Вісник аграрної науки Причорномор`я. Випуск 1(58). 2011 р

МIНIСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИМИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Видається з 1997 р.

Виходить 4 рази на рік

ВIСНИКАГРАРНОЇ НАУКИ ПРИЧОРНОМОР’Я

ВИПУСК 1(58)

• Економiчні науки • Сільськогосподарські науки • Технічні науки

Миколаїв2011

Вiсник аграрної науки Причорномор’я : науково-теоретичнийфаховий журнал / В. С. Шебанін (гол. ред.) та ін. — Миколаїв, 2011. — Вип. 1 (58). — 242 с.

У збірнику висвітлено результати наукових досліджень з питань економіки, проблем сільськогосподарських та технічних наук, досліджуваних ученими, ас-пірантами, магістрами та студентами Миколаївського державного аграрного університету та інших навчальних закладів Міністерства аграрної політики України.

Рекомендовано до друку вченою радою Миколаївського державного аграрно-го університету. Протокол № 6 від 22.02.2011 р.

Точка зору редколегії не завжди збігається з позицією авторів.

РЕДАКЦIЙНА КОЛЕГIЯ:ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР: д.т.н., проф., чл.-кор. НААН України В.С. ШЕБАНІНЗАСТУПНИКИ ГОЛОВНОГОРЕДАКТОРА: д.е.н, проф. І.І. ЧЕРВЕН, к.е.н., доц. В.П. КЛОЧАН, д.е.н., доц. В.І. ГАВРИШ, д.с.-г.н., проф. В.В. ГАМАЮНОВА, д.с.-г.н., доц. М.І. ГИЛЬ,ВIДПОВIДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР: к.е.н., доц. Н.В. ПОТРИВАЄВА.

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:Економічні науки: д.е.н., проф. І.Н. Топіха, д.ю.н., проф. О.В. Скрипнюк, д.е.н., проф. Л.О. Мармуль, д.е.н., проф. О.Д. Гудзинський, д.е.н., проф. О.Ю. Єрмаков, д.е.н., проф. В.І. Топіха, д.е.н., проф. В.М. Яценко, д.е.н., проф. М.П. Сахацький, д.е.н., проф. О.В. Шебаніна, д.е.н., доц. В.М. Ганганов.Технічні науки: д.т.н., проф. В.Д. Будак, д.т.н., проф. Б.І. Бутаков, д.т.н., проф. К.В. Дубовенко, д.т.н., проф. Ю.В. Селезньов, к.т.н., проф., чл.-кор. НААН Украї-ни Д.Г. Войтюк, д.т.н., проф. С.I. Пастушенко, д.т.н., проф. В.М. Рябенький, д.т.н., проф. А.А. Ставинський.Сільськогосподарські науки: д.с.-г.н., проф. В.С. Топіха, д.с.-г.н., проф. Т.В. Під-пала, д.с.-г.н., проф., академік НААНУ В.П. Рибалко, д.с.-г.н., доц. Л.С. Патрєва, д.с.-г.н., доц. М.І. Гиль, д.б.н., проф. І.Ю. Горбатенко, д.б.н., проф. І.М. Рожков,д.с.-г.н., проф. С.Г. Чорний, д.с.-г.н., проф. М.О. Самойленко, д.б.н., проф. В.І. Січкар,д.с.-г.н., проф. А.О. Лимар, д.б.н., проф. А.П. Орлюк, д.с.-г.н., проф. В.Я. Щербаков.

Адреса редколегії: 54010, Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9,

Миколаївський державний аграрний університет, тел. 34-41-72www.mdau.mk.ua

Свідоцтво про державну реєстрацію © Миколаївський державнийКВ №6785 від 17.12.2002. аграрний університет

http://www.mdau.mk.ua

3Вісник аграрної науки Причорномор’я, Випуск 1, 2011

33

МIНIСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Вiсник аграрної науки Причорномор’яНауково-теоретичний фаховий журнал

Видається Миколаївським державним аграрним університетом

Випуск № 1 (58) 2011 р.

ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ

УДК 338.43:62.61

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКУ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ

РОСЛИННИХ РЕШТОК

В.І. Гавриш, доктор економічних наукМ.Д. Бабенко, кандидат економічних наукМиколаївський державний аграрний університет

Розглянуто напрями використання рослинних решток. Запропоно-вано критерій економічної ефективності їх використання. Розроблено методику визначення енергетичної та економічної ефективності ви-користання побічної продукції рослинництва.

Ключові слова: методика, ефективність, рослинні рештки, критерій.

Постановка проблеми. Щорічні обсяги виробництва побічної продукції рослинництва сільського господарства України складають приблизно 80 млн т. Основна частка цієї продукції – це солома зернових колосових та зернобобових культур. У світовій практиці солома та рослинні рештки ви-користовують в різних цілях: для підтримання та відтворення родючості ґрунтів; як підстилку та грубі корми у тваринни-цтві; як паливо для виробництва теплової та електричної енер-гії. Можливе просте спалювання на полях для зменшення витрат на їх утилізацію. Тому постає питання обґрунтування оптимального напрямку використання цього виду матеріаль-них ресурсів.

4 Економічні науки

Аналіз останніх досліджень. Кожен з перерахованих на-прямків утилізації рослинних решток відрізняється за енерге-тичною та економічною ефективністю.Питання використання рослинних решток знаходиться

у полі зору як закордонних, так і вітчизняних вчених. Так, В. Дубровін, М. Корчемний, В. Федорейко, В. Щербань, Г. Ге-летуха, Т. Железна, П. Євич та деякі інші досліджують вико-ристання рослин, соломи та рослинних решток в енергетичних цілях [1–3].Актуальним та вкрай важливим є дослідження викорис-

тання побічної продукції рослинництва як біодобрива. По-яснюється це тим, що внаслідок інтенсивного використання орних земель зменшується вміст гумусу у ґрунті. Відсутність достатніх обсягів органічних добрив для відновлення родю-чості ґрунтів спонукає для вирішення питання синтезу гуму-су використовувати пожнивні рештки. Сприяє підвищенню інтересу до зазначеного виду біодобрив і суттєве підвищен-ням ціни імпортного природного газу, якій використовують для виробництва азотних добрив. Теоретичні та практичні аспекти такого заходу вивчалися М. Безуглим, В. Булгаковим та ін [4].Однак залишається не до кінця вивченим економічна до-

цільність напрямків використання соломи та рослинних ре-шток, що потребує розроблення відповідної методики.

Мета статті. Метою дослідження є розробка методики ви-значення економічної ефективності використання рослинних решток для вибору оптимального напряму їх використання.

Викладення основного матеріалу. Будемо розглядати два основні варіанти використання побічної продукції рос-линництва. Перший – використання її як біодобрива та дру-гий – як твердого біопалива. Проведемо аналіз зазначених варіантів з енергетичної та економічної точок зору.Розглянемо використання поживних решток як біодобри-

ва. Вони містять значну кількість елементів живлення (табл. 1) [5]. Обсяг поживних речовин, що утворюється на одиниці пло-щі, залежить від урожайності та співвідношення основної та побічної продукції.


Таблиця 1Середній вміст елементів у рослинних рештках деяких сільськогосподарських культур, %

Культура Азот Калій Фосфор Сірка Кальцій Магній

Озима пшениця 0,45 0,90 0,20 0,11 0,20 0,11

Пшениця яра 0,67 0,75 0,20 0,18 0,26 0,09

Кукурудза 0,75 1,64 0,30 0,49 0,29 0,26

Ячмінь 0,50 1,00 0,20 0,18 0,33 0,09

Гречка 0,80 2,42 0,61 0,27 0,95 0,19

Соняшник 1,56 5,25 0,76 0,46 1,53 0,68

Ріпак 0,76 1,8 0,29 0,10 2,06 0,20

Цукровий буряк 0,35 0,50 0,10 0,05 0,17 0,11

Джерело: Довідник агронома / За ред. Л.Л.Зіневича. – Київ: Урожай, 1983. – 671 с.

Уречевлені витрати енергії на мінеральні добрива, які за-міщують рослинні рештки, можна визначити за формулою

де Сі – вміст і-го виду активно діючої речовини, %;Qi – енергетичний еквівалент і-го виду активно діючої

речовини, МДж/кг.Розрахунки показують, що використання побічної продук-

ції рослинництва як біодобрива дозволяє зменшити уречевлені витрати енергії (мінеральні добрива) приблизно на 0,5 МДж на кожний використаний кілограм пожнивних решток. У той же час, нижча теплота згоряння соломи зернових культур скла-дає 10…15 МДж/кг [6]. Тому, з енергетичної точки зору, вико-ристання побічної продукції рослинництва більш доцільно якбіопалива.Розглянемо економічну доцільність варіантів використан-

ня рослинних решток. Спочатку потрібно вибрати критерій для порівняння. В економічних розрахунках широко викорис-товується такий показник як приведені витрати. Однак його


неможливо використати в даному випадку тому, що він до-зволяє порівнювати лише однотипні технології. Тому доцільно використовувати показники, які характеризують ефектив-ність інвестицій. Для порівняння ефективності будемо вико-ристовувати індекс прибутковості. Його можна визначити за формулою

(1)

де V – величина інвестицій;R – річний економічний ефект;g – ставка дисконтування, %;t – строк існування проекту.Розглянемо визначення річного економічного ефекту для

першого варіанту. Він залежить від вартості добрив, що може бути заміщена при використанні побічної продукції

,

(2)

де Цді – ціна мінерального добрива, що містить і-й компонент активно діючої речовини;

Мб – річний обсяг біомаси;і – вміст і-го компоненту активно діючої речовини в міне-

ральному добрив, %;ЕВ – витрати на подрібнення та загортання у ґрунт рос-

линних решток;n – кількість компонентів активно діючої речовини в по-

бічній продукції рослинництва.Потрібно враховувати витрати на придбання та експлуа-

тацію технічних засобів.Перший варіант потребує, щоб комбайни були обладнані

подрібнювачами соломи. Для подрібнення соломи, що лежить на полях у валках, можливе застосування подрібнювачів рос-линних решток ПР-4,5, ИПР-5,4, ПП-2, ПН-2,0, ПН-4,0 або обладнання закордонних фірм. Аграрні підприємства також


застосовують важкі дискові борони типу БПРР-4,2 та БПРР-6,5з наступним обробітком важким культиватором КПЕ-3,8. Для подрібнення стебел кукурудзи застосовують жниварку КМС-6 (для комбайнів країн СНД), а для подрібнення стебел соняш-нику – жниварку ПЗС-8. Останній пристрій агрегатується з усіма моделями зернозбиральних комбайнів.Вартість додаткового обладнання для комбайнів складає

приблизно 70 тис. грн та має повний ресурс 8 років. Врахо-вуючи середні значення врожайності в Україні та середній річний наробіток комбайнів, у розрахунках можна прийняти питомі витрати інвестицій 36 грн на одну тонну рослинних решток. Як енергоресурси біомасу широко використовують в сіль-

ському господарстві Польщі, Угорщини, Чехії, Данії та інших країн Європи.Річний економічний ефект від застосування твердого біо-

палива можна визначити за формулою

, (3)

де Цт, Цб – ціна відповідно традиційного палива табіопалива;

Ет – технічний еквівалент.Технічний еквівалент для даного випадку визначають за

формулою

,

де Qт, Qб – нижча теплота згоряння відповідно традиційного палива та біопалива;

ηт, ηб – ККД енергогенеруючого обладнання відповідно на традиційному паливі та біопаливі.Слід відмітити, що сучасні котли для спалювання біомаси

мають невисокий коефіцієнт корисної дії – від 50 до 75%. Підви-щення їх ефективності потребує використання напірних вен-тиляторів, відповідних контрольно-вимірювальних приладів


та регулюючих пристроїв, що суттєво збільшує ціну енергоге-неруючого обладнання [7].Важливими елементами технічного забезпечення відпо-

відних технологій є:● комплекс машин для вирощування та збирання біомаси;● сховища та обладнання для зберігання біомаси;● теплотехнічне обладнання для спалювання біомаси;● системи контролю та керування технологічними проце-

сами на всіх етапах виробництва і застосування біопалива.Зазначене технічне забезпечення потребує відповідних ін-

вестицій.Відходи рослинництва можуть бути використані для ви-

робництва твердого біопалива – пелет (брикетів). За останні роки створено багато підприємств з його виробництва. На ринку України представлені вітчизняні та закордонні зразки обладнання для зазначеного виробництва.Здебільшого випадків виробництво комплектується за-

старілим обладнанням. Звичайно це комплекти АВМ-1,5; АВМ-0,65 або СБ-1,5 [8]. Продуктивність ліній знаходиться у діапазоні від 120 до 10000 кг/год [8, 9]. Отримані пелети мо-жуть бути використані в котлах (промислових та побутових) та теплогенераторах.За різними джерелами, собівартість пелет знаходиться у

діапазоні від 281 грн/т [10] до 1000 грн/т [8]. За теплоти зго-ряння 20 МДж/кг твердого біопалива вартість енергії складає 14…50 грн/ГДж, що значно нижче за аналогічний показник природного газу (89 грн/ГДж).За результатами досліджень компанії CPV Europe BV, для

забезпечення конкурентоспроможності відпускна ціна вітчиз-няних брикетів не повинна перевищувати EUR95/т. Досягти такого рівня можна за умови використання високопродуктив-ного обладнання (не менше 5 т за годину), амортизаційних від-рахувань не більше 10% та рентабельності не більше 10% [8].Використання такого високопродуктивного обладнання

вимагає вирішення завдання постачання сировини. Так, за річного напрацювання 1600 годин основної роботи потреба у


сировині становитиме не менше 80000 т. За врожайності зер-нових 30 ц/га потреба у площі сільгоспкультур становитиме не менше 26 тис. га. На практиці, це вимагатиме створення спілки аграрних підприємств для реалізації цього проекту.З огляду на порівняно високу вартість транспортування

твердого біопалива, його доцільно використовувати як місце-вий вид енергетичних ресурсів. Винятком можуть бути під-приємства з виробництва паливних брикетів, що розташовані у басейні Дніпра і, отже, можуть використовувати водний транспорт.Реалізація проектів з використання твердого біопалива

потребує значних інвестиційних ресурсів – близько 280 грн на одну тонну продукції на рік [10]. При цьому валовий прибуток не перевищуватиме 95 грн/т.Зробимо оцінку економічної ефективності зазначених ва-

ріантів використання рослинних решток. У розрахунках буде-мо використовувати основні показники мінеральних добрив та їх поточні ціни (табл. 2). Розрахунки показують, що значен-ня індексу прибутковості складає:

● використання рослинних решток як біодобрива – до 7,3;● використання рослинних решток як твердого біопали-

ва – від 3,7 до 5,9.Як бачимо з результатів розрахунків, використання побіч-

ної продукції рослинництва для відтворення родючості ґрун-тів має перевагу.

Висновки. Розроблено методику енергетичної та еконо-мічної оцінки ефективності варіантів використання рослин-них решіток. Розрахунки показують, що, з енергетичної точки зору, більш доцільним є їх використання як біопалива, а з економічної – як біодобрива. Тому можна рекомендувати вне-сення рослинних решток у ґрунт під яри культури, а в енерге-тичних цілях використовувати все, що залишилось (за умови наявності відповідної інфраструктури).Напрямами подальшої роботи є дослідження фактора

масштабності, більш ґрунтовний аналіз комплексів машин та обладнання для використання рослинних решток.


Таблиця 2Основні показники мінеральних добрив**

ДобриваАктивно діюча речовина

Вміст активно діючої речовини, %

Ціна, грн/т*

Аміачна селітра азот 34 1820

Аміак рідкий азот 82 3130

Аміачна вода азот 20,5 950

Карбамід азот 46 2370

Суперфосфат фосфор 19 1770

Хлористий калій калій 60 2120

Сульфат амонію азот 20,5 940

Нітроамофоска азот:фосфор:калій 16:16:16 3300

* Середнє значення на грудень 2010 року.

** Джерело: Методические рекомендации по топливно-энергетической оценке сельско-хозяйственной техники, технологических процессов и технологий в растениеводстве / М. М. Севернев, В. А. Токарев, В. Н. Братушников. — М. : ВИМ, 1989. — 59 с.

Література:1. Корчемний М. О. Енергозбереження в агропромисловому комплексі / Корчем-ний М. О., Федорейко В. С., Цербань В. В. — Тернопіль : Підручники та посібники, 2001. — 984 с. 2. Гелетуха Г. Г. Обзор технологий сжигания соломы с целью выработки тепла и электроэнергии / Г. Г. Гелетуха, Т. А. Железная // Экотехнологии и ресурсозбереже-ние. — 1998. — № 6. — С. 3—11.3. Dubrowin W. Perspektywy rozwoju technologii wykorzystania odnawialnych zrodel energii na Ukrainie / Dubrowin W. // Inzynieria Rolnycza. — Warsawa : IBMER, 2004. — № 1 (56). — S. 127—136.4. Безуглий М. Наукові та практичні аспекти використання соломи та рослинних ре-шток / М. Безуглий, В. Булгаков // Аграрний тиждень. — 2009. — № 18. — 19 с.5. Довідник агронома / За ред. Л. Л. Зіневича. — К. : Урожай, 1983. — 671 с.6. Біопалива / [В. О. Дубровін, М. О. Корченний, І. П. Масло та ін.]. — К. : ЦТІ «Енер-гетика і електрифікація», 2004. — 256 с.7. Васильченко В. Перспективи використання біопалива в Україні / В. Васильченко, О. Ткаченко // Аграрна техніка та обладнання. — 2010. — № 3 (12). — С. 52—58.8. Атаманчук В. Развитие производства гранулированного биотоплива в Украине / В. Атаманчук // Техніка і технологія АПК. — 2010. — № 5. — С. 13—15.9. Ясенецький В. Сільськогосподарська техніка на міжнародній виставці сільськогос-подарської техніки «ІнтерАгро 2010» / Ясенецький В. // Технік і технології АПК. — 2010. — № 5 — С. 40—45.10. Технологія виготовлення паливних брикетів з лузги соняшнику в умовах сільгосп-підприємств / В. Лілевман, Н. Легкодух, В. Кучеренко та ін. // Техніка і технологія АПК. — 2010. — № 3. — С. 7—9.


УДК 911.373:338.43(477)

УКРАЇНСЬКЕ СЕЛЯНСТВО ЯК ДЗЕРКАЛО ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

О.І. Павлов, доктор економічних наук, доцентОдеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Проаналізовано державну політику щодо розвитку селянства на предмет її відповідності стратегії державотворення. Визначено базові функції сільських територій, їх суспільне призначення та роль селя-нина як рушія суспільних перетворень на селі. Доведено вирішаль-не значення світогляду у перетворенні селянина з об’єкта на суб’єкт трансформаційних процесів.

Ключові слова: держава, процес державотворення, селяноцен-тризм, селянство, сільські території, суспільні перетворення, терито-ріальна поведінка.

Постановка проблеми. Україна, за наявними земельни-ми і трудовими ресурсами, часткою аграрного сектора у ВВП, фонді споживання та у товарній структурі експорту, вважа-ється хліборобською країною. Це дає усі підстави вважати се-лянство рушійною силою суспільних перетворень, соціальним прошарком, що є виразником суспільно значущих інтересів, носієм української державності та духовності, що підтверджу-ється усім досвідом вітчизняної історії. Проте стан, в якому пе-ребуває сьогодні селянство, суперечить його державотворчому статусу. Суспільні перетворення, що відбулися в українській державі за останні два десятиріччя, не сприяли виведенню се-лянства на необхідний рівень державотворення, спричинили загрозливу ситуацію не тільки для нього, а й для подальшого існування України як суверенної держави. Отже, за іронією долі селянство стало заручником процесу державотворення у його сучасному прояві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тісний взаємозв’язок суспільних відносин у системі “держава–се-лянство”, за яким стан селянства є віддзеркаленням проце-су державотворення в Україні, надає цій проблемі наукової актуальності та практичного значення. Різні аспекти зазна-ченої проблеми досліджено В.Г. Андрійчуком, М.В. Зубцем іВ.В. Юрчишиним (сільськоселянська спрямованість аграр-


ної політики); О.М. Бородіною і І.В. Прокопою (людиноцен-тризм як серцевина сільського розвитку); М.І. Долішнім і С.М. Злупком (історична місія селянства як годувальника українського народу та оберігача національних традицій);О.М. Онищенком (підпорядкованість суспільних перетворень інтересам селянства); П.П. Панченком, О.М. Завальнюком і І.В. Рибаком (селянство як носій української ідентичності та державності); В.А. Смолієм (генетичний зв'язок історич-них коренів України з історією селянства); С.О. Юшіним (фактори відтворення аграрного сектора та селянства). Про-те практично відсутні праці, в яких досліджувана проблема розглядалася б комплексно.

Формування цілей статті. Метою дослідження є аналіз державної політики щодо відродження вітчизняного селянства як складової процесу державотворення та визначення селяни-на як рушія суспільних перетворень на сільських територіях у контексті їх суспільного призначення.

Виклад основного матеріалу. Село, а разом з ним і селян-ство, представляє собою первинну форму існування соціуму й соціальності як такої. Зараз українське суспільство стоїть не тільки на грані зникнення сільської територіальної підсистеми, а й втрати свого природного коріння, невід’ємною складовою якого є селянин. Ситуація, що склалася, потребує насамперед встановлення причин, що призвели до суцільного занепаду села та селянства.Перша причина пов’язана з особливостями процесу держа-

вотворення, започаткованого революційними подіями 1991 р., що розгорталися на тлі процесу руйнації суспільних відносин. Тут, з іншого боку, спрацював ефект інерції, за якою усі старі соціальні інститути визнавалися невідповідними новим умо-вам, а тому автоматично замінювалися на ринкові, а також виявилася неготовність українського суспільства до радикаль-них змін – з іншого, що наклало негативний відбиток на процес суспільного реформування. Яскравим прикладом цього є здій-снення аграрної реформи та її серцевини – земельної реформи. Внаслідок приватизації землі шляхом її передачі у власність тим, хто на ній працює, близько 7 млн громадян отримали сер-


тифікати на право на земельну частку (пай), з яких понад 90% замінили сертифікатами на державні акти на право власності на земельну ділянку, створено понад 30 тис. нових агроформу-вань ринкового типу [1, с. 23].У результаті реформи чисельність працівників сільськогос-

подарських підприємств зменшилася у 7 разів: з 4,9 млн осіб у 1990 р. до 698 тис. осіб у 2009 р. Відповідно, чисельність самозайнятих в особистих селянських господарствах зросла з 681 тис. осіб до 2 454 тис. осіб, або в 3,3 рази відповідно. Із розрахунку на один сільський населений пункт чисельність найманих працівників сільського господарства скоротилася у середньому з 171 до 24 осіб [2, с. 125, 126].Проте селянство не відчуло себе господарем на землі за

відсутності у переважної його більшості основних засобів ви-робництва та грошей. Вдалася взнаки й втрата за часів доміну-вання колгоспно-родгоспної системи господарювання звички працювати на себе. Тому невипадково, що 73% власників сер-тифікатів і державних актів передали земельні частки (паї) та земельні ділянки в оренду, а за даними Держкомзему України, станом на 1 січня 2010 р. із 6914 тис. громадян, які набули пра-во на земельну частку (пай), здійснено трансакції з 1257,5 тис., або 18,2%, в тому числі успадковано – 16,6%, а решта 1,6% –подаровано, обміняно чи продано. Можна спрогнозувати, що при знятті мораторію на продаж земель сільськогосподарсько-го призначення значна частина володарів земельних ділянок намагатиметься терміново їх продати.Все це негативно позначилося на економічних показниках

розвитку сільського господарства. Зокрема, рівень рентабель-ності сільськогосподарського виробництва в сільськогосподар-ських підприємствах скоротився порівняно з 1990 р. з 42,6% до 15,6%. Така ж сама тенденція спостерігається і у вироб-ництві валової продукції сільського господарства: її обся-ги зменшилися за зазначений період з 145 874,9 млн грн до 88 768,5 млн грн у порівнянних цінах 2005 р., тобто більш ніж у 1,6 раза [3, с. 172].Реформування соціальної сфери села призвело до її зане-

паду, чому значною мірою сприяла передчасна децентраліза-


ція управління цією галуззю, послаблення соціальної функції держави взагалі. За збігом обставин одночасно відбулося ско-рочення державних інвестицій, руйнація старого механізму інвестування соціальної інфраструктури села за рахунок ко-штів сільськогосподарських виробників, передача об’єктів соціального призначення на баланс органів місцевого само-врядування, фінансова спроможність яких поки що вкрай низька. Питома ж вага видатків на цю сферу бюджетних про-грам Міністерства аграрної політики України склала у 2008 р.2,4%, а у 2009 р. – 4,5% [4].Друга причина, що пояснює занедбаний стан селянства,

як віддзеркалення процесу державотворення, пов’язана з ви-кликом сучасного етапу розвитку глобалізації. Під впливом глобалізації посилюються інтеграційні зв’язки між міською та сільською територіальними підсистемами суспільства, що має для останньої негативні наслідки. Перш за все, зростає прір-ва між містом та селом за рівнем їх соціально-економічного розвитку, посилюється нееквівалентний обмін між сільським господарством і промисловістю. Прискореними темпами від-бувається виснаження сільського ресурсного потенціалу (в кращому випадку він концентрується у полюсах або точках зростання) та вимивання людських ресурсів за рахунок мі-грації економічно активного населення у міста, консервується техніко-економічна відсталість аграрної галузі. Внаслідок де-популяції, занепаду соціальної сфери деградує поселенська ме-режа. Тим самим ставиться під сумнів можливість збереження шансів на виживання села як такого.Як результат цього, у сільської молоді сформувався мігра-

ційний тип поведінки, який демонструє її небажання працю-вати та проживати на сільських територіях. Переміщення із деградуючих сіл значної кількості сільської молоді, яка не на-була сталих професійних, психологічних та духовних рис, в інше соціокультурне середовище призводить до формування в містах перехідних маргінальних груп, яким притаманні такі специфічні ознаки: спотворена самоідентифікація як корінних мешканців міста; байдуже ставлення до своєї малої батьківщи-ни; пристосування будь-якою ціною до незвичних умов жит-


тєдіяльності; насторожене ставлення до нового; небажання дотримуватися традиційних сільських звичаїв; використання в спілкуванні російсько-українського суржика тощо.Цю перехідну маргінальну групу міського населення, яка

формально втратила зв’язок зі своїм становим минулим, але остаточно не набула нових якісних характеристик, можна віднести до категорії “міських селян”. Їх іншим різновидом виступають мешканці приміської зони, які працюють або на-вчаються у містах, але остаточно не поривають зі своїм ко-рінням. Останнім часом у передмістя переселяється частина заможних мешканців міст, які не належать до числа селян, хоча в минулому деякі з них й були такими. Все це свідчить про те, що сільська місцевість залишається привабливим міс-цем життєдіяльності за умови створення тут гідних умов для праці та відпочинку. Цим має займатися саме держава.Для з’ясування того, наскільки діяльність держави є

адекватною глобалізаційному виклику, звернемося до змісту державної політики щодо комплексного розвитку сільських територій. Аналіз цієї політики свідчить про її декларативний характер. Для прикладу проаналізуємо зміст Державної цільо-вої програми розвитку українського села на період до 2015 р.Одним з її завдань визначено “…збереження селянства як но-сія української ідентичності, культури і духовності” [5, с. 9]. Проте його виконання підпорядковано забезпеченню життє-діяльності сільського господарства, його конкурентоспромож-ності та гарантуванню продовольчої безпеки країни, тобто селянин розглядається не як мета, а як засіб розвитку аграр-ної галузі. Хоча у цьому документі йдеться про необхідність комплексного розвитку сільських територій, але розуміння комплексності обмежується соціальною інфраструктурою села, про що свідчить назва усіх п’ятнадцяти підрозділів дру-гого розділу. До того ж не зовсім зрозуміло, що саме складає зміст розвитку сільських територій, оскільки лише назва двох підрозділів пов’язана з сільськими територіями (державною підтримкою депресивних територій та удосконаленням сис-теми управління розвитком територій), а всіх інших – з соці-альною сферою сільських поселень.


Головна вада програмування розвитку сільських територій пов’язана з відсутністю його спадкоємності та послідовності політичного курсу держави щодо досягнення поставленої мети. Це, в першу чергу, стосується зазначеної програми. Замість її виконання уряд Ю.В. Тимошенко вдався до розробки Концеп-ції Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 р. У вересні 2010 р. Кабінетом Мі-ністрів України було скасовано розпорядження попереднього уряду щодо зазначеної Концепції. А напередодні цього, 1 черв-ня 2010 р., наказом Міністерства аграрної політики України було затверджено Галузеву програму соціально-економічного розвитку сільських територіальних громад (модельний проект “Нова сільська громада”).Основними завданнями галузевої програми є: диверси-

фікація виробництва і підвищення рівня зайнятості сільсько-го населення та зменшення трудової міграції; стимулювання створення нових робочих місць та розвитку підприємниць-кої діяльності; розвиток партнерства держави, бізнесу та територіальних громад; узгодження економічних інтересів дер-жави та суб'єктів господарювання, оптимізація територіально-виробничої та соціальної інфраструктури сільської поселенської мережі; формування дієвої системи управління розвитком сільських територій з урахуванням стандартів ЄС щодо мінімі-зації техногенного впливу виробництва на навколишнє серед-овище та людину [6].Фінансування галузевої програми розвитку сільських те-

риторіальних громад здійснюватиметься в межах бюджетних видатків на виконання завдань та заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, Державної цільової економічної програми підтримки сіль-ськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року, інших державних програм. Також залучатимуться кошти місцевих бюджетів, приватних інвестицій, міжнародної технічної та фінансової допомоги.Таким чином, з самого початку процесу державотворен-

ня в Україні суспільні перетворення на селі здійснювалися з


акцентом на розвиток аграрної галузі, а не на розвиток здібнос-тей селянина як рушійної сили цих перетворень і поліпшення умов його проживання. Більш того, функції села обмежува-лися винятково гарантуванням продовольчої безпеки країни, що не відповідає полікомпонентній структурі сільських тери-торій, кожний з елементів якої входить до їх певної складової: соціальної (поселення, населення, соціальна сфера і відповід-на інфраструктура), економічної (виробничо-господарський комплекс і відповідна інфраструктура, землі) та екологічної (природне середовище). Населення як компонент соціуму вхо-дить до соціальної складової, а як один із елементів виробничо-го процесу – до економічної складової. Не менш універсальним компонентом є землі (економічна та екологічна складові). Саме комплексний підхід до розвитку сільських територій

розширює їх функціональні межі та суспільне призначення (рис).Виконання сільськими територіями перелічених функцій

забезпечує відтворення суспільно значущих цінностей, які не завжди піддаються вартісній оцінці. В цьому сенсі сільські соціально-просторові утворення не тільки гарантують збере-ження та підтримку життєздатності села та селянства, а також сприяють збереженню агроландшафту, природно-заповідного фонду України та запобігають прояву негативних явищ техно-генного характеру. Тобто, йдеться про суспільні блага, які не оцінюються за ринковими критеріями ефективності, суспільне значення яких поки що не набуло належного визнання.Для виконання сільськими територіями різноманітних

функцій у відповідності з їх суспільним призначенням необ-хідна нова модель соціалізації селянства, його адаптації до ліберальної системи цінностей, що потребує розроблення та впровадження селяноцентристської ідеології, спроможної змінити ставлення держави та суспільства до сільського гос-подарства, села та селян, ставлення останніх до самих себе, покращити психологічний клімат на селі, подолати невпевне-ність сільського населення у своєму майбутньому, повернути йому довіру до влади.


Оскільки селяноцентризм має практичну спрямованість, й прив’язку до певного просторового сегмента, доречно кон-кретизувати його цільове призначення – підпорядкування сільського розвитку інтересам тих, хто проживає та працює на селі та перетворення селян з об’єкту на суб’єкт суспільних перетворень.

Виробничо-господарська

Оздоровчо-рекреаційна

Природо-охоронна Соціальна

Суспільне призначення сільських територій

Розвиток сільських територій

Досягнення та підтримання балансу між економічним, соціальним та екологічним

розвитком

Вирівнювання умов життєдіяльності міського і

сільського населення

Здійснення соціального контролю над територією

Формування сприятливого життєвого середовища,

збереження селянства як носія української ідентичності та

державності

Гарантування продовольчої безпеки

країни

стадія відродження

стадія сталого розвитку

Функції сільських територій

Рис. Системна характеристика сільських територій* Розробка автора.

Висновки. Вітчизняне селянство, як і молода українська держава, роблять перші кроки на шляху свого становлення. Цей процес відбувається під впливом ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх) факторів: ринкової трансформації суспільства та глобалізації світу – відповідно. Аналіз суспіль-них перетворень на шляху відродження селянства як складо-вої процесу державотворення свідчить про інституціональну незавершеність та практичну непослідовність цього процесу. Внаслідок цього селянство поки що не стало справжнім гос-подарем на землі, а тим більше не здатне вирішувати власну долю та долю села. Здійснення прориву на зазначеному на-прямі державотворення можливе насамперед за умови здій-снення революційних змін у світогляді громадян, тобто у їх світо і самосприйнятті, в якому акумулюються сучасні наукові


знання і духовні цінності, цілісне становлення до життя, соці-альний досвід попередніх поколінь. А це у свою чергу потребує наукової розробки ідеології державотворення в цілому та філо-софії селяноцентризму, зокрема.

Література:1. Федоров М. М. Трансформація земельних відносин до ринкових умов / М. М. Федоров // Стенограма Одинадцятих річних зборів Всеукр. конгр. вчених економістів-аграрників (Київ, 26–27 лют. 2009 р.). — К. : ННЦ «ІАЕ», 2009. — С. 20—30.2. Могильний О. М. Державна політика у розвитку сільських територій / О. М. Могильний // Економіка АПК. — 2010. — № 10 (192). — С. 125—131. 3. Регіони України, 2008 : статистичний збірник: [у 2–х ч.] / За ред. О. Г. Осауленка. —Ч. 2 — К. : Державний комітет статистики України, 2008. — 803 с.4. Петрушенко М. Щороку до 17 сіл іде в небуття / М. Петрушенко // Урядовий кур’єр. — 2010. — 17 липня.5. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 р. : постанова Кабінету Міністрів України від 19 верес. 2007 р. № 1158 // Офіц. вісн. України. — 2007. — № 73. — С. 7—46.6. Про затвердження Галузевої програми соціально–економічного розвитку сільських те-риторіальних громад (модельного проекту «Нова сільська громада» : Наказ Міністерства аграрної політики України від 1 черв. 2010 р. № 2890 // [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN56844.html

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN56844.html


УДК 631.147(477)

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

Н.М. Сіренко, доктор економічних наук, доцентТ.О. Чайка, здобувач

Розглянуто структурні елементи органічного сільськогосподар-ського виробництва. Досліджено його сучасний стан в Україні, ви-значено проблеми у розвитку органічного руху та можливі напрями їх вирішення.

Ключові слова: органічна продукція, органічне виробництво, органічний рух, високоякісна сільськогосподарська продукція, екологічно безпечна продукція.

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток ринкової економіки та збільшення потреб суспільства в споживанні збільшило асортимент продовольчих та непродовольчих това-рів. При цьому їх якість стала значно гіршою, вплив деяких продуктів на здоров’я людини залишається не дослідженим. У зв’язку з цим більшість споживачів в усьому світі прагнуть до здорового способу життя та підвищення якості продукції, оскільки харчування є невід’ємною складовою повноцінного життя та високого рівня працездатності.Зміна уподобань споживачів, в свою чергу, повинна

вплинути на сучасні методи ведення сільськогосподарсько-го виробництва, зумовити його перехід від традиційного до органічного, відмову від хімічних добрив, генетично модифі-кованих організмів. Таким чином, безпека споживання стає важливим фактором впливу на спосіб виробництва, розвиток його органічної складової.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Засновни-ком концепції органічного землеробства, як однієї з форм ведення сільського господарства, вважають японського фі-лософа Мокіші Окада (1882-1955 рр.). Дослідження у цьому напрямку серед вітчизняних науковців лише починає роз-гортатися, зокрема їх результати представлено в наукових працях Н. Андрєєва, Б. Буркинського, В. Вовка, Л. Купінця, С. Харічкова, Н. Хумарова.


Питання розвитку органічного виробництва піднімають-ся учасниками органічного руху в Україні та безпосередньо виробниками цієї продукції (асоціація агровиробництва «БІ-ОЛан Україна», ПП «Агроекологія» і «Обрій», ПСП «Деркул», ПСП «Зоря», СТОВ племзавод «Здобуток», Група аграрних ком-паній ЕтноПродукт, спілка селянських господарств «П’ятидні», СГПП «Рать» та ін.).

Постановка завдання. Метою статті є визначення сут-ності, обґрунтування необхідності та окреслення перспектив розвитку органічного виробництва в Україні, виявлення існу-ючих проблем.

Виклад основного матеріалу. В світі дедалі частіше при-вертається увага до органічних продуктів харчування, які ви-робляються фермерськими господарствами за принципами «органіки». Однак, попри активний розвиток, наприклад, в Європейському Союзі ринку органічних продуктів, ЄС має об-межені можливості у виробництві «органіки». Серед причин – бідні грунти, широке використання у сільському господарстві інтенсивних технологій. Відведені під них території «наступа-ють» на землі органічних господарств, стримуючи їхній роз-виток. В Україні, за даними вітчизняних науковців, є близько 8 млн га екологічно чистих чорноземних земель, які охоплюють чотири значні масиви та включають: Північно-Полтавський, Північно-Східно-Луганський, Вінницько-Прикарпатський і Південно-Подільський регіони України [1]. Крім того, є бага-то земель (приблизно вдвічі вказаної кількості), розташованих окремими ділянками в різних регіонах країни, також придат-ними для ведення органічного сільського господарства.Під «органічним (екологічним) сільським господарством»

у світі розуміють агровиробничу практику, яка: не викорис-товує синтетичних хімікатів (добрив, пестицидів, антибіоти-ків тощо); здійснює мінімальну оранку грунту; не застосовує генетично модифікованих організмів (ГМО) [1]; повинна охо-плювати різні сфери – рослинництво, тваринництво, птахів-ництво, садівництво тощо.Більш вузьке визначення цього поняття наведено у про-

екті Закону України «Про органічне виробництво»: органічне


виробництво – виробництво за встановленими правилами, які дозволяють виготовляти натуральні продукти з оздоровчими властивостями, а також зберігати та відновлювати природні ресурси у процесі виробничої діяльності [2]. Органічною про-дукцією та сировиною є вироблена у визначених зонах для ведення органічного сільськогосподарського виробництва на-туральна продукція та сировина рослинного та тваринного по-ходження, лісова, бджоло- і рибопродукція, що вирощується, виробляється, переробляється, сертифікується, етикетується, зберігається та реалізується за правилами органічного ви-робництва, призначається для споживання у переробленому або не переробленому вигляді, має біологічно цінні якості таоздоровчі властивості.Таким чином, органічне сільське господарство за сво-

єю суттю є багатофункціональною агроекологічною моделлю виробництва з визначеними цілями, принципами і метода-ми, яка базується на ретельному менеджменті (плануванні й управлінні) агроекосистем (рис. 1). З метою підвищення про-дуктивності органічного виробництва та якості продукції мак-симально використовуються біологічні фактори збільшення природної родючості грунтів, агроекологічні методи боротьби із шкідниками і хворобами, а також переваги біорізноманіття, зокрема місцевих та унікальних видів, сортів, порід тощо.Доцільно відзначити, що в останні два роки в Україні спо-

стерігається тенденція наповнення внутрішнього ринку влас-ною органічною продукцією за рахунок налагодження власної переробки органічної сировини, зокрема, це крупи, соки, си-ропи, повидло, мед, м’ясні вироби.Україна, маючи значний потенціал для виробництва орга-

нічної сільськогосподарської продукції, її експорту, споживан-ня на внутрішньому ринку, досягла певних результатів щодо розвитку органічного виробництва. Таким чином, доцільність впровадження в Україні органічного виробництва обумовлена необхідністю:

• відтворення родючості грунтів та збереження навко-лишнього середовища;


• розвитку сільських територій та підвищення рівня жит-тя сільського населення;

• підвищення ефективності та прибутковості сільськогос-подарського виробництва;

• забезпечення споживчого ринку здоровою якісноюпродукцією;

• зміцнення експортного потенціалу держави;• поліпшення іміджу України як виробника та експортера

високоякісної корисної органічної продукції;• забезпечення продовольчої безпеки України;• поліпшення загального добробуту громадян держави [3].

Рис. 1. Сутність органічного сільського господарства*

Джерело: власна розробка.

Україна входить до двадцятки світових країн-лідерів ор-ганічного руху, таких як США, Великобританія, Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія, Нідерланди [4]. Так, площа сер-тифікованих сільськогосподарських угідь в Україні, задіяних під вирощування органічної продукції, складає більше чверті мільйона гектарів (рис. 2).


Рис. 2. Динаміка загальної площі сільськогосподарських угідь та частки угідь, сертифікованих до органічних стандартів в Україні, 2002-2008 рр.

Джерело: розраховано і побудовано за даними Федерації органічного руху України [4] та Державного комітету статистики [5]

При загальній тенденції до скорочення площ сільськогос-подарських угідь площа угідь, сертифікованих до органіч-них стандартів, щорічно зростає – з 164449 га у 2002 р. до269984 га у 2008 р. Частка сертифікованих площ серед за-гального обсягу сільськогосподарських угідь у 2008 р. України склала майже 0,7% проти 0,4% у 2002 р. При цьому, Украї-на посідає перше місце в східноєвропейському регіоні щодо сертифікованої площі органічних сільськогосподарських угідь, спеціалізуючись переважно на виробництві зернових, зерно-бобових та олійних культур. Окрім того, в Україні сертифіко-вано понад 30 тис. га дикоросів.Відповідна позитивна динаміка характерна й для кількості

господарств, які займаються органічним виробництвом (рис. 3).Так, з 2002 р. по 2008 р. частка господарств, які займають-

ся органічним господарством, у загальній кількості суб’єктів господарювання у сільському господарстві зросла з 0,05% до 0,2%. В той же час, кількість останніх мала динаміку до змен-шення до 2006 р. та подальше щорічне зростання. Як наслідок цього, у 2008 р. загальна кількість суб’єктів господарювання у сільському господарстві склала 98,5% від значення 2003 р.

Роки


Рис. 3. Динаміка кількості суб’єктів господарювання у сільському господарстві та частки органічних господарств в Україні, 2002 – 2008 рр.*

Джерело: розраховано і побудовано за даними Федерації органічного руху України [4] та Державного комітету статистики [5]

Розвитком органічного руху в Україні серед інших займа-ються: Федерація органічного руху України, Міжнародна Гро-мадська Асоціація учасників біовиробництва «БІОЛан Україна», Клуб органічного землеробства, Спілка учасників органічного агровиробництва «Натурпродукт» та багато інших організацій [6 – 8]. У 2007 році було створено перший український сер-тифікаційний орган ТОВ «Органік Стандарт», який проводить сертифікацію органічного виробництва в Україні [3].Переорієнтація аграрного виробництва на органічну про-

дукцію суттєво вплине не лише на позиціонування України за кордоном, а й на фінансовий стан сільськогосподарських то-варовиробників, оскільки доходи від виробництва цього виду продукції значно вище, ніж від звичайної. Зокрема, в Європі вони вище на 150%, у США – у 8 – 12 разів [9].За словами голови правління Федерації органічного руху

України Є. Милованова, деякі ціни на органічні продукти є більшими на 0%, деякі – більш ніж у два рази. Все залежить від виду продукту та сезону [4]. Собівартість органічної продукції нижче звичайної на 10 – 30% за рахунок зменшення витрат на

Роки


пальне та енергоресурси, відсутність витрат на хімічні добри-ва для захисту рослин, мінеральні добрива. Однак, врожай-ність органічних культур дещо нижча, а ведення органічного господарства вимагає більшої уваги, високої кваліфікації [10].За дослідженням експертів компанії Appleton Mayer, сьо-

годні 60% населення України готові купувати органічну про-дукцію за умови, що її вартість буде вища за вартість звичайних товарів на 25-40%. Найбільші перспективи існують щодо рин-ку у овочів та фруктів, які можна вирощувати в Україні [11].В Україні ціни на сертифіковану за міжнародними стан-

дартами органічну продукцію вище за звичайні як мінімум у 2 рази, найбільший розрив у цінах на зернову та мучну про-дукцію і продукцію тваринництва, що стає додатковим еконо-мічним стимулом для виробників органічної продукції.Сьогодні органічна продукція реалізується, головним чи-

ном, у мережі супермаркетів: METRO, «Таврія В», Delight, Natur Boutique, «Чумацький шлях», «Вест Лайн», «Білла Укра-їна», ТЦ «Магелан».Водночас, існують об’єктивні інституційно-правові,

фінансово-економічні та соціально-психологічні проблеми, які створюють перешкоди для розвитку органічного виробництва та потребують вирішення:

1. Відсутність законодавчої бази, зокрема базового зако-ну щодо органічного сільського господарства та сертифікації органічної продукції.

2. Необхідність створення інституційної інфраструктури, насамперед сертифікаційних установ, асоціацій виробників органічної продукції та відповідної торговельної мережі; потре-ба в інтеграції в існуючі міжнародні структури для полегшення доступу на зовнішні ринки; брак інформаційно-консультацій-ного забезпечення та компетентних дорадчих служб.

3. Відсутність державної підтримки на період переходу до органічного агровиробництва; можливі фінансові втрати на технічне переробладнання [1].Таким чином, для збереження продовольчої безпеки, ви-

рішення екологічних проблем, сталого розвитку сільського господарства, підвищення рівня життя населення України


повинна інтегруватися в екологічно орієнтовані процеси трансформації систем аграрного виробництва.

Висновки. Отже, органічне сільське господарство перед-бачає агро-виробничу практику, засновану на раціональному використанні природних ресурсів з мінімальним обробітком грунту без застосування синтетичних хімікатів та генетично модифікованих організмів, охоплює рослинництво, тваринни-цтво, птахівництво, садівництво тощо.Світовим ринком виробництво «органіки» надзвичайно за-

требуване, тоді як в Україні органічне землеробство з’явилося нещодавно, внутрішній ринок відповідної продукції зна-ходиться на етапі становлення. Тим не менш, Україна має значний потенціал для розвитку цього напряму – фермери, сільгоспвиробники та переробники вже сьогодні бачать у ньо-му перспективу для власного бізнесу.Для системної підтримки та розвитку органічного руху

в Україні повинна проводитися скоординована робота щодо інформування споживачів про переваги органічної продукції не лише для власного здоров’я, а й для відновлення екології, оскільки саме формування попиту та пропозиції на органічну продукцію зумовить прийняття відповідної законодавчої бази та програм впровадження і розвитку екологічно чистого ви-робництва в Україні.

Література:1. Сертифікація органічного сільського господарства в Україні: сучасний стан, пер-спективи, стратегія на майбутнє / Вовк В. : доп. «Органічні продукти харчування. Сучасні тенденції виробництва і маркетингу». — Львів, 2004. — С. 3—7.2. Про органічне виробництво : проект Закону України (реєстраційний № 3446 від 05.04.2007 р.) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ligazakon.ua.3. http://www.organicstandard.com.ua.4. http://www.organic.com.ua.5. http://www.ukrstat.gov.ua.6. http://cluboz.net.7. http://biolan.org.ua.8. http://naturproduct.km.ua.9. Управління стратегією інноваційного розвитку аграрного сектора економіки Украї-ни : монографія / Сіренко Н.М. — Миколаїв, 2010. — 416 с.10. В Украину пришла мода на органические продукты [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу : http://glavnoe.ua/news/n49255.11. Исследование трендов: Готовы ли украинцы покупать экологически чистые товары? [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.appletonmayer.com/data/research/2010/0912.

http://www.ligazakon.ua

http://www.organicstandard.com.ua

http://www.organic.com.ua

http://www.ukrstat.gov.ua

http://cluboz.net

http://biolan.org.ua

http://naturproduct.km.ua

http://glavnoe.ua/news/n49255

http://www.appletonmayer.com/data/


УДК 636:338.439.4

КЛАСТЕРНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРА

О.М. Вишневська, кандидат економічних наук, доцентМиколаївський державний аграрний університет

У статті розглянуто питання сутності та методики оцінки ресурс-ного потенціалу підприємств аграрного сектора. Обґрунтовано сут-ність та практичне використання кластерного аналізу для оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу.

Ключові слова: кластер, кластерний підхід, кластерний аналіз, комплексний підхід, ресурсний потенціал.

Постановка проблеми. Ресурсний потенціал суб’єктів має безпосередній вплив великої кількості внутрішніх та зовнішніх факторів. Структура національної економіки та динаміка змі-ни макроекономічних показників надає можливість обґрунту-вати можливі короткострокові або довгострокові перспективи національної економічної системи. Але загострення кризових явищ у світовій економіці призвело до нестійкості прийняття різного роду управлінських рішень, в тому числі щодо залучен-ня значної кількості кредитних ресурсів для покриття поточ-ного дефіциту коштів та боргових зобов’язань. З одного боку, стан депресій економічної системи надає можливість обрати шлях інтенсивного розвитку реального сектора економіки, а з другого, значно підвищує залежність від зовнішніх джерел фі-нансування (Міжнародного Валютного Фонду, Європейського банку розвитку та реконструкції).Інтенсивний розвиток може бути забезпечений тільки че-

рез нарощування валового виробництва продукції, товарів, робіт та послуг з максимальним внутрішнім споживанням, нарощуванням експортного потенціалу та зниженням рівня залежності від імпорту. Такий шлях дозволить забезпечити стійкість розвитку вітчизняних товаровиробників, збільши-ти доходну частину Державного бюджету, покрити боргові зобов’язання та підвищити платоспроможний попит населен-


ня, мінімізувати ризики та посилити рівень інвестиційної при-вабливості національної економіки для її модернізації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Сталий роз-виток економічної системи надасть можливість більше уваги приділяти розвитку окремих галузей економіки для забезпе-чення продовольчої, фінансової та екологічної безпеки, стій-кості споживчих цін, зростанню рівня доходів та заощаджень, відновленню внутрішньої та зовнішньої рівноваги. Важливою складовою забезпечення сталого розвитку є достовірна база для планування та дієва комплексна методика аналізу ресур-созабезпечення та ефективного використання всіх видів ре-сурсів на підприємстві.Більшість наукових розробок не може комплексно висвіт-

лити проблему та обґрунтувати можливості її вирішення. До-слідження питання ресурсозабезпечення розглянуто у великій кількості праць науковців. Значний внесок зроблено В.Г. Ан-дрійчуком, В.П. Галушко, Ф.С. Зіятдіновим, І.І. Лукіновим, П.Т. Саблуком, Б.І. Смагіним, І.Н. Топіхою, О.В. Шкільовим та іншими.

Постановка завдання. На наш погляд, дослідження ка-тегорії ресурсного потенціалу необхідно проводити з ураху-ванням комплексного підходу, з використанням кластерного аналізу. Аналіз показує, що в останнє десятиріччя кластери та регіональна політика, яка заснована на них, є найбільш успішним інструментом економічного розвитку регіонів у за-хідних країнах. Кластерні ініціативи, які підтримують фор-ми кооперації між підприємствами, державним сектором та інституціями (університетами, дослідницькими центрами), є рушійними силами економічного зростання та зростання за-йнятості в багатьох країнах світу. Для України, яка тільки по-чинає будувати свою регіональну політику, представляється особливо актуальним вивчення регіональної політики розви-нених країн, заснованої на кластерному підході.

Метою дослідження є опрацювання теоретичних та прак-тичних аспектів використання кластерного підходу для забез-печення ефективного використання ресурсного потенціалу підприємств аграрного сектора. Кластерний аналіз розгляда-


ється як багатовимірна статистична процедура, виконуюча збір даних, які містять інформацію про вибір та сортування об'єктів у порівняно однорідні групи (кластери).

Виклад основного матеріалу дослідження. Алгоритми кластерного аналізу дають змогу поділити сукупність об'єктів на однорідні за певним формальним критерієм подібнос-ті групи (кластери). Основною властивістю цих груп є те, що об'єкти, які належать одному кластеру, більш подібні між со-бою, ніж об'єкти з різних кластерів. Таку класифікацію можна виконувати одночасно за досить великою кількістю ознак.Кластерний аналіз (англ. Data clustering) є задачею розбиття

заданої вибірки об'єктів (ситуацій) на підмножини, які назива-ються кластерами, так, щоб кожен кластер складався із схо-жих об'єктів, а об'єкти різних кластерів істотно відрізнялися.Задача кластеризації відноситься до статистичної обробки [2].Кластерний аналіз є процедурою впорядкування об'єктів

у відносно однорідні класи на основі елементів-ознак парної кореляції. Слід зазначити, що не існує однозначно найкращого критерію якості кластеризації. Відома ціла низка евристичних критеріїв, а також ряд алгоритмів, які не мають чітко вираже-ного критерію, але здійснюють досить розумну кластеризацію «з побудови». Усі вони можуть давати різні результати. Число кластерів, як правило, невідомо заздалегідь і встановлюється відповідно до окремих суб'єктивних критеріїв оцінки. Резуль-тат кластеризації істотно залежить від метрики, вибір якої, як правило, також суб'єктивний і визначається експертом(аналітиком).Сучасний розвиток окремих економічних систем свідчить,

що кластерні об’єднання є однією з найефективніших форм організації інноваційних процесів, форм регіонального розви-тку, за якої на ринку конкурують вже не окремі підприємства, а цілі комплекси, які зменшують свої витрати завдяки спіль-ній технологічній кооперації компаній. Об’єднання у кластери формують специфічний економічний простір з метою розши-рення сфери вільної торгівлі, вільного переміщення капіталу та людських ресурсів, а отже, виконують функції структуроут-ворюючих елементів глобальної системи [3].


Кластерний підхід можна використовувати при аналізі конкурентоспроможності держави, регіону, галузі; як основу політики економічного розвитку; при розробці програм ре-гіонального розвитку; як основу стимулювання інноваційної діяльності; для залучення інвестицій; як основу взаємодії ве-ликого і малого бізнесу. Основна мета кластера – підвищення внутрішньої та міжнародної конкурентоспроможності його членів за рахунок комерційного і некомерційного співробіт-ництва, наукових досліджень та інновацій, освіти, навчання і заходів політики підтримки.Однак, для проведення дослідження кластерів і висновки

щодо економічної політики існує потреба в більш точному об-ґрунтуванні того, що являють собою кластери та пов'язані з ними явища. Для обґрунтування можливості використання кластерного аналізу при дослідженні ресурсного потенціалу підприємств представимо складові сутності та класифікації кластерів на рисунку.Для підприємств аграрного сектора важливою класифі-

каційною ознакою, враховуючи вплив біологічного факто-ра, є значимість географічна або за територіальним поділом праці, а саме: регіональна, яка створюється в межах одного регіону і орієнтується на наявну географічну концентрацію взаємопов'язаних галузей; державна (національна), яка вклю-чає наявні діючі підприємства, організації та установи, роз-ташовані у різних регіонах країни з орієнтацією на експорт; міжнародна, яка зазвичай створюється на основі використан-ня дешевої робочої сили і природних ресурсів малорозвинених країн та імпорту технологій з розвинених країн.Ступінь відкритості кластера впливає на залучення в ре-

гіон додаткових ресурсів або на функціонування кластера, що відбувається при використанні тільки власних ресурсів. Повнота використання первинного ресурсу впливає на стій-кість наявних сформованих груп кластерного спрямування: за меншої частки активного використання первинного ресурсу підвищується можливість його використання іншими підпри-ємствами, які не входять у кластер, що зазвичай послаблює конкурентоспроможність самого кластера.


Рис. Сутність та класифікація кластерів для оцінки ресурсного потенціалу підприємств аграрного сектора


Наявність державної підтримки галузі кластера забезпе-чує здатність захисту інтересів кластера, а також можливість одержання за рахунок взаємодії з державою додаткових кон-курентних переваг. Управління та географічне охоплення може здійснюватися через макрокластери – групи взаємопов'язаних та взаємодіючих галузей та окремих сегментів у межах країни в цілому, мезокластери – взаємопов'язані галузеві групи під-приємств у межах конкретного регіону; мікрокластери – рі-вень окремої сільської території.Перевагами кластеризації є висока, інтенсивна конку-

ренція та активна взаємодія між учасниками, які створюють стійкі конкурентні переваги. Стійкий – є структурою клас-тера і взаємодією між наявними учасниками кластера, які стабільно розвиваються, однак у даний момент не накопиче-на "критична маса" виробничого, індустріального потенціа-лу для одержання значних переваг від агломерації, значного прибутку, різноманітних надходжень, доходу, а також вза-ємодією всередині кластера. Потенційний розвиток повинен здійснюватися через фрагментовану структуру кластера, яка динамічно рухається вперед. При створенні сприятливого ді-лового середовища кластер починає інтенсивно розвивати-ся. Латентний кластер через існування окремих, незалежних кластерних структур характеризується нестачею стабільних, стійких комунікативних взаємозв'язків між учасниками клас-тера та не забезпечує стійкості розвитку. Ми вважаємо, що кластер для підприємств сільських територій є територіальним об'єднанням взаємозалежних підприємств у межах відповід-ного регіону, які спрямовують свою діяльність на виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції для поповнення внутрішнього (ринкові можливості) та зовнішньо-го ринку (експортні можливості).В умовах глобалізації традиційний поділ на сектори та

галузі економіки відходить на другий план, а основним ру-шієм розвитку стає кластерна економіка. Це підтверджуєть-ся не тільки теоретичними узагальненнями, а й напрямами економічних реформ, які проводяться у багатьох розвинених країнах світу. Кластерна економіка спрямована на територі-альний розвиток конкурентоспроможних виробництв і на цій економічній базі – на забезпечення вищих стандартів життя


населення на окремій територій. Отже, кластерна організація розвитку у багатьох країнах стає серцевиною їх регіональних та загальнодержавних економічних політик [5].

