захід від міста звели дерев’яне укріплення. У ХІІІ—ХІV ст. з’явилися перші кам’яні вежі та стіни.

Кам’янець називали «вежею, зведеною рукою Божою», «оплотом християнства».

5. Хотинськафортеця.

П ’ я т и й у ч е н ь - е к с к у р с о в о д. Далі рушаймо до однієї з найулюбленіших фортець кінематографістів ХХ—ХХІ ст.

Історія цієї фортеці дуже давня. На скелястому мисові в Хотині на рубежі Х—ХІ ст. звели дерев’яну фортецю, а за Данила Галицького її зміцнили каменем. У 1470-х рр. воєвода Стефан ІІІ Великий ґрунтов-

143

но перебудував фортецю: було піднято двір, зведено потужну Північ-ну башту і три менших, товсті стіни (до 5 м), прикрашені орнаментом з цегли, а на подвір’ї — палаци, церкву, казарми.

Хотинська фортеця збереглася до наших днів, зараз в ній прово-дяться реставраційні роботи. А у �007 р. тут знімались епізоди філь-му «Тарас Бульба».

6. Акерманськафортеця.

Ш о с т и й у ч е н ь - е к с к у р с о в о д. Ви вже довідалися, що фор-теці на українських землях будували українці, поляки, литовці, угорці, а зараз ми перенесемося на південь України і відвідаємо фор-тецю, яку спорудили генуезці. Отже, наприкінці ХІІІ ст. генуезці на високому березі Дністровського лиману спорудили фортецю Монкас-тро. У часи молдавського правління її називали Четата Албе («Біла фортеця»). У 1484 р. її захопили турки і переклали назву на свій лад Акерман («Білий камень»).

Цікавим фактом є те, що стіни Акерманської фортеці є одночасно і речовим, і писемним джерелом. Адже вони зберігають слов’янські написи, які розповідають про будівництво укріплень.

Площа мурованої фортеці — близько 9 га. Довжина стін — � км, товщина — до 5 м. Відносно мала висота башт (9—11 м) компенсува-лася широким (до 14 м) і глибоким ровом.

У наступних століттях турки зміцнили фортецю, звели бастіони. У Комендантському дворі розміщувалися покої коменданта, скарб-ниця і в’язниця, у підвалах — зброя і боєприпаси; у Гарнізонному дворі — казарми; у Цивільному дворі — жилі будинки і мечеті; у Пор-товому — склади купців.

Під стінами Акерману в різні часи відбувалися десятки битв, його штурмували молдавани, запорожці, поляки, австрійці, татари, росія-ни. Фортеця до 1770 р. вважалася неприступною.

7. Мукачівськийзамок«Паланок».

С ь о м и й у ч е н ь - е к с к у р с о в о д. На західній околиці Мука-чева, на горі вулканічного походження — Замковій, був зведений у ХІV—ХV ст. князем Федором Коріатовичем перший в Україні кам’яний замок, здатний протистояти тодішнім методам ведення бою. Розташований він на висоті 188 м над рівнем моря.

Усі замки, фортеці будувалися за наказами королів, гетьманів, князів. А безпосередніми виконавцями були, звичайно, селяни. У се-редньовіччі не було ще техніки, за допомогою якої можна було б під-німати на вершину гори камінь та інші будівельні матеріали. Тож не дивно, що в ті далекі часи подібна робота супроводжувалася велики-ми муками. Так народжувалася легенда про те, що вся Замкова гора

144

будувалася в страшних муках, і тому із словом «мука» пов’язують, за однією з легенд, виникнення назви міста — Мукачево.

Звідки ж походить назва самого замку «Паланок», — запитаєте ви.Замок був оточений водяним ровом завглибшки 6 і завширшки до

14 м. Із внутрішнього боку цього рову було насипано 8-метровий зем-ляний вал, поверх якого височів паркан із важких дубових колод. Паркан називали «паланком», звідси, власне, і пішла назва Мука-чівського замку.

Федір Коріатович добре усвідомлював значення замкового гарні-зону, боєприпасів, провіанту і стін самого замку при обороні. Саме тому він видав указ, за яким в замку повинні були тримати напоготові 164 гармати, 60 бочок артилерійського пороху, зберігати в холодних підвалах запаси солонини, копчення, морожену, в’ялену і сушену рибу, борошно, зерно, крупи.

За часів Ф. Коріатовича «Паланок» перетворився на один із най-неприступніших замків у Центральній Європі.

А зараз мій колега розповість вам легенду про будівництво у Мука-чівському замку колодязя.

В о с ь м и й у ч е н ь - е к с к у р с о в о д. Будучи енергійним, діло-вим князем-реформатором, Федір Коріатович добре розумів, що збу-дований ним замок міг мати будь-яку кількість гарнізону, безліч гар-мат, невичерпні запаси боєприпасів, провіанту, але без води оборона зводилася до нуля. Тому він наказав викопати колодязь.

