Аліна Гуменюк

СИСТЕМА ЗАНЯТЬ У ГУРТКУ

ПОЧАТКОВОГО ТЕХНІЧНОГО

МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ОСНОВА

ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ

УМІНЬ ТА НАВИЧОК МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ

ПОСІБНИК ДЛЯ КЕРІВНИКА ГУРТКА

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Аліна Гуменюк

СИСТЕМА ЗАНЯТЬ У ГУРТКУ

ПОЧАТКОВОГО ТЕХНІЧНОГО

МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ОСНОВА

ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ УМІНЬ

ТА НАВИЧОК МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ

ПОСІБНИК ДЛЯ КЕРІВНИКА ГУРТКА

,

Кам’янець-Подільський

2016 рік

1

Рецензент:

В.С.Семенишина, завідувач методичним відділом центру дитячої та

юнацької творчості

Гуменюк А. Система занять у гуртку початкового технічного

моделювання як основа формування практичних умінь та навичок

молодших школярів: Посібник для керівника гуртка. – Кам’янець-

Подільський: Центр дитячої та юнацької творчості, 2016. – 96 с.

Посібник містить методичні та практичні рекомендації щодо

організації технічної творчості дітей шести-десяти років у гуртку

початкового технічного моделювання. Докладно розказано про виготовлення

різних виробів з паперу та картону.

Призначений для керівників технічних гуртків, вчителів початкових

класів, вихователів груп продовженого дня.

2

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………..………….4

Розділ І. ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ……………………………………..……6

1.1 Інтерес дітей до техніки ……………………………….………….6

1.2 Сутність технічної творчості молодших школярів ……….…...10

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ РОБОТИ ГУРТКА

ПОЧАТКОВОГО ТЕХНІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ………….…20

2.1 Технічне моделювання та його значення …………………...….20

2.2 Педагогічні принципи процесу виготовлення моделей …….....23

2.3 Методика гурткових занять по технічному моделюванню ……33

Розділ 3. ТЕХНІЧНА ТВОРЧІСТЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА ПОЧАТКОВОГО

ТЕХНІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ …………………………..…….43

3.1 Технічне моделювання і конструювання на заняттях

гуртка початкового технічного моделювання ……………..………43

3.2 Методи розвитку технічної творчості гуртківців ………...……46

Розділ 4. ПРИКЛАДИ ОБ’ЄКТІВ ПРАЦІ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ

У ГУРТКУ ПОЧАТКОВОГО ТЕХНІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ .51

4.1 Рухомі іграшки …………………………………………….…….51

4.1.1 Заєць на самокаті ……………………………………..…..51

4.1.2 Ведмідь-прибиральник ………………………….……….54

4.1.3 Собака …………………………………………………….56

4.1.4 Сердитий козел ……………………………………….…..57

4.1.5 Пташка ………………………………………………..…..58

3

4.1.6 Кролик чистить зуби ………………………………..……60

4.2. Літаючі моделі-іграшки ………………………………………...62

4.2.1 Стріла ……………………………………………………..62

4.2.2 Голуб-1 ……………………………………………...…….65

4.2.3 Модель літака ……………………………………...……..67

4.2.4 Голуб-2 ……………………………………………………70

4.2.5 Модель планера ………………………………….……….72

4.3 Найпростіші судномоделі ……………………………………....82

4.3.1 Човен з вітрилом …………………………………………82

4.3.2 Баржа ……………………………………………………...83

4.3.3 Човен з складеного листа ……………………………..….84

4.3.4 Дракар …………………………………………………….85

4.3.5 Човен з трикутним дном ………………………................86

4.4 Найпростіші автомоделі ………………………………………..87

4.4.1 Спрощена модель легкового автомобіля ……………….87

4.4.2 Спрощена модель мікроавтобуса ……………………….88

4.4.3 Спрощена модель вантажівки …………………...………89

Додатки …………………………………………………………………………90

Додаток 1. Як будувати моделі ………………………………………....91

Додаток 2. Як правильно працювати ………………………………...…92

Додаток 3. Приблизний план організаційно-масової роботи

гуртка початкового технічного моделювання ………..…..93

Додаток 4. Приблизний план роботи з батьками гуртківців ………..…94

Література ………………………………………………………………………95

4

ВСТУП

Ми живемо у вік бурхливого розвитку науки і техніки. Техніка все

глибше впроваджується в життя людини, в її побут. На кожному кроці ми

зустрічаємось з новою технікою — вдома, на вулиці, на виробництві, в полі.

Винаходять, удосконалюють і керують різними машинами, звичайно,

дорослі люди, які мають належні знання і вміння, але не байдужі до техніки і

наші діти. Ще в дошкільні роки вони знайомляться з різними технічними

іграшками, спостерігають роботу різних побутових машин і приладів, що в

деякій мірі розширює їх уявлення про справжню техніку та її значення в

житті людей. Згодом, у шкільні роки, під час екскурсій в колгоспи і радгоспи,

на фабрики, заводи і будови діти ознайомлюються з різними машинами, які

полегшують працю людей, виробляють хороші і потрібні речі.

Діти можуть лише спостерігати роботу справжніх машин, а керувати

ними, при всьому їх бажанні, не можуть.

Однак і сама тільки гра з технічними іграшками їх часто вже не

задовольняє. Діти починають задумуватись над тим, чому іграшка рухається

на колесах або виконує якусь дію. Вони розбирають іграшку на окремі

частини, щоб «зазирнути всередину», замислюються над тим, як зроблено ту

чи іншу деталь, чому саме так, а не інакше.

Так дитина робить перший «конструкторський» крок.

Дуже часто дитині не вдається знову скласти іграшку. Іграшка втрачає

свою цінність, стає непридатною для гри. Тоді в такого «конструктора»

з’являється бажання самому зробити подібну іграшку, але як і чим, він не

знає. Та й дорослі не завжди можуть прийти на допомогу дитині. Найчастіше

в таких випадках купують нову іграшку. Але більш наполегливі діти

знаходять різні матеріали та інструменти (які їм попадуть до рук) і починають

майструвати. Інколи в них виходить щось схоже на іграшку. Але дуже часто

нічого не виходить, дитина розчаровується, кидає все і знаходить собі якусь

іншу забаву, часом і не зовсім корисну.

5

Саме тут на допомогу повинні прийти керівники гуртків початкового

технічного моделювання. При їх допомозі, а потім і самостійно, юні любителі

техніки зможуть зробити багато цікавих поробок, якими охоче гратимуться,

або ж подарують їх своїм молодшим товаришам.

Набувши відповідних умінь і навичок по виготовленню перших

найпростіших рухомих іграшок, діти справляться і з складнішими моделями

машин і пристроїв. Зразки пропонованих для виготовлення у гуртку нових

моделей повинен весь час ускладнюватися, тематика має змінюватися, тому

й інтерес дітей до технічного моделювання не буде знижується.

Робота юних конструкторів значно полегшується тим, що на заняттях

гуртка початкового технічного моделювання вони набувають знань, умінь і

навичок роботи з найпростішими матеріалами — папером, картоном і

пластиліном.

Найбільшого успіху в технічній творчості можна домогтися саме в

гуртку. Тут керівник гуртка та друзі завжди можуть допомогти виготовити

цікаву і складну модель, що одному не під силу. У гуртку легко можна

поєднати працю з грою. Для цього проводять різні конкурси та змагання з

застосуванням виготовлених самохідних, плаваючих або літаючих моделей.

Починати роботу над іграшками і моделями машин слід з перших

найпростіших конструкцій. Не слід брати на вибір те, що найбільше

подобається, бо може виявитись, що взята модель не під силу юному

конструктору через її складність. Треба починати з простих і поступово

переходити до складних робіт.

Майструючи іграшки та моделі машин, юні любителі техніки повинні

не тільки копіювати готові зразки, а й конструювати власні. Тоді їхнє

захоплення технікою поступово переросте в технічну творчість. Мета цієї

книжки — допомогти керівникам гуртка початкового технічного

моделювання збудити у дітей конструкторську думку, винахідництво,

творчий підхід до будь-якої роботи.

6

Розділ І ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Інтерес дітей до техніки

Науково-технічна революція і швидке проникнення її досягнень у всі

сфери людської діяльності викликають зростаючий інтерес дітей до сучасної

техніки. Технічні об'єкти відчутно близько постають перед дитиною всюди у

вигляді десятків оточуючих її речей і предметів: побутових приладів і

апаратів, механічних іграшок, транспортних, будівельних та інших машин —

діти стикаються з ними вдома і на вулиці, бачать їх у кіно і телевізійних

передачах...

— Посадив дід ріпку,— розповідає казку бабуся трирічному онуку,—

виросла ріпка велика-превелика. Став дід тягнути ріпку. Тягне-потягне,

витягти не може. Покликав дід... Діма, кого він покликав?

— Трактор.

У чотирирічної Олени питають:

— Як летить бабка?

— Як вертоліт,—відповідає дівчинка.

— Тато, що таке підкова? — звертається п'ятирічний син до батька.

— Підкова — це... от... (Батько малює на папері підкову.)

— Зрозумів,— киває малюк,— підкова — це магніт.

До п'яти-шести років, оволодівши досить добре мовою і накопичивши

велику кількість відомостей з суспільного життя, діти починають шукати

причини явищ, що відбуваються навколо них.

— Чому потяг з одного боку поїхав, а з іншого стоїть?

— Чому люди від холоду хворіють, а комп’ютер від спекотності?

7

Уява і фантазія шестирічного хлопчика дозволяють йому на паперовій

ракеті помчати на Місяць і Марс. Малюкові важлива ідея! А подробиці

конструкції і недосконалість техніки його не бентежать.

Діти пізнають та приймають світ таким, яким його бачать. Чим більше

дитина бачить, чим більше отримує відомостей про навколишній світ, тим

більш складні факти і явища він намагається осмислити і усвідомити, а потім

і пояснити.

— Чому машина встала?

— Перегрівся мотор.

— Чому трамвай не їде?

— Немає струму.

Це міркують не вундеркінди, а звичайні шестирічні діти. У дошкільнят

накопичується великий запас уявлень і понять, примітивних і неповних, але

виключно цінних, на яких школа може зводити будівлю наукових знань.

Дуже важливий той захоплений інтерес, з яким переважна більшість дітей

сприймають навколишню техніку. Майстерне використання емоційного

фактора може виховати захопленість дітей технікою, свідому тягу до знань.

Сучасна промисловість випускає з кожним роком все більше

механічних, електрифікованих, електронних іграшок, які практично доступні

кожній родині. Технічна іграшка, виникнувши порівняно недавно як наслідок

науково-технічної революції, пройшовши складний шлях розвитку від

найпростіших моделей машин і механізмів до складних електронних

агрегатів, стала невід'ємною частиною життя дитини.

Магазин іграшок. Чого тут тільки немає: яскраві брязкальця і ляльки в

ошатних сукнях, забавні звірі і герої казок, заводні автомобілі і космічні

всюдиходи, моделі стрімких літаків і сучасних кораблів, набори

інструментів, конструктори... У дитини при вигляді цих скарбів розбігаються

очі. Тільки й чути: «Мамо, купи! Тато, купи!»

Але більше всього дітей та дорослих біля прилавків, де виставлені

радіокеровані танки і планетоходи, пінгвін, який ходить та говорить,

8

електрифікована залізниця, пістолет, що стріляє вогнем. Явна перевага

віддається технічної іграшці.

На розвиток інтересу дітей до техніки серйозний вплив мають засоби

масової інформації: науково-популярні кінофільми, телевізійні передачі про

досягнення науки і техніки, наприклад, у вивченні космічного простору, про

проникнення новітньої електронно-обчислювальної техніки у всі сфери

людської діяльності і ін. Дитячий література в доступній і захоплюючій

формі знайомить дошкільнят і молодших школярів з історією техніки, її

сьогоденням і майбутнім. Потік такої інформації з кожним роком зростає.

Активний вплив на інтереси дітей надає зрісший за останні роки

загальноосвітній рівень батьків, а також технічні нахили та інтереси

дорослих, з якими спілкуються діти.

Таким чином, у сучасних умовах інтерес дітей до техніки виникає дуже

рано, нерідко ще в дошкільному віці проявляються у них явні технічні

нахили. Інтерес, як стверджують психологи, — це мотив, стимул до дії. У

чому він проявляється?

Дорослі часто нарікають на те, що не встигнеш дитині купити іграшку,

як вона її вже розібрала, зламала. Деколи дорослим невтямки, що штовхає

дитину на це спрага знання, прагнення зрозуміти, чому автомат тріщить і

крутяться колеса машини.

Дитині вже нецікаво вирізати з паперу фігурки, їй потрібно самій

побудувати літак або ракету, обов'язково діючу. Старші діти нерідко

самостійно проводять фізичні та хімічні досліди.

Нещодавно було проведено опитування обдарованих конструкторів. Їм

задавалися наступні питання: коли вони почали займатися технічною

творчістю? Звідки отримали перші відомості про техніку? Хто їм дав перший

імпульс до цих пошуків? Результати опитування досить повчальні. Діти

починають захоплюватися конструюванням, електро- та радіотехнікою з

семи-дев’яти років, причому кількість тих, хто цікавиться технікою, різко

зростає до дванадцяти-чотирнадцяти років, а потім йде на спад.

9

Перші відомості з технічної творчості вони найчастіше отримують від

старших товаришів, знайомих, інженерів, у Палацах і Будинках творчості, на

станціях юних техніків. При цьому головне своєчасно розвинути дитячі

інтереси і підтримати їх.

Творче начало закладено в природі кожної людини. Всі діти — активні

творці. Вони малюють і співають, будують будинки і підкорюють незнані

світи, конструюють космічні ракети і літаючі тарілки. Створюють своє, нове,

таке, що нікому раніше не приходило в голову. Однак з роками ця здатність

у дитини зникає, що є великою втратою як для особистості, так і для

суспільства в цілому.

Якщо уявити собі піраміду розуму, вершина такої піраміди — видатні

уми людства.

Чим нижчий шар, тим він потужніший, ширший і молодший за віком.

Як висота і міць дерева залежать від сили і міцності коренів, так стійкість

піраміди залежить від міцності її фундаменту. Що ж в основі? Де початкове

джерело людського розуму, резерв науки і технічного прогресу? Відповідь

може бути тільки одна: діти.

Всі знання, колосальна інформація, накопичені людством, безперервно

передаються новим поколінням. І від того, наскільки добре організована

система передачі досвіду до знань, багато в чому залежить прогрес

суспільства, його рух вперед.

10

1.2 Сутність технічної творчості молодших школярів

Що таке технічна творчість? Які особливості творчої діяльності в галузі

техніки учнів молодшого шкільного віку? Відповіді на ці запитання можна

знайти у працях найвизначніших психологів і педагогів, а також в

новаторському досвіді вчителів і керівників технічних гуртків.

Досліджуючи проблеми розвитку технічної творчості школярів,

більшість науковців відзначають передусім результат діяльності учнів, його

громадську, соціальну значимість.

Винахід, раціоналізація дають безпосередню практичну користь,

підвищуючи ефективність суспільного виробництва.

Але у вихованні особистості, здатної до технічної творчості, на перший

план виступає процес творчої діяльності і тільки як наслідок його —

результат праці. Психологи стверджують, що творчість може виявлятися

незалежно від віку людини у всіх сферах його діяльності, що всі без винятку

люди володіють творчим потенціалом, хоча і різною мірою.

