більше, НІЖ #5

03. Про егоїзмукраїнською

ми у “Вконтакті”: https://vk.com/public89451514 * ми у “Facebook”: https://www.fa

––––––––У но

15. Work an 11. “Молнією” вдарило

1

07. Дзеркальне відобра-ження українських

реалій

ми у “Вконтакті”: https://vk.com/public89451514 * ми у “Facebook”: https://www.facebook.com/groups/bilshenizh/ * ми у “Instagram”: https://instagram.com/bilshenizh

––––––––У номері––––––––

21. Для тих, хто від“Книжкового Арсеналу

V” очікував не лишекниги

15. Work and Travel

2

про егоїзм українською

Книжковий Арсенал – подія, рівних якійдоведеться довго шукати в українськомукультпросторі. Там вражає все: атмосфера,оточення, настрій. Мене захоплюютькниги, а більше книг – люди. І як же цікаворозмірковувати над їхніми долями, нама-гатися розгадати в поглядах думки, в рухахпобачити життя, в словах почути істину.Доки я вслухалася в багатоголосся “Арсе-налу”, стала випадковим свідком цікавогодіалогу:– З'явився переклад українською! – кажеодин чоловік.– Невже? Нарешті. Ну й давно ж я чекав! –відповідає йому співрозмовник.

Підходжу ближче. Двоє юнаків (певно,студентів) обговорюють презентацію. “Щож то за довгоочікувана книга? – думаю. –А-а, я з нею добре знайома. Це твір амери-канської письменниці Айн Ренд “Атлантрозправив плечі”.

Мабуть, почну розповідь із мого знайом-ства з цією, без перебільшення, унікальноюкнигою. Якось у колі знайомих під час бу-денної розмови про високі матерії, кіно-фільми та літературу один хлопець щосьнаписав на клаптику паперу та віддав менізі словами: “Подивись удома. Ця книга вАмериці друга за популярністю після Біблії.А опитування показали, що кожна дев’ятауспішна та багата людина починала з їїпрочитання”. Чесно кажучи, це неабияк за-інтригувало. Звісно, після цих слів я вже немогла не почати читати. Як Ви, певно, здо-гадалися, на аркуші було написано АйнРенд “Атлант розправив плечі”.

Можу сказати, що ця книга надзвичайна.Така ж дивовижна, як і її автор. Айн Ренд(справжнє ім´я – Аліса Розенбаум) народи-лася 20 січня 1905 року в Санкт-Петербурзіу родині єврейського торговця. Дівчинканавчилася читати й писати в чотири роки,

3

Особистості на сторінках

фото з https://yandex.ua/images

Особистості на сторінках

а в дев´ять вже вирішила стати письмен-ницею та “писати про те, ким людям вартобути, а не про те, ким вони є”. У сімнадцятьвона заявила професору: “Мої філософськіпогляди поки що не є частиною історії фі-лософії, але вони ввійдуть у неї”. Писатипро свободу в тоталітарній батьківщиніРенд не могла. Тому й вирушила шукатищастя в США – “у вільну країну, країну ін-дивідуальностей”, як зазначала сама пись-менниця.

Минуло майже сторіччя. Сьогодні АйнРенд – одна з найвизначніших авторів за-хідного світу. На пострадянських теренах“прихильниця капіталізму” досі не має за-служеної популярності.

Так, дійсно, її книги не для загалу. “Ат-лант розправив плечі” написаний для тих,хто сумнівається у правдивості сучаснихдоктрин. Письменниця руйнує культ жер-товності, суспільного блага. Пише про те,що все, починаючи від поваги та закін-чуючи коханням, не дається задарма. Вимаєте щось віддавати у відповідь. Дивно,правда? Адже з дитинства нас вчили:“Люблять не за щось, а просто так”. Ренд зцим не погоджується. Саме їй належитьцитата: “Аби сказати: Я кохаю тебе, требаспочатку знати, як вимовляється Я”.

Читаєш книгу та задумуєшся, чи пра-вильну “мораль” нам диктують батьки,друзі, школа, інститут, робота. Починаєшрозуміти, що надзвичайно часто абсо-лютне погодження із загальнолюдськиммисленням насправді є відмовою від влас-ного критичного погляду.

