ХХІ століття очима генія

Сальвадор Далі – король сюрреалізму

Сальвадор Далі - "король сюрреалізму" став відомий у нашій країні відносно недавно. Сон і уява, марення і дійсність перемішані і нерозрізнені, так що не зрозуміти, де вони самі по собі злилися, а де були ув'язані між собою вмілою рукою художника. Фантастичні сюжети, дивовижні галюцинації, гротеск у сполученні з віртуозною мальовничою технікою - саме це залучає у творах Далі.

Швидше за все, маючи справу з цим художником і людиною, треба виходити з того, що буквально усе, що його характеризує (картини, літературні твори, суспільні акції і навіть життєві звички) варто було б розуміти як сюрреалістичну діяльність. Далі дуже цілісний у всіх своїх проявах. Читаючи його "Щоденник одного генія", розумієш, що це не просто щоденник, а щоденник сюрреаліста. Читаючи про Далі, про його витівки, що шокують публіку, розумієш, що і все його життя було життям сюрреаліста. Якщо вірити його "Щоденнику", він навіть хотів перетворити шматок реального світу у своїй каталонській резиденції в подобу своєї сюрреалістичної картини, засіявши берег безліччю слонячих черепів, спеціально виписаних для цієї мети з тропічних країн.

На думку А.Якимовича, "сюрреалізм, дійсно, є не плин у мистецтві, а саме тип мислення, спосіб взаємодії зі світом і, отже, стиль життя. Сюрреалізм прагнув по-новому поставити і вирішити корінні питання буття і екзістенції людини, на менше він не погоджувався".

Тому, щоб зрозуміти й осмислити творчість і особистість Сальвадору Далі, необхідно, хоча б загалом, познайомитися з тим, що ховається за назвою сюрреалізм.

З історії і передісторії сюрреалізму.

Сюрреалізм (від французького surrealisme - буквально зверхреалізм) - модерністський напрямок у мистецтві ХХ століття, що проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомості (інстинкти, сновидіння, галюцинації), а його методом розриви логічних зв'язків, замінених суб'єктивними асоціаціями. Головними рисами сюрреалізму є протиприродність сполучення, що лякає, предметів і явищ, яким надається видима вірогідність.

Сюрреалізм виник у Парижі в 20-х роках. У цей час навколо письменника і теоретика мистецтва Андре Бретона групується ряд однодумців - це художники Жан Арп, Макс Ернст, літератори і поети – Луї Арагон, Поль Елюар, Пилип Супо й ін. Вони не просто створювали новий стиль у мистецтві і літературі, вони, у першу

чергу, прагнули переробити світ і змінити життя. Вони були упевнені в тім, що несвідоме і нерозумний початок уособлює собою ту вищу істину, що повинна бути затверджена на землі. Свої збори ці люди називали терміном, що означає "сни наяву". Під час своїх "снів наяву" сюрреалісти (як вони себе назвали), займалися дивними речами - вони грали. Їх цікавили випадкові і несвідомі смислові сполучення, що виникають у ході ігор типу "буриме": вони по черзі складали фразу, нічого не знаючи про частини, написаних іншими учасниками гри. Так один раз народилася фраза " вишуканий труп буде пити молоде вино". Метою цих ігор було тренування відключення свідомості і логічних зв'язків. У такий спосіб з безодні викликалися глибинні підсвідомі хаотичні сили.

Дитинство

Сальвадор Далі народився 11 травня 1904 року. Дитинство Далі пройшло

в  Каталонії, на північному сході Іспанії. Ще у ранньому дитинстві, судячи з поведінки і пристрастей маленького Сальвадора, можна було відзначити його нестримну енергію та ексцентричність характеру. Часті вередування

й істерики гнівили батька Далі, але мати, навпаки, всіляко намагалася догодити улюбленому синові. Вона прощала йому навіть найогидніші витівки. Як наслідок, батько став для сина втіленням зла, а мати — символом добра.

Становлення художника

Талант Сальвадора до живопису проявився у досить юному віці. У чотири роки він, з дивною для такої маленької дитини старанністю, намагався малювати. Першу свою картину Сальвадор Далі намалював, коли йому було 6 років. Це був невеликий імпресіоністський пейзаж, написаний на дерев'яній дошці олійними фарбами.

Пошук нових рішень, форм у мистецтві Далі шукав вже в дитинстві. Одного разу, вирішивши вжити для своїх вправ старі двері (через відсутність полотна) всього трьома фарбами і без використання кисті намалював натюрморт, що вразив друзів і родичів, які побачили його тоді. Це було зображення пригорщі вишень, що лежать на сонці. Хтось із глядачів помітив, що у вишень немає хвостиків, про які юний художник дійсно забув. Швидко зорієнтувавшись, Далі почав їсти вишні, які служили йому натурою, а справжні хвостики прикріплювати до ягід на картині. Деревоточців, з'ївших дерев'яні двері, які вилазили тепер назовні

крізь шар фарби поміняв місцями з черв'ячками з натуральних вишень. Захопленню глядачів не було меж.

Талант генія рвався назовні. Далі цілими днями просиджував у маленькій, спеціально виділеній йому кімнаті, малюючи картини. У містечку Фігерасі  Далі брав уроки малюнка у професора Жоана Нуньєса. Серед улюблених картин молодого Далі була композиція французького художника Мілле «Анжелюс», вечірня молитва про померлих.

Багатоликий геній, з притаманною йому каталонською мінливістю, Далі досить рано виявив себе як людина надзвичайно жвавого розуму. Цікаво, що в нього був брат, на три роки старший за нього, який помер у семимісячному віці. Невтішні в своєму горі батьки назвали наступного хлопчика тим самим ім'ям. Відтоді Сальвадор ніби весь час відчував присутність поруч із собою неіснуючого двійника. Звільнитися від цього роздвоєння він зміг тільки в 1963 р., коли написав картину «Портрет мого померлого брата». Він писав: «Усі ексцентричні вчинки, які я маю звичай чинити, всі ці абсурдні витівки є трагічною константою мого життя. Я намагаюся довести собі, що я не померлий брат, що я живий». У 1917 р. тринадцятирічний Далі записується до міської художньої школи. Два роки потому разом зі своїми товаришами він починає випускати журнал «Студіум», в якому публікує свої перші статті про великих майстрів: Франсіско Гойю, Ель Греко, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело та інших. У 1918 р. кілька робіт Далі виставляються в міському театрі, їх помічають критики і він вирішує продовжити свою художню освіту. Разом із батьком і сестрою Анною Марією Сальвадор від'їжджає до Мадрида, де відмінно складає іспити до Школи живопису (Академія Сан Фернандо). 

