АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ - aph.org.uaaph.org.ua/wp-content/uploads/2016/08/workplace.pdf ·...

АНАЛІТИЧНИЙ

ЗВІТза результатами

дослідження

Аналітичний центр «Соціс»

ПОЛІТИКИ ТА ПРОГРАМИ БОРОТЬБИ З ВІЛ/СНІД

НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ

work_places.qxd 16.02.2006 16:10 Page c

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ

за результатами дослідження

ПОЛІТИКИ ТА ПРОГРАМИ БОРОТЬБИ

З ВІЛ/СНІД НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ

Київ — 2005

Аналітичний центр «Соціс»

work_places.qxd 16.02.2006 16:10 Page 1

Політики та програми боротьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях/ Варбан М.Ю., Демченко І.Л. 1 Київ: МБФ«Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. 1 28с.

стор. 2 ВІЛ/СНІД на робочих місцях

Викладені у даній публікації думки й точки зору є думками й точками зору авторів і не можуть розглядатися як думки аботочки зору Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією. Глобальний фонд для боротьби зі СНІД,туберкульозом та малярією не брав участі в узгодженні або затвердженні як безпосередньо опублікованого матеріалу,так і можливих висновків, що випливають з нього.

The views described herein are the views of this institution, and do not represent the views or opinions of The Global Fund toFight AIDS, Tuberculosis & Malaria, nor is there any approval or authorization of this material, express or implied, by The GlobalFund to Fight AIDS, Tuberculosis & Malaria.

Дослідження здійснено за фінансової підтримки МБФ «МіжнароднийАльянс з ВІЛ/СНІД в Україні» в рамках реалізації програми «Подоланняепідемії ВІЛ/СНІД в Україні», підтриманої Глобальним Фондом дляборотьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією в рамках грантовоїугоди UKR11021G041H100 від 15 березня 2004 року.

За підтримки:

© МБФ «Міжнародный Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»

вул. Димитрова, 5, корпус 10А, 03680, Київ, Україна

Тел.: (+380 44) 490 5485 (6, 7, 8)Факс: (+380 44) 490 5489E1mail: [email protected]://www.aidsalliance.org.ua

Наклад – 2 000 пр.Розповсюджується безкоштовноОбкладинка: фото Гідеона Менделя для Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД, 2004


МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» та колектив авторів висловлює щируподяку членам Експертної групи з соціальних досліджень, створеної за підтримки МБФ«Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» та за координації ЮНЕЙДС за експертнуроботу та активну участь у обговоренні та узгодженні методичних рекомендацій ізпроведення дослідження, розробці інструментарію та обговоренні основних висновківаналітичного звіту. Дана серія досліджень із моніторингу поведінки та відповіді наепідемію стала можливою завдяки спільній методичній роботі спеціалістів із провіднихдослідницьких та міжнародних організацій, центральних органів виконавчої влади:

Лідія Андрущак, ЮНЕЙДС

Ольга Балакірєва, Український Інститут соціальних досліджень

Лариса Бочкова, Український Центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД

Марина Варбан, Аналітичний центр «Социс»

Олексій Ганюков, «Статінформконсалтинг»

Ганна Довбах, МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»

Ірина Демченко, Аналітичний центр «Социс»

Олег Єресько, Міністерство освіти та науки України

Наталія Кожан, Державний департамент з питань виконання покарань

Юрій Круглов, Український Центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД

Олена Лисенко, Центр соціальних експертиз та прогнозів при Інституті соціології

Тетяна Петренко, Київський міжнародний інститут соціології

Наталя Погоріла, ЦСПД1Социс

Юрій Саєнко, Центр соціальних експертиз та прогнозів при Інституті соціологіїНАН України

Олег Семерик, проект ПОЛІСІ

Павло Смирнов, МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»

Наталія Харченко, Київський міжнародний інститут соціології

Микола Чурилов, TNS Україна

ВІЛ/СНІД на робочих місцях стор. 3


ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6

1. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

2. УКРАЇНСЬКА ПРАВОВА БАЗА З ПИТАНЬ ВІЛ/СНІД У СФЕРІ ПРАЦІ:

ВІДПОВІДНІСТЬ МІЖНАРОДНИМ ВИМОГАМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

3. ДІЇ УРЯДУ УКРАЇНИ І СОЦІАЛЬНИХ ПАРТНЕРІВ

ЩОДО ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ/СНІД НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

4. УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ВІДПОВІДІ НА ЕПІДЕМІЮ ВІЛ/СНІД НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ:

СОЦІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

4.1. Політика проти дискримінації на роботі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .144.2. Профілактичні заходи щодо ВІЛ/СНІД, ЗПСШ і наркоманії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .164.3. Забезпечення тестування на ВІЛ, лікування, догляду і підтримки ВІЛ1інфікованих працівників . . .17

5. ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18

6. ПЕРСПЕКТИВНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ/СНІД НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

6. ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21ДОДАТОК 1. Розрахунок національного показника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

ДОДАТОК 2. Форма звіту для аналізу документації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .22

ДОДАТОК 3. Одновимірний розподіл відповідей респондентівна запитання анкети . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23


ЗМІСТ


ВІЛ — вірус імунодефіциту людини

ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров'я

ЖКС — жінки комерційного сексу

ІПСШ — інфекції, що передаються статевим шляхом

ЗМІ — засоби масової інформації

ЗПСШ — захворювання, що передаються статевим шляхом

ЛЖВС — люди, які живуть з ВІЛ/СНІД

МОЗ — Міністерство охорони здоров'я

МОП — Міжнародна організація праці

НДО — недержавні організації

ПРООН — Програма розвитку ООН

СМАРТ — навчально1профілактичний проект запобігання поширенню ВІЛ/СНІД у виробничому

середовищі, який реалізується Академією сприяння освіті (AED) за кошти Міністерства

праці США. В Україні працює з 2002 року.

СНІД — синдром набутого імунодефіциту

ЮНІСЕФ — Дитячий фонд ООН

ЮНЕЙДС — спільна програма ООН з ВІЛ/СНІД

Варбан Марина Юріївна, канд. психол. наук, Аналітичний центр «Социс»

Демченко Ірина Леонідівна, канд. екон.наук, Аналітичний центр «Социс»


Подяка

Список абревіатур

Аналітичний центр «Соціс» висловлює щиру подяку за небайдуже і відповідальне ставлення допроекту, допомогу та активну участь у проведенні тренінгу, організації дослідження середукраїнських роботодавців та написанні звіту за його результатами:

заступнику Міністра праці та соціальної політики України В. Тьоткіну, заступнику директораДержавного департаменту України з нагляду за додержанням законодавства про працю,заступнику Головного державного інспектора праці України Д. Ляху, національномукореспондентові Міжнародного бюро праці в Україні В. Костриці, програмному спеціалістуПрограми профілактики ВІЛ/СНІД у виробничому середовищі (SMART) І. Перегінцю, керівниковівідділу моніторингу та оцінки П. Смирнову, програмному спеціалістові відділу моніторингу таоцінки Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» Г. Довбах.

Авторський колектив


Епідемія ВІЛ/СНІД тільки у 2004 році забрала 1259 життівукраїнських громадян, серед яких 22 дитини. Зараз в Ук1раїні 71 359 осіб живуть із цим вірусом1. Держава вже по1чала відчувати наслідки епідемії: зросло навантаженняна центри профілактики і боротьби зі СНІД, спеціалізова1ні медичні заклади, що займаються лікуванням ВІЛ1інфіко1ваних і хворих на СНІД; збільшується попит на фахівців зепідеміології, медиків, які можуть діагностувати і лікуватицю хворобу, психологів, соціальних працівників, здатнихнадавати соціально1психологічну підтримку людям, якіживуть з ВІЛ/СНІД тощо. Ці наслідки стають дедалі відчут1нішими на тлі кризових явищ, які спостерігаються в Україні— високий рівень безробіття, зубожіння населення, по1ширення наркоманії, комерційного сексу тощо. Якщо епі1демія й далі розвиватиметься подібним чином, то зростезагроза ресурсам, потенціалу і безпеці держави, її де1мографічному розвиткові. За прогнозами фахівців2, у най1ближчий час, якщо не буде запроваджено міжгалузевих,скоординованих, широкомасштабних профілактичнихзаходів, Україна зазнає серйозних проблем в економіч1ній сфері: через збільшення кількості ВІЛ1інфікованих і хво1рих на СНІД відбуватиметься зниження продуктивності ірентабельності підприємств, скорочення робочої сили ізбільшення її вартості, зростання трудового навантажен1ня на «здорових» працівників та витрат на охорону здо1ров'я і соціальні виплати тощо.

В Україні державні, недержавні, міжнародні організаціїдокладають зусиль щодо протидії епідемії. Проте ці зу1силля в основному зосереджуються на профілактиціВІЛ/СНІД серед уразливих груп, молоді. Сфера праці по1ки що не розглядається більшістю організацій, установ,

які займаються профілактичною діяльністю, як царинадля ефективного втручання в перебіг епідемії. З досвідукраїн, які вже давно потерпають від широкомасштабноїепідемії ВІЛ1інфекції/СНІД, що і призвело до гуманітарноїкатастрофи, саме сфера праці є найбільш дієвоюплощиною для безпосередніх ефективних впливів нарозвиток епідемії.

За висновками МОП та ЮНЕЙДС робочі місця є най1більш сприятливим середовищем для здійснення заходівконтролю за ВІЛ1інфекцією. Зважаючи на те, що україн1ський уряд приєднався до Декларації відданості справіборотьби з ВІЛ/СНІД3, профілактика ВІЛ1інфекції на робо1чих місцях має стати одним із пріоритетів відповіді на епі1демію. В Декларації визначено конкретні завдання, се1ред яких є розрахунок кількісного показника запровад1ження профілактичних програм і політики боротьби зВІЛ/СНІД на робочих місцях (національний показник). Ви1міром цього національного показника стало спеціальнедослідження серед 30 крупних роботодавців державно1го та недержавного сектору. Дотепер спеціальних обс1тежень з метою розрахунку показника в Україні не прово1дилося, хоча опитування серед роботодавців і працюю1чих за наймом вже здійснювалися. Так, МОП проведеноспеціальне дослідження у Закарпатській області, метоюякого була оцінка рівня поширення ВІЛ, соціальноеконо1мічної ситуації, розробка системи соціальних показниківвпливу епідемії ВІЛ/СНІД на сферу праці4. А також дослід1ження потреб, рівня поінформованості щодо ВІЛ/СНІД увиробничому середовищі, ставлення та поведінки робо1тодавців, працівників підприємств та організацій, яке булопроведено проектом СМАРТ.


ВСТУП

1 За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІД, станом на вересень 2004 р., офіційно зареєстрованівипадки ВІЛ1інфікування.

2 Понимание социальных и экономических последствий распространения ВИЧ и СПИДа в Украине. Британский Совет вУкраине, DFID. — К., 2003. — 25 с.

3 Декларація відданості справі боротьби з ВІЛ/СНІД, Спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН. — Нью1Йорк, 27 червня2001 р.

4 ВІЛ/СНІД у сфері праці. Робочі матеріали: Соціально1економічний вплив ВІЛ/СНІДу в Україні та окреме соціологічнедослідження в Закарпатській області. — Міжнародне бюро праці, Програма МОП з питань ВІЛ/СНІДу у сфері праці. —Центр соціальних експертиз, Інститут соціології Національної академії наук України. — К., 2004. — 70 с.


З метою збору даних і розрахунку національного показ1ника щодо програм профілактики ВІЛ/СНІД на робочихмісцях 5—20 жовтня 2004 р. Аналітичним центром «Соціс»разом з Державним департаментом нагляду за додер1жанням законодавства про працю Міністерства праці тасоціальної політики України проведено дослідження се1ред 30 крупних роботодавців, які репрезентують держав1ний та недержавний сектор. Дослідження проводилосьна замовлення Міжнародного благодійного фонду «Між1народний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» в рамках програми«Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні», підтриманої Гло1бальним фондом для боротьби зі СНІД, туберкульозом тамалярією. Усі етапи дослідження здійснені відповідно про1екту «Методичних рекомендацій з дослідження політики тапрограм боротьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях».

Основна мета дослідження:

Оцінка запровадження політики і програм профілакти1ки ВІЛ/СНІД на робочих місцях.

Для досягнення мети дослідження вирішувалися такізавдання:

навчання державних інспекторів Державного депар1таменту нагляду за додержанням законодавства пропрацю Міністерства праці та соціальної політики Укра1їни методиці проведення опитування роботодавців тааналізу документації стосовно профілактики ВІЛ/СНІДна підприємствах;

вивчення правової бази з питань ВІЛ/СНІД у сферіпраці;

аналіз політики боротьби зі стигматизацією йдискримінацією ВІЛ1інфікованих працівників;

вивчення програм профілактики, контролю і підтримкиВІЛ1інфікованих працівників;

аналіз документації підприємств, яка регламентуєпрофілактичну щодо ВІЛ/СНІД діяльність на робочихмісцях;

розрахунок національного показника щодо контролюза ВІЛ/СНІД на робочих місцях (див. Додаток 1);

підготовка стратегічних рекомендацій щодо широкогозапровадження серед роботодавців політики іпрограм боротьби з ВІЛ/СНІД у сфері праці.

Методи дослідження

Дослідження здійснювалося методом соціологіч1ного інтерв'ю «віч1на1віч» з уповноваженим представ1ником роботодавця. Анкета для інтерв'ю містиласпеціальні блоки запитань згідно з завданнями дос1лідження. Крім цього, використовувався метод кон1тент1аналізу документації підприємств, звітів ін1терв'юерів про опитування роботодавців та інспекто1рів про вивчення документації підприємств стосовнопрофілактики ВІЛ/СНІД на робочих місцях (формузвіту див. у Додатку 2).

Методика проведення дослідження

Дослідження проводилося інтерв'юерами постійноїмережі інтерв'юерів Аналітичного центру «Соціс» у спів1праці з державними інспекторами Державного департа1менту нагляду за додержанням законодавства про пра1цю Міністерства праці та соціальної політики України.Опитування уповноважених представників роботодавцівздійснювалося інтерв'юером, аналіз документації — дер1жавним інспектором.

Об'єкт дослідження і вибіркова сукупність

Об'єктом дослідження виступили керівники підпри1ємств і міністерств або їх уповноважені представники.