Висновки. Аналіз усіх аспектів і властивостей класте-ра дозволив сформулювати авторське трактування даної поняттєво-термінологічної конструкції. Кластер – це локалізо-вана територіально-виробнича форма інтеграції взаємодіючих суб'єктів господарювання, банківського, приватного секто-ра, освітніх закладів, органів влади та суміжних, допоміжних, конструкторських, інноваційних підприємств, об’єктів інфра-структури, який характеризується виробництвом конкуренто-спроможних товарів або послуг, наявністю погодженої стратегії розвитку, спрямованої на реалізацію інтересів кожного з учас-ників і території локалізації кластера, на якій вона перебуває, і яка має істотну соціально-економічну значимість для регіону.Таким чином, на сьогоднішній день застосування клас-

терного підходу в Україні є необхідною умовою для форму-вання та відродження вітчизняного аграрного виробництва, підвищення ефективності інноваційного розвитку регіонів, досягнення високого рівня економічного розвитку та конку-рентоспроможності. Кінцева мета – зайняття Україною гід-ного місця у глобальній системі економічного та політичного розвитку. Саме для України, особливо в умовах зростаючої глобалізації та конкуренції, питання скорішого створення та сприяння ефективному розвитку кластерних об’єднань набу-вають особливої актуальності та мають безумовну перспекти-ву. Враховуючи зміни, які відбуваються у світовій економіці, на перший план виходить володіння якісно новими видами ресурсів, а саме – інформацією, інноваціями та інтелектом.

Література:1. Вишневська О.М. Формування та оцінювання ресурсного потенціалу сільськогос-подарських підприємств / О.М. Вишневська // Вісник Харківського НАУ. Економіка АПК і природокористування. — 2007. — № 3. — C. 27—32. 2. Грачев А.В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия : учебно-практическое пособие / А.В. Грачев — М. : Финпресс, 2002. — 208 с.3. Пістунов І.М. Кластерний аналіз в економіці [Електронний ресурс] : навч. посібник / І.М. Пістунов, О.П. Антонюк, І.Ю. Турчанова — Дніпропетровськ : Національний гір-ничний університет, 2008. — 84 с.4. Портер М.Е. Конкуренція / Портер М.Е. — Москва : Вільямс, 2005. — 608 с.5. Саблук П.Т. Кластеризація як механізм підвищення конкурентоспроможності та со-ціальної спрямованості аграрної економіки / П.Т. Саблук, М.Ф. Кропивко // Економіка АПК. — 2010. — №1. — С. 3—12


УДК 338.439.434

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ФІНАНСОВОЇ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

О.А. Сарапіна, докторантМиколаївський державний аграрний університет

У статті визначено напрями вдосконалення процесу фінансової реструктуризації підприємств харчової промисловості з використан-ням економіко-математичних методів. Висвітлено основні напрямки формування концепції фінансової реструктуризації.

Ключові слова: моделювання, економіко-математичні методи, фінансова реструктуризація, підприємства харчової промисловості, концепція.

Постановка проблеми. Стратегічне управління – це собою багатоплановий процес, що дозволяє формувати ефективні конкурентні напрямки в розвитку підприємс-тва. Найважливішою складовою стратегічного управління є інформаційно-аналітичне забезпечення, що дозволяє досягти результативності організацій но-економічних засобів у довго-строковій перспективі узгодження мети рест руктуризації й засобів її досягнення. Однак даний процес ви суває цілу низ-ку проблем, однією з яких є невизначеність відомостей, через яку неможливо проводити розрахунки або реально визначити повноту й реа льність інформації. Інша проблема – це структу-рування інформації або роз поділ даних за категоріями, виді-лення із усього масиву доступних відомос тей тільки тих, які мають велике значення для користувачів.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемою управління фінансовими ресурсами в процесі фінансової реструктуриза-ції займались такі вчені, як Андрущак Е.М. [1], Климчук С.В. [3], Саврас І.З. [2] та багато інших. Ними констатовано необ-хідність застосування фінансових механізмів реструктури-зації в Україні. Але недостатній розгляд процесу фінансової реструктуризації у вітчизняній літературі, відсутність науко-вого обґрунтування поняття "фінансова рест руктуризація" та актуальність цих питань обумовили мету статті, яка по-лягає у вдосконаленні процесу фінансової реструктуризації


підприємств харчової промисловості за допомогою економіко-математичного моделювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Пошук шля-хів підвищення ефективності господарської діяльності під-приємств об'єктивно обумовлює необхідність впроваджен ня системи стратегічного управління, що визначає ідеї, принци-пи й цільові настанови. Особливості використання інформації дозволяють зробити певні висновки щодо доцільності засто-сування концептуальних підходів, визначених у них. Розгля-даючи інформаційні технології як форму взаємозв'язків між специфічними явищами (процесами) і пізнавальними й ви-мірювальними мо жливостями користувача, необхідно вра-ховувати його можливість викорис тати дану інформацію в управлінських рішеннях. Тому розроблення й створення певних правил і процедур дозволяє підвищити ефективність управління рес труктуризацією підприємств. Із цих позицій виникає потреба визначити: по-перше, мету й завдання стра-тегічного управління; по-друге, інститути, здатні забезпечити застосування сучасних інформаційних технологій. Такими за-вданнями є: визначення стратегічних потреб реструктури-зації – типу й обсягів інфор мації, необхідної для проведення комплексу дій, спрямованих на підви щення ринкової вартості підприємства, збільшення доходів акціонерів, формування й безперервне зростання конкурентоспроможності підприєм-ства. Цільові настанови підприємств зосереджені в даному аспекті на ви значенні напрямків розвитку господарського портфеля; розроблення раціональної технології збору, пере-робки, використання й збері гання інформації, що стосується зростання конкурентних переваг і підви щення ефективності виробництва в післяприватизаційний період; застосування прийомів ризик-менеджменту (диверсифікованість, об'єд-нання ризику або страхування) з метою скорочення нега-тивного ефекту від використання недостовірної інформації; формування умов обов'язкового використання необхідної ін-формації для прийняття стратегічних рішень при проведенні реструктуризації.


Дослідження ряду підприємств дозволяє стверджувати, що інформаційне забезпечення стратегічної реструктуризації не має системного харак теру, тому що обмежується переважно збором і обробкою відомостей про внутрішнє середовище під-приємства (характер його матеріально-технічної бази, техно-логій, фінансового стану, динаміки показників господарської дія льності). Отриману інформацію використовують найчас-тіше як основу для стратегічного або поточного планування, що відбиває тенденції минулих періодів або тенденції можли-вості підприємства. Така практика суперечить суті діяльності підприємства в ринкових умовах і не дає можливості реалі-зувати мету стратегічної реструктуризації, тобто сприяння максимізації прибутку. Значну частину інформації, пов'язаної зі стратегічною реструктуризацією підприємства, варто одер-жувати із зовнішнього середовища. Однак це не означає, що зменшується потреба у внутрішній інформації. Навпаки, по-ліпшення інформаційного забезпечення стратегії й тактики реструктуризації передбачає формування інформації на рівні структурних підрозділів підпри ємства, окремих видів діяль-ності, стадій і фаз виробництва. Це необхідно для збільшення впливу на управління витратами й оптимізації виробничого про цесу. Особливо необхідно інформаційне забезпечення умов реорганізації структури управління, формування центрів фі-нансової відповідальності. Внутрішня інформація забезпечує рішення короткострокових цілей і насам перед виживаність підприємств (табл. 1).На відміну від оперативної реструктуризації, фінансова

реструктуризація спрямована на забезпечення фінансової стійкості, максимізацію капіталу власників. Ефективність використання інформаційних технологій значною мірою ви-значається вибором методологічного підходу до реструктури-зації. Пер ший підхід базується на послідовному зборі, обробці й формуванні регламентованої обов'язкової для користувача ін-формації. Причому обсяги й структура інфо рмації визначаються керівництвом для всіх ланок управління, тобто без облі ку стра-тегічних і поточних потреб конкретних користувачів. Другий − базу ється на чітко визначених заявах на конкретну інформацію.


Таблиця 1Порівняльна характеристика діяльності підприємства до й після приватизації

Параметр Доприватизаційний період Післяприватизаційний період

Стратегія й управління

Зростання масштабів вироб ництва

Ринкова переорієнтація й адаптація до зов нішніх факторів, орієнтація на

використання інформації про зовнішні умови

Мета й завдання

Чітко визначені цілі й завдан ня на довгостроковий

період

Концентрація на увагу, збір і використання банків стратегічної інформації, на основі чо го визначається зміст і послідовність дій для реалізації стратегічної реструктуризації,

при цьому скорочуються невизначені ситуації, надається перевага цілям розвитку

Механізм управління

Планування й регламентація

функцій, контроль за всіма видами

діяльності

Використання системного ситуаційного й цільового підходів, сучасне виявлення про блем, інноваційний стиль управління

гене рування нових іде й на основі інформацій ного збагачення

Відповідно до цих параметрів до оголошеної інформації підбираються механізми її форму вання й відповідні інформа-ційні технології (рис. 1).

Рис. 1. Рух інформаційних потоків усередині підприємства

Дослідження інформаційного забезпечення фінансової реструктуриза ції підприємств пов'язане не тільки з одержан-ням зовнішньої інформації. Якщо інформацію про інвестиції


фінансового характеру можна одержати на фондовому ринку, то для визначення стану самого підприємства доцільно запро-понувати моніторинг, складовими якого будуть: визначення структури інформації; технологія обробки інформації щодо виробництва, ціни і якості про дукції; контроль ринкової си-туації насамперед найближчого оточення, парт нерів, клієнтів, конкурентів; визначення тенденцій розвитку ділових намірів.З метою теоретичного обґрунтування й перегляду існуючої

позиції щодо реструктуризаційних заходів, нами був викорис-таний монографічний метод для впровадження й конкрети-зації способів здійснення фі нансової реструктуризації. Це дозволило розмежувати, з позицій державного регулювання й господарських мір, здійснення таких заходів, як: "борговий своп"; "мирові угоди"; "фінансовий леверидж"; "реструктуриза-ція заборго ваності" [3, с 176]. Це дозволило нам сфор мулювати інтегрований підхід до оцінки реструктуризації в контексті розуміння підприємства як складного ієрархічного соціально-го організму. Необхідність оптимального поєднання реструк-туризаційних перетворень із організаційним проектуванням призводить до розгляду взаємовпливів циклі чних, структур-них і системних факторів фінансової реструктуризації.Моделювання процесів фінансової реструктуризації про-

водилося з використанням економіко-математичних методів: застосування еластичності за фактором часу здійснення; ди-хотомних змінних на прикладі ВАТ харчової промисловості одинадцяти областей України та трьох ВАТ харчової промис-ловості АР Крим. Це дозволило створити комплексну модель стратегічної фінансової реструктуризації, яка буде сприяти ефективності здійснення даного процесу. Оскільки підпри-ємства харчової промисловості є одними з елементів інфра-структури продовольчої ланки й прямо залежать від сировини вітчизняного виробництва, то в цій ситуації доцільно викорис-тати в дослідженні якісні характеристики диференційованої ренти у вигляді поправки в контексті компоненти зональності й регіональної спрямованості для побу дови моделі економіч-ної вартості. Диференційована рента є основною характерис-тикою й виражає особ ливості земельних ресурсів у повному


обсязі. Саме унікальні умови пропо зиції землі й інших при-родних ресурсів - їх фіксована кількість генерує особливості рентоутворювальних факторів фінансової реструктуризації. Попит на землю в процесі фінансової реструктуризації є по-хідним. Галузева спрямованість даного процесу визначає зни-ження кривої попиту й зменшен ня ціни капіталу. У процесі фінансової реструктуризації пропозиція землі аб солютно не-еластична, що означає, що попит виступає єдиним діючим фактором, який визначає земельну диференційо вану ренту.Диференційований рентний дохід (РдН) з 1 га визначаєть-

ся за формулою:

( )

−= −− ЗЗКЗВЦР нрдн ,

(1)

де В – урожайність зернових з гектара;Ц – ціна реалізації 1 центнера;З – виробничі витрати на 1 га;Кнр- коефіцієнт норми прибутку.Диференціальний рентний дохід дорівнює:

НВВПРдн −=, (2)

де ВП – вартість валової продукції;НВ – нормативна вартість продукції, як виробничих

витрат (з) плюс нор мативний прибуток (35%).Фактор зональності також втілюється в показнику дифе-

ренційованої ренти й, насамперед у значенні врожайності зернових. Тільки даний показ ник підлягає корегуванню, тому що методика грошової оцінки землі, засно вана на диферен-ційованій ренті, ураховує врожайність зернових 1990 року, а також 2008 року при використанні вартості витрат, виведе-них з формули рів ня рентабельності диференційованого нор-мативу прибутку (35%):

С=Н/(1+Нр), (3)

,

(4)


. (5)

Скорегована методика дозволяє здійснювати зміни в про-цесі фінансової реструктуризації.Визначення економічної вартості підприємства базуєть-

ся на оцінці бізнесу. Таким чином, стрімке й значне падіння вартості бізнесу пояснюється насамперед кардинальною змі-ною очікувань із при воду зміни моментальної вартості бізнесу в майбутньому й наявністю рефлексії, що забезпечує вплив цих очікувань на вартість. Найбільш прийнятною концепцією оцінки, поряд з методом очікувань вартості бізнесу, є концеп-ція моментальної вартості:

,

(6)

де V – вартість бізнесу;М – моментальна вартість.Багато вчених оцінюють моментальну вартість як суму

чистих активів на рівні мінімального значення вартості акцій працюючого підприємства.У випадку чисельного аналізу кожний елементарний про-

цес у будь-який момент часу характеризується абсолютною величиною, що має відповідну розмірність, і коефіцієнтом – відносною безрозмірною величиною. У контексті задачі оцінки бізнесу абсолютна величина відповідної розмірності становить собою моментальну вартість бізнесу, що відбиває результат діяль ності бізнесу в минулому, а безрозмірний коефіцієнт від-биває очікування із приводу зміни моментальної вартості біз-несу в майбутньому.Таким чином, оцінку бізнесу, як і будь-якого об'єкта, необ-

хідно здійснювати на основі його моментальної вартості (ре-зультату минулої діяльності) і очікувань із приводу зміни його моментальної вартості.При проведенні систематизації фінансово-економічних

законодавчо-правових актів, що зумовлюють структурні змі-ни джерел формування влас них засобів, нами було проведено паралель діючого й перспективного зако нодавства щодо дано-го питання.


Відносини власності й земельні відносини є переважаючи-ми в ефективності реструктуризації, і саме ця сфера правового поля має потребу в значній трансформації в контексті еконо-мічної вартості підприємств харчової промисловості. У зв'язку з чим було запропоновано ме тодику визначення зональної й галузевої поправки до економічної вартості підприємств, що визначена як моментальна вартість плюс надходження (у ви-гляді дисконтованої суми фінансових потоків).Процес фінансової реструктуризації повинен бути тотож-

ним процесу визначення економічної вартості, що буде спри-яти скороченню тіньових втрат.Тіньова економіка об'єктивно пов'язана з розвитком про-

цесів державного управління реструктуризаційними явища-ми. Криза реформування під приємств харчової промисловості становить собою закономірний, патологіч ний процес, тому що в даній ситуації держава втрачає свої управлінські ме ханізми реструктуризаційних заходів. Під впливом сучасної реформи влас ності поступово були здійснені глибокі трансформаційні процеси, і саме пе рехід до багатоукладної економіки.Оптимізація фінансової реструктуризації в контексті еко-

номічної вартості буде сприяти формуванню ефективного се-редовища фінансової реструкту ризації підприємств харчової промисловості. Саме тому мають бути викорис тані особливос-ті здійснення такого процесу при запобіганні запропонованої моделі поправки, які мають поєднати характеристики у вигля-ді інтегрованого показника, втілюючого у собі взаємозв'язок диференційованої ренти та скоре гованого реструктуровано-го фінансового потоку. Це сприятиме визначенню економіч-ної вартості підприємств, що реально буде відбивати процес взаємо дії діючого підприємства та його оточуючого середови-ща та запобігати тіньо вій діяльності.

Висновок. Оцінка середовища функціонування підпри-ємств харчової промисловості дозволила визначити основні напрямки формування концепції фінансової реструктуризації:

- забезпечення гнучкого поєднання ринкових принципів з державним регулюванням;


- підви щення продуктивності й конкурентоспроможності підприємств харчової про мисловості;

- гармонізація національних стандартів якості й безпеки вітчизня ного виробництва;

- підготовка національної програми гармонізації вітчизняно го законодавства й структуризація інституціональ-ної політики відповідно до вимог ЄС із визначенням корот-ко- і середньострокових цілей адаптації продовольчого ринку України до вимог ЄС.

Література:1. Андрущак Є. М. Управління фінансовими ресурсами в процесі ре структуризації під-приємств / Є. М. Андрущак // Фінанси України. — 2003. – № 7. — С. 30—38.2. Саврас І. 3. Фінансовий механізм приватизації в Україні / І. 3. Са врас // Фінанси України. — 2001. — № 9. — С. 12—14.3. Климчук С. В. Оценка методов осуществления финансовой рест руктуризации украинскими предприятиями /С.В. Климчук // Економіка: проблеми теорії та практи-ки. — 2004. — № 197. — С. 578—584.


УДК 658.589:338.432(477)

АГРАРНІ ПІДПРИЄМСТВА УКРАЇНИ У СВІТЛІ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Л.П. Марчук, кандидат економічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет

Розглянуто умови та особливості інноваційних перетворень в аграрному секторі економіки України. Висвітлено проблеми, що по-требують негайного розв’язання з метою прискорення інноваційного розвитку аграрних підприємств.

Ключові слова: інновації, інноваційні перетворення, інновацій-на діяльність, дифузія інновацій.

Вступ. Проблема інноваційного розвитку агропромис-лового виробництва належить сьогодні до числа найбільш пріоритетних і привертає особливу увагу своєю складністю, різноманітністю та неоднозначністю розв’язання. Актуаль-ність її розроблення обумовлена появою нових закономірнос-тей суспільного відтворення, кардинальними зрушеннями техніко-технологічної бази виробництва, модифікацією його організаційно-економічних форм. Ця проблема є ключовою у царині досягання продовольчої безпеки країни, принципового оновлення ресурсної бази, поліпшення стану навколишнього середовища, вирішення соціальних питань.Сучасним інноваційним перетворенням аграрної сфери

присвячено праці багатьох вітчизняних вчених. Серед них праці С.А. Володіна, М.Ю. Коденської, П.А. Лайка, П.М. Музи-ки, П.П. Руснака, П.Т. Саблука, С.О. Тивончука, О.В. Шубрав-ської та ін. Вагомі наукові надбання стосуються розроблення сучасної системи землеробства, продукування й застосування новітніх технологій у рослинництві та тваринництві, удоско-налення матеріально-технічної бази сільського господарства, створення сучасних моделей інноваційного розвитку агро-промислового виробництва. Але інноваційна діяльність безпо-середніх сільськогосподарських виробників, на нашу думку, досліджена недостатньо.

Постановка завдання. Автор статті поставив собі за мету визначити методологічні підходи до аналізу інноваційних пе-ретворень в аграрній сфері, простежити еволюцію інновацій-


них змін, розглянути інноваційні здобутки аграріїв України, а також з’ясувати коло проблем, що гальмують інноваційний розвиток сільського господарства.

Результати дослідження. Вважаємо, що при досліджен-ні інноваційних процесів в аграрному секторі економіки слід виходити із таких методологічних посилок:

• здійснювати вибір пріоритетів інноваційного розвитку згідно із вимогами сучасної еволюції суспільного виробництва;

• враховувати рівень успадкування досягнутого та його адаптації до нових умов;

• зважати на необхідність системного підходу до іннова-ційних перетворень;

• визначати форми реалізації інноваційних програм чи проектів з огляду на досягнутий ступінь розвитку національ-ної економіки та реальні можливості аграрних підприємств;

• брати до уваги особливості співпраці вітчизняних агро-фомувань із зарубіжними партнерами, зважаючи на досяг-нення світової аграрної науки.Нині сільське господарство України знаходиться на почат-

ковому, підготовчому етапі інноваційної розбудови, а самі ін-новаційні перетворення мають розрізнений, фрагментарний характер. Але вже сьогодні, на нашу думку, створюються ре-альні умови для трансформації цих «броунівських» елементів інноваційного спрямування у цілісну систему інноваційних зрушень в агропромисловому виробництві. До низки цих умов можна віднести:

• розвиток системи освіти;• досягнення аграрної науки;• розробку і реалізацію довгострокових державних цільо-

вих програм інноваційного спрямування в аграрній сфері;• формування інноваційної інфраструктури агропромис-

лового виробництва;• створення розгалуженої мережі центрів наукового за-

безпечення АПВ, консультаційних центрів, дорадчої служби з метою посилення співпраці наукових установ і сільськогоспо-дарських підприємств;


• відпрацювання механізму трансферу інновацій на ко-мерційний та некомерційній основі;

• розвиток інноваційного підприємництва внаслідок по-єднання зусиль приватного бізнесу та держави.Науковий доробок вітчизняних вчених досить вагомий.

Він має стати «полем новацій» для українських аграріїв. Так, у 2009 році установами НААН України завершено 776 фун-даментальних і 629 прикладних науково-дослідних розробок. Створено 229 сортів і гібридів сільськогосподарських рослин; 21 породу та внутріпородних типів тварин, комах; 44 нові види техніки, машин і обладнання; 185 ресурсозберігаючих технологій та технологічних інструкцій; 9 видів нових матері-алів, 19 засобів захисту рослин і тварин тощо. Центрами на-укового забезпечення АПВ у цьому ж році було впроваджено 1039 закінчених наукових розробок у 1017 агроформуваннях [1, с.12-13].Переважна більшість інноваційних здобутків вітчизня-

них аграрних підприємств пов’язана нині із використанням наукових розробок, що сприяють інтенсифікації сільського господарства, забезпечують економію матеріальних ресурсів і гарантують підвищення ефективності виробництва сіль-ськогосподарської продукції. Тому спостерігається дифузія (розповсюдження) інновацій, які стосуються перш за все ви-робництва елітного насіння, виведення нових сортів рослин, використання перспективних технологій утримання тварин, створення більш продуктивної сільськогосподарської техніки, нових засобів захисту рослин і тварин тощо. Такі інновацій-ні зміни не можна вважати кардинальними. Вони відбивають традиційний підхід до розвитку сільського господарства як окремої галузі економіки, що намагається збільшити обсяги виробництва продовольства за рахунок якісного удосконален-ня матеріально-речових елементів продуктивних сил.Проілюструємо інноваційні досягнення аграрних підпри-

ємств, які відповідають саме таким цілям.Наприклад, у фермерському господарстві «Лаліс» Монас-

тирського району на Черкащині при вирощуванні пшениці використовуються такі сорти Інституту фізіології та генетики


рослин, як Фаворитка і Смуглянка. Їх врожайність складає відповідно 105 і 103 ц/га [2, с.44]. У ДП «НЕБ «Еліта» Запорізь-кої області застосовано ресурсозберігаючу технологію виро-щування соняшнику, за якої врожайність цієї культури сорту Прометей склала 26 ц/га, а це на 7,7 ц/га більше порівняно із середніми показниками по району [3, с.134].Однією з провідних компаній, що займаються виробни-

цтвом елітної насіннєвої продукції, є ЗАТ «Райз-Максимко». Їй належать п’ять насіннєвих заводів, які оснащені найкращи-ми насіннєвими лініями, та спеціалізований завод з доробки насіння кукурудзи у с. Зоря Рівненської області. Компанія більше десяти років співпрацює з Інститутом фізіології та генетики рослин НААН України. Інститут використовує по-сівні площі господарства у якості випробувального полігону для новостворених сортів і для впровадження нових систем живлення.Обираючи новітні засоби захисту рослин, аграрні підпри-

ємства орієнтуються на інноваційні розробки вітчизняних науково-дослідних інститутів, які, у свою чергу, використову-ють кращі зарубіжні досягнення. Наприклад, вчені Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва протягом двох останніх років застосовували у дослідних господарствах фунгіциди швей-царської компанії «Сингента» для захисту насіннєвих посівів озимої пшениці. Це дало такі результати: приріст урожаю на-сіння сягнув 0,33 т/га, а чистий прибуток досяг позначки 529,7 грн/га [4, с.21].Певні інноваційні здобутки мають і підприємства, що за-

діяні у галузі тваринництва. Наприклад, на Дніпропетровщині у передових господарствах збільшення поголів’я свиней до-сягається за рахунок інтенсивних методів ведення галузі та широкого впровадження міжпородного схрещування і гібри-дизації. Остання суттєво підвищує продуктивність тварин і збільшує прибуток на 30%. Відома корпорація «Агро-Союз» у поточному році презентувала проект будівництва свинокомп-лексу з повним циклом виробництва м’яса свиней на 360 тис. голів [5, с.16].


У молочному скотарстві набуває розповсюдження пер-спективна технологія безприв’язно-боксового утримання корів. Вона супроводжується використанням доїльних уста-новок – майданчиків типу «Ялинка», «Тандем», «Карусель», які сприяють збільшенню молочної продуктивності корів щонай-менше на 15%. При цьому у 3-4 рази зменшується кількість операторів машинного доїння корів [6, с.51].Позитивно оцінюючи ці інноваційні здобутки сільсько-

господарських підприємств, зауважимо, що для подальшо-го розвитку аграрного виробництва їх недостатньо. Сучасне сільське господарство (як і суспільне виробництво в цілому) набуває нових якісних ознак, пов’язаних зі змінами загаль-них умов економічного розвитку. Воно має перетворитися на динамічну, багатофункціональну, технологічно та економічно збалансовану систему, здатну протистояти таким негатив-ним явищам, як поступове вичерпання традиційних сиро-винних ресурсів, брак енергоресурсів, виснаження ґрунтів, забруднення довкілля тощо. Тому інновації, що гарантують економічну доцільність виробництва продовольства, повинні поєднуватися з інноваціями, спроможними поліпшити еколо-гічну ситуацію, відновити родючість земель, продукувати нові види сировини і палива тощо.Так, в Україні поступово набувають поширення ощадливі

технології обробітку землі, зокрема, технологія нульового об-робітку No-till. Вона передбачає прямий посів насіння у ґрунт і потребує невеликої кількості сільськогосподарської техніки. За підрахунками німецьких вчених, використання цієї тех-нології забезпечує економію пального до 46%, часу – до 30%. Змив ґрунту зменшується у 6 разів [7, с.75]. Досвід застосу-вання технології No-till вже мають господарства «Дослідне» на Полтавщині, «Агролан» на Кіровоградщині, «Агро-Союз» на Дніпропетровщині та ін. Вітчизняні машинобудівні заво-ди «Червона зірка», «Донецькспецагромаш», «Інтерагротех» та інші забезпечують господарства ефективною посівною техні-кою, високі технологічні можливості якої підтвердили випро-бування в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорєлого.


Органічне землеробство передбачає повну відмову від за-стосування хімпрепаратів і мінеральних добрив, забезпечує виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продук-ції і тим самим створює умови для збереження здоров’я людей й природного відновлення довкілля. Міжнародною федераці-єю органічного землеробства в Україні сертифіковано 69 гос-подарств із загальною площею 240 тис. га [8, с.54].Зважаючи на потреби розвитку органічного сільського

господарства, вітчизняні науковці за останні п’ятнадцять ро-ків створили і перевірили більше 120 біостимуляторів росту, з яких 23 визнані найбільш ефективними та призначені для широкого впровадження. Біостимулятори, розроблені агро-фірмою «Гермес», АТ «Високий врожай», державним підприєм-ством МНТЦ «Агробіотех», сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур на 14-21%, а витрати на їх придбання зменшуються у десятки і сотні разів [9, с.68].Розвиток органічного сільського господарства викликає до

життя нові форми інноваційного співробітництва українських аграріїв із зарубіжними партнерами. Наприклад, компанією «Сингента» на базі ВАТ «Зелений Гай» у Вознесенському райо-ні Миколаївської області створено науково-практичний центр садівництва і виноградарства під назвою «Садова академія». Метою його функціонування є відпрацювання методів біо-логічного захисту рослин та розповсюдження найсучасніших знань щодо цього напряму досліджень. Господарство «Зелений Гай» є учасником екологічної програми «Чиста продукція».Нині аграрні підприємства України залучаються до вироб-

ництва нових видів енергетичних ресурсів. Вони збільшують посіви ріпаку, потрібного для виробництва біодизелю і біоета-нолу, починають опановувати технології виготовлення твердо-го біопалива із соломи, відходів деревини тощо.Отже, інноваційні перетворення поступово охоплюють

аграрний сектор економіки, але поки що вони торкаються обмеженої кількості сільгоспвиробників. Активізації інно-ваційної діяльності в аграрній сфері заважає ціла низка не-сприятливих чинників, пов’язаних з обмеженістю механізмів впливу на інноваційні процеси.


Насамперед слід вказати на невідпрацьованість законо-давчої бази і навіть повну відсутність деяких юридичних норм, досить важливих для розгортання інноваційної діяльності. Так, в Україні відсутнє законодавче визнання органічного сільського господарства, не налагоджена система реєстрації підприємств, що займаються виробництвом екологічно чистої продукції, не відпрацьовано стандарти якості органічного продовольства. Сучасні біопрепарати донині вносять до пере-ліку пестицидів та агрохімікатів. Бракує належного патентно-ліцензійного захисту на сорти і гібриди вітчизняної селекції, які внесені до Державного реєстру рослин.Держава недостатньо дбає про розвиток організаційно-

економічних форм інноваційного спрямування, не надає аграріям належної фінансової допомоги. Наприклад, в Україні відсутнє державне замовлення на елітне насіння, а це суттєво заважає впровадженню сортів вітчизняної селекції.Самостійне налагодження стосунків сільськогосподар-

ських підприємств із зарубіжними партнерами, дозволене державою, теж не завжди доцільне. Наприклад, купуючи за-соби захисту рослин у численних дистриб’юторів зарубіжних компаній, українські аграрії не можуть бути впевнені у якості препаратів. Підтвердити відповідність останніх дуже важко через відсутність достатньої кількості лабораторій.На ринку України спостерігається стихійне збільшення

імпорту зарубіжної сільськогосподарської техніки, але дер-жава не намагається підпорядкувати його своєму контролю. Виконання лізингових програм, розрахованих на підтримку вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, нині загальмовано.Недостатнє державне фінансування аграрної науки,

зменшення обсягів кредитування сільськогосподарських під-приємств, підвищення їх витрат на виробництво обумов-люють слабкий інтерес аграріїв до інноваційних розробок. Цьому також заважають нерозвиненість інформаційних дже-рел, тимчасовий характер співпраці аграрних підприємств з науково-дослідними установами, відсутність наукового супро-воду при опануванні нових технологій тощо.


Без ґрунтовного розв’язання поставлених проблем успіш-ний інноваційний розвиток аграрної сфери не можливий.

Висновки. Інноваційні перетворення набувають посту-пового поширення в аграрному секторі економіки України. Вони ще не мають системного характеру, але умови для за-гальної інноваційної розбудови аграрної сфери вже створю-ються. Інноваційні зміни у сільському господарстві мають різну цільову спрямованість. Переважна більшість інновацій-них перетворень пов’язана з розповсюдженням інновацій, які сприяють інтенсифікації сільського господарства і гарантують економічну доцільність виробництва продовольства. Але більш перспективними слід вважати інноваційні досягнення, які за-безпечують перетворення сільського господарства на дина-мічну, збалансовану, адаптивну систему, здатну до постійного самовідтворення при погіршенні загальних умов економічного розвитку. Прискорити інноваційні зрушення в аграрній сфе-рі можна за допомогою ґрунтовного розв’язання цілої низки проблем, що стосуються відпрацювання правової бази, удо-сконалення організаційно-економічних форм, поліпшення фінансування та інформаційного забезпечення інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Література:1. Пшеничний О. Витратили на науку / О. Пшеничний // Агро Перспектива. — 2010. — № 4 (123). — С. 11—13.2. Формування продовольчих ресурсів в Україні / М. М. Кулаєць, М. Ф. Бабієнко, П. А. Лайко, О. Д. Витвицька, М. М. Лучник // Економіка АПК. — 2010. — № 2. — С. 41—46.3. Чехов Р. А. Ефективність господарської діяльності підприємства науково-дослідного спрямування / Р. А. Чехов // Економіка АПК. — 2010.— № 8 — С. 133—135.4. Омеляненко О. Фунгіцидний захист зернових – гарантія вашого високого врожаю / О. Омеляненко // Агробізнес сьогодні. — 2010. — № 12 (187). — С. 21.5. Самаріна І. Надія є! / І. Самаріна // Агробізнес сьогодні. — 2010. — № 12 (187). — С. 16—17.6. Кудлай І. Перспективи розвитку доїльного обладнання / І. Кудлай, В. Смоляр // Агро Перспектива. — 2010. — № (125). — С. 50—51.7. Махмудов І. В ногу з сівалками / І. Махмудов // Агро Перспектива.— 2010. — № 1 (120). — С. 74—76. 8. Шубравська О. Ринок органічної продукції та перспективи його розвитку в Україні / О. Шубравська // Економіка України. — 2008. — № 1.— С. 53—61.9. Анішин Л. Українські біостимулятори росту завойовують світове визнання / Л. Ані-шин // Агро Перспектива. — 2010. — № 2 (121). — С. 68—69.


УДК 338.432:631.115

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

В.В. Гречкосій, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Миколаївський державний аграрний університетІ.Г. Гуров, кандидат економічних наук

У статті розглянуто сучасний стан формування ринку продукції тваринництва та основні напрямки поліпшення його розвитку.

Ключові слова: аграрний ринок, інфраструктура ринку, тварин-ницька продукція.

Постановка проблеми. Однією з основних складових аграрного ринку є продукція тваринництва, завдяки якій відбувається забезпечення населення основними видами продукції харчування тваринного походження. Особливо на-пруженою останніми роками є ситуація із забезпеченням населення м’ясом і молоком та продуктами їх переробки. Зна-чною проблемою є якість м’ясної та молочної продукції. Питан-ням формування ринку продукції тваринництва присвяченодану статтю.

Аналіз останніх досліджень. Питання виробництва і забезпечення населення основними продуктами харчування викладено у працях В. Бойка, О. Гудзинського, П. Саблука, І. Топіхи, О. Шпичака та інших, проте цілий ряд проблем роз-витку аграрного ринку залишається невирішеним.

Мета статті. Висвітлити сучасний стан формування рин-ку продукції тваринництва та намітити шляхи подальшого його розвитку.

Виклад основного матеріалу. Ринок продукції тваринни-цтва займає важливе місце в загальному ринку продовольства України. Від його розвитку залежить забезпечення населення високоякісними продуктами харчування тваринного похо-дження, підвищення конкурентоспроможності тваринницької галузі та гарантування продовольчої безпеки держави. Визна-чення попиту та пропозиції на ринку тваринницької продукції в даний час має певні складності. Через постійне скорочен-


ня поголів’я худоби, значне зменшення виробництва м’яса і молока, низьку купівельну спроможність більшої частини споживачів попит на цю продукцію обмежений і має тенден-цію до зменшення, особливо власного виробництва, внаслі-док чого скорочується рівень споживання у розрахунку наодну особу.Аналогічна ситуація на ринку продукції тваринництва і

в Миколаївській області, де відчувається значна нестача си-ровини для переробних підприємств, а через високі ринкові ціни знизився рівень споживання м’яса та молока населенням області.Проаналізуємо, як змінювалися обсяги виробництва осно-

вних видів продукції тваринництва у Миколаївській області (табл. 1).

Таблиця 1Виробництво продукції тваринництва підприємствами

усіх форм власності Миколаївської області

Показники 2000 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.2010 у % до 2000

2010 у % до 2009

Вирощено худоби та птиці (живою масою), тис.т 71,2 50,7 46,0 39,8 45,9 64,5 115,3

Вироблено молока, тис.т 346,8 379,2 339,0 368,0 364,0 104,8 99,0

Вироблено яєць, млн шт. 164,2 336,7 386,0 474,0 573,0 349,0 120,8

Вироблено меду, т 3694,0 4388,0 5986,0 7386,0 7440,0 201,0 100,7

З наведених даних видно, що у 2010 р. збільшилося ви-робництво м’яса, яєць і меду проти рівня 2009 р. Разом з тим спостерігається різкий спад виробництва м’яса проти рівня 2000 р. На збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції впливає чисельність поголів`я.Чисельність поголів’я худоби і птиці в господарствах усіх

форм власності представлено в табл. 2.


Таблиця 2Чисельність поголів’я тварин і птиці в господарствах усіх форм власності Миколаївської області, тис. голів

Види тварин 2000 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.2010 у % до 2000

2010 у % до 2009

Великарогата худоба 249,4 150,6 145,6 144,5 150,0 60,0 103,6

в т.ч. корови 144,7 101,0 96,2 93,5 91,3 63,0 97,6

Свині 136,8 127,3 114,0 148,0 142,6 104,2 93,5

Вівці та кози 42,5 43,1 48,6 53,0 49,6 116,7 93,2

Птицярізного віку 2532,0 2886,0 3742,0 3870,0 4259,0 168,2 110,0

З табл. 2 видно, що в області і далі спостерігається не-стабільний стан з поголів’ям худоби, що може призвести до подальшого скорочення виробництва м’яса і молока, росту ринкових цін на продукцію тваринництва.На збільшення обсягів виробництва тваринницької про-

дукції, крім поголів’я, значною мірою впливає продуктивність тваринництва, особливо в суспільному секторі виробництва. На жаль, продуктивність суспільного тваринництва в період, що аналізується, є незначною, але позитивною є тенденція до її зростання (табл. 3).

Таблиця 3Продуктивність суспільного тваринництва

Миколаївської області

2000 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.2010 р. у % до 2000 р.

2010 р. у % до 2009 р.

Середньодобові прирости худоби на вирощуванні та відгодівлі тварин, гр

в т.ч. великарогата худоба 330,0 333,0 340,0 345,0 350,0 106,0 101,4

свині 235,0 248,0 250,0 255,0 263,0 112,0 103,1

Удій на одну фуражну корову, кг 2037,0 2801,0 2946,0 3333,0 3359,0 165,0 101,0

Яйценоскість, шт. на одну курку-несушку 172 220 265 293 293 169 100


У системі заходів щодо стабілізації розвитку тваринництва головним завданням повинно бути нарощування поголів’я та підвищення його продуктивності. Це дасть можливість по-повнити ринок і забезпечити населення молоком і м’ясом за науково обґрунтованими нормами (відповідно 380 і 83 кг на душу населення на рік). Загальною вимогою до господарств усіх форм власності на даному етапі є збільшення продажу м’яса і молока за рахунок збільшення товарності. Для цього необхідно збільшити питому частку постачання цих продуктів на ринок через заготівельні організації, переробні підприєм-ства, організації споживчої кооперації. Це дозволило б навіть за умови обмежених існуючих обсягів виробництва м’яса та молока, але підвищення рівня товарності збільшити їх ринковіресурси.

Висновки. До основних напрямків вирішення проблем формування ринку продукції тваринництва слід віднести: створення інтегрованих структур виробництва молочної та м’ясної продукції; забезпечення належного ветеринарного об-слуговування тваринництва; створення сприятливих умов до залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в галузь; за-безпечення підтримки особистих селянських, фермерських господарств у веденні тваринництва; створення сировин-них зон переробних підприємств та заготівельних пунктів; будівництво нових великотоварних ферм із використанням технології безприв’язного утримання тварин з цілорічною од-нотипною годівлею; здійснення першочергового виділення зе-мельних ділянок для будівництва та розвитку аукціонів живої худоби і птиці, оптових ринків сільськогосподарської продук-ції, агроторгових домів і сільськогосподарських обслуговуючихкооперативів.За рахунок збільшення об`ємів виробництва тваринниць-

кої продукції буде досягнуто: зниження ринкових цін; збіль-шення рівня споживання населенням молока, м’яса та яєць, що наблизить їх до рекомендованих норм споживання; під-вищення ефективності виробництва та конкурентоспромож-ності основних видів продукції тваринництва; створення


додаткових робочих місць у сільський місцевості; зростання доходів сільського населення; поліпшення ситуації на ринку продукції тваринництва.

Література:1. Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку :Указ Президента України № 737 від 6 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 23. — С. 931.2. Саблук П. Т. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції : практичний посібник / Саблук П. Т. — К., 2000. — 556 с.3. Топіха І. Н. Джерелом поповнення ринку м’яса може бути м’ясне скотарство / І. Н. Топіха // Вісник аграрної науки Причорномор’я. — 2001. — № 2.4. Шебаніна О. В. Стан та проблеми розвитку виробництва сільськогосподарської продукції / О. В. Шебаніна // Вісник аграрної науки Причорномор’я. — 2010. —№ 2 (53).


УДК 338.516.22:631.11

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

В.І. Ткачук, кандидат економічних наукЖитомирський національний агроекологічний університет

Досліджено процес диверсифікації аграрних підприємств як стра-тегічний напрям забезпечення ефективного сільськогосподарського виробництва, забезпечення ринкової стійкості і конкурентоспромож-ності сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Обґрунтовано пропозиції щодо можливостей реалізації стра-тегії диверсифікованого зростання аграрних підприємств.

Ключові слова: диверсифікація, стратегія диверсифікації, аграрні підприємства, сільське господарство.

Постановка проблеми. Диверсифікація як інструмент використання переваг комбінування, проникнення у нові високорентабельні галузі забезпечує компенсацію зниження прибутку на ринку одних товарів за рахунок високих при-бутків на інших ринках. Тому диверсифіковані підприємства мають вищу ринкову стійкість і конкурентоспроможність, ніж вузькоспеціалізовані, оскільки вони мають змогу переливати капітал у прибутковіші галузі.У мінливих умовах ринку доречним буде постановка пи-

тання щодо розвитку сільськогосподарських підприємств в такому напрямку, який би дозволив їм ефективно функціону-вати в конкурентному середовищі, знизити ризики сільсько-господарської діяльності та посилити їх конкурентні переваги. Реалізації такої стратегічної альтернативи сприятиме стра-тегія диверсифікації сільськогосподарських підприємств, щозумовило проведення окремого наукового дослідження.

Стан вивчення проблеми. Класичні підходи до тлума-чення багатогранного процесу диверсифікації було започат-ковано у наукових дослідженнях західних науковців, зокрема, І. Ансоффа, Д. Дея, Ф. Котлера, М. Портера. Ідеї західних на-уковців отримали розвиток у працях вітчизняних вчених, а саме В. Андрійчука, І. Демчака, Д. Крисанова, М. Корінько, Н. Маслака, С. Мочерного, В. Петрова, Т. Травіна, Г. Черевка, В. Юрчишина, І. Яціва. Диверсифікація у сільському госпо-


дарстві аналізується з позицій її ролі у забезпеченні розвитку сільських територій, вирішення проблем безробіття, підви-щення рівня доходів сільського населення [3, с. 9], мінімізації недоліків сезонного характеру сільськогосподарського ви-робництва, залучення до господарського обігу місцевих дже-рел сировини й відходів основної діяльності [4, с. 182-183], вирішення низки важливих проблем національного сектора аграрної економіки [5, с. 7].

Метою статті є обґрунтування пропозицій щодо забезпе-чення ефективного розвитку аграрних підприємств на основі диверсифікації сільськогосподарської діяльності. Об’єктом до-слідження є процес забезпечення диверсифікованого зростан-ня аграрних підприємств.Методологічною основою дослідження визначено закони

та принципи сучасної теорії ринкової економіки. Дослідження здійснювалося на матеріалах Міністерства аграрної політики України, наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних фахів-ців щодо проблеми дослідження.

Виклад основного матеріалу. Зниження прибутковос-ті виробництва традиційної сільськогосподарської продукції, що спричинило фінансовий та соціальний тиск на аграрний сектор економіки, зумовило необхідність пошуку альтерна-тивних, більш прибуткових сфер виробництва продукції в сільському господарстві і за його межами. За таких умов ди-версифікація виробництва в сільському господарстві розви-нених країн світу вбачається як найбільш дієва стратегічна орієнтація, оскільки багатопрофільність дає змогу сільськогос-подарським підприємствам успішно адаптуватися до мінливої ринкової кон’юнктури. Стратегія диверсифікації (лат. diversus — різний і fasere — робити) діяльності — цілеспрямована сис-тема дій підприємства щодо проникнення в інші сфери (галу-зі), включення до портфеля його діяльності нових сфер бізнесу [1, с. 344]. Реалізується вона за допомогою стратегії зростання (розширення товарного асортименту) і стратегії розширення ринку (освоєння нових ринків) або на основі комбінування їх елементів. Стратегія диверсифікації сприяє унезалежненню підприємства від одного стратегічного господарського підроз-


ділу та реалізовується методами внутрішнього і зовнішнього зростання (табл.)

ТаблицяОсновні методи реалізації стратегії диверсифікації

Назва методу Характеристика Умови застосування

Внутрішнє зростання

диверсифікація діяльності існуючого підприємства за рахунок пошуку нових видів діяльності, використання ефекту синергізму

— за відсутності в галузі можливостей для подальшого зростання;— за наявності більш привабливих можливостей за межами галузі;— пошук нових сфер діяльності для застосування накопиченого досвіду, або для виправлення власних недоліків.

Зовнішнє зростання

диверсифікація шляхом злиття, поглинання підприємства з метою оновлення свого корпоративного портфеля

— учасникам ризиковано або економічно невигідно працювати поодинці;— об'єднання ресурсів двох і більше незалежних підприємств створює структуру з вищими конкурентними перевагами, необхідними для досягнення успіху (синергія);— спільні підприємства з іноземними партнерами легше долають імпортні квоти, тарифи, фіскальні бар’єри, національні політичні інтереси й культурні обмеження.

Джерело: власні дослідження.

Вибір стратегії диверсифікованого зростання обумовле-но системою факторів, головними серед яких є насичення ринків збуту підприємства або скорочення попиту на про-дукт внаслідок перебування його на стадії „вмирання”; високі надходження коштів від поточної діяльності, яких недостат-ньо для масштабного розширення основної діяльності, однак вони можуть бути ефективно вкладені в інші сфери бізнесу; отримання вищого, ніж передбачалося, прибутку від простого розширення виробництва, що створює передумови для під-приємницької експансії тощо (рис. 1).Спонукають до використання цієї стратегії намагання до-

сягти економії на масштабі виробництва (рівнопропорційне збільшення витрат і прибутків підприємства підштовхує їх до вкладення коштів у нові галузі), подолати прогалини у виробни-чій сфері, забезпечити зниження ризиків (зниження прибутків


в одних сферах бізнесу компенсуються успіхом в інших), реалі-зувати очікування керівництва на більш ефективне вкладення коштів у нову галузь, організувати спільну діяльність, отримати доступ до технологій, ринків, ресурсів, маркетингових систем.

Джерело: власні дослідження.

Рис. 1. Фактори вибору стратегії диверсифікованого зростання

Вітчизняні аграрні підприємства використовують диверси-фікацію з метою використання вигідних у певних сферах умов оподаткування, підвищення ліквідності активів, забезпечення інтересів керівництва, полегшення виходу на світові ринки, за-лучення нових кваліфікованих фахівців, ефективнішого заді-яння потенціалу наявних менеджерів.Як відомо, залежно від діяльності підприємства диверсифі-

кацію поділяють на зв'язану і незв'язану (рис. 2), в свою чергу зв'язану диверсифікацію – на вертикальну (зворотну і пряму) і горизонтальну (розширення спектра продуктів, географічного розширення).


Джерело: адаптовано [2].

Рис. 2. Види диверсифікації

Стратегію диверсифікації обирають з огляду на особли-вості внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства, потенційні можливості конкретних типів і видів диверси-фікації. У сільському господарстві диверсифікація є пер-спективним напрямом підвищення ефективності діяльності підприємств, що, в свою чергу, є основним важелем забез-печення їх конкурентних переваг: зниження ціни реалізації продукції, збільшення частки ринку, створення нових марок та продуктів, орієнтація на різні цільові сегменти, підви-щення іміджу підприємств, зростання довіри споживачів та своєчасне і якісне задоволення їх потреб, збільшення обся-гів збуту продукції, зниження транспортних та трансакцій-них витрат, постійні та гарантовані поставки, економія на масштабах виробництва, високотехнологічне устаткування, якісна продукція, прогресивні технології виробництва, фі-нансова стабільність тощо.Формуючи ефективну структуру виробництва, диверси-

фікація дає змогу аграрним підприємствам більш повно та рівномірно використовувати свої матеріальні ресурси, зем-лю та робочу силу і завдяки цьому пом’якшити сезонність виробництва, підвищити зайнятість працівників, отримати


додатковий дохід від продуманої галузевої маневреності, на-рощувати виробництво тих видів продукції, на які є попит, скорочувати виробництво нерентабельних видів [4, с. 584].Диверсифікація є дієвим механізмом зниження фінансо-

вих ризиків, оскільки втрати прибутку в одних галузях можуть бути компенсовані отриманням більших прибутків в інших. В сфері маркетингу диверсифікація сприяє завоюванню нових ринкових сегментів, створенню ефективної системи постачан-ня та збуту продукції. Диверсифікація дозволяє сконцентру-вати всі стадії виробництва продукції, зокрема, виробництво, переробку та реалізацію, тим самим збільшуючи частку това-ровиробника в ринковій ціні кінцевої продукції.

Висновки. Досвід диверсифікації сільськогосподарсько-го виробництва країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що базисні принципи забезпечення продовольчої безпеки й досягнення сталого розвитку аграрного сектора зу-мовлюють необхідність раціонального використання наявних у підприємств аграрної сфери ключових компетенцій з огляду на унікальні потенційні можливості багатопрофільності щодо мінімізації ризиків в агробізнесі. Існує значний взаємозв’язок та взаємозалежність між різними галузями діяльності та еле-ментами диверсифікаційних стратегій. Очевидно, що страте-гія диверсифікації є системоуворюючим чинником ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств, оскільки вона визначає різні аспекти господарської їх діяльності й передба-чає багатофакторний підхід щодо успішності її імплементації.

Література:1. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т. 1 / редкол. : С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К. : Академія, 2000. — 864 с.2. Клівець П. Г. Стратегія підприємства : навч. посіб / П. Г. Клівець. — К. : Академви-дав, 2007. — 320 с.3. Юрчишин В. В. Сільські території як системоутворюючі фактори розвитку аграрно-го сектора економіки / В. В. Юрчишин // Економіка АПК. — 2005. — №3 . — С. 3—10.4. Крисанов Д. Ф. Неаграрна діяльність сільськогосподарських підприємств і пробле-ми її диверсифікації на нинішньому етапі / Д. Ф. Крисанов // Удосконалення економіч-ного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності: зб. наук. праць Міжнар. наук.-практ. конфер. — К. : КНЕУ, 2004. — С. 182—186.5. Петров В. М. Організація підсобних промислових та переробних підприємств / В. М. Петров / Харк. нац. аграр. ун-тет ім. В. В. Докучаєва. — Харків, 2002. — 192 с.


УДК 338.439.5

ЕФЕКТИВНІСТЬ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН ТОВАРНИХ І ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ РІЗНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ У М'ЯСОПРОДУКТОВОМУ ПІДКОМПЛЕКСІ АПК

А.В. Гримак, кандидат економічних наукЛьвівський державний університет внутрішніх справ МВС України

У статті представлено результати досліджень взаємовідносин то-варних і переробних підприємств у м'ясопродуктовому підкомплексі. Узагальнюються принципи організації виробничо-економічних відно-син, досягнення комплексності у виробництві продукції, нарощуванні її асортименту, впровадженні стандартів її якості, що сприятиме на-лагодженню взаємовигідної співпраці сільськогосподарських товаро-виробників і м'ясопереробних підприємств та позитивно позначиться на нарощуванні поголів'я тварин, забезпеченні їх кормами і збільшен-ні виробництва м'ясопродуктів.

Ключові слова: м'ясопродуктовий підкомплекс, м'ясопереробні підприємства, сільськогосподарські товаровиробники, взаємовідносини.

Вступ. Сучасний розвиток агропромислового комплек-су має свої певні переваги і проблеми. До переваг можна віднести те, що АПК за будь-яких умов не тільки функці-онував, а й доводив свої можливості у формуванні ринку продовольства. Останніми роками спостерігається певна тенденція до зростання пропозиції аграріїв на ринку продо-вольства. Сільське господарство є перспективним сектором економіки і Львівської області. Результати аналізу свідчать, що виробництво валової продукції тваринництва сіль-ськогосподарськими товаровиробниками в усіх категоріях господарств зросло у 2008 році, порівняно із відповідним періодом 2007 року, на 1,6 відсотки. Однак, слід зазначити, що виробництво продукції сільського господарства, у тому числі тваринництва, переважно сконцентроване в особис-тих селянських господарствах. Зокрема, у 2008 році сіль-ськогосподарськими підприємствами області вироблено лише 23,9% валової продукції тваринництва від виробленої в усіх категоріях господарств.Проблемним залишається питання збалансованості й

стабільності виробництва сільськогосподарської продукції


за різних, значною мірою і ризикованих кліматичних умов, які суттєво впливають на продуктивні показники, відповідно й економічну результативність діяльності господарств різної форми власності. Треба відзначити, що майже половина гос-подарств зміцніла, значна їх частина влилася в структури асо-ціацій, холдингів і т.п. Це при тому, що аграрні виробництва пройшли непростий шлях від організованих, спеціалізованих колективних і державних господарств до приватизованих, фермерських. В умовах ринку загострюється проблема удо-сконалення взаємовідносин товаровиробників із підприєм-ствами переробної галузі.Дослідженню питань розвитку м’ясопродуктового підкомп-

лексу присвячено праці Березівського П.С., Кириленка І.Г.,Мазуренко О.В., Месель-Веселяка В.Я., Саблука П.Т. Але біль-шість досліджень є теоретичним обґрунтуванням ринкових можливостей сільськогосподарських і переробних підпри-ємств. Недостатньо розробленими залишаються питання ціліс-ної системи становлення ринкових взаємовідносин товарних і переробних підприємств.

Постановка завдання. Метою досліджень є вивчен-ня і удосконалення виробничо-економічних зв'язків у м'ясопродуктовому підкомплексі АПК з аналізом кон'юнктури ринку продукції м'ясного скотарства, орієнтації підприємств різної форми власності на впровадження маркетингових до-сліджень ринку, за рахунок чого удосконалювати співпрацю підприємств м'ясопродуктового підкомплексу і домагатися комплексності у виробництві продукції, нарощувати її асор-тимент, запроваджувати стандарти якості і чітко контролю-вати їх дотримання. У ході дослідження проведено аналіз і узагальнення вітчизняних і зарубіжних публікацій з питань формування ринку продукції м'ясного скотарства, інтегра-ції, взаємовідносин товарних і переробних підприємств у м'ясопродуктовому підкомплексі.

Результати дослідження. Нестача сировини стала одні-єю з причин неповного використання виробничих потужнос-тей м'ясопереробних підприємств і втрати ними сформованих роками сировинних зон. Велика диспропорція між потуж-


ностями переробних підприємств і наявними сировинними ресурсами є основною проблемою м’ясопродуктового підкомп-лексу. Це призвело до нестачі обігових коштів і неможливос-ті оновлення матеріально-технічної бази підприємств. М’ясна промисловість і сільське господарство працюють на застаріло-му обладнанні, відсталих технологіях, з недостатньою органі-зацією виробництва й управління. На фоні скорочення обсягів виробництва м'ясної продукції виникла проблема її реаліза-ції, зумовлена низькою купівельною спроможністю населення. Вирішення зазначених проблем у м'ясопродуктовому підкомп-лексі вимагає вжиття продуманих, економічно обґрунтованих організаційних заходів щодо підвищення ефективності вироб-ництва як сільськогосподарськими товаровиробниками, так і м'ясопереробними підприємствами, збільшення обсягів ви-робництва м'яса до рівня фізіологічної потреби людини, удо-сконалення цінової та податкової політики держави, а також економічних відносин між усіма ланками даного підкомплек-су. За сучасних умов розвитку ринкових відносин проблемним залишається створення ефективної системи взаємовідносин між господарствами різної форми власності, які вирощують тварин на м'ясо і переробними підприємствами.Товаровиробникам галузі м'ясного скотарства економічно

найвигідніше співпрацювати із м'ясопереробними підприєм-ствами, які виготовляють із м'яса різні види готових продук-тів харчування. Ефективними ці зв'язки виступають, коли співпраця об'єднує стадії виробництва, переробки та реалізації м'ясної продукції в структурі м'ясопродуктового підкомплексу.Питання економічних взаємовідносин між сільськими то-

варовиробниками м'яса і м'ясопереробними підприємствами є актуальними для розвитку цих галузей, особливо в ринкових умовах. Останніми роками активно стверджується, що діло-ва економічна співпраця між виробниками м'яса і перероб-ними підприємствами – найрезультативніший шлях розвитку м'ясопереробної галузі. Аналіз каналів збуту продукції тварин-ництва сільськогосподарськими підприємствами засвідчує про пріоритетність переробних підприємств серед інших ка-налів реалізації (табл.).


