Комунікація: демократичні стандарти в роботі органів...

ККООММУУННІІККААЦЦІІЯЯ:: ДДЕЕММООККРРААТТИИЧЧННІІССТТААННДДААРРТТИИ ВВ РРООББООТТІІ ООРРГГААННІІВВ

ДДЕЕРРЖЖААВВННООЇЇ ВВЛЛААДДИИ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИКДЛЯ ДЕРЖАВНИХ

СЛУЖБОВЦІВ

1

6

УДК [351.077:316.77](075.8)ББК 67.401я73

К63

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для слухачів систе-ми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, студентів вищих навчальнихзакладів (Лист від 01.10.2008 р. № 14/18 - Г - 2063).

Авторський коллектив:Дніпренко Н.К. – керівник авторського коллективу, Окша Н.В., Андрійчук Т.С., Зоценко Г.І., Леонтьєва А.А., Корнієнко С.М., Кононенко Л.М., Таллерт Л., Дюжер О.П.

Рецензенти:доктор філософських наук, професор В. М. Князєв доктор наук з державного управління, професор С. А. Чукут кандидат наук з державного управління І.В. Шкурат

К 63. Комунікація: демократичні стандарти в роботі органів державної влади / За заг. ред. кандида та наук з державного управління Н.К. Дніпренко. – К.:ТОВ «Вістка», 2008. – 164 с.

ISBN 978-966-8875-38-0

Навчальний посібник розрахований насамперед на державних службовців, що працюютьв нових демократичних умовах та взаємодіють з громадськістю та засобами масової інформації. Воснову посібника покладено досвід роботи підрозділу з питань взаємодії з громадськістюСекретаріату Кабінету Міністрів України та органів виконавчої влади в цій сфері. Проаналізованота адаптовано до українських реалій комунікативні технології країн з „досвідом демократії”.

Оскільки це перший український підручник із суспільних комунікацій, сподіваємося, вінстане у нагоді всім, хто цікавиться питаннями становлення демократії в Україні.

ББК 67.401я73

ISBN 978-966-8875-38-0

7

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ

СЛУЖБОВЦІВ

ККООММУУННІІККААЦЦІІЯЯ:: ДДЕЕММООККРРААТТИИЧЧННІІССТТААННДДААРРТТИИ ВВ РРООББООТТІІ ООРРГГААННІІВВ

ДДЕЕРРЖЖААВВННООЇЇ ВВЛЛААДДИИ

10

ЗМІСТ

11

11

Вступ.....................................................................................................................12

Засади комунікації влади та громадськості в демократичному суспільстві....16

Стратегічне планування комунікації з громадськістю......................................26

Завдання та функції комунікативних підрозділів..............................................40

Сприяння здійсненню громадського контролю.................................................48

Технології проведення консультацій з громадськістю......................................58

Організація роботи громадських рад.................................................................74

Як діяти під час проведення мирних заходів біля будівель

органів державної влади.....................................................................................86

Надання інформаційних послуг громадянам.....................................................98

Роз’яснювальна робота.....................................................................................110

Інформаційно-презентаційні матеріали..........................................................118

Співпраця із ЗМІ................................................................................................128

Ґендерні аспекти комунікації............................................................................142

Список використаних джерел...........................................................................148

Додатки...............................................................................................................152

12

ВСТУП

13

13

Текст цього посібника розміщено на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади(www.kmu.gov.ua).

Відкритість державної влади є важливоюумовою демократизації держави, станов-лення громадянського суспільства, запору-кою утвердження демократичних норм таправил у відносинах між громадянами, їхоб’єднаннями та державними органами.

Стаття 38 Конституції України гарантуєкожному громадянину право на участь вуправлінні державними справами.Водночас підготовка та запровадженнямеханізму такої участі, або іншими словамиінституціалізація демократії, потребує ґрун-товної наукової роботи, а також створеннятаких умов діяльності органів державної

влади, за яких вони матимуть можливість(організаційну та професійну) здійснюватиефективну комунікацію з громадськістю.У процесі роздержавлення засобів масовоїінформації виникла об’єктивна потреба узастосуванні сучасних технологій взаємодіївлади і ЗМІ в питаннях надання інформації,роз’яснення державної політики з метоюпідвищення рівня довіри до органів дер-жавної влади та підтримки державнихрішень в суспільстві.

Цей методичний посібник адресованийдержавним службовцям, відповідальним законтакти із ЗМІ та громадськістю.

КОМУНІКАЦІЯ У СУСПІЛЬСТВІ..............................................КОМУ НІ КА ЦІЯ В ДЕРЖАВ НО МУ УПРАВЛІННІ...................ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОМУНІКАЦІЇ ОРГАНІВДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ...........................

16

ЗАСАДИ КОМУНІКАЦІЇ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ В ДЕМОКРАТИЧНОМУСУСПІЛЬСТВІ

1820

22

17

17

Останнім часом сфера обміну інформацієюзначно розширилася, змінилися технологіїта їх роль у процесі обміну. Результатиосмислення, розроблення і застосуваннякомунікативних інновацій впливають нелише на економіку, а і на суспільний розви-ток в цілому.

В Україні також відбувається стрімкийрозвиток комунікації, що зумовлено світо-вими тенденціями і тим, що наша країна єчастиною світового комунікативного про-стору. Проте стратегія осмислення тенден-цій і процесів ще не визначена, відсутнярозвинута наукова і термінологічна база.Водночас ми є постійними учасниками диc-курсу щодо необхідності рішучих і швидкихдій у зазначеній сфері.

Надзвичайно важливо розробити засади,принципи, основну мету та конкретні напря-ми змін. Визначення змістовного підґрунтядля формування нових підходів до організаціїінформаційного обміну у сфері державногоуправління, тобто філософської бази, повин-но стати пріоритетом діяльності державнихорганів. Саме визначення ключової парадиг-ми — окреслення шляхів переходу від однієїмоделі розвитку до принципово іншої —повинно зіграти вирішальну роль у вирішенніпитання якості подальшого суспільного роз-витку та відповідності цього процесу демо-кратичним потребам сьогодення.

Щоб отримати відповіді на зазначеніпитання необхідно звернутися до засадкомунікативної філософії, розуміння якоїприйшло до нас порівняно недавно, з падін-ням «залізної завіси». Досить швидко ідеї,викладені в роботах таких всесвітньо визна-них філософів, як К. Ясперс, М. Бубер,О. Больнов, К.-О. Апель, М. Рідель,Ю. Хабермас та інших, захопили україн-ських дослідників. Вчені Інституту філосо-фії Національної академії наук Л. Ситни-ченко та О. Єрмоленко першими відкрилиукраїнським читачам «поняттєвий обрій»філософії комунікації, переклали класиківкомунікативної філософії українськоюмовою. Сьогодні настав час «другої хвилі»філософського осмислення вітчизнянимипрактиками сучасних процесів з метоювпровадження базових принципів комуні-кації у різні сфери суспільного життя. Дляцього необхідно з’ясувати, що таке комуні-кація.

Основна характеристика комунікації —створення єдності із збереженням індивіду-альності кожного елементу взаємодії.

Комунікація — обмін інформацією між суб’єкта-ми із зворотнім зв’язком.

!

засобів масової комунікації (далі — ЗМК),адже розвинута демократія характеризуєть-ся досконалим механізмом забезпеченнязворотного зв’язку (так званий «feet back»)та наявністю чітко визначеного загальнові-домого регламенту безпосередньої взаємодіївлади з громадянами та їх об’єднаннями.

Основним критерієм під час визначеннятипу інформаційного обміну є характер від-носин. Суб’єктно-об’єктний (моноло-гічний) тип з одностороннім зв’язкомхарактеризує інформаційну модель, асуб’єктно-суб’єктний (діалогічний) тип від-носин із зворотнім зв’язком визначає кому-нікацію.

Важливо підкреслити, що комунікація єдинамічним процесом обміну інформацієюу системі. Це не хаотичний потік, а органі-зована система з чітко визначеною структу-рою зв’язків.

Принциповою для розуміння філософ-ського змісту поняття комунікації є концеп-ція «зворотного зв’язку», детально розробле-на Н. Вінером, одним із засновників кіберне-тики. Вона передбачає активну роль суб’єк-та-адресата в процесі комунікації: інформа-ція модифікується під впливом того, на когоспрямовується, на відміну від односторон-нього, прямого інформаційного потоку,який може не враховувати потреби об’єкта-адресата, на який спрямовано цей потік.

18

18

Розглянемо модель обміну інформацією втоталітарному та демократичному суспільствах (рис. 1.1). Саме рух інформаціїв суспільстві свідчить про рівень його демо-кратизації.

Односторонні вертикальні зв’язки, щовизначають право однієї сторони на генеру-вання інформації, а іншої лише на її спожи-вання, характеризують тоталітарну модельсуспільства. У демократичному суспільствікомунікативна модель обміну інформацієюзабезпечує рівні горизонтальні взаємовід-носини та право кожної із сторін на генеру-вання та отримання інформації. Цей обміннайчастіше відбувається за посередництва

Рис. 1.1. Модель руху інформації а) в тоталітарному суспільстві;

б) в демократичному суспільстві.

!

КОМУ НІ КА ЦІЯУ СУСПІЛЬ СТВІ

Функції комунікації в суспільстві розгля-даються в теорії канадського вченогоМ. Мак-Люєна — «гуру» комунікації. Вінзапропонував нову концептуальну модельісторичної динаміки суспільства, де визна-чальним для типу історичної формації євідповідний спосіб суспільної комунікації, азміна типу комунікації спричинює змінуорганізації суспільного ладу.

На думку класиків марксизму, тип сус-пільної формації визначає спосіб вироб-ництва та ступінь розвитку виробничих сил.Інакше кажучи, Мак-Люєном виявлено но-вий критерій для історичної періодизації —комунікативний, згідно з яким технологіїкомунікації, використовувані у суспільстві,є вирішальними для визначення типу сус-пільства. Зміна типу комунікації зумовлюєзміни у формуванні моделі суспільства, а ті,в свою чергу, спричинюють зміни базовихстереотипів поведінки людини і всього сус-пільства, які впливають на ЗМК і водночас

19

19

Рис. 1.2. Інформаційна та комунікативна моделі інформаційного обміну, де

S — суб’єкт, О — об‘єкт, і — інформація.

залежать від них, тобто моделі обмінуінформацією, що існує в такому суспільствіна певному історичному етапі. Отже, якщотип комунікації є вирішальним фактором,це означає, що суттєві суспільні зміни мож-ливі через трансформацію саме комуніка-тивних процесів.

20

20

Визначення комунікативної парадигмиспричинило справжню революцію в захід-ній філософії. Ця хвиля поступово докоти-лася і до України: комунікативні підходивпроваджуються як в економіці та соціаль-ній сфері, так і в державному управлінні.

Актуальною стає проблема науковогоосмислення, створення легітимного регла-менту функціонування суспільних комуні-кацій на відміну від тоталітарного контро-лю над комунікативними потоками, щоіснував за радянських часів у всіх сферахсуспільно-політичного життя. Значною єпотреба у розробленні управлінських тех-нологій комунікації, що стикається з таки-ми питаннями, як етичні вимоги демократії,свобода преси, монополістичні прагненнякапіталу (національного та закордонного),національні інтереси тощо.

Саме глибинний сутнісний характеркомунікації, її всеосяжність, наявність внут-рішніх та зовнішніх зв’язків, обов’язковаосмисленість процесів передбачає створен-ня на державному рівні інститутів та струк-тур, відповідальних за розроблення, впро-вадження та дотримання вимог регламенту,

процедури, а також за визначення цілей,формулювання комунікативної стратегії тавідповідних планів.

Запровадження комунікативного підходув роботу органів державної влади є нагаль-ним практичним завданням держави, длявиконання якого у владних структурахутворюються відповідні комунікативні під-розділи. Найчастіше їх називають «підрозді-ли зв’язків з громадськістю» (від англ. publicrelations, що буквально перекладається якрublic — публічний, громадський, relations —зв’язки, відносини, далі — PR).

В органах виконавчої влади Україниструктурні підрозділи, відповідальні закомунікації, існують з 2002 року. Функціїкоординації роботи органів виконавчоївлади з громадськістю та ЗМІ сьогоднівиконує Секретаріат Кабінету МіністрівУкраїни.

У Швеції, Канаді та інших демократичнихкраїнах існує традиція ухвалення концепту-альних політичних документів на держав-ному рівні, відповідно до яких органи дер-жавної влади розробляють та реалізуютькомунікативні плани. В Естонії прийнятоКонцепцію розвитку громадянського сус-пільства. У багатьох країнах існують відпо-відні органи державного рівня, наприклад,у Німеччині — Відомство преси та інформа-ції, у Великобританії — Комунікативний

КОМУ НІ КА ЦІЯ ВДЕРЖАВ НО МУУПРАВЛІН НІ

21

21

центр (Відділ стратегічних комунікаційОфісу Кабінету Міністрів) та Центральнийофіс інформації. Завданням таких органів єсприяння становленню суспільних комуні-кацій, запровадження та контроль за дотри-манням комунікативних стандартів, здійс-нення комунікації з суспільством.

Особливого значення ці питання набува-ють в умовах розбудови демократії, станов-лення громадянського суспільства.

Становлення та поширення комунікаційв державному управлінні, підвищення роліінформаційних технологій, комп’ютернихмереж і телекомунікацій буде відбуватися інадалі. Отже, рівень готовності державногомеханізму до забезпечення високоякіснихкомунікацій значною мірою зумовить ефек-тивність державної політики, визначитьтемпи становлення демократії в суспільстві,сприятиме розвитку громадянського сус-пільства.

Особливу роль на етапі становлення гро-мадянського суспільства відіграватимутьпитання інституціалізації суспільних кому-нікацій відповідно до стандартів демократії.

Основний Закон України гарантує кож-ному громадянину участь в управлінні дер-жавними справами.

Водночас розвинута демократія передба-чає наявність чіткого механізму забезпечен-ня такого права, а також високу правову та

громадянську культуру, що означає наяв-ність відповідних знань та вміння користу-ватися ними.

Комунікативна політика держави маєзабезпечити створення розвинутих інститу-ціалізованих комунікацій, у тому числі міжвладою та громадянами, на принциповонових засадах — рівній партнерській взає-модії. А одним з основних суб’єктів-реаліза-торів такої політики мають стати комуніка-тивні підрозділи органів державної влади.

Розвинутим громадянським суспільствомможна вважати складну соціальну динамічнусистему, що характеризується високо розвину-тими демократичними процедурами, громадсь-кою активністю, спроможністю недержавногосектору нести відповідальність разом з держа-вою за суспільний розвиток.

22

22

Комунікація органів державної влади з гро-мадськістю та ЗМІ здійснюється на такихпринципах:

прозорість — систематичне висвітленнядіяльності органу державної влади,роз’яснення цілей, змісту та механізмуреалізації державної політики;

відкритість — створення органом держав-ної влади умов для безперешкодногодоступу громадян до інформації про йогодіяльність та до процесу прийняттярішень на всіх етапах їх підготовки;

підзвітність — звітування органами дер-жавної влади перед громадськістю прорезультати своєї діяльності та врахуваннягромадської думки у процесі прийняттярішень;

стратегічність — комунікативна роботаповинна бути організована з урахуваннямдовгострокових цілей та завдань;

партнерство — узгоджені та скоординова-ні дії всіх учасників справи, взаємовигідніта рівноправні відносини;

взаємозаінтересованість — усвідомленняучасниками співпраці переваг спільноїроботи та заінтересованість у взаємодії;

взаємовідповідальність — усвідомленняорганами державної влади та інститутамигромадянського суспільства спільної від-повідальності за рівень їх взаємодії;

неупередженість — толерантне, терпиместавлення до осіб з різними політичнимиі релігійними уподобаннями, що нале-жать до різних соціальних груп, іншоїстаті, коректне та шанобливе поводженняз ними, запобігання виникненню конф-ліктів;

об’єктивність — неупереджене, зваженеставлення до подій, їх висвітлення,надання інформації з урахуванням різнихточок зору;

результативність — наявність конкрет-

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИКОМУНІКАЦІЇОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇВЛАДИ ЗГРОМАДСЬКІСТЮ

23

23

них результатів від проведення комуніка-тивних заходів;

реалістичність — проведення всіх комуні-кативних заходів з урахуванням трудо-вих, матеріальних та фінансових ресурсів;

адресність — адаптованість інформації,яка надається, до сприйняття цільовимигрупами громадян;

оперативність — своєчасне інформуваннягромадськості про події, діяльність орга-ну влади;

достовірність — надання чіткої, правдивоїта об’єктивної інформації, яка не перед-бачає варіантів сприйняття та не міститьнепідтверджених даних;

актуальність — надання інформації саметоді, коли вона потрібна;

доступність — надання інформації лако-нічно, простою мовою, у зрозумілій, лег-кій для сприйняття та запам’ятовуванняформі;

творчий підхід — уміння працівників

застосовувати інноваційні рішення підчас виконання посадових обов’язків.

26

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯКОМУНІКАЦІЇ З ГРОМАДСЬКІСТЮ

273036

ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ........................ПЛАНУВАННЯ КОМУНІКАЦІЇ.................................................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН...........................................................

27

27

Стратегічна комунікація — це дієвий спосібсприяння діалогу між органами державноївлади, громадськістю та ЗМІ, що передбачаєперспективне бачення та планування захо-дів з налагодження такого діалогу.

З позиції держави, комунікація — цежиттєво важливий інструмент для зміцнен-ня демократії, підвищення рівня поваги доправ людини. Утворення демократичнихінститутів потребує удосконалення механіз-му комунікації між державою, громадськіс-тю та ЗМІ. З цього розділу ви дізнаєтесь проскладові комунікативного плану та порядокйого підготовки.

Загальноприйнятого визначення стра-тегічної комунікації немає. Найпростішевизначення таке: це протилежність спон-танної комунікації. Стратегічна комунікаціяпередбачає застосовування наукового під-ходу, зокрема проведення аналізу пробле-ми, визначення мети, цільових груп, страте-гії, методів і каналів, а головне — планова-ність і результативність. Складовими про-цесу також повинні бути моніторинг таподальша оцінка результатів.

Заплановану стратегічну комунікаціютакож можна визначити як відповідь набагатогранність нашого суспільства.Населення України не є однорідним. Життяу великому місті та в селі має істотні відмін-ності. В регіонах склалися різні культурнітрадиції. Різним віковим групам притаман-ні різні цінності. Державні органи демокра-тичної країни зобов’язані донести свої пові-домлення до усіх груп суспільства такимчином, щоб їх зрозуміли.

Найчастіше застосовують таку формустратегічних комунікацій як партнерство,що є більш глибокою формою комуніка-ції, яка зазвичай розвивається протягом

!

ВИЗНАЧЕННЯСТРАТЕГІЧНОЇКОМУНІКАЦІЇ

28

28

тривалішого часу. За теорією комунікації,партнерство виникає між двома сторонами,що спілкуються, якщо між ними встанов-люється більш глибокий зв’язок, наприк-лад, коли вони поділяють спільні цінностіта/або коли загальні цілі становлять взаєм-ний інтерес та вигоду. Партнерство зазви-чай передбачає підтримку контактів упро-довж тривалого часу.

У сучасній теорії комунікації наголошу-ється на важливості налагодження тривало-го партнерства з основними цільовими гру-пами та заінтересованими сторонами —такими, як журналісти та керівники громад-ських організацій. Досить часто хороші сто-сунки мають набагато важливіше значення,ніж ті методи, що використовуються законкретних обставин.

Налагодження партнерства — це водно-час технологія і мистецтво, яким треба вчи-тися. Ті, хто це розуміють, досягають успіху.В Україні партнерство ще не перетворилосяна технологію.

«Якщо квітка вчасно не отримує плідногоґрунту і води, не має значення, це ексклю-зивна орхідея чи звичайний бур’ян, — вонатак чи інакше загине», — зазначає Л. Таллерт,фахівець з комунікації шведської компанії«Глобал Репортінг».

Стратегічна комунікація в державномууправлінні може застосовуватися для: • зміцнення демократії; • підвищення рівня поваги до прав людини; • досягнення цілей розвитку державної

політики у відповідній сфері; • налагодження партнерства із громадян-

ським суспільством; • сприяння діалогу між конфліктними гру-

пами; • підвищення рівня прозорості діяльності

органів державної влади; • покращення взаємин із ЗМІ;• підвищення рівня довіри до рішень орга-

нів державної влади;• забезпечення процесу управління (внут-

рішня комунікація) тощо.

Протягом тривалого часу вважалося звич-ним, що достатнім є надання органом дер-жавної влади інформації у відповідь наконкретне запитання. Такий підхід до кому-нікації можна назвати пасивним: органвлади поширює інформацію лише тоді,коли в нього її запитують. Сьогодні ЗМІ таінститути громадянського суспільствавимагають від влади активного підходу.

Орган влади повинен надавати громад-ськості відповідну інформацію до того, яквиникнуть запитання. Для цього комуніка-тивний відділ органу влади повинен перед-

!

нювати контроль за дотриманням стандар-тів комунікації, зокрема, необхідно, щоб всіпрацівники спілкувалися з громадськістюкоректно, відкрито і прозоро.

Певні зрушення в цьому напрямі спосте-рігаються і в Україні.

29

29

Комунікації з громадськістю повинні здійснюва-ти всі структурні підрозділи органу державноївлади.

бачити, які питання порушать ЗМІ та гро-мадянське суспільство, та завчасно надава-ти інформацію відповідній цільовій групі,або проводити роз’яснювальну роботу, зок-рема розміщувати повну інформацію наофіційному веб-сайті.

Такий підхід є не лише демократичнимобов’язком — він сприяє діалогу із ЗМІ таінститутами громадянського суспільства, атакож покращує імідж органу влади як від-критої, прозорої та дієвої установи.

Раніше вважали, що лише інформаційнийвідділ повинен підтримувати комунікацію іззовнішнім світом. Проте, згідно із сучасноюкомунікативною теорією, комунікація єсправою усього органу, всіх його працівни-ків, інформаційний (комунікативний) під-розділ відповідає за планування комуніка-ції. Саме за таким принципом сьогодні пра-цюють органи державної влади в демокра-тичних країнах.

Дослідження, проведені в країнах, щохарактеризуються наявністю сталої демо-кратії, свідчать, що лише 7–10 відсотківобсягу загальної зовнішньої комунікаціїоргану державної влади може надходити зінформаційного відділу. Щонайменше90 відсотків обсягу зовнішньої комунікаціїприпадає на інші відділи, тому комуніка-тивний підрозділ повинен мати достатнійвплив в органі державної влади, щоб здійс-

30

30

Відповідно до Регламенту Кабінету Мініст-рів України, затвердженого постановоюУряду від 18 липня 2007 р. № 950, органвиконавчої влади, що є головним розробни-ком, подає разом з пропозиціями щодо реа-лізації державної політики у тій чи іншійсфері або галузі, що готуються у формідоповідної записки Кабінетові Міністрів,комунікативний план (додаток 3).

Розроблення комунікативного планупередбачає такі етапи: • визначення загальної мети процесу, скла-

довою частиною якого є стратегічнакомунікація;

• формулювання цілей комунікативноїроботи;

• проведення аналізу внутрішніх і зовніш-ніх чинників (ресурси, суб’єкти взаємодіїта особливості їх поведінки, очікуванірезультати);

• визначення цільових груп, на які спрямо-вана комунікація;

• підготовка ключових повідомлень;• формування стратегії донесення повідом-

лення до кожної цільової групи (з визна-ченням основних дійових осіб, каналів іметодів поширення інформації);

• розроблення плану дій;• впровадження механізму моніторингу та

оцінки комунікативної роботи та корегу-вання її за результатами моніторингу.

Під час розроблення комунікативногоплану особливої уваги потребує:формулювання мети комунікативнихзаходів:усі комунікативні заходи мають сприятидосягненню загальної мети державногооргану. Комунікація в жодному разі неповинна їм суперечити. Отже, важливопередбачити, як заплановані комунікативнізаходи вплинуть на загальну мету, та пере-конатися, що це не призведе до конфліктуінтересів.

Під час формулювання мети комунікаціїнеобхідно умовно поділити її на кількадопоміжних цілей (отримати пропозиції тазауваження, викликати інтерес, підвищитирівень обізнаності тощо). Мета і завданнякомунікації повинні бути зрозумілими длякожного учасника процесу;визначення ресурсів та проведення аналі-зу обставин дії:значення недостатнього обсягу знань якперешкоди для комунікації зазвичай пере-оцінюють.

Значно частіше справжньою перешкодоюдо розв’язання проблеми є стереотипний

!

ПЛАНУВАННЯКОМУНІКАЦІЇ

31

31

підхід. Крім того, часто переоцінюютьрівень інтересу цільової групи до повідом-лення. До остаточного формулюваннякомунікативних завдань необхідно проана-лізувати рівень знань, інтересу та ставленнядо проблеми як співробітників, залученихдо вирішення питання, так і цільової групи,ретельно вивчити наявні ресурси.

По-перше, необхідно провести аналізвнутрішніх і зовнішніх ресурсів, а саме: • визначити бюджет заходів; • з’ясувати, яких фахівців необхідно залу-

чити до роботи; • оцінити професійний рівень персоналу,

який братиме участь у заходах;• визначити можливих партнерів у здійс-

ненні заходів.По-друге, слід проаналізувати внутрішні та

зовнішні обставини:• визначити рівень заінтересованості

цільової групи та співробітників органувлади у здійсненні заходів;

• з’ясувати, що вже зроблено в цьому напрямі;• проаналізувати вірогідність опору спів-

робітників органу державної влади підчас здійснення заходів;

• визначити можливий рівень опору таперешкоди для здійснення заходів середцільових груп;

• передбачити реакцію на повідомлення задопомогою опитування, зокрема у фокус-

групах за участю представників різнихцільових груп;

• з’ясувати, чи існує потреба у навчаннізалучених фахівців;

• установити, чи не відбуватимуться одно-часно події, що можуть зашкодити здійс-ненню запланованих заходів.