Як часто Вас навчали альтруїзму, любовідо ближнього, жертовності, готовності до-помагати та затхлим соціалістичнимідеям, “всі люди рівні”? Вам казали, що ба-гаті люди злі, жорстокі, жахливі, бо слу-

жать винятково власним інтересам, пере-конували в тому, що бідні люди гарні хочаб тому, що вони нещасливі? Так ось АйнРенд дозволить подивитися на ці питанняз абсолютно іншої точки зору. Познайо-мить Вас з образами тих атлантів, що три-мають світ. Покаже, що станеться, колиморальність слугуватиме аморальності, арозум – почуттям. Врешті-решт, розпо-вість та розкриє Теорією РозумногоЕгоїзму. Розкриє очі на те, що саме ми (ане хтось інший) – найбільша цінність, авласне щастя – кінцева мета та сенс життя.

Твори Айн Ренд розбирають на цитати.Кажуть, що вона перегнала філософськінауки на 70 років. З цим важко спереча-тися. Це справді так. Та в мене для Васодне застереження: будь ласка, якщо Вивсе ж вирішили познайомитися з “Атлан-том”, в жодному разі не дивіться екраніза-цію. Будете розчаровані. Я виявилатерплячість, та й попри це зупинила пере-гляд вже через 15 хвилин. Справа в тому,що фільм адаптований для загалу, а отже,ідей Айн Ренд там обмаль.

Читайте книгу українською, ставайтещасливішими, розумійте та відчувайтецей твір, шукайте себе на сторінках, насо-лоджуйтеся!

автор: Аня Капля

"Я ніколи не буду жити за-

ради когось та ніколи не

змушу жити когось заради

мене".

Айн Ренд

про егоїзм українською

4

5


8

“Дзеркальне” відображення

українських реалій

Мистецтво – багатофункціональне. У во-єнний час особливо загострюється увага дойого потенціалу для пропаганди та впро-вадження певної ідеології , підтримки на-ціонального духу. Одним із найбільшпоширених прийомів є звернення до яс-кравих подій та особистостей з історії чикультури певної держави.

Для України таким національним симво-лом, невичерпним джерелом для дослід-ження є Тарас Шевченко. Театр українськоїтрадиції “Дзеркало” зробив спробу від-найти зв'язок між нашим минулим та сьо-годенням, наголосити на пророчихзаповідях українського поета, підняти бо-йовий дух українців через шевченківськінастанови та заклики.

Перш ніж потрапити до Інституту журна-лістики, вистава гастролювала по Сєвєро-донецьку і Сватово. Спектакль створенийза мотивами поеми «Сон» і присвяченийпам'яті Небесної Сотні і воїнам АТО, які бо-рються за свободу, честь і гідність нашоїдержави на Сході. Колектив поставив собіблагодійну мету, а саме: зібрати гроші налікування поранених в зоні АТО бійців –Сергія Загасайла, Вадима Свириденко тавійськового кореспондента Дениса Гойко.Що ж вийшло з цієї гідної поваги ініціативи? На жаль, не спектакль. Хай пробачатьусі патріоти нашого інституту, але хвалитицю постановку з точки зору мистецтва неможу. Надто багато в ній похибок, чималопотрібно вдосконалити.

Перше, що кидається в очі досвідченомуглядачеві, – це відсутність будь-якої драма-тургії та логіки дій. Особливо збентежила(вже у самій експозиції, суть якої залиши-лася нерозкритою) сцена, що відкриває

дію: головний герой входить, запалює двіз чотирьох свічок, далі бере свічник, сідає,ставить на підлогу, запалює решту, несепідставку назад на стіл. Через кілька ре-плік герой успішно їх задме. Приблизнотака ж ситуація і з “Кобзарем” (у виставі цевеличезна книга, на якій великими літе-рами наклеєно назву, щоб абсолютно по-збавити глядача необхідності думати) –його беруть, носять під пахвою, потім де-монстративно повертають на стіл.

