о. Олександр Мень - поради на Великий піст

ПОРАДИ

НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

о. Олександр Мень

ПОРАДИ


Львів

Свічадо

2013

ББК 88.352 УДК 159.947 М 21

Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції»

Інститут української мови НАН України (1999)

Переклад Олени Ястремської Світлина на обкладинці Тараса Гіппа

Обкладинка Юрка Симотюка

Мень Олександр М 21 Поради на Великий піст І Пер. з рос. Олени Яст

ремської. - Львів: Свічадо, 2013. - 48 с. ISBN 978-966-395-635-0

Як найліпше пережити час Великого посту? Від чого варто відмовитися? Як налаштувати себе до молитви? Що є корисним для душі, а що небажане? Ця книжечка великого російського святця протоєрея Олександра Меня буде хорошою допомогою в гідному пережитті Великого посту. Практичні поради, важливі настанови, теми для роздумів - усе це сприятиме сокрушенню серця і освяченню душі на дорозі до зустрічі з воскреслим Христом.

Для широкого кола читачів. ББК 88.352

УДК 159.947

©Григоренко Наталия Федоровна, 2012 ©«Свічадо», український переклад, 2013

ISBN 978-966-395-635-0

Час Великого посту Церква нам дає, аби ми могли зібратися, зосередитись і підготуватися до зустрічі із Великоднем. Під час Великого посту слід надолужити все згаяне, заповнити пробіли в нашому духовному житті, яке чимало постраждало від життєвих негараздів, розсіяности, лінощів та іншого.

Загальні правила

1. Утримання від м'ясної їжі обов'язкове1. Про все інше слід порадитися з духівником. Крім того, добре є відмовитися у ці дні від якоїсь обраної на власний розсуд житейської речі й утримуватися так до Великодня.

2. Під час посту прочитати всі чотири Євангелія.

3. Необхідно відмовитися від усіх зайвих зустрічей, справ - усього, що відволікає.

1 Цей припис залишається актуальним для вірних Російської Православної Церкви. - Прим. ред.

5

Поради на Великий піст

Відпочинок, звісно, не можна відміняти, але він не повинен порушувати душевного спокою (це можуть бути, наприклад, прогулянки, поїздки за місто).

4. Щодня читати молитву св. Єфрема Сирійського, бажано медитативна, зосереджуючись думкою на словах. Роздумувати потрібно над окремими фразами молитви (наприклад, фраза «Господи, Владико життя мого)); тема: Христос як альфа і омега мого життя, його сенс, любов і мета. Відчути це хоча б на коротку мить).

5. Крім читання молитви св. Єфрема Сирійського, необхідно щоденно присвячувати 10 хвилин (це мінімум, а загалом бажано пів години) - 5 хвилин вранці і 5 хвилин ввечері - молитовним роздумам. Важливо під час Великого посту не пропустити жодного дня. Під час молитви рекомендується вибрати зручне місце і зручне положення тіла. Втім, навіть не маючи відповідних умов, відмовлятись від молитви не слід. Роздумувати можна і під час ходьби, і на роботі, і ввечері, коли всі заснуть, і вранці - словом, пристосовуючись до обставин. Надзвичайно важливо, аби ніщо не

6


«насідало», не хвилювало, аби не виникало необхідности терміново щось зробити і не пригнічувала занадто сильна втома. Перед початком молитовних роздумів треба перехреститися (якщо це відбувається удома) або подумки призвати ім'я Боже; відмовитися від турбот (це найважче) і зусиллям волі стати перед лицем Божим; усвідомити, що де б ми не були, ми завжди з Ним і перед Його лицем. Після цього спрямовуємо погляд на ікону або на хрест (якщо ми не вдома, примружуємо очі і уявляємо образ хреста). Важливо, щоб тіло перебувало у стані спокою, зайвих рухів не робити, крім хресного знамення, дихання рівне, не прискорене. Після цього, подумки промовляємо фразу з молитви або Євангелія (можна з літанії, акафіста, літургії - на вибір) і намагаємось якнайдовше утримати її в свідомості, обмірковуючи її, занурюючись у глибину, відчуваючи її

багатогранний зв' язок зі своїм життям. Спершу доведеться докласти чимало зусиль. Можливо, щойно на третій тиждень справа налагодиться. Важливо - не відступати. І так щодня, впродовж усього посту,

7


по п' ять хвилин вранці і ввечері. В непе

редбачених випадках час можна змінити, втім все ж краще дотримуватися визначе

ного часу. Не треба дивуватися і засмучу

ватися, підловлюючи себе на неуважності,

на невмінні зосередитися: корисно вважа

ти себе учнем-початківцем, котрий вперше

приступив до таких роздумів. Список мо

литовних прохань було б добре підготува

ти заздалегідь на тиждень. Упродовж дня,

у вільний від роботи час подумки поверта

тися до теми роздумів, начебто готуючись

до зустрічі. Основна умова успіху - досягнення внутрішньої тиші. Втім досягти її чи

не найважче в наш галасливий вік.

6. Після п'ятихвилинного роздумуван

ня необхідно посидіти або просто посто

яти мовчки і зосереджено, прислухаючись

до тиші, і потім з цією тишею в серці при

ступити до справ, намагаючись зберегти її

«звую> якнайдовше. 7. Під час Великого посту у неділі обо

в' язково брати участь у Божественній лі

тургії, не запізнюючись. Перед б ого служен

ням прочитати молитву:

8


Вірую, Господи,

але Ти зміцни віру мою. Уповаю на Тебе, Господи,

але Ти укріпи надію мою.

Полюбив я Тебе, Господи,

але Ти очисти любов мою і запали ії.

Сокрушений я, Господи, але Ти примнож покаяння моє. Поклоняюсь Тобі, Господи, Творцеві моєму,

і взиваю до Тебе.

Захисти, укріпи і спрямуй мене, Господи,

своєю мудрістю.

