№ 180

ГО ЕР ЕН Інформ

Як спеціалісти ОДГ філій проходили перевірку професійних якостей.

»»» ст. 2

Навчатися на новому місці або як Учбовий центр змінив свою прописку

Пам’ятати минуле заради майбутнього. Музей

історії розпочинає новий етап.

»»» ст. 7

У рамках акції Товариством було реалізовано працівникам 966 багатозонних приладів обліку електроенергії, диференційованих за періодами часу. Розіграш грошових премій відбувся шляхом випадкового і неупередженого вибору за допомогою Інтернет-сайту RANDOM.ORG та списку працівників підприємства. Уся процедура лотереї відбувалася у присутності начальника групи енергоаудиту Геннадія Ларіна і представників профспілкового комітету. За умовами конкурсу грошову винагороду отримали 10 працівників – учасників акції, які придбали лічильники (власники однофазного приладу обліку – тисячу

гривень, трифазного – дві тисячі гривень).

– Також визначено переможця у номінації «Колектив кращої економії витрат». Ним стала Решетилівська філія. А звання «Найсумлінніший менеджер» із рівним результатом між собою розділили начальник Лубенської філії Слинько Іван Іванович та начальник Оржицького підрозділу Слинько Олег Васильович. Також слід відзначити і Зіньківську, Диканську та Семенівську філії, – розповідає начальник групи енергоаудиту Геннадій Ларін.

Враховуючи бажання багатьох наших співробітників придбати багатозонні засоби обліку в розстрочку, керівництвом компанії прийнято рішення щодо продовження ініціативи по встановленню лічильників. Тож усі бажаючі

і надалі можуть їх придбати, виплачуючи вартість протягом шести місяців.

Варто пам’ятати,

що розрахунок за тарифами, диференційованими за зонами доби, на сьогоднішній день є одним із найдієвіших способів економії при сплаті за електроенергію. Керівництво переконане, що персонал відчує переваги встановлених лічильників уже зараз і стане прикладом не тільки для колег, а також і для споживачів електроенергії Полтавської області загалом.

2 актуально

Місія диспетчерів та старших диспетчерів філій ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» – забезпечувати надійність електропостачання споживачів та безперебійну роботу електричних мереж. Тому на цих посадах працюють люди з відповідними теоретичними знаннями та практичними навичками. Наскільки вони відповідають займаній посаді і чи володіють достатніми вміннями, показала чергова атестація.

– Оцінювання диспетчерів філій проводиться регулярно, раз на п’ять років. Воно необхідне, бо не дає розслабитися, мобілізує працівників, дозволяє виявити «вузькі місця», а також заохотити кращих. Ми завжди повинні слідкувати, як працює наш оперативний персонал, – зазначив начальник ЦДС підприємства Григорій Глущенко.

Професійна перевірка складалася із 11 етапів, у рамках яких диспетчери та старші диспетчери давали відповіді на

запитання із різних сфер своєї діяльності, проходили перевірку знань за допомогою програми «Аспект» і навіть здавали психологічні тести.

Шкала оцінювання включала в себе низький – від 0 до 65 балів, недостатній – від 66 до 80 балів, середній – від 81 до 90 балів, високий – від 91 до 100 балів та зразковий рівень – від 101 до 110 балів.

Спеціалісти Центральної диспетчерської служби, служб розподільчих мереж, релейного захисту і автоматики, діагностики, ізоляції і захисту від перенапруг, надійності та протиаварійної роботи, а також охорони праці під час атестації виступали у якості тренерів та екзаменаторів.

– Підбивши підсумки атестації, можна сказати, що більшість диспетчерів та старших диспетчерів філій мають належну професійну підготовку, – зазначає Григорій Вікторович.

У трійку лідерів увійшли старші диспетчери Миргородської, Зіньківської та Кременчуцької філій.

Роман Беззуб набрав найбільшу кількість балів – 103, одразу ж за ним – Юрій Мелешко із 101 балом. Вони обидва показали взірцевий рівень знань. 100 балів отримала Ірина Криничанська. Вона очолила рейтинг оперативного персоналу із високим рівнем.

А от аутсайдерами виступили диспетчери Диканського, Решетилівського і Котелевського структурних підрозділів.

За результатами оцінювання вирішено тих представників оперативного персоналу, які продемонстрували зразковий рівень підготовки, внести до кадрового резерву на посаду заступника начальника філії з передачі електроенергії, а також мотивувати премією у сумі

тисячу гривень кожного. Працівники, які показали високий рівень, будуть премійовані грошовою сумою 500 грн.

Начальник ЦДС наголошує, що персоналу, який виявив на атестації «професійні прогалини», слід попрацювати над собою.

– Тим, які показали недостатній рівень знань, до кінця року проведемо додаткове навчання. А для трьох диспетчерів, рівень яких виявився поки що низьким, розробили кожному по індивідуальній програмі, після чого вони пройдуть перевірку засвоєного матеріалу.