Юність

Під досвідченим керівництвом професора талант юного Сальвадора набув своїх реальних форм. Вже в 14 років годі було й сумніватися в здатності Далі до малювання. Коли Далі виповнилося 15 років, його вигнали з чернечої школи за погану поведінку. Але він зміг успішно скласти всі іспити і вступити до інституту (так в Іспанії називали школу, яка надає закінчену середню освіту). Інститут йому вдалося закінчити з чудовими оцінками у 1921 році. Потім Далі вступив у Мадридську художню академію. У шістнадцять років він почав викладати свої думки на папері. З цього часу живопис і література стали рівноцінними частинами його творчого життя. У 1919 році в саморобному виданні «Студіум» він публікує нариси про Веласкеса, Гойю, Ель

Греко, Мікеланджело і Леонардо да Вінчі. Бере участь у студентських виступах, за що на добу потрапляє у в'язницю.

На початку 20-х років Далі захоплювався роботами футуристів, але все-таки був сповнений рішучості створити власний стиль у живописі. У цей час у нього з'явилися нові друзі й знайомі. Серед них були такі видатні та талановиті люди, як поет Федеріко Гарсіа Лорка і режисер Луїс Бюнюель. Екстравагантний вигляд художника дивував і шокував пересічних мадридців. Це приводило самого юнака в невимовитий захват. У 1921 році помирає мати Далі.

У 1923 році за порушення дисципліни він був на рік відсторонений від занять в академії. У цей період інтерес Далі був прикутий до творів великого генія кубізму Пабло Пікассо. У картинах Далі того часу можна помітити вплив кубізму («Молода дівчина», 1923). У1925 році з 14 по 27 листопада проходить перша персональна виставка його робіт у галереї Далмау. На цій виставці були 27 картин і 5 малюнків генія-початківця. Школа живопису, у якій він навчався, поступово розчаровувала його, і в 1926 році Далі покинув академію. У цьому ж році Сальвадор Далі виїхав до Парижа, намагаючись знайти там для себе щось до душі. Вступивши до групи, яка об'єдналася навколо Андре Бретона, він почав створювати свої перші сюрреалістичні роботи («Кров солодша від меду» 1928; «Світлі радощі» 1929). На початку 1929 року відбулася прем'єра фільму «Андалузький пес» за сценарієм Сальвадора Далі і Луїса Бунюеля. Сценарій створили лише за шість днів. Після скандальної прем'єри цього фільму автори запланували ще один фільм під назвою «Золоте століття». У 1929 році сюрреалізм став суперечливим питанням, для багатьох — неприйнятною течією у живописі.

Молоді роки

Особисте життя Сальвадора Далі до 1929 року не мало яскравих моментів (якщо тільки не брати до уваги його численні захоплення нереальними дівчатками, дівчатами та жінками). Але саме у 1929 році Далі закохався в жінку — Олену Дьякову або Галу. Саме ця жінка на все життя, що залишилося, стала музою, натхненням генія Далі.

У 1930 році картини Сальвадора Далі почали приносити йому популярність («Час, що розплився», «Постійність пам'яті»). Незмінними темами його творінь були руйнування, тлінність, смерть та світ сексуальних переживань людини (вплив книг Зиґмунда Фройда). У січні 1931 року в Лондоні відбулася прем'єра другого фільму Далі — «Золоте століття».

Далі і Гала

Гала Елюар (ім'я при народженні — Олена Делувіна-Дьяконова) здавалася Далі витонченою і самовпевненою жінкою. Щоб висловити свої почуття до цієї дивовижної жінки, Далі зобразив її у вигляді Градиви, героїні популярного роману Вільяма Дженсена, де Градива постає, як статуя з Помпеї, в яку закохався юнак, що, в врешті-решт, змінило його життя.

- Незабаром ти будеш таким, яким я хочу тебе бачити, - говорила Гала, і художник у всьому слухався її. Гала знаходить спонсорів, організовує виставки, продає картини коханця. Коли на живопис не було попиту, змушує його створювати моделі капелюшків, попільничок, декорувати вітрини магазинів, займатися рекламою. Далі малює портрети коханки. На одній з його картин Христофор Колумб, ступивши на узбережжі Нового Світу, несе стяг з портретом Гали і написом: "Я люблю Галу більше матері, більше батька, більше Пікассо і навіть більше грошей". 

Сальвадор Далі був визнаним ексцентриком, здатним на непередбачуваніші слова та вчинки, але одне було в ньому непорушно: любов до божественної Гали. Про що тут говорити, якщо навіть картини він підписував Гала-Сальвадор Далі, зєднуючи себе та кохану в одне ціле.

Особливістю цих стосунків було вміння відчувати і розуміти одне одного. Гала буквально жила життям Далі, а він захоплювався нею все життя.

Цю скульптуру (не з дерева, а з глини) створив для Гали Сальвадор Далі в саду її замку в Пуболе.

