Рабіндранат Тагор (укр. Робіндронатх Тхокур, англ. Rabindranath Tagore) (7 травня 1861 — 7 серпня 1941) — бенгальський і індійський письменник, поет, драматург, композитор, Нобелівський лауреат (1913). Автор гімнів Індії і Бангладеш.

Цікаві факти

Рабіндранат Таґор народився 7 травня 1861

року. Його називають “Ґурудев”, що в перекладі означає “великий вчитель”.

Перший вірш Таґор написав у 9 років: Змішав я з молоком солодкий манго, Банан солодкий я туди ж прим’яв І сиром солоденьким все присмачив. Принишкло все. Лиш чути мій язик І плач мурах на марші по тарілці-світу.

Таґор був чотирнадцятою, наймолодшою

дитиною в сім’ї і змінив 4 школи, але не зміг нормально вчитися в жодній із них.

Перший псевдонім поета – “Бханусінга”, що в перекладі означає “лев-сонце”.

Таґор заснував першу школу для бідних дітей – “школа в серці природи”, ще тоді поет говорив про “глобальне село”.

1913 року Рабіндранат Таґор отримав Нобелівську премію, а 1915 року – рицарське звання від короля Великобританії Георгія V, від якого у 1919 році відмовився.

Рабіндранат Таґор у 68 років почав малювати: “Усе почалося зі звичайних каракуль у зошиті, а потім переросло в картини. 68 років Таґор не знав, що вміє малювати”.

Тагор написав багато документальних книг, що охоплюють теми від історії Індії до лінгвістики і духовності. Крім його дорожні щоденники, есе та лекції були зібрані в кілька томів, що включають «Лекції з Європи» і «Релігія людини». Коротка переписка Тагора і Ейнштейна, «Записки про природу реальності», увійшла до них як доповнення.

За життя Таґор написав понад 3 000 пісень, відвідав 37 країн світу і став першим неєвропейським Нобелівським лауреатом.

Саме Таґор уперше назвав Ґанді великою душею – “Ма­хатма”.

Ми вперед торуєм путь Ми вперед торуєм путь,- Хто спиняє нас, хто судить? Ті, які назад ідуть,- Будуть плакать, плакать будуть. Ми криваві пута позриваєм з ніг. В тьмі і в сяйві сонця шлях наш дальній ліг,

Ті, що ставлять пастки впоперек доріг, Заважають нам і гудять,- Будуть плакать, плакать будуть. Рудра грізно кинув клич, Засурмивши в сурму бою. Сонце півдня нам навстріч Клично йде височиною. Чистим світлом неба сповнився наш дух,- Прагнемо до сяйва ген за виднокруг. Ті ж, які, зібравшись в боязливий круг, Лячно скиглять, словоблудять,- Будуть плакать, плакать будуть. Пройдем пасма гір круті, Обшир моря буревійний. Самоти нема в путі,- Поруч друг іде надійний. Ті ж, які звалились, спокусились сном Чи в куток забились зляканим гуртком І бояться вийти, глянути кругом, По домах сидять і нудять,- Будуть плакать, плакать будуть. Шіва стане й засурмить,- І затліють всі кайдани, Славний стяг шугне в блакить, Зникнуть чвари і обмани. В бурне море смерті ми пірнем до дна, І нектар безсмертя дасть нам глибина. Ті ж, яких зв'язала їх життя мана, Згинуть, спогаду не збудять,- Будуть плакать, плакать будуть. 1914 Рабіндранат Тагор. Вірші в перекладі Миколи Бажана. З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975

Матеріал підготовлено порталом www.litfest.ru