Далі ситуація стає краще, але не набагато:взаємодія з предметами закінчена, але діясама по собі так і не знаходить якоїсь чіткоїсценічної форми, режисерського рішення.Раз у раз хтось виходить на сцену, виголо-шує репліку, сідає, встає, співає пісню,читає вірш, демонструє ілюстрації та ві-деоряд на проекторі; але все це більшесхоже на компіляцію кількох абсолютно ві-докремлених елементів, як кажуть у на-роді, “збірна солянка”. І все це під супровідукраїнської музики епічного характеру. Врезультаті не відбувається перемиканняна вторинну реальність, в ідеалі створю-вану спектаклем, на почуття і пережи-вання героїв, їх внутрішній світ,психологічну боротьбу, муки. Ви просточуєте текст: слова, слова, багато слів, аленавіть не можете їх сприйняти. Виходить,що якась викривлена подоба форми теат-рального дійства є, а сенсу немає.

На жаль, так само відсутня логічна моти-вація в інтонаціях акторів. Тут швидшевитримується певна імітація типової укра-їнської сценічної мови, якесь наслідуванняплеяди вітчизняних акторів 20-х років ХХстоліття, вірність вже давно застарілимстереотипам. Те, як був прочитаний текст,

Весь світ – театр

9

Весь світ – театр

більше нагадувало декламацію віршів.Було б краще, якби дійство так і назвали,але ж чомусь його охрестили спектаклем!

Деякі сценічні моменти потребують уточ-нення . Наприклад, ми бачимо душу голов-ного героя в трьох іпостасях. Припустимо,чому б і ні? Але чим вони відрізняються, цііпостасі? У чому відмінність їхніх характе-рів? Можливо, це зовсім не душа (хоча дотрьох виконавиць звертаються саме “ОДуше моя!”), але у такому випадку гляда-чем це не зчитується.

Єдина непогана сцена у спектаклі – діяпри дворі імператриці, де саркастично вис-міюється її образ. Тут наявні бурлескно-травестійні елементи, якийсь натяк нагротеск, що принаймні вводить те, що від-бувається на сцені, у рамки елементарноїсценографії. Однак, у фіналі несподіванопочинається якесь вакханальне святку-вання під канкан, яке є абсолютно зайвим.Цим «танком», очевидно, режисер Володи-мир Петранюк хотів зобразити мерзеннуатмосферу нестримних гулянь при дворі,всю вульгарність і ницість його мешканців,хаос всіх цих царських “тусівок”. Проте хаосна сцені – це не хаос в реальності. Він за-вжди продуманий до найдрібнішої деталі,інакше втрачає своє театральне обличчя.Така вже специфіка сценічного мистецтва:показати реальність, при цьому не “вико-нуючи” і не копіюючи її.

Окремої уваги потребує проектор, який вконтексті постановки використався якроз'яснювальний елемент. Можна гордоназвати його провідником думки, бо цейекран ілюстрував глядачеві все: і алюзії(хоча невпевнена, чи коректне дане словосаме тут, адже у виставі взагалі немає чого-небудь “між рядків”) до минулого України,і відео з Майдану, і безглузді фотографії-ка-рикатури президента Російської Федерації.Особливо гнітюче подіяло ілюстрування

“мемів”, створених зі знімків ВолодимираПутіна, яке просто можна трактувати якмоветон і брак ідей у постановника. Бо доочевидного вказування на щось режисерзвертається лише тоді, коли не може зро-бити щось більш складне та майстерне.

Навіть у рамках пропаганди мистецтвозалишається мистецтвом. Його не можнаоцінювати лише з позиції того, наскількиочевидно пахне від нього ідеологією. Якщосуть була в тому, щоб у черговий раз пові-домити глядачам про патріотизм, можнабуло зробити, наприклад, соціальнийролик. Але, якщо завдання, яке передсобою ставив колектив театру “Дзеркало”,полягало в тому, щоб наштовхнути аудито-рію на роздуми, філософську рефлексію,якісь емоційні реакції, то не варто булооперувати очевидностями. Глядач не дур-ний – він зрозуміє двозначність, іронію,символізм. Головне – хотіти і вміти ввестиу художність політичні, соціальні та націо-нальні ідеї. Як сам Тарас Григорович, на-приклад. Адже він описує у поемі цілкомреальних особистостей, дійсні явища,правду життя, але вміщує це все у вимірсну – чогось ефемерного, ілюзорного, дим-чатого, сюрреалістичного. У нього всюдиметафори, порівняння, в яких щось лишевгадується.

