НАШЕ РІДНЕ МІСТО ЖУРНАЛ

Левіцька Галина Миколаївна

Наше рідне місто

журнал

Автор: Г.М.Левіцька, вихователь дошкільного навчального закладу №32 м.Хмельницького.

Левіцька Г.М.

Наше рідне місто:журнал/ Г.М.Левіцька. – Хмельницький: дошкільний навчальний заклад №32, 2014.-30 с.

Журнал створений на основі діючого Державного стандарту дошкільної освіти України – Базовому компоненті

дошкільної освіти, для дітей 6-го року життя. У журналі вміщено короткі відомості про історію нашого міста, символіку,

історичні пам’ятки, розповіді про подільську оселю та стрій, духовне життя, легенди про рідний край та поетичні твори,

фотоматеріали краєвидів Хмельницького.

Журнал рекомендовано вихователем для використання на заняттях з дітьми 6-го року життя.

5

Зміст

Красо України , Поділля. Леся Українка………………………………………………………………………………………….5

Карта Хмельниччини……………………………………………………………………………………………………………….6

Прапор Хмельниччини. Герб Хмельниччини…………………………………………………………………………………….7

Герб та прапор міста Хмельницького……………………………………………………………………………………………..8

Неофіційний гімн міста Хмельницького………………………………………………………………………………………….9

Звідки походить назва міста?..........................................................................................................................................................10

Хмельницька міська рада…………………………………………………………………………………………………………11

Мери міста Хмельницька…………………………………………………………………………………………………………12

Мікрорайони міста………………………………………………………………………………………………………………...14

Вулицями старого міста…………………………………………………………………………………………………………15

Сучасний Хмельницький………………………………………………………………………………………………………….16

Духовне життя……………………………………………………………………………………………………………………..17

Заклади культури………………………………………………………………………………………………………………..19

6

Торгівля у Хмельницькому………………………………………………………………………………………………………20

Промисловість міста………………………………………………………………………………………………………………21

Подільський стрій…………………………………………………………………………………………………………………22

Подільська оселя…………………………………………………………………………………………………………………..23

Рослинний світ міста…………………………………………………………………………………………………………...…24

Тваринний світ міста……………………………………………………………………………………………………………...25

Хмельницький очима дітей……………………………………………………………………………………………………….26

Поезія міста. ………………………………………………………………………………………………………………………27

Легенди міста……………………………………………………………………………………………………………………...28

Використані джерела інформації…………………………………………………………………………………………………29

7

Красо України, Подолля! Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Онде балочка весела, В ній хороші, красні села, Там хати садками вкриті, Срібним маревом повиті, Коло сел стоять тополі, Розмовляють з вітром в полі. Хвилюють лани золотії, Здається, без краю, - аж знову Бори величезні, густії Провадять таємну розмову. Он ярочки зелененькі, Стежечки по них маленькі, Перевиті, мов стрічечки, Збігаються до річечки, Річка плине, берег рвучи, Далі, далі попід кручі... Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало!..

Леся Українка

8

КАРТА ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

9

ПРАПОР ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

ГЕРБ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

10

Герб міста

22 січня 1796 р. вийшов указ "Про герби міст Мінської, Волинської, Брацлавської та Подільської губерній", згідно з яким затверджено Герб м. Проскурова: "У верхній частині щита герб Подільський. У нижній – на голубому полі три схрещені стріли, середня вістрям донизу, а дві крайні вістрям угору". При створенні герба за основу взяли давній герб, що використовувався на документах польського періоду.Витоки цього символу беруть свій початок із середини XVII ст. У писемних свідченнях фрізьського дворянина Ульріха фон Вердума йдеться про одного з предків власників Плоскирова Замойських – Флоріана Шарого. Вердум розповідає, що в одній з битв Шарого було смертельно поранено. Король знайшов його на полі бою, пронизаного наскрізь трьома списами, але ще живого. Коли король висловив пораненому своє співчуття, Шарий відповів, що ці смертельні рани його мучать менше, ніж один із сусідів, котрий спільно з ним володів половиною села, в якому проживав Шарий. У знак пам'яті загиблого героя король викупив згадану половину села у недоброзичливого сусіда й подарував родині Замойських разом із гербом у вигляді трьох схрещених  списів, які пізніше, мабуть, трансформувались у стріли. Оскільки Плоскирів чималий період належав Замойським, то й не дивно, що елементи їхнього родового герба, відомого під назвою "Jelita" (Єліта), знайшли відображення у гербі міста.У 1971 р. рішенням сесії Хмельницької міської Ради затверджено герб міста, автором якого був архітектор В. Громихін. Герб відбивав соціалістичне сьогодення і проіснував до 1990 р.27 вересня 1990 р. Хмельницька міська рада постановила відродити стародавній герб Проскурова як герб м. Хмельницького.