Ураховуючи те, що однією з умов про-ведення на належному рівні комунікатив-них кампаній є наявність фінансових ресур-сів, щороку необхідно передбачати у бюд-жеті органу виконавчої влади видатки дляздійснення відповідних заходів. Витяги іззаконодавчих та нормативно-правовихактів, відповідно до яких необхідно перед-бачати кошти на комунікативну діяльність,наведено у додатку 2;вивчення цільової групи:чим більший обсяг інформації про цільовугрупу, тим вища ймовірність досягненняуспіху. Необхідно пам’ятати, що під часздійснення більшості комунікативних захо-дів виділяють внутрішню (співробітникиоргану влади) та зовнішню цільові групи,стосовно яких слід відповісти на питання:чи виникне у них інтерес, тобто чи заінтере-сує цільову групу певна тема; де прожива-ють особи, що належать до цільової групи;якого вони віку; які в них доходи, професії;чим вони цікавляться; які газети читають;

!

32

32

які телепрограми дивляться; які радіостан-ції слухають.

Джерелами інформації щодо передумовможуть стати оприлюднені звіти, літератураз комунікації, демографічні дані, аналіз упо-добань стосовно ЗМІ, переліки газет, радіо-станцій та телеканалів тощо. Існуючі ста-тистичні дані доцільно доповнити результа-тами власних досліджень. Це може бутисоціологічне дослідження цільової групи,невелика кількість глибинних інтерв’ю,опитування, зокрема у фокус-групах заучастю представників різних цільових груп;формування стратегії:під час формування стратегії варто врахува-ти певні важливі аспекти.

По-перше, слід розробити зовнішнюстратегію, а саме:• сформулювати ключове повідомлення,

гасло, яке буде зрозумілим для кожноїцільової групи окремо, а також для усіхцільових груп. Під час формулюванняповідомлень доречно провести опитуван-ня у фокус-групах за участю представни-ків відповідних цільових груп;

• з’ясувати, чи передбачається проведенняпереговорів або засідань за круглим столомза участю представників цільових груп;

• визначити методи і канали, що найбільшепідходять для передачі повідомлення;

• передбачити, як ЗМІ відреагують на пові-

домлення, і виробити стратегію щодотого, як відповідати ЗМІ, щоб уникнутипоширення некоректної інформації;

• розробити механізм зворотного зв’язку зцільовими групами. Це може бути обго-ворення за круглим столом, опитування уфокус-групах або соціологічні опитуван-ня за результатами проведення комуніка-тивної кампанії.

По-друге, слід взяти до уваги внутрішнюкомунікацію, а саме: • визначити спосіб організації внутрішньої

комунікації між залученими працівниками; • визначити порядок інформування спів-

робітників про заходи; • вирішити, яким чином слід забезпечити

внутрішню підтримку, якщо очікуєтьсяпевний опір;

• визначити, у разі потреби, спосіб організа-ції професійного навчання співробітників.

Основою сучасної теорії комунікації єтвердження, що «всі займаються комуніка-цією». Інакше кажучи, насправді не існуєжодних обмежень щодо вибору заходів,яких можна вжити для інформування абовдосконалення комунікації.

Найпоширенішими методами стратегіч-ної комунікації є проведення прес-конфе-ренцій, прес-турів, семінарів, тренінгів,

Ефективна комунікація повинна бути твор-чою/креативною.

33

консультацій; організація прес-сніданківабо прес-обідів; надання інформації окремо-му журналісту; поширення прес-релізів;випуск брошур, буклетів, плакатів, бюлетенів(друкованих та електронних); розміщенняінформації на веб-сайті, біг-бордах; реклама,підготовка теле- та радіороликів тощо.

Наведені традиційні способи — лишеприклади. Творчий комунікатор частовинаходить нові оригінальні засоби комуні-кації. Це може бути виставка живопису абоперефарбування фасаду офісного будинку,тренінг для секретарки щодо того, як вітативідвідувачів, або влаштування у центріміста рок-концертів.

Після формування стратегії готуєтьсяплан дій (додаток 5). Він повинен бутипрактичним та включати інформацію проте, коли, де і як відбуватимуться заходи, хтонесе відповідальність за їх здійснення, якіпередбачено витрати та які результати очі-куються; донесення повідомлення до цільової групи:складовими всіх інформаційних процесів євідправник повідомлення, власне повідом-

лення, канал передачі та отримувач пові-домлення (цільова група). У комунікаціїдодається зворотній зв’язок (рис. 2.1).

Під час стратегічного планування комуні-кативних заходів слід проаналізувати тавизначити: хто має бути відправником пові-домлення; чи варто скористатися послугамипосередника; що необхідно передати; доякої цільової групи необхідно донести пові-домлення; як сформулювати повідомлення,щоб зробити його зрозумілим для цільовоїгрупи; які методи і канали слід використатидля комунікації (телебачення, зустріч,Інтернет тощо), як буде здійснюватися зво-ротній зв’язок.

Якщо не знати, як отримувач реагує наповідомлення, неможливо визначити,наскільки успішною є комунікація, а, отже,неможливо підвищити її ефективність. Якписав Шекспір: «Побачить кожен те, щопрагне бачити». Таким чином, зворотнійзв’язок з отримувачем (цільовою групою) єабсолютно необхідним.

Рис. 2.1. Схема передачі інформації.

33

!

34

34

Незалежно від методу, який застосову-ється для передачі інформації, необхідномати стратегію донесення повідомлення доцільової групи. У багатьох випадках важли-вішим фактором може бути те, хто передаєповідомлення, ніж власне текст повідом-лення. Отже, якщо рівень довіри до органувлади низький, то, можливо, варто вико-ристати посередників, яких поважає цільо-ва група. Простим прикладом масової кому-нікації є двоступенева модель, зосередженана лідерах громадської думки (рис. 2.2.).

У більшості ситуацій спілкування злідерами громадської думки та іншимиключовими особами є більш ефективним,ніж загальна комунікація з громадськістю.

Дослідження моделей поведінки довели,що на думку переважної більшості людей зпевного питання впливає ставлення донього лідерів. Якщо орган влади поширюєповідомлення, що суперечить переконан-

ням лідерів громадської думки цільовоїгрупи, то дуже невелика кількість людейсприйме зміст повідомлення. З іншого боку,якщо лідери громадської думки сприйма-ють повідомлення, то його сприйме і біль-шість людей. Наприклад, ПРООН залучаєфутболіста Роналдіньйо для передачі влас-них повідомлень, попри те, що він зовсім неє експертом у сфері допомоги розвитку.

Цей метод: спочатку — співпраця з людь-ми, які впливають на громадську думку іможуть виступити посередниками з певнихпитань, а потім — оприлюднення інформа-ції для широкого загалу, є важливим і підчас організації внутрішніх комунікацій. Підчас добору посередників слід взяти доуваги, що їх можна знайти на будь-якихщаблях організації, адже вони є лідерамигромадської думки, оскільки здатні вплива-ти на людей незалежно від власного місця вофіційній ієрархії;

Рис. 2.2. Двоступенева модель масової комунікації, де рожеві кульки —лідери громадської думки, а сірі — представники громадськості.

35

35

моніторинг та оцінка результтів:регулярний моніторинг та оцінка результа-тів комунікативної кампанії, включаючипостійний діалог із заінтересованими сто-ронами, є одними з ключових компонентів,необхідних для успішної комунікації.

Належним чином розроблений механізммоніторингу та оцінки — це інструментотримання інформації від цільових груп,який дає можливість не лише побачити, чидосягнуто цілей комунікації, але і адаптува-ти комунікацію та інші заходи відповіднодо вимог та потреб цільових груп.

Механізм проведення моніторингу таоцінки результатів має розроблятися наетапі планування. Рекомендується замовитидослідження професійній компанії, проте, зіншого боку, це зазвичай вимагає значнихвитрат. Часто співробітники органу владизабезпечують зворотній зв’язок з цільовимигрупами за допомогою досліджень, глибин-них інтерв’ю або опитувань у фокус-групах.Однак до початку планування моніторингуварто проконсультуватися з фахівцем зпроведення соціологічних досліджень щодоповноти охоплення та якості опитуваннягромадської думки.

Результатами моніторингу можна ско-ристатися в кількох напрямах. Вони можутьстати у пригоді для коригування планукомунікації, якщо певні дії виявилися

неефективними (це важливо для довгостро-кових комунікативних кампаній), а такождля врахування під час майбутньої діяль-ності. Ці результати можна також викорис-товувати для навчання персоналу.

!

36

36

КАНАДАПочинаючи з 2004 року, в Канаді дієКомунікативна політика Уряду Канади.Згідно з цим стратегічним документом Урядзобов’язаний «пояснювати свою політику тарішення, інформувати суспільство пропріоритети, визначені для країни».Відповідно до Комунікативної політикиурядова інформація повинна бути широкодоступна в суспільстві, для спілкування зканадцями повинні застосовуватися усіформи комунікації. Інформація про урядовірішення, програми, послуги та ініціативиповинна бути чіткою, зрозумілою,об’єктивною, легкою для розуміння такорисною, для чого у комунікаціях з насе-ленням має вживатися проста мова.

Слід також зазначити, що кожен проектнормативно-правового акту у Канаді пода-ється на розгляд Уряду разом з комуніка-тивним планом (додаток 4).

Цей план готується за встановленим зраз-ком комунікативним підрозділом міністер-ства за результатами консультацій з розроб-никами проекту нормативно-правовогоакта. Взаємодія між розробниками проектуакта та комунікативним підрозділом повин-на відбуватися ще з початку процесу роз-

роблення акта для того, щоб забезпечити:• врахування порад по комунікаціям на всіх

етапах розроблення проекту акта;• залучення (у разі необхідності) спеціаліс-

тів комунікативного підрозділу до участіу міжвідомчих заходах;

• розроблення плану стратегічних комуніка-цій паралельно з процесом розробленняпроекту акта.

ШВЕЦІЯУ Швеції всі органи влади як на державно-му, так і на місцевому рівні практикуютьстратегічну комунікацію. Основні засадиреалізації комунікативної політики органа-ми державної влади закріплені рішеннямивідповідних органів.

Зокрема, комунікативна політика м. Сток-гольма передбачає, що комунікативнадіяльність повинна бути спланованою, про-думаною, правдивою, адаптованою для всіхцільових груп, здійснюватися всіма праців-никами муніципалітету та підлягати моні-торингу. Основна мета комунікації — ство-рення довірчих взаємин із заінтересовани-ми сторонами.

Ключове повідомлення, що поширюєтьсямуніципалітетом Стокгольма:«Муніципалітет Стокгольма всіма своїмизаходами перетворює столицю у місто, при-вабливе для проживання та праці, відвіду-

ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН

37

37

вання гостями, яким захочеться повернути-ся сюди ще не раз».

Також передбачено використання всімаустановами муніципалітету під час виготов-лення презентаційної продукції єдиногографічного стилю.

Основною метою Комунікативної плат-форми Податкової служби Швеції є ство-рення позитивного іміджу служби з метоюстимулювання громадян до сплати подат-ків. Основними напрямами комунікативноїроботи визначено: активні контакти із ЗМІ;спрощені бланки звітності; поширення зро-зумілої інформації; автоматизація спілку-вання та звітування (Інтернет, автоматичнателефонна служба тощо); єдиний графічнийстиль; зрозуміла мова; професійний конт-роль за податковими деклараціями; одно-рідна організація; доброзичливе ставленняперсоналу.

40

ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇКОМУНІКАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

41

4344

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯКОМУНІКАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ..........................................ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇКОМУНІКАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ..........................................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН............................................................

41

41

Основними завданнями комунікативнихпідрозділів органів державної влади є спри-яння налагодженню системного партнер-ського діалогу та ефективної співпраці міжорганами виконавчої влади, ЗМІ, інститута-ми громадянського суспільства для підви-щення якості державної політики та консо-лідації українського суспільства.

У цьому розділі йдеться про завдання тафункції, які повинні виконувати комуніка-тивні підрозділи органів державної влади, атакож про перешкоди, які слід подолати длязабезпечення належної комунікації з грома-дянами.

Потреба вдосконалення і стандартизаціїроботи органів державної влади у сферівзаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістюзумовлена відсутністю системного підходудо визначення цілей та принципів роботи,завдань і функцій відповідних структурнихпідрозділів, необхідністю вироблення клю-чових засад дієвої співпраці органів влади зінститутами громадянського суспільства.

З метою впровадження системного підхо-ду в роботу із забезпечення відкритості тапрозорості діяльності центральних і місце-вих органів виконавчої влади у 2002 році вїх апараті були утворені структурні підроз-діли з питань взаємодії із ЗМІ та зв’язків згромадськістю (Указ Президента Українивід 1 серпня 2002 р. № 863 та відповіднедоручення Президента України від 21 серп-ня 2002 р. № 1-1/1086). Необхідно зазначи-ти, що саме з цього часу починається новаера в розвитку зв’язків з громадськістю вроботі органів виконавчої влади.

Слід також відзначити, що в органах іншихгілок влади — законодавчій та судовій —

ПРОБЛЕМИФУНКЦІОНУВАННЯКОМУНІКАТИВНИХПІДРОЗДІЛІВ

42

42

немає підрозділів з комунікативними функ-ціями (зв’язків з громадськістю).

Однією з проблем, що заважає налагод-женню ефективної роботи органів виконав-чої влади з громадськістю, є відсутність від-повідної професійної підготовки державнихслужбовців з питань взаємодії з громад-ськістю. Професійна освіта у галузі встанов-лення зв’язків з громадськістю в Українілише запроваджується. Так, 13 грудня 2006 р.постановою Кабінету Міністрів України№ 1719 затверджено Перелік напрямів, заякими здійснюється підготовка фахівців увищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, в якомусеред інших передбачено напрям «Реклама ізв’язки з громадськістю».

Друге проблемне питання в роботі під-розділів з питань взаємодії із ЗМІ тазв’язків з громадськістю — їх постійнареорганізація, яка не є результатом ні сис-темного бачення функцій організації таструктури в цілому, ні визначеної стратегії.

Результати дослідження, проведеного вберезні 2007 р., показали, що в ряді органіввиконавчої влади функції зв’язків з громад-ськістю та засобами масової інформаціївиконує один-два працівники, які входятьдо складу інших структурних підрозділів,зокрема, взаємодії з Верховною Радою Украї-ни, міжнародного співробітництва тощо.

Одним з негативних наслідків реорганіза-ції є плинність кадрів, звільнення досвідче-них робітників, зміна функціональнихобов’язків. Слід зазначити, що у більшостівипадків підрозділи зв’язків з громадськіс-тю було утворено на базі прес-служб, азміна назви підрозділу не спричинила нірозширення функцій підрозділу, ні йоговиходу з-під патронату керівника органувиконавчої влади. Внаслідок цього змінакерівника досить часто призводить дозвільнення працівників підрозділів зпитань взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громад-ськістю, зокрема їх керівників.

На сьогодні невирішеним залишаєтьсяпитання щодо місця підрозділів у структуріапарату органу виконавчої влади. Доситьчасто вони перебувають у складі управлінь ідепартаментів, не маючи прямого виходу накерівництво органу виконавчої влади, щознижує оперативність їх роботи.

Таким чином, необхідно чітко визначитизавдання та функції комунікативних підроз-ділів, виробити уніфікований підхід стосов-но формування їх структури та визначеннямісця в апараті органу влади.

43

43

До основних завдань підрозділу належать:• забезпечення реалізації права громадян

брати участь в управлінні державнимисправами та задоволення їх потреби вінформації;

• налагодження ефективної взаємодії орга-ну виконавчої влади з об’єднаннями гро-мадян та ЗМІ;

• проведення моніторингу та аналізу гро-мадської думки щодо соціально-еконо-мічної ситуації в галузі, регіоні та країні вцілому, діяльності органу державноївлади, сприяння врахуванню зазначеноїінформації під час формування та реалі-зації державної політики.

Основні функції підрозділу:• планування, підготовка та проведення

консультацій з громадськістю, узагаль-нення пропозицій і зауважень, отрима-них в результаті їх проведення;

• надання методичної та організаційноїдопомоги структурним підрозділам органудержавної влади під час проведення ними

публічного громадського обговорення;• здійснення організаційно-правового та

матеріально-технічного забезпеченняроботи громадської ради при відповідно-му органі державної влади;

• організація проведення соціологічнихдосліджень, опитувань тощо;

• сприяння врахуванню громадської думкипід час прийняття рішень органом дер-жавної влади;

• моніторинг повідомлень у ЗМІ стосовнодіяльності органу державної влади та під-готовка пропозицій щодо оперативногореагування на критичні зауваження;

• моніторинг проведення мирних заходівбіля адміністративного будинку органудержавної влади;

• проведення прес-конференцій, брифінгів,семінарів тощо за участю засобів масовоїінформації;

Рис. 3.1. Суб’єкти взаємодії комунікативного підрозділу.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯТА ФУНКЦІЇКОМУНІКАТИВНИХПІДРОЗДІЛІВ

!

44

44

• організація та проведення роз’яснюваль-ної роботи щодо цілей, змісту та механіз-му реалізації державної політики у відпо-відних сфері, галузі, регіоні;

• інформаційне наповнення офіційноговеб-сайту органу державної влади;

• організація розроблення, виготовлення ірозповсюдження інформаційно-презен-таційної продукції, що висвітлює діяль-ність органу державної влади;

• вжиття заходів щодо створення позитив-ного іміджу органу державної влади;

• підтримка внутрішніх комунікацій воргані державної влади.

Структура комунікативного підрозділу маєбути сформована таким чином, щоб забез-печувати виконання всіх зазначених функ-цій, які умовно можна поділити на страте-гічні, інформаційні, оперативні, консульта-тивні та аналітичні.

Комунікативний підрозділ повинен матидобре налагоджені комунікативні зв’язкивсередині органу та за його межами, атакож оперативний зв’язок з керівництвом,користуватися авторитетом в колективі.

Доцільно організовувати роботу двохпідрозділів: один (прес-служба) здійснюватимеоперативне інформування, а другий забезпечу-ватиме стратегічні комунікації з громадськістю,в тому числі через засоби масової інформації.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯЗабезпечення комунікації з громадськістюта засобами масової інформації здійснюютьМіністр з урядових комунікацій, Відділстратегічних комунікацій Офісу КабінетуМіністрів (Комунікативний центр),Центральний офіс інформації та комуніка-тивні підрозділи урядових установ.

Міністр з урядових комунікацій здійснюєкоординацію та організовує методичне за-безпечення діяльності працівників комуні-кативних підрозділів урядових структур,дає рекомендації профільним міністрамщодо здійснення органами, які перебуваютьу їх підпорядкуванні, комунікацій з громад-ськістю, бере участь у налагодженні комуні-кацій між міністерствами.

Чисельність працівників комунікативнихпідрозділів урядових установ налічує близь-ко 4,5 тис. осіб. Як правило, до складу цихпідрозділів входять відділи взаємодії із ЗМІ,стратегічних комунікацій, маркетингу,внутрішніх комунікацій.

Відділ стратегічних комунікацій ОфісуКабінету Міністрів, що налічує 650 праців-ників, працює за чотирма напрямами: внут-рішній PR, проведення PR-кампаній, стра-тегічні та електронні комунікації.

Центральний офіс інформації є окремим


45

45

урядовим відомством, в якому працюєблизько 1000 працівників. Серед основнихфункцій Центру — стратегічне консульту-вання, надання послуг урядовим установамз пошуку кваліфікованих працівників зпитань комунікацій, забезпечення функціо-нування урядової мережі новин, моніто-ринг засобів масової інформації, розроблен-ня і проведення комунікативних кампанійна замовлення та за рахунок міністерств,видавнича діяльність тощо.

НІМЕЧ ЧИ НАФункції інформування про діяльність Феде-рального уряду та органів виконавчої владиздійснює Відомство преси та інформаціїФедерального уряду. Крім того, в кожномуміністерстві діють інформаційні підрозділита підрозділи зв’язків з громадськістю.

Відомство преси та інформації, штат праців-ників якого становить близько 500 осіб, тричіна тиждень організовує зустрічі речника урядуз представниками ЗМІ з метою висвітленняпозиції уряду з актуальних питань внутріш-нього та міжнародного життя, публікує відпо-відні прес-релізи або надає інформацію продіяльність федерального канцлера, а такожпроводить моніторинг засобів масової інфор-мації, подає його результати керівництвууряду та розподіляє між федеральними мініс-терствами відповідно до компетенції.

ШВЕЦІЯУ системі органів влади Швеції існує чіткийрозподіл функціональних обов’язків зпитань інформування про державну політи-ку, що проводиться відповідним органомдержавної влади, між політичними посадамита державними службовцями. Так, у кожно-му міністерстві діє структурний підрозділ,який має назву інформаційного відділу абовідділу зв’язків з громадськістю, працівникиякого є державними службовцями.

До функціональних обов’язків таких під-розділів належить системне інформуванняпро діяльність органу державної влади черезЗМІ, інформаційно-презентаційні матеріали,веб-сайт, шляхом організації прес-конферен-цій, зустрічей та семінарів з громадськістю,зокрема журналістами, вчителями, студента-ми, школярами, відвідувачами адміністра-тивних будинків відповідно до стратегічногокомунікативного документа органу влади.

Координує цю роботу Інформаційний депар-тамент Уряду Швеції. У департаменті щотижняпроводять наради для керівників відповіднихпідрозділів дванадцяти міністерств, під час якихвизначаються основні питання, що потребуютьуваги в процесі роботи протягом тижня.

Також кожний міністр має одного чи двохпрес-секретарів, які не є державними службов-цями. Прес-секретар організовує висвітленнядіяльності міністра як політичної фігури.

48

СПРИЯННЯ ЗДІЙСНЕННЮГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ

49

.5154

ЗАСАДИ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ.................................ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОМАДСЬКОГОКОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ............................................................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН............................................................

49

49

Громадський контроль є інструментом дляполіпшення якості та підвищення ефектив-ності державної політики, залучення інсти-тутів громадянського суспільства до проце-су прийняття рішень, а відповідно — нала-годження ефективного партнерства держа-ви і громадянського суспільства.

Перед суспільством стоїть завдання виро-бити чітку систему комплексного аналізу тамоніторингу діяльності органів державноївлади, а також створити відповідний меха-нізм взаємодії інститутів громадянськогосуспільства та органів державної влади зпитань здійснення громадського контролю.

Формування системи контролю громад-ськості за прийняттям державних рішень таїх виконанням дасть змогу підвищитирівень відповідальності владних структур,узгоджувати зміст їх рішень з інтересами іочікуваннями громадян.

У цьому розділі розглядаються механізмигромадського контролю, що застосовуютьсяв Україні та країнах з усталеними демокра-тичними традиціями.

Демократичні стандарти організації владипередбачають здійснення незалежного зов-нішнього контролю за діяльністю органіввлади та їх підзвітність громадськості.Передумовами ефективності такого контро-лю є впровадження технологій його органі-зації, а також прозора і відкрита діяльністьдержавних органів.

Однією з переваг роботи органів влади назасадах відкритості і прозорості є те, щогромадяни з більшою ймовірністю підтри-мають певне рішення, коли знають, як ічому воно прийняте, або певною мірою ста-ють учасниками його підготовки.

Суб’єктами громадського контролюможуть виступати інститути громадянсько-го суспільства, зокрема громадські організа-ції, професійні і творчі спілки, організаціїроботодавців, благодійні та релігійні орга-нізації, недержавні засоби масової інформа-ції та інші непідприємницькі товариства іустанови, які за своєю демократичноюфункцією зорієнтовані насамперед на конт-роль за діями влади.

ЗАСАДИГРОМАДСЬКОГОКОНТРОЛЮ

!

50

50

Предметом громадського контролю можебути: • дотримання конституційних прав і сво-

бод громадян;• діяльність органів влади з розроблення

та реалізації державних, регіональних імісцевих програм соціально-економічно-го розвитку, впровадження яких сто-сується життєвих інтересів громадян,визначає пріоритети розвитку територій ігромад;

• робота органів влади з розв’язання акту-альних проблем суспільного розвитку,виконання рішень вищих органів владищодо пріоритетів суспільного розвитку;

• проблеми національної безпеки та без-печності життєдіяльності громадян;

• витрачання бюджетних коштів;• рівень відкритості та прозорості влади; • ефективність взаємодії органів держав-

ної влади із ЗМІ та громадськістю.

Завдання органів державної влади щодосприяння здійсненню громадського контро-лю полягає у: • створенні умов для безперешкодного

здійснення громадського контролюдіяльності органів влади;

• забезпеченні врахування його результатів воцінках та звітах органів державної влади;

• проведенні моніторингу матеріалів ЗМІ

щодо діяльності органів державної влади,оцінки його результатів, забезпеченні від-повідного реагування та врахування вподальшій діяльності.

51

51

До цього часу вітчизняним законодавством,а також наукою і практикою державногоуправління не врегульовані загальні питан-ня здійснення громадського контролю,немає чіткого визначення термінології,процедури та механізму його здійснення.Разом з тим декілька форм здійснення гро-мадського контролю ввійшли до усталеноїпрактики взаємодії владних структур тагромадськості і зафіксовані у відповіднихдокументах.

Закон України «Про охорону навколиш-нього середовища» передбачає, що громад-ський контроль у галузі охорони довкілляздійснюється громадськими інспекторамиохорони навколишнього природного сере-довища згідно з положенням, яке затверд-жується відповідним органом центральноївиконавчої влади, а також визначає функціїгромадських інспекторів (стаття 36). У стат-ті 21 згаданого закону зафіксовано правогромадських об’єднань у галузі охоронидовкілля проводити громадську екологічнуекспертизу, оприлюднувати її результати іпередавати їх органам, уповноваженимприймати рішення, а також ініціювати про-

ведення референдумів з питань, пов’язанихз охороною довкілля, використанням при-родних ресурсів та забезпеченням екологіч-ної безпеки. Стаття 16 Закону України «Проекологічну експертизу» передбачає можли-вість проведення окремої громадської екс-пертизи в будь-якій сфері діяльності, щопотребує екологічного обґрунтування.