Чудовий психолог Л.С. Виготський писав: «...вищі вираження

творчості досі доступні лише небагатьом обраним геніям людства, але в

щоденному оточуючому нас житті творчість є необхідною умовою існування,

і все, що виходить за межі рутини і в чому міститься хоч йота нового,

зобов'язане походженням творчому процесу людини». (Выготский Л. С.

Воображение и творчество в детском возрасте.— М.: Просвещение, 1967.—

С. 7).

Ступінь важливості творчої діяльності для особистості — юнака,

підлітка, молодшого школяра — однакова. Щоразу дитина творить: думає,

уявляє, порівнює, вирішує, втілює в реальну конструкцію.

Більш того, роботами багатьох психологів розкрито єдність творчого

процесу дітей і дорослих, доведено, що творчість незалежно від віку має

єдину психологічну основу. На перший погляд важко виявити щось спільне

між творчою діяльністю вченого і дитини.

11

Хоча по кінцевому результату ці процеси принципово різні (відкриття

ще невідомих людству істин і «відкриття» вже давно відкритого), за своїм

психологічним механізмом вони багато в чому схожі. Творча задача

залишається такою до тих пір, поки спосіб її вирішення невідомий незалежно

від того, хто її розв'язує — геній чи семирічна дитина. Адже завдання є

творчим не само по собі, а лише по відношенню до можливостей дитини, а

наявність ключа робить цю задачу нетворчою.

Стадії протікання, активність творчої діяльності дітей аналогічні

відповідним моментам у роботі дорослих. Творчий процес протікає однаково,

як у вченого, що здійснює відкриття у науці, так і у дитини, зайнятої

побудовою з мозаїки нової фігури.

Ці так звані «відкриття для себе» — основа майбутньої творчої

діяльності людини. В технічній праці дітей шести-десяти років неминуче

«відкриття» давно вже відомих речей, як кажуть, «винахід велосипеда». Але

це теж творчість! Більш того, цей етап необхідний для формування творчої

особистості.

Таким чином, діяльність гуртківців в області техніки, коли вони в

процесі роботи щось змінюють, доповнюють, комбінують, вносять «йоту

нового», представляє не що інше, як технічну творчість дітей. Творча робота

дітей шести-десяти років протікає на рівні суб'єктивної новизни — відкриття

для себе. Чим гуртківець стає старшим, тим більше можливості її

об'єктивізації.

Термін «технічна творчість» стосовно до дітей шести-десяти років у

вітчизняній літературі зустрічається вкрай рідко. Загальноприйнято для

гуртківців даної вікової групи поняття «початкове технічне моделювання».

Так називаються організовувані у позашкільних дитячих установах технічні

гуртки для дітей шести-десяти років. Саме на заняттях гуртка передбачається

розвиток технічного кругозору дітей та виховання у них інтересу до технічної

творчості.

12

Під технічним моделюванням розуміється один з видів технічної

діяльності, що полягає у відтворенні об'єктів навколишньої дійсності в

збільшеному чи зменшеному масштабі шляхом копіювання об'єктів у

відповідності зі схемами, кресленнями, без внесення суттєвих змін.

Тим часом молодші гуртківці, моделюючи різні технічні об'єкти,

ніколи в точності не дотримуються оригіналу. Вони інтерпретують його по-

своєму, вносячи нові, нехай незначні зміни, доповнення та ін. Моделюванням

найчастіше в строгому сенсі цього слова займаються підлітки у судо - і

авіамодельних гуртках, створюючи точні копії морських кораблів і

повітряних лайнерів.

Інший термін, що також відноситься до технічних гуртків дітей шести-

десяти років,— «підготовчі технічні гуртки» теж видається невдалим. Діти в

гуртках не готуються до творчості, а активно в ній беруть участь.

Ефективність розвитку технічної творчості учнів шести-десяти

залежить від врахування їх психологічних особливостей. Діти у цьому віці

імпульсивні, швидко переключаються з одного виду діяльності на інший, не

можуть довго працювати над одним і тим же виробом. Їм не терпиться почати

роботу і сьогодні ж, в крайньому випадку завтра отримати результат.

Цю особливість дітей як керівник технічного гуртка я дуже добре знаю.

Тому перше заняття вони починаю не з міркувань, що діти будуть робити,

яких правил поведінки слід дотримуватися в гуртку і т. д., а прямо з

виготовлення найпростіших, доступних для всіх моделей, наприклад з

виготовлення з паперу шляхом складання корабликів, літачків і проведення з

ними змагання. Тільки задовольнивши пристрасне бажання дітей робити,

можна помріяти, що їх чекає попереду, які цікаві моделі вони побудують, хто

буде стежити за порядком в кабінеті, визначити місце для зберігання

інструментів та ін.

Пізнавальні процеси молодших гуртківців відрізняє мимовільність,

нестійкість, недиференційованість та нецілеспрямованість. Так, в дітей

шести-десяти років мимовільна увага переважає над довільною. Вона

13

«скаче» з яскравими, емоційно значущими ознаками предметів. Тому при

сприйнятті предмета діти в першу чергу виділяють те, що кидається в очі:

яскравість забарвлення, незвичайність форми, величини і т. д., не можуть

відокремити головне від другорядного.

Робота гуртківців в області техніки сприяє розвитку у них технічного

мислення. Аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення,

індукція, дедукція — ось ті розумові операції, за допомогою яких гуртківці

засвоюють знання. Тому для мене як педагога надзвичайно важливо на

кожному занятті гуртка вчити дітей порівнювати предмети за різними

параметрами, узагальнювати їх у групи, співвідносити свою роботу зі

зразком, виділяти особливості предмета з точки зору устрою і виготовлення,

логічно міркувати, робити висновки.

Пропонуючи гуртківцям завдання на конструювання з деталей

конструкторів, наборів дерев'яних брусочків, шматочків дроту і жерсті тощо,

я звертаю увагу на те, що з'єднання різних деталей перетворює їх на щось

зовсім нове. Я також підкреслюю, що одні і ті ж елементи шляхом об'єднання

(синтезу) в різних просторових відносинах (зв'язках) дозволяють отримати

різні за формою і функцій об'єкти техніки.

Порівнюючи між собою різні предмети, гуртківці важче знаходять

подібність, ніж різницю. Часто діти порівняння підміняють простим

перерахуванням ознак предметів. При абстрагуванні діти шести-десяти років

легше проводять цю операцію з властивостями предметів. Операція

конкретизації більш складна для молодших гуртківців, ніж узагальнення.

Технічне мислення включає в себе: понятійне, образне і практичне

мислення. Дослідженнями психологів доведено необхідність формування в

гуртківців однаковою мірою усіх трьох компонентів технічного мислення і

можливість його розвитку у дітей шести-десяти років.

Недостатній розвиток хоча б однієї зі складових (поняття, образу, дії)

може призвести до невдач у розв'язанні технічних задач.

14

Спеціально займаючись дослідженням технічного мислення молодших

школярів, вчені встановили, що для них властивий досить широкий, але

поверхневий технічний кругозір: жвавість, чуттєвий зміст уявлень, їх

мінливість під впливом наочної ситуації, а поряд з цим недостатня ступінь

справжньої схематизації образів, диспропорція між кількістю технічних

задумів і рівнем успішності їх реалізації.

Розмітку деталей найпростіших технічних конструкцій на перших

порах гуртківці виконують за шаблонами. І часто керівники гуртків зайняті

головним чином тим, щоб заготовити шаблони і забезпечити ними всіх дітей.

Робота за шаблоном безумовно формує певні трудові вміння (обвести,

вирізати) і якості особистості, такі, як акуратність, уважність та ін. Але

захоплення шаблонами веде до того, що у дітей практично не розвивається

образне мислення.

Я як керівник гуртка завжди пам'ятаю, що малювання, спеціальні

вправи на уяву є невід'ємною частиною методики розвитку технічної

діяльності учнів. У творчих педагогів це і допомагає в розвитку у дітей

образного мислення.

В гуртку, яким я керую, діти малюють, складають казки, конструюють.

Їм представляється повна свобода творчого задуму та можливість його

реалізації. Але іноді казковий сюжет виникає з реальної ситуації, і тоді

доводиться конструювати за зразком. При цьому необхідно проаналізувати

ту чи іншу конструкцію по частинах, скопіювати її. Коли я включаюся у гру

разом з дітьми, то пропоную їм здійснити конструювання за сюжетом казки.

Гуртківцям вербально описую технічний пристрій і умови його побудови.

У результаті народжуються цікаві колективні роботи гуртківців.

В даний час технічні гуртки відвідують близько 10-15% учнів шкіл,

хоча дітей, які цікавляться технікою, значно більше. Часом виникає така

парадоксальна ситуація: з одного боку, велика кількість школярів, які

бажають займатися технічною творчістю, з іншого — неукомплектованість

15

технічних гуртків. Восени, коли проходить запис у гуртки, наповнюваність

їх 100%. В середині ж року багато дітей перестають відвідувати їх.

Одна з головних причин відсіву — зміна мотиву діяльності дітей.

В якості мотиву технічної творчості гуртківців, як і навчальної

діяльності взагалі, виступає пізнавальний інтерес. Його розвиток пов'язаний

зі змістом і процесом навчання. Звідси формування стійкого інтересу до

техніки залежить від мети, змісту та методів розвитку технічної творчості

гуртківців.

Вибіркове опитування юних техніків, які займаються в гуртку не один

рік, показав, що вони фактично не мають чіткого уявлення про те, що таке

техніка. Зазвичай вони під технікою розуміють більш або менш складну

машину. Інтерес дітей до техніки, що виник у дітей, я розвиваю на заняттях

гуртка насамперед шляхом розкриття сутності техніки і її загальних понять і

можливостей гуртківців брати активну участь у її створенні та вдосконаленні.

Процес навчання технічної творчості повинен починатися не тільки з

розкриття значення техніки в житті людини, основних напрямів науково-

технічного прогресу, але і із визначення, що таке техніка. Діти шести-десяти

років повинні усвідомити, що слово «техніка» походить від грецького

«мистецтво майструвати», що техніка включає в себе засоби праці, предмети

або комплекс предметів праці, а також комплекс прийомів праці і що будь-

яке пристосування, що раціоналізує яку-небудь сферу діяльності, може бути

віднесено до техніки. У такому випадку гуртківці усвідомлюють реальну

можливість самим долучитися до створення техніки.

Зміст технічної творчості має знайомити гуртківців в доступній формі

з основними закономірностями побудови і функціонування техніки взагалі,

які є спільними і для реальних технічних об'єктів та їх моделей. Тоді

центральною ланкою моделювання стане не просто електровікторина, а

вивчення найпростішого електричного кола і використання його в технічних

об'єктах; не стільки виготовлення моделі кораблика, скільки розкриття ролі

16

центру ваги в стійкості судна на воді. А потім моделювання судна на прикладі

паперового човника.

З точки зору видатного теоретика й експериментатора навчальної

діяльності В.О.Давидова для формування внутрішньої мотивації, справді

стійкого інтересу для дитини важливий не окремий випадок (зробила

іграшку), а знаходження загального принципу побудови технічних об'єктів

даного типу. Це є умовою розвитку інтересу гуртківців до техніки і самої

технічної творчості дітей.

Завдання, досліди, які виконує дитина на заняттях гуртка, повинні

приводити її до розкриття загальних закономірностей побудови технічних

об'єктів і реалізації їх у своїх, нехай примітивних і фантастичних проектах і

моделях. Такий підхід дозволяє мені як керівнику гуртка виявити схильності

дітей до технічної творчості і успішно розвивати їх.

Формування пізнавального інтересу гуртківця пов'язано також з

подоланням труднощів, а отже, вихованням сили волі. У процесі вольової дії

формуються певні якості особистості. Чим виразніше у гуртківця мета, до

якої він прагне, тим наполегливіше він долає перешкоди на шляху її

досягнення. Прийняття вольового рішення супроводжується формуванням у

дитини рішучості, яку характеризує швидкість і впевненість у правильності

рішення.

Щодо технічної діяльності дітей шести-десяти років існують, як

правило, два крайніх погляди. Один — поблажливий. Що вони (малюки)

розуміють в техніці. Дайте їм конструктори, папір, ножиці, клей. Нехай собі

ріжуть, клеять, майструють що-небудь. Контроль за діяльністю дітей

відсутній.

Другий — чудовий. Можливості дитини шести-десяти років безмежні.

Тому нехай вона займається не тільки паперовими моделями, але і збирає

електронні пристрої. Для цього слід запропонувати гуртківцям купити

спеціальні деталі в магазині. Взяти одну деталь і в певному місці припаяти її

до іншої. Якщо діти точно виконають всі вказівки педагога, то зібраний

17

електронний пристрій обов'язково запрацює. «Собачка буде гавкати», «сова

блимати» та ін.

Хибність першого погляду полягає в тому, що дорослі недооцінюють

інтелектуальні можливості молодших гуртківців. Такий підхід дає мало

поживи для розумової діяльності дітей. Головне, тут відсутні вправи,

завдання, що дозволяють гуртківцеві рухатися вперед. Зібрав, розібрав,

подивився на картинку, втілив у моделі, змінив картинку — знову повторив

у моделі і т. п. Звідси гальмування, затримка в розвитку дітей.

У зв'язку з відсутністю контролю з боку дорослих діти не отримують

певної орієнтації на правильне і ретельне виготовлення моделі. Отже,

виникає наступна логіка поведінки дитини: річ можна зробити, а можна і

зламати, можна постаратися виконати акуратно, а можна і недбало — все

одно ніхто не помітить. Недбалість, поспішність, необов'язковість — ось ті

негативні якості, які формуються при такому ставленні до роботи.

Чим небезпечний другий погляд? Відомо, що, чим раніше і

інтенсивніше розвивається дитячий інтелект, тим міцніше закладається

фундамент для подальшої, постійною та наростання розумової роботи. Юний

технік, дотримуючись докладної інструкції, складеної дорослими, дійсно

може змонтувати електронні «сову і собачку»... Але чому він в результаті

навчиться? Хіба тільки сліпому виконавству, бездумному слідуванню за

схемою, інструкцію, кресленням. При постійному контролі з боку дорослих

формуються уміння добре і акуратно паяти, грамотно виконувати монтажні

роботи, що є дуже цінним якістю не тільки для сучасного робітника, техніка,

але і для інженера, і навіть вченого. Але рішення цієї педагогічної задачі

повинно відбуватися при дотриманні принципів дидактики: свідомості і

активності, систематичності і послідовності, доступності і науковості.

Ігноруючи ці принципи, керівник гуртка пропонує дитині технічну задачу,

яка не співвіднесена з її віковими можливостями, отже, гуртківець не в змозі

її вирішити і піднятися на наступну сходинку пізнання. Дослідження і

передовий досвід включення дітей різного віку в технічну творчу діяльність

18

показують, що ефективність її залежить в першу чергу від посильності

пропонованих дітям творчих завдань, результативності їх творчої діяльності

та неперервності творчого процесу.

Видатним психологом Л.В.Занковим був висунутий, доведений і

затверджений в теорії початкового навчання принцип навчання на високому

рівні труднощів. Навчання і виховання взагалі втрачають сенс без близьких і

далеких перспектив. Інша справа, коли мова йде про відбір змісту технічної

діяльності дітей шести-десяти років і способи, обрані для досягнення цієї

мети. Л. В. Занков звернув увагу на міру труднощів. Якщо дитина не в змозі

розібратися у пропонованому матеріалі, то вона піде шляхом механічного

запам'ятовування. І тоді високий рівень труднощів перетвориться в

негативний факт. А якщо ця міра дотримана, у дітей виникає прагнення до

пізнання нових таємниць науки.

