Перша збірка книги-листів

Листи солдатамІ збірка

Всеукраїнський Волонтерський Рухза підтримки

Ольги Богомолець

Україна - 2014

Дорогий друже, захиснику Вітчизни!

Я не знаю, де саме випаде тобі нагода гортати сторінки цього видання. Можливо, зараз ти знаходишся на бойовому посту, чи ти – щойно мобілізований солдат, або горта-тимеш ці сторінки, перебуваючи у військово-му госпіталі. Де б ти не читав ці рядки, знай, Герою, ми всі, так само як і ти, чекаємо на за-вершення військових дій і твоє повернення чи видужання. Нам разом потрібно буде зроби-ти ще дуже багато – збудувати нову країну без корупції і брехні, без зрадників і лиходіїв. Таку країну, де, як на фронті, – не брешуть, не хиблять, не крадуть, а служать своєму наро-ду вірою, правдою, чесно і гідно, як справжні українці.

Пройдуть роки, але ми ніколи не забу-демо цих буремних подій. Подій, що збурили в наших серцях сплеск патріотизму та від-чуття приналежності до великого й єдиного народу – від Карпат до Донбасу, від Полісся до Криму. Всі українці, незалежно від місця прожи-вання, хочуть жити в мирі, ростити дітей у країні без корупції, з гідним рівнем життя і

такою владою, яка буде служити своєму на-роду. Фрідріх Ніцше говорив, що «те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими». Україна жи-тиме, бо ми здолали найбільший страх – вну-трішній. Наше завдання на майбутнє – зроби-ти висновки з уроку, котрий дала нам історія та заради життя наших дітей не допускати повторення помилок.

Перед тобою перша частина унікаль-ного видання «Україна: війна, мир і любов», де зібрані листи українських дівчат і жінок. Ми всі сьогодні прокидаємось з думками про війну, засинаємо з надією на мир і живемо з почут-тям любові до своєї країни і до кожного з вас, її захисників. Кожен з цих листів наповнений теплими й чуйними словами, що йдуть від са-мого серця. Тобі, солдате, свої щирі слова під-тримки адресували українки, що проживають у різних регіонах України. Ці листи прийшли до нас зі Львова, Луцька, Тернополя, Вінниці, Києва, Кіровограда, Харкова, Донецька, Слов’янська, Одеси та інших міст і селищ. Читаючи їх, ти неодмінно переконаєшся, що вас – захисників Батьківщини, однаково цінують, люблять і поважають як на Сході, так і на Заході, Цен-

трі, Півночі чи Півдні нашої великої країни. Ми – єдина країна, єдиний народ, що прагне жити в мирі без корупції і злочинної влади.

Ми не виправляли граматичні помилки, щоб зберегти авторський стиль листів, адже щирі почуття значно важливіші, і не вказува-ли прізвища авторів, щоб зберегти іх безпеку.

Якщо у тебе буде вільна хвилина і тех-нична можливість – напиши листа у відповідь на адресу [email protected], або авторці листа, який тобі найбільше сподобається (поряд з іменем авторки є її електронна адре-са). Можливо в листуванні хтось знайде ново-го друга, а хтось свою долю.

Ми, тим часом, працюємо над другою збіркою, яку будемо старатися передати вам як найшвидше. Листи до збірки мож-на продовжувати надсилати на наші елек-тронні скриньки: [email protected] та [email protected], а також за адресою м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 33/34, оф. 4.

Слава Україні! Героям Слава!

З повагою, Заслужений лікар України,Ольга Богомолець

5

Лист 1Привіт, солдате!

Так, я не маю найменшого уявлення про те, хто ти, які в тебе погляди на життя і які в тебе мрії, але якщо зараз ти читаєш це, то я з величез-ною гордістю і впевненістю скажу кожному, хто сидить зараз в теплі і в безпеці, зручно вмостив-шись на дивані, що у твоєму серці любові і поваги до України набагато більше, аніж у нас всіх разом взя-тих. Бо на передовій стою не я, не політик, у якого в руках багато грошей і влади, не чемпіони з боксу чи плавання...Там стоїш ти! Наша міць і наша опора!

Я не знаю, якого кольору в тебе очі, але, зда-ється, у них палають вогні віри, впевненості і сили. Так, ти сильний! Хоча б тому, що береш в руки зброю і йдеш вперед. Хоча б тому, що з відвагою дивишся в очі звіру. І йди сміливо! Твердо і впевнено! Пам’ятай, що вдома на тебе чекає мати, а, мож-ливо, кохана, або донечка з очима, переповненими бажанням жити. Ти - сильний, бо виборюєш для нас майбутнє і мирне небо над нашими головами.

Бережи себе, солдате! Я вірю в тебе! Вірю і молюсь!

Мар’яна, м. Тернопіль[email protected]

Лист 2

Чуєш, рідненький, ти лиш не здавайся!На недруга нашого йди без жалю!Додому, коханий, живим повертайся,І я розповім, як безмежно люблю!

І сльози у неньки – тільки від щастя!І гордість у батька – ви´стояв син!Позаду зостануться люті напасті,Під зоряним небом ти не один.

Приго´рнеш ти вдома до´чку і синочка,І всі негаразди підуть в небуття!Замість броні - Вишиванка-сорочка,Світанком новим розквітне життя.

Тетяна, м. Житомир[email protected]

7

Лист 3Дорогі наші захисники України!

Кожен з вас є нам рідним-ріднесеньким, і навіть якщо ми незнаємо кожного з вас по-іменно, ми все одно молимося і переживаємо за вас! Ми рідні по духу!

Надходить новий час, час становлення нашої України! Ми переможемо! Переможемо молитвами за кожного з вас, бо з нами БОГ! Як казав хтось з отців - якщо Бог хоче покарати людину, він забирає у неї розум, що спосте-рігаємо у політиків і керівників. Але саме ви є тим вибраним народом, який розкриває перед нами дорогу нового життя. Так, вам дуже важ-ко, але ми з вами. І саме у молитві ми можемо передати всі наші побажання до Творця, Який множить їх на кожного з вас.

І мої діти щодня моляться за вас, за Україну, щоб «ті погані дядьки не били наших татів, щоб Ісусик прийшов і оберігав їх» - ці слова з уст трирічної дитини, повірте, ди-вують нас самих дорослих. І від цих простих кількох слів, по щоках починають текти

8

сльози. Ці сльози поєднують у собі і смуток і радість - смуток за загиблими, нашими рідне-сенькими українцями і, радість за ось цих ма-лих, в уста яких Бог вкладає правду!

Нехай кожну вашу рану чи то тілесну чи духовну сцілюють святі мученики, які най-ближче є вам по духу, бо гинули за ідею. А ідея - вічна - вона невмирає! І чим більше ми про цю ідею мріємо, думаємо - тим більше ми її до себе притягаємо. Тому так важливо думати про прекрасне, щире, добре, хоч і важко.

Надходить час коли наші думки і праг-нення матеріалізуються дуже швидко.

А в українців ці прагнення не у грошах і багатстві, не у зависті і ненависті, а у до-брому житті для всіх нас.

І не треба нам європи чи іншої країни, бо ми не такі як вони. Ми просто хочемо жити вільно - гідно - за що і сьогодні боремося! Пере-мога наша не за горами!

Питання у тому, чому Бог вибрав нас українців, саме зараз, на перетині епох? Мож-

9

ливо тому, що наші прагнення співзвучні Його задумові! Ми дякуємо всім вам.

Кожен з вас є тією гілочкою дерева, яке хоч і хочуть обрізати, та воно росте, росте для того, щоб цвісти і давати добрі плоди!

Ми линемо до вас думкою щохвилини, і тих хто на полі бою, і до тих, які загоюють свої рани. Це не тільки ваші рани і страх - це переживання кожного з нас від маленького до великого, це переживання нашої Неньки Укра-їни!

Ми любимо і обіймаємо кожного з вас, як дитина батька, як сестра брата, як кохана коханого, як мати дитину!

У книжці «Чужинці про Україну» - збірці спогадів про наші землі від найдавніших часів (висилаю у прикріаленні), є цікаві спогади. Ось уривок:

«Один з найдавніших візантійських пись-менників Прокопій в другій половині VI ст. писав: «Народами Склавинами і Антами не править один муж, але з давних часів живуть

10

так, що порядкує громада, і для того ВСІ спра-ви, чи щасливі, чи лихі, йдуть до громади. Не знають долі (фатуму) і зовсім не признають, щоб вона мала якусь силу над людьми..

Маврикій (582—601): «вони вільні й ніко-ли не даються намовити під ярмо чужої вла-ди, а вже ніколи на власній землі. їх багато й вони витривалі, легко зносять і спеку і холод, сльоту, наготу тіла й голод. Для тих, що їх відвідують, вони ласкаві й зичливо перево-дять їх з місця на місце, куди їм треба. Коли б,’ через недбайливість господаря, гість потер-пів яку шкоду, то той, що передав гостя дру-гому господареві, підняв би війну, бо вони вва-жають своєю святістю — пімстити кривду гостя. Тих, що попадають до них в полон, не задержують, як це роблять інші народи, але, призначивши їм якийсь час, лишають їм до вибору, чи захочуть, за якимсь викупом, вер-нути до своїх, чи залишитися поміж ними, як вільні і приятелі... їхні жінки бувають чесні по-над міру, а багато їх вважає смерть чоловіка за власну, й радо самі себе гублять, не вважа-ючи свого вдовицтва життям...» Ось такими

11

ми були ще понад тисячу років тому і такими збереглися до сьогодні!

Моліться, хто вірить, Псалом 90 - ця молитва підносить бойовий дух і благослов-ляє. Адже цар Давид також знав, що таке бо-ротьба з ворогом, і слово промовлене до Все-вишнього - сходить благословенням на того хто просить. Знадаймо поєдинок Давида й Го-ліафа, як усі сміялися з його рогатки на воро-га, але якою дивною була перемога!

І хай буде з кожним з вас, так як сказано у цьому псалмі. Роздрукуйте його і читайте разом, чи на полі бою, чи лежачи на постелі. Цей псалом має багатотисячолітню намо-леність, тож будьте певні, що БОг переможе! Стягаймо небо своїми молитвами на наш бік!

Псалом 90Хто живе під покровом Всевишнього,

хто в тіні Всемогутнього мешкає,той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!Бо Він тебе вир-ве з тенет птахолова, з моровиці згубної,Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли,

12

що вдень пролітає, ані зарази, що в темря-ві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!…Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбож-ним попобачиш, бо Господа, охорону мою, Все-вишнього ти учинив за своє пристановище! Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться, бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх доро-гах твоїх, на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги! На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати! Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає Ім’я Моє він; як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та про-славлю його, і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!

Слава Україні! Героям Слава! Герої не вмирають!

Слава нації - навернення ворогам!Мир хай переможе!

Марія зі Львова[email protected]

13

Лист 4Дорогі наші захисники!

Дякуємо Вам за захист нашої Батьків-щини! Кожного вечора дивимось новини і ба-чимо, в яких жахливих нелюдських умовах Вам доводиться боронити цілісність нашої дер-жави. Кожного дня молимося за Вас, за мир на нашій землі! Низько вклоняємося Вам за Вашу мужність та витримку!!! Багато з Вас зали-шили найдорожчих Вам людей, свою сім’ю, ді-тей, дружин, батьків, коханих, багато хто залишив роботу, покинув навчання для того, щоб піти на передову – захищати нашу рідну землю. В жодній країні світу нема таких само-відданих людей як у нас, справжніх патріотів своєї України! Пишаємося Вами, боїмося за Вас, молимо Бога за Вас. Тримайтеся!Бережіть себе і нашу вкраїну! Ви наші герої! Ви найкращі! Повертайтеся додому живі та здорові! Люби-мо Вас!!! З Вами вся Україна!

З повагою, Тетяна, вчитель та викладач німецької мови,

місто Київ[email protected]

14

Лист 5

Доброго тобі часу доби, вкраїнський герою!

Я сподіваюсь, що ти зрештою прочи-таєш ці рядки і зрозумієш (мабуть навіть вкотре) наскільки ти важливий на страшній лінії вогню, що проклав той, про кого в при-співі співають: "Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла" ☺ Я хочу, аби ти посміхався, бо саме зараз, о пів-ночі в перший день другого літнього місяця за тебе посміхається моє серце. Воно, як ніколи, повне гордості і радості за тих патріотич-них синів своєї Батьківщини, які захищають її пліч-о-пліч з тобою. Я щовечора молюсь за кожного з вас. Я прошу в Господа, аби всі ви повернулись до своїх рідних стін живими і не-ушкодженими, і аби ті, хто на вас чекає, мали змогу обійняти ваші спини до хрускоту, і на-томість – бути обійманими ще дужче.

Давай знайомитись! Мене звуть Вікто-рія, мені вже цілих 20-ть. Я навчаюсь в Києві моєї мрії. Здобуваю фах лікаря.Чи, точніше, йду за голосом свого покликання. І, попри всі розмови, що лікарі поза політикою, все ж я не

15

можу бути осторонь своєї української прина-лежності. Я відстояла наш Майдан, так само чула постріли, і зрештою, також боялась. Ці-каво, чи здатен організм звикати не боятись? Тобі не страшно? І, знаєш, коли навіть ти про себе покиваєш, що так – не показуй цього ні-кому, окрім Всевишнього. Я певна, що саме Він тебе позбавить від всіх страхів і захистить від ворожої кулі. А іншим про них знати не треба.