Таблиця 1Обсяг і структура реалізації худоби та птиці (в живій вазі) сільськогосподарськими підприємствами Львівської області

Рік

у тому числі

2006 23,8 18,3 76,9 1,1 4,6 0,4 1,7 4,0 16,8

2007 36,9 28,2 76,5 1,2 3,3 0,3 0,8 7,1 19,

2008 51,4 37,6 73,2 3,6 6,9 0,2 0,4 10,0 19,5

2008 до 2006, % 2,1 п 2,1 п -3,7 3,3 п +2,3 50 -1,3 2,5 п +2,7

Джерело: розраховано автором за даними Головного управління статистики у Львівській області.

Однак, прослідковується тенденція до зменшення пито-мої ваги переробних підприємств у загальному обсязі реалі-зації худоби за рахунок інших каналів та реалізації на ринку, незважаючи на збільшення обсягу виробництва і продажу продукції тваринництва сільськогосподарськими підприєм-ствами. Таке становище невиправдане, оскільки переробні підприємства мають потужну базу для закупівель, переробки й зберігання продукції. Вони здатні виконувати роль своєрід-ного споживача для товаровиробників сировини, а одночасно є надійними партнерами для торговельної мережі. При цьому й сільськогосподарські підприємства зацікавлені у надійному, гарантованому збуті продукції. На жаль, спостерігається ситу-ація, за якої переробні підприємства працюють прибутково, а виробництво яловичини залишається збитковим, що спонукає товаровиробника шукати інших споживачів своєї продукції. А малі м'ясопереробні і ковбасні цехи, невеликі переробні під-приємства споживчої кооперації поступово витісняють великі переробні підприємства з ринку заготівель продукції в органі-зованих сільськогосподарських підприємств, не поступаючись при цьому місцем на ринку заготівель сировини у господар-ствах населення.


Практика діяльності низки сільськогосподарських і м'ясо-переробних підприємств доводить, що співпраця між ними є мобілізуючим чинником у досягненні стабільності виробни-цтва, можливості випускати якісну, конкурентоспроможну продукцію і забезпечувати прибутковість. Такі взаємовідно-сини можуть ефективно розвиватися з підприємствами різ-ної форми власності. Певний позитивний досвід накопичено у Львівській області.Переробні підприємства ПФ (Білаки), ТОВ “Євро-Вік”,

ТОВ “Рута”, ТОВ “Плай”, ЗАТ “Дрогобицький м'ясокомбінат”, ТОВ “Барком” й інші економічні відносини із сільськогоспо-дарськими і селянськими підприємствами регулюють за укла-деними договорами, в яких обумовлюються умови співпраці, терміни, обсяги, види сировини, яка постачатиметься пере-робним підприємствам, а також асортимент готової продук-ції, її якість. Взаємоузгодженою визначається ціна, терміни і форми розрахунків за поставлену сировину.Зазначені підприємства не є відокремленими в економі-

ці області, не користуються якимись пільгами, вчасно вносять належні податкові платежі і, головне, з бажанням вчаться орієнтуватися в ринкових умовах, працюють із персоналом. Зауважимо, що колективи згаданих підприємств вчасно і ре-тельно перебудували свою “виробничу” психологію, по-новому оцінюють можливості своїх підприємств, не ізолюються, а працюють із конкурентами. Інтегруючись із сільськогосподар-ськими товаровиробниками ці переробні підприємства чільне місце відвели питанням якості своєї продукції.Економічна співпраця із сільськогосподарськими товаро-

виробниками відкрила можливості м'ясопереробним підпри-ємствам збалансовано вести виробництво продукції, мати певні гарантії ритмічності придбання сировини. Взаємна дові-ра сільських товаровиробників і переробників сприяє співпра-ці з банківськими структурами та інвесторами. Завдяки цьому відкриваються можливості отримання кредитів, інвестицій.На нашу думку, регулювальна роль ринку буде дієвою за

умови подолання монополізму переробних, харчових і торго-вих структур, гармонізації їх діяльності з інтересами товаро-виробників сировини.


Комплексний розвиток сільського господарства і м'ясопереробної промисловості можливий і за врахування та-ких чинників:

• сільськогосподарська продукція має обмежені терміни зберігання, тому її переробка жорстко регламентована в часі;

• з одного боку, сільськогосподарська продукція характе-ризується сезонністю надходження, а з другого, – нею необ-хідно рівномірно забезпечувати населення протягом року. Це вимагає зберігання значних обсягів продукції в замороженому вигляді.Проблеми в сировинній, м'ясопереробній галузях ство-

рили умови для становлення підприємств нового типу, які вчаться працювати в ринкових умовах, розвивають свої ви-робництва на основі набутого й узагальненого досвіду. Цей період слід вважати початком становлення підприємництва в м'ясопродуктовому підкомплексі, який започаткував ство-рення підприємств різної форми власності, що різняться за обсягами переробки, асортиментом продукції, чисельністю задіяних працівників, технологічним устаткуванням. Адже і сама суть підприємництва визначається як сукупність спе-цифічних функцій, які спрямовані на оптимальне поєднання, комбінування чинників виробництва й контролю за ними.Частина підприємств знайшли себе у профільних

об'єднаннях. Важливо, що новостворені підприємства орга-нізовують свою діяльність вже з урахуванням ринкових від-носин, по-новому співпрацюють із виробниками сировини, сільськогосподарськими підприємствами і селянами, інте-груються як партнери, в чому відчувають взаємну економіч-ну вигоду. Розвиток таких інтегрованих формувань сприяє поглибленню концентрації та спеціалізації підприємств, що забезпечує скорочення кількості посередників у процесі просу-вання м'ясної продукції від виробника до споживача, дозволяє ефективніше використовувати виробничо-економічний по-тенціал господарств і скоротити невиробничі витрати. Участь у такій інтегрованій структурі вигідна і підприємствам тор-гівлі – учасникам даних формувань, оскільки вони отримують гарантоване постачання відповідної, заздалегідь замовленої


продукції. Це дозволить забезпечити доступність готової про-дукції ширшому колу споживачів. З метою збільшення обсягів реалізації продукції та своєчасного одержання коштів доціль-ним є розвиток в інтегрованих об'єднаннях фірмової торгівлі.Питання міжгалузевих відносин в АПК набули надзвичай-

ної актуальності і є пріоритетними. Для подолання тенденції зменшення обсягів виробництва і зниження збитковості ви-никла об'єктивна необхідність в інтеграції, створенні інтегро-ваних формувань у м'ясопродуктовому підкомплексі на основі об'єднання і взаємоузгодження інтересів сільськогосподар-ських товаровиробників, переробників і торгівлі. Інтегровані системи мають низку суттєвих переваг:

• досягнення органічного поєднання виробництва сільськогосподарської сировини та її переробки в єдиній організаційно-виробничій структурі;

• забезпечення цільності технологічного ланцюга у вироб-ництві кінцевих продуктів;

• зменшення залежності переробних підприємств від ви-робників сільськогосподарської сировини;

• збільшення можливостей програмування кількісних та якісних показників виробництва сільськогосподарської сиро-вини, що відповідають вимогам переробних підприємств.Однак, поки що проблема налагодження взаємовідносин

у системі АПК вирішується емпіричним шляхом, у вигляді стихійної адаптації форм взаємодії і пошуку моделей інтегра-ції, прийнятих для практики функціонування підприємств. З огляду на цю обставину, значний інтерес становить вивчення, узагальнення і зарубіжного досвіду розвитку інтеграційних про-цесів. Ефективними принципами становлення взаємовідносин у м'ясопродуктовому підкомплексі, на нашу думку, є такі:

1. Пріоритет споживача у вимогах виробництва продукції:- виробництво якісної яловичини і телятини та продуктів

їх переробки;- випуск продукції в обсязі та асортименті, який задоволь-

нив би потреби споживачів;- доступні ціни на продукцію.


2. Збалансованість виробництва і переробки продукції м’ясного скотарства:

- організація взаємовідносин на контрактній основі;- безперебійне забезпечення потреб населення в продукції

м’ясного скотарства.3. Оптимізація сировинних зон:- мінімізація витрат на перевезення сировини;- безперебійна поставка сировини.4. Наближення переробки продукції до її виробництва:- забезпечення динамічного функціонування підприємств;- підвищення ефективності виробництва у сільськогоспо-

дарських і переробних підприємствах.5. Скорочення часу виконання договорів партнерами:- стимулювання виконання контрактних зобов’язань;- відповідальність суб’єктів взаємовідносин.6. Збалансованість матеріально-технічного і технологіч-

ного забезпечення виробництва:- забезпечення еквівалентного обміну;- технічне переоснащення і впровадження науково-

обгрунтованих технологій.7. Паритетність інтересів суб’єктів взаємовідносин:- підтримання гарантованих цін на сільськогосподарську

продукцію;- розроблення порядку розподілу прибутку.Висновки. Розвиток інтеграційних процесів орієнтує як

сільських товаровиробників, так і переробні підприємства працювати на окупний кінцевий результат. При цьому, спіль-ні зусилля спрямовуватимуться на модернізацію виробництва, впровадження низькозатратних технологій, що позитивно позначиться на кількості, якості та асортименті продукції, дисципліні взаєморозрахунків і виконанні взятих на себе зобов'язань.Чітке відпрацювання і утвердження схеми взаємовідно-

син сприяє стабілізації економічного становища безпосередніх учасників співпраці сільських товаровиробників і підпри-ємств переробної галузі.


Важливим фактором ефективного функціонування підпри-ємств, які будують свої взаємовідносини в м'ясопереробному підкомплексі, є паритетність цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.

Література:1. Березівський П. С. Оцінка та прогноз ситуації на внутрішньому ринку продуктів скотарства Карпатського регіону / Березівський П. С. — Львів : ЛДАУ, 1998. — 50 с.2. Кириленко І. Г. Розвиток аграрної політики у нарощуванні та споживанні м’яса і м’ясної продукції в Україні / Кириленко І. Г. // Економіка АПК. — 2004. — № 10. — С. 29—36.3. Месель-Веселяк В. Я. Економічні відносини учасників інтегрованого формування / Месель-Веселяк В. Я., Мазуренко О. В. // Розвиток господарських формувань і органі-зація виробництва в аграрній сфері АПК. — К. : УААН IAE, 1999. — 296 с.4. Саблук П. Т. Формування міжгалузевих відносин: проблеми теорії та методології / Саблук П. Т., Малік В. Й., Валентинов В. Л. — К. : ІАЕ, 2002. — 294 с.5. Тринько Р. І. Ринок продукції м’ясного скотарства: стан, перспективи розвитку : монографія / Тринько Р. І., Гримак А. В. — Львів, 2009. — 208 с.


УДК 336.13:338.124.4

ОПТИМІЗАЦІЯ ВПЛИВУ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ НА РОЗВИТОК ФІНАНСІВ

СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

І.А. Ломачинська, кандидат економічних наукОдеський національний університет імені І.І. Мечникова

У статті розглянуто вплив організації оподаткування, державних видатків, державних запозичень на фінанси суб’єктів господарю-вання. Сформульовано основні принципи формування ефективного бюджетно-податкового механізму розвитку фінансів національних підприємств в умовах економічної кризи

Ключові слова: державні фінанси, фінанси суб’єктів господарю-вання, державні видатки, податки, державні запозичення, бюджетно-податковий механізм урівноваження фінансів підприємств.

Постановка проблеми. В умовах будь-якої економічної кризи постає питання виживання суб’єктів господарювання, вирішення якого актуалізує пошук шляхів та механізмів урів-новаження економічної системи як на мікро, так і макрорівні. Стосується це й фінансів підприємств, які формують первинні фінанси та являють, таким чином, основу сучасної національ-ної фінансової системи. У результаті актуалізується питання пошуку можливостей, умов, механізмів узгодження індивіду-альних фінансових рішень суб’єктів господарювання в умовах нестабільності, умов фінансової стійкості й рівноваги та за-безпечення на їх основі сталого економічного розвитку. Саме це й повинно забезпечити реалізацію основних фінансових інтересів підприємств щодо забезпечення фінансової рівнова-ги, максимізації прибутку та ринкової вартості, забезпечення основним і оборотним капіталом, інвестиціями, оптимізації податкових платежів тощо.

Аналіз останніх досліджень. Зарубіжними та вітчизня-ними вченими досліджено різні аспекти організації та управ-ління фінансами підприємств. Значний вклад внесли такі українські автори, як В.Л. Андрущенко, М.Д. Білик, І.А. Бланк, А.М. Поддєрьогін, О.О. Терещенко, В.М. Федосов й ін. Серед іноземних економістів, які внесли суттєвий вклад в розроблення


механізмів управління фінансами підприємств, можна від-значити М.С. Абрютіну, І.Т. Балабанова, Р. Брейлі, А. Мен’є, П. Бароле, А.В. Грачова, Б. Коласа, С. Майєрса, А. Роя, Ж. Де-паляна, І. Романе, Є. Коена, Ж. Франшона, О.С. Стоянову,Дж. ван Хорна й ін.Огляд наукового доробку вчених дозволив зробити ви-

сновок, що недостатнім є вивчення впливу різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників на фінансовий механізм підприємств, особливо в умовах економічної нестабільності. Окрім того, важливим є й те, що в період кризи посилюється дія саме зовнішніх чинників, а, значить, виникає потреба в їх дослідженні та розробленні відповідних антикризових за-ходів. Щодо внутрішніх чинників, то завданням підприємств є інтенсифікація власних конкурентних переваг з метою змен-шення загальних втрат від економічної кризи. Особливої ува-ги в умовах нестабільності потребує узгодження інтересів між учасниками фінансових відносин та чинників, що визнача-ють їх раціональність й ефективність.У зв’язку з цим особливо важливим є дослідження

взаємозв’язку державних та приватних фінансів. З одного боку, роль економічної політики стимулювання ділової актив-ності в умовах кризи посилюється, а, з другого, – держава в результаті зменшення надходжень до бюджету вимушена об-межити прямий фінансовий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Саме тому особливо актуальним на сьо-годні є теоретико-методологічне обґрунтування ефективної бюджетно-податкової та боргової політики держави як чин-ників стійкого розвитку суб’єктів господарювання, форму-вання сприятливого інвестиційного клімату підприємницької середи, підвищення конкурентоспроможності національних підприємств.

Постановка завдання. Метою нашого дослідження є ана-ліз впливу бюджетно-податкового регулювання й боргової по-літики на фінанси підприємств та розроблення рекомендацій щодо використання фінансових механізмів економічної по-літики для стимулювання господарської діяльності в умовах системної економічної кризи.


Виклад основного матеріалу. Аналіз державних фінан-сів в умовах нестабільності дозволяє виявити нижчезазначе-не. В період економічного спаду та депресії спостерігається суттєве скорочення обсягу державних доходів як наслідок звуження фінансово-господарських операцій підприємств, а, значить, зменшення бази для прямого та непрямого оподат-кування. Окрім того, спостерігається скорочення зайнятості й відповідно, зменшуються надходження до бюджету від по-датку на доходи фізичних осіб та внески в державні цільові фонди. Одночасно відбувається зменшення надходжень до бюджету доходів від використання та приватизації держав-ного майна. Разом із цим, зменшення виручки від реалізації суб’єктів господарювання в результаті скорочення товарообігу призводить до зростання боргових зобов’язань, у тому числі й податкових. Поява ж боргів перед працівниками зменшує платоспроможний попит, що ще більшою мірою скорочує до-ходи від господарської діяльності та мультиплікує взаємну за-боргованість. Як правило, це супроводжується здешевленням національної грошової одиниці, що призводить до зниження реальної вартості доходів бюджету.Щодо витрат бюджету, то в період економічної кризи вони

зростають. Це пов’язано з розширенням потреб у фінансуван-ні програм зайнятості, підтримки стратегічно та соціально важливих галузей економіки, регіонів. Суттєве зростання ви-трат також пов’язано зі зниженням курсу національної валю-ти, яке призводить до збільшення витрат на обслуговування зовнішнього боргу та сприяє інфляційним процесам у випадку значного рівня залежності країни від імпорту.Таким чином, здатність держави надавати пряму фінан-

сову допомогу суб’єктам господарювання зменшується. Окрім того, виникає проблема оптимального відбору підприємств для прямої фінансової підтримки, де пріоритетами повинно бути визначено: створення умов для зростання національно-го добробуту, максимальні вигоди для суспільства, мінімаль-ні втрати населення. Разом із цим, економічна та фінансова криза повинні виконувати функцію санації національної еко-номіки та оздоровити її за рахунок закриття неефективних


підприємств та активізації підприємницької діяльності. Тому важливим насамперед, є не пряме фінансування господар-ських операцій недієздатних підприємств, що, як правило, є малоефективним та знижує рівень мотивації до виконання фі-нансових зобов’язань, ефективного використання обмежених фінансових ресурсів, а інституційне забезпечення доскона-лого механізму банкрутства, санації, відновлення платоспро-можності, реорганізації та впровадження непрямих методів державної підтримки фінансово-господарської діяльності національних підприємств та зростання її результативності. Саме в цьому випадку актуальним є використання податко-вих та бюджетних механізмів.Дослідження [1] впливу державних фінансів на приватні

дозволило виявити деякі закономірності. В системі державних доходів стійкість фінансової діяльності суб’єктів господарю-вання визначається такими елементами як порядок розрахун-ку податкової бази, ставка, періодичність і процедура, джерело сплати податку, податкові пільги та санкції тощо. Нескладні розрахунки основних показників фінансового стану за умови збільшення податкового навантаження дозволяють виявити, що у результаті зростання ставки прямого податку рентабель-ність використання капіталу знижується, непрямого податку – або знижується або не змінюється. При цьому найбільший вплив спостерігається у випадку, коли початковий рівень рентабельності низький. Показники ліквідності в результаті зростання прямих податків погіршуються, а непрямих – прак-тично не змінюються. Взагалі, в даному випадку для стійкос-ті фінансів підприємств значення має не ставка податку, а термін його сплати. Для ділової активності також важливим є термін та періодичність сплати податку. В цілому ж зростання ставки має або нейтральний або негативний вплив. У деяких випадках може покращуватися показник ділової активності кредиторської заборгованості, але це не компенсує загальний негативний вплив на підприємство збільшення ставки подат-ку. У разі зростання ставки податків показники фінансової стійкості також погіршуються. При цьому негативний вплив прямих податків буде сильнішим у випадку зменшення ваги


власного капіталу, а вплив непрямих буде залежати від здат-ності продавця перекласти податковий тягар на покупця.Механізми фінансування державних витрат в цілому ма-

ють менший вплив на господарську діяльність недержавних підприємств, ніж механізми державних доходів. При цьому чинник державних витрат не є ключовим у забезпеченні за-довільного стану фінансів підприємств. Аналіз таких меха-нізмів, як субсидії та субвенції, бюджетні кредити, державне замовлення та бюджетні інвестиції демонструє, що на рента-бельність капіталу й активів підприємств мають позитивний вплив бюджетні кредити та державне замовлення, негатив-ний або несуттєво позитивний – субсидії та субвенції, бюджет-ні інвестиції; на показники ліквідності позитивний – субсидії та субвенції, бюджетні кредити, неоднозначний – державне замовлення, нейтральний – бюджетні інвестиції; на показники ділової активності позитивний – державне замовлення, нео-днозначний – субсидії та субвенції, негативний або нейтраль-ний – бюджетні інвестиції; на показники платоспроможності та структури капіталу позитивний – субсидії та субвенції, дер-жавний заказ, бюджетні інвестиції; неоднозначний – бюджет-ні кредити.Разом з бюджетом й податками значний вплив на при-

ватні фінанси має державний борг. Особливістю його впливу є те, що можна спостерігати як прямий вплив в результаті ско-рочення або розширення державного фінансування суб’єктів господарювання та державних запозичень у приватний сектор економіки, так і непрямий через фінансовий ринок, актив-ність якого безпосередньо залежить від державної фінансової політики та створює умови для дії механізмів залучення ко-штів через емісію цінних паперів, банківське кредитування, лізинг, факторинг.Розглянемо вплив на рівновагу фінансів підприємства

таких складових державного боргу, як заборгованість по ко-мерційним кредитам, цінним паперам, гарантіям, бюджетним кредитам, боргам державних підприємств.У випадку зростання частки заборгованості по комерцій-

ним кредитам у державному борзі країни відбувається активі-


зація банківського ринку, ліквідність якого зростає. Внаслідок можна спостерігати зменшення вартості кредиту внаслідок нівелювання державою деяких ризиків. Активізація запо-зичень комерційних кредитів активізує оптовий міжбанків-ський ринок у зв’язку з тим, що інші джерела банківського сектора, у тому числі, статутний капітал КБ, збільшення депо-зитів, продаж пасивів мають довгостроковий характер дії. Як наслідок, кошти з інших сегментів фінансового ринку, і, на-самперед, акцій та облігацій, перетікають на міжбанківський. Внаслідок чого привабливість акцій та облігацій знижується. Це призводить до того, що основними джерелами фінансово-го зростання підприємств стає прибуток, банківські кредити. Негативним у даному випадку є те, що ці джерела є не най-менш дешевими й доступними, особливо в умовах економіч-ної та фінансової кризи.Зростання емісії державних цінних паперів вимагає до-

статнього рівня їх доходності, що можливо лише за умови зба-лансування пропозиції ресурсів та попиту на них. За таких умов кошти з інших сегментів перетікають на ринок держав-них облігацій, ринок акцій скорочується і вони недооцінюють-ся. Відповідно, більш привабливим стає ринок корпоративних облігацій. Таким чином, зростання емісії державних цінних паперів призводить до зростання державного сектора еконо-міки та зменшення активності приватного.Розширення бюджетних кредитів призводить до залучення

коштів неринковими засобами при низькій ставці проценту. В результаті погіршується дія ринкових механізмів, ліквідність та капіталізація фінансового ринку взагалі знижується. Залу-чення коштів підприємствами через емісію акцій, облігацій, банківські кредити стає невигідним. Основними джерелами фінансування господарської діяльності залишається власний капітал, що призводить також до зниження виплати диві-дендів та зростання кредиторської заборгованості суб’єктівгосподарювання.Зростання кредиторської заборгованості держави призво-

дить до відволікання коштів з обороту підприємств. Як наслі-док, зростає ризик неплатежів і банкрутства. Вартість акцій,


облігацій буде зменшуватися, доходність корпоративних цін-них паперів – зростати. В таких умовах основним джерелом фінансування діяльності підприємств стає також власнийкапітал.Гарантії держави щодо кредитування господарської ді-

яльності та емісії облігацій надаються або унітарним підпри-ємствам, або приватним. В першому випадку наслідки будуть подібними до залучення державою комерційного кредиту. В другому, можна спостерігати спрощення процедури надання кредиту, що призведе до зростання банківського кредитуван-ня приватного сектора.Таким чином, існує високий рівень залежності між обся-

гом, структурою державного боргу та джерелами фінансуван-ня господарської діяльності, які в сукупності впливають на механізм врівноваження фінансів національних підприємств. В усіх випадках зростання державної заборгованості мож-на спостерігати зменшення активності фінансового ринку у фінансуванні господарської діяльності. У випадку зростання частки бюджетних кредитів, кредиторської заборгованості, заборгованості державних підприємств приватний сектор вимушений обирати основним джерелом забезпечення гос-подарської діяльності власний капітал, у випадку зростання частки комерційних кредитів, гарантій – банківський кредит, і у випадку облігаційних займів – емісію облігацій та банків-ське кредитування.Взагалі ж зростання потреби суб’єктів господарювання

у власному капіталі, про що йде мова в більшості випадків формування державного боргу, в період кризи є дуже пробле-матичним. Внаслідок того, що звужується платоспроможній попит, дохід скорочується, зростають витрати на обслуго-вування наявних боргових зобов’язань, контрактних відно-син, чистий прибуток, як правило, зменшується, а, значить, зменшується обсяг реінвестиції прибутку. Перевагою в та-ких умовах можуть скористатися лише підприємства з ви-сококонкурентним асортиментом продукції, низьким рівнем залежності від зовнішнього фінансування, високим рівнем оборотності активів.


Слід зауважити, що вплив може посилюватися в резуль-таті дії таких зовнішніх чинників, як валютний курс, інфля-ція, обсяг і структура інвестицій. Так, збільшення запозичень в іноземній валюті призводить до зростання залежності від кон’юнктури світової економіки, а у випадку зростання курсу відбувається зростання державного боргу та витрат на його обслуговування, а, значить, кредиторської заборгованості, що ще більше стимулює суб’єктів господарювання викорис-товувати власні джерела фінансування. У випадку інфляції у держави також з’являється стимул збільшувати кредитор-ську заборгованість. А у випадку зростання обігу інвестицій на фінансових ринках будь-які дії держави щодо збільшен-ня залучень призводять до більш сильного впливу на політику формування фінансів приватного сектора.Щодо впливу на приватні фінанси безпосередньо зовніш-

нього боргу країни, то доречним є «золоте правило» фінансів [2], згідно з яким основним принципом використання запози-чень є їх продуктивне використання в якості капіталу. Окрім того, збереження платоспроможності країни можливе лише при виконанні правила: додаткова вартість на власний та за-позичений капітал повинна перевищувати обсяг процентних платежів іноземним кредиторам [3, с.12]. Лише в цьому випад-ку в країні зовнішнього фінансування складаються умови для розширеного відтворення. Однак, в період кризи до зовнішніх ресурсів, як правило, звертаються країни з нестабільною або нерозвиненою економікою. А в цьому випадку використання залучених коштів на поточні потреби, а не на розвиток ре-ального сектора економіки, призводить до зростання зовніш-ніх боргових зобов’язань в майбутньому та виникнення умов для боргових криз. Окрім того, згідно з кейнсіанською теорєю, відбувається «витіснення інвестицій» в країні, що стримує довгострокове економічне зростання. Податкові надходження до бюджету в такому випадку використовуються на обслуго-вування зовнішнього боргу, що можна визначити як зменшен-ня національного багатства. Неокейнсіанці, навпаки, надають обґрунтування необхідності експорту капіталу для створення постійного стимулу до економічного зростання.


Висновки. Ефективний бюджетно-податковий механізм урівноваження фінансів національних підприємств в умовах економічної кризи, не дивлячись на зростання ролі фіскальної складової, вимагає.

1) забезпечення пропорційного зниження ефективної по-даткової ставки. Тобто сума податків, які сплачує підприєм-ство, повинно змінюватися пропорційно зниженню обсягу коштів, які залишаються у розпорядженні підприємств. Таким чином, підтримання прямої пропорційної залежності подат-кових виплат підприємств від виручки та чистого прибутку й забезпечить рівновагу фінансів підприємств. Зауважимо, що непропорційне зростання податкового навантаження в умовах кризи може бути результатом використання регресійної, фік-сованої ставок податку або ставок податку, визначених в іно-земній валюті (мито);

2) узгодження моменту оподаткування з моментом визна-чення доходів і витрат. Це забезпечить, по-перше, узгодження динаміки прибутку, який оподатковується, з динамікою ре-ального прибутку та, по-друге, моменту виникнення податко-вого зобов’язання з моментом отримання реальних грошових коштів. В даному випадку важливим є правильне визначення терміну та періодичності сплати податку, оптимальний вибір методу визначення зобов’язань (касовий або метод нарахувань) та процедури розрахунку й включення резервів та списання безнадійної заборгованості;

3) по-третє, оптимізацію умов відшкодування податків з бюджету, яка включає лібералізацію та оперативність даного процесу. Насамперед це стосується відшкодування перевищен-ня «сплаченого» та «отриманого» ПДВ. Важливим аспектом та-кож є правила заліку збитків. Зазвичай збитки переносяться на майбутнє, в той час, як в практиці розвинених країн, напри-клад, Великої Британії, збитки переносяться на минулі прибут-ки, інші види діяльності;

4) оптимізацію механізмів фінансування витрат бюджету. Так, податкові пільги й мінімізація податкових витрат є меха-нізмами економіки зростання, а не спаду. Використання меха-нізмів субсидій та субвенцій, бюджетних кредитів, державних


заказів, бюджетних інвестицій повинно визначатися цілями та завданнями державної підтримки відповідно ефектам дії осно-вних показників збалансування фінансів підприємства. При цьому необхідно пам’ятати, що пріоритетами фінансової діяль-ності в умовах кризи є платоспроможність, ліквідність, рента-бельність. На нашу думку, окрім того вибір механізму повинен залежати від галузі, розміру, організаційно-правової форми, фази життєвого циклу організації;

5) організація державних заказів, які не лише збільшать платоспроможній попит, а й дозволять отримати державні за-купки по нижчим цінам ніж при зростанні, а також будуть сприяти зниженню витрат виробництва;

6) розширення державних програм розвитку інфраструк-тури підприємницької діяльності (інформаційні, транспортні, маркетингові, транспортні комунікації тощо). Це дозволить зни-зити витрати підприємств, і, як наслідок, збільшити рентабель-ність та ліквідність господарської діяльності в умовах кризи.Стосовно боргової політики держави, можна відмітити, що

у зв’язку з тим, що в будь-якому випадку зростання державних запозичень в умовах кризи негативно впливає на фінансову діяльність підприємств, держава повинна максимально ніве-лювати негативний вплив боргової політики на вибір джерела фінансування господарської діяльності, особливо що стосується власних джерел фінансування. Відповідно, одним з принципів управління державним боргом країни повинно бути визначено оптимізацію його структури таким чином, щоб вплив на під-приємства був мінімальним. Доречним при цьому є визначення граничних лімітів для кожного з елементів державного боргу.

Література:1. Бурделова Т. Н. Влияние государственных финансов на устойчивость коммерчес-кой организации. / Т. Н. Бурделова // Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук. — М., 2005. — 210 с.2. Захаров А. «Золотое правило» финансов — займы для инвестиций / А. Захаров,Б. Алехин // Известия. — 2002. — № 223. — С. 8.3. Дмитриев В. А. Внешние заимствования государств: теоретический, практический и региональный аспекты / В. А. Дмитриев // Деньги и кредит. — 2006. — № 10. —С. 10—21.


УДК 339.133.017:631.372

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТРАКТОРІВ

О.В. Доброзорова, кандидат економічних наук, доцентНДЦ ІПР НАН України, м. Харків

Досліджено основні тенденції розвитку та структуру світового ринку сільськогосподарських тракторів, виявлено стабільне зростан-ня тракторного парку за рахунок Азіатських країн. Визначено зміни попиту на трактори, які обумовлені збільшенням обсягів вирощуван-ня сільськогосподарських культур для виробництва біопалива.

Ключові слова: ринок, парк сільськогосподарських тракто-рів, основні тенденції, структура, попит, обсяги реалізація, країни-експортери.

Постановка проблеми. В умовах глобалізації господар-ської діяльності, підвищення ступеня відкритості економіки України та активної інтеграції її у світове господарство зна-чно зростає значення своєчасної і надійної оцінки основних тенденцій світового ринку сільськогосподарської техніки. Вивчення досвіду його зарубіжних учасників, середньо – і довгострокових перспектив розвитку даного ринку створює інформаційну базу для розроблення державної промислової політики в галузі машинобудування для агропромислового комплексу.Українські компанії, що працюють на даному сегменті

національного ринку, стоять сьогодні на початковому ета-пі в питаннях ефективного дослідження та аналізу ринкової кон’юнктури зовнішнього ринку сільськогосподарської техні-ки, а також вивчення і практичного освоєння сучасних форм і методів конкурентної боротьби. Тому всебічне вивчення сві-тового ринку складної сільськогосподарської техніки, зокрема ринку тракторів, є актуальним і практично необхідним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що певні аспекти розвитку сільськогосподарського машинобуду-вання в своїх роботах розкривають такі вчені, як Я. Білоусько, С. Бородін, В. Довбня, М. Єсепчук, І. Калініченко, М. Кизим,Г. Климик, В. Кравчук, Ю. Лидовський, Ю. Лузан, О. Пав-


лова, С. Петрик, В. Пивовар, В. Романенко, О. Селезньова, В. Товстопят, В. Хаустова, В. Шебанін, В. Яковенко та ін. Разом з тим, поза увагою дослідників залишаються питання розвитку світового ринку сільськогосподарської техніки, до-слідження його кон’юнктурних тенденцій та факторів, що їх обумовлюють.

Метою дослідження є визначення основних тенденцій розвитку світового ринку сільськогосподарських тракторів на основі аналізу динаміки та структури тракторного парку, осо-бливостей збуту техніки в різних частинах світу.

Викладення основного матеріалу. За даними Word bank, останні роки спостерігається стійка тенденція зростан-ня світового парку сільськогосподарських тракторів [1]. Якщо у 2000 р. він налічував 88,389 млн одиниць техніки, то за останні сім років збільшився на 7,82 млн, або 8,85%, і склав у 2007 р. 96,211 млн одиниць техніки. Таким чином, середньо-річне зростання світового парку дорівнювало 1,26% (рис.1).

Рис. 1. Динаміка світового парку сільськогосподарських тракторів, за винятком садових (розраховано за даними [1])

Парк сільськогосподарських тракторів розподілений за континентами та країнами нерівномірно. Як свідчать дані, наведені в (табл.1), найбільшою кількістю машин володіють США, Китай, Ісландія, Італія, Індія, Бразилія, Австралія, Іспа-нія, Польща, Туреччина, Франція.


Таблиця 1Динаміка та структура світового парку сільськогосподарських тракторів за

країнами, одиниць техніки*

Країна

РокиВідхилення 2007р.

до 2000р.

2000 2005 2006 2007 абсолютневідносне,

%

США 10642179 10704318 10679314 10590433 -51746 99,5

Китай 4043282 5692384 6719506 8111956 +4068674 200,6

Ісландія 2938906 3560967 3631352 3715749 +776843 126,4

Італія 3031157 3523003 3635475 3704887 +673730 122,2

Індія 2346160 3150647 3363496 3570785 +1224625 152,2

Бразилія 3612867 3503533 3496571 3440579 -172287 95,2

Австралія 3033200 2838386 2871243 3033419 +218 100,0

Іспанія 1998543 2215154 2249949 2292897 +294354 114,7

Польща 1719450 1882862 1929196 2010014 +290563 116,9

Туреччина 1600123 1740597 1801647 1869554 +269430 116,8

Франція 2036246 1877375 1838218 1811394 -224852 89,0

Велика Британія 1313584 1315577 1299651 1284736 -28848 97,8

Канада 1075963 1094231 1098432 1099158 +23195 102,2

Німеччина 1430751 1192056 1140635 1095035 -335715 76,5

Нова Зеландія 731953 974732 1020041 1086885 +354932 148,5

Таїланд 556400 1005789 1043322 1078454 +522054 193,8

Узбекистан 1038045 1033136 1043057 1053209 +15165 101,5

Аргентина 1142776 1077509 1059897 1042227 -100549 91,2

Мексика 1167757 1067163 1062486 1041104 -126654 89,15

Інші 42929658 44084418 43275719 43278309 +348651 100,8

*розраховано за даними [1]

Найбільші темпи зростання тракторного парку за останні сім років спостерігаються в Китаї (у 2 рази), Таїланді (1,9 раза), Індії (1,5 раза), Новій Зеландії (1,5 раза), Ісландії (1,3 раза). Го-ловними причинами цього явища є зростання в перелічених країнах інтенсивності сільськогосподарського виробництва і, відповідно, збільшення попиту на сільськогосподарську техні-ку та розміщення транснаціональними корпораціями своїх за-водів на їх території, що сприяло доступності техніки.


Навпаки, в Росії, Азербайджані, Бахрейні відбулося зна-чне скорочення тракторного парку, відповідно на 44,8%; 43,6% та 66,7%. Проте, треба зазначити, що Росія серед країн СНД володіє одним з найпотужніших парків тракторів, який налічує 719545 одиниць техніки та має значні перспективи його нарощування.За сім років відбулися незначні структурні зміни парку

сільськогосподарських тракторів за країнами світу (рис.2).

Рис. 2. Структура парку сільськогосподарських тракторів за країнами світу (розраховано за даними [1])

Якщо у 2000 р. частка США склала 13%, то у 2007 р. вона зменшилася до 11%. Скоротилася на 1% частка Австралії та Франції. На 3% зросла частка Китаю, на 1% – Індії. Треба зазначити, що в парках Японії, Індії та Китаю значну частку складають сільськогосподарські трактори невеликої потужності.Як свідчать дані роздрібних продажів, найбільш великими

ринками сільськогосподарських машин, зокрема тракторів, є північноамериканський (США і Канада), а також ринок країн Західної Європи, який складає майже 65% від нього. Проте у зв'язку з кризою в 2008 р. їх обсяги реалізації в більшості роз-винених країн знизилися. Так, у США та Канаді в порівнянні з 2007р. загальний продаж сільськогосподарських тракторів зменшився на 4,3%. Проте, вже в 2009р. в Північній Америці можна було спостерігати незначні позитивні тенденції: високі


врожаї аграрних культур забезпечили можливість оновлення техніки фермерам і підрядникам. У 2008 р. в США і Канаді частка тракторів потужністю понад 100 к.с. в порівнянні з 2007 р. зросла на 30%, при цьому частка тракторів невеликої потужності від 40 до 100 к.с. скоротилася на 8% [2].Західноєвропейські ринки сільськогосподарської техніки

у 2008 р. знаходилися в стані рецесії, хоча в деяких регіонах спостерігалася стабілізація доходів фермерів і підрядників. Одночасно з тим спостерігаються зміни в області обробітку зе-мель. Значно розширилися площі, що використовуються під біомасу. Відповідно збільшився попит на кормозбиральні ком-байни, великі трактори для ущільнення силосу і телескопічні навантажувачі.Незначне збільшення ринку сільськогосподарських трак-

торів Західної Європи в 2008 р. в порівнянні з 2007 р. ста-лося за рахунок Франції, Німеччини, Італії, Великої Британії, які складають приблизно 65% всього європейського ринку (табл.2).

Таблиця 2Обсяги реалізації тракторів в Західній

Європі, одиниць техніки [2]

КраїнаРоки

Відхилення 2008р. до 2007р., %2007 2008

Реалізовано всього, 177666 186306 104,9

у т.ч. Франція 37778 43934 116,3

Німеччина 28470 31253 109,8

Італія 26836 27264 101,6

Велика Британія 17089 18564 108,6

Іспанія 17261 15826 91,7

Австрія 7558 7930 104,9

Інші країни 42674 41535 97,3

У Франції найбільшим попитом у 2008 р. користувалися трактори для аграрного виробництва потужністю від 80 до 149 к.с. У 2008 р. було реалізовано 24161 таких тракторів. При цьому частка тракторів потужністю більше 180 к.с. з 2007 р. по 2008 р. майже подвоїлася. Обсяги продажів трак-


торів потужністю більше 100 к.с. збільшилися і досягли 62% всього ринку тракторів. У цілому в 2008 р. у Франції продано тракторів на 15% більше, ніж у 2007 р. [2].Насьогодні найбільшими країнами – експортерами трак-

торів є Німеччина, Італія і Японія. Зокрема Японія є лідером продажу малогабаритної техніки.У Західній Європі самими популярними сільськогосподар-

ськими тракторами є машини відомих світових виробників CNH, Deere & Company, AGCO, SDF, Claas KGaA mbH. У 2008 р.ними було реалізовано відповідно 24571, 19352, 19310, 15669 та 7555 тракторів [3-7].На ринках Східної Європи і, особливо, Росії у 2009 р. си-

туація дещо стабілізувалася, проте рівень активності зали-шається низьким. Невисокі доходи сільськогосподарських підприємств, відсутність банківського кредитування, а також катастрофічні погодні умови не сприяли швидкому зростанню кон'юнктури ринку [2].Великий приріст продемонстрували південноамерикан-

ські ринки. Причинами цього послужили сприятливі погодні умови, високі врожаї і значне зростання цін на продукцію фермерських господарств. Іншим важливим позитивним чин-ником стали привабливі державні програми підтримки сіль-ського господарства.Азіатські ринки у 2009 р.зберегли тенденцію до зростан-

ня. У деяких регіонах Індії рясні мусонні опади сприятливо вплинули на сільське господарство та реалізацію сільськогос-подарської техніки, зокрема тракторів. Важливим позитив-ним фактором стала також державна підтримка сільського господарства.

Висновки. Майже дворічна криза нічого не змінила в гло-бальній тенденції попиту на продовольство та сировину для одержання біопалива при обмеженнях, пов'язаних з наявніс-тю земельних та водних ресурсів. Це сприяє зростанню попи-ту на сучасну сільськогосподарську техніку в довгостроковій перспективі.Світовий парк тракторів зберігає тенденцію стійкого

зростання, поступово змінюється його структура за країнами.


Інтенсивно збільшуються південноамериканський та азі-атський ринки, західноєвропейський та американський в 2009р. після спаду стабілізувалися. Значний потенціал маєросійський ринок тракторів.Основними вимогами фермерів до тракторної техніки є

підвищення потужності, зниження кількості шкідливих ре-човин у відпрацьованих газах, зниження рівня шуму, впро-вадження грунтозберігаючих технологій, скорочення витрат палива. На збільшення продажів тракторів впливають імідж фірм, впровадження нових технічних рішень, доступна ціна, якість роботи дилерів.

Література:1. Agricultural machinery, tractors per 100 sq. km of arable land [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://data.worldbank.org2. West European tractor market in 2007-2008 [Електронний ресурс] – Режим досту-пу: http://www.reportlinker.com/report/search/coverage/Europe/mode/public/keywords/West%20European%20tractor%20market3. Офіційний сайт ТНК CNH Global [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.cnh.com/Pages/home.aspx4. Офіційний сайт компанії Deere & Company [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.deere.com/en_US/compinfo/history/index.html5. Офіційний сайт ТНК AGCO Corporation (Allis-Gleaner Corporation) [Електронний ре-сурс] — Режим доступу : http://www.agcocorp.com/6. Офіційний сайт ТНК SDF (Same Deutz-Fahr) [Електронний ресурс] — Режим досту-пу : http://www.same-tractors.com/7. Офіційний сайт компанії Claas KGaA mbH [Електронний ресурс] — Режим доступу : http:/www.claas.com/group/generator/cl-gr/en/press/mitteilungen/2008/start

http://data.worldbank.org

http://www.reportlinker.com/report/search/coverage/Europe/mode/public/keywords/

http://www.cnh.com/Pages/home.aspx

http://www.deere.com/en_US/compinfo/history/index.html

http://www.agcocorp.com/

http://www.same-tractors.com/

http://www.claas.com/group/generator/cl-gr/en/press/mitteilungen/2008/start


УДК 519.711:63

ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

М.А. Домаскіна, старший викладачНауковий керівник – д.е.н., професор Шебаніна О.В.Миколаївський державний аграрний університет

Досліджено особливості моделювання виробничих процесів у сіль-ському господарстві, визначено основні недоліки використання ліній-ного програмування, підкреслено переваги та труднощі застосування методів стохастичного програмування для економіко-математичного моделювання в аграрному виробництві.

Ключові слова: сільське господарство, економіко-математичне моделювання, лінійне програмування, стохастичне програмування.

Постановка проблеми. Аграрне виробництво є сегментом економіки, в якому досить ефективно можно застосовувати економіко-математичне моделювання. Адже сільськогоспо-дарське виробництво характеризується певною обмеженістю наявних ресурсів як у просторі, так і у часі, має певну систе-му показників ефективності та певну мету свого існування. Є підґрунтя для активного використання принципу оптималь-ності, адже завжди присутня свобода вибору розв’язку, яка, в свою чергу, базується на використанні різних ресурсів або їх різних сполученнях, що застосовуються для виробництва різ-ної продукції. У сучасних умовах господарювання різко зрос-тає значення методів оптимізації як одного з найбільш точних (і доступних) інструментів досягнення найкращих рішень в складних виробничих умовах.

Аналіз наукових досліджень та публікацій. Першо-проходцями в області економіко-математичного моделюван-ня були академік Л.В. Канторович [1] та зарубіжний вчений Д. Данциг [2]. Значний внесок у сфері моделювання аграрно-го виробництва внесли М.Е. Браславец, К.А. Багріновський, Е.Н. Крилатих. Серед більш пізніх можна відмітити роботи А.М. Гатауліна [3], М.М. Тунєєва [4], Г.І. Новікова [5].

Мета дослідження. Роботи вказаних вчених проводилися в напрямку переважного використання методів лінійної опти-мізації. Та, враховуючи особливості галузі сільського господар-


ства та ринкові умови, що склалися в нашій країні на сьогодні, вважаємо за доцільне глибше дослідити проблему використан-ня стохастичного та нелінійного економіко-математичного мо-делювання в аграрному секторі економіки.

Основний матеріал. Однією з найбільш специфічних галузей економіки є сільське господарство. Серед основнихособливостей можна виділити такі:

• сільськогосподарське виробництво суттєво залежить від природно-кліматичних умов, тобто є зоною ризикового вироб-ництва;

• розміри аграрних підприємств обмежені в просторі(площа сільгоспугідь);

• процес виробництва залежить від звичайних біологічних умов;

• попит на сільгосппродукцію малоеластичний;• доля сільського господарства в національному доході

має тенденцію до зменшення;• життя працівників села напряму залежить від доходної

роботи підприємства;• сезонний характер виробництва та споживання продук-

ції протягом року;• сільське господарство традиційно багатогалузеве.Вказані особливості позначаються на всьому процесі

аграрного виробництва: починаючи з обмеження можливос-ті різко збільшити розміри виробництва, його концентрацію, підвищити інтенсивність та продуктивність праці тощо до не-можливості прискорення загального процесу виробництва.Все це обумовлює певні труднощі моделювання вироб-

ничих процесів у сільському господарстві. Однак в сучасних умовах обійтися без запровадження досягнень цієї науки не можна. Застосування математичного моделювання в економі-ці – об’єктивний етап її розвитку, математичні методи і моделі стають найбільш доцільним, а іноді навіть єдино можливим інструментом дослідження економічних процесів.З розвитком ринкових відносин відбуваються суттєві змі-

ни в застосуванні економіко-математичного моделювання. Ці зміни пов’язані зі зростанням ролі оптимізаційних методів


планування в ринкових умовах. За часів адміністративно-планової економіки оптимізація (тобто планування) відбува-лася фактично на макро- або регіональному рівнях. В області, райони, підприємства просто доводився план виробництва.У сучасних умовах в плануванні аграрного виробництва

робиться наголос саме на найменші одиниці – сільськогоспо-дарські підприємства. Саме зараз вони отримали свободу у прийнятті виробничих рішень і тим самим отримали нагальну потребу в оптимальному плануванні своєї роботи.За радянських часів планування відбувалося на далеку

перспективу – п’яти- та десятирічки. На сьогодні в умовах постійних змін зовнішнього та внутрішнього середовища під-приємств значно гостріше стоїть проблема короткостроково-го та оперативного планування. Постала потреба в негайному реагуванні на зміни ринкового середовища.За роки незалежності в країні з’явилася достатня кількість

різноманітних організаційно-виробничих та правових форм господарювання. Ця багатоманітність зумовлює необхідність відповідної адаптації економіко-математичних моделей. З розвитком потужної електронно-обчислювальної техніки про-блема впровадження розроблених моделей у виробництво практично відсутня.Як уже вказувалося, сільське господарство належить до

найбільш ризикованої галузі економіки. Це пов’язано не тіль-ки із впливом природних сил, а і з непередбачуваністю витрат та результатів виробництва. Крім того, формування ринкових відносин спричиняє економічну невизначеність, яка зумов-люється коливанням цін, попиту та пропозиції, відсоткових ставок за кредит і т. ін. Таким чином, при побудові економіко-математичної моделі виробничих процесів у сільському госпо-дарстві ми стикаємося з необхідністю виділення випадкових та детермінованих факторів аграрного виробництва.Всі випадкові фактори можна розбити на три основні групи:1. Природно-біологічні. Серед них можна виділити погод-

ні (кількість опадів, температура навколишнього середовища та ґрунту, вологість повітря тощо) та біологічні умови (хвороби сільгоспкультур та тварин).


2. Організаційно-економічні: економічні (попит на сіль-госппродукцію, ціни реалізації та ціни на виробничі ресурси, умови реалізації продукції та ін.) та організаційні (надійність роботи машин та механізмів, розвиток інфраструктури).

3. Соціальні. Велике значення в аграрному виробництві мають такі процеси, як міграція трудових ресурсів (у тому числі і в напружені періоди роботи), кваліфікація робітників та керівництва, а також влив зовнішніх соціальних умов.Однак на практиці більшість розроблених на сьогодні

оптимізаційних моделей аграрного виробництва носить чи-сто учбовий характер і реального їх впровадження не відбу-вається. Це пов’язано з тим, що розроблено лінійні моделі, в яких цільова функція і обмеження носять лінійний характер. Але, як відомо, економічні процеси дуже складні і частіше за все нелінійні за характером. Скажімо, продуктивність праці, рентабельність виробництва – визначаються нелінійними ви-разами, залежність між об’ємами виробництва та витратами – нелінійна функція. Іноді (дуже рідко) використовувалися лінійно-динамічні моделі, але їх зручно застосовувати при пла-новому виробництві, яке було за адміністративного плануван-ня. Ми підтримуємо думку сучасних вчених [6] про те, що в сучасних умовах, коли переважають випадкові фактори, коли підприємство опиняється в умовах невизначеності та недо-статності інформації, найбільш сприйнятливими, на наш по-гляд, є методи стохастичного програмування.В умовах неповної інформації задачі аналізу та плануван-

ня сільськогосподарського виробництва можна сформулюва-ти в ММ, МП та ПП постановках [7]. Зустрічаються дещо інші назви: одноетапні жорсткі постановки (М-задачі); одноетап-ні задачі з ймовірнісними обмеженнями (Р-задачі); двоетапнізадачі.У М-задачі (або ММ-постановка) необхідно знайти екстре-

мальне (мінімальне або максимальне) значення математичного сподівання цільової функції. При цьому коефіцієнти цільової функції, параметри обмежень та наявні ресурси – математич-ні сподівання відповідних величин.


М-задача: Р-задача :

≥

≥

≤

→=

∑

∑

∑

=

=

=

.0x

,Qxv

,bxa

max(min)xcF

j

in

1jjij

in

1jjij

n

1jjj

(1)

≥

≥

≤

→=

∑

∑

∑

=

=

=

.0x

,Qxv

,bxa

max(min)xcF

j

in

1jjij

in

1jjij

n

1jjj

(2)

У Р-задачі (МП-постановка) вимагається, щоб ймовірності виконання умов були не менше заданої.При ПП-постановках задаються гранично допустимі зна-

чення цільової функції і необхідно знайти такі значення хj, при яких ймовірність того, що цільова функція буде не гірше гранично допустимого значення – максимальна.

≥

≥

≤

→=

∑

∑

∑

=

=

=

.0x

,Qxv

,bxa

max(min)xcF

j

in

1jjij

in

1jjij

n

1jjj

(3)

Однак використання стохастичного програмування не знімає проблеми адекватного моделювання реальних проце-сів. Навпаки, цей метод побудови моделей є досить складна і вимагає наявності значної інформаційної бази та проведен-


ня досить об’ємних попередніх розрахунків. Проте розв’язки оптимізаційних задач при використанні цього методу макси-мально наближені до реальних економічних процесів.Методи стохастичного програмування нами було застосо-

вано до визначення оптимальних розмірів фермерських гос-подарств сімейного типу у Миколаївській області. Зважаючи на те, що фермери області здебільшого займаються вирощу-ванням лише рослинницької продукції, ми розглядами госпо-дарства лише рослинницького напряму. Враховуючи дані за декілька років по сукупності фермерських господарств регі-ону, були розраховані математичні сподівання відповідних параметрів моделі. Задача розв’язувалася в М-постановці з декількома варіантами структури виробництва. На основі побудованої моделі були визначені залежності між площею фермерського господарства і питомим прибутком на 1 га зе-мельних угідь і на основі цієї інформації було визначено опти-мальні площі господарств по кожному варіанту структури виробництва (табл.).

ТаблицяЗалежність оптимальних розмірів фермерських господарств залежно від структури виробництва

Рівняння залежності Коефіцієнт детермінації

Критична точка

y1 = –0,0013x2+0,9449x+488,82 R2=0,9692 x=363,4

y2 = –0,012x2+0,9253x+563,5 R2=0,9684 x=390,25

y3 = –0,0012x2+0,9253x+563,5 R2=0,9699 x=385,5

y4 = –0,001x2+0,7442x+878,95 R2=0,97,49 x=372,1

y5 = –0,0011x2+0,8157x+884,71 R2=0,9735 x=370,8

Проаналізувавши результати розв’язання задачі, нами було зроблено висновок, що оптимальні розміри фермерських сімейних господарств рослинницького типу в Миколаївській області знаходяться в межах від 360 до 390 га.

Висновки. Сільськогосподарське виробництво як галузь економіки має свої характерні відмінності, що значно усклад-


нюють процес моделювання. Використання найбільш простих лінійних моделей веде до спотворення реальних економічних процесів. Такі негативні тенденції може пом’якшити вико-ристання стохастичного програмування, яке, однак, є зна-чно складнішим у підготовці вихідної інформації та створеннімоделі.

Література:1. Канторович Л. В. Оптимальные решения в экономике / Л. В. Канторович, А. Б. Гор-стко. — М. : Наука, 1972. — 231с.2. Данциг Дж. Линейное программирование, его применение и обобщения / Дж. Дан-циг. — М. : Прогресс, 1966. — 602с.3. Математическое моделирование экономических процессов в сельском хозяйстве / [А. М. Гатаулин, Г. В. Гаврилов, Т. М. Сорокина и др.] ; под ред. А. М. Гатаулина. — М. : Агропромиздат, 1990. — 432 с.4. Тунеев М. М. Экономико-математические методы в организации и планировании сельскохозяйственного производства / М. М. Тунеев, В. Ф. Сухоруков. — М. : Финансы и статистика, 1986. — 144с.5. Новиков Г. И. Сборник задач по вычислительной технике и программированию / Г. И. Новиков, Э. И. Пермякова, В. Б. Яковлев. — М. : Финансы и статистика, 1991. — 144 с.6. Наконечний С. І. До питання математичного моделювання техніко-економічних процесів / С. І. Наконечний, С. С. Савіна, Т. С. Наконечний // Економіка АПК. — 2009. — № 1. — С. 16.7. Минюк С. А. Математические методы и модели в экономике : уч. пособ. / С. А. Ми-нюк, Е. А. Ровба, К. К. Кузьмич. — Мн. : ТетраСистемс, 2002. — 432 с.


УДК 333.68

ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ ЗА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

І.П. Саваріна, аспірантМиколаївський державний аграрний університет

У статті висвітлено стан розрахунків за оренду земельних час-ток паїв в Україні та Миколаївській області, визначено ситуацію щодо строків укладення договорів оренди землі, наведено розрахунок ва-ріантів підвищення орендної плати за землю.

Ключові слова: земля, орендна плата, договір, земельнареформа, право власності, грошова оцінка.

Постановка проблеми. З точки зору надійності партнер-ських стосунків, в орендних відносинах була і залишається відповідальність орендаря за якісне господарське викорис-тання орендованої землі та своєчасність проведення розра-хунків за передану йому в оренду землю. Одним із важливих аспектів є і задоволення інтересів учасників договору орен-ди, який базується на оцінці майбутнього ефекту не лише від результату їх відносин, а й безпосередньо від ефективності існуючої системи земельних відносин в країні, що обумовлює актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень. Проблемам формування інституту оренди землі сільськогосподарського призначення, з урахуванням актуальності цього питання, для забезпечення соціальної стабільності на селі присвячено роботи Л. Антіпо-вої, А. Артюшина, Ю. Білика, А. Даниленка, А. Данкевича, П. Саблука, І. Червена, О. Шебаніної, В. Юрчишина та інших вчених.

Мета статті. Метою дослідження є теоретичне обгрунту-вання шляхів оптимізації строків оренди земельних ділянок як одного із основних чинників удосконалення земельно-орендних відносин, на основі аналізу стану розрахунків за оренду земельних часток паїв та нормативної грошової оцін-ки з урахуванням регіональних особливостей.

