2013

© Олег Лиховид

КУРОРТ ДЕРЖАВНОГО

ЗНАЧЕННЯ

Уперше рекреаційні властивості Джарилгацької затоки описав професор Рішельєвського ліцею Християн Генріхович Гассгаген у 1852 р., у праці “Результати хімічних досліджень морських, озерних і лиманних вод та грязі Новоросійського краю” (Одеса). Дані про цілющі якості озера Устричного наводить доктор медицини та хірургії Кіндрат Іванович Грум у книзі “Опис мінеральних вод, лікувальних грязей та купання”. Він також дає медичні рекомендації щодо купання в Чорному морі та користь піщаних ванн.

Ще в 1896 р. інженер В.Ю. Руммель писав: “Вода в Джарилгацькій затоці відзначаються своєю постійною прозорістю: тільки під час дуже сильних вiтрiв вона робиться каламутною i тільки біля берегів; пояснюється це тим, що в затоці ніколи не буває будь-яких значних хвилювань i що все дно затоки вкрито водоростями, що перешкоджають підняттю муті. Процентний вміст солі у воді тут дещо більший, ніж у морі, i, крім того, вона містить значну кiлькiсть йодистих сполук, що визначено було аналізом, проведеним у 1896 р. місцевим лікарем. Температура води тут піддається меншим коливанням, нiж у морі. Усi цi властивості морської води, а також наявність на березі затоки цілющих грязей дає містечку Скадовськ підстави в недалекому майбутньому стати морським курортом”.

Той же В.Ю. Руммель зазначає, що в 1895 р. у Скадовськ приїздило 15 відпочиваючих на курортний сезон. Це означає, що курорт Скадовськ лише на один рік молодший міста. У 1896 р. відпочиваючих було вже 90 осіб. А тим першим лікарем, котрий займався лікуванням був лікар прикордонного відділення І.К. Вірській. У 1910 р. в Харкові в типографії Адольфа Даре, була надрукована книга доктора Вірського “Порт Скадовськ. Новий курорт на Чорному море” об’ємом всього 8 сторінок та в кількості 25 примірників.

До сезону 1899 р. були облаштовані теплі морські ванни. До 1899 р. відноситься перша реклама Скадовського курорту в Херсонській газеті “Юг”, в липні рекламувався сам курорт, а в серпні – виноград Шасла, котрий можна купити в Скадовську. В обох випадках реклама, розміщена на першій сторiнцi, непогано робила свою справу. Уже у 1899 р. у Скадовськ на курортний сезон приїхало відпочивати близько 200 осiб, про це писала й енциклопедія “Брокгауза та Ефрона”. Незабаром, у 1902 р., відпочиваючих було більше, ніж 500 осіб.

М. Лендер у книзi “Чорне море та Кавказ” (С.-Петербург, 1904 р.) писав: “...курортному значенню Скадовська сприяє влаштування в ньому лікувального закладу, теплих морських ванн i гідропатичного (водолікувального) закладу...”

Ще в 1901 р., в Скадовську, була відкрита літня колонія Херсонського “Товариства сприяння фізичному розвитку дітей”. 37 днів тут оздоровлювалися 22 хлопчики і 30 днів – 25 дівчаток.

У 1906 р. П.А. Зелений, відомий діяч Дніпровського земського самоврядування (Олешки, а нині Цюрупинськ) заснував “Скадовську громадську санаторію” з метою оздоровлення в містечку вчителів народних шкіл всієї імперії. Він написав відозву до всіх міських дум і земського самоврядування з проханням асигнувати кошти на будівництво санаторії. У подальшому ті органи котрі, взяли участь у будівництві, могли направляти на лікування до закладу вчителів народних шкіл, для яких, як вказував сам П.А. Зелений, – “здоров’я є найголовнішим багатством”.

Із 1912 р. у Херсонських газетах також вказується, які хвороби лікують на курорті Скадовськ – ревматизм, захворювання жіночої статевої сфери, неврастенія, істерія, втома, мігрені, катаракт шлунку, дихальних шляхів, рахіт, коклюш, бронхіальна астма, атонія, ожиріння. Із Херсона до Голої Пристані

курортників перевозив пароплав “Грозний”. Далі до Скадовська омнібусом, а з 16 липня 1912 р. – 13-місним автобусом. Зі Скадовська автобус відправлявся о 7 год. 30 хв., а з Голої Пристані о 16 год.

