ІІ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ШКІЛЬНИЙ

КОНКУРС “ЕКОклас” під слоганом “ТВІЙ ПЕРШИЙ ДОРОСЛИЙ ПРОЕКТ”

Цілі заходу: ознайомити учнів з особливостями співіснування тварин у природі на

прикладі поширеного в даній місцевості представника; шукати шляхи та засоби

вирішення питань збереження генофонду; обговорити важливість досліджень причинно-

наслідкових зв’язків у природі для збалансованого природокористування та своєчасного

врегулювання екологічної ситуації.

Місце проведення та оформлення: Актовий зал - кімната судових засідань; на стіні –постерна сесія ( І – «Народ скаже, як зав’яже» - висловлювання про вовка;

ІІ – «Вовча рідня» - дитячі малюнки та фото поведінкової характеристики вовків)

Дійові особи:

судді, прокурор, адвокат, свідки у справі, кореспонденти місцевих редакцій,

Червона шапочка, криміналіст.

ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА- ЗБЕРЕЖЕННЯ ГЕНОФОНДУ

Екологічна вистава за матеріалами книги

Ігоря Івановича Акімушкіна «Мир животных»,

вид. «Молодая гвардия», 1971, с.99-130.

Спільний креативний проект:

сценарій вчителя біології, екології та хімії

Наталії Глібівни Бузовської,

виконавці – юні екологи Варварівської СЗШ

І – ІІІ ст.

Юр’ївський район, Дніпропетровська обл.

Україна

ФОРМА РОБОТИ: Розв’язування та моделювання задач та проектів за матеріалами прочитаних книг,

спрямоване на формування у школярів відповідального відношення до збереження природного генофонду

Хід заходу

Вчитель. Хижі тварини мешкають в усіх країнах світу. На Землі, за останніми підрахунками, існують близько 250 видів хижих звірів..

Багато з них урізноманітнюють свою тваринну дієту плодами і навіть травою, а деякі, як велика панда, і зовсім, здається. вегетаріанець.

Довго людина дивилась на хижих звірів, як на найлютіших своїх ворогів, і знищувала їх безжалісно. Проте наукові дослідження довели, що

хижаки в живій природі не тільки корисні, але й просто необхідні.

Творча група природодослідників пропонує для вашого міркування різні факти з життя вовків, з дитинства знайомого нам із казок «вовчика-

братика». Вам вирішувати: користь від нього чи шкода?

То ж запрошуємо до зали судових засідань, де й буде вирішуватись доля цих звірів.

Прокурор. Панове судді, прошу не гаяти час, так як небезпека від вовків дуже велика!

Адвокат. Можливо ж не всі вовки – злочинці? Чи є інші свідчення портретів мого підзахисного?

Суддя. Так, звичайно. Слово мисливцеві.

Мисливець. Європейські, американські та азіатські вовки відрізняються лише тим, що попадає їм на обід, всі інші ознаки спільні. І все ж

двох в усьому подібних вовків не буває. Вовк росте дуже швидко і вже до першого року набирає 40-45 кілограмів ваги. А вже з третього року його вага

може досягати іноді й до 70 кілограмів! В цей самий час вони набувають і своєї, властивої тільки, їм постави. Це як статура в людини: у кожного своя. Так

що досвідчений вовчатник, який хоча б один раз бачив цього вовка, ніколи його ні з яким іншим не переплутає.

Вовка люди можуть прийняти за собаку. Та вовк, якщо не брати до уваги малоліток (це така інфантильна публіка!) значено більший за собаку.

Крім того – хвіст! Якщо побачите в лісі «собачку», то зверніть увагу на його хвіст! Він ніколи не буває закрученим. Хвіст або опущений вниз,або ж

красиво-красиво майорить по горизонталі…

Прокурор. Так це ж коли у вовка гарний настрій, а він у нього хіба буває в доброму настрої? Наполегливо прошу перейти до розгляду

справ.

Суддя. Розглядається справа №1. Знищення вовками диких тварин.

Прокурор. Недаремно говорять «Вовчий апетит»…Адвокат. Та ні ж! Це зовсім не так! Вовк їсть дуже-дуже повільно, бо в нього досить таки вузькі щелепи. Якщо ж доводиться поспішати,

він болісно давиться й так жалібно стогне…Прокурор. А зуби! Про ведмедя говорять «задрав». Про вовка «зарізав». Йому нічого не варто розполосувати наполовину, до хребта,

шию оленя або ж прокусити бік до самої печінки!

Адвокат. Та ці ж самі зуби здатні проробляти дивні дії: (читається текст)

З записів відомої дослідниці вовків Лоїс Крейслер.