Григорій Глущенко також розповів, що у листопаді буде проведена подібна атестація електромонтерів ОВБ філій. Вона включатиме в себе три етапи і матиме вигляд виїзних перевірок.

підсумки 3

професійно, об’єктивно, регулярно Відповідно до Наказу № 152 від 5 квітня цього

року «Про проведення оцінювання професійної

підготовки диспетчерів та старших диспетчерів

ОДГ філій», протягом травня–липня 2017 року

було проведено вищевказану атестацію.

Лотерея визначила переможців

У рамках оцінювання

диспетчерів та старших

диспетчерів ОДГ філій

професійну перевірку

пройшли 124 спеціалісти.

Із них зразковий

рівень підготовки

продемонстрували два

працівники, високий

рівень – 17, середній –

53, недостатній – 49. А

от низький рівень знань

показало троє працівників.

Атестація: Акція «Економія у ваших

руках» закінчилася

розіграшем, у якому

взяли участь усі

працівники ПАТ

«ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО»,

які придбали

багатозонні прилади

обліку електроенергії,

диференційовані за

періодами часу.

Вітаємо переможців акції! 1. Олійника Вячеслава Анатолійовича, майстра виробничої дільниці 1 групи Котелевської

філії;2. Кохана Анатолія Анатолійовича, ст. майстра виробничої дільниці 1 групи Полтавської

філії міських електромереж;3. Сивокінь Людмилу Сергіївну, сестру медичну Великокохнівської філії;4. Соколову Ольгу Іванівну, контролера енергонагляду 3 групи Кременчуцької філії;5. Маркарян Людмилу Василівну, менеджера у фін. діяльності головного офісу;6. Левченко Марину Віталіївну, інженера ВТГ Глобинської філії;7. Костюка Сергія Дмитровича, механіка Зіньківської філії;8. Олімську Любов Едуардівну, контролера енергонагляду 2 групи Решетилівської філії;9. Куліша Сергія Володимировича, е/монтера ОВБ 3 гр. Чорнухинської філії;10. Вариленко Лідію Іванівну, лаборанта 3 гр. ВТВ Кременчуцької ТЕЦ.

вантаженість класів. Тут будуть і електрон-ні курси, які можна буде пройти он-лайн, отримавши відмітку про навчання.

Взагалі підготовка кадрів в Учбовому центрі – процес безперервний, який триває протягом усього року. Теорію та практичні заняття для учнів викладають висококвалі-фіковані спеціалісти Товариства з багато-річним досвідом роботи. Для контролю засвоєних знань та навичок застосову-ється автоматизована програма «Аспект». За десять місяців цього року іспити у ній склали 158 осіб на курсах та 517 у головній комісії Товариства. За підсумками курсо-вого навчання робітники та спеціалісти отримують відповідні посвідчення.

– З початку року в Учбовому цен-трі професійне навчання пройшло 183 працівники, з них 138 осіб – на курсах підвищення кваліфікації. Тільки протягом вересня–жовтня свої професійні знання і навички удосконалювали електромонтери ОВБ у розподільчих мережах, контролери груп по роботі з абонентами, працівники, відповідальні за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами і підйомни-ками та електромонтери з експлуатації роз-подільчих мереж, – розповідає начальник центру Наталія Залужна.

Згідно із затвердженим планом, на під-приємстві також відбудуться курси підви-щення кваліфікації контролерів енергонаг-ляду та заняття з підготовки лісорубів. Для навчання останніх запрошуються спеціа-лісти Лубенського лісотехнічного коледжу, із яким укладено відповідний договір.

Відтепер Учбовий центр ПАТ «ПОЛТАВАОБЛ-ЕНЕРГО» знаходиться на території головного офісу підприємства. Це створює додаткову зручність для тих,

хто буде там навчатися. З нагоди переїзду перерізали символічну червону стрічку.

На церемонію відкриття, а також, щоб ознайомитися із роботою оновленого цен-

тру, завітав керівний склад Товариства на чолі з Зас-тупником Голови Правлін-ня Оленою Ангеловою.

Звертаючись до при-сутніх, Олена Петрівна зазначила, що навчання, отримання нових знань є рушієм нашого життя, тому потрібно завжди прагнути створювати комфортні умо-ви для тих, хто навчається.

– Приємно, що незважаю-чи на скрутний час, все-таки було знайдено можливості, щоб відкрити новий Учбовий центр, і сподіваємося, що ті, хто буде тут здобувати знан-ня, оцінять наші зусилля і старання, – сказала Олена Ангелова.

Гостей запросили огля-нути приміщення Учбового центру. Враховуючи со-лідний період його існування та кілька реорганізацій, ор-ганізатори підготували вис-тавку світлин, як виглядали навчальні класи раніше, а саме у 1976-78 рр. Фото-графії допомогли перене-стися присутнім у минуле 40-річної давнини, а дехто навіть впізнав там себе та своїх колег по роботі.