Геній

Далі вважають ледь не найбільшим безумцем усіх часів і народів. Але чи був він божевільним насправді? Може, він просто хотів, щоб його вважали божевільним? Цілком у дусі Далі містифікація завдовжки ціле життя. І ще багато маленьких кумедних штучок на додачу.Щоденник самозакоханого чоловіка, який робив усе можливе, щоб бути не таким, як усі. І це йому, зрештою, гарно вдавалося. Читаючи думки Сальвадора Далі, мені здалося, що своєю дивакуватістю він не тільки хизується, більше того - він закоханий в неї. У собі він любив не себе, а те, що робило його несхожим з нормальними людьми. Він був не людиною і навіть не митцем, він справді був генієм, якоюсь надзвичайно-ірраціональною проекцією людини.  Далі - це ходячий збірник афоризмів, в нього що не речення - то крилатий вислів, він згусток якогось незрозумілого сюрреалістичного фанатизму, служитель фетишованих постулатів. Скажіть, від якої нормальної людини ви чули, що їй подобаються мухи, подобається, як вони своїм жирним, лискучим тілом контактують з шкірою людини? Хто нармальний буде порівнювати свої екскременти з рогами носорога? І хто взагалі про них буде гудіти на увесь світ? Хто серед простих смертних колекціонує черепи слонів і приїзджає читати лекцію на кадилаку, повному головок капусти? Хто з художників пише свої картини абсолютно голим? Хто з режисерів мріє створити фільм, де головним героєм буде тачка, в яку закохана жінка? Кому Гітлер пахне молоком і жінкою? Тільки Сальвадору Далі!  Сальвадор Далі   поводився вигадливо і в повсякденному житті. Він міг годинами спостерігати за польотами мух і знаходив у цьому задоволення. Але щойно він опинявся під прицілом кінокамер чи фотооб’єктивів, він починав буйствувати. Далі був буквально одержимий своїми вусами. Він ніколи не виходив у світ, не закрутивши їх як слід. Він покривав свої вуса воском, потім підфарбовував їх чорним олівцем. Вуса ставали синьо-чорними, завиваючись угору.

« Предел тупости рисовать яблоко как оно есть. Нарисуй хотя бы червяка, истерзанного любовью, и пляшущую лангусту с кастаньетами, а над яблоком пускай запорхают слоны, и ты сам увидишь, что яблоко здесь лишнее». 

Сальвадор Далі часто звертався до засинання з ключем в руці. Сидячи в кріслі, він засинав із зажатим між пальцями важким ключем. Поступово рука розслаблялася, ключ падав на тарілку, що лежала на підлозі. Думки, які з’являлися під час дрімоти могли бути новими ідеями чи рішеннями складних проблем.

(На фото 65-річний Сальвадор Далі з гігантським муравьїдом виходиьт з метро в Парижі. Фото з журналу «Пари Матч». 1969 р.)

Розрив із сюрреалістами

На початку 30-х років Сальвадор Далі вступив у конфлікт із сюрреалістами на політичному підґрунті. Його захоплення Адольфом Гітлером і монархічні

прихильності розходилися з ідеями Бретона. Далі вважав, що дуже схожий з Гітлером. Тільки свою енергію, свій потенціал митець спрямував у творчість, а Гітлер у – війну.

 У 1936 році Далі свариться із сюрреалістами, які займають ліві позиції, і його виключають з групи. Далі порвав із сюрреалістами після того, як ті звинуватили його в контрреволюційній діяльності. У відповідь Далі не без підстав заявляє: «Сюрреалізм - це я». Насправді Сальвадор був аполітичним, і навіть його монархістські погляди слід було розуміти сюрреалістично, так само, як і постійно рекламовану ним сексуальну пристрасть до Гітлера. Він жив сюрреалістично, його висловлювання і роботи мали ширший і глибший зміст, ніж інтереси конкретних політичних партій. Так, 1933 року він намалював картину «Загадка Вільгельма Телля», де зобразив Вільгельма Телля в образі Леніна з величезним задом.

Між 1936 і 1937 роками Сальвадор Далі пише одну з найвідоміших картин «Метаморфоза Нарциса». Одночасно виходить його літературна праця під назвою «Метаморфози Нарциса. Параноїдна тема». Раніше, 1935 року, в праці «Викорінення ірраціонального» Далі сформулював теорію параноїдально-критичного методу.

Сам Далі так пише про те, як починалася його сюрреалістична творчість: "Але от сталося те, що мусило статися, - з'явився Далі. Сюрреаліст до мозку кісток, спонукуваний ніцшеанською "волею до влади", він проголосив необмежену волю від якого-небудь естетичного чи морального примусу і заявив, що можна йти до кінця, до самих крайніх, екстремальних меж у будь-якому творчому експерименті, не піклуючись ні про яку послідовність наступності".

Для сюрреалізму в тім виді, як його сповідав Далі, немає ні політики, ні інтимного життя, ні естетики, ні історії, ні техніки і нічого іншого. Є тільки Сюрреалістична Творчість, що перетворює в щось нове все те, до чого воно доторкається.

Далі доторкався буквально до усього, що було істотно для людини його часу. Його картини не обійшли таких тим, як сексуальна революція ("Загадка бажання") і громадянські війни ("Обличчя війни", "Передчуття громадянської війни"), атомна бомба ("Ядерний хрест") і нацизм ("Загадка Гітлера"), католицька віра ("Розп'яття", "Христос св. Іоанна") і наука, класичне мистецтво музеїв і навіть готування їжі. І майже про усе він висловлював щось немислиме, щось шокуюче практично всіх розсудливих людей. І цей виклик був не тільки його особистою справою, це було метою сюрреалізму. Далі дійсно був сюрреалістом до мозку кісток. У сюрреалістичні образи перетворювалося усе, що він робив чи говорив. Далі всерйоз пестував і культивував своє сюрреалістичне "Я", тими самими способами, що особливо цінувалися і шанувалися всіма сюрреалістами. В очах "розумних і моральних" людей радикальна філософія сюрреалізму, узята зовсім серйозно і без усяких застережень (як у Далі), викликає протест.

Далі - письменникЛюдина «що призначила» себе генієм. Великий

Сальвадор

«Не бійся досконалості — ти ніколи її не досягнеш!»цитата з книги «Щоденник одного гениія».

Все, до чого торкались руки Сальвадора Далі і чого торкався його розум, перетворюваалось в геніальне творіння. Ця людина завжди рахувала себе генієм і, можливо, свої шедеври він створював невимушено та природньо.

Ось чому не викликає здивування і поява книги «Щоденник одного генія», де в простій і досить відвертій формі Далі розповідає про почуття та переживання своєї сюрреалістичної натури. Багато критиків вважають, що написавши цей щоденник, Далі сам собі створив пам’ятник. Хоча, швидше за все, художник просто намагався пояснити сучасникам та нащадкам свою логіку: пам’ятників, в тому числі і прижиттєвих, він створив собі достатньо.

