АДВОКАТ, ЗАКОХАНИЙ В ЛІТЕРАТУРУ…

245 років від дня народження англійського та шотландського письменника, поета, історика Вальтера Скотта

ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА

Вальтер Скотт — всесвітньо відомий британський письменник, поет, історик, збирач старожитностей, адвокат, за походженням шотландець Для шотландців він більше ніж письменник. Він відродив історичну пам'ять народу, відкрив Шотландію для решти світу і в першу чергу для Англії. Вважається основоположником жанру історичного роману. Мав великий вплив на європейський романтизм. Народився в Единбурзі в сім'ї адвоката Вальтера Скотта (1729–1799), його мати, Ганна Резерфорд (1739–1819), була дочкою професора медицини Единбурзького університету. У сім'ї з 12 дітей, вижило шестеро, Вальтер був 9-м. У ранньому віці перехворів дитячим паралічем, що призвело до атрофії м'язів правої ноги і довічної кульгавості. Незважаючи на фізичну ваду, вже у ранньому віці він приголомшував оточуючих жвавим розумом і феноменальною пам'яттю. Дитинство Скотта тісно пов'язане із шотландськими кордонами, де він проводив час на фермі свого діда в Сендіноу, а також у будинку свого дядька біля Келсо. У коледжі Скотт захопився альпінізмом, загартувався фізично, і здобув популярність серед однолітків як відмінний оповідач. Він багато читав, у тому числі античних авторів, захоплювався романами і поезією, особливо виділяв традиційні балади і оповіді Шотландії. У 1786 році Вальтер Скотт вступив на навчання до контори батька, а з 1789 по 1792 роки вивчав право, готуючись стати адвокатом. Разом зі своїми друзями організував в коледжі «Поетичне товариство», вивчав німецьку мову і знайомився з творчістю німецьких поетів.

У перші роки самостійної адвокатської практики Вальтер Скотт їздив по країні, принагідно збираючи народні легенди і балади про шотландських героїв минулого. Він захопився перекладами німецької поезії, анонімно опублікував свої переклади балади Бюргера «Ленора». У 1791 році він познайомився зі своїм першим коханням — Вільяміною Белшес, дочкою единбурзького адвоката. Скотт п'ять років намагався добитися взаємності Вільяміни, проте дівчина зважила на Вільяма Форбса, сина заможного банкіра, за якого і вийшла заміж 1796 року. Нерозділене кохання стало для юнака сильним ударом: частинки образу Вільяміни потім неодноразово виявлялися в героїнях романів письменника. У 1797 році одружився з Шарлоттою Шерпантьє. У 1799 стає шерифом графства Селкерк, а у 1806 — секретарем суду. У 1830–1831 роках Скотт зазнає три апоплексичні удари і помирає у 1832 році від інфаркту.

РОЗДІЛ І

В ПОШУКАХ ПРАВДИ…

Ім’я Скотта – складова частина національної гордості англійського народу

Тож йому можна сміливо присвятити слова вченого Жоржа Луї де Бюффона: «Геній є не що інше, як обдарованість великим

терпінням».

«Лише злі люди зла бояться»Вальтер Скотт

Пирсон Х. Вальтер Скотт / Х. Пирсон. – Москва : Книга, 1983. – 240 с. Художественная биография классика английской литературы, «отца европейского романа» Вальтера Скотта принадлежит перу известного британского мемуариста и биографа Хескета Пирсона. В книге подробно освещен жизненный путь писателя, дан глубокий психологический портрет Скотта, раскрытые его многообразные творческие связи с родной Шотландией.

РОЗДІЛ ІІ

НА СТОРІНКАХ РОМАНУ…

Романи Скотта поділяються на дві основні групи. Перша присвячена недалекому минулому Шотландії, періоду громадянської війни: від пуританської революції XVI ст. до розгрому гірських кланів в середині XVIII, — а частково і пізнішому часу «Веверлі», «Гай Маннерінг» (Gay Mannering, 1815), «Единбурзька в'язниця» (The Heart of Midlothian, 1818), «Шотландські пуритани» (Old mortality, 1816), «Ламермурська наречена» (The bride of Lammermoor, 1819), «Роб Рой» (Rob Roy, 1817), «Монастир» (The Monastery, 1820), «Абат » (The Abbot, 1820), «Води св. Ролана» (St. Ronan's Well, 1823), «Антиквар» (The Antiquary, 1816) тощо).