ГЕРБ ТА ПРАПОР МІСТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

З метою відродження духовних цінностей, підняття патріотизму і національної самосвідомості мешканців міста, міська Рада народних депутатів XXI скликання від 27 вересня 1990 р. прийняла рішення відродити історичний герб м.Проскурова як герб м.Хмельницького та затвердила "Положення про герб і прапор міста Хмельницького.’’ Герб і прапор міста Хмельницького (Проскурова) відображають його як адміністративно-територіальну одиницю, виступають як символи місцевого самоврядування і сприймаються як правові знаки міста.

Герб міста Хмельницького (Проскурова) уявляє собою гербовий щит з фігурою - три золоті (жовті) перехрещені стріли (середня - вістрям до низу, дві - під кутом 90 градусів - вістрями вгору) на синьому тлі. Обрамлення щита золоте (жовте). Форма гербового щита - іспанський закруглений щит і його варіанти. Співвідношення ширини гербового щита до його довжини 2 : 2,8. Фігура розташована посередині щита і займає (по середній стрілі) 2/3 довжини щита.Рішенням Одинадцятої сесії міської Ради XXII скликання від 29 жовтня 1997 р. затверджений прапор міста Хмельницького. Автор проекту - В.М.Ільїнський, художник, голова обласного відділення Українського геральдичного товариства.

Прапор міста Хмельницького являє собою квадратне полотнище синього кольору (кольору поля гербового щита, обрамлене золотою прямою лиштвою. Ширина лиштви - 3 см. В центрі основного поля розміщено головний елемент міського герба (три схрещених стріли), оточений по колу 16-ма гострокутними рівновеликими трикутниками жовтого (золотого) кольору, що виступає на стилізоване зображення сонця, давнього символу Подільського краю, в центрі якого знаходиться місто Хмельницький. Еталон прапора має розміри 100х100 см.

11

Коли я додому вертаюсь,

До рідних прибузьких алей,

Тут радо мене зустрічає

Перон світанкових очей.

А я намагаюсь впізнати

Те місце, де вперше хтось звів

Фортецю над Бугом і хати,

Сім перших дворів, сім димів.

ПРИСПІВ:

Літа пориваються в вирій,

Лиш Плоска не знає років...

Плоскирів, Плоскирів, Плоскирів

Відлуння далеких віків.

Зазнав ти біду і наругу,

Гзріли фортеця й поля,

Заплави Південного Бугу,

Моя нескоренна земля.

На тебе не раз зазіхали

Із різних сторін вороги,

Тоді подолян виручали

Богдана славетні полки.

ПРИСПІВ:

Минулись пожежі та бурі

І виріс між щедрих полів...

Проскурів, Проскурів, Проскурів

Прамісто моїх земляків.

І сяють сьогодні в пурпурі

Околиці новобудов,

А стріли в гербі на лазурі -

То віра, надія й любов.

Прийшла довгомріяна воля

І Лесі крилаті слова:

"Красо України - Подолля" -

Душею ти знов ожила.

ПРИСПІВ:

Далеко я їду чи близько,

А тут в мене друзі й сім'я...

Хмельницький, Хмельницький, Хмельницький,

Ти доля і гордість моя!

Вірші Михайла Войнаренка Музика Олега Слободянка

НЕОФІЦІЙНИЙ ГІМН МІСТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

12

Плоскирів (Плоскирівці) виник серед грузьких заплав у місця впадіння річки Плоскої до Південного Бугу (тоді річка мала назву Бог). Саме таким місцерозташуванням й пояснюється перша назва поселення. Справа в тому, що ще до початку XX ст., Плоска при впадінні в Буг мала "безіменний" рукав, завдяки якому утворювався природний острів. Ймовірно той рукав у XV-XVI ст. мав назву Рів (до речі, доволі поширений гідронім на землях Поділля), а поселення, що заснували на острові між Плоскою та Ровом, стало іменуватися Плоскирів (Плоскирівці). Таке подвійне написання назви зустрічаємо лише у XV ст. (серед шести згадок, дві – Плоскирівці, чотири – Плоскирів). З XVI ст. і фактично до початку XIX ст. вживалася лише назва Плоскирів.