Викладення основного матеріалу. Організаційні заходи та нормативно – правове забезпечення проведення аграрної реформи щодо встановлення приватної власності на засоби


виробництва створили відповідні умови розвитку ринкових відносин на селі, формування нових агропідприємств, які у своїй виробничій діяльності використовують земельні та май-нові паї, що передані їм в оренду колишніми членами колек-тивних сільськогосподарських підприємств. У контексті цього та з урахуванням значимості соціального питання розпоря-дженням голови облдержадміністрації № 7-р від 14.01.2010 р. „Про заходи щодо виконання 2010 року Стратегії економіч-ного та соціального розвитку Миколаївської області на період до 2015 року" п.6 "Розвиток аграрного сектора" передбачено: „Сприяти підвищенню рівня життя сільського населення за рахунок ... своєчасних виплат за оренду земельних та майно-вих паїв" [1].Станом на 01.01.2010 року за оренду земельних часток

паїв в країні фактично виплачено 4166,1 млн грн (91,6%). У 2009 році власниками права на земельну частку (пай), посвід-ченого сертифікатом або державним актом на право власнос-ті на земельну ділянку, укладено 4613,6 тис. договорів оренди. З них 42,2% договорів (1945,8 тис.) укладено з господарства-ми, із земель яких виділено земельний пай, або їх правонас-тупниками, 14% (647,2 тис.) фермерськими господарствами, а з іншими господарствами – 43,8% (2020,8 тис.). Із загальної кількості селянами-пенсіонерами укладено 2 млн 441,7 тис. договорів, що складає 52,9%.Переважна більшість договорів оренди (59%) укладена на

строк до 5 років: за терміном дії на 1-3 роки – 460,7 тис. до-говорів (10%), 4-5 років – 2259,3 тис. договорів (49%). За тер-міном дії 6-10 років – 1413,8 тис. договорів, що складає 30,6% та 10 і більше років, – 479,8 тис. договорів або 10,4%. Щодо розміру орендної плати, то 2765 тис. (59,9%) з них укладено на 1,5 – 3% грошової оцінки землі, 1435,2 тис. (31,1%) – від 3% оцінки земель, 413,3 тис. (9%) – до 1,5% вартості ділянки. При розрахунках із селянами превалює натуральна форма, і її частка складає 71,6% серед форм орендної плати [2].За аналізований період (2002 – 2009 роки) у Миколаїв-

ській області відсоток виплати від грошової вартості орендо-ваної земельної частки (паю) з 1,5% у 2002 році зріс до 2,9% у 2009 році, а загальна сума орендної плати за землю відповідно


до договорів оренди – з 123,4 млн грн до 236,8 млн грн. За-гальну суму орендної плати за землю відповідно до договорів у 2009 році (236,8 млн грн) формують: кошти – 139,1 млн грн (58,7%); зерно – 59,4 (25,0%); інша продукція – 22,9 (9,7%) та послуги – 15,4 млн грн (6,5%).Загальна сума фактично виплаченої орендної плати за

оренду земельних часток (паїв) у 2002 році (123,4 млн грн) за-безпечувалася за рахунок : кошти – 5,7 млн грн (4,6%); зерно – 76,8 млн грн (62,2%); інша продукція – 28,3 млн грн (22,9%); послуги – 11,2 млн грн (9,1%) при відсотку виконання договір-них зобов'язань – 98,5%. У 2009 році загальну суму (235,9 млн грн) виплаченої орендної плати за оренду земельних часток (паїв) сформовано складовими: кошти – 104,6 млн грн (44,3%); зерно – 100,3 (42,5%); інша продукція – 26,1 (11,0%); послуги – 4,9 млн грн (2,1%).Основним при виплаті орендної плати за використання

земельних часток (паїв) є проведення розрахунків переваж-но коштами (у 2002 році виплата коштами склала 4,6%, у 2009 році – 44,3%), скорочення виплати зерном (з 62,2 до 42,5%), іншою продукцією та послугами (в середньому на 7-10 в.п.).

Cтаном на 01.02.2010 року загальна кількість укладених договорів оренди земельних ділянок (паїв) по області складає 147,1 тис. На підставі вищезазначеного Указу кількість укла-дених договорів оренди та додаткових угод до договорів орен-ди з відсотком орендної ставки від грошової оцінки землі не менше 3% зафіксовано на рівні 141,9 тис., що складає 96,5% до загальної кількості укладених договорів. У районних управ-ліннях Держкомзему зареєстровано договорів оренди та до-даткових угод до договорів оренди з відсотком орендної плати не менше 3% всього 47,3 тис. або 33,3% (до 141,9 тис. дого-ворів), тобто лише третина від укладених договорів пройшла реєстрацію та легалізована.У 2011 році нормативна грошова оцінка земель сіль-

ськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.1995 року, підлягає індексації станом на 01.01.2011 року на коефіцієнт 3,2 (відповідно до виконання п.З постанови Ка-бінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 „Про прове-дення індексації грошової оцінки земель"), який визначається


виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік – 1,703; 1997 – 1,059; 1998 – 1,006 ; 1999 – 1,127; 2000 – 1,182; 2001 – 1,02; 2005 – 1,035; 2007 – 1,028; 2008 – 1,152, за 2009 – 1,059 та за 2010 рік – 1,0 (нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалась) [3].У відповідності із зазначеною постанови розроблено шкалу

оцінки розрахунку орендної плати за використання 1 га ріллі від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієн-ту індексації (3,2) в розрізі адміністративно – територіальних утворень Миколаївської області станом на 01.01.2011 року (табл.).У середньому по області грошова оцінка 1 га ріллі складає

3130 грн з коливанням: найвища – у Кривоозерському районі (3754); найнижча – у Березнегуватському – (2846). Грошова оцінка 1 га ріллі з коефіцієнтом індексації (3,2) в середньому по області 10,0 тис. грн з відповідним розмахом: від 9107,2 грн до 12,0 тис. грн. Розрахункове надходження орендної плати від нормативної грошової оцінки землі з 3% вартості земельної ділянки до 12% складатиме 300,48 грн – 1201,92 грн.Розроблена шкала розрахунку орендної плати за вико-

ристання 1 га ріллі з врахуванням коефіцієнту індексації за-слуговує на увагу, оскільки представляє практичний інтерес для орендодавця для можливості оцінювання ним орієнтов-ного надходження орендної плати від нормативної грошової оцінки землі. Її використання змушуватиме орендаря більш ефективно використовувати економіко-територіальний та господарсько-виробничий потенціал для досягнення стабіль-ної фінансово-економічної ситуації сільськогосподарського підприємства та проведення розрахунків за орендовані землі. Разом з цим середньорічні затрати за розрахунками вироб-ництва основних сільськогосподарських культур за останні 5 років складають 2344 грн/га, вартість одержаної валової продукції – 2740 грн/га, прибуток складає в межах 396 грн/га,рівень рентабельності – 16,9% за умови проведення розрахун-ків за оренду земельної ділянки (паю) у розмірі 3% від вартості землі. За сучасного рівня господарювання, далекого до доско-налого, збільшення орендної плати до 5% призводить до одер-жання рівня рентабельності близько 9,8% [1].


Висновки. В контексті питання економічно обгрунтова-ного використання земель сільськогосподарського призна-чення є потреба вдосконалення розвитку земельних орендних відносин шляхом підвищення ролі земельних платежів, вдо-сконалення методичних підходів до визначення бази їх справ-ляння. Це дозволить відображувати реальні розміри рентних доходів, запроваджувати у практику виплату орендної пла-ти виключно коштами, вжити організаційно-правові заходи щодо забезпечення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок місцевими органами Держкомзему Укра-їни, посилити правовий та соціальний захист орендодавців землі, гарантувати доходи відповідно до укладених догово-рів, забезпечити реалізацію у повному обсязі права власників земельних ділянок та суб'єктів господарювання в частині по-силення відповідності за дотриманням умов договорів орен-ди та їх державну реєстрацію.

Література:1. Саваріна І. П. Формування орендної плати за майно та землю в регіоні / І. П. Сава-ріна // Економіка АПК. — 2010. — № 10. — С. 18—21.2. Саваріна І. П. Сучасний стан розвитку земельно-орендних відносин / І. П. Саварі-на // Причорноморська науково-практична конференція професорсько-викладацького складу, 13-15 квіт. 2010 р. : тези допов. — Миколаїв, 2010. — С. 65—66.3. Державний комітет України із земельних ресурсів [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.dkzr.gov.ua.

http://www.dkzr.gov.ua


УДК 631.11:631.3

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІАГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ ЗАВДЯКИ ВПРОВАДЖЕННЮ

УДОСКОНАЛЕНИХ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

Г.В. Коваленко, аспірантВ.П. Табацков, кандидат технічних наук, доцентМиколаївський державний аграрний університет

Запропоновано використання окремих технічних засобів дляпідвищення ефективності діяльності аграрних формувань.

Ключові слова: аграрні формування, науково-технічний про-грес, інновації, технічні засоби, продуктивність праці, економічна ефективність.

Постановка проблеми. Розвиток агропромислового ви-робництва залежить від рівня науково-технічного прогресу, широкого використання досягнень науки і техніки. Cталий со-ціально – економічний розвиток передбачає необхідність фор-мування адекватного людського капіталу в аграрній сфері, що дозволить ефективно використовувати нові технології, ре-алізовувати нові знання [1]. Для отримання конкурентоспро-можної сільськогосподарської продукції необхідно розробляти і, відповідно, впроваджувати нові досконаліші машини, при-лади і устаткування. Вони полегшать працю, збільшать її про-дуктивність, дадуть можливість підвищити якість продукції і знизять її собівартість.

Аналіз публікацій. Питаннями підвищення економічної ефективності, формування матеріально-технічних засобів сільськогосподарських підприємств і їх стану займалися та за-ймаються такі відомі економісти, як В.Г. Андрійчук, І.Д. Бур-ковський, П.М. Макаренко, О.В. Олійник, П.Т. Саблук та інші. Крім того, велика кількість винахідників працюють над прила-дами та механізмами, що мають використовуватися різними галузями народного господарства. Проте недостатнє вивчен-ня специфіки технічної бази сучасних аграрних формувань, а також її важливість для їх подальшого ефективного розвитку спричиняє необхідність появи нового економічно-технічного погляду щодо впровадження різних приладів та механізмів у сільськогосподарське виробництво.


Мета дослідження. Запропонувати використання окре-мих технічних засобів для підвищення ефективності діяльнос-ті аграрних формувань.

Виклад основного матеріалу. Згідно із Законом України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», сприяння впровадженню ресурсозберігаючих, безпечних та екологічно чистих технологій виробництва сіль-ськогосподарської продукції, а також – створення умов для технічного переоснащення заводів сільськогосподарського машинобудування з метою випуску техніки, яка забезпечу-ватиме впровадження сучасних, високопродуктивних та ре-сурсозберігаючих технологій в агропромислове виробництво, є одними з основних напрямів підвищення ефективності ді-яльності суб’єктів аграрного ринку [2].Таким чином, формування інноваційного потенціалу під-

приємств стає все більш важливішим. Він дасть змогу вдоско-налити існуючі та оволодіти новими конкурентоспроможними технологіями, що повинно бути головним чинником подолан-ня економічної кризи та забезпечення економічного зростання [3]. Застосування високоефективних технологій з виробни-цтва, заготівлі та переробки сировини є однією з найважли-віших умов, яка повинна враховуватися новими формами організації агропромислового виробництва заради дотри-мання економічних інтересів всіх учасників інтеграції та ко-операції. Впровадження інноваційно-технічних розробок дає можливість отримати кінцеві економічні і соціальні результа-ти у багатьох сферах: виробництві, переробці, а також у спо-живанні сільськогосподарських продуктів.Збільшення продуктивності праці тісно пов'язане з вирі-

шенням широких питань механізації й автоматизації вироб-ничих процесів в інтегрованих аграрних формуваннях.Рішення багатьох завдань, в свою чергу, немислиме без

вивчення і застосування механізмів і приладів. Автоматизація виробничих процесів, можна сказати, грає основну роль при збільшенні продуктивності праці. При цьому слід враховува-ти, що виконавчим органом будь-якого автоматичного при-строю є механізм. Звідси слідує актуальність завдання щодо


широкого впровадження у виробничі процеси всіляких існу-ючих механізмів.Автоматизація і механізація виробничих процесів здій-

снюються шляхом створення машин і механізмів автоматич-ної дії, тобто машин-автоматів, регулюючих і контролюючих виробничі процеси.В основі будь-якої машини автоматичної дії (робота - мані-

пулятора), яка виконує заданий технологічний процес, лежить механізм спрямованої дії. Тому автори цієї роботи займалися конструюванням приладів, робочі ланки яких відтворюють наперед задані траєкторії, що вкрай необхідно при створенні роботів – маніпуляторів.Запропоновані прилади істотно скорочують трудомісткість

обчислень при науково – дослідницьких і проектних роботах, виявляються найбільш рентабельними при рішенні спеці-альних завдань, їх можна використовувати в нестандартних умовах, вони дешеві, прості в експлуатації і мають малі габа-ритні розміри. Шарнірно-важільні прилади мають цінну влас-тивість: процес руху точки робочої ланки протікає наочно, що дуже корисно для більш швидкого навчання персоналу.У сільськогосподарських машинах широко використову-

ються так звані напрямні механізми, які забезпечують рух ро-бочих ланок по криволінійних траєкторіях. Як приклад можна навести механізми сіноворушилки, пакувальника льоноком-байну ЛКВ-4Т, скирдокладу ПФ-05 та ін. [4-9].Авторами розроблено метод синтезу, який дозволяє кон-

струювати механізми за заздалегідь заданою траєкторією лан-ки. Метод полягає в механічній реалізації графічних побудов кривої, яка подана рівнянням, за принципами графічної ма-тематики. Застосування методу показано на синтезі ряду на-прямних та креслярських механізмів, наприклад механізму для обрисування форми участку, який зрошується поливаль-ною машиною (авт. свід. №1362670), для побудови ліній пере-різу поверхонь (авт.свід. №1440752) та інших.Про рентабельність застосування обчислювальних при-

ладів свідчить багаторічне виробництво і розробка їх нових зразків за кордоном. Так, малі креслярські і обчислювальні


прилади випускають такі європейські фірми, як «Ott» (Німеч-чина), «Coradi», «Amsler» (Швейцарія), «Stanley» (Англія), а та-кож різні фірми США. Виробництво приладів в цих фірмах досягає більше ста типорозмірів [10].Одним з чинників розвитку нових аграрних формувань

є рівень забезпеченості їх сучасною і якісною сільськогоспо-дарською технікою. Саме при обробці деталей дуже складної конфігурації в комбайнах та інших сільськогосподарських ма-шинах і застосовуються означені прилади, приставки до вер-статів, пристрої.Назвемо деякі деталі складної форми, для обробки яких

можливо ефективно застосовувати приставки до верстатів, пристосування, пристрої на основі приладів, розроблених авторами: грібні гвинти, лонжерони, фюзеляжі, пропелери, лопатки, крильчатки (імпелери), ротори газових і парових тур-бін, некруглі кулачки.Робототехнічні системи доцільно застосовувати як сіль-

ськогосподарським підприємствам, так і інтегрованим аграр-ним формуванням, бо такі системи є найефективнішими в умовах частої зміни об'єктів виробництва, а також для авто-матизації ручної низькокваліфікованої праці. Економія ко-штів і вивільнення робочої сили є однією з головних причин розробок і впровадження роботів і маніпуляторів.Результатом же впровадження нових більш ефективних

технічних засобів буде збільшення у багато разів рівня механі-зації в рослинництві і тваринництві, що, в свою чергу, є одним з вирішальних чинників підвищення продуктивності праці.Розглянемо ще один із способів підвищення продуктив-

ності праці і досягнення значного економічного ефекту в будь-якому аграрному формуванні. Йдеться про електроактиватор. Ще зі школи ми знайомі з електролізом, коли біля катода утво-рюється середовище з відновними властивостями (католіт), а на аноді – з окислювальними (аноліт). За допомогою електро-активатора відділяють розчин з негативними іонами (аноліт) і використовують в різних технологічних процесах як серед-овище, або розчинник, або реагент з метою їх оптимізації і підвищення ефективності [11].


Електроактиватор складається з апарату типу діафрагмо-вого електролізера і місткості для початкового водно-сольового розчину. Суть способу отримання електроактивного (ЕАР) роз-чину полягає в електрохімічній обробці 1% розчину хлориду натрію в анодній камері електролізера. В результаті електро-хімічних перетворень початкового розчину куховарської солі утворюються з'єднання, що мають сильні бактерицидні і скороцідними властивостями, отже, є активним початкомконсерванту [12, 13].Метод електрохімічної активації дозволяє цілеспрямова-

но змінювати, регулювати, тобто управляти фізико-хімічними властивостями рідких середовищ.ЕАР, на наш погляд, можна використовувати як ефектив-

ний, дешевий, вітчизняний консервант для силосування зеле-них кормів з метою заміни дорогих, дефіцитних і імпортних препаратів. Вартість 1 т консерванту – 400 грн.Його також доцільно використовувати як:- консервант цукрового буряка, що підлягає тривалому

зберіганню. Ефективність досягається за рахунок мінімальної втрати первинної цукристості коренеплодів внаслідок виклю-чення гнильних, пласких мікроорганізмів і інгібірування ди-хальної життєдіяльності;

- у процесах зцукрованості грубої рослинної сировини з метою підвищення поживної цінності кормів та інтенсифіка-ції виробництва;

- у біотехнологічних процесах утилізації пивної дробини з ме-тою отримання білкового кормового продукту із високим зміс-том протеїну (44-50%), істинного білку (37-42%), фосфору (5-6%);

- у процесах гідротермальної обробки зерна з метою збіль-шення виходу борошна і підвищення його сортності;

- у тваринництві при годуванні тварин, птахів з метою зниження падіжу молодняка (8-5%, відповідно) і підвищення засвоюваності кормів.Окремо хотілося б зазначити, що розроблена у хутряному

виробництві принципово нова технологія вироблення, фарбу-вання, консервації хутряної сировини дозволяє значно спрос-тити технологію, понизити в 3 рази час обробки, витрати на


усі хімічні реагенти за рахунок їх економії підвищити якість оброблюваної сировини і очищення, при цьому, стічних вод.Отже, враховуючи багатопрофільну спрямованість сучас-

них інтегрованих аграрних формувань, все вище перелічене дає змогу у найближчій перспективі підвищити їх продуктив-ність праці та економічну ефективність взагалі.

Висновок. Специфіка виробництва, пов'язаного із сіль-ським господарством, диктує дуже широкий спектр напрямів інноваційних пропозицій. Але, не дивлячись на те, чи йде мова окремо про рослинництво, тваринництво, або будь-яку сферу, яка пов‘язана із сільським господарством, скрізь враховується ефективність виробництва. Саме нові, вдосконалені технічні засоби сприяють підвищенню продуктивності праці, покра-щенню якості продукції, знижують її собівартість і збільшують виробництво. Крім того, існує також соціальна спрямованість, що припускає орієнтир на створення нових робочих місць в сільській місцевості, на поліпшення умов праці, і, що досить важливо, охорону довкілля.

Література:1. Чистилин Д. К. Самоорганизация мировой экономики. Евроазийский аспект / Чис-тилин Д. К. — М. : Экономика, 2004. — 237 с.2. Закон України Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року від 18.10.2005 № 2982 [Електронний ресурс] — 15. — Режим доступу :http: // zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi3. Саблук П. Т. Підвищення ролі аграрної економічної науки у формуванні та реалі-зації аграрної політики в Україні / Саблук П. Т. // Економіка АПК. — 2001. — Вип. 3. —С. 3—10.4. А.с.1680589 СССР, кл. В 43 L 11/00. Прибор для вычерчивания кривых / А. В. Та-бацкова и др. — опубл. 30.09.91, Бюл. № 36.5. А.с.1694427 CCCР, кл. В 43 L 11/00. Прибор для воспроизведения кривых / А. В. Табацкова и др. — опубл. 30.11.91, Бюл. № 44.6. А.с.1694429 CCCР, кл. В 43 L 11/00. Прибор для воспроизведения кривых / А. В. Табацкова и др. — опубл. 30.11.91, Бюл. № 44.7. А.с.1694430 CCCР, кл. В 43 L 11/00. Прибор для воспроизведения кривых / А. В. Табацкова и др. — опубл. 30.11.91, Бюл. № 44.8. А.с.1694432 СССР, кл. В 43 L 11/00. Прибор для преобразования эллипса в кривую 4–го порядка/ А. В. Табацкова и др. — опубл. 30.11.91, Бюл. № 44.9. А.с. 1805063 CCCР, кл. В 43 L 11/00. Прибор для воспроизведения кардиоиды / А. В. Табацкова и др. — опубл. 30.03.93, Бюл. № 12.10. Васманов В. В. Приборы для математической обработки и построения кривих / Васманов В. В. — М. : Машиностроение, 1973.11. О природе электрохимической активации сред // Доклады АН СССР. — 1986. — Т. 286 (№3). — 663 с.12. Применение диполярной электрохимической обработки в процессах эмульсионной и суспензионной полимеризации // Доклады АН СССР. — 1986. — Т. 288 (№ 3). — 686 с.13. Известия высших учебных заведений. Химия и химическая технология. — 1986. — Т. 29, вып. 7. — 100 с.


УДК 664:338.43

ТЕНДЕНЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ ПЕРЕРОБНИМИ

ПІДПРИЄМСТВАМИ АПК

С.О. Клименко, здобувачЄвропейський університет

У статті представлено результати аналізу діяльності перероб-них підприємств АПК Миколаївської області з метою визначення можливих шляхів зниження залежності переробних підприємств від підприємств-виробників сільгоспсировини.

Ключові слова: переробні підприємства, виробництво сировини,економічна ефективність

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток економічних взаємовідносин в АПК одержав належне відо-браження у наукових працях багатьох вітчизняних та зару-біжних вчених-економістів: В.Т. Александрова, М.В. Гладія, В.І. Бойка, М. Вандевьєра, Т.Г. Гайдука, Р. Дісмукаса, М.Г. Ло-баса, З.П. Ніколаєвої, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, С.В. Тю-тюнника, О.М. Онищенко, О.М. Голованова, І.А. Чепурнова,П.О. Мосіюка, П.П. Борщевського. Однак проблема поглиблен-ня економічної інтеграції між сільськогосподарським, пере-робним і харчовим виробництвами залишається актуальною і нині. Мета дослідження полягає у проведенні дослідження щодо виявлення причин залежності переробних підприємств від підприємств-виробників сільгоспсировини.

Постановка проблеми. Переробна ланка агропромисло-вого сектора, до галузей якої належать м'ясна, молочна, цу-крова, борошномельно-круп'яна, консервна, винопереробна, спиртово-бродильна та тютюнова, має економічні зв’язки і з підприємствами сільського господарства, що обумовлено за-лежністю переробних підприємств від постачальників сирови-ни, що і визначає необхідність проведення аналізу діяльності переробних підприємств АПК Миколаївської області з метою ви-значення можливих шляхів зниження залежності переробнихпідприємств від підприємств-виробників сільгоспсировини.

Виклад основного матеріалу. Аналізуючи переробні під-приємства Миколаївської області, яка має розвинену перероб-


ну промисловість, необхідно відмітити, що за період з 2005 до 2009 року значно покращилася ситуація із забезпеченням переробних підприємств рослинницькою продукцією, але сто-совно тваринницької продукції стан справ є неоднозначним, оскільки обсяги реалізації худоби та птиці збільшилися, однак молока та яєць – значно зменшились. За аналізований пері-од значно збільшилося надходження зернових культур на під-приємства, що займаються їх зберіганням і переробкою, ріст відбувся за рахунок надходження продукції на підприємства для зберігання зерна, тоді як надходження для переробки зменшилися. Зростання обсягів сировини для переробних під-приємств АПК Миколаївської області забезпечило збільшення обсягів виробництва підприємствами найважливіших видів продукції.За обсягами виробництва основних видів продукції пере-

робними підприємствами АПК Миколаївської області за 2005–2009 роки варто відзначити зниження обсягів виробництва продукції м’ясопереробних та рибопереробних підприємств, що зумовлено незабезпеченістю галузі сировиною, високими процентними ставками за кредитами для значного відновлен-ня матеріально-технічної бази, низьким попитом на продук-цію через неплатоспроможність населення та високу ціну на продукцію. Показники виробництва сировини для перероб-них підприємств АПК Миколаївської області протягом 2005-2009 років представлено в табл. 1.Протягом 2005-2009 років зростають обсяги валового збо-

ру зернових культур всіма категоріями господарств Миколаїв-ської області, винятком є обсяги збору у 2007 році, показник якого склав лише 640,9 тис. т, знижуються обсяги валового збору цукрових буряків, і у 2009 році досягли критичного зна-чення 12,67 тис. т., що обумовлено зниженням виробництва обсягів сировини для переробних підприємств АПК та зрос-танням її собівартості і, як наслідок, вартістю продукції.Діяльність переробного комплексу АПК охоплює і вза-

ємовідносини з сільськогосподарськими товаровиробника-ми, саме тому для більш повного аналізу тенденцій розвитку переробних підприємств АПК Миколаївської області доцільно


визначити їхню економічну ефективність. Результати розра-хунку показників ефективності діяльності переробних підпри-ємств АПК Миколаївської області наведено в табл. 2.

Таблиця 1Показники виробництва сировини для

переробних підприємств АПК Миколаївської області протягом 2005-2009 років

Показник 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р.

Валовий збір зернових і зернобобових культур в усіх категоріях господарств (у вазі після доробки), тис. т 1763,4 1950,6 640,9 2385,9 2465,1

Валовий збір цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств, тис. т 145,5 283,0 53,1 14,3 12,67

Валовий збір насіння соняшнику в усіх категоріях господарств(у вазі після доробки), тис. т 426,8 499,2 259,7 517,3 553,1

Валовий збір овочів в усіх категоріях господарств, тис.т 266,7 297,2 151,6 274,4 334,2

Виробництво м’яса в усіх категоріях господарств (у живій вазі), тис. т 44,8 44,4 50,7 46,0 39,9

Виробництво молока в усіх категоріях господарств, тис. т 432,3 413,1 379,2 368,8 367,7

Виробництво яєць в усіх категоріях господарств, млн. шт. 313,7 327,0 336,7 386,3 473,9

Джерело: довідники обласного управління статистики [1 - 5]

Від’ємні та низькі значення оборотності запасів ВАТ «Ми-колаївський комбінат хлібопродуктів» у 2005 році (-10,25), ВАТ «Вознесенський сиркомбінат» у 2007 році (0,7) та ТОВ «Євролакт» протягом 2005-2009 років свідчить про від-волікання значних засобів виробництва у запаси, що знижує рівень виробничої ефективності, оскільки середня тривалість фінансового циклу переробної промисловості менше двох мі-сяців, саме тому формування і використання запасів на даних підприємствах здійснюється недостатньо ефективно, що, в свою чергу, спричиняє неузгоджений ріст обсягів необхідних матеріальних запасів та призводить до різноспрямованої змі-ни показника оборотності запасів [Звіти підприємств].Для визначення результатів аналізу переробних підпри-

ємств Миколаївської області доцільно провести трендовий


аналіз, метою якого є порівняння обсягів реалізації сіль-ськогосподарської продукції переробним підприємствам та виробництва основних видів продукції переробними підпри-ємствами, визначення основної тенденції динаміки визначе-них показників шляхом порівняння кожної з позицій у період 2005-2009 років, які наведено в табл. 3.

Таблиця 2Результати розрахунку показників ефективності діяльності

переробних підприємств АПК Миколаївської області

Оборотність запасів

2005 -10,25 13,65 6,94 27,02 12,56 13,96 39,05 10,94 1,14 30,93 3,52

2006 11,64 9,57 5,76 23,98 13,08 14,07 39,7 4,64 1,11 15,88 2,57

2007 3,04 11,1 0,4 24,03 12,16 3,52 30,83 11,76 1,18 12,53 13,21

2008 7,43 13,23 4,31 26,02 12,3 2,79 27,88 21,35 1,48 19,65 5,01

2009 7,03 15,89 2,66 22,45 7,64 3,04 25,31 16,98 0,49 21,45 4,99

Рентабельність власного капіталу, %

2005 -5,66 1,26 1,69 19,54 27,6 1,46 2,19 -9,09 0,06 1,75 2,78

2006 -11,43 14,17 0,95 18,97 23,54 3,58 0,87 -1,52 1,35 2,2 1,74

2007 8,32 17,65 0,77 20,72 14,46 4,87 7,74 0,21 0,22 2,25 2,99

2008 -23,23 14,3 -1,65 25,46 15,72 21,7 3,45 -29,92 10,61 2,85 2,47

2009 0,47 13,55 -5,11 48,8 7,72 5,87 2,98 6,58 16,45 1,03 1,88

Рентабельність активів, %

2005 0,45 0,78 0,61 5,03 24,04 0,23 1,05 -7,06 0,05 0,68 3,5

2006 -5,86 10,24 0,42 4,32 18,34 0,47 0,25 -0,84 1,15 0,74 2,44

2007 4,14 10,01 0,32 3,27 9,65 0,57 1,84 0,17 0,2 0,62 4,02

2008 -9,28 11,18 -0,66 3,25 11,62 2,34 1,53 -15,78 9,14 1,27 3,22

2009 0,19 5,59 -2,01 16,48 5,8 1,97 1,34 3,85 14,37 0,64 3,87

Джерело: фінансові звіти підприємств


Таблиця 3Динаміки обсягів реалізації сільськогосподарської

продукції переробним підприємствам Миколаївської області за 2005-2009 роки

Показник 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р.

Обсяг реалізації сільськогосподарської продукції переробним підприємствам Миколаївської області, млн грн 2,24 2,44 1,45 3,26 2,65

Джерело: довідники обласного управління статистики [1-5]

Таблиця 4Динаміка виробництва основних видів

продукції переробними підприємствами АПК Миколаївської обл. за 2005-2009 роки

Показник 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р.

Виробництво основних видів продукції переробними підприємствами АПК Миколаївської обл, млн грн 2,16 2,67 3,51 4,35 4,37

Джерело: довідники обласного управління статистики [1-5]

Вирівнювання ряду динаміки здійснюється за прямою, що описується рівнянням тренду у вигляді функції:

, (1)де ао, а1 – параметри рівняння тренду; t – порядковий номер періодів часу.Параметри рівняння тренду a0 та a1 визначаємо з системи

рівнянь:

11 1

21

1 1 1

;

.

n n

o i ii i

n n n

o i i i ii i i

a n a t y

a t a t y t

= =

= = =

+ = + =

∑ ∑

∑ ∑ ∑

(2)


Таблиця 5Розрахункові дані для аналітичного вирівнювання

динамічного ряду обсягів реалізації сільськогосподарської продукції переробним підприємствам Миколаївської області

Рік

Обсяги реалізації сільськогосподарської продукції переробним підприємствам

Миколаївської обл.,y

Умовна ознака часу, t

t2 yt y = a0 + a1t

2005 2,24 1 1 2,24 3,09

2006 2,44 2 4 4,88 6,18

2007 1,45 3 9 4,35 9,27

2008 3,26 4 16 13,04 12,36

2009 2,65 5 25 13,25 15,45

Σ 12,04 15 55 37,76 46,35

Розрахункові дані для аналітичного вирівнювання дина-мічного ряду виробництва основних видів продукції перероб-ними підприємствами АПК Миколаївської області за лінійним трендом представлено у табл. 6. Отримаємо наступні пара-метри рівняння тренду для обсягів реалізації сільськогоспо-дарської продукції переробним підприємствам Миколаївської області:

. (3)

Таким чином, для показника обсягів реалізації сільсько-господарської продукції переробним підприємствам Микола-ївської області рівняння тренду буде таким:

,

(4)

y=0,27+0,69t. (5)

Висновки. Відповідно до розрахункової таблиці, сума рівнів ряду дорівнює сумі рівнів ряду, розрахованих на осно-ві аналітичного вирівнювання, що свідчить про те, що згла-


джування ряду динаміки виконано вірно, що дає можливістьперейти до прогнозування обсягів реалізації сільськогосподар-ської продукції переробним підприємствам та виробництва основних видів продукції, що, в свою чергу, потребує вкла-дання додаткових фінансових ресурсів, а саме, збільшення розмірів капіталу підприємств зокрема, оборотного та обу-мовлює необхідність проведення фінансової реструктуризації капіталу переробних підприємств АПК Миколаївської області.

Література:1. Сільське господарство Миколаївщини : стат. збірник. — Миколаїв, 2009. — 18 с.2. Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств Микола-ївської області : стат. збірник. — Миколаїв, 2009. — 126 с.3. Сільське господарство Миколаївської області у 2008 році : стат-анал. доп. — Мико-лаїв, 2009. — 61 с.4. Економічна ефективність роботи сільськогосподарських підприємств у 2008 році : стат–анал. доп. — Миколаїв, 2009. — 25 с.5. Довідник виробників сільськогосподарської продукції Миколаївської області : стат. збірник. — Миколаїв, 2009. — 170 с.6. Барабаш М. Спільна турбота про організаційні та економічні взаємовідносини між виробниками і переробниками сировини / Барабаш М. // Харчова і переробна промис-ловість. — 2000. — № 6. — С. 14—16.7. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи : практичний посібник / [Блок Р., Гончаренко В. та ін.]. — К. : Урожай, 2001. — 286 с.8. Продовольча безпека України: стан, тенденції / Борщевський І. П., Дейненко Л. В. // Розбудова держави. — 2004. — №1—6. — С. 66—73. 9. Власов В. І. Глобальна продовольча проблема / Власов В. І. — К. : Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ; Інститут аграрної економіки УААН, 2001. — 506 с.10. Точилін В. О. Продовольча безпека як концепція ринкових реформ в аграрному секторі економіки України / Точилін В. О., Остапенко Т. О., Городній В. В. — К. : Інсти-тут економічного прогнозування НАН України, 2003. — 60 с.


УУДК 65.011.8:06.05:631.11

УПРАВЛІНСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

В.М. Никончук, аспіранткаНаціональний університет біоресурсів і природокористування України

У статті визначено роль управлінського потенціалу в системі управління персоналом підприємства. Визначено роль стилю керів-ництва, кадрового потенціалу, управлінського профілю та їх вплив на формування результативної системи управління персонам під-приємства.

Ключові слова: стиль керівництва, організаційний клімат, управління персоналом, управлінський потенціал.

Постановка проблеми. Для українського суспільства важливо вирішити питання, як у новій соціокультурній си-туації перетворити професійні середовища на високоорга-нізовані спільноти з прогресивними системами цінностей, продуктивною діяльністю, що здатні забезпечити умови ста-новлення особистості, яка компетентно вирішує як власні професійні проблеми, так і відзначається громадянською ді-яльною поведінкою. В таких умова важлива роль відводиться підприємству як цілісній системі, що забезпечує формування кадрового потенціалу, раціональної структури управління, стилю керівництва, створенню сприятливого організаційно-го, соціально-психологічного клімату.

Аналіз літературних джерел і публікацій. Пробле-ми, пов’язані із формуванням управлінського профілю, створенням сприятливого організаційного та соціально-психологічного клімату, висвітлено в працях таких науков-ців, як В.Г. Герасимчук [1], О.Д. Гудзинський [2], А.М. Колот [3], Н.М. Сіренко [4], С.М. Судомир [2], Г.М. Щокін [5] та ін. Однак недостатньо висвітленими залишаються система ме-тодів дослідження управлінського потенціалу, акцентована на цільовій спрямованості підприємств як цілісності систе-ми, та вплив на формування результативної системи управ-ління персоналом.

Постановка завдання. Актуальною є необхідність ви-вчення кадрового потенціалу, організаційного клімату, стилю


керівництва, іміджу керівника, управлінського профілю як складових системи управління потенціалом підприємства у їх органічній взаємодії та взаємозалежності. Тому метою нашо-го дослідження є вивчення впливу управлінського потенціалу на формування ефективної системи управління персоналом, що забезпечує стратегічний розвиток підприємств.

Виклад основного матеріалу. Ефективність управлін-ня персоналом найчастіше ґрунтується на результативності діяльності керівника та його команди. Як показує практи-ка, керівнику команди зовсім необов’язково бути спеціаліс-том в кожному виді діяльності, які представлені в команді. Проте йому необхідно мати загальні поняття про різні види діяльності та їх вплив на господарську діяльність підприєм-ства, а також здатність бачити «картину вцілому», щоб мати можливість зважити відносні переваги у використанні ново-введень. Однією із суттєвих рис, якою повинен володіти ке-рівник команди, – є здатність забезпечити сприятливі умови для взаємодії між членами команди незалежно від того, який вид діяльності вони представляють. Це є життєво суттєвим фактором для підвищення ефективності команди. При цьому важливу роль відіграє стиль керівництва, який впливає на формування мотиваційного механізму працівників підпри-ємства та сприяє підвищенню результативності діяльності. Це підтверджується результатами проведеного аналізу, на основі якого одержано таку модель:

yx = – 0,28 + 0,06x, (1)

де yx – грошові надходження на 100 га ріллі, грн/га;х – рівень стилю керівництва.Коефіцієнт кореляції r = 0,74 свідчить, що між стилем ке-

рівництва та збільшенням грошових надходжень існує тісний взаємозв’язок, а коефіцієнт детермінації вказує на адекват-ність побудови моделі. Така тенденція проявляється на сіль-ськогосподарських підприємствах Рівненської області.У результаті проведених нами досліджень виявлено, що

ефективність діяльності підприємств напряму залежить від професійних здібностей працівників. Крім того, професійний


розвиток сприяє створенню позитивного організаційного клі-мату в колективі, на підприємстві. Для оцінки організаційно-го клімату використана методика В.Г. Герасимчука, згідно з якою виділено шість показників, взаємопов’язаних попарно: ставлення до змін – відкритість мислення; перспективність мислення – готовність до ризику; організаційні цілі та інтер-еси коаліцій – бачення факторів успіху. Дослідженнями вста-новлено, що організаційний клімат сільськогосподарських підприємств Рівненської області складається із суб’єктивних уявлень працівників про політику, лідерство, цінності, нор-ми і правила. Він виступає як засіб життєдіяльності підпри-ємства та характеризує зв’язки між психологічним кліматом, мотивами, творчими спроможностями і результатами праці трудового колективу.Ефективне формування кадрового потенціалу полягає у

формуванні та збереженні потрібного підприємству персона-лу, його професійному навчанні та розвитку, оцінці діяльності кожного працівника з позиції реалізації цілей підприємства, які дають можливість скорегувати його поведінку. Кадровий потенціал значною мірою впливає на досягнення підприєм-ствами своїх цілей. Тому на підприємствах значну увагу слід приділяти управлінню персоналом підприємств, особливо апарату управління. Для досягнення поставленої мети нами запропоновано алгоритм управління персоналом (рис.).Запропонована модель є основою ефективного управ-

ління підприємством. Вона зорієнтована на місію та цілі підприємства, відповідає стану зовнішнього середовища, за-безпечує постійну взаємодію головних спеціалістів з керів-никами структурних підрозділів та координацію їх роботи, визначає завдання управління персоналом, забезпечує ство-рення і впровадження систем управління та оцінку їх ефек-тивності, а також сприяє функціонуванню підрозділу, який займається розробленням, впровадженням, оцінкою та коре-гуванням системи управління персоналом.Активізація людського фактора є цілеспрямованим проце-

сом, який потребує використання системи методів, які ґрунту-ються, з одного боку, на самоактивізації кожного працівника


в трудових колективах, з другого боку, на виконанні функ-цій організаційно-економічного регулювання. Тому особлива увага приділяється управлінському потенціалу підприємства. Виходячи із цільової спрямованості, системі управління пер-соналом запропоновано інтегровану оцінку управлінського потенціалу, яка виражена формулою:

, (2)

де Уп- коефіцієнт управлінського потенціалу; Ккп – коефіці-єнт кадрового потенціалу; Кок - коефіцієнт організаційного клімату; Куп- коефіцієнт управлінського профілю; К ск – кое-фіцієнт стилю керівництва.

Рис. Модель управління персоналом підприємства області


За розрахунками, значення коефіцієнту управлінського профілю є неоднозначним та коливається від 0,15 до 0,70. Це пояснюється великим розмахом варіації за коефіцієнтом сти-лю керівництва та коефіцієнтом управлінського профілю, які змінюються відповідно від 0,15 до 0,85 та від 0,11 до 0,78 на сільськогосподарських підприємства області.

Висновок. Таким чином, проведена оцінка управлінсько-го потенціалу через організаційний клімат, тип управлінського профілю, кадровий потенціал у поєднанні із результативністю управлінської команди забезпечує ефективність управління персоналом та дозволяє виявити заходи щодо її підвищення. Запропонована модель дає змогу збалансувати внутрішні та зовнішні фактори впливу відповідно до цільової спрямованос-ті системи управління персоналом.

Література :1. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання :навч. посібник / Герасимчук В. Г. — К. : КНЕУ, 2000. — 360 с.2. Менеджмент бізнесу : навч. посібник / О. Д. Гудзинський, С. М. Судомир, Т. О. Гу-ренко, та ін. Заг. ред. О. Д. Гудзинського — К. : ІПК ДСЗУ, 2010. — 326 с.3. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу : навчальний посіб-ник. — К : КНЕУ, 1998. — 224 с.4. Сіренко Н. М. Управління стратегією інноваційного розвитку аграрного сектора економіки України : [монографія] / Н. М. Сіренко — Миколаїв, 2010. — 416 с.5. Щокін Г.В. Теорія кадрової політики : монографія. — К. : МАУП, 1997. — 176 с.


УДК 65.011.2:631.11

ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

А.А. Павленко, аспірантЖитомирський національний агроекологічний університет

Ключові слова: економічна діагностика діяльності, управлінські методи, сільськогосподарські підприємства.

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку аграр-ного сектора економіки характеризується глобалізацією соціально-економічних процесів, якісною зміною характеру конкуренції та скороченням життєвих циклів продуктів. Одні-єю з найважливіших умов досягнення сільськогосподарськими підприємствами різних форм господарювання комерційного успіху стає забезпечення гнучкості організації їх діяльності. Тому нагальною представляється потреба у нових, адекватних сьогоденню управлінських методах та інструментах, впрова-дження яких в практику функціонування сільськогосподар-ських підприємств дозволяло б досягати встановлених ними стратегічних цілей.Ризиковий характер підприємницької діяльності сільсько-

господарських підприємств, невизначеність і непередбачу-ваність багатьох чинників зовнішнього середовища, а також підвищення рівня конкуренції значно актуалізували проблему ефективного функціонування підприємств за нинішніх умов господарювання. Такий стан зумовлює необхідність корек-тного визначення рівня економічної безпеки підприємства, виявлення зон ризику та своєчасного розроблення комплек-су антикризових заходів. Відтак економічна діагностика ді-яльності сільськогосподарських підприємств представляється не лише засобом визначення та прогнозування конкуренто-спроможності підприємства за певної кон’юнктури ринку, а й інструментом прийняття дієвих управлінських рішень щодо характеру й напрямів його перспективного розвитку.


Стан вивчення проблеми. Теоретико-методологічні проблеми сутності економічної діагностики, впливу діагнос-тики на обґрунтування антикризових програм розвитку під-приємств, методичних засад економічної діагностики їх активів, формування місії та корпоративної стратегії підпри-ємства є предметом дослідження західних науковців, зокрема, Е. Брукінга, Б. Коласса, О. Мендрула, С. Симонової, Р. Рейлі,Р. Швайса. Важливий внесок у розвиток сучасної теорії та практики діагностики діяльності підприємств зробилиМ. Глазов, О. Гетьман, Т. Косянчук, Л. Лігоненко, В. Лук'янова,Н. Майорова, Г. Осовська, Н. Подольчак, В. Швид, В. Шапо-вал. Проте недостатньо дослідженим для сфери сільськогоспо-дарського виробництва залишається питання ролі економічної діагностики в діяльності сільгосппідприємств за сучасних ринкових реалій, сутності економічної діагностики як інстру-менту забезпечення довгострокової конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, а також визначення ме-ханізму її реалізації. Це і зумовило необхідність проведення даного дослідження.

Метою дослідження є наукове обґрунтування економічної діагностики діяльності сільськогосподарських підприємств як функціонального елемента управління їх господарською діяльністю.

Об’єктом дослідження є процес формування дієвих управлінських рішень на основі ідентифікації основних про-блем адаптації сільськогосподарських підприємств до умов конкурентного ринкового середовища. Методологічною осно-вою дослідження є абстрактно-логічний метод дослідження, зокрема, його прийоми індукції, дедукції, аналізу, синтезу, співставлення, екстраполяції.

Результати дослідження. Для сільськогосподарських підприємств як суб’єктів підприємницької діяльності жит-тєво важливим завданням є збереження їх присутності на ринку, що можливе за умови ефективнішого, порівняно з конкурентами, задоволення потреб споживачів. Успішність сільськогосподарського підприємства визначається насампе-ред економічно обґрунтованими інструментами забезпечення


комплексної діагностики їх економічного стану за умов мін-ливого бізнес-середовища. Системоутворюючим чинником, що впливає на ефективність діяльності сільськогосподарсько-го підприємства, представляється економічна діагностика, оскільки саме вона, обґрунтовуючи сучасні тенденції розвитку виробничо-господарської, фінансової, комерційної діяльності сільськогосподарського підприємства, забезпечує можливість прогнозування передумов і чинників, що справляють істот-ний вплив на функціонування певного підприємства, а також прийняття на цій основі ефективних управлінських рішень.Загальноприйнятим є пов’язувати поняття економічної ді-

агностики з виявленням змін у досліджуваній системі й вста-новленням їх причин, характеристик та можливих наслідків. В загальному економічна діагностика означає вчення про методи і принципи розпізнавання проблеми та визначення її сутності. Діагностика економічної проблеми тлумачиться як аналіз величини і співвідношення параметрів організаційно-виробничої системи та ринкового середовища, а також зміни цих співвідношень з метою визначення причин і місця (за іє-рархічними рівнями системи) виникнення проблеми.Водночас науковці не дійшли одностайного трактування

поняття економічної діагностики. Так, Б. Коласс, розглядаю-чи питання управління фінансовою діяльністю підприємства, визначає економічну діагностику як розгляд в динаміці симп-томів явищ, які можуть затримати процес досягнення по-ставлених цілей і вирішення завдань, наразити на небезпеку заплановану діяльність. Економічна діагностика, з його точки зору, передбачає коригувальні рішення та/або перегляд цілей і прогнозів. Дослідник підкреслює, що знання ознаки дозволяє швидко і досить точно встановити характер порушень, не ви-конуючи безпосередніх вимірів, тобто без дій, що потребують додаткового часу і коштів [3, с. 43]. Такий підхід відображає вузьку спрямованість діагностики, тобто основний акцент ав-тор робить на вивченні фінансового стану підприємства, ви-окремлюючи фінансову складову в економічній діагностиці. М. Глазов, досліджуючи особливості функціонування під-

приємств на ринку за мінливих умов конкурентного бізнес-


середовища, тлумачить економічну діагностику як вчення про методи та принципи розпізнання дисфункцій і постановку діагноза об’єкта, що аналізується, з метою забезпечення ефек-тивності його функціонування, підвищення його життєздат-ності в умовах вільної конкуренції, вільного нерегульованого ринку [2, с. 23]. Переконливими є аргументи науковця про те, що ключовою складовою економічної діагностики пред-ставляються її методичні аспекти, оскільки діагностика роз-глядається як процес ідентифікації бар’єрів в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства, що є метою й одно-часно критерієм його комерційної успішності.На думку А. Муравйова, економічна діагностика являє

собою спосіб визначення характеру порушень і області гос-подарської діяльності, в якій відбуваються відхилення від нор-мальної відносної динаміки різних процесів, що виражаються через темпи зміни відповідних показників [6, с. 17]. Такий підхід до економічної діагностики відображає її динамічний характер, порівняння показників, що обчислюються, в часі та необхідність встановлення нормативних значень показ-ників, які найбільш інформативні для різних етапів розвиткупідприємства.У світлі питання про управління діяльністю сільськогоспо-

дарського підприємства розглядає діагностику і Г. Осовська, визначаючи її як процес, здійснюваний в часі і просторі, щодо ідентифікації стану об’єкта, предмета, явища чи про-цесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідних процедур, пошук в них слабких ланок [5, с. 634]. На думку ав-тора, для здійснення правильної оцінки стану об’єкта діагнос-тування необхідною є система критеріїв, здатних адекватно відобразити специфіку конкретного об’єкта з урахуванням основних факторів впливу. Такий підхід фокусує увагу на пріоритетності побудови системи показників для оцінки ста-ну об’єктів, розроблення якісних та кількісних характерис-тик, шкали для виміру певних значень цих характеристик тапоказників.О. Гетьман і В. Шаповал тлумачать економічну діагнос-

тику як оцінку економічних показників роботи підприємства


на основі вивчення окремих результатів, неповної інфор-мації з метою виявлення можливих перспектив його розви-тку і наслідків ухвалення поточних управлінських рішень [1, с. 8]. Варто відзначити, що дослідники, ототожнюючи по-няття “діагностики” та “оцінки”, чітко розмежовують поняття “економічного аналізу” й “економічної діагностики”, вказуючи на ієрархічне підпорядкування цих понять, оскільки еконо-мічний аналіз визначається як засіб, що дозволяє здійснити формулювання економічних закономірностей як підґрунтя для результативної економічної діагностики.Близьким до бачення економічної діагностики зазначени-

ми вище авторами є точка зору колективу науковців (Т. Ко-сянчук, В. Лукянова, Н. Майорова, В. Швид), які розуміють економічну діагностику як аналіз та оцінку економічних по-казників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів й іншої інформації з метою виявлення можли-вих перспектив розвитку підприємства і наслідків поточних управлінських рішень [4, с. 11]. Дещо дискусійним представ-ляється ототожнення економічної діагностики із поняттями “аналіз” й “оцінка”, водночас цілком слушною є думка авто-рів про те, що в результаті діагностики формуються висновки щодо необхідності прийняття певних управлінських рішень.Отже, сучасні дослідження свідчать про необхідність

розмежування взаємопов’язаних, проте окремих понять “економічна діагностика”, “оцінка” та “аналіз”. Діагностика розглядається як вчення про методи і принципи розпізнаван-ня проблеми та визначення її сутності. Оцінка є встановлен-ням значущості певного об’єкта та відповідності його певним нормам і стандартам. Економічна діагностика відображає розвиток підприємства, тому є динамічною, тоді як оцінка ві-дображає стан підприємства на певний конкретний момент, тому є статичною. Оцінка є інструментом діагностики, одним із способів її здійснення разом із моніторингом (відстеження ситуації) та аудитом (перевіркою). Отже, діагностика, в т. ч. й економічна, є більш широким поняттям, ніж оцінка, діагнос-тика передбачає здійснення оцінки. Крім того, методами здій-снення економічної діагностика є економіко-математичний,


моделі (дескриптивні та аналітичні), спеціальні діагностичні методи – SWOT-аналіз, бенчмаркінг, аналіз ланцюжка ство-рення вартості, аналіз полів бізнесу тощо, крім того, застосо-вуються експертні методи, (метод Дельфі). З огляду на широту і різноплановість необхідного методичного апарату здійснення економічної діагностики вимагає від фахівця інтегрованості аналітичних знань і умінь більшою мірою, ніж для здійснення оцінки певних факторів виробництва. Економічна діагностика розглядається як підґрунтя для

прийняття ефективних рішень щодо управління підприєм-ством на основі розпізнання та визначення дисфункцій (про-блем, слабких місць) в діяльності підприємства, основних чинників, що унеможливлюють досягнення цілей підприєм-ства в стратегічній та тактичній перспективі. Економічна діагностика застосовується в сфері управління потенціалом підприємства, забезпечення економічної стійкості підпри-ємства, його конкурентоспроможності, мінімізації ризиків банкрутства, обґрунтування стратегії підприємства, в т. ч. і його зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, економічна діагностика на відміну від оцінки, що має констатуючий ха-рактер, передбачає обґрунтування заходів, спрямованих на налагодження роботи всіх складових економічної системи і способів їх реалізації. При цьому аналітичні процеси форму-ють методичний інструментарій здіснення оцінки й діагности-ки діяльності підприємства.Отже, визначаються декілька підходів до тлумачення по-

няття економічної діагностики, і всі вони тісно взаємопов’язані, оскільки характеризують багатогранне явище у його різнома-нітних проявах. Економічна діагностика як інструмент страте-гічного розвитку підприємства повинна в кінцевому підсумку забезпечувати підприємству його актуальність на ринку, тоб-то сприятливу конкурентну позицію. Призначення еконо-мічної діагностики полягає у забезпеченні функціонування дієвого механізму прийняття точних управлінських рішень за умови мінімізації витрат ресурсів та зниження рівня ризиків. Застосування економічної діагностики в процесі управління сільськогосподарським підприємством дозволяє своєчасно


виявляти і розпізнавати стан об’єкту управління за непрями-ми ознаками, рівень економічного потенціалу підприємства, який обумовлює здатність підприємства до подальшого успіш-ного функціонування та є підтвердженням правильності об-раного стратегічного напряму розвитку.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Економічна діагностика призначена створювати необхідні передумови для забезпечення довгострокового успіху сіль-ськогосподарського підприємства, що функціонує в умовах швидких, непередбачуваних змін ринкового середовища. За таких умов розв’язати проблему забезпечення довгостроко-вого успіху сільськогосподарського підприємства на ринку не завжди можна, спрямовуючи зусилля лише на впровадження адаптивних моделей поведінки та ефективного використан-ня наявних ресурсів. Довгострокова конкурентоспроможність підприємства залежить від його уміння своєчасно розпізна-вати релевантні змінні в конкурентному середовищі та при-ймати ефективні управлінські рішення щодо використання власних ресурсів з метою адекватної адаптації до цих змін. Тому в подальших дослідженнях вбачається за необхідне об-ґрунтувати теоретико-методичні засади стратегічної діагнос-тики діяльності сільськогосподарських підприємств, зокрема визначити критерії добору адекватного цілям діагностикиметодичного інструментарію.

Література:1. Гетьман О. О.Економічна діагностика : навч. посіб. / О. О. Гетьман, В. М. Шапо-вал — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 307 с. 2. Глазов М. М. Функциональная диагностика в управлении деятельностью предпри-ятием / М. М. Глазов — СПб. : СПбГУЭФ, 1999. — 325 с.3. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, кон-цепции и методы : учебное пособие / Пер. с франц. Под ред. проф. Я. В. Соколова. — М. : Финансы; ЮНИТИ, 1997. — 576 с.4. Економічна діагностика : навч. посіб. / [Косянчук Т. Ф., Лук’янова В. В., Майоро-ва Н. І., Швид В. В.] За заг. ред. Т. Ф. Косянчук. — Львів : Новий Світ-2000, 2009. — 452 с.5. Г. В. Осовська. Менедмент організацій : підручник / Г. В. Осовська, О. А. Осо-вський — К. : Кондор, 2009. — 680 с.6. Экономическая диагностика : теория и методы [Н. Н. Погостинская, Ю. А. Погос-тинский, Р. А. Жамбекова, Р. Р. Ацканов]. — Нальчик : Эльбрус, 2000.—320 с.


УДК 331.522.4.004

ЕФЕКТИВНЕ ВЕДЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

ТА ЙОГО ВПЛИВ НА СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ

С.О. Нікітченко, асистентНаціональний університет біоресурсів і природокористування

У статті висвітлено питання ефективності виробництва в сільсько-господарських підприємства, також досліджено рівень забезпеченос-ті виробничими ресурсам. Особливу увагу приділено забезпеченості та використанню трудових ресурсів і їх впливу на соціальний розви-ток сільської місцевості.

Ключові слова: ефективність, виробництво, сільськогосподар-ські підприємства, соціальний розвиток, сільські території.

Постановка проблеми та аналіз основних публікацій. Пи-тання ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств та їх вплив на розвиток сільських територій є над-звичайно важливими. Особливої актуальності воно набуває в посткризовий період. Тенденції розвитку галузі останніми ро-ками свідчать про поглиблення інтеграційних процесів. Це до-зволяє господарствам мобілізувати наявні виробничі ресурси і підвищити ефективність виробничої діяльності. Однак дана си-туація неоднозначно впливає на розвиток сільських територій. Дослідженням даної проблеми займалися І.І. Лукінов, П.Т. Са-блук, В.К. Терещенко, В.В. Юрчишин, О.В. Шкільов та ін.

Метою дослідження є вивчення питання впливу рівня ефективності виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств на соціальний розвиток сільських територій.

Виклад основного матеріалу. Питання ефективності виробничої діяльності завжди було актуальним для підпри-ємств будь-якого виду діяльності, особливо це стосується господарств аграрного сектора економіки. Реформи, що про-водилися останніми роками дали змогу трансформувати дану галузь народного господарства. Результатом господарської ді-яльності аграрних формувань стало збільшення прибутку та підвищилася рентабельність від реалізації сільськогосподар-ської продукції.


Таблиця 1Ефективність виробництва в сільськогосподарських

підприємствах Київської області

ПоказникиРоки 2008р.

у % до 2004 р.2004 2005 2006 2007 2008

Прибуток, збиток (–) відреалізації сільськогосподарськоїпродукції, млн грн. 121,1 120 68,3 292,4 337,4 278,6


продукції рослинництва 143,1 32,1 118,3 375,9 192,4 134,5

продукції тваринництва –22,0 87,8 –50,0 –83,6 145 х

Рівень рентабельності, збитковості(–) сільськогосподарськоїпродукції, % 9,1 7,5 3,2 11,8 9,6 х


продукції рослинництва 24 4,2 11,9 31 10,6 х

продукції тваринництва –3,0 10,3 –4,4 –6,6 8,5 х

Джерело: Сільське господарство України : Стат. збірник. — К. : Держкомстат, 2009. — 368с.

