Дуб (лат. Quercus) - рід дерев родини букових (Fagaceae). У багатьох

народів вважається найкрасивішим деревом, і до нього ставляться з

пошаною і любов'ю. На латинській мові недарма дуб так і називається:

«гарне дерево» - Кверкус (Quercus), від кельтських слів «quer» - «гарний» і

«cuez» - «дерево». Дуб - величезне дерево, до 40 метрів заввишки, з

товстим стовбуром і звивистими кремезними гілками, які утворюють

широкий намет листя - справляє дійсно враження потужності і сили. Це

найбільш довговічна рослина, іноді дуб живе до двох тисяч років. Дуб

починає цвісти на відкритих місцях у двадцять років, а в лісі - в

п'ятдесятилітньому віці. Разом з листям з'являються повислі сережки з

тичинками, по чотири в кожній квітці. На довгих же стеблинках

виростають маточкові квітки по дві-три разом. З цих квіток після

запилення утворюються плоди – горіхи (жолуді). Кожен жолудь сидить в

кругленькій чашечці - плюсці. Дуби бувають літні, зимові та вічнозелені.

У літнього рано розпускаються червонуваті листя і восени опадають. У

зимового дуба листя з довгими черешками з'являються пізно, але восени не

опадають, а засохлі тримаються на гілках всю зиму. У дуба, що росте у

Франції, Іспанії, Італії і на Кавказі, зелені листки не сохнуть і не опадають.

Це корковий дуб. Деревина дуба особливо міцна, і дубові колоди,

потрапивши у воду, не гниють, а стають чорними і ще міцнішими.

Дуб як символ.

У багатьох індоєвропейських традиціях існував культ дуба, який

вважався священним деревом, оселею богів, небесними воротами, крізь які

божество може з'явитися перед людьми. Як і усі дерева, дуб виступає в

ролі світового дерева: він символізує світову вісь, з’єднуючу верхній та

нижній світи, живих та померлих предків, знаменуючи центр Всесвіту. Дуб

означав силу, мужність, витривалість, довголіття, родючість, шляхетність,

вірність. Це дерево було присвячено верховним богам - громовержцям: у

Греції - Зевсу, у Давньому Римі - Юпітеру, у Німеччині - Донару, у

литовців - Перкунасу, у слов’ян - Перуну.

Дуб символічно пов'язують із вогнем і блискавкою. За думкою Дж.

Фрезера, давні люди вважали, що «великий бог неба, об’єкт їхнього

культу, чий жахливий голос долітав до них у гуркоті грому, полюбив дуб

більше за інші дерева і часто сходив на нього з грозової хмари у вигляді

блискавки, залишаючи на згадку про свій візит розщеплений, обвуглений

стовбур та спалене листя. Такі дерева були оточені ореолом слави, тому що

в їхньому руйнуванні бачили руку великого Громовержця». Місце, куди

вцілювала блискавка, ставало священним. Дубові гаї були місцем

здійснення обрядів, важливих ритуалів (жертвоприношення, суду, клятви),

в них улаштовувалися свята. Дубова палиця в якості зброї громовержця чи

сонячного бога символізувала твердість влади, суворість. Вінок із дубового

листя виражав ідею сили, міцності, гідності.

Дубу приділялася значна роль у сакральних уявленнях кельтів.

Зокрема, під дубом творить свої чари Мерлін. Кельтські жерці, друїди,

перетворювали дубові гаї на справжні святилища і культові центри, а

дубові гілки використовували в різноманітних ритуальних обрядах. Саме

слово «друїд» походить, на думку дослідників, від давньої назви дуба. У

віруваннях друїдів дуб символізував ось світу й асоціювався із силою та

мудрістю. За уявленнями кельтів усе, що росте на цьому священному

дереві, є даром небес. У епоху християнізації кельтів багато церков та

монастирів в Ірландії часто будувалися неподалік від дібров або окремих

дубів.

Дуб - одне із найбільш вшанованих у слов’ян дерев, символізує

чоловічий початок, міць, силу, був місцем і об’єктом жертвоприношень

богу–громовержцю Перуну. У давніх слов'ян було поширене вірування, що

у дубах мешкають душі померлих предків. Це уявлення підтверджується

реальним фактом давніх поховань у лісах, зокрема, дубових, - на деревах і

під деревами.

