Освіта В.Підмогильного почалася звідвідин церковно-

приходської школи. З 1910-го по 1918 рік він навчається в

Катеринославському реальному училищі. Про цей період

життя Валеріана Петровича мешканка села Чаплі

Ярушевська Г.Н. згадує так: "Валеріан був надзвичайно

здібним хлопцем. Було, послухає уважно урок і вже вдома не

повторює. А натомість набере в учителів і знайомих стоси

книг і просиджує над ними цілу ніч. Він дружив з моїм

братом Степаном. Був тихий, сором'язливий. Любив ходити

на сінокіс, на рибалку до Дніпра. І вже тоді мій брат

хвалився, що Валеріан пише вірші і оповідання".

У 1918 р. закінчує реальнеучилище з «відзнакою»і вступаєна математичний факультет Катеринославського університету(згодом навчається на правничому). У1919 р. через скрутне матеріальне становище Підмогильний залишаєнавчання, працює вчителем. У цей час пише оповідання«Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі», друкує у катеринославському збірнику«Січ»о повідання «Ваня»і

У 1920 р. написав збірку оповідань

«Твори. Том 1»: «Собака», «Смерть»,

«В епідемічному бараці», «Остап

Шаптала». Цього ж року письменник

вирушає до Києва.

З1921 р. він працює бібліографомКнижкової палати в Києві. Невдовзівиїжджає до міст ечка Ворзеля, де одружуєт ься з донькою місцевогосвященика Катериною Червінською, акт рисою Театру юного глядача.

1922 року Валеріан разом з дружиною

перебирається до Києва, де мешкає в

будинку недалеко від Сінного базару, на

розі Великої Житомирської.

Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер'ян Підмогильний, ТодосьОсьмачка. 1925 рік.

Стає активнимчленом щойност вореного "Аспису" (Асоціаціїписьменників). 1924 року ця організаціятрансформувалася в "Ланку", а з 1926 року носила назву"Марс" ("Майст ерняреволюційногослова"), що стала, по сут і, київськоюфілією "ВАПЛІТЕ".

24 т равня 1925 р. Підмогильний у великійзалі Всенародноїбібліот еки виступив перед представникамиліт ературно-громадськихорганізацій, вузівськоюмолоддю, міськоюінт елігенцією на диспут і«Шляхи розвит ку сучасноїліт ератури», зазначивши:

«Коли б який-небудь т овариш«спробував»написат и сонат у і сказав би, щоце гарна сонат а, бо в неї гарна ідеологія, т о ніхт о не завагався б йому відповіст и, що цемузична нісеніт ниця, і ніхт о б т ієї сонат и не

слухав... У нас всякий т вір, коли вінабсолют но і кат егорично не відповідає

вимогам офіційної ідеології, засуджуют ьнезалежно від т ого, чи гарний він, чи

дійсний і чи пот рібний».

« …Класовийворог, це в нас на кожному заводій у кожнійустанові нібиштатна посада, яку хтось та повинен займати...»

У1933 р. у

«Літературній газеті»

друкується новела «З

життя будинку», де

яскраво звучить

трагічне передчуття:

8 грудня 1934 р. письменник бувбезпідст авно заарештований у

харківському будинку «Слово»у справівбивст ва Кірова. Відбувся закритий суд:

письменник от римав вирок без оскарження т а був засланий до

концт абору.З листопада 1937 р. В. Підмогильногорозст ріляно на Соловках. Є відомост і,

що в ув'язненні він написав кількаоповідань і роман про колективізацію

«Осінь, 1929», але ці т вори, очевидно, вт рачені.

Дружина Катерина після розстрілу

Підмогильного поневірялась по чужих квартирах

і намагалася перевидати його твори, проте

безуспішно. Її не стало у 60-ті. Син Роман, якого

у таборових листах Підмогильний ніжно називає

«Ромасиком», помер молодим через серцеву

хворобу.