За аналізований період загальний прибуток для підпри-ємств Київської області зріс у 2,8 раза, в той час як по Укра-їні – в 4,3 раза. Основною галуззю сільського господарства залишається рослинництво, де прибуток зріс в 1,3 раза, по Україні ций показник є вищим і складає 2,8 раза. Малопри-бутковим залишається тваринництво. З останніх п’яти років рентабельними для господарств були 2005 та 2008 рр. Така тенденція характерна як для господарств досліджуваногорегіону, так і по Україні в цілому.Важливою умовою ефективного функціонування сільсько-

господарських підприємств є забезпечення основними вироб-ничими ресурсами (табл. 2).За аналізований період відбулося скорочення площі ріллі

у використанні сільськогосподарських підприємств на 1%. Ін-шим важливим фактором виробництва є наявність і викорис-тання основних засобів. Їх вартість у сільському господарстві збільшилася в 1,6 раза. Це відбулося у тому числі і за раху-нок залучення інвестицій в основний капітал. В Київськой об-ласті обсяги залучання зросли в 3,2 рази. По Україні обсяги


залучення інвестицій зросли в 5 разів. Однак частка аграрно-го сектора у загальній вартості інвестицій є незначною і скла-дає 8,6% проти 12% у 2004 році. По Україні частка складає 7,5% проти 4,5% 2004 року.

Таблиця 2Забезпеченість основними ресурсами

сільськогосподарських підприємств Київської області

ПоказникиРоки 2008р.

у % до 2004 р.2004 2005 2006 2007 2008

Площа ріллі, тис.га 1304,7 1300,5 1300,4 1294,9 1290,4 98,9

Основні засоби в сільському господарстві – всього (на кінець року; у фактичних цінах) млн грн 5139 5632 6006 5913 8364 162,8

Усього зайнято у сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві, тис. осіб 132 101,7 105,6 90,2 75,9 57,5

Інвестиції в основний капітал сільського господарства, мисливства, лісового господарства (у фактичних цінах), млн грн 454,6 880,9 1198,2 989,3 1461,7 321,5

Джерело: Сільське господарство України : стат. збірник. — К. : Держкомстат, 2009 р. — 368с.

Особливої уваги потребує вивчення наявності та викорис-тання трудових ресурсів. Останніми роками відбулося різке скорочення зайнятого населення в сільському господарстві регіону: на 42,5% проти 17% середнього рівня по Україні. Основними причинами такої ситуації є занепад тваринниць-кої галузі, впровадження у виробництво високопродуктивних технологій та інтеграційні процеси, що відбуваються останні-ми роками в АПК України.Ситуація, що склалася на сьогодні, має негативний вплив

на розвиток сільських територій. Адже рівень ефективнос-ті господарської діяльності опосередковано впливає на суму сплати податків, в тому числі – до місцевого бюджету. Чим прибутковішим є підприємство, тим більшою є сума сплачено-го ним податку. В свою чергу, сума податкового платежу роз-бивається і надходить, залежно від виду, до доходної частини місцевого бюджету у різній пропорції.


Для прикладу розглянемо структуру місцевого бюджету Яготинського району Київської області. Так, основними на-повнюючими статтями місцевого бюджету з 2004 року по 2008 рік були: податок з доходу фізичних осіб (від 71 до 88%); плата за землю (від 6 до 16%); фіксований сільськогосподар-ський податок (від 9 до 30%).З аналізу формування податків бачимо, що вони є осно-

вними наповнювачами бюджетів сільських регіонів. Таким чином, наповнення бюджету сіл і району, а відповідно, і со-ціальний розвиток напряму залежить від рівня нарахування заробітної плати і кількості працюючих в аграрних формуван-нях району. В свою чергу цей показник пов’язаний з рівнем продуктивності працівників і об’ємом виробництва валової продукції.Дані табл. 3 свідчать про значне збільшення виробництва

валової продукції з 59,9 млн грн до 103,0 млн грн, або на 72%. Також значно зріс рівень середньомісячної зарплати по ра-йону – з 325 грн у 2004 році до 1111,0 грн у 2008. Однак, заробітна плата в сільському господарстві найнижча з поміж інших галузей народного господарства, по регіону вона скла-дає – 71% від робітників в промисловості і 62% від будівель-ників. Зросла і продуктивність одного працюючого з 23,7 тис. грн до 42,8 у 2008 р.У той же час рівень поповнення місцевого бюджету за ра-

хунок податку з доходів фізичних осіб зріс лише в 1,5 раза. З 1918,8 тис. грн до 3062,8 тис. грн.Порівнюючи три показники – валової продукції (приріст

в 1,7 раза), ріст продуктивності праці (приріст в 1,8 раза) та ріст нарахування податку з доходів фізичних осіб (приріст в1,5 раза) – неважко зрозуміти, що останній показник не від-повідає темпам росту валової продукції і продуктивності пра-ці, а отже – не задовольняє фінансові органи і владу району. Якщо врахувати, що бюджет району дотаційний, то рівень росту податку з доходів фізичних осіб повинен рівнятися рос-ту продуктивності праці і бути не меншим рівня росту вироб-ництва валової продукції.


Таблиця 3Динаміка рівня заробітної плати в Яготинському районі

Київської област, грн

ПоказникРоки 2008р.

у % до 2004 р.2004 2005 2006 2007 2008

Виробництво валової продукції всього, млн грн 59,9 57,6 50,1 84,8 103,0 172,0

у т.ч. – рослинництво 35,9 43,3 30,5 51,7 86,6 241,2

- тваринництво 14,0 11,4 10,7 16,5 16,4 117,1

Рівень середньомісячної заробітної плати в сільському господарстві, грн 325,0 433,0 533,0 804,6 1111,0 341,8

Продуктивність праці на 1 працюючого, тис. грн 23,7 21,8 18,2 39,8 42,8 180,6

у т.ч. - рослинництво 31,2 28,4 23,6 46,8 51,3 164,4

- тваринництво 10,8 10,4 10,1 15,1 17,1 158,3

Джерело: власні дослідження автора

Постає питання: яким чином можливим було б виправити дану ситуацію, яким чином інтереси агробізнесу поєднати з інтересами сільських громад.Для прикладу візьмемо ситуацію, коли кількість працюю-

чих залишилася на рівні 2004 року, при рівні зарплати 2008 року в такому випадку ми мали додатково перерахування прибуткового податку понад 3 млн грн, а за умов прирівняння заробітної плати до рівня промисловості бюджет району і сіл додатково отримав би ще 1,3 млн грн.Висновки та перспективи подальших досліджень. Прове-

дене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:1. За аналізований період сільськогосподарським підпри-

ємствам удалося збільшити прибутковість господарської діяль-ності, в основному за рахунок розвитку галузі рослинництва;

2. У 2008 році в аграрний сектор регіону вдалося залучи-ти інвестицій в основний капітал на суму в 1461,7 млн грн, що в 3,2 рази більше ніж в 2004 році. Дана частка складає 8,6% загальної суми інвестицій;

3. Впровадження нових технологій, занепад галузі тва-ринництва, демографічні умови стали основними причинами скорочення зайнятого населення більш як на 48%;


4. Виходячи з аналізу можна стверджувати, що наповне-ння місцевого бюджету більш ніж на 80% залежить від двох основних чинників: кількості працівників зайнятих в сіль-ськогосподарському виробництві та рівня заробітної плати.Для зміни даної ситуації необхідно рішучі кроки пов’язані

з розвитком галузі тваринництва, створенням додаткових ро-бочих місць в сільській місцевості, підвищенням рівня заро-бітної плати до рівні робітників промисловості.

Література:1. Сільське господарство Київської області у 2008 році. Статистичний збірник. — К. : 2009. — 369 с.2. Сільське господарство України у 2008 році. Статистичний збірник. — К. : 2009. — 369 с.3. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.


СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИ

УДК 632.954:631.811.98:633.19

ВМІСТ ХЛОРОФІЛУ В ЛИСТКАХ ТРИТИКАЛЕ ОЗИМОГО ПРИ РІЗНИХ СПОСОБАХ

ЗАСТОСУВАННЯ ГЕРБІЦИДІВ ПРІМИ І ПУМИ СУПЕР ТА БІОСТИМУЛЯТОРА БІОЛАН

З.М. Грицаєнко, доктор сільськогосподарських наукР.М. Притуляк, кандидат сільськогосподарських наукУманський національний університет садівництва

Досліджено вплив різних норм гербіцидів Пріми та Пуми супер, внесених окремо і в бакових сумішах з регулятором росту рослин Біо-ланом, на вміст хлорофілу в листках тритикале озимого.

Ключові слова: тритикале озиме, гербіциди, регулятор росту.

Загальновідомо, що хлорофіл є складовою частиною хлоро-пластів і без нього не можливе перетворення сонячної енергії та вуглекислого газу в органічну речовину. Тому дослідження динаміки накопичення хлорофілу в листках рослин має велике значення, оскільки його вміст впливає на інтенсивність фо-тосинтезу і ряд інших фізіологічних процесів. Як встановле-но дослідженнями З.М. Грицаєнко та інших вчених [1-4], на вміст хлорофілу значною мірою можуть впливати гербіциди, які залежно від виду препарату та норми внесення підвищу-ють або знижують його кількість у листках сільськогосподар-ських культур.Виходячи з вищенаведеного, завданням наших дослі-

джень було вивчити вплив різних норм гербіцидів Пріми та Пуми супер при внесенні без регулятора росту рослин і сумісно з регулятором росту Біоланом на вміст хлорофілу в листках тритикале озимого.

Методика досліджень. Дослідження проводили на до-слідному полі Уманського ДАУ в 2005-2007 рр. Ділянки роз-міщували методом рендомізації у триразовому повторенні.

134 Сільськогосподарські науки

Тритикале озиме висівали після попередника соя. Гербіциди вносили у фазі кущіння культури за схемою:

1 – Без препаратів і ручних прополювань (контроль I); 2 – Без препаратів + ручні прополювання (контроль II); 3 – Біолан 10 мл/га; 4 – Пріма 0,4 л/га; 5 – Пріма 0,6 л/га; 6 – Пріма 0,8 л/га;7 – Пріма 1,0 л/га; 8 – Пума супер 0,8 л/га; 9 – Пума супер 1,0 л/га; 10 – Пума супер 1,2 л/га; 11 – Пума супер 1,4 л/га; 12 – Пріма 0,4 л/га + Біолан 10 мл/га; 13 – Пріма 0,6 л/га + Біолан 10 мл/га; 14 – Пріма 0,8 л/га + Біолан 10 мл/га; 15 – Пріма 1,0 л/га + Біолан 10 мл/га; 16 – Пума супер 0,8 л/га + Біолан 10 мл/га; 17 – Пума супер 1,0 л/га + Біолан 10 мл/га; 18 – Пума супер 1,2 л/га + Біолан 10 мл/га; 19 – Пума супер 1,4 л/га + Біолан 10 мл/га. Витрата робочого розчину складала 300 л/га. Вміст хлорофілу визначали у спиртових витяжках спектрофотометрично [5].

Результати досліджень. У результаті проведених до-сліджень встановлено, що гербіциди Пріма, Пума супер та регулятор росту рослин Біолан за різних норм і способів за-стосування по-різному впливають на синтез зелених пігментів в листках рослин тритикале озимого. Так, у 2005 році (рис.) за дії гербіциду Пріми в нормі 0,4 л/га вміст пігментів зріс в по-рівнянні з контролем без препаратів і ручного прополювання на 5%, а при 0,6 і 0,8 л/га препарату – відповідно – на 7,6 та 12,4%. Застосування в посівах тритикале Пуми супер у нормах 0,8; 1,0 та 1,2 л/га забезпечувало збільшення вмісту хлорофілу в порівнянні з контролем на 3,5; 4,8 і 6,6% відповідно до норм препарату. Найменший вміст хлорофілу в листках тритикале озимого формувався при застосуванні Пріми в нормі 1,0 л/га та Пуми супер у нормі 1,4 л/га, де показники перевищували контроль І лише на 2,9 і 2,3% відповідно до препаратів і їх норм, та були нижчими за контроль ІІ відповідно на 10,2%, що при НІР05 0,03 є достовірним.При сумісному застосуванні гербіцидів із регулятором рос-

ту рослин Біоланом накопичення зелених пігментів відбувалось більш активно. Найвищий вміст пігментів мав місце при дії 0,8 л/га гербіциду Пріми з Біоланом – на 16,7% перевищував


контроль І (без препаратів і ручного прополювання) та на 3,6% перевищував контроль з ручними прополюваннями. При вне-сенні Пуми супер у нормі 1,2 л/га сумісно з Біоланом вміст піг-ментів був на 13,0% вище контролю без препаратів і ручних прополювань.

Рис. Вплив гербіцидів Пріми та Пуми супер і регулятора росту рослин Біолану на вміст суми хлорофілів а і в у листках тритикале озимого у фазу виходу в трубку*

Примітка: *– варіанти досліду наведено в методиці досліджень.


При аналізі даних синтезу хлорофілів в листках тритика-ле озимого залежно від норм гербіцидів та способу їх застосу-вання у 2006 році було відмічено аналогічну залежність. Так, у фазу виходу в трубку вміст пігментів при внесенні різних норм гербіциду Пріми був максимальний за норми 0,8 л/га, де перевищення пігментів до контролю (без препаратів і ручних прополювань) складало 3,1%, а при сумісному застосуванні Пріми з Біоланом більший вміст хлорофілів за норми 0,8 л/гагербіциду перевищував контроль без препаратів і ручних про-полювань на 4,4% та на 0,4% перевищував контроль без пре-паратів з ручним прополюванням посівів. При визначенні вмісту хлорофілів за дії 0,8; 1,0 і 1,2 л/га Пуми супер, внесено-го без Біолану, вміст хлорофілів зріс відповідно до норм пре-парату на 1,4; 1,6 і 2,7% до контролю без препаратів і ручних прополювань. Однак, найвищий показник хлорофілу форму-вався за дії Пуми супер в нормі 1,2 л/га з Біоланом, де переви-щення зелених пігментів склало 3,9% до контролю І.Вивчення вмісту хлорофілів а і в у 2007 році показало, що

при підвищенні норми Пріми від 0,4 до 0,8 л/га вміст хлорофі-лів зростав відповідно від 6,4 до 14,8%, порівняно з контролем без препаратів і ручних прополювань. Застосування Пуми су-пер у нормах 0,8; 1,0; 1,2 та 1,4 л/га забезпечило збільшен-ня вмісту хлорофілів у порівнянні з контролем І на 5,0; 5,8; 9,0; 3,3% відповідно до норм гербіциду. Сумісне застосування Пріми та Пуми супер з Біоланом сприяло більш інтенсивному синтезу пігментів. Найбільше їх було при нормі 0,8 л/га Пріми з Біоланом – на 20,5% вище контролю без препаратів і ручних прополювань та на 15,7% при Пумі супер 1,2 л/га, внесеної сумісно з Біоланом.З вище наведеного експериментального матеріалу ви-

дно, що вміст хлорофілів у листках тритикале озимого сорту Гарне залежить від виду і норм використаних препаратів та поєднання їх застосування з регулятором росту рослин Біо-лан. Найвищий вміст хлорофілів у листках тритикале відмі-чається за дії в посівах гербіциду Пріми в нормі 0,8 л/га та Пуми супер у нормі 1,2 л/га, внесеного сумісно з Біоланом.


Це дає підставу стверджувати, що під впливом екзогенного РРР Біолану відбувається послаблення негативної дії гербіци-дів на рослини тритикале, підсилюється активність фізіоло-гічних процесів, що в цілому створює сприятливі умови для накопичення в листках найбільш важливого пластидногопігменту – хлорофілу.

Висновки. Таким чином, внесення Пріми та Пуми супер без регулятора росту рослин, а також і сумісно з Біоланом по-зитивно впливає на синтез хлорофілу в листках тритикале озимого. Однак, найвищий вміст хлорофілу формується при сумісному застосуванні в посівах тритикале гербіциду Пріма в нормі 0,8 л/га та Пуми супер у нормі 1,2 л/га з Біоланом.

Література:1. Грицаєнко З. М. Вміст хлорофілу в листках озимої пшениці залежно від дії гербі-цидів та біологічно-активних речовин / З. М. Грицаєнко, Л. Я. Куш // Онтогенез рос-лин у природному та трансформованому середовищі. Фізіолого-біохімічні та екологічні аспекти : тези доповідей ІІІ Міжнародної конференції, 4–6 жовт. — Львів, 2007. — С. 125—126.2. Грицаєнко З. М. Активність суміші вища. Вплив сумісного застосування гербіциду Базис із Зеастимуліном і Рексоліном на фізіологічні процеси в рослинах кукурудзи / З. М. Грицаєнко, О. І. Заболотний // Карантин і захист рослин. — 2006. — № 5. — С. 18—19.3. Kim D. Effects of sub-lethal doses of metsulfuron-methyl on crop weed competition in two varieties of winter wheat / D. Kim, P. Brain, E. Marshall // Brighton Crop Prot. Conf. “Weed”: Proc. Int. Conf. Brit. Crop Prot. Coune., Brighton, 17-20 Nov. — Vol.2. — Farnham, 1997. — Р. 669—670.4. Kreuz K. Old enzymes for a new job / K. Kreuz, R. Tommasini, E. Martinoia // Plant Physiol. — 1996. — III. — P. 349—353.5. Грицаенко З. М. Методи біологічних та агрохімічних досліджень рослин і грунтів / Грицаенко З. М., Грицаєнко А. О., Карпенко В. П. — К. : НІЧЛАВА, 2003. — 320 с.


УДК 631.303.635.641.333.

ВПЛИВ РЕЖИМІВ ЗРОШЕННЯІ ЖИВЛЕННЯ НА ВОДОСПОЖИВАННЯ І ВРОЖАЙНІСТЬ РОЗСАДНОГО ТОМАТА

ПРИ КРАПЛИННОМУ ЗРОШЕННІ

В.О. Богданов, кандидат сільськогосподарських наук, провідний науковий співробітникЮ.В. Богданов, молодший науковий співробітникІнститут південного овочівництва і баштанництва НААНУ

У статті наведено дані режимів зрошення, способів внесеннямінеральних добрив та їх вплив на врожайність і водоспоживання розсадного томата при краплинному зрошенні.

Ключові слова: томат, урожайність, мінеральні добрива, режим зрошення, локальне внесення, водоспоживання, краплинне зрошення.

Постановка проблеми. Овочеві культури досить вибагливі до вологи у ґрунті і його родючості, що зумовлено їх біологічними і фізіологічними особливостями. Потенціал урожайності нових сортів і гібридів томата сягає 80-100 т/га. Реалізувати його мож-ливо лише за умови достатнього забезпечення рослин вологою і поживними речовинами. В південній ґрунтово-кліматичній зоні через недостатню кількість атмосферних опадів за вегетаційний період головним лімітуючим фактором при вирощуванні томата є дефіцит вологи у ґрунті в період вегетації, яку можливо ком-пенсувати лише в умовах зрошення.

Стан вивчення проблеми. Сприятливі кліматичні умови, наявність значної кількості зрошуваних земель визначають південь України як основну зону вирощування томата для сві-жого споживання і переробки на томато-продукти. Потреби томата до вологи і споживання води змінюються за фазами розвитку рослин. Визначальний вплив на розвиток надземної маси і кореневої системи томата має достатнє забезпечення рослин вологою у період вегетації [1]. Недостаючу кількість во-логи у ґрунті поповнюють за рахунок вегетаційних поливів, які формують поливні режими. Корегувати їх рекомендується за вологістю ґрунту відносно кожної культури [2]. У зрошувано-му землеробстві важливо визначати витрати вологи полем за


вегетаційний період. Найвищі витрати томатним полем спо-стерігали при підтриманні вологості в активному шарі ґрунту на рівні 80% НВ і при підвищенні розрахункового шару зво-ложення до 0,7 м. При цьому коефіцієнт водоспоживання то-мата склав в середньому 63-64 м3 води на 1 т продукції [3, 4].Добрива в умовах зрошення – головний фактор збільшення врожайності овочевих культур. Підвищити їх ефективність зі зменшенням кількості застосування, без втрати врожаю, мож-ливо за рахунок локального внесення при вирощуванні овоче-вих культур [5]. Мінеральні добрива, внесені у зоні насіння і рослин, більш інтенсивно впливали на їх ріст і розвиток, ніж та сама кількість їх, перемішана з орним шаром ґрунту. Високий вміст елементів живлення у ґрунті в доступному для рослин стані при локальному внесенні добрив зберігається протягом всього вегетаційного періоду, забезпечуючи високу врожай-ність як в прямій дії, так і післядії [6]. Розширення сфери та обсягів застосування мікрозрошення зумовлює необхідність поглиблення досліджень з цього напрямку меліоративної науки.

Мета і методика досліджень. Мета роботи – визначити оптимальні режими зрошення і живлення томата на важкосу-глинкових ґрунтах півдня України при краплинному зрошен-ні та їх вплив на його продуктивність. Дослідження протягом 2006-2009 рр. проводили на полі фермерського господарства «Владам» в зоні Інгулецької зрошувальної системи з розсад-ною культурою томата шляхом постановки двофакторних польових дослідів за схемою: Фактор «А» – режим зрошення; фактор «В» – фон живлення. Розрахункова доза добрив на вро-жай 80 т/га при внесенні врозкид. У досліді передбачали вне-сення повної дози врозкид (N150P160K90), локально – половину (N75P80K45) та третю частину (N50P55K30) від норми врозкид. Ви-саджували 30-35-денну розсаду при ширині міжрядь 140 см з густотою посадки 33-35 тис. шт./га в другій декаді травня. Площа облікової ділянки – 21 м2, повторність чотириразова. Передполивну вологість ґрунту згідно зі схемою досліду в пері-од вегетації рослин контролювали за допомогою тензіометрів. При виконанні досліджень користувалися методикою дослід-ної справи [7].


Результати досліджень. Проведені дослідження показу-ють, що сумарне водоспоживання томата значно змінювалося залежно від рівня зволоження ґрунту та внесення добрив і ко-ливалося в межах від 2900 до 3445 м3/га (табл. 1). При цьому найменше середньодобове водоспоживання томатного поля виявлено у контрольному варіанті – 26,4 м3/га. Підвищення рівня зволоження ґрунту вегетаційними поливами збільшува-ло середньодобові витрати води полем на неудобреному фоні від 5 до 8%, а при внесенні добрив на 3,9-8,2%.

Таблиця 1Ефективність використання води рослинами томата

залежно від вологозабезпеченості грунту

Показники ефективності

Фон живлення

без добрив N75P80K45 (лок)

Водний режим грунту, % НВ

70-70-70%(к)

80-80-70%

80-90-80%

70-70-70%

80-80-70%

80-90-80%

Сумарне водоспоживання,м3/га 2900 3140 3245 3065 3250 3445

Середньодобове водоспоживання, м3/га 26,4 27,8 28,5 27,9 29,0 30,2

Коефіцієнт водоспоживання, м3/т 58,9 57,9 58,4 47,2 44,8 45,6

Коефіцієнт ефективності зрошення, м3/т - 45,0 74,2 - 36,7 59,1

Коефіцієнт продуктивності зрошення, кг/м3 - 22,2 13,5 - 27,3 19,3

Аналіз досліджуваних варіантів показує, що середньодобове водоспоживання на ділянках з передполивним порогом 80-90-80% НВ було більшим на 2,1-3,8 м3/га порівняно з контро-лем. Наведені дані свідчать, що на формування 1 т врожаю найбільш економно витрачається волога при другому режимі зрошення на удобреному фоні: коефіцієнт водоспоживанняпри цьому складає 44,8 м3/т. Найбільш високими витрати во-логи на формування 1 т врожаю томата (58,9 м3/т) визначено на ділянках без добрив при підтриманні передполивної воло-гості грунту на рівні 70-70-70% НВ. Дослідження показали, що більш раціонально зрошувальна вода використовувалася при другому режимі зрошення (80-80-70% НВ) на удобреному


фоні. У цьому варіанті коефіцієнти ефективності і продуктив-ності зрошення складають відповідно 36,7 м3/т і 27,3 кг/м3. Підвищення нижнього порогу передполивної вологості грунту в період вегетації рослин на 8,6% при третьому режимі зро-шення, відносно другого, призвело до збільшення витрат по-ливної води на 1т добутку врожаю у варіантах без добрив на 29,2, а при їх внесенні на 22,4 м3/т.Урожайність томата залежала від досліджуваних факторів

і коливалась у межах 49,2-55,6 т/га на ділянках без внесення добрив та 57,9-76,5 т/га на удобреному фоні залежно від режи-му зрошення. Найвищим урожай товарних плодів – 76,5 т/га(табл. 2) сформувався при режимі зрошення 80-90-80% НВ. При цьому приріст урожайності, залежно від вологозабезпе-ченості грунту на удобрених ділянках відносно контрольного варіанту, складав від 9,2 до 12,2 т/га. Підтримання перед-поливної вологості грунту на рівні 80-80-70% НВ забезпечило приріст урожайності 5,6-7,5 т/га. Збільшення зрошувальної норми на 12,7% при третьому режимі зрошення відносно дру-гого обумовило приріст урожайності лише на 2,5-4,2%.Внесення розрахункової дози добрив (N150P160K90) врозкид і

половину від неї (N75P80K45) локально забезпечило приріст уро-жайності відповідно 15,7-20,9 та 15,8-20,0 т/га залежно від режиму зрошення. При цьому різниця за врожайністю між способами внесення добрив знаходилась в межах похибки досліду. Аналізуючи наведені дані, можна стверджувати, що локальне внесення половинної дози добрив при краплинному зрошенні за своєю дією на урожайність було практично рівно-цінним внесенню повної дози врозкид. Найменший приріст врожаю (8,7-11,5 т/га) на всіх режимах зрошення одержано при зменшенні локальної дози добрив на третину відносно розрахункової врозкид.Ефективність використання добрив при різних режимах зро-

шення чітко відслідковується їх окупністю приростом урожаю. Окупність 1 кг діючої речовини мінеральних добрив приростом урожаю при внесенні розрахункової дози врозкид (N150P160K90) склала 39,5-52,2 кг плодів, а при локальному (N75P80K45) – 79,0-100,0 кг, що майже в два рази вище, ніж при внесенні врозкид.


Режим

зрошення,

% НВ

(фактор

А)

Режим

живлення

(фактор

В)

Товарна урожайність

по

рокам

, т/га

Товарність

врожаю

,%

Приріст

урожайності,

т/га

20

06

20

07

20

08

20

09Середня

від

добрив

від

зрошення

70-7

0-7

0 (К)

Без

добрив(К)

49,8

40,2

51,8

54,8

49,2

85,1

--

NP

K (розк

)66,4

55,3

66,4

71,3

64,9

88,2

15,7

-

NP

K (лок)

65,3

54,8

67,1

72,7

65,0

87,8

15,8

-

NP

K (лок)

58,6

48,7

59,8

64,6

57,9

86,5

8,7

-

80-8

0-7

0

Без

добрив

57,5

44,6

55,2

59,4

54,2

86,7

-5,0

NP

K (розк

)76,8

61,8

71,7

78,8

72,3

89,5

18,1

7,4

NP

K (лок)

76,2

60,7

72,5

80,4

72,5

90,6

18,3

7,5

NP

K (лок)

67,4

53,6

63,4

69,7

63,5

88,6

9,3

5,6

80-9

0-8

0

Без

добрив

58,8

45,8

56,5

61,2

55,6

87,2

-6,4

NP

K (розк

)81,2

64,6

76,6

83,5

76,5

90,9

20,9

11,6

NP

K (лок)

80,1

63,8

75,8

82,7

75,6

91,8

20,0

10,6

NP

K (лок)

71,5

56,0

67,2

73,8

67,1

89,6

11,5

9,2


Висновки. 1. Найменший коефіцієнт водоспоживання томата в досліді 44,8 м3/т , а також витрати води на форму-вання 1 тонни врожаю (36,7м3/т) встановлено при підтриман-ні передполивного порога вологості в активному шарі ґрунту на рівні 80-80-70% НВ з локальним внесенням добрив у дозі N75P80K45, а найвищий (58,9 м3) – в контрольному варіанті.

2. Внесення розрахункової дози добрив (N150P160K90) врозкид і локально (N75P80K45) в середньому за чотири роки (2006-2009) забезпечило приріст врожаю відносно контролю відповідно – 18,1-18,3 і 20,0-20,9 т/га залежно від рівня зволоження грун-ту в період вегетації рослин. Локальне внесення половинної дози добрив за своєю дією на урожай було практично рівно-цінним внесенню повної дози врозкид і забезпечило найвищу окупність 1 кг діючої речовини мінеральних добрив прирос-том урожаю плодів до 79,0-100,0 кг відносно розрахункової дози врозкид.

3. За сукупністю основних показників (урожайність, серед-ньодобове водоспоживання та коефіцієнти ефективності і про-дуктивності зрошення) більш раціональним режим зрошення томата при краплинному зрошенні виявився за підтримання передполивної вологості ґрунту на рівні 80-80-70% НВ.

Література:1. Горбатенко Е. М. Физиологическое обоснование поливного режима помидоров : авто-реф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. с.-х. наук / Е. М. Горбатенко. — Херсон, 1963.2. Алпатьев С. М. Поливной режим сельскохозяйственных культур в южной части Украины / С. М. Алпатьев // Доклад-реферат работ, представленных на соисканиеуч. степени д-ра с.-х. наук. — К., 1965.3. Ромащенко М. Определение водопотребления овощных культур при капельном орошении / М. Ромащенко, С. Рябков // Овощеводство. — 2007. — № 4. — С. 70—71.4. Симонов А. С. Водопотребление и поливной режим овощных культур / А. С. Симо-нов // Овощеводство Молдавии. — Кишинев : Картя Молдавеняскэ, 1970. — С. 56—58.5. Лось Л. Г. Ефективність локального внесення мінеральних добрив під томати / Л. Г. Лось // Екологія та сільськогосподарське виробництво. — К., 1972. — С. 187—189.6. Фатеев А. И. Локальное внесение удобрений как способ повышения их эффективности / А. И. Фатеев // Химия в сельском хозяйстве. — М. : Колос, 1986. — № 12. — С. 15—17.7. Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві. — Харків : Основа, 2001.


УДК 631.6:633.18 (477.72)

АНАЛІЗ СОЛЬОВОГО РЕЖИМУ ҐРУНТІВ ПРИ ТРИВАЛОМУ ВИКОРИСТАННІ

ЇХ В РИСОВІЙ СІВОЗМІНІ

Г.М. Марущак, кандидат сільськогосподарських наукІнститут рису НААНУ

Наведено результати досліджень динаміки загального вмісту со-лей, зокрема токсичних, в ґрунтах рисової сівозміни після 40 років їх використання в ній, а також порівняно сольовий режим з цілинним аналогом.

Ключові слова: рисова зрошувальна система, ґрунт, складсолей, засоленість.

Постановка проблеми. У зоні Степу України засолені ґрунти займають 92,8 тис. га, на 70% площ засолення має пер-винний характер, а 30% займають вториннозасолені ґрунти. Першочерговим завданням управління сольовим режимом є створення умов рівномірного їх зволоження за площею та гли-биною, зберігання високородючого і незасоленого верхнього метрового шару, стабілізації природних запасів солей у глибо-ких шарах зони аерації [1, 2].Рисові системи були побудовані на малопродуктивних за-

солених і солонцюватих ґрунтах. Застосування високих зро-шувальних норм сприяє вимиванню легкорозчинних солей, покращенню сольового режиму ґрунтів та зниженню їх солон-цюватості. Проте вирощування рису викликає докорінні зміни в напрямку ґрунтових процесів та характері гідромеліоратив-них умов території. В зоні Краснознам’янського зрошуваного масиву рисові системи було побудовано в середині 60-х років минулого століття. В процесі експлуатації рисових зрошуваль-них систем виникає ряд труднощів, зумовлених геоморфо-логічними, геологічними і гідрологічними особливостями цієї території, а також гідромеліоративними умовами, які склали-ся до теперішнього часу [1, 3].Тому актуальним є дослідження трансформації меліора-

тивного стану ґрунтів рисових зрошувальних систем при три-валому їх використанні в науково обґрунтованих сівозмінах.


Дослідження проводили на ґрунтах І рисовій сівозміни Ін-ституту рису НААНУ в 2007-2009 рр. та на їх цілинному ана-логу, які розташовані по схилу безстічного пониження – поду. Зразки відбирали з шарів ґрунту 0-20, 20-40, 40-60, 60-80, 80-100, 100-150, 150-200 см восени в рисовій сівозміні після двох років вирощування люцерни, коли в ґрунті накопичується най-більша кількість легкорозчинних солей та після рису І і ІІ років вирощування і відповідно промивного режиму ґрунту [4]. Вміст солей визначали у водній витяжці ґрунту за діючими ДСТУ.

Результати досліджень. Цілинний масив вирізняється сильним засоленням усього профілю ґрунту (рис. а). Вміст со-лей в елювіальному горизонті складає 17,54 мг-екв (0,594%) на 100 г ґрунту, він характеризується як сильнозасолений, хімізм засолення сульфатно-хлоридний. Найбільшою мірою засоленим виявився ілювіальний горизонт у нижній частині (85,12 мг-екв), перехідний горизонт містить легкорозчинних солей дещо менше – 73,52 мг-екв або 2,453%. У материнській породі в середньому міститься 0,699% солей на 100 г ґрунту.Сольовий режим ґрунтів рисових зрошувальних систем зале-

жить від глибини залягання і мінералізації ґрунтових вод, меха-нічного складу, водно-фізичних і фізико-хімічних особливостей ґрунту кожної конкретної ділянки, вирощуваної культури, режи-му зрошення, погодних умов та дренованості території [4, 5].Зміна загального вмісту водорозчинних солей представле-

на на рисунку б-г. Після вирощування люцерни впродовж двох років вміст солей в орному шарі склав 8,10 мг-екв (0,293%) на 100 г ґрунту. За ступенем засолення шар належить до слабо-засоленого, у складі солей переважають сульфати, гідрокар-бонати та натрій. Відношення суми двовалентних катіонів до натрію становить 1:3,5. В ілювіальному шарі вміст солей коливається від 10,76 до 9,56 мг-екв (0,382-0,336%) на 100 г ґрунту. За ступенем засолення цей шар належить до слабо-засолених, за хімізмом – сульфатного з переважанням натрію над сумою двовалентних катіонів. Перехідний горизонт має середню засоленість, причому найбільшу по всьому профілю ґрунту. Материнська порода характеризується дещо меншим вмістом солей в середньому – 14,27 мг-екв.


а) б)

в) г)

Рис. Вміст легкорозчинних солей в ґрунтах цілинного масиву та рисової сівозміни: а) цілина; б) люцерна ІІ року; в) рис І року; г) рис ІІ року.

Вирощування рису в умовах затоплення та фільтрації зро-шувальної води, якої неможливо уникнути, впродовж вегета-ційного періоду культури призводить до значного опріснення всього профілю ґрунту. Після першого року вирощування рису вміст водорозчинних солей в орному шарі не перевищує 4,3 мг-екв (0,150%) на 100 г ґрунту, при цьому порівняно


з попереднім роком відбулося зменшення їх вмісту майже в 1,9 рази. В ілювіальному шарі за цей же період вміст солей зменшився в 1,4 рази, а в перехідному – в 1,7; також відбулося вимивання солей з материнської породи, найбільшою мірою у верхній частині цього горизонту.Вирощування рису другий рік поспіль призвело до прак-

тично повного розсолення ґрунту на глибину до ґрунтових вод. Порівняно з першим роком вирощування рису вміст солей в орному шарі зменшився в 1,3 рази, а після люцерни – 2,5 рази; в ілювіальному солей стало менше у 1,9 та 2,6 рази відповідно, а в перехідному – у 2,2 та 3,6 рази порівняно з вмістом після рису першого року та люцерни.Істотне зменшення хлоридів по всьому профілю ґрунту

відмічено лише в перший рік вирощування рису, в подальшо-му зміни малопомітні та, вочевидь, зумовлені не лише режи-мом зволоження ґрунту, а й строкатістю розподілу цих іонів як в окремих генетичних горизонтах ґрунту, так і по рисовій системі в цілому. Щодо гідрокарбонатів, можна зазначити, що за дворічного вирощування рису відмічається незначне їх збільшення з деякими коливаннями по всьому профілю ґрун-ту. Зазнав змін і катіонний склад водної витяжки ґрунту: піс-ля люцерни відношення суми двовалентних катіонів до натрію коливалося від 1:1,6 до 1:3,5; а після вирощування рису це відношення звузилося до 1:1,0-2,1.Порівняно з цілинним аналогом відбулося зменшення

вмісту солей в ґрунтах рисової зрошувальної системи в ілюві-альному шарі, в найбільш несприятливий період з точки зору накопичення солей – після вирощування суходольних культур – вдвічі та в 5,4 рази після двох років вирощування рису. Най-більшою мірою розсолення ґрунту проявилося в ілювіальному і перехідному горизонтах, так вміст солей в них зменшився майже в десять разів. Також спостерігається вимивання солей і з материнської породи, але дещо меншою мірою.Поряд із загальним розсоленням ґрунтів за вирощуван-

ня рису відбувається перерозподіл складу і співвідношення окремих солей в ґрунтовому розчині. За тривалого викорис-тання земель в рисовій сівозміні зникає карбонат натрію


з перехідного горизонта і материнської породи, а хлорид на-трію вимивається з усього профілю солонця лучного. Взагалі дещо зменшується токсичність солей (табл.), проте під час ви-рощування має місце збільшення їх кількості в нижній частині ілювіального та перехідному горизонтах.

ТаблицяВміст токсичних солей від їх загальної кількості, %

Місцевідбору

Глибина, см

0-20 20-40 40-60 60-80 80-100 100-150 150-200

Цілина 95,0 97,4 72,0 72,9 97,1 97,3 95,1

Люцерна ІІ року 90,5 87,2 91,6 94,6 94,5 95,9 97,1

Рис І року 89,1 84,5 85,0 83,0 71,4 85,5 86,0

Рис ІІ року 62,7 62,7 72,9 76,1 83,6 85,2 84,5

Висновки. За тривалого використання ґрунтів у рисових сівозмінах відбувається зменшення вмісту солей у 2-10 разів по окремих горизонтах профілю. У результаті зрошення змі-нився не лише вміст солей, а й їх співвідношення в ґрунтово-му розчині. На рисовій зрошувальній системі спостерігається пульсуючий сольовий режим: при вирощуванні рису впродовж двох років відбувається повне, або близьке до повного, розсо-лення ґрунту, а при вирощуванні суходольних культур вміст водорозчинних солей по профілю збільшується.

Література:1. Титков А. А. Влияние орошения затоплением на мелиоративные условия и почвен-ный покров Присивашья / А. А. Титков, А. В. Кольцов. — Симферополь, 1995. — 166 с.2. Морозов В. В. Особливості зміни сольового складу темно-каштанових ґрунтів Кримського Присивашшя під впливом тривалого зрошення і дренажу / В. В. Морозов [та ін.] // Таврійський науковий вісник. — Херсон, 2003. — Вип. 27. — С. 226—232.3. Ковалев С. В. Пути решения проблем рисосеяния в Украине / С. В. Ковалев, Т. С. Ковалева // Пути решения проблем при выращивании риса в агроэкосистемах умеренного климата : материалы международной научно-практической конферен-ции. — Скадовск, 2008. — С. 177—185.4. Решетняк Н. Ф. Влияние грунтовых вод на динамику водно-растворимых солей в грунтах рисовых севооборотов / Н. Ф. Решетняк // Почвоведение. — М., 1973. — Вып. 2. — С. 111—121.5. Титков А. А. Эволюция рисовых ландшафтно-мелиоративных систем Украины / А. А. Титков, А. В. Кольцов. — Симферополь, 2007. — С. 69—86.


УДК 631.43

ОПТИМІЗАЦІЯ АГРОФІЗИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ПРОДУКТИВНОСТІ ОРНИХ ЗЕМЕЛЬ ПОЛІССЯ

А.В. Барвінський, кандидат сільськогосподарських наукНаціональний університет біоресурсів і природокористування України

Показано залежність водно-фізичних властивостей орних ґрунтів Київського Полісся від їх гранулометричного складу, вмісту гумусу та насиченості вбирного комплексу кальцієм. Поліпшення цих власти-востей ґрунтів шляхом науково обґрунтованого застосування добрив і меліорантів сприяє підвищенню екологічної стійкості і продуктив-ності поліських агробіоценозів на 80-170%.

Ключові слова: водно-фізичні властивості, дерново-підзолисті ґрунти, хімічні меліоранти, добрива

Постановка проблеми. Найбільш важливою серед видів родючості, з агрономічної точки зору, є потенційна родючість, яка, крім речовинного складу, характеризується складною вза-ємодією комплексу функціональних властивостей, що визнача-ють здатність ґрунту в сприятливих умовах забезпечення рослин вологою, повітрям, теплом підтримувати високий рівень ефек-тивної родючості. Крім того, високоокультурений ґрунт з опти-мальними властивостями може краще протистояти негативним природним явищам через підвищення коефіцієнта транспірації та зниження фізичного випаровування [1]. Особливе місце серед цих властивостей займають фізичні умови прояву родючості, які нерідко виступають лімітуючими факторами урожайності сіль-ськогосподарських культур. Актуальність проблеми їх оптимізації зростає в зв’язку з посиленням антропогенного тиску на ґрунти, що призводить до їх дегуміфікації, дезагрегації та переущільнен-ня, яке спостерігається майже на всій площі орних земель.Особливо гостре це питання для малобуферних дерново-

підзолистих грунтів, що є фоновими для зони Полісся України. Негативні фізичні та фізико-хімічні властивості цих ґрунтів пов’язані з генетично успадкованим несприятливим співвід-ношенням фракцій механічних елементів і ненасиченістю вбирного комплексу (ВКГ) кальцієм, що, в свою чергу, поряд з промивним водним режимом обумовлює низький вміст гумусу та поживних речовин.

Аналіз останніх публікацій. Потенційна родючість ви-значається комплексом конституційних властивостей ґрунтів


(хімічний, мінералогічний, гранулометричний склад), які прак-тично не піддаються суттєвим змінам в порівняно короткі проміжки часу, і динамічно-функціональних (водно-фізичні, фізико-хімічні, агрохімічні), що достатньо мінливі під впли-вом антропогенного фактора. При використанні звичайних агротехнічних прийомів потенційна родючість відносно стала і змінюється, як правило, повільно. Однак за допомогою ін-тенсивної меліорації її можна швидко та істотно змінювати [2].Питанням підвищення родючості ґрунтів елювіального

ряду присвячено праці М.М. Годліна, Т.О. Грінченка, Г.А. Ма-зура, І.І. Назаренка, О.Н. Соколовського, В.П. Стрельченка, Р.С. Трускавецького та інших, проте й на сьогодні не визна-чено кількісні параметри трансформації агрофізичних власти-востей цих ґрунтів під впливом агрохімічних факторів.

Мета досліджень – вивчення водно-фізичних та фізико-хімічних параметрів потенційної родючості ґрунтів елюві-ального ряду та можливості їх оптимізації шляхом науково обґрунтованого застосування засобів хімізації (добрив тамеліорантів) в сучасних умовах.

Результати досліджень та їх обговорення. Вивчен-ня агрофізичних і фізико-хімічних властивостей дерново-підзолистих ґрунтів різного гранулометричного складу, проведене в тривалих стаціонарних дослідах в Київському аг-рогрунтовому районі, показало, що названі ґрунти через свої генетично успадковані особливості мають досить низький рі-вень природної родючості: сильнокислу реакцію ґрунтового розчину (рНKCL 4,2-4,4), підвищену концентрацію іонів водню в твердій фазі ґрунту (Нг 1,8-2,8 мг-екв на 100 г ґрунту), низь-ку насиченість ВКГ іонами кальцію та магнію (37-47%).Посилення процесу опідзолювання на ґрунтах легко-

го гранулометричного складу при їх інтенсивному сільсько-господарському використанні обумовлює постійні втрати гумусу (11-37% за 14 років), оскільки рослинні рештки не за-безпечують необхідного надходження органічної речовини. Дегуміфікація ґрунтів, в свою чергу, спричиняє погіршен-ня їх основних фізичних характеристик, особливо щільності. Встановлено, що на ділянках без добрив рівноважна щільність дерново-підзолистих зв’язно-піщаних ґрунтів може досягати


1,67, супіщаних – 1,56 г/см3, а загальна пористість знижува-тись відповідно до 36 та 41% при оптимумі 50-55% [3], що свідчить про незбалансованість грунтово-фізичних факторів, суттєве відхилення їх від вимог сільськогосподарських культур.Генетично успадковані високий вміст фізичного піску

(близько 94%) і дуже низький (до 3%) мулистої фракції ви-значають мізерну вбирну і водоутримуючу здатність зв’язно-піщаних ґрунтів, а отже, недостатні резерви поживних речовин (вміст рухомих форм азоту, фосфору та калію скла-дає відповідно 3, 8 і 5 мг на 100 г ґрунту) і нестійкий водний режим. Роздільночасткова будова глинисто-піщаних ґрунтів обумовлює провальну водопроникність (5,5 мм/хв.), в зв’язку з чим, незважаючи на відносно достатнє зволоження зони По-лісся, на цих відмінах майже щорічно трапляються ґрунтові засухи, і рослини потерпають від нестачі вологи.Дещо вищим рівнем потенційної родючості характеризу-

ються супіщані ґрунти: азоту легкогідролізованих сполук 6 мг, рухомих форм фосфору – 4, калію – 6 мг на 100 г ґрунту. Більш високий вміст фізичної глини та мулу (відповідно 12 та 5%) обумовлює майже в 2 рази вищу водоутримуючу здатність, ніж у піщаних аналогів. Пов’язаний з наявністю в грануло-метричному складі супіщаних відмін значної кількості пилу (32-34%) низький рівень водопроникності (0,2-0,4 мм/хв.)не забезпечує повного поглинання вологи при зливовому ха-рактері атмосферних опадів і внаслідок цього на схилових те-риторіях виникає ерозійно небезпечна ситуація.У зв’язку з викладеним вище, підвищення потенційної родю-

чості ґрунтів елювіального ряду вимагає комплексного застосу-вання мінеральних, органічних добрив та хімічних меліорантів з метою одночасного усунення надмірної кислотності, по-кращення фізичних властивостей і режиму живлення рослин.За нашими даними, поєднання удобрення з вапнуван-

ням, сприяючи насиченню вбирного комплексу малобуфер-них ґрунтів кальцієм і магнієм до 70-80%, збільшуючи вміст гумусу до 1,2-1,4% і поліпшуючи його якісний склад, забез-печує зростання відносного вмісту мулистої фракції на 3-14%, гранулометричного показника структурності на 6-8%, що свідчить про підвищення потенційної здатності цих ґрунтів до


утворення мікроструктури. При цьому об’ємна маса знижуєть-ся на 3-6%, загальна пористість підвищується на 1-4%.Комплексне застосування добрив і хімічних меліорантів

на дерново-підзолистих зв’язно-піщаних ґрунтах дозволяє значно підвищити їх водоутримуючу здатність (на 27-44%) і одночасно знизити інфільтраційну (на 27-36%), на дерново-підзолистих супіщаних (з високим вмістом фракції пилу) – по-ліпшити співвідношення капілярної і некапілярної пористості. У супіщаних ґрунтах діапазон активної вологи розширюється на 17-18%, водопроникність підвищується на 53-100%. Це дає змогу більш повно акумулювати вологу атмосферних опадів, раціональніше використовувати її на формування урожаю сільськогосподарських культур, що підтверджується отри-манням додаткової рослинної продукції на зв’язно-піщаних і супіщаних ґрунтах в розмірі відповідно 23-25 і 19-24 ц/га зер-нових одиниць щорічно.

Висновки. Негативний вплив коливань клімату (зокрема, посухи) насамперед виявляється на ґрунтах з несприятливи-ми водно-фізичними та фізико-хімічними властивостями. До таких ґрунтів слід віднести дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу.Основними заходами підвищення продуктивності цих

ґрунтів є поєднання вапнування з внесенням добрив. За цих умов поліпшуються фізичні і структурно-механічні властивос-ті зв’язно-піщаних і супіщаних відмін, а також підвищується їх водоутримуюча здатність.Високий агротехнічний рівень сільськогосподарського зем-

лекористування, науково обґрунтоване використання органіч-них і мінеральних добрив, хімічних меліорантів підвищують родючість ґрунтів й істотно знижують залежність врожаю сіль-ськогосподарських культур від несприятливих погодних умов.Література:1. Медведєв В. В. Значення родючості ґрунту і добрив у раціональному використан-ні вологи / В. В. Медведєв // Наукові основи землеробства в умовах недостатнього зволоження : матеріали науково-практичної конференції, 21-23 лют. 2000 р. — К. : Аграрна наука, 2001. — С. 24—26.2. Шишов Л. Л. Критерии и модели плодородия почв / Л. Л. Шишов, И. И. Карманов, Д. Н. Дурманов. — М. : Агропромиздат, 1987. — 184 с.3. Рабочев И. С. Важнейшие показатели оптимального уровня почвенного плодоро-дия / И. С. Рабочев, И. Е. Королева // Плодородие почв. Труды Почвенного института им. В. В. Докучаева. — М., 1985. — С. 29—37.


УДК 632.954:633.16

ВМІСТ ЦУКРІВ У ЛИСТКАХ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ЗА ДІЇ ГЕРБІЦИДУ І БІОЛОГІЧНОГО ПРЕПАРАТУ

В.П. Карпенко, кандидат сільськогосподарських наукУманський національний університет садівництва

У статті наведено результати досліджень з вивчення дії різних норм гербіциду групи комбінованих препаратів Лінтур 70WG, внесе-ного в нормах 90; 100; 120 і 140 г/га роздільно й разом із біологічним препаратом Агат-25К, на вміст суми водорозчинних цукрів у листках ячменю ярого.

Ключові слова: ячмінь ярий, біологічний препарат, вміст цукрів, гербіцид.

Проблема фотосинтезу – одна із кардинальних проблем сучасної біології, різні аспекти якої всебічно і глибоко дослі-джуються у двох головних напрямках: перший – пов’язаний із дослідженням механізмів самого процесу, який складається із світлової та темнової фази і відбувається у хлоропластах, а також включає альтернативний гліколатний шлях фотосин-тетичного метаболізму вуглецю, що здійснюється за взаємодії хлоропластів з пероксисомами і мітохондріями та процесами дифузії молекул СО2 від атмосфери до центрів карбоксилю-вання; другий – присвячений вивченню залежності фотосин-тезу від факторів зовнішнього середовища, умов росту та взаємозв’язку фотосинтезу з іншими фізіологічними проце-сами на рівні рослинного організму як донорно-акцепторної системи [1, 2].Загальновідомо, що процеси асиміляції вуглецю є фізіоло-

гічною основною фотосинтетичної продуктивності рослинно-го організму, однак, фотосинтез є цілком залежним від низки як фізіологічних показників, так і багатьох інших чинників. Як свідчать численні дослідження, до чинників, що здатні зу-мовлювати порушення вуглеводного обміну в рослинах нале-жать ксенобіотики, у тому числі й гербіциди. Так, науковцями встановлено залежність вуглеводного обміну в рослинах від хімічного класу і норм внесення гербіцидів, фази розвитку та ступеня чутливості сільськогосподарських культур до хімічних препаратів [3, 4]. У той же час, обмінні процеси в рослинах


за дії біологічних препаратів та їх сумішей із гербіцидами є, практично, не вивченими. В поодиноких роботах наведено експериментальні дані щодо позитивного впливу біологічно активних речовин (БАР) із регуляторними властивостями на вуглеводний обмін у рослинах ячменю ярого та озимої пше-ниці [5, 6], однак, експериментальні матеріали щодо обмінних процесів у рослинах за дії комплексів, що складаються із гер-біцидів та біологічних препаратів, майже відсутні. Зважаючи на це, метою і завданням наших досліджень було вивчити дію гербіцидів різних хімічних класів, внесених роздільно і в су-мішах із біологічно активними речовинами, на вуглеводний обмін у рослинах ячменю ярого.

Методика досліджень. Досліди з вивчення дії гербіцидів різних хімічних класів та їх сумішей із біологічними препара-тами виконували в польових і лабораторних умовах кафедри біології Уманського НУС впродовж 1999-2009 рр. Зокрема, з 2003 по 2005 рр. у посівах ячменю ярого сорту Соборний ви-конували дослідження дії різних норм гербіциду групи комбі-нованих препаратів Лінтур 70WG, в.г. (триасульфурон, 41 г/кг+ дикамба, 659 г/кг) у нормах 90; 100; 120 і 140 г/га, який застосовували роздільно й разом із біологічним перепаратом, що має фунгіцидні і рістстимулювальні властивості, Агат-25К у нормі 20мл/га (д.р. – інактивовані бактерії Pseudomonas aureofaciens штам Р16 –2%, біологічно активні речовини – 38%). Закладання дослідів виконували шляхом внесення від-повідних бакових сумішей у фазу повного кущіння ячменю ярого в триразовому повторенні систематичним методом.Основні біохімічні аналізи із вмісту цукрів у листках ячме-

ню ярого виконували в лабораторних умовах у відібраних зраз-ках рослин польових дослідів за методикою Х.М. Починка [7].

Результати досліджень. У результаті виконаних дослі-джень встановлено, що нагромадження водорозчинних цу-крів у листках ячменю ярого залежало від погодних умов, що складалися у роки проведення досліджень, фази розвитку рос-лин, норм внесення гербіциду Лінтур 70WG та поєднання його використання у сумішах із біологічним препаратом Агат-25К (табл.).


ТаблицяВміст суми водорозчинних цукрів (% на суху речовину) у листках ячменю ярого за дії різних норм гербіциду

групи комбінованих препаратів Лінтур 70WG, внесеного роздільно і в бакових сумішах із Агат-25К

Варіант досліду2004 р. 2005 р.

вихід у трубку виколошування

вихід у трубку виколошування

Без застосування препаратів (контроль І) 1,68 1,44 2,31 2,0

Ручні прополювання впродовж вегетаційного періоду (контроль ІІ) 2,33 1,98 3,10 2,90

Ручні прополювання впродовж вегетаційного періоду + Агат-25К (контроль ІІІ) 2,45 2,10 3,33 3,10

Агат-25К 1,83 2,01 2,45 3,0

Лінтур 70WG 90 г/га 1,95 1,73 2,51 2,33

Лінтур 70WG 100 г/га 2,18 1,94 2,84 2,64

Лінтур 70WG 120 г/га 1,83 1,67 2,43 2,30

Лінтур 70WG 140 г/га 1,74 1,52 2,32 2,21

Лінтур 70WG 90 г/га +Агат-25К 2,21 1,85 2,86 2,56




НІР05 0,24 0,15 0,31 0,22

Так, якщо у 2004 р. вміст суми водорозчинних цукрів у листках ячменю ярого у фази виходу в трубку і виколошуван-ня в контролі І складав відповідно 1,68 і 1,44% на суху речо-вину, то у 2005р. – 2,31 і 2,0% на суху речовину. З цих даних видно, що вищим вміст цукрів у листках ячменю ярого був у 2005 р., що узгоджується з більш сприятливими погодними умовами, які склалися під час вегетації культури у рік прове-дення досліджень.Виконавши більш детальний аналіз вмісту цукрів у листках

ячменю ярого у фазу виходу рослин у трубку в 2004 р., можна


відмітити, що у варіантах досліду, де Лінтур 70WG вносили у нормах 90-120 г/га як окремо, так і в сумішах із Агат-25К, він значно збільшувався. Ці дані узгоджуються з припущеннями інших авторів, які вважають, що збільшення вмісту цукрів у листках рослин за дії різного роду стресорів, у тому числі й гербіцидів, може вказувати на формування захисних реакцій рослин [8]. Так, зокрема, якщо за використання Лінтур 70WG у нормах 90, 100; 120 і 140 г/га вміст водорозчинних цукрів у листках ячменю ярого у фазу виходу рослин у трубку пере-вищував контроль І відповідно на 0,27; 0,50; 0,15 і 0,06%, то за цих же норм Лінтуру 70WG, але внесених у сумішах із Агат-25К – відповідно на 0,53; 0,72; 0,42 і 0,15%. Очевидно, що за сумісної дії гербіцидного агента з БАР більш суттєве збіль-шення вмісту цукрів у листках є не тільки захисною реакцією рослин на дію хімічного препарату, а й проявом безпосеред-нього впливу БАР на обмінні процеси в рослинному організмі, що тісно пов’язані з генним та гормональним рівнем регуляції [5]. Адже, як доведено нашими попередніми дослідженнями [9], за сумісної дії гербіцидів і БАР відбувається послаблення негативної дії хімічного препарату на рослинний організм за рахунок стимулювання роботи ендогенних систем координа-ції і саморегуляції (ферментативних систем, підвищення анти-окиснювальної активності тканин та ін.).У фазу виколошування рослин ячменю ярого вміст цукрів

у листках у всіх варіантах досліду, де Лінтур 70WG у нормах 90, 100; 120 і 140 г/га вносили роздільно і в комплексі з Агат-25К, значно перевищував контроль І, однак, у порівнянні з по-казниками у цих же варіантах досліду у фазу виходу в трубку був дещо нижчим. Це свідчить про залежність нагромаджен-ня цукрів листками ячменю ярого від фази розвитку рослин, максимум за вмістом яких приходиться на ІV етап органогене-зу (вихід у трубку), тобто – на період мікро- і макроспорогенезу [10]. Крім того, як свідчать дослідження інших вчених [11], у фазу виколошування асимільований листками ячменю ярого вуглець активно транспортується в стебло, а звідти – в колос, де й відмічається його максимальна кількість.


