УДК 378.14+37.032

О. Ю. Панфілов, доктор філософських наук, професор,

О. О. Савченко, кандидат філософських наук, доцент

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ – СУТНІСНИЙ АСПЕКТ

Проаналізовано феномен управління якістю освіти. Визначено

зміст і складові цього процесу. Надано інтерпретації управління якістю

освіти у політичному, соціальному, педагогічному аспектах.

Ключові слова: якість освіти, управління якістю освіти, освітня

діяльність, ефективність управління.

Актуальність проблеми. Поліпшення якості освіти є одним з головних

завдань сучасної державної політики, національним пріоритетом

і передумовою національної безпеки держави, умовою реалізації прав

громадян на освіту. Вироблення оптимальної соціально-економічної моделі

розвитку суспільства, так само, як і моделі духовної, лежить насамперед

у площині формування науково обґрунтованої політики в цій сфері.

Роль освіти в суспільстві визначається тим, що шляхом передання знань,

навичок, виховання вона генерує не тільки компетентних працівників, а й

суспільно відповідальних громадян. Причому найвище значення мають саме

етичні моменти, втілення у свідомість людей високих моральних та

культурних цінностей. Це зумовлено не тільки глобальними проблемами, а й

суто економічними. Характер сучасного виробництва вимагає від виробника

не тільки професійних навичок, а й реалізації його особистісних якостей

і особливо здатності до творчої праці. Модель організації масового виробника,

яка потребує лише технічних знань на робочому місці, відходить в минуле.

Сучасне суспільство вимагає залучення всієї особистості, особистісних

якостей та прагнень людини. З огляду на це актуальною проблемою постає

управління якістю освіти.

Аналіз наукових джерел і публікацій з даної проблематики свідчить про

те, що дослідження цього феномена посідають одне із провідних місць серед

актуальних напрямків наукового пошуку. Зокрема, проблема якості,

оцінювання та прогнозування розвитку освіти розглядалася у працях

В. Боброва, О. Падалки, В. Вікторова, Є. Владимирської, А. Гуржія,

О. Ельбрехт, В. Євтушевського, В. Кременя, О. Ляшенко та ін.

Мета статті – з соціально-філософської точки зору розглянути сутнісні

аспекти процесу управління якістю освіти.

Виклад основного матеріалу. В науковій літературі поняття

«управління якістю освіти» є предметом широкого дослідження 1–3. Однак

однозначного розуміння цього процесу немає. На наш погляд, в розумінні

даного процесу слід виходити з поняття «якість освіти».

Якість, стверджує В. Вікторов, – найголовніший результативний чинник

освіти. Якістю зробленого визначається доцільність витрачених зусиль

і коштів 5, с. 54. Взагалі якість – категорія філософська, об’єктивна

і загальна. Якість – це внутрішня визначеність предмета, яка становить його

специфіку, що відрізняє певний предмет від усіх інших. Словник української

мови визначає якість як ступінь вартості, цінності, придатності чого-небудь

для його використання за призначенням 15, с. 539.

Якість є завжди. Інша річ, яка вона, наскільки відповідає нашим

вимогам, вимогам суспільства. І природно, що всі людські зусилля свідомо

і підсвідомо підпорядковуються тому, аби у кінцевому підсумку забезпечити

високу якість зробленого, високу якість життя. В загальному плані термін

«якість» тлумачать з двох позицій. Існує філософський підхід, за яким якість –

це саме те, що відрізняє освіту від інших соціальних явищ. У філософії ця

категорія не має оцінного характеру, тому немає сенсу ставити питання про

зміну якості, її оцінювання 6, с. 85. Є й виробничий підхід, де йдеться про

«якість продукції» як сукупність споживчих властивостей цієї продукції, які

мають значення для споживачів. На думку фахівців, до так званої продукції

освіти можна віднести випускників, які здобули освіту ліпшої або гіршої

якості 4, с. 89. Тому саме з цих «виробничих» позицій словосполучення

«якість освіти» є коректнішим.