Цілий розділ прийнятого у 2003 роціЗакону України «Про демократичнийцивільний контроль над Воєнною організа-цією і правоохоронними органами держави»присвячено здійсненню громадського конт-ролю. Зокрема, згідно із статтею 19 розділу Vгромадським організаціям надано право: • отримувати від органів державної влади,

у тому числі від органів військовогоуправління, інших організацій, підпри-ємств і установ, що належать до Воєнноїорганізації держави, правоохоронних таінших органів, інформацію, що не міститьдержавної таємниці, з питань діяльностіЗбройних Сил України, інших військовихформувань, правоохоронної діяльності;

• проводити наукові дослідження з проб-лем військового будівництва, організаціїоборони, забезпечення безпеки країни,боротьби із злочинністю, проводити пуб-лічне обговорення їх результатів, створю-вати для цього громадські фонди, центри,колективи експертів тощо;

ФУНКЦІОНУВАННЯГРОМАДСЬКОГОКОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

52

52

• проводити громадську експертизу проек-тів законів, рішень, програм, представля-ти свої висновки і пропозиції відповід-ним державним органам для врахуванняв ході реформування Збройних СилУкраїни, інших складових частин Воєнноїорганізації та правоохоронних органівдержави.

У 2005 році внесено зміни до статті 24«Основ законодавства України про охоронуздоров’я», яка нині передбачає, що приорганах та закладах охорони здоров’яможуть створюватися громадські консуль-тативні або наглядові ради, які сприятимутьїх діяльності та забезпечуватимуть поінфор-мованість населення і громадський конт-роль у галузі охорони здоров’я, у тому числіекологічної безпеки та екологічного конт-ролю.

Окремим напрямом проведення громад-ського моніторингу є робота громадськихінспекторів та наглядово-дорадчих органів.

Інститут громадських інспекторів — доситьпоширена структура у сфері охорони довкіл-ля, охорони праці, мисливства і рибальства,дорожнього руху тощо. Діяльність інспекто-рів регламентується відповідними норма-тивними актами уповноважених централь-них органів виконавчої влади.

Так, громадським інспекторам праці

надано право на безперешкодний доступ напідприємства і одержання необхідних доку-ментів та інформації, а їх приписи щодоусунення виявлених порушень законодав-ства підлягають обов’язковому виконанню.

Громадські інспектори з охорони довкіл-ля мають право проводити рейди і перевір-ки з метою виявлення порушень норм еко-логічної безпеки та складати акти перевірокі протоколи про виявлені порушення, алелише спільно або за дорученням централь-ного органу виконавчої влади, інших орга-нів, що здійснюють контроль за охороноюта використанням природних ресурсів.

Хоча формально громадські інспекторине виконують контролюючих функцій сто-совно органів влади, вони мають доситьширокий доступ до інформації підпри-ємств, установ, інших об’єктів контролю,забезпечують постійний нагляд і можли-вість, у разі потреби, оперативно інформу-вати органи влади і громадськість про вияв-лені порушення та проблеми.

Профспілки здійснюють громадськийконтроль за додержанням роботодавцемзаконодавства про працю, який буває: • попереднім, коли у випадках, передбаче-

них законодавством, роботодавець можевидати відповідний наказ лише післяйого узгодження з виборним органомпрофспілки. Це стосується проведення

53

53

робіт понад норму або робіт у вихідні дні,звільнення працівників за ініціативоюроботодавця, приймання на роботусумісників тощо;

• поточним, який полягає в проведенніперіодичних перевірок додержання робо-тодавцем трудового законодавства таумов колективного договору. Об’єктомпоточного контролю може бути будь-яканорма трудового права;

• наступним, коли перевіряють законністьзастосування роботодавцем тієї чи іншоїнорми трудового права до конкретногопрацівника. Його використовують під часрозгляду трудових спорів та спорів про від-шкодування збитків, заподіяних працівни-ку внаслідок каліцтва чи іншого ушкоджен-ня здоров’я, пов’язаних з його роботою.

Отже, в Україні створена певна законодавчабаза для здійснення громадського контролюв окремих сферах суспільного життя.

Водночас універсального для всіх сфердержавного управління механізму громад-ського контролю досі не розроблено. Слідтакож сказати, що навіть ці існуючі механіз-ми не використовуються повною мірою, щопов’язано з низьким рівнем правової та гро-мадянської культури і активності населення.

Таким чином, в українському суспільствііснує необхідність розроблення та впровад-

ження дієвих механізмів, завдяки яким гро-мадяни зможуть контролювати дії органіввлади та запобігати вчиненню дій, які вонивважають помилковими або такими, щосуперечать інтересам громадян.

У питаннях розбудови системи громад-ського контролю робота повинна спрямову-ватися як на інститути громадянського сус-пільства і заінтересовану громадськість, такі на органи державної влади. Системний таефективний контроль може здійснюватисялише за наявності розвинутих структур гро-мадянського суспільства, готовності органіввлади до співпраці з громадськістю, реаль-ного забезпечення відкритості органів дер-жавної влади та прозорості їх діяльності,зокрема, процесу прийняття рішень.

Формування такої системи потребує функ-ціонування в суспільстві ініціативних гро-мадських груп з високим мотиваційним іресурсним потенціалом, а також підготовкидержавних службовців, добре обізнаних угалузі технологій міжсекторного партнер-ства та суспільних комунікацій.

Отже, робота з розбудови системи гро-мадського контролю, крім формалізованихзусиль, потребує певною мірою підвищеннярівня комунікативної культури суспільства.У цій роботі важливими інструментами єгромадська експертиза та громадськиймоніторинг.

54

54

Результатом громадської експертизи євисновок, оцінка громадських експертівдіяльності органів державної влади у пев-ний період часу.

Замовником громадської експертизиможуть виступати інститути громадянсько-го суспільства і ЗМІ.

Після проведення громадської експерти-зи орган державної влади повинен вивчитинадані інститутами громадянського суспіль-ства результати та відповідні рекомендації,оприлюднити власну позицію щодо виснов-ків експертів на веб-сайті та в ЗМІ, провес-ти громадське обговорення результатів.

Результатом громадського моніторингуповинно стати виявлення проблемнихпитань, невідповідності дій органів владинормативним актам, проголошеним пріо-ритетам та стандартам. На відміну від гро-мадської експертизи моніторинг здійсню-ється постійно і системно, а його предметомможе бути весь спектр діяльності владнихструктур.

Передумовами запровадження та ефек-тивного проведення моніторингу є, з одно-го боку, наявність сформованих та актив-них інститутів громадянського суспільства,а з іншого — усвідомлення владою суспіль-ної цінності громадського контролю таготовність до взаємодії.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ У багатьох країнах світу існують громадськіутворення у формі спостережних або нагля-дових рад, які контролюють дотриманняправ людей в місцях позбавлення волі, діїсилових структур. Членами таких радповинні бути шановані особи з бездоган-ною репутацією, досвідом громадськоїроботи, знанням законодавства та держав-ної політики в питаннях, підконтрольнихвідповідній раді, що не мають конфліктуінтересів.

У кожному районі Великої Британії міс-цевими органами влади утворено наглядовіради, які спостерігають за тим, що відбува-ється в місцях позбавлення волі, розташо-ваних на їх території, контролюють умовиутримання, харчування, дотримання сані-тарних норм та прав ув’язнених.

КАНАДАУ Канадському Парламенті діє механізмгромадського контролю, а саме процедура«Час запитань», під час якої представникипарламентської опозиції ставлять «незруч-ні» питання чинному урядові, які їм, як пра-вило, готують експерти, неурядові організа-ції. Спостерігати за цим досить жвавим

Громадська експертиза — комплекс заходів,спрямованих на оцінювання (перевірку) проек-тів рішень, що розробляються органами дер-жавної влади, ефективності впровадження вжеприйнятих рішень, діяльності органів влади.

Громадський моніторинг — здійснення неза-лежного від органів влади постійного ком-плексного спостереження за їх діяльністю зточки зору її відповідності суспільним інтере-сам.


55

55

процесом можуть усі бажаючі, які вільно(групами) відвідують парламент. Цього ждня «Час запитань» можна подивитися потелебаченню.

ФРАНЦІЯСтановить інтерес досвід Національної асо-ціації відвідувачів тюрем — неурядовоїорганізації, діяльність якої регламентованавідповідними статтями карно-процесуаль-ного кодексу. Завдання цієї організації —надавати моральну підтримку ув’язненим,сприяти їх виправленню, допомагати мате-ріально незабезпеченим в’язням та членамїх сімей, а також тим, хто звільнився.

Відвідувачем тюрми може стати кожний,кому видано дозвіл у міністерстві внутріш-ніх справ. Така особа повинна ознайомити-ся з правилами безпеки та проводити своюроботу на засадах співпраці із соціальноюслужбою та адміністрацією тюрми.

Формально Асоціація не має контролюю-чих функцій, але її членам забезпечено без-перешкодний доступ до місць ув’язнення таспілкування з особами, що відбувають пока-рання. Вони мають змогу регулярно отри-мувати інформацію, яка не контролюєтьсякерівництвом закладу, і за потреби втруча-тися, щоб запобігти вчиненню свавільнихдій адміністрацією. У будь-якому разі цепогляд ззовні, неупереджене сприйняття того,

що відбувається в місцях позбавлення волі.Присутність членів асоціації може впливатина поведінку як працівників тюр-ми, так іув’язнених.

58

ТЕХНОЛОГІЇ ПРОВЕДЕННЯКОНСУЛЬТАЦІЙ ЗГРОМАДСЬКІСТЮ

59

61626869

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ..........................................................ОСНОВНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯКОНСУЛЬТАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ....................................ПУБЛІЧНЕ ГРОМАДСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ...........................ВИВЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ......................................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН...........................................................

59

59

Консультації з громадськістю є одним ізшляхів формування ефективної державноїполітики, чутливої до потреб та інтересівгромадян. У цьому розділі Ви ознайомитесяз основними етапами організації тапроведення консультацій з громадськістю.

У країнах з усталеними демократичнимитрадиціями комунікація між органамивлади та інститутами громадянського сус-пільства, консультування з громадськістюпід час підготовки та реалізації державнихрішень є нормою, частиною повсякденноїроботи органів влади. В Україні традиціїзалучення громадян до процесу формуван-ня та реалізації державної політики тількистворюються.

Неналагодженість процесу консультуван-ня у ході роботи ускладнює виробленняорганами виконавчої влади рішень, щомають істотний вплив на суспільство івиконання яких потребує суспільної під-тримки. Така підтримка необхідна, оскількинесприйняття громадськістю дій влади уне-можливлює реалізацію політики.

Консультації з громадськістю дають мож-ливість ураховувати потреби та інтересиокремих громадян, соціальних груп, інсти-тутів громадянського суспільства у форму-ванні і реалізації державної політики, щосприяє підвищенню якості державнихрішень.

У нашій державі інституціалізація цьогопроцесу почалася у 2004 році з виходу

ПРОБЛЕМНІПИТАННЯ

60

60

постанови Кабінету Міністрів України від15 жовтня 2004 р. № 1378 «Деякі питаннязабезпечення участі громадськості у форму-ванні та реалізації державної політики».

Постановою затверджено Порядок про-ведення консультацій з громадськістю зпитань формування та реалізації державноїполітики, яким визначено форми та методипроведення таких консультацій, порядокорганізації та проведення публічного гро-мадського обговорення, заходи з організаціїі проведення вивчення громадської думки.

Хоча Порядок і визначає форми, строки,порядок організації та проведення консуль-тацій з громадськістю, не всі органи вико-навчої влади його дотримуються: частообговорення триває менше місяця, органі-зовується в оперативному порядку без залу-чення всіх заінтересованих сторін, ще часті-ше не оприлюднюються звіти про врахуван-ня або відхилення пропозицій та зауважень,що надійшли, та роз’яснення причин відхи-лення.

У більшості випадків перешкодами, щовпливають на розв’язання зазначеної про-блеми, є:• відсутність в органах виконавчої влади

фахівців для організації процесу консуль-тування;

• невисока оцінка працівниками органіввиконавчої влади рівня професійної під-

готовки громадськості, обізнаності з тихчи інших питань реалізації державноїполітики;

• недостатня поінформованість громадянпро діяльність органів виконавчої влади,зокрема щодо проектів рішень, які нимирозробляються.

Головною ж причиною неефективностіпроведення консультацій з громадськістю євідсутність розуміння консультацій як спо-собу покращення державної політики.

У той же час необхідно зазначити, щокількість консультацій з громадськістюзбільшується, що свідчить про поступовийпроцес інституціалізації консультацій з гро-мадськістю.

!

61

61

Відповідно до § 59 Регламенту КабінетуМіністрів головний розробник проекту актаКабінету Міністрів, що має важливе сус-пільне значення, стосується прав та обов’яз-ків громадян, організовує його громадськеобговорення. Ця норма поширюється і напроекти законодавчих актів, що розробля-ються Кабінетом Міністрів.

За демократичними стандартамиконсультації з громадськістю проводятьсяна всіх стадіях формування та реалізаціїдержавної політики: від визначення про-блеми до її практичного розв’язання.Враховуючи це, консультуватися з громад-ськістю повинні всі структурні підрозділиоргану виконавчої влади. Структурні під-розділи, які відповідно до положення здійс-нюють зв’язки з громадськістю, повиннінадавати профільним структурним підроз-ділам методичну та організаційну допомогуу проведенні консультацій.

Порядком проведення консультацій згромадськістю з питань формування та реа-лізації державної політики визначені такіосновні форми проведення: публічне гро-мадське обговорення (безпосередня форма)та вивчення громадської думки (опосеред-кована форма).

ОСНОВНІ ЗАСАДИПРОВЕДЕННЯКОНСУЛЬТАЦІЙ ЗГРОМАДСЬКІСТЮ

62

62

варіанти їх розв’язання тощо.Питання для обговорення повинно бути

визначено чітко та зрозуміло. Для цього,визначаючи питання для обговорення,необхідно провести дослідження проблеми,аналіз способу реалізації політики та сфор-мулювати альтернативні шляхи розв’язанняпроблеми, спрогнозувати наслідки при-йняття варіанта рішення для різних соці-альних груп населення;визначення методу проведенняобговорення:до основних чинників, на які необхідно зва-жити під час визначення методу проведенняобговорення, належать цілі проведення кон-сультацій; наявність людських і фінансовихресурсів для проведення обговорення; періодчасу для підготовки та проведення консуль-тацій; складність питання, щодо якого прово-дяться консультації; характер розбіжностей упозиціях заінтересованих сторін;оприлюднення інформації про проведенняобговорення:публічне громадське обговорення розпочи-нається з дня оприлюднення інформаційно-го повідомлення.

Інформаційне повідомлення відповіднодо Порядку повинно містити найменуванняоргану виконавчої влади, який проводитьобговорення, зміст питання (або назву про-екту документа, винесеного на обговорен-

Публічне громадське обговорення передба-чає такі етапи:ініціювання проведення обговорення:проведення обговорення може ініціюватисяорганом виконавчої влади або відповідноюгромадською радою. Також ініціювати про-ведення консультацій з громадськістю можеоб’єднання громадян, для чого воно повин-но звернутися до відповідної громадськоїради або органу виконавчої влади.

У разі коли така пропозиція надійшла неменше ніж від трьох легалізованихоб’єднань громадян, діяльність яких поши-рюється на відповідну територію, проведен-ня консультацій з громадськістю є обов’яз-кове; визначення питання для обговорен-ня та формування експертних пропозиційщодо альтернативного вирішення(розв’язання проблеми):під час організації консультацій необхідночітко визначити цілі та очікувані результа-ти: виявити наявні проблеми, привернутидо них увагу та знайти серед заінтересова-них сторін партнерів у їх розв’язанні, поін-формувати про можливі шляхи розв’язанняпроблем та розглянути альтернативні

ПУБЛІЧНЕГРОМАДСЬКЕОБГОВОРЕННЯ

63

63

ня), альтернативні варіанти рішення, оцін-ку можливих наслідків прийняття рішеннядля кожної з заінтересованих сторін, регла-мент участі громадськості, відомості простроки, місце і час проведення заходів,адресу, строк і форму подання пропозицій,контактні дані для зв’язку, строк і спосібоприлюднення результатів.

Для більш ефективного інформуваннязаінтересованих сторін про проведенняобговорення, доцільно зробити адреснурозсилку інформаційного повідомленняорганізаціям, які можуть поширити цюінформацію далі; забезпечення репрезентативності соці-альних груп населення у процесі проведен-ня обговорення: під заінтересованими сторонами або гру-пами інтересів розуміють людей, установиабо організації, інтересів яких стосуєтьсяухвалення рішення органу державної влади.Їх інтереси і позицію слід обов’язкововраховувати під час розроблення та впро-вадження державних рішень.

До обговорення важливо залучати пред-ставників заінтересованих сторін, якихбезпосередньо або опосередковано сто-суються питання, що розглядаються,об’єднань громадян, що проводять діяль-ність у певній галузі (сфері) чи регіоні;

Строк проведення публічного громадськогообговорення не може бути менший ніж одинмісяць.

обговорення та збирання інформації прооцінку громадськістю ефективностізапропонованого рішення, його альтерна-тиви:

у процесі обговорення можуть застосовува-тися кілька методів. Наприклад, можназапропонувати таку послідовність: розпоча-ти з письмових консультацій, обговоренняв робочих групах, після чого, узагальнившипопередні пропозиції, провести круглийстіл, на якому обговорити подані пропози-ції. Завершити консультації можна громад-ськими слуханнями, під час яких оприлюд-нити результати проведення обговорення;урахування результатів обговорення підчас прийняття остаточного рішення:аналізуючи результати проведення обговорен-ня, пропозиції та зауваження, що надійшли відзаінтересованих сторін, необхідно визначити,які з них є спільними для всіх учасників обго-ворення, або з приводу яких можна досягнутикомпромісу, та які є не прийнятними для будь-якої із сторін. Після цього доцільно перегляну-ти запропоновані на початку обговоренняваріанти розв’язання проблеми або проектнормативно-правового акта;оцінка проведення обговорення:оцінка проведення обговорення є дужеважливим моментом, що дає змогу зрозумі-ти, чи досягнуті цілі, які були поставлені напочатку обговорення, виявити певні недоліки

64

64

у процесі організації та проведення обгово-рення та у подальшому їх уникати. Під часпроведення оцінки доцільно дізнатисядумку як організаторів, так і учасниківобговорення;оприлюднення в засобах масової інформа-ції, на веб-сторінках органів виконавчоївлади результатів обговорення, прийня-того остаточного рішення та його обґ-рунтування, а також відомостей проврахування поданих пропозицій:оприлюднення результатів проведенняобговорення з обґрунтуванням врахуванняабо відхилення тих чи інших пропозицій тазауважень обов’язкове. Це сприятиме розу-мінню громадянами, що їх думки почуто івраховано, та спонукатиме їх активнішебрати участь у подальших консультаціях.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ПУБЛІЧ-НОГО ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕН-НЯ (ГРОМАДСЬКИХ СЛУХАНЬ, КРУГ-ЛОГО СТОЛУ, КОНФЕРЕНЦІЇ ТОЩО)Для проведення на належному рівні публіч-ного заходу доцільно розподілити функціїта розробити детальний план його підготов-ки і проведення.

Зокрема розподіл функціональнихобов’язків може виглядати таким чином: 1) відповідальний за проведення заходу:під час підготовки: • готує пропозиції керівництву щодо мате-

ріально-технічного забезпечення заходу,які можуть включати забезпечення пит-ною водою, харчуванням, оренду примі-щення, виготовлення або множення роз-даткових матеріалів, здійснення відео-,аудіосупроводження, ведення стеногра-ми, необхідності залучення до підготовкиінших структурних підрозділів тощо;

• складає план підготовки та проведеннязаходу з визначенням відповідальних осібта строків;

• контролює виконання плану підготовкита проведення заходу;

• підтримує зв’язок з керівником та йогослужбою, уточнює формат вступно-го/заключного слова, доповіді;

• за два дні до початку заходу проводитьнараду з метою уточнення функцій кож-ного із задіяних в організації проведеннязаходу;

під час проведення заходу:• здійснює координацію, дає додаткові

доручення, якщо виникає необхідність; • підтримує зв’язок з головуючим (для опе-

ративності та зручності це можна робити

65

65

«на рівні погляду») з метою вирішенняпоточних питань під час проведеннязаходу;

2) відповідальний за змістовне наповнен-ня заходу:під час підготовки:• підтримує зв’язок з профільним підрозді-

лом (у разі, коли захід проводиться кому-нікативним підрозділом), зокрема органі-зовує підготовку тез для виступу голо-вуючого, формує список осіб, що будутьвиступати, уточнює формулювання темизаходу, перелік роздаткових матеріалів;

• готує сценарний план проведення заходу; • отримує від потенційних учасників

підтвердження участі та уточнює форматвиступу;

• готує порядок ведення заходу для голо-вуючого. Порядок ведення повинен міс-тити інформацію про осіб, що будуть вис-тупати, зокрема, їх прізвище, ім’я та побатькові, назву організації, яку вонипредставляють. Бажано, для уникненнянезручних ситуацій, розставити наголоси;

• формує папки для президії, які повиннімістити тези для головуючого, порядокведення, список запрошених, роздатковіматеріали;

у день проведення заходу:• зв’язується з особами, що будуть виступа-ти (або їх помічниками) для остаточногопідтвердження їх присутності;

3) відповідальний за організацію запро-шення та реєстрації учасників заходу:під час підготовки:• проводить інструктаж щодо форми

запрошення та спілкування по телефону; • готує орієнтовний список учасників захо-

ду із зазначенням їх електронної адресита номерів телефонів. Під час підготовкисписку учасників доцільно порадитися зфахівцями у відповідній сфері з питання,кого можна запросити до участі;

• завчасно організовує розсилку запрошеньпредставникам заінтересованих сторін,членам громадської ради тощо. Доцільнодо запрошення включити прохання під-твердити участь у заході із зазначеннямкоординат для зворотного зв’язку;

• організовує уточнення по телефону спис-ків запрошених представників громад-ських рад та об’єднань громадян;

• формує списки для реєстрації за визна-ченими категоріями з позначенням осіб,що будуть виступати. Досить часто вини-кають ситуації, коли учасники заходузвертаються з проханням надати коорди-нати когось з учасників для налагодження

66

66

співпраці. У зв’язку з цим бажано матидодатковий примірник списків з телефо-нами та електронними адресами учасни-ків;

• організовує виготовлення табличок дляпрезидії, осіб, що будуть виступати, учас-ників заходу (у разі їх невеликої кількос-ті), реєстрації відповідно до визначенихкатегорій, а також табличку з написом«для пропозицій»;

• організовує виготовлення бейджів дляучасників заходу;

• готує допоміжні матеріали для проведен-ня реєстрації та швидкого зведенняданих;

• організовує у разі потреби залучення допроцесу реєстрації помічників (студентів,представників об’єднань громадян тощо);

• проводить інструктаж з реєстраторамищодо організації процесу реєстрації,форми одягу, поведінки;

• замовляє у разі потреби перепустки дляучасників заходу;

під час проведення заходу:• у разі, коли передбачається участь у захо-

ді представників з регіонів, організовуєзбір документів щодо відрядження та їхреєстрацію;

• стежить за порядком на столах реєстрації; • слідкує за наявністю роздаткових матеріалів;

• відстежує прихід осіб, що будуть виступати,та інформує про це відповідального за про-ведення заходу;

• за п’ять хвилин до кінця реєстрації узагаль-нює дані щодо кількості зареєстрованих;

• подає зведену інформацію про кількістьприсутніх та уточнені списки відповідально-му за проведення заходу для передачі в пре-зидію;

4) відповідальний за запрошення:під час підготовки:• повідомляє під час запрошення тему,

мету, формат і дату проведення заходу; • уточнює, хто саме буде брати участь у

заході, у разі невизначеності проситьуточнити кандидатуру;

• уточнює (перевіряє) прізвище, ім’я, побатькові особи, її посаду, назву організа-ції, яку вона представляє;

• пропонує виступити під час заходу, пові-домляючи регламент та формат виступу;

5) реєстратор:під час проведення заходу:• реєструє учасника; • видає роздаткові матеріали; • інформує відповідального за проведення

заходу про прихід осіб, що будуть висту-пати;

67

67

6) відповідальний за приміщення:під час підготовки:• готує пропозиції щодо визначення опти-

мальної мізансцени, розташовує столи тастільці;

• контролює встановлення необхідноїелектронної апаратури (мультимедійнийпроектор, екран тощо);

• визначає кількість і місце розташуваннямікрофонів;

• передбачає засоби для відстеження часудля головуючого;

• напередодні заходу перевіряє готовністьприміщення та робочий стан апаратури;

• установлює рівень звуку залежно від роз-міру приміщення та кількості учасників;

в день проведення заходу:• розставляє таблички; • запрошує учасників займати вільні місця;

7) відповідальний за підготовку презента-ційних матеріалів:під час підготовки:• підтримує зв’язок з відповідальним за

зміст заходу щодо готовності матеріалів;• організовує копіювання роздаткових

матеріалів; • організовує формування презентаційних

папок (необхідно мати певну кількістьзапасних);

• готує кілька повних комплектів матеріалівдля керівництва;

• організовує доставку матеріалів до місцяпроведення заходу, враховуючи матеріа-ли для керівництва та засобів масовоїінформації;

8) відповідальний за роботу із засобамимасової інформації:

під час підготовки:• готує прес-релізи щодо проведення захо-

ду та надсилає їх ЗМІ; • організовує розміщення прес-релізу на

веб-сайті органу виконавчої влади; • здійснює акредитацію преси; • визначає учасників, які можуть заінтере-

сувати пресу, з метою надання коментарів;

в день проведення заходу:• працює із ЗМІ щодо проведення прес-

конференції, брифінгу тощо; • організовує інтерв’ю з особами з числа

присутніх у разі виявлення заінтересова-ності в цьому з боку ЗМІ;

• організовує фото- та відеозйомку; • наприкінці заходу поширює серед ЗМІ прес-

реліз за результатами його проведення;

після проведення заходу:• здійснює моніторинг засобів масової

інформації щодо висвітлення заходу.

