чехолка чистовик

Міністерство освіти і науки УкраїниВідділ освіти Острозької районної державної адміністрації

Районний методичний кабінетНавчально-виховний комплекс

Грем’яцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Івченко-Чехолка Ю.В.

ПАТРІОТИЧНІАКВАРЕЛІ

Методичний посібник для класного керівника

з національно-патріотичного виховання

ОСТРОГ - 2017

ББК 74.200.522І 47


Івченко-Чехолка Ю.В. Патріотичні акварелі. /Методичний посібник. – Острог, 2017 – 72 с.

Посібник підготовлено класним керівником Грем’яцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Юлією Вікторівною Івченко-Чехолка.

У виданні вміщено теоретичний і практичний матеріал щодо організації патріотичного виховання в школі.

Матеріли посібника рекомендовано заступникам директора з виховної роботи, педагогам-організаторам, класним керівникам.

Рецензенти: Остапчук Ж.А., методист районного методичного кабінету відділу освіти Острозької районної державної адміністрації.

Розглянуто та затверджено на засіданні науково-методичної ради районного методичного кабінету відділу освіти Острозької районної державної адміністрації

(Протокол № 3 від 06.12.2016 року)

© Івченко-Чехолка Ю.В. Патріотичні акварелі, 2017.

2

ПАТРІОТИЧНІ АКВАРЕЛІ

ВСТУПСучасний період соціально-економічного розвитку суспільства

докорінно змінив вимоги до рівня виховання молодої людини, яка 3


вступає у самостійне життя. На сучасному етапі розбудови українського суспільства нагальною постає потреба виховувати дітей і молодь на таких морально-духовних цінностях, що сприятимуть формуванню людини, яка буде жити за законами добра, справедливості, чесності, гуманізму.

Сучасна школа вимагає переосмислення системи виховання, оновлення змісту духовного відродження особистості на основі гуманізації, життєдіяльності учнів, створення сприятливих умов для його самореалізації в різних видах творчої діяльності. Сьогодні особливої актуальності набувають питання формування духовно розвиненої творчої особистості.

Мета виховання в сучасній українській школі — відновити споконвічну шляхетність українського народу, його національну гідність та самосвідомість, високу моральність, працелюбність тощо.

Стан духовності суспільства в Україні сьогодні викликає занепокоєння. Безвідповідальність, соціальна апатія, моральне банкрутство, зневага до законів становлять, на жаль, глобальну соціальну проблему. Культивуються матеріальні потреби, знецінюються одвічне: любов, сім’я, культурні цінності. Як наслідок — криза моральності. Тому одне з першочергових і невідкладних завдань, яке стоїть сьогодні перед освітою, перед суспільством та кожною сім’єю — змінити бездуховну систему цінностей, ідеалів та інтересів підростаючого покоління.

Наслідуючи духовні ідеали українського народу, підростаюче покоління має шанс зробити майбутнє гідним людини-творця, а не споживача, людини-героя, а не егоїста, людини мудрої, а не примітивної.

Духовний розвиток — це виклик примітивізму, егоїзму та споживацтву.

4


Високодуховна людина є надзвичайно цінною для суспільства і людства. Адже все, чим користуються сьогодні споживачі, винайшли духовні особистості; всі права і свободи, за якими живе розвинене суспільство, відстояли своїми подвигами духовні особистості; всі знання, які батьки передають дітям, зберегли та примножили духовні особистості.

Видатний український педагог В. О. Сухомлинський писав: «Виховання за своєю суттю — це керівництво духовним становленням людської особистості». Ця думка стала пріоритетною під час створення виховної системи класу.

Дитина — це диво, яке живе поруч із нами. Як зробити це диво світлим, щасливим, духовно розвиненим? Це питання хвилює наше суспільство.

В основі своєї педагогічної діяльності як класний керівник поєднала пріоритети, ціннісні домінанти духовності, які прослідковуються в наукових працях відомих педагогів, психологів, соціологів, філософів: М. Стельмаховича, В. Сухомлинського, К. Роджерса, Я. А. Коменського, К. Д. Ушинського, Ю. Б. Гіппенрейтер.

У своїй роботі я враховувала такі напрями виховної діяльності класу:

•формування морально-ціннісних взаємин;•формування духовної культури;•розвиток художньо-естетичної культури;•розвиток емоційної сфери.Орієнтирами діяльності класу стали:•традиції народної педагогіки;•система цінностей людини, що є імунітетом її вчинків;•високий рівень духовної культури;•здатність до креативності.

5


За словами видатного українського вченого, основоположника ідей народної педагогіки М. Стельмаховича, «виховання є переданням найкращих моральних заповітів попередніх поколінь для того, щоб із дитини розвилась Людина».

Тому першочерговим завданням сьогодення, на мою думку, є розвиток духовних цінностей дитини. Своєрідним наріжним каменем духовної спрямованості особистості є ціннісна орієнтація. До духових цінностей можна віднести цінності гуманістичні, естетичні, екологічні, цінності пізнання, самовдосконалення та самореалізації особистості.

Принципи, якими керуюся у своїй роботі:•духовної спрямованості;•гуманізації;•креативності (творчості);•культуровідповідності;•естетичний;•морально-ціннісних орієнтацій.На розвиток духовності великий вплив має те, наскільки ми

вміємо постійно підтримувати почуття самоцінності дитини. Дитині потрібно, щоб її любили, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібною і близькою, щоб могла себе реалізувати, розвивати свої здібності, самовдосколюватись.

У кожної дитини — свої бажання, уявлення про світ. Вони всі такі різні і неповторні, але жити їм потрібно всім в одному суспільстві. Тому пропоную своїм вихованцям позитивного їх співіснування в колі спілкування (у сім’ї, у школі, серед друзів, з батьками).

Життя класного колективу будуємо за такими законами: повага до інших людей; толерантність; уміння жити за загальним принципом «стався до людей

6


так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе».Домінантами духовного спілкування є поняття «духовність»,

«духовне спілкування», «любов», «милосердя», «повага».Людина прагне духовного спілкування й отримує від цього

насолоду.На серці що лежить у тебе, друже.Відкрий же душу — можеш все сказати,Щоб не лишилось серед нас байдужих,Щоб ми могли душі храм будувати, —Девіз вихованців класу.Щоб життя приносило радість, робило людей щасливими,

кожна Людина повинна вчитися духовності. Якщо ми цеглинку за цеглинкою будуватимемо своє духовне спілкування, свою Країну любові, то в майбутньому ми матимемо надзвичайний витвір мисте-цтва — храм людської духовності.

В основі моделі виховної системи класу «Собор душі» є розвиток морально-ціннісних орієнтацій особистості, що відбуваються послідовно за такими рівнями:

рівень самоствердження, любові до себе; рівень сімейних цінностей, любові до батьків, рідних; рівень громадянської активності, любові до народу,

держави; рівень загальнолюдських цінностей, любові до людства.

Основним принципом четвертого кроку є так зване біблейське «золоте правило»: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі»;

рівень духовності реалізує єдність людини з усім організмом Усесвіту.

Г. Сковорода зазначав, що духовно розвинена людина протягом свого життя повинна опанувати ці рівні.

Модель виховної системи класу «Собор душі» — це ставлення до особистості учня, гуманізація виховного процесу,

7


демократизація стосунків у класному колективі. Вона допомагає готувати учнів до подальшого життя, виявляти їх життєву ком-петенцію, громадянську позицію, забезпечує їх право бути вільними, але відповідальними людьми.

Сприяння підвищенню ролі учнівського самоврядування в організації життєдіяльності класу є одним із завдань виховної системи.

Основна мета учнівського самоврядування — виховання в учнів активної життєвої позиції, співробітництва, довіри, взаємоповаги.

Діти активно працюють у центрах — центр «Навчання», центр «Дозвілля», центр «Праці», центр «Здоров’я», центр «Милосердя». Робота центрів поступово формує соціальне середовище класу, робить дитячий колектив територією краси, любові, духовності.

Сім’я — важливе середовище життя дитини. Виховний процес неможливий без співпраці вчителя з батьками. Головка мета виховної системи класу — формування вмінь спілкування у ланцюжку «класний керівник — учні — батьки» для забезпечення гармонії між школою і родиною.

Безперечно, клас не є родиною, але своєю життєдіяльністю він наблизився до родинного середовища, де дитину цінують, турбуються про її духовне здоров’я, утверджують добро, милосердя, любов.

Батьки класу зацікавлені у вихованні духовності дитини, тому сили класного керівника потроюються. Співпраця з батьками дає гарні результати: клас живе в атмосфері любові, радості, добра і комфорту; кожна дитина перебуває в постійному внутрішньому русі, розвиває свої особистостісні якості на підґрунті духовності, гармонізації і гуманізації взаємовідносин. Робота з батьками забезпечує формування ціннісного ставлення до дитини, формує ціннісні орієнтації розуміння того, що життя дитини — найвища

8


Компоненти виховної системи "Собор душі"

класний керівник

учнівське самоврядування

батьки вчителі -предметники

цінність. У результаті сім’я теж стає духовним осередком, територією любові.

Модель виховної системи класуДевіз вихованців класу

На серці що лежить у тебе, друже.Відкрий же душу — можеш все сказати,

Щоб не лишилось серед нас байдужих,Щоб ми могли душі храм будувати.

Провідна ідея виховної системи класуформування духовності як провідної якості особистості формування духовних потреб особистостістановлення у дитини системи домінуючих мотивів, що

відповідають нормам духовності, визначають її стосунки з оточуючими людьми.

становлення дитини як особистості шляхом самопізнання.

допомагає готувати учнів до подальшого життя;виявляти їх життєву компетенцію, громадянську позицію;забезпечує їх право бути вільними, але відповідальними

людьми;сприяє реалізації духовних ціннісних орієнтацій

особистості.

9

Сприяє та забезпечує:


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ 1.1. Патріотизм: поняття та мета.

Відомий педагог Володимир Сухомлинський писав: «Творення людини – найвище напруження всіх наших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти – це щастя, створене нашою працею». Ці мудрі слова, сказані кілька десятиліть тому, актуальні і по сьогодні.