У плані розвитку Скадовська як курорту дуже важливе значення мала рекламна брошура “Курорт Скадовськ на північному узбережжі Чорного моря”, видана в 1915 р. У брошурі вказувалося, що “вода бухти містить велику кількість йодистих і бромистих солей, більш сконцентрованих ніж у відкритому морі, 2% солей за Воме або 20,5 грам солі на 1000 частин (2%), в той час, як морська вода у берегів Ялти або Євпаторії містить тільки 14 грамів солі, або 1,4%”.

Брошура “Курорт Скадовськ на північному узбережжі Чорного моря” писалася авторами на підставі книги прикордонного лікаря Самуїла

Володимировича Піре-Арсалана, котрий з 1905 р. досліджував цілющі властивості води в затоці.

На жаль книга С.В. Піре-Арсалана не дійшла до нас, але за брошурою 1915 р. знаємо, які хвороби лікували на березі Джарилгацької затоки на початку ХХ століття. У дорослих лікували розлад травлення, малокрів'я, бліду неміч, хлороз, подагру, нервові хвороби, мігрені та головні болі, атрофії, паралічі, статеве безсилля, катар, хронічні жіночі хвороби, потіння. У дітей лікували золотуху, туберкульоз, коклюш, рахіт, порізи, паралічі, атрофії, малокрів'я. Особливо позитивно морські купання впливали на слабких та погано розвинених дітей.

Довiдник “Оздоровчi мiсцевостi Росiї” у 1917 р. присвятив Скадовську цiлий роздiл: “Скадовськ славиться своїми купальнями, пляж зовсiм пологий, поступове заглиблення дна, ґрунт пiщаний твердий, рiвний, вода завжди прозора, повна вiдсутнiсть скiльки-небудь значущого приливу хвиль, холодних течiй i коливань температури води. Є ванний заклад на 14 місць i готель на 15 номерів”.

30 травня 1921 р. Скадовський міськвиконком прийняв рішення “Про органiзацiю курорту-санаторiю в Скадовську”. Станом на 1930 р. дiяв об’єднаний курорт “Гопри-Скадовськ”. 13 серпня 1930 р. Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет та Рада народних комісарів видали Закон “Про курорти в республіці”. Відповідно до статті 22 Закону повноваження про визнання курортів було надано Народному комісаріату здоров’я. 25 грудня 1930 р. нарком здоров’я УРСР С.І. Конторович підписав Постанову ”Про оголошення м. Скадівська за курорт республіканського значення та про межі цього курорту”. В 1932 р. Спілка письменників України організувала для письменників та членів їх родин поїздку на курорт в Скадовськ.

Постановою, тепер вже, Ради народних комісарів УРСР за № 1376 від 11.10.1939 р. Скадовськ оголошено курортом республіканського значення вiдповiдно до чинного на той час законодавства. По наявності основних природних та лікувальних факторів місцевості надано профіль дитячого курорту. До курортної зони потрапила частина Джарилгацької затоки.

Виконком Херсонської обласної ради депутатiв трудящих рiшенням № 1815 вiд 6.12.1949 р. встановив межi округу i зон санiтарної охорони курорту Скадовськ, а виконком Скадовської районної ради затвердив заходи санiтарного режиму курорту.

Наприкiнцi 50-х рр. ХХ ст. щорiчно в Скадовськ приїздило вiд 15 до 30 тисяч вiдпочиваючих. У 1963 р. було заплановано реконструкцiю Скадовська як курорту союзно-республіканського значення, а у 1965 р. Скадовськ за

класифiкацiєю вiднесли до третьої групи малих курортних мiст. У 1966 р. у мiстi за сезон мали змогу вiдпочити близько 50 тисяч осiб.

У путівнику “Гола Пристань – Скадовськ” (1961 р.) автор стверджує, що “декілька разів на день від Скадовського морського порту до острова Тендра курсує катер”. Без сумніву автор помилявся, навряд чи до Тендри міг щодня, та ще й по кілька разів ходити катер, оскільки це більше 100 км. Насправді в той час, щодня, від Скадовська на острів Джарилгач курсував теплохід “Ураган”. Ще в 50-х роках у бухті коси Глибока утворена пристань та почав діяти пляж, котрий існує й нинi.

Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР № 197 вiд 20 березня 1969 р. була встановлена Скадовська медична зона. Вона включала в себе Залiзний Порт, Бiльшовик, Лазурне, Красне, Скадовськ, Роздольне, Хорли, Приморське й острів Джарилгач. У 1974 р. Рада Мiнiстрiв УРСР прийняла постанову № 357 “Про першочергові заходи по раціональному використанню території Скадовської медичної зони”.

У 70-х рр. ХХ ст. у Скадовській медичній зонi функціонувало 59 сезонних закладів відпочинку й один санаторій. Загальна місткість їх складала 14150 місць. У межах Скадовського району за сезон в оздоровчих закладах відпочивало 57 тисяч осіб, і до 70 тисяч осiб неорганізованих відпочиваючих. Згідно з постановою Ради Мiнiстрiв УРСР № 357 вiд 1988 р. узбережжя на схiд i захiд вiд Скадовська вважаються оздоровчою зоною, кiлькiсть неорганізованих відпочиваючих в окремі роки сягала 130-150 тисяч осiб.

У 1974 р. Одеським науково-дослідним інститутом курортології проведено дослідження Скадовської рекреаційної зони. Завдяки мілководдю морського узбережжя, доброму прогріванню та високій мінералізації морської води, унікальному поєднанню степового і морського повітря, насиченого фітонцидами, озоном, бромом, йодом, великій кількості сонячних днів та інших факторів науковцями інституту підтверджено високу цінність Скадовського курорту перш за все для лікування і оздоровлення дітей.

Природні рекреацiйно-оздоровчi ресурси не вичерпуються кліматичними умовами. У 1975 р. гiдрогеологiчне управління “Укргеокаптажмiнвод” провело розвідку мулових грязей у Джарилгацькій та Каржинськiй затоках i озерах Скадовської медичної зони. Дослідження 2003 р. показали, що в районі пригирлової південно-західної частини Каржинської затоки і на острові Джарилгач (озеро Синє) зустрічаються поклади пелоїдів, які за своїми характеристиками в основному відповідають вимогам, які висуваються до лікувальних грязей. У Каржинській затоці запасів грязі 3,5 тисяч кв. м. Відомий цілющий чорний мул, що здавна використовується місцевими мешканцями для лікування хвороб суглобів, утворений впродовж віків та являє собою

природні органо-мінеральні колоїдальні утворення мулу харових водоростей. Мул має високу теплоємність i теплотривку здатність, що містить, як правило, терапевтично активні речовини, такi як солі, гази, біостимулятори та живi мікроорганізми. Ще Геродот писав: “У Тавриді на солоному озері використовується єгипетський метод лiкування: хворого занурюють у цілющу грязь, пiдiгрiту сонцем, а потiм купають в солоній морській воді”. Про цiлющi грязi Скадовська в 1896 р. писав В.Ю. Руммель. Нинi грязелiкування застосовується у профiлактицi i лiкуваннi сечокам’яних дiатезiв при супутньому хронічному пiєлонефритi. Температура грязьових “пов’язок” повина бути +40-+42°С. Курс лiкування складається з 10-12 процедур, проведених або через день, або 2 днi поспіль з вiдпочинком на 3-й день. Грязьові процедури супроводжуються посиленою мобiлiзацiєю цукру з глiкогену печiнки, підвищенням активностi протеолітичних ферментів з посиленням розпаду бiлкiв i підвищенням рiвня залишкового азоту в кровi. Пiд впливом грязьових аплiкацiй підвищується активність ферментів клітинного дихання i підсилюється тканинне дихання, що в остаточному пiдсумку мобiлiзує пристосувальні реакцiї органiзму. Із підвищенням у визначених межах температури грязi підсилюється реакцiя серцево-судинної системи, збільшується маса циркулюючої кровi, газообмiн, активнiсть ферментів клітинного подиху, моторна та секреторна дiяльностi шлунка, вплив на iмунологiчну реактивнiсть органiзму, супроводжується протизапальним ефектом при алергiйних i iнфекцiйно-алергiйних захворюваннях.

