Підготувала учениця 10 класу

Селівестренко Вікторія

Вчитель: Лягул О. М.

Презентація на тему: “Лев Толстой - геніальна людина і письменник”

“Щоб жити чесно, потрібно рватись, путатись, битись, помилятись починати й кидати, і знову починати і знову кидати, і вічно боротися і втрачати. А спокій - душевна підлість”.

Л.М.Толстой

Лев Микола́�йович Толсто�й (рос. Лев Никола́евич Толстой; 28 серпня (9 вересня) 1828 — 20 листопа́да́ 1910) — російський письменник і грома́дський діяч, а́втор рома́нів «Війна́ і мир», «Анна́ Ка́реніна́», «Воскресіння» та́ інших творів.

На́родився 28 серпня (9 вересня) 1828 в са́дибі Ясна́ Поляна́ Тульської губернії, (нині музей-са́диба́ в Тульській обла́сті) в одній з на́йзна́тніших російських дворянських родин.

Далекий предок Льва Миколайовича, Петро Олексійович Толстой, сподвижник Петра Великого, був жорстоким, підступним і властолюбним вельможею, людиною великого державного розуму і величезної сили волі. За заслуги перед царем йому був подарований графський титул.

За материнською лінією, Лев Миколайович належав до давнього роду князів Волконських.

Дуже рано, в півторарічному віці, він втратив матір Марію Миколаївну.

Теплі і зворушливі спогади про дитинство були зв'язані у Толстого зі старшим братом Николенькою. Николенька навчив маленького Льовушку незвичайним іграм, розповідав йому і іншим братам історії про загальне людське щастя.

Фа́кти з життя Л.М.Толстого

Юність

1837 — сім'я Толстого переїздить з Ясної Поляни до Москви. Влітку цього року несподівано вмирає батько, опікункою

всиротілих дітей стає їхня тітка, сестра батька Олександра Іллівна Остен-Сакен.

Через 4 роки вона померла. Родина Толстого переїхала до Казані, де проживала інша тітка, Пелагея Іллівна Юшковська.

1844 року Толстой вступив на філософський факультет Казанського університету.Не отримавши допуску до здачі екзамену з історії, він 1845 року переходить на юридичний факультет.

12 квітня 1847 — розчарований університетською освітою, він подав прохання про виключення з університету.

Але літературне середовище, дух літературних гуртків і суперництва відштовхнув Толстого від нових знайомих. Їхні інтереси здаються йому дрібними і нікчемними, життя — метушливим і безглуздим.

Офіцер і літера́тор

У квітні 1851 вирушив на Кавказ, де російські війська вели війну з місцевими горянами.

У січні 1852 поступив на службу в артилерію. Брав участь у битвах, працював над повістю «Дитинство».

Тема простоти і природності як вищої цінності життя і «спор» з «парадним», красивим зображенням війни виражена в нарисах «Севастополь в грудні» (1855), «Севастополь в травні» (1855) і «Севастополь в серпні» 1855 року (1856). У нарисах описані епізоди героїчної оборони Севастополя від англо-французских військ 1855 року.

Толстой сам брав участь в обороні Севастополя і багато днів і ночей провів в найнебезпечнішому місці — на 4-му бастіоні, який нещадно обстрілювала ворожа артилерія.

Стела́ в па́м'ять уча́сника́ оборони Сева́стополя 1854—1855 рр. Л.Толстого

біля 4-го ба́стіону.

Письменник

19 листопада 1855 прибув до Петербургу. Але літературне середовище, дух літературних гуртків і суперництва відштовхнув Толстого від нових знайомих. Їхні інтереси здаються йому дрібними і нікчемними, життя — метушливим і безглуздим.

У травні 1856 залишив Петербург і поселився в Ясній Поляні.

Восени 1859 відкрив у Ясній Поляні школу для селянських дітей.

1862 року школу закрили після поліцейського обшуку. Причиною стали підозри властей в тому, що студенти, що викладали в яснополянській школі, займалися антиурядовою діяльністю.

Ім'я, овіяне славою

Він за́йма́вся з дітьми історією, да́ва́в їм теми для творів.

1862 — одружився з дочкою московського ліка́ря Софією Андріївною Берс.

1856—1863 — працював над романом про декабристів. Коріння подій 14 грудня 1825 він побачив в подіях війни 1812 року — часу духовного пробудження народу, єднання дворянства й простих людей в боротьбі з іноземцями.

Так виник задум романа «Війна і мир». Роман писався впродовж 1863—1869 рр. (виданий у 1865—1869 рр., у виданнях 1873 і 1886 до тексту внесені деякі зміни).

1877 — закінчив свій другий роман — «Анну Кареніну» (опублікований в 1876—1877 р.).

Криза́ У другій половині 1860-х — в 1870-х Толстой переживає болісну духовну

кризу. У 1869 він відправився дивитися маєток в Пензенській губернії, який

розраховував вигідно купити. Дорогою заночував в арзамаському готелі. Заснув, але раптом з жахом

прокинувся: уявилося, що він зараз помре. Свої відчуття Толстой описав в незавершеній повісті «Записки

божевільного», над якою працював у 1885—1886 р. Страх смерті, відчуття порожнечі і нісенітниці життя переслідували

Толстого впродовж кількох років. Філософія і існуючі релігії представилися Толстому беззмістовними і

непотрібними. Його неодноразово відвідували думки про самогубство.

Криза була подолана на рубежі 1870—1880-х. Про подолання духовної кризи і про свою нову віру Толстой

розповів в «Сповіді» (написана в 1879—1882 рр., опублікована 1884).