Дитина повинна вчитися охоче, з цікавістю, але не легко, а з

подоланням труднощів. Цей принцип, висунутий Л.В.Занковим, було

переконливо доведено на практиці роботи Ш.А.Амонашвілі. Піднімаючи

своїх учнів «по гвинтових пізнавальних сходах», Ш.А.Амонашвілі

спеціально створює труднощі в навчанні.

Але мистецтво педагога полягає не тільки в тому, щоб вміло ставити

перепони «пізнавальному марафону» (Ш.А.Амонашвілі), але і в тому, щоб

допомагати дітям долати ці перешкоди.

У результаті вольових дій досягається намічена мета. Це дозволяє

гуртківцеві співвіднести підсумок діяльності з її метою та мотивацією (дуже

хотів зробити і запустити паперовий змій). Якщо вони збігаються (змій

вийшов, чудово літає), то дитина відчуває радість, отримує задоволення від

роботи, переживає успіх. А нові переживання, пов'язані у гуртківця з успіхом,

ведуть до нових зусиль.

Якщо ж мета реалізується без зусиль волі, то гуртківець не відчуває

радості, задоволення, що стимулюють подальшу роботу.

19

Так, долаючи одне утруднення за іншим, гуртківець переходить від

одного до успіху іншого, в результаті у дитини формується досвід творчої

діяльності. Саме досвід відіграє істотну роль у розвитку особистості в процесі

технічної творчості.

Свою першу модель юний технік запускає разом з наставником.

Недосвідчена рука дитини лежить в руці дорослої людини. Керівник зможе

так спрямувати руку дитини, що модель точно полетить по заданому курсу!

Перший зліт — успіх! Наступний запуск гуртківець зробить сам, але

відрегулювати модель допоможе йому педагог. Запуск — і знову успіх!

Тільки після закріплення успіху можуть бути і невдачі, але вже є досвід — є

впевненість в досягненні бажаної мети.

20

Розділ ІІ ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ РОБОТИ

ГУРТКА ПОЧАТКОВОГО ТЕХНІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

2.1 Технічне моделювання та його значення

Заняття гуртка початкового технічного моделювання дають

можливість ширше познайомити дітей з технікою, із загальними принципами

будови і дії машин і механізмів, з азбукою конструювання, фізичними та

іншими закономірностями, що лежать в основі роботи технічних пристроїв.

Модель — це свого роду буквар, за яким гуртківці оволодівають азами

сучасної техніки.

Хочу зауважити, що, виготовляючи транспортні моделі (літаків,

планерів, кораблів, суден, автомобілів тощо), діти отримують можливість

брати участь з ними в змаганнях з технічних видів спорту. Це значною мірою

стимулює інтерес до моделювання, робить заняття з технічного моделювання

більш цілеспрямованими.

Моделювання нерозривно пов'язане з технічною творчістю. На перших

порах моделювання, так і будь-яка інша робота дітей в області техніки,

неминуче носить характер виконавчої, відтворюючої діяльності. Гуртківці

вчаться виконувати прості складальні операції, знайомляться з різними

матеріалами та інструментами, з деталями машин і механізмів. Мало-помалу

вони переходять до вирішення все складніших технічних і конструкторських

завдань, їх технічне мислення розвивається, праця набуває все більш і більш

творчого характеру. Творчий підхід до праці треба виховувати,

прищеплювати з дитячих років.

Моє завдання як керівника гуртка початкового технічного

моделювання полягає не тільки в тому, щоб дати своїм вихованцям певне

коло технічних знань, навичок і умінь. В умовах прискореного науково-

21

технічного прогресу те, що було новим вчора і сьогодні, завтра, коли

вихованець загальноосвітньої школи прийде на виробництво, виявляється

застарілим. Отже, завдання полягає насамперед у тому, щоб навчити дітей

здобувати знання самостійно, технічно мислити, шукати і знаходити шляхи

раціонального вирішення виникаючих перед ними конструкторських і

технологічних завдань і тим самим підготувати їх до творчої праці на

виробництві. І моделювання, при правильній його організації, є одним з

ефективних засобів залучення дітей до технічної творчості.

Що таке моделювання? Це — один з основних методів пізнання

фізичних об'єктів. Проміжний об'єкт, що заміняє оригінал при такому

пізнанні, називається моделлю досліджуваного об'єкта. Потреба в моделях

виникає постійно, причому не тільки в техніці, але й у всіх галузях науки.

Моделі потрібні завжди, коли дослідження або вивчення самого об'єкта

неможливо, важко, дорого, вимагає дуже тривалого часу і т. п.

У роботі з дітьми шести-десяти років основними є так звані навчальні

моделі, тобто наочні посібники, що представляють собою умовне тривимірне

зображення досліджуваного об'єкта або його частин. Навчальні моделі

виготовляються в зменшеному, а іноді в збільшеному вигляді або навіть в

реальному масштабі з дотриманням зовнішньої схожості і пропорції частин.

В більшості своїй навчальні моделі відтворюють розглянуті явища або

об'єкти вивчення, відображають їх геометричну подобу (наприклад, модель

літака або автомобіля) або фізичну сутність.

На гуртку початкового технічного моделювання застосовуються:

технічні моделі машин і механізмів, приладів, знарядь праці, технічних

споруд; будівельні моделі сільськогосподарських, промислових і житлових

будівель. За характером конструкції навчальні моделі поділяються на

нерозбірні (макет будівлі, знаряддя праці та ін.), розбірні, розкриті (або

розрізні, наприклад модель доменної печі або двигуна), статичні (різні

споруди), з рухливими деталями, діючі (справжнє і наливне водяне колесо,

водяна турбіна, електродвигун та ін.).

22

Всі перераховані моделі наочні, так як вони безпосередньо

сприймаються органами почуттів дітей. Використання в навчанні таких

моделей служить важливим засобом збагачення багажу образів у свідомості

учня і зв'язку виник образу зі словом. Так, демонстраційні матеріальні моделі

дають можливість виділити окремі елементи досліджуваного предмета або

явища; побачити ті вузли, які у цьому технічному об'єкті звичайно закриті;

спостерігати кінематику процесів в більш уповільненому темпі; повторювати

досліджуваний процес необхідну кількість разів; наочно представляти ті

об'єкти, які неможливо сприйняти чуттєво; вивчати технічні об'єкти і явища,

нездійсненні в шкільних умовах.

Практично всі діти знайомляться з моделями ще в дошкільному віці.

Вони користуються технічними іграшками, тобто тими ж моделями. Вони

бачать моделі автомобілів, кораблів, літаків і планерів, побудовані

школярами. Цілком імовірно, що багато хто з них вже будували якісь моделі

з кубиків і навіть з наборів дерев'яних або металевих деталей різних

конструкторів.

Зрозуміло, найбільше пізнавальне значення мають діючі моделі, що

розкривають принцип і процес дії тієї чи іншої машини, механізму тощо.

Точна зовнішня подібність моделі об'єкту, що вона зображує, не так

обов'язкова, до того ж її не завжди можна досягти. Наприклад, схематична

модель літака має лише віддалену подібність з цим літаком, особливо з

сучасним. Однак вона складається з тих же основних частин (фюзеляж,

крило, кіль, стабілізатор, двигун і рушій) і підпорядковується у польоті тим

же фізичним законам. Іншими словами, вона, при всій своїй простоті,

допомагає дітям зрозуміти, як влаштований літак і чому він літає.

Набір моделей, об'єднаних спільною темою, служить гарним

посібником для дитячих ігор, наприклад в аеропорт, будівництво,

фермерське господарство, навіть в завод. Особливо цінним є те, що ці ігри є

колективними.

23

2.2 Педагогічні принципи процесу виготовлення моделей

Будь-яка практична робота гуртківця, а отже і моделювання, повинна

бути осмисленою. Будуючи модель, гуртківець повинен ясно уявляти собі,

хоча б в основних рисах, конструкцію і принцип дії відповідної машини або

механізму. На перших порах, тобто в гуртку першого року занять, діти

здебільшого копіюють моделі, виготовляючи їх за готовими зразками,

викрійками і кресленнями або просто збирати з деталей. Проте їх мало-

помалу слід підводити до творчості, до створення моделей. В цьому випадку

вони починають виконувати свою роботу цілком осмислено, вчаться

застосовувати на практиці отримані знання, поступово набувають

конструкторські, раціоналізаторські і навіть винахідницькі навички та

вміння.

У розгорнутому вигляді процес роботи над моделями складається з

наступних послідовних етапів:

1. Вибір теми (тобто об'єкта моделювання). Ознайомлення з машиною

або її зображенням. Розбір або підготовка графічного матеріалу, по якому

повинна будуватися модель.

2. Копіювання або виготовлення робочих креслень, ескізів моделі і її

деталей.

3. Виконання необхідних розрахунків.

4. Заготівля матеріалів; підбір готових двигунів, деталей і т. п.

5. Вибір способів обробки заготовлених матеріалів. Розмітка деталей

(за шаблонами або за кресленнями).

6. Виготовлення технологічних засобів (якщо вони потрібні).

7. Виготовлення підставок і корпусів моделей.

8. Виготовлення деталей, монтаж їх в вузли. Установка деталей, вузлів

і двигунів на підставку (тобто монтаж).

9. Попередні випробування зібраних моделей. Усунення виявлених

дефектів.

10. Попередня обробка корпусу і деталей.

24

11. Пробні запуски і регулювання моделей.

12. Остаточна обробка моделей.

13. Ходові випробування моделей, підготовка їх до виставки або до

змагань.

14. Ігри та змагання з моделями.

Зрозуміло, це — повна схема, що передбачає всі основні етапи роботи

над моделями. При заняттях з молодшими гуртківцями вона дещо

скорочується і спрощується, хоча б тому, що діти користуються переважно

готовими шаблонами і робочими пристосуваннями (самі вони зробити їх ще

не зуміють), готовими наборами деталей з конструктора і заготовками —

рейками, брусками, планками і т. п.

Перед початком роботи над моделями і в процесі її я завжди

повідомляю дітям пізнавальні відомості в зрозумілій, живій, популярній

формі та в тому мінімальному обсязі, який доступний їхньому розумінню і,

безумовно, необхідний для осмисленої роботи.

Коло цих пізнавальних відомостей може складатися з наступних

елементів:

1. Поняття про значення і застосування об'єктів моделювання (машин,

механізмів, технічних пристроїв і споруд) у господарстві, в навколишньому

житті.

2. Початкові відомості з історії виникнення та розвитку даної галузі

техніки і виробництва, про визначних вітчизняних учених і винахідників.

3. Пояснення про будову і дію машин та їх моделей (по виконуваним

практичним роботам) без посилань на фізичні закони і формулювання.

Зазвичай над нескладної моделлю кожен гуртківець працює в гуртку

самостійно, тобто виконує всі операції, починаючи від розмітки та

виготовлення деталей і закінчуючи складанням і випробуванням готової

моделі. При цьому не обов'язково, щоб діти робили однакові моделі.

25

Поясню прикладом. Припустимо, вирішено робити моделі автомобілів

з картону. Один гуртківець може робити вантажний автомобіль, інший —

такий же автомобіль, але, з закритим кузовом, третій — автоцистерну і т. д.

Над більш складними моделями діти можуть працювати удвох і навіть

утрьох. Не слід забувати, що кожному гуртківцеві хочеться бачити

закінчений результат своєї роботи, тому треба дати можливість кожному або

побудувати модель цілком, або виконати якийсь вузол більш складної моделі.

Перелік об'єктів моделювання, наведений у будь-яких програмах і

тематиках для технічних гуртків, я завжди розглядаю як рекомендований.

При цьому я, враховуючи навчально-виховні завдання, запити і інтереси

дітей, вибираю для виготовлення на заняттях гуртка такі моделі, прилади або

іграшки, які відповідають цим умовам і дитячим можливостям.

Я завжди прагну до того, щоб всі моделі та інші саморобки, виконані

на заняттях гуртка, знаходили практичне застосування в іграх дітей, на

уроках в якості наочних посібників. Досить часто на заняттях гуртка, яким я

керую, діти виготовляють комплекси моделей, об'єднаних спільними темами:

наявність таких комплексів відкриває широке поле для колективних ігор і

робить більш перспективними позакласні заняття з моделювання.

Припустимо, діти зробили кілька різних моделей автомобілів (причому

в якомусь єдиному для всіх масштабі). Ці автомобілі треба десь зберігати,

значить, потрібно побудувати для них мініатюрний гараж. Потім автомобілі

потрібно заправляти пальним, виникає необхідність зробити бензоколонки.

Тут же виникає необхідність у моделі бензовозу: пальне треба доставляти.

Так у дітей з'явиться іграшковий автопарк, зроблений власними руками.

Цілком можливо, що поряд з автопарком виникає селище з саморобних

картонних будиночків (знову-таки трохи відрізняються один від іншого).

Вулицями цього селища будуть рухатися автомобілі, а щоб упорядкувати цей

рух, треба зробити і поставити світлофори.

Подальшим розвитком цієї гри (або нової, самостійної темою для

роботи над комплексом моделей) може стати виготовлення моделей

26

підйомних кранів, транспортерів та інших будівельних машин, а потім

будівля з картонних або дерев'яних кубиків і прямокутників блоків

багатоповерхових будинків. Автотранспорт, зроблений гуртківцями,

забезпечить перевезення цих блоків та інших будівельних матеріалів.

Мій досвід роботи, як керівника гуртка початкового технічного

моделювання, дозволяє зробити ряд висновків про те, який вплив на розвиток

особистості гуртківця мають правильно організовані заняття з моделювання.

По-перше, робота над моделями сприяє розвитку точності сприйняття,

спостережливості. Для виконання її потрібна не просто наявність у голові

дитини загального уявлення про те, що треба виготовити. Їй треба мати

уявлення про форму та розміри кожної частини моделі, про її розташування

і з'єднання з іншими частинами і т. д. Щоб все це знати, дитина повинна

уважно спостерігати об'єкт моделювання в натурі або його зображення і

потрібне запам'ятати, щоб успішно виконати роботу. Якщо немає можливості

спостерігати об'єкт в натурі, можна використовувати картини, фотознімки.

По-друге, виготовлення моделі викликає активне мислення гуртківця.

При моделюванні він обов'язково зустрінеться з необхідністю вирішити ряд

практичних та розумових завдань, пов'язаних з вибором найбільш

підходящого матеріалу, способів виготовлення і з'єднання деталей, доданням

моделі можливо більшої зовнішньої схожості з прототипом, зміцнення

конструкцій і т. п. Це вимагає уміння застосовувати набутий раніше досвід в

нових умовах, вимагає кмітливості, кмітливості.

По-третє, успішне розв'язання практичних та розумових завдань не

може не викликати у дітей почуття радості і задоволення. Перші успіхи в

технічній праці, відзначені керівником гуртка та іншими дорослими людьми

(зрозуміло, без надмірного захвалювання!), стимулюють дітей, позитивно

позначаються на їхньому ставленні до занять і до технічної праці взагалі.

Отже, моделювання сприяє вихованню працьовитості.

По-четверте, робота з кресленнями, ескізами, технічними рисунками,

самостійне вирішення практичних завдань, пов'язаних з проектуванням (в

27

даному випадку умовним) і виготовленням моделі, немислимі без розвиненої

уяви. У той же час напружені пошуки вирішення виниклих в процесі роботи

або поставлених керівником завдань сприяють розвитку технічного

мислення. А це становить одну з найважливіших завдань усієї позакласної та

позашкільної роботи з техніці.