В цьому романі, написаному, беззаперечно, талановитим літератором, лабіринти душі великого містифікатора виводять читачів до інколи неочікуваних скарбниць. Тут можна знайти переконуючу відразу розсудливості про Адольфа Гітлера та

викликаючі здивування і тремтіння думки про тілесні та душевні «випорожнення».

Як і все, що створював Сальвадор Далі, книга переповнена натяками, ілюзіями та двозначністю. І, як і інші його творіння, вона – геніальна. Сам Далі пояснював свою геніальність тим, що з юності відчував особисту неповноцінність, яку йому прийшлося «якось» компенсувати. З молодих років він прагнув бути не схожим на інших, він кожним етапом свого життя перекреслював загальноприйняті норми та правила. І навіть відомий вираз «художник повинен бути голодним» він з успіхом перетворив в ілюзію, проживши безбідне життя та реалізував багато комерційних успішних проектів, у 35 років ставши найбагатшим художником усіх часів.

« Художнику, краще бути багатим, ніж бідним. А тому дотримуйся моїх порад». (З «Щоденника одного генія»)

Книга «50 магічних секретів майстерності»Книга «50 магічних секретів майстерності», написана

Сальвадором Далі на допомогу художникам, вийшла в світ в Америці, в 1948 році. Поряд з детальними та важливими порадами про те, як вибрати грунти та пензлі, знайти правильне положення перед мольбертом чи з якою швидкістю рухати рукою, щоб досягти неповторної гри світла й тіні при зображенні неба чи моря, в книзі є чимало моментів, в яких автор відверто жартує над читачем, намагаючись запутати його надуманою серйозністю.

Напевно, Далі міг дати художникам не 50 порад, а кілька сотень. Але, навіть знаючи всі секрети Сальвадора, ніхто з художників не зміг би повторити його геніальності. Тому, що у них не було найголовнішого компонента будь-якого шедевра Далі – його Гали. До речі, один із секретів якраз і складається в тому, що для створення безсмертного творіння художнику необхідно одружитися на Галі. Саме ця жінка надихала Сальвадора на всі його геніальні безумства, вона давала йому енергію та азарт для досягнення нових вершин, а часто і просто дарувала ідеї для створення шедеврів. Не випадково всі свої роботи Далі підписував «Гала -Сальвадор Далі» і говорив: «Я люблю Галу більше, ніж батька, більше, ніж матір, більше, ніж славу, і навіть більше, ніж гроші».

Ось чому книгу «50 магічних секретів майстерності» не можна розглядати тільки як практичний посібник для художників. Вона стане цікавою всім, хто цікавиться життям та творчістю Сальвадора Далі, а також тим, хто хоче відкрити в собі талант бачити життя в незвичайних поворотах. Можливо, багатьом допоможе краще зрозуміти глибинний зміст творів Далі, а для

когось стане ще однією можливістю посміхнутися своєрідній гостроті розуму автора.

Особливу цінність книзі надають ілюстрації автора.

Роман «Приховані обличчя»

Володіючи живим неординарним розумом, Сальвадор Далі не просто спостерігав навколишній світ і був свідком історичних подій, він мав особисту думку про все, що відбувалося навколо. В додаток до цього маестро володіє дивуючою здібністю до творчого самовираження та геніально використовував не лише графічні інструменти, але й вербальні засоби.

Уважний спостерігач, віртуозний фантазер та дивовижний оповідач він не міг стримуватися від створення художнього твору.

В 1944 році був закінчений 600-сторінковий роман «Приховані обличчя» всього за 4 місяці.

Герої роману – представники європейського аристократичного суспільства. Живий та виразний склад Далі легко відтворює картини того часу: розкіш та марнотратність європейскої богеми перед війною, пристрасті, що охоплюють представників декадентської Європи. Вже з перших сторінок читач занурюється в атмосферу нового стилю, придуманого Далі, - інтелектуального бароко.

«Приховані обличчя» - ще один доказ геніальності Далі, який зумів обєднати в романі захоплюючий сюжет з історичною достовірністю і багатьма темами своєї творчості.. Доповнюючу виразність твору надають ілюстрації, виконані самим автором. В одній із статей журнала «The Observer» , було сказано, що після прочитання романа складно протирічити впевненості Сальвадора Далі в тому, що він геній.

Літературний епатаж Сальвадора Далі: таємне життя, написане ним самим

«Дурням вигідно, щоб я дотримувався тих порад, які даю іншим. Але це не можливо, бо я зовсім інший». (Сальвадор Далі)

Поява в 1942 році книги «Таєне життя Сальвадора Далі,

написанне ним самим» викликало вибух різних емоцій у читачів та бурю незадоволення в пуританської критики.

Суперобкладенкака для английского видання, 1942

р.

Перше видання книги. Dail Press, New

York

Ви й самі можете подивитися на життя геніального сюрреаліста, прочитавши цю книгу, яку можна було б назвати автобіографічною, не була б вона такою… споглядальною і хитромудрою . Використовуючи в якості інструмента не пензлі, а перо, працюючи не фарбами, а словами, він створив картину свого життя, не менш сюрреалістичну, ніж його полотна. В розповіді багато гротеску, епетажа, вигадливих зворотів, багатозначної двозначності та текучості, властивих Далі-художнику.

Далі жив граючись, завойовуючи, страдаючи та вміло вплітаючи в реальність найтонші ниточки фантазії. В такій манері написана його книга – не завжди відразу вдається зрозуміти, описує автор дійсність чи дозволяє читачу заглянути вглиб свого геніального безумства.

По своєму призначенню Далі ріс сором’язливим і заглибленим в свій особистий світ дитиною. І чим далі він заглиблювався в себе, тим більше подобалось йому притягувати зовнішню увагу. Цей конфлікт між самозаглибленням і зіставлянням себе на показ помітний і в книзі: првід-кривши який-небудь з душевних скарбів, автор вже в наступних рядках починає блазувати та жартувати. Захоплено описуючи свої переживання в момент створення наступного шедевра, він, раптом, заявляє: «Сюрреалістично предмет абсолютно безкорисний і розумно використаний бути не може. Створений ж він, як всякий фетиш, потім, щоб будь-яка абсурдна ідея отримала своє зриме і чуттєве перетворення»

В цьому, мабуть, головний секрет генія Далі: не потрібно розкладати світ по полицях, а приймайте його таким, яким він є, і в нагороду отримаєте абсолютну свободу самовираження.

