Тема. Література рідного краю. Валентина Штинько. Художньо-

документальна повість «Наречена гетьманича»

Мета: 

навчальна: ознайомити із творчістю Валентини Штинько;

заглибитись у зміст повісті; перегорнути сторінки та долучитись до

збору правдивої історії;

розвивальна: розвивати уміння орієнтуватися у прочитаному та

аналізувати твір; формувати соціальну, пізнавальну, особистісну та

творчу компетентності шляхом розвитку умінь висловлювати і

відстоювати власні думки; співпрацювати в групах;

виховна: виховувати духовність, людяність, любов до Вітчизни,

глибоку віру у Всевишнього, повагу до високих людських почуттів.

Тип уроку:  урок-дослідження; урок-захист.

Обладнання: виставка збірок, епіграф, презентація «Життєвий і творчий

шлях Валентини Штинько», відеоролик інтерв’ю із Валентиною Штинько,

фотоілюстрації до твору, буктрейлер на книгу Валентини Штинько

«Наречена гетьманича»

Теорія літератури: буктрейлер, художньо-документальна повість.

Хід уроку

І.Організаційний момент.

II.Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності учнів

Епіграф

Кого ми втратили – вслід за тими йдемо.

Луцій Антей Сенека

Кожна людська доля має свій план,

віхи якого окреслені не тут і не нами…

III. Проведення уроку-дослідження, уроку-захисту.

1.Слово вчителя.

Кажуть, що справжні книги пише саме життя. Тож кожна жіноча доля

гідна роману. Надто, коли ж вона опиняється на перехресті історії, у

круговерті подій, які змінювали долі й цілого покоління, й великих держав.

Усе це про нашу землячку родом з-під Устилуга - Галю Мельник-

Калужинську. Художньо-документальна повість «Наречена гетьманича»

Валентини Штинько – це і політичний детектив, і драма великого кохання, і

трагедія людського падіння.

Тож давайте перегорнемо сторінки біографії Валентини Штинько

2. Презентація

«Життєвий і творчий шлях Валентини Сергіївни Штинько»

Біографія

Штинько Валентина Сергіївна - українська поетеса, журналістка,

заслужений журналіст України. Народилася 23 лютого 1953 року в

смт  Локачі Волинської області. Навчалась у різних школах Локачинського

району, так як батька майбутньої письменниці скеровували на роботу в різні

села Волині.

У 1975 р. закінчила філологічний факультет Київського державного

університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала кореспондентом у локачинській

газеті «Колгоспна правда», кореспондентом багатотиражної газети заводу

«Львівприлад», старшим лаборантом кафедри теорії і практики преси

факультету журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка.

З 1982 р. – кореспондент волинської обласної газети . Нині – редактор

відділу національного відродження, ведуча постійної рубрики «Доброго дня

вам, люди!».

Валентина Штинько – член трьох національних спілок – Національної

спілки письменників України, Національної спілки журналістів України та

Національної спілки краєзнавців України, очолює первинну організацію

Національної спілки журналістів України редакції газети.

Валентина Штинько нагороджена обласною журналістською премією

ім. Полікарпа Шафети у галузі публіцистики; грамотою Верховної Ради

України; почесним знаком Національної спілки журналістів України

«Журналістська гідність»; Золотою медаллю української журналістики;

церковним орденом Почаївської Божої Матері.

Творчий доробок

Працюючи редактором відділу національного відродження, Валентина

Штинько опублікувала ряд цікавих публіцистичних і краєзнавчих матеріалів

на сторінках газети «Волинь», а також у трьох томах збірника «Роде наш

красний. Волинь у долях краян і людських документах», в альманахах

обласної організації Національної спілки письменників України (НСПУ)

«Світязь», журналі «Волинь», збірниках «Ми – волинські журналісти» та

«Волинь у нашій долі», «Волинського цвіту по всьому світу» та ін. Стала

ініціатором рубрики «Храми і люди», яка впродовж десяти років велася на

сторінках «Волині». У 2010 р. матеріали рубрики вийшли окремою книгою

нарисів і були відзначені як краща книга у номінації «Історико-краєзнавча

література» за підсумками другого етапу обласного конкурсу «Світ

волинської книги–2011».