Керуй, Боже мій, усіма моїми помислами. Всі мої благодіяння нехай будуть в ім'я Твоє,

і бажання мої нехай будуть згідні з Твоєю

святою волею. Осіни ум мій, укріпи мою волю,

очисти тіло моє і освяти душу мою. Господи, дай побачити мені мої

прогрішення.

Поможи, мені, Боже, не піддаватись

гордині і перемогти спокуси.

Прославляю Тебе, Господи, у всі дні життя,

яке Ти милостиво дарував мені.

Амінь.

9


Порадьтеся з духівником, коли і як час

то приступати до Пресвятої Євхаристії,

але заздалегідь підготуйтеся до причастя у Великий четвер, день Тайної Вечері.

8. Важливо у дні посту посилено моли

тися за інших, не ігноруючи чиєїсь хво

роби чи зневіри і не забуваючи за тих, хто

переживає труднощі. За цих людей треба

молитися, наскільки вистачить сил і часу.

9. Потрібно скласти список особливо

шанованих святих і впродовж посту часті

ше звертатися до них як до живих, як до

своїх помічників і друзів, запалювати пе

ред їхніми іконами свічки і молитися.

10. Слід остерігатися нерівномірности -

злетів і зривів. Саме від них застерігати

муть і охоронятимуть спокійні та систе

матичні молитовні роздумування. Будьте

пильними, коли вас охопить особливий

духовний захват, пам'ятайте: часто це є

проявом не духа, а пристрасти. Це знання

допоможе уберегтися від падіння.

10

Тижні посту


Перша седмиця (тиждень) Здійснюємо такий цикл молитовних

роздумів:

1-й день. День Еклезіяста Роздуми про марноту всього земного:

людина, вибравшись на вершину слави і

чимало досягнувши, помиратиме, як усі, а

часом і важче. Для чого були ці всі досяг

нення? Одні йшли по трупах, інші вбивали свою душу, а в підсумку - нічого. Читаємо:

«Яка житейська насолодю) (в Чині похоро

ну). Пошана, любов, слава, здоров'я - все

нікчемне і порожнє без духовного життя!

Все, як водоспад, спадає у смерть, на всьому печать недосконалости. Все, за чим ми бі

жимо, що намагаємося наздогнати і вхопи

ти, - дим і порох. Все - нісенітниця, страш

на нісенітниця, зловісна (Камю, Кафка).

2-й день. «Із глибини візвав Я» Пс. 130 (129), 1 Як багато я послужив ідолам, як багато

ілюзій і суєтности в моєму житті. З якою

11


пристрастю я прикипав серцем до речей, котрі не в силі був втримати. Я не усвідомлював притаманного мені честолюбства, марнославства, суєтности, а тепер бачу, які ниці мотиви спонукали мене до цього, в яку глибоку прірву я занурився. Я безсилий, не володію собою. Я приречений уже при житті бути в пеклі - в пеклі нездійснених бажань, у рабстві стихії плоті і гріха гордині� Я - нікчемність. І це не «приниження гордости», а чесний і відвертий погляд на себе з боку. Пригадаймо наші сни, що нерідко свідчать про затаєні у нас дикі бажання, на які ми закриваємо очі. Визнаємо, що ми неспроможні управляти власною стихією.

3-й день. Добра Новина Але вихід і порятунок є, він відкритий

для мене, якщо я знову звернусь до Христа ... Христос є нашою Доброю Новиною, Він народився для мене, щоб я міг піднятися з гріховного упадку і зцілитися. Він повчав мене, Він став для мене Богом, моїм Спасителем. З Його допомогою я підведусь на ноги.

12


4-й день. Зцілення

Христос дає мені зцілення своєю смертю. Його Хрест і Кров були для мене, для всіх нас, для тих, хто не в силі вийти на істинний шлях, хоча й бачить його. Він вказав нам на Путь (Нагірна проповідь), Істину (Бог іде назустріч нам) і Життя (Життя з Ним).

5-й день. Подяка

Я поступово оживаю. Я нескінченно вдячний Йому за те, що Він простягає мені руку. Я безмежно вдячний за все: за життя, за спасения, за радість, за випробування, за людей, за світ, за найменшу дрібницю - бо це все від Бога. Я відчиняю двері дому, очікуючи, що Він увійде під крівлю моєї душі ...

б-й день. Іспит сумління

Очікуючи Гостя, я повинен оглянути свій дім, підготувати його, навести в ньому лад. Я беру в руки світильник Божих заповідей і освітлюю темні закутки. Усюди порох, бруд, мотлох - що ліпше освітлення, то похмуріша картина. Але я не впадатиму у відчай і терпляче розпочну прибирання.

13


Послідовно, не поспішаючи перевірю сумління за Десятьма заповідями, за Нагірною проповіддю. Це моя підготовка до сповіді. В неділю у храмі багато людей, тому відбудеться загальна сповідь, отже, треба все обдумати заздалегідь, аби прийти у Церкву лише із загальним покаянням2•

7-й день. Причастя День подяки. Складаємо Богові обітни

цю виконати щось в Його ім'я, на знак нашої вдячности.

Друга седмиця

Тиждень Торжества православія Цього тижня, окрім загальних духов

них вправ, зобов'язуюсь зробити щось для церкви (прибирання, спів, свічки, справи духовного просвітництва або що-небудь інше).

2 Практика загальної сповіді залишилася актуальною в Російській Православній Церкві. - Прим. ред.

14


Третя седмиця

Тиждень св. Григорія Палами

Цей тиждень присвячений святому-іси

хасту (безмовнику). У ці дні даю обіцянку не промовляти жодного зайвого слова. У християнських родинах повинна бути пев

на домовленість, а хто самотній - нехай постарається здійснити це, як зможе. Жод

них розмов, жодних бесід, навіть на добрі й задушевні теми, не кажучи про зайві та непотрібні, - лише розмови, необхідні в побуті. Кажуть, коли настає хвилина мовчання, то «пролітає ангею>. Отож, цього

тижня наше завдання - не відпускати його. Декому важко даватиметься мовчання, але причина лише в тому, що ми всі вельми ба

лакучі. Кому ж все-таки буде надзвичайно важко, нехай прийме це як хрест і покуту.