Опісля усі завітали до

оновлених класів, у яких уже повним ходом тривала підготовка кадрів, адже розпочався новий навчаль-ний рік. Керівники служб ознайомилися із кабінетами, обладнаними спеціалізова-ними стендами, та прилада-ми, необхідними для того, щоб забезпечувати праців-ників потрібними знаннями та навичками. Оглянули і комп’ютерний клас на 15 робочих місць, де прохо-дитиме навчання та здача екзаменів.

У рамках презентації директор з персоналу Олек-сандр Кириченко зазначив, що у класах вдалося роз-містити все максимально актуальне і потрібне для навчання. Для цього за-лучали технічну і комерційну дирекції, а також усі про-фільні служби.

Олександр Вікторович проанонсував також мож-ливості корпоративного порталу, який розширить потенціал Учбового центру. На внутрішньому ресурсі буде зібрана і розміщена різноманітна інформація для персоналу: навчальні ро-лики, графіки занять та за-

Навчання у всі часи було основою основ,

міцним фундаментом, на якому можна

збудувати хороший будинок вмінь та

професійних навичок людини. Знання,

отримані в результаті навчання, дозволяють

нам міцно стояти на ногах, планувати,

самовдосконалюватися і професійно зростати.

Учбовий центр Товариства, який існує уже не

один десяток років і через який пройшли тисячі

студентів, змінив свою адресу, переїхавши у

другій половині вересня у інше приміщення.

«Кузня кадрів» рада вітати учнів у новому приміщенні

4 подія подія 5

В Учбовому центрі навчання з відривом від виробництва триває

76 годин (2 тижні).

Місток між теперішнім і минулимЩе не так давно на місці

нинішнього музею було звалище різноманітних інструментів, а саме приміщення перебувало в такому занедбаному стані, що й подумати було складно, що його можна зробити придатним не просто для роботи, а для створення музею. Цілих три місяці тяжких безперервних ремонтних робіт, низка складних завдань, які, здавалося б, неможливо втілити в життя, і ось перед нами - оновлений сучасний музей. Насправді в це важко було повірити, але не існує нічого неможливого для працівників нашого підприємства.

Ветеранів привітали Заступник Голови Правління Олена Ангелова та директор з персоналу Олександр Кириченко. Урочистість свята довершило перерізання символічної червоної стрічки, яка, за словами Олени Петрівни, прокладає місток між минулим і майбутнім. У своїй промові до ветеранів вона звернула увагу на те, що в цей урочистий день сюди прийшли люди, які мали пряме відношення до створення компанії, і кожен, хто працював у «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», став частинкою історії нашого підприємства.

Олександр Кириченко наголосив, що в експозиції вдалося зберегти зв’язок

поколінь. Заслужений енергетик України Борис Попов назвав наш музей святинею, яка поєднує пенсіонерів і теперішніх працівників.

Урочисте відкриття відбулося у дружній атмосфері та в супроводі живої музики. Оглядаючи експозицію, гості згадували роки своєї відданої праці на підприємстві, а дехто навіть побачив своє фото на стендах, розміщених в музеї.

Для кожного з нас літо – особлива пора, яку ми чекаємо цілий рік: будуємо плани, ретельно обираємо, куди поїхати у відпустку, і коли вона нарешті настає – щиро тішимося, як діти, що можна забути про всі домашні клопоти та робочу рутину і з головою занурити-ся у безтурботний відпочи-нок: поніжитися на гарячому пісочку, досхочу нахлюпа-тися у морській водичці, а також побувати у дивовиж-них місцях, замовивши цікаві екскурсії.

З відпочинку ми повер-таємося засмаглі, повні сил і енергії, хвалимося перед колегами по роботі яскрави-ми світлинами, враженнями та емоціями. У кожного вони різні, зі своїми барвами та запахами. Наприклад, бух-галтер Котелевської філії Ксенія Стародуб цьогоріч вирішила відновити сили на базі відпочинку«Чайка-2».

– У Грибівці я була вперше, їздила з двома дітьми: 12-річним сином та 9-річною донькою. До Одеси добира-лися потягом, далі – авто-бусом, приємно було, що він довіз нас прямо до воріт бази відпочинку. Нам трішки не пощастило з погодою, було прохолодно, вітряно, море штормило і від цього воно було не дуже чистим, – продовжує жінка. – Але на території бази розташований хороший басейн із шезлон-гами, тому син із донькою із задоволенням плюскалися там, пірнали і навіть навчи-лися плавати.

Ксенія Григорівна також розповіла, що дітей відпочи-ваючих розважали двоє ані-маторів, щодня проводили з ними різні ігри на повітрі, змагання, конкурси, а також влаштовували веселі диско-теки. Тому дітлахам сумувати не доводилося. Окрім цього, на територію бази двічі при-

їжджав ляльковий театр, цирк та було влаштовано шоу мильних бульбашок, що також не могло не потішити хлопчиків та дівчаток різного віку.

