Берегині, обрядові, родинні

•Лялька-мотанка - це маленький витвір мистецтва, це поєднання минулого і сучасного, це зв’язок з предками, посередник між старшим та новим поколінням.

• Назва такої ляльки походить

від технологічних особливостей її виготовлення. Всі деталі міцно примотуються ниткою, вузлики не зав’язують.

• Лялька-мотанка має свою сакральну функцію, вона втілює ідею оберегу-захисту від злих сил. Народна лялька зроблена власноруч сповнена позитивної енергії, любові та тепла.

Мотанку створюють шляхом намотування шматочків тканини, через це і така споріднена назва з словом мотати. Хрест на обличчі-символ райдуги, тому він робиться з яскравих ниток. Обличчя-солярний знак сонця. Всі вертикальні лінії-це чоловічий початок, усі горизонтальні лінії-жіночий.

Одяг оздоблений традиційною народною вишивкою з використанням давніх орнаментів, прикрашений намистом.

Особисту увагу при виготовленні ляльок приділяється обличчю. Як правило на традиційній ляльці деталі обличчя не зображались. З давніх часів в різних культурах вважалось, що через очі в ляльку може вселитись душа дитини або іншої людини. Обличчя прикрашали символом життя та Сонця – хрестом, який намотували нитками різного кольору.

Таку назву лялька отримала тому, що під час її виготовлення елементи та деталі не тільки міцно примотуються ниткою але нитку ще зав’язують на вузлик.

Лялька в обрядовому календарі українців

Сутність Масляної становить оновлення всього живого, пробудження землі після зими. Магічними способами люди звільнились від зими, смерті, мороку: зокрема спалювали або розривали соломяне опудало Морани (Мари) – словянської богині смерті.

Лялька символізує кущ верби; пробудження природи навесні. Робилася перед Вербною неділею. Її кольори наближені до кольорів верби. Символізує жінку, яка йде до церкви і у ручках тримає три гілочки верби. На личку можна виплести тоненький хрестик.

До пари Вербниці робилася Великодня лялька. Виконується лялька з тканини червоного кольору. Обличчя такої лялечки повинно також бути червоним. На обличчі можна виплести тоненький жовтий хрестик. У руках лялька тримає вузлик, який символізує торбинку з пасочками.

Івана Купала є одним із найдавніших і найбільш улюблених свят в народі. Спалення купальського деревця (Марени) належить до обряду жертвоприношення, а спалювання опудала символізує знищення нечистої сили.

Згідно із традиціями, дідух — це останній обжинковий сніп. Овес, жито, пшениця, льон - його основні складові. Солом'яний оберіг — це дух предків, дідів, збереження традицій і пам'яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі.

На перший Святвечір, коли сходила зоря, господар заходив до хати із "дідухом" із словами: "Святий вечір! Здоровлю з Колядою" Після цього ставили "дідух" у Красний кут на сіно. Вважалось, що саме на цей сніп (Символ прапредка) злітаються душі, яких запрошують до Святої вечері.

ВЕРТЕП (топка, бетлегем, стаєнка, каплиця) - популярний у XVII-XIX ст. пересувний ляльковий театр, з яким виступали на ярмарках, міських та сільських майданах, а частіше ходили по хатах у святкові дні.

Згідно з народними повір’ями, вони мають чарівні властивості: захищають людину від злих сил, лихого ока, відтягують від людей на себе хвороби і нещастя.

Першу лялечку робили для немовляти і клали у колиску. Зараз у нас існує звичай прив'язувати червону вовняну ниточку на руку малюка, а раніше для захисту робили лялечки. Крім маленької мотанки, у дитячому куточку повинна була стояти більша лялька - товстушка, або лялька-нянечка.

Ляльки-зерновушки

(крупенічки)

Це амулети, які за народним

повір'ям приносять в дім

достаток, благополуччя,

допомагають досягти успіхів

у роботі. При їх виготовленні

використовується ціле зерно..

Бажальниця

Виготовляючи таку ляльку, не скупились на яскраві тканини, намиста, стрічки. Лялька мусіла обов’язково бути з руками. З нею спілкувались і робити їй подарунки - нові хусточки, намистини, стрічки. Зробіть маленький весільний рушничок мотанці-бажальниці (тільки з нової тканини), повісьте їй на ручки, подаруйте щось і загадайте бажання...

В деяких селах Вінничини жінки вкладали невеличкі мішечки з різноманітним пахучим зіллям в середину ляльки. Такі ляльки виготовляли в лікувальних цілях, це своєрідна аромотерапія яку використовували ще наші прабабусі.

Секретами лікування запахами квітів, смол і зерен володіли наші далекі предки. Вони вважали, що рослини з сильним запахом володіють магічними властивостями, що впливають в першу чергу на душу людини, і через цю властивість ароматів знахарі лікували різні захворювання

Свою назву лялька отримала за наявність великої кількості рук (п`ять пар рук).

Таку ляльку полюбляли господині, її підвішували над прялкою чи піччю для того, щоб господиня встигала робити всю хатню роботу. А лялька допомагала їй у цій справі.

В деяких регіонах України таку ляльку дарували молодим під час весілля з побажаннями любові та злагоди, а ще звичайно, щоб молоді завжди були в парі і міцно тримались один одного все своє життя. В тому місті, де з’єднуються дві ручки, примотаний зроблений з ниток кутасик (переважно червоного кольору), який символізує кохання молодят та їхню майбутню дитину.

Найбільш поширені жіночі зображення, що пояснюються культом Матері - Світу, Матері -Природи.Ляльку Берегиню зображують із руками, піднятими вгору в молитовному жесті або з опущеними вниз. На спідниці ляльки – берегині вишитий мотив безконечника.

Лялька з діточками нагадує іконописний образ Богородиці. Її дарують новоствореним сім'ям. Ганчіркову ляльку – берегиню, вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед весіллям, благословляючи таким чином на щасливе заміжжя. Гості теж дарували ляльок з побажанням, щоб в них народилося багато діточок.

Оскільки народні ляльки з тканини були невід’ємною частиною селянського побутового середовища, пов’язаного з хліборобською працею та домашнім вогнищем, тому вони і в прадавні часи, і сьогодні є символом родючості, материнства та своєрідним оберегом.  

Дякую за увагу

Керівник проекту Бондар Л.М.

Івангородська зш І-ІІІ ст.Олександрівського р-н.

Кіровоградської обл.