До вибіркової сукупності згідно із проектом «Методич1них рекомендацій з дослідження політики та програм бо1ротьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях» увійшли 30 крупнихроботодавців України: 5 із державного та 25 із приватногосектору.

Державний сектор у дослідженні представлений:

Міністерством праці та соціальної політики України;

Міністерством охорони здоров'я України;

Міністерством транспорту та зв'язку України;

Міністерством освіти і науки України;

Державною туристичною адміністрацією України.

Приватний (недержавний) сектор представлений вели1кими підприємствами, які відповідали критеріям:

чисельність працюючих понад 1000 осіб,

частка недержавного майна у статутному фонді під1приємства становила більше половини.

Необхідно зауважити, що відбір підприємств із недер1жавного (приватного) сектору здійснювався згідно із«Методичними рекомендаціями з дослідження політикита програм боротьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях».Проте ці підприємства не є найбільшими роботодавця1ми в Україні, тому що великі підприємства за обсягомвиробництва і кількістю працівників (кілька десятків ти1сяч) донині перебувають у державній власності, так са1мо, як і в інших країнах пострадянського простору. Са1ме тому, зважаючи на критерії відбору підприємств дляданого дослідження, вони не потрапили до вибірковоїсукупності.

До вибіркової сукупності увійшли підприємства з 12 об1ластей, які представляють основні соціально1економічнірегіони України, включаючи області з найбільшою поши1реністю ВІЛ. А саме: АР Крим, Дніпропетровська, До1нецька, Івано1Франківська, Київська, Кіровоградська, Лу1ганська, Одеська, Харківська, Херсонська, Хмельниць1ка, Чернігівська області.


1. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ


Проблема ВІЛ/СНІД в Україні все ще не є політичнимпріоритетом. Розуміння соціально1економічних наслідківепідемії для сфери праці серед осіб, що приймають рі1шення, а також засобів масової інформації, громад1ськості також залишається на низькому рівні. Проте сум1ний досвід багатьох країн світу, що потерпають від епіде1мії ВІЛ1інфекції, де негативний вплив ВІЛ/СНІД на економі1ку, соціальну сферу є відчутним, свідчить про неможли1вість ігнорування наслідків епідемії. Так, для мінімізації не1гативного впливу епідемії ВІЛ/СНІД у сфері праці, а такождля ефективнішої протидії їй потрібно активно залучатиМіністерство праці та соціальної політики, інші відповідніоргани, організації роботодавців і працівників, профспіл1ки, топменеджмент підприємств і установ тощо. Крім цьо1го, необхідно запровадити політику і створити відповіднузаконодавчу базу для захисту прав осіб, яких уже торкну1лася проблема ВІЛ/СНІД, та вживати необхідних заходівна всіх рівнях.

Міжнародною спільнотою розроблено цілу низку доку1ментів, які регламентують створення національних політи1ки та правової бази стосовно ВІЛ/СНІД у сфері праці. Так,однією з цілей Декларації відданості справі боротьби зВІЛ/СНІД1, яку підписала і Україна, є ціль № 69: «До 2003року розробити національну правову та директивну базу,яка забезпечувала б захист на робочому місці прав тагідності осіб, що живуть з ВІЛ/СНІД, та постраждалих віднього, і тих осіб, які наражаються на найбільший ризик за1раження ВІЛ/СНІД на робочому місці, після консультаційз представниками роботодавців та працівників, з ураху1ванням ухвалених міжнародних керівних принципів, щостосуються проблеми ВІЛ/СНІД на робочому місці».

Крім цього, в сучасних умовах національні політика ізаконодавство щодо ВІЛ/СНІД у сфері праці повинні бу1дуватися з урахуванням вимог конвенцій МОП2, у відпо1відності до політики, основних підходів, принципів, якіприйняті МОП3. Серед таких основних принципів виок1ремлюються:

визнання ВІЛ/СНІД проблемою праці, вирішення якоїбезпосередньо пов'язане з місцем і умовами праціпрацівника;

відсутність дискримінації стосовно працівників з дій1сним або приписуваним ВІЛ1інфікуванням;

гендерна рівність, тобто врахування більшої уразли1вості щодо ВІЛ1інфікування жінок, ніж чоловіків;

створення безпечних умов праці з метою запобіганняпоширенню ВІЛ;

соціальний діалог, тобто об'єднання зусиль робото1давців, працівників, представників уряду;

заборона обов'язкового скринінгу — перевірки наВІЛ/СНІД при прийомі на роботу, серед працівників;

дотримання конфіденційності особистих відомостейстосовно ВІЛ при прийомі на роботу, серед праців1ників;

створення умов для продовження трудових відносиносіб, що мають ВІЛ;

запровадження профілактичних заходів попереджен1ня ВІЛ1інфікування з використанням різних стратегій;

забезпечення медичної допомоги, догляду та підтрим1ки для працівників, що живуть з ВІЛ/СНІД.

Аналіз української правової бази, здійснений націо1нальними експертами4 5, з урахуванням Міжнароднихкерівних принципів з ВІЛ/СНІД і прав людини, «Керівниц1тва для законодавців з проблем ВІЛ/СНІД, законодавс1тва і прав людини», інших міжнародних документів нор1мативного і рекомендаційного характеру, засвідчив, щов цілому законодавство України щодо ВІЛ/СНІД у сферіпраці є достатньо прогресивним і відповідає міжнарод1ним вимогам.

Так, згідно із Конституцією України6 та статтею 2—1 Ко1дексу законів про працю України7 констатується рівністьтрудових прав усіх громадян незалежно від походження,соціального і майнового стану, расової і національноїприналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійнихпереконань, роду і характеру занять, місця проживання іінших обставин. Крім цього, в Основному Законі України єстаття 33, яка проголошує рівність прав жінок і чоловіків, втому числі у сфері праці, винагороди за неї, просуванніпо роботі, а також передбачає спеціальні заходи щодоохорони праці і здоров'я жінок. Ці пункти співвідносяться зосновним принципом МОП щодо гендерної рівності.

Законодавство України не передбачає обов'язковогоскринінгу — перевірки на ВІЛ1інфекцію, що відповідаєпринципу МОП. Так, стаття 25 Кодексу законів про працюУкраїни забороняє роботодавцям при підписанні трудо1вої угоди вимагати в осіб, що влаштовуються на роботу,документи, надання яких не передбачено законодавс1


2. УКРАЇНСЬКА ПРАВОВА БАЗА З ПИТАНЬ ВІЛ/СНІД У СФЕРІ ПРАЦІ:

ВІДПОВІДНІСТЬ МІЖНАРОДНИМ ВИМОГАМ

1 Декларація відданості справі боротьби з ВІЛ/СНІД, Спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН. — Нью1Йорк, 27 червня2001 р.

2 Практичний посібник МОП: ВІЛ/СНІД та сфера праці. — Женева: Міжнародне бюро праці, 2001/ Пер. з англ. під наук. ред.нац. кор. МБП в Україні В. І. Костриці. — К.: ВІПОЛ, 2002. — С. 34.

3 Там само. — С. 13—15.4 Люди и ВИЧ. Книга для неравнодушных. — Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине, — К.: Анна—Т, 2004. — С. 1011111.5 Рудый В. М. Законодательство Украины в сфере борьбы с ВИЧ/СПИДом. Современное состояние и пути совершенствования. —

Всеукраинская Ассоциация снижения вреда, Международный фонд «Відродження». — К.: Сфера, 2004. — С. 132 1 139.6 Конституція України: редакція від 28.06.1996. — Пошукова система «Верховна Рада України. Законодавство»//zakon.ra1

da.gov.ua/cgi1bin/laws/main.cgi.7 Кодекс законів про працю України: редакція від 18.11.2004. — Пошукова система «Верховна Рада України. Законо1

давство»//zakon.rada.gov.ua/cgi1bin/laws/main.cgi.


твом, у тому числі особистої інформації про стан здоров'яі ВІЛ1статус. На думку фахівців, вимоги щодо обов'язково1го тестування на ВІЛ тих, кого приймають на роботу, читих, хто вже працює, відсутні в Законах України «Про за1хист населення від інфекційних хвороб8» , «Про запобіган1ня захворюванню на синдром набутого імунодефіциту(СНІД) та соціальний захист населення9» , а також у відпо1відних підзаконних актах. Тобто згідно із законодавством вУкраїні наявність ВІЛ1інфекції не може бути причиною від1мови людині у прийнятті на роботу, впливати на її кар'єр1не просування чи звільнення з роботи.

Згідно з аналізом законодавства, роботодавці повиннізапроваджувати комплексні заходи щодо контролю заінфекційними хворобами, в тому числі на робочих місцях.Так, стаття 10 Закону України «Про захист населення відінфекційних хвороб» вимагає від підприємств, установ таорганізацій незалежно від форм їх власності дотриманнясанітарно1гігієнічних та санітарно1протиепідемічних пра1вил і норм, а також організацію та проведення медичнихоглядів і обстежень, профілактичних щеплень, запровад1ження профілактичного виховання та навчання громадян.Причому Законом передбачено обов'язкове фінансуван1ня цих комплексних заходів з профілактики. Такі законо1давчі норми співвідносяться з ключовими принципамиМОП щодо створення безпечних умов праці з метою за1побігання поширенню ВІЛ і, частково, запровадженняпрофілактичних заходів протидії ВІЛ1інфікуванню.

Такі ж самі норми містяться у Законі України «Про забез1печення санітарного та епідемічного благополуччя насе1лення» № 4004—1210: органи та заклади охорони здо1ров'я, медичні працівники, а також працівники освіти ікультури зобов'язані пропагувати серед населення гігіє1нічні навички, здоровий спосіб життя. Органи виконавчоївлади, місцевого самоврядування, підприємства, уста1нови та організації зобов'язані створювати умови для гігіє1нічного навчання і виховання громадян, пропаганди здо1рового способу життя, брати в цьому участь.

Зважаючи на те, що медичні працівники, які проводятьдіагностичні дослідження на ВІЛ1інфекцію й надають ме1дичну допомогу ВІЛ1інфікованим і хворим на СНІД, потен1ційно ризикують заразитися, держава і, зокрема, МОЗ яккрупний роботодавець повинні їх захистити. У законо1давстві України й нормативних документах МОЗ Українитакий захист передбачено. Так, стаття 25 Закону «Про за1побігання захворюванню на синдром набутого імуноде1фіциту (СНІД) та соціальний захист населення» конста1

тує, що зараження вірусом ВІЛ медичних і фармацевтич1них працівників під час виконання професійних обов'язківналежить до професійних захворювань, а це часткововідповідає принципу МОП щодо визнання ВІЛ/СНІД проб1лемою праці, вирішення якої безпосередньо пов'язане змісцем і умовами праці працівника. Стаття 26 Закону пе1редбачає обов'язкове страхування за рахунок робото1давця (медичної установи) на випадок інфікування ВІЛ ме1дичних і фармацевтичних працівників при виконанні нимислужбових обов'язків, а також на випадок інвалідностіабо смерті від захворювання, спричиненого розвиткомВІЛ1інфекції.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1642 від16.10.1998 «Про затвердження Порядку та умов обов'язко1вого страхування медичних працівників та інших осіб навипадок інфікування вірусом імунодефіциту людини підчас виконання ними професійних обов'язків, а також навипадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смертівід захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ1інфекції, і пе1реліку категорій медичних працівників та інших осіб, якіпідлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфіку1вання вірусом імунодефіциту людини під час виконанняними професійних обов'язків, а також на випадок настан1ня у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань,зумовлених розвитком ВІЛ1інфекції»11 встановлює катего1рії працівників, які підлягають обов'язковому страхуван1ню. Ця Постанова регламентує здійснення обов'язковогострахування медпрацівників та інших осіб на випадок ін1фікування ВІЛ під час виконання ними професійнихобов'язків за рахунок власника (медичної установи),страхові випадки, порядок виплати страхових сум тощо.

З метою попередження ВІЛ1інфікування медпрацівни1ків на робочих місцях стаття 30 цього Закону передба1чає, що МОЗ України як роботодавець повинен забез1печити працівників, які проводять діагностику ВІЛ1інфек1ції, лікують ВІЛ1інфікованих і хворих на СНІД, контактуютьз кров'ю та іншими біологічними матеріалами інфікова1них осіб, засобами захисту у відповідності до переліку інормативів, встановлених Кабінетом Міністрів України12.Крім того, ця стаття констатує, що МОЗ України зо1бов'язане створити умови для проходження, за бажан1ням працівників, медичних оглядів з метою виявлення за1раження на ВІЛ1інфекцію.

«Інструкція з профілактики внутрішньолікарняного тапрофесійного зараження ВІЛ1інфекцією» Міністерстваохорони здоров'я № 120 від 25.05.2000 передбачає кон1


8 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645—14, редакція від 27.06.2003. —Пошукова система«Верховна Рада України. Законодавство»//zakon.rada.gov.ua/cgi1bin/laws/main.cgi.

9 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населен�

ня» № 1972—12, редакція від 15.11.2001. — Пошукова система «Верховна Рада України. Законодавство»//zakon.ra1da.gov.ua/cgi1bin/laws/main.cgi.

10 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» № 4004—12, редакція від20.11.2004. — Пошукова система «Верховна Рада України. Законодавство»//zakon.rada.gov.ua/cgi1bin/laws/main.cgi.

11 Постанова Кабінету Міністрів України № 1642 від 16.10.1998 «Про затвердження Порядку та умов обов'язкового страхуваннямедичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професій1них обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвиткомВІЛ1інфекції, і переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадокінфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання узв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ1інфекції», редакція від 04.06.2003 зі змінами,внесеними згідно з Постановою КМ № 871 від 04.06.2003. — Пошукова система: «Верховна Рада України. Законодавс1тво»//zakon.rada.gov.ua/cgi1bin/laws/main.cgi.

11 Постанова Кабінету Міністрів України № 2026 від 18.12.1998 «Перелік і нормативи використання засобів індивідуального за1хисту працівників установ охорони здоров'я, які проводять діагностичні дослідження на ВІЛ1інфекцію, надають меддопомо1гу ВІЛ1інфікованим і хворим на СНІД, а також контактують з кров'ю і іншими біологічними матеріалами від ВІЛ1інфікованихосіб», редакція від 27.06.2003. — Пошукова система «Верховна Рада України. Законодавство»//zakon.rada.gov.ua/cgi1bin/laws/main.cgi.