Після приєднання Поділля до Російської імперії, 5 липня 1795 р. імператорським указом була утворена Подільська губернія. Один із повітів губернії став називатися Проскурівським, а його центром зазначене місто Проскурів. Отже, саме в цьому імператорському указі вперше зустрічається назва Проскурів. Якоїсь спеціальної постанови про перейменування Плоскирова в Проскурів не знайдено і нам тепер залишається лише гадати: чи свідомо, чи помилково в російських документах з'явилась нова назва міста. Цікаво, що деякий час дві назви існували одночасно, але з 1801 р. остаточно утвердилася нова – Проскурів, яка була співзвучна із словом "проскура" – так українці іменують хлібець, котрий використовується у християнських обрядах.

16 січня 1954 р. вийшов Указ Верховної Ради Української РСР: "На ознаменування історичної події – 300-річчя возз'єднання України з Росією і відзначаючи заслуги перед українським і російським народами видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького, Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: перейменувати місто Проскурів у місто Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область – в Хмельницьку. Підпис – Голова Президії Верховної Ради УРСР Д. Коротченко, дата – 16.01.1954 р.".

У 1965 р. внесено зміни в адміністративне районування і затверджено Хмельницький район із центром у м. Хмельницькому.

13

ХМЕЛЬНИЦЬКА МІСЬКА РАДА

14

МЕРИ МІСТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГОБухал Іван Васильович займав посаду мера з 5 березня 1980 року по березень 1990 року. Діяльність Івана Васильовича з розвитку соціально-економічної інфраструктури, будівництва та житлово- комунального господарства сприяла тому, що в короткий термін Хмельницький перетворився у економічно та соціально розвинутий обласний центр. Мешканці міста довго згадуватимуть заслуги І.В. Бухала в будівництві сучасного музично- драматичного театру, об'єктів соціальної інфраструктури, шкіл, лікарень, поліклінік. Швидкими темпами в місті розвивалось житлове будівництво, будувались промислові об'єкти, транспортні розв'язки та дороги, розвивалось тролейбусне та автобусне сполучення мікрорайонів Хмельницького. Сумлінна праця І.В. Бухала була відзначена 1968 року Грамотою президії Верховної Ради УРСР. За вагомий внесок у соціально- економічний розвиток Хмельницького дев'ятнадцята сесія міської ради від 18 листопада 2004 року прийняла рішення присвоїти Івану Васильовичу звання „Почесний громадянин міста Хмельницького”.Чекман Михайло Костянтинович очолював місто з 28 березня 1990 року по 21 липня 2002 року. За цей час у Хмельницькому зменшилася заборгованість з виплати заробітної плати. За кошти міського бюджету до 507-ої річниці міста після реконструкції було введено в експлуатацію Будинок урочистих подій по вулиці Гагаріна. Крім цього, введені в експлуатацію міська автоматична станція зв'язку на 3584 номери (ВАТ „Укртелеком”) та на 1024 номери (АТ „Мітел”); речовий ринок на 1200 контейнерів по вулиці Геологів та квітковий ринок на 137 місць по вулиці Проскурівського підпілля. Реконструйовано громадську лазню по вулиці Купріна. Окрему увагу Михайло Чекман приділяв благоустрою Хмельницького. Зокрема, був упорядкований майданчик в центрі міста біля колишнього універмагу .Дитячий світ”. Сприяв покращенню загального вигляду значної частини будівель міста. На базі вищезгаданого універмагу відкритий торговельний центр. Суттєво збільшилася кількість магазинів, закладів громадського харчування, що дало можливість створення додаткових робочих місць. Крім того, Михайло Чекман вів активну роботу щодо вирішення проблем молоді та сімї. Зокрема, було створено міський центр роботи з жінками, дітьми та сім'ями „Родинний дім” в колишньому приміщенні РАГСу.