У процесі виховання молодого покоління перед учителями постає чимало складних і водночас важливих завдань. Як виростити гармонійну особистість? На які моральні цінності зорієнтувати дитину? Як допомогти їй зберегти доброту, людяність, вірність

10


своїм родинним витокам? Як підтримати допитливість школярів і зробити процес навчання цікавим для них і бажаним? Але найголовніше завдання виховної роботи – домогтися того, щоб діти зростали не лише здоровими й освіченими людьми, але й свідомими, творчими особистостями і патріотами України. Саме тому найважливішим у школі є патріотичне виховання учнів.

Патріотичне виховання – основа, на якій ґрунтується суспільство, держава. Стати громадянином, тобто свідомим членом суспільства, відданим сином Вітчизни, дуже непросто. Громадянином не народжуються. Громадськість твориться з порядності, совісності, чуйності до чужого болю, здатності боротися проти несправедливості. Суть громадянськості – у вмінні й необхідності жити інтересами рідного народу, власної держави. Таким чином, виховувати в дитині громадянина – це означає навчати її жити заради Батьківщини.

Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Воно включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, пронизує усі сторони життя: соціально – економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.

Патріотичне виховання ставить перед собою такі завдання:

- розвиток у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які

11


володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності із забезпеченням сталого розвитку;

- утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умови для забезпечення реалізації конституційних прав людини та її обов’язків, громадянського та професійного обов’язку;

- розвиток відчуття у громадян почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Герба, Прапора, Гімну України, іншої загальнодержавної символіки та історичних святинь; гордості за країну.

Патріотичне виховання відбувається за різновіковими групами:

- у молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім'ї, родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.

- у підлітковому віці виховується духовно осмислений, рефлективний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх та чужих прав та свобод;

- у старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники прагнуть жити на Україні, пов’язувати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної держави, поважати Конституцію України та виконувати її закони, володіти державною мовою, поважати свободу, демократію, справедливість.

12


У патріотичному вихованні особливого значення набуває особистісно-орієнтований підхід, коли в центрі освітньо-виховного процесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості, а необхідною умовою оптимізації патріотичного виховання є дотримання системного підходу.

Складовою частиною патріотичного виховання є військово-патріотичне виховання, орієнтоване на формування готовності до військової служби, як особливого виду державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні безпеки України. Щоб виконати цю високу місію військово-патріотичне виховання підростаючого покоління має базуватись на духовно-моральних цінностях нашого суспільства, охоплювати війсково-історичну підготовку; прикладну фізичну підготовку; підготовку з основ військової службу; підготовку з основ безпеки життєдіяльності.

Робота по військово-патріотичному вихованню учнівської молоді має проводитись комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організації і об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

1.2. Методи, засоби і форми патріотичного виховання.

13


Процес патріотичного виховання здійснюється в навчальній, позакласній і позашкільній діяльності та в сім'ї, дитячих та юнацьких об’єднаннях. Весь освітній процес має бути насичений різними аспектами патріотичного виховання. Проте особлива роль тут належить предметам соціально-гуманітарного циклу, а саме: історії, географії, природознавству, суспільствознавству, літературі, а надто громадянській освіті.

Ефективність патріотичного виховання в позакласній діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації. Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що грунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху, аналіз конфліктів, моделей, стилів поведінки, прийняття рішень, демократичний діалог, педагогічне керівництво лідером і культивування його авторитету, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки. Крім названих можна застосовувати також традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо. А саме:

- бесіди – “Моя рідна Україна”, “Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, її прапор і гімн”, “Наша вітчизна Україна”, “Державна символіка Батьківщини”, “Твої права і обов’язки”, “Що таке воля”, “Рід, родина, рідня”, “Патріотизм – нагальна потреба України”;

14


- огляди періодичної преси – “Що, де, коли?”, “За текстами газет”, “Цікаві хвилинки”, “Пульс планети”; огляд телепередач “Горизонт”;

- засоби, які виховують любов до української мови – “Свято рідної мови”, Мужай прекрасна наша мово”, “Шевченківське слово”, “Літературні вечорниці”, “Тиждень української мови” – конкурс на кращий мовний плакат, конкурс декламаторів, конкурс на кращу розповідь української народної казки, вечір українських загадок, прислів’їв, приказок, повір’їв, легенд, народних прикмет; екскурсії до країни Мови із зупинками на станціях Лексики, Фразеології, Етимології; зустрічі з письменниками, поетами; філологічні мікроекспедиції – записати назви окремих предметів давнини, зібрати прислів’я, приказки, загадки, поширені в даній місцевості з наступним обговоренням їх в класі, або на засіданнях гуртка; мовні екскурсії, завдання яких виявити неграмотні, неоковирні вислови в об’явах, рекламах, вивісках, тощо; стенди “Як ми говоримо”;

- форми роботи, пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу – історичне краєзнавство: відвідання місць історичних подій, вивчення літератури, збирання документів та матеріальних пам’яток, замальовування чи фотографування історично цінних об’єктів, виготовлення схем, макетів, щомісячного історичного календаря, влаштування виставок, заочна подорож “Україно ти моя прекрасна”, складання історії свого роду, участь в роботі шкільних гуртків, етнографічного та фольклорного ансамблів, оформлення кімнат народознавств, святкування Дня Конституції, Дня незалежності України;

- форми роботи військово-патріотичного виховання: патріотичні клуби, участь у Пласті, юний рятівник, “Котигорошко”, фестивалі патріотичної пісні; святкування Дня перемоги, Дня збройних сил України, Дня призивника, захисника Вітчизни, дня

15


пам’яті Героїв Крут; змагання з військово-прикладних видів спорту, літні військово-спортивні табори, участь у військово-спортивних іграх “Патріот”, “Смуга десантника”, участь у фізкультурно-оздоровчому патріотичному комплексі “Козацький гарт”;

- архівно-пошукова робота, екскурсії до музеїв, зустрічі з ветеранами В.В.В., родичами загиблих захисників Батьківщини, випуск плакатів, буклетів, газет за матеріалами пошукової діяльності;

- участь у “Вахтах пам’яті”, участь в акціях “Громадянин”, “Збережемо пам’ять про подвиг”, “Ветеран мого двору”, “Школа – госпіталь”, “Солдатські вдови”;

- вивчення факультативних курсів за вибором “Історія української культури”, “Видатні військові України”, “Історія дипломатії”, “Велика Вітчизняна війна як складова Другої світової війни”, “Ми – громадяни”, “Практичне право”, “Людина і світ”, “Людина і суспільство”;

- уроки пам’яті, уроки мужності: “Їх славні імена в літописі Великої Вітчизняної”, “Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зоветься”, “Наша вулиця носить ім’я героя війни”, “Діти, молодь у підпіллі в роки минулої війни”, “Бойові нагороди воїнів, полководців, які визволяли Україну від нацистів”, “Імена фронтовиків на обеліску братської могили у моєму населеному пункті”;

- виховання бережного ставлення до природи – створення музейного природничого комплексу із розділами “Наукові знання про природу”, “Очевидне – неймовірне”, сторінки “Червоної книги”, “Дивосвіт”; вироби учнів з природних матеріалів, конкурс на кращий плакат “Бережи довкілля”, операція “Мурашник”, “Блакитні водойми”, “Шпачки прилетіли”, “Лелеки”, “Посаджу я жолудьок”, “Наші джерела”; екологічні екскурсії, олімпіади, свята, конкурси, штаби охорони природи, пошукова діяльність;

16


- засоби виховання правосвідомості – вивчення Конституції України, клуби юних юристів, дипломатів, загони ЮДМ, шкільні штаби порядку, зустріч з депутатами, працівниками правоохоронних органів, дискусії: “Чи варто завжди дотримуватись букви закону?”, “Що значить бути патріотом?”, “Свобода чи вседозволеність?”, теоретичні конференції: “Україна суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”, “Суть громадянського суспільства”, захист рефератів: “Найважливіші функції Української держави”, “Проблеми та спрямованість нашої економіки”, “Свобода та особиста недоторканість громадян”;

- виховання засобами праці – соціально-проектна діяльність, підприємництво, кооперативи, бізнес-клуби, табори праці і відпочинку, фермерські господарства, аукціони, ярмарки, індивідуальна трудова діяльність, розширення зеленої зони біля школи, впорядкування та догляд за подвір’ям, проведення операцій “Турбота”, “Милосердя”, “Біля мого будинку” та ін.

Застосування наведених форм і методів патріотичного виховання покликане формувати в особистості вміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, набувати вмінь та навичок адаптації до нових суспільних відносин, адекватної орієнтації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізуватися тощо.

Результативність патріотичного виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління дітей. Чим доросліші вихованці, тим більші їхні можливості до творчості, самостійності, до усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.

17


18


РОЗДІЛ 2.ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ

2.1. Сучасна діяльність класного керівника

Сучасний період розвитку суспільства докорінно змінив вимоги до рівня вихованості, озброєння знаннями, формування характеру молодої людини, яка вступає у самостійне життя. Школа – це простір життя дитини, тут вона повноцінно живе, і тому вся робота повинна вибудовуватися так, щоб сприяти становленню соціально зрілої особистості, гуманізації відносин між учнями та педагогами, школою та родиною. За таких обставин актуальним стає процес соціалізації дитини, бо саме учнівська молодь має брати на себе активну й відповідальну роль у соціальному житті й через цю роль здобувати статус у суспільстві, тобто діяти, а не бути пасивними споглядачами. Саме тому сучасний класний керівник повинен орієнтуватися на компетентнісний підхід виховання особистості та пошук ефективних механізмів його реалізації.

19


Сьогодні школа повинна формувати нову систему універсальних знань, умінь і навичок, а також досвід самостійної діяльності й особистої відповідальності учнів, тобто сучасні ключові компетентності. Соціальна компетентність визначена Радою Європи однією з ключових компетенцій, вона цікава тим, що поєднує в собі аспекти всіх інших компетентностей: володіння рідною та іноземною мовою, знання історії, релігії, культури; громадянські компетенції; здоров’язберігаючі компетенції; компетенції самовдосконалення.