троль за безпекою щодо ВІЛ1інфікування медичних пра1цівників під час виконання ними професійних обов'язків, атакож техніку безпеки при роботі з кров'ю та біологічнимирідинами ВІЛ1інфікованих і хворих на СНІД. У документіпередбачено зобов'язання роботодавця (медичної уста1нови) забезпечувати робочі місця медпрацівників інс1труктивно1методичними матеріалами, аптечками дляпроведення термінової профілактики при аварійних ситу1аціях, наборами одноразового медичного інструмента1рію, дезінфекційними засобами для проведення знеза1раження тощо. В документі відображено також і обов'яз1ки медпрацівників щодо уникнення зараження на ВІЛ приманіпуляціях, роботі з кров'ю, біологічними рідинами ВІЛ1інфікованих і хворих на СНІД. Інструкцією також передба1чено проходження медпрацівниками, за їхньою згодою, увипадках можливого інфікування ВІЛ під час виконанняпрофесійних обов'язків, тестування на ВІЛ1інфекцію, а та1кож конфіденційність результатів тестування.

Статті 27 і 28 Закону України «Про запобігання захворю1ванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та со1ціальний захист населення» встановлюють низку соціаль1них пільг і послуг для медичних працівників, а саме: щоріч1не оздоровлення, додаткову відпустку, першочергове по1ліпшення житлових умов тощо. Згідно із статтею 29 цьогоЗакону, медичним працівникам, що надають допомогулюдям, які живуть з ВІЛ/СНІД, а також здійснюють лабора1торну діагностику, наукові дослідження з використаннямінфікованого матеріалу, встановлюється дотація до заро1бітної плати, надається право на пенсію за віком на піль1гових умовах, а також щорічна додаткова відпустка згідноз порядком, установленим законодавством України.

Ці законодавчі документи лише частково співвідносять1ся з принципами МОП щодо створення безпечних умовпраці з метою запобігання поширенню ВІЛ, а також зап1ровадження профілактичних заходів запобігання ВІЛ1інфі1кування з використанням різних стратегій на робочих міс1цях, тому що вони стосуються лише медичних і фарма1цевтичних працівників.

Як констатує В. М. Рудий, у Кодексі законів про працюУкраїни не містяться норми, які зобов'язують роботодав1ців дотримуватися конфіденційності медичної і особистоїінформації про працівників. Однак, на думку експерта,таке зобов'язання випливає з відповідних норм Конститу1ції України, Закону України «Про інформацію», Закону Ук1раїни «Про запобігання захворюванню на синдром набу1того імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населен1ня» тощо.

Крім цього, у Кодексі законів про працю України нечіт1ко відображено норми щодо створення роботодавцямисприятливих умов для продовження трудових відносин зособами, що мають ВІЛ. Хоча стаття 170 цього Кодексузобов'язує роботодавців перевести на легшу роботупрацівників, які потребують цього за станом здоров'я увідповідності з медичним висновком, за їх згодою. Тобтоопосередковано принцип МОП щодо умов праці ВІЛ1інфі1кованих в українському законодавстві відображено.

Також немає в законодавстві норм щодо забезпеченняроботодавцями медичної допомоги, догляду та підтримкидля працівників, що живуть з ВІЛ/СНІД, крім законодавчих

документів, які стосуються медичних працівників. Проте,знову ж таки опосередковано, цей принцип МОП такожпередбачено у вітчизняній правовій базі. Так, у статті 40Конституції України говориться, що громадяни Українимають право на охорону здоров'я. Це право забезпечу1ється безплатною кваліфікованою медичною допомо1гою, що подається державними закладами охорони здо1ров'я; розширенням мережі закладів для лікування і зміц1нення здоров'я громадян; розвитком і вдосконаленнямтехніки безпеки і виробничої санітарії; проведенням ши1роких профілактичних заходів тощо. Крім цього, у статті 17Закону України «Про запобігання захворюванню на син1дром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний за1хист населення» передбачені права ВІЛ1інфікованих і хво1рих на СНІД громадян України щодо безоплатного за1безпечення ліками, необхідними для лікування, засобамиособистої профілактики, психосоціальної підтримки то1що. Стаття 10 Закону «Про захист населення від інфекцій1них хвороб» також гарантує безоплатне надання медич1ної допомоги особам, хворим на інфекційні хвороби, удержавних і комунальних закладах охорони здоров'я та вдержавних наукових установах; соціальний захист осіб,які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями.

Таким чином, аналіз законодавства України надав мож1ливість констатувати його прогресивний характер і наявM

ність правового підґрунтя для запровадження ефективM

них заходів профілактики ВІЛ/СНІД безпосередньо на

робочих місцях. Проте існують деякі невідповідності ба1зовим принципам МОП щодо політики протидії епідеміїВІЛ/СНІД у сфері праці, які можуть бути перешкодами нашляху запровадження такої політики у вітчизняних умовах.Так, в українському законодавстві чітко не передбаченовизнання ВІЛ/СНІД проблемою праці, яка може вирішува1тися безпосередньо на робочих місцях, створення робо1тодавцями умов для продовження трудових відносиносіб, що мають ВІЛ, забезпечення роботодавцями медич1ної допомоги, догляду та підтримки для працівників, щоживуть з ВІЛ/СНІД, дотримання конфіденційності особис1тих відомостей стосовно ВІЛ при прийомі на роботу і се1ред працівників.

Не можна заперечувати і думки експертів13 14, що рядположень національного законодавства у зазначенійсфері потребує подальшого вдосконалення. Насампе1ред, з метою зменшення рівня дискримінації і остракізмущодо людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, потрібно змінити дефі1ніції поняття «синдром набутого імунодефіциту (СНІД)» якособливо небезпечної хвороби і вилучити цю хворобу зПереліку особливо небезпечних інфекційних хвороб, зат1вердженого Міністерством охорони здоров'я України.Необхідно доопрацювати законодавчі норми щодо виз1нання ВІЛ/СНІД проблемою праці й запровадження уні1версальних заходів з контролю за ВІЛ1інфекцією на ро1бочих місцях з метою поширення їх не тільки на всіх безвинятку медичних працівників, а й на працівників іншихсфер. Крім цього, необхідно дати чіткіше визначення за1конодавчим положенням щодо заборони обов'язковоготестування на ВІЛ1інфекцію при прийомі на роботу і се1ред працівників, а також щодо дотримання роботодавця1ми конфіденційності особистих відомостей працівниківстосовно ВІЛ.


13 Рудый В. М. Указ. тр. — С. 132—139.14 Люди и ВИЧ. Книга для неравнодушных. — С. 101—111.


Включення сфери праці у боротьбу з ВІЛ/СНІД — цеодин зі шляхів приборкання епідемії, проте представникиурядів, які приєдналися до Декларації відданості справіборотьби з ВІЛ/СНІД, ухваленої під час ГенеральноїАсамблеї ООН у червні 2001 року, надали їй пріоритетно1го значення. Цю Декларацію підписала й Україна. Середключових цілей цієї Декларації виокремлюється № 49,яка вимагає: «До 2005 року посилити дії у відповідь напроблему ВІЛ/СНІД у сфері праці шляхом створення тавиконання програм профілактики та догляду в державно1му, приватному і неорганізованому секторах зайнятості,вживати заходів з метою створення сприятливого вироб1ничого середовища для осіб, що живуть з ВІЛ/СНІД». Та1ким чином, країни, які заявили про свою відданість справіборотьби з ВІЛ/СНІД, повинні інтегрувати послідовні, зміс1товні та міжгалузеві дії у сфері праці до національнихпрограм профілактики ВІЛ/СНІД і залучати представниківроботодавців і працівників до складу Національних рад зпитань ВІЛ/СНІД. Водночас уряди країн через міністерс1тва праці або інші відповідні органи повинні визнати питан1ня ВІЛ/СНІД трудовою проблемою та внести їх до трудо1вого законодавства.

Як свідчить аналіз правового підґрунтя, для запровад1ження профілактики ВІЛ/СНІД у сфері праці (див. розд. 2)Україна зробила помітні кроки щодо узгодження вітчизня1ного законодавства з міжнародними керівними принци1пами та нормами. Водночас, попри те, що боротьбу зВІЛ/СНІД усе ще не визнано в Україні трудовою пробле1мою, ключові стратегічні напрями протидії епідемії інтег1ровано у «Концепцію стратегії дій Уряду України, спрямо1ваних на запобігання поширенню ВІЛ/СНІД, на період до2011 року», а конкретні профілактичні дії — у п'яту «Націо1нальну програму забезпечення профілактики ВІЛ1інфек1ції, допомоги та лікування ВІЛ1інфікованих і хворих на СНІДна 2004—2008 роки».

Серед основних завдань, покликаних реалізовуватистратегічні напрями протидії епідемії ВІЛ1інфекції в Украї1ні, виокремлюється посилення діяльності центральних імісцевих органів виконавчої влади разом з органами міс1цевого самоврядування, а також підприємствами, уста1новами та організаціями щодо запобігання ВІЛ1інфек1ції/СНІД. Робота з посилення зазначеної діяльності пе1редбачає розвиток партнерства між центральними і міс1цевими органами виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування, підприємствами, установами, органі1заціями та об'єднаннями громадян, що співпрацюють усфері виконання програм забезпечення протидії ВІЛ1ін1фекції/СНІД. Такі ж самі завдання передбачені і в Націо1нальній програмі на 2004—2008 роки. До речі, саме у цихдокументах вперше зосереджено увагу саме на бороть1бі з ВІЛ/СНІД у сфері праці.

Конкретні заходи профілактики ВІЛ/СНІД на робочихмісцях, що зафіксовані у п'ятій Національній програмі, пе1редбачають:

встановлення контролю за дотриманням законодавс1тва з питань ВІЛ1інфекції/СНІД з метою подолання всіхформ дискримінації у сфері праці та трудових відно1син, а також створення безпечних умов праці;

забезпечення впровадження інформаційно1просвіт1ницьких програм, інтерактивних форм роботи для здо1буття знань і формування життєвих навичок щодо змен1шення вразливості до інфікування ВІЛ у навчальних та по1зашкільних закладах, на підприємствах та в установах;

забезпечення розроблення і впровадження інформа1ційно1просвітницьких програм з питань профілактикиВІЛ1інфекції/СНІД та проведення консультування на ро1бочих місцях;

створення умов для надання психологічних, соціаль1них, юридичних, медичних та консультаційних послуг зметою зменшення ризику уразливості до інфікуванняВІЛ та недопущення дискримінації ВІЛ1інфікованих, у то1му числі у сфері праці.

Втілення в життя цього плану національних дій покладе1но на Уряд України. У 2001 році було створено Урядовукомісію з питань боротьби з ВІЛ/СНІД під головуванням ві1це1прем'єр1міністра України. Цей орган діє і нині, відпові1даючи за політичне керування і координацію національ1ної відповіді на епідемію. Також було створено координа1ційні ради з питань ВІЛ/СНІД у кожній області України, ос1новним завданням яких є контроль і координація зусильрізних суб'єктів протидії епідемії ВІЛ/СНІД на регіонально1му рівні. За профілактичну діяльність у сфері праці відпові1дає Міністерство праці та соціальної політики України успівпраці з іншими міністерствами, відомствами, міжна1родними і неурядовими організаціями.

В цілому, в Україні створені достатні організаційні, інсти1туційні засади для проведення ефективних заходів щодоборотьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях. Проте, як вважа1ють експерти1, існують певні перешкоди для втілення вжиття заходів з профілактики ВІЛ/СНІД, а саме:

брак серед урядовців, державних службовців політич1ної волі і відданості справі боротьби з ВІЛ/СНІД зага1лом і у сфері праці зокрема;

недосконалість і часткова відповідність національногозаконодавства міжнародним принципам і стандартамборотьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях;

проблемність міжгалузевої координації, моніторингу,ефективного розподілу ресурсів (організаційних, інс1титуційних, людських, політичних) та їх ефективного ви1користання;

брак підкріплення заявлених програмних завдань ре1альним фінансуванням, особливо з місцевих, регіо1нальних бюджетів;

бездіяльність координаційних рад з питань ВІЛ/СНІД у де1яких областях щодо впровадження профілактичних прог1рам через брак організаційних і фінансових ресурсів;

недостатня поінформованість щодо проблем ВІЛ/СНІД тазаходів протидії серед керівників підприємств і установ;

пасивність керівництва підприємств і установ щодо іні1ціювання і запровадження програм профілактикиВІЛ/СНІД на робочих місцях;

обмаль недержавних організацій, які систематично іефективно працюють у сфері попередження ВІЛ/СНІДна робочих місцях;


3. ДІЇ УРЯДУ УКРАЇНИ І СОЦІАЛЬНИХПАРТНЕРІВ ЩОДО ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇВІЛ/СНІД НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ

1 Рудый В.М. Указ. тр. — С. 132—139.


недостатнє залучення ресурсів приватного секторудо програм профілактики ВІЛ/СНІД серед працівників іроботодавців.

В Україні у плані профілактики ВІЛ/СНІД у виробничомусередовищі досить активно працюють міжнародні орга1нізації. Вони відіграють координаційну, організаційнуроль щодо об'єднання інституційних, фінансових, люд1ських ресурсів урядовців, державних установ, представ1ників третього сектору, міжнародних донорів тощо. Між1народні організації, спираючись на відповідну політику,основні підходи, принципи, які прийняті МОП, ЮНЕЙДС,ПРООН, реалізують тристоронній підхід до протидії епіде1мії ВІЛ/СНІД у сфері праці, який передбачає залученняпредставників уряду України, роботодавців та працівни1ків. Міжнародні організації відіграють також ключову рольв аналізі і вдосконаленні нормативноправової бази з пи1тань запобігання захворюванню на ВІЛ/СНІД та недопу1щення дискримінації у сфері праці з використанням між1народного досвіду та норм МОП.

Активно працює у сфері профілактики ВІЛ/СНІД наробочих місцях Міжнародна організація праці. В рамкахспільного проекту МОП, ЮНЕЙДС, Міністерства праці тасоціальної політики України «Активні заходи із запобіган1ня ВІЛ/СНІД у сфері праці» велику увагу приділено нав1чанню суб'єктів профілактики ВІЛ/СНІД на робочихмісцях. У межах проекту проведено навчальні тристорон1ні тренінги для представників урядових структур, робото1давців і профспілок. Основною метою тренінгів було: оз1найомлення учасників з ключовими міжнародними стра1тегіями, підходами, принципами діяльності щодо профі1лактики ВІЛ/СНІД на робочих місцях; розробка пропози1цій щодо включення питань ВІЛ/СНІД у сфері зайнятостідо колективних угод на всіх рівнях; підготовка національ1них тренерів для проведення інформаційно1освітніх захо1дів на робочих місцях.

