Батьківщина, мати, мова - Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати -  Нас повік не роз'єднати

.

День української писемності та мови – державне свято.

Встановлене воно було 9 листопада 1997 року

Указом Президента України «Про День української писемності та мови»

Мова — то чиста криниця, 

Де б'є, мов сльоза, джерело, 

Мова — це наша світлиця, 

Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина, Нею завжди дорожіть: 

Без мови немає країни —  Мову, як матір, любіть!

Ведучі свята : Положишник Дарія, Ляшенко Анастасія,Пліж Анжела, Кулик Євгенія

Цьогорічне свято відзначаємо в тяжкі для нашої держави дні , коли проливається кров наших солдат та мирного населення, коли люди вимушені покидати свої домівки та шукати прихисту , коли руйнується свідомість від кількості звісток про загиблих .А ті , хто в ці хвилини захищає нашу землю – захищає й нашу мову.

Мова — то чиста криниця, Де б'є, мов сльоза, джерело, Мова — це наша світлиця, Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина, Нею завжди дорожіть: Без мови немає країни — Мову, як матір, любіть!

Народна пісня у виконанні учениць групи КК – 11:Пікалової Олени,Шалімової Юлії, Ковтун Олександри

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця —основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Нестор - літописець

Прошу для України в Бога щастяІ захисту для всіх її дітей.

Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій

“ До рідного слова торкаюсь душею,Боюсь очорнити чи зрадить його.З цих слів наша мова, пишаємось нею –Це музика й пісня народу мого ”,- співали зі сцени Ясенко Марія та Кузьменко Оксана

Чи ідеш ти міською дорогою,А чи стежкою на селі,Говори українською мовою,Бо живеш на своїй землі

Дзвоном коси прокована, В чистій воді смакована. Болем очей продивлена, Смутком багать продимлена, З хлібом у душу всмоктана, В поті людськім намокнута, З кров'ю моєю змішана. І аж до скону залишена В серці моїм.

Якщо з українською мовоюВ тебе, друже, не все гаразд,Не вважай її примусовою,Полюби, як весною ряст.Примусова тим, хто цурається,А хто любить, той легко вчить:Все, як пишеться, в ній вимовляється, -Все, як пісня, у ній звучить.

Коли забув ти рідну мову – яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, казала мати, як прощавсь, щоб і чужого научався, й свого ніколи не цуравсь.

Матір Божа, свята і єдина,Дай нам щастя, любові й тепла!Щоб квітуча моя УкраїнаРідну мову, як стяг, підняла.