Пробити багатометрову товщу вулканічних порід примітивними зна-ряддями праці кінця XIV ст. було надзвичайно важкою і небезпечною справою: обвалювалися стіни, гинули люди, перешкоджали отруйні гази. Колодязь виходив нециліндричної форми, де три, а де й вісім метрів у діаметрі. Бувало, що впродовж кількох тижнів не заглиблюва-лись ані на сажень. Люди впадали у відчай і просили князя припинити будівництво. Та Коріатович був невблаганним. Він наказав наприкінці кожного дня доповідати про стан будівництва. Протягом дуже довгого часу звітували однозначно: «Пресвітлий княже, води нема!»

Чуючи щовечора цю невтішну фразу, Федір Коріатович і сам мало не впав у відчай, аж поки одного разу за спиною доповідача не помітив маленьку істоту. Ця істота була вкрита густою чорною щетиною, позаду мала хвіст, а на голові коротенькі ріжки. Князь грізно повелів усім зали-шити його. Підлеглі хутко виконали наказ, проте Коріатович лишився не сам. Рогатий, лукаво посміхаючись, запропонував свої послуги. Але не безкоштовно. За те, що в колодязі з’явиться вода, а на той час його глибина вже сягала 85 метрів, Коріатович мав віддати мішок золота. І князь погодився. Наступного дня у колодязі з’явилася вода.

За першими радісними вигуками пролунала вимога заплатити за воду золотом. І тут тільки Ф. Коріатович усвідомив, що грошей у каз-

145

ні немає: будівництво монастирів, замку та його колодязя, численні реформи випорожнили її до дна. Князь, звертаючись до посланця під-земелля, сказав:

— Візьми мою душу, більше платити не маю чим. Я своє життя прожив недаремно.

— Е ні, Коріатовичу, — заперечив нечистий, — ти щойно мені збре-хав — пообіцяв золото, а сам його не маєш, ти грішний. А душа гріш-ника і так буде моєю після смерті. На душу я зачекаю, а гроші мені потрібні вже зараз.

Князь знову пробував пояснити, що казна порожня, а пообіцяв він мішок золота лише тому, що надто велике мав бажання увінчати ус-піхом усі справи князівські. Проте рогатий наполягав:

— Віддай мішок золота! Нічого знати не хочу!Довго сперечалися. Минуло за північ. Аж ось у двір замку прий-

шов рицар, підлеглий князя. Сховавшись за колоною, у нічній тиші прислухався до суперечки. Добре зрозумівши її зміст, вийшов із схо-ванки, відкликав господаря і шепнув йому на вухо:

— Федоре, ти пообіцяв нечистому мішок золота? Але ж ти не обіцяв великий мішок золота!

І от останні, але вже дійсно останні, дві золоті монети зашивають у малесенький мішечок, віддають як плату нечистому. Зрозумівши, що його обдурено, той підняв страшний ґвалт, несамовито закружляв двором, підняв страшенну куряву, розбудив усіх придворних, слуг і челядь. Коли ж усі виглянули з вікон у двір замку, крикнув:

— Усе одно води пити не будете!І з цими словами скочив у глибину колодязя.З того часу з 85-метрової глибини чуються далекі приглушені зву-

ки, які, власне, й народили цю легенду. Але так чи інакше, вода в зам-ку була.


Підсумок уроку проходить у формі висловлення вражень від уявної подорожі та презентації готових творчих робіт (за бажанням учнів).


Завершити виконання творчих робіт.

життєПис диНастії рюрикОВичіВ

мета: узагальнити й систематизувати вивчений матеріалзкурсів історії україни (теми «Виникнення та розвитоккиївськоїрусі», «київськарусьнаприкінціХ—упершійполовиніХІІІст.»)тавсесвітньоїісторії(тема«Слов’янита

146

їхнісусіди»);розвивативмінняпрацюватиздовідковоюлітературою,логічнемисленняіпам’ять,уміннявідділятиголовневіддругорядного;виховуватилюбовдовітчизня-ноїісторії.

Навчально-методичне забезпечення: підручникзісторіїукраїни;під-ручникзівсесвітньої історії;енциклопедіїз історії; істо-ричнідовідники;дидактичніматеріали.

Обладнання: папірформатуА-4. тип уроку: узагальненняісистематизаціїзнань. Вид заняття: бінарнийурок(історіяукраїни,всесвітняісторія)«Школа

Несторів-літописців».


Учитель заздалегідь оголошує учням тему майбутнього уроку та порядок його проведення у формі написання довідково-історичної книги «Життєпис династії Рюриковичів». Учитель дає учням орієн-товний зміст майбутньої книги та список літератури для попередньо-го опрацювання.