68

68

Відповідно до Порядку проведення кон-сультацій з громадськістю з питань форму-вання та реалізації державної політикививчення громадської думки здійснюєтьсяшляхом:• проведення соціологічних досліджень

(опитування, анкетування, контент-ана-ліз інформаційних матеріалів, фокус-групи);

• запровадження спеціальних рубрик удрукованих та електронних ЗМІ;

• проведення експрес-аналізу коментарів,відгуків, інтерв’ю, інших матеріалів упресі, на радіо та телебаченні для визна-чення позиції різних соціальних груп;

• опрацювання та узагальнення висловле-них у зверненнях громадян зауважень іпропозицій;

• проведення аналізу цільової інформації,що надходить до спеціальних скриньок.

Ураховуючи те, що проведення соціологіч-них досліджень є достатньо складною про-цедурою, доцільно укладати угоди з устано-вами, які виконають цю роботу на профе-сійному рівні.

Водночас, якщо становить інтерес думкагромадськості з якогось конкретного питан-ня, наприклад: чи на належному рівні здійс-нюється інформування про діяльність орга-ну влади, які форми взаємодії з громад-ськістю є найбільш ефективними тощо, навеб-сайті органу влади можна розміститивідповідне питання з варіантами відпові-дей. Проте необхідно пам’ятати, що такіопитування не є репрезентативними,оскільки охоплюють лише незначну часткуспецифічної аудиторії (користувачіІнтернет та відвідувачі відповідного веб-сайту).

Для вивчення важливих питань держав-ної політики необхідно проводити дослід-ження із застосуванням наукових методів.

Слід також приділяти більше уваги аналі-зу звернень громадян, що надходять дооргану державної влади. Це дасть змогу від-слідкувати, які проблеми та у якій сферінайбільше турбують громадян, які дії владивикликають незадоволення тощо.

Результатом налагодження системнихконсультацій органів державної влади згромадськістю стане формування державноїполітики, що відповідає потребам та інтер-есам громадян; поліпшення якості держав-них рішень; громадська підтримка прийня-тих державних рішень; формування пози-тивного іміджу органу влади.

ВИВЧЕННЯГРОМАДСЬКОЇДУМКИ

69

69

ЕСТОНІЯ Естонія сьогодні є лідером у сфері розвиткуелектронної демократії. Починаючи з 2001 ро-ку діє урядовий веб-сайт для проведенняконсультацій з громадськістю «Сьогодні явирішую» («Tom», http://tom.riik.ee/). Коженбажаючий може надати пропозиції до про-ектів нормативних актів, що винесені наобговорення, запропонувати альтернативніваріанти розв’язання проблеми.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗЄвропейською Комісією визначено п’ятьбазових принципів, покладених в основуєвропейської системи урядування. Належнеуправління будується на принципах: від-критості, активної участі, підзвітності,результативності та узгодженості. На нихспирається демократія та верховенствоправа в ЄС; ними повинні керуватися дер-жавні службовці на усіх рівнях управління —місцевому, регіональному, національному.Ті ж самі принципи мають забезпечитиналежне управління як в країнах-членахЄС, так і в країнах, що мають намір приєд-натися до ЄС.

Європейська Комісія у «Білій книзі»«Європейське урядування» взяла на себезобов’язання вдосконалити систему кон-

сультацій в ЄС. У зв’язку з цим 5 червня2002 року Комісія опублікувала документдля консультацій «Зміцнення культури кон-сультацій та діалогу — Пропозиція щодозагальних принципів та мінімальних стан-дартів для консультацій, що проводятьсяЄвропейською Комісією з зацікавленимисторонами». Відповідно до цього документумінімальними стандартами проведенняконсультацій є: чіткий зміст консультацій(мета проведення консультацій, які заходипропонується вжити для розв’язання про-блеми, які їх наслідки, на кого вплине при-йняте рішення); публікації (широке інфор-мування громадськості про проведенняконсультацій, в тому числі за допомогою«єдиного інформаційного пункту» в мережіІнтернет); чіткі часові рамки; підтверджен-ня та зворотній зв’язок.

Такі принципи реалізовуються в конк-ретних технологіях, що стали поширеноюпрактикою в країнах з демократичнимдосвідом. Однією з найпоширеніших техно-логій проведення консультацій в країнахЄвропейського Союзу, а також Канаді,Сполучених Штатах Америки є «зелені» та«білі книги».

«Зелена книга» — урядовий документ, щоповинен привернути увагу громадян донаявних проблем або можливостей, що ви-никають, а також з’ясувати думку громадян


70

70

щодо можливих способів розв’язання про-блеми або використання наявних можли-востей. У «зеленій книзі» уряд ставить чіткізапитання щодо можливих напрямів вирі-шення проблеми державного управління.

«Біла книга» — докладна заява про дер-жавну політику, яка представляє позиціюуряду з урахуванням громадської думкипісля проведення консультацій. Завдання«білої книги» — допомогти органу владипоінформувати громадськість про державнуполітику, що запроваджується як відгук нанові потреби та можливості, і дізнатися продумку суспільства з цього приводу. Саметак досягається «чутливість» політики.

Іншими словами, «зелена книга» — заявапро наміри урядової політики, а «білакнига» — конкретні пропозиції щодорозв’язання проблеми, які підготовлені зарезультатами обговорення «зеленої книги»,тобто проведених консультацій.

ШВЕЦІЯЦя країна відома традиціями відкритості та про-зорості діяльності органів виконавчої влади.Обов’язковість проведення консультацій з гро-мадськістю під час розроблення законодавчихактів визначена шведською Конституцією.

Право законодавчої ініціативи в Швеціїмають, у тому числі, фізичні особи та орга-нізації. Усе частіше проекти законодавчих

актів подають неурядові організації. Якщоуряд вважає необхідним, то призначаєкомітет для вивчення проекту, призначаєголову такого комітету та визначає йогозавдання. Міністр може отримати завданнявід уряду призначити інших членів коміте-ту.

До складу комітету входять фахівці іпредставники різних установ. Великі комі-тети можуть складатися з 30–40 осіб,менші — з 3-4 осіб.

Комітет є незалежним органом, тобтоуряд не має права впливати на його звіт.Завдання комітету полягає у вивченні пози-ції всіх, кого може стосуватися законопро-ект. Зазвичай комітет працює протягомроку, але строк може бути довшим абокоротшим. Результатом роботи комітетузавжди є звіт.

Звіт подають урядові та міністерству, від-повідальному за подальшу процедуру розг-ляду. Якщо звіт виконано на неналежномурівні або питання вже втратили актуаль-ність, його відхиляють, але таке відбуваєть-ся надзвичайно рідко.

Як правило, звіт проходить процедуруузгодження. Міністерство готує перелікінстанцій для узгодження — заінтересованіустанови, неурядові організації тощо, якіможуть щось додати. За цим переліком над-силають звіт і отримують відповіді заінтере-

71

71

сованих сторін. Обов’язково встановлюється кінцевий

строк для надходження відповідей, якийстановить, як правило, три місяці. На запитмають право відповісти усі, навіть ті, докого не зверталися безпосередньо. Інколирозсилка охоплює дуже велику кількістьадресатів (до 3000 інстанцій), але зазвичайвід 50 до 200.

Опрацьовуються всі відповіді, що надхо-дять до міністерства. Канцелярія публікуєвсі відповіді щодо запитів на веб-сайтіуряду.

Потім починається законодавча робота вміністерстві. Зазвичай групі юристів даєть-ся завдання написати проект закону. Післяпідготовки міністерством проекту, йогонадсилають для спільного опрацюванняміністерствам, яких він стосується.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИГРОМАДСЬКИХ РАД

7577

7980

ПЕРЕДУМОВИ І НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РАД.............................ПИТАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РАД...........ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИЗ ГРОМАДСЬКОЮ РАДОЮ....................................................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН...........................................................

!

75

75

Громадські ради є ефективним механізмомвпливу громадськості на вироблення полі-тики певного державного органу, а отжеінструментом для підвищення якості дер-жавної політики.

Громадські ради є легітимним механіз-мом взаємодії влади та громадськості. Вонидіють на постійній основі та забезпечуютьзворотній зв’язок між громадянами та орга-нами виконавчої влади.

Цей розділ присвячено питанням функ-ціонування громадських рад та їх взаємодіїз органами виконавчої влади.

Консультативно-дорадчі органи при орга-нах влади, окремих установах є демократич-ним інститутом здійснення зворотногозв’язку. У тому чи іншому вигляді подібнідорадчі органи існують у більшості демо-кратичних країн світу. Вони є реальною сус-пільною силою, що забезпечує прозорість таефективність діяльності владних структур,сприяє якомога більшому залученню грома-дян до співпраці з органами влади.

Передумовами функціонування дієвихгромадських рад є, по-перше, прагненнявлади забезпечити стабільність у відноси-нах з громадськістю через розуміння їїпотреб та постійний діалог з нею, а по-друге, спроможність організованої громад-ськості відстоювати інтереси всієї громадиабо її окремих груп. Ради можуть істотновпливати на рівень довіри громадян довлади та запобігати виникненню протисто-яння суспільства і влади. Вони покликанізабезпечити участь громадськості у вироблен-ні певного рішення і таким чином розділити

ПЕРЕДУМОВИ ІНОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИФУНКЦІОНУВАННЯГРОМАДСЬКИХ РАД

76

76

відповідальність за нього. Ради дають мож-ливість зменшити ризик неприйняття влад-них ініціатив та збурення протестів і навітьзалучати до вироблення рішення йогоактивних супротивників.

На відміну від інших країн, де у більшостівипадків громадські консультативно-дорад-чі органи утворюються тимчасово, для вирі-шення окремих соціально значущих питань,в Україні це цілісна система — громадськіради працюють на постійній основі прикожному органі виконавчої влади.Громадські ради є важливим додатковимекспертно-інформаційним ресурсом відпо-відного органу виконавчої влади.

Питання утворення консультативно-дорадчих органів при органах виконавчоївлади в Україні регулюється такими норма-тивно-правовими актами: • Указом Президента України «Про забез-

печення умов для більш широкої участігромадськості у формуванні та реалізаціїдержавної політики» від 31 липня 2004 р.№ 854;

• постановою Кабінету Міністрів України«Деякі питання щодо забезпечення участігромадськості у формуванні та реалізаціїдержавної політики» від 15 жовтня 2004 р.№ 1378, якою затверджено Порядок про-ведення консультацій з громадськістю зпитань формування та реалізації держав-

ної політики, Положення про Громадськураду при Кабінеті Міністрів України таТипове положення про громадську радупри центральному, місцевому органівиконавчої влади. Проект згаданої поста-нови неодноразово проходив громадськеобговорення і був прийнятий Урядом зурахуванням громадської думки.

Громадські ради утворюються відповідни-ми нормативними актами органів виконав-чої влади та діють згідно з прийнятиминими (радами) положеннями. Ці структуринаділені дорадчими, інформаційними таконсультативними повноваженнями.

77

77

Інформація про утворення громадськоїради при органі виконавчої влади повиннасвоєчасно доводитися до відома громад-ськості. З цією метою на веб-сайті органувиконавчої влади, в електронних і друкова-них ЗМІ необхідно розмістити повідомлен-ня про утворення громадської ради та поча-ток акредитації об’єднань громадян приньому.

Таке повідомлення повинно містити:• строки (дата початку та кінця акредитації); • контактні дані відповідального представ-

ника органу виконавчої влади, який уза-гальнюватиме пропозиції: телефон, факс,поштова та електронна адреса;

• посилання на нормативно-правові акти,якими регулюється діяльність громад-ських рад при органах виконавчої влади;

• перелік відомостей, що необхідно подати(повна назва організації, місце та датареєстрації організації, основні напрями їїдіяльності, прізвище, ім’я та по батьковікерівника та особи, яка буде представлятиорганізацію в складі громадської ради,телефон, факс, поштова та електроннаадреса).

Слід зазначити, що пунктом 6 Типовогоположення про громадську раду при цент-ральному, місцевому органі виконавчоївлади визначено, що до складу громадськоїради включаються представники громад-ських організацій, професійних спілок таінших об’єднань громадян, органів місцево-го самоврядування, засобів масової інфор-мації. Щоб уникнути входження до складуради фіктивних організацій, можна встано-вити певні вимоги до громадських організа-цій, які можуть увійти до складу ради, таоприлюднити їх на сайті.

Після закінчення строку акредитаціїкомунікативний підрозділ опрацьовує про-позиції, що надійшли, та формує списоккандидатур до складу громадської ради,який оприлюднюється на веб-сайті органувиконавчої влади, в друкованих засобахмасової інформації, засновником або спів-засновником яких він є.

Підготовку до проведення установчихзборів бажано проводити разом з майбутні-ми членами громадської ради. Доцільноутворити робочу групу з представників най-більш активних об’єднань громадян, вклю-чивши до її складу і представника відповід-ного органу виконавчої влади. Зметою уникнення обвинувачень у недемок-ратичності принципів формування складуробочої групи, можна звернутися з відпо-

Орган виконавчої влади не має праваобмежувати без поважних причин коло осіб,які бажають увійти до складу громадської ради.

ПИТАННЯФУНКЦІОНУВАННЯГРОМАДСЬКИХ РАД

78

78

відною пропозицією до всіх кандидатів ураду через веб-сайт або електронноюпоштою.

Робоча група повинна визначитися щодопорядку денного установчих зборів, проце-дури обрання керівництва ради тощо.

Запрошення на установчі збори надсила-ється завчасно всім організаціям, що вияви-ли бажання увійти до складу громадськоїради та відповідають встановленим вимо-гам. Орієнтовний порядок денний установ-чих зборів може бути таким:затвердження кількісного та персональ-ного складу громадської ради:персональний склад ради доцільно затвер-дити протоколом проведення установчихзборів та погодити (затвердити) з керівни-ком органу виконавчої влади;затвердження структури ради: ураховуючи те, що часто орган виконавчоївлади відповідає за декілька галузей дер-жавного управління, доцільно організову-вати роботу за напрямами, утворившипостійні робочі органи — групи, комітети,підкомітети тощо. Для оперативного керів-ництва можна утворити президію. Досвідсвідчить, що є достатньо ефективним варі-ант, коли громадську раду очолюють співго-лови, один з яких є представником громад-ськості, інший — органу виконавчої влади;обрання голови ради та його заступників,

керівників робочих груп (комітетів, під-комітетів): це питання є виключною справою членівгромадської ради;обговорення пропозицій щодо організаціїдіяльності ради та плану її роботи:основним документом, відповідно до якогогромадська рада провадить свою діяльність,є положення про громадську раду.

Положення повинно бути підготовленота затверджено громадською радою запогодженням з органом виконавчої влади.У зв’язку з цим розроблення, обговорення зусіма членами ради та доопрацювання про-ектів зазначених документів доцільнопокласти на робочу групу.

Положення про громадську раду готуєть-ся на базі Типового положення про громад-ську раду при центральному, місцевомуоргані виконавчої влади, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від15 жовтня 2004 р. № 1378, але може матисвої особливості.

У разі потреби громадською радоюможуть бути підготовлені інші документи,що регламентують її діяльність.

!

79

79

Станом на 1 січня 2008 року громадськіради утворені і функціонують при 74 цент-ральних та місцевих органах виконавчоївлади. Важливо зазначити, що дієвість гро-мадських рад значною мірою залежить відзаінтересованості органу виконавчої владиу співпраці з ними, а також фахового рівнячленів громадської ради, їх активності танаполегливості, вміння переконувати, від-стоювати та лобіювати власні інтереси.

Основна роль у взаємодії з громадськоюрадою відводиться комунікативному під-розділу. З метою забезпечення координаціїдіяльності та постійного, результативноговзаємозв’язку між органом виконавчоївлади і громадською радою доцільно визна-чити представника комунікативного під-розділу органу виконавчої влади, який від-повідно до розподілу обов’язків відповіда-тиме за взаємодію органу влади з громад-ською радою.

До функцій комунікативного підроз-ділу в частині сприяння роботі громадськоїради належить:• організація знайомства керівників струк-

турних підрозділів відповідного органувиконавчої влади з членами громадськоїради;

• сприяння залученню структурними під-розділами членів громадської ради дорозгляду проектів нормативно-правовихактів;

• підготовка щоквартального звіту проврахування результатів громадськогообговорення, пропозицій громадськоїради, оприлюднення його на засіданняхради, веб-сайті органу виконавчої влади,в засобах масової інформації. Звіт пови-нен містити обґрунтування причининеврахування пропозицій та зауважень;

• запрошення представників громадськоїради брати участь у заходах, організова-них органом виконавчої влади, або деле-гувати власного представника на заходи,ініційовані громадською радою. Кому-нікативний підрозділ може також роз-робляти спільні з громадською радоюзаходи;

• сприяння налагодженню співпраці гро-мадської ради при відповідному органі згромадськими радами при інших органахвиконавчої влади;

ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНУВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИЗ ГРОМАДСЬКОЮРАДОЮ

80

80

• створення належних технічних умов дляроботи громадської ради, зокрема шля-хом надання приміщення з відповіднимтехнічним обладнанням та засобамизв’язку для поточної роботи ради, примі-щення для проведення засідань ради,тиражування необхідних матеріалівтощо;

• висвітлення діяльності громадської радина сайті органу виконавчої влади та вЗМІ, засновником та співзасновникомяких він є. Зокрема, оприлюднюються:список членів, структура, плани роботи,протоколи засідань та рішення громад-ської ради, анонси та прес-релізи заходів,що проводяться громадською радою.Громадська рада та комунікативний під-розділ ведуть цю рубрику разом.

БОЛІВІЯПрикладом обов’язковості виконаннярішень консультативно-дорадчого органу єдіяльність Наглядового комітету Болівії:якщо комітет не згоден з використанняммуніципальних ресурсів, влада повиннавиправити ситуацію або заявити про власнунеспроможність.

БРАЗИЛІЯУ цій країні членство в раді набувається врезультаті виборів членів громадськогоконсультативно-дорадчого органу шляхомвисування від округів. Наприклад, до скла-ду Ради участі з питань бюджету м. Порто-Аллегре входить 44 члени, обрані від окру-гів, два члени — від муніципалітету безправа голосу, два члени — від профспілкимуніципальних службовців.

Діяльність консультативно-дорадчогооргану фінансується за рахунок органу вико-навчої чи муніципальної влади, який утворивраду, або на допомогу якому її утворено.Орган влади забезпечує належну інфраструк-туру, систему зв’язку, фінансує заходи з підви-щення кваліфікації членів консультативно-дорадчого органу, забезпечення їх необхід-ною інформацією, проведення консультацій.


81

81

ДАНІЯУ цій країні поширена практика призначен-ня членів консультативних органів, щохарактерно для рад з інформаційними таконсультативними повноваженнями. Так,до складу Датської ради з питань інвалід-ності при Міністерстві соціальних справвходять голова та 14 членів, призначенихміністром соціальних справ за рекоменда-ціями Датської ради організацій інвалідів,Асоціації ради графств Данії, місцевих орга-нів влади або міністерств.

ЕСТОНІЯУ країні діє Єдина комісія Уряду та пред-ставників об’єднань громадян, завданнямиякої є підготовка, виконання та оцінкарезультатів виконання програми діяльностіз реалізації Концепції розвитку громадян-ського суспільства. Комісія розглядає про-позиції, що до неї надходять, дає їм оцінкута надсилає установам, до компетенції якихналежить відповідне питання; готує інфор-маційні матеріали з важливих питань сус-пільного життя; звітує про свою діяльністьгрупі підтримки реалізації Концепції роз-витку громадянського суспільстваДержавних зборів та Уряду Естонії.

Максимальна кількість членів комісіїстановить 30 осіб. Склад комісії затверджу-ється розпорядженням Уряду Республіки,

головою є Міністр внутрішніх справ. Длявиконання поточної роботи в межах комісіїутворюються робочі групи, до складу якихвходять не менше як 11 членів комісії.Робочу групу очолюють співголови: пред-ставник органу виконавчої влади, до компе-тенції якого належать питання діяльностігрупи, та представник об’єднання громадян.До складу кожної робочої групи обов’язко-во включають представника Міністерствавнутрішніх справ.

Роботу Єдиної комісії координуєМіністерство внутрішніх справ, яке готуєзасідання комісії, формує порядок денний,поширює серед її членів матеріали до засі-дань, оприлюднює їх на веб-сторінках; ведепротокол та стенограму засідань Єдиноїкомісії та робочих груп; узагальнює матеріа-ли комісії, готує щорічний огляд для надан-ня уряду; зберігає матеріали комісії та їїробочих груп; аналізує ефективність роботичленів комісії.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗЕкономічно-соціальний комітет Європей-ського Союзу розробив ряд критеріїв догромадських організацій, які можуть бутизалучені до співпраці.

82

82

Отже, для того, щоб організацію буловизнано як європейську, вона повинна:• бути постійно представленою на рівні

Європейського Співтовариства; • надавати прямий доступ до результатів

діяльності своїх експертів та брати участьу консультаціях;

• мати інтереси, спільні з інтересами євро-пейського суспільства;

• мати орган, визнаний на рівні країн-чле-нів ЄС як представник окремих інтересів;

• мати членські організації у більшостікраїн-членів ЄС;

• бути підзвітною своїм членам; • мати повноваження діяти на європей-

ському рівні; • бути незалежною та виборною; • працювати прозоро, особливо в фінансо-

вих питаннях та тих, що стосуються при-йняття рішень.

РОСІЯВідповідно до Федерального закону Росій-ської Федерації «Про Громадську палатуРосійської Федерації», прийнятого у 2005 році, утворено відповідний консульта-тивний орган. Відповідно до Закону,Громадську палату утворено для забезпе-чення взаємодії громадян з федеральнимиорганами державної влади, органами дер-

жавної влади суб’єктів Російської Федераціїта органами місцевого самоврядування зметою захисту прав і свобод громадян тагромадських організацій, врахування їхінтересів під час формування та реалізаціїдержавної політики, а також здійсненнягромадського контролю за діяльністюзазначених органів.

До складу Громадської палати входять126 осіб. Формування складу проводитьсятрьома етапами: спочатку Президент Росіївизначає кандидатури перших 42 членівконсультативного органу з числа найбільшвизначних представників громадськості, аці особи обирають до складу палати ще42 представників всеросійських громад-ських об’єднань; на останньому етапі вжеобрані 84 члени палати затверджують42 представників регіональних і міжрегіо-нальних громадських організацій.

Строк виконання повноважень членамипалати спливає через два роки з дня першо-го пленарного засідання.

Завданнями Громадської палати є, зокре-ма, проведення експертизи проектів феде-ральних законів і проектів законів суб’єктівРосійської Федерації, актів органів виконав-чої влади та органів місцевого самовряду-вання; підтримка громадських ініціатив, щомають загальнодержавне значення та спря-мовані на реалізацію конституційних прав,

83

83

свобод та законних інтересів громадян тагромадських об’єднань; здійснення громад-ського контролю; підготовка пропозиційщодо підтримки громадських об’єднань,діяльність яких спрямовано на розвитокгромадянського суспільства тощо.

Рішення Громадської палати мають реко-мендаційний характер і приймаються уформі висновків, пропозицій та звернень.

Для забезпечення діяльності Громадськоїпалати створено апарат, що є державноюустановою.

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИУ рамках досвіду США становить інтересспосіб набуття членства у консультативно-дорадчих органах, що діють, зокрема, у Сан-Антоніо, Дейтоні, Денвері, Феніксі,Індіанаполісі, Річмонді, це вибори членівтакого органу шляхом самовисування.Членом Пріоритетної ради міста Дейтона,наприклад, може стати будь-хто, якщо вінзбере 25 підписів виборців.

86

ЯК ДІЯТИ ПІД ЧАСПРОВЕДЕННЯ МИРНИХ ЗАХОДІВБІЛЯ БУДІВЕЛЬ ОРГАНІВДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

87

8893

ПРАВОВІ ЗАСАДИ..................................................................РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗОБ’ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯМИРНИХ ЗАХОДІВ БІЛЯ БУДІВЕЛЬ ОРГАНІВДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ..............................................................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН...........................................................

87

87

Мирні заходи (мітинги, демонстрації, піке-ти) є невід’ємною складовою суспільногожиття в будь-якій демократичній країні, втому числі і в Україні. У посттоталітарномусуспільстві люди поступово звикаютьголосно обговорювати події, не оглядаю-чись і не переходячи на шепіт, завзято захи-щати в суперечках власні права та вимагатисправедливості, впливати на державну полі-тику. Громадяни протестують проти всього:від невдалих політичних рішень загально-національного масштабу до планів будів-ництва у власному дворі.

Органи влади повинні із розумінням таповагою ставитися до будь-яких мирнихзаходів і конструктивно взаємодіяти з їхучасниками. Метою дій влади повинно бутизниження рівня соціальної напруги.

У цьому розділі йдеться про те, як діятипід час проведення мирних заходів абонапередодні їх проведення.

