Благодатне – від слова “благодать”.

За народним повір'ям, що передається з покоління до поколінь, першими поселенцями села були три брати Флори – руські селяни, прибувши сюди у пошуках землі та свободи. Село було засновано у 1777 році, коли владою Війська Донського було видано дозвіл полковнику Амвросію Гавриловичу Луковкину на заселення “ при річці Кринці вище Шишових гір хутора ”. Цієї милості, разом з чином полковника, Луковкина було вдостоєно за участь в подавленні повстання Пугачова.

Село Благодатне розташоване у Донецькому басейні посередині протікає звивиста річка Кринка. Від цього окремі частини села часом схожі на півострови.

Вважають, що назва річки походить від українського “криниця”. В основі ж назви села лежить слово “благодать”, похідне від благодатних природно-кліматичних умов краю.

Не виключено, що в назві закладено інший зміст. Самим першим значенням слова “благодать” стоїть “ дар духа Святого ”, та “ допомога, що послана звище, до виконання волі Божої ”, а слово “ благодатний ”- “ наповнений Божою благодаттю ”.

На початку хх століття село Благодатне стало центром гончарного ремесла. Започаткував цю справу заможний місцевий господар Григорій Солодовник. Адже навколо села було багато різноманітної глини. Він очолив власну майстерню для допомоги і навчання набрав кількох підлітків, серед них хлопчика Кузьму Білостоцького, який став “ доморощеним ” гончарем. Від тоді до них пристало прізвисько “ горщечники ”.

Весь район знає мешканців села Благодатне, як “глечики” чи “горщечники”. Всі благодатнівці пишаються такою назвою.