Валентина Штинько – автор книг-поезій «Тінь сльози», «Терновая

хустка», «Тернослив» , повісті «Наречена гетьманича», книги для дітей

«Давай дружити», краєзнавчих нарисів «Волинь: храми і люди».

4.Слово вчителя.

      Історія появи повісті «Наречена гетьманича» Валентини Штинько

розпочалася багато років тому з поїздки до Лондона заступника губернатора

Волині, народного депутата України Сергія Шевчука. В столиці об'єднаного

королівства він познайомився зі своєю землячкою пані Галею Мельник-

Калужинською, про яку був начуваний раніше від старожилів Устилуга

(звідти родом обоє) як про жінку-легенду.

Саме життя вибудувало складний сюжет, який, як мовиться, просився

на папір і, зрештою, спонукав взятися за перо відому журналістку та поетесу

Валентину Штинько. В 90-х роках Галя Мельнк-Калужинська вперше

повернулась  до України. Тут   зустріла Валентину Штинько, яка взяла на

себе цей делікатний труд – написати спогади землячки. Спершу були

невеликі нариси. Потім – довгі  бесіди.  І кульмінація – Валентина їде до

Англії. 

Галина  Мельник боялась диктофона. Людина старої формації більше

довіряла епістолярному жанру. Тож Валентина привезла з Англії стос

списаних зошитів – плід місячних роздумів, спогадів, відвертих розмов. Це

все треба було пережити, передумати і написати достовірні матеріали, не

відступаючи від фактів.

Вони записані зі слів самої Галини, яка мала феноменальну пам’ять та

гострий розум. А їй уже був вісімдесят один. Письменниця  Валентина

Штинько майстерно передала розвиток стосунків  Галини та Данила,

красиво  розкрила внутрішній світ самої героїні. Змогла описати вороже

ставлення оточення до їхнього кохання. Відкрились маловідомі сторінки

сімейства Скоропадських.

Однак про особливості написання повісті з нами поділилася Валентина

Штинько

Перегляд відеоінтерв’ю

Слово вчителя

Нехай під час цього уроку таки палає свічка, як спогад про цю чудову,

загадкову, мужню жінку.

Перш ніж перейти до роботи над повістю, переглянемо, як

презентували книгу Валентини Штинько «Наречена гетьманича» працівники

Локачинської районної бібліотеки.

Перегляд буктрейлера на книгу В. Штинько «Наречена гетьманича»

Теорія літератури:

Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який

характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих

явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та

оповіданням

Документальна повість – написана на основі документів, листів, архівних

документів, з уст свідків подій, із використанням лише достовірних фактів.

Буктрейлер – рекламний відеоролик для читача, відеореклама про книгу.

Тема: історія мужньої жінки Галини Мельник-Калужинської, яка пройшла

нелегкий шлях із Волині до Англії, зазнала неабияких страждань,

нагороджена була Всевишнім великим і щирим коханням, проте через

заздрощі і людську жорстокість залишилася лише нареченою-вдовою.

Ідея: возвеличення людської чистоти, вірності, патріотизму; засудження

людського падіння, заздрощів і зради.

Основна думка: не дивлячись ні на які випробування чи життєві перипетії ,

людина має залишатися людиною.

Жанр: художньо-документальна повість.

Проблематика твору:

- становлення особистості;

- порядність і лицемірство;

- глибока віра у Всевишнього;

- служіння національній ідеї;

- війна і мир;

- добро і зло;

- моральний вибір;

- підлість і зрада:

- любов і ненависть.

Герої твору – реальні люди, які формували характер Галини, впливали на

долю героїні, підтримували чи зраджували її, любили чи ненавиділи – ті, хто

залишив у її життєписі певний слід:

Галина Мельник-Калужинська – пройде нелегкий шлях від Волині до Англії,

зазнає радість і горе, кохання і зраду.

Данило Скоропадський – останній із гетьманського роду Скоропадських.

Продовжуватиме справу батька. Однак через заздрощі у віці п’ятдесяти двох

років помре через отруєння.

Дід Федір Калужинський був хороший торговець, знав кілька мов.

Бабуся Гликерія берегтиме отой сімейний скарб – ковану скриню.

Батько Яків, захищаючи інтереси людей, був арештований і страчений.

Мати, не кохаючи батька Галі, не відчувала особливої любові до доньки.

Капітан Квятковський із Любліна, котрий закохається у православну дівчину

Антошку і передчасно забере її у домовину.