Четверта седмиця

Тиждень Хрестопоклонний

Присвячується роздумам про Хрест і значення нашого хрестоносіння. Усілякі житейські страждання, турботи, зіткнув

шись із нашим відчайдушним протестом,

15


не є хрестом. Нашим хрестом вони стають тоді, коли ми намагаємося нести їх добровільно, «За згодою».

П'ята седмиця

Тиждень св. Йоана Ліствичника Підіймаючись духовними щаблями,

найнебезпечніше - це озиратися і перевіряти, чи високо я вже піднявся. Жодне

«підбиття підсумків» неприйнятне. Разом

із досягненням певного успіху, з' являється

самозадоволення, яке вмить зводить нанівець усі докладені зусилля. Варто завжди бачити себе на першому щаблі: а Бог будь

якої миті може перенести вас на десятий.

Симптомами повної невдачі є постійно

пригнічений настрій або різкі коливання від екстазу до занепаду.

Шоста седмиця

Тиждень св. Марії Єгипетської Св. Марія Єгипетська являє нам образ

покаяння. Спробуймо зосередитись і на

писати покаяння за все життя. Будьмо ви

могливі до себе, нічого не пропускаймо і

16


зазирнімо в усі закапелки нашого буття. Лазареву Суботу добре присвятити роздумам про смерть, провести підготовку до смерти згідно з правилами св. Франциска Сальського3.

3 Йде ться, й мовірно, про «Додаток про приготування себе до смерти», що міститься у творі «Керівництво до благочестивого життю; Франциска Сал ьського (1567-1622). На російсь ку мову переклав Теофан Затворник. - Прим. ред.

17

«Нехай направиться молитва моя ... "

«НЕХАЙ НАПРАВИТЬСЯ МОЛИТВА моя ... >>

Покаяння

Про визволення від гріхів В ім' я Отця і Сина, і Святого Духа! Ось

знову залунало: «Покаяння двері, відкрий

мені, Життєдавче», - наближається час Ве

ликого посту. Як після довгої і важкої до

роги подорожній відчуває близькість води,

свіжість річки, так і ми з вами наближаємо

ся до часу великого очищення. І кожен піст

ми повинні зустрічати так, наче він остан

ній у нашому житті. Але що ж може зро

бити людина? Яким зусиллям волі, якими

стараннями можемо позбутися гріховно

сти? Ми з вами вже не діти і добре розуміє

мо, що наші зусилля найчастіше бувають

марними. Ми, зазвичай, повертаємося до

дрібних, нудних, повсякденних гріхів, і нас

знову й знову пожирають дратівливість,

смуток, похмурість, заздрість, суєтність,

озлобленість. Хто ж нас витягне з болота, в

якому душа наша грузне і гине? Ніде шука

ти нам допомоги й порятунку, окрім як у Го-

18

Покаяння

епода Ісуса Христа, в Його любові - другій любові. Тому що перша нас створила, перша дала нам життя і світ; а друга Його любов, бачачи, що ми не здатні цими дарами скористатися, що все добро перетворюємо на зло і живемо у цьому злі, - друга Його любов нам простягає руку промовляючи: «Встань, сплячий, прокинься, прокинься! Я, Господь, до тебе прийшов. Я помер, хоч і безсмертний, я у всьому був такий, як ти, крім гріха, щоб бути з тобою поруч і тебе очистити й оживити. Ось перед твоїми очима мій Хрест, на якому я приймаю твої страждання і твої гріхи, щоб ти очистився моєю благодаттю». Хто вірує Христу- той спасенний, хто закликає ім' я Ісусове - той спасенний, хто йде за Господом - той спасенний. Але для цього треба піти за Ним, щоб прямувати Його слідами, треба відчути себе недостойним, відчути, що я не в змозі врятуватися самотужки, - треба відчути покаяння, тобто правдиво і чесно подивитися на себе. Тому ми молимося цією молитвою - «Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче>> - бо ми вже звикли до всього, і двері покаяння для нас зачинені.

19


Ми думаємо, що живемо, як усі інші, звичайним життям іноді, подібно, як фарисей із притчі (див. Лк. 18, 9-14), пишаємося собою і возвеличуємо себе над іншими - але чим пишаємося? І сьогодні через євангельську притчу Церква закликає нас: «Встань, як митар, не думай про свої заслуги, про свою силу, про свої чесноти, лише встань, як він, і повтори: "Боже, милостивий будь мені, грішному">>.

З проповіді «Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче»

Про Ісусову молитву Між Творцем і Його творінням лежить

безодня - як між абсолютним і умовним, її не перестрибнути ні логічно, ні практично. Але є перекинутий над цією безоднею міст. І цей міст під ногами відчув Павло. Він побачив Христа, внутрішньо з Ним поєднався і був так прикутий до Нього нескінченною любов'ю, що йому здавалося, наче він носить рани Христові на собі, що разом із Ним він на хресті помирав і з Ним воскрес. Павло так і каже: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20); «Коли ж

20

Покаяння

ми вмерли з Христом� то віруємо, що й житимемо з Ним» (Рим. б, 8). Якщо неможливо поєднатися з Богом, то з Богочоловіком можна, бо Він одночасно належить двом світам: нашому і потойбічному.

І на цьому побудований весь шлях християнських містиків - від Павла до нинішніх днів.

Шлях до Отця - тільки через Сина. «Я - двері», - каже Христос (Йо. 10, 9). Я

є двері, врата в небо. Повторюючи різні молитви, християнсь

кі СПОДВИЖНИКИ можуть бути уподоблені до східних, індійських, котрі повторюють різні мантри. Тут є певна подібність і паралель. Але одна з головних молитов християнського подвижництва називається «Ісусовою молитвою», в ній часто повторюється ім' я Того, хто народився, хто жив на землі, Розп' ятого і Воскреслого.