Нарешті, по-п'яте, самостійне рішення розумових і практичних завдань

при моделюванні вимагає від гуртківця вольових зусиль, завзяття,

наполегливості у досягненні поставленої мети. Організовуючи добровільну і

самодіяльну роботу дітей, направляючи її і допомагаючи дітям своїми

знаннями і досвідом, керівник гуртка стежить за правильним володінням

інструментом, точністю і акуратністю в роботі, ретельною обробкою деталей,

економним витрачанням матеріалів, повсякденно прищеплює навички

культури праці.

Таким чином, правильно організовані заняття з технічного

моделювання мають велике значення не тільки для навчання, але і для

морального виховання школярів.

Перші паростки технічного мислення виявляються у дітей навіть у

дошкільному віці. Припустимо, дитина майструє іграшку кораблик. Вона

підбирає підходящу дощечку або коробку, ставить на ній щоглу — паличку,

зміцнює вітрило — клаптик паперу; дитина проявляє при цьому чимало

вигадки і старання. Вона пускає іграшковий кораблик спочатку в тазу або у

ванні, потім пускає в калюжу або струмочок. Підкоряючись законам

природи, кораблик пливе по воді, вітер надуває його вітрила. Дитина стежить

за рухом кораблика і вчиться на іграшці управляти рухами саморобки,

відзначати залежність їх від напрямку течії води, напрямку і сили вітру. Це

— перший, нехай боязкий крок до практичного оволодіння технікою.

Заохотити інтерес дітей до техніки, підтримати їх зусилля і знайти їм

доцільний вихід — цю серйозну виховну задачу вирішують заняття гуртка

початкового технічного моделювання.

Можна зробити декілька дослідів. Опишу один з них.

28

Я пропоную дітям виліпити з пластиліну макети літаків, причому

зробити це по пам'яті, без зразків. Літаки бачили всі діти, тож завдання для

них неважке.

Що покажуть готові саморобки? Можна з упевненістю сказати, що всі

макети відтворять основні частини цього літака: фюзеляж, крило, повітряний

гвинт, місце двигунів, хвостове оперення. Як правило, окремі частини

макетів виявляться пропорційними, а кожна частина буде перебувати на

строго визначеному місці, відповідному справжньому літаку. Діти

розуміють, що ні однієї частини в макеті не можна перемістити, інакше

конструкція буде порушена і макет вийде спотвореним.

В одних макетах крило пряме, в інших — скошене, і всім ясно, що

останні макети зображують не літаки взагалі, а сучасні літаки, реактивні. Це

зайвий раз показує, що у дітей шести-десяти років вже склалися уявлення про

те, як влаштований літак, з яких частин він складається, як ці частини

взаємодіють, яка відносна величина цих частин, яке розташування кожної

частини по відношенню до головної.

Іграшки — моделі автомобілів, зроблені дітьми семи-восьми років з

паперу, трісочок, пластиліну, також будуть мати основні частини, характерні

для машини: колеса, кабіну водія, кузов, місце двигуна. Отже, діти розуміють

призначення автомобіля в цілому і відповідно з цим надають належну форму

частинах іграшки: вони правильно виділяють робоче місце водія,

відзначають, що в залежності від призначення машина пересувається то на

чотирьох, то на шести колесах однакового діаметру.

Ці та ряд інших спостережень і дослідів свідчать про те, що діти

прагнуть відтворити ті пристрої, які справили на них більше враження.

Звичайно, діти семи-восьми років задовольняються лише зовнішньою

подобою зразкам. Приблизно з дев'ятирічного віку вони перестають

обмежуватися імітаціями і прагнуть будувати моделі з діючими деталями.

Неважливо, що моделі приводяться в рух руками. Важливо, що діти роблять,

наприклад, моделі автомобілів з колесами, що обертаються на осях: вони

29

діють, перекочуються з місця на місце, і навіть здатні перевозити якісь

вантажі.

Я як керівник гуртка заохочую прагнення дітей зробити моделі більш

діючими, ретельніше опрацьовувати деталі і ціле, вносити нові подробиці, як-

то удосконалювати конструкції (зрозуміло, в рамках технічної грамотності).

Вже на початковому етапі я ставлю перед гуртківцями посильні технічні

завдання, наприклад: як зробити, щоб колеса на осі оберталися вільніше, як

зменшити тертя. Безсумнівно, діти запропонують кілька рішень. Можливо,

не всі вони будуть можливі і прийнятні, але важливо інше: дати «їжу» для

роздумів, пробудити технічну думку.

Не можна упускати можливість познайомити дітей з правильною

технічною термінологією, поступово розширюючи коло понять. Наприклад,

згідно з наведеним вище завданням можна познайомити їх з поняттями

«тертя», «ковзання», «рух», популярно пояснити сутність того чи іншого

терміну.

Сучасні діти отримують величезну технічну інформацію, що набагато

випереджає шкільні програми. Джерелами її служать механічні іграшки

(заводні, електричні), власні спостереження навколишнього життя, розповіді

дорослих, кіно, телебачення, газети, журнали, книги. І незалежно від волі

керівника гуртка перед ним виникає необхідність внести відому систему в

той комплекс відомостей, часом уривчастих і неповних, яким володіють діти.

Випередження шкільної програми неминуче й необхідно, проте аж ніяк не

слід прагнути до повідомлення дітям можливо більшого числа технічних

відомостей. Важлива не кількість, а повнота і точність технічних відомостей

і понять.

Гуртківці, особливо молодшого віку, нерідко переоцінюють свої сили і

можливості, охоче беруться за складні прилади і моделі. Невдачі, неминучі в

цих випадках, швидко розхолоджують їх, вони можуть надовго втратити

інтерес до технічного праці. Моя педагогічна задача як керівника гуртка —

спрямовувати активність дітей на розв'язання посильних для них завдань, але

30

робити це тактовно: «Давайте спочатку зробимо простіші моделі, а потім вже

спробуємо вирішити більш складну задачу». Перші вправи допоможуть дітям

правильніше оцінити свої сили і навички, поступовість у переході від

простих моделей до все більш складних стане їм зрозумілою.

Заняття технічним моделюванням покликані сприяти підвищенню

успішності дітей. У старших та середніх класах можливості в цьому

відношенні особливо великі. Однак і в гуртках для дітей шести-десяти років

можна і потрібно зробити відчутним зв'язок техніки з усіма науками,

виробляти у дітей розуміння того, що без глибоких і міцних знань основ наук

неможливо оволодіти складною сучасною технікою.

Технічне моделювання повинно прищеплювати гуртківцям інтерес і

любов до науково-популярної книги, вміння користуватися довідниками,

енциклопедичними словниками.

Діти нерідко захоплюються колекціонуванням марок, листівок і т. п. Це

— не марне захоплення, якщо тільки воно не зводиться до простого збирання,

а ведеться в певній системі за темами, що найбільш цікавлять тих чи інших

юних колекціонерів. Тоді колекціонування активно сприяє розширенню

кругозору школярів, збагачення їх новими знаннями, спонукає їх шукати і

знаходити ці знання. Варто рекомендувати дітям, які цікавляться технікою,

збирати поштові марки, листівки, сірникові етикетки з зображеннями різних

машин: літаків, автомобілів і ін.

Подібні колекції, належним чином систематизовані і оформлені,

служать хорошими наочними посібниками, які знайомлять дітей з історією

техніки, з новими машинами (за їх зовнішнім виглядом), і можуть

підказувати не тільки теми моделювання, але і те, як оформити зовні ту чи

іншу модель.

Керівнику слід навіть провести консультацію про те, як правильно

оформити колекцію ілюстрацій (тобто марок, листівок тощо) з певної

тематики, як зробити для неї альбом. Якщо серед дітей, які займаються

моделюванням, виявиться багато колекціонерів, можна присвятити одне або

31

декілька занять виготовленню альбомів. Ця робота буде для дітей неважкою,

оскільки саморобками з паперу та картону вони займаються з перших занять

гуртка початкового технічного моделювання.

Мова техніки — креслення, оволодіння ним є, безумовно, обов'язковим

елементом політехнічного навчання. Діти знайомляться з цим на уроках

трудового навчання, малювання, математики. Заняття технічним

моделюванням повинні послужити для дітей підтвердженням практичної

необхідності оволодіння цією мовою.

Мені як керівнику занять з технічного моделювання треба знати, що

вже вміють робити мої вихованці. Наприклад, гуртківці першого року

виготовляють саморобки за готовим кресленням, маючи перед собою зразок

або яскраве зображення об'єкта праці. Вони застосовують також розмітку за

шаблонами або по лінійці і косинці.

Гуртківці другого року навчання переходять до роботи за готовим

кресленням і словесному опису без натурального зображення і зразка.

Косинець і лінійка доповнюються циркулем. Діти креслять кола, ділять їх на

рівні частини; міркують, як з'єднувати деталі прямокутної і круглої форми,

як розмітити їх за кресленням.

Нарешті, гуртківці, котрі займаються третій рік, вже можуть

самостійно виконувати нескладні креслення по заданим розмірам і технічним

умовам або на основі обміру зразків, а в подальшому — і за власним задумом.

Графічні роботи на заняттях гуртка початкового технічного

моделювання я веду приблизно в тому ж обсязі, що й на уроках у школі, іноді

дещо випереджаючи їх. Так, першокласники можуть зіткнутися з

необхідністю викреслювати кола, наприклад колеса для автомобілів. Отже,

мені доводиться вчити їх користуватися циркулем, хоча на уроках трудового

навчання вони цього не робили.

Таким шляхом заняття гуртка початкового технічного моделювання

забезпечать розвиток у дітей просторових уявлень, уміння подумки

переходити від умовних площинних зображень на кресленні до відновлення

32

об'ємних форм саморобок і, навпаки, зображати на кресленні чи ескізі в

умовних формах об'ємні предмети, які їм належить виготовляти.

33

2.3 Методика гурткових занять по технічному

моделюванню

Техніка - справа конкретна, практична, обмежитися словесним

вивченням її просто неможливо. Саме тому на практичні роботи в плані

занять гуртка початкового технічного моделювання я відвожу до 80 - 90

відсотків часу. Вміле поєднання практичної роботи з необхідними

пізнавальними відомостями - основне методичне завдання, яку належить

вирішувати керівнику гуртка у своїй практичній діяльності.

У той же час заняття гуртка не можуть служити простим продовженням

або доповненням уроків трудового навчання, коли в процесі занять дітей

змушують доробляти те, що вони не встигли зробити на уроках за програмою.

Основу занять становлять добровільність, ініціатива і самодіяльність дітей,

які вміло направляються керівником гуртка по правильному руслу.

Говорячи про добровільність в гуртковій роботі, я маю на увазі не

тільки самий факт участі в ній, але й визначення тематики практичних робіт.

Намічаючи план робіт, я неодмінно раджуся з дітьми, пропоную ряд тем на

вибір, діти обговорюють їх, вносять свої пропозиції. Приходячи в гурток я

організовую добровільну і самодіяльну роботу, спрямовуючи її, але не

сковуючи ініціативи і навіть не втручаючись у дрібниці.

Необхідно ще раз підкреслити, що гурткові заняття - це процес не

стільки навчання, скільки виховання. Навички та вміння, потрібні при роботі

над моделями, діти вже мають: адже всі вони проходять трудове навчання.

Головне - навчити дітей бачити в технічних пристроях їх конструктивну

сторону, вміти вибрати підходящий матеріал для саморобних деталей або

підходящі готові деталі, правильно визначити їх місце, розуміти призначення

і взаємодію деталей, вирішувати інші технічні завдання. Значна перевага

гурткової роботи, в порівнянні з навчанням за обов'язковою програмою,

виражається в тому, що вона анітрохи не лімітується часом (якщо не вважати

природного прагнення дітей якнайскоріше побачити готові вироби; нерідко

34

це призводить до зниження якості, тому мені доводиться якось стримувати

занадто нетерплячих юних конструкторів).

Припустимо, що я як керівник гуртка планувала присвятити роботі над

моделями автомобілів 10 годин. Але ця робота зацікавила дітей, вони хочуть

продовжити її, зробити нові моделі автомобілів. Перешкоджати їм не

потрібно: виникнення більш-менш стійкого інтересу до якихось певних

галузей техніки можна тільки вітати!

Кожне заняття я починаю бесідою, гранично короткою, зазвичай вона

займає 10-12 хвилин. Причому це повинні бути бесіди зі взаємними

питаннями і відповідями, з мобілізацією і систематизацією знань самих

школярів, а не лекції. При цьому передбачається, що керівник гуртка добре

знайомий з навчальними програмами, гуртківцями, з якими він працює, і,

отже, постійно спирається на знання, навички та вміння, отримані дітьми на

уроках. Кожне заняття я також закінчую також бесідою – стислим підбиттям

підсумків.

Нарешті, в процесі практичної роботи нерідко виникає необхідність на

щось вказати, щось пояснити. У таких випадках я призупиняю роботу і даю

необхідні вказівки або задаю питання, з'ясування яких необхідне саме в

даний момент.

Бесіда є основною формою повідомлення пізнавальних відомостей,

оскільки діти, як правило, знайомі з тими об'єктами, які вони будуть

моделювати. Метод бесіди дозволяє мені уточнити, що саме знають

гуртківці, наскільки докладні і правильні ці знання, а потім за допомогою

питань підвести дітей до певних формулювань, висновків і узагальнень.

Потім я переходжу до показу і поясненню нових для дітей прийомів

роботи, одночасно з'ясовуючи, наскільки міцно вони володіють прийомами,

засвоєними на шкільних уроках. Для цього я пропоную декільком гуртківцям

показати і пояснити, як вони будуть виконувати ту чи іншу роботу,

наприклад розмітку деталей по шаблонах, вирізування їх з картону, згинання

і т. д. Після декількох занять, коли діти втягнуться в роботу і придбають

35

певний досвід, я пропоную їм подумати самим над тим, як спростити ту чи

іншу операцію, як зробити якісь робочі пристосування. Наприклад, картонне

колесо для моделі можна вирізати ножицями, але це довго і до того ж воно

може вийти не дуже красивим. А можна зробити пробійник з відрізка труби

відповідного діаметру і з його допомогою відразу вирубувати з картону цілу

пачку - шість - вісім коліс.

Переходячи до розмітки деталей по лінійці і косинці, я звертаю увагу

на вміння дітей правильно відраховувати поділки. Багаторічний досвід

переконує, що навіть діти середнього віку неправильно користуються

лінійкою, починаючи відлік не з нульового розподілу, а з розподілу,

відзначеного цифрою 1, в результаті деталь виявляється коротше на 10 мм. У

цьому немає нічого дивного, оскільки учні звикли вважати, що нуль нічого

не означає, отже, на нього нема чого звертати увагу.

Займаючись моделюванням з учнями шести-десяти років, керівник

гуртка неминуче зустрічається з труднощами практичного характеру. Діти

порівняно легко розуміють зміст роботи, розбираються в кресленнях і

малюнках, але не у всіх виходить точне вимірювання і розмітка. І справа тут

не стільки у відсутності навичок, скільки в тому, що діти ще не можуть

проявити зусилля волі, напруженість, які потрібні при точному вимірюванні

і розмітці. Гуртківцю потрібно побудувати на шматочку картону правильний

прямокутник. Він зрозумів, що для проведення протилежного боку

прямокутника можна скористатися двома точками. Але йому не хочеться

довго возитися з вимірюванням, і він цю сторону проводить через одну точку

приблизно, намагаючись зробити її паралельної першою, що, зрозуміло, йому

ніколи не вдається.