Мені приписували ідеї максималізму таідеалізму, мовляв: “А чого ти хотіла?” Щовже тут лукавити: я хотіла БІЛЬШОГО. Ачому всі раптом вирішили, що вистава уМолодому театрі або Театрі імені ІванаФранка має бути зроблена добре, а спек-такль для військових можна поставитиабияк?

Можливо, ми змирилися з тим, що є якісь“вистави для військових”, які апріорі є при-мітивними і аматорськими? Є якісь видипостановок професійного театру (а “Дзер-кало” – це саме професійний театр, керів-

10

ник якого має акторську і режисерськуосвіту), яким ми можемо пробачити непро-фесіоналізм? Так, напевно, ми занадтозвикли до ідеї, що в якихось сферах нашогожиття “погано” – це нормально. Ну так, по-гано... Але ж не жахливо!

Але можливо, я справді максималістка?Тільки от слова Йосипа Бродського всеякось не дають мені в це повірити: “Чим ба-

гатший естетичний досвід індивідуума,тим міцніший його смак, тим чіткішиййого моральний вибір”.

На жаль, мій висновок такий: “Сон Коб-заря” – це прекрасна ініціатива, в яку, на-певно, вкладалося багато енергії та сил,але вона вимагає ґрунтовного вдоскона-лення та допрацювання.

автор: Аня Кудрявцева


Creepy Stories

“Молнією” вдарило

Здавалося б, російські ЗМІвже давно досягли межі аб-сурдності, але є ще порох упорохівницях. Деяким з нихя, будучи творчою людиною,просто заздрю, адже такафантазія – це щось з областінадприродного.

Досвідченим користувачамсоціальної мережі Твіттердобре відомий російськийінформаційний портал "Мол-ния". Побачивши ажіотажнавколо цього аккаунта, явирішила підписатися на

нього та сподівалася на хочмінімальну, але адекват-ність.

Я наївно вірила, що читатиму справжні новини, однак ,потім зрозуміла, що порталвсе ж російський, тому прав-дивої інформації там не буде.Не помилилася. Першим за-головком, який я побачила, іякий підштовхнув замістьанекдотів читати саме цейпортал, став “Евреї запи-суються у неонацистськийполк “Азов”. Німа пауза. Знов

перечитую і знов не можузрозуміти. “Евреї – у неона-цистський полк”, – я точно цебачу? Пропоную усім небай-дужим долучитися до акції“Подаруй журналісту підруч-ник з історії”. Деяким праців-никам “Молнии” це дужедопоможе.

Далі – не краще. “У Києвівідбудеться шабаш відьом тачаклунів за підтримкиштабу АТО”. Можливо, Росіядумає, що й Верховна Рада унас рішення приймає лише

коли космос погодиться.Найцікавіше те, що заго-ловки відповідають цим по-діям. І не дивно, якщочимало росіян повірили умагію та езотерику, прочи-тавши це.

“Російські вчені виявилипринципи існування підвод-них інопланетян”. Післяцього я просто вирішила об-межити свій доступ до цьогопорталу, адже справді почалахвилюватися про своє пси-хічне здоров'я. Сподіваюся,

підводні інопланетяни вжезнають, що їх викрили, тазмінюють своє місце розта-шування.

Мабуть, російські журналі-сти пишуть чудові казки длясвоїх дітей, адже для народувони вигадують щось неймо-вірне. Можемо побажати їмлише творчої наснаги та не-вичерпного натхнення – не-обхідно ж комусь розважатиувесь світ.

автор: Ліза Криворучкіна

Коротка довідка: аккаунт

"Молния" збирає та об'єднує

найгарячіші новини засобів

масової інформації СНД, по-

даючи їх у вигляді своєрідних

флешів. Портал має руб-

рики, що являють собою

окремі аккаунти – "Молния.

Наука.", "Молния. Спорт",

"Молния. Победа", "Молния.

Украина и Малороссия",

тощо. Загальна кількість під-

писників перевищує 100

тисяч, але згадувань в інтер-

неті про цей "канал новин"

значно більше.