Класний керівник повинен здійснювати системний та цілеспрямований підхід до формування соціальної компетентності школярів різними засобами і шляхами. На сучасному етапі роль вчителя стає стає роллю одного з партнерів у виховному процесі, адже необхідно залучати усіх учнів до творчої діяльності, а доповнення традиційних методів та прийомів роботи інноваційними (інформаційно-комунікативні технології, інтерактивне виховання, проектна технологія, технологія психолого-педагогічного проектування соціального розвитку учнів) дає кращі результати роботи.

Перед класним керівником стоїть завдання формувати морально-духовну життєвокомпетентну особистість, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал. А саме:

Сприяти згуртуванню класного колективу. Залучати учнів до активної участі у життєдіяльності

класного й шкільного колективу через соціальнозначимі види діяльності, прищеплення учням загальноприйнятих етичних норм в поведінці та спілкуванні.

Формувати в учнів свідоме ставлення до свого здоров'я якнайвищої цінності, формування навичок здорового способу життя,збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров'я.

20


Підвищувати рівень зацікавленості школою, яка сприятиме покращенню навчання і ставлення дітей до школи, розвитку їх здібностей на основі цієї зацікавленості.

Формувати правову свідомість на основі правових знань, що склалися у нашому суспільстві; попереджувати асоціальні прояви поведінки серед учнів; підвищувати правову культуру учасників навчально-виховного процесу.

Корегувати вади особистісного розвитку через виховання в учнів принципів самоконтролю, підвищення їх самооцінки, створення ситуацій успіху, залучення до різних видів діяльності тощо.

Створити атмосферу співробітництва між батьками і вчителями з метою конструктивного впливу на особистість дитини.

В Україні коло досліджень, присвячених проблемі структури та змісту соціальної компетентності, досить обмежене. Наших співвітчизників, як і російських, більш приваблює професійна та комунікативна компетентності (Макаренко С. С., Полуніна О. В., Онкович А. Д., Козак С. В., Демченко С. О., Елькін М. В., Завіниченко Н. Б. тощо). Не дослідженими в українському науковому просторі є соціальна, моральна, громадянська, особистісна, екстремальна види компетентностей.

Українські дослідники Лєпіхова Л., Сохань Л., Єрмаков І. більше уваги приділяють відповідно соціально-психологічній компетентності вчителя та життєвій компетентності особистості; Радул В. В., Михайлов О. В. - соціальній зрілості. Гончарова-Горянська М. аналізує роботи зарубіжних авторів, присвячених проблемі структури та змісту соціальної компетентності, завдяки чому зарубіжний досвід став трохи більш висвітленим. Тому, звичайно, проблема змісту та структури соціальної компетентності та шляхи її формування потребує подальшого вивчення.

21


2.2. Інноваційні прийоми та хмарні технології при проведенні виховної роботи.

Соціалізувати дитину – це насамперед навчити її жити у злагоді із собою та навколишнім світом. Мудрий педагог В.Сухомлинський розумів, що досягнути цього можна, лише крок за кроком вводячи дитину у світ різноманітних людських стосунків і спонукаючи її до більшої самостійності та відповідальності. Діяльність класного керівника щодо соціального розвитку учнів складається з таких етапів:

1. Вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх оточення, інтересів:

програмування виховного впливу,аналіз ефективності виховного впливу.2. Створення виховного середовища: згуртування класного колективу, формування комфортних психологічних умов, залучення учнів до різноманітних видів діяльності, розвиток учнівського самоврядування.3. Здійснення корекції впливу різних суб’єктів соціальних

відносин учнів: надання соціально – педагогічної допомоги сім’ї, взаємодія з учителями – предметниками, корегування впливу засобів масової інформації, нейтралізація негативного впливу соціуму.Визначення мети та завдань є ядром виховного процесу,

відповідно до яких планується та проводиться корекційно-виховна робота та вирішуються особистісні проблеми школярів, які виявлені під час діагностики. Без знань педагогіки і психології класний керівний таку роботу здійснювати не зможе, і тому вимагає постійної самоосвіти.

22


У виховній роботі варто використовувати інформаційні технології, інтерактивне виховання, проектну технологію та елементи технології психолого-педагогічного проектування соціального розвитку учнів, технологію педагогічної підтримки.

Виховні технології, які використовуються у виховній роботіНазва технології Як саме використовується

дана технологіяТехнологія психолого-педа-гогічного проектування соціального розвитку учнів

Комплексна психолого-педа-гогічна діагностика.

Інформаційно-комунікативні технології

Проведення класних годин, позакласних заходів із застосуванням ІКТ

Проектна технологія Підготовка презентацій, дослід-ницькі роботи.

Інтерактивне виховання Впровадження тренінгів, евокаційний прийом «Знаю – Хочу знати – Дізнався», застосування прийомів рефлексії: «Уроки толерантності», «Мій клас», «Толерантність у нашому житті».

Теми виховних годин, годин спілкування повинні добиратися з програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». У цьому документі зазначено, що головним завданням сьогоднішньої освітньої практики є створення виховного простору, під яким розуміємо не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, простір культури, що впливає на розвиток особистості. Визначальною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе.

23


Класний керівник повинен прагнути створити таке виховне середовище, яке Виховуючи шанобливе ставлення до сім'ї, родини, людей, необхідно практикувати тренінги, інтерактивні бесіди на різні теми, комплекси корекційних занять, уроки спілкування. Такі заходи сприяють формуванню в учнів необхідних комунікативних та соціальних компетентностей, вихованню моральної культури.

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентноздатної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою можна використовувати тести, години спілкування, зустрічі.

Уся робота класного керівника повинна бути організована так, щоб виховати національно свідомих громадян, патріотів, які б щиро любили свою вітчизну, шанобливо ставились до історії та духовної спадщини свого народу. З метою формування ціннісного ставлення учнів до суспільства і держави можна застосовувати такі форми роботи, як круглий стіл, уявна подорож, урок-реквієм, усний журнал, конкурси.

24


Проблема діагностики вихованості учнів завжди було одним із найактуальніших у педагогіці.

Під вихованістю традиційно розуміють сукупність знання норми соціальної поведінки у суспільстві та умінь застосовувати ці знання у відносинах які вас оточують. Оскільки всі, стосовно поведінки людини у соціумі, його відносин і до людям, характеризує моральний світ особистості, те, коли говорять про вихованості, розуміють саме моральну вихованість.

В 7 та 8 класі мною, як класним керівником, проводився моніторинг вивчення рівня вихованості школярів (див. додаток 1).

Завдання учням: прочитати питання анкети та дати відповідь, довго не задумуючись, оцінюючи себе по 5- бальній шкалі (розшифровка дається на дошці):

0 - завжди ні або ніколи; 1 - дуже рідко, частіше випадково; 2 - частіше ні, ніж так, інколи згадую; 3 - частіше так, ніж ні, інколи забуваю; 4 - завжди так, постійно. Результати одного пункту додаються і діляться на 16

(максимальна кількість балів). Наприклад, ( 3+4+3+4)/16=Потім додаються показники по всім пунктам та діляться на 10

(1+0.9+0.7+0.6+0.5+1+1+1+0.2+0.5)/10=До 0,5 – низький рівень вихованості;0,6 – рівень вихованості нижче середнього;0,7 – 0,8 – середній рівень вихованості;До 0,9 рівень вихованості вище середнього;1 – високий рівень вихованості. Потім складаються показники кожного учня і діляться на

кількість учнів: отримуємо рівень вихованості класу (від учнів).

25


6%

20%

47%

27%

0%

0%

5%

10%

15%

20%

25%

30%

35%

40%

45%

50%

1

Низький рівень вихованості

Нижче середнього

Середній рівень вихованості

Вище середнього

Високий рівень вихованості

0% 0%

68%

28%

4%

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

1

низький рівень вихованості

нижче середнього

середній рівень вихованості

вище середнього

високий рівень вихованості

Класний керівник оцінює учнів без допоміжних питань по10 пунктам по 5-бальній шкалі.

Маємо такі результати – 7 клас:

8 клас:

Ідеалом виховання в нашому суспільстві є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національне свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Головна мета національного виховання: набуття молодим поко-лінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді рис громадянина української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-

26


естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Мета національного виховання конкретизується через систему виховних завдань, що є загальними не тільки для усіх виховних закладів, а для всього суспільства загалом.

Саме про такі результати свідчить проведений мною моніторинг з тими ж учнями у 7 класі та через рік – у 8.

Отже, ми можемо зробити висновок, що моя система виховної роботи «Собор душі» приносить бажані результати і рівень вихованості учнів та їх свідомості, як громадянинів своєї країни, зросла на 4%, а низького рівня вихованості позбулися 6% учнів.

РОЗДІЛ 3.СПІВПРАЦЯ ВЧИТЕЛІВ І БАТЬКІВ, ГРОМАДСЬКОСТІ

У ВИХОВАННІ ДІТЕЙСім'я є незамінним, глибоко специфічним соціальним

інститутом розвитку особистості. Протягом усього життя родина є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім'ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи її життєвий шлях у майбутньому. Саме в сім'ї закладаються основи ціннісно-мотиваційної сфери особистості, формується її характер.

Вплив сім'ї на розвиток особистості залежить від її складу, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків, часу і характеру спілкування кожного з них з дитиною, єдності чи суперечливості вимог до-неї, кола сімейних інтересів тощо. Особливе значення для розвитку особистості дитини мають наступні умови:

Батьківське тепло, взаємна повага в сім'ї, довіра до дитини. Моральний розвиток дитини можливий лише в сімейній атмосфері взаємної поваги і довіри Діти, які емоційно залежать від батьків і відчувають до них велику прихильність, виростають більш совісними в порівнянні з тими, хто не знав таких відносин.