Ніхто б не подумав, що ця історія може так затягнутись, скажи? Я стояла 1-го грудня на тому першому масштабно-му віче, і гадала, що строку на вирішення основного питання від сили два тижні. А за-раз, коли напруга лишень зростає, розумію, на скільки сильно помилялась... І на скільки рано раділа згодом, коли Янукович по-щуря-чому втік.

Та мова не про це. Я хочу подякувати тобі за недоспані

ночі на блокпостах, за синці під твоїми сміли-вими очима, за те, що ти відданий жовто-си-ньому. І, якщо ти прихильник футболу, зрозу-мієш: "Жовто-синій – самий сильний!".

16

Незважаючи, на заношеність вашої фор-ми, на затертості, запиленість і бруд – я впевнена, що твоє серце начисто зафарбова-не саме в ці патріотичні кольори. Я дякую за точні вистріли у бік противника, за те, що ти відстоюєш те, що забрали в сотень чи тисяч борців за нашу з тобою свободу, за сво-боду майбутніх поколінь.

І, хоч я не маю військового звання, але я тобі наказую! Чуєш, наказую? Відвоюй Укра-їну від загребущих рук тих гіперамбіційних жорстоких тиранів! Поверни її цілком і пов-ністю... Байдуже, скільки її зруйнували. Адже, поки по ній ступає нога таких, як ти борців – вона обов’язково знову розквітне. І зрештою – повернись додому живим і здоровим! Повер-нись переможцем! Слава Україні! Героям Сла-ва! Слава нації! Смерть ворогам! Україна-по-над усе! Ну, а Путін - сам знаєш хто ☺ Якщо матимеш змогу і бажання - відпишись мені, будь ласка, як ви там живете? Та взагалі про себе. І я чекатиму.

Вікторія, місто Рівне[email protected]

17

Лист 6

Наші любі військові!

Пишу вам з сонячної Одеси. Хочу обійня-ти і поцілувати кожного, хто буде читати мій лист! Ви робите найважчу і неоціненну справу. Для мене ви чоловіки з великої літери! З початку бойових дій, мене на протязі кож-ного дня не покидає думка, що може зараз ко-гось поранено чи вбито. З цими думками живу вже пів року! І кожного разу, в думках, бажаю вам сили і витримки! Ви наша гордість, опо-ра і надія! Десь там, у бойовій зоні знаходить-ся мій двоюрідний братик! Тримайся Сашко, вся наша велика сім’я переживає і молиться за тебе!

Люблю Вас, наші Воїни !!!

Аліна, 26 років, м. Одеса[email protected]

18

Лист 7

Дорогие наши военные!

У меня нет слов, чтобы выразить свою признательность за ту миссию, которую вы выполняете, защищая нашу родину Украину от террористов и бандитов, отбирающих жизнь у простых людей: детей, женщин, муж-чин и стариков. Я признательна вам за ваше мужество и отвагу. Вы – настоящие мужчины и патриоты. Благодаря вам у нас у всех есть надежда, что в Восточных регионах наконец таки настанет мир.

Именно вы, простые бойцы и команди-ры, сегодня решаете нашу судьбу. Спасибо вам за всё, спасибо, что у нас есть такие до-стойные защитники. Я понимаю, скорее могу себе представить, как вам тяжело и горько, когда руководство страны, саботирует эф-фективные военные операции и дает поводы террористам укрепляться на своих позици-ях. Как горько видеть, когда погибают ваши товарищи и братья по оружию. Поверьте, мне тоже очень горько читать и видеть все

19

эти ужасы, которые творят наши руководи-тели. И одновременно, я горда тем, что у нас в стране есть такие люди как вы, которые добровольно идут защищать нашу много-страдальную землю и наш народ.

Вы – настоящие герои, вам – слава, вам – вся наша любовь и признательность. Кла-няюсь вам в ноги и молюсь за вас. Я так хочу, чтобы война побыстрее закончилась и вы все вернулись домой, к своим женам, матерям, де-тям, друзьям. Вы нам очень нужны живые.

P.S. Мое имя Ольга. Живу в Харькове, мне 35 лет, воспитываю Егорчика, которому 3 го-дика.

Ольга, г. Харьков[email protected]

20

Лист 8Щирі вітання з міста Лева

для Героїв України!

Важко писати слова вдячності, бо серце заливається сльозами. Єдине, що надає сили – ці слова читатимуть наші ГЕРОЇ УКРАЇНИ!

Довго не буду надоїдати інформаці-єю про себе, скажу тільки головне – я офіцер служби цивільного захисту у званні капітан. Працюю в Головному управління ДСНС України у Львівській області, простіше кажучи в по-жежній охороні. Маю честь працювати і що-дня бачити нелюдську працю наших пожеж-них – відважних, сильних духом і тілом людей, які щодня виходять на боротьбу з безжаль-ним ворогом- вогнем. Вони, як і ви – люблять людей, яких захищають, саме люблять, бо дана професія не оплачується державою на-лежним чином, і за копійки вони ризикують своїм життям і здоров’ям. Саме їх я вважаю фундаментом тої величної справи, не полков-ників і генералів, яким дістаються всі лаври слави. Так, як і вас вважаю героями та визво-лителями нашої Батьківщини, не чиновників,

21

депутатів чи президента. Вважаю, що велич-ні справи творяться руками простого на-роду, у якого в серці палає вогонь свободи та справедливості. Знаю, що зараз такий час, коли слова зайві, доречні тільки дії, але в силу своєї служби не можу залишити робоче місце, щоб лікувати ваші рани, тому, якщо зможу словом, хоч комусь, полегшити біль-буду ща-слива.

Я зі своїм великим народом із самого по-чатку боротьби – з майдану. З того місця, яке заставило нас прокинутися і піднятися з ко-лін. З того часу, коли за волю полягла «Небес-на сотня» і до цих пір, коли йде неоголошена війна Росії з нашим прагненням бути вільним від рабства народом. Дякую вам – нашим Ря-тівникам, творцям Нової Країни. І так кор-тить знати вас усіх поіменно, знати ваші мрії та сподівання. Молимося за вас, за ваші родини, за те, щоб наші діти ніколи не зна-ли, що таке війна, і як це боротися до крові за мир, за таке просте бажання жити і твори-ти на своїй землі!

Таким як ви – ГЕРОЯМ України, я присвя-чую свої рядки вірша. Бо маю надію, що наші

22

крила свободи нікому не під силу опалити! Піднімаймося з колін, бо це легко зробити, коли тримаєшся за плече побратима!

То стало важко вже стояти на колінахІ видивляти дири у землі,Так закортілось розгорнути крилаІ розповісти світові, що МИ ВЖЕ НЕ РАБИ.Так важко жити в тій країні,Коли у твоїй світлі голові,Живе могутня сила знань і вміння,А на роботі за них платять копійки.Так важко жити в тій державі,Коли мільони їм в кишені падають як сніг,А працьовитому простому українцюНе вистачає навіть і на хліб.Так хочеться нам жити Україні,Де воля є фундаментом буття,Де брат на брата не підійме рукуІ миром ми здобудем ВИЗНАННЯ!

P.S. Миру вам і здоровя! З любов’ю та словами вдячності,

Галина, м. Львів[email protected]

23

Лист 9

Стих написала моя подруга. Тронул меня до слез, решила вам выслать, потому что она свои стихи высылать стесняется, хотя многие из них просто шедевры.

Её имя Катерина Охрименко.

Герої України! Звертаємось до Вас!Вклоняємося низько Вам, рідненькі!За те, що Ви в такий жахливий часРятуєте Країну нашу Неньку!

Ми з Вами разом серцем і душею,Тримайтеся, чоловіки й брати!Нехай до Вас летять понад землеюВсі наші сили, думки й молитви.

Вертайтеся живими до родини,А ворог хай у полум’ї згорає!І пам’ятайте, ціла Україна,За Вас щодня коліна приклоняє!

Ирина, г. Вишневый, Киевская обл[email protected]

24

Лист 10

Воїну

Вчора, прогулюючись вулицями мирно-го міста, думала про те, що б я хотіла на-писати у листі до тебе.

Весь день літали військові літаки, мо-торошно...

Намагаюсь, уявити, що ж відбувається зараз в гарячих точках моєї України, в очах стають сльози.

Раніше, я думала, що не вмію плакати, все змінилося... Дуже боляче: скільки ж людей загинуло? Незмога терпіти: скільки ж людей поранено? Жахливе відчуття безпораднос-ті: де ж наша держава? - не побудована. Хо-четься кричати!!! Але...

Маючи мирне небо над моєю Вінниччи-ною, дякую за це тобі, Воїне.

Маючи впевненість у найкращому майбутньому для моєї України, дякую за це тобі, Воїне. Наша Країна отримала нову на-цію – націю справжніх чоловіків, дякую за це тобі, Воїне.

25

Ти, загартований боями, мужній та па-тріотичний, є надією для Країни.

Я вірю в тебе, в твою силу, в твою віру! Ти, завжди, можеш розраховувати на мене.

Я готова стати пліч-о-пліч з тобою у мирній боротьбі за нашу Україну!

Одужуй, Воїне! Життя тільки почина-ється :)

Ліна, м. Вінниця[email protected]

26

Лист 11Дорогий солдатику!

Як би мені хотілось, щоб від моїх слів тобі стало хоч трошечки тепліше, щоб ти став здоровішим, щоб хоч трошечки тобі по-легшало!

Я хочу, щоб ти знав, як я і як вся твоя ве-лика держава, всі ми пишаємося твоєю муж-ністю. Ми пишаємося тим, що у нас є такі дивовижні хлопці, такі сильні духом справжні мужчини! Ти справжній воїн, ти герой.

Дякую тобі за все.Я впевнена, що ти дуже скоро одужаєш.

І ще я впевнена, що саме завдяки тобі та ін-шим солдатикам з такими хоробрими сер-цями на нашу землю прийде мир і ми будемо жити у процвітаючій, благополучній державі!

Зло буде покаране, а ви будете винаго-роджені за свої звитяги.

Дорогий мій солдатику, я хочу поділи-тись з тобою віршем, який мене вразив. Його автором є Анастасія Дмитрук, авторка ін-шого, не менш прекрасного вірша «Никогда мы не будем братьями».

27

Ось він:

Верните нам наше небо!

Верните нам наше небо,верните нам наш покой!Зачем вы пришли, соседи?Зачем вы пришли с войной?

Мы с вами детей крестилии пили на брудершафт…Зачем вы нас оцепиликолонной своих солдат?

Нам много досталось боли –хороним своих сыновей.Мы видели много горя,мы стали еще сильней.

Зачем вы пришли, ребята?За что собрались воевать?Мы выстоим брат за брата,нас тоже учили стрелять.

28

Мы выстоим - у нас Воля,ее не возьмет автомат.Мы вам не сдадимся без боя,все церкви пусть бьют набат.

Мы видели смерть, ребята,ей смело смотрели в глаза.Не надо войны, не надо…Потом не вернешь назад.

Одужуй, дорогий солдатику!

З безмежною вдячністю і безмежною лю-бов’ю,

Юля, м. Вінниця[email protected]

29

Лист 12

Про моїх чоловіків та вишиванки)))

Так уж случилось, что мои личные от-ношения с мужчинами всегда складывались не просто. Обо всех рассказывать не стану, но не могу удержаться, что бы не поведать о последнем. Несколько месяцев назад, возмож-но, сам того не ведая, в моей жизни появился мужчина, который изменил меня быстрее и радикальнее, чем кто бы то ни было другой.

Простите если повторюсь, ранее я уже упоминала об этом. Я этническая русская. Шесть поколений моих предков (а это око-ло 200 лет и только те, о ком я знаю доско-нально) жили на территории Украины, пе-риодически в наши жилы вливалась свежая российская кровь и все мы разговаривали на русском языке. И с тех пор как Украина стала независимым государством, я всеми фибрами своей души сопротивлялась украинизации. Я не уважала свою страну, потому как всегда считала ее окраиной Великой Империи и не представляла себе существования руки в от-

30

рыве от тела. К тому же, меня, 100% русско-язычную, насильственно заставляли употре-блять украинский язык. ВУЗ, госструктуры, даже в отношении своих детей я столкну-лась с такой проблемой. У нас нет ни одно-го русскоязычного садика, у нас очень мало русских школ (ну нет у меня возможности ежедневно тратить полтора часа на доро-гу в школу и столько же на обратный путь). К тому же скажите, в чем отличие насиль-ственной русификации, от насильственной украинизации? Ведь в момент, когда Украина стала независима, не менее половины ее на-селения говорила по-русски.

А что касается второй половины, то лишь единицы говорили на чистом украин-ском языке. Остальное все местные наречия и суржик с русским, польским, венгерским, молдавским.... И, по-большому счету, я была одной из первых, кто поднимал вопрос о том, что Киев это Россия! Более того, даже сегод-ня я уважаю Россию-страну и Великий Русский Народ частью которого я себя считаю.

Але!!!

31

Але декілька місяців тому в моєму жит-ті з’явився чоловік, який змусив мене зроби-ти те, що я вважала за неможливе. Зараз я спілкуюся українською мовою навіть і в своїй до того 100% російськомовної сім’ї (та я не єдиний її представник, котрого це зачепило :)), зі сльозами на вочах я вимушена була зня-ти із свого авто російський прапор, бо ста-ло соромно за те, на що перетворилася моя історична батьківщина. А зараз я сиджу у го-тельному номері у Львові, який раніше ніколи не відвідувала, сиджу у придбаній сьогодні ви-шиванці (доречі, після придбання мені її від-прасували у кав’ярні, та я відразу перевдягну-лася :)) сиджу тут і міркую про те, що я вже не маю нічого проти українізації, мене вже ніхто окрім Вас, любий Володимире Володимиро-вичу, не змушує розмовляти на цієї мові, та я готова життя покласти за те, аби мій рід-ний Київ николи-ніколи більш не повернувся до лав Великої Російської Імперії. За що Ви так зі мною, любий мій чоловіче??? Коли Ви прийшли до влади, я хіба що не молилася на Вас, бо вва-жала Вас за сильного, гідного, благородного чоловіка, який знає що робить, гіден очолити

32

державу та повести за собою народ... А Ви.... а Ви... ви не просто мене розчарували, ви мене геть розчавили. Ви випалили у мені усе святе, усе те, на чому я виховувалася, чим пишалася, що кохала всїєю душею. Вибачте мене, любий, але ви Х_Йло ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла.