У легендах і казках давніх слов’ян дуб також найчастіше є сакральним

місцем, із яким пов'язана доля людини і біля якого здійснюються

вирішальні для героїв події. Дуб шанували і як дерево родючості; зберігся

звичай садити дубок при народженні дитини.

У карпатських слов’ян у старовинній пісні співається: «В той час, коли

не було ні землі, ні неба, тільки одне синє море - серед цього моря стояло

два дуба, а на дубах сиділи два голуби; голуби спустилися на дно моря,

дістали піску і каменю, з яких і створилися земля, небо і небесні світила».

Про це ж писав римський натураліст Пліній Старший: «... дуби ...

незаймані століттями, одного віку зі Всесвіту, вони вражають своєю майже

безсмертною долею, як найбільше чудо світу». Римляни присвячували дуб

Юпітеру, тому і жолудь носив назву: "Югланс" (Juglans), тобто «Юпітерів

плід».

У біблійній традиції дуб - символ гордості й зарозумілості; біля дуба

стає царем Азімелах, під дубом сидить Саул, під дубом Іаков закопує

чужих богів, на дубі знаходить свій кінець Авессалом. У християн дуб -

емблема Христа як сили, що проявляється у біді, твердості у вірі й чесноті.

За деякими версіями християнського переказу хрест розп’яття був

зроблено з дуба.

Існує також стародавня легенда про те як в одному королівстві жив

князь Понтелей зі своїм сином Дубіном. Після смерті батька почав правити

його син. Він був дуже жадібний, та злий. Він кожен день страчував

невинних людей, йому це дуже подобалось. Жителям це дуже не

подобалось, та вони не могли протистояти війнам та князю. Тому вони

пішли до великої гори їхньої країни, де жив маг. Вони просили допомоги.

Маг допоміг їм і пішов до князя. Всіх хто підкорився він перетворив на

жолудів,а самого князя на дерево Дуб в честь його ім'я. І досі цей дуб

стоїть в Закарпатьській області в Великоберзянського району під назвою

Дідо-Дуб, якому вже понад 1200 років.

Дідо-дуб - єдиний в Україні дуб з обсягом більше 9 метрів.

Дуби нашого міста: скільки вам, велетні, років?

Ростуть і в нашому древньому, з тисячолітньою історією, Переяславі-

Хмельницькому дуби-велетні. Їхні крони піднімаються у височінь

практично в центрі міста по вулиці Т.Г.Шевченка та Г.С.Сковороди.

Вражають дуби своєю величчю та могутністю. А скільки ж вам, велетні,

років, …? Це питання зацікавило нас - вихованців Переяслав-

Хмельницької міської Станції юних туристів.

Для визначення віку наших дубів ми застосували метод Володимира

Борейка, так званий «польський спосіб». Тобто: спочатку на висоті 1,30

метра від ѓрунту обміряють обхват дерева і множать на коефіцієнт, який

показує, на скільки сантиметрів виросло дерево за 100 років (для кожної

породи дерев існує своя формула). Коефіцієнт, скажімо, для дуба – 1,

каштана - 0,7, ялівця - 3. Якщо обхват дуба шість метрів, то йому,

відповідно, 600 років. Але, як довели дослідження експертів, після 600

років дуб росте вже не на метр за 100 років, а всього на 40 - 60

сантиметрів. А тисячолітні дуби, взагалі не ростуть, їхньої сили вистачає

тільки на гілля і на листя.

Визначаючи вік дерева, також звертають увагу на висоту, особливості

крони, кількість гілок, які випускаються щорічно. Особливу увагу слід

звертати на особливості будови стовбура дерева під час заміру його

обхвату:

Дуб-велетень по вул. Шевченка.

Он який велетень! Обнімаємо у вісьмох!

У обхваті стовбур становить 5 метрів 50 сантиметрів!

Дуб-велетень по вул. Г.С.Сковороди.

У обхваті стовбур становить 4 метри 90 сантиметрів!

Відповідно до наших краєзнавчих вимірів - дуб по вул. Т.Г.

Шевченка має вік як мінімум близько 500 років, а по вул.

Г.С.Сковорди – 400 років !