І ось ця христоцентричність головної християнської молитви радикально вирізняє її серед усіх інших медитацій і мантр, тому що тут відбувається зустріч: не лише концентрація думки, не лише зосередження, не лише занурення в якийсь океан або безодню-

21

«Нехай направиться молитва моя . . . »

духовність, а зустріч особистости з Ісусом

Христом, який панує у світі і над світом.

Пригадую вірш у прозі, написаний Тур

генєвим, в якому автор розповідає, як, пе

ребуваючи у сільському храмі, він раптом

відчув, що Христос стоїть поруч. Озир

нувшись, він побачив звичайну людину.

Коли ж відвернувся - знову відчув, що Він

тут. Це правда, так відбувається насправ

ді. І Церква Христова існує і розвивається

тому, що Він стоїть всередині неї. З лекції «Християнство»,

прочитаної 8 вересня 1990 року в московському Будинку техніки

Про прощення ближнім Сьогодні нам нагадують про падіння

Адама, про нашу спільну гріховність, бо

Адам - це ми з вами. Ми всі відпали від

Бога, ми пішли кожен своїм шляхом. Ми

перебуваємо в непослусі, в самовільному

блуканні, і всі стоїмо перед лицем Божес

твенного милосердя. Якою би грішною і

слабкою не була людина, якщо у неї виник

не бажання і потреба змінити своє життя,

Господь дасть їй для цього сили.

22

Покаяння

Наша підготовка - в наших руках. Господь Ісус говорить: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам>> (Мт. б, 14). Справді, наскільки це зрозуміло, наскільки це просто і логічно! Якщо у нашому серці сидить злість, якщо у своєму серці ми оберігаємо і охороняємо злопам'ятство, чи можемо ми сказати: «Господи, забудь, прости, викресли»? Ні, звичайно. Тому сьогодні Церква закликає нас до прощення. Ми не можемо жити одне з одним без прощення, бо кожна людина завжди винна перед іншими: чоловік перед дружиною, діти перед батьками, батьки перед дітьми, сусіди перед сусідами. Ми люди, живі люди, і якщо ми не вміли би прощати одне одному, то весь світ перетворився б на пекло, хаос злоби.

Тож розпочнімо сьогодні. Згадаймо все те зле, що є в нашому житті, і залишмо це за порогом Великого посту. Я, звичайно, знаю, що це важко, але ж це діло Боже, це заклик Христа, заради цього варто поступитися собою. «Ось тепер час сприятли

вий» (2 Кор. б, 2), - каже нам Церква, а ми взиваємо: «Покаяння двері, відкрий мені,

23

«Нехай направиться молитва моя .. . »

Життєдавче>> (див. Пс. 32 (31), 5-6). І навчи мене каятися, навчи мене бачити свої гріхи, і не залиш мене тоді, коли я в розпачі побачу, який великий їх сонм, яка велика їхня сила, яка непереборна сила гріха. Щоб у той момент, коли я скажу собі, що немає мені порятунку, немає мені прощення, немає мені зцілення, - я дізнався, що воно є. Воно є, і дарує його нам Дух Христовий, Христос Спаситель, який невидимо присутній тут, який живе посеред нас, який прийшов у цей світ, «щоб кожен, хто вірує в Нього, жив життям вічним» (Йо. 3, 15).

З проповіді у Неділю прощення

Про молитву св. Єфрема Сирійського Під час Великого посту, щодня, крім су

боти та неділі, читаємо молитву: «Господи і Владико життя мого». Молитва ця написана, за переказами, в IV столітті в Сирії подвижником Мар-Афремом, або, як ми звикли його називати, Єфремом Сирійським. Він був поетом, богословом, монахом, одним із славних синів Сирійської Церкви і увійшов у світову літературу як знаменитий письменник. Слова молитви,

24

Покаяння

доволі точно передані віршами Олексан

дра Сергійовича [Пушкіна], в перекладі із сирійської мови на церковнослов'янську

звучать: «Господи і Владико життя мого»,

тобто: Владика життя мого, Той, хто дав

мені життя, Той, хто є центром і осередком

мого життя.

«Духа . . . недбайливости ... віджени від

мене», тобто духа ліні, яка, за старовинною

приказкою, - є матір'ю всіх гріхів. Невинна

начебто річ - лінь, - втім вона породжує

багато темного, чорного.

Униніє. Християнство - радісне вчення, і

той, хто піддається унинію, млявості - від

ходить від нього. Преподобний Серафим

Саровський, великий російський святий початку ХІХ століття, говорив: «Ми не мо

жемо ставати на шлях унинія, бо Христос

усіх нас спас».

Владолюбство. Воно притаманне кожно

му, не думайте, що такі речі, як культ осо

би, є тільки в політиці: культ може бути і в

родині, і в будь-якому малому товаристві.

Кожна людина має в собі зерна цих праг

нень: приборкати волю іншого, задушити її, підпорядкувати собі.

25

«Нехай направиться молитва моя ... »

Пустослів'я. Я роблю виняток для дітей: діти мають право багато говорити, але до 15-16 років. Теревенячи, вони вчаться спіл

куванню, тренують свою мову, але коли

цим «дітям» уже більше двадцяти, а іноді поза сорок ... це означає: бути нещадним до

свого життя. Подумайте (будьмо чесними перед собою): скільки нам усім залишилось

жити? Зовсім небагато. Тому, повторюю, ми повинні цінувати життя, любити дар, отри

маний від Бога, і пам' ята ти, що у вічність ми

візьмемо тільки те, що буде в нашому серці. А пустослів'я, балаканина - це страшні сло

ва, вони означають вбивати час.

Далі в молитві сказано: «Дух же доб

рочесности і смиренномудрія, терпіння й

любови даруй мені, недостойному рабові Твоєму».

Доброчесність (ціломудреність) - це

чистота відносин зі світом і людьми, ціліс

ність душі, без роздвоєности, без влади пристрастей над тобою.

