Історія виникнення

степеня.

Піготувала Каленська Аліна7-А.

• Слід зазначити, що з квадратом і кубом числа працювали ще вчені Вавилона, майже 4000 років тому, отримуючи їх при обчисленнях площі квадрата та об’єму куба. Замінити дію множення однакових множників степенем зумів французький математик і філософ Рене Декарт (1596 – 1650рр). Він ввів і показник степеня, і запис «аn». Проте це стосується лише степеня з натуральним показником. Степінь з нульовим показником одночасно ввели в XVст. двоє вчених: самарканець аль-Каші і француз Нікола Шюке. Над теорією степеня з від’ємним показником працювали Нікола Шюке і англійський математик Джон Валіс (1616 – 1703рр). Удосконалив записи степенів з цілими показниками в сучасному вигляді «а-n» і почав їх застосовувати на практиці видатний англійський математик і фізик Ісаак Ньютон (1643 – 1727рр).

• Додавання, віднімання, множення і ділення йдуть першими в списку арифметичних дій. У математиків не відразу склалося уявлення про зведення в ступінь як про самостійну операції, хоча в самих древніх математичних текстах Стародавнього Єгипту і Межиріччя зустрічаються завдання на обчислення ступенів.

• У своїй знаменитій «Арифметиці» Діофант Олександрійський описує перші натуральні ступеня чисел.

Француз, бакалавр медицини Нікола сміливо ввів в свою символіку не тільки нульовий, а й негативний показник ступеня. Він писав його дрібним шрифтом зверху і праворуч від коефіцієнта.

• У XVI ст. італієць Раффаеле Бомбелли в своїй «Алгебрі» використовував ту ж ідею. Він позначав невідоме спеціальним символом 1, а символами 2, 3, ... - його ступеня. Позначення Бомбелли також вплинули і на символіку нідерландського математика Симона Стевина (1548-1620). Він позначав невідому величину гуртком О, всередині якого вказував показники ступеня. Стевін запропонував називати ступеня за їх показниками - четвертої, п'ятої та т. Д. і відкинув Діофантові складові виразу «квадрато-квадрат», «квадрато-куб».

Дякую за увагу