11

Creepy Stories

“Молнією” вдарило

Здавалося б, російські ЗМІвже давно досягли межі аб-сурдності, але є ще порох упорохівницях. Деяким з нихя, будучи творчою людиною,просто заздрю, адже такафантазія – це щось з областінадприродного.

Досвідченим користувачамсоціальної мережі Твіттердобре відомий російськийінформаційний портал "Мол-ния". Побачивши ажіотажнавколо цього аккаунта, явирішила підписатися на

нього та сподівалася на хочмінімальну, але адекват-ність.

Я наївно вірила, що читатиму справжні новини, однак ,потім зрозуміла, що порталвсе ж російський, тому прав-дивої інформації там не буде.Не помилилася. Першим за-головком, який я побачила, іякий підштовхнув замістьанекдотів читати саме цейпортал, став “Евреї запи-суються у неонацистськийполк “Азов”. Німа пауза. Знов

перечитую і знов не можузрозуміти. “Евреї – у неона-цистський полк”, – я точно цебачу? Пропоную усім небай-дужим долучитися до акції“Подаруй журналісту підруч-ник з історії”. Деяким праців-никам “Молнии” це дужедопоможе.

Далі – не краще. “У Києвівідбудеться шабаш відьом тачаклунів за підтримкиштабу АТО”. Можливо, Росіядумає, що й Верховна Рада унас рішення приймає лише

коли космос погодиться.Найцікавіше те, що заго-ловки відповідають цим по-діям. І не дивно, якщочимало росіян повірили умагію та езотерику, прочи-тавши це.

“Російські вчені виявилипринципи існування підвод-них інопланетян”. Післяцього я просто вирішила об-межити свій доступ до цьогопорталу, адже справді почалахвилюватися про своє пси-хічне здоров'я. Сподіваюся,

підводні інопланетяни вжезнають, що їх викрили, тазмінюють своє місце розта-шування.

Мабуть, російські журналі-сти пишуть чудові казки длясвоїх дітей, адже для народувони вигадують щось неймо-вірне. Можемо побажати їмлише творчої наснаги та не-вичерпного натхнення – не-обхідно ж комусь розважатиувесь світ.

автор: Ліза Криворучкіна


12

13

Накордонах весни про-

ростає надіямрозсекретитиліта таємний код. Ми, напевно,дійдемо й, напевно, зумієм незірвати дедлайн і зірвати

джекпот.Іздрик.

14

фото зhttps://yandex.ua/images

15

Work&TravelКоли Колумб плавав у пошуках морського шляху до Індії, він натрапив на Америку.

Часто буває, що шукаєш одне, а знаходиш зовсім інше. Це, напевне, тому, що він не мавдостатньо даних. Більше того, Google Maps тоді ще не було. Але у вас є ми, і ми розповімо,як і з чим їхати до США за програмою Work&Travel.

Ексклюзив

Для початкуВи хочете в США, плачете біля амери-

канського прапора під акомпанемент пі-сень Eminem’a, і не знаєте, як зробити мріюреальністю? Відповідь – Work&Travel. Ценайпопулярніша сезонна програма для сту-дентів, яка дозволяє насолодитися Шта-тами від 2,5-ою до 4-ох місяців. Але першніж бігти у посольство та робити візу, по-гляньте на себе та впевніться, що ви відпо-відаєте всім вимогам:

Студент денної форми навчання;

18-23 роки;Знання розмовної англійської;

Якщо ви поставили три плюсики, то мо-жете спокійно бігти у посольство.


1616

Безкоштовний сир тільки у мишоловці(за матеріалами сайту http://workandtravel.org.ua/)

Програма, безперечно, недешева. Тривожить і наш курс долара, але сподіваємося, щоситуація стане кращою. На одному з сайтів, який пропонує вам поїхати в США, мизнайшли розцінки. Беріть калькулятор і рахуйте.

Пакет послуг – 925 $ - включає:

Випуск форми DS 2019 (документ, що підтверджує вашу участь у программі, а такождає право на звернення по візу J-1) та відправлення її у посольство США;

Орієнтаційний семінар перед вильотом;

Якщо ви самостійно знайшли вакансію – її перевірять;

Медичне страхування на час перебування у США;

Допомога при написанні CV (резюме) та CL (супроводжуючий лист). Запис на спів-бесіду для отримання візи J-1 (J-1 Exchange Visitor Visa), яка дає можливість виїхати уСША як учасник програми

Бронювання та оформлення авіаквитків за знижкою;

Постійна підтримка в Україні і США;

Особиста консультація з повернення податків, сплачених у США;

Оформлення документів;

Тестування.