Слава Україні!Лилиана, г. Киев

[email protected]

33

Лист 13

Тримайтесь, хлопці!(захисникам України)

Тримайтесь, хлопці, молимось за вас.Ви України гордість і опора.Молитви шлемо по одинці й хором,Щоби приспішить перемоги час.

Тримайтесь, хлопці. З вами батько й дід,Бабуся, мама, жінка, наречена.В їх погляді одна кінцева сцена:Країна вільна, славна на весь світ!

Це страшно, коли кулі без кінцяЖиття годинник можуть зупинити.Та честь найвища – землю боронити!Тримайтесь, хлопці. Наші вам серця!

З повагою і молитвою, Любов

[email protected]

34

Лист 14

Добрий день тобі, Солдате!

Перш за все хочу побажати здоров’я. Тобі, твоїм товаришам по зброї, твоїй сім’ї на «гражданке»: коханій, що зараз молиться за тебе, мамі твоїй, що давно вже покрилася си-виною від переживань, та твоїм діткам.

Я дуже хочу, щоб скінчилася ця війна, і сподіваюся, що з Божою волею так і буде.

А поки що хочу побажати тобі сили волі вистояти всі негаразди. Певно, нам Бог їх по-силає, щоб ми стали сильніші. І впевнена, що ти їх подолаєш. Ти ж чоловік, захисник Бать-ківщини. І це твій обов’язок. Не тільки захи-стити Україну, а ще й повернутися додому до родини, видужати не зважаючи ні на що. Буду молитися за це. Буду молити Бога, щоб ніхто більш не був пораненим і вбитим.

Буду молитися і молюсь за те, щоб все це припинилося. Щоб наша земля була нашою і припинилося величезне вбивство.

Молю Бога, щоб нарешті настав мир. І небо, і земля були мирними. А наші чоловіки

35

займалися мирними спаравами.Мені боляче спостерігати за подіями,

що відбуваються зараз на Донбасі - моїй ма-ленькій Батьківщині. І хоч народилася я дале-ко на сході(у Ташкенті), майже все своє життя прожила на Донеччині. Тато мій був воєнним, і хоч помер він у доволі мирний час(1990р.), та він зазнав всі жахи війни, перебуваючи по роботі у воєнному Афганістані. Його серце не витримало і його не стало. Йому не було і 35. А мені було 3 місяці. В мене лишилися лише його фотографії та моє обличчя, що дуже схо-же на батькове.

Тому тобі просто треба повернутися додому живим і здоровим. Заради своїх близь-ких та свого майбутнього. Це непросто, знаю, але дуже-дуже треба.

Будь здоровий, Солдате. Щастя тобі та миру нам всім у серця та гарячі голови й сер-ця.

З повагою, Ольга, м.Рівне

id20133155-51486f23b@vkmessenger

36

Лист 15СОЛДАТАМ МИРА.

Доброго дня!

Наши родные, отважные и такие доро-гие сердцам защитники Украины.

Меня зовут Наталия, мне 35 лет. У меня есть сын Иван, ему скоро испо-

лнится 7-мь и любимый супруг Евгений с ко-торым мы ждем появления нашего малыша.

Каждое утро мы просыпаемся с мысля-ми о ВАС и тревогой в душе.

С благодарностью к ВАМ, за то что в нашем городе, Киеве, сейчас мирно и светит ласковое солнце.

Благодарны ВАМ, что можем этому ра-доваться... ценить и любить каждый день.

Верим, что справедливость вселенной не оставит нас.

Молитвы наших предков увенчаются успехом с ВАШЕЙ бесценной помощью.

Мы победим невежество и подарим всему миру самое дорогое, способность про-щать и любить. Ведь это удел сильных и только самых сильных в этом мире, насто-

37

ящих людей. Превозмогая боль утрат, лжи и трудных испытаний...

Вы наши воины МИРА. Не только для на-шей страны... для всей планеты Земля.

Рада возможности написать ВАМ не много теплых слов... Вы для меня лично, ча-стица моей семьи.

Мой отец был военным и мы с ним много путешествовали еще по Советскому Союзу. В 1991 вернулись на Украину и остались здесь.

Сергей Борисович был полковник СБУ в отставке с конца 90-х, десантник, разведчик, военный переводчик.

Я только сейчас начала понимать, как трудно ему было служить в стране, которой не нужна была армия. Но он всегда оставался верным своей присяге и до последнего защи-щал свою родину. В первую очередь для него родиной была его семья.

Мой отец погиб в мирное время в начале 2000-х от рук не честных людей. Но знаю, он не на мгновение не жалел о своей судьбе и смог сделать для нас, своих родных самое важное. Уберег нас от опасности и подарил нам мир.

Без него нам приходилось трудно, но мы

38

окрепли. И сейчас всеми нашими семьями молим-

ся за ВАС. Моя мама, сыночек, моя сестра, ее дети

и муж, мой супруг, его мама и отчим, его се-стра. Все мы с ВАМИ!!!

Старшего сына Ивана, в этом году надеемся зачислят в военный ка-детский корпус №23. Если справит-ся, конечно, продолжит традицию на-ших предков, военных в нашем роду было много :)

А маленького ждем в конце июля 2014. У них разные отцы, но частица львиных сердец им передается через меня, безусловно :)

Каждое утро, наша семья просыпается с добрыми мыслями о ВАС. С великой благодар-ностью к ВАМ и ВАШИМ родным и близким!

Берегите себя! Обнимаем ВАС всем серд-цем!

Слава Украине! Героям Слава!Будем рады получить пару строк в

ответ, если это будет возможным:)Наталия, г. Киев

[email protected]

39

Лист 16

Здрастуй, Солдате.

Я Ольга, мені 30 років і пишу я Тобі з Ше-петівки – невеликого міста на півночі Хмель-ниччини, де про війну знають лише з екранів телевізорів та з Інтернету. На відміну від Тебе, хто бачить її на власні очі, для кого вона стала реальністю і на кого чатує щодня…

Мені важко зараз дібрати правильні сло-ва, щоб розказати Тобі усе, що я думаю, щоб висловити свою підтримку і вдячність за ту велику справу, яку робиш Ти і Твої побратими. Можливо, слова мало що значать, але це (ну і ще кілька СМС на номер 565) все, що я поки що можу для Тебе зробити. Тому прийми хоча б їх і пам’ятай: ми віримо у Тебе, ми думаємо і мо-лимося за Тебе, Солдате!

Цікаво, ким ти був у попередньому жит-ті – житті, де не було війни? Водієм, елек-триком, землеробом, менеджером чи сту-дентом… А може, Ти і раніше був солдатом – тоді Ти принаймні з честю несеш свою служ-бу і не ганьбиш своє звання... Чим Ти жив, про

40

що мріяв раніше? Думаю, зараз єдина Твоя мрія і єдина мета – це мир! Мир для Твоїх ді-тей (або дітей, які в Тебе колись народять-ся), спокій для Твоїх батьків, які вболівають і моляться за Тебе, майбутнє Твоє власне. Ось так. Ми теж багато про що мріяли рані-ше, багато планів було… Хтось будував дім, хтось збирав гроші на автомобіль, хтось дбав про освіту своїх дітей, хтось збирав-ся влітку на море… Але повір, Солдате, для більшості з нас, як і для Тебе, все це відсту-пило на другий план, і тепер, як і Ти, ми всі мріємо лише про мир на нашій землі! І поки ми лише мріємо, Ти захищаєш цей мир ціною власного життя і здоров’я, захищаєш попри всі труднощі, які випали на Твою долю, попри нестачу харчів і спорядження і попри бездарне керівництво АТО… Я вдячна Тобі, я ціную те, що Ти для нас усіх робиш!

Зараз такий час, що важко усім. Матері-ально важко: навіть якщо є робота, все одно часто не вистачає на найнеобхідніше. Мо-рально важко, адже вже сім місяців Україна не живе нормальним, звичним, спокійним жит-тям. Усім важко. Але не так, як Тобі! Знаю, що

41

наші труднощі – це ніщо, порівняно з тим, що доводиться переживати Тобі, Солдате. Ми витерпимо все, якщо тільки Ти не здасися, не покинеш свій пост, не зрадиш свою справу. Але Ти не зробиш цього, тому що знаєш, що стільки людей вірять у Тебе, знаєш, як вони на Тебе надіються…

У мене теж ростуть два сина, два чудо-вих хлопчика… І я не хочу, щоб колись їм до-велося тримати зброю в руках і стояти на блок-постах, чекаючи шаленої кулі в будь-яку мить. Вірю, що їм не доведеться цього роби-ти – завдяки Тобі! Саме Ти виженеш підлого окупанта з нашої землі, саме Ти зробиш Укра-їну єдиною і сильною, саме Ти подаруєш мир моїм дітям і всім дітям України. І тому я за-раз вклоняюся не лише Тобі, а й Твоїй матері, Солдате, адже вона колись дала Тобі життя, щоб тепер Ти дав його нам. Вона проклинає ворога і молиться за Тебе, і ми молимося ра-зом з нею.

Знаєш, я чекаю на перемогу, як і ко-жен свідомий українець, як і Ти! В той час, як дядьки в дорогих костюмах і краватках про-сто грають в політичні ігри, Ти реально ро-

42

биш усе, щоб війна припинилася… Перемога не за ними, а за Тобою! Але я не хочу, щоб за неї Ти заплатив своїм життям – ні Ти, ні Твої бойові товариші, ні мирні жителі, які гинуть від підступної руки підлого ворога. Тому живи, живи, Солдате! Будь здоровим, будь сильним духом, як і раніше, будь вправним і швидким, будь вірним своїй Батьківщині, заради якої ти і пішов у страшну м’ясорубку, на яку зараз пе-ретворився Схід. І пам’ятай: ми віримо у Тебе, ми любимо Тебе, ми чекаємо Тебе додому!

З любов’ю і повагою, Ольга, м. Шапетівка

[email protected]

43

Лист 17

Хочу подарувати свій вірш!!Він мені дуже допомагає у скруті!Я знаю, що коли я його читаю, Янгол-охо-

ронець мече чує і захищає!

Ангел – Хранитель

Мой Ангел - Хранитель, я знаю ты здесь,Я знаю ты рядом со мною,Ты жизни моей распутаешь сеть,Любовью своей неземною.

Хорошо иль плохо идут в ней дела,Меня ты всегда понимаешь,И с кем бы меня судьба не свела,Ты всё наперёд уже знаешь.

Стараешься ты мне всем сердцем помочь,От страшной беды ограждая,И отгоняешь все тёмное прочь,Светильник в ночи зажигая.

Янка ОК[email protected]

44

Лист 18

Привіт, Шановний Незнайомець.

Пише тобі лікар-інтерн з невеличкого мальовничого міста на Хмельниччині. Що-дня моя родина патріотів і націоналістів молиться за збереження здоров’я і життя тих, хто хоче повернути мир на рідній землі. Пишаюся тобою, Сміливцю! Мені б мати хоч краплину такої сміливості і відваги, як у Вас!

Певно, якби я була з ХУ хромосомами, то вже би давно стояла пліч-о-пліч з вами на пе-редовій чи на блок-посту! Хочеться вимести цих бандитів з рідних земель назавжди!

До цього року я була пацифісткою… Але мої погляди різко змінились після Майдану, а тим більше після подій на Донбасі. Мені завж-ди хотілось, щоб ніхто більше не плюндрував України. Але, на жаль, вийшли назовні амбітні плани головного російського брехуна, волода-ря «тюрми народів»…

І за ці плани платиться здоров’ям чи життям український солдат(

45

Хочу, щоб ви знали: з вами вся Україна! Ви вже всі Герої!!!

Зберігайте міцний бойовий дух, бере-жіть себе і свого бойового товариша, любіть Україну всім серцем!!!

З повагою Марія, м. Славута.П.С.: кожну секунду я з вами!!! Слава Укра-

їні[email protected]

46

Лист 19

Дорогий солдатику!

Як ти сьогодні? Сподіваюсь, тобі уже краще. Сподіваюсь, ти вже зовсім скоро будеш бадьорим і здоровим.

Я безмежно вдячна тобі за те, що у складну хвилину ти, як справжній чоловік і справжній герой, боронив нашу державу. Я безмежно вдячна тобі за твою мужність, за міцність твого духу. Ти воїн і чудова люди-на з великим хоробрим серцем, здатним на справжній вчинок. Ти приклад для маленьких хлопчиків.

Я впевнена, що зовсім скоро ти одужаєш, наша країна стане мирною і в тебе буде змо-га знову насолоджуватися простими радо-стями життя: прогулянками, сімейними обі-дами, товариством друзів.

Дорогий солдатику, бережи себе!

Дозволь поділитися з тобою ось таким віршем Оксани Забужко:

47

Чому я вибрала цей вірш? Бо ці рядки про честь і моцність породи - вони про тебе, до-рогий солдатику.

