ВЕЛИКИЙ СИН

УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. СТОРІНКИ ЖИТТЯ

ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

Виконали учні 4 класу Щуровецького НВК “ЗОШ І- ІІ ст. - дитячий садок”

Вчитель – Довга В. П.

9 березня 1814р. темної ночі перед самим світанком, в селі Моринцях на Черкащині в хаті Григорія Шевченка блиснув у вікні єдиний на все село вогник і народилася нова кріпацька душа для пана, а для України ― великий співець Тарас Шевченко.

Нині с. Шевченкове Звенигородського р-ну Черкаської обл.

Через рік (1815р.) родина Шевченків переїхала до будинку Кирилівки, яку купили батьки Григорія Івановича та Катерини Якимівни, склалися та купили за 200 карбованців асигнаціями ділянку землі з хатою.

Пролунав уже дзвінок, починається урок. Він незвичний і цікавий, До нас гості завітали. Повернемось обличчям до гостей І лагідно промовим: «Добрий день».

Григорій Іванович Шевченко і Катерина Якимівна Бойко були кріпаками у поміщика Енгельгардта

У Тараса були старша сестра та брат — Катруся і Микита та молодші за нього — Йосип, Яринка і сліпенька сестричка Марійка.

Коли Тарасові виповнилось 8 років, померла мама, а на 11 році його спіткало нове горе – помер батько.

У 11 років Тарас найнявся до дяка Петра Рубана,який ще до того був учителем в школі . А у дяка він не лише носив воду, не лише топив пічку і прибирав у хаті, а й ще і перевіряв завдання у школярів, коли дяк був напідпитку. То він ще й трохи був учителем.

Тарас пішов у маєток до управителя, щоб взяти дозвіл навчатися малювати і більше не повернувся. Пан Енгельгардт забирає Тараса в Петербург . Він стає козачком у пана.

Михайло Вієльгорський

Карл БрюлловВасилий Жуковский

Євген Гребінка

Друзі Тараса Шевченка

Тарас Шевченко

Зустріч в Петербурзі з земляком-художником Сошенком змінила долю Шевченка.

Відпускна. Друзі викупили Шевченка у пана Енгельгардта за 2 500карбованців. У 24 роки Тарас стає вільною людиною.

В 1845 році Тарас Григорович Шевченко закінчив Петербурзьку академію з двома срібними медалями і званням “вільного” художника.

Крім малювання Тарас починає писати вірші

Його вірші сповнені любові до простого українського народу, своєї Батьківщини, рідного краю.

За бунтарські вірші 33-річного Тараса Шевченка забрали в солдати. 10 років заслання рядовим солдатом із забороною писати й малювати.

Коли Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною.

О думи мої! О славо злая!За тебе марно я в чужому краюКараюсь, мучуся, ... Але не каюсь.

10 березня 1861 року Великого Кобзаря не стало. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі.

Як умру, то поховайте Мене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій…

У травні того ж року перевезли прах Тараса в Україну. Поховали його на Чернечій горі , поблизу Канева.(як заповідав поет).