15

Приступа Микола Іванович був мером міста з 10 листопада 2002 року по 24 червня 2006 року. Один з найважливіших практичних кроків, зроблених ним, - поліпшення водопостачання в Хмельницькому, а саме будівництво другої лінії Чернелівського водопроводу.Подача гарячої води у місті була забезпечена за 5- денним графіком замість 3-денного.Крім цього, була побудована кільцева автодорога по вулиці Геологів, а також шляхопровід через залізницю між вулицями Грушевського і Толстого, що вирішило проблему транспортних заторів по вулиці Кам'янецькій. Було проведено капітальний ремонт шляхопроводу через залізницю по вулиці Трудовій - вперше за 40 років, капітальну реконструкцію меморіалу „Вічний вогонь”, який не ремонтувався ЗО років. Капітально відремонтована система освітлення на основних опромінення при використанні.За ініціативи Миколи Приступи запроваджуються вперше в Україні когенераційні установки у котельнях, що дало змогу здешевити електроенергію, яку споживає ЖКГ. Завершено реконструкцію стадіону „Поділля”, котрий 2005 року визнано однією з кращих спортивних арен України.

Мельник Сергій Іванович - діючий мер міста Хмельницького. Під його керівництвом вже відремонтовано вулиці Кам'янецьку, Тернопільську,Толстого,Інститутську,Західну, Окружну, Старокостянтинівське шосе, Львівське шосе, Гагаріна та інші на загальну суму 6 млн. 900 тис. грн.Налагоджено щоденне постачання гарячої води. Придбано нові тролейбуси ,автобуси для міського комунального підприємства Хмельницькелектротранc. Для покращення санітарного стану міста закуплено нові машини для вивозу сміття, виготовлено та встановлено нові контейнери для твердих побутових відходів. Відновлено та відремонтовано дитячі та спортивні майданчики. Здійснено реконструкцію парків імені Франка, 500-річчя міста Хмельницького, дендропарку. Крім того, запроваджено процедуру надання земельних ділянок з аукціону, завдяки якій міський бюджет вже отримав близько 6 млн.грн. Також якісно оновлено матеріально-технічну базу закладів охорони здоров'я: закуплено лікувально- діагностичного обладнання на суму 1 млн. 700 тис. грн., реанімобіль для станції швидкої допомоги. Проведено реорганізацію пологового будинку в міський перинатальний центр, що дасть змогу значно поліпшити якість надання медичних послуг жінкам, породіллям та новонародженим. Для посилення матеріально-технічної бази цього закладу на 2007 рік виділено 1 млн. 200 тис. грн. Звичайно, перераховані не усі конкретні справи керівників міста Хмельницького в різні часи. Головне, що усі ці справи дійсно сприяли покращенню життя простих хмельничан.

16

МІКРОРАЙОНИ МІСТА

ВИСТАВКА

ЦЕНТР

РАКОВЕ

ДУБОВО

РУЖИЧНА

ГРЕЧАНИ

ОЗЕРНА ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

ЛЕЗНЕВЕ

КНИЖКІВЦІ

ДИВОКРАЙ

ОТРАДНИЙ

17

Вулиці Хмельницького - не лише транспортні шляхи, які з’єднують воєдино місто. Це, насамперед, його історія, яку довелося пережити, що й знайшло своє відображення в назвах вулиць. Сьогодні у Хмельницькому нараховується 525 вулиць, провулків, проїздів та майданів.

ВУЛИЦЯМИ СТАРОГО МІСТА

18

СУЧАСНИЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

19

ДУХОВНЕ ЖИТТЯ

Собор Різдва Пресвятої Богородиці — історія найстарішої споруди міста- православного храму бере початок з 1670 –х років ,коли на цьому місці стояла невелика однойменна церква . Після пожежі 1822 року було вирішено відбудувати тут собор. Держава асигнувала суму в 60 тис.руб. Сьогодні церква Різдва Богородиці зберегла свій первинний вигляд.

ХРАМ РІЗДВА БОГОРОДИЦІ

СВЯТО – ГЕОРГІЄВСЬКИЙ ХРАМ

СВЯТО – ПОКРОВСЬКИЙ СОБОР

Переважну кількість насесення сучасного міста складають православні,хоча ще в сединні ХІХ ст. у Проскурові нараховувалося лише 35 православних родин.Сьогодні в місті діє близько 10 церков. Кафедральним є собор Свято –Покровський собор.

