Кина не будет!

сонцесяйною усмішкою, як у Леслі Великого (Тоні Кертіса) з «Великих перегонів» (The Great Race) Блейка Едвардса. Але за чим там, по прав-ді кажучи, лишається шкодувати? Хіба що за зубами :). Між іншим, перегляд цієї голлівудської комедії середини 1960-х протягом наступ-них десятиліть був можливий хіба що на дефіцитних сеансах фільмів «зі скарбниці Держфільмофонду» в центральних київських кінотеа-трах вищої категорії.

ПРОТЕ ЗАРАЗ, ЯК КАЗАЛИ В РАДЯНСЬКИХ ВОЄННИХ

ФІЛЬМАХ НЕЗАЙМАНІ ДІВЧАТА БЕЗВУСИМ БІЙЦЯМ ПЕ-

РЕД СМЕРТЕЛЬНИМ БОЄМ, МОЖНА ВСЕ!

Ну, звісно, це перебільшення – на-віть у піратському Інтернеті всіх фільмів не знайдеш, але… Наре-шті кіно стало доступним так само, як література. Хоча давно вже час системно знайомити з кінематогра-фом, навчати його дивитися й ці-нувати, починаючи з обов’язкових програм у початковій школі й по-слідовно далі.

автор статьи: Владимир Войтенко32-Й КАДР

Неймовірні кінопригоди

33-го МИСТЕЦЬКІ Й ПОЗАМИСТЕЦЬКІ ЗДОБУТКИ СВІТОВОГО КІНЕМАТОГРАФА У БІЛЬШ-МЕНШ СЕРЙОЗНОМУ ОБСЯЗІ ЛИШЕНЬ В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ ПОЧАЛИ ПРИХОДИТИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ПУБЛІКИ

КІНО ПОКИДАЄ АРХІВИ

З ОДНОГО БОКУ, МИ ДОВГО ПЕРЕБУВАЛИ

ЗА ЗАЛІЗНОЮ ЗАВІСОЮ, КОЛИ ГЕНІАЛЬНЕ

«ОСТАННЄ ТАНҐО В ПАРИЖІ» БЕРНАРДО БЕР-

ТОЛУЧЧІ В СРСР ЗАТАВРУВАЛИ ЯК ПОРНОГРА-

ФІЧНЕ, А ЗА ЙОГО ПРИВАТНИЙ ПЕРЕГЛЯД НА

ВІДЕО КІНОМАНАМ МАЛЮВАЛИ НЕБО В КЛІ-

ТИНКУ. З іншого ж боку, кіно ще не так давно жило тільки в затемнених кінотеатраль-них залах. А зійшов фільм за кілька тижнів із дистан-ції – шукай вітру... Про теле-візор – на кілька ідеологічно витриманих програм із Києва та «сталіци нашей родіни» – годі й говорити: в ньому, за нечастими винятками, по-казували «що треба» й кому треба, переважно – що ніко-му не треба. Даруйте за таку вступну анти-ностальгію за часами, коли чи не у всіх читачів цього тексту, та й у самого автора, ще більшість природних зу-бів було в роті, й вони, не по-їдені карієсом, виблискували

092-095 kino.indd 92092-095 kino.indd 92 06.12.2010 22:13:3806.12.2010 22:13:38

зуба

�ЗУБОВНІ� ФІЛЬМИ 1965�ГОТТА ПОКИ ЩЕ СКЛАДАЮТЬСЯ (СПОДІВАЮСЬ) ГІПОТЕТИЧНІ КІНООСВІТНІ ПРО-

ГРАМИ, ХОЧУ ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА ДВА СКРОМНІ ФІЛЬМИ, СТВОРЕНІ НА КІНО-

СТУДІЇ «МОСФИЛЬМ» НА ЗЛАМІ ДВОХ ПОЛІТИЧНИХ ЕПОХ В СРСР. Це коли «пішли» генсека Хрущова з його «відлигою», а «при-йшли» реставратор сталінізму «дарагой таваріщ Лє-онід Ільїч» із поганою вставною щелепою і в перед-чутті стагнації й розвалу радянської імперії.