Утім, якість освіти – поняття складне. Вона традиційно пов’язується зі

змістом і формою навчального процесу, що, як правило, ґрунтується на

кваліфікації та досвіді викладачів 8, с. 66. Проте швидкоплинність змін, що

відбуваються у світі, примушує переглянути усталені погляди. У цьому сенсі

не можуть залишатися осторонь змін ні структура, ні форма навчального

процесу.

В сучасному розумінні якість освіти – це не лише характеристика суми

знань, засвоєних людиною. У світі, де знання і технології оновлюються

швидше, ніж життя одного покоління людей, слід спрямувати навчальний

процес не тільки на засвоєння базових знань, а й на набуття потреби, вмінь

і навичок самостійно засвоювати нові знання та інформацію протягом усього

життя і ефективно використовувати їх на практиці, вміння сприймати зміни,

які стають невід’ємною рисою буття людини, готовності вчасно відмовитися

від старого досвіду і норм поведінки. На думку В. Кременя, людина XXI ст.

з огляду на зв’язки глобалізаційного характеру перебуває в значно

складнішому соціальному, професійному середовищі та у більш

суперечливому соціумі 21. Тому якість освіти має включати і характеристику

формування таких рис, як толерантність, сприйняття інших культур, релігій,

цінностей, вміння спілкуватися з їх носіями. На думку В. Вікторова, особливої

ваги у XXI ст. набуває і такий критерій якості освіти, як ступінь її адекватності

природним здібностям кожної людини, особистісно орієнтований характер

освіти 5, с. 55. Максимальне наближення освіти і виховання до розкриття

природних здібностей кожної людини – мета педагогіки. Тому важливо, аби

освіта була максимально різноманітною, демократичною та особистісно

орієнтованою. Отже, поняття «якість освіти» є системним, багатогранним

і реальним.

Аналізуючи праці С. Ніколаєнка, В. Кременя, В. Вікторова,

Є. Владимирської та інших науковців 27; 22; 5, можна стверджувати, що

якість освіти характеризується такими складовими.

По-перше, якістю навчально-методичної бази, що передбачає ресурсне

забезпечення закладів освіти на належному рівні, залучення до навчального

процесу не тільки таких якісних, традиційних компонентів, як підручники, а й

нових сучасних засобів і методів пізнання, пов’язаних із сучасними

технічними можливостями.

По-друге, якістю педагогічних кадрів та професорсько-викладацького

складу, що передбачає переоцінювання соціальної ролі викладача: сьогодні

вчитель і викладач – не тільки абсолютний носій знань, він мас виконувати

місію духовного поводиря дитини, повинен стати для неї водночас джерелом

авторитетної інформації, майстром навчання способам оволодіння

різнопредметною діяльністю, бути організатором пізнавального діалогу

дитини з навколишнім світом, людьми, самим собою, особистим психологом

і психотерапевтом, соціальним працівником і наставником [16, с. 124].

По-третє, якість об’єкта навчання (в середній освіті) – це рівень

навченості школярів, міцність і глибина їхніх знань, практичних умінь,

сформованість пізнавальних інтересів, інтелекту, особистісних якостей,

світоглядної позиції тощо. У вищій освіті – це рівень підготовки фахівців,

здатних до ефективної професійної діяльності, швидкої адаптації в умовах

науково-технічного прогресу, які володіють технологіями в межах свого фаху,

вмінням використовувати свої знання при вирішенні професійних завдань.

Своєрідно підходять до питання якості освіти С. Шишов та В. Кальней,

визначаючи її як міру задоволеності очікувань різних учасників процесу освіти

від наданих освітніми закладами освітніх послуг або міру досягнення

поставлених в освіті цілей та завдань [16, с. 171-172]. Звідси, на наш погляд,

якість освіти особистості можна визначити як співвідношення мети та

результату освітньої діяльності. Ніякі результати не можна визнавати

добрими, якими б значними вони не були, якщо той, хто навчається, може

досягти більшого, та ніякі результати, якими б незначними вони не були, не

можна визнавати поганими, якщо вони відповідають максимальним

можливостям особистості.