Далі написав свою книгу не для того, щоб проінформувати про своє життя, а щоб дозволити всім побачити геніальність зсередини.

Хочете поглянути на життя і переживання Сальвадора Далі хоч одним оком? Пропоную вам невеликий уривок з його скандальної книги:

«В полном унынии я занялся своими изобретениями. Для начала составил полный список беспроигрышных идей. Что же я выдумал?

Накладные ногти — в каждом маленькое зеркальце, чтобы смотреться.

Прозрачный манекен — внутрь льют воду и запускают рыбок, чтобы дать наглядное представление о кровообращении.

Пластиковое кресло, застывающее в точном соответствии с фигурой хозяина.

Фотомаски для репортеров.

Спектральные очки-калейдоскоп, преображающие действительность, — специально для автотуристов в случае, если пейзаж наводит скуку.

Хитроумный грим, истребляющий тени.

Туфли на рессорах, чтобы наслаждаться ходьбой.

И наконец, осязательное кино — я разработал этот проект самым подробным образом. Довольно простое приспособление позволит зрителям осязать — в точном соответствии с изображением на экране — все что угодно: шелк, шерсть, мех, шероховатую поверхность раковины, сыпучую струйку песка, гладкую кожу.

Я также изобрел множество инструментов для тайных наслаждений, как телесных, так и духовных. В том числе премерзейшие вещицы, чтобы в припадке бешенства было что разнести в пух и прах, шмякнув о стену».

«Гала читала мне вслух Бальзака, а иногда, по ночам, меня посещала тень Эдгара Аллана По. В изумительном лимузине с откидным верхом сплошь в чернильных пятнышках призрак приезжал из Ричмонда. И однажды преподнес мне черный телефон, фаршированный кусочками черных носов черных псов. Черной же лентой к телефону была привязана дохлая черная крыса вкупе с черной туфлей, залитой китайской тушью. Шел снег.

Я водрузил телефон на сугроб. Просто и мощно — черное на белом».

Прочитвши книгу повністю, ви можливо, зможете краще зрозуміти ексцентричного іспанця, але швидше всього будете ще більше здивовані та заінтриговані.

Далі та мода

Сальвадор Далі, найвідоміший сюрреаліст, ніколи не відмовляв собі в задоволенні співпраці з представниками інших галузей мистецтва, які поділяли його сюрреалістичні погляди на світ.

Знайомство Далі з Жаном Кокто та епатажним дизайнером Ельзою Скриапареллі, було визначеним: Ельза не пропускала випадку шокувати глядача, реалізуючи принципи сюрреалізму в конструюванні одягу, а Сальвадора та Жана зачарувала ідея створення арт-шедеврів в сукнях та костюмах.

Эльза Скриапареллі

Жан Кокто

Спочатку кожен предмет одягу, створений Ельзою, був унікальним: вона не прагнула заробити створенням «безглуздих» костюмів, створюючи їх для особистого задоволення чи як подарунок конкретній людині.

Але досить скоро на здивування Ельзи на неї посипались прохання продати дивовижні костюми.

Одного разу до модельєра звернулася герцогиня Віндзорська, маючи намір придбати незвичну вечірню сукню. Здивування Скриапареллі не знало меж: вона не могла дозволити собі думки, що представники королівської родини можуть зявитися на прийом в сукні… на якій зображений натюрморт з краба та петрушки. Весь сюрреалістичний одяг був настільки безглуздий, що Ельза та Сальвадор всерйоз подумали про те, щоб в якості оплати за костюми встановити розшифровку снів чи відгадування різних загадок. Але, як відомо, попит породжує пропозицію, і вже в 1928

році невелика майстерня Скріапареллі перетворилася на справжній дім моди, правда, найбезглуздіший з всіх існуючих до та після. Геніальні безумства «на трьох»: модні шедеври Скриапареллі, Кокто та Далі були недовготривалими, але плодотворними: кожен з трьох володів особистим баченням і яскраво вираженим талантом, які знаходили швидкий відгук в колективній творчості.

Наприклад, підбірка біжутерії, створена в 1932 році. В цих прикрасах дивовижним був не тільки дизайн, але й матеріали, з якими працювали сюрреалісти. В колекції були вироби з льодяників, канцтоварів (огризків олівців, стирачок та промокального паперу), таблеток та пір'їнок. Сальвадор Далі поповнив колекцію сережками-телефонами (якраз в цей час думки майстра були зайняті телефонами і їх зв’язком з омарами , що в 1936 році привело до створення телефона-омара).

Так, одного разу, з'явившись в творчості Далі, омари стали центральним елементом багатьох його робіт. В 1937 році в колекції Скрипареллі зявилась елегантна сукня з білого шовку з темно-червоним поясом. Вбрання можна було б рахувати класичним, якби не величезний чорний омар намальований на спідниці Сальвадором Далі.

Коли екстра неординарний модельєр захопилася ілюзіями та галюцинаціями в одязі, Сальвадор Далі допоміг їй в створенні сукні-сльози, намалювавши «зникаючі сльози», які можливо було розгледіти під певним кутом і з певної відстані. Вечірня сукня блідо-синього кольору зі з'являючимися та зникаючими сльозами ввійшла в циркову колекцію Скіапареллі, що вийшла в 1938 році. Майстерно виконаний друк на тканині створив відчуття, що сукня з розірваних та вивернутих на виворіт шкур тварин.

   Одяг та аксесуари Эльзи Скіапареллі

Ще однією колекцією, що наробила багато галасу, стали оригінальні та досить дивні капелюхи. Вони набагато визначили свій час. В той час, коли лише окремі дами насмілювались зявлятись в суспільстві з відкритим чолом ( така дозволеність за свєю безморальністю прирівнювалась до блуду), надягнути капелюх-телефон, капелюх-котлету, капелюх-чорнильницю чи

кокетливий капелюх-черевик насмілювалися і взагалі одиниці.

