МІСТЕЧКО НА

ПОЛІССІ

Корюківко рідна моя!!!

Містечко невелике на Поліссі,

Люблю твої озерця і гаї,

І спів пташок на тихому узліссі,

Де роки починалися мої.

Корюківко моя, калиною заквітчана,

Ти чисте джерело і пісня солов’я,

Тобі в любові вічній я освідчуюсь,

Промінчик твій, росиночка твоя...

Біда не обминала рідне місто:

Палало у страшний воєнний час,

І атоми чорнобильські зловісні

Невидимо кружляють серед нас.

Куди б не закидала мене доля,

Спішу прийти на сонячний поріг,

Ділю з тобою радості і болі

І пісню цю кладу до ніг твоїх.

Світлана Охріменко

Існує інша версія - Російській державі, яка постійно з кимось воювала і утримувала

велику армію, більшу частину якої складала кіннота, потрібна була значна

кількість шкіри для обладунку коней упряжжю. Щоб дубити шкіри, необхідно

було багато дубової кори. Заготівельників дубової кори звали каруками, бо їх

виробничим знаряддям був карук – гострий залізний гак, яким обдирали кору дубів.

Після 1708

року Петро I

віддав

Корюківку у

вічне

володіння

полковнику

Павлу

Полуботку

У 1882

році в

Корюківці

зведена

дерев’яна

Воскресен

ська

церква

У 1 8 8 4 Р О Ц І В К О Р Ю К І В Ц І П О Б У Д О В А Н А З А Л І З Н И Ц Я . У С Е Р Е Д И Н І 1 9 С Т .

П ІД П Р И Є М Е Ц Ь К А Р Л Р А У Х З А С Н У В А В Т У Т В И Н О К У Р Н И Й Т А Ц У К Р О В И Й З А В О Д И . У

1 8 7 1 Р О Ц І Н А К О Р Ю К І В С Ь К О М У Ц У К Р О В О М У З А В О Д І Б У Л О З А Й Н Я Т О 6 0 0 Ч О Л О В І К . Н А Ц Ь О М У П І Д П Р И Є М С Т В І З А

С Е З О Н В И Р О Б Л Я Л О С Я Ц У К Р У - П І С К У Б І Л Ь Ш Н І Ж Н А 5 , 5 М Л Н . К Р Б . У 1 8 8 2

Р О Ц І П Р О Д У К Ц І Я К О Р Ю К І В С Ь К И Х Ц У К Р О В А Р І В Б У Л А В І Д З Н А Ч Е Н А

З О Л О Т О Ю М Е Д А Л Л Ю В С Е Р О С І Й С Ь К О Ї В И С Т А В К И У М О С К В І , А Ч Е Р Е З 1 8 Р О К І В

В О Н И П Р И В Е З Л И Н А Й В И Щ У Н А Г О Р О Д У ІЗ В С Е С В І Т Н Ь О Ї В И С Т А В К И У П А Р И Ж І .

Велика Вітчизняна війна і період

фашистської окупації стали для корюківчан

суворим випробуванням. Корюківка була

центром партизанського руху

на Чернігівщині. В результаті каральної акції у березні 1943

року в Корюківці було знищено близько 7

тисяч жителів.

ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА

Шестеро

корюківчан

удостоєні

почесного звання

Героїв

Радянського

Союзу: Більченко

Феодосій Лукич,

Лучок Михайло

Тихонович,

Стрілець Федір

Михайлович, Білий

Данило

Микитович, Дудко

Федір Михайлович

та Бардаков

Григорій Фокич

Сучасна

Корюківка

– одне із

перспекти

вних міст

Чернігівсь

кої

області.

Тут

працює

низка

підприємс

тв.

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

«СЛОВ’ЯНСЬКІ ШПАЛЕРИ»

Всі, хто

проходить, чи

проїзджає вперше

центральною

вулицею

Шевченка міста

Корюківка з

цікавістю

звертає увагу н

а незвичайний

будинок, що

зразу

впадає в очі і п

ороджує безліч

запитань. Корюк

івчани його

"охрестили", як

будинок з

"химерами“.

Діючих підприємств малого бізнесу в місті 73, 100 торгівельних

підприємств. Корюківка є інвестиційно-привабливою завдяки

наявності лісових масивів, кварцового піску, глини, торфу.

У Корюківці діє гімназія, дві загальноосвітні школи, у яких навчається 1850 учнів, школа

мистецтв, спортивна школа, два дитячі садки, де виховується 400

дітей, центральна районна лікарня на 220 місць, аптеки, два будинки

культури на 800 місць, дві бібліотеки, історичний музей,

стадіон «Авангард», видається районна газета «Маяк», діє районне

радіомовлення.