Смиренномудріє - означає смиренний духом. Тут смиренність - це реальна оцінка

власної вартости на тлі вічности. Не розду

вай себе, як жаба в байці Крилова, - вона

26

Покаяння

ж луснула. Не роздувай, а знай собі ціну. Мудрість скромности - надзвичайна, вона прекрасна. Мудрість скромности - це не

приниження гордости, вона є ознакою здо

рової душі. Ось вам приклад. Якщо людина не стоїть у правді перед своїми обмежени

ми можливостями, а піддається гордині і вивищує себе, то ще кілька кроків уперед -

і вже манія величі. Манія величі - це патологічний стан, гординя. Якщо якийсь пересічний громадянин проголосить, що він

голова Кабінету міністрів або Наполеон, його покладуть у психіатричну лікарню, а

той, хто не робить подібних заяв, він не в лікарні, хоч і цілком здоровим його не на

звеш, оскільки він відчуває свою вищість над іншими.

Терпіння і любов. Що таке терпіння?

Формулюю коротко, щоб ви запам'ятали.

Терпіння - це зовсім не стан худоби, що все терпить. Це не приниження людини -

зовсім ні. Це в жодному разі не компроміс

зі злом. Терпіння - це вміння зберігати незворушність духу в обставинах, що пере

шкоджають цій незворушності. Терпіння -

це вміння йти до мети, не раз зустрічаючи

27


розмаїті перешкоди на своєму шляху. Терпіння - це вміння зберігати радісний дух, навіть у стані смутку. Терпіння є перемогою і подоланням, воно є певною формою мужности - ось що означає справжнє терпіння.

І, нарешті, любов. Любов - це найвище щастя людини, це здатність нашої душі бути відкритою, іманентною, як кажуть філософи, внутрішньо відкритою для іншої людини. Їдучи в метро на ескалаторі, перевірте себе, здатні ви любити чи ні. Якщо вам неприємно дивитися на фізіономії тих, що їдуть по інший бік, - це чітка ознака того, що всі пори вашої душі забиті, а почуття любови у вас перебуває в ембріональному стані.

Але сила Христової благодати спроможна змінити чоловіка так, що він сприйматиме людей зовсім інакше, що першою його реакцією буде доброзичливість, що він відразу бачитиме гарне - в гарній жінці чи мужчині, одухотворене - навіть там, де інші не помічають; а бачачи страждання інших, він відчуватиме співчуття, буде відкритим. Ось така людина завжди щаслива,

28

Покаяння

адже вона перебуває в єдності з людьми, вона живе любов'ю.

І в кінці молитви сказано: «Так, Господи

Царю, дай мені зріти мої прогрішення і не

осуджувати брата мого, бо Ти благословен

єси на віки віків. Амінь». Це вам зрозуміло. Велике зцілення від засудження - це вміння критикувати самого себе. Часто

ми надзвичайно уважні, я б сказав, спостережливі, і я б ще сказав - психологічно

витончені, коли йдеться про гріхи сусіда,

про гріхи іншої людини. Тут ми проявляємо максимальне знання всіх моральних заповідей і всіх тонкощів. Але ми виступаємо тут у ролі суворого судді, не маючи на це

права, бо часом ті гріхи, за які ми осуджуємо інших людей, притаманні і нам самим.

Ви мене запитаєте: а може, це примиренство, компроміс зі злом? У жодному разі і ніколи. Ми завжди повинні називати зло

своїм іменем. Але людині, що впала в цей

гріх, треба співчувати. Ось суть молитви,

яку під час Великого посту читаємо щодня, із доземними поклонами.

З лекції «Великий піст», прочитаної

1 квітня 1989 року в клубі «Червона Пресня»

29


Благодарен ня

Про ранішню молитву Вранці, відірвавшись від звичайних, по

всякденних справ і вставши перед Його Ликом, ти відчуєш, з якою любов'ю Він дивиться на тебе, закликаючи до праці. Боже благословення з тобою в праці, кожну хвилину життя. Царство Боже, що «здобувається силою», оселяється в серці, бо Христос сказав: «Царство Боже всередині нас є - візьми, іди і пий живу воду Царства Божого» (див. Лк. 17, 21; Йо. 4, 10-14). А ми стоїмо, як стародавні ізраїльтяни, біля цього джерела, і вода нам здається гіркою, бо не маємо сили віри, яка б перетворила цю воду з гіркої в живу. Г ірка вода пригніченого, одноманітного, повного монотонної праці життя тече і йде в пісок, і немає надії, і немає проблиску, і немає спасения - смуток, хвороби, немочі, жорстокість, холодність серця, безглуздість життя - мірра (євр.), гірка вода нашого буття без Господнього хреста.

Але маючи віру, ми все міняємо, бо відтоді не буде такої миті у нашому житті, коли б ми не перебували перед Його Ли-

30


ком. Він щомиті торкається нашого серця.

Тільки тоді зазвучить молитва, безмовна або словесна - будь-яка, вона вирине із сер

ця подякою, захопленням Божою любов'ю,

бо з нами Господь. Він до нас прийшов і нас

наповнив своєю благодаттю - нас, непри

датних, немічних і недостойних, відвідав. Жива вода Слова Божого, Хреста Господнього тече до нас, щоб нас відновити, ожи

вити нас і дати силу йти шляхом далі. З проповіді у Хрестопокло1-11-1у неділю

Про Євхаристію

Найважливіше наше богослуження ми

називаємо Євхаристією, благодаренням.

Благодарення - святе слово. І людина з бла

городною душею не може не відчувати цьо

го. Один французький письменник, атеїст, незадовго до смерти говорив: «Я прожив

прекрасне життя, я не знаю, кому дякува

ти, але я дякую від щирого серця». Для нас,

християн, це є подяка Богові. Це найбла

городніша, найпіднесеніша молитва, коли

переповнена високими почуттями людина розуміє, наскільки незаслужено вона от

римала дивовижний дар життя, любови,

31


дружби, краси, праці, розуму - всього того,

що робить життя насиченим і прекрасним.