ЦІ КАРТИНИ РІЗНІ, ТА ОБИДВІ СПОВНЕНІ САТИРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ, А ТОМУ СХОЖОЇ

ДОЛІ. Їх із великим скрипом випустили на екрани об-меженою кількістю копій. Кілька десятків на вели-чезний Радянський Союз – крапля в морі. «Фільм ніби й не заборонений, але зате його практично ніхто й не побачить. Найтихіша форма вбивства. Як із пістолета з глушником. Пострілу не чути, а люди-на чомусь раптом несподівано падає…», – це слова Елєма Клімова, режисера однієї із двох стрічок – «Пригоди зубного лікаря». До речі, саме у цьому фільмі відбувся кінодебют Ан-дрєя Мягкова. Аліса ж Фрейндліх протягом фільму

співає прямо в камеру кілька легких, але філософ-ського змісту пісень.Сама стрічка – дуже незвична, несподівана навіть сьогодні – теж тримає, окрім сатиричного, філософ-ський тон і, сказати б, гамлетівську напругу. Зубний лікар-початківець Чесноков не береться за видален-ня зубів, коли не має натхнення: рвати чи не рва-ти? – ось у чім питання. «Нормальне антирадянське кіно», як про іншу картину Клімова («Ласкаво про-симо, або Стороннім вхід заборонено») сказав один з тодішніх кінофункціонерів. Закономірно, що таке мистецтво викликало у цієї публіки різке роздрату-вання і щось дуже схоже на нестерпний зубний біль.

А ОСЬ І МІРКУВАННЯ ЧЕСНОКОВА: «ЗУБНИЙ БІЛЬ — ЦЕ СТРАЖДАННЯ ФІЗИЧНІ

Й МОРАЛЬНІ ВОДНОЧАС. Коли в людини болить зуб, їй зда-ється, що там відбувається щось таємниче і страшне. Та коли ви поскаржитеся комусь на зубний біль, то виявиться, що у вашого співрозмовника болів зуб колись значно сильніше!»

1965


32-Й КАДР

Взагалі ж, Чесноков видаляє хворі зуби без наркозу й безболісно, що не дає спокою колеґам-лікарям. Тому кіно, окрім усього іншого, виходило про те, як у провінційному містечку зводять зі світу талано-витого дантиста. І це тоді, коли в країні – переду-сім у мистецтві й культурі – розгорнулася «героїчна» боротьба за видалення всього талановитого й неор-динарного. Ну як, скажіть, із такою кінопритчею не розправитись?!

ДРУГИЙ ФІЛЬМ — КОМЕДІЯ ҐЄОРҐІЯ ДАНЕЛІЇ «ТРИДЦЯТЬ ТРИ». Євґєній Лє-онов, що відтак стане актором-талісманом знамени-того комедіографа, у цій «ненауковій фантастиці» зіграв скромного провінціала Травкіна з містечка Верхні Ямки, в роті у якого місцевий стоматолог знайшов… тридцять третього зуба!Після цього Травкіну нема ніякого життя, бо він тепер феномен, знаменитість, яку фотографують на обкладинки журналів, показують по телевізору, з якою випивають, одружуються чи навіть відправ-ляють у космос. Ну і, звичайно, з яким комуністичні функціонери від стоматології будують сумнозвісне «світле майбутнє» в роті: «Тридцять третій зуб стане ключем до нової золотої доби, де назавжди згине

споконвічна ахіллесова п’ята людства – проклята беззуба старість!.. І ми зможемо збільшити кількість зубів у кожної суспільно-корисної одиниці до 40–45 штук, товариші!»

ФІЛЬМ ДОВГО НЕ ПРОТРИМАВСЯ В РАДЯНСЬКОМУ ПРОКАТІ. Неважко здогадатися чому. Хоча версій і леґенд існує кілька. Одна з них підтверджена документально – у вида-них щоденниках керівника підготовки космонавтів Ніколая Каманіна: «Лєонов, Ґаґарін та інші космо-навти просили мене вжити заходів для заборони випуску на широкий екран кінокомедії „Тридцять три”: вони вважають, що цей фільм принижує за-слуги космонавтів». Каманін переглянув картину ра-зом з офіцерами центрального апарату ВПС, вони увесь час сміялися. Та стрічці це не допомогло, у 1960-х її мало хто побачив.

НИНІ Ж «ТРИДЦЯТЬ ТРИ» ТЕХНОЛОГІЧНО ВІДНОВЛЕНО Й ВИДАНО НА DVD, УТІМ,

ЯК І «ПРИГОДИ ЗУБНОГО ЛІКАРЯ». Можна знайти і в Інтернеті. Й доки когось із «вищого керівництва» чи яки-хось «космонавтів», що недостатньо високо літа-ють, не спіткав черговий «зубовний» біль, раджу подивитися…

1965


Кина не будет!

Documents