Ще раз дякую тобі за все. Я знаю, що ти вже зовсім скоро будеш здоровим і щасливим. Доля обов’язково винагородить тебе великим щастям. Гарного тобі дня!

Рядок з автобіографії

Мої предки були не вбогіНа пісні та свячені ножі —З моїх предків, хвалити Бога,Заволокам ніхто не служив!

Дарували від батька до синаЧесть у спадок — як білу кість!Мої предки були красиві —Ворогам на подив і злість.

Хай не славою (Бог там з нею!) —Як присягою на шаблях,Мої предки владали землею:Їм належала ця земля!

48

І цупким, наче нить основиКрізь віки однієї сім’ї,Невразливим — пронесли словоІ внизали в легені мої...

Ох і моцна була порода —Соловки, Магадан, Колима...Мої предки були народом —Тим народом, якого нема.


49

Лист 20Дорогий захиснику нашої неньки - Украї-

ни!!! Дорогий Герою!!! Мені дуже болить все,

що сьогодні відбувається у нашій країні, тому вирішила написати вам листа!

Колись українська нація вижила всупереч диявольським планам Гітлера і Сталіна!!! Я вірю в те, що українська нація виживе всупереч і сатанинським планам Путіна!!! (завдяки вам)!!!

Українська нація була, є і залишається непереможною, її не знищили ні більшовики, ні німці, ні панська Польща, ні царська Росія!!! Ні монголи, ні татари не змогли нас знищити. навпаки, ми пережили все, що було жахом для Європи, а значить, і для всього Світу. Наша нація виживе і обов’язково переживе таку ім-перію, як Російська, оскільки вона збудована на насильстві, великій брехні, агресії, злі та грабунку!!! Історія нам показує, що такі ім-перії існують недовго! Ми будемо, повинні стати свідками розпаду сусідньої імперії! Трі-щини вже пішли... Але зараз, на превеликий жаль, наша незалежність коштує нам море крові і сліз, надії Путіна ніколи не будуть ви-

50

правдані!!!Хресна дорога України триває... Єд-наймося усім миром і родом нашим великим українським у святому ореолі рідної неньки України!!! Це мій заклик до всіх українців і до всіх захисників (таких як ви!)

Якщо зараз ви, може, поранені, то це великий біль для мене (не тільки для ваших рідних і близьких людей!!!). Буду (як і раніше) просити господа Бога, щоб оберігав вас, силу і наснагу вам посилав!!! Я вірю, що щира мо-литва робить дива! Завжди молилась за всіх героїв і буду робити це і надалі!!! Низький по-клін вам до землі за вашу мужність, силу, за ваше бажання захистити усіх нас!!!

Покликав вас Господній глас,Ви йшли боротися за нас,За чарів чар, за мрію мрійВи йшли на смерть, ви йшли у бій.Та прийде день, великий день,День радості і день пісень,І загуде свободи дзвін,До вас прийдемо на поклін!!!

З повагою, Оксана, м. Львів[email protected]

51

Лист 21

Низький уклін вам. Доземний, глибокий. І молитва до Бога-за вас... За вашу мужність, вашу сміливість і відданість - подяка. За ваш біль, ваші страждання і втрати-пробачте...

Там, де бруд і стріляні гільзи,де розриви снарядів і кров ваших друзів - там, у ваших руках, серед ваших втомлених облич, у ваших серцях народилася нова нація. Нова. Сильна, рішуча, з непереборним прагненням свободи, з оновленним розумінням честі і совісті... З ві-рою у свої сили.. Уклін вам за це...

Кожного ранку, кожного дня і вечора ос-танніми місяцями лине молитва... За вас.. За ваше життя... З тисяч уст: дитячих, дівочих, жіночих.. Б’ється у думках сивочолих чоловіків. У кожному поштовху серця - «Боже, вбережи їх»...

Спасибі вам.. Спасибі за все-за те, що ви, незважаючи ні на що, не зрадили... Не зрадили свою землю, не зрадили свою віру, не зради-ли своїм рідним та друзям, не зрадили своє-му серцю.. Ви - Герої нового часу. Ви - світле Воїнство, перед яким ми, цивільні, схиляємо

52

голову... Україна - схиляє голову. Бо - вже вко-тре! - ви довели світові, що українські воїни - це справді Воїни Добра, Воїни Світла. В умо-вах тотальної невизначеності і зневіри ви не втратили ні себе, ні свою честь, ні честь кра-їни. Ви вистояли. Ви-відстояли..

Рідні наші... молимося за вас.. Дякуємо вам.. І нехай найближчим часом буде мир.. І ви повернетеся до своїх рідних, обіймете і по-тиснете руки своїм друзям, і скажете: «Все закінчилося... Ми - перемогли.. Все тепер буде добре».

І все буде добре-бо ви повернетеся!! По-вернетеся Героями, з опаленими, але загар-тованими душами.... Та все буде добре...

Ви потрібні майбутньому. За вами - без-пека нашої рідної землі... Тільки бережіть себе.. Бережіть....

Людмила, м. Фастів, Київська обл[email protected]

53

Лист 22

Здравствуйте дорогие защитники на-шей Украины.

Я – киевлянка, уже бабушка. Зовут меня Ольга. У меня – дочь и внучка. И они – рядом со мной. Но знаю, как болят сердца ваших ма-терей, когда вы ушли из своих домов отстаи-вать свободу и независимость Украины.

Берегите себя, сделайте все возможное, чтобы вернуться живыми.

Весь прошлый год я проходила лечение в онкобольнице (у меня рак молочной железы). Благодаря нашим людям, мои друзьям и друзь-ям друзей, мне собрали средства на лечение. И мне страшно хочется дожить до тех вре-мен, когда не только наступит мир на нашей земле, но и будут видны первые успехи изме-нения в нашей жизни. Когда будет сильной армия, когда не будут погибать мальчишки, с которыми я познакомилась осенью и зимой на Майдане. Я не могу вспомнить их лиц – они были скрыты балаклавами или медицински-ми масками. Но я никогда не забуду их глаза.

54

Не могу сказать, что в них не было страха смерти… Но на мои беспокойные об их безо-пасности слова, отвечали твердо: «Мы не уйдем! Это – наша страна. И если нужно – мы готовы умереть!». А нам, женщинам и мате-рям, оставалось молиться за них – мертвых и живых. И помогать.

В этот период противостояния, каж-дый из граждан, которым не безразлична судьба своей Родины и ее независимости, де-лал и продолжает делать все, чтобы проти-востояние было не бессмысленным.

После капельниц, буквально на следую-щий день, я ездила на Крещатик, чтобы раз-нести медикаменты и свои домашние блин-чики со сметаной и вареньем. Я их готовила по 100 штук, хоть и тяжело было стоять у плиты и ходить по морозу.

Старалась обнять каждого, кто был в то время на Грушевского в этот лютый мо-роз. Я не могла купить много теплых носок или перчаток, но, когда я приезжала, то в сумке были они по одной паре. А значит, одно-му из мужчин было чем утеплить свои ладони и согреть свои ноги свежими носками. Из мое-

55

го окна виден горизонт правого берега Киева и видела черный дым горящих шин, или белый дым, когда его тушили струей воды из бранд-спойта. Тогда я ставила на окно свечу и мо-лилась. Дважды лопала или разбивалась под-ставка под свечей, и это были предвестники беды.. Сейчас мои свечи горят устойчиво. И я знаю – все будет хорошо!

В период лечения я не работала. И каж-дую минутку, если позволяло здоровье, я была на Майдане: ходила с другими мамами на пе-реговоры к «Беркуту» и в первые ряды к ре-бятам из внутренних войск на Грушевского. Вместе с другими мамами: просили их началь-ство не стрелять… Ночами писала письма в аппарат тогдашнего президента, кабинет министров – всем, чтобы остановить Януко-вича: он убивает наших детей! Я писала пись-ма Обаме и Папе Римскому, всем известным людям мира, электронные адреса которых находила через открытые источники. Не знаю, дошли ли эти письма, но мир нас услы-шал. Видимо, таких писем-обращений, какие посылала я, было очень много. И весь мир нас услышал!

56

Но самое важное для меня письмо – это к вам. Это так страшно, понимать, что там у вас война, которую я видела на те-леэкранах и из новостей, а из моего окна – мир, гуляют детки с мамочками. А у вас – смерть и гибель друзей. Нет слов, описать мою боль и невозможность что-то предпри-нять и помочь лично.

Но как только будет возможность, я хочу приехать к вам, и поговорить, обнять всех вас. Буду искать возможность. Я ничего уже не боюсь.

Сейчас, когда лечение уже позади, я ста-раюсь быть в гуще событий нашей страны! Участвую с другими активистами в покра-ске объектов в Киеве в цвета нашего фла-га: теперь иначе выглядит мост и пляж не-далеко от места, где я живу. Пою в хоровой капелле «Днипро» киевского университета имени Шевченка (мы поддерживали своими выступлениями ребят на Майдане). Помогаю в сборе средств для обеспечения армии. При-нимаю активное участие в реформах здра-воохранения, помогаю некоторым женщинам получить квалифицированную медицинскую

57

помощь при сложных диагнозах. Борюсь за счастливую жизнь и для вас: чтобы вернув-шись с войны, вы могли не тратить свои силы на отстаивании своих законных прав и свобод!

Бог помог мне принять участие в проек-те для поддержки нашей армии – я снялась в роли «мамы Артемчика». Теперь, все меня так и зовут: мама Артемчика! И таких Артем-чиков у меня теперь тысячи! Я приглашаю в гости к себе в Киев - всех на мои блины. Осо-бенно тех, кого зовут Артемами. ;-)

Вы все – мои сыночки. Только – живите! Будьте внимательны, зорки и бдительны. Мы вас ждем. Живыми. Обнимаю вас крепко.

Ольга, г. Киев («Мама Артемчика»)

[email protected]

58

Лист 23

Привіт наші дорогі й відважні чоловіки!

Мене звати Світлана, я з м. Києва.Хочу подякувати кожному з Вас - відваж-

них бійців, справжніх чоловіків моєї улюбленої України, за Вашу відвагу і безстрашність пе-ред лицем ворога!

Я пишаюся тим, що я - Українка! Кажуть Українки - найвродливіші дівчата, але забува-ють про те що ми ще й найщасливіші дівча-та, тому що у нас найхоробріші і найсильніші чоловіки! Готові ризикувати своїм життям, своїм здоров’ям, щоб захистити своїх близь-ких, свою країну, соборність України і її єд-ність!

Хочу, щоб кожен з Вас знав що я і всі українські дівчата, матері, дружини і доньки моляться щодня за те щоб Ви повернулися додому живими і здоровими! Щоб у Вас виста-чило віри у власні сили і мужності все подола-ти!

Спасибі Вам за те, що у важкі часи Ви вселяєте в мене почуття захищеності, впев-

59

неності в мир і світле майбутні!Спасибі Вам за те, що так сміливо і са-

мовіддано обороняете землю на якій я наро-дилася і яку так нескінченно люблю!

1000 раз спасибі за Ваші сильні плечі, за Ваші палаючі очі, за гаряче серце в якому знайшлося місце для відваги і непідробною любові до батьківщини! Прошу Вас бережіть себе! Вас дуже чекають вдома!

Слава Україні!

Світлана (24 роки), м. Київ[email protected]

60

Лист 24

Найкращому Захиснику України і кожно-го громадянина!!!!

Доброго дня!Мене звати Тетяна. Я родом з Хмельни-

чинни, з невеличкого міста Шепетівка.Нарешті я наважилась написати листа,

чому наважилась, тому, що вже довший час не полишала мене думка про те, що треба на-писати. Мені здавалося, що це не найкращий спосіб допомоги, та й що там якийсь лист від незнайомої людини. Та гортаючи сторінки facebookу я побачила заклик підтримки і по-думки зраділа.

Насправді дуже хотіла б, щоб цей день для Вас, Герою, справді був добрий, без три-вог, переживань та побоювань. Щоб коли Ви читатимете цей лист, над Вами світило сонце і в серці був мир та спокій.

Кожного дня я слідкую за подіями які від-буваюься на сході моєї держави. Переживаю

61

і плачу за кожним загиблим або пораненим і тішуся з кожним хто вижив. Це війна, немаю сумнівів. Ніколи не думала, що доживу до тієї хвилини, коли просинаючись зранку буду мо-литись аби тільки ВСІ наші ХЛОПЦІ були живі.

Нажаль, зараз я не на своїй рідній землі. Коли виїжджала в вересні, все ще було спокій-но, але не довго. Я виїхала закордон, щоб по-дивитись і набратись досвіду в медицині, нам потрібні реформи в галузі медичній і мене це захопило. Я щиро тішилася, що підвернулась можливість зреалізувати мої бажання попра-цювати закордоном. Я патріотка свого наро-ду і ніколи цього не соромилась. Не легко бути далеко від своєї держави в важкі для неї часи, не легко щодня розмовляти чужою мовою і не-чути власної, не легко дивитись на одноліт-ків радісних, щасливих, а в самої комок в горлі, бо мені не досміху.

Я знаю, молодість багато може і в ній багато сили та енергії. Україна також мо-лода і Вона зможе вирости на шляхетну але впливову Пані. Ми Їй в цьому допоможемо, а

62

дивлячись на ВАШУ відвагу я просто в цьому впевнена.

В моєму серці всеще живе надія, що ко-жен, хто пішов на цю війну, повернеця до сво-їх рідних, близьких та друзів. Нам ще стільки разом потрібно зробити, ще багато незавер-шених справ. Тому повертайтесь живими!!!! Ми на Вас чекаємо!!!!!