З метою зміцнення потенціалу керівників урядовихструктур, організацій роботодавців та працівників,розвитку їхніх навичок лідерства та включення питаньВІЛ/СНІД до їх діяльності МОП спільно з Програмоюрозвитку ООН організували і провели серію тристо1ронніх тренінгів. У тренінгах взяли участь понад 100осіб із 17 областей України. Основними досягнення1ми тренінгів були:

розробка до угод різних рівнів пропозицій щодо профі1лактики ВІЛ/СНІД, попередження дискримінації, під1тримки ВІЛ1інфікованих у сфері праці;

напрацювання ініціатив щодо співпраці соціальнихпартнерів з місцевою владою з метою запобіганняВІЛ/СНІД у виробничому середовищі на регіонально1му рівні.

Ще однією складовою діяльності Міжнародної ор1ганізації праці спільно з ПРООН і ЮНЕЙДС є прове1дення досліджень з метою вивчення проблеми поши1рення ВІЛ/СНІД, соціально1економічних наслідків епі1демії, в тому числі у сфері праці, а також моніторингуефективності профілактичних втручань. Так, МОП про1ведено спеціальне дослідження у Закарпатській об1ласті, метою якого була оцінка рівня поширення ВІЛ,соціально1економічної ситуації, а також розробкасистеми соціальних показників впливу епідеміїВІЛ/СНІД на сферу праці2.

Задля поширення кращих практик протидії епідеміїВІЛ/СНІД у виробничому середовищі Міжнародна орга1нізація праці в Україні підготувала, адаптувала та розпов1сюджує методичну літературу:

Практичний посібник МОП: ВІЛ/СНІД та сфера праці»;

підручники з проведення тренінгових занять з питаньВІЛ/СНІД у сфері праці, прав людини, ролі уряду тощо.

З 2002 року в Україні працює навчально1профілактич1ний проект запобігання поширенню ВІЛ/СНІД у виробни1чому середовищі СМАРТ, який реалізується Академієюсприяння освіті (AED) за кошти Міністерства праці США2.Основними завданнями проекту є:

сприяння зміцненню стратегічного партнерства міжурядом, підприємствами, професійними спілками і не1державними організаціями;

налагодження соціального діалогу для профілактикиВІЛ/СНІД у сфері праці як на національному, так і нарівні окремих підприємств, трудових колективів;

створення програм профілактики ВІЛ/СНІД, навчання,догляду і підтримки ВІЛ1позитивних працівників у трудо1вих колективах;

запобігання стигматизації і дискримінації людей, щоживуть з ВІЛ/СНІД.

Базуючись на тристоронньому підході МОП до протидіїепідемії ВІЛ/СНІД у сфері праці, ключовими партнерамипроекту є: Міністерство праці та соціальної політики Ук1раїни, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерс1тво України у справах молоді та спорту, Федерація проф1спілок України, Федерація роботодавців України, Україн1ський центр профілактики і боротьби зі СНІД МОЗ Украї1ни, Програма ООН СНІД, ВІЛ1сервісні неурядові організа1ції тощо.

Задля ефективної діяльності у сфері профілактикиВІЛ/СНІД у виробничому середовищі проект СМАРТспільно з Міністерством праці та соціальної політики Ук1раїни ініціювали створення дорадчого Консультативногокомітету з питань профілактики ВІЛ/СНІД у виробничомусередовищі в Україні. До його складу увійшли всі ключовіпартнери проекту. Основними завданнями цього дорад1чого органу, який збирається на щоквартальні зустрічі, є:спільна розробка адекватних стратегій профілактикиВІЛ/СНІД у виробничому середовищі, обговорення прог1рам і планів, розробка рекомендацій щодо поліпшенняпрофілактичної, інформаційно1освітньої діяльності у сфе1рі праці, в тому числі для уряду.

Основні напрями діяльності проекту СМАРТ:

інформаційно1освітні заходи з метою популяризації ді1яльності проекту, залучення підприємств і установ довпровадження програм профілактики у виробничомусередовищі;

дослідження потреб та рівня поінформованості щодоВІЛ/СНІД у виробничому середовищі, а також ставлен1ня та поведінки роботодавців, працівників підприємствй організацій;

семінари, тренінги для роботодавців, працівників, уря1довців та журналістів з питань розробки і запровад1ження політики профілактики ВІЛ/СНІД та відповіднихпрограм на підприємствах України;


2 ВІЛ/СНІД у сфері праці. Робочі матеріали: Соціально1економічний вплив ВІЛ/СНІДу в Україні та окреме соціологічнедослідження в Закарпатській області. — Міжнародне бюро праці, Програма МОП з питань ВІЛ/СНІДу у сфері праці, Центрсоціальних експертиз, Інститут соціології Національної академії наук України. — К., 2004. — 70 с.

3 Профілактика ВІЛ/СНІДу на робочих місцях: Звіт проекту СМАРТ в Україні за 2003 р. — Випуск № 1. — К., 2004. — 12 с.


навчання тренерів з питань реалізації профілактичнихзаходів на підприємствах;

технічна допомога, консультації для підприємств та ор1ганізацій, з якими співпрацює проект;

прес1конференції, презентації, «круглі столи» із залу1ченням урядовців, представників міністерств, профспі1лок, підприємств та організацій тощо;

розробка та розповсюдження інформаційно1освітніх,методичних матеріалів, серед яких виокремлюються:«Посібник для керівників та профспілкових лідерів зрозробки політики і програм профілактики ВІЛ/СНІДу увиробничому середовищі», «Посібник щодо проведен1ня тренінгів та семінарів» тощо;

масові акції з метою привернення уваги громадськос1ті до проблем ВІЛ/СНІД, підтримка людей, які живуть зВІЛ/СНІД.

Одним із ключових напрямів діяльності проекту є безпо1середня робота з роботодавцями України щодо реалізаціїефективної політики та програм протидії епідемії ВІЛ/СНІД вумовах конкретних підприємств і організацій. Нині проектнадає технічну допомогу 16 підприємствам Києва, Одеси,Дніпропетровська, Донецька і АР Крим. Технічна допомогастосується, передусім, розробки та запровадження полі1тики та конкретних програм протидії епідемії ВІЛ/СНІД наробочих місцях, навчання керівного складу підприємств,представників профспілок реалізації профілактичних захо1дів, розповсюдження інформаційно1освітніх матеріалів що1до ВІЛ/СНІД та програми СМАРТ тощо.

Фахівці проекту СМАРТ спільно з Консультативним комі1тетом з питань профілактики ВІЛ/СНІД у виробничому се1редовищі в Україні брали активну участь у підготовці про1позицій до «Національної програми забезпечення профі1лактики ВІЛ1інфекції, допомоги та лікування ВІЛ1інфікова1них і хворих на СНІД на 2004—2008 роки», Кодексу законівпро працю України.

Незважаючи на численні труднощі, до запровадження ком1плексних заходів з профілактики ВІЛ/СНІД у виробничому се1редовищі поступово залучаються й інші державні установи.

Так, МОЗ України належить провідна роль у розробціключових правових документів України, які регулюютьпрофілактичну діяльність у сфері ВІЛ/СНІД, лікування тапідтримку ВІЛ1інфікованих і хворих на СНІД, в тому числі наробочих місцях: Закон України «Про запобігання захво1рюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) тасоціальний захист населення», Закон України «Про за1хист населення від інфекційних хвороб», «Інструкція з про1філактики внутрішньолікарняного та професійного зара1ження ВІЛ1інфекцією», Постанова Кабінету Міністрів Укра1їни «Про затвердження Порядку та умов обов'язковогострахування медичних працівників та інших осіб на випа1док інфікування вірусом імунодефіциту людини під час ви1конання ними професійних обов'язків, а також на випа1док настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті відзахворювань, зумовлених розвитком ВІЛ1інфекції, і перелі1ку категорій медичних працівників та інших осіб, які підля1гають обов'язковому страхуванню на випадок інфікуван1ня вірусом імунодефіциту людини під час виконання нимипрофесійних обов'язків, а також на випадок настання узв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зу1мовлених розвитком ВІЛ1інфекції» тощо. За фінансової, ор1ганізаційної та методичної підтримки міжнародних орга1нізацій Міністерство охорони здоров'я України проводитьактивну підготовку медичних працівників, в тому числі дляпрофілактичної, освітньої роботи на робочих місцях.

Міністерство освіти і науки України для забезпеченнянавчання педагогічних кадрів у вищих навчальних закла1

дах освіти запровадило навчальні програми, які містятьпитання профілактики ВІЛ/СНІД, в тому числі на робочихмісцях, для курсів «Психологія сімейних стосунків», «Етикасімейних відносин», «Основи медичних знань та охорониздоров'я дітей». Для підготовки кваліфікованих працівниківі молодших спеціалістів у вищих професійних училищах тацентрах професійно1технічної освіти запроваджено курс«Безпека життєдіяльності», який введено на всіх спеціаль1ностях. Курс включає теми з проблем ВІЛ/СНІД та здоро1вого способу життя. З 2003 року введено нову спеціаліза1цію для педагогічних кадрів — «Основи здоров'я». Крімцього, у співпраці з ЮНЕЙДС, ПРООН, Британською ра1дою в Україні, Українською асоціацією вчителів та трене1рів проводиться підготовка тренерів із числа вчителів ташкільних психологів для профілактичної роботи з питаньВІЛ/СНІД і пропагування здорового способу життя, в томучислі за методом «Рівний — рівному».

Державний департамент України з питань виконання по1карань за фінансової, організаційної, методичної підтрим1ки ЮНЕЙДС, ПРООН, Фонду народонаселення ООН, а та1кож у співпраці з НДО проводить активну інформаційно1просвітницьку роботу щодо ВІЛ/СНІД серед персоналупенітенціарної системи. Основною метою такої роботи є:підвищення рівня обізнаності персоналу щодо проблемВІЛ/СНІД, шляхів передачі і засобів профілактики, а такожпопередження стигматизації і дискримінації стосовно ВІЛ1інфікованих та хворих на СНІД засуджених.

Крім міжнародних організацій і державних установ, усфері профілактики ВІЛ/СНІД на робочих місцях намага1ються працювати і недержавні організації. Але пріоритет1ними цільовими групами для цих організацій залишаютьсяспоживачі ін'єкційних наркотиків, ЖКС, ЛЖВС тощо. Хочапрофілактика ВІЛ/СНІД у виробничому середовищі дляНДО — це нова, ще не опанована сфера, але кілька регі1ональних організацій вже зробили досить вдалі спробиреалізовувати профілактичні заходи на робочих місцях.Так, Фонд Олени Франчук налагодив співпрацю щодо ін1формаційно1освітньої діяльності з питань ВІЛ/СНІД з Мініс1терством транспорту та зв'язку України і Українською за1лізницею. Полтавський фонд «Анти1СНІД» у рамках проек1ту профілактики ВІЛ/СНІД серед жінок, що надають секс1послуги, проводив інформаційно1просвітницьку роботу зводіями1»далекобійниками», які є клієнтами ЖКС.

Проте активного залучення національних і регіональнихНДО до заходів із приборкання епідемії ВІЛ1інфекції таусунення дискримінації ВІЛ1інфікованих і хворих на СНІД усфері праці України ще не спостерігається. Діяльністьнедержавних організацій у галузі профілактики ВІЛ/СНІДна робочих місцях не набула систематичного, комплек1сного характеру. Лише окремі галузеві професійні спілкита Український союз промисловців і підприємців залиша1ються активними суб'єктами цих програм завдяки міжна1родним організаціям і проектам.

Таким чином, державні установи мають досвід, а таM

кож людські, організаційні ресурси для здійснення проM

філактичної роботи у сфері праці. Міжнародні та недер1жавні організації надають державним установам фінан1сову і методичну допомогу. Проте ця сфера профілактикиВІЛ/СНІД усе ще залишається цариною кількох мініс1терств та відомств. Для того, щоб діяльність у сфері профі1лактики ВІЛ/СНІД на робочих місцях була ефективною, єнеобхідним більш активне залучення інших міністерств і ві1домств, організацій та підприємств, профспілкових орга1нізацій і об'єднань роботодавців не тільки виробничоїсфери, а й сфери послуг, розваг, відпочинку, туризму то1що, а також поліпшення механізмів міжгалузевої співпра1ці та координації, залучення приватного сектору.



4.1. Політика проти дискримінації на роботі

Дослідження позиції та прийняття рішень роботодавцівщодо ВІЛ1інфікованих працівників здійснювалося за допо1могою аналізу документів, які можуть підтвердити наяв1ність у підприємств і державних закладів політик щодоВІЛ/СНІД, і двох груп соціологічних індикаторів, включенихдо опитувальника. Перша — поєднувала прямі запитаннящодо конкретних дій роботодавців, які характеризують їхпозицію стосовно ВІЛ1інфікованих найманих працівників.У цих запитаннях йшлося про затвердження керівникамиміністерств, відомств, підприємств певних документів (по1літик, програм, інструкцій, наказів, доручень тощо), в якихпорушуються питання ВІЛ/СНІД, а також надання робото1давцями усних, зокрема негласних, розпоряджень, якіпередбачають відповідні дії окремих служб (медичної,кадрової тощо) під час найму та службового просуванняпрацівників у контексті епідемії. Друга група індикаторівбула представлена у тестовому форматі та опосередко1вано з'ясовувала позицію щодо ВІЛ1інфікованих працівни1ків особи, яка за рішенням роботодавця є уповноваже1ною з питань ВІЛ/СНІД. Їй пропонувалося висловити своєставлення до можливих рішень або дій, які мають дискри1мінаційний характер стосовно ВІЛ1інфікованих. Отриманівідповіді певною мірою можуть розглядатися як віддзер1калення чинної кадрової політики, яка реалізується робо1тодавцями, що були включені до вибірки.