А от юрисконсульт Диканської філії Марина Ліпнягова віддала перевагу Азовському морю.

– Цьогоріч з чоловіком та маленьким трирічним сином вирішили поїхати до «Енерго-дару». Жили в корпусі прак-тично на березі моря, що є великим плюсом – вийшов і ти вже на пляжі. Біля берега – мілко, а це дуже важливо для сімей, які відпочивають із дітьми. Також сподобало-ся, що номери усі чистенькі, годували нас смачно і вели-кими порціями.

Із мінусів Марина Вікторів-на відзначила те, що прісна вода подавалася до корпусів за графіком, дискомфорт викликало відсутність ліфту у будівлях, оскільки вони жили на 5 поверсі і ходити з дитиною так високо було не дуже легко.

Але недоліки сповна компенсувалися широкою розважальною програмою.

– Дітям було цікаво, коли

на базу відпочинку приїж-джав цирк, щовечора у кіно-театрі транслювали мульти-ки і кінофільми, старших залучали до різноманітних конкурсів, з ними співали і танцювали. Сина важко було вирвати із дитячого майдан-чика, він із задоволенням спускався із гірки та катався на каруселях. Ми – сім’я спортивна, ходили дивитися футбол на великому екрані, грали в теніс, займалися на тренажерах. Для себе на території бази відпочинку я відкрила бібліотеку, брала там книги і читала у вільний час.

Безхмарне небо, теплий пісочок та ласкаве море –

саме таким запам’ятають цьогорічне літо більш ніж півсотні працівників

ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», які разом із сім’ями побували на базах відпочинку

в Кирилівці та під Одесою. У «Чайці-2», що в селі Грибівка, оздоровилося 237 енергетиків,

поніжитися на пісочку Азовського моря, у «Енергодарі», охочих було трохи більше – 318.

6 відпочинок

Дорога до «Енергодару», у Кирилівці, входила

у вартість путівки, відпочиваючих доставляв до

воріт бази комфортабельний автобус. Тим же, хто

відпочивав у «Чайці-2», треба було добиратися

туди самотужки.

Літо, ми тебе запам’ятаємо надовго…

меридіан часу 7

10 серпня оновлений

сучасний заклад гордо

зустрічав ветеранів

підприємства і численних його

працівників.

товаришами, а також стаю самостійнішою.

Кожного вечора у таборі відбувалися свята на різну тематику, усі можуть показати свої таланти. Хтось полюбляв співати, хтось танцював, а хтось на швидкість збирав кубик Рубика. Спостерігати за цим було дуже цікаво, адже я могла побачити, чим займаються мої однолітки та навчитися у них чомусь новому, чого не знала і не робила раніше.

21 день завжди пролітає, як 5 хвилин. Наче тільки що приїхав сюди, а вже стоїш на закритті табірної зміни. Але знаєш, що наступного літа знову прибудеш за новою порцією емоцій.

Табір «Енергетик» дарує дітям безтурботне життя!

Черевань Дар’я, 11 років, донька Л.С. Че-ревань, юрисконсульта Полтавської філії міських електромереж

Цього літа я відвідала дитячий табір «Енергетик» уже втретє. Дні, проведені там, були дуже насиченими і радісними. Вихователь нашої зміни Людмила Павлівна та вожата Ольга Євгенівна доклали

усіх зусиль, щоб діти не сумували. Ми ходили в похід, де рибалили та варили кашу. Улюбленою розвагою усіх був ярмарок, під час якого ми отримували заробітну плату у вигляді грошей-енергетиків та самостійно витрачали їх на солодощі та розваги.

У сонячні, теплі дні ми ходили на пляж поблизу нашого табору, там засмагали і купалися у річці. Третій рік поспіль я здобуваю перше місце із плавання серед дівчаток. Це один із моїх улюблених видів спорту, який приносить мені задоволення і дарує наснагу. Цього року мені дуже хотілося перемогти і я докладала усіх зусиль, щоб бути першою. Я рада, що моя мрія здійснилася.

Взагалі відпочинком я задоволена, наступного року хочу також поїхати до табору «Енергетик».

Зінюха Богдан, 14 років, син О.В. Зінюхи, інспектора Машівської філії

Це літо було насичене позитивними емоціями,

і одна з них – це табір «Енергетик». Їдучи туди, я не знав, як можна бути без Інтернету, близьких друзів та батьків. Та так сталося, що ці думки «відпали» у перші ж дні. Турботливі вихователі та вожаті організовували із нами різноманітні тематичні змагання, даруючи незабутні враження і емоції. У цих протиборствах ми вболівали один за одного, раділи перемогам та сумували, коли були поразки. З’явилося багато нових друзів, спільних захоплень. У таборі ми стали однією дружною родиною і знали, що можемо розраховувати

на підтримку товаришів. А ще ми стали більш самостійними та відповідальними. Сумувати за домом було ніколи.