Сердечно і міцно обіймаю!

З щирою вдячністю,

Тетяна, м. Шепетівка[email protected]

63

Лист 25

Здравствуйте!

Я очень хочу вас поддержать ребята! Как и каждый в этой стране! мы едины и мы вместе. Я не знаю которые слова смогут выразить все мои чувства,но то что вы сей-час демонстрируете не оставляет равно-душным никого. На ваших плечах сейчас ле-жит борьба не просто за свою и нашу честь и достоинство это борьба света и тьмы. То что вы делаете это заставляет нас ста-новиться лучше. Вы защищаете каждого из нас, который живет и находится на терри-тории Украины от Донецка до Львова. Нас 45 миллионов и каждый готов стоять рядом. Вы верны этой стране, вы верны добру и спра-ведливости и это самое важное. Многие из нас хотели бы быть рядом чтобы поддержи-вать Вас.

Каждый день мы с тревогой и с огром-ной благодарностью за вашу силу характера получаем известия из Крима. Мы не хотим

64

воевать, мы не хотим больше жертв, пото-му что чрезвычайно глубоко почувствовали всю трагедию потери и ценность каждой жи-зни,которой не вернешь.

Вы достойны восхищения! Вы достой-ны легенды! Вы достойны истории и исто-рий о вас мы будем рассказывать нашим детям и передавать из поколения в поко-ление! Я в этом уверена! А еще уверена что мы победим, мы победим над тьмой светом жертвенности и мира и справедливости! Вы будете записаны золотыми буквами на стра-ницах истории этой стране! Храни Вас БОГ! Спасибо Вам, ребята!

Наталья, студентка, 21 год, г. Львов[email protected]

65

Лист 26

Здравствуй, друг!

Хочу очень тепло, по-дружески, тебя об-нять, как самого дорогого человека! Да, ты для меня - очень дорогой человек! Потому что у меня в Украине родилось трое деток - два мальчика и девочка, Димка, Тимур и Катя, им сейчас 13, 7 и полтора годика! Я очень хочу, чтобы они жили в счастливой Украине! Мой старший сын уже многое понимает, он очень поддерживал Майдан и гордится такими людьми, как ты! Ты - пример для моих сыно-вей! Ты - пример для патриотов Украины!

Я хочу, чтобы мои дети по-настояще-му знали, что такое патриотизм, что та-кое смелость, решительность и готовность защищать свою свободу, свой дом, свою зем-лю, своих друзей и близких! Спасибо тебе за такой пример! Спасибо за то, что ты есть! Вся моя семья с удовольствием подружит-ся с тобой! Меня зовут Анастасия, я живу в Киеве. Когда-то я бросила успешную карье-

66

ру в банке и занялась своим делом с удобным для меня графиком, чтобы больше времени уделять детям! Сейчас также занимаюсь и общественными инициативами, нас все больше, и все вместе мы сделаем Украину сильной и счастливой страной, одной из луч-ших стран в мире! Поверь, так и будет - ты будешь гордиться своей Украиной! И будешь рассказывать детям свою героическую исто-рию!

Я желаю тебе скорее выздоравливать, набираться сил! Ты - сильный духом, значит, все сможешь!

Буду рада весточке от тебя.Мира нашей стране! Слава Украине!

Анастасия, г. Киев[email protected]

67

Лист 27

Мій любий незнаний друже на Сході, мій дорогий герою!

Поки я милуюсь чистим небом над голо-вою, ти воюєш за моє щастя.

Поки я п’ю чисту воду, ти не даєш заво-ювати наші озера і річки.

Поки я ступаю вільними кроками по сво-їй Галичині, ти оберігаєш життєдайну землю нашого рідного Сходу!

Мій вірний брате, відчайдушний при-ятелю, я нещодавно почала працювати ви-кладачем в економічному університеті, але мої знання нічого не варті на відміну від тих знань і вмінь, що ти здобуваєш на полі бою.

Мені потрібно вчитись у тебе!По волі чи неволі ти загнаний у важку

ситуацію життя, і кожна твоя рана болем відзивається у наших серцях.

Будь сильний духом, і жодне фізичне по-ранення не є причиною здаватись.

Ти потрібен нам – українським дівча-там, жінкам, матерям.

68

Сила твого духу дає нам змогу жити далі!

Мій герою, будь мужнім, тримайся і бо-рись до кінця.

Ми гордимося Вами – нашими захисника-ми.

Завжди рада бачити тебе у файному мі-сті Тернопіль!

МарічкаЕ-mail: [email protected]

П.с. Я люблю літературну творчість. Дозволь надіслати тобі свого вірша про май-дан та про білих ангелів. І нехай Діва Марія, що оберігала майдан вбереже тебе від засідок зла, а правда, мир і любов – переможуть!

69

О Богородице, покрий майдан!Щоби зламати злоби клан!Бо наша зброя правда й мир,Хай охоронить нас псалтир!

О святий Юрію, захисти майдан,Щоб зруйнувати змія тан,Як воїн правди та любові,Щоб не пролити й краплі крові.

О Херувими, освятіть майдан,Щоб посадити щастя лан.Хай лине піснеспів ангелів,Для подолання кроводерів!

Юдо Тадею, збережи майдан,Пізнати святості й любові сан. Не смерть! Прозріння ворогам!Щоб збудувати честі храм.

О Святий Духу, благослови майдан,Щоб подолати холод і обман,Божественно здійми на крила,Бо в тобі міць, добро і сила!

70

Чорні чи білі?

Чорні ворони летять юрбою,чорні ворони впиваються у кров.Білі Ангели над головою,Білі Ангели дають ЛЮБОВ

Чорні ворони впадають в прірву,чорні ворони ідуть у низ.Білі Ангели несуть офіру,Білі Ангели чарують вись!!!

Перемогу отримають білі ангели! Все буде гаразд! :)

Марічка

71

Лист 28

Доброї ночі, мій дорогий Солдате!

Давно хотілось написати тобі листа, та якось соромно було. Але, вирішила все - пишу. Це в моєму житті такий лист вперше. Я відчуваю, що я справлюсь, адже слова самі лягають на листок.

Зараз в моєму селищі йде сильний дощ. Тому думки одні- а як Ти там, дорогий наш Герой... Хоча відповідь одразу знаю-важко...

Але, ти мужній і справжній Герой, тому ти витримаєш все.

Якби ти знав, як я горджусь, що в мене є такий захисник! Дякуючи тобі, ми з донькою спимо спокійно, хоча серце моє тримтить всеодно. Дякуючи тобі, ми спокійно ходимо по місту, а головне-ми віримо у перемогу. Адже нас охороняє такий світлий Ангел, як Ти!

72

Ти не падай духом, ти вір і борись. Знаю, що боляче... Ти сильний і все стерпиш. Памя-тай, що тебе чекають і люблять!

Ти теж пиши і не забувай мене. А я чека-тиму тебе. Вибач, мушу йти, бо ніч вже пізд-ня. Але я знову тобі напишу, дуже швидко. І розкажу, який чудовий край в якому я живу. Ти чекай головне.

З повагою та вдячністью, Оксана (гуцулка Ксеня ))) ), смт Локачі, Волинська обл.

[email protected]

73

Лист 29

Рада вітати тебе, дорогий друг.

Вже вечір, закінчила всі свої справи і вирішила написати тобі декілька слів під-тримки, подяки за твій героїзм,хоробрість,-мужність,самопожертву задля відновлення миру в нашій країні. Звати мене Оксана, пишу тобі зі славного,героїчного міста Старо-костянтинів,відомого на всю країну своїми льотчиками,які так само як і ти кожен день здійснюють свої подвиги. Я маю чудову роди-ну,двох діток і ми всі пишаємося тобою,тво-єю мужністю і хоробрістю. Про всі події які відбуваються в зоні АТО дізнаємося з новин,з інтернету і завжди хвилюємося коли новини не дуже добрі. Хочеться побажати тобі з гід-ністю пройти всі випробування які випали на твою долю та долю нашої країни і звичайно берегти себе, залишитись цілим та неуш-кодженим,а якщо ти поранений то швидко-го одужання, тому що без таких як Ти немає України. Ти наша гордість, на тебе і твоїх то-варишів будуть рівнятися наші діти, брати

74

з вас приклад, будуть виховуватись на зраз-ках твоїх подвигів. Дуже надіюсь на те,навіть не надіюся,а знаю, що нарешті буде мир і Ти повернешся додому і ми разом будемо розбу-довувати наш спільний дім ,нашу країну. Хочу низько поклонитись тобі і подякувати за твою відвагу,на яку здатен не кожний. І нехай Бог береже тебе, твою родину всіх нас і нашу Україну.

Оксана, м. Старокостянтинів [email protected]

75

Лист 30

Привет защитник Украины!

Пишу тебе письмо в надежде, что оно согреет твою душу и храброе сердце.

Тебе пишет простая украинская девуш-ка, меня зовут Татьяна.Учусь в медицинском университете в г. Львов, 4 курс.

Раньше училась в Симферополе, но не смогла продолжать учебу в условиях окку-пации, где начали уничтожать украинскую культуру и символику на каждом шагу. Ощу-тила на себе процедуру проверки на "границе" и поняла насколько люблю нашу Украину!

Я не знаю тебя, но уверенна, ты насто-ящий патриот Украины, потому что ты там... защищаешь нашу родную землю ,наш народ, меня в частности.

В моей семье нет мужчин, которые участвуют в АТО, я не жду мужа с фронта, возможно мне немного легче ,чем многим украинским девушкам, но я всем сердцем верю, что ты вернешься домой здоровым и с победой!!

76

Когда ты будешь слышать взрывы на линии огня, помни, моя молитва хранит тебя.Пока в Украине есть такие мужествен-ные воины как Ты, я спокойна за нашу землю.Неизбежно наступит мир, враги будут нака-заны.Защитников Украины я называю Воина-ми Света.За вами правда, с вами БОГ!

Совсем скоро мы победим, и я скажу лич-но тебе: Спасибо! Спасибо за мирное небо над головой!

Очень хочу знать ,что с тобой все в по-рядке,что ты жив и здоров,ответь если смо-жешь.

Слава Украине!

Татьяна, г. Львов[email protected]

77

Лист 31Мій Любий Герою!

Так, ти Герой! Може сам так не вважаєш, але повір, ти – Герой! Ти мужньо пішов на за-хист Батьківщини. Може ти не розумієш сен-су того, що відбувається навколо, може пере-живаєш хвилини смутку, зневіри, розпачу, але будь певен, що робиш велику справу.

Так, ти Мій! І хоч я не знаю і, швидше за все, ніколи не дізнаюсь, хто читав ці рядки, але я переконана, що ти — мій, бо зараз бо-решся за моє життя та майбутнє.

Так, ти Любий! Безглуздо любити не-знайомця і, може, в психології є назва цьому феномену, нехай я здаюся божевільною, але я люблю тебе! Ти дуже близький мені, ти рід-несенький. Я хочу тебе обійняти, нагодувати смачненькими тістечками. А це означає дуже багато, бо я не люблю готувати і роблю це вкрай рідко.

Як і тисячі інших українок, я молюся за тебе щодня, я прокидаюся під звуки радіо-но-вин і засинаю з ними. Я часто не знаходжу собі місця, втратила інтерес до розваг, роботи,

78

друзів. Це все здається таким безглуздим і дріб’язковим, непотрібним… Я хочу зірвати-ся і бігти… Вхопити в руки автомат і повби-вати ту наволоч, що розпочала війну в моїй країні і вбиває її кращих синів.

Ти будеш сміятися, але інколи мені зда-ється, що я б в’їхала в зону АТО на танку і за кілька днів навела там лад. Знаю-знаю, легко говорити на відстані…

Я не знаю, що ще написати… Було бага-то думок, але вони розлетілися, як зграя голу-бів…

Сподіваюся, що все скоро закінчиться, а ти повертайся живим, Мій Любий Герою… Повертайся!

P.S. А в Одесі чудова погода, гарні зоряні ночі та тепле спокійне море.

P.P.S. То додаткова мотивація = )

З вірою та любов’ю,

Надя, м. Одеса [email protected]

79

Лист 32Нашим захисникам

Знаєш, зараз я дуже боюсяЩо не вернешся ти із війни.Я за тебе щоденно молюся.За життя твоє страшно мені.

Відчуття непоправної втрати,Переслідує знов, як мара.Від думок неосмислених тоскноЩо прокинусь – тебе вже нема.

Іще зовсім недавно сварились,Не могли ми знайти компроміс.За собою в житті непростомуНе один ми спалили вже міст.

80

В серці біль не загоює рани.Я боюся за тебе! Боюсь!Треба бути сміливою, знаю!Та чогось я постійно журюсь!

Може, скоро усе те минеться?Пролетить, наче гостра стріла?Я забуду про всі оті страхи.І про те, що тебе вже нема…

Та ти є! Тихо спиш, наче ангел!І збираєшся йти воювать.Я тебе проведу, поцілую…А тоді буду вірить і ждать!

Анна, м. Луцьк[email protected]

81

Лист 33

Привіт з Волинської землі!

От я знову тобі пишу. Чекав?. Бо я чека-ла, коли буду мати вільну хвилинку, щоб тобі написати.

Ну як ти, як настрій? Надіюсь все нор-мально. Ти живий, а це головне!!! Напевне вто-мився дуже.

Ти хоть не голодний? Не лінуйся, їж. Здо-ровячко тобі потрібне. Ти ж маєш бути силь-ним Героєм!

А в нас сьогодні хороша погода, правда вечером пішов знову дощ. То трішки стало холодніше.