ПРАВОСЛАВ’Я

20

КОСТЬОЛ СВЯТОЇ АННИ

Майже третину населення Проскурова протягом його історії складали особи польської національності ,які сповідували католицизм.Проте католицька парафія була утворена лише у ХYІІ ст…У 1804 р. – на місці сучасної СЗОШ №1 – був зведений дерев’яний костьол Святої Анни. Через 100 років його перебудували на кам’яний .У1938 р. костьол ,,репресували’’ – його було знищено , як і більшість культових споруд.

КОСТЬОЛ ХРИСТА ЦАРЯ ВСЕСВІТУ

Сучасна римо-католицька парафія міста нараховує близько 20 тисяч віруючих. У Хмельницькому діє три костьоли . Найбільший з них – Христа Царя Всесвіту – побудований у 1995 р.2010 року у ньому встановлено електричний орган.

Забудова прибузьких кварталів Проскурова, в яких мешкало єврейське населення міста,сформувалася у XVIII-ХІХ ст. Серед одноповерхової скупченої забудови цих кварталів виділялася будівля Великої хоральної синагоги, яка первісно була дерев'яною (споруджена у XVIII ст.), а наприкінці ХІХ ст. перебудована на цегляну. У 1938 р. синагогу закрили, а після війни перетворили в спортивний зал товариства "Спартак". Наприкінці 1950-х років квартал навколо синагоги повністю перебудували: спорудили триповерховий учбовий корпус кооперативного технікуму, дещо пізніше до нього прибудували ще один корпус цього навчального закладу, гуртожиток та житловий будинок. Таким чином синагога опинилася у подвір'ї технікуму і була знесена у 1991 р. Тепер на її місці побудований спортивний зал кооперативного технікуму.

ВЕЛИКА ХОРАЛЬНА СИНАГОГА

КАТОЛИЦИЗМ

ІУДАЇЗМ

21

ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИКІНОТЕАТРИ

МУЗЕЇ МІСТА

ФІЛАРМОНІЯ

ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР

22

ТОРГІВЛЯ У ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ

Розташування Проскурова на перетині основних транспортних шляхів сприяло швидкому розвитку торгівлі та формуванню міста як торгового центру . Близько 100 років тому на місці сучасної обласної філармонії був великий пустир ,так звана кінна площа . Тут в ярмаркові дні продавали коней , вози , брички , кінську упряж тощо.А продуктовий ринок знаходився біля сучасного храму Різдва Богородиці по вулиці Вайсера. Сучасний Хмельницький має близько 30 ринків й займає ІІІ місце по Україні (після Одеси та Харкова)по кількості працюючих на ринку. Це – майже 60% працездатного населення міста.

23

ПРОМИСЛОВІСТЬ МІСТА

До середини ХІХ ст. Проскурів залишався незначним провінційним містом . Основним заняттям його мешканців було сільське господарство , різноманітні ремесла та торгівля . Лише після прокладання залізниці у 1870 р. місто почало інтенсивно розвиватися , виникли перші великі підприємства . Так ,у 1898 р. Був заснований чавуноливарний та механічний завод Б.Ашкіназі (нині Пригма-прес) . Він виготовляв металеві вироби насоси механізми та деталі.

24

Чоловіки носили полотняні вишиті сорочки, заправлені в широкі штани з вибійки, в полоску синьої барви. Сорочка мала вузький викладений комірець, який зав'язували гарасівкою або жичкою. Поверху сорочки одягали сині опанчі з синіми суконими вилогами та розшиті крученими вовняними шнурками. Такі опанчі мали ззаді богородицю. Крім опанчі молоді хлопці та бідніші носили також сіряки (з грубої повсті) або короткі сіряки - куртки. Заможніші носили капоти. Зимою одягали білі кожухи довжиною до кісточок, з виложистим чорним коміром. На голові носили солом'яні капелюхи з червоною биндою або високі шапки на «завісах» з овчини, які мали дно з кольорового сукна. На ногах носили юхтові або шкапові чоботи з закоченими холявами. Жінки носили довгі полотняні сорочки. Зверху по сорочці одягали катанки з вибійки в повздовжні паски. Поясним одягом були вовняні спідниці, до яких носили білі або вишиті перкалеві фартухи. В будній день носили полотняні спідниці з вибійки та запаски з грубого білого полотна. Спідниці з вибійки сивого кольору називали - димки, а з червоного - шарафанки. В холодну пору року одягали сині бекеші підбиті овчиною, які зверху пов'язували черевчатими вовняними поясами. На голові заміжні жінки носили білі перемітки, а дівчата в холодну пору року пов'язували голови складеними барвистими хустками та поверху прикрашали квітами. На ногах носили чорні чоботи. В руках носили плетені з рогізки кошики (кобеля). На шиї носили скляні пацьорки, а заможніші коралі.