У дітей в цьому віці немає ще вміння тривалий час утримувати увагу

на якісь одній справі або предметі. Тому я по можливості постійно чергую

види праці і, головне, вибираю, особливо на перших порах, неважкі

саморобки. Причому тут же, як тільки вони будуть готові, організовую гру

або змагання з цими саморобками.

36

Як керівник гуртка я завжди пам'ятаю, що успішна самостійна робота

можлива тільки в тому випадку, якщо діти пам'ятають потрібні прийоми

роботи. У цьому я завжди переконуюся на початку кожного заняття. Якщо

виявиться, що хтось ці прийоми забув або виконує не зовсім правильно,

можна запропонувати одному із гуртківців показати, як треба працювати.

Таким чином я потроху підготовляю актив, майбутніх інструкторів.

Навіть перші заняття з моделювання можна використовувати для

розвитку технічного мислення і творчої уяви дітей.

Припустимо, діти виготовляють моделі вантажних автомобілів. Вони

заготовили колеса і осі, приклеїли кузова до підставки. Виникає питання, де

зміцнити осі. Я можу точно вказати місця кріплення осей, але можу зробити

й по-іншому: запропонувати подумати самим учням, де слід зміцнити осі.

У першому випадку немає завдання пошуку: дітям залишається тільки

відміряти вказану мною відстань. А в другому випадку їм доводиться

подумати, подумки уявити модель при тому чи іншому положенні осей,

звернутися до досвіду (всі бачили справжні автомобілі і знають, де

встановлені на них колеса). Завдання можна ускладнити, запропонувавши

самим придумати спосіб кріплення осей до основи (рами). Все це викликає

активну розумову діяльність дітей під час роботи.

В дітей семи і восьми років інтерес викликає і точне копіювання

саморобки, зразок якої їм показав керівник гуртка. Сам факт виготовлення

якогось предмета своїми руками радує гртківця.

Однак якщо через деякий час провести з дітьми точно таку ж роботу,

то ставлення їх до завдання буде іншим. Повторення без змін не викличе

такого інтересу. Зате внесення до вже відомої задачі чогось нового знову

викличе інтерес дітей, тому що тут є над чим самостійно подумати.

Припустимо, всі зробили моделі вантажних автомобілів. Тепер я пропоную

видозмінити їх, замість звичайних кузовів встановити цистерни, фургони,

зроблені з паперу або картону, якось розфарбувати їх, нанести по своєму

міркуванню написи («Хліб», «Молоко» і т. п.).

37

Наявність в завданні таких питань, над якими гуртківцеві доводиться

думати, викликає у нього позитивне ставлення до завдання. Те, до чого

дитина додумалася сама, завжди викликає у неї почуття радості і прагнення

зробити ще щось цікаве.

Кожне заняття я закінчую оглядом і оцінкою зробленого, причому не

обов'язково, щоб оцінку давала тільки я. Навпаки, я часто запитую у дітей,

які з зроблених моделей, на їхню думку, кращі за інших.

Моє завдання як керівника гуртка - заохочувати малюків, відзначати

проявлені ними старання, а якщо вони роблять помилки - поправляти,

роблячи це м'яко, обережно, не ображаючи дітей. Припустимо, хтось із

гуртківців зробив модель погано. Категоричну оцінку давати не слід. Краще

сказати, що сьогодні він занадто поспішав, тому робота вийшла не такою

акуратною. «Наступного разу не поспішай, постарайся зробити все якомога

точніше, і в тебе вийде відмінна модель».

Природно, що порівнювати можна тільки те, що зроблено дітьми

одного віку. Саме з цих міркувань виставки робіт дітей шести-десяти років

завжди слід влаштовувати окремо від робіт старших гуртківців, в іншому

приміщенні і краще взагалі в інший час. Інакше складні, часом вельми

ефектні моделі і прилади, зроблені старшими гуртківцями, привернуть увагу

відвідувачів виставки, відсунувши на другий план саморобки малюків.

Плануючи заняття з технічного моделювання, я старюся в більшій чи

меншій мірі пов'язувати їх з уроками трудового навчання, спиратися на

навички, отримані дітьми на цих уроках.

Намічаючи план гурткових занять з моделювання, я насамперед

вирішую основне питання, які конкретно моделі виготовлятимуть діти і де їх

потім використовувати.

При виборі об'єктів моделювання слід рахуватися з інтересами і

запитами дітей і, зрозуміло, вміло направляти їх у потрібне з педагогічної

точки зору русло. Основні ж вимоги до об'єктів моделювання такі:

38

1. За технологією виготовлення моделі повинні відповідати віку і

практичній підготовці дітей.

2. Моделі повинні представляти інтерес з погляду навчання.

3. Моделі по можливості повинні відображати специфіку промислового

чи сільськогосподарського виробництва, характерного для даного району,

міста, і, крім того, носити суспільно корисний характер.

4. Моделі повинні відповідати матеріальній базі гуртка.

Зрозуміло, повністю ці вимоги здійсненні лише в роботі зі старшими

гуртківцями, але орієнтиром вони можуть служити і для тих, хто працює з

учнями початкових класів. При цьому я враховую відому відносність такого

поняття, як суспільно корисний характер. Цілком очевидно, що моделі,

зроблені дітьми, не відрізнятимуться високою надійністю і відмінною якістю,

і це обмежує можливість їх практичного застосування. Проте їх можна

використовувати і в колективних іграх молодших гуртківців, особливо в

групах продовженого дня, і на уроках в якості наочних посібників. Нарешті,

частину моделей-іграшок гуртківці можуть подарувати дитячому садку.

Точно так само посильна і вимога відображення в моделях виробничого

оточення навчального закладу. Наприклад, навіть діти-шестирічки сільської

школи можуть зібрати з деталей конструктора з додаванням картонних або

паперових деталей спрощені моделі сільськогосподарських машин і знарядь.

У міських школах, де поруч багато будівельних майданчиків, діти після

чергової екскурсії можуть зібрати з тих же деталей моделі підйомних кранів,

транспортерів та інших будівельних машин.

Крім тематики моделювання, я відображаю в плані наступні питання:

які пізнавальні відомості повідомити дітям перед початком роботи над

моделями і в ході її; які технічні і технологічні завдання поставити на

заняттях: що рекомендувати дітям для домашнього читання (маються на увазі

популярні книги і журнальні статті з питань техніки); що показати дітям на

заняттях (готові моделі, малюнки, фотографії та ін.) і на екскурсіях; які

спостереження діти повинні провести самостійно.

39

Моделювання не самоціль, а засіб ознайомлення дітей з цією технікою,

озброєння їх певними технічними навичками і вміннями. А для більш

повного наочного ознайомлення з технікою не можна обмежитися тільки

зображеннями (малюнками, фотографіями) справжніх машин або готових

моделей; потрібні екскурсії на виробничі об'єкти.

Екскурсії дітей шести-десяти років на промислові та

сільськогосподарські об'єкти істотно відрізняються від тих, що проводяться

у зв'язку з вивченням курсу фізики і хімії, а також з метою профорієнтації

учнів середніх і старших класів.

Старші гуртківці в ході екскурсій знайомляться з науковими

принципами сучасного виробництва, з різними застосуваннями

досліджуваних у школі фізичних та інших закономірностей і явищ в техніці,

з пристроєм і дією різних машин і технічних установок, зі складними

технологічними процесами, з провідними професіями.

Молодшим гуртківцям важливо побачити те, що доступно їх

розумінню, безпосередньому спостереженню.

Перевагу під час екскурсій я віддаю найбільш простим об'єктам. Що

вийде, якщо повести дітей на великий завод із складною сучасною технікою?

Діти побачать сотні незрозумілих машин і установок, тобто отримають

зорову інформацію в такому обсязі, який не зможуть ні зрозуміти, ні

запам'ятати, ні тим більше засвоїти. А в невеликій механічній майстерні

(наприклад, у навчальному цеху) вони побачать, як обробляють деревину і

метал вручну або на порівняно нескладних верстатах, можливо,

познайомляться з точковим зварюванням. Буде цілком достатньо, якщо діти

зрозуміють, що машини і механізми полегшують працю людей, роблять її

більш продуктивною.

На подібних екскурсіях немає необхідності розкривати молодшим

гуртківцям у всіх подробицях технологічні процеси або докладно розбирати

пристрій окремих машин. Буде цілком достатньо, якщо діти зрозуміють

різницю між ручною працею і працею, заснованою на широкому застосуванні

40

електричної енергії, автоматичних пристроїв; працею, що вимагає не стільки

фізичних зусиль, скільки великих знань, насамперед тих наук, які вони

вивчають і будуть вивчати в школі.

Подібне порівняння здійснити неважко, якщо показати дітям,

наприклад, спочатку будівництво невеликого житлового будинку, а потім

будівництво нового селища з багатоповерховими будинками, що збираються

з готових блоків - гігантських «кубиків» за допомогою підйомних кранів та

інших машин.

Але які б розумні машини не подивилися діти, мені як керівнику гуртка

слід роз'яснити, що ніяка машина не може абсолютно замінити людей.

Найскладніша, «найрозумніша» машина мертва без людини. Придумала її

людина, зробила її людина, керує нею людина. У руках умілого майстра

машина дасть не тільки те, на що вона була розрахована, але і значно більше.

Від людини залежить збільшення терміну її служби без ремонту, скорочення

витрати палива, електроенергії... В умілих і люблячих руках машина може

стати досконалішою, ніж була раніше.

Все побачене на екскурсіях доповнює гурткові заняття, воно повинно

сприяти виробленню у дітей виразного розуміння того, що самим основним,

найголовнішим в людському житті є праця. Без праці не було б ні простих

ручок, якими пишуть діти на уроках, ні зошитів і підручників, ні автомобілів,

ні космічних кораблів... Як маленькі струмочки, зливаючись, утворюють

широку, повноводну річку, так і праця людей, з'єднуючись, становить велику

силу, здатну подолати будь-які труднощі і побудувати комуністичне

суспільство.

Екскурсії можуть підказати і теми для моделювання. Наприклад, після

екскурсії на будівництво можна запропонувати дітям виготовити моделі

підйомних кранів і автомобілів (з використанням деталей металевого

конструктора), а потім зайнятися будівництвом житлового селища,

використовуючи для цього і картон, і будівельний конструктор.

41

Одним з можливих і, головне, вельми поширених об'єктів екскурсії

служить деревообробний комбінат.

Перед екскурсією я проводжу бесіду про те, яку користь приносить ліс

людині, як використовується ліс в житті, у промисловості. Розповідь корисно

доповнити навчальними фільмами, в яких показані великі масиви хвойного

лісу; лісоруби, які валять дерева і очищають їх від сучків; деревообробний

завод, де з деревини роблять будівельні матеріали: двері, віконні рами, дошки

для підлоги і стелі, а також різні предмети побуту: столи, стільці, парти, шафи

та ін.

До виходу на екскурсію знайомлю дітей і з правилами поведінки на

підприємстві.

На комбінаті дітям спочатку показують, де і як вивантажують ліс з

вагонів, потім - як доставляють його на лісовій склад, зі складу до пилорамі,

де розпилюють колоди на дошки і бруси.

Потім діти направляються в столярний цех, знайомляться з тим, як

розставлені верстати та верстаки, куди складають пиломатеріали, що

надійшли в цех, (дошки, бруси, фанеру та ін.), де зберігаються робочий

інструмент й виготовлені речі. Після цього дітям показують інструменти,

верстати і пристосування, застосовувані при обробці деревини, і пропонують

поспостерігати за роботою столярів.

Можна показати гуртківцям, як роблять з брусків і фанери меблі

(предмети, найбільш їм близькі), як працюють верстати (токарний і

свердлильний), як шліфують і фарбують готові вироби.

Підсумки екскурсії я разом з гуртківцями підводжу на найближчому

занятті у формі бесіди за такими приблизно питань: де ми були на екскурсії?

Як розвантажують ліс з вагонів? Що роблять робітники в столярному цеху?

Які інструменти потрібні для роботи столяра? Які матеріали використовують

столяри? Що в кімнаті (де проходять заняття) зроблено руками столярів? Що

у вас вдома зроблено з деревини? Що можна зробити з деревини на наших

заняттях?

42

Безпосередні спостереження привчають дітей самим робити висновки;

сприяють більш міцному засвоєнню того, що вони чули на заняттях гуртка

або читали в підручниках і книгах; підводять гуртківців до розуміння того,

що будь-яка робота стає цікавою, дає задоволення людині, якщо тільки вона

виконує її вміло, любовно, якщо вона усвідомлює необхідність і важливість

цієї роботи.

43

Розділ 3 ТЕХІЧНА ТВОРЧІСТЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА

ПОЧАТКОВОГО ТЕХНІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

3.1 Технічне моделювання і конструювання на заняттях

гуртка початкового технічного моделювання

Програми гуртка початкового технічного моделювання повинні

будуватися на науковій основі, більш повно враховувати досягнення

науково-технічного прогресу, знайомити учнів з основами сучасного

виробництва. Фундамент трудової підготовки школярів закладається в

початковий період навчання. У віці шість-десять років діти повинні отримати

перші уявлення про основні галузі сучасного виробництва, про машини і

механізми, що полегшують фізичну і розумову працю людини. На цій основі

у них формуються трудові вміння і навички, розвивається інтерес до техніки,

відбувається становлення творчої особистості.

Розвиток технічного кругозору гуртківців, виховання в них інтересу до

технічної творчості, техніки передбачаються програмою гуртка початкового

технічного моделювання.

Конструювання, як відомо, найбільш оптимальний шлях формування

творчої особистості дитини. В основі його лежить технічна задача, що сприяє

розвитку технічного мислення гуртківців. У процесі конструювання знання,

отримані гуртківцями на заняттях гуртка, набувають дієвий, осмислений

характер.

Основним засобом конструювання є набори конструкторів. Однак

робота з конструктором має свої плюси і мінуси. В даний час у

розпорядженні керівника гуртка представлені різні набори конструкторів

(пластмасові, металеві та ін.), які не призначені для цільового навчання у

44

гуртку початкового технічного моделювання. У цьому їх істотний недолік.

Використовуючи конструктори на заняттях, керівник гуртка згідно з

програмою пропонує учням роботу із збирання та розбирання моделей. Це

безумовно сприяє розвитку комбінаторики і формуванню в учнів монтажно-

складальних умінь на різних етапах навчання.

Педагога в роботі з конструктором приваблює також можливість при

відносно малих витратах часу зібрати досить складні моделі і дати про них

великий обсяг технічних відомостей. Однак з педагогічної точки зору це не

може бути цілком задовільним тому, що не дає уявлень про способи

виготовлення цих об'єктів, про основні елементи технологічного процесу.

Спостереження за роботою дітей шести-десяти років в домашніх

умовах показують, що діти, зібравши яку-небудь модель з деталей

конструктора, довго грають з нею, іноді змінюють її, потім відкладають убік.

Нову конструкцію без підказки з боку дорослих діти, як правило, збирають з

решти деталей.

Сприяюча формуванню певних знань і умінь така діяльність (зібрав -

розібрав) не стимулює позитивну мотивацію на працю.

Використовуючи конструктори на заняттях, я стараюся або перенести

акцент з результату праці на сам процес, або використовую такі педагогічні

прийоми, які б дозволяли актуалізувати діяльність гуртківців. Наприклад,

використання моделі в ігровій ситуації в кінці заняття, переконструювання

моделі з метою її удосконалення, можливість зробити подібну конструкцію з

друзями будинку та ін.