Аналогічна залежність із нагромадження цукрів у лист-ках ячменю ярого була відмічена нами за дії гербіциду Лінтур 70WG, внесеного роздільно і в сумішах із Агат-25К, у 2005 р. Однак, як свідчать результати досліджень, найвищим вміст во-дорозчинних цукрів у листках ячменю у фази виходу в трубку і виколошування був у варіанті досліду Лінтур 70WG 100 г/га+ Агат-25К, що відповідно на 39,0% та 47,5% перевищувало контроль І та на 3,5 і 1,7 – контроль ІІ.Високий вміст водорозчинних цукрів у листках ячменю

нами було також відмічено у варіантах ручні прополювання впродовж вегетації (контроль ІІ) та ручні прополювання впро-довж вегетації + Агат-25К (контроль ІІІ). Очевидно, що пози-тивний вплив на асиміляцію вуглецю в цих варіантах досліду обумовлений більш сприятливими умовами для росту і розви-тку ячменю ярого, які створювалися за рахунок зняття нега-тивної конкуренції з боку бур’янів за основні фактори життя. Водночас, у варіанті ручні прополювання впродовж вегета-ції + Агат-25К (контроль ІІІ) збільшення вмісту цукрів може бути пов’язане із біозахисною дією препарату Агат-25К, під впливом якого знижується ураженість листкових пластинок хворобами, що значно подовжує період їх функціональноїактивності.

Висновки. Таким чином, з вище наведеного експеримен-тального матеріалу випливає, що вміст суми водорозчинних цукрів у листках ячменю ярого залежить від норми внесення гербіциду Лінтур 70WG, поєднання його використання у бако-вих сумішах із біологічним препаратом Агат-25К, фази розви-тку рослин і погодних умов, що складалися у роки проведення досліджень.Найвищий вміст водорозчинних цукрів у листках ячме-

ню ярого впродовж 2004-2005 рр. формувався у фази виходу рослин у трубку і виколошування у варіанті досліду з викорис-танням гербіциду Лінтур 70WG у нормі 100 г/га + Агат-25К, що свідчить про створення за дії даної бакової суміші най-більш оптимальних умов для проходження в рослинах фото-синтетичних процесів.


Література:1. Мокроносов А. Т. Фотосинтез. Физиолого-экологические и биохимические аспекты / А. Т. Мокроносов, В. Ф. Гавриленко, Т. В. Жигалова под ред. И. П. Ермакова. — М. : Академия, 2006. — 448 с.2. Гуляєв Б. І. Екофізіологія фотосинтезу: досягнення, стан та перспективи дослі-джень / Б. І. Гуляєв // Фізіологія рослин в Україні на межі тисячоліть. — К., 2001. — Т. 1. — С. 60—74.3. Sanders G. E. Studies into the differential activity of the hydroxydenzonitrile herbicides. Photosynthetic inhibition, symptom devеlopment and ultrastructural changes in two contrasting species / G. E. Sanders, K. E. Pallet // Pest. Biochem. Physiol. — 1986. — V. 26, № 2. — Р. 116—127.4. Грицаенко З. М. Биологические процессы в растениях и почве при разных усло-виях применения гербицидов и разработка оптимальных приемов их использования в посевах сельскохозяйственных культур в зоне Центральной Лесостепи УССР : авто-реф. дис. на соискание уч. степени докт. с.-х. наук : спец. 06.01.01 – общее земледе-лие / З. М. Грицаенко. — Кишинев, 1990. — 34 с.5. Деева В. П. Регуляторы роста растений: механизмы действия и использование в агротехнологиях / В. П. Деева. — Минск : Белорус. наука, 2008. — 133 с.6. Литвин Л. Вміст фотосинтетичних пігментів і цукрів у рослинах пшениці за дії аг-ростимуліну / Л. Литвин, Г. Закалик, О. Цвілинюк // Онтогенез рослин у природньо-му та трансформованому середовищі. Фізіолого-біохімічні та екологічні аспекти : тези ІІ Міжн. конф, 18-21 серп. 2004 р. — Львів : Сполон, 2004. — С. 113.7. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок Х. Н. — К. : Наукова думка, 1976. — 334 с.8. Роль сахаров в адаптации фотосинтетического аппарата к стрессовым факторам / [Н. Л. Пшибытко, Л. Н. Коштухо, Е. В. Волкова и др.] // Физиология и биохимия культурных растений. — 2003. — Т. 35, № 4. — С. 330—341.9. Карпенко В. П. Інтенсивність процесів ліпопероксидації та стан антиоксидантних систем захисту ячменю ярого за дії гербіциду Гранстар 75 і регулятора росту рослин Емістим С / В. П. Карпенко // Зб. наук. праць Уманського ДАУ. — Умань, 2009. — Вип. 72. — Ч. 1. — С. 30—39.10. Связь ростовых и биохимических процессов в онтогенезе ячменя / [Н. Ф. Батыгин, С. М. Потапова, Л. И. Никитина и др.] // Физиология и биохимия культурных расте-ний. — 1980. — Т. 12, № 6. — С. 603—608.11. Талабенкова Г. Н. Физиолого–биохимическая оценка параметров продукци-онного процесса ячменя в условиях севера / Г. Н. Талабенкова, С. В. Куренкова, Т. К. Головко // Физиология и биохимия культурных растений. — 2006. — Т. 38, № 6. —С. 515—525.


УДК 631.417.2:631.445.4:631.8

ЗМІНА ФРАКЦІЙНО-ГРУПОВОГО СКЛАДУ І ВМІСТУ РУХОМИХ ФОРМ ГУМУСУ В ЧОРНОЗЕМІ ОПІДЗОЛЕНОМУ ПІД ВПЛИВОМ УДОБРЕННЯ

О.М. Трус, асистентУманський національний університет садівництва

Подано результати вивчення впливу тривалого (45 років) застосу-вання різних норм добрив і систем удобрення в польовій сівозміні на фракційно-груповий склад та рухомі форми гумусу чорнозему опідзо-леного важкосуглинкового Правобережного Лісостепу України. Вста-новлено, що застосування добрив істотно впливає на вміст у ґрунті груп гумінових і фульвокислот. При збільшенні норм добрив відмічено зростання вмісту фульвокислот, що призводить до звуження співвід-ношення Сгк : Сфк. Проте тип гумусу залишається гуматний за рахунок збільшення суми гумінових кислот. Коефіцієнт кольорності гумінових кислот знаходиться в межах 3,4-5,4 залежно від удобрення. Вміст ру-хомих органічних речовин у чорноземі опідзоленому підтримується на рівні 0,204-0,242%, а вміст водорозчинного гумусу знаходиться в межах 0,0396-0,0575% залежно від удобрення.

Ключові слова: гумус, гумінові кислоти, фульвокислоти, рухомі органічні речовини, родючість, чорнозем опідзолений, удобрення.

Постановка проблеми. Вміст органічних речовин у ґрун-тах відрізняється значною стабільністю. Тому цей показник належить до числа основних, які використовуються для діа-гностики ґрунтової родючості. Розширене відтворення гумусу в ґрунті досягається за рахунок надходження органічних ре-човин у вигляді поверхневих і кореневих рослинних залишків, органічних добрив і регулюванням системою його обробітку процесів гуміфікації та мінералізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вміст і якість гумусу в чорноземах залежать від інтенсивності їх викорис-тання. Інтенсивний обробіток, насичення сівозмін просапни-ми культурами, внесення високих, іноді незбалансованих за співвідношенням норм мінеральних добрив та нестача орга-нічних, надмірне використання пестицидів зменшують вміст і погіршують якість гумусу, змінюють співвідношення кількості вуглецю, вилученого пірофосфатною сумішшю, і вуглецю за-лишку [1]. Тривале сільськогосподарське використання землі без внесення добрив призводить до кількісного зменшення всіх фракцій гумінових і фульвокислот [2]. Застосування


різних видів органічних добрив призводить до істотного збільшення рухомих гумусних речовин, впливає на глибину гуміфікації органічних речовин у ґрунті [3]. Тому сільськогос-подарське використання землі і внесення добрив має значний вплив не тільки на кількість, але й на якість гумусу.Рухомі органічні речовини, що представлені вільними

і зв’язаними з рухомими півтораоксидами, а також водо-розчинними гумусовими речовинами, відіграють важливу роль у створенні ефективної родючості ґрунту. Вони частко-во мінералізуються в результаті ферментних та окислюваль-них процесів і служать джерелом найдоступніших поживнихречовин для рослин [4].

Мета і методи досліджень. Метою дослідження є ви-значення зміни фракційно-групового складу і вмісту рухомих форм гумусу під впливом тривалого застосування добрив. До-слідження виконано на дослідному полі Уманського національ-ного університету садівництва в умовах тривалого (з 1964 року) стаціонарного досліду, основою якого є 10-пільна польова сі-возміна, розгорнута в часі і просторі. У сівозміні застосовуєть-ся мінеральна, з внесенням на 1 га сівозмінної площі N45P45K45; N90P90K90 і N135P135K135, органічна (Гній 9 т; 13,5 т; 18 т) та органо-мінеральна (Гній 4,5 т + N22P34K18; Гній 9 т + N45P68K36; Гній 13,5 т + N68P101K54) системи удобрення. Перед закладанням досліду (1964 рік) вміст гумусу в шарі ґрунту 0-20 см склав 3,31%.У зразках ґрунту визначали фракційно-груповий склад гу-

мусу [5], вміст рухомих органічних речовин [6] та вміст водо-розчинних органічних речовин [7].

Виклад основного матеріалу. Тривале застосування різних норм добрив і систем удобрення в польовій сівозміні мало значний вплив на вміст у ґрунті груп гумінових і фульво-кислот (табл. 1).Сума гумінових кислот у всіх варіантах досліду в шарі ґрун-

ту 0-20 см коливалася у межах 0,51-0,82% від маси ґрунту, що вказує на високий ступінь гуміфікації органічних речовин. Вміст гумінових кислот у ґрунті за мінеральної, органічної та органо-мінеральної систем удобрення порівняно з неудобре-ними ділянками був вищим відповідно на 12-31%, 22-47 та22-61% залежно від норм добрив.


Таблиця 1Груповий склад гумусу в шарі ґрунту 0-20 см після тривалого (45 років) застосування

добрив у польовій сівозміні

Варіант досліду Сзаг, % Сгк, % Сфк, % Снз, % Сгк : Сфк

Без добрив (контроль) 1,66 0,51 0,26 0,89 2,0

N45P45K45 1,83 0,57 0,31 0,95 1,8

N90P90K90 1,91 0,63 0,33 0,92 1,9

N135P135K135 1,94 0,67 0,37 0,90 1,8

Гній 9 т 1,86 0,62 0,32 0,92 1,9

Гній 13,5 т 1,97 0,69 0,37 0,91 1,9

Гній 18 т 2,00 0,75 0,42 0,83 1,8

Гній 4,5 т + N22P34K18 1,86 0,62 0,31 0,93 2,0

Гній 9 т + N45P68K36 2,02 0,73 0,38 0,91 1,9

Гній 13,5 т + N68P101K54 2,10 0,82 0,43 0,85 1,9

НІР05 0,10 0,04 0,03 0,06 –

Примітка. Сзаг – вуглець загального гумусу, Сгк – гумінових кислот, Сфк – фульвокислот,Снз – нерозчинний залишок.

Уміст фульвокислот був у межах 0,26-0,43% від маси ґрун-ту залежно від удобрення. Найбільший – за органо-мінеральної системи удобрення (варіант 13,5 т гною + N68P101K54).За тривалого застосування добрив частина нерозчинно-

го залишку (гуміну) збільшувалась порівняно з неудобреними ділянками залежно від норм добрив на 1-7% за мінеральної, 2-3% – за органічної та 2-5% – за органо-мінеральної систем удобрення.Тривале застосування добрив у польовій сівозміні мало

більший вплив на збільшення вмісту у гумусі гумінових кис-лот, ніж фульвокислот, що призводило до розширення спів-відношення Сгк : Сфк. Співвідношення вуглецю гумінових до вуглецю фульвокислот коливалося в межах від 1,8 до 2,0 за-лежно від удобрення. Отже, тип гумусу в усіх варіантах дослідузалишався гуматним.Фракційний склад гумінових кислот у шарі ґрунту 0-20 см

варіанту без удобрення свідчить про переважання фракції гу-мінових кислот зв’язаних з кальцієм (ГК-2), яка займає 17,5% у


складі вуглецю загального гумусу (Сзаг), тоді як найменшу част-ку в складі Сзаг займає фракція гумінових кислот вільних та зв’язаних з рухомими півтораоксидами (ГК-1) – 4,2% (табл. 2).

Таблиця 2Фракційний склад гумусу в шарі ґрунту 0-20 см

після тривалого (45 років) застосування добрив у польовій сівозміні, %

Варіант дослідуГумінові кислоти Фульвокислоти

1 2 3 1а 1 2 3

Без добрив (контроль) 4,2 17,5 9,0 1,8 4,2 6,0 3,6

N45P45K45 4,4 17,5 9,3 2,2 4,4 6,0 4,4

N90P90K90 4,7 18,8 9,4 2,6 4,2 6,8 3,7

N135P135K135 4,6 19,6 10,3 2,6 5,2 6,7 4,6

Гній 9 т 4,3 19,9 9,1 2,7 4,3 6,4 3,8

Гній 13,5 т 4,6 20,3 10,2 2,5 5,1 6,6 4,6

Гній 18 т 5,0 22,0 10,5 3,0 6,0 7,0 5,0

Гній 4,5 т + N22P34K18 3,7 19,9 9,7 2,2 4,3 5,9 4,3

Гній 9 т + N45P68K36 4,4 21,3 10,4 3,0 5,0 6,4 4,4

Гній 13,5 т + N68P101K54 5,2 22,9 10,9 2,9 5,7 7,1 4,8

У складі фульвокислот переважаючою є фракція, виділе-на після декальцинування ґрунту, зв’язана з ГК-2 (ФК-2), яка складає 6% від Сзаг, тоді як відповідні частки фракцій, виді-лених під час декальцинування ґрунту, вільної та зв’язаної з півтораоксидами (ФК-1а), виділених із недекальцинованого ґрунту, зв’язаної з ГК-1 (ФК-1) та фракції, виділеної після 6-го-динного нагрівання на водяній бані, зв’язаної з ГК-3 (ФК-3), складають відповідно 1,8%, 4,2 і 3,6%.Застосування мінеральних добрив сприяло збільшенню

фракції гумінових кислот у гумусі. Частка фракції гумінових кислот, зв’язаних з кальцієм, збільшувалася порівняно з неудо-бреними ділянками на 7-12%, а також, відповідно, збільшу-валася частка фракцій гумінових кислот вільних і зв’язаних з рухомими півтораоксидами та зв’язаних з глинистими мінера-лами і стійкими півтораоксидами (ГК-3). У складі фульвокислот збільшується фракція, виділена після декальцинування ґрунту, зв’язана з ГК-2 на 9-22% порівняно з неудобреними ділянками.


За органічної та органо-мінеральної систем удобрення фракція гумінових кислот, зв’язаних з кальцієм, була більшою порівняно з неудобреними ділянками відповідно на 14-26% та 14-31% залежно від норм добрив. Поряд з цим, у складі фуль-вокислот відбулося зростання частки фракції, виділеної під час декальцинування ґрунту, вільної та зв’язаної з півтораок-сидами на 22-67%, фракції, виділеної із недекальцинованого ґрунту, зв’язаної з ГК-1 – на 2-43% та частки фракції фуль-вокислот, виділених після 6-годинного нагрівання на водяній бані, зв’язаної з ГК-3 – на 3-39%.У характеристиці гумусового стану ґрунту важливим

є оптичні властивості гумусових кислот. Дослідженнями М.М. Кононової [8] встановлено, що оптична щільність гуміно-вих кислот, зв’язаних з кальцієм (ГК-2), має важливе значення при встановленні закономірностей зміни коефіцієнтів екстин-ції та є найбільш оптично щільними порівняно з іншими фрак-ціями гумінових кислот опідзолених ґрунтів.Дослідження оптичної щільності ГК-2 у шарі 0-20 см чор-

нозему опідзоленого показали (табл. 3), що коефіцієнт ектинції за довжини хвиль 465 і 665 нµ коливався відповідно в межах 2,14-4,37 та 0,65-0,81 мг/см3. У варіанті без добрив коефіці-єнт оптичної щільності склав відповідно 2,14 і 0,65 мг/см3.Після тривалого застосування мінеральних добрив у польо-

вій сівозміні ступінь конденсованості ГК-2 зростав порівняно з неудобреними ділянками за довжини хвиль 465 і 665 нµ від-повідно на 25-60 та 5-10%, що вказує на мінералізацію ГК-2 за рахунок зменшення в їх складі аліфатичних вуглеводне-вих ланцюгів. Застосування органічних добрив забезпечувало прискорення мінералізації аліфатичних вуглеводневих ланцю-гів ГК-2, про що свідчить зростання ступеня конденсованос-ті ГК-2 відповідно на 49-89 та 14-25%. За органо-мінеральної системи удобрення спостерігалося зростання глибини гумі-фікації. Так, у варіанті на фоні внесення на 1 га сівозмінної площі 13,5 т гною і N68P101K54 оптична щільність була більшою, ніж в інших варіантах досліду і склала 4,37 за довжини хвиль 465 нµ, що у два рази більше, ніж у варіанті без добрив.Для порівняльної характеристики оптичних властивос-

тей гумусових кислот зазвичай використовують відношення


коефіцієнтів екстинції за довжини хвиль 465 і 665 нµ (коефіці-єнт кольорності) [9]. Як показали наші обчислення, коефіцієнт кольорності був найнижчим у варіанті без добрив і склав 3,4, що свідчить про кращу структурованість гумінових кислот. У досліджуваних варіантах удобрення в польовій сівозміні ко-ефіцієнт кольорності був у межах 3,4-5,4, що є характерним для чорнозему опідзоленого і вказує на високу оптичну щіль-ність, що пов’язано з перевагою у його складі чорних гуміно-вих кислот, які зв’язані з кальцієм.

Таблиця 3Оптична щільність ГК-2 чорнозему опідзоленого

в шарі 0-20 см після тривалого (45 років) застосування добрив у польовій сівозміні, мг/см3

Варіант дослідуДовжина хвиль, нµ Коефіцієнт

кольорності (Е4 : Е6)

Е465 Е665

Без добрив (контроль) 2,14 0,65 3,4

N45P45K45 2,68 0,68 3,9

N90P90K90 3,07 0,70 4,4

N135P135K135 3,42 0,72 4,7

Гній 9 т 3,18 0,74 4,3

Гній 13,5 т 3,69 0,81 4,5

Гній 18 т 4,05 0,81 5,0

Гній 4,5 т + N22P34K18 3,51 0,77 4,6

Гній 9 т + N45P68K36 4,12 0,79 5,2

Гній 13,5 т + N68P101K54 4,37 0,80 5,4

Визначення вмісту рухомих і водорозчинних органічних речовин показало, що у варіантах досліду із застосуванням до-брив їх вміст суттєво збільшувався (рис.).Так, на фоні застосування мінеральної системи удобрення

в польовій сівозміні вміст рухомих органічних речовин у шарі ґрунту 0-20 см склав 0,204-0,220% залежно від норм добрив. Тривале застосування органічних добрив також значно вплива-ло на вміст рухомих органічних речовин. Вони підтримували їх вміст на рівні 0,195-0,223%, головним чином, за рахунок надхо-дження їх з гноєм. Найвищий вміст рухомих гумусових речовин у ґрунті польової сівозміни був за органо-мінеральної системи удобрення і склав 0,205-0,242% залежно від норм добрив.


Рис. Вміст рухомих органічних речовин і водорозчинного гумусу у ґрунті в шарі 0-20 см після тривалого застосування

добрив у польовій сівозміні (2007-2009 рр.)

Тривале застосування різних норм добрив і систем удо-брення сприяло підвищенню вмісту водорозчинного гумусу в ґрунті. За мінеральної системи удобрення в польовій сівозмі-ні процес мінералізації органічних речовин відбувався більш інтенсивно, тому вміст водорозчинного гумусу в шарі ґрунту 0-20 см становив 0,0425-0,0481%, що на 7-22% більше, ніж на неудобрених ділянках. Внесення органічних добрив спри-яло збільшенню вмісту водорозчинного гумусу порівняно з неудобреними ділянками на 18-30%. Найвищий вміст водо-розчинного гумусу в ґрунті польової сівозміни був за органо-мінеральної системи удобрення – 0,0487-0,0575% залежно від норм добрив.

Висновки. Застосування добрив у польовій сівозміні впро-довж 45 років істотно впливає на груповий склад гумусу. Сума гумінових кислот у шарі ґрунту 0-20 см збільшується з 0,51 до 0,82% від маси ґрунту, залежно від норм добрив, що свідчить про високий ступінь гуміфікації органічних речовин. При збіль-шенні норм добрив відмічено зростання вмісту фульвокис-лот на 19-65%, що призводить до звуження співвідношення


Сгк : Сфк. Проте тип гумусу залишається гуматним за рахунок збільшення суми гумінових кислот. Частка нерозчинного за-лишку порівняно з неудобреними ділянками змінюється в межах помилки досліду.Фракційний склад гумінових кислот ґрунту в шарі 0-20 см

свідчить про переважання в складі загального вуглецю гумусу фракції ГК-2, яка займає 17,5-22,9%. У складі фульвокислот переважає фракція ФК-2, яка складає 5,9-7,1% від загального вуглецю гумусу, тоді як частки фракцій ФК-1а, ФК-1 та ФК-3 становлять відповідно 1,8-3,0%, 4,2-6,0 і 3,6-5,0%. Коефіцієнт кольорності гумінових кислот знаходиться в межах 3,4-5,4 за-лежно від варіанту удобрення, що свідчить про високу оптич-ну щільність. Це пояснюється переважанням у складі гумусу чорних гумінових кислот, зв’язаних з кальцієм.Уміст рухомих органічних речовин у шарі ґрунту 0-20 см по-

льової сівозміни після тривалого (45 років) застосування добрив підтримується на рівні 0,204-0,242%, тоді як у неудобреному ґрунті він знижується до 0,159%. Вміст водорозчинного гумусу знаходиться в межах 0,0396-0,0575% залежно від удобрення.

Література:1. Дегтяров В. В. Вплив способів основного обробітку на груповий і фракційний склад гумусу чорноземів типових Лівобережного Лісостепу України / В. В. Дегтяров // Вісник Харківського НАУ. — 2004. — № 1. — С. 69—73.2. Городній М. М. Вплив тривалого систематичного застосування добрив на вміст та фракційний склад гумусу лучно-чорноземного карбонатного ґрунту / М. М. Городній, І. В. Присташ // Аграрна наука і освіта. — 2004. — Т. 5, № 3—4. — С. 63—67.3. Лопушняк В. І. Надходження і трансформація органічної речовини у ґрунті під впливом систем удобрення агроценозів Західного Лісостепу України / В. І. Лопушняк : матеріали тез Міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційні агротехно-логії в умовах глобального потепління», (Мелітополь, 4-6 червня 2009 р.) / відп. ред. В.М. Кюрчев. — Мелітополь : ТДАТУ, 2009. — С. 273—274.4. Лыков А. М. Воспроизводство плодородия почв в Нечернозёмной зоне / А. М. Лыков. — М. : Россельхозиздат, 1982. — 148 с.5. Ґрунти. Визначення групового та фракційного складу гумусу ґрунту за мето-дом І.В. Тюріна в модифікації В.В. Пономарьової та Т.А. Плотникової, спалювання за Б.А. Нікітіним (варіант ННЦ ІГА) : МВВ 31-497058-008-2002.6. Якість ґрунту. Методи визначення доступної (лабільної) органічної речовини : ДСТУ 4732:2007. — [Чинний від 2008-01-01]. — К. : Держспоживстандарт України, 2006. — 15 с. — (Національний стандарт України).7. Якість ґрунту. Методи визначення водорозчинної органічної речовини : ДСТУ 4731:2007. — [Чинний від 2008-01-01]. — К. : Держспоживстандарт України, 2006. — 13 с. — (Національний стандарт України).8. Кононова М. М. Современные задачи в области изучения органического вещества почвы / М. М. Кононова // Почвоведение. — 1972. — № 7. — С. 27—36.9. Кононова М. М. Органическое вещество почвы, его природа, свойства и методы изучения / М. М. Кононова. — М. : Изд-во АН СССР, 1963. — 315 с.


УДК 631.41:631.51

ВПЛИВ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

НА ГРУДКУВАТІСТЬ ГРУНТУ

С.М. Оглобліна, аспірантМиколаївський державний аграрний університет

Викладено основні результати досліджень щодо впливу різних факторів на грудкуватість чорноземів південних та темно-каштанових ґрунтів.

Ключові слова: грунт, грудкуватість, основний обробіток ґрунту,сільськогосподарська культура.

Вступ. Грунт є основою існування та продуктивності сіль-ськогосподарських і природних екосистем. Останніми деся-тиліттями все більша увага надається стійкості ґрунтів при їх використанні людиною. Продуктивні можливості ґрунтів є значними, але не безкінечними, і їх властивості, з точки зору сільськогосподарського виробництва та збереження якості на-вколишнього середовища, мають глобальне значення. Тобто, проблема дефляції ґрунтового покриву України поглиблюєть-ся і загострюється, її руйнуюча дія почала виявлятися в ре-гіонах, де 20-30 років тому не здогадувалися і не було навіть уявлення про ці процеси. Отже, сучасному землеробству най-більш повно відповідає комбінована система обробітку, яка органічно поєднує у сівозміні чергування різноглибинних по-лицевих і безполицевих обробітків залежно від особливостей грунто-кліматичних зон України і біологічних властивостей вирощуваних культур. Така система сприяє найповнішому використанню позитивних сторін різних способів обробітку і забезпечує створення високої продуктивності сільськогоспо-дарських культур. Одним із найважливіших показників, який характеризує стійкість ґрунтів, є грудкуватість поверхневого їх шару, тобто наявність (у процентах) певної кількості часток понад 1 мм.Динаміку стійкості, яка відбувається в результаті по-

рівняно повільних природних змін фізичного стану ґрунту і розвитку рослинності, а також обробітку ґрунту, висвітлено


недостатньо у науковій літературі. Цікавим із цієї точки зору можуть бути внутрішно-річні коливання даного показника («грудкуватість»).Це має не тільки теоретичний, а й практичний інтерес,

пов'язаний із порівнянням змін протидефляційної стійкості в часі з внутрішньорічними змінами ґрунтозахисної ефектив-ності рослинності та розподілом, ерозійно небезпечних дій ві-тру протягом теплого періоду року [1-3, 5].

Методика досліджень. Польові дослідження грудкува-тості у період найбільшої небезпеки дефляції (кінець зими – початок весни) проводили і після збору врожаю 2009-2010 рр. на чорноземі південному важкосуглинковому (дослідне поле МДАУ) та темно-каштановому середньосуглинковому ґрун-ті (дослідне поле Інституту землеробства південного регіону НААН України) в рамках стаціонарних польових дослідів з вивчення впливу основного обробітку на урожайність сіль-ськогосподарських культур та властивості ґрунту. Полицевий обробіток виконувався ПЛ-4-35 на глибину 25-27 см під со-няшник та 22-23 см під інші культури. Безполицевий обро-біток виконувався на темно-каштановому ґрунті чизельним плугом ПЧ-2,5, а на чорноземі південному – плоскорізом КПГ-3 на таку ж глибину.Вміст агрегатів розміром більше 1мм визначався за мето-

дикою Савінова [6].Зразки ґрунту відбиралися з верхнього поверхневого (0-

10 см) шару ґрунту. Результати визначення було об’єднано в групи за факторами впливу на грудкуватість – фактор «обро-біток ґрунту», фактор «сільськогосподарська культура».Результати спостереження за грудкуватістю підляга-

ли детальному статистичному аналізу. Зокрема, в кожному варіанті досліджень визначали середню арифметичну, а та-кож дисперсію. Такий детальний аналіз рядів спостережень за грудкуватістю застосували з метою визначення можли-вості використання деяких критеріїв для порівняння серед-ніх значень грудкуватості, зокрема класичного критеріюСт’юдента.


Результати досліджень. На утворення і руйнування структури ґрунту впливає багато факторів. Але найдієвішим, який може змінити агрегатний стан верхнього шару, є осно-вний обробіток. Різні способи і глибина основного обробітку неадекватно впливають на його грудкуватість [4]. Результати спостережень за грудкуватістю були проаналізовані за допо-могою критерію Ст’юдента. Порівнювали внутрішньорічні особливості коливання показників грудкуватості чорнозе-мів південних і темно-каштанових ґрунтів (весна-літо 2009-2010 рр.).Нам не вдалося встановити залежностей змін грудкува-

тості протягом весни 2009-2010 рр., викликаних умовами факторів впливу на грудкуватість – фактор «обробіток ґрунту», фактор «сільськогосподарська культура».У зв’язку із цим спробували визначити залежність між ве-

личинами грудкуватості, одержаними весною та літом 2009-2010 років. Внутрішньорічні розрахунки впливу основного обробітку і сільськогосподарської культури на показники груд-куватості чорноземів південних (весна-літо 2009-2010 рр.) за результатами 2-річних досліджень (таблиця 1, 2) виявилися кращими навесні при аналізі ґрунту, але вже літом відбува-ється руйнування структури і вміст агрегатів більше 1 мм знижується. Весною, мабуть, відбувається створення легко руйнівних «псевдо агрегатів». До кінця вегетації, особливо в посушливе літо, відбувається подальше висушування поверх-невого шару ґрунту і його розпилення [3].Одержані дані при аналізі темно-каштанових ґрунтів

вказують на значно менші показники грудкуватості, ніж на чорноземах південних. Розрахунки показали, що середні зна-чення грудкуватості на темно-каштанових ґрунтах несуттєві (як на 95% рівні значимості, так і на 99% значимості). Як відо-мо, гумус і продукти розпаду органічної речовини мають це-ментуючу здатність, і тому більш гумусні ґрунти відрізняються збільшеною стійкістю.Що стосується фактора «обробіток ґрунту» при різних спо-

собах обробітку ґрунту, показано, що у середньому за два роки


спостерігалася перевага полицевого способу обробітку в по-рівнянні з безполицевим на чорнозему південному і темно-каштанових ґрунтах. Причому ця перевага встановлювалася за рахунок того, що при оранці на поверхню піднімаються зміцнені і вологі шари ґрунту, які збільшують грудкуватість ґрунту. Отже, найнижча грудкуватість поверхні ґрунту спо-стерігається літом після збору врожаю. Але деяке розпилен-ня поверхні ґрунту за плоскорізного обробітку компенсуєтьсянаявністю стерньових решток на поверхні.

Таблиця 1Вплив обробітку ґрунту та сільськогосподарськихрослин на грудкуватість чорноземів південних, %

(весна-літо 2009-2010 рр.)

№ Роки Агрофон

1

Весна 2009-2010

Полицевий обробітокпо всім культурам

40

92,33

0,47

1,99/ 2,65

Безполицевий обробітокпо всім культурам

89,93

Літо 2009-2010

Полицевий обробітокпо всім культурам

78,99

0,86Безполицевий обробіток

по всім культурам74,57

2

Весна 2009-2010

Ярий ячмінь на всіхваріантах обробітку

40

91,24

0,05

1,99/ 2,65

Горох на всіх варіантахобробітку 91,02

Літо 2009-2010

Ярий ячмінь на всіхваріантах обробітку 76,62

0,05Горох на всіх варіантах

обробітку 76,94

Порівняння величин грудкуватості ґрунту та впливу фак-тора «сільськогосподарська культура» показало, що не існує різниці на чорнозему південному між ярим ячменем і горохом


і на темно-каштановому між ярим ячменем і соняшником на всіх варіантах обробітку. Незначне зниження грудкуватості спостерігалося влітку. На полях вологи весною більше, а з нею і грудкуватість вища. Вплив сільськогосподарської культури залежить від стану посівів, а також від фази розвитку і різної будови стебла і листа сільськогосподарської культури. Тобто мають різну ґрунтозахисну ефективність.

Таблиця 2

Вплив обробітку ґрунту на грудкуватість темно-каштанових ґрунтів, % (весна-літо 2009-2010 рр.)

№ Роки Агрофон

1

Весна 2009-2010

Полицевий обробіток по всім культурам

30

81,57

0,17

1,99/ 2,65

Безполицевий обробітокпо всім культурам 79,85

Літо 2009-2010

Полицевий обробіток по всім культурам 71,91

0,16Безполицевий обробіток

по всім культурам 69,48

2

Весна 2009-2010

Ярий ячмінь на всіх варіантах обробітку

30

81,89

0,05

1,99/ 2,65

Соняшник на всіх варіантах обробітку 81,27

Літо 2009-2010

Ярий ячмінь на всіх варіантах обробітку 69,87

0,22Соняшник на всіх варіантах обробітку

67,75

Висновки. Статистичний аналіз дворічних даних (2009-2010) щодо грудкуватості чорноземів південних і темно-каштанових показав, що існує тенденція до збільшення грудкуватості при аналізі фактора «обробіток ґрунту», на ва-ріантах з полицевим обробітком в порівнянні з безполицевим.


В той же час, фактор «сільськогосподарська культура» прак-тично не вплинув на значення грудкуватості навесні, але тро-хи вплинув протягом літа до кінця вегетаційного періоду. Це пов’язано з неістотним впливом попередників на стан грудку-ватості і залежить від стану посівів, а також від фази розвитку культури і впливу посушливих умов літа.

Література:1. Круть В. М. Обробіток ґрунту під зернові культури / В. М. Круть // Вісник Дніпро-петровського державного аграрного університету. — 2002. — Вип. 2. — С. 24—26.2. Ларионов Г. А. Эрозия и дефляция почв: основные закономерности и количественные оценки / Г. А. Ларионов. — М. : Моск. унив., 1993. — 197 с.3. Смирнова Л. Ф. Ветровая эрозия почв / Л. Ф. Смирнова. — М. : Моск. унив., 1993. — 135 с.4. Долгилевич М. И. Научные основы прогнозирования и система предупреждения ерозийных процессов / М. И. Долгилевич, Г. И. Швебс, И. Г. Зыков. — М. : Колос, 1992. — 147 с.5. Драган М. І. Агрегатний склад сірого лісового грунту за різних агротехнічних за-ходів / М. І. Драган, В. І. Гамалєй, О. Г. Любич // Вісник аграрної науки. — 2009. — Вип. 2. — С. 11—16.6. Зубець М. В. Ерозія: стан та шляхи розв’язання проблем / М. В. Зубець, С. А. Ба-люк, Д. О. Тимченко // Вісник аграрної науки. — 2008. — № 3. — С. 8—12.7. Якість ґрунту. Визначення структурно-агрегатного складу ситовим методом у мо-дифікації Н. І. Саввінова : ДСТУ4744:2007. — [Чинний від 2008-01-01]. — К. : Держ-споживстандарт України, 2007. — 15 с. — Національний стандарт України.


УДК 636.74.082

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ЦУЦЕНЯТ ПІВДЕННОРОСІЙСЬКОЇ ВІВЧАРКИ У

РАННЬОМУ ПОСТНАТАЛЬНОМУ ОНТОГЕНЕЗІ

М.І. Гиль, доктор сільськогосподарських наук, професор,член НААН УкраїниВ.В. Кудрявцева, магістрМ.Д. Палькіна, магістрМиколаївський державний аграрний університет

У статті подано основні відмінності цуценят південноросійськоївівчарки різної статі та зональних типів за їх розвитком та будовою тіла. Піднято проблему реальності зональної диференціації породи собак та необхідності вивчення цих ізолятів і у повновіковому віці.

Ключові слова: вівчарка, зональні типи породи, будова тіла, жива маса, лінійні проміри, статевий диморфізм, постнатальний онтогенез.

Постановка проблеми. Однією з характерних особливос-тей тваринного світу при вивченні питання розвитку орга-нізмів є стала залежність між формами і розмірами дорослої особини та процесом її формування у молочний період власно-го постнатального онтогенезу та далі – під час вирощування.

Стан вивчення проблеми. Собаки національної породи України – південноросійської породи вівчарок є мало вивче-ними за особливостями їх росту і розвитку, грунтовного дослі-дження не проводилося. А тому нами досліджено особливість динаміки живої маси цуценят окремо за кожною статтю.

Завдання і методика досліджень. Роботу викона-но шляхом збору, систематизації племінних і зоотехніч-них документів Кінологічної Спілки України, їх аналізу за екстер’єрно-конституційними параметрами, розвитком пів-денноросійських вівчарок двох зональних типів: миколаїв-ського (МЗТ) та кримського (КЗТ) у порівнянні з загальними породними характеристиками.Протягом досліджень здійснювалися вимірювання (см) лі-

нійних параметрів будови тіла цуценят (ДГ, ДМ, ОГ, ГМ, ОП, ОГр, ДПН) за методиками, що викладені Е.Я. Борисенко [1]. Було вивчено тенденції вікової динаміки змін пропорційності будо-ви тіла. Оцінювання розвитку організму собак здійснювалося


на підставі аналізу змін їх живої маси при народженні та у віці 1-го місяці (г та кг). Вівчарки оцінювалися окремо за статтю. Обчислення цифрового матеріалу здійснено за прийнятими в сільськогосподарському тваринництві методами варіаційної статистики [2].

Результати досліджень. Встановлено (табл. 1), що при народженні кобельки миколаївського зонального типу є най-крупнішими – 460±19,0 г та переважають загальнопородні ха-рактеристики на 17±22,5 г. У місячному віці ця особливість не зберігається, оскільки більшу живу масу мають ровесники кримського зонального типу – 3790±134,4 г, які, в свою чергу, переважають дані контрольної групи на 333±172,1 г.Суки миколаївського зонального типу також при на-

родженні мають вищу живу масу – 441±17,5 г з перевагою контрольних значень на 17±119,1 г. У місячному ж віці ця ознака більше виражена у сучок кримського зонального типу – 3392±151,0 г, що переважає загальнопородні значення на 121±172,1 г.У цуценят обох зональних типів явно виражений стате-

вий диморфізм, оскільки самці на 19-25 г при народженні та на 398 г у місячному віці переважають самок-одноліток. Ви-нятком є кобельки миколаївського зонального типу, які у віці одного місяця поступаються сучкам на 90 г.Особливістю є і те, що у вівчарок молочного періоду по-

стнатального онтогенезу миколаївського зонального типу мінливість живої маси зменшується з 24,5% до 15,8-16,7%, тимчасом як у кобельків-аналогів кримського зонального типу змін варіабельності ознаки не встановлено, хоча в сук – вона збільшується з 20,6% до 24,4%.Інформативною характеристикою будови тіла у зоотехнії

прийнято вважати лінійні проміри, які дають реальну уяву про розміри організму і є класичним способом екстер′єрно-конституційної оцінки тварин. В наших дослідженнях (табл. 2) сучки миколаївського зонального типу мали при народжен-ні менші значення довжин голови (6,2±0,09 см) та морди (2,0±0,05 см), ніж ровесниці кримського зонального типу, а от за об′ємними характеристиками статей голови суттєвих різ-ниць між представницями дослідних груп не встановлено.


Разом із тим, обхват п’ястка та грудної клітки особин МЗТ був вищим (3,8±0,07 см), а довжина передньої кінцівки мен-ша (5,5±0,12 см проти 5,63±0,16 см) у порівнянні із сучками КЗТ. Помітним є і те, що ступінь однорідності самиць, наро-джених на Миколаївщині, є більшою, ніж тих, хто є вихідцем з АР Крим.У місячному віці попередньо встановлені тенденції за по-

здовжніми промірами у тварин обох порівнюваних зональних типів збереглися. Але об’ємні проміри обох дослідних груп цу-ценят стали тотожними (за винятком обхвату грудей за ло-патками). Не встановлено різниці й за розмірами передньої кінцівки. Також привертає увагу той факт, що за всіма ліній-ними промірами організму, що були оцінені у собак, ступінь однорідності в представниць кримського зонального типу (за винятком обхвату грудної клітки) є більшою, оскільки Cv в них варіює в межах 5,06-8,77% проти 5,48-10,56% в особин мико-лаївського зонального типу.Кобельки ж миколаївського зонального типу при наро-

дженні поступалися (табл. 3) за усіма оціненими лінійними промірами ровесникам з Криму. Кардинально значимої різ-ниці у ступеня мінливості ознак у дослідних групах самцівне встановлено.У місячному же віці попередньо встановлені тенденції за-

лишилися не змінними як за середніми даними ознак, так і за ступенем їх мінливості. Хоча об’ємні проміри голови, грудної клітки і п’ястка у представників Миколаївщини є дещо мен-шими у значеннях їх варіабельності.

Висновки та пропозиції. Отже, оцінювання особливостей росту і розвитку південноросійської вівчарки, яка належить двом географічно близьким теріторіям України – Миколаїв-ської області та АР Крим, засвідчує певні відмінності у рості та розмірах тварин як при їх народженні, так і наприкінці молоч-ного періоду постнатального онтогенезу, підтверджує за цими ознаками чітку розподіленість – статевий диморфізм та вка-зує на певні ізоляційні процеси у вивчених мікропопуляціяхпороди.


Перспективи подальших досліджень. Розв’язання мар-керних характеристик окремих зональних типів вівчарок за умов використання ДНК-типування тварин, підтвердження впливу географічних ізолятів і у повновіковому віці має стати найближчим часом основою подальшої селекційно-племінної роботи з південно-російською вівчаркою.

Література:1. Борисенко Е. Я. Разведение сельскохозяйственных животных / Борисенко Е. Я. — М. : Колос, 1967. — 463 с.2. Плохинский Н. А. Биометрия / Плохинский Н. А. — М. : Изд-во Моск. ун-та., 1970. — 367 с.


УДК 636.2.085.52

РАЦИОНЫ ДЛЯ ВЫСОКОПРОДУКТИВНЫХ КОРОВ ПРИ ВКЛЮЧЕНИИ ЖИРОВОЙ ДОБАВКИ

Г.Н. Радчикова, кандидат сельскохозяйственных наукЮ.Ю. Ковалевская, младший научный сотрудникС.А. Ярошевич, младший научный сотрудникВ.М. Будько, младший научный сотрудникД.В. Гурина, младший научный сотрудникРУП «Научно-практический центр НАН Беларуси по животноводству»

Кормова добавка «Профат» є джерелом жиру для великої рогатої худоби, вміст якого – 84%. Включення в раціони корів сухої жирової добавки в кількості 0,5-0,8 кг на голову на добу (6,3-10,0% в складі комбікорму) забезпечує збільшення середньодобового надою молока базисної жирності на 1,5-3,3 кг при збільшенні жирності на 0,1-0,24% без зниження вмісту білка.

Ключові слова: жирова добавка «Профат», раціон, корови,комбікорм, удій, продуктивність, жирність молока.

Введение. Одними из компонентов корма, обеспечиваю-щие энергетическую ценность рациона, являются жиры [1-4]. Среди факторов, способствующих повышению продуктивнос-ти сельскохозяйственных животных, большое значение имеет их полноценное кормление, организация которого возможна при условии обеспечения в рационах всех элементов питания в оптимальных количествах и соотношениях. Максимальная наследственно обусловленная продуктивность, хорошее здо-ровье и высокие воспроизводительные способности животных проявляются только в том случае, когда удовлетворяются все их потребности в энергии, протеине минеральных и биологи-чески активных веществах. В связи с этим, рационы должны разрабатываться на основе уточненных детализированных норм кормления с учетом химического состава и питательнос-ти кормов. Такой принцип позволяет лучше сбалансировать рационы и за счет этого при тех же затратах кормов повысить продуктивность животных на 8-12% [5-8].Надёжным источником жиров в рационе жвачных являет-

ся «Профат» (Protected Fat) – защищённый жир в сухой форме. «Профат» содержит 84% жира и представляет собой комбинацию жирных кислот пальмового масла и кальция, связанных между


собой на химическом уровне и формирующих соли. Иными сло-вами, это смесь кальциевых солей жирных кислот пальмового масла. Применяется «Профат» как отдельный продукт и как со-ставная часть при приготовлении кормовых смесей [2]. Одна-ко в условиях Республики Беларусь применительно к местным рационам данная кормовая добавка не использовалась.

Цель работы – изучение эффективности скармливания защищенного жира в сухой форме (кормовая добавка «Про-фат») в рационах коров.

Методика исследований. Для решения поставленной цели проведен научно-хозяйственный опыт в РУП «Экспери-ментальная база «Жодино» Смолевичского района Минской области на коровах 2-3-й лакатации, живой массой 600 кг.Различия в кормлении заключались в том, что в опыте

животные II, III и IV опытных групп в составе комбикормов получали 0,5; 0,7 и 0,8 кг кормовой добавки «Профат». Коровы I группы в опыте – контроль.

Результаты исследований. Результаты анализа хими-ческого состава изучаемой добавки показали, что жировая добавка «Профат» содержит 84% жира, 11 – золы, в т.ч. 9% кальция, 5% влаги.В первый месяц лактации научно-хозяйственного опыта в

структуре рациона комбикорм занимал от 38,4 до 41,5%, патока – 3,2-3,4, пивная дробина – 5,4-5,8, зеленая масса – 49,5-55,4%.В научно-хозяйственном опыте прослеживалась четкая

тенденция к увеличению продуктивности животных при повышении нормы ввода жировой добавки «Профат» (табл.).Так, за первый месяц опыта коровы контрольной группы

увеличили надой 4%-го молока на 1,5 кг, второй – на 1,9, третий – на 2,9 и четвертый – на 2,8 кг, от животных опытных групп получено на 0,4; 1,4 и 1,3 кг молока больше, чем в контрольной.За второй месяц увеличение составило 1,4; 2,1 и 3,5 кг соо-

тветственно. За весь период опыта включение в рацион коров 0,5 кг жировой добавки «Профат», по сравнению с контроль-ной группой, обеспечило увеличение надоя 4%-го молока на 4,7%, 0,7 кг – на 9,2 и 0,8 кг – на 11,9%. В пересчете на моло-ко базисной жирности (3,4%) от животных II опытной группы получено молока на 1,8 кг, III – на 2,1 и IV – на 2,8 кг больше.


ТаблицаПродуктивность подопытных животныхРУП «Экспериментальная база «Жодино»

ПоказателиГруппы

I II III IVНачало опыта

среднесуточный надой, кг 21,0 20,5 20,9 21,0% жира 3,6 3,6 3,72 3,78среднесуточный надой 4%-го молока, кг 18,9 19,1 19,4 19,8среднесуточный надой молока

базисной жирности, кг 22,2 21,7 22,9 23,3содержание белка,% 3,15 3,17 3,27 3,39

Через 1-й месяцсреднесуточный надой, кг 23,5 22,7 22,5 23,4% жира 3,47 3,71 3,97 3,85надой 4%-го молока, кг:валовый 591 610 648 654среднесуточный 20,4 21,0 22,3 22,6± к началу опыта +1,5 +1,9 +2,9 +2,8± к I группе - 0,4 +1,4 +1,3содержание белка,% 3,24 3,35 3,46 3,58

Через 2-й месяцсреднесуточный надой, кг 19,8 20,6 21,4 21,7% жира 4,01 4,16 4,19 4,47надой 4%-го молока, кг:валовый 555 600 627 678среднесуточный 19,8 21,4 22,4 24,2± к началу опыта +0,9 +2,3 +3,0 +4,4± к I группе - +1,4 +2,1 +3,5содержание белка,% 3,20 3,55 3,61 3,70± к началу опыта 0,25 0,38 0,34 0,31

За 2 месяцасреднесуточный надой, кг 1236 1235 1252 1286% жира 21,7 21,7 22,0 22,6± к началу опыта +0,11 0,32 0,35 +0,36± к I группе - +0,21 +0,24 0,25надой 4%-го молока, кг:валовый 1146 1210 1275 1332среднесуточный 20,1 21,2 22,4 23,4± к началу опыта +1,2 +2,1 +3,0 +3,6± к I группе - +0,9 +2,1 +2,4% к началу опыта 106,3 111,0 115,5 118,2± к I группе - +4,7 +9,2 +11,9

среднесуточный надой молока базисной жирности, кг 23,6 24,9 26,4 27,5

± к началу опыта +1,4 +3,2 +3,5 +4,2± к I группе - +1,8 +2,1 +2,8


В результате опыта установлено, что животные всех групп в течение опытного периода увеличили содержание белка в молоке как в первый, так и во второй месяцы. Так, коровы контрольной группы во втором месяце увеличили содержание белка в молоке на 0,25%, а опытных – на 0,38; 0,34 и 0,31%. Следует отметить, что с повышением ввода жировой добавки в рацион коров, количество белка несколько уменьшилось.Расчет экономической эффективности показал, что ис-

пользование в кормлении коров сухой жировой добавки «Профат» привело к увеличению стоимости рациона и себесто-имости молока, причем, с увеличением нормы ввода опытной добавки данные показатели увеличились.

Выводы. 1. Кормовая добавка «Профат» является источ-ником жира для крупного рогатого скота, содержание которо-го составляет 84%.

2. Использование в кормлении коров сухой жировой до-бавки «Профат» в дозе 0,5-0,8 кг на голову в сутки (6,3-10,0% в составе комбикорма) обеспечивает увеличение среднесу-точного надоя молока базисной жирности на 1,5-3,3 кг при увеличении жирности молока на 0,1-0,24% без снижениясодержания белка.

Литература:1. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных : справ. пособие под ред. А. П. Калашникова [и др.]. — 3-е изд., перераб. и доп. — М., 2003. — 456 с.2. Жиры в питании сельскохозяйственных животных / пер. с англ. Г. Н. Жидкоблино-вой; Под ред. и с предисл. А. А. Алиева. — М. : Агропромиздат, 1987. — 406 с.3. Новейшие достижения в исследовании питания животных. Выпуск 3 / Пер. с англ. Г. Н. Жидкоблиновой и к. б. н. В. В. Турчиненкого. — М. : Колос, 1984. — С. 207.4. Биологическая полноценность кормов / [Н. Г. Григорьев, Н. П. Волков, Е. С. Воро-бьев и др.] — М. : Агропромиздат, 1989. — 287 с.5. Хохрин С. Н. Кормление сельскохозяйственных животных / С. Н. Хохрин. — М. : Колос, 2004. — 692 с.6. Разумовский Н. П. Кормление молочного скота : научно-практическое издание / Н. П. Разумовский, И. Я. Пахомов, В. Б. Славецкий. — Витебск : УО ВГАВМ, 2008. — 288 с.7. Пестис В. К. Кормление сельскохозяйственных животных : учебное пособие / В. К. Пестис, А. П. Солдатенко. — Мн. : Ураджай, 2000. — 336 с.8. Крылов В. М. Полноценное кормление коров / В. М. Крылов, Л. И. Зинченко, А. И. Толстов. — М. : Агропромиздат, 1987. — 159 с.


УДК 636.2.085.52

ЗЛАКОВЫЙ СИЛОС С БИОЛОГИЧЕСКИМИ КОНСЕРВАНТАМИ В РАЦИОНАХ МОЛОДНЯКА

КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА

В.П. Цай, кандидат сельскохозяйственных наук, доцентА.Н. Кот, кандидат сельскохозяйственных наукТ.Л. Сапсалева, младший научный сотрудникВ.О. Лемешевский, младший научный сотрудникРУП «Научно-практический центр НАН Беларуси по животноводству»

Исследованиями установлено, что скармливание злакового сило-са, приготовленного с применением микробно-ферментного препа-рата «AxpHast Gold» и Биотроф, позволило увеличить переваримость сухого вещества рациона на 2%, органического вещества – на 2,4, клетчатки – на 2,1, БЭВ – на 2,8, жира – на 0,6 и протеина на 2,3%, а также повысить отложение азота в теле на 5%.

Ключевые слова: консерванты, Биотроф, Biotal, микробно-ферментный препарат «Axphast Gold», злаковый силос, молодняк, бычки.

Введение. Снижение класса качества кормов ведет к потере всех питательных веществ и, в первую очередь, протеина, сахаров, каротина, витаминов. В результате меняется соотношение питательных веществ в кормах, ухуд-шаются их вкусовые качества и переваримость. Концентрация переваримых питательных веществ в единице сухого веще-ства снижается до 40%. Использование низкокачественных кормов резко повышает затраты энергии на физиологические функции организма и снижает эффективность использова-ния ее на синтез молока и мяса. В результате продуктивность животных снижается, а затраты кормов на единицу продук-ции увеличиваются в 1,5-2 раза. Производство молока и мяса становится убыточным [1, 2].В связи с этим, использование новых консервантов для

силосования зеленой массы является актуальной проблемой и сегодня.В настоящее время большое внимание в хозяйствах Рес-

публики уделяется биологическим консервантам, таким как препараты фирмы Biotal. Учитывая специфику заготавливаемо-го корма, направленность действия препарата «AxpHast Gold», обеспечивается сочетанием 4-х видов молочно-кислых бактерий


(Lactobacillus buchneri, Lactobacillus plantarum, Pedicoccus pentosaceus, Propionjbacter jensenii) [3]. Закваска «Биотроф» предназначена для силосования трав и кукурузы и представ-ляет собой размноженную чистую бактериальную культуру полезных молочнокислых бактерий. Применение закваски при правильном силосовании усиливает молочнокислое брожение и подавляет нежелательные микробиологические процессы, благодаря чему сокращаются потери питательных веществ и обеспечивается получение более качественного корма [4].Однако данных по использованию этих двух биологичес-

ких консервантов в сравнительном аспекте в литературе не имеется.Вместе с тем, способ консервирования должен выбираться

взвешенно в каждом отдельном сельскохозяйственном пред-приятии. Грамотное использование в практической работе различных консервантов позволит повысить рентабельность молочного и мясного скотоводства.

Цель работы – изучить влияние скармливания злако-вого силоса, заготовленного с использованием микробно-ферментного препарата «AxpHast Gold» и Биотроф, на переваримость питательных веществ рациона и рубцовоепищеварение бычков.В задачи исследований входило:- заложить опытные партии злакового силоса с консер-

вантами;- определить химический состав приготовленных кормов;- испытать в физиологическом опыте эффективность

скармливания злакового силоса.Методика исследований. Изучение переваримости пита-

тельных веществ использования азота, кальция и фосфора при скармливании заложенных партий злакового силоса проведены в физиологическом опыте на бычках черно-пестрой породы в возрасте 9-10 месяцев согласно представленной схеме (табл. 1).Различия в кормлении состояли в том, что I – контрольной

группе скармливали в рационе злаковый силос без консер-ванта, II – опытной группе силос с препаратом «AxpHast Gold» фирмы Biotal, III – опытной силос с биологическим консерван-том Биотроф.


Таблица 1Схема опыта

Группы Особенности кормления

I – Контрольная 4 215

30

Силос злаковый (контрольный)

II – Опытная 4 215 Силос злаковый с препаратом«AxpHast Gold»

III – Опытная 4 215 Силос злаковый с Биотроф

Полученные результаты обработаны методом биоме-трической статистики. Разница между группами считаетсядостоверной при уровне значимости Р<0,05 [5].

Результаты исследований. Исследованиями по опред-елению рН кормов и содержания в них органических кислот установлено, что рН силоса, заложенного с консервантом ком-пании Biotal, составила 4,35, без консерванта – 4,45, с Био-троф – 4,4. В опытном силосе консервированном препаратом «AxpHast Gold» установлено большее содержание молочной кислоты и меньшее уксусной. Следует отметить, что в опытном корме в общем количестве кислот молочная занимала доста-точно высокое количество 69,55%. В силосе с Биотроф отме-чено наличие уксусной кислоты, которая занимала 50,61% от суммы органических кислот.Для определения эффективности использования силоса

в балансовом опыте на основании поступления с кормом и выделения с продуктами обмена определены коэффициенты переваримости питательных веществ рациона (табл. 2).

Таблица 2Коэффициенты переваримости

ПоказателиГруппы

I контрольная II опытная III опытнаяСухое вещество 61,95±2,08 64,31±0,92 62,8±3,88Органическое вещество 62,39±2,07 64,83±0,76 63,32±3,76БЭВ 56,42±1,07 59,26±1,07 55,51±3,64Жир 78,91±2,71 79,49±0,77 81,36±2,52Протеин 67,93±2,03 70,19±0,92 71,1±3,99Клетчатка 65,21±4,13 67,29±1,08 64,02±4,2


На основании полученных данных можно сделать заключе-ние, что скармливание злакового силоса, консервированного препаратом фирмы «Biotal», положительно повлияло на пере-варимость сухого и органического веществ, которое состави-ло соответственно 64 и 65%, тогда как данный показатель в контрольной и третьей опытной группах был 62 и 63%. Такая же тенденция просматривается и по переваримости БЭВ, где разница составила соответственно на 2,8% и 3,8%, однако она недостоверна. Наиболее высокий показатель переваримости клетчатки установлен также во второй группе – 67,29% или на 2,1 и 3,3% выше, чем в остальных группах.Поступление азота с кормами у подопытных групп было

неодинаковым. Наибольшее потребление его отмечено у животных третьей опытной группы, в состав рациона кото-рой входил силос с консервантом Биотроф, и составило 107 г, что на 8 г выше второй опытной и на 18 г выше контроль-ной групп. Отмечено и различное выделение данного элемента из организма, что в конечном итоге привело к некоторому выравниванию отложения этого элемента в организме всех подопытных животных независимо от скармливаемого си-лоса. Данный показатель находился на уровне 29-32 г в сут-ки. Однако наибольшее отложение этого элемента у бычков II опытной группы – 27,93 г или на 1,34 г и 2,86 г выше контр-ольного и III опытного показателя использования.Результаты исследования использования кальция показа-

ли, что поступление и выделение данных элементов из организ-ма животных были неодинаковыми. Наибольшее количество кальция отложено у бычков, получавших силос с препаратом фирмы «Biotal» – 13,94 г, что выше на 2,65 г по отношению к контрольной и на 2,41 г, чем в III опытной группе. По отложе-нию фосфора наблюдается та же тенденция.Важным критерием оценки исследуемых кормов явилось

определение показателей рубцового пищеварения подопытных животных, данные которых представлены в табл. 3.Так, рН содержимого рубца подопытных бычков находил-

ся на уровне 7,1-7,2, что соответствует нормальному течению пищеварительных процессов в рубце животных. Отмече-но несколько большее содержание летучих жирных кислот в


содержимом рубца животных, получавших силос с препара-том «Biotal», свидетельствующие о более эффективном исполь-зовании корма, следовательно – и о большем продуктивном действии. Показатели концентрации азота свидетельствовали о том, что весь он максимально использовался микроорганиз-мами рубца.