ПОДІЛЬСЬКИЙ СТРІЙ

25

ПОДІЛЬСЬКА ОСЕЛЯ

Кажуть, що оселя відбиває характер та смаки свого володаря. Так і традиційне народне житло відображає світогляд та уклад життя цілого народу. Українська хата – то маленький всесвіт, в якому жили та частиною якого відчували себе наші предки.Типова подільська оселя – то одноповерхова будівля з солом’яним дахом, білими стінами та вікнами зі ставнями. Стіни хати ретельно обмазували глиною та білили. Часто стіни фарбували у різні символічні кольори та розмальовували. Так вони й стояли – наче чепурне біленьке диво між деревами, обсаджена соняшниками та калиною. Навколо хати був двір - господарські споруди, город , сад, відгороджені тином.Головним елементом інтер’єру хати була піч, що стояла навпроти дверей. До печі ставилися з особливою пошаною – як до годувальниці та берегині. Її також розписували, переважно рослинними та геометричними орнаментами, фігурками птахів та тварин. Малюнки, якими прикрашали хату, несли важливе символічне значення та мали оберігати від нещасть та нечистої сили.У кожній хаті обов’язково був червоний куток, в якому розташовували ікони, прикрашені вишитими рушниками, вінками з квітів тощо. У хаті стояли лави, прикрашені килимами, скриня, колиска для маляти, ближче до дверей – полиці для посуду та хлібу. По всій хаті в потрібних місцях розвішували обереги, зілля та амулети, що мали захищати оселю та її мешканців. Українська хата – невід’ємна частина культури нашого народу. Вона є матеріальним втіленням уявлень та вірувань українців, укладу їхнього життя, побуту та взірцем естетичних вподобань. Хату завжди тримали у бездоганній чистоті, а дверей ніколи не замикали.

26

РОСЛИННИЙ СВІТ МІСТА

27

ТВАРИННИЙ СВІТ МІСТА

28

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОЧИМА ДІТЕЙ

29

ПОЄЗІЯ МІСТАНіна Шмурикова

УКРАЇНІ

Сказать - люблю,

Та це так мало!..

Це б лише частку означало

Того, що значиш ти для мене,

Вітчизно-нене!

Сказать, що жити не зумію,

Коли покинути посмію,

Щоб проміняти на світи, -

Це знаєш ти.

Сказать, що мовою пишаюсь,

Що миролюбністю втішаюсь,

Кохаюся в твоїй красі? –

Так скажуть всі!

Скажу, що я ніщо без тебе –

мабуть, інших слів не треба.

Зумів би кожен їх відчуть -

У цьому суть.

І суть у тому, щоб змогла

Ти й нам сказати ці слова!..

Марія Лисайчук

МОЄ МІСТО

Я тут живу, маленький мій Париж!

Твоїх будинків, вулиць образ милий

Міняється , немов легенький бриз,

Замріяно несе до хвилі хвилю.

Тут кришталева юності сльоза

Всі фарби світу веселково вбрала,

І поцілунку першого гроза

Весну кохання світлом наповняла.

В твоїх концертних залах захват мій

Вирує в унісон класичним творам

І будить найтаємніші із мрій, Вертає в юності крилату пору.

Я тут живу. Я пам'яттю жива,

Тгг кожна вулиця мені знайома,

30

Життя дорогу я ще не пройшла,

О, мій Хмельницький, я - не гість!

Я вдома!

Віталій Міхалевський

СЕРЦЕ ПОДІЛЬСЬКОГО КРАЮ

Я у місті такому живу,

Що відоме у цілому світі.

Мій Хмельницький, мій сон наяву!

Три стріли - слід віків заповітний.

На Озерній спить білий туман,

Сонце Лезневе радо вітає,

Шлють Гречани і Виставка нам

Щиру пісню Подільського краю.

Навіть Землю усю обійди –

В нас найкращі жінки і дівчата.

Звідусіль їдуть гості сюди,

З рушниками їх звикли стрічати.