«Приручена вовчиця зубами досить таки обережно ( було відчуття слабенького-слабенького поколювання голочкою) відкривала їй повіки.

Уявляєте, що за унікальний інструмент ці зуби? Ювелірний!»

Суддя. На лаві підсудних сьогодні – вовки. Розглядаються справи:

№1. Знищення вовками диких тварин. №2. Знищення домашніх тварин.№3. Розповсюдження небезпечних хвороб, зокрема сказу.

№4.Нападання на людину. Для опису портрету злочинця слово надається слідчому – криміналісту.

Криміналіст. Портрет злочинця. (Використовуються слайди)

Як відомо, вовк сірий. Проте слово «сірий» необхідно розуміти відносно. В сіро-коричневій тундрі вовк сіро-бурий, на сріблястому сніжкові і шерсть його

сріблиться. А на фоні білих з чорним березових стовбурів він так маскується! Його шкіра рябіє, як кора. Маскування розраховане на швидкість. Його ефект

полягає в тому, що вже буквально за хвилинку спостерігач втрачає уявлення про відстань до вовка. Та при всьому своєму прагненні до камуфляжу вовки

великі модники. Якщо один носить стримано-аристократичний сірий костюм, то інший урізноманітнить його сріблястим комірцем, або ж краваткою на

грудях. А то ще на спині різної форми чорні візерунки.

Шуба є шуба. Зимою вона повинна гріти, а влітку, раз її неможливо зняти, то нехай вона стане легшою. Так в них і буває. До морозів вони запасаються

підшерском, та таким щільним, що зимові сердиті вітри і морози в 50 градусів витримують! А весною линяють…І…лапи! Особливої уваги заслуговують задні, вони на диво сильні. На них вовк може підстрибнути свічкою, та до того ж так високо! Це так званий

«стрибок спостерігача». Сліди ступні також не переплутаєш із собачими. Для них характерні зібрані разом пальці. А головне - їх розміри: у молодого вовка

– як у великої собаки, у дорослого - 14 сантиметрів довжина і 8 – ширина!

Адреса за даними відомого вовчатника Георгія Васильовича Кольцова:

«Среди валежин, меж корнями,

Отрывши яму для жилья

,Росла волчиная семья…»Слово має розгніваний

Прокурор”

Адвокат. Але ж тут зовсім інша ситуація. ( Демонстрація відеокадрів)В’язка маса стада немов витискує з себе

каплю - хроменького, махаючого головою самця. Його товариші швидко йдуть вперед, а він чогось

затримується, і вовки швидко його наздоганяють. То ж один із стада - хворий. Очевидно, що, з одного боку,

цей факт– страшенне злочинство. Але необхідно тут враховувати фізіологічний стан жертви. Тому прошу

вислухати вердикт медексперта.

Медексперт. (Зачитує історії хвороби жертв вовків)

Історія хвороби №1. Переднє копито в оленя відсутнє, замість нього – лахміття.

Історія хвороби №2. Легені вражені стьожковими червами і вже наполовину роз’їдені.

Історія хвороби №3. Кишечник поїдений фенолом та індолом, отруйними речовинами кишечних інфекцій.

Історія хвороби №4. Серце смертельно хворе!

Адвокат. Панове судді! Вовків не судити за це треба, а нагороджувати, адже вони вчинили, як справжні

санітари лісу! Нехай, залишився б один хворий олень жити: Він ходячий розсадник хвороб. Ну знайде він собі

самку, народиться в них маленьке оленятко з нестійкою до хвороб спадковістю. Оленятко виросте і теж

принесе хворобливого нащадка. І що, я вас запитую? Ну що з того!? Стадо приречене на вимирання із-за

хвороб, що передаватимуться з покоління в покоління. Прошу заслухати свідка, який прибув з Аляски.

Свідок з Аляски. Був час, коли в Нельчинському заповідникові перебили всіх вовків. Чотири тисячі оленів

могли спокійно жити. Вже через десять років їх стало 42 тисячі. І величезне стадо, з’ївши й витоптавши ввесь

лишайник на пасовищах, стало катастрофічно швидко вимирати. Так що прийшлось на допомогу звати

вовків. Вони з статусу «поза законом» переведені були в статус звірів, що охороняються законом.

Адвокат. (Відеозапис) Вовк – головний куратор лісу, тундри степу. Якщо немає великих тварин, він їсть

дрібних гризунів – шкідників сільського господарства. Знову ж таки – користь від вовка! Весною він ловить

щук в ополонках, а іноді змушений їсти навіть ягоди і комах. Так що вовк – невибагливий звір!

Cуддя. Переконливо!«Вовк – головний куратор лісу,

степу…Так в чому ж вина

мого підзахисного?