Причорноморською комплексною геологорозвідувальною експедицією в 1976 р., були проведені пошукові роботи, у результаті яких у Скадовську були виявлені мiнеральнi хлоридно-натрiєвi води середньої мiнералiзацiї типу “Куяльник-2”. Окрім того, у мiстi виявлені три свердловини сульфатних мінеральних вод без специфічних компонентів i властивостей. За бальнеологічними показниками вони можуть використовуватись для ванн, а при розбавленні питною водою – для лікувального пиття. У самому Скадовську є дві свердловини з водою типу “Чапаєвська”, яка цілком придатна для бальнеологічного лікування. В одній iз них, занесеної до каталогу мінеральних вод України пiд № 456, мiнералiзацiя становить 6 г/л, вмiст сірководню – 0,025 г/л, в iншiй – № 457– мiнералiзацiя 16 г/л при вмiстi сірководню 0,032 г/л. На схiд, на вiдстанi 1,1 кілометра вiд міста, знайдено мiнеральнi води близькі за властивостями до “Нижньо-Сергiнської”. Мiнералiзованi води залягають на глибині 18-25 м, а значнi запаси високоякiсної води – на глибині 60-80 м. На узбережжі вiдкритi також води, що за складом хлору i натрiю середньої мiнералiзацiї вiдносяться до “Мінського” типу, якi кориснi для внутрішнього вживання при гастритах, хронічних колітах, секреторній недостатностi. В

теперiшнiй час води переважно хлоридно-гiдрокарбонатнi магнiєвi або кальцiєвi з мiнералiзацiєю 0,2-0,4 г/дм3 у Скадовську є основним ресурсом водозабезпечення, розливалися в пляшки пiд назвою “Скадовська”, “Скадовська-люкс” та “Джарилгацька” й реалізовувалися населенню в якості природно-столових мінеральних вод.

Із 1977 р. на острів Джарилгач почали курсувати два сучасних теплоходи “Іван Боярський” та “Марія Жолобова”, названі так на честь заслужених вчителів УРСР та почесних громадян міста Скадовська. У 1977 р. за літо на острів було перевезено 300 тисяч пасажирів, за день перевозилося близько 6 тисяч осіб. У бухті Глибока була споруджена водонапірна башта висотою 9,7 м, медичний пункт та кілька господарських споруд. У 1990 р. на острів було перевезено за літній період лише 60 тисяч пасажирів. На початку 1990-х років пляж занепав, регулярні рейси на острів припинилися.

У відповідності з постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 10 грудня 1977 р. острів Джарилгач визначено як резервну територію для організації тривалого відпочинку та туризму. Було передбачено будівництво на острові санаторіїв, пансіонатів, туристичних баз та піонерських таборів. Автори ідеї сподівалися, що “Джарилгацький курортний район” одночасно зможе прийняти до 20 тисяч відпочиваючих і туристів.

Із 1996 р. до бухти Глибока почав курсувати теплохід “Ревуцький”, розрахований на 256 пасажирів, хоча за день протягом 1996-1997 рр. перевозилося не більше 400 відпочиваючих. Цей теплохід курсував на острів до 2003 р. На старому місці знову влаштовано пляж. На пляжі розміщується кафе, дерев’яні лежаки, навіси, встановлено роздягальні, є питна вода. Щосезону, з початку червня до початку вересня, відпочиваючих доставляє на острів комфортабельний теплохід.

Постановою Кабінету Мiнiстрiв України № 1576 вiд 28.12.1996 р. “Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних”, Скадовськ, Лазурне та Красне віднесено до курортів. Постановою Кабінету Мiнiстрiв України № 703 вiд 18.06.1998 р. “Про Положення про санітарну охорону Скадовської медичної зони в межах Скадовського району” забороняються будь-яке будівництво на острові Джарилгач; скидання дренажно-скидних та стічних вод у Джарилгацьку та Каркінітську затоки, а також в озері Устричне.

Берег Джарилгацької затоки обривається виступом висотою 1-2 м. Території характеризуються наявністю чисельних замкнутих понижень, подів та степових блюдець, глибина яких не перевищує 1-2 м. Площа таких форм рельфу досягає 15-20 км. Берегова пляжна лінія складена піщано-

черепашковим матеріалом, має ширину 15-20 м, у межах міських забудівель упорядкована.