На відміну від соціалістів, він був переконаним супротивником революції. І шлях до людського щастя бачив перш за все не в соціальних і економічних змінах, а в етичному самоудосконаленні кожної людини.

Помірність бажань, скромне життя, без розкоші, звільнення від пристрастей, обмеження або придушення статевого ваблення — такі, згідно Толстому, мають бути етичні орієнтири.

Позиція пізнього Толстого — це позиція пророка, викривача суспільної і державної неправди, що проголошує віровчення вселюдської братської любові і праці.

Толстой-публіцист і вчитель життя придбав величезну популярність не тільки в Росії, але і у всьому світі.

Ясна Поляна стає місцем паломництва: до Толстого за порадою приходять люди з різних верств, з багатьох країн.

22 лютого 1901 Синод — найвищий церковний орган в Росії того часу — виніс визначення про відлучення Толстого від церкви, вказавши на антиправославний дух толстовського вчення. Але відлучення не послабило виняткового впливу Толстого на російське суспільство.

На півдні Росії його послідовники — толстовці — створили сільськогосподарські комуни, жили, спільно обробляючи землю.

Соціа́лістичні вчення Толстого

Пізня творчість

У творчості пізнього Толстого яскраво виявилися прагнення до простоти стилю і пряма повчальність.

Він створив численні твори, написані в наслідування народним легендам і казкам, в яких виразив своє розуміння учення Христа, уявлення про гідне і праведне життя і про ідеальне суспільство.

Збоченість, неправильність життя людей, устрою суспільства — основна тема творчості пізнього Толстого.

У повісті «Отець Сергій» зображається історія життя князя Степана Касатського, що стає ченцем Сергієм, вкрай самолюбної людини, що проходить через спокусу славою до простого покірливого життя убогого мандрівника.

У повісті «Крейцерова соната» (1887—1889) Толстой представив статеву любов між чоловіком і жінкою низьким, негідним людини відчуттям.

У п'єсі «Живий труп» в центрі уваги автора — ненормальність законів і влади, що примушують подружжя, що розлюбило і готове розлучитися один з одним, до продовження сумісного життя.

1889—1899 — працював над своїм останнім романом — «Воскресіння».

У основі сюжету — етичне відродження багатого дворянина Дмитра Івановича Нехлюдова і повії Катюши Маслової, яку Нехлюдов колись спокусив.

Толстой зображає цілу галерею персонажів з різних прошарків — сановників, кримінальних злочинців, революціонерів. Автор роману виступає в ролі безжального судді сучасного суспільного і державного устрою.

1896—1904 — написав повість «Хаджі-Мурат» (вперше опублікована посмертно, 1912).

Її сюжет — історія переходу на бік росіян чеченця Хаджі-Мурата, що прагне помститися імаму Шамілю.

На відміну від інших пізніх творів Толстого, в «Хаджі-Мураті» відсутня очевидна авторська мораль.

Родинні проблеми

З початку 1880-х у відносинах між Толстим і його дружиною і синами наростає взаємне відчуження.

. У 1880-х між Толстим і Софією Андріївною виникає конфлікт з-за майна і доходів від видань творів письменника.

21 травня 1883 він надав дружині повну довіреність на ведення всіх майнових справ, через два роки розділив все своє майно між дружиною, синами і дочками.

Він хотів роздати нужденним все своє майно, але його зупинила загроза дружини оголосити його божевільним і заснувати над ним опіку.

22 липня 1910 Толстой склав заповіт, в якому надавав всім видавцям право на видання своїх творів. Цей заповіт загострив відносини з дружиною.

Відчуваючи неможливість збереження миру в сім'ї і бажаючи повною мірою наслідувати ідеал спрощення і трудового життя, Толстой о 5-й годині ранку 28 жовтня 1910 разом зі своїм лікарем Д. П. Маковицьким залишив Ясну Поляну.

Через кілька днів до них приєдналася дочка Льва Миколайовича, Олександра Львівна.

Толстой мав намір їхати на південь, потім, ймовірно, за кордон. Думав стати селянином.

О 6-й годині 35 хвилин вечора 31 жовтня поїзд, що прямував у Ростов-на-Дону, прибув на станцію Астапово Рязансько-Уральської залізниці.

Толстой, у якого піднялася температура, був вимушений зупинитися в будиночку начальника станції. Лікарі визначили запалення легень.

О 6.05 7 (20) листопада 1910 Толстой помер. 10 (23) листопада 1910 року письменника поховали в

Ясній Поляні, скраю лісового яру, де в дитинстві він разом із братом шукав «зелену паличку», яка зберігала «секрет» ощасливлення всіх людей.

11 вересня 2009 року Ростовський обласний суд постановив, що вислів Толстого «Я переконався, що вчення російської православної церкви це теоретично підступна та шкідлива брехня, а на практиці - збірка найгрубіших забобонів та чаклунства, що приховує весь сенс християнської віри», як такий, що формує негативне ставлення до Російської православної церкви та, виходячи з цього, стаття (від 22 лютого 2000 року) в місцевому журналі свідків Єгових «Пробудитесь!» була визнана екстремістською.

Експерти визначили, що Толстой — противник Російського православія.

8 грудня 2009 року Верховний суд Російської Федерації відхилив апеляцію свідків Єгових та підтримав постанову Ростовського обласного суду, назвавши статтю в журналі «екстремістською».

 

Сьогодення: Визна́ння екстремістом

“Коли його чита́єш, зда́ється, що дивишся крізь відкрите вікно у спра́вжній світ” С. Цвейг

Лев Миколайович Толстой --геніальна людина

і письменник