Відповіді респондентів на «прямі» запитання свідчать,що більшість роботодавців провадять антидискримінацій1ну політику на робочих місцях, дотримуються чинного за1конодавства, передусім Кодексу законів про працю Ук1раїни та Закону України «Про запобігання захворюваннюна синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальнийзахист населення» в частині, що стосується прав ВІЛ1інфі1кованих людей. Під час інтерв'ю не виявлено жодногофакту дій роботодавців, які можуть бути кваліфіковані якдискримінаційні ані при наборі штату, ані при службово1му просуванні персоналу. На підприємствах/закладах,які ввійшли до вибірки, не зафіксовано випадків звільненняз роботи ВІЛ1інфікованих або обмежень у кар'єрномупросуванні за наявності ВІЛ1позитивного статусу. Причо1му понад половина опитаних (17 із 30) взагалі не мали ін1формації про наявність/відсутність ВІЛ у працівників під1приємств/закладів галузі. Останнє можна розглядати, зодного боку, як свідчення дотримання роботодавцямиположень законодавства про забезпечення конфіденцій1ності інформації про ВІЛ1статус1. З іншого боку, через нез1начні донині масштаби ВІЛ1інфікування працівників робо1тодавці не мали «спокуси» проявити своє справжнє став1лення до зазначеної категорії, вжити конкретні дискри1мінаційні заходи стосовно ВІЛ1інфікованих. Лише на од1ному із обстежених підприємств уповноважена особаповідомила про наявність найманого ВІЛ1інфікованогопрацівника.

Непрямими свідченнями запровадження кількома робо1тодавцями в кадровій політиці окремих дискримінаційнихзаходів є «негласні» розпорядження про надання довідки з

результатами тестування на ВІЛ особами під час працев1лаштування, а також тестування на ВІЛ як складовоїобов'язкового регулярного медогляду. За даними опитуван1ня такі заходи одночасно вживаються на 2 недержавнихпідприємствах, а ще на одному — запроваджено тестуван1ня на ВІЛ як обов'язкова умова для працевлаштування.

Більш поширеними порівняно з практикою є дискримі1наційні настанови уповноважених осіб, які з'ясовувалисяза допомогою тесту. Респондентам пропонувалося вис1ловити свою думку (погодитися або заперечити) щодоокремих тверджень, які стосуються реалізації кадровоїполітики роботодавцями, а саме: урахування ВІЛ1статусупри прийомі на роботу, кар'єрному просуванні, звільнен1ні; забезпечення права працівника на конфіденційністьінформації про наявність ВІЛ тощо. В цій частині інтерв'юзначна частина уповноважених осіб продемонструваладосить упереджене особисте ставлення до ВІЛ1інфікова1них і фактично підтримала запровадження системи дис1кримінаційних заходів. За допомогою останніх керівниц1тво підприємств, закладів могло б запобігти найму персо1налу з позитивним ВІЛ1статусом і встановити обмеженнядля ВІЛ1інфікованих, підштовхуючи їх через несприятливіморальні та організаційні умови до звільнення з роботи завласним бажанням.

Більшість опитаних (23 особи) знають про положеннячинного законодавства, відповідно до якого керівник немає права відмовити людині у працевлаштуванні через їїВІЛ1позитивний статус, хоча 3 особи дотримуються проти1лежної думки, 4 — були одночасно і згодні з нею, і не згод1ні. Попри таку обізнаність, на думку 12 з 30 опитаних, в ан1кетах для прийому на роботу повинні міститися запитанняпро ВІЛ1статус особи, що наймається (рис. 1). Крім заз1наченого питання, 11 з 30 респондентів «поцікавилися» бу майбутнього працівника інформацією про перенесеніабо наявні захворювання, які передаються статевим шля1хом, а 16 — додали б запитання про спосіб життя людини,зокрема наявність у неї шкідливих звичок. Заперечуютьзаконність вимог щодо надання такого роду інформаціїпри працевлаштуванні половина опитаних, 3—4 особамбуло важко дати відповідь. Краще обізнаними щодо зако1нодавства в частині, яка забезпечує гарантії конфіденцій1ності інформації про наявність ВІЛ, виявилися уповнова1жені роботодавців з державних установ. Усі 5 опитанихдали відповіді, які не суперечать чинному законодавству.На відміну від них майже половина представників при1ватних підприємств продемонструвала дискримінацій1ні погляди.

Всупереч статті 8 Закону України «Про запобігання зах1ворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД)та соціальний захист населення» щодо забезпечення «лі1карської таємниці» про статус ВІЛ1інфікованих пацієнтівблизько половини (14 із 30) респондентів погодилися зтвердженням про те, що «медики не повинні інформуватикерівників підприємств про ВІЛ1статус працівників». Стіль1ки ж опитаних дотримується протилежної думки, 2 — буловажко відповісти. Аналогічним є розподіл відповідей рес1


4. УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ВІДПОВІДІ НАЕПІДЕМІЮ ВІЛ/СНІД НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ:

СОЦІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

2 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захистнаселення», стаття 7.


пондентів щодо твердження про необхідність інформу1вання медиками роботодавців про працівників, які маютьЗПСШ, а саме: 12 осіб — погодилися, 13 — не згодні зним, 5 — було важко дати відповідь.

Найбільш «радикальні», а фактично дискримінаційніпогляди висловили респонденти щодо права керівникапідприємства/закладу на інформацію про те, хто саме зйого працівників є ВІЛ1інфікованим, хворіє на СНІД абоЗПСШ. Майже дві третини уповноважених осіб попри ви1щезазначений закон визнають таке право за роботодав1цями. Лише 6 із 30 опитаних вважають, що інформація проконкретних ВІЛ1інфікованих працівників, і 9 респондентів— про персональні дані осіб, які мають ЗПСШ, з числаперсоналу повинна залишитися таємницею і для керівни1ків підприємств, закладів, установ. Решті опитаних (в обохвипадках по 5 респондентів) було важко дати відповідьщодо такого права керівника (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл думок опитаних роботодавців стосовно тверM

дження «Керівник має право знати, хто з його працівників є ВІЛM

інфікованим або хворим на СНІД» (за секторами економіки), вабсолютних значеннях

Дві третини усіх опитаних у своїх поглядах ігнорують такунорму законодавства, як добровільність тестування на ВІЛ2.Із твердженням про необхідність запровадження для пер1соналу підприємств, установ регулярного обов'язковоготестування на ВІЛ під час профілактичних медичних оглядівпогодилося 17 із 25 респондентів приватного сектору, 2 із 5— державного. Майже аналогічним виглядає розподіл ду1мок опитаних щодо запровадження обов'язкового регуляр1ного тестування персоналу на ІПСШ (рис. 3).

Дещо менше бентежить уповноважених осіб ситуація зможливим кар'єрним просуванням ВІЛ1інфікованих пра1цівників. На думку 2 із 30 опитаних ВІЛ1інфікований праців1ник не може претендувати на підвищення по службі, 5 —було важко відповісти. Більшість опитаних (24) заперечуєдоцільність такого дискримінаційного заходу. Проте, зурахуванням зазначених раніше даних, досить вірогідно,

що опитані, поділяючи дискримінаційні погляди щодонайму ВІЛ1інфікованих працівників і схвалюючи виявленнялюдей з ВІЛ1статусом через обов'язкове тестування, пе1редачу такої інформації роботодавцю і т. ін., скоріше завсе сподіваються на результативність таких заходів. Вихо1дячи з цієї гіпотези, толерантне ставлення щодо можливо1го службового просування ВІЛ1інфікованих, яке проде1монстрували опитані, не суперечить їх загальній позиції.Адже чимала частка уповноважених роботодавців роз1раховує на дієвість обмежень при працевлаштуванні ВІЛ1інфікованих, а не на подальшу роботу з такими людьми.

Згідно з чинним законодавством, зокрема Кодексом за1конів про працю України, Законом України про соціальнестрахування тощо, кожен працюючий у випадку тимчасо1вої непрацездатності має можливість отримати до повно1го видужання оплачуваний лікарняний лист. Усі опитані під1твердили гарантоване забезпечення цієї пільги для персо1налу. Значно менше роботодавців (6) гарантують інші видицілеспрямованої допомоги ВІЛ1інфікованим і хворим наСНІД працівникам, зокрема, безкоштовні медичні консуль1тації (5), надання матеріальної допомоги (3), надання по1зачергової відпустки (3), пільгові путівки для санаторноку1рортного оздоровлення (3), надання часу для отриманняконсультацій і проходження лікування (1).

Низький відсоток роботодавців, які запровадили додатко1ві пільги, не є випадковим. Крім об'єктивних чинників (низькийрівень поширеності ВІЛ1інфікування на робочих місцях, втра1та впливу профспілок на роботодавців, обмежені фінансовіможливості Фонду соціального страхування, соціальнихпрограм тощо), це обумовлюється методологією дослід1ження. Відповідно до неї наявність пільг для ВІЛ1інфікованихпрацівників має бути підтверджена відповідними докумен1тами, а саме: колективним договором, який би містив поло1ження, що стосуються ВІЛ/СНІД на робочих місцях, політи1кою підприємства щодо боротьби з епідемією або спеці1альною програмою чи переліком заходів з попередженняВІЛ та пом'якшення його наслідків для персоналу підпри1ємства/установи або іншими документами.

За результатами обстеження лише на одному з приват1них підприємств і у двох державних установах наявні до1кументи, які характеризують позицію роботодавця сто1совно ВІЛ1інфікованих працівників і зобов'язують керівниц1тво проводити антидискримінаційну політику на робочихмісцях, а саме:

план заходів щодо профілактики ВІЛ/СНІД;документ про політику підприємства;накази по міністерству;відомчі інструкції тощо.


Рис. 1. Розподіл думок опитаних роботодавців стосовно

твердження «Анкети для прийому на роботу повинні мати заM

питання про ВІЛMстатус людини» (за секторами економіки), вабсолютних значеннях

Рис. 3. Розподіл думок опитаних роботодавців стосовно

обов'язкового тестування працівників на ВІЛ і ІПСШ під час

профілактичних медичних оглядів (за секторами економіки), вабсолютних значеннях

2 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захистнаселення», стаття 7.


Так, підприємство в Одеській області, з яким активноспівпрацює СМАРТ, має затверджену «Політику підпри1ємства з профілактики ВІЛ/СНІД та захворювань, що пе1редаються статевим шляхом, серед працівників підпри1ємства»3. Метою документа, який підписано роботодав1цем (директором з кадрів і побуту), завідувачкою медпун1кту і головою профкому, є забезпечення постійних і відпо1відних механізмів для профілактики ВІЛ/СНІД серед пра1цівників і членів їх сімей, управління наслідками ВІЛ/СНІД,включаючи допомогу і підтримку працівників, які живуть зВІЛ/СНІД. «Політика…» складається з преамбули і кількохрозділів. У документі викладено основні антидискриміна1ційні щодо ЛЖВС принципи, яких роботодавець зо1бов'язується дотримуватися під час найму персоналу,його кар'єрного просування, а саме: декларування за1хисту ВІЛ1позитивних працівників від дискримінації, пе1реслідувань і домагань; рівність прав і відповідальностіпрацівників незалежно від їх ВІЛ1статусу, добровільністьтестування на ВІЛ, забезпечення конфіденційності щодойого результатів («Політика…», розділи 1—4).

Цим документом передбачено також запровадженняцілеспрямованої підтримки для ВІЛ1інфікованих працівни1ків та їх сімей («Політика…», розділ 7), а саме:

консультування, вихідні дні, лікарняні, надання відпус1тки за сімейними обставинами та необхідної інформа1ції про захворювання;внесення відповідних змін до робочого графіка ВІЛ1інфі1кованих працівників за умов погіршення стану їх здо1ров'я; дотримання чинного законодавства у випадках,коли працівники з ВІЛ втрачають працездатність;збереження для працівників з ВІЛ пільг, виплат, компенса1цій, які передбачені для решти працівників на випадоксерйозних захворювань і погіршення стану здоров'я;сприяння працівникам з ВІЛ у пошуку (провайдера) за1безпечення необхідних медичних і психо1соціальнихпослуг, допомоги психолога, професійної підтримки.

Зазначені напрямки підтримки ґрунтуються на чинному,зокрема трудовому законодавстві, і повністю йому відпо1відають. Нині на цьому підприємстві не відомо про випад1ки ВІЛ1інфікування серед персоналу. Тому зміст розділущодо догляду і підтримки працівників та їх сімей можнавважати достатнім. У ньому задекларовано політичну го1товність роботодавця співчувати працівникам у разі ВІЛ1інфікування, якомога довше сприяти їхній трудовій зайня1тості за умов врахування інтересів працівників і підпри1ємства. Проте, коли серед персоналу підприємстваз'являться ЛЖВС, скоріше за все, зазначений розділпотребуватиме певного доопрацювання та розширен1ня. Зокрема доцільно буде більш детально роз'яснитип. 7.2, який стосується можливостей внесення відповід1них змін до робочого графіка через погіршення стануздоров'я. Нині цей розділ є надто загальним і не зо1бов'язує роботодавця:

запроваджувати для ВІЛ1інфікованих працівників уразі погіршення їх здоров'я більш зручний графік робо1ти або переводити працівника за його бажанням нанеповний робочий день/тиждень; надавати допомогу в перекваліфікації, професійній ос1віті, працевлаштуванні на більш прийнятну роботу; забезпечувати вагомою матеріальною допомогоюпри звільненні тощо.

Більше того, роботодавець завжди, посилаючись напротиріччя з «інтересами підприємства», про які зазначе1но в преамбулі розділу 7 «Політики…», може відмовитися

від надання додаткових пільг і підтримки ЛЖВС з числапрацівників або лише «умовно» запровадити їх.

На кількох підприємствах документи, які характеризу1ють політику роботодавця щодо ВІЛ/СНІД, за свідченнямуповноважених осіб, перебувають на стадії розробкиабо підписання. Про це повідомили респонденти, якіпредставляли підприємства Дніпропетровська, Кіровог1рада, Донецька, Харкова. Як свідчать звіти інтерв'юерів,цей процес гальмує відсутність зразків і методичних ре1комендацій із зазначеної теми.

Щодо обстежених міністерств та інших державних ус1танов лише Міністерство охорони здоров'я України й Мі1ністерство праці та соціальної політики України маютьзатверджені керівництвом документи, в яких йдеться пропопередження ВІЛ1інфікування на робочих місцях, визна1чаються заходи з протидії епідемії та пом'якшення її нас1лідків для працівників галузей. Зазначені міністерства ві1діграють ключову роль у підготовці правового підґрунтя ці1єї діяльності, а саме у розробці та адвокації законодав1чих актів, інструкцій, постанов, стратегії та програм бо1ротьби з епідемією ВІЛ/СНІД в Україні тощо (більш деталь1но див. Розділи 2, 3).