Із бухти Глибока, що на острові Джарилгач, здійснивши трьохкілометровий піший перехід, можна вийти на необладнаний, але чудовий піщаний пляж, що знаходиться на узбережжі Каркінітської затоки, яку помилково називають “відкритим морем”. Насправді відкрите море починається там де закінчується Каркінітська затока, західніше селища Лазурне, біля озера Устричного.

Чудові пляжі так званого “відкритого моря” знаходяться в районі знаку Червоний, де починається вузька частина острова. Щоправда добратися до них можна лише на приватних вітрильниках або човнах.

Пляжі “FFK”, більше відомі як натуристські, знаходяться на південній стороні острова, всього-на-всього в межах одного кілометра на схід або на захід від того “відкритого моря” куди переходять відпочиваючі з бухти Глибока. Натуристи та закохані пари також полюбляють західне узбережжя острова від коси Глибока аж до коси Ведмежа, хоча ця частина острова характеризується майже повною відсутністю піщаних пляжів, зате має велику кількість теплих глибоких проток між морем та острівними озерцями.

Загалом рекреаційна структура морського узбережжя представлена 12,9 км берега придатного для пляжів, у тому числі – 5,5 км шириною більш як 25 м та 7,4 км шириною від 10 до 25 м. На острові Джарилгач, у місті Скадовську і біля нього зосереджені найкращі пляжні ресурси Джарилгацької затоки. Потенцiальна мiсткiсть пляжів складає 29 тисяч осіб.

У пансіонатах та санаторіях використовують клiматолiкування сонцем, морською водою, піском, мінеральною водою, цілющими грязями, південними фруктами та овочами. Сприятливо на здоров’я впливають також бризові явища, шум моря та хвиля прибою.

Купання в солонiй водi або ропi (таласотерапiя) та отримання повiтряних ванн (аеротерапія) сприятливо впливає на лiкування порушень шлункової дiяльностi, лейкемiї, подагри, мiгренiв, захворювань верхнiх дихальних шляхiв. У дiтей лiкується туберкульоз, рахiт, кориснi вони при загоєннi ран i порізів, захворюваннях шкiри. Морська вода мiстить велику кiлькiсть йодистих i бромистих солей, якi мають бiльшу концентрацiю в затоцi, нiж у вiдкритому морi i сягають близько 2%. Купання також носить характер загартування організму й унеможливлює застуду. Рекомендоване купання при білокрів’ї, при хворобах обміну речовин і деяких форм подагри, при неврастенії, при атрофіях, порізах та легких формах полового безсилля, при в’ялості й пітливості. Лікарі не рекомендують купатися в морі особам з гострими захворюваннями серця, при серцево-судиннiй недостатностi, при захворюванні

нирок, важких формах неврозів та особам зi стійкою гіпертонією. Повiтрянi ванни лiкують бронхiальну астму, гiпертонiю, ревматичнi пороки серця, атеросклероз.

Псаммотерапiя (псаммо – пiсок) має не менш важливий лiкувальний ефект. Про ефективність пісчаних ван при лиманах Чорного моря, ще в 1855 р., писав лікар К.І. Грум. Нагрiтий пiсок дiє на тiло людини комплексно, передає тепло тканинам органiзму, дiючи через рефлекторний механiзм, та подразнюючи тепловi рецептори шкiри, суглобiв та внутрiшнiх органiв, що викликає посилення теплового руху молекул. Механiчний тиск дiє на кровоноснi та лiмфатичнi судини шкiри та м’яких тканин, розширюється сiтка капiлярiв i артерiй, посилюється приток кровi, вiдбувається її перерозподiл. Морський пiсок добре прогрiвається на пляжi сонцем i зберiгає тепло, має властивiсть швидко i легко вбирати пiт, котрий видiляється у великiй кiлькостi пiд шаром пiску. При цьому вапняковi часточки мають слаболужну реакцiю, вступають у хiмiчну взаємодiю з потом, у результатi чого утворюється вуглекислий газ. При зволоженнi розчиняються солi та мiкроелементи морської води, що мiстяться в пiску i дiють на рецептори шкiри. Температура пiску сягає +50о С, а бiля шкiри +37о С. Псаммотерапiя успiшно лiкує хвороби опорного апарату, нервової системи, спазми судин. Добре лiкуються артрози, остеохондроз, неврити, полiомiєлiт. Успiшно лiкуються жiночi запальнi хвороби, в тому числi безплiддя, хронiчнi простатити, порушення обмiну речовин (ожирiння, подагра), захворювання верхнiх дихальних шляхiв (фарингiт). Не можна застосовувати пiщанi ванни при туберкульозi, епiлепсiї, злоякісних пухлинах та хворобах кровi.