У цих романах Скотт розгортає незвичайно багатий і реалістичний типаж. Це ціла галерея шотландських найрізноманітніших соціальних шарів, але переважно типів дрібної буржуазії, селянства і декласованої бідноти. Персонажі Скотта виразно конкретні, розмовляють соковитою і живою народною мовою. Вони складають тло, яке можна порівняти лише з «фальстафівським тлом» Шекспіра. На цьому фоні чимало яскраво комедійного, але поряд із комічними фігурами багато плебейських персонажів художньо рівноправних із героями з вищих верств. У деяких романах — вони головні герої, в «Единбурзькій в'язниці» героїня — дочка дрібного селянина-орендатора. Скотт в порівнянні з «сентиментальною» літературою XVIII століття, робить наступний крок на шляху демократизації роману і в той же час дає живіші образи. Але частіше все ж головні герої — це молоді люди з вищого світу, умовно ідеалізовані, позбавлені життєвості. Друга основна група романів Скотта присвячена минулому Англії і континентальних країн, переважно середнім вікам і XVI ст («Айвенго» (Ivanhoe, 1819), «Квентін Дорвард» (Quentin Durward, 1823), «Кенілворт», (Kenilworth, 1821), «Ганна Геєрштейнська» (Anne of Geierstein, 1829) тощо). Саме тут Скотт особливо розгортає своє виняткове чуття минулих епох, що змусило Огюста Террі назвати його «найвидатнішим майстром історичної дивінації усіх часів». Історизм Скотта, перш за все зовнішній історизм, відтворення атмосфери і колориту епохи. Цією властивістю, яка ґрунтувалася на солідних знаннях, Скотт особливо приголомшував своїх сучасників, не звиклих ні до чого подібного. Дана ним картина «класичного» середньовіччя («Ivanhoe» — «Айвенго», 1819) наразі сильно застаріла.

Але такої картини, одночасно ретельно правдоподібної і що розкриває таку несхожу на сучасність дійсність, в літературі ще не було. Це було справжнім відкриттям нового світу. Історизм Скотта не обмежується цією зовнішньою, плотською стороною. Кожен його роман заснований на певній концепції історичного процесу. Так «Квентін Дорвард» дає не лише яскравий художній образ Людовика XI і його оточення, але розкриває його політику як етап в боротьбі буржуазії з феодалізмом. Концепція «Айвенго», де центральним фактом для Англії кінця XII століття висунута національна боротьба саксів з норманами, виявилася незвичайно плідною для науки історії, — вона була поштовхом для відомого французького історика Огюста Террі. Оцінюючи Скотта, треба пам'ятати, що його романи взагалі передували роботам багатьох істориків того часу. 1830 року він зазнає першого апоплексичного удару, який паралізував його праву руку. А в 1832 році, не витримавши четвертого удару, Вальтер Скотт помер.

Скотт В. Айвенго / В. Скотт. – Москва : Совэкспорткнига, 1991. – 446 с.

Скотт В. Гай Мэннеринг / В. Скотт. – Ленинград : Художественная литература, 1971. – 486 с.

Скотт В. Квентин Дорвард : роман / В. Скотт. – Москва : Энергоиздат, 1983. – 504 с.

Скотт В. Квентин Дорвард : роман / В. Скотт. – Москва : Художественная литература, 1987. – 383 с.

Скотт В. Талисман : роман / В. Скотт. – Москва : Детская литература, 1991. – 368 с.

Скотт В. Певерил Пик : роман / В. Скотт. – Москва : Правда, 1988. – 480 с.

Скотт В. Пертская красавица, или Валентинов день : роман / В. Скотт. – Москва : Правда, 1988. – 480 с.

Скотт В. Пуритане : роман / В. Скотт. - Москва: Художественная литература, 1989. – 364 с.

Скотт В. Собрание сочинений. В 8-ми т. Т. 2 / В. Скотт. – Москва : Правда, 1990. – 463 с.