Ексклюзив

фото з https://yandex.ua/images17

Окрім оплати програми доведеться «розщедритися» на додаткові витрати:

Консульський збір – 160 $

Реєстрація в системі Sevis (Studentand Exchange Visitor Information System –комп'ютерна програма, яка дозволяє відслідковувати учасника Work&Travel – 35 $)

Підбір вакансії через партнерів – 300 $

Послуги компанії – 250 $

Авіаквитки в обидві сторони – від 700 $

Пам’ятайте, що у процесі збору документів та збору самого себе до омріяної країни,виникнуть ще якісь витрати. Залиште “зелених” для таких форс-мажорів. Ну, і на хар-чування в Америці. Вартість програми Work and Travel залежить від багатьох факторів,таких як: дата реєстрації в програмі, необхідність підбору вакансії і проживання в США,вартість авіаперельоту, кількість друзів і т.д. Вартість Work and Travel USA також можнаоплачувати в розстрочку!

Ексклюзив

Де краще приземлитися?Велика частина студентів хоче побачити

освітлений вогнями Нью-Йорк, відчутизапах Лос-Анджелесу, або ж замахнутися наВашингтон. Але чим більше місто, тимбільші проблеми. Наприклад, у знамени-тому Нью-Йорку все надзвичайно дорого.Найдешевше меню у поганенькому кафекоштуватиме від 15$ (а це два дні вашої ро-боти). У сонячному Маямі літом житимайже неможливо. Чимало людей з’їжджаєзвідти на час гарячої пори. Більшість бу-вальців радять їхати в невеликі містечкапоблизу визначних місць, океану, тих самихагломерацій. Працювати буде спокійніше,жити – дешевше, а на вихідний зможетегайнути у місто своєї мрії.

Поки ще вдомаВилітають студенти зазвичай до літньої

сесії. Тому здати її потрібно достроково. На-тхненні мріями про американський футболта яблучний пиріг, мало турбуються про на-

18

Ексклюзив

вчання. Але ж після канікул ви все одно по-вернетеся в університет, тому не варто ні зким конфліктувати. З викладачами дове-деться домовлятися самостійно. Вартобути готовим до того, що в деканаті мо-жуть негативно відреагувати на ваше про-хання, тому вам потрібно бути спокійнимита стійкими. Тим паче, у деяких універси-тетах можна здати частину літньої сесії увересні. Але, знову ж таки, все залежить відвас і викладача.

Любиш Америку – люби іпрацювати

Якщо хтось сподівається, що, приїхавши

до Америки, вас відразу візьмуть адміні-стратором The Plaza Hotel, то залиште цінадії в минулому. Вакансії, які пропонують

американські роботодавці, – це здебіль-шого аніматори, контролери в парках ат-ракціонів, продавці квитків, покоївки,портьє, офіціанти, повари, касири, садів-ники, тощо.

В Америці система оплати кардинальновідрізняється від нашої, адже там опла-чують чесно відпрацьовані години. Виреєструєтеся за допомогою картки, якарахує час перебування на робочому місці.Якщо виникло бажання “злиняти”, торазом із вами злиняють і ваші кошти. Се-редня зарплатня 6-7$/год, а для особливопрацьовитих (які працюють понаднор-мово) існує overtime – у півтора рази біль-ший за ставку. Але у великих компаніяхчасто “забувають” виплачувати його, томупотрібно дипломатично нагадати.

Люди, які працювали у знаному Mac-Doalds жаліються, що цілий день на ногах воточенні неприязних менеджерів вбиваєтебе морально та фізично. Для роботи офі-ціантом потрібно добре володіти мовою тапостійно посміхатися, у магазині – ваш рі-вень може бути нижчий, але увага – вищою.Чимало українців через свій менталітетобирають вакансію housekeeper, адже за їхсловами “ніхто не стоїть над душею, англій-ська не так важлива, і мешканці залишаютьповний холодильник їжі!”