Ескизи ДаліІдея капелюха-черевика зявилась у Далі в 1933 році, коли

фотографуючи Галу, він положив їй на голову кімнатну туфлю. В 1937 році задум був реалізований і поповнив капелюшну колекцію Скриапареллі. Капелюх-туфлю носили Гала і сама Ельза, а пізніше вона дісталась одній з кращих клієнток Скриапареллі.

Гала Далі в шляпі-туфлі, 1936 р.

Шляпа-туфля Ельзи Скриапареллі

Доречі, саме в цій колекції вперше зявився капелюшок-таблетка. Так-так, саме цей головний убір в формі таблетки модного в той час аспірина став прообразом того самого капелюшка, який «всього» через 30 років став частиною стилю Жаклін Кеннеді.

Далі належить ідея багатьох загадкових аксесуарів, виготовлених Ельзою Скриапареллі, В їх числі сумки-яблука, печатки з накладними нігтями та багато іншого.

Модні журнали

До середини 30-х років імя Сальвадора Далі міцно ввійшло в список начастіше згадуваних в творчих та навколомодних кругах. Далі хотів, щоб про нього говорили, він досяг більшого – про нього не замовкали! Художник організовував самостійні виставки в

Іспанії, Франції та США і продавав свій живопис Музею сучасного мистецтва. Його портрет прикрашав обкладинку Times, а журнал Life друкував статті про Далі 12 разів. Але Далі хотів бути не просто в моді, він хотів творити моду.

Модне життя та засоби масової інформації безперешкодно приваблювали художника. Далі реалізовував свої фантазії, пробуючи різні творчі підходи. Стати модельєром, ювеліром чи ілюстратором було б надто сумно для такої неординарної особистості. Далі планував встигнути все.

Dali’s Fashion — художник, який завжди в модіПрацюючи з Harper’s Bazaar, видавництво, завдяки співпраці з

Далі знайшло величезну кількість прихильників і з тих пір ввійшло в число найпрестижніших модних жіночих журналів.

Обкладинка Harper’s Bazaar (листопад 1944) і работа Далі «Портрет

місс Джек Уорнер»

Слідом за Harper’s Bazaar цікавість до містичного сюрреалізму проявив Vogue, замовивши Далі розробку обкладинки для одного з номерів в 1939 році. Іллюстрації сюрреаліста зявились в кількох номерах Vogue, а в 1944, 1946 роках роботи Далі знову ставали прикрасою обкладинки.

Парфюмерія від Сальвадора ДаліСвіт ароматних іллюзій Сальвадора Далі

Із всіх пяти відчуттів саме нюх, беззаперечно, краще за все передає відчуття безсмертя.

Сальвадор Далі

Серед його витворів багато неординарних винаходів: накладні нігті з дрібними дзеркальцями, щоб задивлятися, пружині туфлі, накладні деталі жіночого одягу та багато іншого. Чи могла людина, так тонко відчуваюча світ і так гостро сприймаюча всі прояви життя, як Сальвадор Далі обійти своєю увагою багатий світ ароматів? Вважаючи нюх одним з кращих «провідників» до відчуття безсмертя, він був впевнений в тому, що запахи можуть надихати, окриляти і перетворювати людей в твори мистецтва.

Залишивши нам велику кількість картин, інсталяцій, деталей одягу та предметів інтерєра, Сальвадор Далі став джерелом натхнення для створення парфюмерної серії, де змістом і символізмом наповнена кожна деталь: від тонких чуттєвих ароматів, до контурів флаконів і дизайну упаковки.

Серія Salvador Dali почалась з окремо взятого шедевра – картини «Явлення обличчя Афродіти Кнідської на фоні пейзажа», сюжет якої був використаний при створенні флакона та дизайну упаковки. Вибравши ніс та губи Афродіти, богині любові та краси, для створення дизайну свого першого парфума, Далі цим показав, що жінка займає в його житті і мистецтві центральну позицію. Основу ароматної гами парфума склали ніжні аромати улюблених поєднань Далі жасміна та троянди. Саме Гала пробудила в Сальвадора цікавість до ароматів, які і сама пристрасно любила.

 Духи Salvador Dali  стали єдиним парфумним продуктом, створеним при безпосередній участі сюрреаліста, першими, але далеко не єдиними в серії.

Перша партія парфумів вийшла обмеженим тиражем – 5 000 штук і був розлитий в унікальні пляшечки з кришталю. Бажаючих віддати за парфумний витвір мистецтва 20 000 фунтів виявилось значно більше, ніж було в продажу.

Пізніше з'явилися аромати, упаковка для яких повторювала сюжети ексцентричних полотен маестро.

Парфюмерія від Salvador Dali

Рекламні ідеї Сальвадора ДаліРеклама – це мистецтво. Творчість великого художника

справила величезний вплив на розвиток сучасних рекламних технологій.

Навіть через сотню років майстри безпосередньо «беруть участь» в корпоративних мозкових штурмах: саме до ньго звертаються співробітники рекламних агентств, використовуючи в своїй роботі «Метод видуманих персонажів», описаний в

маркетингових посібниках. «Як вирішив би цю задачу Сальвадор Далі?», - задаючи собі подібні запитання, сучасні рекламщики шукають незвичні виходи з типових ситуацій.

Далі – креативщикНайвідоміша робота маестро – квітка з логотипом «Чупа-Чупс»,

яка дожла до нас з 1969 року, перетерпівши лише невеликі зміни. Енріке Бернат (засновник іспанської компанії Chupa Chups) звернувся до знаменитого художника-сюрреаліста, і той запропонував розмістити назву Chupa Chups всередині квітки ромашки.

Сальвадор Далі дуже любив солодощі і в обмін на розробку логотипа компанії «Чупа-Чупс» потребував не грошей, а коробку льодяників кожен день. Але так, як таку кількість льодяників він з’їсти не міг, то дуже скоро він придумав «жарт»: приходив на дитячий майданчик, облизував «Чупа-Чупс» і кидав його в пісок.

Логотип Сhupa-Сhups від Далі — 1969 р.

Сучасний лого Сhupa-Сhups

Логотип «Евробачення», 1969 р.

Статуя на сцені «Евробачення», 1969 р.