Навіть (дар) випробування, навіть труднощі, які виникають у житті, тому що вони за

гартовують справді міцну душу. Пам'ятаєте,

у Пушкіна: «Так тяжкий млат, дробя стекло, куёт булат»? Так-от, благодарення - за все, а насамперед - за те, що вічне, незбагненне, безмірне увійшло в наше життя.

З лекції «Храмове дійство як синтез мистецтв», прочитаної 19 грудня 1989 року

в клубі «Червона Пресня»

Про безкорисливу молитву Кожен знає, що коли у нашому житті все

спокійно, коли не виникає особливої по

треби, наша молитва «холоне>> , вона ледве

жевріє, ми, часом, змушуємо себе молитись. І навпаки: у важких обставинах, у хворобах, в труднощах, у нелегких випро

буваннях долі - ось тоді, коли вдарить грім,

людина перехреститься. Отож, так вигля

дає, тільки потреба спонукає нас до молит

ви. А якщо б у нас все було гаразд, якщо б Господь нам дав всі дари, про які, зазвичай,

мріють люди: здоров' я, успіх, благополуччя

32


в сімейному життя, у роботі - ми б і не мо

лились? Холодно і розсіяно подякувавши Богові, ми швидко забули б про молитву?

Так буває, і усім нам відомо про це з влас

ного гіркого досвіду. Так буває ...

Але ось у 26-му псалмі, який ми часто пов

торюємо - «Господь - моє світло й моє спа

сения: кого маю боятись?» (Пс. 27 (26), 1) -йдеться про людей, які шукали самого

Господа, бо їм вже нічого не потрібно на

землі. Ось головне - любити Господа Бога

всім серцем своїм, всіма помислами свої

ми, всією силою своєю. «Твоє обличчя, Го

споди, я шукаю>> , - говорить Господь через

Псалмоспівця (Пс. 27 (26), 8). Отже, «шу

кайте не тільки дарів моїх, що я даю вам,

а шукайте самого мене». Любов до Христа

є основою нашого духовного життя. Якщо

ця любов не оселиться в нашому серці, то

ми уподібнимося до поган, що приходять

до своїх богів отримати те, що їм потріб

но на сьогодні. Ми повинні очистити свою

молитву від корисливости. Те, що ми просимо, як дитя просить у матері, - це доб

ре, так і треба робити, але ж дитя любить

свою матір. Воно ж не тільки тягнеться до

33

•Нехай направиться молитва моя . . . »

руки, що тримає подарунок або щось необхідне. Дитя тягнеться до матері, тому що вона любить його і тому що дитя теж відчуває любов до тієї, яка його народила і носить на руках. І наша молитва повин

на бути саме такою! Бачити і тягнутись не тільки до Господньої руки, а бачити самого Господа, який завжди повинен бути перед нами, - розп' ятий перед нашим лицем.

З проповіді в Неділю св. Марії Єгипетської

Прохання

Про внутрішню тишу Другу неділю Великого посту Церква

присвячує пам' яті святителя Григорія Пала

ми, покровителя християнських безмовників і молільників. Вони, відрізані від усього світу морем і скелями, намагалися зберігати

тишу в серці, ховаючись у далеких обителях на горі Атон. У їхніх печерах живуть мона

хи і в наші дні. Чому ж саме цього святого, покровителя безмовників, ми прославляємо в дні Великого посту? Бо саме в цей час нам важливо дізнатися або пригадати собі

про мовчання і безмовність.

34

Прохання

Прислухайтеся до свого життя. Яке

воно? Воно проходить у нескінченному шумі і в суєті. Весь побут сучасної люди

ни супроводжується величезною гамою звуків навколишнього життя. Люди, особ

ливо мешканці міст, постійно чують шум: ревуть автомобілі, снують натовпи ... Лікарі кажуть, що це руйнує здоров'я. Але ми з вами будемо говорити про інше. Про те,

що розсіює наше духовне зосередження. Чимало з нас, опинившись на мить у тиші, почувають себе ніяково і неспокійно: ми відвикли від тиші і разом ми вже не можемо спокійно помовчати. А скільки зайвих

слів! .. І все це сум'яття і суєта пожирають наше життя, не дають людині зануритись у себе, пригадати найважливіше. І так - до останнього нашого подиху ...

Іноді, коли хвороба жорстко зупиняє

наш біг, приковує до ліжка і ми раптом опиняємося відірваними від спільного за

бігу, нам випадає нагода побути наодинці зі собою. У такі хвилини ми думаємо: «А для чого ж ми жили? Куди бігли, заради чого поспішали?)) Голос Божий завжди

звучить у тиші. Якщо ви хочете його по-

35

«Нехай направиться молитва моя .. . »

чути, виділіть у добі хоча б кілька митей. Для цього нам Церква дає правило: кілька хвилин почитати молитви, прийти в себе і подумати, яким був прожитий день, яким буде мій наступний день. Це важливо, надзвичайно важливо". Ви, що хочете пізнати Божу волю, шукайте тиші. Ви, що хочете зібрати свої думки і почуття, шукайте тиші, бо наші думки і почуття розбігаються, не підкоряються нам. Ми перебуваємо у стані неуважности, але справжнє духовне життя людини - тільки на самоті, у внутрішньому єднанні. Треба зібрати свої думки і почуття в тихому і глибокому куточку свого серця, щоб там запанувало мовчання, і тоді Бог промовить своє слово, звернене до тебе. Якщо ми не примушуватимемо себе до мовчання, не припинимо свого нескінченного бігу, якщо нас заполонить житейський гамір, то все наше життя пройде на поверхні, без глибини, без духовности, без справжньої зустрічі з Господом.