Хочу також зауважити, що технічним конструюванням діти з успіхом

можуть займатися і при роботі з різними матеріалами. Сюди належить

виготовлення технічних конструкцій з паперу, картону, металу і ін. Така

можливість також реалізована в програмі гуртка. У примірному переліку

об'єктів праці літаючі, плаваючі моделі пропонується виготовляти

гуртківцям дев’яти-десяти років.

45

У психолого-педагогічних дослідженнях була виявлена можливість

навчання дітей за допомогою інструкційних карт плануванню роботи над

будь-яким виробом, контролю та об'єктивної оцінки готового продукту.

Неодноразово підкреслювалося, що застосування спеціальних

(інструкційних) карт, починаючи з першого року занять, підвищує

продуктивність праці, гуртківці набувають навичок планування, контролю та

ін.

Але використання такої карти на занятті ставить гуртківця в позицію

слухача і виконавця. При такому методі самостійність та ініціативність

зводяться до нуля. Діти виготовляють предмет під диктовку керівника гуртка.

Однак така методика знайшла широке поширення в різних посібниках

для керівників гуртків.

У дидактичних матеріалах, адресованих керівнику гуртка та гуртківцю,

зазвичай опис роботи над кожною моделлю будується приблизно за такою

схемою: розмітити ... згорнути ... приклеїти ... та ін. За допомогою схем і

малюнків в книгах вказуються необхідні матеріали та інструменти та

поетапне виконання дій при виготовленні різних об'єктів праці. А звідси

головна увага в діяльності гуртківця приділяється не творчій, а виконавській

діяльності.

Я у своїй роботі намагаюся творчу роботу дітей на заняттях не

підміняти моделюванням, копіюванням, що привчає дітей до наслідувальної

діяльності. Я старюся не ставити гуртківця на занятті ставиться в позицію

виконавця, якнайбільше часу приділити дослідам та спостереженням.

46

3.2 Методи розвитку технічної творчості гуртківців

Методи - це способи взаємопов'язаної діяльності керівника гуртка та

гуртківців, спрямовані на досягнення цілей навчання. За допомогою методів

реалізуються освітня, виховна і розвиваюча функції навчання.

У визначенні методу слід звернути увагу на три моменти. Перший -

діяльність керівника гуртка. Він пояснює, демонструє, інструктує, заохочує,

карає і т.д. Другий - дії гуртківця - слухає, записує, читає, виконує і ін. Це

зовнішня сторона його діяльності. І дуже часто результат навчання і

виховання оцінюється саме по ній. Вирішив - молодець, відповів - добре, не

вивчив - погано, якщо не слухаєш - покараю та ін. При цьому не враховується

інша, прихована від очей вихователя внутрішня сторона поведінки гуртківця,

яка розкриває сам процес пізнання. Чому один гуртківець на занятті уважно

слухає пояснення, а інший заважає решті дітей? Одна дитина розуміє, а інша

насилу вловлює, про що говорить керівник гуртка? І т.д.

Осмислення навчального матеріалу, бажання його пізнати,

зосередитися, подолати себе - ці дії пов'язані з інтелектуальною,

мотиваційною, вольовою, емоційною сферами діяльності школяра, про які

керівник гуртка деколи має туманне уявлення. І від цього в навчанні педагог

йде навпомацки, наосліп. У кращому випадку завдяки великому практичному

досвіду він інтуїтивно розвиває особистість гуртківця.

Третя особливість методу обумовлена взаємодією керівника гуртка і

вихованця. Вона проявляється у зовнішній діяльності - організації гуртківця

на роботу і у внутрішній - управлінні його розвитком (навчання аналізу,

синтезу, вправі сили волі, розширенню діапазону соціально значущих

мотивів поведінки та ін.). Тому педагогічна цінність методу визначається не

стільки зовнішньою формою його вираження, скільки внутрішньою, яка

розкриває можливості розвитку творчої особистості дитини на занятті гуртка.

Я на заняттях гуртка намагаюся широко застосовувати «педагогіку

співробітництва», «педагогіку співтворчості». Йдеться про активну позицію

керівника гуртка і гуртківця в єдиному прагненні до досягнення благородної

47

мети - всебічного гармонійного розвитку особистості. Фактично я реалізую

на практиці третю особливість методів навчання - спільну діяльність педагога

і вихованця для формування особистості останнього.

Плануючи заняття згідно його завданням та змістом, я намагаюся

правильно вибрати проблемно-пошукові методи для розвитку творчості,

самостійності, ініціативи гуртківців. Це може бути евристична бесіда,

варіативні вправи, дослідження та ін. У методичній літературі наводяться

приклади проблемних ситуацій і пошукові завдання, які можна

використовувати на заняттях гуртка.

Але метод виконує свою функцію тільки за певних умов. Керівник

гуртка ставить завдання, а гуртківець повинен захотіти вирішити його. А

якщо він не приймає цю задачу (не розуміє значущості пояснюваного

матеріалу, тільки що був ображений педагогом і зараз переживає та ін.), то

вона не вирішується. Немає спільної діяльності - «співпраці»,

«співтворчості» - немає руху особистості вперед. Звідси керівнику гуртка

слід не тільки знати методи, які сприяють внутрішньому інтелектуальному

розвитку школяра, але і володіти прийомами, що дозволяють йому

торкнутися тих струн душі дитини, які резонували б з діями педагога. Тільки

в цьому випадку амплітуда пізнання різко піде вгору.

Для формування творчої особистості гуртківця можна використовувати

всі методи, які має сучасна дидактика.

Пояснювально-ілюстративні - розповідь, пояснення, демонстрації,

досліди, таблиці та ін. - сприяють формуванню у дітей шести-десяти років

початкових відомостей про основні елементи виробництва, матеріалах,

техніці, технології, організації праці і трудової діяльності людини.

Використання репродуктивних (відтворюючих) методів сприяє

розвитку в гуртківців практичних умінь і навичок.

Проблемно-пошукові (проблемний виклад, частково-пошукові,

дослідницькі) в сукупності з попередніми служать розвитку творчих

здібностей гуртківців.

48

У педагогіці вважається доведеним, що якщо до творчої діяльності не

почати привчати з досить раннього віку, то дитині буде завдано збитків,

важко надолужуваних в наступні роки. Тому творчості треба вчити з самого

раннього віку, і цьому можна навчити.

Особливості занять гуртка початкового технічного моделювання

полягають в тому, що завдання заняття реалізуються в процесі діяльності

гуртківців з моделювання та конструювання різних об'єктів праці. При цьому

для гуртківця дуже важливо усвідомити і прийняти майбутню роботу.

Багаторічний педагогічний досвід видатних учених-педагогів С. Т.

Шацького, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинського показав, що, чим раніше

діти включаються в працю великої суспільної ваги, тим більше вона місця

займає в їх духовному житті, тим більшою мірою інтереси суспільства стають

інтересами особи.

Поєднання навчання з продуктивною працею передбачає включення

гуртківців починаючи з першого року навчання в систематичну,

організовану, посильну для їх здоров'я і віку працю - працю справжню,

необхідну суспільству.

При підготовці до кожного заняття я визначаю суспільно корисну

спрямованість трудової діяльності гуртківців, враховую посильность і

доступність об'єктів праці. Прагну до того, щоб вироби були нескладними у

виготовленні і привабливими. Це викликає позитивну мотивацію і емоційний

настрій дітей на роботу.

При виборі методів навчання я орієнтуюся на ті, які стимулюють

пізнавальну і практичну діяльність гуртківців, розширюють у них

політехнічний кругозір, формують практичні вміння, сприяють становленню

творчої особистості.

При підготовці до заняття я продумую, яких мікрозсувів в розвитку

уваги, пам'яті, спостережливості, фантазії, моральності гуртківців я буду

домагатися на даному занятті, які для цього буду використовувати методичні

прийоми. Якщо педагог не ставить перед собою таких завдань, то він не буде

49

цілеспрямовано працювати над їх вирішенням. Значить в навчанні

переважатиме стихійність. А в результаті знизиться виховне і розвиваюче

значення заняття.

У процесі технічної творчості гуртківці опановують елементарні

прийоми роботи з різними матеріалами та інструментами. Як тонко підмітив

В. О. Сухомлинський: «Витоки здібностей та обдарувань дітей - на кінчиках

їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть найтонші струмочки, які

забезпечують джерело творчої думки. Чим більше впевненості і

винахідливості в рухах дитячої руки, тим тонше взаємодія руки з знаряддям

праці ... ». (Сухомлинський В. О. Про виховання .- М., 1985.- С. 140).

У дітей шести-десяти років кисть руки ще не зміцніла, м'язи розвинені

недостатньо, координація рухів недосконала. Щоб рука дитини була

впевненою, твердою, щоб вона могла вільно володіти найпростішими

інструментами (ножицями, лінійкою, циркулем та ін.), потрібні тренування -

планомірна система вправ. Слід також мати на увазі, що навички, набуті в

цьому віці, довго зберігаються, тому дуже важливо, щоб вони були

правильними. Звідси зростає роль і значення репродуктивних методів у

навчальній діяльності молодших гуртківців.

Однак становлення творчої особистості припускає використання на

заняттях проблемних завдань. Таким чином виникає протиріччя між

необхідністю використання репродуктивних методів і обмеженістю їх у

розвитку творчих можливостей гуртківця. Це протиріччя я вирішую шляхом

поєднання репродуктивних і проблемно-пошукових методів при

використанні для цього різних дидактичних засобів. Одним з таких засобів є

динамічні наочні засоби навчання, що дозволяють вдало поєднувати гідності

технологічних карт (поопераційного методу) з проблемним навчанням.

Динамічні наочні засоби навчання - це змінювані при демонстрації

посібники, які дають сприяють організації активної пошукової діяльності

учнів за рішенням проблемних ситуацій і одночасно стимулюють

репродуктивну роботу школярів.

50

Розвитку творчої фантазії, кмітливості, ініціативи дітей шести-десяти

років сприяє варіативність робіт і свобода вибору. На занятті гуртка я

пропоную дітям багато варіантів об'єктів праці, способів виконання роботи,

оформлення виробів. Гуртківець повинен вибрати один з пропонованих

засобів або придумати свій варіант вирішення.

Ситуація вибору - не що інше, як проблемна ситуація. Під проблемним

завданням звичайно розуміють таке, спосіб вирішення якого невідомий

школяреві. Однак вибір рішення - це не менш складна і важка задача для

гуртківця. Йому необхідно співвіднести свої бажання і можливості, вміння

обґрунтувати вибір, досягти позитивних результатів у роботі. Варіативність

передбачає виготовлення об'єктів праці за зразком, свобода сприяє

вирішенню проблемної задачі.

Для стимулювання успішної діяльності гуртківців я використовую

різні педагогічні прийоми: похвалу, схвалення, увагу, турботу та ін. Поряд з

цими широко відомими засобами також використовую такі прийоми, як

«позитивний аналіз виготовленого об'єкта праці» та «діалог з предметом

праці».

Столи в приміщенні гуртка розташовані своєрідно. Два столи

поставлені поруч так, що діти попарно сидять обличчям один до одного. До

цих двох столів впритул приставлені наступні два і т. д. Таким чином, у

приміщенні два ряди, за якими діти сидять навпроти один одного. Це

дозволяє мені варіювати форми організації навчальної діяльності школярів.

Найбільш високий рівень творчої діяльності гуртківців пов'язаний з

постановкою і самостійним рішенням навчальної проблеми. Цього я досягаю

шляхом використання дослідницького методу. Він забезпечує практичну

спрямованість знань, оволодіння методами наукового пізнання, формування

властивостей творчої особистості, інтересу і потреби її в пошуковій

діяльності.

51

Розділ 4 ПРИКЛАДИ ОБ’ЄКТІВ ПРАЦІ ДЛЯ

ВИГОТОВЛЕННЯ У ГУРТКУ ПОЧАТКОВОГО ТЕХНІЧНОГО

МОДЕЛЮВАННЯ

4.1 Рухомі іграшки

Неважко виготовити з паперу пташку, яка змахує крильцями, наче

летить; козла, який буцає рогами; зайця, який, відштовхуючись однією

ногою, їде на самокаті.

Приводяться іграшки в рух за допомогою важелів, з’єднаних

паперовими заклепками.

Шаблони деталей іграшок подано в натуральну величину. Це набагато

полегшує роботу юних конструкторів-початківців. Досить такий рисунок

скопіювати на чистий папір або фанеру і потім вирізати ножицями.

Для паперових іграшок слід брати цупкий (рисувальний) папір,

4.1.1 Заєць на самокаті

Іграшка складається з трьох частин: зайця на самокаті, лапи зайця і

важеля.

Перерисуйте на папір і виріжте ножицями всі три деталі іграшки (рис.

4.1.1.1 та рис. 4.1.1.2). Заштриховані контури, які позначені на рисунку

буквою а, виріжте ножем. Лапу зайця зігніть по пунктирній лінії і вставте у

виріз а.

Усі деталі з’єднайте паперовими заклепками. Для цього з відходів

паперу виріжте смужку довжиною 25—30 мм і шириною 2—3 мм. Зігніть її

так, як показано на рисунку. Заклепка готова.

Місця -кріплення деталей (на рисунках їх показано маленькими

кружальцями і позначено буквою б) проколіть загостреним кінцем олівця, В

52

отвори вставте заклепки і кінці їх відігніть у протилежні боки на звороті.

Якщо відігнуті кінці заклепки дуже довгі, підріжте їх ножицями.

Як з деталей скласти іграшку, показано на рисунку.

Якщо сіпати вперед і назад за важіль, вставлений в проріз а, то заєць

рухатиме ногою, наче їде на самокаті.

Рис. 4.1.1.1

53

Рис. 4.1.1.2

54

4.1.2 Ведмідь-прибиральник

Іграшка складається з п’яти деталей: тулуба, двох лап, тітки і важеля.

Перерисуйте на папір всі деталі іграшки (рис. 4.1.2.2 та рис. 4.1.2.3) і

виріжте. Зробіть ножем проріз а, а в точках б проколіть олівцем отвори. Тепер

приступайте до складання. Праву лапу з важелем зігніть по пунктирній лінії

і приставте до плеча так, щоб сама лапа була з лицьового боку, а важіль лапи

з зворотного. Закріпіть лапу паперовою заклепкою. Прикріпіть до плеча лізу

лапу.

Тепер приставте до лап щітку так, щоб отвори в лапах збіглися з

отворами щітки, і закріпіть їх заклепками. Вставте важіль у проріз а і

закріпіть заклепкою з важелем лапи з зворотного боку іграшки (див. рис.

4.1.2.1).

Якщо за кінець важеля сіпати зверху вниз, то ведмідь почне підмітати.

Іграшки, виготовлені з паперу, бажано розфарбувати акварельними

або гуашевими фарбами.

Рис. 4.1.2.1

55

Рис. 4.1.2.2

Рис. 4.1.2.3

56

4.1.3 Собака

Іграшка складається з трьох деталей — тулуба, голови і важеля.

Перерисуйте всі три деталі (рис. 4.1.3.1) на папір і виріжте ножицями.

Зробіть проріз а і олівцем проколіть отвори в точках б. Прикладіть голову до

тулуба так, щоб отвори б збіглися, і закріпіть паперовою заклепкою. Вставте

важіль у проріз а і з’єднайте заклепкою з важелем голови. Якщо смикати

вперед і назад за кінець важеля, собака то опускатиме голову, заглядаючи в

миску біля курчати, то підніматиме її вгору. Іграшка готова.

Рис. 4.1.3.1

57

4.1.4 Сердитий козел

Ця іграшка (рис. 4.1.4.1) подібна до попередньої, і виготовляють її

таким же способом. Тільки голова не приставляється з зворотного боку

тулуба, а вставляється в проріз а, що біля шиї козла.