Взагалі це літо якесь нежарке. І знаєш, вишні вродили погані. Їх багато, але недо-стиглі і вже чорніють.

Ми вчора з донечкою обірвали багато, то я подрилювала їх і в банки закатала, щоб потім тобі напекти пирожків.

Ти ж любиш. правда? А от яблук щось у нас недуже багато буде. Та нічого, в селі у сад-ку нарвем і нам вистачить.

82

Ой, ледве незабула-ми вже скоро здаєм документи до інститутів, то сьогодні оби-рали ВУЗи і міста. Порадившись, ми вибрали таки Західну Україну, а саме- Луцьк, Тернопіль, Чернівці. Обрали економічний напрямок. Але очі в донечки горять на Національну Академію внутрішніх справ, це в Києві. Та там дуже до-рого для нас буде. Хоча спробуємо, а може про-йде на державне навчання. Будемо молитись сильно і Ти за нас тримай кулаки. От такі справи на сьогодні.

Ну, що ж, буду закінчувати коротень-кого листа. Ти бережи себе, і знову повто-рюсь-памятай, що тебе чекають і вірять в твоє повернення додому. Ми гордимося, що наш сон і спокій охороняють такі відважні і сильні духом вояки, патріоти своєї країни. Я молюсь за тебе і за всіх вас Героїв. Бог з Вами! Все скоро закінчиться.

Бережи тебе Бог! Ти наш Ангел! Чекай, скоро знову напишу!

З повагою та вдячністью, гуцулка Ксеня:)смт Локачі, Волинська обл.

[email protected]

83

Лист 34

Здравствуй, дорогой Воин Света!

Больно осознавать, что такие хра-брецы, такие славные ребята, опора страны и ее цвет, как ты, страдают.

Если вдруг и правда слова исцеляют, то я посылаю тебе слово, исполненное здо-ровья и энергии: поправляйся, пожалуйста. Я, как филолог (и соответственно, человек, который начитался про всякую там сверх-силу лексики и прочую дребедень, за которую дают дипломы), могу лишь констатировать, что нужно в слова верить. И тут уже без юмора: свято верю, что вскоре ты выздоро-веешь!

Я с Донецкой области и мой город за-хвачен. Все умные и интелигентные люди, которых я знаю, не ведутся на всякий треп про «дээнэры/элэнэры», не верят всяким пут-лерам. Много людей верят в Украину и ее За-щитников. Верят в тебя и твое наискорей-шее выздоровление. Любовь и поддержку всех таких я сейчас и пытаюсь тебе передать.

84

Мы молимся за тебя.Спасибо тебе, что защищаешь меня.

Уже об этом говорила, но все же повторюсь: пожалуйста, поправляйся. Хотелось бы пере-дать мысль куда более ясно и четко, но в го-лове все путается, ведь страшно даже пред-ставить, что тебе пришлось пережить.

Я с тобой не знакома, но уже достаточ-но о тебе знаю: ты настоящий Герой! Супер-мен в трусах поверх трико нервно завидует твоей смелости!

Если будет лишняя минутка, ну или во-зможность, ну или желание... пиши. С удоволь-ствием бы узнала, как у тебя дела.

Всего доброго! Спасибо тебе за твою смелость! Выздоравливай скорее! Береги себя!

Катерина, г. Константиновка, Донецкая обл.

[email protected]

85

Лист 35Дорогий солдатику!

Якби ти тільки знав, як ми всі пишаємо-ся тобою і вами усіма. Ви справжні мужчини, захисники. Наша країна зараз у великій біді і якби не твоя мужність, це лихо розповзлося б на значно ширші території. Дякую тобі, що силою свого духу, із зброєю в руках, ти захища-єш нашу землю! Мабуть, нема таких слів, які б допомогли в повній мірі виразити мою вдяч-ність. Будь ласка, бережи себе! Скоро на нашій землі запанує мир.

Ділюся з тобою ось таким віршем Василя Симоненка:

Де зараз ви, кати мого народу?Де велич ваша, сила ваша де?На ясні зорі і на тихі водиВже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і дієБез ваших нагаїв і палаша.Під сонцем вічності древніє й молодієЙого жорстока й лагідна душа.

86

Народ мій є! Народ мій завжди буде!Ніхто не перекреслить мій народ!Пощезнуть всі перевертні й приблуди,І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,Не забувайте, виродки, ніде:Народ мій є! В його гарячих жилахКозацька кров пульсує і гуде!

Слава Україні! Тримайся, будь ласка.


87

Лист 36

Шановний захиснику, я просто хочу ска-зати дякую!

Дякую за те, що в скрутний час Україні є на кого покластися, дякую за те, що з тобою я відчуваю себе у безпеці, дякую за самопожер-тву, сміливість та патріотизм.

Ти показав, що нам є ким пишатися і з кого брати приклад! Слава Україні!

Маша, м. Ніжин[email protected]

88

Лист 37Дорогі наші воїни-захисники!

Пише вам українська жінка, мати двох маленьких хлопчиків, спокій й мирне небо яких ви захищаєте, Оксана з Тернопільщини. З пер-ших днів агресії Росії,я щоденно слідкую за по-діями,переживаю за вас, молюся щоб все у вас було добре,сприймаю загибель кожного солда-та як свою особисту трагедію.

Знаю ,що вам там не легко, платите високу ціну, несете важкий хрест на собі,ча-сом ,напевне, здавалось би й непосильний. Але, дорогі хлопці, Бог ніколи не дає тягарів понад силу. Він вас вибрав, бо ви сильні духом ,від-важні. І я теж вірю, що ви вибрані, гідні нащад-ки наших предків козаків.

Розкажу ВАМ одну притчу. Був один день на ЗЕМЛІ коли БОГ роздавав всім людям землю. УКРАІНЕЦЬ зазвичай працював до заходу сонця прийшов після тяжкоі праці , а дружина каже сьогодні БОГ землю роздавав всім ,я з дітьми була ти, у полі, що робить будем? Зібрався чоловік і пішов до БОГА а, що ж мені моїй роди-ні робити без землі? Ми, ж з голоду помрем, а БОГ тільки спитав хоча знав, що УКРАІНЕЦЬ

89

праював: а ти, де був? в мене не залишилось більше ані кусочка........ УКРАІНЕЦЬ заплакав промовчав, бо був сором»язливим і хотів було піти, але БОГ зупинив його і промовив: - знаю, Я де ти був чоловіче, тому відріжу тобі кусок райської землі живи, працюй і плодися!!

Зараз настав наш час захищати нашу Батьківщину-наш райський куточок подаро-ваний Господом. Знаю ви не відступите, бо за вашими спинами є ми, є Україна. Більше в нас нікого немає. А ще на нашій стороні – правда. А де правда – там перемога. Іншого й бути не може. Коли буде вам, хлопці важко на серці, пе-ред боєм прочитайте 90 псалом, тоді ніяка куля вас не торкнеться,бо ви будете під охо-роною Всевишнього. Дорогі наші, воїни-світ-ла, повертайтесь до дому здоровими, живи-ми і обов’язково з перемогою.

Хай вас охороняє завжди Бог, Діва Марія й ангели. Бережіть себе.

В нас найкраща армія в світі - сильна ду-хом, незламна, непереможна!

З великою повагою до Вас,Оксана, м. Тернопіль

[email protected]

90

Лист 38

Свои первые строки я хочу выразить тебе поклоном мой Украинский Солдат от меня и моей семьи! Я из города Славянска, я люблю свой город всей своей душой и сер-дцем. Я и моя семья покинули город 14 июня 2014 года спасаясь от смерти, мы Украинские патриоты, мы любим Украину и верим, что однажды услышим новость о том, что у нас в городе будет установлен Украинский флаг, благодаря тебе, мой Украинский Солдат!

Каждый день, с начала Майдана я мо-лилась и верила в Украину и людей которые отстаивали и отдавали свои жизни за нас и наше будущее! Сейчас у нас нет дома, мы уе-хали в чем были, но каждый день мы ложимся спать с надеждой проснуться у себя дома, в нашем городе, в Украине!

Я всей своей душой молюсь за тебя, мой Украинский солдат, только благодаря тебе, твоей отваге, чести, доблести всегда и везде может быть мир, только тебе, потому что

91

ни один чиновник или министр или прави-тель мира ничто, без тебя мой солдат!

Великий поклон твоим родителям, твоей семье и особенно тебе! Знай, что ты не одинок, каждый день мы молимся за вас, за мир в Украине и мы победим, потому что мы искренне любим нашу землю, правда на нашей стороне и БОГ тоже на стороне простых лю-дей!

Слава и честь тебе, МОЙ УКРАИНСКИЙ СОЛДАТ!

Нина, г. Славянск[email protected]

92

Лист 39

Нам выпала тяжкая доля, мой друг,Нам выпали тяжкие роли -Держать нерушимым союз наших рук,Пока в заколдованном танце вокругВращаются злобные тролли.

Нам выпало тяжкое время, мой друг,Нам выпало тяжкое бремя - Нас гложет печальный, тяжелый недуг,Лишь только на миг отвлечешься - как вдругНаскочит враждебное племя.

Нам выпали тяжкие годы, мой друг,Нам выпали тяжкие роды - Рождалась страна в миллионах потуг,И кто-то прорвался, а кто-то потух -Угас, не дождавшись свободы.

93

Как сильно мы ждали мученьям конца,Как чаяли воли, мой милый,Но вот шлет Господь нам святого гонца -Ушла маска боли с родного лица,И клевер цветет на могиле.

Но я не жалею сейчас ни о чем.Пусть ты далеко, но мы вместе,Я помню твой голос, и теплым лучомОн светит мне так, что и тьма нипочем,И шепчет мне добрые вести.

И лютой, холодной, бездомной зимой,Что всякого ждет человека,Склонясь над твоею могилой немой,Услышу, как ты говоришь: я с тобой,С тобой - до скончания века.

P.S. Стих посвящен памяти Небесной сотни.

Юлия, г. Киев[email protected]

94

Лист 40

Дорогой мой друг!

Я не знаю кто ты, как тебя зовут, от-куда ты родом, кто твои родные...Я ничего о тебе не знаю, кроме одного: ты мне самый родной, ты для меня самый верный и надеж-ный друг, ты тот, от кого зависит будущее моих детей, моих друзей и родных, ты тот, от кого зависит на каком языке я буду петь колыбельные своим внукам.... И хоть я пишу тебе на русском, но песни пою на украинском, как мне пела мая мама и бабушка, Царство им небесное, и родина моя - Украинская земля. Ведь абсолютно не важно на каком языке мы говорим: «Я люблю свою землю! Я люблю свою Родину! Украина в моем сердце! Я - украинка!», - на украинском, на русском, на татарком. идише, мадьярском или другом языке. Главное - мое сердце расплавляется от боли и тре-воги за свою Родину. Я не могу , к сожалению, защитить Восток Украины, где я родилась 56 лет назад, напрямую с оружием в руках. Но пока есть такие как ты, как твои друзья

95

и боевые братья - наверное это и не нужно. Потому, что есть вы - настоящие мужчины, воины и ЗАЩИТНИКИ! Я молюсь за тебя, за то,чтобы ты остался жив, здоров. Чтобы твои родные и близкие очень скоро обняли тебя. Чтобы через много-много лет ты со своими детьми и внуками веселились и на-слаждались достойной жизнью в нашей род-ной Украине. ... И еще хочу попросить тебя об одном, очень важном: ...я понимаю, что война ожесточает сердца, но прошу тебя и твоих братьев по оружию, быть жесткими, но не жестокими, быть сильными, но мило-сердными. Раскаивавшегося врага или чело-века, который ошибся или заблудился в своих убеждениях и принял твою философию жизни - прости. Прости и отправь к своей семье, к родителям и детям. Будь мягкосердным к жи-телям городов и сел, которые вы освободите от наемников. Это наши люди. И они тоже украинцы. Только вы сегодня можете пока-зать жителям Донбасса всю широту души с сердца настоящего украинца. Только если вы покажите им настоящее лицо украинца, ко-торое не меняется даже на войне, они пере-

96

станут сомневаться в своем выборе...Но главное - береги себя, мой друг! Это

очень важно: не терять бдительность на войне, выверять каждый шаг, каждый жест, каждое свое действие. Остаться живым - главная задача. Нет, я не призываю тебя пря-таться за спины друзей или отказываться выполнять боевую задачу, ни в коем случае! Я призываю тебя стать мудрым, принимать взвешенные решения, рисковать только по необходимости, быть бдительным, пом-нить, что тебя ждут дома и тебе еще пред-стоит отстраивать новую Украину. При любой возможности посылай весточку мате-ри, жене или родным. Потому, что им ждать тебя - очень тяжело. Они молятся о тебе каждую минуту. Постарайся облегчить им страдания от страха за тебя. Желаю тебе и твоим друзьям одного: что каждый про-житый вами день заканчивался БЕЗ ПОТЕРЬ! Низко кланяюсь тебе и твоим БРАТЬЯМ, обни-маю вас по матерински и молюсь за вас....

Слава Украине! Вам, героям, Слава!Ирина, г. Киев

[email protected]

97

Лист 41Дорогі браття – українські солдати, мо-

ряки і офіцери !!!! Ми, Українці, із тривогою щодня дізнає-

мося про Ваше мужнє протистояння підступ-ній російській агресії, слідкуємо за новинами з кожної української військової частини.. Ми хвилюємося і молимося за Вас.