Ось чому сьогодні нам нагадують про безмовника, ось чому сьогодні Церква закликає нас боротися із пустослів'ям, марною балаканиною, вживанням дару мови

36

Прохання

на зло собі. «Постав, о Господи, устам моїм сторожу; до дверей моїх - варту>> (Пс. 141 (140), З) - говорить нам Святе Письмо. Ось за це ми молимося, цього просимо у Господа, а Він чекає від нас, щоб і ми особисто взяли участь, щоб захотіли цього, щоб ми отримали дар Божий - мовчання в тиші Його благословення.

З проповіді в Неділю святителя Григорія Палами

Про Зіслання Святого Духа «Прокиньсь, о сплячий, і встань із мер

твих, а Христос освітить тебе!» (Еф. 5, 14). Так співали християни з перших днів існування Церкви. Цей заклик звернений і до нас, бо душа наша спить глибоким тяжким сном: сном лінощів, відсталости, гріха. І каже нам Церква: «Нехай воскресить тебе Христос!» Отже, встань не своєю силою, а силою Христовою.

Великий піст це той час, коли потрібно почути ці слова, прокинутись нарешті. Може, впродовж року ми спали - минав день за днем, і ми не зауважували швидкоплинности часу. Чому не зауважували�

37


Бо дрімаємо, пливемо за течією, бо ми ослабли. Але Церква говорить нам: «Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих». І

душа наша, понівечена гріхами, мертва, повинна воскреснути.

Буває, йдеш полем, бачиш - стоїть людина і махає руками. Наближаєшся ближче - а це опудало: його поставили, щоб відганяти птахів із посівів. Мертва річ - шапка, сорочка і палиця. Ось і наша душа, здається, начебто живе, а придивишся уважніше - немає в ній життя: ні думок ясних, ні віри живої, ні почуттів добрих - все заціпеніло, все покрилося льодом. Добре, що Великий піст збігається з початком весни, коли начебто мертві дерева оживають, земля, вкрита снігом, ось-ось прокинеться, і слово Церкви звучить: «Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе }}.

І ось тут ми осягаємо найголовніше у нашій вірі. Якось я запитав в однієї жінки:

«Ти віруюча? Православна?}} «Так, - каже вона, - я ходжу поминати своїх померлию}. Хіба в цьому наша віра? Звичайно, треба поминати покійних. Але ж їх поминають і язичники, і навіть зовсім невіруючі люди.

38

Прохання

У недільний або суботній день, на кладовище часто приходять натовпи. Але чи всі ці люди прийшли туди помолитися? Отже, не це головне в нашій вірі. А що ж головне? У

кого запитати? Де знайти відповідь? А відповідь зрозуміла, єдина, та, що ми отримуємо з вуст Христових; іншої відповіді немає, все інше - брехня, людські помилки, людські перекази. Що ж говорить нам Господь? У чому суть віри нашої, віри, що може нас підняти, пробудити і воскресити?

Коли книжник на ймення Никодим вирішив довідатись, у чому суть Христової віри, він прийшов до самого Господа. Никодим соромився товаришів, боявся людських пересудів і тому прийшов до Нього вночі і запитав: «Як же жити?» І Господь йому відповів: «Щоб увійти в Царство Боже, треба народитися згори - знову народитисю>. Никодим сказав: «Як же я можу народитися? Я стара людина». Тоді Господь відповів йому, що народитися треба з води і Духа. Вода - це хрещення, вступ у Церкву, а Дух - це віра наша, яка приймає силу Господа (див. Йо. 3, 3-8).

Кожен з нас повинен молитися, щоб Господь дав нам цей Дух, щоб дав нам це на-

39


радження. «Коли хтось не вродився з висоти, - каже Господь, - не бачити йому Божого Царства» (Йо. 3, 3). Хто не відчує на собі Його руки, той стоятиме мертвим у храмі до кінця своїх днів і не почує голосу Божого: «Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих». Дати життя нам може тільки один наш Господь Спаситель - силою свого Духа. Але кому ж Він цю силу зішле? Тим, хто хоче, тим, хто просить, тим, хто молиться, тим, хто волає. Тому Церква всіх вас закликає: «Просіть, і дасться вам» (Мт. 7, 7; див. Мр. 11, 24; Лк. 11, 13; Йо. 15, 7; 1 Йо. 5, 15).

Ми щодня повторюємо «Прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші». Це ми просимо, щоб Господь до нас прийшов, і в нас увійшов, і очистив нас від зла. Ось це і є християнське життя, про яке говорить преподобний Серафим: «Мета нашого життя - стя

жати (здобувати) Духа Божого в серці». Ми слабкі? Так. Погані? Так. Немічні? Так. Відсталі, сплячі, мертві? Так! Але прийде Господь, пробудить сплячого і воскресить померлого.

З проповіді «Повстань, сплячий . . . »

40

Прохання

Про ближніх Щоденна молитва за ближніх не повин

на бути просто згадуванням і переліченням імен - це ми в церкві згадуємо і називаємо

ваші імена, позаяк ми не знаємо, за кого ви

молитесь. А коли ви особисто молитеся за

своїх близьких, друзів, рідних, за тих, хто потребує, - моліться по-справжньому, з та

кою ж наполегливістю, з якою прагнули ось

ті родичі чи друзі розслабленого потрапити в

дім до Господа (див. Мр. 2, 3-5; Лк. 5, 18-20).