НаостанокБудьте впевнені у своїх силах. Реєструй-

теся, проходьте співбесіди, спостерігайте захмарами крізь ілюмінатор літака, відчуйтеАмерику на дотик. І ще, коли відправитесядодому, зніміть бірки з куплених речей,тримайте не більше 700$ (якщо не хочетереєструвати), стежте за грошима та пла-нуйте поїздку на другий рік.

автор: Люда Корнієвич

20

фото: Крістіна Клочай

21

Акутальне мистецтво

Для тих, хто від “Книжкового Арсеналу V” очікував не лише

книги

Звісно, близько 70000 відвідувачів-книго-любів за п’ять днів Арсеналу – цифра не-абияка. Крізь такий натовп розгледіти усіінсталяції і картини, представлені в рамкахміжнародного фестивалю, майже немож-ливо, а якщо і можливо, то краєм ока. Однак,ми побачили чимало достойного уваги і ви-рішили показати Вам найцікавіше.

Одна із найбільших виставок цьогорічного“Книжкогово Арсеналу” була створена за іні-ціативи Shcherbenko Art Centre і називалася“Папір. Світ. Мистецтво”. У рамках цього про-екту куратор Марина Щербенко досліджу-вала природу такого традиційного матеріалуяк папір, а саме його історичну цінність тасьогоднішню актуальність в творчості сучас-них митців. Пропонували познайомитися ізкричущими роботами одесита ОлександраРойтбурда.

Проект під назвою “Мантру геть”відобра-жає події зими-весни 2014 року і думки ху-дожника “з приводу всього, що навколо”.Ноти абсурду і нелінійності виражені черезлітери в традиціях дадаїзму та концептуа-лізму.

Не поступилися своєю екстравагантністюй роботи “Без назви” киянки Влади Ралко, наяких зображується тіло, травмоване модою.Так, може, жорстоко, але, як сказав ДаниїлГалкін: “Духовне в мистецтві або вимерло,або знаходиться під загрозою вимирання”.До речі, з його робіт на виставці була пред-ставлена акрографічна серія «NEXUS-2222»,яка акцентує увагу на розкритті черво-точини простору і часу.

Ярослав Присяжнюк показав фотоколаж“Туман”, в якому ставив за мету не стількистворити ілюзорні простори, скільки дативідчуття потенційної можливості існування

такого картинного простору за ефемерним інеконкретизованим зображенням.

Диктатори - вороги відкритого суспільства

Диктатори, королі, імператори,

Мліючи в димі хвальби,

Роззявляли пащі, мов кратери,

І гукали:

– Ми – символ доби.

Так писав колись Симоненко, і слова йогознайшли відгук у спільному українсько-іта-лійському проекті ілюстраторів Сергія Май-дукова та Рікардо Гуаско. Вони зобразили нахолсті вождів - тих, хто зосереджено керувавімперіями.

“А4, Кулькова Ручка”

Це ще одна виставка на Книжковому Арсе-налі. Порфоліо-проект триває вже цілихдев’ять років і залучив понад 400 авторів,серед яких митці з різних медіа, архітектори,композитори, поети та письменники. За до-помогою звичайної кулькової ручки вонистворили справжню магію, розширивши ху-дожній статус аркуша паперу.

Єднаймося у мистецтві!

Хтось із захопленням слухав лекторів, дехтознайшов себе у зоні відпочинку «chill out», адекотрі поринули у світ ілюстрацій та зобра-жень. Однак, друзі, усе це одне слово – ми-стецтво, і “Книжковий Арсенал V” вмілооб’єднав усіх творчих особистостей під спіль-ним дахом.

автор: Крістіна Клочай

22

Акутальне мистецтво

Для тих, хто від “Книжкового Арсеналу V” очікував не лише

книги

Звісно, близько 70000 відвідувачів-книго-любів за п’ять днів Арсеналу – цифра не-абияка. Крізь такий натовп розгледіти усіінсталяції і картини, представлені в рамкахміжнародного фестивалю, майже немож-ливо, а якщо і можливо, то краєм ока. Однак,ми побачили чимало достойного уваги і ви-рішили показати Вам найцікавіше.