Ясем, як виявиться згодом, буде рідним братом лише по маминій лінії.

Дядько Леон – для якого бідніші за статками люди – це голодранці, а

Галиного батька за відстоювання інтересів людей називав «гайдамакою».

Єва - краща подруга по навчанню у Варшаві, яка підло підставить Галю,

вигороджуючи себе.

Микола Мельник – перший чоловік Галини, лікар. Доля дала прожити їм

разом лише рік. Він загине від рук фашистів.

Андрій – син Галини. Йому присвятить вона своє життя.

Герберт Майєр – справжній батько її брата, однак виявиться досить хорошою

людиною.

Стефанія Загорська – вчителька, полячка. Це вона помітила у Галі талановиту

дівчину, згодом запрошуватиме в Англії до себе на квартиру жити. Вона

мріятиме написати про Галю книгу.

Порфирій Силенко – свекор, який у певній мірі намагався зламати їй долю

через ревнощі.

Єфросинія Силенкова – свекруха, яка намагалася у листах натякнути на її

майбутню небезпеку.

Марія Скоропадська благословить Галю і Данила на шлюб. Проте після

влаштованої нею вечері Данило помирає.

Єлизавета Скоропадська – на її долю ляже похорон Гетьмана Павла

Скоропадського.

Андрій Кирпич, Микола Скрипник – після смерті гетьманича вони

допомагали Галині Мельник-Калужинській збирати документи, спогади,

особисті речі Данила Скоропадського.

Композиція

Експозиція: дитинство маленької Галі Калужинської на Волині, біля

Устилуга.

Зав’язка: події Першої світової війни та вимушена еміграція.

Розвиток дії: складні випробування у період Другої світової війни мужньої

жінки та справжнє кохання із гетьманичем Данилом Скоропадським.

Кульмінація: смерть гетьманича Данила Скоропадського.

Розв’язка: збір Галиною Мельник-Калужинською документів, матеріалів, які

б зберегли пам’ять про гетьманича.

Сюжет твору:

Дитинство та юність Галі пройшли на Волині, чиї розкішні краєвиди

часто приходили до неї в снах у дорослому віці. Обставини склалися так, що

згодом родина переїхала до Польщі. Потім було заміжжя, народження сина,

таємниче зникнення чоловіка (підозрювала, що на грунті політики), жахи

Другої світової, які молода вдова пережила сама із маленькою дитиною на

руках. Після поневірянь по охопленій війною Європі тихою пристанню для

виснаженої тривогами матері став далекий королівський Лондон. Там вона і

оселилася, заробляючи на хліб насущний пошиттям одягу, поки не увійшов у

її життя гетьманич Данило Скоропадський.

Їх поєднала любов до України та відданість тій складній та небезпечній

справі, яку провадив на чужині син останнього гетьмана після смерті батька.

Роман Галі і Данила тривав дев'ять років. На початках противник одруження

гетьманич зрештою здався на волю своїх почуттів. Та замість весільного

вбрання пані Галі судилося вдягнути жалобну сукню. Ще не вщухла радість

після освідчення, як вона вже не пам'ятала себе від горя: Данила отруїли у

його власній хаті. Залишається загадкою досі, хто конкретно звів зі світу

нащадка славного роду і яким був мотив розправи: помста ворогів (дуже

схоже на отруєння російського підполковника Олександра Литвиненка) чи

прозаїчні ревнощі, адже пані Галя подобалася не тільки Скоропадському.

Після його трагічної загибелі вона так і залишилася у парадоксальній ролі

нареченої, до кінця своїх днів зберігаючи вірність коханому Данилу...

Група дівчат:

Оскільки за своєю природою жінки більш співчутливі, здатні

проникнути у найпотаємнішу шпаринку людських почуттів, дівчата

захищатимуть жінку - Галину Мельник-Калужинську, котра пройшла

складний тернистий шлях, не розгубила себе як особистість, проте , чомусь,

була оточена заздрістю, ненавистю.

Група хлопців:

Чоловіки більш прагматичні, стримані, уміють виважити кожен крок,

тому досліджуватимуть причини нелегкої долі останнього гетьманича

Данила Скоропадського та причини його раптової смерті .

1. Що формувало особистість Галини Мельник-Калужинської ?