література: 1. Довідник з історії України (А—Я): Посібн. для серед. загаль-нооосвіт. навч. закл./ За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — �-ге вид., доопр. і доповн. — К. Генеза, �001. — 1136 с. �. Котляр М. Ф. Історія України в особах: Давньоруська держава. — К.: Україна, 1996. — �40 с. 3. Жадько Е. Г. 100 ве-ликих династий. — М.: Вече, �004. — 480 с. 4. Шаров І. 100 видатних імен України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — 496 с. 5. Визначні особистості в історії України: У � ч. / Упоряд. Т. Ковтунович. — К.: Ред. за-гальнопед. газ., �004. — Ч. 1. — 1�8 с. — (Б-ка «Шк. світу»). 6. Дидактичні матеріали з історії України: 7 кл. / І. Коляда, К. Крилач, А. Подобєд. — К.: АСК, 1998. — 11� с. 7. Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: Портрети елі-ти. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, �006. — 784 с.

ХІдуроку


Учитель оголошує тему та мету уроку, порядок його проведення у формі написання довідково-історичної книги «Життєпис династії Рюриковичів». Для виконання роботи учні об’єднуються у групи по дві—три особи в кожній, усього 11 груп. Кожна група отримує за-вдання скласти історичний портрет певного представника династії Рюриковичів за алгоритмом (алгоритм написаний на дошці):

• Рік народження• Місце народження• Рік смерті• Місце смерті• Причина смерті• Роки правління

147

• Батько• Мати• Шлюб• Діти• Титул• Крилаті вирази• Внутрішня політика• Зовнішня політика• Історичне значення діяльності• Оцінка діяльності сучасниками та нащадками.Учитель акцентує увагу учнів на тому, що деякі пункти схеми мо-

жуть залишитися незаповненими, через те що за браком писемних джерел історикам важко визначити рік, місце народження/смерті, ким були батьки князя тощо.

Також учитель говорить, що юні дослідники династії Рюриковичів можуть скористатися довідковою літературою з фондів шкільної біб-ліотеки, яка зараз перебуває в класі й розміщена на окремій парті.

Вступне слово вчителя.Рюриковичі — правляча династія Київської Русі та Московської дер-

жави, яка була при владі протягом семи століть. Дістала назву і веде початок від норманського князя Рюрика. Видатними представниками династії були київські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святосла-вич, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах; галицько-волинський князь Данило Галицький; Олександр Невський, Дмитрій Донський.

Київські Рюриковичі проводили активну зовнішню політику, завдяки якій Київська Русь перетворилася на найбільшу середньовічну європей-ську імперію. Внутрішня політика київських князів мала центристський характер і була спрямована на зміцнення великокняжої влади.

Після розпаду Київської держави представники династії Рюрико-вичів правили в окремих землях-князівствах (Київській, Чернігівсь-кій, Ростово-Суздальській, Переяславській), де започаткували міс-цеві правлячі династії (Мономаховичів, Ольговичів, Романовичів тощо). Удільні князі з династії Рюриковичів правили в українських землях до кінця ХV ст.

Московські великі князі й царі були нащадками володимиро-суз-дальських Мономаховичів. Династія Рюриковичів правила в Мос-ковській державі до кінця ХVІ ст. і закінчилася зі смертю синів Івана ІV Васильовича.

Таким чином, на сьогоднішньому уроці перед нами поставлене складне, але водночас і цікаве завдання — спробувати написати довід-ково-історичну книгу «Життєпис династії Рюриковичів».

Учитель роздає учням папір і бажає юним Несторам-літописцям успіхів.

148

іі. життєПис диНастії рюрикОВичіВ.

1. рюрик.

Рік народження: невідомий.Місце народження: невідоме.Рік смерті: 879 р.Місце смерті: можливо Корелі.Причина смерті: невідома.Роки правління: 86�—879 рр.Батько: невідомо.Мати: невідомо.Шлюб: невідомо.Діти: Ігор.Внутрішня політика: на березі р. Ільмень заснував місто, за � км

від якого в середині Х ст. виник Новгород.Історичне значення діяльності: засновник династії Рюриковичів.

2. олег.

Рік народження: невідомий.Місце народження: невідоме.Рік смерті: 91� р. або 9�� р.Місце смерті: можливо Ладога або Київ.Причина смерті: за легендою, помер від укусу змії.Роки правління: 88�—91� рр.Батько: невідомо.Мати: невідомо.Шлюб: невідомо.Діти: невідомо.Титул: новгородський князь (879—88� рр.), київський князь

(88�—91� рр.).Крилаті вислови: «Хай буде Київ матір’ю міст руських».Внутрішня політика: із 88� р. правив у державі від імені малоліт-

нього князя Ігоря. Прагнув об’єднати слов’янські племена навколо Києва в одній державі. Підкорив деревлян і сіверян, які спочатку від-мовилися визнавати його владу, приєднав до Русі радимичів, уличів, тиверців, білих хорватів, словен, кривичів, мерю, весь, чудь. Відно-вив язичництво, за що волхви прозвали його Віщим.