Отже, в цілому політика найбільших роботодавців в Ук1раїні ґрунтується на чинному законодавстві і є здебільшо1го антидискримінаційною. Проте нинішня сприятлива си1туація не досить точно відображає справжнє ставленняроботодавців до ВІЛ1інфікованих працівників та усвідом1лення актуальності проблеми особами, що впливають наприйняття рішень на рівні підприємств. А дискримінаційнізаходи під час найму робочої сили, її кар'єрного просу1вання обмежуються передусім незначними донині мас1штабами ВІЛ1інфікування працюючих.

4.2. Профілактичні заходи щодо ВІЛ/СНІД, ЗПСШ і

наркоманії

Відносно більшу увагу роботодавці приділяють профі1лактиці ВІЛ/СНІД та чинникам, які підвищують ризик інфіку1вання. Попри те, що лише на 3 недержавних підприємс1твах в Одеській, Харківській, Дніпропетровській областяхзатверджено плани або комплекси заходів із санітарно1просвітницької роботи, на більшості (21 із 30) обстеженихоб'єктів вона здійснюється. Водночас, за свідченнямиуповноважених осіб, 6 з 25 приватних підприємств і 3 з 5державних обстежених установ знаходяться остороньвід профілактичної щодо ВІЛ/СНІД діяльності.

Основними напрямками просвітницької роботи на ро1бочих місцях є розповсюдження друкованих інформацій1них матеріалів у вигляді плакатів, листівок, буклетів проВІЛ/СНІД (19 із 30), які зазвичай порушують також пробле1ми ЗПСШ (18 із 30) і наркоманії (16); організація лекцій, бе1сід для працівників підприємств з питань ВІЛ/СНІД/ЗПСШ інаркоманії (14). Значно менше приділяється уваги індиві1дуальній та інтерактивній формам роботи, урахуваннюособливостей інформаційних потреб окремих груп із чис1ла персоналу. Так, діяльність з активізації лідерського по1тенціалу і відданості осіб, які приймають рішення, здій1снюється на 3 з 30 обстежених підприємств/установ. Тутпроводяться семінари і тренінги для топ1менеджменту ікерівників середньої ланки. Лише на 4 обстежених під1приємствах організовано безкоштовне добровільне кон1сультування з ВІЛ та ЗПСШ, у тому числі на 2 — налагодже1но постійну роботу довідкової, консультативної служби,де можна отримати необхідну додаткову інформацію з


3 «Политика предприятия «N» по профилактике ВИЧ/СПИД и заболеваний, передающихся половым путем, среди работниковпредприятия», 8 с.


питань здоров'я, у т.ч. щодо ВІЛ, на одному — працівникиможуть користуватися послугами телефону довіри.

Ефективності просвітницьких заходів завдає шкоди їхнесистемність, а за такими напрямками, як лекційнаробота, розповсюдження друкованих інформаційнихматеріалів здебільшого — одноразовість. Під час опи1тування уповноважені особи підкреслювали гострийбрак друкованих буклетів і листівок, незнання про уста1нови, куди можна було б звернутися за такою літерату1рою, й готовність розповсюдити інформаційні матеріа1ли за умов їх отримання. Досить поширеною є практи1ка розміщення просвітницьких матеріалів виключно у ві1домчих медичних закладах, медсанчастинах підпри1ємств. Проте навіть у цих установах інформацію проВІЛ/СНІД подано у форматі одного, не завжди вдалогоплаката, постера або стенда, до яких постійні відвіду1вачі встигли звикнути.

Крім важливості оновлення просвітницьких друкованихматеріалів, збільшення їх кількості, надзвичайної актуаль1ності набуло формування у працівників підприємств, пер1соналу закладів усвідомленої потреби щодо знань прошляхи передачі ВІЛ/СНІД, засоби його попередження,визначення тощо.

Підтвердила свою ефективність також практика зап1ровадження навчального ланцюжка за методом «рів1ний — рівному», інтерактивних форм засвоєння необ1хідної інформації, зокрема за допомогою проведенняконкурсів на кращі тематичні плакат, газету, які б мож1на було організувати між відділами, цехами і т. д. Протена обстежених підприємствах, закладах зазначенихзаходів не вживається.

Менше уваги приділяють роботодавці попередженнюпрофесійних ризиків щодо ВІЛ1інфікування та засобам за1хисту. У державному секторі спеціальні нормативні доку1менти затверджено лише для медичних працівників (Пос1танова Кабінету Міністрів України № 2026 від 18.12.1998«Про перелік та нормативи використання засобів індиві1дуального захисту працівників закладів охорони здо1ров'я, які проводять діагностичні дослідження на ВІЛ1ін1фекцію», надають медичну допомогу ВІЛ1інфікованим іхворим на СНІД, а також контактують з кров'ю і іншими бі1ологічними матеріалами від ВІЛ1інфікованих», «Інструкція зпрофілактики внутрішньолікарняного та професійного за1раження ВІЛ1інфекцією», затверджена наказом МОЗ Ук1раїни № 120 від 25.05.2000). У зазначених документах вик1ладено основні вимоги, дотримуючись, яких медичні пра1цівники і ті, хто провадять лабораторні дослідження, кон1тактують з кров'ю, іншими біорідинами людей, можуть за1побігти ВІЛ1інфікуванню під час виконання професійнихобов'язків, а саме: проведення усіх маніпуляцій у ґумовихрукавичках; робота за певних умов у масках; дотриман1ня умов знезараження хірургічного та маніпуляційногоінструменту; вживання комплексу заходів у випадку кон1такту поверхні шкіри (пошкодженої та непошкодженої) лі1каря, спеціаліста з ВІЛ1інфікованою кров'ю, іншою біорі1диною, включаючи можливість отримання післяконтак1тної АРВ1профілактики тощо.

Що стосується приватних підприємств, то лише на 3 з 25обстежених підприємств питання професійних ризиків ізасобів захисту від ВІЛ порушуються в інструкціях з технікибезпеки або наказах, затверджених роботодавцями.Проте навіть і в цих кількох випадках зазначені документистосуються медичних працівників відомчих закладів і мед1санчастин.

Найбільш проблемним питанням у сфері профілактикиВІЛ/СНІД на робочих місцях залишається розповсюд1ження презервативів. Це запроваджено лише на недер1

жавному підприємстві в Одеській області. У державномусекторі цей захід профілактики не практикується жод1ним міністерством/відомством. Враховуючи невисокийрівень економічного розвитку країни, нестабільне ста1новище багатьох товаровиробників, вимушене скоро1чення соціальних програм на підприємствах, а такожте, що наймані працівники здебільшого не належать донайбільш нужденних категорій, слід зробити більшийакцент на пропаганді використання чоловічих і жіночихпрезервативів. Як компроміс, який може підвищитидоступність презервативів для працюючих, можна та1кож запропонувати установлення автоматів з продажупрезервативів за пільговими цінами на підприємствах, вустановах, закладах або їх продаж за низькими цінамив аптечних закладах, розташованих на підприємствах.Дотацію в різниці цін мусить узяти на себе роботода1вець.

Отже, обсяги профілактичної діяльності з питаньВІЛ/СНІД на робочих місцях не є достатніми й адекват1ними нинішній епідемічній ситуації. Потребує переглядузміст просвітницьких заходів. Актуальними завданнямизалишаються подолання формалізму та випадковості ворганізації профілактичної роботи, запровадження су1часних, інтерактивних методик, спрямованих не прос1то на інформування працівників, а й на корекцію їх по1ведінки, на усвідомлення кожним відповідальності завласне здоров'я й, зокрема, запобігання власному ВІЛ1інфікуванню. Доцільними є також підтримка і стимулю1вання роботодавців з боку державних органів, об'єд1нань громадян і міжнародних організацій, якими зап1роваджено найкращі профілактичні програми, поши1рення «передового» досвіду серед керівників і топ1ме1неджменту інших підприємств, установ, закладів.

4.3. Забезпечення тестування на ВІЛ, лікування,

догляду і підтримки ВІЛMінфікованих працівників

Більшість підприємств і державних установ маютьмедичні заклади. З обстежених роботодавців майжевсі (за винятком одного приватного) забезпечуютьсвоїм працівникам можливість отримати кваліфікованумедичну допомогу. Найпоширенішими видами відомчихмедичних закладів виявилися медпункт або медсан1частина (рис. 4). Але є роботодавці, що утримуютьнині на своєму балансі поліклініку. В окремих галузяхзбережені відомчі лікарні, зокрема це практикує Мініс1терство транспорту та зв'язку України.


Рис. 4. Наявність медичних закладів у обстежених роM

ботодавців (за секторами економіки), в абсолютних зна1ченнях


Доступність для працівників обстежених великих під1приємств і державних установ кваліфікованої медичноїдопомоги підтверджується також складом персоналу ві1домчих медичних закладів (рис. 5). Більшість з них гаран1тує прийом терапевтів і гінекологів, майже половина (12 з30) — дерматовенерологів. Наявність останніх є дужеважливою позитивною обставиною, що забезпечуєсприятливі умови для організації кваліфікованого консуль1тування працівників щодо хвороб, які передаються стате1вим шляхом. Проте за даними опитування лише для пра1цівників 5 приватних підприємств в галузі охорониздоров'я реально організовано таке консультування.

Рис. 5. Забезпеченість відомчих медичних закладів спеціалісM

тами (за секторами економіки), в абсолютних значеннях

Щодо діагностики та лікування ІПСШ, то такі можливостіє більш обмеженими. Поряд з державними медичнимизакладами лише в 7 медичних закладах приватних під1приємств надаються, за свідченням опитаних, послуги здіагностики, у 5 — з лікування інфекцій, які передаютьсястатевим шляхом.

Не можна оцінити як задовільні обсяги запровадже1ного у відомчих медичних закладах консультування зВІЛ. Крім спеціалізованих державних медичних уста1

нов, послуги з консультування щодо ВІЛ надаютьсялише на 4 з 25 обстежених приватних підприємств, утому числі на 2 з них організовано забір крові для безкош1товного добровільного тестування й післятестове кон1сультування. В Україні відповідно до чинного законодавс1тва діагностику ВІЛ1інфекції здійснюють центри профілак1тики і боротьби зі СНІД, а лікування ВІЛ1інфікованих і хво1рих на СНІД — це прерогатива кількох державних медич1них закладів. Саме тому працівники, які зайняті в держав1них закладах і на підприємствах, представлених у дос1лідженні, можуть пройти консультування та тестування наВІЛ лише на загальних умовах у спеціалізованих держав1них медичних установах.

Щодо препаратів для лікування ВІЛ/СНІД, то лише длямедичних працівників чинним законодавством перед1бачено післяконтактну профілактику на випадок ВІЛ1ін1фікування під час виконання службових обов'язків. Реш1та працюючих нині має можливість завдяки коштам Гло1бального фонду отримати АРВ1терапію та лікуванняопортуністичних інфекцій на загальних умовах у дер1жавних медичних закладах 6 регіонів України, а саме:АР Крим, Миколаївської, Донецької, Одеської, Дніпро1петровської області, м. Києва. Враховуючи поки щонизький рівень поширеності ВІЛ/СНІД серед працюю1чих в Україні, питання придбання роботодавцями ліківдля АРВ1терапії та лікування опортуністичних інфекційне є сьогодні актуальним. Проте на перспективу до1цільно було б спонукати роботодавців при підписаннідокумента про політику щодо ВІЛ/СНІД на робочихмісцях брати на себе зобов'язання повністю або час1тково компенсувати для ВІЛ1інфікованих працівників їхнівитрати на лікування, зокрема придбання ліків.

Отже, попри сприятливі організаційні умови, наяв1ність відомчих медичних закладів, достатню укомплек1тованість їх спеціалістами, індивідуальне консультуван1ня щодо ВІЛ не стало донині пріоритетним напрямкомпрофілактичної роботи на робочих місцях. Підтримкароботодавцями створення можливостей для проход1ження працівниками добровільного тестування є ви1падковою. Працівники з ВІЛ/СНІД фактично не можутьрозраховувати на допомогу з боку роботодавців упридбанні ліків.


В Україні епідемія ВІЛ/СНІД так прогресує, щонайближчим часом її наслідки відчуватимуться векономіці: через захворювання на СНІД збільшитьсякількість непрацездатних працівників, звузиться ринокробочої сили, збільшиться ризик падіння продуктив1ності і рентабельності праці, збільшиться наванта1ження на працездатних працівників. Крім цього, ви1никне необхідність перерозподілу бюджетних ресур1сів між різними галузями: збільшаться витрати на ме1дичну, соціальну сфери тощо. Такий сценарій розвит1ку епідемії викликає нагальну потребу в широко1масштабній профілактичній діяльності саме у сферіпраці. За висновками МОП і ЮНЕЙДС робочі місця єнайсприятливішою сферою для запровадження захо1дів контролю за ВІЛ1інфекцією, а профілактичні впли1ви, запроваджені безпосередньо у виробничій сфе1рі, підтвердили свою ефективність через охопленнявеликої кількості працівників, можливість одночасно1го проведення відразу кількох профілактичних заходівна конкретному підприємстві/закладі тощо.

На жаль, необхідність попередження ВІЛ/СНІД недос1татньо усвідомлюється українськими роботодавцями.Саме тому на робочих місцях цій проблемі приділяєтьсямало уваги. Проте у державі створено досить сприятливіумови для запровадження заходів контролю за ВІЛ1інфек1цією і профілактики на робочих місцях. Як свідчить прове1дений аналіз, українське законодавство в основному від1повідає міжнародним вимогам. Є чинні закони, які регла1ментують правове забезпечення державної політики у ційсфері: Конституція України, Закон України «Про запобі1гання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту(СНІД) та соціальний захист населення», Кодекс законівпро працю України, Закон України «Про забезпеченнясанітарного та епідемічного благополуччя населення»,Закон України «Про захист населення від інфекційних хво1роб» тощо. Водночас ще не всі ключові принципи МОПщодо відповіді епідемії ВІЛ/СНІД у сфері праці знайшлисвоє відображення в українському законодавстві. Так,лише частково українська правова база відповідає клю1човим принципам МОП щодо визнання ВІЛ/СНІД пробле1

5. ВИСНОВКИ


мою праці, створення безпечних умов праці з метою за1побігання поширенню ВІЛ і для продовження трудових від1носин з особами, що мають ВІЛ, запровадження профі1лактичних заходів протидії ВІЛ1інфікуванню на робочихмісцях, забезпечення роботодавцями медичної допомо1ги, догляду та підтримки для працівників, що живуть зВІЛ/СНІД. Немає також у законодавстві конкретно пропи1саних норм, які зобов'язують роботодавців дотримувати1ся конфіденційності медичної та особистої інформаціїпро працівників, забезпечувати працівників, що живуть зВІЛ/СНІД, медичною допомогою, доглядом та підтрим1кою. Винятком нині є нормативні документи, які гаранту1ють зазначені пільги лише медичним працівникам.