Таким чином, якість освіти має принаймні два аспекти: відповідність

освітнім стандартам і відповідність запитам споживачів освітніх послуг.

Крім того, А. Федько та Ю. Федько зазначають, що при аналізі якості

освіти треба оцінювати показники, які лежать поза системою освіти. Це

передусім якість життя, яка вбирає в себе і ціннісні орієнтири особистості,

і заробітну плату, і озброєність комп’ютерами та ін. Ці показники в Україні

порівняно з розвиненими країнами світу значно нижчі. Навчати і виховувати

на іншому змісті, інших цінностях повинні інші викладачі, які самі

впроваджують та дотримуються інших ціннісних засад освіти. Ці зміни

відбуваються упродовж десятиліть. А зараз якість життя в Україні значною

мірою залежить від якості освіти, яку мають українські громадяни 17.

Безумовно, при оцінюванні якості освіти спочатку треба проаналізувати

та оцінити якість мети. Якщо цілі сформульовані неграмотно, неправильно,

некоректно, то про якість не може йтися зовсім, бо під ці неправильні цілі

вибиратимуться й відповідні їм неправильні методи, форми, засоби та ін., тому

й результати освіти не будуть позитивними.

Якщо якість – це ставлення результату до мети, то ефективність – це

ставлення результату до витрат. Чим більше держава витрачає коштів на

освіту, тим вищою буде якість життя.

Отже, виникає проблема управління якістю освіти.

Поняття «управління» широко використовується у різних галузях

людської діяльності, позначаючи функцію, притаманну організованим

системам (біологічним, технічним соціальним). Аналіз наукових праць дає

змогу визначити, що умовою існування та системоутворюючою ознакою

організації виступає управління в найширшому значенні цього поняття 17,

с. 5; 18 Управління в суспільстві одержало назву соціального управління.

В загальному вигляді соціальне управління можна визначити як

цілеспрямований, планомірний та систематичний вплив суб’єкта управління

на об’єкт з урахуванням та корегуванням змін, що відбуваються в об’єкті

управління 19, с. 9. Суб’єкт та об’єкт управління розглядаються також як

система, що управляє та управляється, в сукупності взаємних зв’язків. Разом

вони складають систему управління.

Соціальне управління, зазначає Г. Щокін, як особливий від людської

діяльності виникає із необхідності організації сумісної діяльності людей та

породжується, з одного боку, поділом праці (в основі якої лежить нерівність

здібностей), а з другого – соціально-економічними умовами конкретного

суспільства (в основі яких лежить певний тип культури, що визначається

пануючими цінностями). Виходячи з того, що соціальне управління

є діяльністю, яка охоплює увесь процес суспільного життя (економічну,

політичну, духовну сфери), можна стверджувати, що управління якістю освіти

є об’єктивно необхідним процесом.

Фахівці стверджують, що управління якістю освіти – дуже широка

проблема, яка потребує свого розв’язання протягом багатьох років. Вона

вимагає зусиль учених, практиків, її розв’язання можливе в межа різних,

у тому числі нових, галузей наукових знань, що розвиваються 21, с. 86. На

наш погляд, розв’язання проблеми управління якістю освіти має ґрунтуватися

на багатодисциплінарному підході, що використовує відомі інтегративні

показники, які оцінюють якість освіти з різних боків, підходів та в різних

аспектах. Утім, виходячи з наведеного, в загальному плані під управлінням

якістю освіти слід розуміти процес цілеспрямованого, планомірного та

систематичного впливу органів управління освітою на досягнення результату

освітньої діяльності, що відповідає освітнім стандартам і запитам споживачів

освітніх послуг.