Рис. 4.1.4.1

58

4.1.5 Пташка

Пташка складається з двох деталей — тулуба з голівкою і хвостиком та

крилець.

Перерисуйте на папір тулуб і крильця пташки (рис. 4.1.5.2). Зігніть їх

по пунктирних лініях а—а і виріжте ножицями. Гострим ножем або лезом

безпечної бритви виріжте в тулубі прорізи, позначені на рисунку буквою б.

Розгорніть вирізану викройку тулуба і но поперечних пунктирних

лініях відігніть голівку і хвіст пташки, а по діагональних зробіть згин у

протилежний бік. Тепер знову складіть викройку по лінії а—а. На викройці

крилець зробіть згин по лінії з крапок. З внутрішнього боку тулуба вставте в

прорізи крильця і відігніть їх із зовнішнього боку в напрямі хвоста. Розправте

крильця. Склейте ніжки і дзьобик пташки.

Злегка сіпаючи за важіль крилець г вперед і назад, приводимо в рух

крильця. Складається враження, що пташка летить.

На рис.4.1.5.1. показано іграшку в готовому вигляді.

59

Рис. 4.1.5.1

Рис. 4.1.5.2

60

4.1.6 Кролик чистить зуби

Перерисуйте на аркуш цупкого паперу розміром 200x170 мм деталі

іграшки (рис.4.1.6.1 та рис.4.1.6.2). Зробіть прямокутні вирізи в: точках а, а в

місці б (жирна лінія) зробіть розріз. Зігніть лапку по пунктирній лінії і вставте

важіль у вирізи а так, щоб щіточка зайшла в розріз б під губу кролика .

Іграшка готова. Розмалюйте її фарбами.

Сіпаючи за кінець важеля вперед і назад, приводимо в рух щіточку —

кролик чистить зуби.

Рис. 4.1.6.1

61

Рис. 4.1.6.2

62

4.2. Літаючі моделі-іграшки

Велике захоплення у дітей викликають польоти різних літаючих

апаратів — планерів, літаків, вертольотів і космічних кораблів. Це

захоплення потім переростає в бажання самим побудувати подібні апарати,

навчитися ними керувати.

Та побудувати справжню авіамодель — нелегка справа. Це під силу

старшим учням, які мають відповідні знання і навички роботи з

інструментами та матеріалами. Але й діти молодшого віку можуть

спробувати свої сили в галузі «малої авіації». Ми рекомендуємо для них

найпростіші моделі, або, як ще їх називають, літаючі іграшки, які легше

виготовити.

Основним матеріалом для таких моделей-іграшок є цупкий

(рисувальний) папір.

З такими моделями можна проводити цікаві ігри-змагання на дальність

і швидкість польоту, на точність приземлення тощо,

4.2.1 Стріла

Це одна з найпростіших літаючих іграшок, якою з великим

захопленням граються діти.

Візьміть аркуш паперу прямокутної форми і зігніть його вздовж

пополам (рис. 4.2.1.1). Розгорніть аркуш і відігніть правий і лівий кути до

середньої лінії згину, як показано на рис. 4.2.1.2. Ще раз відігніть ті самі кути

(рис. 4.2.1.3) і, нарешті, втрете відігніть кути до середини (рис. 4.2.1.4). Тепер

перегорніть стрілу знову по лінії аа і крайні кути відігніть так, щоб вони

зайняли горизонтальне положення (рис. 4.2.1.5). Стріла готова.

Двома пальцями правої руки візьміть за нижню частину стрілки (рис.

4.2.1.6) і легким поштовхом, одночасно витягуючи вперед руку, надайте

стрілі горизонтального руху. Вона, планіруючи в повітрі, полетить по прямій

лінії. Якщо пружок нижньої частини стріли (руль повороту) відігнути вправо

63

або вліво, вона літатиме горизонтально, але завертатиме по кривій вправо або

вліво.

Відігніть пружки горизонтальних кутів стріли (рулі висоти) трохи

вгору і запустіть її. Вона зробить коло у вертикальній площині («петлю»), а

потім приземлиться.

З стрілою можна організувати цікаву гру-змагання. Кожний учасник

гри самостійно виготовляє стрілу. Потім всі учасники стають в ряд і за

командою одночасно запускають свої стріли. Перемагає той, чия стріла

пролетить найдалі.

Гру-змагання можна провести і на точність приземлення. На відстані

6—7 м від місця старту проводять коло діаметром 2 м. Потім учасники по

черзі запускають стріли з місця старту в напрямі кола. Переможцем

вважається той, чия стріла приземлиться ближче до центра кола.

Можна провести гру-змагання і на краще виконання стрілою «петлі»

тощо.

Рис. 4.2.1.1 Рис. 4.2.1.2

64

Рис. 4.2.1.3 Рис. 4.2.1.4

Рис. 4.2.1.5

Рис. 4.2.1.6

65

4.2.2 Голуб-1

Це літаюча іграшка, подібна до стріли. Але вона складніша за формою,

має крильця.

Візьміть аркуш паперу прямокутної форми і відігніть один з його кутів

так, як показано на рис. 4.2.2.1. Зайву смужку паперу, помічену буквою а,

відігніть і відірвіть. Залишиться квадрат.

Квадрат зігніть по діагоналі АБ (рис. 4.2.2.2) і потім перегорніть по лінії

ПГ. Розгорніть трикутник і лінію БГ накладіть на лінію згину ВГ так, щоб

утворилась лінія згину ГД (рис.4.2.2.3). Те саме зробіть з протилежною

стороною другого трикутника. Маємо фігуру з двох складених трикутників

(рис.4.2.2.4).

Відігніть кути верхнього трикутника так, щоб сторони ВД і АД

сумістилися із стороною ГД (рис. 4.2.2.5). Ще раз перегорніть ці кути до лінії

ГД (рис.4.2.2.6). Тепер відігніть два кути у вершині Г до суміщення з лінією

ГД (рис. 4.2.2.7). Верхні і нижні трикутники, що утворилися під час

відгинання кутів, своїми сторонами утворять два трикутники, розміщені

вертикально до лінії ГД (рис. 4.2.2.8).

Відірвану смужку паперу а вставте між трикутниками так, як показано

на рис. 8. Відігніть у протилежний бік вершину Г по лінії ЕЄ, а саму іграшку

перегорніть вздовж смужки а (рис. 4.2.2.9). Відігнувши крильця голуба в

горизонтальне положення, запустіть його. Голуб полетить, як і стріла.

З голубом теж можна організувати колективну гру-змагання на

дальність польоту, на точність приземлення.

66

Рис. 4.2.2.1 Рис. 4.2.2.2

Рис. 4.2.2.3 Рис. 4.2.2.4

Рис. 4.2.2.5 Рис. 4.2.2.6

Рис. 4.2.2.7 Рис. 4.2.2.8

67

Рис. 4.2.2.9

4.2.3 Модель літака

Модель складається з шести деталей, виготовлених з цупкого паперу, а

саме: фюзеляжу із стабілізатором 1, вантажу-прокладки 2, лонжерону 3,

крила 4, кіля 5 і шасі 6 (рис. 4.2.3.2)

Фюзеляж і вантаж-прокладку виготовте із вдвоє згорнутих аркушів

паперу за шаблонами деталей 1 і 2. Прямі боки цих деталей аб і вг повинні

знаходитися на лініях згину паперу.

Деталі 3, 4, 5 і 6 перерисуйте на папір вздовж волокон і виріжте

ножицями.

Складайте моделі в такому порядку:

1. Вантаж-прокладку 2 наклейте на носову частину фюзеляжу.

2. Змастіть клеєм з обох боків заштриховану частину кіля 5, вставте

між крильцями стабілізатора і приклейте всередині фюзеляжу в позначеному

штрихами місці. Стабілізатор відігніть в горизонтальне положення.

68

3. Лонжерон 3 приклейте до крила, як показано на рисунку.

Відігніть по штриховій лінії краї крила, змастіть їх клеєм і приклейте поверх

лонжерона.

4. Відігніть по штриховій лінії в обидва боки виступаючі зверху

частини фюзеляжу, змастіть їх клеєм і приклейте до них крило так, щоб

середина крила (штрихпунктирна лінія) проходила вздовж фюзеляжу.

5. Смужку паперу 6 шасі зігніть по пунктирних лініях і припасуйте

так, щоб вона охоплювала фюзеляж з обох боків. Кінці смужки приклейте

знизу передньої частини крила (рис. 4.2.3.1).

Тепер виправте пальцями нерівності і перекоси, що могли утворитися

під час складання, та відцентруйте модель.

Центр ваги моделі повинен бути на відстані 1/3 частини крила від його

передньої кромки. Якщо в цьому місці крило моделі поставити на дна

розчепірених пальці руки, то модель повинна зберігати рівновагу. Якщо

модель носовою частиною або хвостовим оперенням нахилена вниз, то одну

з частин моделі треба довантажити, прикріпивши до носа або хвоста моделі

скріпку чи шматочок пластиліну.

Модель запускають як стрілу.

Добре натренувавшись, проведіть гру-змагання на дальність польоту ти

точність приземлення літака.

Рис. 4.2.3.1

69

Рис. 4.2.3.2

70

4.2.4 Голуб-2

Ця іграшка своєю формою нагадує справжнього голуба. Тут є і голова,

і тулуб, і хвіст, і крила. А літає він не гірше від попереднього голуба та стріли.

Виготовляють його з цупкого паперу.

Візьміть аркуш паперу розміром 260x200 мм і перегорніть його

впоперек. Через копіювальний папір перерисуйте тулуб голуба з крилом

(деталь 1) так, щоб лінія гб точно проходила по лінії згину аркуша. Вирізуючи

ножицями деталь 1, стежте, щоб черевце і кінець хвоста в місцях г і б не

розрізати.

Таким же способом виготовляють і деталь 2 з аркуша паперу розміром

200х100 мм.

Деталь 3 вирізують з одинарного аркуша паперу розміром 200x50 мм.

На деталі 1 в місцях, а, в і е зробіть ножем прорізи.

Вставте деталь 3 між обома частинами деталі 2, а потім обидві ці деталі

вставте між частинами деталі 1. Нижній кінець хвоста голуба б повинен зайти

в проріз б деталі 3. Підрівняйте всі головки деталей, щоб вони збіглися всіма

своїми точками, і вставте з обох боків клапани е в прорізи е на шийці голуба.

Клапани а (деталь 2) вставте в прорізи а на крилах (деталь 1), а клапан в — в

проріз в, що на другій половині деталі 1 (рис. 4.2.4.1).

По пунктирній лінії відігніть крила і верхні частини хвоста так, щоб

вони зайняли горизонтальне положення. Іграшка готова.

Запускають голуба в політ так само, як і описані вже літаючі іграшки.

Рис. 4.2.4.1

71

Рис. 4.2.4.2

Рис. 4.2.4.3

72

4.2.5 Модель планера

Модель даного планера проста, стійка в польоті і цим вигідно

відрізняється від інших конструкцій паперових літаючих моделей.

Планер має такі частини:

1. Крило 1 — основна частина моделі, яка створює підіймальну

силу і підтримує модель в польоті.

2. Фюзеляж 2 — середня частина моделі.

3. Стабілізатор 4 — невеликі крильця на хвості, які забезпечують

стійкий політ моделі. Задній край стабілізатора є рулем висоти.

4. Кіль З — вертикальна площина на хвості, яка потрібна для

прямого польоту моделі. На задній частині кіля є руль повороту.

5. Лонжерон 7 — стержень, розміщений в середині крила для

надання йому міцності. -

6. Прокладка 6 —вузенька смужка складеного паперу всередині

фюзеляжу для надання йому міцності.

7. Вантаж 8 — смужки паперу, які вставляють всередину носової

частини фюзеляжу.

8. Шпильки 5 — вузькі довгі смужки паперу клиновидної форми,

якими скріплюють окремі частини моделі.

Модель виготовляють з рівного (без вм’ятин і згинів) рисувального або

креслярського паперу.

Перерисуйте деталі 1, 2, 3, 4 І 6 на цупкий папір і виріжте ножицями

шаблони. Відміряйте і виріжте смужку паперу довжиною 32 см і шириною 8

см, щоб волокна були вздовж аркуша. Перегорніть його впоперек удвоє,

накладіть шаблон крила поперечною прямою лінією до лінії згину і обведіть

олівцем по його контурах. Виріжте ножицями крило, не розрізуючи лінії

згину (рис. 4.2.5.1). Розгорніть заготовку крила, відігніть частину його по

штриховій лінії, а потім знов згорніть (рис. 4.2.5.2).

Таким же способом виготовте деталі 2, 3, 4 і 6. Всі ці деталі, крім 4,

розміщують вздовж волокон паперу.

73

Рис. 4.2.5.1

Рис. 4.2.5.2

Перерисуйте на папір деталь 7 і виріжте ножицями. Для вантажу

(деталь 8) виріжте смужку паперу довжиною 15 см і шириною 8 см і згорніть

вздовж пополам.

Щоб скріпити деталі, заготовте 8 шпильок 5. Шпильки виріжте з

відходів паперу на око.

Тепер приступайте до складання моделі планера. Візьміть прокладку

(деталь 6) і вставте її між половинами крила і стабілізатора так, щоб вона

лягла на лінії згину. Складені крила і стабілізатор вставте з середини

74

фюзеляжу в отвори на лінії згину (рис. 4.2.5.3) так, щоб прокладка впритул

лягла вздовж лінії згину фюзеляжу. Гострим кінцем ножиць проколіть у двох

місцях фюзеляж, крило і прокладку разом (рис. 4.2.5.4) і в кожний отвір

вставте по одній шпильці. Потім туго затягніть їх, відігніть кінці в бік крила

і коротко зріжте.

Рис. 4.2.5.3

Рис. 4.2.5.4

75

У хвостовій частині моделі між крильця стабілізатора вставте кіль

(деталь 3) і скріпіть шпильками кіль, стабілізатор, фюзеляж і прокладку разом

(рис. 4.2.5.5, 4.2.5.6).

Рис. 4.2.5.5

Рис. 4.2.5.6

76

Згорніть по штрихових лініях, як показано на рис. 4.2.5.7,а і 4.2.5.7,б,

вантаж і вставте його в носову частину фюзеляжу (рис. 4.2.5.8).

Рис. 4.2.5.7

Рис. 4.2.5.8

Проколіть ножицями отвір у фюзеляжі і вантажі разом, вставте дві

паперові шпильки, відігніть і зріжте коротко їх кінці. Зайву частину вантажу,

що виглядав з фюзеляжу, зріжте ножицями по контуру носової частини (рис.

4.2.5.9.).

77

Рис. 4.2.5.9

Візьміть деталь 7, згорніть її по штрихових лініях і кінці зріжте навкіс

(рис. 4.2.5.10). Маємо лонжерон.

Рис. 4.2.5.10

78

Щоб встановити лонжерон, зробіть надрізи у верхній площині крила

біля самої лінії згину (рис. 4.2.5.11). Вставте кінець лонжерона в розрізи так,

щоб він був точно на середині крила.

Рис. 4.2.5.11

Позаду лонжерона зробіть ножицями в крилі два отвори і через них

скріпіть шпильками обидві частини крила (рис. 4.2.5.12). Шпильки не тільки

утримуватимуть лонжерон на своєму місці, а й нададуть крилу правильної

плоскої форми.