Зовнішня політика: Воював проти хозар. 911 р. здійснив вдалий похід проти Візантії. На знак перемоги прибив свій щит на воротах Константинополя. Уклав вигідний для Русі торговельний договір з Візантійською імперією. Цей договір складався з 15 статей і передба-чав встановлення дружніх зв’язків між обома державами та безмитну торгівлю Русі з Візантією; руські купці мали право жити у передмісті Константинополя протягом шести місяців; русичі отримували право

149

служити в імператорському війську. Здійснював походи на Каспій-ське узбережжя і Кавказ, боровся з угорськими племенами, які про-сувалися в Середнє Подунав’я.

Історичне значення діяльності: за часів правління Олега Київська Русь перетворюється на одну з могутніх країн Європи. Окреслив те-риторіальні контури держави, пожвавив економічний розвиток Київ-ської Русі.

Оцінка діяльності сучасниками та нащадками: «В основу консолі-дації земель Олег поклав модель централізованої держави, а не тра-диційної для Руської землі федерації племен» (О. Бойко).

3. Ігор.Рік народження: 877 р. (?).Місце народження: невідоме.Рік смерті: 945 р.Місце смерті: Древлянська земля.Причина смерті: був убитий під час спроби повторно зібрати дани-

ну з деревлян.Роки правління: 91�—945 рр.Батько: Рюрик.Мати: невідомо.Шлюб: княгиня Ольга.Діти: Святослав, Гліб, Предслава.Титул: київський князь (91�—945 рр.).Крилаті вислови: «Як вовк унадиться між вівці, то й всю череду ви-

носить, коли його не вбити». (Древлянський князь Мал про Ігоря.)Внутрішня політика: проводив політику, спрямовану на зміцнен-

ня Київської держави. Підкорив племена деревлян, сіверян, які відо-кремилися від Києва на початку його князювання.

Зовнішня політика: уклав мирні угоди (915 р., 9�0 р.) з печенігами. Здійснив у 941 р. похід до Візантії, під час якого київський флот було знищено за допомогою так званого «грецького вогню» (запальна суміш з сірки, смоли, нафти). У 944 р. відбувся другий похід на Візантійську імперію, який завершився укладанням у 945 р. договору, за яким Ігор зобов’язувався не нападати на володіння Візантії у Криму; обидві держа-ви зобов’язувалися надавати одна одній воєнну допомогу; для руських купців скасовувалася безмитна торгівля з Візантією тощо. У 913 і 943 рр. здійснив два походи на Кавказ, які дозволили київським купцям тор-гувати на Сході. У 945 р. здобув столицю Албанії — Бердаа.

Історичне значення діяльності: фактичний засновник династії Рю-риковичів у Київській Русі.

Оцінка діяльності сучасниками та нащадками: «З нього починає діяти правило, що стало згодом обов’язковим для всіх київських князів: вступив на престол — утвердив свою владу» (О. Субтельний).

150

4. ольга.Рік народження: 893/894 (?).Місце народження: Псков.Рік смерті: 969 р.Місце смерті: невідоме.Причина смерті: невідома.Роки правління: 945—957 рр.Батько: невідомо.Мати: невідомо.Шлюб: князь Ігор.Діти: Святослав.Титул: Велика княгиня київська (945—957 рр.).Внутрішня політика: управляла Київською державою в роки

неповноліття свого сина Святослава. Помстилася деревлянам за вбивство чоловіка Ігоря (відповідно до законів звичаєвого права). Провела першу державну реформу в Київській Русі: визначила роз-міри данини — устави, уроки, оброки, порядок її збирання й місця для збору данини (погости). Закріпила за княжою казною «лови-ща» — землі, багаті хутровим звіром, що забезпечувало постійний прибуток. Збудувала нову князівську резиденцію, дерев’яну хрис-тиянську церкву.

Зовнішня політика: відмовилася від традиційних методів прове-дення зовнішньої політики її попередниками, коли спочатку здійсню-вався збройний похід, а потім (та й то у випадку вдалого завершення) укладався вигідний для київського князя мирний договір. Княгиня Ольга надавала перевагу мирним переговорам — дипломатії. 946 р. відвідала Константинополь, підписала мирну угоду з Константином VІІ Багрянородним, прийняла християнство. Здійснила першу спро-бу встановити дипломатичні відносини із Західною Європою — 950 р. надіслала послів до німецького імператора Оттона І.

Історичне значення діяльності: сприяла об’єднанню колишніх окремих племінних володінь в єдину державу. Вона першою серед руських князів відчула необхідність впорядкування й нормування данини, поширення адміністративної й судової систем на всі підвлад-ні Києву землі. Надавала перевагу дипломатії перед війною; сприяла зміцненню міжнародного авторитету Київської Русі.

Оцінка діяльності сучасниками та нащадками: «Нестор констату-вав, що вона «сяяла, як місяць уночі», і порівнював її з «вранішньою зорею перед сонцем» (Нестор). «Легенда назвала Ольгу Хитрою, церк-ва — Святою, історія — Мудрою» (М. Карамзін). М. Грушевський відзначав, що вона тримала сильною та владною рукою систему, не давши їй ні ослабнути, ні розвалитися, налагодила дипломатичні сто-сунки з двома могутніми імперіями Європи, з яскравими представни-ками культури середньовіччя.

