Лист – подяка колективу

Христинівської

центральної районної

бібліотеки

Пише Вам головний актор народної казки Колобок. Я з

вдячністю та з низьким поклоном звертаюсь до

Вас, шановні працівники Христинівської бібліотеки. Я

хочу з Вами поділитися історією, яка зі мною

трапилася і як книга відіграла в ній левову частину.

Жили були дід та баба.

Весь час в турботах –

велике господарство

(кури, гуси, свині), машину

«Жигулі» купили,(щоб на

базарі м'ясо

продавати), пральну

машинку

«автомат», плазмовий

телевізор зі супутниковим

телебаченням та комп’ютер

з підключенням до

Інтернету. Та була у них

одна проблема – не було у

них дітей.

І тут дід каже

бабі, щоб вона пішла

в комору та

пошкребла по куткам і

спекла йому на потіху

колобка. Пішла

бабка, кинула всі

інгредієнти в

хлібопічку і спекла

мене - такого

рум’яного, червонощо

кого та пухкенького.

От дід нарадуватися

не міг – носив мене

на руках та пилинки

здував. Одного разу

я засмагав на

підвіконні та

захотілося мені щось

нове побачити та

почути.

Захотів я всю країну побачити, по магазинам пройтися, в політику вникнути і, можливо, стати депутатом Верховної Ради –адже голова в мене була!

Покотився я лісом і зустрів

на своєму шляху зайця. А

він мені каже

«Колобок, колобок, куди ти

котишся, я тебе з’їм!» А я

йому «Світ побачити

хочу, все нове пізнати.»

Заєць мені : «Та це тобі в

бібліотеку потрібно, там

книги про все на світі. Але я

тебе все одно хочу з’їсти». Я

зайцю мовлю: «Ти мене не

їж! Я тобі в пригоді стану, ти

ж заєць, а мучного тобі не

можна їсти. Я принесу тобі

книгу для травоїдних» - і

покотився геть.

Кочусь лісами, кочусь

полями і зустрічаю ведмедя.

Він мені:

«Колобок, колобок, куди ти

котишся. Зупинися, я тебе

з’їм!» Я йому: «В бібліотеку

шлях держу. Кажуть, що в

Христинівській бібліотеці є

великий вибір книг. Я і тобі

принесу цікаву книгу

почитати про пасіку, а ти

мене відпустиш!» Повеселі

ведмідь, що я йому

підскажу, як мед добути і

цілим залишитися і відпустив

мене.

Покотився я далі. Тут я на своєму шляху зустрів лисичку – сестричку. Вона мені: « Колобок, колобок, куди ти котишся, я тебе з’їм!». «Не їж мене, лисичко, я в бібліотеку шлях держу, хочу розумним бути! Я бачу в тебе шубка подерта, я знаю чим тобі допомогти – я принесу тобі книгу по штопанню і шиттю, а також візажу, щоб ти завжди гарна була!». Лисиця мені так хитро і лукаво: «Ой, щось, я не дочуваю, сядь мені на носик і ще раз скажи». Почуло моє серце щось недобре і кажу їй : « Ні, дорога, з такими проблемами тобі лікар допоможе! Бувай, руденька» - і втік.

Закінчилася доріжка по лісам і полям і попав я на

цивілізований шлях. Побачив заасфальтовану

дорогу, клумби з різнокольоровими квітами, радісних

дітей на гральному майданчику і гарну двоповерхову

будівлю з написом «Ласкаво просимо». Я зрозумів, що

непростий шлях до знань я пройшов – це була

БІБЛІОТЕКА!

Скільки книг на різну тематику і пізнавальних журналів я в житті не бачив!

Приємний колектив бібліотеки із задоволенням записали мене до своїх читачів.

Зайцю я взяв почитати книги «Вегетаріанство і

його користь» та «Консервування овочів на зиму»,

ведмедю взяв добірку книг «Робота пасічника» та

«Мед та солодке життя»,

хитрій лисиці я також попрохав журнали

«Бурда», «Мода та стиль» та «Секрети візажу», а

також я не забув своїх діда з бабою.

Діду – «Секрети ведення домашнього

господарства», а бабці – книги «Кулінарія» та

«Святковий стіл на кожен день». Тепер мої дід та

баба знайдуть собі достойне заняття на кожен день.

А собі, як дуже цікавій

істоті, я взяв для

вивчення книги про

подорожі круг світу та

добірку газет

«Урядовий кур’єр», щоб

бути в курсі всіх

законів та політичних

новин.

Ось так, за допомогою книг, я зберіг собі життя та набрався знань з різних галузей. Я зрозумів, що книга – це не тільки джерело знань, а й просто приємне заняття.

Любов до книги

потрібно прививати

ще з раннього

дитинства, адже

нашій країні потрібні

молоді та

кваліфіковані кадри.

Дякую Вам, берегині книг, за теплу зустріч! Нехай у Вас буде побільше вдячних читачів, які зрозуміють, які Ви трудолюбиві бджілки і як Ви старанно трудитесь, щоб наповнити соти знань смачним медом.

З повагою, Ваш постійний читач, КОЛОБОК!