Підготувала учениця 9 класу Гуньківської ЗОШ І – ІІ ступенівКальницька Аліна

Переїзд у Немирів 24 серпня 1855 року

Тут чоловік отримав посаду «молодшого вчителя географії у Немирівську чоловічу гімназію з платнею 250 карбованців сріблом на рік.»

А поселилась сім'я Марковичів на тихій Нижньогімназичній вулиці (тепер вулиця 25 років Жовтня).

Будинок в Немирові, в якому жила Марко Вовчок

Населені пункти, де бувала Марко Вовчок, спілкувалася з селянами, записувала народні пісні

Монастирок

Літературний дебют Марка ВовчкаСаме у 1857 році вийшла з друку в

Петербурзі її збірка «Народні оповідання».

“Інститутка”У селі Вовчок Марія Олександрівна почула розповідь про молоду вередливу пані, яка жорстоко ставилась до кріпаків, особливо до жінок. «Хороша з лиця» погано вчилася в пансіоні, зневажала історію, географію. Інститут не виховав у панночки жодної благородної риси. Не привчена до праці змалку, панянка влаштовувала бенкети, шукала багатого жениха, шила вишукане вбрання. Пізніше Марко Вовчок майже точно її змалювала в повісті «Інститутка» (перша назва «Панночка», пізніше підписано і присвячено літературному батькові – Т.Г.Шевченку), яку почала писати в Немирові в 1858 році

“Горпина” В оповіданні «Панська воля» (пізніше назвала

«Горпина») Марко Вовчок використала розповідь жителя села Муховець Михайла Мухи про трагедію життя кріпачки Агафії Козаченко: « Сиротою зростало дівча. З дитинства гнуло спину на чужому полі, по наймах. Жаліли сироту односельчани, чим могли допомагали. І виросла Агафія усім на добрий подив: гарна, весела, розумна, роботяща. Прийшов час і дівчина одружилась з місцевим кріпаком Іваном Якименком. Щасливою була молодиця у цій сім’ї. Згодом забрали чоловіка в москалі. Занедужали і померли батьки. Залишились Агафія і маленька донечка самі. Захворіла дівчинка. Кріпачка не пішла на панщину. Другого дня осавула побив жінку. І цю наругу витерпіла. А смерть дитини не перенесла: збожеволіла. Жила довго, більше 90 років, та розум так і ніколи не повертався до неї».

“Ледащиця” А в селі Гунька Марко Вовчок записала сумну історію про 16-річну кріпачку. ЇЇ в дитинстві привезено з чужих країв з матір’ю та віддано за картярські борги старому паничеві. Через смерть він так і не зміг скористатися «своєю власністю». Його донька - розорена законна спадкоємиця, отримала в спадок трьох кріпаків. З їхньої праці вона жила, а згодом навчила молоду кріпачку гаптувати і шити. Це шитво забрало радість, спокій та вільну хвилинку відпочинку у дівчини-кріпачки. Щоденна наруга, знущання старої панни призводять до протесту підневільних. Крик зраненої душі наштовхує дівчину на гріх. Вона заради волі пожертвувала своєю дівочою цнотою, гідністю, повіривши паничеві-гультяю. Він привчив молоду дівчину до пияцтва, аморального способу життя. Скривджена і зневірена у людях, вона гине так і не пізнавши довгоочікуваної жаданої волі. Марія Олександрівна пише оповідання «Ледащиця»

«Народні оповідання» Хвилюючі, правдиві історії з народного

життя просто і задушевно розповідають самі їх учасники або свідки подій. Вони дають народну оцінку всім подіям і вчинкам героїв, співчувають їх горю та радості. Ці твори романтично забарвлені, в них звучать мотиви народних пісень, переказів, легенд. Саме такі літературні твори навчають людину бути Людиною.

«Народні оповідання» особливо дорогі нам, землякам, тим, що в них описано вірогідні факти, побачені і почуті письменницею в навколишніх біля Немирова сіл.

...Господь пославТебе нам, кроткого пророка,обличителя жестокихлюдей неситих. Світе мій!Моя ти зоренько святая!Моя ти сило молодая!Світи на мене, і огрій,І оживи моє побитеУбоге серце, неукрите...Моя ти доне! Т. Шевченко 

Тарас Григорович Шевченко схвально підтримував творчість Марка Вовчка.

Живу думкою одною про ті світлі часи, коли людина стане володарем

своєї долі, свого щастя. Марко Вовчок

Перекладацька діяльність У Немирові починається її

перекладацька діяльність. Вона переклала на російську мову свої «Народні оповідання». Вісім оповідань з одинадцяти були надруковані влітку 1858 року.

Повною мірою суспільне значення оповідань Марка Вовчка, як нове ім’я засяяло в російській літературі. І надалі всі свої українські оповідання письменниця друкувала у двох варіантах,найчастіше спочатку російською, а потім українською мовою. Твори Марка Вовчкам стали здобутком двох літератур.

Марко Вовчок і українська народна пісня

«Як щиро та не боячись сказати, то, мабуть, кращих над українських пісень немає в усьому світі великому» Марко Вовчок

Записала Марко Вовчок у Немирові пісні «Ой був Сава в Немирові на обіді» та «Марійо, Марійо, чого в лузі блудиш» Ой був Сава в Немирові в пана на обіді Ой був Сава в Немирові в пана на обіді Ой не знає, не відає він о своїй біді Приїжджає та пан Сава із гостей додому Питається челядини, чи все гаразд вдома. А все гаразд, а все гаразд, тільки чогось страшно, Виглядають із-за гори гайдамаки часто. А Савина молодая тяженько вздихає Сидить Сава в конець спола та й листоньки пише, А Савина молодая дитину колише…

Марійо, Марійо, чого в лузі блудиш Марійо, Марійо, чого в лузі блудиш Хіба ти, Марійо, мого сина любиш? Якби не любила, в гаю на блудила, Я за твоїм сином бистру річку плила. На тобі, Марійо, коня вороного, Не люби, Марійо, сина молодого. Нащо мені, мамцю, твій /ворон/ кінь здався Коли мені, мамцю, твій син сподобався.

Вшанування памяті письменниці

Пам’ятник біля НВК №1 м. Немирова

У кімнаті-музеї письменниці у НВК

№2 м. Немирова

Погруддя Марко Вовчок Гуньківська ЗОШ І – ІІ

ступенів

«Зустріч Марка Вовчка і Тараса Шевченка». Микола

Чулко. Гуньківська ЗОШ І – ІІ ступенів

Вона без панської погорди Ввійшла до хати кріпака. О, доле рідного народу, Така важка, така гірка.