151

5. Святослав.

Рік народження: бл. 939 р.Місце народження: Київ.Рік смерті: 97� р. або 973 р.Місце смерті: біля Дніпрових порогів.Причина смерті: був убитий печенігами, під керівництвом хана

Курі.Роки правління: 964—97� рр.Батько: князь Ігор.Мати: княгиня Ольга.Шлюб: можливо угорська принцеса Предслава.Діти: Володимир, Ярополк, Олег.Титул: Великий князь київський (945—97� рр.).Крилаті вислови: «Іду на ви!», «Не осоромимо землі Руської, а ля-

жемо кістьми, бо ж мертвий сорому не зазнає».Внутрішня політика: до 969 р. державою фактично управляла

княгиня Ольга, тому що Святослав постійно вів військові походи; планував перенести столицю держави з Києва до Переяславця на Ду-наї; зосередив всю повноту влади на місцях у руках єдиної династії: призначив на київський престол сина Ярополка, у Древлянську зем-лю — Олега, у Новгородську — Володимира.

Зовнішня політика: зовнішня політика мала завойовницький характер й ознаменувалася розширенням територій Руської держа-ви. Завдав поразки волзько-камським болгарам; у 965 р. розгромив Хозарський каганат, зруйнував його столицю Ітиль. Вів війни на Північному Кавказі, де захопив хозарську фортецю Семендер і пе-реміг племена ясів та косогів. Закріпив владу Київської Русі на Та-манському і Керченському півостровах (Тмутараканське князівст-во). Підкорив майже всю територію Болгарії. Змушений був у 971 р. підписати з Візантією мирний договір, за яким відмовився від своїх завоювань на Балканах.

Історичне значення діяльності: значно розширив територію Дав-ньоруської держави, проводив активну зовнішню політику щодо зміцнення престижу Київської Русі і забезпечення її торгових інте-ресів. Святослав залишився для наступних поколінь зразком воїна і полководця, який не шкодував сил для рідної землі і зложив голову, захищаючи її від ворогів.

Оцінка діяльності сучасниками та нащадками: «Чуже шукав, своє втратив» (Повість минулих літ). «Смілий і чесний рицар-войовник, що у всім поступає одкрито і сміло, не шукає здобичі, ні багатства, цінить тільки славу воєнну і для неї одної живе. Се герой княжої дру-жини, її найвищий ідеал» (М. Грушевський).

15�

6. Володимир.Рік народження: не пізніше 963 р.Місце народження: невідоме.Рік смерті: 1015 р.Місце смерті: невідоме.Причина смерті: невідома.Роки правління: 980—1015 рр.Батько: князь Святослав.Мати: Малуша.Шлюб: Олова, дочка одного з вождів шведських вікінгів; Анна, сес-

тра візантійського імператора Романа ІІ; Рогнеда, дочка полоцького князя.

Діти: Вишеслав, Ізяслав, Ярослав, Предслава, Всеволод, Прями-слава, Святополк, Святослав, Мстислав, Станіслав, Судислав, Борис, Гліб, Марія-Добронега.

Титул: князь новгородський (969—978 рр.), великий князь київсь-кий (980—1015 рр.).

Внутрішня політика: завершив об’єднання всіх руських земель у складі Київської держави. До складу Руської держави увійшли Закарпатська Русь і Тмутаракань. За часів правління Володимира всі основні східнослов’янські союзи племен були інкорпоровані до складу держави. Процес утворення Київської Русі практично завер-шився. Кордони держави загалом збігалися з етнічними межами східнослов’янської етнокультурної спільноти. Для захисту від кочів-ників збудував укріплену лінію з містами-фортецями по річках Стуг-ні, Десні, Ірпені, Трубежу й Сулі. Провів адміністративну, військову, оборонну, судову, релігійну реформи. Запровадив у 988 р. християнс-тво як державну релігію Київської Русі, що сприяло розвиткові куль-тури, поширенню писемності, створенню перших шкіл і бібліотек на Русі. Було збудовану Десятинну церкву. За князювання Володимира почали карбувати перші руські монети — златники і срібники.

Зовнішня політика: воював з в’ятичами (98� р.), ятвягами (983 р.), радимичами (984 р.), волзькими булгарами (985 р.) і хор-ватами (993 р.). Розвивав політичні, економічні й культурні зв’язки з Візантією, Польщею, Угорщиною, Чехією, західноєвропейськими країнами.

Історичне значення діяльності: Значно зміцнив і розширив кор-дони Київської Русі. За часів Володимира Київська держава досягла найбільшої політичної могутності. Діяльність Володимира сприяла розвитку Київської держави й зміцненню її міжнародного авторите-ту. Саме князь Володимир прилучив Русь до європейського політич-ного і культурного життя, зробивши її невід’ємною частиною процесу формування європейської цивілізації. За часів Володимира Київська Русь стала врівень з багатьма державами Європи і Близького Сходу.