З філософського погляду управління є доленосним відносно системи, що

управляється, оскільки саме воно знаходить у різноманітності елементів,

часто-густо протилежних, такі властивості, які можуть живити цю систему,

в певному розумінні містити її. Цей процес постійного відбору входить до

управлінської діяльності як її змістовий елемент. У певному сенсі

ефективність управління й полягає в тому, аби знайти в об’єкті якнайбільшу

кількість споріднених елементів, об’єднати їх на основі цієї спорідненості і під

час системного існування роз’єднувати їх та знову об’єднувати згідно

з цільовою гармонією, з енергією, яку вони створюють під час спільної

діяльності. Тому управління виступає як ланка системи та її частина, яка

зайнята її елементами, а отже, від міри досконалості саме цієї частини як

об’єднуючого начала залежить в остаточному результаті використання

управлінського впливу 22, с. 9.

Завдання управління полягає в тому, аби не просто перетворити ціле на

суму частин, а створити потужнішу якість, що можна охарактеризувати як

творчість в управлінні. Організація повинна протистояти дезорганізації, тобто

такому стану, коли ціле є носієм не тільки більш високої потужності,

а навпаки, опускається нижче навіть її простої суми частин. Управитель як

частина організаційної системи має не допускати виходу будь-якого елемента

за її межі, бо це означає розрив зв’язку, агресію енергії іншої системи чи

середовища власної системи. За законами розвитку частини і цілого взаємодія

елементів управління має виходити на системний рівень, причому тільки за

допомогою управління 23, с. 11. І в цьому розумінні управління якістю

освіти – не тільки наслідок організації якості, а й за певних умов енергія

створення самої якості в системному вигляді.

Іноді управління якістю освіти визначають через категорію

«ефективність». Так, О. Ляшенко 24 зазначає, що управління якістю освіти

визначається не арифметичною дією ставлення результатів до витрат,

а порівнянням витрат за інших результатів – ефективність результатів.

Спочатку треба визначити галузь, у межах якої будь-які результати

вважаються оптимальними, та галузь, у межах якої всі витрати

є припустимими або мінімально необхідними, тобто оптимальними.

Оптимальними є витрати в тому разі, коли вони не перебільшують раніше

запланованих, тобто відповідають їм. Отже, якщо результати максимально

можливі для конкретних умов або відповідають заздалегідь заданим

критеріям, а витрати мінімально необхідні або не виходять за межі

можливостей, то управління є ефективним і оптимальним. Слід зауважити, що

йдеться не про загальномінімальні, а про мінімально необхідні витрати, тобто

поріг умов, витрат, нижче якого навіть мінімальна якість стає недосяжною.

Управління завжди має на увазі мінімально необхідні витрати сил, коштів,

ресурсів, а також часу, а не мінімальні витрати взагалі [26].

У будь-яких контекстах, роздумах, міркуваннях, постулатах, які

стосуються сфери освіти, максимально можлива ефективність управління

завжди передбачає значення параметрів, за якими не виникає ніяких

ушкоджень для вихованця, студента, викладача. Якщо система освіти на всіх

етапах спрацьовує відповідно, професійно, а показники якості не

задовольняють викладачів, має йтися про перехід до режиму розвитку.

А останній здійснюється тільки через розроблення нових технологій, тобто

через інноваційний процес.

Висновки. Якість освіти – це багатовимірне методологічне поняття, яке

різнобічно віддзеркалює суспільне життя – соціальні, економічні, політичні,

педагогічні, демографічні та інші життєво значущі для розвитку людини

сторони життя. Як системний об’єкт її характеризують якість мети, якість

педагогічного процесу і якість результату. У широкому сенсі якість освіти

розуміється як збалансована відповідність процесу, результату і самої

освітньої системи меті, потребам і соціальним нормам (стандартам) освіти;

у вузькому розумінні – перелік вимог до особистості, освітнього середовища

та системи освіти, котра реалізує їх на певних етапах навчання людини, якому

відповідає певна сукупність показників. Як зазначають більшість дослідників,

якість освіти – це узагальнений показник розвитку суспільства в певному

часовому вимірі, тому його треба розглядати в динаміці тих змін, що

характеризують поступ держави в контексті світових тенденцій.

