Згадаємо всіх поіменно

9
Згадаємо всіх поіменно Урок пам’яті, проведений у 8 класі Мар’янівської ЗШ І-ІІІ ст. Класний керівник Руденко В. О.

Upload: valentina-rudenko

Post on 15-Feb-2017

228 views

Category:

Education


0 download

TRANSCRIPT

Page 1: Згадаємо всіх поіменно

Згадаємо всіх поіменно

Урок пам’яті, проведений у 8 класіМар’янівської ЗШ І-ІІІ ст.

Класний керівник Руденко В. О.

Page 2: Згадаємо всіх поіменно

Розповідь Трофименка Кирила про прадідуся

Шестєрін Борис Ілліч у роки вітчизняної війни був штурманом льотного екіпажу бомбардувальника-винищувача, який здійснив 287 бойових вильотів. Пішов на фронт у 24 роки. За заслуги під час військових операцій присвоєно звання Герой Радянського Союзу. Мав кілька раз поранення. Помер у віці 92 роки (2011 р.) Мав також багато медалей, подяк від командування та іменний золотий кортик.

Page 3: Згадаємо всіх поіменно

Розповідь Торчила Максима про прадідуся

Бондаренко Іван Васильович командир танкового екіпажу Т-з4. Пройшов бойовий шлях, витримав всі тяготи війни і завершив свій ратний подвиг у Берліні. Мав поранення у ногу (осколок так і залишився у його тілі). Помер у 2009 році. Я дуже пишаюся своїм дідусем, бо він справжній воїн-визволитель.

Page 4: Згадаємо всіх поіменно

Розповідь Овсянік Валерії про прадідуся

Датський Микола Кіндратович народився 19 грудня 1911 р. у селі Крупському Кіровоградської області. Воював на фронтах під час громадянської війни, фінської, японської. Під час великої вітчизняної війни був танкістом, мав багато медалей, одна з яких має назву “Наше дело правое, мы победили”. Після війни хворів (ревматизм рук та ніг), останні 11 років провів у ліжку. Мав велику родину - 8 дітей.

Page 5: Згадаємо всіх поіменно
Page 6: Згадаємо всіх поіменно

Розповідь Тістечок Аліни про прабабусю

Коваленко Марія Прокопівна (1912 року народження), яка під час війни разом із трьома дітьми перебувала на окупованій території. Після визволення була працівником трудового фронту, бо разом із односельчанами забезпечувала воїнів продуктами харчування. Її чоловік Коваленко Йосип Маркович з перших днів був призваний на війну, загинув у 1943 році, проте невідомо його місце поховання. Бабуся перенесла великі втрати та витримала усі жахіття війни. У нашій родині бережуть память про бабусю, її фото та медалі за ратний труд.

Page 7: Згадаємо всіх поіменно

Розповідь Власюка Дмитра про прабабусю

Моя прабабуся Козуля анастасія Василівна народилася у 1928 році. У дитинстві проживала на території Росії. На початок війни їй виповнилось 12 років. На очі навертаються сльози, коли вона розповідала про те, як її разом із однолітками гнали майже роздягнених по холоду до України, як вони шукали мерзлі овочі на полях та харчувалися, щоб вижити.. Проте бабуся прожила довге та гідне життя, померла у віці 87 років.

Page 8: Згадаємо всіх поіменно

Поділилися спогадами про своїх рідних також Живицька Даша, Чорнов Влад, Охота Сергій, Модіна Настя

Page 9: Згадаємо всіх поіменно