http://ta-v.blogspot.com/

Родина Крушельницьких, початок 1930-тих рр. Це фото стало символом винищення сталінським режимом української інтелігенції.

Родина Крушельницьких, початок 1930-тих рр. Це фото стало символом винищення сталінським режимом української інтелігенції.

Початком масового нищення української інтелігенції

вважається травень 1933 року, коли 12—13

відбулися арешт Михайла Ялового і самогубство Миколи Хвильового, у недоброї пам'яті харківському будинку «Слово».

Кульмінацією дій радянського репресивного

режиму стало 3 листопада 1937 року. Тоді, «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення

за вироком Трійки розстріляний Лесь Курбас. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші. Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української нації.

Першу групу — безпосередніх жертв терору становлять

письменники Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук,

Марко Вороний, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Михайль

Семенко, Євген Плужник, Микола Зеров, худжники-

бойчукісти, Лесь Курбас та багато інших, що були знищені

фізично, тобто страчені або померли в концтаборах, чи

вчинили самогубство перебуваючи за півкроку від

арешту.

Письменники: Антоненко-Давидович Борис Бобинський Василь Буревiй Кость Влизько Олекса Досвiтнiй Олесь Драй-Хмара Михайло Еллан-Блакитний Василь Загул Дмитро Зеров Микола Йогансен Майк Косинка Григорiй Кулiш Микола Маланюк Євген Осьмачка Тодосiй Пiдмогильний Валерiан Плужник Євген Полiщук Валер'ян Семенко Михайль Слiсаренко Олекса Фалькiвський Дмитро Филипович Павло Хвильовий Микола Шкурупiй Гео

Художники:

Бiзюков Онуфрiй Бойчук Михайло Бойчук Тимiш Гаврилко Михайло Гогенмейстер Володимир Горська Алла Дiндо Жозефiна Заливаха Опанас Iвасюк Микола Касперович Микола Конончук Сергiй Котляревська Марiя Кравченко О. Кричевський Василь Кричевський Федiр Михайлiв Юхим Морозова Людмила Музика Ярослава Мурашко Олександр Налепинська-Бойчук Софiя Падалка Iван Розвадовський Вячеслав

Музиканти:

Волинець Степан Донець Михайло Дюмiн Якiв Ждановський Євген Кабачок Володимир Коляда Микола Кудрик Борис Левицький Бориc Леонтович Микола Лисянський Юрiй Лятошинський Борис Радзiєвський Микола Ревуцький Дмитро Стеценко Кирило Харченко Артем

З роману Івана Багряного "Сад Гетсиманський" про Григорія Косинку:"От він (слідчий), наприклад, називає ім"я Стрільця й витріщається здивовано: - О! Стрілець! - А тоді ірже й задоволено та захоплено б"є кулаком по столу:- Та ж він учора признався! У всьому признався!! Ось тут!.. І ти ще це підтвердиш... Тут от говорить про закопану зброю! Так ти це підтвердиш... Ну?!Безподібний Гордий(слідчий)! Він не знає, що стрілець - це ж Григорій Косинка і що той Косинка розстріляний ще п"ять років тому, - але яке йому до того діло. Він і Косинки не знає і не хоче знати."

Автор збірки поезій «Рівновага» (1933, опубліковано в Аугсбургу в 1948, в Україні — 1966), роману «Недуга» (1928), п'єс «Професор Сухораб» (1929), «У дворі на передмісті» (1929), «Болото», віршованої п'єси «Змова в Києві» («Шкідники», «Брати»).