Згідно із статтею 39 Конституції України,громадяни мають право збиратися мирно,без зброї і проводити збори, мітинги, похо-ди і демонстрації, про проведення якихзавчасно сповіщаються органи виконавчоївлади чи органи місцевого самоврядування.Обмеження щодо реалізації цього праваможе встановлюватися судом відповідно дозакону і лише в інтересах національної без-пеки та громадського порядку — з метоюзапобігання заворушенням чи злочинам,для охорони здоров’я населення або захиступрав і свобод інших людей.

Спеціального закону, який визначаєпорядок проведення громадянами мирнихзаходів, права та обов’язки організаторів,учасників заходів, органів виконавчої владита місцевого самоврядування, правоохорон-них структур, гарантії реалізації громадяна-ми права на проведення мирного заходу, атакож підстави обмеження реалізації цьогоправа судом, поки немає. Все це лишепередбачається врегулювати ЗакономУкраїни «Про порядок організації і прове-дення мирних заходів», проект якого роз-роблено Міністерством юстиції. Водночасположення Кодексу адміністративногосудочинства України, законів України «Промісцеве самоврядування», «Про автомобільні

ПРАВОВІ ЗАСАДИ

88

88

ДІЇ КОМУНІКАТИВНОГОПІДРОЗДІЛУ ЩОДОЗАПОБІГАННЯ ПРОВЕДЕННЮМИРНИХ ЗАХОДІВ ТАПЛАНУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇРОБОТИ ПІД ЧАС ТАКИХЗАХОДІВ:

постійний моніторинг інформації прозаплановані заходи та аналіз проблемнихпитань, здатних викликати акції про-тесту:комунікативний підрозділ органу держав-ної влади проводить постійний моніторингповідомлень ЗМІ, підтримує зв’язок з орга-нами місцевого самоврядування, правоохо-

дороги», «Про столицю України — місто-герой Київ» вже зараз дають змогу розроби-ти порядок дій органів виконавчої владипід час проведення мирних заходів біляадміністративних будинків.

Починаючи з 2004 року, в СекретаріатіКабінету Міністрів застосовується затверд-жений Міністром Кабінету МіністрівПорядок дій структурних підрозділівСекретаріату Кабінету Міністрів Українипід час проведення громадських акцій біляБудинку Уряду. Цей документ пройшовперевірку часом, тож на його підставіможна розглянути загальний механізм цієїроботи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДООРГАНІЗАЦІЇВЗАЄМОДІЇ З ОБ’ЄД-НАННЯМИ ГРОМАДЯНПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯМИРНИХ ЗАХОДІВБІЛЯ БУДІВЕЛЬОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇВЛАДИ

89

89

ронними структурами та об’єднаннями гро-мадян для виявлення інформації про плану-вання та проведення мирних заходів, атакож проблемних соціально-економічнихпитань, здатних викликати акції протесту(незадоволення).

Якщо таку інформацію виявлено, то дляоперативного розв’язання проблеми таздійснення запобіжних заходів підрозділготує експрес-повідомлення для керівницт-ва органу влади та структурного підрозділу,до компетенції якого належить це питання.Слід також установити контакт з організа-торами мирних заходів та, налагодивши, заможливості, конструктивний діалог, запо-бігти їх проведенню та сприяти розв’язан-ню проблеми;налагодження стосунків із стратегічнимипартнерами, яких можна залучити дороботи з учасниками мирних заходів:для забезпечення ефективної роботи під часпроведення мирних заходів комунікатив-ний підрозділ налагоджує робочі стосунки зіншими структурними підрозділами відпо-відного органу державної влади, службоюохорони, правоохоронними органами.

Зокрема, для забезпечення ефективноїкомунікації всередині органу державноївлади доцільно розробити та затвердитипорядок дій структурних підрозділів під часмирних заходів біля будинку органу дер-

жавної влади. Зазначений документ сліддовести до відома керівників усіх структур-них підрозділів органу державної влади.Доцільно визначити в кожному функціо-нальному структурному підрозділі такогооргану спеціаліста, відповідального за взає-модію з комунікативним підрозділом підчас проведення мирних заходів;створення архіву матеріалів, пов’язаних змирними заходами: комунікативний підрозділ після кожногомирного заходу повинен заповнити карткузаходу, проведеного біля будівлі органувиконавчої влади. У картці, зокрема,доцільно зазначити: загальні відомості прозахід (дата проведення, чи вперше організа-ція проводить подібні заходи, форма захо-ду); інформацію про кількість (заявлену тафактичну) та склад учасників заходу (зокре-ма, чи є учасники заходу представникамиоб’єднання громадян, підприємства, органі-зації тощо; розподіл учасників заходу завіком, статтю, соціальним статусом); про-блемні питання, що порушувалися під часзаходу; відомості щодо організації роботи зорганізаторами та учасниками заходу (якіпідрозділи органу влади залучено, яку робо-ту проведено (надано роз’яснення, підго-товлено доручення, проведено переговори)тощо.

90

90

У подальшому це дає можливість органувлади проводити аналіз рівня сприйняттягромадянами політики, що ним реалізуєть-ся, постійно (щомісяця, щокварталу, щоро-ку) оцінювати ефективність вирішення про-блемних питань, порушених під час прове-дення мирних заходів, визначати шляхиподальшої роботи, вживати заходів щодозапобігання проведенню таких заходів, атакож аналізувати тенденції щодо змінинастроїв;підготовка матеріалів для поширеннясеред представників об’єднань громадян:для підвищення рівня обізнаності учасниківмирних заходів щодо своїх прав органомдержавної влади виготовляються роздатко-ві матеріали. Такі матеріали повинні місти-ти роз’яснення щодо можливих шляхіврозв’язання актуальних проблем, зокремапорядок подання звернення, викладеноговідповідно до Закону України «Про звер-нення громадян», адресу відповідного орга-ну влади, телефони, за якими можна дізна-тися про хід розгляду питання; інформаціюпро право громадян проводити мирні захо-ди, правові рамки їх проведення, зокремапро необхідність повідомлення про запла-новані заходи, дотримання санітарних нормпід час їх проведення тощо.

ПОРЯДОК ДІЙ КОМУНІКА-ТИВНОГО ПІДРОЗДІЛУ ПІСЛЯНАДХОДЖЕННЯ ПОВІДОМЛЕННЯПРО ПРОВЕДЕННЯ МИРНОГОЗАХОДУ:

опрацювання повідомлення про проведен-ня акції протесту:відповідно до статті 39 КонституціїУкраїни, організатори мирних заходівповинні завчасно сповістити органи вико-навчої влади чи місцевого самоврядуванняпро проведення заходів.

Оскільки немає встановленої форми дляповідомлення про проведення мирногозаходу, органи виконавчої влади та місцево-го самоврядування приймають повідомлен-ня у довільній формі, але воно повиннобути оформленим відповідно до вимогЗакону України «Про звернення громадян».Бажано, щоб повідомлення містило таківідомості:• дата проведення, час початку та орієнтов-

на тривалість заходу; • мета і форма проведення заходу;• місце проведення заходу; • маршрут проходження (проїзду) демон-

странтів чи учасників походу; • передбачувана кількість учасників заходу; • найменування (вид) технічних засобів, у

тому числі звукопідсилювальної апарату-

91

91

ри, що використовуватимуться під часпроведення заходу;

• прізвища, імена та по батькові організа-торів (організатора) або найменуванняорганізацій (організації), що ініціюютьпроведення мирного заходу, їх адреси таномери телефонів;

• форма і методи гарантованого забезпе-чення організаторами (організатором)громадського порядку, надання медичноїдопомоги під час проведення заходу;

• прізвища, імена та по батькові осіб, упов-новажених організаторами (організато-ром) виконувати розпорядчі функції зорганізації та проведення заходу;

• дата подання повідомлення;

взаємодія із структурними підрозділамиоргану державної влади, до компетенціїяких належать питання, порушені пред-ставниками об’єднання громадян:комунікативний підрозділ після надходжен-ня повідомлення інформує керівництвооргану державної влади про запланованепроведення мирного заходу. Таке повідом-лення містить інформацію про дату прове-дення заходу, мету та форму проведення,кількість учасників, вимоги до органіввлади. Повідомлення про можливе прове-дення заходу надсилається структурнимпідрозділам органу влади, до компетенції

Якщо проведення мирного заходу може зашко-дити національній безпеці та громадськомупорядку, після отримання повідомлення пропроведення заходу орган державної влади по-винен негайно подати позовну заяву про обме-ження чи заборону проведення заходу до адмі-ністративного суду за місцезнаходженням.

яких належать питання, порушені представ-никами об’єднання громадян, а також пра-воохоронним органам чи іншим підрозді-лам, що забезпечують правопорядок.

Після вивчення вимог учасників мирногозібрання формується робоча група із залу-ченням представників відповідних струк-турних підрозділів органу державної владита інших заінтересованих органів.Компетентний структурний підрозділ готуєінформаційно-аналітичні матеріали щодостану справ та можливого способу врегулю-вання питань, порушених організаторами.Визначається коло уповноважених осіб відорганів державної влади та органів місцево-го самоврядування для роботи з учасника-ми заходу. Ці особи повинні бути завчаснопопереджені щодо можливої участі у пере-говорах.

Слід залучити службу охорони, щоб воназавчасно повідомила про наближення учас-ників мирного заходу.

Якщо необхідно провести переговори зучасниками мирного заходу, завчаснозамовляється приміщення;заходи щодо запобігання проведеннюзапланованого мирного заходу:після надходження до органу владиповідомлення про проведення мирного

92

92

заходу представник комунікативного під-розділу повинен зв’язатися з об’єднаннямгромадян, запропонувати зустріч або пере-говори з метою розв’язання проблеми безпроведення акції протесту. У разі, колинаміри щодо проведення акції протестувикликані непоінформованістю про стансправ з порушеного питання, слід надатинеобхідну інформацію та роз’яснення, під-готовлені компетентним структурним під-розділом органу державної влади, провестиу разі потреби обговорення шляхіврозв’язання проблеми;організація зустрічі з представникамиучасників мирного заходу: після надходження інформації від службиохорони про прихід учасників мирногозаходу слід організувати вихід до них пред-ставників профільного та комунікативногопідрозділів та у разі потреби надати роз’яс-нення щодо необхідності зареєструвативимоги в установленому порядку. Такожнеобхідно поширити інформаційні тароз’яснювальні матеріали структурного під-розділу, до компетенції якого належатьпорушені питання, іншу друковану продук-цію, підготовлену для цих цілей;

заходи щодо захисту прав державнихслужбовців на працю:у разі порушення громадського порядку,екологічної, протипожежної безпеки, нормгігієни можна викликати представника від-повідного органу, який складає акт пропорушення. На підставі такого акта до учас-ників заходу можна висунути вимоги щодоприпинення заходу або усунення порушень.

Київською міською радою відповідно дочастини першої статті 4, пункту 15 статті 22Закону України «Про столицю України —місто-герой Київ», пункту 44 частини 1статті 26, статті 73 Закону України «Промісцеве самоврядування в Україні», статті36 Закону України «Про автомобільні доро-ги», статей 182 і 183 Кодексу адміністратив-ного судочинства України 17 листопада2005 р. ухвалено рішення №388/2849 «Провнесення змін до рішення Київради від24 червня 1999 р. № 317/418 «Про визначен-ня порядку організації та проведення ум. Києві недержавних масових громадськихзаходів політичного, культурно-просвіт-ницького, спортивного, видовищного таіншого характеру». Зазначеним документомпередбачені обмеження щодо часу та місцяпроведення мирних заходів, використаннямалих архітектурних форм та гучномовцівтощо.

Водночас рішення щодо застосування

таких обмежень все частіше стає питаннямполітичним;організація переговорів з представникамиучасників мирних заходів:під час переговорів ведеться протокол.Після закінчення переговорів, щоб уникну-ти перекручення інформації, бажано зафік-сувати досягнені домовленості підписаннямпредставниками з обох боків та поінформу-вати про їх результати учасників заходу;контроль за процесом розв’язання проблеми: якщо вирішення питання потребує трива-лого часу, комунікативний підрозділ пови-нен забезпечити дієвий контроль за проце-сом опрацювання питання в профільнихструктурних підрозділах та прийняттярішень. Комунікативний або профільнийпідрозділ забезпечує систематичне інфор-мування учасників мирного заходу про хідрозгляду питання. Водночас необхіднопередбачити зворотній зв’язок з учасника-ми заходу та організувати передачу інфор-мації від них до профільних структурнихпідрозділів.

93

93

НІМЕЧЧИНАФедеральний закон «Про збори та демон-страції» Федеративної РеспублікиНімеччини передбачає можливість заборо-ни зборів або демонстрацій, якщо існуєзагроза громадській безпеці чи порядку, абоїх припинення — у разі невідповідностіреальних дій тим, що наведені у заявці, чиза наявності дій, що суперечать зобов’язан-ням. Демонстрації заборонені в межах зонинавколо будівель органів державної влади,законодавчих органів ФРН або федераль-них земель, а також навколо будинкуФедерального конституційного суду.

Під час зборів під відкритим небом забо-ронено мати при собі захисну зброю чипредмети, придатні для застосування якзахисна зброя. Також заборонено братиучасть у заходах особам, чий зовнішнійвигляд перешкоджає їх розпізнаванню.

ПОЛЬЩАОрганізатори мирного заходу в Польщіповинні отримати дозвіл на його проведен-ня від ряду наглядових органів, зокремапожежної, санітарної служб, інспекціїдорожнього руху, муніципалітету.

До органу місцевої влади подається не


94

94

пізніше ніж за три дні до проведення заходузаявка за встановленою формою. У заявцінаводиться, зокрема, інформація про орга-нізатора заходу (прізвище, ім’я, по батькові,дата народження, найменування і адресаюридичної особи або іншої організації(якщо захід проводиться від імені організа-ції), телефон, факс, ім’я, прізвище та коор-динати для оперативного зв’язку з особою,відповідальною за його проведення); прозахід (мета, програма, мова спілкування,місце, дата і час проведення, запланованакількість учасників, заходи, що вживати-муться організаторами для забезпеченняпорядку та організацію яких повинен забез-печити орган влади, чи заплановано вру-чення вимог, петиції).

Рішення про заборону проведення пуб-лічного заходу вручається організаторовічерез три дні після надходження заявки, алене пізніше ніж за 24 години до початку про-ведення.

ШВЕЦІЯУ Королівстві діє закон «Про проведенняпублічних заходів», який забороняє прове-дення загальних зборів та громадськихзаходів у публічних місцях без отриманняна це дозволу, крім випадків, коли їх учас-ники, обране місце та час, інші організацій-ні моменти не суперечать нормам безпеки і

не заважають руху транспорту.У будь-якому разі організатори заходу

повинні письмово чи усно повідомити полі-ції про проведення заходу не пізніше ніж засім днів до дати проведення.

Якщо є пряма чи опосередкована загрозабезпеці, порушення громадського порядку,перешкоджання руху транспортних засобів,поліція має право заборонити або відміни-ти захід.

КРАЇНИ СНДУ більшості країн СНД питання проведеннямирних заходів врегульовано на законодав-чому рівні.

Так, відповідно до Закону Грузії «Прозбори та маніфестації» повідомлення проорганізацію та проведення зборів або мані-фестації повинно бути подано до органумісцевого самоврядування не пізніше ніж зап’ять днів до проведення зібрання. Післяотримання органом місцевого самовряду-вання повідомлення він має завірити датута час отримання. Посадові особи, які отри-мали повідомлення, повинні надати роз’яс-нення відповідальним за організацію тапроведення зборів та маніфестації вимог,передбачених Законом, а також повідомитиїм про відповідальність за порушення цихвимог.

95

95

Відповідно до Закону АзербайджанськоїРеспубліки «Про свободу зборів» відповідніоргани виконавчої влади повинні визначи-ти в кожному місті та районі спеціальнімісця для проведення зборів, мітингів ідемонстрацій. Список таких місць повиненбути опублікований та доведений до насе-лення іншими засобами.

98

НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХПОСЛУГ ГРОМАДЯНАМ

99100103106

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ІНФОРМУВАННЯ...................................ФОРМИ РОБОТИ...................................................................ІНФОРМУВАННЯ В УМОВАХ КРИЗИ...................................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН..........................................................

99

99

Нові демократичні підходи до державногоуправління передбачають застосування діє-вих форм і методів надання інформації,новітніх комунікативних технологій длязадоволення потреби громадян у своєчаснійта точній інформації. Це потребує підви-щення фахового рівня державних службов-ців, відповідальних за відповідний напрямдіяльності, та вироблення демократичнихстандартів доступу громадян до інформації.

Цей розділ містить окремі найбільшістотні поради щодо надання високоякіснихінформаційних послуг та задоволенняпотреби громадян у доступі до інформації.За умови високоякісного менеджментурезультатом такої діяльності стане: • підвищення якості надання інформацій-

них послуг органами державної влади;• задоволення потреби громадськості у

доступі до інформації;• формування позитивного іміджу влади,

як ефективної, прозорої та відповідаль-ної;

• підтримка громадянами урядових дій,зростання рівня довіри до органів дер-жавної влади;

• зрозумілість політики влади для громадян.

На сьогодні робота органів державної владиз висвітлення своєї діяльності переважно неналагоджена на належному рівні, зокремавідсутня системність в роботі.

По-перше, найбільша увага, як правило,приділяється оперативному інформуванню,висвітленню подій, що відбуваються заучастю керівництва органу.

По-друге, відсутні нові підходи стосовновизначення технологій поширення інфор-мації, що є дуже важливим в умовах роздер-жавлення засобів масової інформації.

Застосування нових підходів державногоуправління до вирішення питання задово-лення потреби громадськості у доступі доінформації зумовлює надання органамидержавної влади високоякісних інформа-ційних послуг. У цьому процесі можна виді-лити шість етапів: • визначення мети,• визначення цільової групи, якій адресо-

ване повідомлення,• підготовка повідомлення,• вибір каналів зв’язку, • поширення повідомлення через обрані

канали зв’язку,• моніторинг сприйняття адресатом інфор-

мації.

ОСНОВНІ ЗАСАДИІНФОРМУВАННЯ

100

100

• виступ в ЗМІ керівництва органу держав-ної влади або керівника відповідногоструктурного підрозділу.

Стратегічне інформування відрізняєтьсявід оперативного насамперед плануваннямна перспективу та координацією цього про-цесу.

Поширеною формою стратегічногоінформування є проведення інформаційнихкампаній, що включає:планування інформаційної кампанії,тобто підготовку інформаційного плану,що повинен передбачати:• визначення цілей кампанії, яких слід

досягти в результаті проведення інфор-маційної кампанії;

• узгодження плану з іншими політични-ми ініціативами та інформаційними кам-паніями, що проводяться відповідним таіншими органами влади;

• проведення аналізу громадської думки таочікуваної реакції ЗМІ, визначення мож-ливих ризиків;

• створення ключових повідомлень(трьох–чотирьох), які необхідно донестидо громадськості. Повідомлення виклада-ються простою доступною мовою;

• визначення заінтересованих сторін, на яківпливає прийняття рішення, а також про-гнозування реакції на його прийняття;

Сучасне розуміння стандартизації відкри-тості діяльності органів державної владинасамперед передбачає наявність у системіорганів державної влади відповідних меха-нізму, технологій, структур, методів і кана-лів інформування громадян про свою діяль-ність.

Розрізняють оперативну та стратегічнуформи роботи. Надання інформації здійс-нюється активним і пасивним способом.

Оперативне інформування є важливоюскладовою у досягненні стратегічних цілейоргану державної влади.

Поширеною формою оперативногоінформування є інформаційний супровід —комплекс інформаційних заходів, спрямо-ваних на висвітлення поточної роботи.

План інформаційного супроводу можепередбачати проведення, зокрема, такихзаходів: • розміщення прес-анонсу на веб-сайті

органу державної влади; • надсилання прес-анонсу інформаційним

агентствам, ЗМІ, Інтернет-виданнням; • організація брифінгу, прес-конференції; • надсилання прес-релізу інформаційним

агентствам, ЗМІ, Інтернет-виданням, роз-міщення його на веб-сайті;

• трансляція події у прямому телеефірі;

Оперативне інформування — подання інфор-мації про заходи, що проводяться органамивлади, або в яких вони беруть участь, макси-мально наближено до режиму реального часу(он-лайн).

ФОРМИ РОБОТИ

101

101

• розроблення форм і методів комунікації(графік проведення), згідно з якими будепроводитися комунікація (заяви, висвіт-лення в ЗМІ, роз’яснювальна робота, кон-сультації, виготовлення інформаційно-презентаційної продукції тощо), та роз-поділення ключових ролей (наприклад,міністр, що виступає з ініціативою, керів-ники інших заінтересованих органів,народні депутати, громадські організації,засоби масової інформації тощо). Кому-нікативні заходи повинні передбачативизначення ступеня їх важливості, рівняпроведення (національний чи регіональ-ний);

• визначення бюджету, тобто обсягуфінансування, необхідного для проведен-ня інформаційної кампанії;

моніторинг проведення інформаційноїкампанії;коригування інформаційної кампанії зарезультатами аналізу її проведення.

Форми донесення оперативної та страте-гічної інформації можуть збігатися.

Орган виконавчої влади забезпечуєпасивний і активний доступ до інформації.

Пасивне інформування передбачає роз-міщення інформації на веб-сайті та на стен-дах у приміщеннях органу державної влади,поширення через ЗМІ:

• оперативної інформації: оголошень,заяв, звернень, прес-релізів, анонсів;

• довідкових матеріалів: планів роботиорганів влади, нормативно-правовихактів, форм і зразків документів, проектівнормативно-правових актів, звітів пророботу та використання бюджетних кош-тів, архівної інформації тощо.

Так, Порядком оприлюднення у мережіІнтернет інформації про діяльність органіввиконавчої влади, затвердженим постано-вою Кабінету Міністрів України від 4 січня2002 р. № 3, визначені види інформації, щопідлягає оприлюдненню на сайтах органіввлади.

Така інформація потрібна усім, без поділуна цільові групи.

Активне інформування передбачаєнадання інформації органом влади певнимадресатам, тобто адресно:• поширення серед цільових груп інформа-

ційно-презентаційних матеріалів (бро-шур, бюлетенів, звітів, буклетів, календа-рів), у тому числі під час проведеннязаходів;

• поштову та електронну розсилку інфор-маційно-аналітичних матеріалів, анонсів,прес-релізів, звітів, коментарів тощо;

• поширення через спеціалізовані ЗМІ та

Стратегічне інформування — надання об’єктив-ної інформації про мету, зміст та механізм реалі-зації державної політики, що проводиться орга-ном влади, а також результати її реалізації.

102

102

Інтернет-видання статей, коментарів,інтерв’ю з керівниками щодо проблемнихпитань, які стосуються окремих соціаль-них груп, груп інтересів.

Така інформація готується спеціально,фокусно — саме для конкретних цільовихгруп. Іноді застосовуються спеціальні мето-ди надання їм інформації. Наприклад, рек-лама соціальних акцій влади, розміщена вжитлово-експлуатаційних конторах, розра-хована на пенсіонерів. Такий спосіб є більшрезультативним.

Значну увагу слід приділяти вибору кана-лів, через які поширюватиметься інформа-ція. При цьому велике значення має опера-тивність надходження інформації до гро-мадськості, характер такої інформації, їїспрямованість на окремі цільові групитощо. Оперативну інформацію, яка повин-на швидко досягти користувача та заінтере-сувати ЗМІ, доцільно поширювати черезінформагенції; роз’яснювальні матеріали,спрямовані на певні цільові групи, — задопомогою інформаційно-презентаційнихматеріалів, через лідерів громадської думки;інформацію загального характеру, статис-тичні матеріали — через веб-сайт органудержавної влади.

Особливістю веб-сайту є те, що кожний,хто має доступ до Інтернету, може скорис-

татися сайтом з будь-якого куточка світу.Інформацію можна постійно оновлювати, іце потребує незначних коштів. Веб-сайтможе вміщувати більш короткі тексти уформаті html та довші тексти як додатки,найчастіше у форматі pdf. На ньому такожможна розмістити ілюстрації, фотографії,фільми, музику, промови тощо. За допомо-гою веб-сайту легко залучити до діалогуцільову групу і точно визначити, скількохосіб заінтересувала інформація. Очевиднимнедоліком такого носія є те, що досі лишенезначна кількість осіб має доступ доІнтернету. Щоправда, кількість користува-чів Інтернетом швидко збільшується.

Веб-сайти можуть збільшити обсяг кому-нікації та полегшити обмін інформацією.На веб-сайті можна розмісти інформацію звідкритим доступом — для громадськості.Персонал може отримати доступ до внут-рішніх документів, інформації та процедур,використовуючи Інтранет (внутрішньокор-поративну мережу) з паролями для захисту.

Ефективне функціонування веб-сайтузабезпечує зручний та швидкий доступ доінформації та новин представникам ЗМІ тагромадськості. Успіх веб-сайта цілком зале-жить від адекватності, регулярного онов-лення та актуальності його змісту, а такожлегкості та швидкості доступу до нього,простоти пошуку, навігації.

!

!

103

103

Сторінка відповідей на найбільш поширенізапитання громадян дасть змогу уникнутизайвого потоку найпоширеніших запитів, щонадходитимуть поштою, в тому числі елект-ронною, та по телефону, а також стане внагоді тим, хто працює з громадськістю.

Отже, веб-сайт — це універсальнийзасіб для надання загальної інформації проорган влади та сферу його повноважень(включаючи контактну інформацію, статис-тичні дані тощо).

Кожен день створюються нові додатковітехнології передачі інформації через веб-сайт, які надають певні переваги, зокремаце мультимедійні можливості, пряма транс-ляція через Інтернет переговорів, конфе-ренцій, засідань тощо.