Ще кілька місяців тому ми усі стояли вдень, а нерідко і вночі, на київському Майдані, щиро вірячи в те, що ми, український народ, незалежно від національності чи мови, яка є рідною, спільними зусиллями здатні змінити життя в нашій країні на краще. Ми знали, що відступати нікуди і потрібно йти до кінця. Тепер на передовій нашого Всеукраїнського Майдану стоїте Ви.

Нам нелегко зараз передовсім від того, що не можемо стати пліч-о-пліч із Вами, як стояли з нашими бійцями на Майдані. Але і за-раз ми робимо і робитимемо усе залежне від нас для нашої спільної перемоги. Знайте, що Ви – не самі. Ми підтримуємо і будемо підтри-мувати нашу армію і не залишимо без турбо-ти ваші сім’ї.

98

Оглядаючись назад, ніхто з нас в жодно-му разі не хотів би повернення до хай і мирної, але ганебної «стабільності» під владою бан-дитського клану Януковича, який довів нашу країну до межі прірви.

А коли так, – то наші зусилля і жертви кращих синів і дочок України не були марними, іншого шляху в нас немає і нам випало його пройти.

Щиро сподіваємося, що вдасться уник-нути нових жертв і значних втрат. Віримо у краще майбутнє нашої країни, якого ми усі достойні. Ми боремося проти несправедли-вості, проти зла, а тому Правда і Бог – на на-шому боці.

Якось, виступаючи на київському Майда-ні, лідер групи «Ляпіс Трубецькой» Сергій Міха-лок сказав дуже важливі слова, які вже стали пророчими: «Перемагає не той, хто сильні-ший, а той, хто вміє стояти до кінця».

Браття, тримайтеся! Знаємо, що Вам непросто. Але відступати нам нікуди: за нами – Україна. Ми віримо у Вас!

Серцем і думкою з Вами Весь Український народ!!!!!

99

Присвячується Солдатам Вірш!!

Честь тобі, український солдат!!!

Боже, як важко! Як тих хлопців жаль...Молитву за них в Небо посилаю...,Щоб без війни, щоб гоїлась печаль,Щоб Бог дав розум тим, які стріляють!

Не за ідею, а за Юдин гріш,Душу продавши, без вагань вбивають!Здійнявши серце в Небо, ти стоїшІ просиш, Ангелів: нехай допомагають,

Щоб мир настав і не було війни,Щоб діти в сні матусю не благали:«Страшно нам, Мамо, мила, обійми!Зроби так, щоб вже більше не стріляли!»

100

Ми в серцях розтопимо лід,Штучно створені зруйнуємо стіни!Так, ми різні – південь, захід і схід,Та всі разом – народ України!

У боротьбі за справедливість і за свою свободуУкраїнці сплатили занадто велику вже ціну!Господи, дай сили моєму народу,Боже, збережи Україну!

Україна єдина! Ми одна родина!Кожна чесна людина – сестра мені і брат!Українці єдині! Слава Україні!Честь тобі, український солдат!Гідний і вірний солдат!

Анна[email protected]

101

Лист 42Здрастуй, мій воїне, мій захиснику!

Знаю, що зараз тобі не легше, ніж на пе-редовій. Єдина втіха, що стіни палати захи-щають від снайперської кулі. Але тримайся, рідний, не падай духом! Ти сильний і мужній. Я знаю це. Ти переміг страх і пішов захищати Україну, а значить, переможеш й іншого воро-га – хворобу.

Розумію, як тобі тяжко вдалині від рідної домівки. Та все мине, рани загояться, ворога здолаємо, і ти повернешся додому. Ти тільки тримайся, і все буде добре!

А знаєш, що порадив лікар герою одного твору, коли той після операції втратив сенс життя? Він йому сказав: «Коли вам буде дуже, дуже гірко на серці і тяжко на голові, шукай-те найщасливіший день у вашому житті і ду-майте про нього!». Спробуй і ти ці ліки. Гадаю, що в твоєму житті був такий день, і згадка про нього освітить твою душу ясним сяйвом розради. Рани не так болітимуть, а важкі думки не труїтимуть серце. Ти не даремно колись прийшов у цей світ. Ти виконуєш свою місію, і вона прекрасна. Ти пішов боротися зі

102

злом, значить, ти – добра і світла людина. Бог посилає людям лише ті випробування, які вони здатні пройти. І ти їх пройдеш: одужа-єш, наберешся сил, вийдеш зі шпиталю, тебе зустрінуть рідні й близькі, огорнуть своєю турботою і любов’ю. І це буде твій другий найщасливіший день. Повір мені, так воно і станеться.

А ще згадуй тепло материнських рук, бо ніщо так не рятує, як любов матері. Вона сво-єю невидимою рятівною силою захищає кра-ще за будь-який бронежилет.

Я молюся за тебе і твоїх побратимів. Молюся щодня за тих, хто зараз на передовій, аби ворожа куля їх оминула. Молюся за пора-нених, що в лікарняних палатах борються за життя, аби Бог дав їм усім здоров’я.

Щовечора о 21.00 год. дивись на зоряне небо і згадуй, що саме в цю мить хтось думає і молиться за тебе. Вірю – ти почуєш мою мо-литву, відчуєш її своїм серцем, а зорі переда-дуть від мене тобі привіт.

Будь ласка, одужуй швидше. Ти потрібен нам усім. Потрібен Україні, адже ти – її син! Потрібен своїй родині, вона чекає на тебе. Ти

103

потрібен навіть мені, зовсім незнайомій тобі людині, яка зараз пише цього листа, - потрі-бен ЖИВИЙ і ЗДОРОВИЙ!

Знаю – ми переможемо, адже ми – укра-їнці! А українці ніколи і ні перед ким на коліна не стануть, лише перед Богом і власною со-вістю. А наша совість чиста! Тому перемога - за нами!

Прийми мої щирі побажання швидкого одужання і передай їх усім, хто лежить поруч із тобою в палаті. Ви – справжні чоловіки! І ми пишаємося вами! Слава Україні! Слава героям!

Ти не знаєш мене, а я – тебе. Але якщо мій лист бодай трохи допоможе тобі і посла-бить біль від фізичних і душевних ран, то й у мене буде найщасливіший день.

З вірою в тебе і перемогу, з надією на близький мир і з любов’ю до України і українців.

P.S. Якщо захочеш мені відповісти, мо-жеш це зробити.

Анна з Центрального регіону України, але душею завжди над Бугом, своєю прабатьківщиною

(м. Кіровоград)[email protected]

104

Лист 43

Привіт, дорогий та відважний Солдате!Вибач, що вчора не написала, трішки

була занята... але молилася за Тебе і твоїх По-братимів! Хочу спитати - як Ти? Як здоровяч-ко? Як настрій?

Знаєш, я ці два дні читаю новини і ди-влюсь відеоролики на Фейсбуці, то бере ра-дість і біль. Радість-що звільняють міста від ворога, що Ти живий і читаєш мого малень-кого листа. Ну, а біль - що є втрати... Знову Волинська земля зустрічатиме Героїв, які від-дали своє життя за мир та спокій на нашій землі. Це війна...

Так, давай смуток відкину і розкажу, що у нас нового. Почну з погоди. Літо всетаки прийшло, Ми планували поїхати на озеро, та донька захворіла трішки. Я ще раз пере-коналась, що планувати ніколи завчасно не-потрібно. Тому, ми дружньо сьогодні господа-рювали. Доречі, я спекла пирожки з вишнями та сиром, і коли складала їх, то подумала, от якби можна було б їх передати Вам... На жаль, не маю такої можливості.

105

От, дякуючи Тобі і решти Воякам, я і моя родина спить спокійно, Ви собі навіть не уяв-ляєте, як ми Вас любимо і молимось за Вас ко-жен день. Ви наші найкращі Солдати в світі! Ми знаємо в яких умовах Вам там воюється, але не падайте духом. Ви мужні та терпеливі патріоти України! Знаєш, така бере гордість за Вас! Тепер дітки у дворі, коли граються, то кажуть, що хочуть бути Солдатами. Навіть, наш малий сусід Максим, всім сусідам розка-зує, що буде літати на літаку і тільки. Що не хоче бути бізнесменом))) І я подумала, от при-йшов час і колишні мрії дітей про космонав-тів і танкістів, повертаються. Шкода, що такою ціною.

Ну ось, буду закінчувати листа. Про-шу Тебе, бережіть себе. не забувайте, що Вас дома чекають і люблять. Все минеться, скоро Ви повернетесь в рідні домівки. І будете роз-казувати тим малюкам, яка мужня професія – Військовий. Низький Вам уклін, що Ви у нас є.

З повагою та вдячністью, гуцулка Ксеня. Тримайтеся!!!

смт Локачі, Волинська обл. [email protected]

106

Лист 44

Добрий день, Дорогий Солдате!

Пише тобі Катерина, з міста Бориспіль що під Києвом. У ці складні події для нас усіх, не можу бути спокійною і я, але на жаль ні чим не можу допомогти тобі Солдате, в ці не легкі дні. Шкода що не маю чим допомогти на бро-ніжелет чи сигарети і переживаю, але хочу підтримати Тебе своїми безкінечними слова-ми вдячності, за твою мужність взяти зброю і захищати нас. Душа болить за всіх вас Си-ночків Наших.

Синку! Захисник нашої Вітчизни! Я пи-шаюсь Твоєю сміливістю, хоча і Тобі буває страшно. Я пишаюсь Твоєю відважністю, і Твоїм патріотизмом, хоча і Тобі хочеться ско-ріше додому. Ти в скадних умовах захищаєш наш спокій і тишу, а я далеко від тебе молюсь за всіх Синів України, я своєю не видимою бро-нею своєї душі захищаю Тебе від куль і оскол-ків. Тільки виживи Солдате!

107

Я опускаюсь на коліно, і низько, низько схиляю голову перед Тобою. Я цілую Тобі руки, і міцно Тебе обнімаю, такого виснаженого і змореного.

Повертайся додому живим!!!

Катерина, м. Бориспіль[email protected]

108

Лист 45

Дорогий, рідненький захиснику!

Низький уклін тобі з файного міста Тер-нополя. Тримайся дорогенький, ми гордимося тобою. Гордимося, що на обрії моральності і гідності з’явились здорові паростки надії і віри в справжніх чоловіків, які не вміють зупи-нятись перед труднощами, які ціною свого життя здобувають щастя для інших. Бла-гословенні вони у Бога. Благословенний і ти, дорогий захиснику. Ми щиро дякуємо тобі за відданість українському народові, державі, не-залежності.

Моє серце переповнюється любов’ю і теплотою, коли бачу як піднімається па-тріотичний дух у нашої молоді. А ще років 20 тому, коли моя донечка 1 вересня пішла в школу у вишиванці, на неї дивились пронизли-вими поглядами, в яких можна було прочита-ти: «Забите село!».

Нівелювалось все у нашому суспільстві: мова, традиції, а насаджувалось пияцтво.

109

Так трапилось, що у 1980-роках я пра-цювала медсестрою в групі радянських військ у Німеччині. Тоді одна росіянка постійно при-нижувала нас українців за те, що ми хотіли щось придбати собі за власні зароблені гро-ші. Вона, насміхаючись говорила: «Эти хахлы, это вообще, что за народ? Покупают ко-вры, дивандэки, не то, чтобы пойти в кафе и выпить сто грам».

Принижувалась і мова. Коли землячка зі Львова говорила зі мною українською, то на-чальник завжди давав нам зауваження, щоб ми спілкувались між собою російською. У відпо-відь я говорила, що з ним я «разговариваю», а з нею можу поговорити і рідною. Хоча одного разу моє право на рідну мову захистив радян-ський генерал. Якось приходжу на чергування, вітаюсь з хворим генералом, а він, почувши акцент в розмові, запитує мене: «Звідкіля бу-деш, землячко?» Відповідаю, що з Тернополя (згодом виявилось, що під час війни, мій спів-розмовник втратив батьків і виховувався у дитбудинку саме у Тернополі). На запитання, яким нині є моє місто, починаю розказувати про його красу і в цей момент в палату захо-

110

дить начальник відділення. Позеленівши від злості, строго зауважує: «Ты на каком языке разговариваеш с генералом?». «А ты поче-му ей запрещаешь разговаривать на родном языке?» - замість мене відповів генерал.

Працюючи в Тернополі, коли вже був прийнятий Закон України про мови (1989 р.) і дозволялось вести документацію україн-ською мовою (за часів радянської влади доку-ментація, в основному, велась російською), я підписала журнал вже не російською, а україн-ською. Побачивши це старша медсестра, яка родом була із Лисичанська Луганської області, почала кричати на мене, що їй до одного міс-ця наші закони і сама наново підписала жур-нал російською.

От тоді, ми західні українці, не кричали, що принижують наше право на рідну мову, а завжди з повагою відносились до російсько-мовних, бо ж усі мови мають право на існуван-ня. Пригадую одну зустріч на початку 1990-х років у військовій частині, коли військовослуж-бовець запитав в громадської української ак-тивістки «Как вы относитесь к язикам?». Вона відповіла: «Дуже люблю заливний, а та-

111

кож смажений в сметані. Але якщо ви маєте на увазі мову, то грош вам ціна якщо забуде-те рідну батьківську, бо вважаю, що вдома в сім’ї ви маєте право розмовляти рідною ро-сійською мовою, але паралельно, якщо хоче-те, щоб розквітала держава мусите вивчити і українську. Бути поліглотом не сором». По-чувши таку відповідь молодий офіцер відпо-вів: «Обещаю. Я выучу украинський язык».

А сьогодні на обрії з’явилась надія, що нарешті наша держава по-справжньому ста-не незалежною і в цьому велика заслуга твоя, любий захиснику! Я молюся за Україну і за тебе ріднесенький! Хочу, щоб твої батьки гордили-ся тобою і дочекалися тебе з якнайшвидшою перемогою.