Таблица 3Рубцовое пищеварение

Группы I контрольная II опытная III опытная

pH 7,2±0,05 7,1±0,01 7,2±0,01

Аммиак, мг% 17,8±0,34 18,2±1,77 17,6±0,81

ЛЖК, ммоль/100 мл 7,9±0,02 10,2±0,02 9,7±0,04

Азот, ммоль/л 0,2±0,01 0,18±0,01 0,19±0,02

Выводы. Скармливание силоса, приготовленного с по-мощью микробно-ферментного препарата «Axphast Gold», способствовало, по отношению к контролю, повышению пе-реваримости сухого вещества кормов – на 2%, органического – на 2,4, БЭВ – на 2,84, жира – на 0,58, протеина на 2,3, клет-чатки – на 2,1%. Использование в кормлении силосованных кормов из злаковых многолетних трав, консервированных микробно-ферментным препаратом компании Biotal, поло-жительно влияет на использование азота, кальция и фосфора. Отмечено благотворное воздействие на концентрацию лету-чих жирных кислот в рубце молодняка, потреблявшего силос с «Axphast Gold», свидетельствующее о более эффективномиспользовании корма.

Литература:1. Гаганов А. П. Использование зерна кормовых бобов, рапса и ячменя в составе экструдированных смесей в рационах коров / А. П. Гаганов, Н. Г. Григорьев // Зоотех-ния. — 2005. — № 1. — С. 18—20.2. Заранова Л. П. Ресурсы кормового белка / Л. П. Заранова // Казань. — 1985. — 12 с.3. Кутузова А. А. Пути увеличения производства растительного белка / А. А. Кутузо-ва // Кормопроизводство. — 1988. — № 1. — С. 22—23.4. Ващекин Е. П. Метаболизм азотистых веществ у ремонтных бычков при разных источников кормового белка в рационе / Е. П. Ващекин // Сельскохозяйственная био-логия. — 2005. — № 6 — С. 40—45.5. Рокицкий П. Ф. Биологическая статистика. / П. Ф. Рокицкий // — Мн. : Высш. шк., 1973. — 18 с.


УДК 619:613:636.3:424

ВПЛИВ РІЗНИХ СПОСОБІВ УТРИМАННЯ ТЕЛЯТ НА ЇХ РІСТ ТА РОЗВИТОК

А.О. Бондар, кандидат сільськогосподарських наук, доцентЄ.В. Баркарь, кандидат сільськогосподарських наукМиколаївський державний аграрний університет

Досліджено вплив різних способів утримання телят на їх ріст та розвиток.

Установлено, що утримання телят на відкритому повітрі в індиві-дуальних будиночках економічно ефективніше порівняно з утриман-ням телят в профілакторії в клітках Еверса.

Ключові слова: телята, клітка Еверса, захворюваність, маса тіла.

Вступ. Для збереження молодняку великої рогатої худоби система вирощування повинна враховувати біологічні особли-вості підростаючого організму, що дозволяє вчасно діагносту-вати ту чи іншу хворобу, вживати заходи щодо її лікування та профілактики, скласти необхідний раціон годівлі, а також під-бирати відповідний спосіб утримання. Це дасть змогу одержа-ти в майбутньому високу продуктивність, міцну конституцію, резистентний організм до факторів навколишнього середови-ща, а це є економічно вигідним [1].Вибір технології вирощування телят молочного періоду є

дуже важливим для продуктивності майбутнього поголів’я. Останнім часом стали застосовувати метод вирощування телят на відкритому повітрі в індивідуальних будиночках, який отри-мав назву холодний метод. Але новонароджених телят віком до 20 днів можна утримувати в індивідуальних клітках Еверса, які розміщують у профілакторіях родильних відділень [2, 4].

Мета наукової роботи – вивчити вплив різних способів утримання телят на їх ріст та розвиток. На основі наукових досліджень визначити, який зі способів утримання найефек-тивніше впливає на ріст та розвиток новонароджених телят. Аспекти цього питання в публікаціях висвітлюють ряд авто-рів: П.М. Гаврилин, Б.М. Гопка, В.І. Козир, Т.В. Підпала та ін.

Матеріали та методика досліджень. Дослідження про-водилися в умовах агрофірми «Фотонія» Снігурівського району Миколаївської області в період з січня по квітень 2009 р. Було сформовано дві дослідні групи, які комплектували методом пар-


аналогів за живою масою, віком та станом здоров'я. В кожній з них по 11 голів. Тварин першої групи (контрольна) зразу після отелення утримували в клітках Еверса, а другої (дослідна) через добу після народження переводили в індивідуальні дерев’яні будиночки згідно з умовами холодного методу тримання.Протягом досліду вивчали технологію вирощування телят,

визначали параметри мікроклімату, спостерігали за ростом і розвитком телят. При цьому використовували методики із за-гальноприйнятими правилами.

Результати досліджень. Порівнюючи отримані дані до-слідження з нормативними показниками, можна зазначити, що не всі параметри мікроклімату відповідають нормам [3]. Температура в приміщенні відповідала нормі і була в межах 18-20°С, швидкість руху повітря також знаходилася в межах норми 0,11-0,25 м/с, чого не скажеш про вміст шкідливих га-зів в повітрі профілакторію – аміаку та вуглекислого газу [3]. В січні, лютому та березні 2009 року концентрація аміаку склала 0,017 г/м3, що на 70% вище за нормативні дані. В квітні міся-ці цей показник підвищився ще на 10% і склав 0,018 г/м3 [3].Концентрація вуглекислого газу в січні місяці склала

0,16%, що на 7% вище за нормативні дані [3]. Протягом лю-того, березня, квітня цей показник збільшувався і був вищим відповідно на 27, 33, 40%. Значна кількість вуглекислого газу виділяється тваринами в процесі дихання, в подальшому він, накопичуючись, затримується в приміщенні. Вуглекислий газ є інгібітором фізіологічних процесів в організмі тварин і та-кож впливає на їх резистентність, ріст та розвиток тварин.Вологість повітря у профілакторії була вищою на одиницю

від норми та протягом досліду була на постійному рівні. Оче-видно, таке середовище стало сприятливим для підсиленого розвитку мікроорганізмів на фоні з підвищеним вмістом шкід-ливих газів у повітрі. Їх кількість склала в січні місяці 25,1 тис. мікробних тіл в 1 м3, що є вище за норму на 26%, в лютому мі-сяці 25,5 (на 28%), в березні місяці 28,6 (на 43%), в квітні місяці 30,7 – на 54%. Такі значення є недопустимими для отриманні здорового, розвинутого молодняку з високими приростами [3].Температура в будиночках на відкритому майданчику,

де утримувалися телята другої (дослідної) групи, залежала від


умов навколишнього середовища і була найменшою в січ-ні місяці – 5,7°С, що на 68% менше за температуру, яку ми реєстрували в профілакторії, в лютому 2,1°С – на 89%, в бе-резні – 6,2°С – на 67%, в квітні 12°С – на 40%. Вологість в се-редньому – 75%, що на одиницю менше від значення вологості в профілакторії. Показник швидкості руху повітря був вищим, ніж в профілакторії, він залежав від перепаду температури навколишнього середовища, що є характерним для холодного методу утримання. В січні він був вищим на 68 (0,34 м/с), в лютому на 69 (0,42 м/с), в березні та в квітні на 61% (0,51 м/с).Що стосується газового складу повітря, то показники були

кращими в будиночках, порівняно з профілакторієм. Так, амі-ак не виявлено, кількість вуглекислого газу ми реєстрували в січні та в лютому у кількості 0,05%, в березні та в квітні 0,06%, що є меншим за кількість цього газу, яку ми фіксували в при-міщенні відповідно на 69, 74, 70 та 71%.За рахунок значної довжини будиночка (2-2,5 м) в його

тиловій частині утворюється повітряний тамбур, що сприяє утворенню кращих мікрокліматичних умов: вологість, газовий склад і мікробна забрудненість повітря.Аналізуючи дані, що характеризують рівень мікробно-

го обсіменіння, можна сказати, що в будиночках їх кількість склала в середньому протягом досліду 15,7 тис. мікробних тіл в 1м3, що майже в два рази менше за вірусно-мікробний фон у профілакторії. Однією з переваг холодного методу утриман-ня є природна стерилізація сонячним світлом, під дією якого мікробні тіла знижують свою життєдіяльність.Телята, які утримувалися холодним методом, вже на пер-

шому місяці мали більшу живу масу на 2,3 кг (4%), а також більша за стандарт породи на 2% при середньодобовому при-рості 0,833 кг, що на 9% перевищували середньодобовий при-ріст телят, яких утримували в профілакторії (0,760 кг). Але різниця достовірності невірогідна. Телята першої групи мали нижчі показники живої маси за стандарт породи на 2%.Останній місяць досліду показав хороші показники живої

маси та середньодобового приросту у телят, яких утримували холодним методом. І як підсумок, жива маса цих телят склала 130,1 кг, що перевищувала стандарт породи живої маси на 3%


та живу масу телят, яких утримували в профілакторії, на 5% (124,1 кг) при середньодобовому прирості 0,770 кг, який був більший на 4%. В той час як жива маса телят першої групи була менше за вимоги росту породи на 2%. Вірогідність різниці в живій масі обох груп склала Р>0,99. Показник середньодобово-го приросту по всім місяцям досліду не мав достовірної різниці.Тенденція зміни живої маси обох груп представлена на

рис. Підвищення приростів живої маси у телят дослідної гру-пи, які утримувалися в будиночках, можна пояснити активі-зацією організмом обмінних процесів за рахунок постійного перебування на свіжому повітрі та хорошим апетитом. Тва-рини добре поїдали корм, в результаті чого підвищувалисясередньодобові прирости живої маси.

Рис. Динаміка живої маси телят при різних способах утримання

Одна із відмінних особливостей розвитку тварин – нерів-номірність росту не лише організму в цілому, але і його скеле-ту, що призводить до великих змін тілобудови в різному віці. У зв`язку з цим дані про живу масу підростаючих тварин необ-хідно доповнювати лінійними вимірюваннями.Кращий розвиток організму спостерігається у телят, яких

утримували холодним методом. Так, вже в місячному віці поголів`я телят дослідної групи перевищували лінійні проміри телят контрольної групи: висоту в холці на 6 см (8%), косу до-вжину тулуба на 7 см (6%), обхват грудей на 6 см (7%); в дво-місячному віці: висоту в холці – на 8 см (9%), косу довжину тулуба – на 8 см (8%), обхват грудей – на 7 см (7%); в трьох


місячному віці: висоту в холці – на 9 см (10%), косу довжину тулуба – на 6 см (6%), обхват грудей – на 9 см (8%); на кінець досліду відповідно 9 (9%), 9 (8%), 8 см (7%).Вірогідність різниці показника висоти в холці у місячному

та двомісячному віці склав Р>0,99, в трьох- та чотирьомісяч-ному віці Р>0,999. Також спостерігалася вірогідна різниця у збільшенні косої довжини тулуба на першому, другому, тре-тьому (Р>0,99) та четвертому (Р>0,999) місяцях дослідного пе-ріоду. Показник обхвату грудей не мав достовірної різниці на 30-й день, на 60-й та 90-й день показники були достовірними (Р>0,99), а також на 120-й день проведення досліду (Р>0,999).Обробивши дані лінійних промірів, ми визначили показ-

ники відношення у відсотках анатомічно зв`язаних між собою промірів, що характеризують пропорції тіла тварин – індекси формату та компактності, які також дають можливість аналі-зувати ступінь розвитку організму. Ми визначили, що показ-ники індексу формату та компактності не відрізнялися між собою у обох групах та склали відповідно 120 та 110%, які знаходяться в межах норми для молочної худоби.

Висновки. Мікроклімат у будиночках, встановлених на відкритому майданчику, краще впливає на ріст та розвиток телят порівняно зі способами утримання телят в закритих приміщеннях.Телята, які утримувалися холодним методом, добре по-

їдали корм та відрізнялися кращими обмінними процесами, проявлялось це, головним чином, у високих середньодобових приростах та у вірогідних даних збільшення живої маси та лі-нійних промірів, які вказують на кращий розвиток скелету за рахунок перебування їх на відкритому повітрі, де на організм діє сонячна енергія.

Література:1. Вирощування ремонтного молодняку сільськогосподарських тварин / За ред. Б. М. Гопки. — К. : Урожай, 1993. — С. 60.2. Гаврилин П. М. Концепція підвищення життєздатності новонароджених телят / П. М. Гаврилин, Б. В. Криштофорова, Д. М. Масюк // Вісник Дніпропетровського дер-жавного аграрного університету. — 2004. — № 1. — С. 96.3. Гігієна тварин / [М. В. Демчук, М. В. Чорний, М. П. Високос, Я. С. Павлюк]; за ред. М. В. Демчука. — К. : Урожай, 1996. — 384 с.4. Козир В. І. Особливості вирощування телят / Козир В. І. // Пропозиція. — 2005. — № 6. — С. 120.


УДК 636.4.082

ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОДСЬКИЙ ТИП УКРАЇНСЬКОЇ М'ЯСНОЇ ПОРОДИ СВИНЕЙ

А.І. Тищенко, кандидат сільськогосподарських наукО.М. Церенюк, кандидат сільськогосподарських наук, доцентА.І. Хватов, кандидат сільськогосподарських наукО.В. АкімовІнститут тваринництва НААН України

Наведено інформацію про історію виведення, сучасний стан та перспективи подальшого розвитку харківського типу української м'ясної породи свиней, використання тварин типу в системі схре-щування і гібридизації. Представлено результати вивчення відтво-рювальних якостей маток великої білої породи при їх поєднанні з кнурами харківського типу української м'ясної породи свиней.

Ключові слова: харківський тип української м’ясної породи,відтворювальна якість, гетерозис, схрещування, гібридизація.

Створення української м’ясної породи свиней пов’язано зі значними соціально-економічними змінами в Україні, які від-булися за останні 40-60 років. В усіх галузях виробництва зна-чно збільшилося використання механізації та автоматизації виробничих процесів, скоротилася потреба у фізичній праці людини та її потреби у висококалорійних продуктах харчу-вання, особливо, жирах. Збільшилася потреба людства в біо-логічно активних речовинах харчування – білках, вітамінах, мікроелементах та ін. Зменшилася потреба у високо енерге-тичних кормах, до яких належить сало свиней, та водночас підвищився попит на пісну свинину.Крім того, свинарство України з кінця 60-х років перево-

диться на інтенсивну промислову технологію, що також при-звело до певних змін породного генофонду свиней і напрямку селекційно-генетичної роботи.Для забезпечення широкого використання ефекту гете-

розису при породному схрещуванні і гібридизації, організації зональних систем виробництва свинини у країні недостатньо було вітчизняних високопродуктивних м'ясних порід свиней, а при завезенні імпортних тварин не реалізовувався їх про-дуктивний потенціал через тривалу їх акліматизацію.

Матеріали і методи досліджень. Робота зі створення но-вої української породи свиней виконувалася за розробленою


єдиною всесоюзною методикою під керівництвом таких вче-них, як Баньковський Б.В. (ІС УААН), Горін В.В. (ВІТ), Медве-дєв В.О. (ІТ УААН) з 1978 по 1993 рік.Згідно з наказом МЗГ України від 24.02.1983 р. «Про заходи

з прискорення виведення нових порід сільськогосподарських тварин», що відповідають вимогам промислової технології, пе-ред науковими закладами було поставлено мету – створити нові високопродуктивні м'ясні породи свиней, що відповіда-ють вимогам промислової технології.Відповідальними виконавцями програми селекційно-

генетичних робіт з виведення нового Харківського заводського типу української м’ясної породи свиней від інституту тварин-ництва УААН були Медведєв В.О., Тищенко А.І., Ткачов А.Ф., Хватов А.І. та ін.Метод створення породи – складне відтворювальне схре-

щування з використанням 13 кращих вітчизняних і зару-біжних порід свиней, в тому числі 11 порід у харківському заводському типи (велика біла, миргородська, ландрас, уель-ська, п'єтрен, уессекс-седлбекська, українська степова біла, дюрок, естонська беконна, гемпшир і йоркширська). З момен-ту створення породи, до цього часу було сформовано генеало-гічний лінійний склад, останніми роками на вимогу ринку – з метою підвищення рівня відгодівельних та забійних якостей було створено нові високопродуктивні лінії та родини з ви-користанням прилиття крові імпортної селекції порід велика біла та ландрас. По провідним лініям типу проведено вивчен-ня продуктивних якостей при породно-лінійній гібридизації в умовах промислового комплексу.

Результати досліджень. Апробацію породи проведено експертною комісією в грудні 1993 року та затверджено На-казом за № 367 від 31.12.1993 року Міністерством сільського господарства України «Про виведення української м'ясної по-роди свиней».Багатоплідність свиноматок складає 10-11 голів поросят,

молочність не менше 56,0 кг і маса гнізда поросят при відлученні у 2 місячнім віці – не менше 180 кг. Молодняк на контроль-ній відгодівлі досягає живої маси 100 кг у віці 180 днів при


витраті корму не більше 3,7 корм. од., товщина сала 26 мм, вихід м’яса в туші не менше 60%.Загальне поголів’я свиней харківського заводського типу

складає 7564 голови або 33,87% у породі, із них 75 кнурів-плідників і 503 основні свиноматки, які розводять в чотирьох областях та 5 господарствах і двох племінних заводах поголів’я складає 5595 голів, в тому числі кнурів-плідників 47 голів та свиноматок 363 голови і 6 племінних репродукторах відповід-но 1969 голів, 20 голів та 140 голів.Племінні тварини харківського заводського типу характе-

ризуються високими показниками розвитку і продуктивності. Дорослі кнури-плідники мають живу масу 334-360 і довжи-ну тулуба 180-185 см. Матки відповідно – 226-292 кг і 168-172 см. Багатоплідність маток з двома опоросами складає в середньому 11,1 поросят, молочність – 55,1 кг і маса гнізда при відлученні у 2 місяці – 194,8 кг.Нащадки кнурів-плідників на контрольній відгодівлі ма-

ють показники на 15-20% вище у порівнянні з середніми: се-редньодобовий приріст – 900 г при витратах корму на 1 кг приросту 2,8-3,3 корм. од.Порівняно з іншими генотипами тварини української

м'ясної породи відзначаються високим рівнем відтворюваль-них якостей при чистопорідному розведенні (табл. 1).

Таблиця 1Відтворні якості різних порід при чистопорідному розведенні

Показник

Порода

велика біла порода

українська м'ясна порода

ландрас уельс

Кількість тварин, гол. 2580 525 2418 100

Багатоплідність, гол. 10,7±0,3 11,0±0,3 10,42±0,2 11,5±0,3

Кількість поросят при відлученніу 2 міс., гол. 10,3±0,2 10,8±0,3 10,2±0,1 11,0±0,3

Маса гнізда при відлученні, кг 176,6±6,8 182±7,2 164,4±6,1 205,0±8,1

Середня жива маса 1 головиу 2 міс., кг 17,1±0,2 16,9±0,1 16,6±0,1 18,6±0,2

Збереження поросят, % 93,0±2,7 90,0±2,5 85,0±2,1 88,0±3,3


Як свідчать дані, наведені в таблиці, тварини української м'ясної породи у порівнянні з тваринами основної батьківської форми – великої білої породи відзначаються більшою багато-плідністю, кількістю поросят та масою гнізда при відлученні. Дещо меншою є збереженість, однак цей показник залежить від багатоплідності.Українська м'ясна порода свиней харківського типу харак-

теризується високими відтворними якостями при поєднанні її з іншими породами, це підтверджено в дослідах, які було прове-дено в ВСАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» у 2005 році. В до-слідах материнською породою була велика біла порода свиней, а батьківською – кнури різних ліній харківського типу україн-ської м'ясної породи свиней, отримані дані наведено в табл. 2.

Таблиця 2Відтворювальні якості при породно-лінійній

гібридизації великої білої з кнурами харківського типу української м'ясної породи свиней

ПоказникЛінія кнурів української м'ясної породи

Цезарь Цикл Цоколь Ценний Циліндр

Багатоплідність, гол.11,42 ± 0,300

11,67 ± 0,393

11,40 ± 0,526

11,36 ± 0,381

11,58 ± 0,327

Маса гнізда при народженні, гол. 14,9 ± 0,231

15,08 ± 0,357

15,36 ± 0,365

14,97 ± 0303

15,03 ± 0,243

Кількість поросят при відлученні у 30 днів, гол.

10,75 ± 0,187

11,0 ± 0,223

10,80 ± 0,306

10,82 ± 0,276

10,92 ± 0,202

Маса гнізда при відлученні у 30 днів, кг

59,47 ± 1,007

60,73 ± 1,050

60,97 ± 1,547

59,85 ± 1,374

60,86 ± 1,145

Збереженість поросят при відлученні у 30 днів, %

94,55 ± 1,898

94,80 ± 1,782

95,48 ± 2,438

95,53 ± 1,699

94,64 ± 1,853

Серед різних ліній кнурів при породно-лінійній гібриди-зації кращі показники мають лінії Циклу та Циліндру. Матки великої білої породи при поєднанні з кнурами цих ліній від-значаються підвищеною багатоплідністю, масою гнізда при народженні та відлученні.Широке використання тварин харківського заводського

типу нової м'ясної породи, які розводяться в Україні, спри-яє підвищенню продуктивності тварин при породно-лінійній гібридизації. При цьому тварини при чистопорідному роз-веденні характеризуються високим рівнем продуктивності, що спрощує роботу з цим типом української м'ясної породи в суб'єктах племінної справи.


УДК 636.52/58.082.43

ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ПОРІД І КРОСІВ ПТИЦІ ЗА ПОЛІМОРФНИМИ СИСТЕМАМИ БІЛКІВ ЯЄЦЬ

В.І. Остапенко, кандидат сільськогосподарських наук, доцентСумський національний аграрний університет

Вивчено генетичну структуру 7 популяцій птиці резервного і осно-вного генофонду за частотою генних частот і рівнем гетерозиготності поліморфних локусів білків яєць. Встановлено ступінь генетичної по-дібності і відмінності вивчених генотипів залежно від напряму про-дуктивності птиці та походження.

Ключові слова: овальбумін, генетична подібність, генофонд,гетерозиготність, птиця.

Постановка проблеми. Подальший прогрес в галузі пта-хівництва значною мірою обумовлений використанням інтен-сивних факторів, до яких належить використання сучасних досягнень генетики, біотехнології, інформаційних технологій. В цьому аспекті останнім часом надається важливе значення збереженню і розширенню генетичних ресурсів тварин і птиці як бази для проведення поглибленої селекційної роботи на під-вищення відтворювальних і продуктивних якостей ліній, по-пуляцій і порід [1].Згідно з концепцією ООН, збереження біорізноманіття є

важливою проблемою, вирішення якої буде сприяти стало-му розвитку агросистем. Для оцінки ступеня гетерогенності і гомеостазу основного і резервного генофонду тварин і птиці необхідне подальше удосконалення методів визначення гене-тичної структури популяцій та моніторинг селекційних змін, що відбуваються при породоутворюючому процесі. У вирі-шенні вказаної проблеми доцільно використовувати методи імуногенетики, ДНК-технологій і біохімічної генетики, за до-помогою яких досліджується спадковий поліморфізм еритро-цитарних антигенів, білків і ферментів крові, молока, яєць та інших тканин організму.Отже, слід визнати актуальними дослідження, які спрямо-

вані на оцінку генетичної мінливості та дискретності птиці ре-зервного генофонду та сучасних високопродуктивних кросів, їх фінальних гібридів.


Стан вивчення проблеми. У птахівництві, порівняно з іншими видами домашніх тварин, виконано обмаль робіт, спрямованих на вивчення біохімічного поліморфізму і вико-ристання отриманих результатів в практичній селекції. Поряд з традиційними напрямками імуногенетики (генетична екс-пертиза, характеристика ліній і порід, встановлення зв'язку гетерозиготності вихідних родинних форм з проявом гетеро-зису) практично не вивчені генетичні механізми, що забезпе-чують в популяціях значний поліморфізм білків, ферментів і еритроцитарних антигенів.Останнім часом вивчається імуногенетичний статус та ге-

нетичні відстані птиці резервного і колекційного генофонду з метою контролю за ідентичністю порід. Забезпечення збере-ження їх специфічного алелофонду впродовж ряду суміжних генерацій розведення "в собі" [2]. В той же час, не проведено порівняльної оцінки птиці резервного генофонду вітчизняної селекції і фінальних гібридів кросів яєчного типу за їх генетич-ною структурою поліморфних локусів.

Матеріал і методика досліджень. Розподіл білків яєць на генетично обумовлені фракції проводився методом гори-зонтального електрофорезу в крохмальному гелі. Проводили визначення частот генів і оцінку генетичної мінливості за за-гальноприйнятою формулою [3] і відсотком поліморфних ло-кусів в популяції, а також середньому рівні гетерозиготності на особину. Генетичну подібність між вивченими популяція-ми птиці визначали розрахунком генних частот за формулою Майала і Ліндстрема [2]. Була оцінена птиця порід резервного генофонду: голошийки, українська чубата, полтавська глиняс-та, юрловська голосиста, а також яєчного типу – білий леггорн, плімутрок смугастий і фінального гібриду одного із кращих світових кросів "Ломан браун". Від кожної групи птиці було досліджено 30 зразків овобілків.

Результати досліджень. Проведено порівняльний аналіз міжпородних відмінностей птиці за електрофоретичними типа-ми білків. В досліджених породах, представлених панміктични-ми популяціями, встановлено поліморфізм за овальбумінами OV (типи АА, АВ і ВВ), овоглобулінами G3 (АА, АВ, ВВ), овоглобуліну G2(АА, АВ, ВВ). Частоти генів вивчених локусів наведено в табл. 1.


Таблиця 1Частоти генів у птиці різних порід за OV, G3, G2 локусами

ПородиЧастоти генів Гетеро-

зиготністьOVA OVB G3A G3B G2A G2B

Голошийки 0,967 0,033 0,933 0,067 0,233 0,767 15,00

Українська чубата 1,000 0,000 0,883 0,117 0,133 0,867 12,50

Юрловська голосиста 1,000 0,000 0,483 0,517 0,083 0,917 16,67

Полтавська глиняста 1,000 0,000 0,633 0,367 0,067 0,933 18,33

Білий леггорн 0,917 0,083 0,933 0,067 0,167 0,833 14,17

Плімутрок смугастий 1,000 0,000 0,483 0,517 0,233 0,767 20,83

Ломан браун 1,000 0,000 0,650 0,350 0,333 0,667 29,17

Між вивченими породами птиці спостерігається генетич-на дивергенція, частіше за все пов'язана з різною частотою одних і тих самих алелей. Поліморфізм овальбуміну виявлено у породі білий леггорн яєчного типу продуктивності і голоший-них курей. Інші породи були мономорфними за цим локусом.Найбільш значні відмінності між породами встановлено

за овоглобуліновим локусом G3. Найбільш висока частота гена G3A була у птиці м'ясо-яєчного типу (голошийки, українська чубата) і білий леггорн яєчного типу продуктивності. Птиця фінального гібриду Ломан браун мала проміжну частоту гена G3A (0,650). В той же час, за локусом G2A вона вірогідно пере-важала інші породи за вищою частотою гена G2A (0,333).Аналіз фактичного і теоретичного розподілу генотипів за

допомогою критерію х2 свідчить, що для всіх вивчених порід в результаті панміктичного розведення характерна генетична рівновага у відповідності із законом Харді-Вайнберга, коли очі-кувана частота генотипів описується рівнянням nр2 + 2nрg + ng2,де n – кількість оцінених зразків; р і g відповідно частота генів G3A і G3B. Значення критерію х2 складають від 0,135 до 2,68, що нижче стандартного значення 3,841.Має також важливе значення вивчення генетичної схо-

жості між породами, яка виражається кореляцією генних частот однойменних локусів. Достовірна генетична схожість встановлена для порід української чубатої породи і голоши-йок, які належать до м'ясо-яєчного типу (табл. 2).


Таблиця 2Коефіцієнти генетичної схожостіта дистанції між породами птиці

Генетична подібність (І)

Породи

Голошийки 1 0,987 0,750 0,873 0,992 0,760 0,906

Українська чубата 0,013 1 0,835 0,935 0,991 0,826 0,922

Юрловська голосиста 0,288 0,180 1 0,974 0,760 0,979 0,888

Полтавська глиняста 0,136 0,067 0,026 1 0,884 0,949 0,742

Білий леггорн 0,008 0,090 0,274 0,123 1 0,744 0,873

Плімутрок смугастий 0,274 0,191 0,021 0,052 0,296 1 0,940

Ломан браун 0,100 0,081 0,119 0,298 0,136 0,062 1

Генетична дистанція (D)

Найбільш висока схожість також характерна для порід леггорн і голошийки (г = 0,992) і, відповідно, між ними міні-мальна генетична дистанція (Dn = 0,008). Полтавська глиняста має високу схожість з українською чубатою (г = 0,935) і юр-ловською голосистою (г = 0,974), що підтверджує їх однакові генеалогічні корені.Птиця фінального гібриду кросу Ломан браун є спеціалі-

зованою за яєчним напрямом продуктивності і значно від-різняється від полтавської глинястої породи за частотою поліморфних локусів (І = 0,742 і D = 0,298).Слід вказати, що встановлена висока генетична схожість

білих леггорнів з птицею резервного генофонду (голошийки й українська чубата), що можливо обумовленої походженням від спільних вихідних популяцій.За рівнем гетерозиготності значно виділяється птиця фі-

нального гібриду Ломан браун (Не = 29,17%) і породи плімутрок смугастий (20,83%). На наш погляд, їх значна гетерозиготність обумовлена проявом гетерозисного ефекту у фінального гібри-ду і високою гетерогенністю курей породи плімутрок смугас-тий, яка менш інтенсивно селекціонувалась на підвищення


несучості. Всі інші породи мали гетерозиготність на рівні при-родних популяцій, що свідчить про їх гомеостаз і пристосова-ність до умов утримання.

Висновки. В досліджених породах курей різного напряму продуктивності встановлено поліморфізм за овальбуміновим і овоглобуліновим локусами. За вивченими поліморфними локу-сами вивчені популяції птиці знаходяться в стані генетичної рівноваги. Встановлені відмінності в гетерозиготності вивче-них порід можуть бути базою для отримання гетерозисного ефекту при їх схрещуванні. Генофонд обстежених порід курей за частотою окремих алелей відрізняється залежно від напря-му продуктивності.

Перспективи подальших досліджень. Доцільно встано-вити зв'язок рівня гетерозиготності родинних пар, що входять в структури сучасних кросів з проявом гетерозисного ефекту за відтворювальними і продуктивними якостями (несучість, маса яєць, енергія росту молодняку).

Література:1. Глазко В. И. Генетика изоферментов животных и растений / В. И. Глазко, И. А. Со-зинов. — К. : Урожай, 1993. — 517 с.2. Зубець М. В. Генетико-селекційний моніторинг у мясному скотарстві / М. В. Зу-бець, В. П. Буркат, Ю. Ф. Мельник. — К. : Аграрна наука, 2000. — 180 с.3. Трофименко О. Л. Генетика популяцій / О. Л. Трофименко, М. І. Гиль. — Миколаїв, 2003. — С. 89—92.


УДК 636.22/.28.082

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ВИМЕНІ У ГОЛШТИНСЬКИХ КОРІВ РІЗНИХ ТИПІВ

СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПРИ МАШИННОМУ ДОЇННІ

Н.М. Шульженко, аспірантДніпропетровський державний аграрний університетНауковий керівник – кандидат с.-г. наук, доцент Черненко О.М.

Досліджено вплив типу стресостійкості у голштинських корів-первісток на функціональні властивості вимені. Встановлено, що стресостійкі корови швидше реагують на початок доїння, інтенсивні-ше здійснюють молоковиведення, мають коротшу тривалість доїння.

Ключові слова: стресостійкість, голштинські корови-первістки, функціональні властивості вимені.

У процесі життєдіяльності тварин на їх організм вплива-ють численні фактори зовнішнього середовища. Одні з них – звичайні (адекватні) фізіологічні подразники, до яких тварини пристосовуються без зниження продуктивності, інші – нега-тивно позначаються на формуванні їх продуктивних якостей. Фактори зовнішнього середовища, які можуть проявляти себе як стресори, різноманітні за властивостями, природою впливу на організм. Вважається, що найчастіше тварини підлягають впливу технологічного стресу, тобто такого, що виникає при щоденному технологічному процесі.В умовах інтенсивних технологій низькостресостійкі

тварини менш здатні адаптуватися до змін звичних умов середовища. Тому типізація корів за рівнем стресостійкос-ті має важливе значення для створення порід та ліній, які б відповідали вимогам інтенсивного ведення тваринництва, а також для формування виробничих груп з вираженою стресо-стійкістю [1-5].Нашою метою було дослідити функціональні властивості

вимені у голштинських корів різних типів стресостійкості при машинному доїнні.

Матеріал і методика досліджень. Дослідження прово-дили на поголів’ї корів-первісток голштинської породи, які на-лежать товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма


«Олімпекс-Агро» Новомосковського району Дніпропетровської області, що є племзаводом з розведення голштинської худоби. Тип стресостійкості корів (n=100) визначали під час машин-ного доїння з використанням доїльних апаратів «Імпульс» та електронних терезів з ціною поділки 10 г, що дозволило врахо-вувати щохвилинне молоковиведення.Оцінку типів стресостійкості проводили за методикою

Е.П. Кокоріної та співавторів (1978), оскільки більшість до-слідників вважають її найбільш об’єктивною і доступною для практичного використання. Вона враховує реактивність молочної залози на дію зовнішніх факторів, грунтується на визначенні рівня гальмування рефлексу молоковіддачі, яке розвивається у тварин внаслідок гальмівного впливу. У якос-ті гальмівних подразників використали доїння корів «чужою дояркою», особою, яка раніше ніколи не доїла дану тварину. При цьому визначали умовно- та безумовнорефлекторне галь-мування рефлексу за аналізом графіків кривих молоковіддачі корів при доїнні експериментатором порівняно з фоновим до-їнням постійною дояркою за відповідними критеріями: затри-мання молоковіддачі у першу та будь-яку іншу хвилину доїння, зниження разового надою понад 20%, характером кривих молоковиведення. Методика дозволила розподілити корів начотири типи стресостійкості. Перші три доїння проводилися постійною дояркою – фо-

нове доїння (без навантаження), п’ять наступних – «чужою до-яркою». Усі доїння (фонові й експериментальні) проводили в один і той же час доби (тільки вранці або тільки ввечері).Дані досліджень підлягали статистичній обробці з вико-

ристанням біометричного аналізу в програмі Microsoft Excel.Результати дослідження. Встановлено, що серед дослі-

джених нами 100 корів-первісток голштинської породи, 22% тварин належать до I-го типу, тобто є високостресостійкими, 14% тварин – до II-го, 37% тварин – до III-го типу, тобто мають середню стресостійкість, і 27% віднесені до IV-го типу, тобто є низькостресостійкими тваринами.Для корів першого типу найбільш характерною була круто

спадаюча крива щохвилинного видоювання, іноді з незначним


умовнорефлекторним гальмуванням молоковіддачі, для дру-гого й третього – гальмування середньої інтенсивності з охо-пленням безумовнорефлекторних компонентів; для четвертого – сильне гальмування умовно- й безумовнорефлекторних ком-понентів. Як наслідок, крива молоковиведення у корів четвер-того типу мала вигляд ламаної з затриманням молока у першу хвилину та у будь-яку наступну хвилину доїння. Це призвело до зниження параметрів молоковіддачі, подовження техноло-гічного процесу, так як корови цього типу віддавали молоко протягом 8-10 хвилин і довше (рис. 1, 2).

Рис.1. Крива динаміки молоковиведеннябез гальмування

рефлексу молоковіддачіу корови Моніка

№ 2674 (перший тип)

Рис.2. Крива динаміки молоковиведення з умовно- й безумовнорефлекторним

гальмуванням рефлексу молоковіддачі у корови Козачка № 5105 (четвертий тип)

Повноцінність рефлексу молоковіддачі, а, відповідно, і технологічність корів залежно від типу стресостійкості в на-шому дослідженні характеризувалися такими показниками, як разовий надій, тривалість доїння, середня та максималь-на швидкість молоковиведення, видоєність за першу та перші три хвилини доїння, швидкість реакції на початок доїння, ко-ефіцієнт інтенсивності гальмування рефлексу молоковіддачі (КІГ), наведено в табл.


ТаблицяФункціональні властивості вимені у голштинських корів

ПоказникиТипи стресостійкості

I, n=22 II, n=14 III, n=37 IV, n=27

Разовий надій, кг 7,58±0,12 7,46±0,38 6,87±0,20 6,53±0,17

Тривалість доїння, хв. 3,82±0,11 4,64±0,18 6,11±0,15 7,93±0,31

Середня швидкість молоковиведення, кг/хв. 1,98±0,06 1,61±0,09 1,12±0,05 0,82±0,03

Максимальна швидкість молоковиведення, кг/хв. 3,43±0,16 3,33±0,18 2,34±0,11 1,60±0,08

Видоєність за першу хвилину доїння, % 50,77±1,76 34,72±1,28 24,53±0,99 18,76±1,25

Видоєність за перші три хвилину доїння, % 93,65±0,52 91,74±0,69 77,52±1,70 59,76±3,05

Швидкість реакції на початок доїння, % 98,56±1,79 80,31±3,80 77,49±1,81 76,38±3,04

КІГ, % - 1,59±1,12 3,60±0,83 23,36±1,63

Як видно з даних, наведених у таблиці, корови першого типу стресостійкості відрізнялися від ровесниць четвертого і третього типів стресостійкості вищими разовими надоями відповідно на 1,04 кг (Р>0,999) та 0,71 кг (Р>0,99), характери-зувались меншою тривалістю доїння на 4,11 хв. (Р>0,999) та 2,29 хв. (Р>0,999), більшою середньою швидкістю молоковиве-дення на 1,16 кг/хв. (Р>0,999) та 0,86 кг/хв. (Р>0,999), вищою максимальною швидкістю молоковиведення на 1,82 кг/хв. (Р>0,999) та 1,09 кг/хв. (Р>0,999), більшою видоєністю за пер-шу хвилину на 32,01% (Р>0,999) та 26,24% (Р>0,999), а за пер-ші три хвилини доїння на 33,9% (Р>0,999) та 16,13% (Р>0,999), швидшою реакцією на початок доїння на 22,18% (Р>0,999) та 21,07% (Р>0,999), меншим КІГ на 23,36% (Р>0,999) та 3,60% (Р>0,999).Корови другого і третього типів зайняли проміжне

положення.Висновок. До високостресостійкого типу (I) серед голш-

тинських корів-первісток належать 22% тварин, до середньо-го – II і III типів, відповідно 14 та 37%, до низькостресостійкого типу (IV) віднесено 27% досліджених тварин.За функціональними параметрами вимені з високо-

вірогідною різницею перевага належала голштинським


коровам-первісткам високостресостійкого типу. Найбільше їм поступалися низькостресостійкі тварини. Тварини з середньою стресостійкістю також переважали над низькостресостійкими.Таким чином, тварини низькостресостійкого типу, на

нашу думку, не повинні допускатися до племінного викорис-тання, що сприятиме покращенню показників технологічності молочної худоби.

Література:1. Панасюк І. М. Інтер’єрні показники та молочна продуктивність корів із різними ти-пами нервової системи / І. М. Панасюк, Л. В. Карлова // Таврійський науковий вісник : Збірник наукових праць ХДАУ. — Херсон, 2007. — Вип. 50. — С. 87—92.2. Рекомендации по оценке стрессоустойчивости коров при машинном доении / [Э. П. Кокорина, Э. Б. Туманова, Л. А. Филиппова, С. В. Задальский; Под ред. Э. П. Кокориной]. — Ленинград, 1978. — 40 с.3. Стреси сільськогосподарських тварин і птиці / [В. М. Головач, В. В. Снітинський, Г. А. Аксьонова та ін.]. — К. : Урожай, 1990. — 144 с.4. Черненко О. М. Технологічні показники високопродуктивних голштинських корів різних типів стресостійкості при машинному доїнні в АТЗТ «Агро-Союз» / О. М. Чер-ненко // Науковий вісник ЛНУВМБТ імені С.З. Гжицького. — 2009. — Т.11, № 2. — С. 124—128.5. Черненко О. М. Ефективність довічного використання корів різних типів стресо-стійкості / О. М. Черненко, О. І. Черненко // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. — 2006. — № 2. — С. 59—62.

208 Технічні науки

ТЕХНІЧНІ НАУКИ

УДК 536.24

МОДЕЛЮВАННЯ ШВИДКОСТІ ТУРБУЛЕНТНОГО ПОТОКУ У ТРУБАХ

Ю.В. Селезньов, доктор технічних наук, професорА.П. Галєєва, кандидат педагогічних наук, доцентМ.В. Завірюха, асистентМиколаївський державний аграрний університет

Розглянуто енергетичні характеристики потоку газу. Отримано теоретичну модель профілю швидкості турбулентного потоку в ци-ліндричних трубах, яка справедлива для всього перерізу потоку.

Ключові слова: трубопровід, швидкість, турбулентний потік.

Постановка проблеми. Одним з головних завдань кіль-кісного опису багатьох процесів, які пов'язані з рухом пото-ків рідини або газу в трубах, є уявлення про приграничний шар, осьову та середню швидкість потоку, дотичне напружен-ня, шляхи змішання. Результати теорії приграничного шару знаходять широке практичне використання в транспортних системах авіа- і суднобудування, енергетичного машинобуду-вання, а також у проектуванні та дослідженні технологічних реакторів різного призначення. Питання утворення, форму-вання та зміни режимів течії рідини в трубах змодельоване у вигляді повних нелінійних рівнянь, чисельні методи вирішен-ня яких виконуються для загальних задач динаміки рідини.

Аналіз останніх досліджень. Дослідження енергетичних характеристик потоків газу, рідини, пари в трубопроводах пов'язано з визначенням витрат G, кількості руху J та кіне-тичної енергії Е. Для сталого потоку нестискаємої рідини в циліндричній трубі ці характеристики виражають у відомому вигляді:

2 ,G Fur dr= ∫ (1)


22 ,J Fu r dr= ∫ (2)

32 .E Fu r dr= ∫ (3)

Для визначення вказаних величин необхідна математична модель закону розподілу швидкості по перерізу потоку:

)(rfu = або ,)( rRfu −=

де R та r – внутрішній радіус труби і радіальна координата відповідно.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування математичної моделі профілю швидкості турбулентного потоку в циліндрич-них трубах.

Результати досліджень. У разі ламінарного режиму течії модель профілю швидкості представляють квадратичною па-раболою і обчислення величин G, J, Е не викликає труднощів. У випадку турбулентного режиму руху завдання ускладнюєть-ся через відсутність математичних моделей профілю швидко-сті по всьому перетину потоку [1-5]. Степеневі вирази закону розподілення швидкості, які використовуються, спотворю-ють центральну частину дійсного розподілу, а логарифмічні не можуть бути використані в даній області [3, 4]. Найбільш широке застосування знайшла математична модель розподі-лу швидкості, що отримана на основі напівемпіричної теорії Л. Прандтля [2, 4], яка пов'язана з дотичною напругою:

22 ,dul

dy

=

(4)

де l – лінійна характеристика турбулентного потоку, яка на-звана Прандтлем довжиною шляху змішування.З (4) виражають функцію швидкості .),,( ylfu = При отри-

манні математичної моделі профілю швидкості Прандтль при-ймає два припущення:

- дотичне напруження постійне на всьому перетині пото-ку 0= ;

- величина шляху змішування пропорційна відстані від стінки l y= , де – коефіцієнт пропорційності.


Шлях змішування l має фізичний зміст. Кінцевий об'єм рі-дини (вихор) при переході з шару однієї в шар іншої швидкості руху, який зберігає свою кількість руху до повного змішуван-ня з навколишньою рідиною цього шару, віддає їй різницю кількості руху. Спочатку величина шляху змішування невідо-ма, вона характеризує геометричну структуру турбулентності потоку – масштаб турбулентності. Напівемпірична теорія ста-лого турбулентного потоку в циліндричних трубах з гладкими і шорсткими поверхнями стала загальноприйнятою. Однак отримана на її основі логарифмічна модель розподілу швидко-сті поблизу осі труби не виконується і тоді задаються середні значеннями коефіцієнтів переносу, або беруть до уваги емпі-ричні залежності їх розподілу вздовж потоку [3].Для отримання математичної моделі профілю швидкості,

яка справедлива для всього перерізу потоку, зроблено такідопущення:

1) дотичне напруження залежить від швидкості потоку за законом:

,)1(0K

u−= (5)

де 0u

uu = – відносна швидкість потоку в даній точці перетину;

u0 – швидкість потоку на осі труби;K – показник степені;2) шлях змішування представляє собою функцію відстані

від стінки:

0 .l l y= + (6)

Вирішуючи рівняння (4) разом з (5) і (6), а також з огляду на граничні умови: φu = 0 при y = 0 та φu = 1 при y = R отримаємо математичну модель розподілу відносної швидкості по цилін-дричному перерізу (без урахування шорсткості) у вигляді:

( ){ }1/1

max

1 ln 1 1 exp( ) / .ni

uiu C C r R

u−= = − − − − − (7)

Обробка експериментальних результатів, які наведені у [2, 4, 5] і результатів власних досліджень, показали, що для глад-ких труб в режимі руху потоку Re ≤ 3,3 · 106 величина n дещо


відрізняється від одиниці і може бути прийнята рівною 0,96-0,97.Величина С є лінійною функцією Рейнольдса і в зазначено-

му інтервалі значень виражена у вигляді: C = –5 + 4lnRe.На рис., як приклад, графічно показано вираз профілю

швидкості (7) та експериментальні дані відомих дослідів Ніку-радзе, які наведено в роботах [2, 4].

Рис. Графік профілю швидкості

З рис. можна зробити висновок, що отримана математич-на модель профілю швидкості турбулентного потоку задовіль-но узгоджується з даними дослідів по всьому перетину труби.Вирази (1, 2, 3) при відомій моделі розподілу швидкості

потоку і ρ = const можна привести до виду:

max max

2 2 2 2max max

3 3 3 3max max

2 2 ,

2 2 ,

2 2 .

u r r uG

u r r uJ

u r r uE

G Fu d Fu

J Fu d Fu

E Fu d Fu

= =

= =

= =

∫∫∫ (8)

Підінтегральні функції визначають одним з відомих ме-тодів наближеного інтегрування, наприклад методом зсуву координат, заснованого на теоремі про середнє, що дозволяє виразити підінтегральну функцію через її середньо-інтегральні значення. Використавши цей метод, встановлено аналітичну


залежність між коефіцієнтами швидкості φG, φJ, φE і числом Рейнольдса:

0,5

0,5

0,5

0,235(7,0 ln ) ,

0,235(7, 4 ln ) ,

0,234(8,3 ln ) .

uG e

uJ e

uE e

RR

R

= +

= +

= + (9)

Висновок. Отримана теоретично математична модель профілю швидкості турбулентного потоку в циліндричних трубах багаторазово апробована і може бути використана у практичних розрахунках трубопроводів різного призначення.

Література:1. Абрамович Г. М. Прикладная газовая динамика / Г. М. Абрамович — М. : Наука, 1969. — 253 с.2. Альтшуль А. Д. Гидравлика и аэродинамика / А. Д. Альтшуль, П. Г. Кисельов. — М. : Стройиздат, 1965. — 321 с.3. Лойцянский Л. Г. Механика жидкости и газа / Л. Г. Лойцянский. — М. : Наука, 1970. — 262 с.4. Рауз X. В. Механика жидкости / Х. В. Рауз — М. : Стройиздат, 1967. — 192 с.


УДК 539.3

ОЦІНКА АДЕКВАТНОСТІ МЕТОДИКИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ВИЗНАЧЕННЯ

ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ ПОВЕРХНІ ТВЕРДИХ ТІЛ МЕТОДОМ ЛАЗЕРНОЇ СПЕКЛ-ФОТОГРАФІЇ

О.Г. Руденко, кандидат технічних наукМиколаївський державний аграрний університетЮ.Г. Золотий, старший викладачНаціональний університет кораблебудування імені адмірала МакароваІ.Ю. Жук, викладачЧорноморський державний університет імені Петра Могили.

Протестовано методику експериментального визначення пруж-них механічних деформацій твердих тіл при статичному та вібро-резонансному навантаженнях методом спекл-фотографії. Доведено доцільність і ефективність використання створеного експеримен-тального лазерного стенду та розробленої методики для визначення напружено-деформованого стану елементів конструкцій.

Ключові слова: напруження, деформації, спекл-фотографія,вібрація, резонанс.

Постановка проблеми. Сучасні дослідницькі завдання в машинобудуванні зазвичай пов'язані з експериментальним визначенням напружено-деформованого стану елементів кон-струкцій складної форми. Це статичні напруження в гідроси-лових агрегатах транспортних засобів, динамічні напруження в редукторних шестернях, вібронапруження при виникненні резонансних коливань лопаток турбін, компресорів, вентиля-торів тощо. Розвиток комп'ютерної техніки та програмного забезпечення призвів до створення інженерно-дослідницьких комплексів, що дають можливість розв'язувати ці задачі те-оретично. Але гострим залишається питання точності та до-стовірності отриманих результатів, яке вимагає проведення експериментальних досліджень. Наприклад, визначення ди-намічних напружень в робочих лопатках газотурбінних дви-гунів є обов'язковим як при натурних, так і при стендових віброрезонансних випробовуваннях [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасна екс-периментальна механіка має в своєму арсеналі декілька мето-дів визначення механічних переміщень, пружних деформацій


та напружень в елементах конструкцій. Але механічні, оптичні, ємнісні, п'єзоелектричні, тензометричні датчики здатні прово-дити вимірювання тільки в окремих точках. Особливі склад-нощі виникають при дослідженні віброрезонансних явищ [2]. Відновлення за результатами таких вимірювань форми ко-ливань і обчислення вібродеформацій в цілому являє собою дуже трудомісткий процес. Тому сьогодні для розв'язування цих задач все ширше використовують інтерферометричні ме-тоди, такі як метод голографічної і спекл-інтерферометрії. Го-лографічний інтерферометр дійсно дозволяє визначити поле переміщень по поверхні вібруючого об'єкту і по цим даним провести обчислення вібродеформацій [3, 4]. Але реалізація трьохкомпонентного голографічного інтерферометра та про-цедура розшифровки інтерферограм є достатньо складною [5]. Тому в роботі [6] авторами запропоновано методику екс-

периментального визначення напружено-деформованого ста-ну поверхні твердого тіла за допомогою спекл-фотографії, описано створений лазерний стенд та апаратурний комплекс, що забезпечує реалізацію розробленої методики.

Мета роботи. Оцінити точність визначення переміщень та деформацій методом спекл-фотографії шляхом проведення тестових експериментів і порівняння їх результатів з відоми-ми точними аналітичними рішеннями.

Виклад основного матеріалу. Тестові експерименти, окрім оцінки точності визначення переміщень і деформацій, дозволяли визначити межі чутливості метода з метою опти-мізації при подальших дослідженнях рівня віброзбудження лопаток. Як тестові експерименти проведено дослідження статичного згину консольного бруса та коливань прямокутної пластини, жорстко закріпленої по одному краю. Обидві задачі мають точне теоретичне рішення. Брус із матеріалу АМГ-6 розмірами h=0,01 м, а=0,117 м,

в=0,03 м з одним жорстко закріпленим краєм, навантажував-ся на іншому кінці зосередженою силою Р=98 Н, перпендику-лярною до площини бруса (рис. 1).Для встановлення взаємовідповідності між точками на

спекл-фотографії і точками бруса на його поверхню нанесено


ортогональну розміткову сітку. Методом двох експозицій отримано сфокусовану та розфокусовану спекл-фотографії, які обро-блялися поточковим скануванням. Наочно результати сканування підтверджувалися зображеннями консолі з відфільтрованими методом просторової фільтрації ізосмугами вздовж координатних осей y і z.Контроль отриманих даних проводив-

ся порівнянням з результатами точного аналітичного розв'язку [7].На рис. 2 (а, б) показано сфокусовані

зображення з відфільтрованими переміщеннями Uy та Uz від-повідно, а на рис. 2 (в) – розфокусоване зображення консолі з відфільтрованими ізосмугами перших похідних . Експериментальні дані поточкового сканування в цен-

тральному перерізі бруса (x=0) наведено на відповідних гра-фіках (крива 1) в порівнянні з результатами аналітичного розрахунку (крива 2). Хороша кореляція теоретичних і екс-периментальних значень є очевидною, а систематичність по-хибки може бути обумовлена неточними даними фізичних констант при проведені аналітичного розрахунку.

(а) (б) (в)

Рис.2. Дослідження статичного згину консольного бруса: а, б – сфокусовані зображення з відфільтрованими відповідно переміщеннями Uy і Uz;в – сфокусовані зображення з відфільтрованими переміщеннями Uz;

а, б, в – крива 1 (експериментальні дані поточкового сканування в центральному перерізі бруса (x=0)), крива 2 – результати аналітичного розрахунку.

Коливання жорстко закріпленої по одному краю пря-мокутної пластини з геометричними розмірами h=0,003 м,

Рис.1. Брус


a=0,63 м, в=0,041 м (рис.3, a) досліджувалися на першій згин-ній формі з використанням стробованого випромінювання.Слід зазначити, що при коливаннях пластинки на перших

резонансних частотах компонента вібропереміщення Uy більш ніж на порядок перевищує вібропереміщення Ux та Uz. Смуги на спеклограмах сфокусованих зображень, які чутливі саме до цих переміщень, мають низький контраст і важко обробляють-ся. Тому для визначення деформованого стану поверхні плас-тинки було використано диференціальне рівняння зігнутої осі балки [8]. З цього рівняння випливає, що лінійну деформацію εz вздовж осі балки можна визначити з виразу

(1)

Враховуючи, що визначенню підлягають деформації лише поверхні об’єкта, то з виразу (1) деформація на поверхні

буде мати вигляд

(2)

(а) (б) (в)

Рис.3. Дослідження коливань прямокутної пластини, жорстко закріпленої по одному краю: а – жорстко закріплена по одному краю прямокутна

пластинка; б – результат просторової фільтрації спеклограми; в – усереднений по вертикальних перерізах розподіл лінійних деформацій εz: крива 1 –

експериментальні результати, крива 2 – результати теоретичних розрахунків.

Спеклограма розфокусованого зображення зразу визна-чає першу похідну [6], яку необхідно ще раз продиферен-ціювати по z, і з виразу (2) обчислити εz. Результат просторової


фільтрації такої спеклограми показано на рис. 3б. На рис. 3в крива 1 відображає усереднений по вертикальних перерізах розподіл лінійних деформацій εz, обчислених згідно з спів-відношеннями (2) за даними поточкового сканування спекл-фотографії. Порівняння з даними теоретичних розрахунків (крива 2) [9] показує хорошу узгодженість.

Висновок. Результати тестових експериментів показали, що розроблену методику можна використовувати для дослі-дження напружено-деформованого стану пружних тіл як при статичному їх навантаженні, так і при віброрезонансному.

Література:1. Жирицкий Г. С. Конструкция и расчёт на прочность деталей паровых и газовых турбин / Жирицкий Г. С., Стрункин В. А. — М. : Машиностроение, 1968. — 519 с.2. Экспериментальные методы исследования деформаций и напряжений : справоч-ное пособие / под ред. Касаткина Б. С. — К. : Наукова думка, 1981. — 584 с.3. Селезнёв В. Г. Определение деформаций в кромках компрессорных лопаток по их голографическим интерферограмам / Селезнёв В. Г. — в кн. Оптическая голография и её применение. — Л. : Наука, 1977. — С. 50—54.4. Макаева Р. Х. Исследование резонансных форм и частот колебаний пластин при-менительно к лопаткам турбомашин / Макаева Р. Х., Царева А. М., Каримов А. Х. // Известия вузов. Авиационная техника. — 2008. — № 3. — С. 14—18.5. Казачек А. Г. Голографические методы исследования в экспериментальной меха-нике / Казачек А. Г. — М. : Машиностроение, 1984. — 175 с.6. Руденко О. Г. Визначення напружень деформованих тіл за допомогою спекл-фотографії / Руденко О. Г., Золотий Ю. Г., Жук І. Ю. // Вісник аграрної науки Причорномор'я. — 2009. — Вип. 4 (51). — С. 251—257.7. Подгорный А. Н. Основы и методы прикладной теории упругости / Подгорный А. Н., Марченко Г. А., Пустынников В. И. — К. : Вища школа, 1981. — 326 с.8. Писаренко Г. С. Сопротивление материалов / Писаренко Г. С., Агарев В. А., Квит-ка А. Л. — К. : Вища школа, 1973. — 670 с.9. Бойцов Г. В. Справочник по строительной механике корабля / Бойцов Г. В., Па-лий О. М., Постнов В. А. — Л. : Судостроение, 1982. — Т. 3. — 210 с.