Логотип «Євробачення» та статуї на сценіВклад маестро в рекламу не обмежується льодяниками, в той

же рік він активно брав участь в Європейському музичному конкурсі.

Далі та ДіснейDestino – мультиплікаційна доля Сальвадора Далі

Коли в одному часовому відрізку перетинаються 2 геніальні особистості, взаємодія між ними неминуча. Долі було вигідно не лише поселити Сальвадора Далі та Уолта Діснея в одну епоху, але й познайомити їх. Дісней, визнаний геній мультиплікації, був так зацікавлений творчою геніальністю іспанця, що запропонував Далі створити мультфільм, який був би втіленням сюрреалізму.

Ідея прийшлась художнику до душі і в 1945 році він разом з командою Уолта Діснея почав роботу над мультфільмом «Дестино», в основі сюжета якого – баллада Армандо Домінгеса. В результаті 8-місячної роботи Далі та художника студії Дісней Джона Хенча був створений уривок довжиною 18 секунд і величезна кількість малюнків та ескізів.

Далі над работою

Сальвадор Далі за работою в студії Уолта Діснея, приблизно 1946 р. (зліва)Работа, написана Далі олією для «Дестино», була пізніше обєднана з готовим відеорядом (справа)

В післявоєнний час проект Destino був закритий по вказівці власника студії Уолта Діснея. Більш як півстоліття пролежали матеріали мультфільма «в столі». Думка завершити початий Далі проект належить Рею Діснею, племіннику легендарного мультиплікатора. До роботи був залучений і Джон Хенч, якому на той час вже виповнилося 95 років. З його допомогою, а також завдяки записам із щоденника дружини Сальвадора Далі, і стала можливою реалізація задумів геніального сюрреаліста. Премєра «Дестино» відбулася в 2003 році.

Цікаві факти про «Дестино»1. Назва «Дестино» стала пророчою для мультфільма. В

перекладі з італійської (а також іспанської та португальської) destino означає «доля». У фільма, й насправді, незвична і дуже цікава доля.

2. В Destino використаний оригінальний 18-секундний уривок, створений за ті 8 місяців, коли мультфільм малював

Сальвадор Далі та Джон Хенч. Епізод з двома черепахами і дівчиною з головою-перлиною легко помітити: він трохи виділяється із загальної картини більш високим ритмом і яскравими фарбами.

3. «Дестино» був удостоєний гран-прі Мельнбурзького кінофестивалю в категорії короткометражних фільмів та був номінований на премію «Оскар».

Далі та фотографія

Сюрреалізм в фотографії: Філіпп Халсман і Сальвадор Далі

Філіпп Халсман фотографував майже всіх знаменитостей ХХ століття – політиків і мільйонерів, інтелектуалів і поп-зірок, ексцентричних художників і поетів. 30 років продовжувалась творча співпраця Сальвадора Далі та Філіппа Халсмана – засновника сюрреалізму в фотографії.

Филипп Халсман

В результаті їх творчої співпраці з'явилася знаменита фотографія Dali Atomicus.

Dali Atomicus, 1948 рік, Процес зйомки Dali Atomicus. Нью-Йорк Видно людину, яка тримає

стілець, і підвішений на жилці

реквізитів Сюрреалістичне фото створене без монтажа і трюків – лише

досить добре продумана постановка, клопітлива підготовка, багато спроб і неймовірне терпіння всіх учасників зйомки.

В 1948 році на розгортці журнала Life був опублікований варіант фото без виправлень. На ньому добре видно жилку, на якій підвішений до стелі мольберт, дві картини і табуретка. Видно також руки помічника, який утримує стілець в повітрі.

Перш ніж відзняти потрібний кадр, процес зйомки повторювався 28 разів. Як це відбувалося?

Помічник піднімав стілець, всі займали свої місця. Починався рахунок. «Три!» - один асистент виливав відро води, інший – кидав котів. «Чотири!» - Далі підскакував, Халсман фотографував. Потім фотограф ішов в темну кімнату, а поки він проявляв та оцінював результат, асистенти прибирали розлиту воду, ловили та заспокоювали нещасних котів, Шість годин зйомок, 28 вилитих відер води, 28 разів кинуті коти. І ніякого Фотошопа… Халсман писав потім, що до кінця зйомок краще всіх почували себе коти, а сам він і брудні асистенти просто валилися з ніг.

Розкадровка процесу зйомки Dali Atomicus

Сальвадор Далі та Халсман створили немало спільних робіт. Далі

писав в своєму «Щоденнику генія»: «…я вирішую сфотографувати волосяну історію марксизма. І вішаю собі на вуса шість білих паперових кружечків. На кожен з них Хальсман накладає портрети Карла Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна та Малінкова. Останній кружечок я залишаю для Хрущова…»

Плоди спільної творчості дали матеріал для двох книг – «Далі Атомікус» та «Вуса Далі».

 Книга «Вуса Далі»

Охоче знімається і в рекламі, однак рекламні ролики з його участю виходять надто ексцентричними та епатажними. Надовго запам'яталася реклама шоколаду, де Далі відкушує шоколадній кусок, від чого, в нього закручуються вуса, і він ейфоричним голосом говорить, що від цього шоколаду, тільки що, зійшов з розуму.

В пам'ять про Далі

В пам'ять про Далі створено чимало творчих доробок – це фільми, музеї, публікації, колекційні монети, шаржі, карикатури та багато іншого. Навіть через 100 років цей унікальний геній не дозволяє про себе забувати.

Кіно про Далі (створені такі фільми):

«Б і графия Сальвадора Дал і » «Сальвадор Дал і . Жи ття без правил» «Слава і позор Сальвадора Дал і » «Дал і і к і но» «Б і льше, ніж любов. Гала Дал і » Программа з цикла «Гени ї та злод ії » Шоу What's-My-Line? Сальвадор Дал і на в і део

Музеї Далі

Фонд « Гала - Сальвадор Дал і » (The Gala-Salvador Dalí Foundation)

Театр - музей в Ф і герасе (Dalí Theatre-Museum) Будинок -музей в Порт-Ль і гате (Casa-museo — Portlligat) Замок Гала в Пуболь (Gala Dalí Castle) Музей в Сент-Петерсбурге (The Dali Museum) Музей в Париж і (Espace Dalí) В и ставка в Лондон і (Dali Universe)

Виставки в Росії

Монети памяті Сальвадора Далі

Як бездоганно оброблений діамант, талант Сальвадора Далі має дуже багато граней, кожна з яких сяє особливим блиском і змінює відтінок в залежності від кута зору. Він був не просто геніальним у всьому, чи то живопис, скульптура, графіка чи література. Унікальність Сальвадора Далі заключається ще й в тому, що він був підприємливо успішним.