Таким чином, ряд положень національного законо1давства у цій сфері потребує подальшого вдосконален1ня. А саме: необхідно змінити дефініції поняття «синдромнабутого імунодефіциту (СНІД)» як особливо небезпечноїхвороби; вилучити цю хворобу з переліку особливо не1безпечних інфекційних хвороб, затвердженого Міністерс1твом охорони здоров'я України; визнати ВІЛ/СНІД пробле1мою праці, чітко прописати законодавчі положення щодозаборони обов'язкового тестування на ВІЛ1інфекцію приприйомі на роботу і серед працюючих, дотримання ро1ботодавцями конфіденційності особистих відомостейпрацівників стосовно ВІЛ тощо.

Крім правового підґрунтя, для запровадження широко1масштабних ефективних заходів з профілактики ВІЛ/СНІДна робочих місцях в Україні створено сприятливі органі1заційні, інституційні засади. Так, ключові стратегічні нап1рями протидії епідемії у сфері праці вперше інтегрованоу «Концепцію стратегії дій Уряду України, спрямованих назапобігання поширенню ВІЛ1інфекції/СНІДу, на період до2011 року», а конкретні профілактичні дії — у п'яту «Націо1нальну програму забезпечення профілактики ВІЛ1інфек1ції, допомоги та лікування ВІЛ1інфікованих і хворих на СНІДна 2004—2008 роки».

Незважаючи на численні труднощі, перші вдалі крокищодо запровадження комплексних заходів з профілакти1ки ВІЛ/СНІД у виробничому середовищі зроблено Мініс1терством охорони здоров'я України, Міністерством праціта соціальної політики України, Міністерством України усправах молоді та спорту, Міністерством освіти і наукиУкраїни, Державним департаментом України з питань ви1конання покарань за фінансової, організаційної, мето1дичної підтримки міжнародних організацій — МОП,ЮНЕЙДС, ПРООН, ЮНІСЕФ, Міжнародного Альянсу зВІЛ/СНІД в Україні, «Лікарі без кордонів», СМАРТ, СНІД1фонду «Схід1Захід». Проте ця сфера профілактикиВІЛ/СНІД усе ще залишається цариною кількох мініс1терств та відомств. Немає активного залучення націо1нальних і регіональних НДО до заходів приборкання епі1демії ВІЛ1інфекції та усунення дискримінації ВІЛ1інфікова1

них і хворих на СНІД у сфері праці України. Робота недер1жавних організацій у галузі профілактики ВІЛ/СНІД наробочих місцях не набула систематичного, комплексно1го характеру тощо.

З метою збору даних, аналізу ситуації та розрахункунаціонального показника щодо програм профілактикиВІЛ/СНІД на робочих місцях 5—20 жовтня 2004 р. Аналітич1ним центром «Соціс» у співпраці з Державним департа1ментом нагляду за додержанням законодавства пропрацю Міністерства праці та соціальної політики Україниздійснено соціологічне дослідження 30 великих україн1ських роботодавців. Дослідження проведено на замов1лення Міжнародного благодійного фонду «МіжнароднийАльянс з ВІЛ/СНІД в Україні» в рамках програми «Подо1лання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні», підтриманої Глобаль1ним фондом для боротьби зі СНІД, туберкульозом та ма1лярією. Результати дослідження показали, що в ціломуполітика 30 роботодавців стосовно найманих працівниківґрунтується на чинному законодавстві і є здебільшого ан1тидискримінаційною. Проте нинішня сприятлива ситуаціяне досить точно відображає справжнє ставлення робо1тодавців до ВІЛ1інфікованих працівників, ступінь усвідом1лення актуальності проблеми особами, що впливають наприйняття рішень на рівні підприємств, а вживання дис1кримінаційних заходів під час найму робочої сили, їїкар'єрного просування обмежується передусім поки щонезначними масштабами ВІЛ1інфікування працюючих.

Обсяги профілактичної діяльності з питань ВІЛ/СНІД наробочих місцях не є достатніми й адекватними нинішнійепідемічній ситуації. Потребує перегляду зміст просвіт1ницьких заходів. Актуальними завданнями залишаютьсяподолання формалізму та випадковості в організації про1філактичної роботи, запровадження сучасних, інтерак1тивних методик, спрямованих не просто на інформуван1ня працівників, а й на корекцію їхньої поведінки, на усві1домлення кожним відповідальності за власне здоров'я йпопередження власного ВІЛ1інфікування. Доцільними єтакож підтримка і стимулювання роботодавців, що зап1ровадили найкращі профілактичні програми, з бокудержавних органів, об'єднань громадян і міжнароднихорганізацій, поширення «передового» досвіду середкерівників і топ1менеджменту інших підприємств, уста1нов, закладів.

Попри загалом сприятливі організаційні умови, наяв1ність відомчих медичних закладів, відповідну укомплекто1ваність їх спеціалістами індивідуальне консультуваннящодо ВІЛ не стало донині пріоритетним напрямком про1філактичної роботи на робочих місцях. Підтримка робо1тодавцями створення можливостей для проходженняпрацівниками добровільного тестування є випадковою.Працівники з ВІЛ/СНІД фактично не можуть розраховува1ти на допомогу з боку роботодавців у придбанні ліків.


Оскільки епідемія ВІЛ/СНІД усе ще набирає обертів натеренах України, потрібні нові стратегія і тактика ефектив1ного впливу на її розвиток. Сфера праці є однією з найс1приятливіших і мало задіяних дотепер у запровадженніпрофілактичних заходів приборкання епідемії. Українамає достатнє правове підґрунтя, організаційні, людськіресурси для визначення сфери праці ключовою щодо

вирішення проблеми ВІЛ/СНІД. Проте для цього потрібнієдина стратегія у подоланні недоліків і певних труднощівза допомогою реалізації конкретних ефективних страте1гічних напрямів контролю за ВІЛ1інфекцією у сфері праці,політична воля щодо її запровадження на національномурівні та прийняття роботодавцями, лідерами профспілоквідповідальності за її здійснення.

6. ПЕРСПЕКТИВНІ СТРАТЕГІЧНІ

НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ/СНІД

НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ


Основні складові стратегії профілактики ВІЛ/СНІД наробочих місцях можна визначити таким чином:

Визнання на законодавчому рівні ВІЛ/СНІД трудовоюпроблемою, а протидії їй — пріоритетним завданнямроботодавців і працівників.Прискорення роботи з доопрацювання, приведення увідповідність до міжнародних принципів і норм профі1лактики ВІЛ/СНІД законодавчих і нормативних доку1ментів України та набуття ними чинності, а також роз1робки документів щодо лікування й підтримки людей,які живуть з ВІЛ/СНІД, у виробничому середовищі. Ознайомлення з цими документами роботодавців, лі1дерів профспілок, фахівців, що працюють у сфері про1філактики ВІЛ/СНІД на робочих місцях.Створення на базі Міністерства праці та соціальної по1літики України міжгалузевої Координаційної ради з пи1тань профілактики ВІЛ/СНІД у виробничому середови1щі, до складу якої входили б не тільки представники різ1них міністерствроботодавців, а також і Федераціїпрофспілок України, Федерації роботодавців України,представники міжнародних організацій, ВІЛ1сервіснихорганізацій та ЛЖВС, для координації роботи з упро1вадження основних стратегічних напрямів подоланняепідемії ВІЛ/СНІД на робочих місцях.Ініціювання Міністерством праці та соціальної політики Ук1раїни розробки та запровадження інструкцій і рекомен1дацій для підприємств, установ та організацій щодо політи1ки профілактики ВІЛ/СНІД, лікування та підтримки ЛЖВС, атакож недопущення дискримінації ВІЛ1інфікованих. Такі інс1трукції щодо ВІЛ/СНІД повинні містити розділи про заборо1ну скринінгу на ВІЛ, конфіденційність на рівні підприємства,толерантне ставлення до інфікованих працівників, заходипрофілактики ВІЛ/СНІД тощо.Ініціювання Державною санітарноепідеміологічноюслужбою України розробки та запровадження розпо1ряджень і постанов щодо профілактики ВІЛ/СНІД, про1паганди здорового способу життя на робочих місцях,обов'язкових для виконання підприємствами, устано1вами та організаціями. Покладення на державних інспекторів Держнагляд1праці функції нагляду за дотриманням законодавстващодо ВІЛ/СНІД, інструкцій і рекомендацій щодо проти1дії ВІЛ/СНІД на робочих місцях, а також контролю завиконанням політики щодо ВІЛ/СНІД і програм бороть1би з ВІЛ/СНІД на всіх підприємствах.Навчання інспекторів, які впроваджують нагляд за до1держанням законодавства про працю, інспекторів зохорони праці, представників інших наглядових та су1дових органів, інспекторів кадрових служб, а такожпрофспілкових лідерів підприємств політиці щодоВІЛ/СНІД і програмам профілактики ВІЛ/СНІД, попе1редження стигматизації і дискримінації ВІЛ1інфікованихта хворих на СНІД працівників.Запровадження Міністерством праці та соціальної по1літики України у партнерстві з Міністерством закордон1них справ України, Державною туристичною адмініс1трацією України, а також Державним комітетом Украї1ни у справах національностей та міграції навчання зпроблем ВІЛ/СНІД українських туристів та трудових міг1рантів, створення з цією метою спеціальних тренінго1вих курсів, посібників, «кишенькових» довідників. Нав1чання відповідних тренерів з числа працівників зазна1чених установ та недержавних організацій за органі1заційної, технічної та методичної підтримки міжнарод1них організацій.Створення спеціальних інформаційних матеріалів пропричини, шляхи передачі, наслідки ВІЛ/СНІД та засобизахисту для трудових мігрантів і туристів, які виїжджаютьза кордон. Забезпечення їх розповсюдження черезустанови, які здійснюють оформлення документів, від1бір і супроводження туристів та трудових мігрантів, атакож відповідають за контроль за ними.

Розробка, узгодження з Міністерством освіти і наукиУкраїни та Міністерством праці та соціальної політикиУкраїни і запровадження для студентів, які вивчають ме1неджмент організацій, менеджмент персоналу, еконо1міку, соціальну політику тощо, спеціальних навчальнихпрограм, матеріалів та методики викладання модулів,тренінгових курсів із розробки та запровадження полі1тики щодо ВІЛ/СНІД і програм профілактики ВІЛ/СНІД,попередження дискримінації ВІЛ1інфікованих і хворихна СНІД працівників. Підготовка спеціалістів для викла1дання цих курсів.Запровадження Державним центром зайнятості спеці1ального курсу з питань розробки та реалізації політикищодо ВІЛ/СНІД і програм протидії епідемії ВІЛ/СНІД наробочих місцях для навчання безробітних та тих, хтопроходить перекваліфікацію на базі центрів зайнятості.Підготовка тренерів та викладачів для проведення цьо1го навчання.Залучення недержавних організацій до проведення про1філактичних заходів щодо ВІЛ/СНІД на робочих місцях.Навчання групи національних тренерів з питань проти1дії епідемії ВІЛ1інфекції/СНІД на робочих місцях.Підготовка та розповсюдження спеціальних інформа1ційних матеріалів для роботодавців, профспілкових лі1дерів, які б містили статистичні дані про поширенняВІЛ/СНІД, соціально1економічні наслідки епідемії намакро1 і мікроекономічному рівні, моделі профілактикиВІЛ/СНІД на рівні підприємства тощо.Запровадження Міністерством праці та соціальної по1літики України у співпраці з Міжнародною організаці1єю праці, проектом СМАРТ, недержавними організаці1ями навчання з питань ВІЛ/СНІД, розробки та запро1вадження політики щодо ВІЛ/СНІД і програм профілак1тики ВІЛ/СНІД на підприємствах для державних інспек1торів Державного департаменту нагляду за додер1жанням законодавства про працю та Державного де1партаменту охорони праці Міністерства праці та соці1альної політики, топменеджменту підприємств, менед1жерів з персоналу, із соціальних питань тощо.Організація інформаційно1просвітницької діяльності звикористанням соціальної інфраструктури підпри1ємств, організацій та установ, а саме: відомчих гурто1житків, поліклінік, медично1санітарних частин, будинківкультури, готелів тощо. Ресурси цих закладів можна ви1користовувати для розповсюдження інформаційнихматеріалів, наочної агітації з проблем ВІЛ/СНІД, прове1дення тематичних бесід, занять, установлення автома1тів або кіосків для продажу презервативів тощо.Запровадження за підтримки роботодавців просвітниць1ких програм у робочий час, використання для занять ві1деоматеріалів, роздача друкованих матеріалів, які ниніуже пройшли апробацію і довели свою ефективність, атакож обов'язковий контроль засвоєних знань. Запровадження інтерактивних форм засвоєння необ1хідної інформації, зокрема за допомогою проведенняконкурсів на кращі тематичні плакат, газету, які можнаорганізувати між відділами, цехами і т. ін.Відвідування занять там, де проводиться навчальнийкурс у робочий час. Опанування необхідного обсягузнань має бути включено до трудових (функціональних)обов'язків працівників.Залучення до профілактики ВІЛ/СНІД у сфері праці нетільки роботодавців промислової сфери, а і ЗМІ, туриз1му, сфери послуг, розваг та обслуговування (готельнегосподарство, ресторани, бари, сауни, басейни, фіт1несцентри, казино тощо).Запровадження роботи з керівництвом медіагруп як ро1ботодавцями з метою залучення їх до проведення профі1лактичної роботи з працівниками ЗМІ на робочих місцях.Це надасть можливість не тільки підняти рівень поінфор1мованості журналістів, а й активізувати, мобілізувати їх напросвітницьку роботу серед широкого загалу.



