ДОКУЧАЄВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ № 5

ДОКУЧАЄВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Підготувала

Г. М. Богодух

вчитель української

мови

2013 рік

Екологічна казка «Лісовий струмочок»

Через зелений ліс протікав веселий струмочок. Він був справжнім другом

для лісових звірят. Кожного дня зайчата, білченята, ведмежата приходили до

струмочка напитися чистої джерельної водички та вмитися. Звірі гралися з

лісовим струмочком, а він тим, тим часом, розливався по всьому лісі,

вмиваючи корені дерев і напуваючи рослини. Добре жилося лісовим

мешканцям. Та одного разу вранці зайчик прокинувся раніше за всіх і

першим ділом побіг до струмочка. Та струмочка чомусь на місці не

опинилось, а залишилась тільки доріжка, на якій колись він пробігав.

Вирішивши не втрачати ні хвилини, заєць зібрав на нараду усіх мешканців

зеленого лісу. Довго думали звірята, куди ж міг подітися струмок, але тоді

кмітливе білченя запропонувало піти саме туди де струмочок брав свій

початок. Це місце було дуже далеко, аж у кінці лісу. Ще й сонечко не зійшло,

а звірята вже вирушили в далеку подорож.

Тим часом, без води і від палючого сонця, листя на деревах пожовкло, а

квіти в’янули. На другий день звірі прибули на місце. Те, що вони побачили,

їх дуже вразило: джерельце, з якого струмочок брав початок, було засипане

сміттям. До здивованих звірят підлетів засмучений метелик і розказав їм як

учора тут відпочивали люди, які замість того, щоб забрати все з собою,

покинули сміття на галявині.

Щоб врятувати свого товариша, звірята почали розчищати джерельце,

збирати сміття. І, незабаром, струмочок знову весело побіг лісом. Його

поверненню раділи всі лісові мешканці.

З того часу при вході в ліс звірі почепили табличку з надписом:

«ШАНОВНІ ЛЮДИ! КОЛИ ВИ ПРИХОДИТЕ ДО ЛІСУ, ПАМ’ЯТАЙТЕ,

ЩО ЛІС – НАШ ДІМ І В НЬОМУ ТРЕБА ПОВОДИТИСЬ КУЛЬТУРНО І

ЧЕМНО, ЩОБ НАМ, МЕШКАНЦЯМ ЛІСУ, НЕ БУЛО ЗА ВАС

СОРОМНО!»

Бронеславська Діана,

учениця 8 класу

Докучаєвської ЗОШ № 5

«Неслухняний заєць»

Жив у лісі білий зайчик, неслухняний замазурчик.

Все сміття, що в руки брав, все у річку викидав.

Це побачив все ведмідь, та і каже він в цю мить:

«Може досить сміття кидати, нашу річку забрудняти».

Не послухався наш зайчик, неслухняний замазурчик.

Цілий день ходив, гуляв, сміття у річку викидав.

Раптом трапилась біда: в річку впало зайченя.

Тут побачив це ведмідь, та, сміючись він твердить:

«Будеш, зайчику, ти знати, як нашу річку забрудняти».

І зрозумів тоді зайчик, неслухняний замазурчик,

Що ліс, в якому він живе, не треба забрудняти,

А навпаки завжди й усюди його оберігати,

Бо як людина природі дає, так вона й отримає!

Гапєєв Владислав,

учень 6 класу

Докучаєвської ЗОШ № 5

Екологічна казка «Веселунчик»

У казковому лісі жив собі струмок і звали його Веселунчиком. А звали його

так тому, що він всім піднімав настрій. Бувало поскаржиться йому молоде

деревце на лихих жуків, що кусають його, а Веселун йому заспіває свою

пісеньку. Тому одразу полегшає. Ось так і допомагав Веселун всім звірам та

рослинам, які жили в цьому лісі.