Гелiолiкування (лікування сонцем) давно використовується при лiкуваннi багатьох хвороб. У 1931 р. була встановлена одиниця дозування сонячної енергії – калорія. Сонячні ванни необхідно починати з трьох калорій, що дорівнює одній порції, i щоденно добавляти по одній порції i поступово доводити до 75-90 калорій (25-30 порцій), дітям – наполовину менше. Лiкування треба починати, коли на 1 см2 припадає 0,6 калорії за хвилину i закінчувати при 1,2 калорії за хвилину. Найкращою температурою була визнана температура +14 -+18о С. Щодо природного радіоактивного фону, то на пляжах Скадовська він коливається в межах 2-12 мкР/годину, а середній природний фон острова Джарилгач становить 18 мкР/годину, отже у Скадовську можна дозволити більш тривале перебування під відкритим сонцем. Період можливої геліотерапії складає 8 місяців (березень – жовтень), оптимальний – 6 місяців (квітень – вересень). Тривалість опромінювання для утворення межі еритеми в червні – липні на відкритому горизонті в полудень – 12-14 хв., а в 10 год. ранку – 16-18 хв.

Ландшафтотерапiя – метод курортного лікування, який використовує психоемоційний вплив на людину мiсцевостi з чудовим пейзажем, розглядається як складова частина клiматотерапiї, застосовується спільно з аеротерапією та гелiотерапiєю. Краса моря, острова, незвичайний краєвид, задоволення від морських купань – все це підвищує настрій та загальний стан здоров’я людини. Крім природного ландшафту, в курортній зоні важливе значення набуває парковий ландшафт, який сприяє відпочинку та лікуванню, викликає у людини позитивні емоцiйнi реакції. Ландшафтотерапiя сприяє нормалiзацiї роботи нервової системи, підвищенню життєвого тонусу організму, покращанню сну та апетиту.

Вiдповiдно до квалiфiкованих медичних рекомендацій на березі Джарилгацької затоки найбільш доцільно вести лікування при наступних захворюваннях: хронічні неспецифічні захворювання верхніх дихальних шляхів, тонзиліти, ринофарингiти, ларингіти, бронхіти, бронхоаденіти, доброякісні анемії, неврастенії, ревматизм у неактивній формі, захворювання опорно-рухового апарату, деформації хребта тощо.

Знаменною подією для Скадовського району стала дата 06 вересня 2011 р., на засіданні 8 сесії VI скликання Верховної Ради України, було проголошено територію міста Скадовськ – курортом державного значення. Закон спрямований на збереження, охорону та розвиток курортної місцевості та інфраструктури регіону, підвищення рентабельності курортного комплексу міста Скадовськ, створення умов для ефективного та раціонального використання природних лікувальних, матеріально-технічних ресурсів регіону.

На даний час у Скадовській курортній зоні розміщено біля 80 оздоровчих закладів загальною потужністю 22130 місць, з них 32 дитячих оздоровчих заклади. Із загальної кількості оздоровчих закладів щорічно функціонує у середньому 77 закладів, з яких: 30 закладів – для дітей, 3 – заклади змішаного відпочинку (“Санаторій для дітей з батьками “Скадовськ”, ОК “Чайка“ та СОК “Гілея”), де відпочивають діти та дорослі з дітьми, 23 – заклади для сімейного відпочинку з організацією харчування та 21 – невеликих закладів сімейного відпочинку без харчоблоків. У закладах відпочинку району в літній період відпочиває близько 86,2 тисяч організованих туристів, з них 41 тисяч дітей. Крім того у приватних оселях місцевого населення та у наметових містечках. ще понад 70,0 тисяч чоловіків.

Ураховуючи введення в дію нових потужностей як по оздоровчим закладам так і у приватному секторі, збільшення тривалості функціонування оздоровчих закладів, розрахункова кількість відпочиваючих у місті протягом оздоровчого сезону може становити 382 тисяч чоловік.