27


Довірливі, щиросердечні стосунки сприяють тому, що діти поважають батьків, захоплюються ними і прагнуть бути схожими на них, що в кінцевому рахунку формує в них позитивні моральні якості. Діти, які відчувають турботу, любов і довіру батьків, вчаться так само ставитися до інших. Підлітки, які живуть в атмосфері ворожості і нерозуміння, хоча й бояться своїх батьків, але переймають їхні негативні риси.

Частота и інтенсивність стчкування батьків з дітьми. Те, в якій мірі дитина ідентифікує себе з одним із батьків, залежить від частоти, інтенсивності і близькості їхнього спілкування. Для сина, що проводить більше часу і батьком, вплив останнього буде вирішальним. Аналогічно, дівчинка, якій бпижче товариство матері, скоріше ідентифікує себе саме з нею Завдяки частому й інтенсивному спілкуванню з батьками (особливо якщо воно демократичне) дитина переймає і засвоює батьківські цінності та норми. Однобічний авторитарний вплив батьків веде до більш слабких емоційних зв'язків з дітьми і знижує ефективність виховання.

Сімейна дисципліна впливає на моральний розвиток дітей, коли проводиться в життя не хаотично, а послідовно; коли підтримується за допомогою довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю; коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність чи деспотизм

Одним з найважливіших аспектів дисципліни є послідовність дій батьків та їхня взаємна узгодженість Непослідовність вимог створює в сім'ї нестабільну, нервову обстановку, що, природно, не сприяє моральному розвитку дітей, а іноді призводить до їх ворожості і навіть протиправних вчинків.

Батьки, які надають перевагу методу переконування і порадам, справляють більш позитивний вплив, ніж ті, хто суворо контролює

28


дітей. Використовуючи методи, спрямовані на розуміння і внутрішнє прийняття певних цінностей, батьки домагаються їх засвоєння дітьми. Пояснення і заохочення з метою направити чи виправити поведінку дитини сприяють моральному розвитку, у той час як фізичні покарання і постійні дорікання призводять нерідко до антисоціальної поведінки і правопорушень.

Батьки, що покладаються на каральні методи, не досягають справжньої мети: формування у дітей совісності, уміння плідно спілкуватися і взаємодіяти з навколишніми. Жорстокі покарання, особливо на тлі негативних у цілому відносин, ведуть до того, що дитина виростає черствою, байдужою, недисциплінованою. Замість того щоб виховати чуйність, такі методи послаблюють чутливість, діти звикають боятися і ненавидіти, вони не хочуть піклуватися про інших, не прагнуть заслужити схвалення. Підлітка можна змусити підкоритися, але як тільки загроза покарання ззовні зникає, його поведінка стає потенційно антисоціальною.

Зайва поблажливість з боку батьків також веде до відставання в соціалізації і моральному розвитку дитини, оскільки дітям не допомагають учитися контролювати себе При відсутності зовнішнього регулювання дитина залишається мов би поза мораллю Дітям необхідне батьківське керівництво. Без нього вони можуть вирости "зіпсованими" і швидше за все будуть зазнавати репресій з боку ровесників за відсутність поваги до інших людей, самоконтролю, витримки, внутрішнього стрижня.

Важливо, щоб батьки самі були моральними людьми, якщо вони прагнуть прищепити своїм дітям моральні норми і цінності. Багаторічні дослідження дорослих, які у підлітковому віці були засуджені за антигромадську поведінку, свідчать, що в період становлення на них найсильніше вплинула антисоціальна поведінка батьків.

29


На жаль, є родини, де складаються несприятливі умови для виховання дитини. До них належать сім'ї, уражені алкоголізмом, з аморальною поведінкою батьків, низьким культурним та освітнім рівнем, поганими житловими умовами та недостатнім матеріальним забезпеченням, конфліктністю у взаєминах між членами родини. До неблагополучних зараховують і зовні благополучні родини, у яких систематично припускаються серйозних помилок в сімейному вихованні внаслідок несприятливих взаємин між членами родини, педагогічної неосвіченості, низького рівня педагогічної культури. Діти з таких сімей, незважаючи на матеріальний "достаток, виростають озлобленими, замкненими, з порушеною вольовою активністю.

У деяких сім'ях батьки цікавляться лише успішністю дітей у школі. Питання морального виховання, поведінки дітей, взаємин із товаришами, статусу їхньої дитини в класному колективі таких батьків не хвилюють.

Ні про які контакти у стосунках батьків і дітей не може бути і мови у сім'ях, де переважає надмірна суворість у ставленні до дитини, застосовуються антипедагогічні засоби впливу. Деякі батьки не враховують вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхніх інтересів, здібностей. Особливо гостро це відчувається, коли діти переходять у підлітковий вік. У таких родинах дитина почуває себе чужою, страждає від браку взаєморозуміння з батьками.

Найбільш поширеними помилками сімейного виховання є невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання, неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім'ї, а також впливу сім'ї і школи, вчителя. Ці помилки часто не усвідомлюються батьками, і тому виправлення їх вимагає від класного керівника високої професійної майстерності, такту і терпіння.

30


Досягнення єдності педагогічних вимог сім'ї та школи покладено на педагогічний колектив. Для цього використовуються різноманітні форми співробітництва: індивідуальні, групові, колективні.

Індивідуальні форми роботи дозволяють встановити особистий контакт вчителя з усіма батьками, з'ясувати сутність педагогічної позиції сім'ї, тактовно допомогти батькам зрозуміти і виправити помилки, якщо вони є, або використати, зробити надбанням усіх кращий досвід сімейного виховання, або вжити рішучих заходів щодо оздоровлення виховної ситуації в сім'ї.

Найбільш поширеними формами індивідуальної роботи з батьками є бесіди і консультації в школі або при відвідуванні учителем сім'ї учня. Класний керівник проводить і групову роботу. До групи підбираються батьки зі схожих родин. Зокрема, це можуть бути неповні сім'ї, сім'ї, де батькам бракує певних педагогічних знань, родини із стійкими сімейними конфліктами, сім'ї, батьки в яких дуже суворі й надмірно вимогливі, або такі, де немає єдиних вимог з боку батька й матері, тощо. З такими родинами розробляється конкретна програма ліквідації прорахунків у вихованні.

Велику роль у розв'язанні спільних завдань навчання і виховання відіграють батьківські комітети школи і класу. Обирають їх на відповідних батьківських зборах, і працюють вони у тісному контакті з класними керівниками.

Класні і загальні батьківські збори є основною формою колективної роботи з батьками. Добре підготовлені і проведені батьківські збори сприяють створенню єдиного колективу педагогів і батьків, мобілізації його на розв'язання конкретних проблем життя і виховання дітей у сім'ї.

Величезна роль у вирішенні цих завдань належить батьківським комітетам школи і класу. Вони обираються на відповідних

31


батьківських зборах і працюють у тісному контакті з класними керівниками. До шкільного батьківського комітету обираються представники батьківських колективів усіх класів. Голова цього комітету входить до складу педагогічної ради школи.

Корисно запрошувати батьків на уроки, залучати їх до підготовки і проведення ранків, політінформацій, виховних годин тощо. Все це сприяє кращому взаєморозумінню між вчителями і батьками, дітьми і дорослими, формує єдину спільну шкільно-сімейну систему впливу на дитину.

Виконання батьками громадських доручень з виховання дітей у школі або за місцем проживання - найбільш перспективна форма підвищення педагогічної культури батьків, озброєння їх педагогічними знаннями і досвідом. Саме така допомога школі особливо цінується дітьми і підлітками, сприяє зближенню учня з батьками і на цій основі - успішному розв'язанню багатьох складних питань виховання. Класному керівникові необхідно знати можливості і бажання батьків у цьому плані і повсякчас заохочувати їх до громадської роботи з дітьми і підлітками. Дуже добре, якщо постійне педагогічне доручення батька чи матері узгоджується і враховується за місцем їхньої роботи.

Громадська виховна робота з дітьми неминуче розширює коло особистих інтересів батьків, надає життю сім'ї яскраво вираженої суспільної спрямованості. До такої роботи бажано залучити всіх батьків.

Крім названих форм взаємодії педагогічного і батьківського колективів, у школах широко практикуються конференції з обміну досвідом сімейного виховання, дні відкритих дверей, усні журнали, вечори запитань та відповідей, відкриті уроки для батьків.

Провідною формою організації педагогічної освіти батьків є народні університети, які діють при школах, клубах і Будинках культури, підприємствах. Завдання їх полягає в тому, щоб дати

32


слухачам систематичні педагогічні і загальнонаукові знання. Поряд з університетами широко розповсюджені педагогічні лекторії, школи молодих батьків, наставників тощо. До читання лекцій запрошуються вчені, педагоги і психологи, керівники шкіл, кращі вчителі, медичні працівники, юристи, громадські діячі. Широко запроваджуються активні форми навчання, зокрема, розв'язання педагогічних задач, ситуацій, диспути, обмін досвідом сімейного виховання.

У школах або в трудових колективах створюються консультпункти, де батьки можуть одержати кваліфіковану консультацію з питань, які їх хвилюють.

Поширені й такі форми як педагогічні семінари для батьківського активу, гуртки з вивчення окремих проблем педагогіки та дитячої психології, школи матерів, тематичні батьківські збори, вечори запитань і відповідей, педагогічні вечори для молодих батьків і матерів, батьківські конференції (шкільні, міжшкільні, районні, міські), педагогічні читання для батьків, обговорення статей на актуальні теми сімейного і суспільного виховання, опублікованих у періодичній пресі, передачі по радіо і телебаченню.

Застосовуючи різні форми і засоби педагогічної' пропаганди, необхідно знайомити батьків з новою літературою, присвяченою проблемам сімейної педагогіки, залучати батьків до обміну кращим досвідом виховної роботи, демонструвати кінофільми на педагогічні теми, влаштовувати виставки учнівських робіт, тематичні виставки-консультації ("Одяг дітей різного віку", "Що читати дітям" та ін).

Всі згадані форми потрібні для активізації педагогічного всеобучу, мета якого - подолати педагогічну та психологічну неграмотність значної частини батьків, сприяти виробленню умінь та навичок сімейного виховання.