Завжди будемо раді бачити тебе у фай-ному місті Тернополі!

Лист відправляю з пошти донечки.

З повагою, Богдана, м. Тернопіль[email protected]

112

Лист 46

Привіт:)

Міцно-міцно обіймаю твої мужні плечі!Дякую, що ти є. Дякую, що ти це ти! Завдяки Твоїй мужності над більшою

частиною України Мир. Завдяки твоїй відвазі, (я в це дійсно вірю) скоро закінчиться цей жах. І ми знову будемо посміхатися, а з мого слов-никового запасу зникнуть слова пов’язані з війною, АТО, і подібними речами.

Для мене, Ти герой! Ви всі герої!!!! Ніяка сила не змусить мене перестати молитися за ваші життя.

Ви всі, титани, на яких тримається небо України. Це не порожні слова, для мене, це правда.

Чесно, хочеться заобіймати вас, нагово-рити купу теплих заспокійливих слів, хочеть-ся зробити все, для того щоб з ваших голів/сердець/тіл, якомога швидше вивітрилася ця проклята бійня!

113

Хочеться щоб ви знову стали нормаль-ними хлопцями/чоловіками в очах яких не від-дзеркалюється те пекло яке ви пройшли.

Я родом з Волині, абсолютно звичайна дівчина, яка останні місяці життя живе но-винами. Як і більшість жіночого населення України когось чекаю з війни, в мене там дру-зі, знайомі. З 10 квітня нерви від безперервних переживань/молитов/сліз не витримують. Хвилююся не за когось конкретного, а за вас всіх, для мене, ви втілення однієї сили, сили Добра.

Бережи вас Боже!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!Повертайтеся до дому живими і здоро-

вими! Будь ласка, я вас дуже прошу!!!Рідні мої, хороші. Сонечка, зайчики, ко-

тики. На вас чекають дома, за вас не сплять ночами і п’ють заспокійливе.

Обіймаю вас міцно-міцно!!!З найкращими побажаннями,

Олександра, Волинська обл., Ківерцівський р-н, смт Олика

[email protected]

114

Лист 47

Привіт із Києва!

Дякую тобі, солдате, що ти, ціною влас-ного життя і здоров’я захищаєш мене і моїх трьох донечок від підступних путінських най-манців-загарбників та визволяєш ту частину країни, що опинилась під тиском та ще й на моральному роздоріжжі...

І коли мені з того боку, із-за кордону, рід-ний брат написав чи то жартома, чи так їм там в Росії голови задурили, щоб ми готува-лись отримувати російські паспорти, то він отримав від мене прочухана і пішов в чорний список до кращих часів...

Ти ж зробив все, аби ми повірили, що ні-яка сила не зможе дістатись серця країни і виламає всі свої зуби, при спробі відтяти хоч шматочок! Ти йшов з добром туди, де люди через один знаходяться в неадекватному стані, щоб визволити їх від більшої біди, від знеславлення і справжньої неволі. Ти не схо-

115

вався перед лицем ворога, а показав приклад для багатьох.

Наші добровольці, мобілізовані хлопці, контрактники, що не заради грошей пішли в армію, а за покликом серця і правоохоронці, що не продали душу Сатані, а стали мораль-ними авторитетами для народу, екіпіровані материнським благословінням, а не новинка-ми військової промисловості, виконують на найвищому рівні бойові завдання, хай би що не казали.. Ясно, що ваші командувачі, в біль-шості, самі не уявляли, яка вона, війна... Як то воно, віддати наказ: Вогонь?.. І Крим вони втратили, бо самі не повірили, що ті гопни-ки, що туди приперлись, не зникнуть, як ту-ман... А Крим зараз яйця по 300 рублів (90) грн за десяток купує в магазинах (сьогодні якраз спілкувалась про ціни в Севастополі), ось які «гарні» умови створює імперський режим, до сміху!

Я з донечками (в мене їх три) дуже хо-чемо, щоб ти та твої побратими якнай-скоріше відсвяткували перемогу, може,

116

і в Севастополі, як побажав Міністр... І щоб ти, герою, та твоя сім’я отрима-ли найбільші привілеї в Україні за те, що ти виконуєш найсвятішу справу - оборону рідної землі! Бережи себе! І хай Господь допо-магає всім твоїм близьким, бо вони в першу чергу допомогли тобі стати сміливим та героїчним захисником і визволителем!

Хай Бог тебе благословляє!

Валентина, м. Київ[email protected]

117

Лист 48Здрастуй, соколе, наш вірний захиснику!

Я не знаю твого імені, не знаю, звід-ки ти родом і скільки тобі років. Але точно знаю одне: ти вартий поваги і добрих слів, оскільки покинув комфорт і спокій і, ризикую-чи власним життям, пішов боронити неньку Україну від ворога. Можливо, саме в цю мить, коли пишу тобі листа, над твоєю головою свистять кулі, поруч вибухають снаряди, а ти й гадки не маєш, що хтось далекий і незна-йомий усім серцем хвилюється за тебе і про-сить Вищі Сили вберегти від лиха і біди.

Знаю, як тобі важко. Але знаю й те, що витримаєш усе заради миру і спокою на на-шій землі, заради близьких тобі людей, заради світлих ранків із усміхненим сонцем, що за-глядає крізь фіранку в твою кімнату, і тихих вечорів під зорями, заради співу солов’я в на-двечір’я і діамантової роси на смарагдовому килимі трави, нарешті, заради чистої усміш-ки дитини (своєї або чужої), від якої на душі стає легко й затишно.

Знаю, зціпивши зуби і міцно тримаючи в руках автомат, ти йтимеш уперед. Їстимеш

118

прострочені консерви з сухпайка в десятихви-линну перерву між обстрілами, спатимеш в залитому дощем окопі, відбиватимеш ата-ки, зі сльозами в серці прощатимешся із заги-блими побратимами і наперекір ворогу спі-ватимеш наших, українських пісень, аби лиш Україна нарешті стала по-справжньому віль-ною і квітучою, аби вона вмивалася не кров’ю і сльозами, а краплями теплих літніх дощів, аби на небі замість чорної жалобної стрічки диму від збитого літака сяяла різнокольоро-ва веселка… Я впевнена, заради цього ти все здолаєш!

Намагаюся уявити твоє обличчя, вга-дати колір очей і волосся… Можливо, ти – синьоокий волинянин, чиї очі ввібрали красу Шацьких озер, а волосся таке ж кучеряве, як береги древнього Бугу. Або чорноокий гуцул із зелених Карпат, чия говірка така ж стрімка і бурхлива, як води Черемоша. Та хіба то має значення, коли ми всі є дітьми однієї держави – України?

Я народилася й живу в Центральній Україні, хоча душею і думками завжди понад Бугом на Холмщині (там моє коріння). Я пи-

119

шаюся тим, що я – українка і що наша нація має таких славних нащадків козаків, як ти. Я пишаюся тобою, твоєю мужністю і відвагою. І дуже хочу, щоб увесь цей жах якомога швид-ше скінчився, і ти нарешті повернувся додому живий і неушкоджений.

Дуже прошу: бережи себе! Заради тих, кого любиш і хто тобі дорогий. А я молюся за тебе щодня, молюся за твоїх побратимів, аби зрадницькі кулі оминали вас. Ви повинні жити! І ви будете жити!

Повторюй просту, але дієву молитву: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного і врятуй!». Вона тебе захи-стить. А ще прийми від мене цей невеличкий дарунок: ікону Козельщанської Божої Матері. Вона завжди стоїть у мене на столі і завжди допомагає. Нехай вона стане і твоїм обере-гом. Пообіцяй, будь ласка, що коли виженеш із нашої землі останнього ворога, то обов’язко-во дасиш мені знати, що живий і здоровий. Не-хай обіцяне слово веде тебе до перемоги!

Зі щирістю в серці і повагою в душі,

Анна, м. Кіровоград[email protected]

120

Ікона Козельщанської Божої Матері

121

Лист 49Доброго дня, Герою!

Вирішила знову Тобі написати. Ну як Ти, як почуваєшся? Молимось за Вас усіх кожен день. Віримо, що перемога наша буде. Ви, го-ловне бережіть себе.

Я сьогодні маю гарну новину. На днях я прочитала і зробила репост у ФБ, що про-пав молодий хлопчина з Львівщини. А сьо-годні мені відписали, та сказали, що його від-найшли і він живий, просто в іншу бригаду попав. Слава Богу! Так, що добре діло зробле-но, аж настрій краще став. І взагалі, інтер-нет користна штука. Там і позитивного на-берешся, та й негативу є багато.

Зараз я буду йти на грядку, рвати горох потрібно. Сонце світить аж лінь бере. Так не хочеться, признаюсь Тобі честно))). Ця пого-да просто дістала, зранку гроза була сильна, а тепер парить дуже. Але життя вирує нав-круги. І я вже відпочила у відпустці. Хочеться на роботу дуже. Навіть засумувала за своїми колегами. Але у мами, краще звичайно.

Ну що ж, буду закінчувати свої маленькі мемуари))). А Ти бережи себе і знай, що Ти охо-

122

роняєш наш сон, сон усіх людей України. Ми віримо у Вас. Ви наші Ангели! Так, що бажаю терпіння і сили це все витримати. Ти це змо-жеш, бо про Тебе думаю я і молюсь за тебе.

Це вірш Ліни Костенко. Дуже люблю чи-тати її вірші.

З повагою та низьким укліном з Волин-ської землі,

Оксана, смт Локачі, Волинська обл[email protected]

123

Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш,— тільки до воріт. А там, а там... Жорстокий клекіт бою і дзвін мечів до третьої весни... Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.

124

Лист 50

Привіт, дорогий солдате!

Ми не знайомі, але я знаю, що якщо цей лист потрапив у твої руки – значить ти його гідний.

Я також не знаю, що з тобою сталося, я тільки знаю, що ти потрапив до лікарні, муж-ньо боронячи нашу рідну Батьківщину, тому повір – мої слова цілком щирі.

Дякую любий, що пожертвував своїм здоров’ям і, мабуть, готовий був віддати своє життям заради мирного неба над Україною, а значить заради кожного з нас.

Зараз наша країна переживає важкі часи, часи справжньої війни і тому ми потребує-мо мужніх хлопців, які готові боронити наш край, хлопців-вояків, які героїчно відстоюва-тимуть права нашої держави і не дадуть во-рогові топтати нашу землю.

Коли в серці нашої України відбувався Майдан, кожний із нас міг безпосередньо вне-сти свою часточку для його перемоги, але за-раз час змінився: ворог вже відкрито напав на

125

нашу Землю, тому чоловіки – солдати (стро-кової служби) і добровольці змушені іти на вій-ну її боронити, і я впевнена, що більшість із вас роблять це цілком свідомо і добровільно, а серед них і ти, мій невідомий солдате.

Кажуть, біда навчить, а що може бути більшою бідою, ніж війна? І кожний із нас, пев-ною мірою, отримав свій урок, але – найго-ловніше ми всі отримали урок єдності і взає-мопідтримки адже це наша спільна війна.

Кожний із нас вкладає часточку себе за-для перемоги і миру на нашій Батьківщині. Відчайдухи-козаки борються зі зброєю в руках, жертвуючи своїм життям і здоров’ям. А ми - жінки - кохані - дружини-матері, залишив-шись вдома, стаємо для наших, знайомих і незнайомих, вояків міцним тилом: організо-вуємо збір коштів на бронежилети, ліки, одяг, харчі, за можливості, висилаємо вже готову їжу та інші необхідні речі; також займаємося побутом найнезахищеніших-біженців, особли-во сімей з малими дітьми, але чого б варту-вала та вся матеріальна допомога якби вона була надана без гарячого серця, без теплоти слів-підтримки?

126

Саме тому, мій дорогий вояче, прийми цей лист як подяку за вашу мужність і лю-бов (саме любов адже «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». (Євангелія від Івана 15:13)), а та-кож як побажання якнайшвидшого одужання і мирного неба над головою.

Слава Україні! Героям слава!!!З любов’ю, вірою у перемогу і надією на мир,

Ольга (Чернівці, Київ)[email protected]

127

Лист 51

Щирі вітання з Запоріжжя!

Мене звуть Ірина. Я як і усі зараз дуже хвилююсь за вас – нашіх захісни-ків, радію вашим перемогам та сумую коли трапляється біда. Від усього сердця бажаю всім повернутись скоріше додому здо-ровими та неушкодженими.

Хай Бог, Янголи та усі небесні сили вас охороняють та бережуть.

Слава Україні! Героям Слава!

Ірина, м. Запоріжжя

128

Колектив проекту «Україна: війна, мир і любов», насамперед, висловлює глибоку подя-ку всім військовослужбовцям та доброволь-цям, котрі захищають територіальну ціліс-ність і незалежність України. Завдяки вашій самопожертві у нас є можливість працюва-ти заради процвітання та розвитку нашої Батьківщини.

Дякуємо кожному автореві за надісла-ний лист підтримки нашим солдатам. Без вас ця книга не була б настільки душевною та людяною.

Особисто дякуємо Ользі Богомолець, Ігорю Марковському, Ірині Сорочан, Вадиму Станіславському, Максиму Мельнику, Все-українському Волонтерському Руху та всім хто приймав участь у підготовці даної збір-ки.

Листи до наступних видань книги можна продовжувати надсилати на елек-тронні скриньки: [email protected] та [email protected], а також за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 33/34, оф. 4.

Перша збірка книги-листів

Social Media