Одного разу прийшла до нього краплинка та плаче. Веселун спитав, чому

вона така зарюмсана. Виявилося, що ця

краплинка нещодавно народилася. Вона

вирішила за своїми подружками спуститися

побавитись на землю, але заблукала. Наш

Веселун вирішив заспівати їй пісеньку. І цю

веселу пісню почула хмара, котра була

неподалік. Та коли вона прилетіла, то

побачила краплинку і забрала її. Ось так

Веселун допоміг краплинці повернутися

додому. Сердюк Анжеліка,

учениця 7 класу

Докучаєвської ЗОШ № 5

Екологічна казка

У деякому царстві, в деякій державі жили король з королевою, і був у них

один – єдиний син. Ріс він красивим і розумним. Але ось настав час йти

воювати за свою Батьківщину.

І залишилися король з королевою одні в царстві. Пройшов рік, другий,

третій, як війна закінчилася, а сина й немає.

І батько з матір’ю подумали, що їх син помер за Батьківщину. Сумували,

сумували й кажуть:

- Що плакати? Сина все одно не повернеш…

… А син їх, королевич, зустрів прекрасну дівчину. І їй сподобався

королевич, вони полюбили один одного.

Але батько принцеси не хотів віддати королевичу в дружини свою дочку,

так як обіцяв видати її заміж за старого друга – короля сусіднього царства – і

слугам суворо наказав не пускати королевича в палац.

Тоді королевич вирішив викрасти принцесу і відвезти в соє королівство.

Одного разу, коли король зі своєю свитою поїхав на полювання, королевич

пробрався в сад, де гуляла принцеса, і про все розповів їй.

Принцеса з радістю прийняла пропозицію юного героя і в той же час

покинула палац.

Батько принцеси дізнався, що його дочка втекла, і пустив своїх вірних псів

в погоню.

Він наказав наздогнати втікачів. Королевича вбити, а його дочку привести в

палац живою.

І собаки побігли по сліду.

Принц говорить принцесі:

- Я відчуваю, що твій батько пустив за нами своїх злих собак, нам

потрібно сховатися он у тому ставку.

Побігли вони до ставка. А ставок якийсь брудний, затягнутий чорною

мазутовою плівкою. На пожовклому листі латаття сидить, вся в мазуті, жаба.

- Заховай нас, жабо, від погоні, - попросили королевич і принцеса.

- Очистіть ставок від бруду, ми тут задихаємося, - благали жаби.

Приїжджають різні туристи, миють на нашому березі свої машини, і

весь мазут тече у воду. Скоро ставок зовсім почорніє і висохне, куди

нам тоді подітися?

А королевич мав здібності чарівника. Він добре вивчав у школі хімію. Він

змішав якісь порошки, висипав їх у воду, мазут розчинився. Заблищала

блакитна поверхня ставка, зазеленіло листя латаття, а квіточки розкрили свої

ніжні рожеві пелюстки. Брудна жаба пірнула у воду і виринула на своє листя

вже зеленою, а на голові в неї блищала корона.

Квакушка виявилася царівною, і це її царство опинилося в біді. Дала жаба

царевичу латаття зі словами:

- Кидати пелюстки позаду себе, щоб собаки втратили слід.

Закохана пара побігла далі. Але спочатку королевич на місці, де

відпочивають туристи, на землі написав:

«БЕЗ ВОДИ НЕМАЄ ЖИТТЯ, НЕ ЗАБРУДНЮЙТЕ ВОДОЙМИ, ЛЮДИ!»

Біжать вони, біжать, чують далеко гавкіт собак, і пелюстки вже всі

закінчилися. А попереду ліс. Вбігли вони в ліс, але тут і сховатися ніде:

кругом валяються банки, порожні пляшки, старі пакунки. Куди ні ступи –

скрізь сміття, ні кольору, ні зеленої трави, а тиша страшна, навіть птахи не

співають. Раптом вистрибнув заєць, переляканий весь, на вухах висить

брудний пакет, до лапи причепилася консервна банка. Попросив королевич у

зайця допомоги.

- Спочатку звільни мене, та допоможи у лісі прибрати сміття, а то, навіть

лісовому царю не впоратися, - відповів заєць.

- Але як впоратися з купою сміття?

Відразу згадав королевич фізику, винайшов щось на зразок пилососа.