33


34


РОЗДІЛ 4.

ПАТРІОТИЧНІ ЗАХОДИ

4.1. Методична розробка батьківських зборів.

Тема. Батьківські збори «Сімейне патріотичне виховання».

Мета: сприяння формуванню морально-етичних цінностей через родинні стосунки, власний батьківський приклад тощо.

Форма проведення: година спілкування.

Методи та прийоми: метод створення виховуючих ситуацій, робота в малих группах, бесіда, дискусія; вправи «асоціативний кущ», «кошик якостей»

Попередня робота: - до заходу підготувати дитячі інтерв'ю на тему «Яку людину

можна назвати патріотом?»; стікери у формі плодів;

35


- завдання для батьків: підготувати матеріали для колажу про родинні свята, презентацію віршованого збірника дитячих творів.

ХІД ЗАХОДУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ1. Вступне слово вчителя (читає уривок з оповідання

В. Сухомлинського).Давно це було… В одному селі дівчата і жінки вирішили

показати свою майстерність. Домовились, що в неділю всі прийдуть на

сільський майдан і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: рушник, полотно, скатертину тощо.

У призначений день усі дівчата і жінки прийшли на майдан. Принесли багато дивовижних речей. У старих людей, яким громада доручила назвати найкращих майстринь, очі розбіглися: багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і доньки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шов -кові покривала, тонкі мережані завіски, на яких були вив'язані дивовижні птахи.

Але переможницею стала дружина бідняка - Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, хоч усе це вміла чудово робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губів - заспівала, защебета ла пташка, як жива. Всі стояли на майдані, не поворухнувшись, усіх зачару -вала пісня, і раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворо -нок, якого привабив спів на землі.

«Хто творить розумну і добру людину - найкращий майстер» -таке було рішення стариків.

Кожен, хто має дітей, усвідомлює: виховання дітей не лише найважли віше, але, мабуть, і найскладніше наше завдання. «Якщо хочеш залишитися в серці людському - виховай своїх дітей»,-

36


повчає великий український педагог В. Сухомлинський. Істина ця для вас не нова.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА1. Вправа «Кошик якостей».Слово вчителя.

У мене в руках кошик, а у вас - стікери у формі різних плодів. Будь ласка, на стікерах напишить одну людську якість, яку ви дуже бажаєте виховати в своїй дитині. А я буду йти з кошиком і збирати врожай – ви складаєте плоди до кошика, промовляючи написане.

Висновки після вправи. Вчитель на дошці прикріплює стікери, що запов нювали батьки. Як правило, нажаль, таку моральну якість, як патріотизм, батьки згадують не часто.2. Вправа «Асоціативний кущ».

Запропонувати батькам виконати вправу «Асоціативний кущ» .

Батьки підбирають слова, що асоціюються в їх розумінні зі словом - патріотизм. (Взагалі це: любов до країни, родинні почуття, знання історії свого народу, родоводу, почуття обов’язку, повага до літніх людей, ветеранів тощо.)

Класний керівник пропонує послухати аудіозаписи, що були зроблені напередодні, з висловлюваннями учнів класу про те, яку

37

ПАТРІОТИЗ


людину можна вважати патріотом. Обговорюються вислови дітей разом з батьками.

Слово вчителя.- Чи кануть такі поняття як «патріотизм», «патріот», «почуття

патріо –тизму», Батьківщина, Вітчизна, «громадянин», «почуття обов'язку» у наше минуле?

- Як пробуджувати в дитині почуття любові до Батьківщини? - Так, саме «пробуджувати», тому що це почуття є в кожній

душі, лише треба його тільки підсилювати. Заставити любити неможливо! Любов треба виховувати! Як? Про це наш сьогоднішній захід.

Слово вчителя.Питання не в тому, потрібний нам патріотизм чи ні. Усіляка

країна стане руїнами, якщо її громадян не об'єднує прихільність до землі, на якій вони мешкають, бажання зробити цю землю ще кращою. Ми звикли пишатися ратними перемогами, але не військові досягнення роблять країну багатою та щасливою. Її робить такою – народ, що проживає в ній, його духовні цінності.

Ми справедливо пишаємось нашою культурою, але чомусь вона незахистила нас від пияцтва та наркоманії, не позбавила нас від хамства, лихослів'я та вульгарності. Мабуть теперишній патріотизм полягає не тільки у поважному ставленні до нашої історії, а й у повазі до себе, як до особистос ті, в повазі до оточуючих, як своїх співвітчизників, і, взагалом, до своєї країни такої, такою вона є, з її досягненнями, недоліками та поразками.

3. Робота в малих групах «Ази сімейного патріотичного виховання».

Об’єднати батьків у групи по три сім’ї, запропонувати відповісти на питання: «Сімейні прийоми виховання національної

38


свідомості, національної гідності та самосвідомості», викласти в тезах необхідність гарного навчання в школі з позиції патриотичних почуттів.

(Групи працюють впродовж п’яти хвилин, потім презентують свої наробки)

Слово вчителя (класний керівник підводить підсумок за результатами батьківських презентацій).

Частіше кажіть дітям, що учень, маючий низький рівень навчання просто є знахідкою для ворогів України, які хочуть загодувати нас гамбур герами та залити пивом, щоб ми були бездумними виконавцями їх бажань.

Та не забувайте бути прикладом для своїх дітей, прикладом порядності, доброти, чуйності.

Слово вчителя.Виховання майбутнього громадянина починається в сім’ї. Саме

тут закладається духовна основа особистості, прищеплюється любов до Батьків- щини, роду і народу, батьки змалечку вчать дітей шанувати історію, культу- ру, рідну мову.

Як безцінний скарб передається з покоління в покоління пам’ять роду. Зберегти її від байдужості, передати у спадок онукам – ось наше завдання. Це і є процесс сімейного патріотичного виховання. Тож, давайте зараз створимо спільний коллаж «Наші родинні свята».

(Випуск спільного коллажу «Наші родинні свята». Батьківський коментар до коллажу.)

ІV. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАПСлово вчителя.

39


Спілкуйтесь зі своїми дітками, нехай не вулиця і не телебачення будуть для них джерелом істини, а саме ви. Дивіться з ними фільми вашого дитин -ства - добрі, чисті, мужні. Не забувайте про дідусів і бабусь, а потім і діти ваші не забудуть про вас. Саме в людині залишається людина.

Зараз я хочу познайомити Вас з високими результатами сумісного виховного впливу батьків та школи саме в патріотичному вихованні. Це віршований збірник творів учнів школи, присвячений людям, у житті яких був страшний період – війна.

(Презентація учнями классу віршованого збірника)Підходить до кінця час нашого спілкування. Сьогодні ми

ближче познайомились, зробили крок назустріч один одному у нелегкій справі виховання молодих патріотів. Саме такий, сумісний: школа і сім’я, підхід у вихованні принесе найкращі плоди.

До методичної розробки додаються дві презентації: 1. Презентація віршованого збірника учнів школи. 2. Допоміжна презентація для батьківських зборів.

4.2. Колективні форми професіональної взаємодії.

Конкурс „Моє педагогічне кредо”.Учасник готує виступ, який розкриває його педагогічну

індивідуальність. Жанр виступу різноманітний.

Конкурс „Ерудити, вперед!”Учасникам пропонують заповнити тест-аркуші, до яких внесено

20 запитань. Наприклад: вказати дати початку й закінчення Другої світової війни тощо.

40

Професійні багатономінаційні психолого-педагогічні конкурси.


Конкурс „Педагогічна ситуація”.Учаснику необхідно виявити знання, вміння, навички в аналізі

педагогічних ситуацій і вирішенні педагогічних завдань.

Конкурс „Педагогічна техніка”.Учасникам пропонують продемонструвати володіння

педагогічною технікою, акторською майстерністю, фантазією, творчістю.

Перший етап: учасник отримує картку з віршем, який відображає сильне емоційне переживання людини або яскраве природне явище, стихію. Через 30 секунд він повинен прочитати запропоновані рядки, передаючи закладений у них стан природи і душі.

Конкурс „Аукціон педагогічних ідей” (домашне завдання).

Учасникам пропонують внести творчі ідеї щодо оновлення виховного процесу в школі.

Проети й розробки мають носити важливий для педагогічного колективу характер і відображати реальні проблеми та інтереси педагогів даної школи.

Варіанти тем для проектних рішень:1. Організація учнівського самоврядування у виховному процесі.2. Варіанти та способи активізації пізнавальної й творчої

активності учнів у позаурочний час.

41

Захист авторських проектів і розробок.

Методичний тиждень.


Цей тиждень проводять тільки тоді, коли накопичилося чимало досягнень і педагоги виявили бажання продемонструвати їх своїм колегам.

Пропонується до вивчення досвід 2 – 3 класних керівників.Упродовж тижня педагоги демонструють систему виховної

роботи. Наприкінці кожного робочого дня всі учасники в картці-програмі оцінюють у балах ті моменти, методики й підходи, які були для них важливими.

Педагог готує матеріали, плани, розробки заходів, сценарії та представляє все це на семінар-практикум, де колеги вивчають документи і ставлять запитання, які виникають. Потім педагоги записують свої пропозиції в програму вивчення досягнень: що вони хотіли б побачити та почути. Потім учитель безпосередньо демонструє все те, що він напрацював. На підсумковому занятті адміністрація школи аналізує діяльність учителя, показує його успіхи, динамику професійних змін. Учасники, які вивчали досвід, пишуть висновок і адміністрація школи за підсумками роботи ухвалює рішення про заохочення вчителя.

Заступник директора з виховної роботи збирає інформаційні аркуші з описом передового досвіду педагогів школи.

Картка досвідуПрізвище, ім’я, по батьковіКласТема й назва оригінального рішення, підходу, методики, технологіїЗміст педагогічного досвідуОцінка досвіду

42

Комплексне вивчення колегами досягнень учителя.

Створення картотеки знахідок в позакласній роботі.


У заступника директора з виховної роботи утворюється база сценаріїв і планів позакласних заходів.

