Екологічне виховання на уроках географії

Над проблемою екологічного виховання я працюю 3 роки.

Дана проблема завжди була і є актуальною, тому що і, безперечно, що саме

на уроках географії в першу чергу прищеплювали любов і турботу до

природи.

Я вважаю, що екологічне виховання - це вміння співвідносити

локальні екологічні проблеми з глобальними, усвідомлення власної

причетності до їх вирішення, а отримані екологічні знання підкріплювати

практикою взаємодії з довкіллям.

Завдання вчителя полягає у вихованні екологічної культури школярів

наближення їхнього життя до природи.

Дане проблемне питання я розв’язую і через систему виховної роботи,

зокрема:

екологічні експедиції - передбачає вивчення флори та

фауни регіону, проведення практично-дослідницької

роботи та оздоровлення дітей;

гурткова навчально-виховна робота - дає змогу

задовольнити пізнавальні та духовні інтереси школярів у

позаурочний час;

природничі клуби - у структуру клубу можуть залучатись міні-

гуртки, секції, міні-театри екологічного спрямування, де

можна проводити пошуково-дослідницьку діяльність учнів

різного віку.

Вважаю доцільним запропонувати учням висвітлювати

дослідження екологічних проблем довкілля в місцевій пресі, зацікавити дітей

в участі у інших масових формах роботи школи, зокрема в

конференціях, акціях, святах. Це сприяло б не лише усвідомленню н и м и

вагомості одержаних знань, а й особистої причетності до екологічних

проблем.

Для підвищення рівня екологічного виховання доречно на уроці

використовувати спеціальну художню літературу. Використання

ілюстрованого матеріалу, дозволяє вчителю виявити суттєві, закономірні

риси; дасть учням можливість осмислити логіку подій, встановити

причинно-наслідковий зв'язок у матеріалі, який вивчається.

Вивчення даної проблеми покликане створити цілісну систему

здатності розуміти необхідність знань про екологію рідного краю.

При вивченні цього питання перед собою ставлю такі завдання:

- матеріал повинен бути цікавим, емоційно насиченим;

- занурення у світ принципово важливих питань;

- науковість та врахування логіки пізнання;

- зв'язок проблеми з життям.

Під час вивчення даної проблеми вчитель повинен довести до учня, що

людина - це частина природи. Показати, до чого призводять необдумані дії

людини в природі.

Вважаю, що екологічне виховання має своє завдання:

а) сформувати в учнів навички аналітичної розумової діяльності,

пробудити допитливість;

б) допомогти учневі у самопізнанні;

в) ознайомити школярів з основними принципами взаємовідносин

між природою та людиною;

г) сформувати вміння вести дискусію логічно, доказово викладати

свою точку зору.

Кожен із учнів по закінченню школи вибирає свій життєвий шлях,

отримує певну професію, для якої необхідні певні знання фізики, хімії,

літератури. І, безперечно, їм необхідні знання з екології.

Чи можна стати людиною, не дотримуючись елементарних

екологічних норм? Звичайно, ні! Без поваги та дбайливого ставлення до

природи, важко уявити прекрасне майбутнє.

Уроки географії формують екологічне виховання, прищеплюють

дбайливе ставлення до природи.

Рідна природа – могутнє джерело виховання учнів. Досліджуючи

природу, дитина глибше пізнає навколишнє середовище, розвиває інтелект і

культуру. Школа має широкі можливості використовувати довкілля, як

природну лабораторію для дослідження рідного краю. Краєзнавчий принцип

допомагає вчителеві наблизити навчання до життя, до практики і

забезпечити правильне формування географічних уявлень і понять: від

близького до далекого, від конкретного до абстрактного.

На всіх етапах діяльності застосовую різноманітні методи навчання:

розповідь - повинна будуватись на діалозі;

евристична бесіда – передбачає постановку і розв’язання проблемних

запитань;

дослідницький метод – перед учнями ставлю різні пізнавальні і

практичні завдання, що сприяють підвищенню їх розумової діяльності

і самостійності;

статистичний метод – полягає у вивченні кількісних показників у

характеристиці ряду географічних об’єктів і явищ;

робота в групах;

картографічний метод – використання карт, планів;

візуальний метод – полягає в узагальненні власних спостережень під

час досліджень географічного об’єкта;

літературний – використання у дослідженні видань, місцевої преси,

енциклопедій;

екологічні експедиції.

Екологічна варта

В сучасних умовах чи не найбільшою проблемою стають негативні

наслідки людської діяльності, які все частіше призводять до екологічних

катастроф. Саме тому особливої ваги набуло природоохоронне виховання,

мета якого – сформувати громадянина Всесвіту.

А звідси випливає, що навчально-виховний процес слід будувати так,

щоб у першу чергу забезпечити допитливість учнів, дати можливість вести

власні спостереження, пошуки і робити відкриття. Саме на уроці засобами

свого предмету вчитель розкриває взаємозв’язки між людиною і природою,

виховує в дитини кращі моральні якості: зроби і свій внесок у справу

збереження і поліпшення природного середовища.