Вирив велику яму, увімкнув пилосос, зібрав все сміття в яму і закидав зверху

землею. Тут сталося диво: ожив ліс, прилетіли птиці, метелики запорхали, і

вийшов з уклоном до царевича лісовий цар – Берендей. Дав закоханим по

лісовому горішку і сказав:

- Їжте їх і будете невидимі цілу добу, а поки наш зайка заплутає злих

собак.

І в небі засвітилося червоними буквами:

«НЕ ЗНИЩУЙТЕ ЛІСОВИХ ЖИТЕЛІВ, НЕ КИДАЙТЕ СМІТТЯ У ЛІСІ – АДЖЕ ЦЕ ЇХНІЙ БУДИНОК!»

І побігли вони далі. Попереду – море – океан, за яким вже рідне

королівство, і доба вже закінчується, і чути гавкіт собак далеко.

… Море зустріло їх неспокійно, буря розігралася.

- Попросимо допомоги у дельфіна, - вирішили вони.

- Біда в нас, королевичу, цар морський Нептун потрапив у тенета, який

викинули рибалку, йому ніяк не вибратися, ось і вирує море.

Пірнув царевич під воду, перерізав тенета і звільнив морського царя.

Заспокоїлося море, подякував цар королевичу, і дельфіни перевезли молоду

пару через океан до рідного берега.

Спинилося море і стало, як дзеркало, і в прозорій воді світилися слова:

« БЕРЕЖІТЬ МОРСЬКИХ МЕШКАНЦІВ, НЕ РОЗСТАВЛЯЙТЕ ТЕНЕТА!»

Злі собаки добігли до моря і повернулися ні з чим до свого господаря.

Раді були батьки поверненню свого сина та ще й з такою красунею –

принцесою. Не образилися на сина, що довго не повертався – добру справу

робив – природі допомагав.

Король хотів віддати синові своє королівство – нехай править молодий

король, але королевич відмовився від трону, а став головним міністром

охорони навколишнього середовища. Головна його мета – допомогти

природі, адже якщо ми допомагаємо природі, тоді й вона допоможе нам!

Лапковська Марія,

учениця 10 класу

Докучаєвської ЗОШ № 5

Екологічна казка «Лісова пригода»

Колись жили собі у лісі білочка, зайчик та їжачок. Коли вони гралися на

галявині, у небі побачили сороку, вона схвильовано скрекотіла. Та сповістила

звірів: «В нашому лісі, скребе – кек, з’явився Пан Нехайло – Вирубайло,

скребе – кек, він хоче зрубати ліс, а на його місці побудувати магазин

рушниць, щоб полювати на тварин». Вона ще раз схвильовано скрекнула та

відлетіла.

Зайчик першим став

хвилюватися, білочка

почала його

заспокоювати: «Та що та

сорока може ще

наскрекотати»! «Так –

так», - піддакнув їжачок.

Пройшов місяць, всі вже

про цю пригоду забули.

Але одного сонячного дня у лісі з’явилися лісоруби з сокирами та стали

міряти ліс. Перший лісоруб каже: «Та тут нам не вистачить». А другий:

«Нічого. Пан Нехайло – Вирубайло пришле нам цілу армію лісорубів». І вони

пішли.

Звірі розхвилювалися: «Та що ж ми можемо зробити, такі маленькі та

безпомічні проти великого і злого Пана»? Але після цієї розмови ще цілі три

місяці лісоруби не з’являлися. А потім вони прийшли та, коли побачили, що

звірі і маленькі і великі, стоять один біля одного, перегороджуючи їм шлях.

Їх рішучість і впевненість налякала лісорубів. Вони відступили і більше не

з’являлися.

Хуліган тільки тоді, коли його бояться, - сказала білочка.

Фабаровська Анастасія,

учениця 4 класу

Докучаєвської ЗОШ № 5

Екологічна казка «Сон їжачків»

За узліссі жила родина їжаків: мама, тато та два сини. Маленькі їжачки

любили грати біля струмка, який пробігав неподалік від їхнього будинку.

Але, граючись, вони засмітили його. То засипали його камінням та гілками,

то кидали у воду сміття.

Одного разу за цим заняттям їх побачив ведмідь.

- Що ви робите, негідники?, - спитав ведмідь.

- Ми граємося, - відповіли їжачки.

- Ви його погубите.