Давнє Дубове - пнуться дубки,

Урожаї Ружична збирає,

А над Раковим сяють зірки –

Б'ється серце Подільського краю!

Мій Хмельницький, мій сон наяву!

Лине слава Богдана далеко.

Буг вигойдує долю нову.

Прилітають на щастя лелеки.

Григорій Половинко

ЦЕ МІСТО

Це місто, ще вчора чуже,

Сьогодні ввійшло в моє серце.

Тут кінь - мов от-от заірже

І вершник у простір несеться.

Той вершник - нестримний Богдан,

Що в грозах, пройшовши повз кулі,

Гранітно ступив на майдан

В подільському місті Проскурів.

Тепер вже це місто - його,

31

Не тільки з ім'ям, а й во славу.

Згасає вечірній вогонь,

Над Бугом схиляються трави.

І вершник застиг на коні

В пориві стрімкого польоту…

Хмельницький - Це місто мені

Дісталося як в нагороду.

Раїса Сушницька

МОЯ ДОЛЯ

Хвиля Бугу до берега б'ється

Сонце ласкою в ній виграє,

Мій Проскурове, рідний Хмельницький,

Моя доля і щастя моє.

Простір вулиць і велич майдану,

А над ними, мов птахи, віки.

Ніби в дзеркало місто Богдана

Задивилося в плесо ріки.

Знов весна засвітила каштани,

Вітер грається в косах верби.

Відкриває рожеві й світаної

Світлу велич нової доби.

Хвиля Бугу до бЩгега б'ється,

Сонце ласкою вий виграє,

Мій Проскурове, рідний Хмельницький,

Моя доля і щастя моє.

Ольга Лихогляд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Хмельницький в ошатнім убранні

Над Бугом Південним стоїть,

І сяють тут промені ранні,

Як сяяли безліч століть.

Навколо - краса промениста.

Полонить будов ренесанс.

Годинник на ратуші міста

Звіряє з Європою час.

Мозаїкою тротуарів,

32

У сяйві гірлянд-ліхтарів,

Гуляють закохані пари,

Ніщо не забув "Плоский Рів".

Цю землю топтали злі орди.

Кроваві бої відгули.

Мов Трійця свтята, сяє гордо

Твій Герб, оберіг - Три Стріли.

І радістю повняться очі –

Наш Вершник до злагоди мчить

Стяг жовто-синій уроче

Над містом моїм височить.

Герої твої незабутні.

На зміну їм юність іде.

Поглянь, як щасливе майбутнє

Матуся за ручку веде.

33

ЛЕГЕНДИ МІСТАЛЕГЕНДА ПРО НАСТИНУ ДОЛИНУ

Вдосвіта , коли ще чорти б’ються навкулачки, Настя вже була на ногах . Побігла в

стайню до своїх круторогів . Та нині вони якісь неспокійні були :крутили головами ,

зітхали . І чого б ото? Настя міцно зав’язала на руці налигач , другий кінець якого

кріпився до ярма і повила волів до водопою. Проходячи біля дубового гаю вони раптом

рвонули геть від дороги .І тут Настя зрозуміла чому худоба непокоїться .У гаю було чути

гортанні крики татарів. Настя смикнула волів , як могла , та де там ? Вони бігли просто на

купини , покриті яскравим зеленим мохом . Це болото було заклятим місцем…І

нестямилася дівчина , як трясина почала затягувати її в свої тенета разом з волами .

Протяжний Настин зойк і передсмертне ревіння волів долинув аж до села… Стривожені

люди подумали ,що це татари напали на когось і хутко зібралися із села у Чорний ліс .

Коли татари ввійшли в село ,нікого не застали . З того часу долину називають Настеною .

А із сліз дівчини утворилася річка Кудрявка , яка до цього часу впадає в Південний Буг і

наповнює Чорне море . Кажуть ,що у Чорному морі вода тому і солона що це Настині

сльози.

34

Використані джерела інформації

1.Єсюнін С. Місто Хмельницький: історія, події, факти / С. Єсюнін. – 2-ге вид., доповн. – Хмельницький,

2008. – 126 с.

2.Єсюнін С. Прогулянка Проскуровом : історичні нариси / Сергій Єсюнін. – Хмельницький : Мельник А.

А., 2008. – 168 с.

3.http://yandex.ua/images/search

4.http://uk.wikipedia.org/wiki/Хмельницький

35

36