Передбачають участь у роботі педагогічних форумів в інших школах, творчих зустрічах з колективами кращих шкіл, участь у пресконференціях.

Відбуваються шляхом вивчення документів двох шкіл, спільного проведення інтерв’ю з керівниками двох шкіл, проведення спільних позакласних заходів, семінарів.

4.3. Виховні заходи з національно-патріотичного виховання.

43

Проведення педагогічного читання з обраної проблеми, теми.

Педагогічні рекомендації як форма пошуку, вивчення й обговорення цікавих підходів і рішень.

Конференції з обговорення найбільш визначних педагогічних явищ, наукових доповідей, технологій, методик,

нових книг тощо.Книжково-журналі виставки за розділами, темами,

інтересами.

Пізнавальні професійні екскурсії.

Міжшкільні науково-методичні обміни.

Ознайомлення колег з найбільш цікавими матеріалами.

Творчі звіти педагогів.

Фестиваль педагогічної творчості.


Використання методу проектів заохочує учнів до пошуку та творчої співпраці із класним керівником у виховному процесі, а застосування ІКТ дає можливість зробити виховання більш ефективним. При створенні проектів учні використовують знання, отримані на уроках історії, правознавства, української літератури, інформатики, а розв’язати проблемне питання їм допомагає читання літератури, перегляд матеріалів ЗМІ, соціальних мереж, спілкування із друзями, батьками, педагогами. Обмеженість у часі виховної години при значному обсягу зібраних матеріалів сприяє формуванню в учасників виховного процесу уміння логічно, стисло, послідовно викладати власні думки, узагальнювати, відбираючи найважливішу інформацію. Усе, про що говорить класний керівник чи учні, підкріплюється ілюстративним матеріалом презентацій. Виступ учасників художньої самодіяльності на початку виховної години готує присутніх до сприйняття майбутньої розповіді душею. Записи пісень використано для емоційного закріплення почутого та побаченого на рівні підсвідомості. Заключне слово доцільно поєднати із бесідою, щоб учні вирішили для себе, чи незалежність Батьківщини варта тисяч людських життів?

Тема: «Я МАЛЮЮ УКРАЇНУ!»

Мета:навчальна – закріпити знання учнів про Україну, її символи, традиції, впроваджувати елементи естетичного виховання культури спілкування;розвивальна – розвивати українське мовлення учнів, культуру поведінки; уміння приймати рішення в нестандартних ситуаціях, колективну творчість і комунікативні здібності;виховна – виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини - України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до

44


предків, своїх рідних і близьких, творчу самостійність і відповідальність, уміння самоорганізовуватись, вміння працювати командою, сприяти розвитку творчої особистості.

Епіграф: Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду, тільки той віддав всю душу, все, що зміг, народу.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Під мелодію Тіна Кароль (мінус)

1. Вишита колоссям і калиною, Вигойдана співом солов’я, Зветься величаво – Україною, Моя найкраща в світі сторона.

2. Чарівна, неповторна, Україно! Для мене в цілім світі ти — одна. І рідна, й мила, дорога, єдина. Земле зачарована моя.

3. Україна в давній славі, В козацьких пригодах,На заквітчаних левадах,В рідних синіх водах.

4. Україна в тих долинахІ високих горах,На степах буйних, широкихУ гаях, у борах.

5. Україна в білих селах,У густих садочках,

45


У хрещатому барвінку,У синіх квіточках.

6. Україна на яворахПташкою співає;На стрілецькії могилиГолову схиляє.

7. Україна в рідній мовіІ в пісні прекрасній, -Україна в рідній школі,В майбутності ясній.

9. Україна в чистих хатах,І в сільській церковці, -У дитячому серденьку,В розумній головці,

10 Україна в ясних зорях,В сонці, що над нами, -І в очах добрячих, яснихРідненької мами.

Вчитель. Рідний край… Все починається від батьківського порогу, стрункої тополі, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Найсвятішими для нас є слова Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина – це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя. Мати і земля… Земля і мати… Це роботящі руки наших рідних, які в тяжкі роки підняли до життя нашу землю, полили її гіркою сльозою, засі-

46


яли молодим життя. 23 роки Незалежності – це не так багато, а як же довго наш народ ішов до цього дня. Ішов через утиски, в’язниці упродовж усієї історії. На цьому шляху загинула незліченна кількість кращих синів і дочок України. Україна – країна трагедії і краси, смутку і жалю, країна, де позначена високими степовими могилами, руїнами. А як ви любите Україну? Давайте ж сьогодні прислухаємося до свого серця.

(Діти розмотують стрічки.)

Учитель. Діти! Перед вами лежить книжка, на якій написано «Конституція України». Це – Основний Закон нашої держави. Складається вона з 15 розділів. Конституція була прийнята 28 червня 1996 року на сесії Верховної Ради України. В ній записані права та обов’язки громадян України, а також, що державними символами країни є Державний прапор, Державний герб і Державний гімн. Державний прапор – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Блакитний колір - це колір чистого неба,де живе і розкошує, приносячи

47


радість усім, жовтогаряче сонце. Блакитний колір – це колір живлючої матері-води, без якої не визрів би й не заколосився хліб, не було б життя на землі. Золотий тризуб на блакитному тлі як символ влади – дуже давній знак. Він зустрічається ще за часів Київської Русі, зокрема на монетах Князя Володимира Великого. Давайте поміркуємо: чому саме тризуб є гербом України? Можливо тому, що число « три» завжди вважалося чарівним ,казковим. В казках ми часто зустрічаємо трьох богатирів, три бажання, три дороги. А ще в тризубі відображено триєдність життя: батько, мати, дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов. Слово «гімн» з грецької мови означає «похвальна пісня». Гімн України-це урочиста пісня, прийнята як символ державної національної єдності, яку більше століття тому написали поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький.

Вчитель. Ні для кого не секрет, що здавна голову дівчат прикрашав віночок. Та чи знаєте ви, що для традиційного віночка потрібно 12 квіточок. Послухайте вірш і спробуйте запам’ятати якомога більше назв квітів.

Квітів яскравих барвисті узориСяють в віночку, як вранішні зорі.Кожна говорить до нас, промовляє,Про свої символи розповідає.Запашні чорнобривці, це кожен знає,-Символ Вкраїни, рідного краю.Цвіт незабудки – пам'ять про рідЙ вірну любов – панацею від бід.

Безсмертник - здоровя,Барвінок – життя.Ромашки - це юність і доброта.Мак – мужність, молодість і краса,

48


Вогонь ясний, що не згасаТа водночас печаль і тугаЗа втраченим в двобої другом.Сині волошки – краплиночки неба –

Довірливо й скромноВсміхнуться до тебе.Цвіт яблуні та білої вишні –Це материнська любов ніжна.

Гроно калини – врода дівоча.Любисток – завжди про кохання шепоче.Нагідки – відомо всім – сонячні квіти,Деревій же – нескореність і довголіття.Розум і гнучкість – хміль кучерявий,А всі квіти разом – краса наша й слава,Їх назбирайте на клумбі і в полі,Щоб розцвітала веселкою доля.

Вчитель. Наступне завдання виявить знавців української народної пісні.Вікторина

1. Чого хотів милий, чорнобривий? (Вареничків)2. Де стоять два дубки? (На горі)3. Хто в’ється за Галею? (Іванко)4. Куди запрошувала дівчина хлопця в понеділок? (По барвінок)5. Що робить ставок там, де колишуться віти? (Спить)6. Хто стояв під вишнею, під черешнею? (Старий з молодою)7. Що робили жінки на товчку, на базарі? (Чоловіків продавали)

49


8. Що потрібно робити хлопцям, розпрігши коні? (Лягати спочивати)

9. Чорні очка схожі на що? (На терен)10. Куди не треба ходити Грицю? (На вечорниці).

Вчитель. А зараз у нас ще одне творче завдання, а давайте усі разом намалюємо карту нашої неньки-України та прикрасимо її.

(Діти з учителем прикрашають карту України.)

50


Заключне слово вчителя. Тепер, мої дорогі учні, хочу вас вдруге запитати: "Чи незалежність Батьківщини варта тисяч людських життів?" (Якщо час дозволяє, можна, не задовольняючись однозначною відповіддю, провести невеличку бесіду). Шановні учні, ви народилися та змужніли в незалежній Україні. Вам її доведеться і захищати, і розбудовувати, щоб була могутньою, заможною, красивою, щоб ви у ній жили щасливо, не шукаючи кращої долі деінде, за морями-океанами, на чужині. І нам є з кого брати приклад, бо Герої не вмирають, перед Богом замовлять слово за Україну. Ми – європейці, свободолюбивий освічений народ, тому на завершення хочу нагадати слова, які стали крилатими, двох великих синів своїх народів, геніальних поетів: «Лиш той життя й свободи вартий, хто йде щодня за них у бій» ( Й.-В. Ґете) і «Борітеся – поборете, вам Бог помагає…» (Т.Г. Шевченко). Тож шануймося, бо ми того варті. І усе у нас буде добре, усе буде – Україна!

(Звучить пісня «Господи, помилуй нас» у виконанні Тараса Петриненка та Тетяни Горобець).

Тема: «З УКРАЇНОЮ У СЕРЦІ».

Мета:поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до рідного краю, повагу до його

51


історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення до символів держави.

Обладнання:Стрічечки жовто-блакитні, ватман – посередині зображена Україна, презентація, вислови про Україну, стікери з квіточками жовто-блакитними, сонечко з променями (вправа «Очікування»), державні символи України, фото видатних особистостей, мікрофон, пазли з написами прислів’їв, сердечка з паперу або кульки у вигляді сердечок, свічечки.