Тільки стремління до Господа, бажан

ня доторкнутися до цілителя Христа може перемогти. Ось зараз піст, ми намагаємо

ся більше молитися, більше утримуватися. Незначне утримання в їжі - це крихітна, мікроскопічна жертва Богові. Тож збері

мося з духом і принесімо Господу молитву, цього разу - один за одного: не за себе, не

за своє здоров' я, не за успіх, благополуччя, спасіння, а за своїх сестер і братів, за всіх,

дорогих і любих вашому серцю, - за них

сьогодні помолімось Господу, як і вчить нас Євангеліє. За них помолімось, щоб Гос

подь благословив їхній шлях, зустрів їх і

підтримав, - і тоді всі ми, наче тримаючись

41


за руки цією молитвою і любов'ю, підні

матимемося все вище і вище до Господа. Ось головне (а все решту додасться), ось

найсу ттєвіше в нашому житті. Ісус, бачачи

віру нашу, скаже нам усім - і тим, за кого

ми молилися, і нам, за яких вони молили

ся, - скаже нам усім: «Чадо, прокинься від

свого сну і хвороби, від розслаблености,

від духовного паралічу, встань, тобі про

щаються твої гріхю�. З проповіді в Неділю святителя

Григорія Палами

Про небайдужість

Господь каже нам: «Мало промовляти

слова любов, доброта, доброзичливість. Любов повинна бу ти дієвою, активно про

являтись у житті». Так і апостол Павло го

ворить, що найголовніше в нашому жит

ті - це віра, чинна любов'ю (див. Гал. 5, б), віра діюча, небайдужа. Мабуть, той свяще

ник і той левит, церковнослужитель, що в

притчі про доброго самарянина йшли дорогою і бачили лежачого пораненого, вва

жали, що вірять в Бога, але вони виявились

немилосердними і черствими: поглянули

42

Прохання

на людину, що волала про допомогу, і, не

подавши їй помочі, пройшли мимо (див. Лк. 10, 31-32). Господь суворо засуджує таку байдужість. А благословляє Він чуй

ність серця - ось і весь закон Євангелія. Тому просімо у Господа, щоб Він дав нам

сили, щоб дав нам свою Божественну печать у серце, щоб ми не залишалися байдужими, як вода, як камінь, щоб ми були

живими, чуйними, спроможними відгукнутися на чужі страждання і на потребу

довколишніх людей. І ще одне. У притчі люди діляться на

«чорних» і «білих», а частіше - буває так,

що в кожному з нас живе і «чорний», і «бі

лий», і байдужий, і чуйний, тому іноді поділ

і боротьба відбуваються в одному людському серці. Так нехай же отримає перемогу «біле», світле, добре, любовне начало, щоб

ми почули глас нашого Господа: «Прий

діть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване

вам від створення світу>> (Мт. 25, 34).

З проповіді про Страшний суд

43

44

З МОЛИТОВНОГО ДОСВІДУ

ОТЦЯ ОЛЕКСАНДРА

Молитва про дар мудрости і любови

Господи!

З проповіді в день пам'яті

преп. Андрея Критського

Скільки в нас божевілля, дурости й обмежености,

а мудрість і любов у Тебе!

Дай нам хоч іскру

Твоєї мудрости і любови,

в слові Твоїм ознаменованих.

Молитва учнів Христових

Ісусе Христе, Сину Божий,

що явив нам Отця Небесного, дай нам бути учнями Твоїми.

Господи, Ти обіцяв дарувати мир

душам нашим.

З молитовного досвіду отця Олександра

Але Ти не хочеш рабів недбалих.

Дай нам сили

завжди пильно стояти на варті

і не спати.

Дай нам бути вірними Тобі, Боже,

і лише Тобі.

Навчи нас робити все

перед Лицем Твоїм.

Вчини нас дітьми Твоїми.

Даруй нам сили

виконувати волю Твою і завіт Твій.

Навчи нас робити добро.

Захисти нас від закваски

фарисейської.

Навчи нас бачити головне в житті,

лише те, що нам насправді потрібно.

Допоможи нам позбутися гріха,

неробства, млявости духа.

Нехай все добре

і прекрасне у світі

нагадує нам про Тебе.

Нехай зло світу

служить нам застереженням.

Даруй, щоб ми бачили в грішниках

дзеркало своїх гріхів.

45

З молитовного досвіду отця Олександра

46

Навчи нас бачити братів серед тих, хто мислить інакше, ніж ми, серед іновірців і невіруючих. Дай нам пам'ятати про скороминущість життя, щоб пам' ять про смерть була для нас силою працелюбства та служіння. Боже, дай нам вміння прощати,

любити і віддавати.

Навчи нас жити в молитві. Дай нам нині бути причасниками

Царства Твого. Навчи нас ненавидіти гріх, а не грішника.

Даруй нам силу свідчити про Тебе. Не дай нам бути суєтними, дріб'язковими, порожніми. Господи, будь нам альфою і омегою в цьому житті й у вічності. І дай нам бути учнями Твоїми. Амінь.

Зміст

Загальні правила . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 ТижнІ посту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

«Нехай направиться молитва моя .•. »

Покаяння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Про визволення від гріхів . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Про Ісусову молитву . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Про прощення ближнім . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Про молитву св. Єфрема Сирійського . . . .. 24

Благодаренни . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ЗО

Про ранішню молитву ................... ЗО

Про Євхаристію ......................... З1 Про безкорисливу молитву ............... З2

Прохання ................................ З4 Про внутрішню тишу .................... З4 Про Зіслання Святого Духа ............... З7

Про ближніх . . . . . . . . . . ... . . . . . ..... . . . . . 41 Про небайдужість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42

з молитовного досвіду отця Олександра

Молитва про дар мудрости і любови . . . . . . . 44 Молитва учнів Христових . . . . . . . . . . . . . . . . .44

47

о. Олександр Мень

ПОРАДИ


Відповідальний редактор Мирослава Лемик

Підписано до друку 29.01.2013. Формат 70х100/32. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 1,94.

Ум. фарбовідб. 2,34. Обл.-вид. арк. 1,63

ТзОВ Видавництво "Свічадо" Свідоцтво серії ДК № 1651 від 15.01.2004 р.

79008, а/с 808, м. Львів, вул. Винниченка, 22 тел. (032) 235-73-09, тел./факс. 240-35-08

e-mail: [email protected], url: www.svichado.com

Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні ТзОВ «Книгодрую> (Свідоцтво № 787105 від 04.11.1997 р.)

вул. Січових стрільців, 35, с. Кротошин, Пустомитівський р-н, Львівська обл.

о. Олександр Мень - поради на Великий піст

Documents