Управління якістю освіти є процесом, спрямованим на формування

суспільного ідеалу освіченості людини; організацію процесу навчання

і виховання; досягненнярезультатів навчальної діяльності; підтримання

критерії функціонування освітньої системи. Отже, забезпечення високоякісної

освіти на всіх її етапах і рівнях, оцінювання її результативності та управління

якістю – одне з основних завдань сьогодення, яке має не тільки педагогічний

чи суто науковий контекст, а й соціальний, політичний, управлінський.

Зокрема, як політична категорія управління якістю освіти акумулює

засади освітньої політики держави на певному етапі її розвитку і головні

стратегічні лінії розвитку національної системи освіти в контексті світових

тенденцій. Як соціальна категорія вона відображає суспільні ідеали

освіченості та окреслює загальну мету освіти, законодавчо визначені

і нормативно закріплені в державних стандартах освіти. Як категорія

управління вона визначає стратегії впливу на певні показники функціонування

системи освіти і вобирає можливі напрямки її змін та розвитку. Як педагогічна

категорія вона є квінтесенцією: 1) сутності поняття, 2) процедур

діагностування, 3) аналізу явищ і властивостей суб’єктів освітнього процесу.

В цьому сенсі вона має відповідати: а) особистісній і суспільній меті освіти, б)

політичній стратегії її розвитку в контексті вітчизняних і світових тенденцій,

в) закономірностям менеджменту освіти на всіх рівнях управління –

державному, регіональному, муніципальному, інституційному (локальному),

особистісному тощо 26.

Педагогічні дослідження та практика освітянської діяльності в Україні

доводять, що для забезпечення високої якості освіти, освітніх послуг

необхідно вирішити два стратегічних завдання: спрямувати педагогічну науку

на розроблення та впровадження стратегії розвитку освіти, перспектив

відродження і розбудови національної школи, розробити та впровадити

у навчальний процес інтенсивні дидактичні системи, індивідуальні навчальні

матеріали в поєднанні з комп’ютером і багатофункціональними сучасними

інформаційними технологіями.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адлер, Ю. А воз и ныне там… / Ю. Адлер // Стандарты и качество. – 2002. – № 4. –

С. 64-68.

2. Афанасьев, В. Г. Человек в управлении обществом / В. Г. Афанасьев. – М. :

Политиздат, 1977. – 324 с.

3. Бобров, В. Проблеми освіти у створенні моделі інноваційно орієнтованої економіки /

В. Бобров, О. Падалка. // Вища освіта України. – 2004. – № 3. – С. 45-48.

4. Василик, О. Д. Теорія фінансів / Д. О. Василик. – К. : НІОС, 2000. – 416 с.

5. Вікторов, В. Основні критерії та показники якості освіти / В. Вікторов // Вища освіта

України. – 2006. – № 1. – С. 54–59.

6. Владимирська, Є. Якість освіти як філософія та педагогіка розуміння доцільного /

Є. Владимирська // Вища освіта України. – 2006. – № 1. – С. 108–113.

7. Гаєвська, О. Б. Управління як соціальний феномен : монографія / О. Б. Гаєвська. – К. :

КНЕУ, 2000. – 168 с.

8. Грінченко, Г. Ф. Нові тенденції в навчально-виховній роботі вчителя школи /

Г. Ф. Грінченко, Т. О. Гришенкова, В. В. Кудряшова // Теоретичні та методологічні

засади соціально-педагогічної підготовки вчителя : Зб. наук. -метод. праць / Ред. кол.

: Дубасенок О. А. та ін. – К. : ІЗМН. – Житомир: Держ. пед. інститут, 1999. – С. 122–

124.