Форма проведення: урок-тренінг.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слово вчителя.Доброго ранку, привітні діти!Доброго ранку, ласкаве сонечко!Ти зігріваєш своїм теплом дерева,Квіти, землю, весь світ.Твої промені несуть моєму серцю радість.Воно стукає бадьоро і ритмічно.Я легко дихаю і всміхаюся друзям,Я допитливий і працелюбний.Хай світить сонце у небі,Радість у душі, любов у серці.Любі діти, у наш класЗавітали гості щирі,Привітаймо в добрий часГостей посмішкою й миром.Доброго дня нам!Доброго дня вам! Доброго дня всім

52


Вчитель.Двадцять п’ять років тому справдилася віковічна мрія наших

предків — бути законними господарями на своїй багатій і чарівній землі. Безумовно, ця дата навіки увійшла в історію країни, ставши золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу.

«Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона - твоя», - виголосив у своїй промові давньоримський філософ Сенека.

Яка вона – наша Батьківщина? Що ми знаємо про неї?

Моя ти рiдна Україно,На прапорi твоїм блакить,Багата й сильная країна, Де жито в колосi шумить.

Пройшла страшний ти час розрухи,Голодомору i вiйни,Розправили величнi крила Твої знедоленi сини.

Iз козакiв тi українцi,Що пiдняли тебе з руїн,Й поставили тебе, убогу, На рiвень iнших всiх країн.

Тепер ти вiльна, Україно,Нiхто тебе бiльш не згнобить, Нiяка сила не зламаєI щастя нам не вкоротить.Ми ворогiв своїх здолаєм,Могутнi станем i мiцнi, Свободу втримаєм рукамиЙ складатимем про це пiснi.

53


Коли ж бридкi жадiбнi рукиПростягнуть вороги до нас, Згуртуєм ми свої громади,Бо вже тодi прийшов наш час.

За нашу правду i свободуЖиття спокiйно вiддамо, Як нашi предки воювалиЗа наше щастя i добро.

Здобудем волю i свободуМи для онукiв та дiтей, Здобудем славу i майбутнє Для України та людей!..

Пісня «Перлина Україна».

Вчитель.Аби зберегти ці здобутки, аби передати їх майбутнім

поколінням, аби не втратити все найкраще, пов’язане зі словом

54


«Україна», наш народ, крок за кроком, йшов до утворення власної держави.

Віра, відвага, мудрість, пам'ять, стійкість і совість – споконвічні риси українців. Ключова цінність для нас – непереможне прагнення до Незалежності. Україну люблять від малої дитини до людей похилого віку. Зараз ви переглянете відео, як можна емоційно і віддано любити свою державу. Але у вас буде творче завдання. Наша виховна година має назву «З Україною у серці». На частинках свого напишіть побажання нашій Батьківщині.

(Перегляд відеофільму.)

Вчитель.Відео, яке ви переглянули – позитивне і щире. Ці сердечка ми

покладемо у нашу «Скриньку позитиву».

Вчитель: Характеризуючи основні віхи розвитку української держави за останні 25 років, ми згадуємо імена тих, хто боровся за волю і велич рідної землі: княгиня Ольга та Володимир Великий,

55


Ярослав Мудрий та Данило Галицький, Петро Сагайдачний і Богдан Хмельницький, Іван Мазепа і Пилип Орлик, Тарас Шевченко.

Однак є в переліку славетних українців і ті, чиї імена менш відомі широкому загалу. Це люди, які в складних умовах були світочами незнищенної української ідеї, які ціною власного життя відстоювали волю і наближали час незалежності. Наш обов’язок як патріотів згадати їх сьогодні.

Це далеко не повний перелік імен, котрими по праву мають пишатись українці і котрі є справжніми героями свого народу. Не можливо не згадати загиблих учасників акцій протесту в Україні в грудні 2013 – лютому 2014 року, котрих в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею». Діти, запаліть, будь-ласка, свічку пам’яті про загиблих героїв України.

Декламація вірша біля «Стенду пам’яті».Мамо, не плач. Я повернусь весною.У шибку пташинкою вдарюсь твою.Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенькоРозкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співаєI рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буваєДуша за тобою, рідненька, щемить.Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.Тебе я любив. I любив Україну

56


Вона, як і ти, була в мене одна.

Пісня «Ой пливе кача».

Вчитель.Протистояння, на жаль, не припинилось і досі. Сьогодні

десятки тисяч патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи Україну, її незалежність та територіальну цілісність. Сотні перебувають у військових шпиталях. Військовослужбовці, медики, волонтери… За кожною історією – справжній герой, на прикладі якого виховуватимуться прийдешні покоління українців.

Хвилина мовчання.

Вчитель.В житті людини є кілька дуже важливих речей – це друзі,

кохані, родичі. А ще є рідна країна, де вона народилися, де їй належить жити, у чию долю та розвиток робити свій внесок. Моя країна – Україна! Вона завжди в моєму серці.

57


Моя країна – приклад великої мужності, витривалості та духовності. Моя країна йшла крізь століття дуже важким шляхом. Українці завжди славилися своєю великою внутрішньою силою, неповторною культурою, співучою мовою, високими стандартами моралі та, звичайно, символікою.

Учениця 1.Символіка – своєрідна візитна картка країни, вона ніби

представляє її, підтверджує своє існування. З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб.

Середньому сину дала в дорогу блакитно - жовтий одяг. Сміливий і сильний син був середній, і прославив свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди запам`ятали його і назвали Прапором.

А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня, за цей голос і величний спів люди дали йому ім'я Гімн.

Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку - Україну.

Учениця 2.Ранньої весни, коли ще лежить у лісі сніг, розпускаються квіти

верби. Українці вірили, що дерево, яке одним із перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров’я, оберігає її та захищає.

58


Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб – сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу. Хліб на столі… Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником. А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів, бо як мовить народ, коли черствіє хліб, то черствіють і душі.

За народним звичаєм стрічаєм,Як здавен ведеться на віку,

Ми гостей пшеничним короваємНа чудовім тканім рушнику.

Хай рясніють квіти малиново,Пахне хай духмяно коровай.

Щоб і дар земний, і щире словоВи відчули, завітавши у наш край.

Учениця 3.Стоїть над водою червона калина… Віками про неї складають пісні, - Це образ твій світлий, моя Україно, Він чистий і ніжний, як цвіт навесні. На битву за волю і честь Батьківщини Козак воювати далеко іде, А вдома калина і мила дівчина, Що довго і вірно коханого жде. У січах кривавих, де смерть або рани, Звитяжці кріпили до волі жагу. І кров їх гаряча горіла багряно, Мов грона калини, на білім снігу. Не всі із походів далеких вертались - Життя їх забрали жорстокі бої, На їхніх могилах калини зростали, В зажурі схиляючи віти свої…

59


Калино, калино, квітуй у долині, Пишайся рум'яно над синню води, Ввібрала ти в себе красу України І будеш у серці народу завжди.

Пісня «Україна це ти».

Вчитель.Підходить до завершення наше спілкування. Я вірю, що

сьогоднішні слова залишили слід у ваших серцях, у дитячих душах. Ми повинні об’єднатися задля спільної мети, задля розвитку і процвітання нашої держави. Лише ваші руки можуть створити «ланцюжок єднання».

(Діти беруться за руки.)Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею,

здобутками підносімо її культуру, своїми досягненнями славімо її так як це робить вокальний ансамбль «Берегиня».

Виступ ансамблю.

60


Любі мої діти! Будьте патріотами, любіть святині своєї держави, адже це є ознакою високої громадянської свідомості, національної гідності і, зрештою, культури людини.

ВИСНОВКИ

61


Учитель – людина,яка може робити важкі речі легкими.

Ральф Волдо Емерсон

У кожної людини на певному етапі життя виникає питання: «Ким же мені бути?». Серцем я відчувала, що моє покликання – вчити дітей. Ця професія важка, натхненна і вимагає щоденної клопіткої праці.

Бути вчителем в наш час – не завжди вдячна робота. І багато молоді залишають школу, і шукають «кращої» долі. Залишається тільки той, хто відчуває душею дітей, їх прагнення, мріє допомогти їм в житті. Це дуже тернистий шлях, на якому зустрічається багато перешкод, труднощів.

Щодня, приходячи до школи, ми бачимо ці допитливі і життєрадісні оченята дітлахів…Яка ж це радість відчувати їх посмішки! Спілкування з дітьми дає мені силу і радість життя. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому, і тому оволоділа комп’ютером і постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Звичайно, це нелегко!

Моя робота визначає всю мою сутність і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, – і так уже шостий рік... «Школа — виноградник, де вчитель покликаний діяти виконавчо і плідно. Ці і подібні думки, які завжди близькі вчителеві і постійно витають перед його розумовим зором, підтримують у ньому веселість і бадьорість, зберігають йому мужність і спокій, якщо випали йому на долю невдячність і невизнання. Без таких думок, безсумнівно, не може бути постійно щасливого шкільного вчителя», писав А. Дістервег.

62


Всі ці роки - це роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя.

З чого почати? Як зробити, щоб мої учні стали дружним колективом? Як навчити їх добру, справедливості, честі? Діти в класі різні. У більшості - це діти з середніми здібностями. Інколи я відчуваю, що б’юся об зачинені двері. Але завзято продовжую працювати, наполегливо шукаю"ключик" до кожної дитини… Крок за кроком і… Змінюються мої вихованці: стають більш щирими, відвертими, їх вчинки вже не відштовхують своєю безглуздістю. Що з того, що йшла я до цього впродовж багатьох років і тільки ось зараз отримала бажаний результат? Важливо те, що я все ж таки досягла того, до чого прагнула. Моя щоденна завзята праця не пройшла задарма.

Я щоденно терпляче працювала з ними. Мені було іноді важко, іноді мене роздратовувало небажання учнів навчатись, але я не зупинялась, продовжувала виконувати свій обов’язок.

При цьому треба було діяти обережно, щоб не поранити, не зламати незміцнілий паросток дитячої душі, проявляти терпимість до дитячих слабкостей, розуміння найтонших спонукальних мотивів і причин дитячих витівок, чуйність, турботу. Можливо, я та мої колеги не змогли зробити зі своїх вихованців видатних математиків, фізиків або лінгвістів. Геніїв не може бути багато, та й не потрібно. Важливо те, що нам удалося виховати, чуйних, порядних людей, які свідомо будуть іти життєвим шляхом. Важливо, що слово вчителя знайшло відгук у серцях вихованців. Нарешті, ось вона — винагорода за працю: дитячі очі, у яких любов і повага, щирі і відкриті дитячі серця.