Рис. 4.2.5.12

79

Рис. 4.2.5.13

80

Рис. 4.2.5.14

Нарешті, пальцями руки обережно виправте перекоси крила,

стабілізатора та інших частин моделі.

Щоб модель добре літала, її треба відрегулювати. Спершу перевіряють

центрування моделі, тобто положення крила відносно центра ваги моделі.

81

Для цього ставлять крило моделі на два пальці руки. Пальці повинні

знаходитись з обох боків фюзеляжу у вертикальному положенні на відстані

третини ширини крила від його передньої кромки.

Якщо модель відхилиться носом униз, то вантаж великий, частину його

треба відрізати. Коли ж відхиляється вниз хвіст, добавляють вантажу. Обидва

кінці крил трохи відгинають угору, щоб вони не були в одній площині. Це

надасть моделі більшої стійкості в повітрі. Крильця стабілізатора, навпаки,

повинні бути точно в одній горизонтальній площині, кіль — у вертикальній.

Після регулювання планер можна запускати в політ. Двома пальцями

правої руки підніміть модель на рівень голови і, встановивши в

горизонтальне положення, сильним, але плавним рухом випустіть її.

Правильно відрегульована модель полетить рівно по прямій лінії.

Моделі планерів таких конструкцій краще запускати з невисоких

косогорів або з високих пологих берегів річок. Тоді модель довго ширятиме

повітрі і пролітає велику відстань. З такими моделями проводять змагання на

дальність і тривалість польоту.

82

4.3 Найпростіші судномоделі

4.3.1 Човен з вітрилом

Для роботи використовують щільний папір: рисувальний або ватман.

Модель складається з трьох деталей: корпусу, щогли і вітрила. Спочатку

готують розгортку корпусу з паперу розміром 80х180 мм. Проводять дві

паралельні лінії, відстань між якими дорівнює ширині човна, на носовій

частині роблять вирізи, залишаючи клапани для підклеювання, з

протилежного боку відрізають куточки, на клапанах виконують надрізи.

Крайня смужка служить банкою (сидінням) човна. На заготівлі роблять згини

і склеюють деталь (рис. 4.3.1.1, а).

Для щогли беруть вузьку смужку щільного паперу, накручують її на

стержень від кулькової ручки і склеюють трубочку. Знімають заготовку,

розрізають внизу, відгинають, щоб вийшли клапани, і приклеюють до днища

човника. Деякий час притримують руками, щоб клей схопився. Після цього

готують вітрило. На заготівлі роблять два розрізи, в які проводять щоглу (рис.

4.3.1.1, б - г).

Рис. 4.3.1.1

83

4.3.2 Баржа

Спеціалізоване, зазвичай плоскодонне, судно призначене для

перевезення різних вантажів, у тому числі і сипучих: піску, щебню, гравію.

Для падлюка потрібен щільний малювальний або креслярський папір

розміром 80х290 мм. На аркуші виконують розмітку по зазначених розмірах.

На задній частині заготовки поперек клапанів роблять два розрізи, уздовж

яких виконують згини. Підготовлену розгортку склеюють (рис. 4.3.2.1, а).

Надбудову роблять у вигляді кубика, його розгортка дана на малюнку

4.3.2.1, б. Потім роблять трубочку з невеликого квадрата паперу, накручуючи

її на стержень від кулькової ручки. Склеєну деталь знімають зі стрижня.

Монтаж моделі не представляє складності. На задній частині баржі

кріплять надбудову, на неї наносять краплю клею, в яку ставлять трубочку, і

залишають до повного висихання. У трубочку можна вставити прапорець,

зроблений з шматочка червоного паперу, приклеєною на паличку. При

необхідності модель можна розфарбувати кольоровими олівцями або

фломастерами (рис. 4.3.2.1, г).

Рис. 4.3.2.1

84

4.3.3 Човен з складеного листа

Конструктивно човен будується незвично. Готують лист щільного

паперу розміром 100х180 мм, вирізують з нього заготовку, як показано на

малюнку 4.3.3.1, а. З двох сторін роблять розрізи, надалі по цій лінії

утворюється корма. Заготівку складають уздовж навпіл і роблять зріз з

вузького боку по довільній кривій лінії (рис. 4.3.3.1, б).

Потім розгортають папір, змащують носову частину клеєм і

сполучають краї. Коли клей підсохне, змащують клапани кормової частині,

згинають борт і склеюють човник, вирівнюючи днище руками, щоб біля

корми воно було плоским (рис. 4.3.3.1, в, г). Клапани притримують пальцями,

поки клей підсохне, щоб зберегти форму човника. На закінчення остаточно

формують човник, роблять додаткову обробку.

Рис. 4.3.3.1

85

4.3.4 Дракар

Для поробки використовують щільний папір. Розміри дані орієнтовні,

їх можна змінити. Так як модель має складний контур, то перед

конструюванням її бажано підготувати шаблон (рис. 4.3.4.1, а). Для

виконання дракару беруть щільний папір розміром 140х160 мм. Заготовку

складають навпіл і розташовують так, щоб згин знаходився внизу. На неї

кладуть шаблон, обводять олівцем і вирізують по контурах. Розгортають

папір і по краю штевнів (штевень - край, що утворює носову і кормову край

судна; носовий штевень розташований по ходу судна і називається

форштевень, кормовий - ахтерштевень) змащують клеєм, поєднуючи

заготовку. Коли клей добре висохне, беруть модель в руки і пальцями

розводять борта в протилежні сторони, формуючи човен. У середині моделі

приклеюють з щільного паперу три банки (сидіння) різного розміру, середня

трохи довша. Щоб саморобка при демонстрації не падала, для неї роблять дві

підставки з цупкого паперу. Відрізають вузькі смужки і згинають їх, як

показано на рисунку 4.3.4.1, в, г.

Готову модель кріплять на підставках і виконують додаткову обробку

кольоровими олівцями або фломастерами.

Рис. 4.3.4.1

86

4.3.5 Човен з трикутним дном

Для роботи використовують щільний креслярський або малювальний

папір. Розміри дані орієнтовні, при необхідності їх можна змінити. Готують

прямокутний лист розміром 120х190 мм, викреслюють кормову частину

човна і будують трикутник (дно судна) по зазначених розмірах. Після цього

розмічають бортики. Вирізують заготовку, роблять згини. Склеюють носову

частину, змастивши край паперу клеєм. Човен практично готовий.

Після цього із смужки готують банку. Згин клапанів у цієї деталі

виконують під кутом, повторюючи форму дна. Приклеюють сидіння

горизонтально, трохи нижче бортиків. На закінчення виробляють обробку

виробу (рис. 4.3.5.1, а-в).

При необхідності можна зробити вітрило. Щоб паперові моделі не

намокали, їх фарбують олійною фарбою.

Рис. 4.3.5.1

87

4.4 Найпростіші автомоделі

4.4.1 Спрощена модель легкового автомобіля

Для роботи використовують тонкий кольоровий картон або щільний

папір. З двох заготовок розміром 50х170 мм вирізують бічні деталі

автомобіля. Якщо модель виготовляють з картону, по лініях згину роблять

кінцями ножиць надріз. Після цього готують передню частину, яка включає

радіатор, капот і вітрове скло. Задня частина складається з багажника і скла,

які приклеюють на заготовку. Потім кріплять дах. Колеса вирізують з картону

і приклеюють безпосередньо до кузова. На закінчення виконують обробку.

Скла можна приклеїти з синього або блакитного паперу, дрібні деталі

малюють фломастерами або кольоровими олівцями (рис. 4.4.1.1).

Рис. 4.4.1.1

88

4.4.2 Спрощена модель мікроавтобуса

Цю конструкцію можна запропонувати виконати дітям, які не мають

великого досвіду роботи і хороших графічних навичок. Модель роблять без

рами, що значно спрощує її процес виготовлення. Для роботи

використовують дуже щільний папір або тонкий картон. За вказаними

розмірами підготовляють смужку розміром 70х275 мм, що включає

облицювання радіатора, вітрове скло, дах і задню стінку автобуса. На

заготовці опрацьовують лінії згину. Потім беруть лист розміром 80х170 мм,

з правого верхнього боку намічають зріз і залишають клапани для

підклеювання. На заготовці опрацьовують лінії згину. Картон обов'язково

злегка надрізають, щоб поліпшити якість згинів.

Другу деталь підготовляють аналогічним способом, але в дзеркальному

зображенні. Склеюють підготовлені деталі. Потім з картону вирізують колеса

і кріплять безпосередньо до кузова. Конструкція нерухома.

На закінчення виконують обробку. Вікна роблять способом аплікації з

паперу, дрібні деталі малюють фломастером (рис. 4.4.2.1).

Рис. 4.4.2.1

89

4.4.3 Спрощена модель вантажівки

Діти, що мають незначні графічні навички, можуть зробити спрощені

моделі вантажних автомобілів. Насамперед слід зробити раму, зробити її у

вигляді коробочки догори дном, колеса приклеїти безпосередньо до рами.

На аркуші паперу прямокутної форми будують розгортку кабіни (рис.

4.4.3.1, а). Розмітку краще проводити в будь-якої певної послідовності,

наприклад будувати на паралельних горизонтальних лініях. Заготовку

вирізають і склеюють. Потім готують раму і кузов, обидві деталі мають

форму коробочки. Колеса вирізують з тонкого картону. Після цього

проводять монтаж: кріплять кабіну і кузов, колеса приклеюють

безпосередньо до рами. На закінчення виконують обробку (рис. 4.4.3.1).

Рис. 4.4.3.1

90

ДОДАТКИ

91

Додаток 1

Як будувати моделі

1. Ознайомся з описом, кресленням, малюнками моделі. З'ясуй, як

влаштована модель і як вона діє.

2. Підбери необхідні матеріали; якщо немає потрібних, подумай, чим їх

можна замінити.

3. Підготуй інструменти. Для кожної роботи свій. Перевір, чи справні

інструменти.

4. Зроби точні креслення моделі. Для однакових деталей зроби

шаблони, які допоможуть тобі в роботі.

5. Деталі виконуй згідно розмірами, вказаними в кресленні.

6. Збери модель. Переконавшись, що всі деталі точно підходять одна до

одної, міцно з'єднай їх між собою (клеєм, цвяхами, болтами або іншим

способом).

7. Випробуй модель, виправ недоліки.

8. Навчився сам - навчи товариша.

92

Додаток 2

Як правильно працювати

1. Не берися до роботи доти, поки не засвоїв правила безпечної праці.

2. Спочатку подумай, потім приступай до роботи.

3. Виконуючи нову роботу, зупинись, подумай, перевір - чи правильно

ти робиш.

4. Якщо незрозуміле креслення або опис, звернися до керівника гуртка

чи товариша.

5. Якщо приступив до роботи - трудися, не відволікайся.

6. Якщо втомився, зроби перерву, а потім знову приступай до роботи.

7. Якщо робота не виходить, наберися терпіння і почни спочатку.

8. Вноси рацпропозиції в конструкцію і технологію виготовлення

моделі.

9. Намагайся робити якнайкраще: точніше, акуратніше, красивіше.

10. Після закінчення роботи прибери на робочому місці.

93

Додаток 3

Приблизний план організаційно-масової роботи гуртка

початкового технічного моделювання

1. Зробити запис учнів у гурток.

2. Познайомити гуртківців із завданнями і планом роботи гуртка на рік.

3. Залучати гуртківців до корисної праці, виготовляючи поробки для

школи, дитячого садка, дитячого будинку.

4. Проводити на заняттях гуртка бесіди, присвячені визначним датами

календаря.

5. Організувати та провести заняття «У майстерні Діда Мороза»,

зробити новорічні подарунки та прикраси.

6. Розповідати на заняттях про конструкторів, винахідників,

раціоналізаторів.

7. Проводити ігри та змагання з виготовленими на заняттях моделями

(«Ми - капітани», «На ракетах - по планетах», «Авіазавод», «Наш автопарк»

та ін.).

8. Проводити конкурси: «Кращі іграшки в подарунок дитячому

будинку, дитячому садку», «Точні ножиці», «Точний олівець», «Техніка

майбутнього» (конкурс малюнків і розповідей про техніку та ін.).

9. Проводити свята: «Ми народжені, щоб казку зробити бувальщиною»,

«На небесах, на землі і на морі» та ін.

10. Провести екскурсію в технічні гуртки учнів старшого віку.

11. Провести ранок, присвячений підсумкам року, з виставкою робіт

гуртківців.

94

Додаток 4

Приблизний план роботи з батьками гуртківців

1. Провести батьківські збори «Роль технічних гуртків у становленні

творчої особистості дитини».

2. Проводити індивідуальні бесіди з батьками на теми «Як допомогти

дитині організувати робочий куточок вдома?», «Дівчатка і техніка»,

«Розвиток пізнавальної активності дитини в гуртку і школі» та ін.

3. Залучати батьків до надання посильної допомоги в оснащенні гуртка

матеріалами та інструментами, до проведення занять.

4. Залучати батьків до проведення свят «Тато, мама, я - дружна сім'я».

95

Література

1. Беляков Н. Д., Цейтлин Н. Е. Внеклассные занятия по труду с

младшими школьниками.— М., 1979.

2. Виноградова М. Д., Первин И. Я. Коллективная познавательная

деятельность и воспитание школьника.— М., 1979.

3. Волков И. П. Приобщение школьников к творчеству.— М., 1982.

4. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте.— М.,

1967.

5. Галагузова М. А., Каюкова Л. А. Развитие внеклассной работы с

младшими школьниками по технике/Начальная школа.— 1985.— № 7.

6. Галагузова М. А., КомскийД. М. Первые шаги в электротехнику.— М.(

1984.

7. Георгиевский В. А., Шитикова Л. И. Проведение праздников в

начальных классах: Из опыта работы.— М., 1982.

8. Глущенко А. Г. Трудовое воспитание младших школьников во

внеклассной работе.— М., 1985.

9. Горский В. А. и др. Внеклассная работа по техническому творчеству и

сельскохозяйственному опытничеству.— М., 1976.

10. Горский В. А. Техническое творчество и военно-патриотическое

воспитание школьников.— М., 1983.

11. Давыдов В. В. Проблема развивающего обучения: Опыт

теоретического и экспериментального исследования.— М., 1986.

12. Дусавицкий А. Дважды два Икс.— М., 1985.

13. Журавлева А. П., Болотина Л. А. Начальное техническое

моделирование.— М., 1982.

14. Занков Л. В. Беседы с учителями (Вопросы обучения в начальных

классах).— 2-е изд., перераб.— М., 1975.

96

15. Кузнецов В. П., Рожнев Я. А. Методика трудового обучения с

практикумом в учебных мастерских.— М., 1981.

16. Миискин Е. М. От игры к знаниям: Развивающие и познавательные

игры младших школьников.— М., 1982.

17. Сенюткин А. А. Сделайте сами, играйте с друзьями.— Ижевск, 1982.

18. Сенюткин А. А. Палочка-пускалочка.— Ижевск, 1985.

19. Сикорук Л. Л. Физика для малышей.— М., 1979.

20. Стахурский А. Е., Тарасов В. В. Техническое моделирование в

начальных классах.— М., 1977.

21. Столяров Ю. С. Космос в ладонях — М , 1984 Столяров Ю. С. Развитие

технического творчества школьников: Опыт и перспективы.— М, 1983

22. Фетцер В. В. Твоя первая модель — Ижевск, 1983

23. Цейтлин Н. Е., Рожнев Я А Опыты и наблюдения на уроках труда в

начальных классах —М , 1980

24. Перевертень Г.И. Техническое творчество в начальных классах – М.,

Просвещение, 1988