9. Гуржий, А. Методологічні засади оцінювання та прогнозування розвитку вищої освіти

України / А. Гуржий, В. Гапон // Вища освіта України. – 2006. – № 1. – С. 23-31.

10. Деякі аспекти впровадження системи менеджменту якості освіти у вузах : матер. 4-ї

щоріч. міжнар. конф. «Розбудова менеджменту освіти в Україні» // http//www.

management.com.ua/be024.html.

11. Ельбрехт, О. До питання реалій і перспектив сучасної освіти / О. Ельбрехт // Освіта

і управління. – 2005. – Т. 8. – № 2. – С. 82–85.

12. Емчура, Т. Новые каналы социализации: рынок труда и предпренимательство /

Т. Емчура // Alma Mater. – 2005. – № 11. – С. 42–46.

13. Євтушевський, В. Маркетинг освітніх послуг у системі вищої освіти України /

В. Євтушевський, Н. Бутенко // Вища освіта України. – 2004. – № 3. – С. 49–53.

14. Закон України «Про освіту» від 32 березня 1996 р. // Закони України. – Т. 10. – С. 168-

192.

15. Івченко, А. О. Тлумачний словник української мови / А. О. Івченко. – Х. : Фоліо,

2001. – 540 с.

16. Каленюк, С. І. Економіка освіти / С. І. Каленюк. – К. : Знання України, 2005. – 316 с.

17. Федько, А. Якість освіти як об’єкт управління / А. Федько, Ю. Федько. // Освіта

і управління. – 2006. – Т. 9, № 1. – С. 84–87.

18. Карпов, А. В. Психология менеджмента: учеб. пособие / А. В. Карпов. – М. :

Гардарики, 2000. – 584 с.

19. Корнєєва, Л. Якість освітніх послуг з позицій міжнародних стандартів серії ISO

9000:2000 / Л. Корнєєва, М. Сіницький. // Освіта і управління. – 2006. – Т. 9, № 1. –

С. 84–87.

20. Коротков, Р. Про ефективність Російської вищої освіти / Р. Коротков // Вища школа. –

2005. – № 3. – С. 67-72.

21. Кремень, В. Г. Освіта зорієнтована на перспективу / В. Г. Кремень // Уряд. кур’єр. –

2000. – 19 лют. – С. 2

22. Кремень, В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація.

Результати / В. Г. Кремень. – К. : Грамота, 2005. – 448 с.

23. Кремень, В. Г. Стратегія і перспективи розвитку освіти в Україні // Образование без

границ / В. Г. Кремень. – 2001. – № 1. – С. 11–20.

24. Ляшенко, О. І. Якість освіти як основа функціонування й розвитку сучасних систем

освіти / О. І. Ляшенко // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 1 (46). – С. 4-12.

25. Майбуров, І. Фінансування вищої освіти: „Національні особливості” / І. Майбуров //

Вища шк. – 2005. – № 3. – С. 59–66.

26. Мармаза, О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом /

О. І. Мармаза. – Х. : Основа, 2004. – 240 с.

27. Ніколаєнко, С. Роль освіти у формуванні та розвитку трудового потенціалу України /

С. Ніколаєнко // Вища шк. – 2005. – № 2. – С. 16-21.

УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ ОБРАЗОВАНИЯ – СУЩНОСТНЫЙ АСПЕКТ

Панфилов О. Ю., Савченко О. А.

Проанализирован феномен управления качеством образования. Определены содержание

и состав этого процесса. Предоставлены интерпретации управления качеством

образования в политическом, социальном, педагогическом аспектах.

Ключевые слова: качество образования, управление качеством образования,

образовательная деятельность, эффективность управления.

ESSENTIAL ASPECT OF EDUCATION QUALITY CONTROL

Panfilov O. Y., Savtchenko O. A.

The article deals with the phenomenon of education quality control and defines the content and

composition of this process, as well as suggests some interpretations of political, social and

pedagogical aspects of education quality control.

Key words: quality of education, education quality control, educational activity, control

efficiency.