- Я захищатиму жінку - Галину Мельник-Калужинську, адже вона

відчувала велику силу молитви задля доброї справи ( так на

Великдень, коли за наказом польських властей уже дозволили відкрити

православний храм, маленькою відчула неприпустимий глум над

людьми, над нею, зрозуміла, як може боліти душа і яку радість дає

молитва; молилась, коли батько рятував капітана на річці – він

урятував життя людині; молилась, коли переходила маленькою через

міст , бо потрібно було принести ліки хворій мамі; молилась, коли

шукала загублені 20 доларів,щоб не завдавати мамі прикрощів;

молилась, коли шукала хворого сина у розбомблених шпиталях).

- Я захищатиму жінку, яка розуміла, що виживати має сама, адже ніхто

турбуватись про неї не буде (не завжди справедливе було ставлення до

неї матері, а історія із сукнею тому приклад; влаштування матір’ю своєї

власної долі після смерті чоловіка; старанне навчання у католицькій

школі – опановує моделювання одягу, чудово малює; як кращу

ученицю, беруть на роботу першою; їй під силу і медична справа, а

коли наведуть на неї наклеп, чудово здасть випробування на

майстерність допомоги хворим; в Англії відкриває власний салон, де

шиють сукні заможні англійки; ні від кого не потребує матеріальної

допомоги, тому усе життя пам’ятатиме мамині слова: «Запам’ятайте!

Ніхто й ніколи не має знати, що у нас вдома чогось бракує!» ).

- Я захищатиму жінку, яка мужньо проходить крізь усі випробування

( вперше у житті маленькою дівчинкою перейде отой страшний, на її

думку, міст; опанує страх, коли поруч від снарядів розриватиме землю;

вириватиме із лап смерті єдиного сина; тікатиме із полону й

перехитрить не раз долю; історія в Італії; історія із бетонними

кільцями).

- Я захищатиму жінку, яка не мириться із людською підлістю (не розуміє

причини вчинку , за яким можна убити кохану людину; не може

усвідомити, коли сестричка, розбивши вазу, звинувачує її; коли

найкраща подруга, читаючи непотрібну літературу, вказує на те, що цю

книгу дала їй саме Галя;чому, ревнуючи її до лікаря, медсестра

спрямувала на неї наклеп; як свекор, котрого вона прийняла у свій дім,

допомагала йому, лікувала, міг домагатись її як жінки, втручатись у її

чисте кохання, переслідувати її; як можна після смерті коханої людини

шантажувати її за те ж таки посмертне кохання).

- Я захищатиму жінку, яка уміє щиро і віддано кохати ( вона мала єдине,

справжнє кохання; 9 років, не претендуючи на місце дружини, вона

ділила з гетьманичем усі радощі і біди; була вродливою жінкою, проте

зберегла вірність йому до смерті; не хотіла завдавати йому прикрощів,

тому змінювала помешкання, щоб він не знаходив її; Галину не

цікавили його статки і слава, тож вона єдина жінка, яка не подзвонила

йому після першого знайомства і нічого від нього не попросила; носила

під серцем сина від Данила, проте доля відібрала від неї і це щастя; за

життя вона поставила собі могильний камінь біля пам’ятника коханої

людини, бо й після смерті хотіла спочивати поруч; майже сорок років

життя присвятить пам’яті коханого чоловіка, збере усі можливі і не-

можливі архівні документи про родину Скоропадських, про останнього

спадкоємця - Данила).

- Підсумовуючи усе вище сказане, хочеться сказати, що життя героїні

складалось так , що їй часто доводилось відповідати за чужі гріхи. Була

відкритою, товариською і хотіла, щоб увесь світ довкола став таким

самим. Її наївність частенько оббивала крила об шорстку, а інколи й

зовсім колючу реальність. Мусила вчитися бути непоступливою і

незалежною.

2. Які причини нелегкої долі й передчасної смерті гетьманича Данила

Скоропадського?

- Данило - продовжувач справи батька щодо захисту незалежності

України , задля величної кінцевої мети ( тож життя заради ідеї;

об’єднання усіх українців-емігрантів; військовий вишкіл;

листування з усіма українськими організаціями; поїздки у різні

куточки світу).

- Тогочасна радянська влада полювала за тими, хто опинився поза

межами СРСР (обманно і насильницьки 20 000 донських козаків

видали на «батьківщину»; знищували вони і українців, бо ті іноді

просто зникали).