Адвокат впевнено виступає

на захист вовків

Прокурор. В такому разі прошу долучити до справи зафіксовані на відео кадри про жорстокість вовків. (Демонстрація уривків відеофільму)Вовчі

сліди… В тундрі на традиційних шляхах міграції північних оленів ви завжди знайдете їх. А якщо підете цими шляхами, то побачите на них тривожні докази: трупи

оленів. Вовк не в силах з’їсти свої жорстокі здобутки, а стільки горя приносить оленячому роду!

Адвокат. Але ж цією здобиччю будуть годуватись і ворони, і сороки, і песці, і росомахи… То, можливо, слід зменшити вину вовка, адже він таким

чином спасає їх

від вірної погибелі? Прошу, вельмишановні, взяти це до уваги.

Прокурор. Вовки невгамовні й ненаситні. Що ж їх захищати!? Ось свідчення:

(Демонстрація відеокадрів)Аляска, тундра. Тисячі мігруючих оленів. І вовки тут, як тут. Двоє кидається за стадом - навпростець, досить таки різким

алюром. Стадо не дрімає, на ходу перестроюється, не міняючи напрямку, розтягується. Гучніше стукають копита, й хвилювання проходить по оленячих рогах.

Ні, вовкам їх не наздогнати! Навіть тонконогі малі оленята біжать швидко.. Впевнившись в безнадійності погоні, вовки швидко відстають – навіщо витрачати

сили?

Але ось іще група оленів. І знову наполегливий швидкий вовчий рейд, знову та ж реакція оленів, і раптом… Далі епізод, який не для слабо нервових.

Cуддя. Переконливо! Ну, що ж… Тоді я з хвилювання переходжу до справи №2

Звинувачення у знищенні домашніх тварин.

Прокурор. Сільське господарство – основа будь-якого суспільства. Віками воно було

малопотужним. Відняти в селянина вівцю, корову або коня – означає залишити його без хліба, образно

кажучи, приректи на голодну смерть. Так вовк стає вбивцею не лише тварини, а й людини. Вовки

нападають на домашніх тварин і бувають досить жорстокими: замість однієї вівці, яку можуть утягнути,

гонять і на бігу ріжуть десяток, або й більше. (Мініатюра на байку Л.Глібова «Вовк та ягня»)

Адвокат. Та цей приклад - алегорія на стосунки, які, часом, не секрет, виникають в людському

суспільстві. І, на нещастя вовка, саме його використав автор твору, хоча вовк цього не заслуговує! Вустами

народної мудрості: «Не прав вовк, що вбив вівцю, так не права й вівця, що в ліс пішла!» Так в чому ж вина

мого підзахисного? Прошу дати слово психологу.

Психолог. Це можна пояснити психологією вовка:

1. В його характері, яким наділила природа – нервозність.

2. Присутність людини сприяє збільшенню його агресивності. Він пасує перед силою людини,

йому стає ніяково і він намагається таким агресивним способом довести й свою силу.

3. Природа, на жаль, наділила його такою звичкою – він просто не може втриматись від

знищення слабого.

Адвокат. (перебиває)Так в чому ж вина мого підзахисного?

Cуддя. Прошу дотримуватись порядку й не втручатись у свідчення. Продовжуйте.

Психолог. І ще одне. Взимку прогодуватись важче. А люди всіх зарізаних вовком овець не

зберуть, вовки ж їх під снігом знайдуть і будуть довго ситими. Це так розпорядилась сама Цариця природи

– Фауна…Адвокат. Ну й в чому ж тут вовча вина? В наш час велике тваринницьке господарство майже

гарантоване від нападання вовків, навіть коли вони є поблизу. Прошу долучити до справи свідчення

доктора П.Т.Боуда: «Если исследовать рацион нескольких койотов, то окажется, что они убили домашней

птицы и скота на сумму в 500 долларов. В основном же пища их состояла из мишей и крыс, которые, если

бы они не были сьедены волками, уничтожили бы зерна на 700 долларов. Вывод, кажется , ясен: благодаря

нескольким волкам мы получили 200 долларов прибыли».

Та невже ж у знищенні свійських тварин винні одні лише вовки? Прошу запросити до

зали суду ще одного свідка зі сторони захисту.

(мініатюра за байкою «Пастух»: «У Саввы Пастуха(он барских пас овец)

Вдруг убывать овечки стали…»

Мініатюра

на байку «Пастух»«У Саввы, Пастуха,

вдруг убывать овечки

стали…»

«…А ест овец-то - Савва!»

«Мініатюра на байку

«Вовк та ягня»

Cуддя. Так. Це правда, що багато злочинів безпідставно списують на вовків.