Сьогодні, упевнено ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібно багато ще зробити. Потрібно багато що знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку,

63


читати енциклопедії, довідники. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива. Але професія вчителя вічна, її ніхто не зможе замінити. Адже, саме вчитель сіє те перше зернятко знань в дитину, яка в майбутньому стане Людиною. Він буде завжди пам’ятати того, хто посіяв зернятка знань в його людській душі і свідомості.

Кожен вчитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них довіру і викликати інтерес до знань, потребу виховати у собі найкращі людські риси.

Я – Учитель і я цим пишаюсь!

64


Народжена у краї Лебединім,Дощами скроплена при яснії годині,Зігріта сонцем райдуга ясна -Постала над полями, мов весна!У ній любов до рідної природиУ ній надія і винагородаЗа все ченкання, тугу за дощамиПроміння сонця ясними очамиТак і дівчина теж чекала диваСім кольорів сплела у долю вмілоСім'я, робота, друзі, господарствоЄ й затишок в господі, мов у царстві!Та головний – червоний, веселковий колірЦе дітям присвятити свою долю

Щоб запалали у багряному сердечкуВогні любові, людяності,честі!Я мрію стати вмілим портретистомАдже батьки нам довіряють душі чисті Ми ж пензликом малюємо їх долюГартуєм дух, життєву силу й волю!І мрію – мій шедевр майбутнього ЛюдинаКолись був чистим аркушем – дитина!

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Березін А.М. Психологічні чинники формування національної свідомості. // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 10. – С. 54-56.

2. Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України. – К., 2003.

65


3. Головінський І. Національна свідомість як рушійна сила державотворення. Психологічна інтерпретація. – К., 2004.

4. Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави. //Рідна школа. – 2001. – № 2.

5. Єрмоленко С. Мова і українознавча свідомість. – К., 2007.

6. Калакура Я. Історична пам’ять як чинник самоідентифікації українців. // Українознавство. – 2004. – Ч.3-4. – С. 206-210.

7. Кононенко П. Національна ідея, нація, націоналізм. – К., 2005.

8. Кононенко П. Свою Україну любіть... – К., 1996.

9. Короткий оксфордський політичний словник: Перекл. з англ. – К., 2006.

10. Коць Т. Національно-мовне виховання в родині і школі. // Українознавство. – 2007. – № 4.

11. Кресіна І.О. Українська національна свідомість – К., 1998.

12. Обушний М.І., Коваленко А.А., Ткач О.І. Політологія. Довідник. – К., 2004.

13. Педагогический энциклопедический словарь. – М., 2003. – С. 185-186.

14. Педагогічний словник. – К., 2001. – С. 356.

15. Политическая энциклопедия: В 2 Т.- Т. 2. – М., 2000. – С.125.

16. Попок А. Розвиток політичної свідомості українців в історичному контексті тоталітарної спадщини. // Людина і політика.

66


– 2002. – № 1. – С. 115-120.

17. Ситник В. М. Міхновський про формування національної свідомості особистості як суб’єкта українського державотворення. // Визвольний шлях. – 2006. – № 12. – С. 78-88.

18. Ситник П.К., Дербак А.П. Проблеми формування національної самосвідомості в Україні. – К., 2004.

19. Ярошенко Л.В. Соціально-філософський вплив формування етнонаціональної свідомості в Україні. – К., 2005.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Інститут проблем виховання НАПН України ipv.org.ua/publications/zbirnuk.html.

Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи psyua.com.ua.

Український інститут національної пам’яті memory.gov.ua/publication.

Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка uisr.org.ua.

Національний університет оборони України імені Івана Черняхівського nuou.org.ua/nauka/naukovi-publikatsii.html.

Рада Європи (посібник «Демократичне управління школою) http://www.coe.int/t/dg4/education/edc/Resources/EDCPACK_EN.asp.

Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (методичний посібник «Роль педагога в посиленні патріотичного виховання») moippo.mk.ua/index.php/vixovna-robota.

Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників (досвід роботи педагогічних працівників

67


Черкащини та методичні брошури з патріотичного виховання дітей та учнівської молоді) http://library.ippro.com.ua.

Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді ukrjuntur.org.ua.

Ліга старшокласників Черкащини liga.ed-sp.net.

Пластовий портал plast.org.ua.

Благодійний фонд «Героїка» http://geroika.org.ua/

Всеукраїнська громадська організація «Закінчимо війну» http://stop-war.org.ua/rekom.php; http://stop-war.org.ua.

Історична правда istpravda.com.ua.

Лікбез likbez.org.ua.

Пам’ятаємо загиблих memorybook.org.ua.

Центр досліджень визвольного руху cdvr.org.ua.

Документальний серіал «Наша Скриня» www.fayloobmennik.net/3781087.

ДОДАТКИДодаток 1.

Анкета по визначенню рівня вихованості учня класу1. Обов’язковість і відповідальність

1. Вважаю для себе важливим добиватися, щоб колектив мого

класу працював краще

4 3 2 1 0

2. Вношу пропозиції по удосконаленні роботи класу

4 3 2 1 0

68


3. Самостійно організую окремі заходи в класі

4 3 2 1 0

4. Беру участь у підведенні підсумків роботи класу, у визначенні

найближчих завдань

4 3 2 1 0

2. Бережливість1. Акуратно користуюся

бібліотечними книгами4 3 2 1 0

2. Бережно відношусь до шкільних меблів

4 3 2 1 0

3. Бережно відношусь до свого одягу 4 3 2 1 04. Економлю природні ресурси

(електроенергію, воду, папір)4 3 2 1 0

3.Дисципліна1. Знаю і виконую Правила для учнів 4 3 2 1 02. Завжди уважний на уроках, не

заважаю слухати іншим пояснення вчителя

4 3 2 1 0

3. Беру участь у позакласних заходах, які проводяться у класі, школі

4 3 2 1 0

4. Розумію свою відповідальність за результати роботи класного

колективу

4 3 2 1 0

4.Ставлення до навчання1. Приходжу до школи з виконаним

домашнім завданням4 3 2 1 0

2. При підготовці домашнього завдання намагаюся не просити

допомоги дорослих

4 3 2 1 0

3. Використовую додаткову літературу ( користуюсь Інтернетом)

4 3 2 1 0

4. Акуратний, гарний виконавець, точний

4 3 2 1 0

5.Ставлення до праці1. Своєчасно та точно виконую

доручені мені завдання4 3 2 1 0

2. Беру участь у трудових рейдах 4 3 2 1 069


(прибирання класу, території школи)

3. Виконую трудові доручення батьків 4 3 2 1 04. Добровільно виконую всі доручення 4 3 2 1 0

6.Доброта та чуйність1. Намагаюсь допомогти іншим учням,

а також молодшим у вирішенні труднощів, які виникають перед

ними

4 3 2 1 0

2. Ввічливий з дорослими, уступаю місце старшим

4 3 2 1 0

3. Не реагую на випадкові зіткнення у шкільних коридорах, допомагаю

молодшим

4 3 2 1 0

4. До мене завжди можна звернутися за допомогою

4 3 2 1 0

7.Чесність та справедливість1. Вважаю, що необхідно відповідати

за свої вчинки4 3 2 1 0

2. Чесно зізнаюся, якщо щось накоїв 4 3 2 1 03. Осуджую свого товариша, якщо він

розповів дорослому про вчинок товариша без його присутності при

розмові

4 3 2 1 0

4. Відкрито и сміливо висловлюю свою думку перед любим

колективом

4 3 2 1 0

8.Простота та скромність1. Говорячи про свої успіхи, не

забуваю про успіхи товаришів4 3 2 1 0

2. Розумію, що людину поважають не за гроші

4 3 2 1 0

3. Інколи люблю похвалитися 4 3 2 1 04. Можу дружити з дівчатами та

хлопцями іншої національності4 3 2 1 0

9.Культура спілкування1. Відвідую музеї, виставки, театри не 4 3 2 1 0

70


рідше одного разу на місяць2. Серед телевізійних передач дивлюсь

навчальні, пізнавальні фільми. Слухаю не тільки сучасну музику, а

і класичну

4 3 2 1 0

3. Слідкую за своєю мовою, не допускаю, щоб у моїй присутності

говорили грубо, некоректно, нецензурно

4 3 2 1 0

4. Дотримуюся правил у громадських місцях (у тому числі у транспорті)

4 3 2 1 0

10.Колективізм, почуття товаристськості1. Задоволений відношення моїх

товаришів до учнів інших класів4 3 2 1 0

2. Готовий відстоювати інтереси всього колективу школи у інших

колективах та громадських організаціях

4 3 2 1 0

3. Готовий допомогти своїм однокласникам виконати домашнє завдання або доручення дорослих

4 3 2 1 0

4. Готовий відповісти за результати своєї роботи та результати роботи

своїх товаришів

4 3 2 1 0

71


З М І С Т

Вступ ………………………………………………………………….. 4

Розділ 1. Теоретичні основи патріотичного виховання …………… 10

1.1. Патріотизм: поняття та мета……………………………………. 10

1.2. Методи, засоби і форми патріотичного виховання…………… 13

Розділ 2. Впровадження інновацій у виховній роботі …………….. 19

72


2.1. Сучасна діяльність класного керівника…………………….…… 19

2.2. Інноваційні прийоми та хмарні технології при проведенні

виховної роботи………………………………...…………………….. 21

Розділ 3. Співпраця вчителів і батьків, громадськості у вихованні

дітей…………………………………………………………………… 27

Розділ 4. Патріотичні заходи ……………………………………….. 35

4.1. Методична розробка батьківських зборів………………………. 35

4.2. Колективні форми професіональної взаємодії………………… 40

4.3. Виховні заходи з національно-патріотичного виховання…….. 43

Висновки ………………………………………………………...…… 61

Використана література …..………………………………………… 65

Додатки……………………………………………………………….. 68

73

чехолка чистовик

Education