Додаток 1

РОЗРАХУНОК НАЦІОНАЛЬНОГО ПОКАЗНИКА

Показник № 4:

«Відсоток великих підприємств/компаній, що запровадили політику щодо ВІЛ/СНІД та реалізують програми

боротьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях» , 2004 р. — 0 %

Дослідження проводилось Громадською організацією «Аналітичний центр «Соціс» спільно з Державнимдепартаментом України з питань виконання покарань серед 30 роботодавців України, 5 з яких належать додержавного сектору власності, 25 — до приватного.

Роботодавці з державного сектору були представлені уповноваженими представниками 4—х міністерств таДержавної туристичної адміністрації України. До числа міністерств увійшли Міністерство праці та соціальної політикиУкраїни, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство освіти інауки України.

Роботодавці приватного сектору були представлені підприємствами, які мають чисельність працюючих понад 1000осіб, і разом з тим частка державного майна у цих підприємствах становить не більше 50% статутного капіталу.

До вибіркової сукупності увійшли приватні підприємства 12 адміністративних одиниць країни, які представляютьосновні соціально1економічні регіони України з різною епідемічною ситуацією з ВІЛ/СНІД.

Політика проти дискримінації на роботі

В цілому в Україні політика щодо ВІЛ/СНІД на робочих місцях здебільшого ґрунтується на чинному законодавстві,яке передбачає толерантне ставлення до ВІЛ1інфікованих.

Затверджену політику щодо профілактики ВІЛ/СНІД та захворювань, які передаються статевим шляхом, середпрацівників має лише один з опитаних роботодавців (ЗАТ «Одесакондитер», з яким активно співпрацює СМАРТ). Цимдокументом передбачено цілеспрямовані пільги для ВІЛ1інфікованих і хворих на СНІД працівників.

Проте не можна однозначно стверджувати, що роботодавці мають толерантне ставлення до ВІЛ1інфікованихнайманих працівників, оскільки переважна більшість респондентів (за винятком 2—х роботодавців) не стикалася звипадками ВІЛ1інфекції на своєму підприємстві.

Програми профілактики та контролю за ВІЛ/СНІД і догляду на робочих місцях

Більшість опитаних роботодавців запроваджують певні просвітницькі заходи з питань ВІЛ/СНІД. Так, на 21 з 30підприємств практикується розповсюдження плакатів, листівок, буклетів, проведення для працівників і топ1менеджменту семінарів, лекцій щодо ВІЛ/СНІД/ІПСШ і наркоманії.

Мало уваги приділяється роботодавцями небезпечним чинникам і заходам безпеки на робочих місцях. Удержавному секторі спеціальні нормативні документи затверджено лише для медичних працівників. З 25 приватнихпідприємств лише на 3—х ці питання відображено в інструкціях з техніки безпеки.

Найбільш проблемним питанням залишається розповсюдження презервативів. Лише на одному з недержавнихпідприємств практикується їх розповсюдження. У державному секторі розповсюдження презервативів середпрацівників взагалі не практикується.

Умови для добровільного консультування та тестування на ВІЛ забезпечують 8 з 30 роботодавців. А на 12підприємствах працівникам надають додатковий доступ до отримання послуг з лікування хвороб, які передаютьсястатевим шляхом.


Додатки

Джерело даних: назва Міністерство праці та соціальної політики України

Джерело даних: тип

Дослідження «Політика та програми боротьби з ВІЛ/СНІД на робочих місцях»,

профінансоване МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» в рамках

програми «Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні», підтриманої Глобальним

фондом для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією.

Період збору даних 5.10.2004 — 20.10.2004


Лікування ВІЛ1інфікованих і хворих на СНІД в Україні здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленомузаконодавством України щодо ВІЛ/СНІД, тільки у державних закладах охорони здоров'я. Жодне з підприємств, що взялиучасть у дослідженні, додатково не забезпечує своїх працівників препаратами для лікування у зв'язку з ВІЛ/СНІД.

В результаті цей показник має значення 0 як у державному, так і у приватному секторі зайнятості. Це пов'язано з тим,що розповсюдження презервативів і забезпечення препаратами для лікування при ВІЛ/СНІД, з одного боку, єобов'язковими складовими, які визначають наявність або відсутність на підприємстві програм профілактики, контролюта догляду у зв'язку з ВІЛ/СНІД, а з другого — саме ці заходи не є поширеними у практиці на підприємствах України.

Додаток 2

ФОРМА ЗВІТУ ДЛЯ АНАЛІЗУ ДОКУМЕНТІВ

Назва підприємства

Область

ПІБ інспектора Підпис інспектора


запитання з анкети

Назва документа,

в якому є положення,

що стосуються

ВІЛ/СНІД

Дата затвердження

та № документа, в

якому є положення,


ВІЛ/СНІД

Назва та №

розділу/статті

документа, які

містять положення,


ВІЛ/СНІД

Формулювання

положень, що

стосуються ВІЛ/СНІД


Додаток 3

ОДНОВИМІРНИЙ РОЗПОДІЛ ВІДПОВІДЕЙ РЕСПОНДЕНТІВ

НА ЗАПИТАННЯ АНКЕТИ, В АБСОЛЮТНИХ ЗНАЧЕННЯХ

Загальна кількість опитаних: 30 роботодавців.

Термін проведення польового етапу: 5—20 жовтня 2004 р.

Визначте, будь ласка, своє ставлення до наведених нижче тверджень

Які із нижчезазначених документів, що містять положення про ВІЛ/СНІД, розроблені на Вашому

підприємстві/установі та затверджені керівництвом?

Респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді


Політика профілактики ВІЛ/СНІД на вашому підприємстві 2

Програма/перелік заходів щодо профілактики ВІЛ/СНІД на вашому підприємстві 2

Колективний договір, який містить положення про ВІЛ/СНІД 1

Інструкції з охорони праці, техніки безпеки, в яких порушуються питаннязапобігання ВІЛ1інфікуванню працівників вашого підприємства

4

Інші документи, в яких порушуються питання ВІЛ/СНІД 0

Немає документів 25


Чи проходять працівники Вашого підприємства/установи обов'язковий профілактичний медичний огляд?

Як часто працівники вашого підприємства/установи проходять обов'язковий профілактичний

медичний огляд?

Серед тих, хто проводить обов'язковий профілактичний медичний огляд працівників

Чи проходять працівники Вашого підприємства/установи тестування на ВІЛ?

В яких саме випадках працівники проходять тестування на ВІЛ?


Серед тих, хто відповів, що працівники проходять тестування на ВІЛ

Чи передбачені на Вашому підприємстві/установі такі види допомоги ВІЛMінфікованим та хворим на СНІД?


Чи передбачені на Вашому підприємстві/установі такі види пільг для ВІЛMінфікованих та хворих на

СНІД працівників?



Один раз на рік 15Один раз на півроку 5Інше 6

Так 4

Ні 26

При працевлаштуванні 3

При продовженні трудового контракту 0

При обов'язковому регулярному медогляді 2

При оформленні загальної, професійної та іншої страховки 0

При включенні працівника до національної системи соціального забезпечення 0

Інше 1

Надання часу для отримання консультацій та проходження лікування 3

Безкоштовна медична консультативна підтримка 5

Надання оплачуваного лікарняного листка (бюлетеня) 30

Надання додаткових оплачуваних лікарняних листків (бюлетенів) 1

Забезпечення антиретровірусними препаратами або компенсацією витрат на їх придбання

1

Надання необхідних медичних послуг 4

Надання матеріальної допомоги 2

Надання позачергової відпустки 3

Надання пільгових путівок для санаторно1курортного оздоровлення 3

Інше 4

Цільової допомоги ВІЛ1інфікованим та хворим на СНІД працівникам на підприємстві/установі не передбачено

20

На бажання працівника переведення на більш зручний графік роботи 2Сприяння у працевлаштуванні на більш прийнятну роботу 1На бажання працівника переведення на неповний робочий день/тиждень 1

Сприяння у перекваліфікації, професійному навчанні 1

Надання додаткової матеріальної допомоги при звільненні 1

Інше 1

Цільових пільг ВІЛ1інфікованим та хворим на СНІД працівникам на підприємстві/установі не передбачено 28

Так 26Ні 4


Чи були на Вашому підприємстві/установі випадки прийому на роботу ВІЛMінфікованих працівників?

Чи є на Вашому підприємстві/установі ВІЛMінфіковані та хворі на СНІД працівники?

Чи були у Вас на підприємстві/установі випадки, коли ВІЛMінфіковану людину звільняли з роботи?

Чи були у Вас на підприємстві/установі випадки, коли ВІЛMінфіковану людину обмежували у

просуванні по службі, кар'єрному просуванні?

Чи запроваджені на Вашому підприємстві/установі заходи профілактики щодо ВІЛ/СНІД?

Чи запроваджені на Вашому підприємстві/установі заходи профілактики щодо інфекцій, що

передаються статевим шляхом?

Які саме заходи профілактики ВІЛ/СНІД та інфекцій, що передаються статевим шляхом,

запроваджені на Вашому підприємстві/установі?


Чи запроваджено на Вашому підприємстві/установі розповсюдження презервативів?


Так 0Ні 9

Інформація про наявність/відсутність ВІЛ у працівників, що були прийняті на роботу, відсутня 21

Так 1Ні 8

Інформація про наявність/відсутність ВІЛ у працівників підприємства не вимагається роботодавцем/відсутня 21

Так 0Ні 12Інформація про наявність/відсутність ВІЛ у працівників, що були звільнені, відсутня 17

Так 0Ні 13Інформація про наявність/відсутність ВІЛ у працівників підприємства не

вимагається роботодавцем/відсутня 17

Так 21Ні 9

Так 20Ні 10

Розповсюдження інформаційних матеріалів (буклетів, листівок, плакатів) про ВІЛ/СНІД 19

Розповсюдження інформаційних матеріалів (буклетів, листівок, плакатів) проінфекції, що передаються статевим шляхом

18

Розповсюдження інформаційних матеріалів (буклетів, листівок, плакатів) пронаркоманію

16

Проведення на підприємстві семінарів, тренінгів для керівників вищої та середньоїланки з питань профілактики ВІЛ/СНІД та інфекцій, що передаються статевим шляхом

5

Проведення лекцій, бесід для працівників підприємства з питань ВІЛ/СНІД таінфекцій, що передаються статевим шляхом

14

Проведення лекцій, бесід для працівників підприємства з питань наркоманії 14

Проведення безкоштовного, добровільного консультування щодо ВІЛ 5

Проведення безкоштовного, добровільного консультування щодо інфекцій, щопередаються статевим шляхом

6

Робота постійної довідкової, консультаційної служби 3

Робота телефону довіри 1

Запроваджені інші заходи 3Нічого із вищезазначеного не запроваджено на підприємстві 0

Так 1Ні 29


Чи має Ваше підприємство/установа свій медичний заклад? Якщо має, то який саме?


Чи проводять у медичному закладі Вашого підприємства/установи прийом такі фахівці?


Які із нижчезазначених медичних послуг надаються у медичному закладі,

який належить Вашому підприємству/установі? Респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді

Підприємство не має свого медичного закладу 2

Медсанчастина 9

Поліклініка 4

Лікарня 2

Медичний пункт 17

Медичний кабінет 5

Аптека/аптечний кіоск 7

Профілакторій 7

Інше 1

Терапевт 25

Хірург 13

Стоматолог 19

Кардіолог 10

Отоларинголог (ЛОР) 13

Уролог 7

Гінеколог 21

Дерматовенеролог 12

Фтизіатр 7

Ендокринолог 7

Гастроентеролог 9

Інфекціоніст 6

Інші 8

Спеціалістів немає 1

Діагностика інфекцій, що передаються статевим шляхом 8

Лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом 6

Діагностика туберкульозу 12

Лікування туберкульозу 3

Діагностика ВІЛ1інфекції 3

Надання ліків для лікування ВІЛ1інфекції та СНІД 1

Лікування ВІЛ1інфекції та СНІД 1Нічого із зазначеного не надається 13



Моніторинг поведінки молоді як компонент епіднагляду другого покоління/ Балакірєва О.М., Галустян Ю.М., Дікова1Фаворська Д.М., Дмитрук Д.А., Сосідко Т.І., Мельниченко В.І., Яременко О.О. — Київ: МБФ «Міжнародний Альянс зВІЛ/СНІД в Україні», 2005. — 44 с.

Моніторинг поведінки споживачів ін'єкційних наркотиків як компонент епіднагляду другого покоління / Артюх О.Р.,Балакірєва О.М., Бочкова Л.В., Галич Ю.П., Галустян Ю.М., Дікова1Фаворська Д.М., Злобіна О.Г., Левчук Н.М., ЛютийВ.П., Марциновська В.А., Микитюк Т.П., Морозов В.Ф., Петровський О.М., Шамота Т.С., Яременко О.О. — Київ: МБФ«Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. — 68 с.

Моніторинг поведінки жінок, які надають сексуальні послуги за плату як компонент епіднагляду другого покоління /Артюх О.Р., Балакірєва О.М., Бочкова Л.В., Галич Ю.П., Галустян Ю.М., Дікова1Фаворська Д.М., Злобіна О.Г., ЛевчукН.М., Лютий В.П., Марциновська В.А., Микитюк Т.П., Морозов В.Ф., Петровський О.М., Шамота Т.С., Яременко О.О. —Київ: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. — 60 с.

Моніторинг поведінки чоловіків, які мають секс з чоловіками, як компонент епіднагляду другого покоління /Л.Амджадін,К.Кащенкова, Т.Коноплицька, О.Лисенко, А.Марусов, Ю.Привалов, Ю.Саєнко, О.Трофименко. — Київ: МБФ«Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. — 60 с.

Моніторинг поведінки військовослужбовців як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління/ Погоріла Н.Б., СаськоО.В., Пашкович В.Л. — Київ: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. — 28 с.

Оцінка рівня охоплення учнівської та студентської молоді профілактичними програмами/ Ганюков О., Березіна Н.,Варбан М., Єресько О., Купчинська М., Купчинська К., Михайличенко М., Шенін О., Саріогло В., Ярмолюк Е. . — Київ:МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. — 32 с.

Інші публікації серії



work_places.qxd 16.02.2006 16:10 Page b

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ - aph.org.uaaph.org.ua/wp-content/uploads/2016/08/workplace.pdf ·...

Documents