«Співак рідного краю»

Наш земляк – Колачевський М. М.

Автор: Стадник Г.С., музикознавець

м. Кременчук, лютий 2011

Виготовлено в рамках проекту «Кроками світових геніїв» - унікальний туристичний маршрут Кременчуком». Реалізує «Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр «Європейський клуб». За підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження»

Початок

Михайло Миколайович Колачевський – засновник українського симфонізму ХІХ ст., автор «Української симфонії».

Народився у 1851 р. в с. Попівка Новоросійської губернії (нині Кіровоградської обл.).

Рано залишився без батьків. Виховувався численними родичами на Херсонщині.

Навчання

З 1863 по 1870 роки навчався в другій привітній гімназії Кньорі в Одесі.

Одеса - Київ

В 1870 році Михайло подав заяву про зарахування до Одеського університету. Та, через погіршення стану здоров’я, вже через місяць він був змушений перевестися до Київського університету, аби бути під постійним лікарняним наглядом брата Сергія, студента медичного факультету.

Лейпциг 16 лютого 1872 року Михайло звільнився з університету і виїхав на лікування до Німеччини. Підкріпивши здоров’я, 10 жовтня 1872 року став слухачем Лейпцігської консерваторії, яку трьома роками раніше закінчив і Микола Лисенко.

Михайло Колачевський вивчав теорію та гармонію, поліфонію, композицію, ансамблеву гру. Його викладачами були найкращі музиканти світу: Ернест Ріхтер, Соломон Ядассон, Карл Райнеке, Генріх Шрадік та інші, які працювали на той час у Лейпцігській консерваторії. Всі педагоги давали високу оцінку свого українського учня.

«Українська симфонія»

Весною 1876 Колачевський уже мав свідоцтво про закінчення консерваторії. А 28 червня «Українська симфонія» була виконана на прилюдному іспиті під власною орудою й мала добрий резонанс у місцевій пресі: «Симфонія Колачевського є видатним твором свіжого погляду на оркестрове виконання, особливо розкішне «Інтермецо». Німеччина була підкорена. (фото – про закінчення – іра?)

Повернення на Батьківщину – Кременчук

Колачевський повернувся в Україну і оселився у Кременчуці. Проживав у будинку, що знаходився неподалік від Успенського собору.

Музичні вечори, концерти Він займається популяризацією світових музичних здобутків, вихованням у кременчужан інтересу до серйозної музики. В оркестрі Колачевського грали місцеві аматори: чиновники, лікарі, вчителі, котрі виконували камерну музику Бетховена, Моцарта, Мендельсона, Шумана, Глінки, Чайковського, Даргомижського та ін. Сам Михайло виконував ролі ансамбліста, акомпаніатора, диригента, лектора, просвітителя.

У садку, біля маєтку, де мешкав Михайло Колачевський були збудовані підмостки для оркестру і там щонеділі можна було безкоштовно слухати музику.

Робота – Кременчуцька земська управа

В 80ті роки Колачевський був обираний почесним земським суддею, пізніше – ще й губернським. З 1890 року, впродовж десятиріччя, Михайло Колачевський керував виконавчим органом Кременчуцької земської управи.

Земська управа у ті роки порушувала питання збільшення плати фельдшерам, надання їм квартир, матеріального забезпечення вчителів та якості навчально-виховної роботи у школах.

Сучасна мапа колишнього Кременчуцького повіту

Знайомство з Ахшарумовим

У Полтаві, Колачевський знайомиться з диригентом симфонічного оркестру Дмитром Ахшарумовим та іншими представниками музичної громадськості міста. Він подарував дирекції Полтавського відділення збірку творів Іоганна Баха у 46 томах, а також партитуру «Української симфонії».

2 березня 1901 року в Кременчуці, вперше в Україні, оркестр Дмитра Ахшарумова виконав «Українську Симфонію». Публіка викликала автора після кожної частини на сцену і вітала гучними оплесками.

Перше виконання «Української симфонії»

Частина творчої спадщини М. Калачевського, що дійшла до нас, невелика — це струнний квартет, фортепіанне тріо, романси, фортепіанні твори, «Реквієм» тощо. Збереглося також 19 романсів, 4 п'єси для фортепіано і партитура «Української симфонії».

Творча спадщина

Перехід до безсмертя Восени 1903 року хронічна хвороба Михайла Колачевського перейшла на прогресуючий параліч. Останні роки свого життя Колачевський провів у селі Рокитному під Кременчуком. Помер і похований 26 вересня 1907 року у селі Рокитному.

Надгробок був встановлений за ініціативою дружини композитора. Пам'ятник був прикрашений мідною пластиною, де були вказані роки життя та смерті, в ниші знаходилася статуетка і постійно дзюрчала вода. Нагорі знаходився хрестик. Нажаль, оригінальний надгробок не зберігся. Він був зруйнований в 1945 році.

Родина, брат Сергій Миколайович Колачевський – старший брат композитора, лікар. По собі промисловець, який не міг мати дітей, залишив 20 млн. карбованців Кривому Рогу, а всі його статки складали 30 млн. — це 14 млн. доларів на ті часи

Родина, діти

Син, Олексій, та дочка, Євгенія, в 1917 році емігрували за кордон.

закінчив Імператорське Олександровське училище правознавства

Вензель на мундирі

Олексій Михайлович Колачевський в 1914 році

Родина, син

З дружиною, 1914 р.

На початку Першої Олексій Михайлович світової війни працював на фронті, евакуював поранених.

В еміграції жив в Парижі. Займався купівлею і продажем картин. Помер 27 жовтня 1976 року. Похований на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа.

До 125-річчя з дня народження

До 125-річчя з дня народження В 1976 році до 125-річчя з дня народження композитора в Кременчуцькому міському палаці культури відбувся пам'ятний концерт, силами викладачів 1ї та 2ї музичних шкіл та військового духового оркестру.

В програмі концерту: • Слово про Колачевського – Стадник Г.С.; • «Українська симфонія», І частина – Міський

симфонічний оркестр під керуванням Дзюбенко В.О.;

• Романси – Вигодський Георгій; • Фортепіанні п'єси.

Відновлення могили В 1987 року було встановлено надмогильну плиту у вигляді кришки роялю.

Садиба Колачевських в селі Рокитне

До 150-річчя з дня народження В вересні 2001 року відбулися концерти, присвячені пам'яті творчості композитора, в с. Рокитне та с. Онуфріївка. В 2002 році відбувся музичний конкурс імені Колачевського. Організатором виступив директор Школи естетичного виховання в с. Онуфріївка, Бойчук М.М.

Зусиллями Бойчука М.М. в 2002 році була видана книга професора Миколаївського музично-педагогічного інституту Федотова Є.С.

Роз'їзд «Калачевський» Легенда про роз'їзд "Калачевський": За кілька кілометрів від залізничної лінії Кременчук-Полтава знаходився дідівський хутір М.М. Калачевського, куди він часто їздив потягом з цілим гуртом шанувальників, яких потім кілька днів частував у господі. Кожного разу, не доїжджаючи до станції Омельник, композитор зривав стопкран, зупиняючи потяг в місці, звідки було найближче до хутора, і, заплативши штраф, далі прямував бричкою, що чекала біля колії. З часом машиністи, попереджуючи витівки дивакуватого пасажира, почали самі зупиняти в цьому місці потяг, а пізніше тут офіційно була встановлена зупинка "Калачевський". Під цією назвою вона існує по сьогодні.

Дякуємо за увагу!