Час минув настільки швидко, що ми й незчулися, коли настав день закриття табірної зміни. Незабутньою залишилася остання ніч біля вогнища, де ми всі дружно ділилися емоціями, приємними та смішними спогадами. Додому ми поїхали впевнені в тому, що наступного літа нас знову збере табір «Енергетик», де на нас чекатимуть привітні вихователі, літнє сонце і зелений ліс.

8 калейдоскоп вражень

Всі дороги ведуть у дитинство

Чи замислювалися ви колись над тим, чому в дитинстві усі дерева навколо здаються такими великими, а сливове варення, намащене на хліб у бабусі, таким смачнючим?! Відповідь дуже проста: все тому, що дитинство – особлива пора у житті кожної людини, коли всі емоції – щирі і невимушені, барви – яскраві і насичені, а враження так глибоко западають у душу, що залишаються там на усе життя. Ми назавжди запам’ятаємо наших шкільних друзів, веселі витівки у дворі і, звичайно ж, літні канікули, просякнуті сонцем, безтурботністю і веселим гомоном біля річки. А у тих дітей, яким пощастило бувати у літньому таборі, емоції будуть помножені на три, бо такий відпочинок завжди яскравий, насичений розвагами і забавами.

Літо-2017: яким воно було, чим запам’яталося і чому навчило? Ми зібрали для вас калейдоскоп

дитячих вражень, які відпочивали цьогоріч у ДЗОВ «Енергетик», де яскравими перлинками між рядків сяють посмішки, мрії і бажання повернутися сюди знову, до товаришів і вихователів, які уже стали однією дружною родиною.

Ілона Орищенко,

14 років, донька В.Л. Орищенка, диспетчера ОДГ Машівської філії

Кожного літа я буваю у чудовому таборі «Енергетик». Він знаходиться в лісі, біля річки, що гарантує свіже повітря та відпочинок від Інтернету. Для мене «Енергетик» – наче другий дім, адже стільки смішних моментів, спогадів, переживань залишилось там. Я пам’ятаю змагання у воді, кумедний «День навпаки», веселі розмови біля вогнища та останню ніч прощання.

Діти стають маленькою родиною, всі один одному допомагають та підтримують. Щороку, відвідуючи табір, я знайомлюсь із новими

Щоліта табір відпочинку «Енергетик» гостинно

відчиняє свої ворота для веселих і допитливих

хлопчиків та дівчаток, які влітають сюди

гамірливою юрбою. Три місяці не стихає на

території дзвінкий дитячий сміх, веселі пісні та

жарти. І лише ближче до осені табір пустіє: ніхто

не пустує перед сном, ніхто не ганяється один

за одним і тільки м’яч, усіма забутий, самотньо

лежить у дворі, нагадуючи про веселі забави.

калейдоскоп вражень 9

Цього літа за три зміни у ДЗОВ «Енергетик» оздоровилося 315 дітей

різного віку, чиї батьки працюють у ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО». Усі вони

за 21 день, поки були у таборі, набралися сил і наснаги, повернувшись

додому засмаглими і ще більш самостійними.

19 серпня відбулося захоплююче феєричне дитяче свято малюнка на асфальті «Країна казкових мрій» на території головного офісу ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».

До підприємства завітали діти працівників Товариства, які залюбки взяли участь у концертно-розважальній програмі. Вони завзято підспівували та пританцьовували під веселі та запальні пісні. Але найбільше оплесків і зацікавленості отримала кумедна Бджілка, яка стала візитівкою свята.

Оскільки захід «Країна казкових мрій» співпав зі святом Преображення Господнього, то, логічно, що його пов’язали з Яблучним Спасом. На асфальті заздалегідь підготували обриси майбутнього малюнка. Коли справа дійшла до малювання, малечі роздали різнокольорову крейду. Діти, віком до 5 років розфарбовували бджолині стільники, 5-ти – 10-тирічна малеча – квіти, а найстарші вправно виводили бджіл.

Свято відбулося завдяки підтримці профспілкового комітету, на нього завітали Заступник Голови Правління Олена Ангелова та директор з персоналу Олександр Кириченко.

Всі діти отримали незабутні враження та приємні подарунки. Ось де здійснюються дитячі мрії та дивовижні фантазії!

10 дитяче свято

Жодна пора року, а особливо – літо, не проходить

для дітей без неймовірних вражень та небувалих

фантазій. Так і цього року влітку дітлахи знову

зібралися докупи, щоб поринути в світ своїх мрій, а

наше підприємство їм в цьому допомогло.

Щасливим дітям – щасливе дитинство

дитяче свято 11

Свято дитячого малюнка на базі головного офісу

Товариства проводиться протягом багатьох років.