- Данило - охоронець родинних скарбів, булави, печатки, важливих

документів ( по смерті героя Галині погрожували відрубати пальці,

щоб та не носила перстені сім’ї Скоропадських; як єдиний із

чоловіків , на чиї плечі можна було покласти усе, змушений був

забезпечувати матеріально братів та сестер, хоча сам жив досить

скромно).

- Його місце у православ’ї (його хотіли одружити лише на греко-

католичці з метою переходу туди гетьманської влади; він же сам до

кінця залишився православним; правдивим є факт, що навіть у

розгромленій Німеччині для гетьмана Скоропадського , батька

Данила, дивом знайшли православного священика).

- Спроби фізичної і моральної розправи далеко до смерті (металевий

дріт , натягнутий через дорогу, міг стати останнім моментом життя

гетьманича; лист про збурення серед близького оточення

гетьманича через стосунки із Галиною; остаточна розправа -

отруєння).

- Зрадництво найближчих соратників Данила (зрада Порфирія

Силенка – свекра Галини, правої руки Скоропадського, через

ревнощі; інтриги навколо наслідника).

- Обов’язок, покладений на його плечі, практично позбавляв його

права на щасливе сімейне життя (за 9 років чистого і щирого

кохання до Галини і жодних публічних натяків про їхні стосунки у

суспільстві не було; за цей період він остаточно зрозумів, що має

право на власне щастя; після заручин у газетах мали написати про

час весілля, не зробили цього і після смерті Данила).

- Надто багато було бажаючих зайняти його місце ( по смерті Данила

Галині віддали важливі документи про родину Скоропадських, які

уже, на їхню думку, не варті уваги і подальшого збереження).

- Підсумовуючи усе досліджене, хочеться сказати, що у цьому

чоловікові було все: життя заради спільної ідеї, він над усе

намагався згуртувати всіх заради спільної святої справи – України,

мав блискучий розум, невичерпну ерудицію, бездоганні фізичні

дані. У нього загострене відчуття слова та ораторська майстерність,

вроджена шляхетність і вразливість, незахищеність і самотність.

Слово вчителя

Хочеться окремо проаналізувати частину символів, вписаних у повість

Символи:

Міст, чорна тканина, бабусина скриня, надмогильний камінь біля

пам’ятника Данилу Скоропадському.

Міст – великий і малий.

Малий міст через річку Лугу – символ перших дитячих доріг, життєвих

уроків, образ і сліз, запитань і незнання на них відповідей.

Великий міст – поневіряння, війна, боротьба за сина, удари найближчих

людей, смерть коханої людини.

Які запитання виникали у Галини протягом життя? Чи на усі змогла

отримати відповідь?

- І що ж воно за сила така незбагненна – любов?

- Чому Антошка не хотіла перейти в іншу віру? Хіба віра може бути

іншою?

- Хіба той вродливий парубок, який подарував їй хустки, міг убити

дівчину?

- Як можна казати неправду?

- Чому люди, ці найвищі Божі творіння, чинять так підло, так підступно?

- За що арештувала польська поліція? За те, що працювала у німецькій

фірмі? За те, що українка?

- Чому зникав тато? Чому її саму позаочі називали «таким самим

насінням»?

- Яка мета гетьманської організації? Що вона можуть зробити для

України за тридев’ять земель?

- Чи усвідомлюєте ви, кого втратили?Якщо ви усвідомлюєте, кого

втратили, то чого ж ви так не шанували його за життя?

ІV. Підсумок.

Отже, на цьому уроці ми ознайомились із творчістю Валентини

Штинько, заглибились у зміст повісті, перегорнули сторінки твору та

долучились до дослідження незнаних сторінок історії.

Продовжити думку хочеться словами Ернеста Хемінгуея: «Хорошу

книгу можна писати тільки про війну, кохання та смерть».

 Наостанку доречно згадати слова Андрія Содомори з книги «Лініями

долі»: «Покоління, стрімко чергуючись, мають одне одному подати руку.»

Валентина Штинько простягла свою руку. Тож нині черга за вами.

Відеозвернення із побажанням Валентини Штинько до старшокласників.

Оцінювання

V.Домашнє завдання: Група дівчат готує образ Данила Скоропадського,

хлопці – Галини Мельник-Калужинської.

- Чи є у вас до мене запитання?