Варто звернути увагу на деякі факто-ри, що можуть стати на заваді функціональ-ності та інформативності веб-сайта.Розробляючи веб-сайт, слід враховувати,яке обладнання мають кінцеві користувачіта яка пропускна спроможність мережі.Зусилля щодо створення надто «важкого»веб-сайту, навіть з використанням найсу-часніших технологій, виявляться марними,якщо не буде можливості швидкого заван-таження через обмежену пропускну спро-можність. Тож головне — практичність!

Вимоги до рівня інформаційної компетенціїорганів державної влади постійно зроста-ють, особливо в умовах нестабільності сус-пільства, в кризових ситуаціях. У багатьохрозвинутих країнах діють спеціально роз-роблені правила дій в умовах кризи.

Діяльність з управління кризою прова-диться у трьох напрямах — запобіганнявиникненню кризи, зменшення негативнихнаслідків кризи та створення позитивноїоснови для подальших дій організації.

Кризи завжди виникають несподівано.Події розгортаються одночасно, поширю-ються плітки, з усіх боків до організаціїзвертаються за роз’ясненнями. Чим біль-ший масштаб кризи, тим більше циркулюєнепідтвердженої інформації. Що буде роби-ти організація, чи виступить з офіційноюзаявою, спростовуватиме чутки? Усі праг-нуть одержати достовірну інформацію зперших вуст.

З ескалацією кризи все складніше конт-ролювати інформаційний простір. ТискЗМІ на установу збільшується, і особи, від-повідальні за управління кризою, маютьдуже мало часу на те, щоб відреагувати нанадзвичайну ситуацію. Заінтересовані полі-тичні опоненти, коментатори висловлюють

ІНФОРМУВАННЯВ УМОВАХ КРИЗИ

!

104

104

власну точку зору. ЗМІ, громадськістьхочуть знати, що відбувається насправді, азмушені чути плітки. Організація можепочуватися загнаною в кут: «Все, що ми ска-жемо, буде використано проти нас. Кращемовчати». Досвід багатьох країн довів, щотака поведінка є недоцільна.

Можливі два типи поведінки після виник-нення кризи — активна та реактивна.Реактивний тип поведінки під час кризиможна порівняти з діяльністю бригадипожежників після того, як будівлю вже охо-пило полум’я. Після виникнення кризикомунікативний підрозділ органу владиповинен зробити все можливе для зменшен-ня негативних наслідків кризи. Слід безпосе-редньо спростовувати негативні заяви, зуст-річатися з незадоволеними громадянами,розслідувати причини інциденту.

Активний тип поведінки передбачає роз-роблення програми управління кризоюзаздалегідь та вживання запобіжних захо-дів. Варто завчасно попрацювати над нала-годженням стосунків із ЗМІ. Погані стосун-ки та негативний попередній досвід вплива-ють на характер взаємодії під час кризовоїситуації.

Доцільно мати службу моніторингу, щобуде спроможною відслідковувати переду-мови кризи.

З перших годин після виникнення кризи

орган влади повинен розпочати розроблен-ня стратегії її стримування, зважаючинасамперед на найбільш вразливі місця, якіможуть стати надзвичайно помітними іпривернути до себе надто емоційну увагу.

В умовах кризи орган влади повинен:• зайняти чітку та недвозначну позицію,

постійно її відстоювати, але при цьомудостатньо гнучко реагувати на розвитокподій;

• залучити вище керівництво, зусилляякого для подолання кризи мають бутиочевидними для громадськості — керів-ник повинен з’являтися у критичних міс-цях та на публіці, особисто демонструючисвою заінтересованість у її подоланні;

• заручитися підтримкою власної позиції збоку авторитетних фахівців, аналітиків;

• централізувати комунікації — призначи-ти людину, уповноважену робити офіцій-ні заяви (речника), і сформувати командудля підтримки її роботи;

• налагодити співпрацю із ЗМІ і роз’яснюва-ти власну точку зору, забезпечити легкийдоступ до джерела інформації, оскількиперетворивши настирливих журналістівна ворогів, орган влади програє;

• тримати в курсі справи власних співро-бітників — вони найближчі союзники;

• сприймати кризу цілісно, не акцентуючинадмірну увагу на окремих її етапах і ситуаціях;

105

105

• заздалегідь передбачити позиціонуванняоргану влади після подолання кризи —він може визнати помилки, проте зверну-ти увагу громадськості на поточні дії,спрямовані на розв’язання проблеми;

• проводити постійний моніторинг гро-мадської думки під час кризи і вноситикорективи в інформаційні повідомлення;

• якщо є особи, постраждалі від лиха, слідпоказувати практичне піклування проних — навіть в екстремальних умовах,оскільки про цю очевидну і природнуреакцію не можна забувати.

Зрозуміло, що такі інформаційні крокиповинні бути підкріплені реальними діямиустанови.

Найефективнішим в умовах кризи є надан-ня у повному обсязі відомостей ЗМІ, щоперебувають в епіцентрі події. Керівництвозазвичай вичікує, коли ситуація стабілізуєть-ся. Однак мовчання викликає підозру, щопевні рішення вже прийнято, і це дратує ЗМІще більше. Не меншу шкоду завдають недос-відчені коментатори, які досить емоційно інервово поширюють власні здогади.

Типові помилки в умовах кризи — вичіку-вати, казати неправду, замовчувати, йти наконфронтацію. Нерішучість і сумніви викли-кають у громадськості враження некомпе-тентності та байдужості з боку органу влади.

Коли інформацію надають швидко, вона,як правило, зупиняє поширення чуток ізаспокоює громадськість. Важливо оціню-вати, як ЗМІ висвітлюватимуть подануінформацію, передбачати можливі питанняжурналістів, якомога частіше повторюватиосновні факти, уникати суперечностей.Перевагу необхідно надавати позитивнимповідомленням, негайно спростовуватипомилкові дані та оперативно оприлюдню-вати нову інформацію, розміщувати її навеб-сайті органу влади. Налагоджениймоніторинг повідомлень ЗМІ під час кризиє неоціненним.

Якщо організовується прес-конференціякерівника органу влади, може скластисявраження, що його з усіх боків атакуютьжурналісти. У багатьох випадках кращезустрітися з представниками кількох про-відних ЗМІ наодинці: буде більше можли-востей створити сприятливу атмосферу дляпояснення і вибачень, а сюжет, показанийпо телебаченню, не буде містити кадрів, щопередають ажіотаж та напругу.

Якщо орган влади негативно висвітлю-ють у ЗМІ, можна внести уточнення, напо-лягаючи на спростуванні помилки, опри-людненні поправок або включенні їх внаступну статтю про розвиток подій.Можна запропонувати редакціям власнуточку зору, спираючись на свої права.

!

106

106

ВЕЛИКА БРИТАНІЯРоботу з висвітлення діяльності Прем’єр-міністра та міністерств координує службаПрес-секретаря Прем’єр-міністра.Міністерства планують свої інформаційніприводи і заяви за місяць. У зазначенійслужбі створюється спеціальна матрицятаких заходів, а далі щодня о 8 годині 30 хви-лин Прес-секретар зустрічається з усімапрес-секретарями міністерств щодо обгово-рення основної теми дня (яка визначається,зокрема, за результатами моніторингу ЗМІ),уточнення плану урядових інформаційнихзаходів на день, визначення міністерств, щоповинні оперативно відреагувати у певнихкризових ситуаціях тощо. В інструкціяхпрес-секретарів міністерств визначено, щовони є офіційними речниками зазначенихорганів.

НІМЕЧЧИНАВідомство преси та інформації Федераль-ного уряду надає інформаційні послуги уря-довим установам, ЗМІ, громадянам країни,іноземцям. Відомство є фактично PR-агент-ством Уряду. Воно забезпечує роботу трьохречників, що дають щотижня прес-конфе-ренції за визначеною тематикою.

Відомство поширює інформацію про

законодавчі ініціативи, важливі політичніподії тощо, здійснює інформаційне супро-водження урядової політики, підтримуєзагальнодоступний фотоархів уряду, щомістить понад 1,5 мільйона знімків феде-ральних президентів та канцлерів під часофіційних заходів, що проводилися уНімеччині та за кордоном.

Відомство поширює інформацію щодозмін у законодавстві доступною мовою і взрозумілій формі, видає брошури (зокрема,в електронній формі) для конкретнихцільових груп (молоді, жінок, службовців,пенсіонерів) під назвою «Порадник», атакож серію брошур «Політика —Інформація» з повідомленнями про конк-ретні заходи.

В урядовому «Бюлетені» публікуютьсяпромови федерального президента, феде-рального канцлера та міністрів, а такожважливі національні та міжнародні доку-менти. Крім того, Відомство публікуєщорічні звіти уряду, організує семінари таконференції за участю урядовців і депута-тів, відвідання органів влади громадянамита зустрічі з урядовцями і депутатами, при-діляє значну увагу виховній роботі середдітей та молоді.

Середній річний бюджет центральнихорганів виконавчої влади Німеччини навидавничу продукцію становить 20 млн. євро.

ДОС ВІД ІНШИХ КРАЇН

107

107

ПОЛЬЩАДосить поширеною є практика утворенняпри органах державної влади інформацій-них центрів, бюро інформації та документа-ції, інших подібних структур, які надаютьінформацію про діяльність органів владижурналістам, представникам громадськихоб’єднань та громадянам.

Зокрема, польські інформаційні центризабезпечують вільний доступ до інформації,виготовлення та розповсюдження друкова-ної продукції, надають відповіді на запитан-ня громадян по телефону та через Інтернет.

Інформаційні центри, розташовані у16 воєводствах, відіграли значну роль підчас проведення інформаційної кампанії упроцесі вступу Польщі до Євросоюзу. Вонивипускали продукцію, призначену для різ-них соціальних груп населення, діяли відпо-відно до інформаційних стратегій.

Такі структури мають відносну самостій-ність. Це створює додаткові можливості тазабезпечує оперативність надання інформа-ції. Вони розташовані поблизу входу доадміністративних будівель, в інших місцях,доступних для громадян.

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИДослідницька служба Конгресу (ДСК) єодним з органів комунікації з громадськіс-тю парламенту. ДСК — це спеціалізована і

значною мірою автономна структураБібліотеки Конгресу США. Вона надаєінформацію як внутрішнім споживачам(депутатам і працівникам Конгресу), так ізовнішнім. Довідкова та аналітична за своїмхарактером інформація надається на запитиспоживачів та з ініціативи ДСК. Аналітичнаінформація надається, зокрема, черезкороткі збірники матеріалів з різних напря-мів законотворчої діяльності, щомісячнийжурнал, щорічники тощо. Ця служба прак-тикує також такі форми інформування, яксемінари, симпозіуми, курси підвищеннякваліфікації. Вона щоденно транслює пере-дачі у мережі кабельного телебачення,періодично — навчальні програми, відеоза-писи найцікавіших семінарів.

Понад 60 відсотків відомостей про діяль-ність держави готують органи державноївлади. Річні витрати уряду на рекламу ста-новлять понад 200 млн. доларів. Урядовіагентства витрачають приблизно 600 млн.доларів на виробництво фільмів та аудіоза-писів.

108

Ц

110

РОЗ’ЯСНЮВАЛЬНА РОБОТА

112114

ЯК ПРОВОДИТИ РОЗ’ЯСНЮВАЛЬНУ РОБОТУ.........................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН...............................................................

!

111

111

Сьогодні інформування громадян про робо-ту органів державної влади спрямовано зде-більшого на висвітлення діяльності керів-ника органу (офіційні зустрічі, робочі візи-ти, участь у заходах тощо). Значно рідшегромадськості роз’яснюються цілі, пріори-тети, стратегічні і тактичні плани роботиорганів державної влади у визначених сфе-рах державної політики, причини та очіку-вані результати прийняття державнихрішень.

На думку експертів, нездатність органіввиконавчої влади налагодити роз’яснюваль-ну роботу є однією з основних причин ста-більно низької оцінки їх діяльності громад-ськістю, про що свідчать результати соціо-логічних досліджень останніх років. Разом зтим проведення роз’яснювальної роботи єважливим засобом, що сприяє формуваннюрозуміння громадянами державної політи-ки. Метою цієї роботи є забезпечення обі-знаності громадян щодо конкретних планіворгану влади, причин прийняття рішень ітого, яким чином вони вплинуть на їхжиття. Проведення системної роз’ясню-вальної роботи полегшить для громадянвизначення та застосування сприятливихдля них рішень органів влади і надастьможливість впливати на рішення, прийнят-тя яких вони вважатимуть небажаним.

З 2007 року необхідність проведення

органами виконавчої влади роз’яснюваль-ної роботи закріплена у Регламенті КабінетуМіністрів України.

Згідно з параграфами 104 і 113 згада-ного документа центральні та місцеві орга-ни виконавчої влади повинні регулярноінформувати громадськість про стан вико-нання Програми діяльності КабінетуМіністрів України, проводити роз’ясню-вальну роботу щодо змісту, цілей та меха-нізму реалізації державної політики у відпо-відній сфері або у відповідному регіоні.Крім того, Регламентом передбачено, щооргани виконавчої влади під час розроблен-ня політичних пропозицій щодо вирішенняпитань суспільно-економічного життя, якіпотребують визначення концептуальнихзасад реалізації державної політики, готу-ють комунікативний план з метою організа-ції роботи з роз’яснення широкій громад-ськості та окремим верствам (групам) насе-лення цілей Уряду.

У цьому розділі йдеться про основні заса-ди проведення органами державної владироз’яснювальної роботи.

112

112

Типовий процес проведення органом дер-жавної влади роз’яснювальної роботи пови-нен передбачати такі етапи:визначення та аналіз проблеми, нарозв’язання якої спрямовується роз’ясню-вальна робота; визначення мети роз’яснювальної роботи; визначення аудиторії, тобто цільовихгруп населення, з якими необхідно провес-ти роз’яснювальну роботу; підготовка ключових повідомлень:важливо, щоб у ключових повідомленняхмістилася така інформація:• чим зумовлене прийняття певного рішен-

ня органу влади;• який вплив воно матиме на громадян, на

яких соціальних групах позначиться;• можливі негативні наслідки реалізації

рішення та шляхи їх мінімізації;• скільки коштуватиме реалізація рішення і

скільки воно дасть змогу заощадити;• прогноз подій найближчого майбутнього

після впровадження рішення;• що відбуватиметься у більш віддаленому

майбутньому;• наскільки таке рішення відповідає стра-

тегічним завданням органу державноївлади і чим воно відрізняється від попе-редніх рішень;

• якою є сфера відповідальності органудержавної влади щодо реалізації рішен-ня, від яких органів, установ, осіб зале-жить успіх його реалізації;

• механізм впровадження рішення;• строки впровадження рішення;• критерії оцінки ефективності реалізації

рішення;• які дії очікуються від громадськості.

Важливо, щоб фактичні дані для зміс-товної частини роз’яснювального повідом-лення готував підрозділ органу влади, докомпетенції якого належить предметроз’яснення. Комунікативний підрозділзабезпечує врахування у ключових повідом-леннях особливостей сприйняття інформа-ції цільовою аудиторією та посередниками.Мова повинна бути простою, зрозумілою іадаптованою до цільової групи;підготовка плану роз’яснювальної роботи:план поширення роз’яснювальних повідом-лень обов’язково має враховувати особли-вості цільової аудиторії та посередників.

Для того, щоб забезпечити безпосереднійдоступ до роз’яснювальних повідомленьширокої аудиторії, органи державної владиможуть використовувати такі способи їх

!

ЯК ПРОВОДИТИРОЗ’ЯСНЮВАЛЬНУРОБОТУ

113

113

поширення: • розміщення роз’яснювального повідом-

лення на веб-сайті органу державноївлади (ефективність зростає, якщо церекламується за допомогою банерів наінших веб-сайтах в Інтернеті);

• розміщення роз’яснювального повідом-лення у приміщенні органу влади,наприклад, на дошці оголошень, у гро-мадський приймальні тощо;

• організація тематичних «гарячих» теле-фонних ліній для громадських та експерт-них організацій, ЗМІ;

• розповсюдження інформаційно-презента-ційної продукції (буклетів, брошур, листі-вок тощо) у загальнодоступних закладах,таких як бібліотеки, супермаркети.

Під час проведення роз’яснювальноїроботи важливо, щоб органи державноївлади враховували можливості використан-ня соціальної реклами, якою відповідно доЗакону України «Про рекламу» є інформа-ція, що спрямована на досягнення суспіль-но корисних цілей, популяризацію загаль-нолюдських цінностей і поширення якої немає на меті отримання прибутку. ЗМІ,діяльність яких повністю або частковофінансується з державного бюджету,зобов’язані відповідно до законодавстварозміщувати соціальну рекламу органів

державної влади безкоштовно в обсязі неменше як п’ять відсотків ефірного часу, дру-кованої площі, відведених для реклами.

Для передачі роз’яснювальних повідомленьлідерам громадської думки може використову-ватися адресна розсилка повідомлень поштою,зокрема електронною, проведення зустрічей,експертних нарад, інших тематичних заходів.

Важливо також визначити спосіб прове-дення моніторингу та оцінки ефективностізаходів, передбачених планом роз’ясню-вальної роботи, коригування дій;визначення строків проведення роз’ясню-вальної роботи;складення бюджету роз’яснювальної робо-ти;прогноз очікуваних результатів:очікувані результати слід формулюватичітко і за можливості у кількісних категорі-ях, щоб мати змогу оцінити і навіть виміря-ти результати проведеної роз’яснювальноїкампанії; проведення роз’яснювальної кампанії:до проведення роз’яснювальної кампаніїслід залучати всі структурні підрозділиоргану державної влади, що відповідають запитання розроблення державної політики упевній сфері чи галузі. Допомагати у прове-денні роз’яснювальної кампанії може такожРR-агентство на основі відповідної угоди.

Необхідно враховувати, що предмет

114

114

роз’яснення часто може не належати докатегорії «перших подій дня» або іміджевихподій органу державної влади. У зв’язку зцим варто чітко визначати доцільністьучасті у заходах з проведення роз’яснюваль-ної кампанії керівника органу державноївлади, який має насичений графік роботи, ізалучати до цих заходів лідерів громадськоїдумки, працівників відповідних профільнихпідрозділів органу державної влади;оцінка ефективності проведення роз’яс-нювальної роботи: на цьому етапі можна використовуватисоціологічні методи (проведення соціоло-гічних досліджень, експертних опитувань,фокус-груп), аналіз результатів моніторингуінформації, оприлюдненої у ЗМІ, проблема-тики звернень громадян до органу держав-ної влади, акцій протесту, що відбуваютьсябіля його приміщення тощо. У разі, колиоцінка ефективності проведення роз’ясню-вальної роботи свідчить про част-кову абоповну неефективність вжитих заходів, від-бувається повернення до попередніх етапівроботи з метою їх перегляду.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ Для працівників органів державної владиВеликобританії розроблено Посібник з уря-дових комунікацій, в якому визначаютьсяспособи ефективного повідомлення простратегії та програми уряду. Відповідно дозазначеного документа уряд повиненінформувати громадськість про законодавчіакти, стратегії та послуги, які можуть отри-мати громадяни. При цьому урядова кому-нікація повинна бути «об’єктивною і матироз’яснювальний характер», а головнийобов’язок працівників комунікативних під-розділів органів влади полягає у «повідом-ленні, розкритті та обґрунтуванні мотивів,що лежать в основі політики».

Робота з надання роз’яснень про цілі,пріоритети, стратегічні і тактичні планироботи органів влади у визначених сферахдержавної політики, причини та очікуванірезультати прийняття державних рішеньпроводиться такими органами самостійноабо, якщо мова йде про широкі роз’ясню-вальні кампанії, замовляється за кошти від-повідних органів у Центрального відомстваінформації.

Для проведення роз’яснювальної роботиоргани державної влади використовуютьповідомлення для преси, друковану продук-


115

115

цію, аудіо-, відеоматеріали, консультативнідокументи («білі» та «зелені» книги), анкетидля опитування громадської думки, вистав-ки, а також платну рекламу, в тому числірозсилку рекламних повідомлень поштою,рекламу по телефону тощо.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗНеобхідність проведення роз’яснювальноїроботи органами державної влади визнаютьусі розвинуті демократичні країни. Пояс-нення рішень органів влади та їх наслідківвважають однією із засад демократії таналежної практики суспільної комунікації.

Так, у «Білій книзі щодо європейськоговрядування», розробленій Європейськоюкомісією для удосконалення роботи євро-пейських інституцій, серед основних при-нципів демократичного управління визна-чено обов’язок кожної інституції надаватироз’яснення та нести відповідальність заполітику, яку вона проводить.

ШВЕЦІЯДержавні органи Швеції докладають чима-ло зусиль для проведення роз’яснювальноїроботи, про що свідчить Інструкція щодоінформації та комунікації для урядової кан-целярії. У розділі «Інформація про рішенняуряду та його політичну волю» Інструкції,зокрема, зазначено, що інформація стосовно

змісту рішень уряду, шляхів їх виконання тадіяльності урядової канцелярії надається тароз’яснюється через веб-сайт та інші інфор-маційні канали урядової канцелярії. Дотакої інформації належать факти про рольуряду в демократичному процесі, інформа-ція про адміністративні питання та урядовуканцелярію як орган влади. Усі співробіт-ники канцелярії уряду повинні персональнодбати про свою поінформованість та нада-вати інформацію щодо власної сфери діяль-ності іншим. Така інформаційна відпові-дальність сприяє створенню відкритоїробочої атмосфери, підвищенню почуттязадіяності всіх працівників у формуванніпрозорої діяльності уряду.

Крім того, у Швеції згідно із законодав-ством надавати роз’яснення політики орга-ну влади можуть відповідно до своєї компе-тенції всі державні службовці.

118

ІНФОРМАЦІЙНО-ПРЕЗЕНТАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

ЗАСА ДИ РОЗ РОБЛЕННЯ ТА ВИГО ТО ВЛЕН НЯІНФОР МА ЦІЙ НО-ПРЕЗЕН ТА ЦІЙ НИХ МАТЕРІАЛІВ...........ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН.........................................................

120125

119

119

Інформаційні процеси відіграють значнуроль у житті людини, особливо під часприйняття тих або інших рішень. Томудуже важливо, щоб та інформація, щонадходить до нас, була правдивою, зрозумі-лою та повною. Як відомо, ці процеси скла-даються з отримання, оброблення, зберіган-ня та подання інформації.

Етап подання інформації є особливо важ-ливим, оскільки в цьому процесі може втра-чатися її якість, актуальність, точність,тобто відбувається перекручення.

Перекручена інформація може призвестидо прийняття неправильного рішення абоформування неправильної точки зору, сві-тогляду. Тому дуже важливо мати надійнісучасні засоби подання інформації, що міні-мізують можливість її викривлення завдякизастосуванню певних форм і методів.

Інформаційно-презентаційні матеріали єодним з ефективних засобів подання інфор-мації, вони відіграють важливу роль у фор-муванні комунікативних зв’язків влади згромадськістю. Тому під час плануванняроботи органу державної влади із залучен-ням громадськості розробляються пропози-ції щодо виготовлення та поширення най-більш доречних інформаційно-презентацій-них матеріалів.

З цього розділу можна дізнатися про най-більш використовувані форми інформацій-но-презентаційних матеріалів та загальніпідходи щодо їх виготовлення.

!

120

120

Перед тим, як почати розроблення пропо-зицій щодо виготовлення інформаційно-презентаційної продукції, необхідно чітковизначити цільову аудиторію, на яку будеспрямовано інформацію: пенсіонери, діти,підприємці, вчителі, молоді матері тощо.Від цього значною мірою залежатимутьзміст, мова і дизайн інформаційно-презен-таційної продукції.

Перед затвердженням макета доцільнопровести консультації з відповіднимицільовими групами з метою врахування їхрекомендацій щодо змісту та форми подан-ня інформації. У виданні необхідно зазна-чити зворотну адресу, за якою можна звер-нутися з пропозиціями та зауваженнямищодо форми подання, змісту, сфери тамеханізму розповсюдження інформаційно-презентаційних матеріалів.

ФОРМАТ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРЕЗЕНТАЦІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ

До інформаційно-презентаційної продукціїналежать банери, теки, тематичні буклети,брошури, довідники, плакати, електронні тавідеопрезентації, календарі, різноманітнасувенірна продукція тощо. Будь-яка корис-на в побуті річ може стати носієм презента-ційної інформації, якщо на неї нанести емб-лему, логотип чи назву організації.Наприклад, ручки, блокноти, брелоки, від-кривалки, стакани, підставки тощо.

Вибір формату інформаційно-пре-зентаційної продукції залежить від мети,якої необхідно досягти в результаті розпов-сюдження цієї продукції: поінформувати,роз’яснити, привернути увагу.

Для інформування та роз’яснення дер-жавної політики, її цілей, змісту та механіз-му реалізації використовуються такі форми:

брошура — друковане видання (книжка)невеликого обсягу (зазвичай до 50 сторі-нок). Мета видання брошур — поінформу-вати, надати роз’яснення читачу з питань,що належать до компетенції органу держав-ної влади.

Хоча друковані матеріали все частішезаміщуються електронними джереламиподання інформації, вони і досі відіграютьважливу роль у здійсненні комунікації.

ЗАСАДИРОЗРОБЛЕННЯ ТАВИГОТОВЛЕННЯІНФОРМАЦІЙНО-ПРЕЗЕНТАЦІЙНИХМАТЕРІАЛІВ

121

121

Особливої актуальності це набуває, коливеликі масиви тексту слід представитицільовій групі, яка виявляє помірний інте-рес до питання і внаслідок цього потребуєматеріалу з більш доступним, зрозумілим,привабливим графічним дизайном. Хочачасто такі матеріали розміщені на офіційно-му веб-сайті органу влади, слід зважати нате, що доступ до Інтернету має невеликийвідсоток громадян. Перевага друкованоїпродукції полягає в її довговічності і зруч-ності для читання. Очевидним недоліком,звичайно, є висока вартість її виробництвата розповсюдження. Тому важливо розро-бити план розповсюдження ще до випускудрукованих матеріалів, щоб точно знати,хто їх отримуватиме і скільки коштуватимерозповсюдження;

буклет — друковане видання на одномуаркуші, який складається будь-яким спосо-бом і не потребує розрізання під час читан-ня. У буклеті, зважаючи на його невеликийрозмір, доцільно подавати інформаціюмаксимально стисло, структурувати вико-ристовуваний матеріал, приділяти увагулише тому, що має першочергове значення.Буклети можна поширювати через громад-ські приймальні органів державної влади тапід час проведення заходів такими органа-ми із залученням об’єднань громадян.