Cуддя. Переходимо до розгляду справи №3. Розповсюдження небезпечних хвороб.

Прокурор. Про хвороби, які переносить вовк. Їх досить таки багато. В вовчому калі - яйця надзвичайно небезпечного паразита, тільки вдихни і з

них розвинуться дрібні личинки, які попадуть в мозок і перетворяться в цисту. Звичайно, з роковими наслідками не лише для нього, а й для людини –смерть!

Найрізноманітніші глисти, всякі бактерії - чого тільки не носить в собі вовк!

Адвокат. Так невже ми не з повагою відносимось до лікаря, який,висмоктує з горла дитини дифтерійні плівки, ризикуючи життям? Невже ми не

схиляємо голову перед тими, хто прищеплює собі небезпечну хворобу, щоб, дослідивши її, спасти від неї людство? А вовк сам, грудьми приймає

хвороби, послані природою нам..

Чому ж ми не знищуємо корову? Вона переносить бруцельоз? Кішка, звичайна кішка - ми її гладимо. А вона ж начинена цілою обоймою

захворювань1 На жаль, про інших тварин можна говорити те ж саме. Ми ж їм не виносимо страшний вирок.

Прокурор. Ще один із самих найбільших злочинів вовка – сказ. В розтріпаній шкурі, з опущеним хвостом, поглядаючи мутними очима, він

бродить, не вибираючи дороги. Але все ж ослабленими щелепами хоче когось вкусити, сіє страх.

Адвокат. Але ж і собаки бувають скаженими, і лисиці, і вівці, і летючі миші… Очевидно, всі ссавці мають сприйнятливість до цієї хвороби, до вірусу

сказу.

Таким чином, виходячи з цього звинувачення, слід боротися не з вовком, а з скаженим вовком і з сказом взагалі.

Cуддя. Переконливо. Що ж переходимо до розгляду справи №4.

Cуддя. Справиа№4.

Нападання на людей (Танцювальна мініатюра за казкою «Червона шапочка»)

Прокурор. Вовки безжалісно нападають на людей, не милують навіть дітей.

Адвокат. Та це ж казка! Нісенітниці про нападання на людей! Художня література

багата на фантазії. І що цікаво, чим менше стає вовків, тим більше друкується книжок про них, як

про людоїдів. Ось у мене десяток таких книжок, та фактом тут і не пахне! (Звертається до стенду з

літературою про тварин).

Cуддя. Слово бібліографу..

Бібліограф. Володимир Іванович Даль, відомий знавець російської мови, в своєму

всесвітньовідомому словнику на слово «вовк» зібрав декілька сторінок прислів’їв про вовка. Така

неприглядна картина…, але жодного слова про його людоїдство!

Адвокат. В мене також є докази, які спростовують дане звинувачення.

(Використовується текст з книги «Українська народна творчість. Прислів’я та приказки»,

К.,Наукова думка. 1989. С.199-208.)

Чи почули ви тут хоча б одне слово про нападання вовків на людину?

Прокурор. І все ж. я прошу не знімати дане звинувачення, так як все ж описуються

приклади, коли зграї вовків нападали на поодиноких людей і в санях, хоча й було це давно й взимку,

коли їх було багато і вони збирались у великі зграї. Але ж було!

Мініатюра

за казкою «Червона Шапочка»

Cуддя. Переконливо. Природа так стукає в душу,

Плаче, благає вона,

А я все це дотерпіти мущу,

Бо в душі – страшенна вина.

Всім дякую. Все почуте викликало у нас сумніви відносно обвинувачень вовка, тим

більше що ми маємо ще докази в його оправдання - листи до місцевої газети «Рідний

край» (Зачитуються листи). Тому прохаю присяжних допомогти вирішити питання :

винен – не винен?

(Колективне обговорення проблеми).

Вчитель Людина в світ прийшла любити

Великі звірі і малі.

Любіть цей світ, щоб жити!

Добро творіть ви на Землі!

Звертаюся до совісті людської:

«Збережемо рослинку, збережемо тваринку!»

Адвокат. Проте, є й протилежні приклади. Погортайте сторінки

оповідань Пришвіна і ви переконаєтесь в цьому. (Читає). Ось один

цікавий приклад. «Вагітну жінку оточила зграя вовків. Вони не чіпали

її, а навіть допомогли дійти додому в їх оточенні, бо ж надворі було

холодно і вітряно. Вовки поважають материнство!».

Бібліограф:

«Художня література

багата на фантазії!»

Обговорення проблеми спонукає до

роздумів про значення відповідальності

кожного за збереження природи та

пошуків шляхів раціонального її

використання.