«Хвилі моєї туги» акварелі за мотивами лірики Лесі Українки

16 жовтня - 16 листопада 2012 року

Тетяна ПАВЛИК

Рветься осінь руками кривавимидо далекого сонечка любого;кров на шатах препишних шаріється,оксамит і парчу залива.

Так для сонечка осінь убралася,мов цариця у свято врочистеє,все, що є на сім світі найкращого,все зібрала на пишний убір.

Тетяна ПАВЛИК24 травня 1965

Народилася, живе і працює в Івано-Франківську, фах здобула у Львові – відділ оформлення та ілюстрації книги Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (1990). В тому ж році у Львові відбулася перша персональна виставка – серія акварелей «Лісова пісня» за мотивами однойменної драми Лесі Українки. У 1991-му за оформлення та цикл ілюстрацій до збірки лірики Лесі Українки «Хвилі моєї туги» (видавництво «Каменяр», Львів) удостоєна диплому другого ступеня на республікансь-кому конкурсі в Києві.

Член Національної спілки художників України (1999), член Національної спілки фотохудожників України (2005), перший лауреат Національної молодіжної премії імені Михайла Дерегуса (1998).

Працює в галузі малярства, книжкової та станкової графіки, фотографії. Віддано вірна акварелі. Активна учасниця багатьох міжнародних та всеукраїнських виставок, конкурсів та пленерів – в першу чергу живописних, а також фотографічних. Твори зберігаються в музеях і приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Персональні виставки: Львів (1990), Івано-Франківськ (1998, 1999, 2002-2005, 2011, 2012), Київ (1999, 2000 ) та інші.

(067)125.91.39(0342)74.03.77pavlyk.art@gmail.comhttp://photospilka.com/pavlik-tanya-239/

© Фото. Ярема Проців

Ілюстрація до драми-феєрії «Лісова пісня», 1990папір, акварель, 63х50 см

Ні! я жива! Я буду вічно жити!Я в серці маю те, що не вмирає.

По чім ти знаєш те?

По тім, що мукусвою люблю і їй даю життя.Коли б могла я тільки захотітиїї забути, я пішла б з тобою,але ніяка сила в цілім світіне дасть мені бажання забуття.

Мавка

Мавка

Марище

Ілюстрація до збірки «Хвилі моєї туги», 1990папір, акварель, 28х44 см

Стояла я і слухала весну,Весна мені багато говорила,Співала пісню дзвінку, голоснуТо знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,Про молодощі, радощі, надії,Вона мені переспівала зновТе, що давно мені співали мрії.

Ілюстрація до збірки «Хвилі моєї туги», 1990папір, акварель, 26х44 см

То була тиха ніч чарівниця,Покривалом спокійним, широким

Простелилась вона над селом,Прокидалась край неба зірниця,Мов над озером тихим, глибоким

Лебідь сплескував білим крилом.

І за кожним тим сплеском яскравимСерце кидалось, розпачем билось,

Замирало в тяжкій боротьбі.Я змаганням втомилась кривавим,І мені заспівати хотілось

Лебединую пісню собі.

Ілюстрація до збірки «Хвилі моєї туги», 1990папір, акварель, 26х22 см

Ви щасливі, пречистії зорі,ваші промені – ваша розмова;якби я ваші промені мала,я б ніколи не мовила слова.

Ви щасливі, високії зорі,все на світі вам видко звисока;якби я так високо стояла,хай була б я весь вік одинока.

Ви щасливі, холоднії зорі,ясні, тверді, неначе з кришталю;якби я була зіркою в небі,я б не знала ні туги, ні жалю.

Не дорікати слово я дала,І в відповідь на тяжку постановуТи дав колючу гілочку тернову,Без жаху я в вінок її вплела.

Рясніше став колючий мій вінок…Дарма, я знала се! Тоді ще, як приймалаВід тебе зброю, що сріблом сіяла,Я в серце прийняла безжалісний клинок.

Тепер мені не жаль ні мук, ні крові,Готова я приймать і рани, і терниЗа марні мрії, за святії сниПречистого братерства і любові.

Ілюстрація до збірки «Хвилі моєї туги», 1990папір, акварель, 26х22 см

Ілюстрація до збірки «Хвилі моєї туги», 1990папір, акварель, 26х22 см

Хотіла б я піснею статиУ сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світі літати,Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зоріПолинути співом дзвінким,

Упасти на хвилі прозорі,Буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мріїІ щастя моє таємне,

Ясніші, ніж зорі яснії,Гучніші, ніж море гучне.

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,Так міцно, щільно, і закрить од світа,Я не боюсь тобі життя одняти,Ти будеш, мов руїна, листом вкрита.

Плющ їй дає життя, він обіймає,Боронить від негоди стіну голу,Але й руїна стало так тримаєТовариша, аби не впав додолу.

Їм добре так удвох, – як нам з тобою, –А прийде час розсипатись руїні, –Нехай вона плюща сховає під собою.Навіщо здався плющ у самотині?

Хіба на те, аби валятись доліПораненим, пошарпаним, без силиЧи з розпачу повитись на тополіІ статися для неї гірш могили?

Ілюстрація до збірки «Хвилі моєї туги», 1990папір, акварель, 26х22 см

Ілюстрація до збірки «Хвилі моєї туги», 1990папір, акварель, 26х22 см

Мрія далекая, мрія минулаястала сю ніч надо мною,мов якась постать похила, знебулаянад дорогою труною…

Мріє, не стій при мені жалібницею,мов наряджаєш до гробу,нащо ти встала з труни упирицею,вдягнена в чорну жалобу?...

…Не докоряй мені, мріє загублена,і не хились надо мною!Мертва й похована ти, моя люблена,он уже й хрест над тобою.

Кожна ураза тобі подарована,мир нехай буде між нами.Спи ж ти, піснями журби зачарована,спи під моїми квітками.

«Піди, піди на берег, Білорука,прошу тебе, молю тебе, піди!Там є гора висока та стрімчаста,на неї злізь і подивись туди,

де море хвилю гонить із півночі.Вертайся вмить і розкажи мені,чи не леліють білії вітрилана видноколі в сизій далині».

І мовчки йде Ізольда Білорукана берег моря, на високий шпиль…Ох, щось біліє здалека на морі!Вітрила то чи тільки піна хвиль?..

Ілюстрація до збірки «Хвилі моєї туги», 1990папір, акварель, 26х22 см

Виставка працюватимез 16 жовтня до 16 листопада 2012 рокущодня з 10:00 до 17:00,окрім вихідних та святкових днів

Офіс Програми імені Фулбрайтавул. Еспланадна, 20, кімн. 904М «Палац Спорту»

www.fulbright.org.ua