Для привернення уваги, презентування

органів влади можна використовувати такіформи презентаційної продукції:

тека — насамперед має технічне призна-чення: учасникам заходу зручніше роздава-ти презентаційні матеріали, якщо вонивкладені в теки. На них можна нанестиінформаційний матеріал, зокрема поштовуадресу, номери телефонів, адреси електрон-ної пошти і веб-сайту органу державноївлади, а також зробити розрізи або «кише-ні» для вкладення візитних карток тощо.Тека справляє враження на учасників ще дотого, як вони ознайомляться з матеріалами,тому дуже важливо, щоб вона відповідалаобраному фірмовому стилю;

плакат — великоформатне листовевидання, що, як правило, розміщується впублічних місцях для широкого огляду, яск-раво та лаконічно повідомляє про подіюабо в образній формі розкриває один ізнапрямів роботи органу державної влади,містить заклик до суспільно корисних дій;

банер — під час проведення публічнихзаходів забезпечить маркування простору, вякому проводиться захід. Банер може міс-тити як логотип органу влади, так і короткізмістовні гасла, назву заходу тощо. Банерпривертає увагу оточення, спрямовує її наорганізаторів, маркує подію. Банер такожвиконує функції фона. Його необхідновдало розташувати, зокрема для проведення

фотозйомки на фоні маркувальних зобра-жень дійових осіб.

Для багаторазового використання банеркраще виготовляти на цупкому матеріалі,оздобленому каркасом. На ньому доцільнорозмістити лише рідко змінювану інформа-цію (гасло, логотип). У разі, коли дозволяєбюджет заходу, можна виготовити банер, наякому розмістити найменування заходу,дату його проведення тощо.

Банери можуть бути як зовнішні — ті, щовиставляються на вході до приміщення, девідбувається захід, так і внутрішні — ті, щоє складовими оформлення приміщення;

конверти — в них надсилають запро-шення на заходи, різноманітні вітання.Вони також можуть містити логотип орга-нізації, емблему заходу, мати усталенуформу розташування та оформлення рекві-зитів;

календарі — кишенькові, настільні танастінні; друкуються на щільному папері,картоні, поліетиленовій плівці, синтетичнійтканині;

сувенірна продукція — для популяризаціїроботи органу державної влади доцільнорозміщувати логотип, напис з найменуван-ням, адресою на товарах загального вжитку,таких як кулькові ручки, брелоки, чашкитощо;

комп’ютерна (слайдова) презентація —

122

122

це спосіб подання інформації у виглядіслайдів з використанням комп’ютерної тех-ніки (MS PowerPoint). Презентація можемістити текстову, графічну, звукову інфор-мацію та відеозаписи. Дуже корисними єгіперпосилання, що дають змогу увести впрезентацію інші документи або програми.

Сфера застосування презентацій надзви-чайно широка — і супроводження допові-дей та виступів, і представлення проектів,спеціальні навчальні програми для користу-вачів;

презентаційний фільм — короткий зачасом (до 10 хвилин) фільм про орган дер-жавної влади, форми його роботи.

Усі ці матеріали сприяють створеннюобразу, тобто іміджу органу державноївлади, допомагають налагодити комуніка-ції.

ВИГОТОВЛЕННЯДРУКОВАНИХ МАТЕРІАЛІВ

До розроблення макета та дизайну інформа-ційно-презентаційної продукції органи дер-жавної влади залучають професійних дизай-нерів. Водночас працівники комунікативно-го підрозділу для правильної оцінки роботидизайнерів та вибору кращого варіантаповинні мати уявлення про основні вимогидо такої продукції, процес її підготовки.

!

!

!

123

123

У багатьох країнах органи державноївлади послуговуються затвердженим спіль-ним графічним стилем. Отже, першим кро-ком повинно стати розроблення корпора-тивного графічного стилю органу держав-ної влади.

Застосування корпоративного графічногостилю формує сприйняття органу владигромадськістю. Вдале графічне рішенняробить текст легким для читання, а добрепродуманий макет виносить на переднійплан суть повідомлення. Для матеріалу, роз-міщеного на веб-сторінці, має велике зна-чення хороший макет та дотримання пра-вил оформлення графічних елементів.

Отже, важливо, щоб графічний стиль бувретельно продуманим, зрозумілим і відоб-ражав характерні особливості органу дер-жавної влади. Орган влади повинен дотри-муватися обраного графічного стилю, колипредставляє себе у власних друкованихвиданнях, інформаційних бюлетенях, анон-сах та на власному веб-сайті.

Важливо, щоб читач відразу міг упіз-нати автора матеріалів — брошури, інфор-маційного бюлетеня, веб-сторінки тощо,зокрема для цього слід використовуватиобрану гарнітуру шрифту та не змінюватийого розмір, якщо існують готові рекомен-дації. Тим самим орган влади забезпечитьдовіру до себе як до надійного джерела

інформації. Для того, щоб послідовно дотримуватися

графічного стилю, слід його розробити ізафіксувати в інструкціях щодо викорис-тання логотипа, графічних засобів та ко-льорів. Ці інструкції слугуватимуть джере-лом необхідної інформації для співробітни-ків, рекламних агенцій і ЗМІ, надаючи, зодного боку, певний простір для творчості,а з іншого, встановлюючи межі, за які неможна переходити, оскільки існують еле-менти, що не підлягають змінам, наприклад,форма логотипа. Застосування корпоратив-ного графічного стилю необхідно також длятого, щоб забезпечити однотипність оформ-лення інформаційних матеріалів, що сприяєїх упізнаванню.

Логотип — це графічний знак, щовміщує основні символи, розкриває харак-тер діяльності органу державної влади. Вінідентифікує інформаційні матеріали такимчином, щоб не виникало жодних сумнівівщодо їх належності.

Цілком зрозуміло, що логотип повинензавжди відтворюватися однаково згідно зінструкціями щодо застосування графічно-го стилю на всіх друкованих матеріалахоргану влади. Елементи логотипа не підля-гають частим змінам.

Не можна недооцінювати значення вда-лих фотоілюстрацій. Краще довіритися

124

124

професійному фотографові, ніж аматорові.Фотографії можна купити через різніфотоагенції, знайти в Інтернеті. Водночас уразі використання «чужих» фотографійнеобхідно дотримуватися вимог законодав-ства про авторське право.

Замовляючи фотографії, слід заздалегідьпередбачити, яке навантаження вони нести-муть та якій цільовій групі адресовані.

Важливим елементом, на який необхіднозвернути увагу під час підготовки текстуінформаційно-презентаційної продукції, єзаголовок. Заголовки повинні привертатиувагу, бути короткими, зрозумілими.Використання більше чотирьох рівнів заго-ловків в одному тексті є небажаним.Основний заголовок — найбільший, за нимпідзаголовок, якому у разі потреби, можутьпідпорядковуватися ще один або два підза-головки. Це стосується значного за обсягомтексту, наприклад, книги або звіту.

В інформаційних бюлетенях, журналахтощо можуть застосовуватися кілька різнихстилів оформлення заголовків для різнихвидів матеріалів.

Крапка в кінці заголовка не ставиться.Використання знаків оклику або питаннядозволяється, але обмежено. Бажано непереносити слова заголовка.

Під час виготовлення інформаційно-пре-зентаційних матеріалів, необхідно пам’ята-

ти, що вони допомагають донести до грома-дян важливу інформацію, виробити стійкеуявлення про напрями діяльності органудержавної влади, досягнуті ним результати,перспективи роботи тощо.

125

125

КАНАДАВідповідно до «Комунікативної політикиУряду Канади» інформація про закони,програми, послуги, ініціативи повинна бутичіткою, зрозумілою, об’єктивною, доступ-ною для розуміння та корисною. Для забез-печення згаданих вимог в органах держав-ної влади діють підрозділи «Проста мова».

ПОЛЬЩАОргани державної влади багатьох країнвидають інформаційно-презентаційні мате-ріали кількома мовами. Так, історія УрядуПольщі видана, зокрема, й українськоюмовою.

ШВЕЦІЯУрядом затверджено єдиний графічнийпрофіль для всіх органів виконавчої влади,який вони зобов’язані використовувати усвоїй роботі. Поширено зверненняПрем’єр-міністра до міністрів щодо необ-хідності використання графічного профілюпід час виготовлення інформаційно-презен-таційної продукції.

Муніципалітетом м. Стокгольма такожзатверджено єдиний графічний профіль длявсіх його установ та організацій. Для роз’яс-нення особливостей використання профілю

муніципалітетом видано спеціальний посіб-ник.

Для забезпечення доступності і зрозумі-лості мови інформаційно-презентаційнихматеріалів у штаті органів виконавчої владипрацюють лінгвісти, які пройшли відповід-ну підготовку.

Зазначені матеріали поширюються черезінформаційні центри та під час публічнихзаходів, розміщуються на стендах у примі-щеннях органів влади. Становить інтересдосвід Служби автомобільних доріг Швеції,яка для поширення інформаційних матеріа-лів щодо можливого введення плати за про-їзд приватних автомобілів через стару час-тину міста використала мережу продукто-вих магазинів, тривалість роботи яких буланайдовшою.


СПІВПРАЦЯ ІЗ ЗМІ

ОСНОВ НІ ЗАСА ДИ РОБО ТИ ІЗ ЗМІ.....................................РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СПІЛКУВАННЯЗ ЖУРНАЛІСТАМИ................................................................ЯК ПОВОДИТИСЯ ПІД ЧАС ІНТЕРВ’Ю................................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН.........................................................

129

135137138

129

129

Засоби масової інформації — це один зосновних каналів забезпечення громад-ськості інформацією.

Лише у небагатьох країнах функціонуютьдержавні засоби масової інформації. ВУкраїні триває процес роздержавленняЗМІ. Проте вже сьогодні ЗМІ усіх формвласності прагнуть бути незалежними.Орієнтовані на діяльність у нових ринковихумовах, вони більше уваги приділяють задо-воленню потреб аудиторії та рекламодавців,що не завжди збігається з поточними зав-даннями органів державної влади щодовисвітлення своєї діяльності. ЗМІ змагають-ся за аудиторію, яка має багато інших дже-рел інформації та розваг, а владі доводитьсязмагатися за увагу ЗМІ з багатьма іншимиджерелами інформації. Щоб потрапити нашпальти газет і екрани телевізорів, необхід-но стати дійсно цікавим співрозмовником,навчитися працювати згідно з новимивимогами часу.

У цьому розділі надаються практичні ре-комендації щодо роботи із ЗМІ.

Робота органів державної влади із ЗМІповинна бути системною. Розробляючистратегію співпраці, орган державної владимає діяти на випередження, а не лише реа-гувати на те, що вже сталося. Це природнебажання людини — нічого не говоритипресі і сподіватися, що потенційна пробле-ма зникне сама собою. З іншого боку, кращепоступово формувати громадську думкузавдяки налагодженню позитивних, далеко-глядних та партнерських стосунків із ЗМІ.

Для організації співпраці бажано матибази даних ЗМІ та журналістів з визначен-ням тих, що становлять найбільший інте-рес. Важливо особисто знати журналістів,які висвітлюють питання, що належать докомпетенції органу державної влади, вста-новлювати та підтримувати з ними особистістосунки.

Умовно роботу із ЗМІ можна поділити натри види:• надання інформації шляхом поширення

прес-релізів, проведення прес-конферен-цій, брифінгів і семінарів з ініціативиоргану державної влади;

• відповіді на запити та звернення ЗМІ;• реагування на ініціативи з їх боку (участь

у заходах, що організовують ЗМІ та ін.).

ОСНОВНІ ЗАСАДИРОБОТИ ІЗ ЗМІ

130

130

НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЗМІШЛЯХОМ ПОШИРЕННЯ ПРЕС-РЕЛІЗІВ, ПРОВЕДЕННЯ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЙ, БРИФІНГІВ ІСЕМІНАРІВ

Прес-релізПоширення прес-релізів — найбільш про-стий спосіб надання інформації. Існуютьусталені принципи написання прес-релізу,які можна і варто застосовувати за будь-яких обставин.

Прес-реліз, як правило, містить:• найменування органу державної влади,

його логотип і адресу;• заголовок, який повинен привернути

увагу читача;• вступ (два–три речення, що характеризу-

ють подію, відповідаючи на запитання:хто, що, коли, де і чому);

• основний текст із зазначенням:1) відомостей про подію, її значення,

наслідки для громадян;2) відповідей на додаткові запитання,

пов’язані із подією (як, яким чином,скільки, скільки це коштує, хто береучасть, партнери та ін.);

3) прямих цитат ключових осіб (у разіпотреби);

• короткий підсумок ключових моментів;• інформацію про орган державної влади

(одним абзацом);• координати фахівця, до якого можна

звертатися за додатковою інформацією(зазначена особа має бути доступною длязв’язку і знайома з деталями події, прояку йдеться в прес-релізі);

• координати прес-секретаря.

Прес-реліз не повинен містити складну тер-мінологію і вузькопрофесійну лексику, кан-целяризми або цитати обсягом більше двохречень. Якщо без технічних термінівнеможливо обійтися, слід пояснити їх зна-чення.

Корисна інформація, що є зайвою у прес-релізі, але неодмінно стане у нагоді журна-лісту, може міститися у таких додатках допрес-релізу, як:

фактична довідка — використовуєтьсяздебільшого для повідомлень з великоюкількістю технічних, фінансових даних, гра-фіків і таблиць (обсягом одна — дві сторін-ки);

інформаційний лист — містить дані пропрофіль роботи органу державної влади,послуги, які він надає, його історію;

заява для преси — призначена для випад-ків, коли громадські діячі, керівники орга-нізацій або публічні особи бажають опри-люднити власну позицію з певного питання(різновидом заяви для преси є також від-

131

131

критий лист);біографія — інформація про особу,

наприклад, новопризначеного керівника;інші довідки, запитання та відповіді,

витяги з промов, звітів, статей, книжок.Слід зазначити, що прес-релізи можуть

бути різних типів в залежності від строків їхпоширення, мети та інших критеріїв.

Так, за три тижні до проведення органомдержавної влади заходу ЗМІ надсилаєтьсяпрес-анонс. Орієнтовний обсяг прес-анон-су — півсторінки. Завчасне надання такогопрес-анонсу дає змогу ЗМІ спланувати своюроботу, створити тематичні програми.

За два дні до заходу для того, щоб нагада-ти про його проведення та запросити ЗМІ,надсилається прес-реліз, що містить стислуінформацію про програму та учасниківзаходу. Орієнтовний обсяг — одна сторінка.

Під час заходу розповсюджується прес-реліз, що містить найменування (повне іскорочене) органу державної влади, якийпроводить захід, програму заходу, прізвищаі посади учасників та іншу інформацію,призначену допомогти ЗМІ швидко увійтиу курс справи. Орієнтовний обсяг — двісторінки.

Одразу після проведення заходу поши-рюється прес-реліз для оприлюднення опе-ративної інформації про захід, що відбувся.Він містить опис подій, що мали місце,

цитати з виступів. Такий прес-реліз готу-ється на базі попереднього, але міститьуточнення і деталі.

Слід враховувати, що прес-релізи адре-суються і журналістам, які висвітлюють від-повідну тематику, і редакторам, що визна-чають новини для оприлюднення. Якщопрес-реліз присвячено специфічній пробле-мі, іноді ефективніше надіслати його лишеодній редакції, що виявляє інтерес до цієїтеми, і надати їй ексклюзивне право нависвітлення події.

Після відправлення прес-релізів бажанозателефонувати адресатам, щоб перекона-тися, що вони отримали прес-реліз, та від-повісти на можливі запитання.

Офіційний веб-сайт органу державноївладиВеб-сайт органу державної влади є важли-вим каналом для надання інформації ЗМІ.На веб-сайті спеціально для ЗМІ може бутистворено рубрику, в якій розміщуватимуть-ся матеріали для преси: прес-релізи, роз’яс-нення, статистичні дані та ін. Всю інформа-цію, що надається органом державної владижурналістам, слід одночасно оприлюднюва-ти на цьому сайті. Також на веб-сайтідоцільно створити архів, в якому накопичу-вати всі матеріали для ЗМІ. Крім того, сайтповинен містити фотоматеріали, якими

132

132

могла б скористатися преса, а у разі техніч-ної можливості — аудіо- та відеозаписизасідань, нарад, прес-конференцій, брифін-гів, інших заходів органу державної влади.

Інформаційний бюлетеньІнформаційні бюлетені (щотижневі, щомі-сячні) можуть містити підбірку матеріалівщодо найважливіших подій (прийняттярішень, проведення заходів тощо), роз’яс-нювальні матеріали, довідкову інформацію.Бюлетень можна поширювати у друкованійформі або розсилати електронною поштою(бажано у форматі pdf) за підпискою усімбажаючим.

Прес-конференціяПрес-конференція — одна з найпоширені-ших форм взаємодії із ЗМІ. Як правило,прес-конференція проводиться, коли відбу-вається резонансна подія, що має великесуспільне значення, та є необхідність поін-формувати якнайбільшу кількість засобівмасової інформації про офіційну позиціюоргану, надати відповідні роз’яснення зметою уникнення появи недостовірної ін-формації або невірних трактувань та пліток.

БрифінгЯкщо необхідно влаштувати коротку зуст-річ з невеликою групою журналістів, заінте-

ресованих у висвітленні поточних питаньроботи органу державної влади, можнаорганізовувати брифінги. Це сприятиместворенню більш довірливої атмосфери,ніж на офіційній прес-конференції, та нала-годженню двосторонньої комунікації.

Інформаційні заходи (прес-конференціїта брифінги) краще проводити вранці,оскільки підготовка матеріалу теле-, радіо-журналістами для вечірніх випусків потре-бує часу.

СемінарЖурналісти, які висвітлюють ту чи іншутематику, не завжди є фахівцями у певнійсфері чи галузі соціально-економічного роз-витку. Для того, щоб, так би мовити, підви-щити кваліфікацію журналістів у відповіднійсфері, галузі доцільно проводити семінари,під час яких фахівці зможуть надати розши-рену інформацію з технічних питань.

Прес-сніданок, прес-обідПрес-сніданок або прес-обід є одним ізшляхів налагодження доброзичливих сто-сунків із ЗМІ у неформальних обставинах.Основна перевага таких заходів - знайом-ство журналістів, а через них і громадськос-ті, з представниками органів влади як осо-бистостями, у зв’язку з чим необхідноналаштувати журналістів на те, що таке

133

133

спілкування не передбачає надання „гаря-чих новин” або коментарів, а, натомість,спрямоване на налагодження діалогу міжвладою та ЗМІ, краще розуміння специфікироботи один одного. Слід обережно підхо-дити до формування списку журналістів,які можуть взяти участь у цьому заході.Важливим критерієм відбору учасниківзаходу є додержання журналістської етики,оскільки подібні заходи не передбачаютьцитування наданої інформації в ЗМІ.

Прес-турПрес-тур є досить ефективним способомроботи із ЗМІ, коли надання інформаціїпередбачає виїзд на об’єкти та їх демонстра-цію. Необхідність у проведенні прес-турувиникає лише у випадку, коли є потребапрезентувати спеціальні проекти або виїзнізаходи, так би мовити в режимі он-лайн,оскільки побачене безпосередньо справляєбільше враження, краще запам’ятовуєтьсята викликає більше довіри у журналістів,ніж інформація, що вже оброблена органомвлади. Крім того, такі спільні заходи спри-яють відчуттю представниками ЗМІ та орга-нів влади себе членами єдиної команди, якамає спільні інтереси.

День відкритих дверейЗастосування такої форми взаємодії із ЗМІ

як день відкритих дверей сприяє формуван-ню у свідомості представників ЗМІ та гро-мадськості іміджу органу влади та окремихпосадовців як таких, яким нічого прихову-вати, наслідком чого є підвищення рівнядовіри до органу влади та посадовців.Разом з тим, організовуючи день відкритихдверей, необхідно спланувати маршрут тагодини проведення цього заходу такимчином, щоб його проведення не порушува-ло робочого процесу.

Також для налагодження партнерських сто-сунків із ЗМІ можна заснувати конкурси накраще висвітлення важливої тематики інагороджувати переможців спеціальнимипреміями та відзнаками. Спілкуватися зжурналістами і редакторами необхідно яко-мога частіше, це сприятиме розуміннюними, а отже і громадянами, дій органівдержавної влади.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТИ ЗМІ

ЗМІ постійно звертаються до органів дер-жавної влади з письмовими та усними запи-тами щодо надання інформації з тих чиінших питань.

Законодавством не визначено строкинадання органами державної влади інфор-мації на запити ЗМІ. Водночас відповідно

134

134

до статті 32 Закону України «Про інформа-цію» громадяни мають право звертатися додержавних органів з інформаційним запи-том щодо надання письмової або усноїінформації. Строк вивчення такого запитуна предмет можливості його задоволеннявідповідно до статті 33 зазначеного Законуне повинен перевищувати десятикалендарних днів. Задоволення ж запитуздійснюється протягом місяця. Ураховуючице, представники комунікативних підрозді-лів органів державної влади часто не забез-печують оперативного надання відповідейна запити журналістів.

Водночас новини — «швидкопсувнийпродукт», тому журналістські запити необ-хідно задовольняти оперативно.Налагодження системи оперативногонадання відповідей на запити ЗМІ дастьзмогу налагодити з ними партнерські сто-сунки.

Журналісти також високо цінуютьдоступність представників органів держав-ної влади, якщо їм треба негайно звернути-ся за коментарем чи додатковими фактами.

Обов’язковою складовою роботи із ЗМІ єреагування органу державної влади на їхвиступи, зокрема, коли інформація, щопоширюється ЗМІ, не відповідає дійсності.Необхідно налагодити регулярний моніто-ринг матеріалів ЗМІ та систему оперативно-

го реагування. До проведення аналізу отри-маної інформації важливо залучати всіструктурні підрозділи органу влади. Такадіяльність може стати основним елементомефективної взаємодії у разі виникненнякризової ситуації.

Якщо існує потреба в акцентуванні точкизору органу державної влади, можна звер-нутися в редакцію з проханням надрукуватикоментар до попередньої публікації аболист до редакції.

135

135

Під час спілкування з представниками ЗМІварто дотримуватися таких рекомендайцій:• необхідно добре знати специфіку своєї

організації та її місце у загальній системі; • готуючи матеріали для преси чи відпові-

даючи на запитання журналістів, вартоуникати категоричних тверджень, які невитримають випробування часом, атакож самовдоволеності;

• якщо немає впевненості у правильностівідповіді, краще сказати «не знаю», ніжвигадувати щось більш-менш прийнятне;

• співробітник комунікативного підрозділуповинен виконувати одне і те саме зав-дання, застосовуючи різні підходи у спіл-куванні з різними редакціями;

• висловлюватися необхідно просто. Всітак звиклися з канцеляризмами держав-них установ, що завжди існує ризик недонести зміст до цільової аудиторії. Підчас взаємодії із ЗМІ та громадськістювикористання професійних термінів слідзвести до мінімуму;

• необхідно бути зрозумілими і лаконічни-ми. Роздуми вголос, невміння зосереди-тися призводять до негативного резуль-

тату при спілкуванні з пресою; • журналісти часто йдуть з прес-конферен-

ції задовго до її закінчення — вони нама-гаються встигнути до випуску теле-,радіоновин або друкованих видань.Отже, важливо надати їм важливу інфор-мацію стисло у першій половині заходу, адалі — додаткову інформацію;

• необхідно пам’ятати, що факт присутнос-ті журналіста на прес-конференції чизустрічі свідчить лише про його інтересдо проблеми, але не гарантує публікаціїматеріалу, тому треба докласти певнихзусиль, щоб інформація була оприлюдне-на ЗМІ;

• краще не погоджуватися на негайнеінтерв’ю, якщо не готові. Зазвичай виста-чить 20 хвилин або навіть менше, щобпідготуватися. Можна спитати про термі-новість інтерв’ю і запропонувати зателе-фонувати пізніше, щоб уточнити деякіфакти та за необхідності отримати дозвілкерівництва на інтерв’ю. Якщо журналістнаполягає на невідкладності, доцільноподумати над тим, як відмовити. Длябагатьох прямих теле-, радіоефірів про-дюсер або інший працівник призначаєпопереднє інтерв’ю. При нагоді можнаспитати, про що буде матеріал, в якомуракурсі, у кого ще братимуть інтерв’ю,хто ці люди, чи запрошуватимуть інших

РЕКОМЕНДАЦІЇЩОДО СПІЛКУВАННЯЗ ЖУРНАЛІСТАМИ

136

136

людей коментувати проблему. Слід поду-мати, чи відповідає інтересам органувлади запропонований формат. Навітьколи відбувається попереднє інтерв’ю,небагато-хто з репортерів скаже, якібудуть справжні запитання, оскількиінтерв’ю повинні виглядати спонтанни-ми. Особа, яка бере попереднє інтерв’ю,рідко буває тим самим журналістом, якийбратиме інтерв’ю в ефірі;

• необхідно шукати принаду для ЗМІ,оскільки досягнути оприлюднення мате-ріалів, в яких зацікавлений орган держав-ної влади, без цього не так вже і легко.Маючи цікаву новину і пов’язавши її змісцевою специфікою, можна досягтиуспіху на місцевому рівні. Наприклад,можна видати власний прес-реліз післяоприлюднення громадськими організа-ціями нових статистичних даних аборезультатів дослідження;

• доносити повідомлення до цільової ауди-торії слід так само, як це роблять рекла-модавці. Необхідно визначити, які газетиможе читати певна цільова аудиторія,звернувши особливу увагу на невеликі,місцеві. Які саме телепередачі вона пере-глядає, які радіостанції слухає і колисаме. Де ще цільова аудиторія отримуєрекламну інформацію і новини. Можназаписати на радіо повідомлення для гро-

мадян, звернутися до управлінь транс-порту з пропозицією розмістити повідом-лення на автобусах і в метро. Такожможна запланувати звернення до грома-дян у програмах радіо та кабельного теле-бачення, розміщення інформаційногооголошення в місцевих газетах, співпра-цю з місцевими профспілками, щоб поін-формувати їх членів, поширення інфор-мації у центрах зайнятості та інших соці-альних службах;

• необхідно постійно привертати увагуЗМІ. Це один із найдієвіших способівдобитися оприлюднення повідомленьорганів влади, проте робити це складно.Існують певні стратегії роботи із ЗМІ, якізбільшать шанси висвітлення того, у чомузаінтересований орган влади. Можнапроводити інформаційні заходи, розсила-ти прес-релізи або телефонувати журна-лістам. Але навіть якщо новина є важли-вою для органу влади, це ще не означає,що ЗМІ одразу накинуться на неї. Слідакцентувати увагу на її новизні та значен-ні.