153

Оцінка діяльності сучасниками та нащадками: «Подиву гідно, скільки добра вчинив він Руській землі...» (Повість минулих літ). «Часи Володимира Святого, чи Великого — були кульмінаційною точкою процесу будови, завершенням ... процесу утворення давньої Руської, Київської держави» (М. Грушевський).

7. ЯрославМудрий.

Рік народження: бл. 978 р. або бл. 983 р.Місце народження: невідоме.Рік смерті: 1054 р.Місце смерті: Вишгород.Причина смерті: невідома.Роки правління: 1019—1054 рр.Батько: Володимир Великий.Мати: Рогнеда, дочка половецького князя.Шлюб: Анна; Інґігерда, дочка шведського короля Олафа.Діти: Ілля, Володимир, Ізяслав, Анастасія, Святослав, Всеволод,

Єлизавета, В’ячеслав, Анна, Ігор.Титул: князь ростово-суздальський (987—1010 рр.), князь новгород-

ський (1010—1036 рр.), великий князь київський (1019—1054 рр.).Внутрішня політика: зумів повернути всі українські етнічні зем-

лі на заході. Для захисту кордонів від нападу кочівників спорудже-на нова оборонна лінія вздовж річок Сули, Стугни, Росі, Трубежа. 1036 р. руські війська вщент розгромили печенігів біля Києва. На честь цієї перемоги закладено 1037 р. Софійський собор, взірцем для будівництва якого був Софійський собор у Константинополі. Було укладено перший писаний збірник законів «Правда Ярослава», що є найдавнішою частиною «Руської правди». Засновано Київську мит-рополію, яка підпорядковувалася Константинопольському патріар-ху. Засновано у Київській Русі перші монастирі — Св. Юрія, Св. Іри-ни та Києво-Печерський монастир, які стали великими церковними і культурно-освітніми центрами. Створено школу і бібліотеку при Софійському соборі.

Зовнішня політика: за князювання Ярослава Мудрого значно роз-ширилися і зміцнилися міжнародні зв’язки Київської держави. Русь підтримувала тісні відносини з Візантією, Німеччиною, Угорщиною, Францією та скандинавськими країнами. Міжнародне становище держави Ярослав Мудрий закріпив родинними зв’язками з багатьма європейськими правителями.

Історичне значення діяльності: За часів Ярослава завершилось будівництво давньоруської держави. Київська Русь досягла зеніту свого розвитку і могутності, ставши в один ряд із провідними країна-ми середньовічного світу.

154

Оцінка діяльності сучасниками та нащадками: «Володимир ... землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, при-ємлемо серцем книжну науку» (Повість минулих літ). «Князювання Ярослава може називатися продовженням Володимирового як з по-гляду ставлення великого київського князя до підлеглих земель, так і за сприянням поширенню в Русі початків життя, внесених христи-янством» (М. Костомаров). «І в дорослому, і в похилому віці, вже як верховний володар Русі, він вкрай неохоче сідав на коня і лише в разі особливої потреби брав участь у походах. Книга і перо були для нього милішими меча та військового обладунку» (М. Брайчевський).

8. ВолодимирМономах.

Рік народження: 1054 р.Місце народження: Київ.Рік смерті: 11�5 р.Місце смерті: Київ.Причина смерті: хвороба (?)Роки правління: 1113—11�5 рр.Батько: Всеволод Ярославич.Мати: Ірина Мономах, дочка візантійського імператора Констан-

тина Мономаха.Шлюб: Гіта, дочка англійського короля Гарольда ІІ.Діти: Мстислав І, Ізяслав, Святослав, Роман, Ярополк ІІ, В’ячеслав,

Марина, Євфімія, Агафія, Юрій, Андрій.Титул: князь ростово-суздальський (1066—1073 рр.), князь смо-

ленський (1073—1078 рр.), князь чернігівський (1078—1093 рр.), князь переяславський (1093—1113 рр.), великий князь київський (1113—11�5 рр.).

Внутрішня політика: зумів тимчасово об’єднати під своєю владою більшу частину території Київської держави, припинити князівські усобиці. Став одним з організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любечі (1097), що проводилася з метою покласти край князівським чварам і скоординувати спільну боротьбу проти половців. Автор «Повчання», адресованого його дітям, в якому різко засуджуються князівські усобиці, закликав до єдності всіх князівських земель. Ви-дав закони (відомі під назвою «Статут Володимира Всеволодовича»), в яких скасовувалося холопство за борги та обмежувалися відсотки на позики. За Володимира Мономаха було збудовано міст через Дніп-ро, нові храми, виникали нові й розросталися старі міста.

Зовнішня політика: на початку ХІІ ст. організував ряд спільних походів князів проти половців, після яких вони надовго припинили напади на руські землі. Володимир Мономах звільнив південноруські степи від кочівників.