- Та кому він потрібен?, - огризнулися їжачки і побігли додому.

А цей ведмідь був чарівником. Він вирішив провчити їжачків. Ведмідь

зачарував струмок і він перестав бігти. Дерева, квіти і трава почали

засихати. Їжакам стало нічого їсти, сонце припікало і вони вмирали від

спраги.

- Допоможіть, - прошепотіли вони.

І раптом вони прокинулись.

- Так це був сон. Яке щастя!

Вони швидко зібрались і побігли до струмка. Прибрали каміння і гілки.

Струмок подякував їм живильною вологою.

- Струмок, пробач нам, - сказали їжачки.

Струмок щось тихо прожурчав у відповідь.

Зубенко Максим,

учень 8 класу

Докучаєвської ЗОШ № 5

Сила дана на добрые дела

За пёстрым лугом текла река. Она ловко изгибала свои берега, образуя

мелкие заливы. В одном из таких заливов жили лягушки. Ласковые

солнечные лучи прогревали воду, по берегам росли камыши, и ничто не

мешала беззаботному существованию его жителей.

В один из таких замечательных дней тишину нарушили детские голоса. Это

друзья, Олег с Колей и Дима, пришли поплескаться в тёплой летней воде.

Вдруг они заметили лягушек, которые не обращали на ребят внимание и

продолжали весело петь песенки и резвиться. Олег и Коля стали ломать

камыши и бросать в лягушек, чтобы разогнать их. Но камыши, не долетая до

цели, падали в воду. Тогда Дима предложил кидать по лягушкам камни.

Первый брошенный камень заставило обитателей водоёма броситься

врассыпную. Мальчишки смеялись и не заметили, как возле них очутился

старик. Он укоризненно покачал головой и попросил больше так не делать.

Но куда там! Ребята продолжали веселиться и даже не посмотрели в сторону

старика. Он так же неожиданно исчез, а друзья поспешили домой. Вечером

каждый из них лёг в свою тёплую постель и заснул с мыслью, что завтра

снова пойдёт к заливу, чтобы продолжить своё развлечение.

Проснувшись и позавтракав на скорую руку, мальчики поспешили к

водоёму. Каково же было их удивление, когда они увидели перед собой

вместо друзей лягушек. Ребята сразу догадались, что произошло, и кто был

этот старик. Страшно и больно стало им от мысли, что не смогут больше

вернуться в таком виде домой. И решили немедленно заняться расчисткой

водоёма, вдруг дедушка простит их. Лапками они выталкивали на берег

обломки камыша, не забыли убрать и старые ветки, мусор. Нелёгкой

оказалась эта работа. Так трудились они и день, и два, пока не убрали всё.

Сели друзья на берегу отдохнуть, а тут, откуда не возьмись, появился

старик. Он рассказал ребятам, как наблюдал за ними, и за правильное

поведение и раскаяние превратил их снова в людей. Мальчики очень

обрадовались и поспешили домой. Теперь они точно знали, что сила дана на

добрые дела.

Глушаков Сергей,

ученик 3 класса

Докучаевской ОШ № 5

Екологическая сказка «Гномик – уборщик»

Жил – был на свете гном. Он жил в лесу и никогда не выходил за пределы

леса. В его лесу было очень красиво, всё зелёное, яркое, лучистое и чистое.

Но вот один раз, гномик решил выйти за пределы леса. Когда он вышел, то

очень испугался. Прямо на него смотрела огромная куча грязного и вонючего

мусора. Гномик вернулся в лес и начал думать, что надо сделать, чтобы

убрать кучу мусора. И он

придумал.

Гномик собрал всех зверей в

лесу на помощь и попросил их

помочь ему убрать эту ужасную

кучу мусора. Звери с большим

удовольствием согласились

помочь гномику. И, наконец,

настал тот день, когда поляна

возле леса была чистой. Гном

поблагодарил зверей и на том

месте посадил берёзку в надежде, что люди, когда увидят чистоту и порядок,

а также растущее дерево на месте грязи, задумаются, а может следует вести

себя также, как братья наши меньшие, и не загрязнять экологию.

Люди, берегите природу!

Базалий Валерия,

ученица 5 класса

Докучаевской ОШ № 5