137

137

Під час інтерв’ю варто дотримуватися такихпорад:• слід обрати одне чи два ключових пові-

домлення, а не намагатися розповістипро все. Можна зробити одне повідом-лення, але значуще;

• ключові моменти мають бути представле-ні переконливо. Неможна відхилятисявід обраних ключових питань і завждиповертатися до них, але з іншими аргу-ментами. Слід пам’ятати, що повідомлен-ня, яке необхідно донести, важливе ілюди хочуть його почути;

• доцільно мати деякий час, щоб зібратисяз думками та обрати ключові моменти,які стануть основою того, що необхіднодонести до слухачів. Важливо зайнятиправильну та адекватну внутрішню пози-цію. Попередньо можна прорепетируватиразом з колегою;

• важливо передбачити, які саме запитанняможуть бути поставлені;

• слід пов’язувати власні зауваження зповсякденним життям, що дасть змогуслухачам зіставити події з урахуваннямособистого досвіду;

• слід бути чесними і визнавати загрозу,

якщо вона є; • необхідно пам’ятати, що новини для гро-

мадськості не можуть бути складними тадетальними. Надрукована стаття частовідрізняється від того, що написав репор-тер. Буває, навіть репортери не задоволе-ні тим, що зробили із статтею редактори.Якщо, звичайно, не йдеться про серйозневикривлення висловлених думок абофактів, то зазвичай вистачить надсилан-ня увічливого листа, в якому можна пояс-нити занепокоєння і подякувати за мож-ливість поспілкуватися з таких важливихпитань. Говорити краще простою мовою,використовуючи короткі речення. Чимменше слів використовується, тим меншаймовірність, що їх виріжуть або цитува-тимуть з помилками;

• неможна дозволяти репортерові надтоконтролювати ситуацію. Важливопам’ятати про ключове повідомлення інамагатися висловити його, незважаючина ті запитання, які ставить інтерв’юер.Непотрібно надто ухилятися від ключо-вих питань — хоча б частина відповідіповинна стосуватися їх суті;

• якщо це інтерв’ю по телебаченню, необ-хідно дивитися безпосередньо наінтерв’юера, а не в камеру. Так само нарадіо: необхідно зосередитися наінтерв’юері, а не на мікрофоні. Якістю

ЯК ПОВОДИТИСЯ ПІДЧАС ІНТЕРВ’Ю

138

138

звуку та картинки повинні перейматисятехнічні фахівці, вони підкажуть, якщовиникне потреба;

• важливо бути позитивним, не вдаватисядо негативного;

• доцільно використовувати доречнийгумор та представляти себе у позитивно-му світлі. Необхідно пам’ятати, що визнаєте тему краще, ніж інтерв’юер;

• слід бути щирим та не вагатися показува-ти власну заінтересованість запитанням.Однак слід приборкувати пристрасть,щоб не виглядати надто упередженимприхильником.

ПОЛЬЩАВ Уряді Польщі є затверджений стандартдля підготовки прес-релізів, шаблон, щовміщує основні складові прес-релізу.Користування шаблоном значно скорочуєчас на підготовку повідомлень.

ШВЕЦІЯВ інформаційному департаменті УрядуШвеції налагоджено роботу «гарячоїлінії» для журналістів. Лінія працює ціло-добово: після закінчення робочого часупрацює автовідповідач, що переадресуєдзвінок на чергового працівника департа-менту. Подібна послуга існує також вінформаційних підрозділах органів дер-жавної влади Німеччини та СполученихШтатів Америки.

Кожен керівник структурного підрозді-лу Податкової служби Швеції проходитьнавчання щодо спілкування із засобамимасової інформації, яке зокрема передба-чає вміння триматися перед камерою, від-повідати на питання журналістів, в томучислі незручні, тощо.


139

139

Департамент комунікації муніципаліте-ту м. Стокгольма випускає спеціальнікартки-пам’ятки для співробітників, денадає такі поради: • завжди під час спілкування з пресою:

не кваптеся; добре подумайте передтим, як відповідати; тримайтеся вашоїсфери компетенції; кажіть прямо, якщоне знаєте, не в змозі або не уповнова-жені давати відповідь; тримайтеся фак-тів; пам’ятайте, що ви надаєте офіційнуінформацію; будьте рішучим, справед-ливим та чемним;

• ніколи під час спілкування з пресою: неговоріть неправду, не вигадуйте, невисловлюйте власні теорії; не прояв-ляйте обурення або злості; не дозво-ляйте ситуації або репортеру збити себез пантелику; не користуйтеся професій-ною мовою; не обговорюйте конфіден-ційну інформацію; не вживайте вираз«без коментарів»; не обговорюйте теми,які перебувають за межами вашоїсфери компетенції.

141

ЯККАЦ

ОМ УН

ІІ

142

ҐЕНДЕРНІ АСПЕКТИКОМУНІКАЦІЇ

143146

ҐЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ.............................ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН..........................................................

!

143

143

Одним з основних принципів роботи кому-нікативних підрозділів є неупередженість,тобто толерантне, терпиме ставлення дорізних політичних і релігійних уподобаньлюдей, до представників різних соціальнихгруп, осіб іншої статі. У зв’язку з цим підчас проведення комунікативних заходівнеобхідно враховувати особливості сприй-няття різними групами аудиторії формтаких заходів, інформації, що подається.

Будинки і приміщення потрібно проекту-вати таким чином, щоб люди з обмеженимифізичними можливостями або особливимипотребами могли безперешкодно потрапи-ти до них. Особи з вадами слуху повиннімати можливість контактувати з працівни-ками органів влади, наприклад, за допомо-гою текстового телефону, особи з вадамизору — отримувати письмові відповіді,написані шрифтами Брайля.

Особи, яким важко читати і писати,можуть вважати за краще отримувати відорганів влади повідомлення, записані накасету. Якщо текст повідомлення переклас-ти на легку для читання мову, його змістзможуть зрозуміти особи з вадами розумо-вого розвитку.

У цьому розділі розглянуто особливостікоректного подання інформації органамивлади з урахуванням ґендерного аспекту.

У процесі суспільної комунікації важливезначення має проведення аналізу, що базу-ється на ґендерних аспектах і передбачаєоцінку відмінностей поведінки жінок ічоловіків у різних життєвих ситуаціях.

Ґендерний аспект — це загальнийкритерій, що впливає на хід усіх процесівсуспільного і державного життя, а не питан-ня другорядного характеру, як прийнятоіноді вважати. Аналіз ґендерних аспектівсвідчить, що факти жіночого і чоловічогожиття відрізняються, а рівні можливостідля жінок та чоловіків не обов'язково озна-чають однакові результати.

«Ґендер» є поняттям, що визначає стать яксоціальну категорію. Це поняття стосуєтьсявідмінностей між жінками та чоловіками, щоє не біологічними, а набутими протягомжиття в соціумі. Різне становище і статусзумовлюють різну поведінку, що помітно наприкладі різних підходів до спілкуваннячоловіків та жінок. Так, чоловіки часто вико-ристовують мову домінування та ієрархії, ажінки створюють горизонтальні мережі задопомогою більш м’якої та привабливої мови,яка дає змогу кожному почуватися зручно.

ҐЕНДЕРНІОСОБЛИВОСТІКОМУНІКАЦІЇ

144

144

собі уявити, чим зайняті в цей самий час ціжінки! Вони зайняті пранням!». Чим жетоді займався чоловік, який також був укадрі? Схожою є реклама, в якій йдетьсяпро приготування їжі, — чоловічий голосрадісно повідомляє: «Тепер моя дружинаготує кожного дня», при цьому молодажінка в кадрі фарбує нігті, поклавши замо-рожену вечерю в мікрохвильову піч.

Повідомлення (месидж) обох рекламнихроликів підкреслює старий ґендерний сте-реотип про те, що прання, приготування їжіта інша хатня робота є жіночою справою.

Такий стереотипний підхід до жіночих тачоловічих ролей часто застосовується і вполітичних кампаніях. Працівники комуні-кативних підрозділів, ні на мить не замис-люючись, пишуть для своїх керівників про-мови на зразок: «Дорогі жінки! Ви є найкра-сивішими і найніжнішими створіннями всвіті. Я робитиму все, щоб ви могли спокій-но виховувати своїх дітей, дбати про їх здо-ров’я та освіту… А всю необхідну і непри-ємну роботу ми, чоловіки, робитимемо завас. Сім’я та діти — це для вас, а наша спра-ва — участь у політиці». Подібні промовивиставляють впливових людей від владитакими-собі «динозаврами» старих патріар-хальних часів, що не розуміють суть сучас-них ролей чоловіка і жінки.

Працівникам комунікативних підрозділів

Різні дослідники визначають різні страте-гії в комунікативній поведінці чоловіків тажінок. Основна відмінність між цими стра-тегіями полягає у ставленні до зворотногозв’язку: помічено, що жінки надають більшеуваги зворотному зв’язку навіть в офіційно-му спілкуванні, і цей зв’язок розглядаєтьсяне тільки як звичайна реакція на повідом-лення, а і як запорука досягнення взаєморо-зуміння.

Ґендерні стосунки зафіксовані в мовічерез різні стереотипи. Вони свідчать промісце жінки та чоловіка в суспільстві, їхфункції та соціальні ролі і таким чиномвпливають на нашу поведінку, зокремаманеру спілкування (оскільки мова не є ґен-дерно нейтральною). Значною мірою ці сте-реотипи є перешкодою для встановленнясправжньої рівності між жінками та чолові-ками в нашому суспільстві.

Сучасна комерційна реклама переповне-на ґендерними стереотипами. Вона кон-струює власну реальність відповідно до тра-диційного уявлення про ґендерні ролі. Цеможна простежити на прикладі рекламногоролика, який транслюється нині кількаразів на день: у кадрі — молоді закоханічоловік і жінка, які сидять поруч на дивані іп’ють каву; потім камера показує жінку, щополиває квіти і розмовляє з подругою, аголос за кадром промовляє: «Ви не можете

!

145

145

необхідно мати уявлення про свою потен-ційну аудиторію, навіть у випадках спілку-вання з нею через ЗМІ, та стежити, щобмова офіційної комунікації була ґендернокоректною. Існує цілий ряд загально при-йнятих методик, спрямованих на викорі-нення ґендерних упереджень у повідомлен-ні. Одним із найбільш поширених прикла-дів таких упереджень є вживання ґендернопозначених (переважно чоловічих) займен-ників, коли йдеться про осіб обох статей.Приклад: «Коли службовець отримує керів-ну посаду, йому надається службова маши-на і телефон.» Ця фраза підтримує існуючийстереотип, що просуваються службовимисходами переважно чоловіки. Щоб вислови-ти те саме в ґендерно неупередженій формі,необхідно змінити формулювання речення.Це можна зробити кількома шляхами,одночасно вживаючи займенник жіночогороду («Коли службовець отримує керівнупосаду, йому або їй надається службовамашина і телефон») або вживаючи займен-ник у множині («Коли службовці отриму-ють керівні посади, їм надається службовамашина і телефон»). Перший спосіб є меншприроднім і конструктивно більш важким,тому краще зробити мову ґендерно корект-ною, використовуючи другий спосіб.

В усній та письмовій мові бажано уникатитаких ґендерно позначених іменників, як

«чоловік» або «чоловіків», коли ви говоритепро людей взагалі. Адже в українській мовііснують такі ґендерно нейтральні слова, як«людей» або «осіб». Приклад: «18 чоловікпотерпіли від аварії» або «70 чоловік присутнісьогодні на зборах». В обох випадках реко-мендується замінити «чоловік» словом «осіб».

Під час створення ґендерно-збалансо-ваної комунікації, зокрема під час плану-вання та реалізації комунікативної стратегії,потрібно передбачати її результати і дляжінок, і для чоловіків. Також надзвичайноважливо надавати можливість висловитисвої думки і жінкам, і чоловікам, незважаю-чи на те, що знайти жінку-експерта в дея-ких галузях іноді буває досить складно.

Питання, на які необхідно дати відповідьпід час формування комунікативної страте-гії з урахуванням ґендерних аспектів:• що чоловіки та жінки, включаючи їх

представницькі організації, говорять протему комунікації;

• які особливості потреб жінок і чоловіківу межах теми комунікації;

• в який спосіб слід організувати комунікацію,щоб запобігти проявам ґендерної нерівності?

Питання, що потребують відповіді під часпідготовки повідомлення з урахуваннямґендерних аспектів:• чи не дискримінує повідомлення жінок

146

146

або чоловіків;• чи не містить мова повідомлення ґендер-

них стереотипів; • які канали необхідно використати, щоб

донести рівноцінний обсяг інформації ідо жінок, і до чоловіків;

• чи є необхідність у включенні спеціаль-них повідомлень про ґендерну рівність доосновного повідомлення чи контекстукомунікативної кампанії?

ШВЕЦІЯУ маленькому місті в північній Швеціїгрупа акушерок організувала тренінги длячоловіків, які невдовзі повинні були статибатьками, щоб навчити їх виконувати новуроль у житті.

Група надіслала листи усім майбутнімбатькам у місті, але одержала зовсім небага-то відповідей. Акушерки проаналізувалинадіслані листи і зрозуміли, що вони якжінки не врахували того, що може заінтере-сувати чоловічу цільову аудиторію. Вонипровели опитування у кількох фокус-групахчоловіків і обговорили, яка інформація, надумку чоловіків, може викликати найбіль-ший інтерес, як слід сформулювати цюінформацію та викласти повідомлення.Акушерки переробили текст листів, узго-дивши його з побажаннями чоловіків, іодержали значну кількість відповідей.

Таким чином, проблема полягала не втому, що чоловіки не хотіли взяти участь утренінгах, а в тому, що комунікація не булапристосована до їх потреб та інтересів.


147

147

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ

149

149

1. Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что этотакое? — К.: Асоциация «УКРРЕКЛА-МА», Союз рекламистов Украины, биб-лиотека рекламиста, 1992. — 216 с.

2. Габермас Ю. Структурні перетворення усфері відкритості: дослідження категоріїгромадянське суспільство; Пер. з нім.А.Онишко. — Л.: Літопис, 2000. — 318 с.

3. Державне управління в Україні: наукові,правові, кадрові та організаційні засади:Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник,В.М. Олуйка. — Львів: ВидавництвоНаціонального університету «Львівськаполітехніка», 2002. — 352 с.

4. Єрмоленко А.М. Комунікативна практич-на філософія. Підручник. — К.: Лібра,1999. — 288 с.

5. Засади публічної політики для громад-ських організацій. Практичні рекоменда-ції щодо організації робіт / В.М.Гнат,О.В.Гуменюк, В.Т.Нанівська, В.А.Нікітін,М.В.Снігуровський. — За ред.В.Т.Нанівської. — К., Оптима, 2004. —208 с.

6. Королько В.Г. Паблик рілейшнз: Науковіоснови, методика, практика: Підруч. длястуд. вузів. — 2-е вид. доп. — К.:Видавничий дім «Скарби», 2001. — 400 с.

7. Крос К. Політична комунікація і висвіт-лення новин у демократичних суспіль-ствах: перспективи конкуренції; Пер. з

англ. Р.Ткачук. — К.: Основи, 2000. — 144с.

8. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культу-ра: глобальний підхід: Пер. з англ.; Ред.:О.Гриценко, Н.Гончаренко. — К.: Вид-воК.І.С.", 2002. — 264 с.

9. Маклюэн Г.М. Понимание Медиа:Внешние расширения человека / Пер. сангл. В Николаева; Закл. Ст. М. Вавилова. —М.; Жуковский: «КАНОН-пресс-Ц»,«Кучково поле», 2003. — 464 с.(Приложение к серии «ПубликацииЦентра Фундаментальной Социологии»).

10. Наші права: участь в управлінні держав-ними справами. С.В. Злобін, С.О.Майданевич, Н.В. Окша, Д.В. Войтенко:Заг. ред. Н.К. Дніпренко. — Вінниця: ТОВ«Консоль», 2006. — 64 с.

11. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системнийпідхід в організації державного управлін-ня: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р.Нижник.— К.: Вид-во УАДУ, 1998. — 159 с.

12. Посібник щодо проведення публічнихконсультацій/ Міжнародний центр пер-спективних досліджень. — К., Київськатипографія, 2004. — 66 с.

13. Почепцов Г.Г. Символы в политическойрекламе: Монография. — К.: ПринтСервис, 1997. — 331 с.

14. Ситниченко Л. Першоджерела комуніка-тивної філософії: Навч. посібник. — К.:

150

150

Либідь, 1996. — 173 с. 15. Слісаренко І.Ю. Паблік рилейшнз у сис-

темі комунікації та управління: Навч.посібник. — К.: МАУП, 2001. — 103 с.

16. Теорія комунікації: Навч. посібник /Г.Г.Почепцов. — 2-е вид., доп. — К.:Видавничий центр «Київський універси-тет», 1999. — 306 с.

17. Фромм Э. Иметь или Быть? Психоанализи религия. Искусство любить.Исследование природы любви /Н.Петренко (пер.), О.Иванчук (пер.). —К.: Ника-Центр, 1998. — 400 с.

18. Хабермас Ю. «Комунікативна дія і дис-курс» // Першоджерела комунікативноїфілософії. Упоряд. Л.Ситниченко. — К.:«Либідь», 1996. — 304 с.

151

151

152

152

ДОДАТКИ

153156157158158

ДОДАТОК 1............................................................................ДОДАТОК 2 ...........................................................................ДОДАТОК 3............................................................................ДОДАТОК 4............................................................................ДОДАТОК 5 ...........................................................................

153

153

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

ЗАКОНИ УКРАЇНИ:

• Закон України «Про об’єднання грома-дян»;

• Закон України «Про політичні партії вУкраїні»;

• Закон України «Про професійні спілки, їхправа та гарантії діяльності»;

• Закон України «Про благодійництво таблагодійні організації»;

• Закон України «Про професійних твор-чих працівників та творчі спілки»;

• Закон України «Про свободу совісті та

релігійні організації»;• Закон України «Про молодіжні та дитячі

організації»;• Закон України «Про звернення грома-

дян»;• Закон України «Про інформацію»;• Закон України «Про порядок висвітлення

діяльності органів державної влади, міс-цевого самоврядування в Україні засоба-ми масової інформації»;

• Закон України «Про телебачення тарадіомовлення»;

• Закон України «Про друковані засобимасової інформації (пресу) в Україні»;

• Закон України «Про соціальні послуги»;• Закон України «Про Основні засади роз-

витку інформаційного суспільства вУкраїні на 2007-2015 роки»;

• Закон України «Про засади державноїрегуляторної політики у сфері господар-ської діяльності»;

• Закон України «Про Кабінет МіністрівУкраїни».

УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ:• Указ Президента України від 1 серпня

2002 р. № 683 «Про додаткові заходищодо забезпечення відкритості у діяль-ності органів державної влади»;

• Указ Президента України від 31 липня2004р. № 854 «Про забезпечення умов для

ПЕРЕЛІКНОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ УСФЕРІ ВЗАЄМОДІЇОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇВЛАДИ ЗГРОМАДСЬКІСТЮ ТАЗАСОБАМИ МАСОВОЇІНФОРМАЦІЇ

ДОДАТОК 1

154

154

від 29 серпня 2002 р. № 1302 «Про заходищодо подальшого забезпечення відкри-тості у діяльності органів виконавчоївлади»;

• Постанова Кабінету Міністрів Українивід 24 лютого 2003 р. № 208 «Про заходищодо створення електронної інформацій-ної системи «Електронний Уряд»;

• Постанова Кабінету Міністрів Українивід 15 жовтня 2004 р. № 1378 «Деякіпитання щодо забезпечення участі гро-мадськості у формуванні та реалізаціїдержавної політики»;

• Постанова Кабінету Міністрів Українивід 18 липня 2007 р. № 950 «Про затверд-ження Регламенту Кабінету МіністрівУкраїни»;

• Постанова Кабінету Міністрів Українивід 18 липня 2007 р. № 933 «Про прове-дення Всеукраїнського конкурсу«Приязна адміністрація».

РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУМІНІСТРІВ УКРАЇНИ:• Розпорядження Кабінету Міністрів

України від 14 лютого 2002 р. № 48-р«Про залучення представників молодіж-них громадських організацій до роботина громадських засадах в центральнихорганах виконавчої влади»;

• Розпорядження Кабінету Міністрів

більш широкої участі громадськості уформуванні та реалізації державної полі-тики»;

• Указ Президента України від 15 вересня2005 р. № 1276 «Про забезпечення участігромадськості у формуванні та реалізаціїдержавної політики»;

• Указ Президента України від 23 лютого2007 р. № 139 «Питання Ради громад-ськості».

ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВУКРАЇНИ:• Постанова Кабінету Міністрів України

від 26 лютого 1993 р. № 140 «Про затверд-ження положення про порядок легаліза-ції об’єднань громадян»;

• Постанова Кабінету Міністрів Українивід 26 лютого 1993 р. № 143 «Про порядоксправляння і розміри збору за реєстраціюоб’єднань громадян»;

• Постанова Кабінету Міністрів Українивід 26 лютого 1993 р. № 144 «Про порядокреєстрації символіки об’єднаньгромадян»;

• Постанова Кабінету Міністрів Українивід 4 січня 2002 р. № 3 «Про Порядокоприлюднення у мережі Інтернет інфор-мації про діяльність органів виконавчоївлади»;

• Постанова Кабінету Міністрів України

155

155

України від 18 жовтня 2004 р. № 759-р«Про роботу центральних і місцевихорганів виконавчої влади щодо забезпе-чення відкритості у своїй діяльності,зв’язків з громадськістю та взаємодії іззасобами масової інформації»;

• Розпорядження Кабінету МіністрівУкраїни від 13 квітня 2007 р. № 178-р«Про схвалення Концепції реформуваннясистеми соціальних послуг»;

• Розпорядження Кабінету МіністрівУкраїни від 21 листопада 2007 р. № 1035-р«Про схвалення Концепції сприянняорганами виконавчої влади розвитку гро-мадянського суспільства».

МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ:• Загальна декларація прав людини;• Міжнародний пакт про громадянські та

політичні права;• Конвенція про захист прав людини і

основоположних свобод;• Європейська соціальна хартія;• Конвенція «Про доступ до інформації,

участь громадськості у процесі прийнят-тя рішень і доступ до правосуддя зпитань, що стосуються довкілля».

156

156

ДОДАТОК 2. ВИТЯГИ З НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ВІДПОВІДНОДО ЯКИХ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ПОВИННІ ПЕРЕДБАЧАТИ

КОШТИ НА ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ З ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ ЗГРОМАДСЬКІСТЮ, СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ВИСВІТЛЕННЯ

СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ

157

157

ДОДАТОК 3. КОМУНІКАТИВНИЙ ПЛАН

158

158

ДОДАТОК 4КОМУНІКАТИВНИЙ ПЛАН, ЩО ПОДАЄТЬСЯ НА РОЗГЛЯД УРЯДУКАНАДИ РАЗОМ З ПРОЕКТОМ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА

ДОДАТОК 5. ПЛАН ДІЙ З РЕАЛІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОГО ПЛАНУ

159

159

160

160

Навчальний посібник

Комунікація: демократичні стандарти в роботі органів державної влади

За загальною редакцією: ДНІПРЕНКО Наталії Костянтинівни

Авторський колектив:ДНІПРЕНКО Наталія Костянтинівна – керівник авторського колективуОКША Наталія ВікторівнаАНДРІЙЧУК Тетяна СергіївнаЗОЦЕНКО Ганна ІванівнаКОНОНЕНКО Людмила МиколаївнаКОРНІЄНКО Сергій МикитовичЛЕОНТЬЄВА Анна АнатоліївнаТАЛЛЕРТ ЛарсДЮЖЕР Оксана

Художник А. П. ВасиленкоВерстка та дизайн: Н.Б. Яновська, С. Медін

Комунікація: демократичні стандарти в роботі органів державної влади / За заг. ред.кандидата наук з державного управління Н.К. Дніпренко. – К.:ТОВ «Вістка», 2008. – 164 с.

Підписано до друку з оригінал-макета 19.09.2008 р.Формат 64х90/8.Друк офсетний.Папір крейдяний 130г/м.Умов. друк. арк. 21,87.Наклад 1000 прим.Видавництво ТОВ «Вістка».Свідоцтво Держкомтелерадіомовлення України ДК №2280.

161

161

Комунікація: демократичні стандарти в роботі органів...

Documents