155

Історичне значення діяльності: Володимир Мономах був останнім правителем Київської Русі, якому вдалося в період князівських усо-биць об’єднати більшу частину території держави і відновити колиш-ній авторитет Русі в середньовічному світі.

Оцінка діяльності сучасниками та нащадками: «Поміж давніми князями до татарського періоду після Ярослава ніхто не залишив по собі такої гучної і доброї слави, як Володимир Мономах, князь діяль-ний, сильний волею, що вирізнявся здоровим глуздом посеред своєї братії, князів руських. Довкола його імені обертаються майже всі важливі події руської історії в другій половині ХІ та в першій чверті ХІІ століття» (М. Костомаров).

9. Юрійдолгорукий.

Рік народження: бл. 1091 р.Місце народження: невідоме.Рік смерті: 1157 р.Місце смерті: Київ.Причина смерті: отруєння.Роки правління: 1149—1151 рр., 1155—1157 рр.Батько: Володимир Мономах.Мати: Гіта Англійська.Шлюб: Анна, дочка половецького хана Аепи.Діти: Андрій І Боголюбський, Гліб, Борис, Василь, Іван, Всеволод

Велике Гніздо, Володимир.Титул: князь ростово-суздальський (1096—1149 рр.), князь пе-

реяславський (1135 р.), великий князь київський (1149—1151 рр., 1155—1157 рр.).

Історичне значення діяльності: уважається, що Юрій Долгорукий заснував Москву, яка вперше згадується у літопису під 1147 р.

10. олександрНевський.

Рік народження: бл. 1��0 р.Місце народження: невідомо.Рік смерті: 1�63 р.Місце смерті: Городець на Волзі.Причина смерті: хвороба (?)Батько: Ярослав Всеволодович.Мати: Ростислава Смоленська.Шлюб: Олександра Полоцька.Діти: Дмитрій І, Андрій ІІІ, Василій, Євдокія Володимирська.Титул: князь новгородський (1�36—1�40 рр., 1�41—1�5� рр.,

1�57—1�59 рр.), великий князь київський (1�46—1�63 рр.), вели-кий князь володимирський (1�5�—1�63 рр.).

156

Історичне значення діяльності: в умовах поневолення більшої час-тини руських земель монголо-татарами Олександр Невський очолив боротьбу північно-західних земель Русі проти загарбання їх німець-кими і шведськими феодалами. За перемогу, здобуту руським війсь-ком, очоленим Олександром Ярославичем, над шведами в Невській битві 1�40 р. його було прозвано Невським. У битві на Чудському озері 1�4� р. новгородське військо під командуванням Олександра Невського розбило рицарів німецького Тевтонського ордену, що по-клало край німецькій агресії на Північно-Західну Русь.

11. дмитрійдонський.

Рік народження: 1350 р.Рік смерті: 1389 р.Роки правління: 1359—1389 рр.Батько: Іоанн ІІ.Шлюб: Євдокія, дочка князя нижегородського Дмитра Костянти-

новича.Титул: великий князь московський (1359—1389 рр.)Внутрішня політика: уряд Дмитрія Донського провів ряд заходів

щодо централізації державного управління, підпорядкування церк-ви державній владі і поліпшення військової справи. За князюван-ня Дмитрія Донського збудовано перший в Північно-Східній Русі кам’яний кремль у Москві.

Зовнішня політика: у 1368 р., 1370 р., 137� р. військо Дмитрія Донського відбило напади на Москву литовського князя Ольґерда. У 1376 р. встановив свій вплив у Булгарії на Волзі. У Куликовській битві 1380 р. на чолі об’єднаних руських військ, до складу яких вхо-дили українські та білоруські загони, розгромив військо хана Золотої Орди Мамая.

Історичне значення діяльності: перемога військ під керівництвом Дмитрія Донського мала велике історичне значення. Вона не призве-ла до ліквідації монголо-татарського панування, але завдала могут-нього удару Золотій Орді, прискорила її занепад і піднесла значення Москви як центру об’єднання всіх руських земель.


На підсумковому етапі уроку учні здають учителеві відповідно до змісту «Життєпису династії Рюриковичів» підготовлені матеріали. Учитель аналізує роботу учнів.


Підготувати ілюстрації до «Життєпису династії Рюриковичів».