Виходячи з обчислень, ми робимо припущення, що дані дерева є

свідками будівництва у Переяславі Іваном Мазепою Свято-

Преобреженського комплексу (1695 - 1700рр.) та дзвіниці (1776 - 1776рр.),

подій 1654 року, відомих як «Переяславська Рада», років життя і творчісті

у Переяславі Г.С. Сковороди, Т.Г.Шевченка. Шолом – Алейхема, іншими

історичними подіями та відомими особистостями !

Свято-Преобреженський комплекс (1695 -1776 рр.)

Про можливу достовірність наших припущень, ми звернулися до

наукових працівників НІЕЗ «Переяслав», свідчень старожилів нашого

історичного міста.

Володимир Семенович Рудено 21.07.1928 року народження нам

розповів, що від народження він пам’ятає, яким великим вже був дуб, що

росте і нині по вул. Т.Г. Шевченка. Поруч була дерев’яна церква, яку

знищили у 1936 - 37 році. За народними переказами, як розповідає

В.С.Руденко, гетьман Іван Мазепа заховав у цьому місці скарб, який до сих

пір ніхто так і не знайшов.

Ю.В. Авраменко, завідувач науково- методичного відділу охорони

культурної спадщини НІЕЗ «Переяслав» не спростовує і не підтвердив

наші припущення: в кінці ХУІІ, початок ІУІІІ ст. ст. на даній тиреторії

знаходився маєток та дерев’яна церква родини полковника

Переяславського реєстрового козацького полку Івана Меровича. Цілком

вірогідно, що дуб, як дерево-довгожитель, і яке найбільш вражувалось

блискавкою (і це місце за віруванням прадавніх слов’ян – священне),

висаджували поруч з забудовою будинків та храмів. Тому, цілком

ймовірно, що даним дубам 400 і більше років.

Набок Людмила Миколаївна, провідний науковий співробітник НІЕЗ

«Переяслав», нам розповіла, що у 1655 році на даній територіє (де ростуть

дуби) була збудована дерев’яна Спасько-Преобреженська церква.

Набок Л. М., провідний науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав»

та вихованці СЮТур.

Церква була зруйнована (як і згадує В.С. Руденко) у 1936-37 рр.

Ймовірно, що у 1655 році були висаджені дерева, в тому числі і дуби. На

користь, того що дуби могли зберегтися і донині, є той факт, що у 1837

році Спасько-Преобреженський комплекс та прилегла територія були

передані у власність Церковній Єпархії. Крім того, з 1837 року було

започатковано квартальну забудову м. Переяслава, планом якої

передбачалося збереження території, насаджень та будівель Церковної

Єпархії. Тому, цілком вірогідно, що могли зберегтися і дуби.

«Насіння – сіянець – шкілка»

300 – 500 років – багато, чи мало? В площині розвитку і становлення

людської цивілізації – краплина; для віку людини – 5 - 6 поколінь: для

деяких держав – ціла епоха. І для того, щоб зберегти наші дуби-велетні.

вихованцями Станції юних туристів підготовлено подання на ім’я

міського голови м. Переяслава-Хмельницького про надання дубам, що

ростуть по вул. Т. Г. Шевченка та Г. С. Сковороди статусу «Пам’ятки

природи». Також, з метою формування особистості дитини як

громадянина України, розвитку творчої працелюбної особистості,

виховання почуття любові до природи та навколишнього середовища

Переяслав-Хмельницька міська Станції юних туристів, учні ЗОШ І – ІІІ

ст. №3, вихованці дитячого навчального закладу № 6 «Малятко» провели

природно-екологічну акцію «Сіянець минулого – паросток майбутнього».

З цією метою гуртківці СЮТур зібрали понад 400 жолудів дуба.

Учасники акції «Сіянець минулого – паросток майбутнього».

Учасники акції «Сіянець минулого – паросток майбутнього».

Як своєрідна символічна естафета, зібрані жолуді вихованцями

СЮТур, були передані дошкільнятам ДНЗ «Малятко» біля акації

посадженої А. Й Козачківським та Т.Г. Шевченком.

Біля акації Т.Г. Шевченка та А.Й. Козачківського.

Зібрані ж жолуді висадили у парку: Нехай же сіянці минулих століть, посаджені долонями нинішніх поколінь, проростають паростками пам’яті майбутніх поколінь!

Саджаємо паросток майбутнього!