Щоб дітям було цікаво, організаторами щороку

обирається інша тематика, виходячи із календарних та

релігійних свят. Зокрема, минулоріч захід приурочили

до Дня Незалежності України. Діти розмальовували у

жовто-блакитні барви карту нашої держави, а менші

робили відображення своїх долоньок – символу

кращого майбутнього.

Найбільшого судака вагою 2,2 кг та довжиною 60 см зловив Кулак

Валерій з Пирятину, найважчий короп дістався Мусі Сергію з

Полтави, а 45-сантиметрового судака спіймав Биковський Сергій з

Диканьки.

12 змагання

Риби забагато не буває

змагання 13

Чорнухинські енергетики шукали «рибне місце» вдалині від усіх

До знакової події диспетчер ОДГ філії Юрій Кравченко із товаришем готувалися дуже серйозно: напередодні перевірили снасті, запаслися прикормом і налаштувалися на змагання морально. На другий заліковий день, коли щойно почало світати і всі вийшли на «рибне полювання», чорнухинські майстри вудки і спінінгу вирішили «пошукати щастя», відпливши подалі від інших. Кажуть, що на такий крок їх підштовхнула інтуїція. І справді, за короткий проміжок часу їм вдалося «взяти на гачок» більше 30-ти кг добірних карасиків, що і принесло їм бажану перемогу.

«Найширший асортимент» був у шишацьких рибалокДо їх кошиків потрапили безліч підлящиків, платви, бичків, карасів і навіть

кілька окунів. Усе це багатство повезли додому, де його було передано до майстерних рук господинь, які приготували зі свіженької рибки найароматнішу у світі уху та найсмачніші страви у печі. Ще й для родичів і друзів залишилося!

Анатолій Жаботинський, тракторист підрозділу, жартує, що навчився ходити і рибалити одночасно, пригадує, як чотирирічним тікав із дитячого садочка разом із такими, як він, хлопцями на Псьол, щоб зайнятися улюбленою справою. Зараз рибалить чи не кожні вихідні, влітку і взимку, а найбільшим його трофеєм був амур, вагою 11,4 кг, якого спіймав у ставку на території рідного

району п’ять років тому.

Організатори змагань – серед лідерів

Цьогоріч «бронза» дісталася кременчуцьким рибалкам. Вони розповідають, що результати зважування сприйняли спокійно, адже розуміють, що улов, у першу чергу, справа фарту, а вже потім – наполегливості та майстерності. На їхню думку, головне на чемпіонаті – чудова атмосфера, яку не передати словами, це зустріч старих друзів, відпочинок і обмін досвідом.

У змаганні рибалок взяло участь близько сотні енергетиків, які представляли команди різних філій Товариства. Організатором традиційно виступили активісти Великокохнівського підрозділу, щороку до змагань тут підходять серйозно і з душею. Заступник начальника філії з передачі електроенергії Олександр Бобир каже, що поєдинок із риболовлі – це чудова можливість однодумцям і колегам поспілкуватися між собою і поділитися досвідом.

Організовувати змагання такого рівня – для мене за честь. Вже маємо налагоджену схему співпраці із місцевою владою, вони нам ідуть назустріч. Кілька минулих років були проблеми з погодою, ішов дощ, що створювало труднощі для риболовлі. Цьогоріч із небом ми «домовилися», – жартує Олександр Олександрович.

Змагання було розраховане на два дні. Ніхто й не помітив, як вечірня риболовля, розпочавшись у п’ятницю, плавно переросла у ранковий суботній вилов, адже за коротку ніч ніхто не закрив повік. Зу-стрілися старі друзі і один одному треба було стільки всього розповісти! Суботній день підкинув сюрпризи, зруйнував плани деяких команд і врешті-решт розста-вив усе на свої місця.

Отож, третє місце дісталося господарям заходу, вони наловили 27 кг риби, на 100 г перевершили їх шишацькі рибалки, завоювавши друге місце. А от чемпіонами заслужено стали енергетики з Чорнух, зловивши більше 34,7 кг!

Нам вдалося поспілкуватися із переможцями, вони розповіли, як готувалися, як ішли до перемоги і за що люблять змагання із риболовлі.

На початку вересня Кременчуцьке водосховище

поблизу села Самусівка перетворилося на справжній

«полігон» із вилову риби – протягом двох днів

там тривала запекла боротьба серед рибалок-

енергетиків, які прикладали усі зусилля, щоб вийти на

«передову» і здивувати усіх своїм результатом.

Кожна команда, яка приймала

участь у змаганнях із риболовлі,

отримала диплом та символічну

статуетку, а переможці були

нагороджені подарунками від

профспілкового комітету.