157

ДОДАТКИДодаток 1

Рейтингова відомість

Клас: 5-ВНазва команди: Юні історики

№ з/п

Прізвище, ім’я Бліцопитування Історичний

тлумач

Турнір еру-

дитів

Творча майстерня

Усьо-го

1

�

3

4

5

6

7

8

9

Усього

Додаток 2

Рейтингова відомість

Клас: 5-АНазва команди: Команда імені Володимира Великого

№ з/п

Прізви-ще, ім’я

Історична розминка

Історичний хронограф

Вгадай, про кого йдеться

Істо-ричні читан-

ня

Кон-курс боя-нів

Усьо-го

1

�

3

4

5

6

7

8

9

Усього

158

Додаток 3

Рейтингова відомістьКлас: 5-БНазва команди: Запорожці

№ з/п

Прізвище, ім’я

Ту

рн

ір к

о-за

ків

-поч

ат-

ків

ців

Ту

рн

ір з

нав

-ц

ів к

озац

ь-к

ої т

ерм

іно-

лог

ії

Ту

рн

ір к

ар-

тогр

афів

Ту

рн

ір к

оза-

цьк

их

хр

о-н

огр

афів

Ват

ажк

и

коз

ацьк

ої

слав

и

Ту

рн

ір д

же-

рел

озн

авц

ів

Ту

рн

ір х

у-

дож

ни

ків

Усь

ого

1

�

3

4

5

6

7

8

9

Усього

Додаток 4

Рейтингова відомістьКлас: 5-АНазва команди: Історичні волейболісти

№ з/п

Прізвище, ім’я Україна ХІХ ст.

Україна ХХ ст.

Україна сучасна

Усього

1

�

3

4

5

6

7

8

9

Усього

159

лІТЕРАТУРА

1. Баханов К. О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактич-ний словник-довідник. — Запоріжжя: Просвіта, �00�. — 108 с.

�. Вяземский Е. Е., Стрелова О. Ю. Методические рекомендации учителю истории: Основы профессионального мастерства: Практ. пособие. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, �001. — 160 с.

3. Відома і чута у всіх кінцях землі: друга половина ІХ — перша половина ХІІ ст. / Упоряд. і передм. О. І. Гуржія. — К.: Україна, 1993. — 330 с.

4. Вступ до історії України: Підруч. для 5 кл. загальноосв. навч. закладів. — К.: Генеза, �005.

5. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997.

6. Історична наука: Термінологічний і понятійний довідник: Навч. посіб. / В. М. Литвин, В. І. Гусєв, А. Г. Слюсаренко та ін. — К.: Вища шк., �00�. — 430 с.

7. Історія України. Для дітей шкільного віку. — К.: Т-во «Знання» України, 199�. — ��4 с.

8. Історія України: Підруч. для 7 кл. Загальноосвіт. навч. закл. / В. А. Смолій, В. С. Степанков. — К.: Генеза, �007. — ��4 с.

9. Історія українського селянства: Нариси в �-х томах. — Т. 1. — К.: Наук. думка, �006. — 631 с.

10. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. — 4-те вид., стереотип. — К.: Либідь, �00�. — 656 с.

11. Методика навчання історії в школі / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. — К.: Генеза, �005. — 3�8 с.

1�. Митці України: Енцикл. довід. / Упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 199�. — 848 с.

13. Нариси з історії дипломатії України / О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін.; За ред. В. А. Смолія. — К.: Видавничий дім «Аль-тернативи», �001. — 736 с.

14. Ричка В. М. За літописним рядком: Історичні оповіді про Київську Русь. — К.: Рад. шк., 1991. — �06 с.

15. Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — 335 с.

16. Толочко О. П., Толочко П. П. Київська Русь. — К.: Видавничий дім «Аль-тернативи», 1998. — 35� с.

17. Толочко П. Київська Русь. — К.: Абрис, 1996 — 360 с.18. Українська культура: історія і сучасність: Навч. посібник. / За ред.

С. О. Черепанової. — Львів: Світ, 1994. — 456 с.19. Українська література у портретах і довідках: Давня література — літера-

тура ХІХ ст.: Довідник/ Редкол. С. П. Денисюк, В. Г. Дончик, П. П. Ко-ноненко та ін. — К.: Либідь, �000. — 360 с.

�0. Хрестоматія з історії України. Посібник для вчителів / В. І. Червінський, В. Є. Кругляков, В. В. Пилипенко та ін.; За ред. В. І. Червінського. — К.: Вежа, 1996. — 35� с.

�1. Яворницький Д. І. Із української старовини: Наук.-худож. кн.: Для серед. та ст. шк. віку. — К.: Веселка, �001. — 176 с.

160

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

5 клас

Нумізматика, сфрагістика та геральдика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Знайомство з історією. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Княжа Русь—Україна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Виникнення українського козацтва та Запорозької Січі . . . . . . . . . . . . . . . �5

Козацька Україна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3�

Велети духу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

Україна в ХІХ—ХХ ст. Україна сучасна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5�

День пам’яті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61

Україна — незалежна європейська держава. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68

Україна крізь віки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

Про що ти дізнаєшся, вивчаючи історію у 5 класі. Лист випускникам молодшої школи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83

7 клас

Князь Святослав: ким він був для сучасників, ким є для нащадків? . . . . . 90

Виникнення та розвиток Київської Русі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97

Ремесла Київської Русі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103

Ярослав Мудрий . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Київська Русь наприкінці Х—у першій половині ХІ ст. . . . . . . . . . . . . . . 1�0

Усна народна творчість Київської Русі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1�3

Київська Русь в історії Європи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130

Україна — країна замків і фортець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139

Життєпис династії Рюриковичів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145

Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159

історія україни. 5, 7 класи. нестандартні уроки

Education