Одна із найбільших виставок цьогорічного“Книжкогово Арсеналу” була створена за іні-ціативи Shcherbenko Art Centre і називалася“Папір. Світ. Мистецтво”. У рамках цього про-екту куратор Марина Щербенко досліджу-вала природу такого традиційного матеріалуяк папір, а саме його історичну цінність тасьогоднішню актуальність в творчості сучас-них митців. Пропонували познайомитися ізкричущими роботами одесита ОлександраРойтбурда.

Проект під назвою “Мантру геть”відобра-жає події зими-весни 2014 року і думки ху-дожника “з приводу всього, що навколо”.Ноти абсурду і нелінійності виражені черезлітери в традиціях дадаїзму та концептуа-лізму.

Не поступилися своєю екстравагантністюй роботи “Без назви” киянки Влади Ралко, наяких зображується тіло, травмоване модою.Так, може, жорстоко, але, як сказав ДаниїлГалкін: “Духовне в мистецтві або вимерло,або знаходиться під загрозою вимирання”.До речі, з його робіт на виставці була пред-ставлена акрографічна серія «NEXUS-2222»,яка акцентує увагу на розкритті черво-точини простору і часу.

Ярослав Присяжнюк показав фотоколаж“Туман”, в якому ставив за мету не стількистворити ілюзорні простори, скільки дативідчуття потенційної можливості існування

такого картинного простору за ефемерним інеконкретизованим зображенням.

Диктатори - вороги відкритого суспільства

Диктатори, королі, імператори,

Мліючи в димі хвальби,

Роззявляли пащі, мов кратери,

І гукали:

– Ми – символ доби.

Так писав колись Симоненко, і слова йогознайшли відгук у спільному українсько-іта-лійському проекті ілюстраторів Сергія Май-дукова та Рікардо Гуаско. Вони зобразили нахолсті вождів - тих, хто зосереджено керувавімперіями.

“А4, Кулькова Ручка”

Це ще одна виставка на Книжковому Арсе-налі. Порфоліо-проект триває вже цілихдев’ять років і залучив понад 400 авторів,серед яких митці з різних медіа, архітектори,композитори, поети та письменники. За до-помогою звичайної кулькової ручки вонистворили справжню магію, розширивши ху-дожній статус аркуша паперу.

Єднаймося у мистецтві!

Хтось із захопленням слухав лекторів, дехтознайшов себе у зоні відпочинку «chill out», адекотрі поринули у світ ілюстрацій та зобра-жень. Однак, друзі, усе це одне слово – ми-стецтво, і “Книжковий Арсенал V” вмілооб’єднав усіх творчих особистостей під спіль-ним дахом.

автор: Крістіна Клочай


Мистецький словник

*Офорт - різновид гравюри на металі, котрий дозволяє отримувати

відтиски з друкарських форм, які попередньо оброблені кислотами.

*Червоточина, або «кротовина» або «кротова нора» - гіпотетична то-

пологічна особливість простору-часу, що в кожен момент часу є «туне-

лем» в просторі.

*Дадаїзм - авангардистська літературна течія (1914— 1924 pp.), яка

виникла в Швейцарії, і була свого роду протестом проти ідеологій, по-

літичних структур, раціональної логіки, логоцентризму, моральних

норм.

23

Мистецький словник

*Офорт - різновид гравюри на металі, котрий дозволяє отримувати

відтиски з друкарських форм, які попередньо оброблені кислотами.

*Червоточина, або «кротовина» або «кротова нора» - гіпотетична то-

пологічна особливість простору-часу, що в кожен момент часу є «туне-

лем» в просторі.

*Дадаїзм - авангардистська літературна течія (1914— 1924 pp.), яка

виникла в Швейцарії, і була свого роду протестом проти ідеологій, по-

літичних структур, раціональної логіки, логоцентризму, моральних

норм.

24


–––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––Розвиваймося разом ! –––––––

Верстальник: Дара Концидайло

Літературний редактоор: Анна Кудрявцева

Головний редактор: Люда Корнієвич

Журналіст, верстальник: Ліза Криворучкіна

Журналіст, фотограф: Крістіна Клочай

Журналіст: Ганна Капля

більше, НІЖ #5

Documents