14 футбол

– Щороку кінця серпня я чекаю із особливим нетер-пінням: саме тоді відбуваєть-ся Чемпіонат України з міні-футболу серед енергетичних компаній «ТОП-Енергія», – розповідає заступник голови профспілкового комітету ПАТ «ПОЛТАВА-ОБЛЕНЕРГО» Ігор Олійник. – Це атмосфера суцільного свята, позитиву та енергії, коли є можливість зустрітися зі старими друзями, приєм-но поспілкуватися, а також зав’язати нові знайомства. Додавши до цього улюблену гру, отримуєш потужний за-ряд енергії на увесь наступ-ний рік.

І такі слова не є винятко-вими. Так думає кожен, хто хоч раз побував на фут-больному змаганні такого рівня, адже чемпіонат і створений для того, щоб управлінці-енергетики вищої ланки могли поспілкуватися у неформальній обстанов-ці, обмінятися досвідом та налагодити партнерські

стосунки для подальшої співпраці. Акцент також робиться на популяризацію активного відпочинку та здорового способу життя серед спільноти енергетиків України.

Цьогоріч щоб взяти участь у футбольних баталіях, до Ужгорода прибуло 13 команд: ПАТ «Київенерго», ПрАТ «Київобленерго», ПрАТ «Житомиробленерго», ПАТ «Чернігівобленерго», ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», ПАТ «Оде-саобленерго», ПрАТ «ЕК «Херсонобленерго», ПАТ «Полтаваобленерго», ПАТ «Сумиобленерго», ПрАТ «Рівнеобленерго», АТ «При-карпаттяобленерго», ПрАТ «Львівобленерго» та ПрАТ «Кіровоградобленерго». Організатором виступила енергетична компанія із Кропивницького.

Футбольні змагання, як завжди, відбувалися на найвищому рівні. А коло-риту усьому цьому додавали

мальовничі гірські краєвиди Закарпаття та традиційний дрес-код учасників – виши-ванка.

До завершальної час-тини Чемпіонату пройшли футбольні команди ПАТ «Сумиобленерго», АТ «При-карпаттяобленерго», ПрАТ «Кіровоградобленерго» та ПАТ «Одесаобленерго». У спортивній сутичці за 3 місце зійшлися одесити та сум-чани, у результаті боротьби «бронза» дісталася останнім.

Гра за головний кубок Чемпіонату вирізнялася напругою та гостротою: в основний час кропивнича-нам та івано-франківцям не вдалося з’ясувати, хто силь-ніший, тому на кандидатів чекала низка післяматчевих пенальті. У результаті форту-на виявилася прихильнішою до команди із Кропивниць-кого, вони і перемогли, за-бивши суперникам на один гол більше.

Кращі гравці мали змогу показати свої таланти та відзначитися у індивідуаль-них номінаціях. Так, статус кращого нападаючого отри-мав Юрій Бобко, начальник фінансового відділу ПАТ «Сумиобленерго», звання кращого бомбардира – Сергій Єфімов, фінансовий директор АТ «Прикарпаття-обленерго», титул кращого

захисника – Олександр Бубен, голова правління АТ «Прикарпаттяобленерго», кращим воротарем визна-ли Андрія Жиленка, голову обласної профспілкової ор-ганізації ПрАТ «Кіровоград-обленерго». Приз глядаць-ких симпатій завоювала команда ПрАТ «Київобленер-го», а найкращими черліде-рами стала група підтримки ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання».

Окрім футбольних баталій, у рамках Чемпіонату про-йшли і турніри із боулінгу та більярду. У цих видах спорту неперевершеними були заступник фінансового директора ПАТ «ПОЛТАВА-ОБЛЕНЕРГО» Владислав Стріков та керівник департа-менту з охорони праці ПАТ «Київенерго» Петро Возний.

А щоб зробити зустріч в Ужгороді іще душевнішою та колоритнішою, усі бажаючі мали змогу помилуватися чарівними краєвидами За-карпаття, взявши участь у екскурсійних мандрівках. У результаті насиченої програми активного відпо-чинку, учасники Чемпіонату отримали вибухові емоції та повезли додому колосаль-ний стимул наполегливо пра-цювати заради процвітання рідного підприємства.

22–26 серпня місто Ужгород справедливо

отримало почесний статус футбольної столиці,

адже тут феєрично пройшов XI Чемпіонат України

з міні-футболу серед енергетичних компаній «ТОП-

Енергія», присвячений Дню Незалежності України.

У змаганнях традиційно взяла участь і команда

ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».