УДК 004.052.42:004.052.44

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ВИЯВЛЕННЯ ПОМИЛОК В ОБЛІКОВІЙ ІНФОРМАЦІЙНІЙ

СИСТЕМІ «АГРОКОМПЛЕКС»

Д.А. Маєвський, кандидат технічних наукО.Ю. Маєвська, кандидат технічних наукОдеський національний політехнічний університетТ.Я. Тінтулова, кандидат економічних наукОдеський державний аграрний університет

Досліджено динаміку виявлення помилок під час експлуатації системи «АгроКомплекс». Проведено аналіз моделей надійності про-грамного забезпечення та їх придатності до моделювання в складних системах, що змінюються під час супроводження.

Ключові слова: надійність програмного забезпечення, програмніпомилки, моделі надійності програмного забезпечення.

Останніми роками у зв’язку із глобальним проникненням інформаційних систем (ІС) в усі галузі життя людства акту-альною стає проблема надійності та безвідмовності їх роботи. Існує два шляхи підвищення надійності та безпеки ІС. Пер-ший полягає в розробленні методів і підходів до створення і відлагодження ПЗ, які зводять до мінімуму кількість причин появи помилки і самих помилок. Другий шлях – це прогнозу-вання кількості помилок у вже створених системах на підставі дослідження динаміки їх виявлення. Таке прогнозування до-зволяє передбачити кількість помилок у вже розробленому ПЗ та оцінити час на їх виправлення. Для оцінки надійності ПЗ використовуються спеціальні

моделі, які дозволяють більш менш точно спрогнозувати ви-явлення помилок в процесі експлуатації. На поточний момент відомо близько двадцяти моделей надійності програмного за-безпечення (МНПЗ), які відрізняються одна від одної допущен-нями, складом даних, що підлягають аналізу і прогнозованими параметрами надійності. Найбільш поширено використову-ються такі МНПЗ: модель Джелінського – Моранди [1], модель Шика – Уолвертона [2], проста экспоненційна модель [3]. До-слідженням і порівняльному аналізу цих моделей присвячено велику кількість робіт різних авторів.


Велика кількість МНПЗ не є свідченням того, що теорія на-дійності програмного забезпечення є повною та добре розро-бленою. Навпаки, різноманіття моделей свідчить лише про те, що ми не розуміємо самої природи проблеми та намагаємося замість загального випадку досліджувати окремі.Спробою розроблення такої загальної теорії є запропонова-

на Д.А. Маєвським [4] модель, яка розглядає процес виявлення помилок як перехідний процес в програмній системі. Модель основана тільки на даних про розподіл вже виявлених поми-лок в часі, і не вимагає знання ніяких інших характеристик ПЗ, що є її безперечною перевагою. Для залежності розподілу виявлених помилок у часі в моделі виводяться такі рівняння:

r(t) = R0е– ft/S, (1)

q(t) = R0(1 – е–ft/S), (2)

де r(t) – загальна кількість помилок, що їх виявлено на момент часу t;

q(t) – кількість помилок, що залишилися в ПЗ на момент часу t;

R0 – кількість помилок, що мала місце в ПЗ на моментпочатку відлагодження (t=0), R0 = q(t) / (1 – е–ft/S);

f – швидкість звертань користувача до системи (в одини-цю часу);

S – параметр, що відповідає складності інформаційної структури ПЗ.Більш загальний характер запропонованої моделі обумов-

лений тим, що поняття перехідного процесу властиве усім системам: електричним, механічним і навіть соціальним. Програмним системам, як підмножині систем взагалі, також мають бути властиві перехідні процеси. Рівняння (1) та (2) свідчать про те, що процес виявлення помилок в ПЗ фактично є перехідним процесом в лінійній системі першого порядку. Це дає змогу застосовувати для прогнозування надійності ПЗ добре розроблені методи аналізу перехідних процесів.Однак дані, що їх було взято для перевірки моделі, одер-

жані в період тестування порівняно нескладної інформаційної


системи – загальний обсяг її програмного забезпечення скла-дає близько десяти тисяч операторів. Крім того, тестування практично було завершено через 12 місяців після початку екс-плуатації, що не є притаманним більш складним системам.Виходячи з цього, актуальним є завдання застосування мо-

делі перехідного процесу для складних ІС з великим періодом тестування та вивчення отриманих результатів. В якості ІС для дослідження процесу виявлення помилок було обрано роз-роблену за участю авторів облікову ІС «АгроКомплекс». Вона є дуже складною інформаційною та програмною системою. У таблиці наведено деякі кількісні показники, що характери-зують складність побудови інформаційної бази, програмнихзасобів та логічних зв’язків.

Таблиця Кількісні показники складності ОІС «АгроКомплекс»

№ Назва об’єкту або показника Кількість

Інформаційна база ОІС «АгроКомплекс»

1 Довідники для зберігання інформації користувача та службової системної інформації 128

2 Документи для проведення господарських операцій 94

3 Звіти для формування та розповсюдження інформаціїпро господарську діяльність 79

4 Додаткові службові інтерфейсні форми 61

5 Загальна кількість полів в таблицях інформаційної бази 4492

6 Кількість господарських операцій, що проводяться в ОІС 317

7 Кількість проводок господарських операцій 2113

Програмне забезпечення ОІС «АгроКомплекс»

1 Кількість програмних модулів 584

2 Кількість процедур та функцій у програмних модулях 6670

3 Кількість операторів у програмному коді системи 156000

Під час тестування та експлуатації ОІС «АгроКомплекс» у період 2004–2009 років вівся ретельний моніторинг динаміки виявлення помилок в її програмному забезпеченні. Залежність загальної кількості виявлених помилок від часу експлуатації представлено на рис.


Рис. Залежність кількості виявлених помилоквід часу експлуатації ОІС «АгроКомплекс»

Для цього графіка неможливо підібрати параметри тіль-ки однієї експоненти, яка б з прийнятною точністю апрокси-мувала дані експерименту. Це пов’язано з тим, що в період експлуатації ОІС «АгроКомплекс» змінювалося програмне за-безпечення та склад інформаційної бази. Такі зміни були тричі: після закінчення періоду бета-тестування системи (червень-липень 2004 року); в четвертому кварталі 2006 року у зв’язку з введенням в дію з 01 січня 2007 року П(С)БУ № 30 «Біологічні активи»; на початку 2008 року у зв’язку із доповненням ОІС «АгроКомплекс» новим розділом обліку «Розрахунки по паям».У ці періоди кількість помилок у програмному забезпеченні

стрибком збільшувалася, що призводило до підвищення інтен-сивності їх виявлення. Слід відзначити, що, по-перше, при цьо-му нові помилки (так звані «вторинні» помилки) не обов’язково вносилися разом із новим програмним кодом. Зміни програм-ного коду та виправлення поточних помилок могли привести до ситуації коли управління отримували раніш недосяжні ділянки коду, в яких містилися невиправлені раніше помилки. Але при аналізі динаміки виявлення помилок причина їх збільшення не є суттєвою. Тому ми будемо вважати, що вторинні помилки з’являються в системі тільки разом із новим програмним кодом.По-друге, зміна програмного коду при оновленнях систе-

ми призводить до зміни показника її складності (S), що, в свою чергу, веде до зміни динаміки виявлення помилок. Формаль-но при будь-якій модифікації програмного коду системи ми


маємо справу вже з новою системою з новими показниками. На підставі цього можна сказати, що будь-яка МНПЗ буде не-придатною у випадку інтенсивного супроводження ІС із вне-сенням вторинних помилок.Але модель перехідного процесу дозволяє досить легко

впоратися з такою ситуацією. Для цього треба розбити увесь інтервал спостережень на такі ділянки і для кожної з них об-числити параметри моделі, у тому числі й первинну кількість помилок на початку кожного інтервалу за формулою (3). Лег-ко показати, що кількість помилок на початку наступного інтервалу буде складатися з тих помилок, що залишилися не-виявленими протягом попереднього інтервалу, та вторинних помилок, внесених при переході на наступний інтервал. Кіль-кість вторинних помилок, внесених при переході з i–1 на i-й інтервал може бути обчислена за формулою:

Nв = R0i – R0i–1 – Ri–1,

де R0i – кількість помилок у системі на початку i-го інтервалу, R0i–1 – кількість помилок на початку попереднього i–1 інтервалу, Ri–1 – кількість помилок, виявлених протягом i-го інтервалу.Проведені дослідження показали, що жодна із наявних мо-

делей надійності програмного забезпечення не може правильно спрогнозувати процес виявлення помилок в системі, що зміню-ється та супроводжується. Це пов’язано з тим, що при внесенні змін до системи, ми, по-перше, змінюємо її програмний код, а по-друге – вносимо до цього коду нові вторинні помилки. Найбільш придатною для таких випадків є модель перехідного процесу у разі застосування ії окремо для тих інтервалів часу, коли програмне забезпечення не зазнавало суттєвих змін.

Література:1. Moranda P. B. Final Report of Software Reliability Study / Moranda P. B., Jelinski J. — McDonnel Douglas Astronautic Company. ― MDC Report № 63921. ― Dec. 1972.2. Wolverton R. W. Assessment of Software Reliability TRW-SS-73-04 / Wolverton R. W., Shick C. J. ― September 1972.3. Levendel Y. Reliability analysis of large software systems: defect data modeling / Levendel Y. // IEEE transaction on SE. ― 1990. ― V. 16, № 2. ― Р. 141—152.4. Антощук С. Г. Прогнозирование количества ошибок на этапе эксплуатации адаптируемых учетных информационных систем / С. Г. Антощук, Д. А. Маевский, С. А. Яремчук // Радиоэлектронные и компьютерные системы. ― Харьков : ХАИ, 2010. — № 6 (47). — С. 204—209.

223

АННОТАЦИИ

В.И. Гавриш, Н.Д. Бабенко. МЕТОДИКА ОПРЕДЕЛЕНИЯ НАПРАВЛЕ-НИЯ ЭФФЕКТИВНОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ РАСТИТЕЛЬНЫХ ОСТАТКОВ.

Рассмотрены направления использования растительных остатков. Предложен критерий экономической эффективности их использования. Разработана методика определения энергетической и экономической эф-фективности использования побочной продукции растениеводства.

А.И. Павлов. УКРАИНСКОЕ КРЕСТЬЯНСТВО КАК ЗЕРКАЛО ГОСУДАРСТВЕННОГО СТРОИТЕЛЬСТВА.

Проанализирована государственная политика по развитию кре-стьянства на предмет ее соответствия стратегии государственного строи-тельства. Определены базовые функции сельских территорий, их обще-ственное назначение и роль крестьянина как двигателя общественных преобразований на селе. Доказано решающее значение мировоззрения в превращении крестьянина из объекта в субъект трансформационных процессов.

Н.Н. Сиренко, Т.А. Чайка. ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ОРГАНИЧЕС-КОГО СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОГО ПРОИЗВОДСТВА В УКРАИНЕ.

Рассмотрены структурные элементы органического сельскохозяй-ственного производства. Исследовано его современное состояние в Укра-ине, определены проблемы в развитии органического движения и воз-можные направления их решения.

О.Н. Вишневська. КЛАСТЕРНЫЙ ПОДХОД ДЛЯ ОЦЕНКИ ЭФФЕКТИВНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦИАЛА ПРЕДПРИЯТИЙ АГРАРНОГО СЕКТОРА.

В статье рассмотрен вопрос сущности и методики оценки ресурсно-го потенциала предприятий аграрного сектора. Обосновано сущность и практическое использование кластерного анализа для оценки эффектив-ности использования ресурсного потенциала.

О.А. Сарапина. МОДЕЛИРОВАНИЕ ПРОЦЕССОВ ФИНАНСОВОЙ РЕСТРУКТУРИЗАЦИИ ПРЕДПРИЯТИЙ ПИЩЕВОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ.

В статье определены направления совершенствования процесса фи-нансовой реструктуризации предприятий пищевой промышленности с ис-пользованием экономико-математических методов. Отражены основные направления формирования концепции финансовой реструктуризации.

Л.П. Марчук. АГРАРНЫЕ ПРЕДПРИЯТИЯ УКРАИНЫ В СВЕТЕ ИННОВАЦИОННЫХ ПРЕОБРАЗОВАНИЙ.

Рассмотрены условия и особенности инновационных преобразова-ний в аграрном секторе экономики Украины. Освещены проблемы, кото-рые требуют неотложного решения с целью ускорения инновационного развития аграрных предприятий.

В.В. Гречкосий, И.Г. Гуров. ФОРМИРОВАНИЕ РЫНКА ПРОДУКЦИИ ЖИВОТНОВОДСТВА.

В статье рассматриваются вопросы формирования рынка продукции животноводства, дается информация о производстве основных видов продукции животноводства в хозяйствах николаевской области за 2000,

224

2007-2010 гг. Представлена динамика поголовья животных и их продук-тивность в хозяйствах области.

В.И. Ткачук. ФОРМИРОВАНИЕ И РЕАЛИЗАЦИЯ СТРАТЕГИИ ДИ-ВЕРСИФИКАЦИИ АГРАРНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ.

Исследуется процесс диверсификации аграрных предприятий как стратегическое направление обеспечения эффективного сельскохозяй-ственного производства, обеспечения рыночной стойкости и конкуренто-способности сельскохозяйственной продукции на внутреннем и внешнем рынках. Обоснованы предложения относительно возможностей реализа-ции стратегии диверсифицированного роста аграрных предприятий.

А.В. Гримак. ЕФФЕКТИВНОСТЬ СТАНОВЛЕНИЯ РЫНОЧНЫХ ВЗА-ИМООТНОШЕНИЙ ТОВАРНЫХ И ПЕРЕРАБАТЫВАЮЩИХ ПРЕДПРИЯ-ТИЙ РАЗНЫХ ФОРМ СОБСТВЕННОСТИ В МЯСОПЕРЕРАБАТЫВАЮЩЕМ ПОДКОМПЛЕКСЕ АПК.

В статье приведены фрагменты результатов исследований взаи-моотношений товарных и перерабатывающих предприятий в мясопе-рерабатывающем подкомплексе. Обобщаются принципы организации производственно-економических отношений, достижения комплексности в производстве продукции, наращивании ее ассортимента, внедрении стандартов качества.

И.А. Ломачинская. ОПТИМИЗАЦИЯ ВЛИЯНИЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ФИНАНСОВ НА РАЗВИТИЕ ФИНАНСОВ ХОЗЯЙСТВУЮЩИХ СУБЪЕК-ТОВ В УСЛОВИЯХ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКОЙ НЕСТАБИЛЬНОСТИ.

В статье рассмотрено влияния организации налогообложения, го-сударственных расходов, государственных заимствований на финансы хозяйствующих субъектов. Сформулированы основные принципы фор-мирования эффективного бюджетно-налогового механизма развития фи-нансов предприятий в условиях экономического кризиса

Е.В. Доброзорова. СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ОСНОВНЫЕ ТЕН-ДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ МИРОВОГО РЫНКА СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ТРАКТОРОВ.

Исследованы основные тенденции развития и структура мирового рынка сельскохозяйственных тракторов, выявлен стабильный рост трак-торного парка за счет Азиатских стран. Определены структурные измене-ния спроса на тракторы, которые обусловлены увеличением объемов вы-ращивания сельскохозяйственных культур для производства биотоплива.

М.А. Домаскина. ОСОБЕННОСТИ МОДЕЛИРОВАНИЯ ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ ПРОЦЕССОВ В СЕЛЬСКОМ ХОЗЯЙСТВЕ.

Исследованы особенности моделирования производственных про-цессов в сельском хозяйстве, определены основные недостатки исполь-зования линейного программирования, подчеркнуто преимущества и трудности применения методов стохастического программирования для экономико-математического моделирования в аграрном производстве.

И.П. Саварина. ПОВЫШЕНИЕ РОЛИ АРЕНДНОЙ ПЛАТЫ ЗА ИС-ПОЛЬЗОВАНИЕ ЗЕМЕЛЬНЫХ УЧАСТКОВ.

В статье отражено состояние расчетов за аренду земельных долей паев в Украине и Николаевской области, определена ситуация относи-

225

тельно сроков заключения договоров аренды земли, приведен расчет ва-риантов повышения арендной платы за землю.

А.В. Коваленко, В.П. Табацков. ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ АГРАРНЫХ ФОРМИРОВАНИЙ БЛАГОДАРЯ ВНЕДРЕ-НИЮ УСОВЕРШЕНСТВОВАННЫХ ТЕХНИЧЕСКИХ СРЕДСТВ.

Предложено использование определенных технических средств для повышения эффективности деятельности аграрных формирований.

С.А. Клименко. ТЕНДЕНЦИИ ПРОИЗВОДСТВА ОСНОВНЫХ ВИДОВ ПРОДУКЦИИ ПЕРЕРАБАТЫВАЮЩИХ ПРЕДПРИЯТИЙ АПК.

В статье представлены результаты анализа деятельности перераба-тывающих предприятий АПК Николаевской области с целью определения возможных путей снижения зависимости перерабатывающих предприя-тий от предприятий-производителей сельхозсырья.

В.М. Никончук. УПРАВЛЕНЧЕСКИЙ ПОТЕНЦИАЛ И ЕГО ВЛИЯНИЕ НА ЭФФЕКТИВНОСТЬ УПРАВЛЕНИЯ ПЕРСОНАЛОМ.

В статье определена роль управленческого потенциала в системе управления персоналом предприятия. Определена роль стиля руководства, кадрового потенциала, управленческого профиля и их влияние на форми-рование результативной системы управления персонам предприятия.

А.А. Павленко. МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ РЕАЛИЗАЦИИ ДИ-ВЕРСИФИКАЦИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ АГРОСЕРВИСНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ.

В статье рассматривается сущность экономической диагностики в контексте обеспечения конкурентоспособности предприятий на основе принятия эффективных управленческих решений. Теоретически обосно-вывается важность использования диагностики деятельности сельскохо-зяйственных предприятий.

С.А. Никитченко. ЭФФЕКТИВНОЕ ВЕДЕНИЕ СЕЛЬСКОХОЗЯЙ-СТВЕННОГО ПРОИЗВОДСТВА И ЕГО ВЛИЯНИЕ НА СОЦИАЛЬНОЕ РАЗ-ВИТИЕ СЕЛЬСКОЙ МЕСТНОСТИ.

В статье рассмотрены вопросы эффективности производства в сель-скохозяйственных предприятия, также исследован уровень обеспеченно-сти производственными ресурсам. Особое внимание уделено обеспечен-ности, использованию трудовых ресурсов и их влиянию на социальное развитие сельской местности.

З.М. Грицаенко, Р.М. Притуляк. СОДЕРЖАНИЕ ХЛОРОФИЛЛА В ЛИС-ТЬЯХ ТРИТИКАЛЕ ОЗИМОГО ПРИ РАЗНЫХ СПОСОБАХ ПРИМЕНЕНИЯ ГЕРБИЦИДОВ ПРИМА, ПУМА СУПЕР И БИОСТИМУЛЯТОРА БИОЛАН.

Установлено, что действие гербицидов Прима и Пума супер, внесенных раздельно и совместно с регулятором роста растений Би-оланом, способствует повышению содержания хлорофилла в листьях тритикале озимого. Доказано, что наиболее высокие показатели были отмечены при нормах внесения Примы 0,6 и 0,8 л/га и Пумы супер 1,2 л/гасовместно с Биоланом в норме 10 мл/га.

В.А. Богданов, Ю.В. Богданов. ВЛИЯНИЕ РЕЖИМОВ ОРОШЕНИЯ И ПИТАНИЯ НА ВОДОПОТРЕБЛЕНИЕ И УРОЖАЙНОСТЬ РАССАДНОГО ТОМАТА ПРИ КАПЕЛЬНОМ ОРОШЕНИИ.

226

В статье приведены данные по режимам орошения, способам внесе-ния минеральных удобрений и их влиянию на урожайность рассадного томата при выращивании на капельном орошении.

А.Н. Марущак. АНАЛИЗ СОЛЕВОГО РЕЖИМА ПОЧВ ПРИ ДЛИТЕЛЬ-НОМ ИСПОЛЬЗОВАНИИ В РИСОВОМ СЕВООБОРОТЕ.

Приведены результаты исследований динамики общего содержания солей, в том числе токсических, в почвах рисового севооборота после 40-летнего их использования в нем, проведено сравнение солевого ре-жима с целинным аналогом.

А.В. Барвинский. ОПТИМИЗАЦИЯ АГРОФИЗИЧЕСКИХ ПАРАМЕ-ТРОВ ПРОДУКТИВНОСТИ ПАХОТНЫХ ПОЧВ ПОЛЕСЬЯ.

Показана зависимость водно-физических свойств пахотных почв Ки-евского Полесья от их гранулометрического состава, содержания гуму-са и насыщенности поглощающего комплекса кальцием. Улучшение этих свойств почв путем научно обоснованного применения удобрений и ме-лиорантов способствует повышению экологической устойчивости и про-дуктивности полесских агробиоценозов на 60-170%.

В.П. Карпенко. СОДЕРЖАНИЕ САХАРОВ В ЛИСТЬЯХ ЯЧМЕНЯ ЯРО-ВОГО ПРИ ДЕЙСТВИИ ГЕРБИЦИДА И БИОЛОГИЧЕСКОГО ПРЕПАРАТА.

В статье приведены результаты исследований действия различных норм гербицида группы комбинированных препаратов Линтур 70WG, вне-сенного в нормах 90; 100; 120 и 140 г/га раздельно и совместно с биоло-гическим препаратом Агат-25К, на содержание водорастворимых сахаров в листьях ячменя ярового.

А.Н. Трус. ИЗМЕНЕНИЕ ФРАКЦИОННО-ГРУППОВОГО СОСТАВА И СОДЕРЖАНИЯ ПОДВИЖНЫХ ФОРМ ГУМУСА В ЧЕРНОЗЕМЕ ОПОД-ЗОЛЕННОМ ПОД ВОЗДЕЙСТВИЕМ УДОБРЕНИЯ.

Поданы результаты изучения влияния длительного применения (45 лет) различных норм удобрений и систем удобрения в полевом севоо-бороте на фракционно-групповой состав и подвижные формы гумуса чер-нозема оподзоленного тяжелосуглинистого Правобережной Лесостепи Украины. Установлено, что применение удобрений существенно влияет на содержание в почве групп гуминовых и фульвокислот. При увеличе-нии норм удобрений отмечен рост сумы фульвокислот, что приводит к сужению соотношения Сгк : Сфк. Впрочем, тип гумуса остается гуматный за счет увеличения суммы гуминовых кислот. Коэффициент цветности гуминовых кислот находится в пределах 3,4-5,4 в зависимости от удобре-ния. Содержание подвижных органических веществ в черноземе оподзо-ленном поддерживается на уровне 0,204-0,242%, а содержание водора-створимого гумуса находится в пределах 0,0396-0,0575% в зависимости от удобрения.

С.Н. Оглоблина. ВЛИЯНИЕ ОБРАБОТКИ ПОЧВЫ И СЕЛЬСКО-ХОЗЯЙСТВЕННЫХ КУЛЬТУР НА КОМКОВАТОСТЬ ПОЧВ.

Изложены основные результаты исследований влияния различных факторов на комковатость черноземов южных и тёмно-каштановых почв.

227

М.И. Гиль, В.В. Кудрявцева, М.Д. Палькина. ОВЧАРКИ В РАННЕМ ПОСТНАТАЛЬНОМ ОНТОГЕНЕЗЕ.

В статье приведены основные отличия щенков южнорусской овчар-ки различного пола и зональных типов по их развитию и строению тела. Поднято проблему реальности зональной дифференциации породы собак и необходимости изучения этих изолятов и в полновозрастном периоде.

Г.Н. Радчикова, Ю.Ю. Ковалевская, С.А. Ярошевич, В.М. Будько, Д.В. Гурина. РАЦИОНЫ ДЛЯ ВЫСОКОПРОДУКТИВНЫХ КОРОВ ПРИ ВКЛЮЧЕНИИ ЖИРОВОЙ ДОБАВКИ.

Кормовая добавка «Профат» является источником жира для крупно-го рогатого скота, содержание которого составляет 84%. Включение в рационы коров сухой жировой добавки в количестве 0,5-0,8 кг на голову в сутки (6,3-10,0% в составе комбикорма) обеспечивает увеличение сред-несуточного надоя молока базисной жирности на 1,5-3,3 кг при увеличе-нии жирности на 0,1-0,24% без снижения содержания белка.

В.П. Цай, А.Н. Кот, Т.Л. Сапсалева, В.О. Лемешевский. ЗЛАКОВЫЙ СИЛОС С БИОЛОГИЧЕСКИМИ КОНСЕРВАНТАМИ В РАЦИОНАХ МО-ЛОДНЯКА КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА.

Исследованиями установлено, что скармливание злакового сило-са, приготовленного с применением микробно-ферментного препарата «AxpHast Gold» и Биотроф, позволило увеличить переваримость сухого вещества рациона на 2%, органического вещества – на 2,4, клетчатки – на 2,1%, БЭВ – на 2,8, жира на 0,6 и протеина на 2,3%, а также повысить отложение азота в теле на 5%.

А.А. Бондарь, Е.В. Баркарь. ВЛИЯНИЕ РАЗЛИЧНЫХ СПОСОБОВ СОДЕРЖАНИЯ ТЕЛЯТ НА ИХ РОСТ И РАЗВИТИЕ.

Исследовано влияние различных способов содержания телят на их рост и развитие.

Установлено, что содержание телят на открытом воздухе в индивиду-альных домиках экономично эффективнее по сравнению с содержанием телят в профилактории в клетках Эверса.

А.И. Тищенко, А.Н. Церенюк, А.И. Хватов, А.В. Акимов. ХАРЬКОВ-СКИЙ ЗАВОДСКОЙ ТИП УКРАИНСКОЙ МЯСНОЙ ПОРОДЫ СВИНЕЙ.

Приведена информация об истории выведения, современном состоя-нии и перспективах дальнейшего развития харьковского типа украинской мясной породы свиней. Приведены результаты использования животных харьковского типа в системе скрещивания и гибридизации. Представлены результаты изучения воспроизводительных качеств маток крупной белой породы при их сочетании с хряками харьковского типа украинской мяс-ной породы свиней.

В.И. Остапенко. ГЕНЕТИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА ПОРОД И КРОССОВ ПТИЦЫ ПО ПОЛИМОРФНЫМ СИСТЕМАМ БЕЛКОВ ЯИЦ.

Изучена генетическая структура 7 популяций птицы резервного и основного генофонда по частоте генных частот и уровню гетерозиготнос-ти полиморфных локусов белков яиц. Установлена степень генетического подобия и отличия изученных генотипов в зависимости от направления продуктивности птицы и происхождения.

228

Н.Н. Шульженко. ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ВЫМЕНИ У ГОЛШТИНСКИХ КОРОВ-ПЕРВОТЕЛОК РАЗНЫХ ТИПОВ СТРЕССО-УСТОЙЧИВОСТИ ПРИ МАШИННОМ ДОЕНИИ.

Исследовано влияние типа стрессоустойчивости у голштинских коров-первотелок на функциональные особенности вымени. Установле-но, что стрессоустойчивые коровы быстрее реагируют на начало доения, интенсивнее осуществляют молокоотдачу, характеризуются меньшим временем доения.

Ю.В. Селезнёв, А.П. Галеева, Н.В. Завирюха. МОДЕЛИРОВАНИЕ СКОРОСТИ ТУРБУЛЕНТНОГО ПОТОКА В ТРУБАХ.

Рассмотрены энергетические характеристики потока газа. Получена теоретическая модель профиля скорости турбулентного потока в цилин-дрических трубах, которая справедлива для всего сечения потока.

А.Г. Руденко, Ю.Г. Золотой, И.Ю. Жук. ОЦЕНКА АДЕКВАТНОСТИ МЕ-ТОДИКИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ОПРЕДЕЛЕНИЯ ДЕФОРМИРОВАН-НОГО СОСТОЯНИЯ ПОВЕРХНОСТИ ТВЕРДЫХ ТЕЛ МЕТОДОМ ЛАЗЕР-НОЙ СПЕКЛ-ФОТОГРАФИИ.

Протестирована методика экспериментального определения упругих механических деформаций твердых тел при статическом и виброрезонанс-ном нагружениях методом спекл-фотографии. Доказана целесообразность и эффективность использования созданного экспериментального лазер-ного стенда и разработанной методики для определения напряженно-деформированного состояния элементов конструкций.

Д.А. Маевский, О.Ю. Маевская, Т.Я. Тинтулова. ИССЛЕДОВАНИЕ ПРО-ЦЕССА ВЫЯВЛЕНИЯ ОШИБОК В УЧЕТНОЙ ИНФОРМАЦИОННОЙ СИС-ТЕМЕ «АГРОКОМПЛЕКС».

Исследована динамика выявления ошибок во время эксплуатации системы «Агрокомплекс». Проведен анализ моделей надежности про-граммного обеспечения и их пригодности к моделированию в сложных системах, которые изменяются во время сопровождения.

229

ABSTRACTS

V.I. Havrysh, M.D. Babenko. THE METHOD OF DETERMING THE DIRECTION OF THE EFFECTIVE USAGE OF PLANT RESIDUES.

The directions of plant residue utilization have been examined. The criteria of the economic ef ciency of plant residue utilization has been suggested. The evoluating method of energy and economic ef ciency of plant residue utilization has been done.

O.I. Pavlov. UKRAINIAN PEASANTRY AS A MIRROR OF THE STATE BUILDING.

Public policy development of the peasantry has been analyzed in compliance with the strategy of state building. The basic features of rural areas, its social purposes and the role of the peasantry as an engine of social change in the countryside have been identi ed. The main meaning in the transformation of the peasantry from the object in the subject of transformation has been established.

N.M. Sirenko, T.О. Chayka. PERSPECTIVES OF THE DEVELOPMENT OF ORGANIC AGRICULTURAL PRODUCTION IN UKRAINE.

Structural elements of organic agricultural production have been studied. Current status of agricultural production in Ukraine have been considered, and the problems of the development of the organic movement and the possible directions for its solutions have been identi ed.

O.M. Vyshnevska. CLUSTER APPROACH TO EVALUATION OF THE EFFECTIVENESS OF RESOURCE POTENTIAL OF THE ENTERPRISES OF THE AGRICULTURE.

The question of the nature and methodology for evaluating of the resource potential of the enterprises of the agricultural sector have been considered in this article. The meaning and practical function of cluster analysis for evaluation of ef cient usage of resource potential have been grounded.

O.A. Sarapina. THE PROCESS OF MODELLING OF THE FINANCIAL CONVERSION OF FOOD INDUSTRY ENTERPRISES.

The process of the improvement directions of nancial conversion of food industry enterprises using the economic and mathematical methods have been de ned in the article. The main directions of conception ‘ nancial conversion’ formation have been considered here as well.

L.P. Marchuk. AGRICULTURAL ENTERPRISES IN UKRAINE IN THE LIGHT OF THE INNOVATIVE TRANSFORMATIONS.

The conditions and features of innovative reforms in the agrarian sector of Ukraine have been considered. The problems, which require urgent solutions to accelerate the innovative development of agricultural enterprises, have been re ected.

V.V. Grechkosiy, I.G. Gurov. FORMATION OF CATTLE BREEDING MARKET.The questions of cattle breeding market formation have been considered

in the article. The information about producing of the main types of cattle products is given for years 2000, 2007-2010. Cattle livestock dynamics and their productivity has been demonstrated in the article.

230

V.I. Tkachuk. PLANNING AND IMPLEMENTATION OF DIVERSIFICATION STRATEGY OF AGRICULTURAL ENTERPRISES.

The process of diversi cation of agrarian enterprises as strategic direction of providing of effective agricultural production, providing of market rmness and competitiveness of agricultural product at domestic and foreignl markets has been studied in the article. The suggestions of the possibilities of market strategy of the diversifyed growth of agrarian enterprises have been grounded.

A.V. Grymak. THE EFFECTIVENESS OF ESTABLISHMENT OF MARKET INTERRELATIONS BETWEEN COMMODITY AND PROCESSING ENTERPRISES OF DIFFERENT FORMS OF PROPERTY IN MEAT-PROCESSING SUBCOMPLEX OF AGRICULTURAL INDUSTRIAL COMPLEX.

The fragments of researching results concerning interrelations between commodity and processing enterprises in meat-processing subcomplex are demonstrated in this article. The generalized principles of industrial-economic relations’ organization, complex achievement in output producing, increasing of its product assortment and inculcation of its quality standards have been established.

I.A. Lomachynska. OPTIMIZATION OF INFLUENCE OF PUBLIC FINANCES ON THE DEVELOPMENT OF FINANCES OF SUBJECT MANAGEMENTS IN THE CONDITION OF MACROECONOMIC INSTABILITY.

The in uences of organization of taxation, government spending, government borrowings on nances of subject managements have been considered in the article. Basic principles of forming of effective scal mechanism of the development of nances of enterprises have been formulated in the conditions of economic crisis.

Е.V. Dobrozorova. CURRENT STATUS AND TRENDS OF THE DEVELOPMENT OF FARM TRACTORS GLOBAL MARKET.

The basic trends of development and structure of the global market for agricultural tractors, and a steady increase in tractor eet by Asian countries were studied. Structural changes in demand for tractors, which is due to increasing of crop production for biofuels have been established.

M.A. Domaskina. THE PECULIARITIES OF DESIGNING OF PRODUCTION PROCESS IN AGRICULTURE.

The peculiarities of designing of the production process in agriculture, the main disadvantages of using linear programming and emphasizing the advantages are re ected in the article. The dif culties of application of stochastic programming for economic and mathematical modeling in agricultural production have been studied.

I.P. Savarina. INCREASING OF THE ROLE OF RENT FOR THE USAGE OF LOT LANDS.

The state of calculations for the lease of the landed stakes of shares in Ukraine and Mykolaiv area has been re ected in the article. The situation in relation to the terms of entering into the contracts of tenancy of land is determined. The calculation of variants of increasing of rent for land has been established.

231

A.V. Kovalenko, V.P. Tabatskov. RAISING OF THE EFFECTIVENESS OF AGRARIAN UNITS ACTIVITY DUE TO THE INTRODUCTION OF IMPROVED TECHNICAL MEANS.

The application of certain technical means for raising the effectiveness of agrarian units activity has been proposed in the article.

S.O. Klimenko. TRENDS OF MAIN PRODUCTS PROCESSORS OF AGROINDUSTRIAL COMPLEX.

The results of analysis of activity of processing enterprises of the Mykolaiv area with the aim of determination of possible ways of the declining of the dependence of processing enterprises from the enterprises-producers of raw material have been presented in the article.

V.M. Nikonchuk. ORGANIZATIONAL CLIMATE AS PRE-CONDITION OF STRATEGIC DEVELOPMENT OF ENTERPRISES.

The in uence of the image of leader, organization, business on an organizational climate has been considered in this article. The certain role of the style of guidance and its in uence on forming of the effective control system of the staff of the enterprise has been established.

I.A. Pavlenko. METHODICAL PROVIDING OF REALIZATION OF DIVERSIFICATION ACTIVITY OF AGROSERVICE ENTERPRISES.

The structure of economic diagnostics in the context of providing of competitiveness of enterprises on the basis of acceptance of effective administrative decisions has been examined in this article. Importance of the usage of diagnostics of activity of agricultural enterprises has been grounded theoretically.

S.O. Nikitchenko. EFFECTIVE AGRICULTURAL ACTIVITY PRODUCTION AND ITS INFLUENCE ON SOCIAL DEVELOPMENT OF RURAL AREAS.

The issues of ef ciency of agricultural enterprises also have been investigated in this article. Particular attention is paid to the provision and the usage of labor resources and its impact on social development of rural areas.

Z.M. Grutsayenko, R.M. Prutylyak. THE CONTENT OF CHLOROPHYLL IN THE LEAVES OF WINTER TRITICALE WITH DIFFERENT METHODS OF USING HERBICIDES PRIMA AND PUMA SUPER AND BIOSTIMULATOR BIOLAN.

It was established that the effect of herbicides Prima and Puma Super which were applying separate and together with the growth regulator for the plants Biolan promote the raising of chlorophyll in the leaves of winter triticale. It was proved that the highest indexes were during the applying norms of Prima 0,6;0,8 l/h and Puma Super 1,2 l/h together with the norm of Biolan 10 ml/h.

V.A. Bogdanov, Y.V. Bogdanov. INFLUENCE OF SCHEDULES OF IRRIGATION AND NUTRITION ON WATER CONSUMPTION AND PRODUCTIVITY OF SEEDLING TOMATO WITH TRICKLE IRRIGATION.

The article demonstrates the data on schedules of irrigation, ways of application of mineral fertilizers and their in uence on productivity of seedling tomato at cultivation with trickle irrigation.

232

A.N. Marushchak. ANALYSIS OF SOILS SALT REGIME WITH PROLONGED USAGE IN THE RICE CROP ROTATION.

The results on the dynamics of total salts content, including toxic, in soils of rice crop rotation after 40 years of soil usage in it have been considered. The comparison of salt regime with virgin counterpart have been done.

A.V. Barvinskiy. THE OPTIMIZATION OF AGROPHYSICAL PARAMETERS OF ARABLE LANDS PRODUCTIVITY IN POLISSYA.

The dependence of the water-physical properties of arable lands of Kiev Polissya from their granulometric composition, contents of humus and saturation of absorbing complex with calcium have been shown. The improvement of these soils properties by means of the scienti c-founded application of fertilizers and ameliorants allows to raise the ecological stability and productivity of Polissya agrobiocenosis for 60-170%.

V.P. Karpenko. SUGAR CONTENT IN THE LEAVES OF SPRING BARLEY UNDER THE INFLUENCE OF HERBICIDE AND BIOLOGICAL PREPARATION.

The article presents the results of the research of the in uence of different application rates of herbicide in Lintur 70WG belonging to combined group on the content of water soluble sugar in the leaves of spring barley. The herbicide was applied at the rates of 90; 100; 120; and 140 g/ha separately and together with biological preparation Agat-25K.

O.M. Trus. THE CHANGE OF A PARTICLE-SIZE GROUP COMPOSITION AND THE CONTENT OF MOVING FORMS OF HUMUS IN A PODZOLIC CHERNOZEM UNDER THE INFLUENCE OF FERTILIZING.

The results of study of prolonged application (45 years) of different rates of fertilizers in a eld crop rotation on a particle-size group composition and moving forms of humus of a podzolic chernozem of a Right Forest Steppe of Ukraine are given. It is determined that the application of fertilizers in uences greatly on the content of humic and fulvic acids in a group of soils. While increasing the rate of fertilizers the growth of content of fulvic acids is pointed that gives the reducing of proportion Cha : Cfa. But the type of humus remains humatnic because of the rise of an amount of humic acids. The coef cient of colourness of humic acids has the rate of 3,4-5,4 depending on the fertilizer. The content of organic matters in a podzolic chernozem is on the rate of 0,204-0,242% and the content of a water-solu e humus is within the bounds of 0,0396-0,0575% depending on the fertilizer.

S.N. Ogloblina. THE INFLUENCE OF TILLAGE AND AGRICULTURE ON CRUNBLY CONDITION SOILS.

The basic results of researches connected with different factors and its in uence on antidi ation rmness of south chernozem and dark-chestnut soils were examined.

М.І. Gill, V.V. Kudryavtseva, M.I. Palkina. THE PECULIARITIES OF GROWTH AND DEVELOPMENT OF PUPPIES OF SOUTH-RUSSIAN SHEEP DOG IN THE EARLY POST-NATAL ONTOGENY.

The main differencies of puppies of South-Russian sheep dogs of different sex and regional types are given in the article by its development and body

233

building. The problem of reality of the regional differentiation of dogs breed and necessity of studying such isolates in the full age have been established.

G.N. Radchikova, U.U. Kovalevskaya, S.A. Yaroshevich, B.M. Budko, D.V. Gurina. DIETS FOR HIGH-PRODUCTIVE COWS BY INCLUDING OF A FAT SUPPLEMENT.

Fat supplement «Profat» is a source of fat for cattle. Fat content is 84%. Including of 0,5-0,8 kg per day for one animal (6,3-10% of mixed forage amount) of dry fat supplement in diets for cows promotes increasing of prime cost of milk of basis fatness at 1,5-3.3 within fatness increasing for 0,1-0,24% without protein level decreasing.

V.P. Tzai, A.N. Kot, T.L. Sapsaleva, V.O. Lemeshevski. CEREAL SILAGE WITH BIOLOGICAL PRESERVATIVES IN DIETS FOR YOUNG CATTLE.

Researches helped to determine that feeding young cattle with cereal silage prepared with microbe-ferment preparation «AxpHast Gold» and Biotorf allowed to increase digestibility of Dry Matter of a diet for 2%, organic substance – for 2,4, ber – for 2,1% Biologically active substances – for 2,8%, fat – for 0,6 and protein – for 2,3% and have increased nitrogen level in body for 5%.

А.А. Bondar, E.V. Barkar. INFLUENCE OF THE DIFFERENT WAYS OF THE MAINTENANCE OF CALVES ON ITS GROWTH AND DEVELOPMENT.

In uence of ways of the maintenance of calves on their growth and development have been investigated.

It was established, that the maintenance outside in individual small houses economically is more effective in comparison of the maintenance in dispensaries or in cells.

A.I. Tischenko, O.N. Tserenyuk, A.I. Khvatov, O.V. Akimov. THE KHARKIV TYPE OF UKRAINIAN MEAT BREED OF PIGS.

The information of history breading, modern condition and perspectives of the development of the Kharkiv type have been presented. The results of using of the Kharkiv type in crossing and hybridization scheme were demonstrated. The results of the evaluation of the reproductive capacity of dams of Large White breed in combination with boars of Kharkiv type of Ukrainian meat breed have been demonstrated.

V.I. Ostapenko. GENETIC STRUCRURE OF BREEDS AND CROSSES OF POULTRY FOR EGG PROTEIN POLYMORPHIC SYSTEMS.

Genetic structure of seven populations of poultry reserve and the main gene fund of gene frequencies and the level of heterozygosis of polymorphic locus protein of eggs has been examined. Degree of the genetic similarities and differences were studied and genotype, depending on the productivity and the origin of poultry has been established.

N.N. Shulzhenko. FUNCTIONAL PROPERTIES OF UDDER IN THE DIFFERENT STRESS-RESISTANT TYPES OF HOLSTEIN FIRST-CALF COWS BY USING MACHINE MILKING.

The relation on stress-resistance type of Holstein rst-calf cows to the functional properties of udder has been studied in this article. It is established that high stress-resistant cows have a faster reaction on the beginning of

234

milking, more intensive secretion of milking and it is taken a shorter time to milk them.

Y.V. Seleznev, A.P. Galeeva, N.V. Zaviryuha. SIMULATION OF TURBULENT VELOCITY FLOW IN TUBES.

The energetic characteristics of gas ow have been researched. The model the velocity pro le of turbulent ow in cylindrical tubes, which is valid for the entire cross section of ow have been established.

A.G. Rudenko, Y.G. Zolotoy, I.Y. Zhuk. EVALUATION OF ADEQUACY OF THE METHODOLOGY OF CONCERNING EXPERIMENTAL ESTIMATION OF SOLID OBJECTS STRAINED SURFACE CONDITION BY THE METHOD OF LASER SPECKLE-PHOTOGRAPHY.

The method of experimental estimation of solid objects strained surface mechanical deformations had been studied under the static and vibroresonant loading by the method of speckle-photography. Effectiveness and expediency of developed experimental laser stand and method of utilization for estimation of de ected mode of constructions elements had been con rmed.

D.A. Maevskiy, O.Y. Maevskaya, T.Y. Tintulova. THE RESEARCH OF THE PROCCES FINDING OF ERROWS IN THE ACCOUNTING SYSTEM OF INFORMATION «AGROCOMPLEX».

The dynamics of exposure of errors have been studied during the exploitation of the system «Agrocomplex». The analysis of reliability of models of software and its abilities for designing in the dif cult systems which are changing during the work have been done.

235

ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНІ НАУКИВ.І. Гавриш, М.Д. Бабенко. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯНАПРЯМКУ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯРОСЛИННИХ РЕШТОК ........................................................3О.І. Павлов. УКРАЇНСЬКЕ СЕЛЯНСТВО ЯК ДЗЕРКАЛОПРОЦЕСУ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ .........................................11Н.М. Cіренко, Т.О. Чайка. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГОВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ ..................................................20О.М. Вишневська. КЛАСТЕРНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОГОПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРА .........28О.А. Сарапіна. МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВФІНАНСОВОЇ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ .............................................35Л. П. Марчук. АГРАРНІ ПІДПРИЄМСТВА УКРАЇНИУ СВІТЛІ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ ..........................44В.В. Гречкосій, І.Г. Гуров. ФОРМУВАННЯ РИНКУПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА ..............................................52В.І. Ткачук. ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇДИВЕРСИФІКАЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ....................57А.В. Гримак. ЕФЕКТИВНІСТЬ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН ТОВАРНИХ І ПЕРЕРОБНИХПІДПРИЄМСТВ РІЗНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ УМ’ЯСОПРОДУКТОВОМУ ПІДКОМПЛЕКСІ АПК ...................63І.А. Ломачинська. ОПТИМІЗАЦІЯ ВПЛИВУ ДЕРЖАВНИХФІНАНСІВ НА РОЗВИТОК ФІНАНСІВ СУБ’ЄКТІВГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇНЕСТАБІЛЬНОСТІ ................................................................72О.В. Доброзорова. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО РИНКУСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТРАКТОРІВ ............................82

236

М.А. Домаскіна. ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ У СІЛЬСЬКОМУГОСПОДАРСТВІ ...................................................................89І.П. Саваріна. ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ОРЕНДНОЇ ПЛАТИЗА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ......................96Г.В. Коваленко. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ ЗАВДЯКИВПРОВАДЖЕННЮ УДОСКОНАЛЕНИХ ТЕХНІЧНИХЗАСОБІВ ..............................................................................102С.О. Клименко. ТЕНДЕНЦІЇ ВИРОБНИЦТВАОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ ПЕРЕРОБНИМИПІДПРИЄМСТВАМИ АПК .....................................................108В.М. Никончук. УПРАВЛІНСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ...115А.А. Павленко ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКАДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВЯК ІНСТРУМЕНТ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ...120С.О. Нікітченко. ЕФЕКТИВНЕ ВЕДЕННЯСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВАТА ЙОГО ВПЛИВ НА СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОКСІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ .....................................................127

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИЗ.М. Грицаєнко, Р.М. Притуляк. ВМІСТ ХЛОРОФІЛУ ВЛИСТКАХ ТРИТИКАЛЕ ОЗИМОГО ПРИ РІЗНИХСПОСОБАХ ЗАСТОСУВАННЯ ГЕРБІЦИДІВ ПРІМИ ІПУМИ СУПЕР ТА БІОСТИМУЛЯТОРА БІОЛАН ....................133В.О. Богданов, Ю.В. Богданов. ВПЛИВ РЕЖИМІВЗРОШЕННЯ І ЖИВЛЕННЯ НА ВОДОСПОЖИВАННЯІ ВРОЖАЙНІСТЬ РОЗСАДНОГО ТОМАТА ПРИКРАПЛИННОМУ ЗРОШЕННІ................................................138Г.М. Марущак. АНАЛІЗ СОЛЬОВОГО РЕЖИМУ ҐРУНТІВПРИ ТРИВАЛОМУ ВИКОРИСТАННІ ЇХ В РИСОВІЙСІВОЗМІНІ ...........................................................................144

237

А.В. Барвінський. ОПТИМІЗАЦІЯ АГРОФІЗИЧНИХПАРАМЕТРІВ ПРОДУКТИВНОСТІ ОРНИХ ЗЕМЕЛЬПОЛІССЯ .............................................................................149В.П. Карпенко. ВМІСТ ЦУКРІВ У ЛИСТКАХ ЯЧМЕНЮЯРОГО ЗА ДІЇ ГЕРБІЦИДУ І БІОЛОГІЧНОГО ПРЕПАРАТУ ...153О.М. Трус. ЗМІНА ФРАКЦІЙНО-ГРУПОВОГО СКЛАДУІ ВМІСТУ РУХОМИХ ФОРМ ГУМУСУ В ЧОРНОЗЕМІОПІДЗОЛЕНОМУ ПІД ВПЛИВОМ УДОБРЕННЯ...................159С.М. Оглобліна. ВПЛИВ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ ТАСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР НА ГРУДКУВАТІСТЬ ГРУНТУ ................................................................................167М.І. Гиль, В.В. Кудрявцева, М.Д. Палькіна.ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ЦУЦЕНЯТПІВДЕННОРОСІЙСЬКОЇ ВІВЧАРКИ У РАННЬОМУПОСТНАТАЛЬНОМУ ОНТОГЕНЕЗІ ......................................173Г.Н. Радчикова, Ю.Ю. Ковалевская, С.А. Ярошевич,В.М. Будько, Д.В. Гурина. РАЦИОНЫ ДЛЯ ВЫСОКОПРОДУКТИВНЫХ КОРОВ ПРИ ВКЛЮЧЕНИИЖИРОВОЙ ДОБАВКИ ..........................................................180В.П. Цай, А.Н. Кот, Т.Л. Сапсалева, В.О. Лемешевский. ЗЛАКОВЫЙ СИЛОС С БИОЛОГИЧЕСКИМИКОНСЕРВАНТАМИ В РАЦИОНАХ МОЛОДНЯКА КРУПНОГОРОГАТОГО СКОТА ...............................................................184А.О. Бондар, Є.В. Баркарь. ВПЛИВ РІЗНИХ СПОСОБІВ УТРИМАННЯ ТЕЛЯТ НА ЇХ РІСТ ТА РОЗВИТОК ..................189А.І. Тищенко, О.М. Церенюк, А.І. Хватов, О.В. Акімов. ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОДСЬКИЙ ТИП УКРАЇНСЬКОЇ М'ЯСНОЇПОРОДИ СВИНЕЙ ...............................................................194В.І. Остапенко. ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ПОРІД І КРОСІВ ПТИЦІ ЗА ПОЛІМОРФНИМИ СИСТЕМАМИ БІЛКІВ ЯЄЦЬ ...198Н.М. Шульженко. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІВИМЕНІ У ГОЛШТИНСЬКИХ КОРІВ РІЗНИХ ТИПІВСТРЕСОСТІЙКОСТІ ПРИ МАШИННОМУ ДОЇННІ ................203

238

ТЕХНІЧНІ НАУКИЮ.В. Селезньов, А.П. Галєєва, М.В. Завірюха.МОДЕЛЮВАННЯ ШВИДКОСТІ ТУРБУЛЕНТНОГО ПОТОКУУ ТРУБАХ .............................................................................208О.Г. Руденко, Ю.Г. Золотий, І.Ю. Жук. ОЦІНКААДЕКВАТНОСТІ МЕТОДИКИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГОВИЗНАЧЕННЯ ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ ПОВЕРХНІТВЕРДИХ ТІЛ МЕТОДОМ ЛАЗЕРНОЇ СПЕКЛ-ФОТОГРАФІЇ ...213Д.А. Маєвський, О.Ю. Маєвська, Т.Я. Тінтулова.ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ВИЯВЛЕННЯ ПОМИЛОКВ ОБЛІКОВІЙ ІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ«АГРОКОМПЛЕКС» ...............................................................218

АННОТАЦИИ ......................................................................223

ABSTRACTS.........................................................................229

239

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙДо друку приймаються статті, що відповідають вимо-

гам ВАК і мають такі необхідні елементи: постановка про-блеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публі-кацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які опирається автор, виділення невирішених раніше частин загаль-ної проблеми, яким присвячується дана стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням наукових результатів; ви-сновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.Подається примірник тексту статті, підписаний авторами,

надрукований на папері форматом А4, а також електронний варі-ант на дискеті 3,5”, CD-ROM або електроною поштою. Обов’язково подається: рецензія доктора наук; квитанція про оплату, відомос-ті про автора.Обсяг статті – до 6 повних сторінок. Розміри полів: ліве –

30 мм, праве – 20 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм, до 30 ряд-ків на сторінці.Статті необхідно готувати за допомогою текстового редакто-

ра Мicrosoft Word версії не ніжче версії 7.0. Шрифт статті – Times New Roman Cyr, через інтервал 1,5, розмір – 14 рt.

Назва статті має бути короткою (5-9 слів), адекватно відби-вати її зміст, відповідати суті досліджуваної наукової проблеми. При цьому слід уникати назв, що починаються зі слів: “Дослідження питання…”, “Деякі питання…”, “Проблеми…”, Шляхи…”, в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.

Анотації (українською, російською та англійською) набирати курсивом 11 кеглем. Виклад матеріалу в анотації має бути стис-лим і точним (близько 50 слів). Слід застосовувати синтаксичні конструкції безособового речення, наприклад: “Досліджено…”, “Розглянуто…”, “Установлено…” (наприклад, “Досліджено гене-тичні мінливості… Отримано задовільні результати…”)

Посилання в тексті подавати тільки у квадратних дужках, наприклад [1], [1, 6]. Посилання на конкретні сторінки наводити після номера джерела, потім через кому сторінку (маленьке с.), далі її номер (наприклад: [1, с. 5]). Якщо далі йде інше джерело, то ставити його номер через крапку з комою в тих самих дужках

240

(наприклад, [4, 8,]. Не подавати в тексті розгорнутих посилань, таких як (Іванов А.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000, – С.54) (ГОСТ 7.1-84).Усі цитати, мова оригіналу яких є іншою, подавати мовою Ві-

сника й обов’язково супроводжувати їх посиланнями на джерело і конкретну сторінку.Не робити посторінкових посилань, а подавати їх у дужках

безпосередньо в тексті.На всі рисунки й таблиці давати посилання в тексті. Усі ри-

сунки мають супроводжуватися підрисунковими підписами, а таблиці повинні мати заголовки.

Рисунки виконувати у редакторі Мicrosoft Word 6.0, 7.0 за допомогою функції “Створити рисунок”, а не виконувати рису-нок поверх тексту. Написи на рисунках виконувати засобами Microsoft Word з тим, щоб редактор мав можливість зробити в них необхідні виправлення.

Таблиці виконувати у редакторі Мicrosoft Word 6.0, 7.0 за допомогою функції “Додати таблицю”. Кожна таблиця повинна займати не більше одного аркуша при розмірі шрифта TIMES тек-сту таблиці не менш ніж 12 кегль.

Формули у статтях по всьому тексту набирати у формульно-му редакторі MS Equation – 3.0, шрифт TIMES, 10 кегль.Автори мають дотримуватися правильної галузевої терміно-

логії (див. держстандарти).Терміни по всій роботі мають бути уніфікованими.Між цифрами й назвами одиниць (грошових, метричних

тощо) ставити нерозривний пробіл.Скорочення грошових та метричних одиниць, а також ско-

рочення млн, млрд, метричних (грн, т, ц, м, км тощо) писати без крапки.Якщо в тесті є абревіатура, то подавати її в дужках при пер-

шому згадуванні.Література, що приводиться наприкінці публікації, повинна

розташовуватися в порядку її першого згадування в тексті статті й бути оформлена відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Номер у списку літератури має відповідати лише одному джерелу.

На диску повинен бути 1 файл з текстом статті, названий прізвищем автора (Стаття_Прізвище).

241

Редакційна колегія залишає за собою право на редакційні виправлення.ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ СТАТТІ

УДК (НОМЕР УДК)

НАЗВА СТАТТІ

Л.С. Прокопенко, кандидат біологічних наук, доцентЛ.П. Чорнолата, кандидат сільськогосподарських наукІнститут кормів УААН

*Текст анотації* українською мовою

Ключові слова: 4-7 ключових слів або словосполучень

НАЗВАНИЕ СТАТЬИ

Л.С. ПрокопенкоЛ.П. Чорнолата*Текст аннотации* російською мовою

NAME OF THE ARTICLE

L.S. ProkopenkoL.P. Chornolata

*Text of annotation* англійською мовою

* Текст статті *

Література1. Іваненко І. І. Назва роботи / Іваненко І. І. — К. : Вища школа, 1999. — 111 с.2. Бобров М. І. Назва статті / Бобров М. І. // Назва журналу. — 1999. — № 6. —С. 23—25.

Наукове видання

Вiсник аграрної науки Причорномор’яВипуск 1(58). – 2011

Технічний редактор: О.М. Кушнарьова.Комп’ютерна верстка: М.Г. Алєксєєв, Ю.В. Антонович.

Пiдписано до друку 22.02.11. Формат 60 x 84 1/16.Папiр друк. Друк офсетний. Ум.друк.арк. 15,13.Тираж 300 прим. Зам. № ___. Цiна договiрна.

Надруковано у видавничому відділіМиколаївського державного аграрного університету

54010, м.Миколаїв, вул.Паризької комуни, 9

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1155 від 17.12.2002 р.

Вісник аграрної науки Причорномор`я. Випуск 1(58). 2011 р

Documents