«Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.»

“…Для співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна.” О. Гончар

Ти знаєш, що ти – людина?Ти знаєш про це чи ні?Усмішка твоя – єдина,Мука твоя – єдина,Очі твої одні – одні.Більше тебе не буде.Завтра на цій земліІнші ходитимуть люди,Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі.Сьогодні усе для тебе –Озера, гаї, степи.І жити спішити треба, Кохати спішити треба -

Гляди ж не проспи!Бо ти на землі – людина , І хочеш того чи ні – Усмішка твоя - єдина,Мука твоя – єдина,Очі твої – одні.

Інтимні мотиви В.Симоненка переважно тісно поєднані з пейзажними, соціальними, громадянськими, все ж вірші про кохання у його поетичній спадщині займають чільне місце. більшість з них ввійшли до циклу "Тиша і грім", частково - до циклу "Земне тяжіння". 

“Василь Симоненко зник за пругом життя скоріше, ніж долинув до нас могутній гук його серця, зарядженого тривогою ХХ віку і Любов'ю до української землі.”

Дмитро Павличко