Енергетика і спорт: пліч-о-пліч

Як свідчать народні перекази, в сиву давнину, коли диканськими землями володів архієпископ Черні-гівський Лазар Баранович, місцеві жителі знайшли в лісі на околиці Диканьки ікону Миколи Чудотворця. Випромінюючи яскраве сяйво, вона лежала просто на пеньку на лісній галявині. Здивовані парафіяни від-несли її в найближчу діючу на той час церкву. Проте наступного ранку ікони в церкві вже не було, а зна-йшли її знову в лісі на тому ж пні. Загадкову знахідку неодноразово приносили до намоленого місця, але кож-ного разу вона знову повер-талася до лісу. Слава про ікону швидко поширилася, і щоб освятити місце явлення святого образу, вирішили збудувати там храм. Так з благословення чернігівсько-го священика, зусиллями простих людей та козацької старшини в 70-х роках ХVІІ століття звели Миколаївську церкву. На стародавній зріз дерева встановили метро-вий дубовий хрест, а сам храм побудували так, щоб ця реліквія залишалася у його

вівтарній частині. Загадко-вий пеньок, на якому колись відбулося диво явлення святого образу, і досі знахо-диться там, де його колись встановили.

Продовж століть слава про чудотворну Миколаїв-ську ікону лише примножу-валась. Звичайно, що до нового храму приходили численні віруючі в першу чергу до ікони святого Мико-ли Чудотворця, яка з часом стала невичерпним джере-лом зцілення та кращої долі. Серед багатолюдного потоку прочан початку ХІХ століття була і матір майбутнього літературного генія Миколи Гоголя — Марія Іванівна Гоголь-Яновська. Говорять, що саме завдяки цій іконі з’явився на світ відомий письменник, адже його мати ходила сюди з Василівки, за тридцять верств від Дикань-ки. Засмучена горем від появи вже другої мертво-народженої дитини, у свої сімнадцять років вона не раз зверталася до святого об-раза, у підніжжя якого жінка вимолювала життя і щасли-ву долю для своєї дитини. Перед народженням третьої

дитини Марія дала перед іконою обітницю: якщо по-логи закінчаться щасливо і дасть Бог сина, то назве його на честь Святого Мико-лою. Її молитви було почуто. Хлопчик народився не тільки здоровим, а й талановитим.

Не тільки життя, але й творчість Миколи Гоголя тісно пов’язані з містикою та магією. В Миколаївській церкві, яку дуже любив відвідувати письменник, від-співували Панну з його пові-сті «Вій». Та насправді успіх і визнання до нього при-йшли саме після написання «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки».

У 1971 році «хрещена» ікона Миколи Гоголя як сакральна памятка загаль-ноукраїнського масштабу у надзвичайно пошкодженому стані потрапила до Полтав-ського художнього музею імені Миколи Ярошенка.

За попередніми висновка-ми реставраторів ікона не підлягала відновленню.

Тривалий час вона збері-галась в запасниках музею, нібито очікуючи свого кра-щого часу відродження. І він настав.

2009 року спеціалісти Хар-ківської філії національного науково-дослідного рестав-раційного центру України розпочали реставраційні роботи. Оскільки відновити ікону в первісному вигляді було неможливо, то рестав-ратори здійснили всі можли-ві заходи по її збереженню. Щоб показати первісний вигляд образу Св. Миколая, художни-ки-реставратори після її детального обстеження і дослідження, за наявними деталями виконали копію-реконструкцію ікони. Рес-таврація зроблена на дошці відповідного до оригіналу розміру.

19 грудня 2010 року всі бажаючі уперше побачили оригінал і реконструкцію ікони Святого Миколи Чудот-ворця в експозиції Полтав-ського художнього музею. Оригінал, незважаючи на пошкодження, не втратив одухотвореності, а навпаки – набув поглиблено-драматич-ного звучання. Ікона Святого Миколи Чудотворця має надзвичайну цінність та на-лежить до історико-культур-ної спадщини України.

Магічна Диканька Неможливо пізнати Полтавщину, не відвідавши мальовничу,

багату на історичні події Диканьку. Це невелике селище, оповите

неймовірними історіями, легендами і переказами, притягує до себе

велику кількість туристів та паломників.

туристичними шляхами Полтавщини 15

Вперше топ-менеджери

українських енергокомпаній

зійшлися у двобої на футбольному

полі у 2007 році. Відтоді традиція

проводити Чемпіонат з міні-

футболу серед керівного складу

підприємств енергетичної галузі

України вкорінилася і проводиться

щорічно. Змагання задумане

стати поштовхом для згуртування

успішних керівників-енергетиків,

здатних до прогресивних ідей та

готових працювати в команді на

благо розвитку енергетики України.

Засновник та видавець:ПАТ«ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО»Свідоцтво ПЛ №422 від 26 листопада 2001 р.Кореспондент: Л. ПОВОДМакетування та верстка: О. ЗЕЗЕКАЛО

Друк:друкарня ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО»Адреса редакції:36022, м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5.Телефон для довідок: (532) 516-256.

Сайт газети:e-inform.poe.pl.uaE-mail: oso01@pl.energy.gov.uaСайт компанії: www.poe.pl.uaПідписано до друку: 21.11.2017 Наклад: 500 прим.

Обласна безкоштовна газета«Інформ ЕНЕРГО»

№ 180