Будь який проект, за який брався експресивний іспанець, рано чи пізно повертався економічною вигодою. Далі успішно заробляв на комфортне життя, свої дивакуваті захоплення та дорогі подарунки для своєї музи Гали. Чи любив маестро гроші? Невідомо. Але те, що гроші любили Далі – не викликає сумнівів.

Тому поява в 2004 році сувенірного набору монет, присвяченого 100-річчю знаменитого сюрреаліста, не здивувало і досить закономірно. Монети випущені Іспанським королівським монетним двором з участю організації «Гала-Сальвадор Далі» і стали продовженням пам’ятної серії «Художники Іспанії».

Набір складається з однієї золотої та чотирьох срібних монет, відчеканених з якістю proof.

Монети в 10 євро були випущені тиражем по 25 000 екземплярів. На аверсах цих порівняно невеликих монет (діаметр – 40 мм) зображений портрет маестро, на реверсах – деякі з найвідоміших його робіт: картини «Леда Атом і ка» , «М'який автопортрет зі смажени м беконом» .

До 105-річчя ювілею Сальвадора Далі була випущена друга колекція пам’ятних монет, номіналом 10, 50 і 400 євро. На кожній монеті з колекції вибитий автограф Сальвадора Далі та мурахи, що повзуть – символ непостійності, який можна часть зустріти на картинах маестро.

   

50 €

 

400 €

 

10 €

Автопортрет з «Юманіте»

Портрет Пабло Пікассо в 21 столітті

Ретроспективний бюст жінки

Автоматичний початок портрету Гали

50 €

Sex-appeal в образі привида

Спокуса святого Антонія

Тираж монет – 5 000 екземплярів.

400 €

На аверсі монети відома робота Далі «Галарина», на реверсі — «Тристан і І зольда» .

ГаларинаТристан і

Ізольда

Карикатури та шаржі на Сальвадора Далі

Про Сальвадора Далі пам’ятають і сьогодні. Ви можете побачити деякі з шаржів, пов’язаних з життям і творчістю художника-сюрреаліста, які викликають доброзичливу посмішку.

ТеаLтр-музеLй СальвадоLра Далі́L

Музей, створений Сальвадором Далі, розташований у Фігерасі. Тут знаходиться найбільше зібрання картин цього відомого художника-сюрреаліста.

У жовтні 1960 року мер Фігерасу звернувся до Далі із проханням подарувати одну з картин художника місцевому краєзнавчому музею Ампурдану. Прохання мера до художника підтримав їх спільний друг фотограф Меліто Казальс, якого Далі завірив у тому, що подарує рідному місту не лише картину, а цілий музей.

Процес створення музею розпочався у 1961 році. 8 серпня Далі

сповістив громадськість Фігерасу про своє бажання побудувати музей, заявивши:

«

З молодих років я слідував заповіту Монтеня, який стверджував, що єдиний шлях до універсального лежить через суто локальне <…>. Нашому театру судилося стати музеєм Далі. Тут відбулася моя перша в житті виставка. Кожен сантиметр цих напівзгнилих стін – абстрактна картина.

Де ж іще, як не в моєму місті, мають зберегтися й жити у віках найбільш екстравагантні та фундаментальні з моїх робіт? Де ж іще? Те, що залишилося від Муніципального театру, здається мені дуже підходящим з трьох причин: по-перше, тому що я, перш за все, театральний художник; по-друге, тому що Театр розташований навпроти церкви, у якій мене хрестили, а ви знаєте, що я католик до мозку кісток; а по-третє, саме в цьому театрі, у

його фойє, я вперше виставив свої живописні роботи.

Далі втілив цей проект у життя за участю архітектора Оскара Тускетса та інженера-будівельника Педро Альдаміса.

Музей зростав та розвивався ніби живий організм. Далі змінював і доповнював експозицію до самої своєї смерті у 1989 році.

Кімната-обличчя через зменшувальну лінзу

Очима зображення слугують збільшені відретушовані фотографії картин пуантилістів з видами Парижа; ніс — це камін з колодами; перука, що увійшла до книги рекордів Гіннеса,була зроблена відомим перукарем Льюїсом Льонгерасом, і нарешті, слід відзначити диван-губи, ідею якого Дали втілив ще у 1937 році у зразку, виставленому в паризькому магазині своєї знайомої, дизайнерки Ельзи Скіапареллі.

Іншими елементами композиції є віяло з годинником, старовинні ходики, два глечика і Венера Мілоська з шиєю жирафа та висувними шухлядами. Аби сприйняти усю оптичну гру в цілому, глядач повинен піднятися сходами на невеличкий огляовий майданчик, увінчаний верблюдом, подарованим художнику фірмою «Кемел». До верблюду підвішена зменшувальна лінза, в якій і виникає особа Мей Вест. 

Значення творчість З. Дали

Майстер інсценівки (життя як твір мистецтва), Сальвадор Далі – містифікатор, чарівник, дивує світ Божий небаченим, немислимим, позбавленням раціонального розуміння, разом з дружиною і музою Галою створив вигадливий, гротесковий світ жахів і мрій. Він відображав реальність, сучасну йому, залишаючись постійно людиною свого Часу, людиною історії. Мікеланджело і Леонардо та Вінчі, Веласкес і Вермер, Гойя і Босх, образи Данте і Сервантеса, великі євангельські герої – усі вони, вічні та прекрасні, перевтілені Сальвадором Далі у його творчості. Напевно, не в повному обсязі можна зрозуміти роботи С. Далі, але байдужим бути неможливо.

Життя цієї людини було яскравим і геніальним. Сальвадора Далі можна сміливо назвати неповторним найбільшим генієм сюрреалізму 20-го століття!